ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО РОБОТІ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ БЛОКІВ МТФ - посібник

РОЗДІЛ 1. Здоров’я і відтворення тварин Цілі блоку здоров’я і відтворення тварин % хворих корів клінічним маститом (щодня) …………………... % повторних випадків маститу (рецидив) новотільних ………... Середня тривалість лікування маститу, днів ……………………. % кульгавих корів (щодня) ……………………………………….. Середня тривалість лікування кульгавості тварин, днів ……….. % захворювання кетозом (новотільні) …………………………... % зміщення сичуга ………………………………………………... % затримки посліду (новотільні) ………………………………… % післяродових парезів …………………………………………... Середній сервіс-період, днів ……………………………………... Середній день доїння по стаду ………………………………....... Інтервал між отеленнями, днів …………………………………... % тільних корів в стаді …………………………………………… Вихід телят на 100 корів, % ……………………………………… Індекс осіменінь корів ……………………………………………. Індекс осіменінь телиць ………………………………………...... % не тільних і неплідних корів > 80 днів лактації (без браку) … Період добровільного очікування ……………………………….. % ембріональної смертності за період тільності 32-90 днів …… Середня заплідненість корів, % ………………………………...... Середня заплідненість телиць, % ………………………………... % заплідненості при першому ШО корів ……………………...... % вибраковки корів за рік ………………………………………... Збереженість телиць до 9-ти міс. віку …………………………...

<3 < 15 <5 <5 <7 <5 <3 < 10 <5 < 120 <180 < 400 55–60 > 85 < 2,2 < 1,8 <8 > 55 < 10 > 38 > 60 > 40 < 30 >90

1.1 Біобезпека тваринницьких ферм Біобезпека включає ряд заходів, які необхідно проводити для попередження занесення та розповсюдження збудників інфекційних хвороб на господарстві. Метою заходів біобезпеки на молочнотоварних фермах є не допустити потрапляння небезпечних факторів на територію МТФ та розповсюдження шкідливих факторів за межі ферми; скоротити кількість або знищити вже існуючих патогенів на території ферми; попередити контамінацію готової продукції небезпечними факторами. Основними джерелами біологічної небезпеки є - завезені тварини (з-за кордону або з інших господарств), - люди (персонал і відвідувачі ферми), - транспорт і вхідне обладнання.

1. Вимоги до завезення на ферму нових або переміщених тварин Нові тварини можуть потрапляти у стадо (завозитися на ферму) в результаті: - придбання для збільшення / підтримки розміру стада;

- придбання для заміни втрачених через пошкодження чи захворювання тварин, неплідних, малопродуктивних, старих тварин; - переміщення власного ремонтного молодняка, який вирощується на окремій фермі; Перед прийняттям рішення про закупівлю кожна тварина повинна бути перевірена. Відповідальність за перевірку несе головний ветеринарний лікар підприємства. Перевірка включає: 1. Лабораторні дослідження та обстеження тварин, в т.ч.: §

§ §

Проведення лабораторних досліджень крові кожної тварини на наявність антитіл та (або) збудників , враховуючи характерні захворювання для регіону постачальника та покупця. Клінічне обстеження кожної тварини, в т.ч. з увагою на ознаки кульгавості, папіломатозного пальцевого дерматиту, некробактеріозу. Для дійних корів — лабораторне дослідження на предмет маститу, спричиненого Staphylococcus aureus, Streptococcus agalactiae чи Mycoplasma bovis, з урахуванням рекомендацій лабораторій щодо відбору проб молока.

2. Документарний аналіз даних щодо тварин та стада, в якому вони утримуються. Відповідальна особа за перевірку тварин перед придбанням проводить зазначені вище обстеження та аналізує надану інформацію, на підставі чого визначає ризики придбання кожної тварини та партії тварин в цілому, та визначає стратегію щодо завезення нових тварин у стадо, у тому числі проведення необхідних додаткових обстежень, лікувальнопрофілактичних обробок, вимоги до ізоляції.

2. Вимоги до місць карантинування Карантинування тварин здійснюється відповідно до «Методичних рекомендацій щодо профілактичного карантинування тварин для подальшого переміщення» (протокол № 2 від 25.06.2019 р.). Відповідальність за підготовку місць карантинування, організацію та контроль щоденних робіт під час карантинування несе головний лікар ветеринарної медицини. Для кожної окремої партії, з урахуванням особливостей придбаних тварин, відповідальна особа визначає вимоги до зони карантинування, відповідно до шляхів передачі актуальних для регіону та господарства збудників захворювань. Вимоги щодо зони карантинування включають: - Місце для профілактичного карантинування придбаних тварин, що прибули на ферму, повинно бути відокремлено від місць ізоляції інших (наприклад, хворих) тварин.

- Для попередження аерозольної передачі збудників, завезена худоба не повинна бути в одному повітряному просторі з місцевими тваринами.

- Придбана худоба не повинна мати прямого контакту з тваринами, що вже є на фермі - Якщо тварини надходять з різних джерел, по можливості, утримувати групи тварин окремо одна від одної.

- Застосовувати окреме обладнання для годування, напування, тощо.

- Ретельно видаляти весь гній та інші відходи.

- Персонал після роботи в зоні карантинування повинен змінити одяг, вимити та дезінфікувати (або змінити) взуття, вимити та обробити антисептиком руки.

- Якщо завезені дійні корови, визначити план доїння, згідно з яким вони будуть видоєні останніми, а все обладнання продезінфіковане перед доїнням основного стада.

- Мінімальний термін карантинування — 30 діб, але визначається часом, необхідним для проведення усіх необхідних досліджень лікувальних та профілактичних обробок, та утворення імунітету після проведених вакцинацій.

- Очищувати та дезінфікувати зону карантинування регулярно та після кожного використання.

- Під час тимчасового вивезення тварин на виставки чи інші заходи обмежити контакт тварин з іншими тваринами, гноєм, підстилкою чи іншим матеріалом з інших ферм (використовувати все своє), усі, хто контактує з тваринами, повинні перед цим мити та обробляти антисептиком руки.

3. Вимоги до персоналу, відвідувачів, пересування транспорту й обладнання Контроль переміщень та відвідувачів є вкрай важливим з огляду біобезпеки, але часто недооцінений. Збудники мікроорганізмів можуть потрапити на ферму із взуттям, одягом, руками, автомобілями, обладнанням тощо. Усі постачальники товарів та сервісу повинні бути обізнаними в вимогах ферми щодо біобезпеки та виконувати їх.

1. Обмежити непотрібний трафік на фермі. § § § § § §

Огородити периметр, створивши мінімальну необхідну кількість заїздів, які закриваються воротами. Захистити входи (наприклад, можливість замикати) ділянок з високим ризиком (зони доїння, утримання тварин, зберігання кормів та хімічних речовин). Планувати візити наперед, інформувати відвідувачів щодо вимог біобезпеки, у тому числі про місця паркування та з ким контактувати після прибуття. Створити окремі зона для паркування транспорту відвідувачів та персоналу, та щоб вони були далеко від тварин і не разом з транспортом ферми. Мати єдиний чітко позначений вхід для відвідувачів. Обмежити доступ до усіх зон високого ризику, в тому числі зони утримання тварин, надавши його лише для необхідного персоналу.

2. Проводити оцінку ризиків щодо усіх відвідувачів перед допуском на ферму. § § § §

Запитати, коли та з якими видами тварин контактували. Запитати, чи подорожували останнім часом (куди, чи контактували там з худобою, коли повернулися). Бажано, щоб після таких подорожей пройшло не менше 5 діб. Базуючись на оцінці ризиків, розділити відвідувачів на таких з низьким, середнім та високим ступенем ризику. Якщо є підозра, що ризик не може бути знижений заміною одягу та взуття, миттям рук, не дозволяти таким відвідувачам вхід на територію ферми.

§ § § § §

Визначити зону, куди відвідувачі можуть проходити, не потрапляючи при цьому у виробничі приміщення. В зону утримання тварин пускати, лише якщо це дійсно необхідно. Не дозволяти торкатися тварин, якщо це не є роботою відвідувачів. Напрямки переміщень та роботи відвідувачів: з чистого в брудне, від молодих до старших тварин, від здорових до хворих тварин. Завантажувати тварин для продажу без потрапляння покупця чи перевізника у виробничі зони.

3. Планувати, навчати та комунікувати Кожна особа на фермі важлива для біобезпеки. Кожна людина повинна знати та розуміти важливість біобезпеки та бути здатною запроваджувати практики біобезпеки в зоні своєї відповідальності. Кожна людина, яка працює безпосередньо з тваринами, повинна вміти визначати та реагувати на ситуації потенційних ризиків виникнення захворювань. § § § § § § §

Залучати працівників ферми в розробку плану біобезпеки. Забезпечити можливість працівникам надавати коментарі щодо практичних моментів плану. Переконатися, що кожна структурна одиниця підприємства отримала копію плану біобезпеки, який буде доступний для працівників, членів їхніх родин та відвідувачів. Вести записи ключових робіт щодо біобезпеки. Проводити регулярні наради та оцінювання працівників, щоб кожен міг коментувати про негативні та позитивні аспекти плану біобезпеки. Коригувати план біобезпеки відповідно до відгуків працівників. Призначити відповідальну за біобезпеку ферми особу з наступними завданнями: проведення навчань щодо біобезпеки, ведення записів, оцінка відповідності працівників, перевірка та внесення змін у план.

1.2 Технологічні щеплення Грамотна розробка і впровадження програми технологічних щеплень на молочній фермі дозволяє убезпечити своє стадо від найпоширеніших інфекцій. Для розробки програми важливо залучити ветеринарного консультанта з досвідом контролю здоров’я високопродуктивних молочних корів. Консультант повинен провести аналіз епізоотичного стану на господарстві і запропонувати оптимальну програму технологічних щеплень з урахуванням потреб стада та умов утримання. Без точного діагнозу не можна оцінити та інтерпретувати результати вакцинації. Лабораторні дослідження біоматеріалу хворих і загиблих тварин на наявність інфекційних агентів і/або антитіл до них дає можливість ветеринару підібрати необхідну комбінацію вакцини для забезпечення належного імунного захисту стада. Найпоширенішими зоонозами на молочних фермах України, на які не поширюється обов’язковий державний контроль є інфекційний рінотрахеїт, парагрип-3, вірусна діарея, респіраторно-синтиціальна інфекція, клостридіоз, пастерельоз, колібактеріоз, рота- і коронавірусні інфекції.

Схема вакцинації і вибір вакцин повинні строго відповідати епізоотичній ситуації в господарстві. При цьому ніколи не варто орієнтуватися лише на бренд або на невисоку ціну. Метою програми технологічних щеплень є: • • • • •

профілактика діареї у молочних телят; виключення респіраторного синдрому у телят; підвищення рівня заплідненості; зменшення кількість абортів; профілактика гінекологічних захворювань.

Атенуйовані вакцини

-

-

-

Переваги сильний тривалий імунітет; потрібна менша кількість доз; необов'язково наявність ад'юванта, з чим пов'язаний менший ризик розвитку алергічних реакцій; противірусні вакцини можуть швидко стимулювати неспецифічний імунний захист через утворення інтерферону; віруси у вакцині можуть частково вести себе як патогенні, а тому імунна відповідь буде повнішою і комплексною.

-

-

Недоліки більший ризик розвитку захворювання внаслідок залишкової вірулентності; більшість живих вакцин мають абортогенні властивості; дуже чутливі до найменших порушень умов зберігання; більш висока ціна.

Інактивовані вакцини Переваги - ймовірність розвитку захворювання в результаті остаточної вірулентності або повернення вірулентності практично відсутня; - менш чутливі до відхилень рекомендованих умов зберігання; - економніше виробництво.

Недоліки - переважно необхідна більша кількість доз; - інактивовані вакцини вимагають повторного введення / ревакцинації для підтримки імунітету.

- потребують додавання ад'ювант, що збільшує ризик розвитку алергічних реакцій.

На позитивний результат технологічних щеплень вказують збільшення кількості антитіл в сироватці крові, гомогенність титрів антитіл, зниження захворюваності на діарею, пневмонію, кульгавість та метрит, підвищення заплідненості, зменшення кількості абортів.

Методи вакцинації: 1. Суцільна вакцинація - Щорічно (календарне планування) - Кожні 6 місяців (календарне планування) 2. По фізіологічному стану: - Вік (дні життя) - Вагітність (дні тільності) - Лактаційний період (дні лактації) Перевагами суцільної вакцинації є -

Одночасне використання великої кількості вакцини на великому масиві поголів’я Швидке створення колективного імунітету стада Економне використання вакцини за рахунок мінімізації залишків її у флаконах Можливість вакцинації неідентифікованих тварин Економія часу на фільтрацію списків тварин

Разом з тим недоліками суцільної вакцинації є ризики щеплення хворих та ослаблених тварин; необхідність організації «допрививок» хворих та ослаблених тварин; значне падіння молочної продуктивності дійного стада на кілька діб; неможливість забезпечити стабільно високого рівня антитіл протягом необхідного періоду життя чи фізіологічного стану тварин. Вакцинація по фізіологічному стану тварин може проводитися щомісячно у фіксовані дні, або згідно кількості доз в упаковці (флаконі), або в тижневому ритмі (фіксований день тижня). Вакцинація стада в тижневому ритмі забезпечує найвищий рівень антитіл в найкритичніші періоди життя тварин. При цьому в один день тижня проводиться щеплення в усіх статевовікових і фізіологічних групах тварин. Переважна більшість щеплень проводяться в строго відведений день тижня. Мінімальний інтервал в тижневому ритмі між щепленнями одних і тих самих тварин – 7 днів. При цьому не бажано планувати одночасне введення двох асоційованих (комбінованих) та полівалентних вакцин.

Б И Ч К И та Т Е Л И Ч К И

ТЕЛИЦІ

Н Е Т Е Л І та тільні К О Р О В И Неплідні КОРОВИ

місяць життя /днів життя

0,6

1,0

1,5

1,9

3,0

1-9

1420

2834

4248

5662

9197

Інфорс-3

4,2

9,0 11,3 12,0 12,3 12,6

В

Ван Шот Ультра 8

В

Тріховак (ЛТФ-130)

РВ В

В*

РВ

РВ

Сибірка

місяць лактації / днів лактації

136,7 6,9 7,1 7,4 7,8 8,3 9,2 5,7 6,0 6,7 6,9 18 105- 126- 270- 343- 364- 371- 385- 405- 201- 208- 215- 222- 236- 250- 279- 172- 179- 200- 214111 132 276 349 370 377 391 550 207 214 221 228 242 256 285 178 185 206 220

3,5

Запліднення →

0,2

місяць тільності / днів тільності

В

РВ

Кетлмастер Голд FP5 L5

В♀ РВ

Бові-шилд Голд Ван Шот

В♂

В*

РВ

В*

РВ

В*

Скоугард 4 КС

Отелення →

Рекомендовано

В*

РВ

В*

РВ

В* РВ

РВ

В* - ва кцина ці ї проводяться лише протягом першого року ві д впрова дження да ного ка ленда ря профі ла ктичних щеплень

Рекомендований АВМ календар технологічних щеплень ВРХ (перший рік – впровадження)

Б И Ч К И та Т Е Л И Ч К И

ТЕЛИЦ І

місяць життя /днів життя

0,6

1,0

1,5

1,9

3,0

1-9

1420

2834

4248

5662

9197

В

Тріховак (ЛТФ-130)

4,2

Сибірка

місяць лактації / днів

9,0 12,3 12,6

РВ В

місяць тільності / днів тільності

137,1 7,4 7,8 8,3 9,2 18 105- 126- 270- 371- 385- 405- 215- 222- 236- 250- 279111 132 276 377 391 550 221 228 242 256 285

3,5

В

Ван Шот Ультра 8

Неплідні КОРОВИ

Запліднення →

Інфорс-3

0,2

НЕТЕЛІ та тільні КОРОВИ

РВ

РВ В

РВ

Кетлмастер Голд FP5 L5

В♀ РВ

Бові-шилд Голд Ван Шот

В♂

Скоугард 4 КС

РВ

РВ

РВ

В**

6,7

6,9

200206

214220

Отелення →

Рекомендовано

РВ

РВ

РВ

В** - проводиться лише нетелям, від яких планується заготовляти перше молозиво

Рекомендований АВМ календар технологічних щеплень ВРХ (другий і подальші роки використання)

Переваги проведення щеплень в тижневому ритмі: -

Можливість своєчасного виконання настанов по застосуванню вакцин Забезпечення найвищого рівня антитіл в найкритичніші періоди життя тварин Концентрація зусиль (рутина) в один зручний/вільний робочий день тижня Рівномірні періодичні фінансові витрати на засоби захисту тварин Відсутність одночасного падіння добової молочної продуктивності на декілька днів

- Можливість планового контролю використання робочого часу ветеринарів з боку керівництва. Недоліки: -

Необхідна якісна комп’ютерна програма управління стадом Необхідність проведення щеплень незважаючи на фарс-мажорні випадки Поступове створення колективного імунітету стада. Щотижнева непрогнозована кількість залишкових доз вакцин на утилізацію Більше часу на пошуки необхідних тварин, особливо не чітко візуально ідентифікованих

Вакцинація — це лише один із компонентів добре структурованої програми здоров’я стада. Якщо відсутні належна біобезпека (між стадами) та біозахист (у стаді), належна годівля, а також управління екологічними умовами та іншими факторами, що спричиняють стрес, будь-яка добре спланована програма вакцинації може бути неефективною. Вакцини ефективні й підтримують здоров’я стада та продуктивність там, де є належне управління.

1.3 Організація програми управління здоров’ям тварин 1.3.1 Програми і протоколи діагностики та лікування незаразних хвороб Добре складені протоколи полегшують навчання персоналу, допомагають в контролі та оцінці ефективності виробничої діяльності, сприяють дотриманню біологічної безпеки на фермі. Складання протоколів: організація роботи Розробка повного набору програм і протоколів діагностики, лікування та профілактики хвороб ВРХ для підприємства може зайняти тривалий час. Щоб уникнути можливих труднощів і сприяти максимальній результативності, ефективності своїх дій, потрібно правильно організувати час на початку роботи. У цьому можуть допомогти такі заходи: 1. Визначте сфери охорони здоров’я тварин, в яких доречно використовувати протоколи. Наприклад: оздоровлення новотільних, хвороби обміну речовин, репродуктивної системи, ратиць, діареї та пневмонії телят тощо.

2. Визначте одну або кілька пріоритетних позицій — захворювання, які необхідно проконтролювати першочергово; підходи лікування, які можуть швидше принести бажаний результат тощо. Визначте всі можливі маніпуляції відповідно до даних захворювань.

3. Для кожного протоколу призначте відповідальну за його складання особу — досвідченого ветеринарного спеціаліста, який найкращим чином впорається з цим завданням. Залучіть йому для допомоги консультанта з питань ветеринарії та будь-якого фахівця, здатних зробити внесок в проектування програм і протоколів охорони здоров’я тварин.

Етапи складання протоколу Протоколи контролю захворюваності тварин можуть відрізнятися на різних господарствах. Крім того, існують й різні підходи до складання стандартних — це залежить від виду бізнесу, складності протоколу і кількості осіб, задіяних в його розробці. Наведені нижче рекомендації щодо складання протоколів можуть бути ефективними в більшості випадків.

1. Назва протоколу повинна давати уявлення про його зміст. Наприклад, «Антикетозна програма», «Робота з новотільними тваринами», «Оцінка кульгавості», Знероження телят». Протоколи слід підшивати в папку, доступ до якої мають усі працівники ферми. На протоколі обов’язково потрібно вказувати дату його затвердження та ім’я його укладачів.

2. Визначте область дії протоколу. Для цього необхідно відповісти на питання, які специфічні дії або завдання будуть описані в протоколі, які не будуть у ньому висвітлено та на яку аудиторію розрахований складений протокол. Наприклад, «Протокол обробки новонароджених телят» (див. Схему 1.3.1.1) орієнтований на усіх операторів годівлі телят, які працюють постійно та позмінно. У протоколі описана процедура догляду за новонародженим телям в першу годину життя. Там не описана техніка реєстрації народження, а також процедура першого напування. Для ознайомлення з цими інструкціями додано посилання на відповідний протокол (тут буде доречна система кодів та ідентифікаційних номерів, зазначених в протоколах).

3. Розробіть якомога повний опис завдання. Опишіть кількість задіяних в роботі людей, рівень їх підготовки, необхідне обладнання, рекомендації по використанню захисного обладнання, а також кінцевий результат дій (див. Схему 1.3.1.2).

4. Опишіть докладно кожну задачу, зокрема: -

порядок виконання завдань; час виконання; список використаних матеріалів або інструментів, способи їх використання; міркування безпеки; посилання на інші протоколів, що мають відношення до цього виду робіт.

Важливо: якщо протокол включає більше десяти пунктів, розбийте його на кілька підпротоколов або складіть скорочений варіант протоколу для роботи на місці без докладного опису пунктів. Детальний же варіант протоколу використовуйте у навчанні персоналу та контролі виконання завдань. Використання скорочених варіантів протоколів стає зручним на робочих місцях: з одного боку, це чудова пам'ятка для співробітників, з іншого — гарантія того, що вони не пропустять важливі етапи виконання роботи.

5. Прослідкуйте, щоб всі зацікавлені особи були залучені в розробку протоколів.

- Попросіть кількох досвідчених колег допомогти в складанні чернетки початкового протоколу.

- До впровадження протоколу попросіть досвідченого колегу перевірити можливість здійснення описаних процедур на практиці. У разі потреби пропишіть зміни.

- Переговоріть з усіма співробітниками і отримаєте їх згоду з тим, що всі описані процедури і очікуваний результат роботи відповідають нормі і можуть бути досягнуті.

- Проінформуйте всіх про існування письмової форми протоколу та ознайомте з його змістом.

6. Організуйте систему регулярної перевірки протоколів. Оцінка протоколу починається з моменту складання і впровадження. Для впевненої роботи навіть з новими протоколами їх часто доводиться переробляти по кілька разів. При найменшому сумніві щодо дієвості ветеринарних препаратів або виникненні проблем зі зручностями проведення процедур необхідно внести відповідні зміни. Щороку керуючий фермою, досвідчені співробітники, ветеринар та інші консультанти повинні перевіряти всі протоколи. Види протоколів Існують різні форми розробки і ведення протоколів, зокрема: - Просте перелічення або список дій. Протоколи цього типу зручні у розробці, їм легко слідувати і вони добре підходять для виконання простих і прямих завдань. (див. Схему 1.3.1.3) - Ієрархічна послідовність дій. Цей формат протоколу підходить для виконання задач, в описі яких необхідно вказувати додаткову інформацію та виділяти підгрупу вказівок для кожного початкового завдання. (див. Схему 1.3.1.4) - Розгалужена схема. Такий формат сприяє легшому сприйманню складних протоколів, особливо з варіантами рішень, які можуть вплинути на результат. Також цю схему можна розширити шляхом включення різних списків дій або підгруп. (див. Схему 1.3.1.5) Щоб отримати максимальну віддачу від розроблених і впроваджених протоколів, - Продумайте, як використовуватиметься протокол після його розробки — для навчання співробітників, перепідготовку і підвищення кваліфікації, як пам’ятку на робочих місцях, оцінку виробничої діяльності.

- Визначте співробітників, які будуть задіяні в розробці протоколу - Визначте формат протоколу, співробітників, які будуть використовувати протокол та випадки, в яких вони використовуватимуть протокол. Схема 1.3.1.1 Протокол: Обробка новонароджених телят Мета — правильно обробляти телят відразу після народження

1. Зніміть по закінченні рододопомоги з кінцівок теляти акушерські петлі.

2. Звільніть ротову порожнину та носові ходи теляти від слизу сухою чистою серветкою.

3. Змусьте корову встати відразу після отелення.

4. Покладіть теля спиною ближче до голови породіллі.

5. Дайте корові облизати теля 5-10 хвилин.

6. Зважте новонароджене теля, або обміряйте мірною стрічкою.

7. Перенесіть теля до індивідуальної клітки чи будиночку (в холодну пору року тимчасово з обігрівом).

8. Обробіть пуповину теляти 5–7% розчином йоду (повторіть обробку під час другого напування молозивом).

9. Прикріпіть на вуха бирки з ідентифікаційними номерами штрих-кодами наперед, поверх штрих-коду напишіть маркером дату народження.

10. Запишіть дані про теля в «Карточку отелення» (Протокол 6–3/2) 11. Введіть підшкірно препарат Євітсел 2 мл 12. Проведіть перше напування молозивом протягом 40–60 хвилин від народження (Протокол 3–1/8 «Перше напування молозивом»)

Схема 1.3.1.2 Протокол: Оперативне лікування лівостороннього зміщення сичуга Мета: Швидке безкровне та ефективне лікування патології Задіяні працівники – 1 ветеринар, 1 помічник ветеринара, 2 скотарі. Необхідне обладнання – 1 повал, 2 фіксаційні мотузки, фонедоскоп (стетоскоп), розчин йоду, скальпель, троакар для МРХ, мандрен для троакару, 3 фіксатори сичуга, бинт, Чеміспрей, Тераміцин, зонд (дренчер), 30 л води, енергетична суміш для заливки, Амоксицилін 50мл.

1. Повалення тварини на правий бік без застосування міорелаксантів на солом’яну підстилку.

2. Після фіксації кінцівок і голови корови у спинному положенні лікар сідає на живіт тварини перед вименем.

3. Фонендоскопом чи стетоскопом робиться уточнення місцезнаходження сичуга, наповненого газами в ділянці на 10–15см нижче мечовидного відростка грудної кістки на 5–10см вправо від медіальної лінії, осторонь молочної вени.

4. На шкірі черевної стінки після дезинфекції розчином йоду робляться два короткі попередні надрізи на відстані 4 см один від одного для полегшення проколів, остерігаючись пошкодження молочної вени.

5. Прокол черевної порожнини робиться тонким троакаром для МРХ, контроль точності попадання – по стримуючому відходженню газів через трубку троакара.

6. Через трубку троакара за допомогою мандрена в сичуг вправляється саморобний фіксатор (2,5 см кусочок полістиролового катетера для осіменіння, в котрому посеред просвердлено отвір. В отворі зафіксовано дві шовкові нитки довжиною 30см).

7. Трубка троакару витягується з отвору черевної стінки, фіксатор залишається в сичузі.

8. Перший фіксатор підтягується за нитки, стримуючи сичуг, після чого робиться ще один подібний прокол поряд з першим, через який вставляється такий же фіксатор.

9. Після другого проколу через трубку троакара максимально випускаються гази із сичуга.

10. Нитки фіксаторів зв’язуються між собою над поверхнею шкіри на віддалі чотирьох пальців руки, до вузла ниток з під низу закріплюється кусочок рулону марлевого бинту.

11. Ранки обробляються Настоянкою йоду 5%, Чемі-спреєм, Тераміцин-спреєм.

12. Корову звільняють від пут, піднімають на ноги обов’язково через правий бік.

13. Після фіксації в хедлоці або кантаркою до опори післяопераційній корові за допомогою зонда для закачки вливають 20-30 л води з 400-500 мл DK Feed soft, Пропіленгліколю рідкого.

14. Антибіотикотерапія Амоксициліном (Амоксицилін, Авімокс, Біоцилін, Кламоксіл, Сінулокс LA) внутрішньом’язево три дні підряд для зняття запалення сичуга та профілактики асциту.

15. Шви знімаються через 7-10 днів після операції. Кінцевий результат: підвищення споживання корму та відновлення молочної продуктивності.

Схема 1.3.1.3 Протокол: Профілактики та лікування затримки посліду і післяродових ендометритів Мета: Ефективно контролювати найпоширеніші хвороби новотільних

Перші 10 днів лактації вимірювати температуру тіла корови і, для зручності обліку, позначати температуру на самій тварині восковими маркерами червоними і зеленими полосами на крупі. Зелена полоса — ˂39.2С˚ і червона — ≥39.2С˚. Перший день зелена полоса ставиться у випадку коли у корови не має затримки посліду. При затримці посліду червону полосу ставити щодня до його відділення. Профілактика в першу добу: Випоїти або залити Вітамас Енерджі (1 кг на 20–25 л води), Енерджітранк 500 гр/20 л води, мікстуру для новотільних (див. окремий протокол). В/м’язево — простагландин (Ензапрост 5мл, Діноплюс 2мл, Дінолітик 5мл, Естрофан 2 мл, Броестрофан 2мл), препарат Євітсел 10мл., у випадках ускладнених родів в/матково — Гістерлік, або Метрициклін 2–3 таблетки, препарати кальцію підшкірно або в/мязево — Кальценон, Кальфосет, Кальтрім, Глюконат, Борглюконат, утеротонічні препарати — Утеротон, Доцітол (10мл тричі через день). Лікування з другої доби: Через день вводимо в/матково — Гістеродев 100мл через Катетер довгий 450мм і робимо легкий ректальний масаж матки при цьому, внутрішньомязово Фолікулін чи Синестрол 3–5 мл. При підвищеній температурі тіла (перша червона полоса) — Амоксицилін (Ветрімоксін, Кламоксіл, Біоцилін) в/ м’язево, в комбінації з протизапальними препаратами: Кетозол, Кетоніл, Кефен, Метакам. Наступні два дні, якщо температура ще підвищена та/або затримка посліду

продовжується, - той же антибіотик, але вже 25мл. Як альтернатива протягом 4-5-ти діб застосовувати некаренційні препарати Цефтіоклін, Цефтіонель, Цефінель, Клінексін, Коцефен, Ексенель у дозах згідно інструкцій.

На прикладі рисунку: 2-й день — 50мл 3-й день — 25мл 5-й день — 50мл 6-й день — 25мл

Амоксицилін Амоксицилін Амоксицилін Амоксицилін

в/м’язево в/м в/м в/м

Виписуються корови з новотільної групи з 10-го дня при умові, що послід відділився, три дні перед цим не було температури та субклінічного кетозу. При виписці в/матково — Оксітетрацикліни (Оксіпрол, Тетравет, Оксі-100, Мастієт-Форте) 10–15 мл через Катетер довгий 450мм. Схема 1.3.1.4 Протокол: Антикетозна програма для молочних ферм Мета — ефективний комплексний контроль кетозу корів у перехідний період

Антикетозною вважають програму комплексного підходу, що включає профілактику, виявлення тварин, які прореагували позитивно на наявність кетонів у крові та індивідуальне або групове лікування.

1. Діагностика та лікування: Вимірюйте глюкометром «Care Sens Dual» концентрацію кетонів у крові корів 5-6 днів лактації щодня під час термометрії Концентрація кетонів

Концентрація кетонів

Концентрація кетонів

≤ 1,1 ммоль/л

1,2 - 1,4 ммоль/л

1,5 – 2,9 ммоль/л

-

+

++

Концентрація кетонів ≥ 3,0 ммоль/л +++

Нормальна величина, корова здорова

Початкова ступінь субклінічного кетозу Індивідуальне лікування

Середня ступінь субклінічного кетозу Індивідуальне лікування:

1. DK FEED soft 1. energy 500мл із 25-40 л води – двічі на добу 3 дні

Спеціальних дій не потребується

1. ДК Feed Soft 3.

Energy або пропіленгліколь 0,5 л три дні + Гепавекс 50 мл 4. (Карсилін), три дні 2. 3. Бутазал, ФосБевіт, Ціанофор 20мл в/м три дні.

4. Гепавікел, 2. Бутазал, Оліговіт 10мл в/м Катозал, три дні Ціанофор 20мл в/м три дні.

5. Глюкоза 20% 800мл в/венно 6. Менбутил в/в; в/м 40 мл

Висока ступінь субклінічного кетозу, ризик появи клінічних симптомів Індивідуальне лікування: 1. ДК Feed Soft Energy або пропіленгліколь 0,5 л три дні + гепавекс 50 мл (Карсилін), три дні 3. Бутазал, Фос-Бевіт, Ціанофор 20мл в/м три дні.

4. Гепавікел, Оліговіт 10мл в/м три дні 5. Глюкоза 20% 800мл в/венно 6. Менбутил в/в; в/м 40 мл 7. Дексаметазон (Декса-кел, Глюкортин) 10мл одноразово.

Контроль лікування проводиться через 5-6 днів після попередньої діагностики (10-12 дні лактації) шляхом повторного вимірюванням концентрації кетонів глюкометром.

1. Профілактика: Період

Останні 3 тижні тільності (у групі пізнього сухостою):

Відразу після отелення:

Кількість новотільних корів з підвищеною концентрацією кетонів у крові: < 20%

20-50%

> 50%

Спеціальних дій не потребується

DK FEED dry energy 250г/гол в день груповим методом з комбікормом або у загально змішаному раціоні.

DK FEED dry energy 250г/гол в день груповим методом з комбікормом або у загально змішаному раціоні.

DK FEED soft energy 500 мл із 25-40 л води одноразово

DK FEED soft energy DK FEED soft energy 500 мл із 25-40 л 500 мл із 25-40 л води води два дні. три дні.

Схема 1.3.1.5 Протокол: Блок-схема роботи з новотільними коровами

Мета — обстеження корів та підтримка їхнього здоров’я

Вимірюйте температуру всіх корів перші 10 днів лактації

Температура <39,2 °С

Температура ≥ 39,2 °С

Позначте червоним маркером

Хворобливий стан

Лікування: • Антибіотики (Цефалоспорини, Амоксациліни, Пеніцилінстрептоміцини) • Знеболююче (кетопрофен) • Кальценон, Кальцетат чи Глюконат кальцію, чи Дуфалайт, • DK Feed soft, Пропіленгліколь 500мл внутрішньо

Наступні два дні: • Антибіотики • Знеболююче, • DK Feed soft, Пропіленгліколь 500мл внутрішньо

Не хвора

Лікування:

• Знеболююче (Аініл, Кефен, Кетозол, Мелоксівет, Локсіком)

Оцінити стан тварини на наступний день

Хворобливий стан

Не хвора

Позначте червоним маркером

Перевірити на зміщення сичуга • Глюкоза40% і ФосБевіт в/венно, • DK Feed soft, Пропіленгліколь 500мл

Позначте зеленим маркером

Наступні два дні: • DK Feed soft, Пропіленгліколь 500мл внутрішньо

Оцінити стан тварини на наступний день

Заносити всю інформацію про лікування в комп’ютерну програму !!!

1.3.2 Лабораторна діагностика хвороб

Лабораторну діагностику використовують для контролю за перебігом захворювання, підтвердження чи уточнення діагнозу, і в більшості випадків є вирішальною у постановці діагнозу. В першу чергу, це стосується інфекційних хвороб. Біологічним матеріалом для лабораторної діагностики є кров, молоко, сеча, ексудат, кал, органи і тканини, уміст рубця, кишківника, тощо. У молочному скотарстві ннайчастіше використовують такі лабораторні дослідження біологічного матеріалу: Біохімічне дослідження крові дозволяє визначити стан обміну речовин, функціонування органів і систем організму, а також спрогнозувати виникнення захворювань, визначити ефективність лікувально-профілактичних заходів. Кров у ВРХ відбирають з підхвостової чи яремної вени. Відбір зразків слід проводити, не створюючи стресу для тварин, оскільки надмірне збудження призводить до зміни гормонального фону, кислотно-лужної рівноваги, глюкози тощо. Залежно від цілей біохімічного дослідження необхідно пам’ятати, що при деяких запальних процесах (ендометрит, перитоніт, хірургічні втручання та ін.) в організмі тварини змінюються її біохімічний склад. Тому для об’єктивного дослідження необхідно виключати таких тварин. Найчастіше досліджують такі показники крові: загальний білок та його фракції, глюкозу, сечовину, холестерол, АСТ, АЛТ, ліпіди, маро та мікроелементи (кальцій, фосфор, калій, натрій, магній, залізо, мідь, цинк, марганець, кобальт, селен тощо). Серологічне дослідження крові застосовують, по-перше, для визначення антитіл в сироватці крові інфікованих чи імунізованих тварин. З двох компонентів реакції (антитіло/антиген) невідомим є сироватка крові (антитіло), тому таке дослідження потребує проведення реакції з відомим антигеном (суспензії живих чи атенуйованих мікробів, екстракти чи ізольовані хімічні фракції з них). Дослідження парних сироваток крові, наприклад, на початку захворювання, та через 2-3 тижні дозволяє відслідковувати динаміку наростання титру антитіл. По-друге, для встановлення родової, видової чи типової приналежності мікроба (віруса). В цьому випадку невідомим компоненто реакції є антиген. Таке дослідження потребує реакції з відомими імунними сироватками. Найбільш відомим методами серологічного дослідження є реакція аглютинації (РА), преципітації (РП), зв’язування компліменту (РЗК), кільцева реакція з молоком (КР), мікроаглютинації тощо. Для серологічного дослідження відбирають 7–10 мл крові. Бактеріологічне дослідження молока від корів хворих маститом є одним з методів, що найчастіше застосовують на молочних фермах. Основна мета цього методу — це ідентифікувати та диференціювати збудники, що спричиняють мастит, а також визначити їх чутливість до антибактеріальних засобів. Якісний, стерильний відбір зразків молока має важливе значення для достовірності бактеріального дослідження (див. Схему 1.3.2.1). Зразок вважається контамінованим, а результат може бути визнаний як сумнівний, якщо лабораторно було виділено більше 2-х збудників. Однією з кращих світових практик є щомісячне дослідження індивідуальних зразків молока на такі показники: кількість соматичних клітин, уміст жиру, білку, лактози, сечовини тощо.

Результати бактеріологічного дослідження дають можливість корегувати годівлю, зокрема щодо збалансованості раціону за протеїном та енергією, проводити селекційну роботу пов’язану з якісними показниками молока, профілактувати метаболічні розлади, контролювати здоров’я вим’я. Молекулярно-біологічні дослідження, де найбільш відомим є метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Суть цього методу полягає у застосуванні особливих ферментів, які багаторазово копіюють фрагменти РНК і ДНК збудників хвороби, які знаходяться в пробах біоматеріалу. Цей метод дослідження дозволяє діагностувати широкий спектр інфекцій. Матеріалом дослідження може бути різний біоматеріал, а саме кров, сеча, слина, зішкріб шкіри, слизових, частини тканин органів тощо. Діагностика мікозів і мікотоксикозів. Мікози — це захворювання грибкової етіології. Найпоширенішими у скотарстві є трихофітія. Діагноз переважно встановлюють на підставі характерних клінічних ознак. Для диференціальної діагностики відбір зразків проводять з уражених ділянок до початку лікування. Кірки із залишками волосся та лусочки поміщають в пробірку. В лабораторії патматеріал піддають люмінесцентному аналізу та проводять мікроскопію, виділяють чистку культуру та визначають вид збудника. Мікотоксини — це продукти життєдіяльності мікроскопічних грибів. Найвідомішими мікотоксинами, що впливають на організм корів є зеараленон, афлатоксини, Т-2 токсин, ДОН. Вони знижують споживання корму, і відповідно надій, призводять до появи діареї, знижують заплідненість та доволі часто спричиняю аборти. У більшості випадків токсини потрапляють в організм корів разом з кормом (пліснявий силос, сінаж, зерно кукурудзи тощо). У випадку підозри щодо мікотоксикозів до лабораторії відправляють зразки корму, щоб визначити ступінь токсичності.

Схема 1.3.2.1 Протокол: Відбір зразків молока для бактеріологічного дослідження Мета — правильно відбирати зразки молока від корів, хворих на мастит для мікробіологічного дослідження.

Матеріали для відбору зразків: стерильні флакони або пробірки або, в крайньому випадку шприци; засіб фіксації хвоста; 70% етиловий або ізопропіловий спирт; ватні або марлеві кульки, змочені в 70% спирті чи індивідуальна упаковка спиртових серветок; гумові рукавиці; кулер з льодом або морозильна камера; дезінфікуючі засоби для дійок; індивідуальні паперові; водостійкий маркер або спеціальні наклейки.

1. Зразки відбирайте до початку лікування антибіотиками перед або відразу після доїння корови.

2. Підпишіть ємності для відбору проб водостійким маркером (дата, ферма, корова, чверть).

3. Щіткою або серветкою очистіть вим’я і дійки від бруду (при значному забрудненні у крайньому випадку вимийте та висушіть!).

4. Зафіксуйте хвіст тварини так, щоб він не забруднив вим’я та не заважав відбору.

5. Помийте, продезінфікуйте руки та одягніть гумові рукавиці.

6. Обробіть всі дійки чи вражену дійку переддоїльним засобом (перекис водню чи інший) і зачекайте мінімум 30 секунд.

7. Ретельно насухо витріть дійки паперовою серветкою.

8. Обробіть дійки (10–15 секунд) ватними або марлевими спиртовим кульками чи серветками, починаючи з віддалених. Дійки очищуйте ретельно, одна серветка — для однієї дійки! Уникайте контакту очищених дійок з кінцівками, хвостом та між собою!

9. Якщо відбір зразків проводиться перед доїнням корови, то здійте 4-5 цівок молока з кожної дійки у кружку/пластинку для обстеження на присутність ознак маститу.

10. Відкрийте ємність для відбору проби, тримайте кришку, уникаючи забруднення внутрішньої поверхні.

11. Починайте відбір зразків молока з ближніх дійок і закінчуйте віддаленими. Не торкаючись дійок ємностей, під кутом 45° здійте в них молоко для аналізу в кількості по 5 мл.

12. Не змінюйте рук під час відбору зразків. Не переповнюйте ємності (флакони, пробірки, шприци), особливо якщо зразки заморожуватимуться.

13. Для збірної проби відбирайте по 1–2 мл молока з кожної чверті.

14. Відразу після відбору закривайте ємності зі зразками молока.

15. Після відбору проб дійки обов’язково обробіть після доїльним дезінфектантом.

16. Відібрані зразки негайно охолодіть до +4°С і зберігайте не більше двох діб при цій температурі. В морозильній камері зразки маститного молока зберігайте не більше тижня.

17. Складіть супровідний документ, в якому вкажіть реквізити замовника, дату відбору, кількість і характер зразків, вид дослідження — бактеріологічне з визначенням чутливості до антибіотиків.

18. Відправте партію проб молока в термобоксах при 4–8°С, приклавши супровідний документ.

19. Зразки молока не будуть досліджені у випадках: § не герметично закритих ємностей; § відсутності супровідного документу, відсутності маркування зразків, § отримання зразків у лабораторії неохолодженими (˃ 8°С) § корови були оброблені антибіотиками, термін каренції яких не закінчився; § при наявності фінансової заборгованості за попередні дослідження.

1.3.3 Управління відтворенням стада Відтворення — найважливіший фактор у виробництві молока, оскільки забезпечує регулярність отелень та продуктивне довголіття корів. Крім того, народження і збереження телят, зокрема теличок, дозволяє підтримувати ремонт стада на належному рівні.

Основними складовими успішного відтворення корів є: 1.Забезпечення регулярності отелень. Оптимальний вік корови для отелення становить два роки. Зазвичай, корова повинна телитися кожні 365 днів. Дослідження показують, що інтервал між отеленнями понад 13–14 місяців призводить до значних економічних втрат. Дійні корови в період пізньої лактації менш прибуткові через зниження продуктивності. Великі інтервали між отеленнями — це менша кількість телят необхідних для ремонту стада або продажу, а також більше число корів в стаді з низькою ефективністю конверсії корму та більший ризик небажаного вибракування корів. Саме тому управління відтворенням має значний вплив на загальну продуктивність стада і чистий дохід господарства. Існує безліч схем синхронізації, кожна з яких найбільш успішно і економічно виправдано працює в різних ситуаціях. Вибрати потрібно ту, яка забезпечить найбільший прибуток в умовах конкретного господарства. Потрібно враховувати розмір стада і наявність необхідної робочої сили. Існуючі схеми розрізняються гормонами, які в них застосовуються, і трудозатратами на маніпуляції з тваринами. Єдиної програми синхронізації на всі випадки не існує. Тому, перш ніж вибрати відповідну схему, необхідно зробити наступні кроки: Крок 1. Проаналізувати тваринницькі приміщення на можливостей проводити масові маніпуляції з тваринами. Чим менше часу буде потрібно безпосередньо на роботу, тим дешевше обійдеться програма. Необхідно створити умови для чіткої, своєчасної ідентифікації та відділення потрібних тварин із загального стада, їх фіксації на тривалий період часу для проведення необхідних процедур. Крок 2. Визначити доцільність застосування тієї чи іншої програми синхронізації в залежності від фізіологічного і технологічного стану, продуктивності тварин. Короткий опис схем синхронізації: Ovsynch – гонадотропний релізинг-гормон (GnRH) вводиться на 0-й і 9-й день, простагландин (PGF2a) на 7-й день Схема синхронізації Ovsynch

Осіменіння проводять через 16 годин після останньої ін'єкції GnRH. Це універсальна базова схема, яка підходить як для корів в період 50-100 днів після отелення, так і для багаторазових осіменінь (150 і більше днів лактації). Така схема майже вдвічі менш витратна по робочій силі і дешевша. Програми пресинхронізації – до схеми Ovsynch додаються попередні простагландинів і гонадотропінів з різними інтервалами і послідовностями

ін'єкції

Схеми пресинхронізації корів

Ці схеми є більш витратними за часом, працею і коштами. Однак вони показують більшу ефективність у випадках застосування на тваринах, які зазнають вперше після отелення подібним гормональним обробкам. Завдяки додатковим порівняно з Ovsynch ін'єкціям гормонів пресинхронізації мають певний терапевтичний ефект, що дозволяє краще і швидше домогтися відновлення репродуктивних органів після отелення. Тому такі схеми оптимальні для застосування коровам, починаючи з 21–35 дня лактації. Три останні, більш сучасні схеми пресинхронізації допомагають досягти найбільшого відсотка тільності при їх застосуванні перед Ovsynch. Програми подвійного Ovsynch (Double Ovsynch), ПГ-3-Г (PG-3-G) або Г-6-Г (G-6-G) призводять більше корів в ідеальну стадію циклу, ніж при Presynch-14 або Presynch-12. Ці три програми пресинхронізації вимагають менше днів, щоб привести корів в ідеальну стадію циклу, ніж попередні класичні схеми пресинхронізаціх. Крок 3. Оцініть ресурси господарства щодо можливості виконати ряд правил, без дотримання яких синхронізація виявиться малоефективною. До синхронізації допускаються тільки здорові тварини. Наявність інфекційних захворювань (особливо інфекційного ринотрахеїту, вірусної діареї, лептоспірозу, гельмінтозів), а також будь-якої форми ендометритів, двостороннього запалення яйцепроводів є неприйнятним. Крім того, не має сенсу використовувати синхронізацію на коровах, що мають фолікулярні і лютеїнові кісти, гіпоплазію яєчників, спайки яєчників, а також новоутворення в органах розмноження. Виходячи з даних обмежень, тварини перед початком синхронізації повинні бути обов'язково піддані трансректальному дослідженню статевих органів.

До синхронізації придатні тварини оптимальної вгодованості, які не перебувають в стані негативного енергетичного балансу, тобто в період прогресуючої втрати маси тіла після отелення, а також ожиріння. Потрібно забезпечити точний облік проведених маніпуляцій і індивідуальну ідентифікацію тварин. Також потрібно створити достатній мінімальний запас гормональних препаратів, шприців, голок, необхідних для чіткого і безперервного проведення всіх процедур в повній відповідності зі схемами. Перед початком синхронізації необхідно провести відбір придатних для цього тварин і закріпити персонально за конкретним фахівцем з метою досягнення максимальних точності і повноти проведення обробок. Основні причини неефективної синхронізації: - Несвоєчасне введення ін'єкцій. Відсутність навіть одного введення гормонального препарату відповідно до програми синхронізації значно скорочує її ефективність. Медикаменти повинні вводитися тваринам в один і той же час доби з різницею не більше 2 годин.

- Неправильно вибрано місце ін'єкції. Наприклад, в пошкоджені або запальні тканини. Крім того, найкращим місцем введення препаратів є не круп, а область квадріцепса, з більш розвиненою м'язовою тканиною, що сприяє кращому розсмоктуванню розчинів.

- Недотримання антисептичних правил при парентеральних ін'єкціях.

- Перевезення і зберігання ветеринарних препаратів з порушенням температурних режимів. Відхилення даних параметрів, як в бік плюса, так і мінуси ведуть до значного зниження активності медикаментів.

- Неповне та/або неправильне ведення обліку ін'єкцій, запліднення, ректальних досліджень на визначення тільності або фізіологічного стану статевих органів. У зв'язку з цим рекомендується відповідальним фахівцям готувати на кожну з сформованих для синхронізації груп тварин технічні завдання в письмовому вигляді, з включенням в них інформації про номери корів і датах введення препаратів з подальшою видачою виконавцям.

- Порушення технології штучного осіменіння та правил поводження з сіменем.

- Якість генетичного матеріалу. В першу чергу це відноситься до запліднюючої здатності сімені бика. Результати багатоденної роботи цілого колективу фахівців можуть бути зведені до нуля, якщо в завершенні цього тварині буде введена сперма з низькою фертильністю. На тих фермах, де фахівці систематично застосовують синхронізацію осіменіння в поєднанні з ультразвуковою діагностикою тільності на 32–38 день, за 3–4 циклу стан справ різко поліпшується: тільних корів стає 55–60%, безплідних менше 10%. Після досягнення за допомогою синхронізації бажаних показників відтворення можна продовжувати працювати далі традиційно, виявляючи охоти візуально. За допомогою синхронізації можна і потрібно «закривати дірки» в менеджменті ферми, навіть можна зробити її елементом управління, постійним технологічним процесом. Зробити корову щасливою, щоб вона охоче відтворювалася, елементами комфорту і відсутністю стресів буває для багатьох

фермерів дорожче, ніж закуповувати і використовувати гормональні препарати для синхронізації.

2.Збільшення відсотку народження теличок. Визначним досягненням сучасної біотехнології є розробка та впровадження в практику методу запліднення тварин спермою розділеної по статі. Переваги використання сексованого сімені обумовлені рядом біологічних, селекційногенетичних і економічних аспектів: -

Народжуваність телиць становить 90%, бичків — 10%. Вихід теличок на фермі можна підвищити з 48 до 51–52%. Телиці народжуються на 3–4 дні раніше, ніж бички. Вага новонароджених телиць в середньому на 4–5 кг менше, ніж бичків. Отелення теличками проходять легше, ніж бичками. Зменшується кількість патологічних пологів і мертвонароджених. Зменшується кількість післяпологових ускладнень. Прискорюється інволюція та відновлення статевої циклічності. Знижуються витрати праці і медикаментів. На 2–3% знижується ймовірність вродженого безпліддя (фрімартінізм). Збільшується якість відбору нетелей для ремонту дійного стада. Нарощування поголів'я дійного стада збільшується на 10–20% в рік. Прискорюється заміна низькопродуктивних корів на високопродуктивних. Понадремонтних телиць і нетелей можна вигідно продавати.

Сьогодні сексовану сперму, на жаль, використовують ще досить мало молочних ферм. Це обумовлено тим, що господарства не готові вирішувати питання інтенсифікації відтворення та збільшення прибутковості таким чином. Використання сексованої сперми вимагає додаткової уваги, якісного менеджменту стада та високої кваліфікації техніків штучного осіменіння.

3. Збереженість ремонтного молодняку є ще одним важливим елементом успішного відтворення. Чим більше телиць збережено до введення у стадо, тим вищою буде кількість нетелей як для селекції власного стада, так і для племреалізації. Завдяки підвищенню показника збереження телиць на фоні нарощування продуктивності можна покращити ситуацію з відтворенням.

1.3.4 Ведення документального обліку хвороб і лікувань Згідно чинного Наказу Державного комітету ветеринарної медицини України від 27.08.2009 № 308 «Про затвердження форм журналів» затверджено форми документів, які повинні вести спеціалісти ветеринарної медицини молочнотоварних ферм, а саме: - форма журналу реєстрації хворих тварин; - форма журналу реєстрації протиепізоотичних заходів;

- форма журналу обліку дезінфекції, дезінсекції, дератизації; - форма журналу обліку руху ветеринарних препаратів на молочнотоварних фермах; - форма журналу обліку проведення досліджень тварин на мастити в господарстві. Чому важливо вести облік хвороб, лікування та профілактичних заходів по встановленим формам? По-перше, це є вимогою законодавства. Стандартизований облік полегшує державним ветеринарним інспекторам, дорадникам, консультантам робити аналіз і оцінку ветеринарно-санітарного та епізоотичного стану тваринницької ферми. У випадку плинності ветеринарних кадрів на господарствах необхідно зберігати виробничу історію як випадків хвороб щонайменше за останні три роки, так і методів лікування і профілактики. Крім того, глобально посилюється контроль за законним придбанням, належним зберіганням, раціональним використанням ветеринарних препаратів та дотриманням каренційних вимог. Дедалі частіше молочні господарства використовують комп’ютеризований облік виробничих процесів. Використання автоматизованих програм управління стадом передбачає можливість ведення обліку заходів по охороні здоров’я поголів’я. Приміром, господарства–члени Асоціації виробників молока використовують програму Uniform-Agri для автоматизованого обліку і швидкого аналізу виробничих процесів ферми, зокрема блоку здоров’я тварин. Так, у програмі - реєструють придбані партії усіх ветеринарних препаратів із зазначенням постачальників, каренції по молоку і м’ясу, вартості за одиницю продукту. Облік використання ветпрепаратів та фіксація їх залишків в режимі реального часу як в кількісному, так і грошовому вираженні;

- реєструють усі випадки захворювань, шляхів та дозування ветпрепаратів із профілактичною або лікувальною метою, а також заносять історії хвороб в індивідуальну електронну картку тварини;

- підсумовують випадки захворювань, лікувань та причин вибуття за визначений період часу по численним фільтрам; - детально аналізують випадки захворювань різними випадами маститів, групуючи по місяцям, лактації, віку, надою, чвертям вимені, рецидивам, репродуктивному статусу;

- планують продовження призначених і розпочатих схем лікування, програм обов’язкових державних і технологічних щеплень, програм гормональних синхронізації статевого збудження та осіменінь;

- ведуть чек-листи щодо проведення запланованих діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур. Регулярне та точне внесення усіх даних щодо здоров’я тварин до автоматизованої системи управління стадом дає можливість ветеринарним лікарям не вести паперовий документальний облік згідно визначених державних форм.

РОЗДІЛ 2. Доїння Цілі блоку доїння Кількість соматичних клітин ………….. Бактеріальна забрудненість …………… Кислотність молока ……………………. Бал забрудненості фільтра …………….. Середня кількість оборотів за годину … Середній час на лінію, хв ……………… Кількість видоєних корів за годину …...

<200 тис. <100 тис. <18.1 <2 >4 <15 >160

2.1 Протокол і процедура доїння Доїння — це складна технологічна операція, мета якої не лише в тому, щоб швидко, повною мірою, без шкоди для здоров’я корови та з найменшими трудовими затратами добути молоко, а й створити умови для його подальшої секреції, збільшення продуктивності тварини і виробництва якісного молока. Технологія доїння — це чіткий порядок виконання певних умов і процедур, від дотримання яких залежить якість молока і здоров’я молочної залози корови. Незалежно від типу обладнання корови охоче віддаватимуть молоко після послідовних та звичних маніпуляцій і процедур (див. Схема 2.1.1). Корови мають заходити до доїльної зали максимально чистими та спокійними. Спокійні корови рухаються повільніше, тому розбризкують менше гною на кінцівки і вим’я. При доїнні у стійлах корів слід підняти за годину до цього, щоб прибрати гній, замінити підсилку і провітрити приміщення. Якщо доїння відбувається у доїльних залах, тварин варто направити до накопичувачів, час перебування у яких не повинен перевищувати 20 хв. Регулярно оцінюйте ступінь забруднення корів. Завжди слід дивитися на задню частину передніх кінцівок: залишки свіжого гною там свідчать про те, що корови забруднились по дорозі до доїльної зали. Якщо на кінцівках сухі залишки, то корови забруднилися, повертаючись із доїння. Підготовку до доїння слід починати зі стимуляції дійок, яка має тривати щонайменше 10–12 секунд. Вона включає здоювання перших цівок молока, миття або витирання дійок. Вже через 8–10 секунд нервова система надсилає у мозок сигнал, після чого починає виділятися окситоцин. Він починає діяти на міоепітеліальні структури молочної залози через 30 секунд після стимуляції дійок (перші дотики). Для максимального виділення окситоцину потрібно близько 9 секунд. Між виділенням окситоцину гіпофізом та початком продукування молока минає 80–90 секунд. Тому саме через 90 секунд слід приєднувати доїльний апарат. Окситоцин руйнується в крові через 4–6 хвилин, тому корову потрібно видоїти менш ніж за 5 хвилин. У погано підготовлених до доїння корів повільніша віддача молока, менша інтенсивність потоку, доїльні апарати довше приєднані до вимені. Чим нижчий потік молока, тим вищий рівень вакууму. Дійки корови більше часу перебувають під дією високого тиску. Щоб

зменшити травмування тканин дійок, необхідно зменшити рівень вакууму в дійковій гумі. Однак нижчий рівень вакууму сповільнює доїння і збільшує частоту спадань доїльних стаканів. Добре підготовлена корова, навпаки, швидко віддає молоко і повністю видоюється. Середня швидкість потоку в неї буде більша, тому рівень вакууму в гумі може бути вищим, щоб підтримувати той самий рівень вакууму на кінчиках дійок. Це зменшує кількість випадків спадання стаканів і повторних підключень. Дійки менше часу перебувають під високим тиском. Потік молока швидко досягає свого максимального рівня і в кінці доїння швидко зменшується. Від розміщення доїльного апарата залежить рівномірне й повне видоювання, а також спадання стаканів з дійок. Тому, перш ніж відійти від корови, дояр повинен правильно підключити доїльний апарат. Правильне розміщення апарата мінімізує підсмоктування повітря, особливо в кінці доїння, збільшуючи ефективність процесу. На момент під’єднання доїльного апарата до вимені корови у стаканах виникає так званий позитивний тиск, і через кілька секунд починається віддача молока. Якщо молоковіддача закінчилася, а апарат усе ще під’єднано, він перетискає верхівку дійки, чим спричинює її набряк та завдає тварині болю. Більшість виробників молока налаштовують автоматичне відключення доїльних апаратів на етапі відсутності потоку молока. Тобто дійкова гума відкривається і закривається на дійці з дуже низьким потоком. У такому разі рекомендовано налаштувати зняття підвісної частини раніше — на початку низького потоку. В момент максимального потоку молока він не менше 10 кПа. Як тільки потік молока зменшується, тиск різко підвищується до 33 кПа. Коли раджу фермерам налаштувати систему менш «агресивно», вони кажуть, що у вимені залишатиметься молоко. Проте коли апарат від’єднується в кінці низького потоку або в момент його відсутності, в дійку взагалі не потрапляє молоко. Доїльні стакани лише спричиняють набрякання дійок. Коли ви передоюєте корів на початку лактації, вони спочатку «скидають» доїльні стакани, а через 5–7 місяців звикають до болю. Хоч корови перестають «скидати» доїльний апарат, проте ви втрачаєте молоко. Схема 2.1.1 Протокол доїння Ціль: доїння чистих корів у спокійному безстресовому середовищі, отримуючи максимальну кількість молока від кожної корови. Крок 1. До доїння § Починайте доїти молодих корів, які нещодавно розтелилися і здорових телиць. Потім приступайте до старих корів і останніми доїть хворих корів, молоко яких не можна здавати на переробку § Завжди використовуйте гумові рукавички та змінюйте їх при необхідності Використання гумових рукавичок під час доїння зменшує передачу збудників контагіозних маститів на 50%, а додаткова обробка рук дезрозчином — на 95%.

Крок 2. Переддоїльна дезінфекція дійок (предипінг) § Використовуйте спеціальний засіб для обробки дійок перед доїнням (перекис водню, розчин фурациліну тощо). Це сприяє очищенню дійок, їх дезінфекції, знищенню бактерій та стимулюванню молоковіддачі. § Повністю занурте усі чотири дійки корови до доїння в стакан з розконсервантом на 30–40 секунд. § Стакани для обробки після кожного доїння необхідно обов’язково мити та дезінфікувати. Крок 3. Здоювання перших цівок § Здоїть 3–4чотирьох цівки молока з кожної чверті вим’я з одночасним стимулюванням кінчика дійки. Це є важливою процедурою діагностики маститу, яка збільшує швидкість молоковіддачі, зменшує бактеріальну забрудненість і, відповідно, покращує якість молока. § Перевірте видоєне молоко на наявність згустків, котрі свідчать про клінічний мастит. Крок 4. Очистка дійок § Витріть дійки насухо «обертовими рухами». Після чого інтенсивно протріть кінчики дійок. § Використовуйте одноразові паперові рушнички (серветки). Як альтернатива — тканинні рушники, які повинні використовуватися і пратися належним чином (один рушник — одна корова) Крок 5. Підключення доїльного апарата § Приєднуйте доїльний апарат через 60–90 сек. після здоювання після початку стимуляції вимені. Це забезпечує збільшення потоку молоковіддачі на 25%. § Мінімізуйте потрапляння повітря до апарату, зігнувши короткий молочний шланг під час надівання на дійку. Якщо у корови атрофована одна з чвертей вимені, використовуйте заглушки доїльних стаканів, щоб убезпечити від потрапляння бактерій ззовні. § Вирівняйте доїльний апарат для рівномірного доїння та уникнення прослизання гумових присосок. Крок 6. Відключення та зняття доїльного апарату § Не знімайте доїльний апарат до зупинки молоковіддачі та уникайте передоювання. § Необхідно перервати подачу вакууму та наповнити доїльний апарат повітрям через впускний отвір у колекторі (потягніть клапан колектору вертикально вниз). Почекати кілька секунд поки рівень вакууму в колекторі спаде, та обережно зняти апарат. Крок 7. Обробка дійок після доїння (постдипінг)

§

Обробляйте дійки відразу після зняття апарату по всій довжині із використанням спеціального засобу. Це дає змогу закрити дійковий канал від попадання бруду та інфекцій, зменшити подразнення і пом’якшити шкіру дійки.

2.2 Гігієна доїння В Україні згідно Наказу Мінагрополітики «Про затвердження Вимог до безпечності та якості молока і молочних продуктів» № 118 від 12.03.2019 р., з 1 січня 2020 р. вже не приймають молокосировину другого ґатунку для харчових цілей. З 01.01.2023 р. на харчову переробку будуть приймати тільки молоко вищого та екстра ґатунків, а з 01.01.2024 – виключно «екстра» (КСК 400 тис./мл, ЗБО 100 тис./мл). Важливими показниками якості молока є: вміст жиру, вміст білка, бактеріальна забрудненість, вміст соматичних клітин, наявність інгібіторів та інші. У молоці також можуть міститися бактерії, дріжджі і плісняві грибки. Підвищена бактеріальна забрудненість — результат недотримання правил гігієни при виробництві молока чи його зберіганні. За європейськими стандартами, показник бактеріального забруднення в сирому продукті не повинен перевищувати 100 тис. в 1 см3, у Франції допускають 120 тис. в 1 см3, в Україні для вищого сорту молока орієнтовна кількість бактерій становить до 300 тис. в см3. Якщо бактеріальне забруднення молока перевищує 400 тис. в 1 см3, то таке молоко не придатне для виготовлення продуктів харчування, а йде на виготовлення казеїну. Висока бактеріальна забрудненість призводить до погіршення смаку, зниження поживної цінності сирого молока і виготовлених з нього продуктів, а також сприяє значному скороченню його терміну зберігання. Щоб зменшити вміст бактерій в молочній сировині, необхідно дотримуватися високих гігієнічних стандартів на фермі, в доїльній залі, а також під час транспортування і переробки сировини. Дуже важливо застосовувати сучасні охолоджуючі установки, що підтримують температуру молока не вище +4°С, тому що в цих умовах зберігається фермент молока, здатний пригнічувати ріст бактерій. Ще одним важливим параметром в оцінці якості та придатності молока для переробки є кількість соматичних клітин (КСК), що містяться в молоці, які по суті представляють собою клітини тіла тварини. Зокрема, з них складаються тканини молочних проходів і альвеол, які беруть участь у секреції молока. На відміну від бактерій, соматичні клітини у видоєному молоці не розмножуються. Їхня кількість залежить від індивідуальних особливостей тварини і її фізіологічного стану. Висока концентрація соматичних клітин є ознакою порушення секреції молока або захворювання, хоча ще й не є незаперечною ознакою захворювання вимені. Вміст соматичних клітин у молоці здорових тварин може збільшуватися з віком, в перші кілька тижнів після отелення в результаті мобілізації імунної системи корів для захисту молочної залози від інфекцій, при підвищеному впливі стресових чинників чи наявності травматичних пошкоджень вимені.

Інгібітори (антибіотики, інші лікарські препарати та миючі засоби) можуть потрапити в молоко різними способами. До їх числа відносяться недотримання приписів щодо концентрації миючих і дезінфікуючих засобів, порушення режиму промивки, наявність залишків миючих засобів в обладнанні. Часто буває, що господарство підбирає миючий засіб, що не відповідає жорсткості води в даному районі. Тоді проблем не уникнути, користі промивка зали не принесе або вийде з ладу. Причин потрапляння антибіотиків в молоко є також багато. Іноді, здавалося б, корів не лікували, а в молоці антибіотики наявні. А причини виявляються банальними — недотримання гігієни, зокрема доїння. Приміром, каністри з миючими чи дезінфікуючими засобами не закривають кришкою, засоби починають пліснявіти, а на це ніхто не звертає уваги. Засіб використовують далі.

2.2.1 Оцінка чистоти вимені Чистота корів — це головний показник як ефективності доїння, так і ступеня інфекційних захворювань молочної залози. Брудні корови у доїльній залі вдвічі збільшують час на підготовку вимені до доїння, тим самим знижуючи продуктивність доїльної зали. Чистота вимені є достовірним фактором здатним передбачити середній показник кількості соматичних клітин у молоці. За обробки вимені після кожного доїння важливо зняти залишки молока, що можуть утворювати плівку на дійці. Якщо дійка не повністю занурена у дезрозчин, бактеріям залишиться достатньо поживних речовин для подальшого розмноження. Чистота самих корів не має залишатися поза увагою. Перед доїнням слід оглядати задню частину грудних та особливо передню тазових кінцівок. Якщо бруд на них вологий, це означає, що тварина забруднилася не в стійлі, а дорогою до доїльної зали. Відповідно, сухий бруд свідчить про неналежний стан підстилки у стійлі. Існують системи оцінки чистоти різних ділянок тіла тварин , які можна використовувати для встановлення ризиків щодо захворювання маститом та бактеріального забруднення молока. Візуально оцінити гігієну можна досить легко протягом доїння, використовуючи чотирибальну систему оцінки (див. Схема 2.2.1.1). Розробники (Schreiner D. A. and Ruegg P. L., 2003) встановили, що корови з брудним вим’ям (3 та 4 бали) у 1,5 рази частіше хворіли на мастити, ніж тварини з балами 1 та 2. Оцінку чистоти вим’я слід проводити так само рутинно, як оцінку вгодованості, при цьому варто розраховувати відсоток корів із балами 3 та 4. Кожна корова з балом чистоти ≥3 має більший ризик захворіти маститом.

Схема 2.2.1.1 Оцінка чистоти вимені

Бал 1 Повністю чисте вим’я

Бал 2 Забруднено 2–10% поверхні вимені

Бал 3 Забруднено 10–30% поверхні вимені

Бал 4 Забруднено >30% поверхні вимені

Описаний метод оцінки чистоти вим’я дуже простий та зручний, але неповною мірою відображає можливі шляхи забруднення шкіри вим’я гноєм. Більш інформативною буде чотирибальна мультизонна оцінка чистоти тварин (Cook N. B., 2004), коли беруть до уваги бали чистоти вим’я, нижньої частини кінцівок, стегон та боків корів. Для полегшення розуміння ситуації важливо брати до уваги не тільки середній бал, але й відносну кількість тварин з балами 3 та 4 для кожної ділянки тіла окремо (див. Схема 2). Під час обстеження стада слід оцінити не менше 25% корів у кожному приміщенні (загоні) на середніх і великих господарствах або всіх тварин у маленьких стадах (до 100 голів). Задні кінцівки. Чистота задніх кінцівок є ознакою чистоти проходів та стійл. Показник 1 бал вказує на невелику кількість гною над вінцем копита або на повну його відстуність. Балом 2 позначають незначні бризки гною над вінцем копита. Бал 3 означає наявність чітких плям від гною над вінцем копита, але волосяний покрив кінцівки проглядається. Балом 4 позначають суцільне забруднення гноєм, яке піднімається вгору по кінцівці. Вим’я. Чистота вим’я (зад та боки) є ознакою чистоти стійл та підстилки. Наявність гною навколо сосків — ризик зараження вимені інфекцією. Бал 1 свідчить про повну відсутність гною. Бал 2 означає, що ділянки навколо сосків злегка заляпані гноєм. Балом 3 позначають навяність чітких плям гною на нижній частині вимені, а бал 4 — суцільні плями гною навколо сосків і на власне сосках. Боки та стегна. Чистота стегон та боків є ознакою чистоти стійл і підстилки. Балом 1 позначають відсутність гною. Бал 2 показує, що ця ділянка злегка забруднена гноєм. Бал 3 вказує на чіткі плями гною, але крізь них видно шерсть. Балом 4 позначають суцільні плями гною.

При цьому дуже важко встановити певні еталонні або ж допустимі значення ступеню чистоти корів, оскільки на це впливатиме тип утримання, погодні умови, вид підстилки, частота оновлення підстилки та очищення стійл тощо. Оцінка забруднення дійок. Обробка вим’я перед доїнням має за мету досягнення максимальної деконтамінації шкіри дійок. Це зменшує поширення мікроорганізмів та розвиток інфекційного процесу серед поголів’я, а також загальну кількість мікроорганізмів у збірному молоці. Правильна підготовка вим’я до доїння знижує рівень захворюваності на різні типи маститів, тому процедура, відома як предипінг, набула широкого поширення. Саме предипінг, а не миття вим’я перед доїнням, допомагає мінімізувати кількість води на дійках, яка може слугувати додатковим джерелом мікроорганізмів. Інструментами оцінки ступеню мікробного забруднення дійок є бактеріологічне дослідження збірного молока або індивідуально здоєного. Дослідження збірного молока можна використовувати для моніторингу насамперед контагіозних збудників маститу, але можна застосовувати і стосовно мікроорганізмів середовища. Одним із способів візуальної оцінки чистоти дійок, який можна використовувати після завершення кожного доїння, є огляд молочних фільтрів. Перевіряти ефективність підготовки вим’я до доїння можна також за допомогою чистих білих серветок, якими обережно проводять по кінчиках дійок. Якщо дійки підготовлені належним чином, серветки мають залишитися чистими, тоді як брудні вказують, що слід поліпшити підготовку вим’я корів до доїння. Ця техніка може бути використана для невеликої кількості корів, але, на відміну від оцінки чистоти шкіри, яка не може вплинути на гігієну миттєво, дає змогу доярам одразу поліпшити якість обробки вим’я.

Схема 2.2.1.2. Оцінка гігієни корови

* Розроблено Н. Куком, Університет штату Вісконсін, Медісон

2.2.2 Гігієнічні вимоги до роботи доярів Персонал молочних господарств, який здійснює догляд та доїння тварин, повинен вживати необхідних заходів з мінімізації попадання в молоко забруднень і домішок. При цьому основні правила та вимоги наступні: •

Місце відпочинку корів має бути сухим. Це знижує ступінь забруднення вимені і витрати на його обмивку перед доїнням, запобігає можливості проникнення мікроорганізмів у дійки тварин.

• • •

Особиста гігієна обслуговуючого персоналу передбачає чистий робочий одяг і миття рук безпосередньо перед доїнням. Бажано доїти корів в гумових рукавичках. Доїння корів проводиться в конкретний час. Тварин з маститом виокремлюють в групу хворих корів і доять останніми, уникаючи тим самим перенесення збудників та їх розповсюдження в стаді.

Дотримання гігієнічних вимог операторами машинного доїння може впливати на якість та безпечність молока. Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 118 від 12.03.2019 р. «Про затвердження Вимог до безпечності та якості молока і молочних продуктів» встановлює чіткі вимоги до операторів ринку (молочних господарств) та осіб, які контактують з тваринами під час доїння, з молоком, молозивом у дотриманні та контролі належної гігієнічної практики. Особи, які проводять доїння та/або інші операції з молоком та молозивом (оператори машинного доїння) повинні: 1. бути забезпечені спеціальним чистим одягом.

2. дотримуватися високого рівня персональної чистоти. Поблизу місця доїння мають бути доступні придатні засоби, в яких оператори, що проводять доїння та інші операції з сирим молоком та молозивом, можуть вимити руки до ліктів, або має бути передбачена можливість використання одноразових рукавичок.

3. зобов’язані проходити медичне обстеження згідно з вимогами чинного законодавства України. З такими особами проводять навчання з правил безпеки згідно з цим розділом.

4. стежити за чистотою рук, обличчя, взуття, одягу, стригти коротко нігті та дотримуватися інших правил особистої гігієни.

5. заборонено користуватися шпильками і голками, зберігати в кишенях шпильки, люстерка та інші предмети особистого використання з метою запобігання потраплянню сторонніх предметів у корм тварин та/або молоко чи молочні продукти. А також приймати їжу та палити слід тільки в спеціально відведених для цього місцях. Крім того, оператори машинного доїння повинні (і) мати фахову підготовку відповідно до кваліфікаційних вимог; (іі) проходити інструктаж з охорони праці та бути ознайомленими з правилами експлуатації обладнання; (ііі) дотримуватись вимог посадових інструкцій, технологічних карт, санітарних та ветеринарних правил і норм, які встановлюють вимоги до виробництва безпечного та якісного сирого товарного молока; (iv) користуватися засобами індивідуального захисту при роботі з тваринами. Оператор ринку (господарство) або визначена ним відповідальна особа: 1. здійснює контроль за виконанням персоналом господарства правил особистої гігієни; 2. організовує навчання з питань гігієни усіх новоприбулих працівників та іншого виробничого персоналу не рідше одного разу на два роки; 3. забезпечує щоденний огляд відкритих частин тіла осіб, які контактують з тваринами під час доїння, на відсутність гнійничкових захворювань; 4. відповідає за дотримання чистоти і порядку на виробничих потужностях;

5. контролює проходження персоналом профілактичних медичних оглядів; 6. забезпечує наявність аптечки для надання першої долікарської допомоги, ведення журналів реєстрації медичних оглядів, особистих медичних книжок працівників.

2.2.3 Санітарна обробка доїльного обладнання Доїльне обладнання забруднюється, як ззовні так і зсередини. Зовнішнє забруднення безпосередньо не впливає на якість молока. Однак може слугувати місцем розмноження небажаної мікрофлори і через руки операторів машинного доїння забруднювати дійки корови. Внутрішнє забруднення молочної системи в своїй основі це жири і білки. Будучи хорошим живильним середовищем для мікроорганізмів, забруднене обладнання може стати джерелом розмноження шкідливих мікроорганізмів, що в свою чергу, призводить до швидкого псування молока в процесі зберігання. Щоб уникнути бактеріального забруднення, слід ретельно мити, а потім дезінфікувати все устаткування. Доїльні установки, охолоджувачі молока, насоси, ємності для зберігання молока, транспортні молокопроводи, а також дрібний інвентар (відра, дійниці, молокоміри) підлягають миттю та дезінфекції відразу після закінчення виробничого процесу. Посуд для обмивання вимені обов’язково маркується. При санітарній обробці доїльних апаратів колектори розбирають і ретельно промивають вручну один раз на добу. У проміжках між доїнням доїльні апарати і вакуумні шланги підвішують безпосередньо на промивальний пристрій або спеціальний стелаж. Доїльні апарати і молочний посуд зберігати в корівнику забороняється. Резервуари для збору, охолодження та зберігання молока промивають одразу після їх спорожнення. Санітарна обробка молочного обладнання включає послідове проведення наступних заходів: 1. Механічне чищення та попереднє ополіскування теплою водою (30±5°С) — видаляються залишки молока 2. Циркуляційне промивання 15–20 хв гарячим 0,25%-ним розчином мийнодезінфікуючого засобу при швидкості потоку розчину не менше 20 л/хв — знімається білково-жирова плівка 3. Дезінфекція — знищується патогенні мікрофлора і знижується бактеріальна забрудненість 4. Кислотна обробка — видаляється «молочний камінь» (при необхідності) 5. Заключне промивання водопровідною водою — видаляються залишки миючого і дезінфікуючого розчинів (!) Наявність залишку миючого, дезінфікуючого або кислотного розчину після заключного ополіскування молочного обладнання визначають за допомогою індикаторних папірців. При необхідності ополіскують повторно. При застосуванні мийно-дезінфікуючого засобу другу і третю операції поєднують. Вода, яка використовується для миття доїльного обладнання повинна відповідати вимогам стандарту «Питна вода».

Молочний посуд (фляги, доїльні відра, дійниці, молокоміри) обробляють в наступному порядку: - обмивають зовнішні поверхні від механічних забруднень водопровідною водою, використовуючи при цьому щітку або рушники; - звільняють внутрішні поверхні від залишків молока теплою водопровідною водою (2– 5 л) за допомогою щітки (для більш повного видалення залишків молока воду змінюють двічі); - промивають мийно-дезінфікуючим розчином (2– 5 л) рівномірно всю поверхню. Контроль санітарного стану доїльного обладнання і молочного посуду здійснюють шляхом візуального огляду та бактеріологічних досліджень змивів з робочих поверхонь. Щоденний візуальний контроль здійснює відповідальна особа з числа працівників ферми в період між доїння корів та робить відмітку у відповідному журналі. Крім того, необхідно проводити хімічний контроль на залишок мийно-дезінфікуючих засобів за допомогою універсального індикаторного паперу. При візуальному контролі найперше звертають увагу на важкодоступні для миття ділянки: - в доїльних апаратах – внутрішня поверхня головки дійкової гуми; - внутрішня поверхня колектора і штуцерів, молочних трубок і шлангів під ущільнювачем кришки відра; - на доїльних установках (крім зазначених деталей доїльних апаратів) оглядають внутрішні поверхні молокопроводів, повітророзподілювача молочного насоса, фільтра і гумових шлангів; - чистоту гумових шлангів і непрозорих трубопроводів перевіряють шляхом пробного протирання їх внутрішніх поверхонь щіткою з подовженою ручкою. При наявності на поверхні обладнання видимих слідів молочних залишків, неприємного запаху, мінеральних відкладень санітарний стан вважається незадовільним. Обладнання не використовують до повного видалення забруднень. Бактеріологічний контроль санітарного стану доїльного обладнання проводять лабораторно не рідше одного разу на квартал з метою перевірки виконання заданого режиму санітарної обробки. Визначення загальної бактеріального обсіменіння чашковим методом здійснюється у разі потреби, коли спостерігається різке зниження якості молока. Зразки змивів беруть перед доїння стерильними ватними тампонами шляхом двократного протирання на ділянці розміром 100 см. Змиви з деяких вузлів доїльних апаратів беруть без урахування площі — з усієї поверхні колектора або на довжину тримача тампона (12 см) при обстеженні трубопроводів, гумових шлангів і дійкової гуми. Техніка безпеки при санітарній обробці молочного обладнання 1. У молочному відділенні повинна бути аптечка наповнена 1%-ним розчином соди, ватою, бинтами, настоянкою йоду, лейкопластиром.

2. При переливанні синтетичних миючих засобів із заводської тари необхідно користуватися респіраторами або ватно-марлевими пов'язками. Руки повинні бути сухими або в гумових рукавичках.

3. При роботі з кислотами або розчинами лугів необхідно використовувати захисні окуляри, гумові рукавички і вологонепроникні фартухи.

4. При ручній санітарній обробці молочного обладнання необхідно використовувати щітки з довгими ручками, а для захисту рук — гумові рукавички.

5. Зберігати хімічні санітарні засоби слід в сухому затемненому місці. Луги і кислоти розміщують окремо з метою запобігання прямого контакту. Відповідальний за зберігання хімічних санітарних засобів особа призначається після інструктажу з техніки безпеки.

2.3 Доїльне обладнання Прибутковість молочної ферми залежить від ефективності доїльної зали. В свою чергу, ефективність напряму залежить від того, як корови заходять на доїння. Бажаний час входу — 1 секунда на доїльне місце. Тривалість доїння залежить від кількості доїнь. При дворазовому доїнні групу корів слід доїти 60 хв., триразовому — 45 хв. Загалом доїння корови має займати не більше трьох годин на добу, разом із часом на переходи. Вибір доїльної зали має визначатися розміром стада, планами збільшення поголів’я, економічним впливом на ферму, а також здатністю навчати персонал і керувати ним. Кожний тип доїльної зали має переваги та недоліки. У «паралелі» можна збільшити кількість доїльних місць, якщо ви плануєте розширюватись. Водночас тут витрачається більше часу на навчання доярів, ніж у «каруселі». Типи доїльних систем. Існують основні типи доїльних систем, а саме молокопровід, доїльні зали типу «паралель», «ялинка», «карусель» та автоматичні доїльні системи (роботи-дояри).

1. Систему молокопроводів використовують для доїння корів на прив’язному утриманні. У такій системі молоко висмоктується в трубку (молокопровід) і перенаправляється безпосередньо у молочну цистерну за допомогою того ж вакууму, який використовується при роботі доїльних апаратів. При такому доїнні оператор приносить доїльний апарат до корів. Один оператор може одночасно управляти 6–12 апаратами.

2. Доїльні зали. Доїльна зала «Паралель». Корів доять групами, розміщуючи їх під кутом 90° до доїльної ями. Доступ до вимені ззаду. У залах зі швидким виходом грудні бар’єри можуть підніматися та опускатися, щоб корови мали можливість швидкого виходу після доїння.

Переваги § Робочі відстані зведені до мінімуму, що забезпечує максимальну продуктивність. § Зниження ризику, що корова може вдарити оператора або збити доїльні стакани. § Велика пропускна здатність завдяки швидкому виходу. § Менша довжина зали.

Недоліки § Обмежений контакт оператора з коровою. § Труднощі з розміщенням корів різних за розміром. § Корови з повільною молоковіддачою обмежують роботу зали. § Складність контролю за процесом доїння.

Доїльна зала «Ялинка». У більшості зал цього типу корів розміщують під кутом 30° до доїльної ями. Конструкція зали дозволяє доїти корів збоку. У деяких залах «ялинка» корів можна розміщувати під кутом 50° або 60° та доїти збоку або ззаду/ Переваги § Хороший контакт оператора з коровою. § Оператору видно більшу частину тіла тварини. § Зала займає мало місця, якщо не встановлений швидкий вихід. § Повний контроль процесу доїння.

Недоліки § Корови можуть тіснити одна одну. § Труднощі з розміщенням корів різних за розміром. § Корови з повільною молоковіддачою обмежують роботу зали. § Низька пропускна здатність.

Доїльна зала «Карусель». Корів доять із зовнішньої або внутрішньої сторони платформи. Зазвичай один оператор може обслуговувати 32 доїльних місця, а двоє операторів можуть працювати на 60 місць. Корови входять на поворотну платформу, а тому оператору не потрібно ходити від корови до корови.

Переваги

Недоліки

§ Корови доставляються до оператора на платформі. § Високий потенціал молочної продуктивності. § Корови знаходяться в окремих станках.

§ Монотонний процес доїння. § Корови з повільною молоковіддачою обмежують роботу зали. § Корови повинні заходити у залу добровільно. В іншому випадку продуктивність буде знижуватися. § Високі початкові витрати.

Роботизовані доїльні системи. Принцип роботизованих доїльних систем полягає в тому, що корови підходять до робота-дояра коли відчувають необхідність в доїння Середня частота доїння становить 2,5–2,7 рази залежно від продуктивності корови. Високопродуктивні корови можуть доїтися 4 рази на день, тоді як низькопродуктивні в кінці лактації можуть доїтися рідше.

Переваги § Мінімальні трудові затрати. § Тварини мають більше вільного часу і відчувають менше стресу. § Частіше доїння сприяє збільшенню виробництва молока та зменшенню випадків розтягування вимені.

Недоліки § Збільшуються вкладення у кожну корову. § Підвищуються вимоги до дизайну приміщення. § Підвищуються вимоги до нагляду за тваринами.

Індикатори продуктивності доїльної зали Середній потік молока — надій, поділений на тривалість доїння. Цільові показники середнього потоку молока стада з триразовим доїнням — >3 кг молока; з дворазовим доїнням — >4,8 кг. Час доїння — це час, протягом якого доїльний апарат під’єднано до корови. На практиці це час увімкненого вакууму, оскільки неможливо виміряти фактичний час підключення апарата. За рідкісним винятком, вони майже ідентичні. Постійна, точна тривалість доїння допомагає діагностувати неправильне відключення апарата, а також використовується для розрахунку середнього потоку молока й відсотка використання доїльних апаратів.

У середньому корови, які дають 11,5 кг молока за доїння, повинні доїтись менше 4 хв. Для кожних додаткових 4,5 кг можна додавати 0,5 хв. або менше. Повільніше доїння може вказувати на проблеми, пов’язані з доїльним обладнанням, рівнем вакууму або управлінням процесом. Важливо дивитись на кількість молока, яку корова дала протягом перших двох хвилин після приєднання апарата: у стаді з дворазовим доїнням — понад 8,4 кг молока; з триразовим доїнням — понад 6,6 кг. Це мінімальні рекомендації — чим більше, тим краще. Оберти за годину («паралель», «ялинка»): § §

4,5–4,7 оберта для стада з триразовим доїнням; 4,0–4,25 оберта для поголів’я з дворазовим доїнням.

Мета продуктивності доїльної зали типу «карусель» (понад 60 доїльних місць) — 6,5 об./год. Також можемо підрахувати кількість молока, отриманого на доїльне місце за годину. Рекомендація для стада з триразовим доїнням 52 кг молока, з дворазовим — 68 кг. Максимальний потік молока слід вимірювати між першою і другою хвилиною після приєднання апаратів. Оптимальна мінімальна кількість молока — 3–3,5 кг/хв. Піковий потік молока при дворазовому доїнні має бути 4,75 кг/хв., при триразовому — 4 кг/хв. Чим більше, тим краще. Поріг відключення. Існує простий спосіб для перевірки передоювання корів: одразу після від’єднання системою апарата здоїти з усіх дійок молоко. Повністю видійте молоко з передніх дійок, а потім із задніх. Повторіть процедуру ще раз саме в такій послідовності. Здоювання не повинно займати більше 1 хв. Оптимальна кількість молока з чотирьох дійок — 100–250 мл. Вважається, що корова видоєна повністю, якщо в чашці менше 450 мл молока, і ця кількість не впливає на надій під час наступного доїння. Крім кількості молока, зверніть увагу на поведінку корови під час здоювання. Якщо ви торкаєтесь дійок, а корова опирається, значить, їй боляче. Це також ознака передоювання, як і набрякання, зміна кольору дійок та поява кілець. Здоювання молока в мірну чашку — спосіб налаштування порогу відключення доїльних апаратів, який використовують незалежно від кількості доїнь. Спадання доїльних апаратів. Частоту зісковзування або спадання доїльних стаканів можна оцінити шляхом ретельного спостереження під час доїння. Проблема існує, якщо на 100 корів припадає 5–10 спадань чи й більше. Зісковзування на початку доїння часто є результатом низького рівня вакууму, поганої підготовки вимені перед доїнням, блокування вентиляційних отворів або обмежень через молочні шланги. Неналежне прикріплення апарата, поганий стан дійкової гуми, нерівномірний розподіл ваги кластера, передоювання — найбільш поширені причини спадань у кінці доїння.

РОЗДІЛ 3 Годівля корів1 Цілі вирощування молодняка Споживання сухої речовини, кг ……………... Щоденні залишки кормів, % ………………… Серед. доб. надій молока/корову/день, кг …... Вміст жиру, % ………………………………… Вміст білку, % …………………………………

>23 <5–7 >36 >3.8 >3.2

3.1 Планування потреби в кормах Принципи забезпечення тварин кормами Ключовими принципами забезпечення тварин кормами є стабільність, точність та гнучкість. Раціон повинен мати стабільний склад та достатню гомогенність, що унеможливлює його сортування. Баланс мікрофлори рубця є дуже крихким, та потребує постійного складу сухої речовини корму впродовж доби. Корови споживають корм до 12 разів на добу, тому варіації вмісту протеїну та крохмалю в спожитому кормі можуть призвести до суттєвого коливання рН рубця. Слід уникати варіації кислотності рубця, оскільки це має негативний вплив на популяцію мікрофлори рубця. Раціони розраховуються, виходячи із специфічних потреб корів для забезпечення певного рівня продуктивності. Порушення точності приготування та роздавання раціону призводить не тільки до загострення ризику метаболічних хвороб, проте також до зайвих перевитрат кормів. Поголів'я тварин в технологічних групах постійно змінюється. Гнучкий підхід до приготування та роздавання раціонів дозволить забезпечити не тільки постійний 24годинний доступ тварин до корму, а й допоможе уникнути зайвих перевитрат кормів та оптимізувати витрати на годівлю стада. Раціони мають бути розраховані у форматі «кількість сухої речовини на голову на добу», що дозволить швидко корегувати добову норму даванки, залежно від змін поголів'я в технологічних групах. Також необхідно досліджувати вміст сухої речовини в усіх сховищах силосованих кормів як в процесі згодовування так і до відкриття кожного сховища силосу, щоб мінімізувати коливання молочної продуктивності. Доступність кормів Щомісяця необхідно проводити оцінку наявних залишків кормів. Це потребує проведення промірів обсягу кормів в місцях їх зберігання, а також підрахунку наявної кількості тюків, та усіх інших запасів.

1 Розділ підготовлено залученим експертом IFC Бондаренко Г. в рамках спільного проекту АВМ і IFC «Розвиток молочної галузі України»

Щонайменше раз на два місяці необхідно проводити відбір зразків об’ємистих кормів для детального дослідження поживної цінності та вмісту сухої речовини. Згідно отриманих результатів провести коригування раціонів і добову норму об’ємистих кормів. Крім того, аналіз поживності повинен стати основою для проведення балансування раціону, дизайну рецепту комбікорму та композиції вітамінно-мінеральних добавок. Таким чином, концентратна частина раціону повинна доповнювати об'ємисту за ключовими показниками поживності: суха речовина, розщеплюваний у рубці протеїн, не розщеплюваний у рубці протеїн, перетравна клітковина, жир, макроелементи, мікроелементи, вітаміни. Підготовка концентратів до згодовування має бути стабільною: якість подрібнення, однорідність змішування. Необхідно відбирати зразки та проводити лабораторне дослідження якості з кожної поставленої партії покупних кормів. Результати дослідження використовувати при розробці рецепту комбікорму. Оптимізацію рецепту комбікорму проводити не лише за критерієм оптимальної збалансованості, але й за критерієм оптимальної вартості раціону.

3.2 Ключові точки ефективності годівлі Корова — це унікальна природна лабораторія, яка найточніше порадить, що потрібно міняти у раціоні. Обмін речовин у корів з високою продуктивністю зазнає дуже великих навантажень. Тому утримання великої рогатої худоби потребує постійного контролю і спостереження за тваринами, які слід, проте, здійснювати без порушень їхнього комфорту і самопочуття, щоб запобігти зниженню молочної продуктивності. Господар має визначити ступінь стурбованості тварин, який може бути спричинений порушенням режиму годівлі чи станом здоров’я, і внести відповідні корективи. Для контролю ефективності годівлі, збалансованості раціонів можна використовувати такі ключові точки: 1. Контроль споживання сухої речовини §

Здійснювати щодня по всіх технологічних групах корів і молодняку шляхом зважування залишків корму, зібраних з кормового столу.

2. Контроль структури загально змішаного раціону та оцінка сортування § §

§

Проводити один раз на тиждень для всіх технологічних груп з використанням Пенсільванського сепаратору кормів. Цільові показники структури раціону: - верхнє сито: від 2 до 8% часток - друге сито: 30–50% часток - третє сито: 1–20% часток - піддон: до 30% часток Критерій відсутності сортування кормо сумішей: розходження між % часток між свіжо розданим кормом та залишками по кожній фракції кормо суміші не повинно перевищувати 2%.

3. Оцінка наповненості рубця

§ §

Проводити один раз на тиждень для технологічної групи новотільних та високопродуктивних тварин. Цільовий показник середнього балу наповненості рубця – 2,8–3,2 бали.

Оцінка жувальної активності § §

Проводити два рази на тиждень для технологічної групи новотільних та високопродуктивних тварин. Оцінювати жувальну активність за двома критеріями: - кількість жувальних рухів на одне проковтування корму (цільовий показник 50 –70); - % корів, що лежать та жують жуйку, від загальної кількості корів технологічної групи (цільовий показник - не менше 60% корів мають лежати та жувати жуйку в будь який проміжок часу)

4. Оцінка консистенції гною § §

Проводити один раз на тиждень для тварин всіх технологічних груп (розмір вибірки – не менше 10 голів). Цільові показники середнього значення: - лактуючі корови – 2,8–3,2 бали - сухостійні корови – 3,0–3,5 бали - ремонтний молодняк – 3,5–3,8 бали

5. Оцінка перетравності раціону § §

Оцінювати один раз на 2 тижні, з використанням сепаратору гною. Цільові показники розподілу часток неперетравного гною між ситами сепаратора кормів: - Верхнє сито: до 10% - Друге сито: до 20% - Третє сито: понад 50%

6. Контроль якості подрібнення зерна § § §

Оцінювати 2 рази на тиждень, з використанням сит з діаметром отвору 1,5 мм (можна використовувати звичайні сита для борошна). Цільовий показник якості подрібнення кукурудзяної дерті: не більше 20% непросіяних часток на ситі. Цільовий показник якості подрібнення для ячмінної та пшеничної дерті: відсутність цілого зерна на ситі

7. Контроль рівня сечовини в молоці §

§ §

Якщо молокопереробне підприємство не визначає рівень сечовини (азоту сечовини) в кожній партії зданого молока, відправляти зразки молока на аналіз до лабораторії не менше 1 разу на тиждень. Цільовий показник рівня сечовини в молоці: 150–300 мг/л Цільовий показник рівня азоту сечовини в молоці: 7–14 мг/100 мл.

8. Контроль ризику ацидозу рубця

§ § §

Проводити один раз на тиждень за наступними показниками ефективності годівлі: оцінка консистенції гною; оцінка жувальної активності. Додатково враховувати показник співвідношення вмісту жиру та білку в молоці. Якщо співвідношення жир/білок менше 1,0 - це може бути індикатором ацидозу в стаді.

9. Контроль ризику розвитку кетозу § § §

Проводити в групі новотільних корів на 5 та 10 дні після отелення. Використовувати цифровий кетометр для визначення вмісту бета-гідроксибутирату у венозній крові. Гранично допустимий показник вмісту бета-гідроксибутирату в крові – 1,2 ммоль/л

10. Контроль вгодованості за періодами виробничого циклу § §

Проводити по всім технологічним групам у визначені періоди виробничого циклу. Нормативні показники балу вгодованості: - Корови під час переведення в сухостій: не вище 3,5 балів - Корови під час отелення: на більше 3,5 балів - Корови на 60 дні після отелення: не менше 2,5 балів - Молодняк в усі періоди вирощування: не вище 3,5 балів

3.3 Загальні принципи складання раціонів Корови — травоїдні, жуйні тварини. Відповідно щонайменше половина її раціону (в перерахунку на суху речовину) має складатися з основних кормів — сіно, силос, сінаж, солома. Концентровані корми не повинні перевищувати 50% СР раціону. Якщо ж цього правила не дотримуватися і віддавати перевагу концентратам, що вже неправильно, матимемо в підсумку величезний букет захворювань (ацидоз, кетоз, ламініт тощо), які призведуть до незапланованих витрат. Дуже важливо перестати складати раціон на папері. Це хибний шлях. Треба йти від корови до паперу, але аж ніяк не навпаки. Нехай тварина диктує, що їй потрібно. Постійний контроль вологості і споживання корму, точність завантаження інгредієнтів, дотримання графіків роздачі, вірне співвідношення процесів «годівля–доїння» — це ті речі, завдяки яким можна отримати високі результати. Для того, щоб отримати 20 л молока, необхідно корову нагодувати досита. А для цього правильно скласти раціон і вчасно годувати худобу. Завдання дещо ускладнюється, якщо метою є 25 літрів. Тут треба враховувати такі чинники, як збалансованість раціону за вмістом білка й енергії, стабільність його складу та подачі. Будь-які зміни в межах 10% — це вже стрибки продуктивності. Адже різкі зміни — це стрес для мікрофлори рубця, а їй, як відомо, до того чи іншого корму треба адаптуватися. Отримати більше молока ми можемо завдяки стабільності в годівлі. Помилки, які допускають найчастіше: то сіна кинуть удвічі більше, то силосу менше. Цього робити ні в якому разі не можна. Важливо використовувати на фермах таке обладнання і програмне забезпечення, які б допомагали контролювати завантаження в міксер і роздачу збалансованого раціону. Якщо все-таки є потреба перейти на інший раціон, тоді це слід робити поступово, впродовж тижня.

Якими правилами слід керуватись при складанні раціону? Відомо, що для підтримки життєдіяльності на кожен кілограм живої ваги тварини треба 1 кг сухої речовини(СР) корму відповідної поживності. На кожен кілограм молока —0,5 кг СР. На кожен місяць тільності (після чотирьох місяців) — тварина має отримати ще додатково 0,5 кг СР. При цьому, слід ураховувати вік корови: якщо це первістка, для росту вона потребує додатково1 кг СР. Розрахунок простий: щоб від корови вагою 500 кг (первістка) отримати 25 кг молока, їй потрібно згодувати 12,5 кг+6 кг СР раціону (5 кг СР на функціонування організму +1 кг для росту). Тобто 18,5 кг. При цьому слід враховувати швидкість перетравлення корму і засвоюваність. Наприклад, солома перетравлюється за 72 год., люцерна (фаза бутонізації) — за 48 год. Солома дещо гальмує процес перетравлення і звільнення рубця. Зрозуміло, чим старіша рослина, тим довше вона перетравлюватиметься. Тому треба стежити за якістю корму. В ідеалі необхідно добиватися максимального перетравлювання. Якщо говорити про концентровані корми, то їх основою є соя і кукурудза. Вони довше проходять травним трактом і довше розщеплюються. А от пшениці і ячменю повинно бути не більше 20%. Якщо дотримуватися цих простих правил, обов’язково отримаємо 30 кг молока. Структура раціону повинна бути однакова й рівномірна. Корова, сепаруючи язиком дрібний корм, витрачає час і споживає не всю приготовлену їжу. Тому корм має бути подрібнений так, щоб вона їла все підряд. При цьому важливо витримувати точність завантаження інгредієнтів, похибка може сягати 1,5%. Крім того, усі складові раціону повинні бути подрібнені майже однаково (сіно і сінаж — 2–4 см, силос — 1–2 см). Нині на допомогу тваринникам приходять кормоподрібнювачі й кормороздавачі, які значно полегшують процес приготування й роздачі корму. На молочних фермах широко застосовують годівлю корів кормосумішами. Основні вимоги до кормосуміші — технологічність і однорідність, грубі корми і силос повинні бути подрібненими до довжини січки 1–4см. Щоб знати, скільки корова з’їла, передовсім треба знати, скільки було роздано кормів. Крім того, дуже важливо щоразу зважувати залишок. Однією з причин недоїдання або зменшення надоїв є вологість раціону. Скажімо, трава, скошена після дощу, стає важчою, але не калорійнішою. Відповідно й молока отримаємо менше. Тому, формуючи раціон, треба враховувати і це, підбирати такі інгредієнти, які б допомагали вирівнювати вологість раціону — наприклад, додаючи більше соломи чи сіна. Пам'ятайте, що змішувати можна лише високоякісні корми. Згодовування сумішей, до складу яких входять доброякісні і зіпсовані корми, призводить до втрати ефективної дії всієї суміші.

3.4 Годівля корів Корови на різних стадіях виробничого циклу мають різні потреби в поживних речовинах, тому організація збалансованої годівлі потребує оптимальної стратегії групування стада. Годівля лактуючих корів

- При формулювання норм годівлі слід враховувати біологічні закономірності динаміки зміни продуктивності, вгодованості та рівня споживання сухої речовини корів за періодами виробничого циклу: на початку лактації ріст молочної продуктивності дещо випереджує зростання рівня споживання корму, що призводить до ліпомобілізації та використання резервів організму для виробництва молока.

- Запланований рівень годівлі має відповідати генетичному потенціалу стада та політиці розведення, прийнятій в господарстві.

- При плануванні раціонів необхідно дати оцінку фактичному споживанню сухої речовини стада та оцінити потенціал до покращення. Окрім періоду лактації, на рівень споживання сухої речовини впливає розмір корів в стаді (жива вага). Тому необхідно мати чітке уявлення щодо середньої живої ваги корів в стаді.

- Оптимальний рівень споживання сухої речовини лактуючими коровами становить не менше 3,5% від живої ваги. Оптимізація рівня споживання сухої речовини забезпечить одержання максимального рівня продуктивності з раціону. Ключові контрольні точки раціонів лактуючих корів наведено в таблиці. Показник Чиста енергія лактації

Од. виміру МДж/кг СР % СР % СР % СР % СР % СР % СР кг % СР годин

Сирий протеїн Неструктурні вуглеводні Цукор Крохмаль НДК Ефективна НДК Неперетравна НДК (30 годин) Сирий жир Тривалість перебування рН рубця нижче 5,8 впродовж доби Індекс ацидозу Таблиця 3.5.1 Ключові контрольні точки раціону лактуючих корів

Цільове значення 6.7–7.5 15.5–16.5% 36–43% 5.5–7.5% 22–26.0% 28–32.0% 20–23.0% до 2.3 кг 4% до 4.5 до 4,0

Особливості годівлі корів в період теплового стресу За температурно-вологістного індексу вище 68 (що відповідає, наприклад, температурі повітря 22ᵒС за відносної вологості 45%) корови виходять із термонейтральної зони та почувають відчувати тепловий стрес різного ступеню тяжкості, який призводить до метаболічних та фізіологічних змін в організмі, зменшенню споживання сухої речовини, втраті продуктивності та погіршенню відтворної здатності. При розробці раціонів в період теплового стресу слід дотримуватися наступних рекомендацій: - З метою зменшення інтенсивності утворення метаболічного тепла в рубці будувати раціон з максимальним використанням джерел легкоперетравної НДК: злаковий

-

-

-

-

-

-

-

силос з перетравністю НДК за 30 годин понад 65%, сухий буряковий жом, соєва оболонка, суха спиртова барда З метою покращення перетравності НДК раціону доцільно ввести в склад преміксу кормові добавки на основі екстракту A. Oryzae Довести вміст сирого жиру в раціоні до 4,0–4,5% за рахунок захищеного жиру Мінімізація кількості незасвоєного азоту в раціоні: цільовий рівень сечовини на період теплового стресу – 180–230 мг/л Підвищити байпасність білку в раціоні: рівень розчеплюваного в рубці протеїну не має перевищувати 61% від сирого протеїну. З цією метою доцільно включати в раціон джерела байпасного білку, зокрема кукурудзяний глютен. Окремої уваги заслуговує використання обсмажених соєвих бобів за роустерною технологією з обов’язковим плющенням: цей продукт має високу байпасність білку та забезпечує раціон байпасним жиром. Оптимальний баланс раціону за метаболічними амінокислотами: довести рівень метионіну до 2,6% від метаболічного протеїну, рівень лізину до 7,0% від метаболічного протеїну, забезпечити співвідношення лізину до метионіну на рівні 2,70:1 При балансуванні раціону за метионіном надавати перевагу захищеній формі метионіну, що посилює стресостійкість організму та зменшує інтенсивність запальних процесів. Підвищити рівень DCAD раціону не менше ніж +25 м.-екв/100 г СР за рахунок збільшення рівня К та Na Підвищити рівень Mg до 0.35% від СР Посилити антиоксидантний захист організму корови шляхом введення в раціон кормових антиоксидантів: органічного селену, вітаміну Е, вітаміну С в захищеній формі, кормових добавок на основі біофлавоноїдів Посилити кормову профілактику ацидозу рубця, шляхом введення до складу преміксів пробіотичних добавок на основі живих дріжджів S. Cerevisiae, пребіотиків на основі дріжджових екстрактів, або комбінації пробіотиків та пребіотиків. За досягнення помірного рівня теплового стресу (температурно-вологістний індекс 80–90, частота дихання корів понад 85 раз/хвилину) доцільно ввести в раціон джерело захищеного ніацину в кількості 12 г на голову в день, що посилить тепловіддачу з поверхні шкіри корови за рахунок розширення периферичних кровоносних судин, збільшення притоку крові до поверхні шкіри та посилення потовиділення.

Годівля сухостійних корів При формулюванні норм годівлі сухостійних корів варто враховувати такі критичні точки контролю поживності раціонів: суха речовина; сирий протеїн, метаболічний протеїн, НДК раціону, НДК об'ємистих кормів, крохмаль, калорійність сухої речовини, вміст кальцію, вміст фосфору, вміст натрію, вміст магнію, катіонно-аніонний баланс раціону, забезпеченість вітамінами та мікроелементами. При плануванні раціонів слід контролювати розрахункову величину приросту ваги та ризик жировідкладення. Сухостійні корови не повинні підвищувати або втрачати вгодованість

впродовж періоду сухостою. Для точного формулювання енергетичного балансу раціону критично важливо мати чітке уявлення щодо фактичної середньої живої маси сухостійних корів. За неможливості точного зважування всіх тварин проводити контрольне зважування/промірювання 10–12 голів не рідше одного разу в квартал. Залежно від розміру ферми та наявної інфраструктури, годівлю корів в сухостійний період можна організувати за двома сценаріями: - розподіл на 2 технологічні групи – ранній і пізній сухостій; - годівля єдиним раціоном сухостою, без розподілу корів на ранній і пізній сухостій Годівля корів раннього сухостою - Цільовий рівень споживання сухої речовини – мінімум 2.0–2,2% від живої маси. Вміст сирого протеїну в раціоні – 12.0–13.5%, вміст крохмалю – 12.0–14.0%.

- Калорійність сухої речовини раціону раннього сухостою не має перевищувати 0.60 мкал/фунт, в той же час раціон має забезпечувати синтез метаболічного протеїну не рівні не менше 900 г. Споживання метаболічної енергії не має перевищувати 105% від потреби.

- З метою кращого контролю рівня споживання енергії та підтримання достатньої наповненості рубця раціон раннього сухостою має містити 40–50% НДК в сухій речовині, 0,38–0,42% неперетравної НДК від живої маси корів.

- Величина катіонно-аніонного балансу не є критично важливою для корів раннього сухостою. Разом з тим, ми не маємо допускати в раціоні зависокого вмісту калію (понад 1.2% від СР) та кальцію (понад 0.6% від СР). Годівля корів пізнього сухостою - Цільовий рівень споживання сухої речовини – мінімум 2.0–2,2% від живої маси. Вміст сирого протеїну в раціоні – 12.0–13.5%, вміст крохмалю – 12.0–14.0%.

- Калорійність сухої речовини раціону раннього сухостою не має перевищувати 0.60 мкал/фунт, в той же час раціон має забезпечувати синтез метаболічного протеїну не рівні не менше 900 г.

- Споживання метаболічної енергії не має перевищувати 105% від потреби.

- З метою кращого контролю рівня споживання енергії та підтримання достатньої наповненості рубця раціон раннього сухостою має містити 40–50% НДК в сухій речовині, 0,38–0,42% неперетравної НДК від живої маси корів.

- Величина катіонно-аніонного балансу не є критично важливою для корів раннього сухостою. Разом з тим, ми не маємо допускати в раціоні зависокого вмісту калію (понад 1.2% від СР) та кальцію (понад 0.6% від СР).

РОЗДІЛ 4. Вирощування ремонтного молодняка Цілі вирощування молодняка Споживання імуноглобулінів молозива протягом перших 6-ти год життя телят, г. Захворюваність телят на діарею до 21денного віку, % ..………………………… Захворюваність телят на респіраторну патологію, % ……………………………. Збереженість молодняка від народження до першого отелення, % ……………….. Збереженість телят від народження до 2місячного віку, % ……………..………… Збільшення маси телят від народження до 2-місячного віку ……………………… Вік при першому отеленні, міс ……….…

≥200 ≤10 ≤10 >85 ≥90 ≥1,7 ≤26

4.1 Мета вирощування ремонтного молодняку Вирощування ремонтного молодняку є надважливою частиною менеджменту на молочній фермі та зумовлює рівень продуктивності протягом усього життя корів. Відповідно, метою належного вирощування є отримання здорових тварин, які продовжуватимуть рости та стануть підходящою заміною корів у дійному стаді. Ефективне управління вирощуванням молодняку повинно бути націленим на: 1) Оптимальний темп росту та ефективне використання корму.

2) Мінімальні втрати через захворювання та загибель.

3) Оптимальні витрати коштів на корм (молоко, концентрати, грубі корми), управління здоров’ям (ветеринарні препарати та оплата праці ветеринарних фахівців), інші щоденні процеси (обладнання для напування молоком, транспорт, підстилка тощо).

4) Мінімальні витрати праці.

5) Максимальне використання наявних об’єктів, таких як приміщення, загони, пасовища.

6) Високі надої у першу лактацію — загальний надій у першу лактацію повинен бути більше 80% надою дорослих корів, та пік лактації (13–14-ті тижні) повинен також бути вищим 80% надою дорослих корів.

7) Високу фертильність у першу лактацію.

8) Зниження захворюваності та вибракування у першу лактацію — протягом перших 60 днів лактації вибраковуватись повинно не більше 6% первісток. Немає єдиного найкращого шляху вирощувати молодняк. Різні підходи годівлі, утримання та догляду можуть бути успішними у «правильних руках» та на «правильній фермі». До того ж, підходи, які працюють на одній фермі, можуть бути неуспішними на іншій із незрозумілих навіть для експертів причин. Розуміючи наукові принципи росту, годівлі, здоров’я та поведінки телят, у кожному господарстві можна застосувати підходи до вирощування молодняку, які будуть успішними

на кожній окремо взятій фермі. При цьому необґрунтована економія під час вирощування молодняку може призвести до безповоротних у довготривалій перспективі збитків, тому що сьогоднішні телята — це завтрашнє молочне стадо.

4.2 Принципи, закладені у вирощуванні молодняку Сухостійні корови та тільні телиці часто отримують менше уваги з огляду на прибутковість. Проте слід врахувати, що здорова та з добрим апетитом після отелення корова є найкращим показником успішної та здорової лактації. Саме успішна та здорова лактація досяжна у стадах, де є чітка стратегія на належний менеджмент та годівлю сухостійних корів та нетелей. Крім того, майбутні темпи росту й успіх вирощування молодняку починається ще до його народження. Оптимальний менеджмент та правильна годівля сухостійних корів та тільних телиць забезпечують народження здорових сильних телят та оптимальний початок лактації у корови. Протягом сухостійного періоду необхідно -

-

забезпечити тривалість сухостійного періоду не менше 45 діб; раціон годівлі сухостійних корів, який попередить надмірну вгодованість рід час родів; достатню кількість жиророзчинних вітамінів; смачний корм з добрими показниками гігієни, чисту та свіжу воду; уважно оглядати корів пізнього сухостою принаймні двічі на добу; за потреби, вакцинувати сухостійних корів для насичення молозива необхідними антитілами.

-

уникати відсутності або короткого періоду сухостою; споживання великої кількості кальцію та калію; переміщення корів у період 3–10 діб перед отеленням; теплового стресу на пізніх стадіях тільності; перенаселення у період пізнього сухостою; раптових змін раціону; отелення на прив’язі та в тісних боксах.

Успішне отелення — це перший крок в напрямку успішного вирощування молодняку. Багато телят можуть померти під час родів та багато можуть страждати від нестачі кисню, що погіршує початок життя тварини. Написані протоколи (стандартні операційні процедури, СОПи) повинні бути на місцях виконання робіт відповідними працівниками, а менеджмент отеленням – це одна з ділянок, де розробка СОПів дуже бажана. Відповідно, працівники повинні бути навченими розпізнавати ознаки прогресу родів та час, коли породіллі потрібна допомога, правилам гігієни під час отелення.

Під час отелення необхідно -

-

-

-

забезпечити комфортну та чисту зону отелення, що попередить проблеми під час та після родів; дотримання стандартних операційних процедур щодо спостереження за коровами та втручання під час отелення; видалення теляти із зони отелення якомога швидше; очищення зони отелення перед розміщенням там наступної тварини чи групи тварин; регулярне спостереження для виявлення порушень родового процесу.

уникати - у зоні для отелення більше ніж одної тварини уникати періоду більше 10 днів між датами першого та останнього отелення; - стресів у тварин під час родів, тому що це може подовжити та порушити виведення плоду.

Перші години життя теляти особливі, адже у цей час для нього відбувається ряд важливих змін та подій: змінюється кровообіг; воно починає самостійно дихати та продукувати тепло власного тіла; піднімається та шукає вим’я корови, щоб отримати свою першу порцію корму, адже живлення більше не відбувається через пуповину; уникнення інфекцій від корови та з навколишнього середовища. Після нормального перебігу родів теля автоматично починає дихати відразу після розриву пуповини. Відразу ж теля стає дуже активним, пробує вставати та повинно встати упродовж 1–2 год після народження. Смоктальний рефлекс виражений практично відразу, навіть до того, як тварина встане. Уповільнитися вставання теляти може через складні погодні умови, травматичні пошкодження, гіпоксію через утруднені роди. Мокра шерсть не дасть теляті зігрітися, волога з неї випаровується та забирає дуже багато тепла тіла, отже це надзвичайно енерговитратний процес для організму новонародженого за низької температури повітря. Ось чому необхідно дотримуватися стандартних операційних процедур щодо робіт з новонародженими телятами. Упродовж перших годин життя телят необхідно забезпечити - дотримання стандартних операційних процедур щодо робіт з новонародженими телятами (дивитися в наступному розділі) - дотримання правил гігієни - після утруднених родів телята спеціального догляду та спостереження з боку ветеринарного фахівця

-

уникати мокрої шерсті телят залишення телят без уваги відразу ж після народження протягів в місцях утримання годування молозивом недостатньої якості або кількості залишення слабких телят без додаткової уваги

Роль молозива для новонароджених телят Телята народжуються без імунного захисту проти інфекційних захворювань. Поки телята не набудуть здатності до утворення власного захисту проти захворювань, вони повністю залежать від пасивного імунітету, який набувається завдяки тому, що телята споживають молозиво, а з ними імуноглобуліни (IgG). Концентрація білку, вітамінів А, D та Е у першій порції молозива більша приблизно у кілька разів від їхнього вмісту в молоці. Вміст білку знижується до показника молока протягом двох діб (таблиця 4.2.2.1), а кількість вітамінів у молозиві істотно залежить від їх кількості в організмі корів. Таблиця 4.2.2.1. Склад молозива та молока у корів голштинської породи.* Компонент

Молозиво Молозиво Молозиво Молоко першого другого надою третього надою надою Суха речовина, % 24,0 18,0 14,0 13,0 Лактоза, % 2,7 3,9 4,4 5,0 Жир, % 6,7 5,4 3,9 4,0 Білок, % 14,0 8,0 5,0 3,1 IgG, г/л 32,0 25,0 15,0 0,06 * Van Saun RJ. Transition Cow Nutrition and Management: The Key to Herd Reproductive Performance. Pennsylvania State University Van Saun RJ. Transition Cow Nutrition and Management: The Key to Herd Reproductive Performance. Pennsylvania State University.

Якість молозива може істотно варіювати (від менше 10 до 235 г IgG на л), залежно від наступних факторів: - Вік корови — молозиво від корів першої та другої лактації нерідко має менше антитіл - Час першого доїння після отелення — чим він більший, тим кількість IgG менша.

- Підтікання молозива з вимені перед отеленням - Короткий сухостійний період (менше 3-х тижнів) - Порода корови - Раціон сухостійних корів — у разі дефіциту протеїну та енергії вміст IgG в молозиві менший - Високий вміст бактерій в молозиві — може погіршити засвоєння антитіл організмом теляти та збільшити ризик діареї Для досягнення достатньої пасивної передачі IgG теля повинно спожити достатню кількість антитіл з молозивом та абсорбувати їх з кишечника в кровоносне русло. Найбільше на кількість антитіл впливає якість та об’єм спожитого молозива. Найбільший вплив на абсорбцію антитіл має час після народження, через який теля отримало молозиво (чим швидше, тим краще), та чистота молозива.

П’ять золотих правил напування телят молозивом: 1) Швидкість. Теля повинно отримати молозиво якнайшвидше після народження. Здатність тонкого кишечника всмоктувати антитіла з молозива найбільш ефективна протягом перших 4–6 год життя. Через приблизно 12 год після народження вже тільки 50% IgG зможе всмоктатися, а через 24 год слизова оболонка тонкого кишечника вже практично не здатна всмоктувати будь які антитіла. Корів необхідно доїти якнайскоріше, щоб гарантувати адекватний вміст IgG та їх засвоєння телятами. Якщо затримувати перше доїння корів, уміст IgG зменшиться через розбавлення молозива.

2) Кількість. Для забезпечення телят достатньою кількістю енергії, поживних речовин та антитіл їм потрібно випоїти якнайбільше молозива та якнайскоріше. Білок, жир та цукри молозива допомагають прискорити метаболізм та ріст телят. Крім того, споживання молозива сприяє виділенню першого калу (меконію). Ідеально, коли телята отримують об’єм молозива, що дорівнює 10% маси їхнього тіла, тобто 3-4 л молозива впродовж 1–2 год після народження, залежно від маси. Антитіла, засвоєні впродовж перших 12–16 год, будуть допомагати захищати телят проти інфекцій протягом перших 3–4 тижнів життя. Телята починають продукувати власні антитіла через 4–6 тижнів після народження. Отже, кількість спожитого молозива є критично важливою.

3) Якість. Завжди необхідно визначати вміст IgG та використовувати або заморожувати молозиво найкращої якості. Правила щодо якості молозива: - Молозиво має містити принаймні 50 г/л IgG. Якщо кількість IgG менша, теля не отримає адекватного імунного захисту - Молозиво слід збирати в чистий продезінфікований посуд.

- Необхідно уникати використання молозива від корів, які знаходяться у стаді менше 6-ти тижнів, тому що їхнє молозиво може не містити специфічних антитіл до мікроорганізмів даної ферми.

- Не можна випоювати молозиво від корів, хворих на мастит, тому що телята надзвичайно чутливі до захворювань протягом перших днів життя, адже разом з антитілами, всмоктатися в кров із кишечника можуть і небажані мікроорганізми.

- Для збільшення вмісту потрібних антитіл у молозиві корів можна вакцинувати проти потрібних захворювань перед отеленням. Це зменшить ризики виникнення у телят серйозних захворювань.

4) Частота. Теля протягом першої доби життя повинно отримати молозиво кілька разів. Якщо теля під час напування молозивом є під дією стресу, всмоктування антитіл у кишечнику погіршується, тому такі телята для забезпечення адекватного пасивного імунітету потребують більше молозива, порівняно з телятами, які не піддаються дії стрес-чинників. Це є однією з причин того, що рутинне застосування стравохідного зонду не рекомендується, окрім випадків, коли теля відмовляється пити з пляшки чи відра з соскою.

5) Чистота. Під час доїння корів необхідно дотримуватися суворих правил гігієни. Вим’я корів та телята повинні бути чистими. Якщо цього не забезпечити, у кишечник теляти може потрапити величезна кількість небажаних мікроорганізмів, що, у свою чергу, погіршить засвоєння антитіл.

Розвиток рубця та процес відлучення Після відлучення телят витрати на їх вирощування значно зменшуються. Зменшується вартість кормів, залучення робочої сили та захворюваність тварин. Це створює економічні передумови для якомога скорішого, але обґрунтованого, відлучення телят. Рубець розвивається з маленького органу в новонароджених телят (1–2 л) до найбільшої частини шлунково-кишкового каналу (25–30 л) у віці 3 міс. Він може збільшуватися дуже швидко впродовж перших тижнів життя, за умови правильного менеджменту годівлею. Ріст рубця відбувається під впливом кінцевих продуктів мікробного травлення у ньому. Розвиток головним чином відбувається за рахунок сосочків стінки рубця, які збільшують площу внутрішньої поверхні рубця, відповідно, здатність всмоктувати кінцеві продукти травлення. Об’єм рубця та споживання твердого корму взаємозалежні. Якщо телят годувати тільки великою кількістю молока, рубець розвиватиметься повільно. Румінація, або жуйка, може розпочатися у віці близько 2-х тижнів та є добрим індикатором розвитку рубця. Сечовина зі слини є джерелом азоту для мікроорганізмів, а бікарбонат натрію діє як буфер у рубці. При ранньому відлученні від молока важливо обмежити кількість молока та його доступність протягом дня. Також необхідно забезпечити тварин твердими кормами (грубі та концентровані корми). Донині тривають суперечки про роль грубих кормів у процесі відлучення від молока. Спершу вважалося, що грубі корми є необхідні, а згодом, що не завжди потрібні. Трава пасовищ не є найкращим джерелом грубих кормів для молочних телят, тому що має надто мало клітковини, та низку енергетичну цінність. Високий вміст води в траві обмежує її здатність забезпечувати належну кількість енергії для тварин, які швидко ростуть. Допоки об’єм рубця не збільшиться, малі телята просто не можуть з’їсти так багато трави на пасовищі, якщо вона не має дуже високу якість. У телята, які отримують молоко та концентрати дозовано, рубець розвивається добре вже у віці 3 тижні та має достатній об’єм для відлучення у віці 4–6 тижнів. Якщо ж концентрати замінити на якісне пасовище, рубець може не бути достатньо розвиненим для відлучення до віку 8-10 тинів. Якщо високоякісні грубі корми є у вільному доступі, телята часто будуть надавати перевагу їм, а не концентратам, що призводить до зменшення надходження поживних речовин та до уповільнення росту. Якщо ж чиста ячмінна солома та концентрати у вільному доступі, телята їстимуть біля 10% соломи та 90% концентратів. Без грубих кормів розвиток рубця проходить повільніше, тому що відсутня румінація, зменшене виділення слини та здатність до перетравлення клітковини. Потреби телят у поживних речовинах Найважливішими для телят є вода, енергія та білок, за ними клітковина, макро- та мікроелементи, вітаміни. Вода є необхідною речовиною для усього живого, а під час вирощування телят за найкращих практик чиста свіжа вода повинна бути завжди у вільному доступі. Відлучені телята можуть випивати до 10–15 л води щодня, а у спекотні місяці до 25 л на добу. Молоко містить 87–88% води, що може бути достатнім для підтримки потреб організму. Телята, які

п’ють молоко, не будуть страждати від нестачі води, якщо температура повітря невисока. Однак, як тільки телята починають споживати тверді корми (концентрати, сіно, солома), вони потребуватимуть постійного вільного доступу до свіжої води. Це просте правило допомагає збільшити споживання телятами твердих кормів та зменшити вік відлучення. Енергія необхідна для підтримання температури тіла та забезпечення нормального функціонування усього організму — це та мінімальна кількість енергії, необхідна для того, щоб тварина жила. Ця потреба дуже залежить від розмірів тіла, об’єму м’язів та збільшується під час росту телят (таблиця 4.2.4.1). Потреби енергії та наявна в кормах енергія вимірюється у джоулях (кілоджоулях, мегаджоулях). Тільки частина загального обсягу енергії кормів доступна для телят внаслідок їх перетравлення. Неперетравлена енергія втрачається з каловими масами, а певна частина перетравленої енергії втрачається під час функціонування рубця та виділяється з сечею. Корисна продуктивна енергія, яка залишається, називається метаболізована енергія (МЕ). Таблиця 4.2.3.1. Потреби відлученого молодняку в метаболізованій енергії (МЕ), перетравному в рубці протеїні (RDP) та неперетравному протеїні (UDP) за різної маси тіла та за різних добових приростів (Webster, 1984).

80 2,4

Маса тіла, кг 140 3,6

200 4,8

Максимальне споживання сухої речовини, кг/день Потреби в МЕ, МДж/день Енергія для підтримки (П) 15,0 23,0 30,0 П+0,5 кг/день приросту 22,0 32,0 42,0 П+0,75 кг/день приросту 26,0 38,0 48,0 П+1,0 кг/день приросту 31,0 43,0 55,0 Мінімальний вміст МЕ (МДж/кг сухої речовини корму) 0,5 кг/день приросту 9.2 8.9 8.7 1,0 кг/день приросту 12.9 11.9 11.5 Потреби в сирому протеїні, г/день 0,5 кг/день приросту RDP 170.0 250.0 330.0 0,5 кг/день приросту UDP 130.0 120.0 110.0 1,0 кг/день приросту RDP 240.0 335.0 430.0 1,0 кг/день приросту UDP 200.0 180.0 150.0 Мінімальний вміст сирого протеїну, % сухої речовини 0,5 кг/день приросту 12,5 10,3 9,2 1,0 кг/день приросту 18,3 14,3 12,1 Оптимальна перетравність протеїну 0,5 кг/день приросту 0,56 0,68 0,75 1,0 кг/день приросту 0,55 0,65 0,74 Через те, що молоко є високоякісним кормом для телят та ефективно перетравлюється в сичузі, його енергетична цінність для телят значно більша, порівняно з грубими кормами, які перетравлюються в рубці. Більше 90% загальної енергії молока переходять в МЕ,

порівняно з 50–60% загальної енергії сіна чи концентратів. Проте енергія молока коштує набагато дорожче, ніж грубих чи концентрованих кормів, що робить раннє відлучення дешевшою опцією під час вирощування молодняку. Протеїни необхідні тваринам для щоденної підтримки усіх біологічних процесів, процесів регенерації, кровотворення. Без них не може відбуватися росту тварин, зокрема утворення м’язів. Молоко для телят відповідного періоду може повністю забезпечити організм усіма необхідними амінокислотами (складові частини протеїнів). У старших телят багато з необхідних амінокислот синтезуються мікроорганізмами в рубці як мікробний протеїн, частина ж надходить і засвоюється як неперетравний у рубці протеїн. У разі надлишку протеїнів, вони можуть використовуватися як джерело енергії. Через те, що протеїн є економічно невигідним джерелом енергії, його не слід використовувати з цією метою. Дорослі жуйні тварини можуть засвоювати азот небілкового походження за рахунок його засвоєння мікрофлорою рубця та синтез мікробного протеїну. Телята до, приблизно, віку 6 міс повинні отримувати сирий протеїн саме у вигляді справжнього протеїну. Крім того, для телят більш цінним є білок тваринного походження, ніж рослинного, тому що він легше забезпечує потреби організму, який швидко росте, та з рубцем, який ще неповністю функціонує. Тому саме неперетравний у рубці протеїн (UDP) буде засвоюватись телятами найефективніше, проходячи максимально повз рубець для перетравлення в сичузі. Перетравність протеїну в рубці впливає на особливості росту телят. Наприклад, якщо телята споживають раціон з адекватним вмістом енергії та сирого протеїну, але рівень UDP знижений, прирости маси тіла можуть і не зменшитись, але будуть відбуватися більше за рахунок жирової тканини, а не м’язів. Це важливо для ремонтних телиць молочних порід, адже надлишок жирової тканини в молочній залозі, що розвивається, зменшить молочну продуктивність тварин у майбутньому. Однак розвиток рубця відбувається тоді, коли відбувається рубцеве травлення, тому важливим для телят молочного періоду є вміст у раціоні RDP. Тому усі компоненти раціону телят різного віку завжди повинні бути збалансованими, що забезпечить оптимальний ріст і розвиток тварин. Клітковина. Як зазначалося вище, розвиток рубця у молочних телят залежить від споживання твердих кормів (грубі рослинні корми, концентрати), які містять клітковину. Клітковина стимулює розвиток м’язового шару та сосочків рубця, стимулює слиновиділення та румінацію. Слина забезпечує організм сечовиною та неорганічними сполуками, такими як натрію бікарбонат, які допомагають розвиватися рубцевій мікрофлорі. Макро-, мікроелементи та вітаміни. Два найважливіші для росту телят мінерали — це кальцій та фосфор, тому що обидва вони необхідні найбільше для розвитку кісток. Кальцій потрібний для функціонування м’язів, а фосфор — для метаболізму енергії. Дефіцит цих елементів у молочних телят — це рідкість, але може розвиватися після відлучення, якщо раціон незбалансований.

Загальні принципи лікувально-профілактичних заходів під час вирощування молодняку Протягом першого місяця життя діарея є основною причиною загибелі телят. Економічне значення діареї величезне через, відповідно, загибель молодняку, погіршення росту й розвитку, перше отелення відбуватиметься пізніше, а загальний стан здоров’я після отелення цих тварин гірший, порівняно з тими, у яких діареї не було. Інші витрати через виникнення діареї у телят — це витрати праці, оплата роботи ветеринарних фахівців, витрати на ветеринарні препарати. Смертність найбільша упродовж перших 2-х тижнів життя, потім різко зменшується та знову збільшується у віці близько 2-х місяців, після відлучення, адже після випадків діареї вірогідність розвитку запалення органів дихання збільшується більш ніж у 20 разів. Принципи лікувально-профілактичних заходів діареї у новонароджених телят полягають у загально відомій тезі, що легше захворювання попередити, ніж потім лікувати тварину: 1) Гігієна та біобезпека - Контролювати рух людей в зоні утримання телят та навколо неї, дозволяти знаходження там тільки тим, кому це необхідно - Відвідувачів тримати подалі від зони утримання телят - Мати окреме обладнання для роботи з телятами, завжди тримати його в чистоті. Це стосується й чистоти одягу та взуття - Завжди мити руки теплою водою з милом перед та після роботи з телятами, кормом та обладнанням для годуванн - Тримати хворих телят в окремому загоні, подалі від інших - Тримати протокол дезінфекції на видному місці, використовувати якісні, зареєстровані дезінфікуючі препарати - Утримувати телят в стороні від корів та шляхів пересування транспорту ферми. Корови можуть бути носіями захворювань, та важливо пам’ятати, що імунна система телят ще слабка та вони можуть захворіти значно швидше, ніж старші тварини 2) Посилення імунітету телят - Мінімізувати стрес-фактори бідь якого походження - Оптимальні кількості якісних кормів та належні умови утримання - Правильний менеджмент молозивом - Додаткове підсилення місцевих захисних механізмів у кишечнику за рахунок додавання двічі на добу до молока 150–250 мл молозива — протягом 7–10 днів - Проведення вакцинації корів проти шкідливої кишкової палички, ротавірусу й коронавірусу може допомогти тримати відповідні інфекції під контролем, зменшивши захворюваність та тяжкість перебігу захворювань 3) Раннє виявлення хворих телят.

- Здорове теля буде стояти прямо, з прямою спиною або при наближенні швидко вставатиме, та матиме добрий апетит

- Хворе теля піднімається повільно, спина зігнута, черево підтягнуте, у нього опущена голова та вуха, тьмяні очі, кінцівки розставлені - Перевіряти щодо наступних ознак принаймні двічі на добу: § повільніше або менше споживання молока чи замінника молока; § калові маси з вираженим неприємним запахом, пастоподібні або водянисті, білуваті, жовтуваті чи сіруваті, іноді з домішками крові; § очні яблука западають, вуха опущені; § загальна слабкість; § прискорене дихання; § набряк пупка чи суглобів; § кашель чи витікання з носа; § необхідно починати лікувальні процедури, якщо температура тіла вище 39,4℃ упродовж двох днів підряд або нижче 38,0℃ хоча б одноразово.

4) Лікування телят із діареєю. Найважливіша ціль лікування телят із діареєю — це поновлення втраченої води та корекція сольового балансу, адже саме це і стає причинами загибелі телят. У молодняку старшого віку домінуючими захворюваннями та причинами загибелі є респіраторні захворювання, які також спричиняють великі економічні втрати через, відповідно, загибель, зниження темпів росту та майбутньої молочної продуктивності, витрати на лікування. Значне розповсюдження захворювань органів дихання телят зумовлено не тільки відомими етіологічними факторами першого (антисанітарні умови утримання, підвищена вологість приміщень, різкі коливання добової температури) та другого порядку (патогенна й умовно патогенна мікрофлора), але й імунними дефіцитами, котрі зустрічаються майже у 60–70% новонароджених телят. Починатись профілактика респіраторних захворювань повинна з отримання повноцінного приплоду. Для цього необхідно забезпечити повноцінну годівлю тільних корів і нетелей. Особливо важливі останні місяці тільності. Потім надзвичайно важливим є своєчасне випоювання достатньої кількості якісного молозива, від чого залежатиме імунний статус телят у перші тижні життя. Годівля тварин повинна забезпечувати їхню потребу в поживних речовинах і біологічно-активних речовинах, умови утримання повинні відповідати зоогігієнічним вимогам. Профілактика стресу є особливо важливою до шестимісячного віку, коли і виникають масові пневмонії у телят. Ключового значення у попередженні виникнення захворювань органів дихання у телят часто набуває специфічна профілактика за допомогою вакцин.

4.3 Стандарти вирощування ремонтних телиць 4.3.1 Стандарти управління сухостійним періодом Ранній сухостій (від запуску до 3-х тижнів перед отеленням) — це ідеальний час для проведення таких процедур як перегрупування, розчистка ратиць, видалення волосся на вимені, обстригання хвостів, щеплення (у тому числі проти збудників діареї новонародженого молодняку та респіраторних захворювань, які можуть розвиватися впродовж перших декількох тижнів життя телят). Тобто, вимогою є проведення усіх подібних стресових процедур за якомога більший час від дати очікуваного отелення. Пізній сухостій (останні 3 тижні тільності). Правильний менеджмент та годівля корів та нетелей у цей період критичні як для них самих, так і для телят. Основні вимоги до годівлі корів під час сухостою: Ø У сухостійних корів не повинна збільшуватись або зменшуватись вгодованість. Ø Для точного розрахунку потреб енергії потрібно знати середню масу сухостійних корів. Для цього можна не рідше одного разу на квартал зважувати по декілька тварин. Ø Щомісячно аналізувати поживність об’ємних кормів, а також уміст у них калію, натрію, сірки, хлору. Ø Раціон для сухостійних корів може бути один або ж розділений для раннього та пізнього періодів. Вимоги до годівлі корів раннього сухостою: Ø Ø Ø Ø

Цільове споживання сухої речовини — не менше 2,0–2,2% від маси тіла корів. Вміст сирого протеїну в раціоні — 12,0–12,5%. Вміст крохмалю в раціоні —12,0–14,0%. Раціон має містити 40–50% НДК в сухій речовині та 0,38–0,42% неперетравної НДК від маси тіла корів. Ø Споживання метаболічної енергії не повинно перевищувати 105% від потреби. Ø Катіонно-аніонний баланс для раннього сухостою не критичний, але калію не повинно бути більше 1,2% від сухої речовини, кальцію — 0,6%. Вимоги до годівлі корів пізнього сухостою: -

Цільове споживання сухої речовини — не менше 1,8% від маси тіла корів Вміст сирого протеїну в раціоні — 13,0–14,0% Вміст крохмалю в раціоні – 14,0–19,0% Раціон має містити 40–45% НДК в сухій речовині та 0,36–0,38% неперетравної НДК від маси тіла корів - Споживання метаболічної енергії не повинно перевищувати 110% від потреби - Катіонно-аніонний баланс для пізнього сухостою критично важливий. Показник DCAD має становити 10–15 м.екв./100 г сухої речовини корму, при цьому рівень магнію слід підвищити до 0,4–0,5% від сухої речовини, кальцію — до 1,5% Вимоги до утримання корів у період пізнього сухостою:

-

Чиста, суха, м’яка, простора неслизька зона відпочинку Зона годівлі без або з мінімальною конкуренцією за корм Уникати стояння корів на бетоні Хороша вентиляція без протягів Достатнє освітлення (важливе і в нічні години) Легкість спостереження за тваринами Легкий вхід і вихід для корів та людей

За традиційного безприв’язного чи прив’язного утримання корів часто переводять у зону отелення «за кілька годин» перед отеленням. Комфортним варіантом утримання в зоні отелення буде територія з солом’яною підстилкою, яка завжди суха та у достатній кількості, та достатньою вентиляцією. Якщо можливо, нетелей та слабких корів краще ізолювати в менші групи для зменшення стресу та кращого спостереження за ними. Повинно бути достатньо місця, щоб усі тварини групи могли вільно лягати та пересуватися. В зоні пізнього сухостою слід забезпечити принаймні 11,2 м² підлоги з підстилкою для кожної корови. Правилом має бути забезпечення місця для 140% середньої очікуваної кількості отелень.

4.3.2 Менеджмент отеленням Вимоги до місця проведення отелення (таблиця 2.3.2.1): - Повинно бути вичищене та продезінфіковане між отеленням окремих корів або груп корів, після чого поверхні повинні висохнути.

- Групові чи індивідуальні бокси повинні мати 10–12 кг свіжої підстилки для кожної корови.

- Вентиляція повинна попереджувати надмірну вологість.

- Якщо стати на коліна і вони будуть мокрими — підстилка недостатньо суха для отелення. Таблиця 4.3.2.1. Рекомендації щодо зони утримання корів пізнього сухостою та зони отелення (Code of Practice for the Care and Handling of Dairy Cattle, National Farm Animal Care Council, Canada) Пізній сухостій Зона отелення Зона годівлі Мінімум 0,76 м фронту годівлі Кожен індивідуальний бокс має на корову. корм та воду, групові бокси повинні мати принаймні такий же фронт годівлі, як і на пізньому сухостої. Зона відпочинку 1 лежак на корову за Чиста та продезінфіковане безприв’язного утримання (мінімум 15 м²) місце для (мінімум 11 м²) з підстилкою. лежання на корову. Підлога М’яка, неслизька підлога М’яка, неслизька підлога (солома або м’яка гума). (наприклад, солома). Усамітнення/ Не допускається. Тиха, усамітнена зона з турбування мінімальним турбуванням під час родів.

Навчання/ протокол

Визначення ознак родової діяльності.

Визначення ознак родової діяльності, правильного часу для втручання, практики хорошої гігієни, дій у разі утруднених родів.

Основні положення СОПу щодо менеджменту отеленням: 1. Контроль готовності тварин до родів: - Щоденно, щонайменше двічі на добу відповідальна особа повинна контролювати тварин в секції сухостою.

- Перед отеленням у корів спостерігається набряк зовнішніх статевих органів та молочної залози, змінюється поведінка — вони намагаються усамітнитися, часто лягають, встають, відмічається часте сечовипускання та дефекація, розслабляються зв’язки тазу.

- Спостерігаються періодичні потуги, тварина припідіймає хвіст, з вульви спостерігається виділення слизу, а згодом з’являється водний міхур з передлежачими частинами тіла плода.

2. Переведення в бокс для отелення: - Після виявлення ознак прорізання водного міхура з родових шляхів тварину потрібно спокійно перевести в місце для отелення. Мінімальна площа боксу 15 м2.

- Потрібно забезпечити достатню кількість чистої сухої підстилки (солома, пісок, сепарований гній) та добру вентиляцію.

- Контролювати перебіг родів необхідно не рідше одного разу на годину.

3. Контроль стадії виведення плода: - Після прорізання водного міхура та/чи передлежачих частин тіла плода з вульви спостерігаються скорочення черевного пресу (потуги) з інтервалом 15–20 хв.

- Теля може народжуватися в передньому передлежанні — з родових шляхів з’являються дві кінцівки та голова, розміщена на них, або задньому — дві кінцівки та хвіст між ними. При задньому передлежанні ратички теляти розміщені підошовною частиною догори. Зазвичай виведення плода відбувається впродовж 60 хв. Втручатися в нормальний перебіг родів забороняється!

- Якщо плідний міхур розірвався, передлежачі частини тіла плода розміщені правильно, але виведення плода не відбулося впродовж 60 хв потрібно взяти відро з теплим розчином дезінфектанту, обмити промежину породіллі, накласти петлі на кінцівки вище суглобів та силою 1–2 людей під час потуг прискорити виведення плода.

- В випадках, якщо роди тривають понад 6 год, потуги припиняються або послаблюються, відсутній прогрес родів після відділення навколоплідних вод, прорізається лише голова, кінцівка або голова й одна кінцівка, необхідно діяти відповідно до протоколу щодо родопомочі.

- Після народження теляти корові дають можливість облизати його та діють згідно з СОП щодо роботи з новонародженими телят.

- Корову випоюють/заливають розчином електролітів та переводять для першого доїння.

4. Проконтролювати стадію відділення посліду: - Дитяча частина плаценти відділяється впродовж 6–12 год. Після виведення зі статевих органів її необхідно розправити для оцінки повноти відділення та видалити з боксу для отелення в контейнер з біоматеріалами для подальшої утилізації.

- У випадку подовження періоду понад 24 год говорять про затримання плаценти та діють згідно з відповідним СОП.

- Зареєструвати дані про отелення у програмі управління стадом або/та в журналі обліку отелень та новонародженого молодняку.

4.3.3. Робота з новонародженими телятами Основні положення СОПу щодо роботи з новонародженими телятами: 1) Новонароджене теля після народження випоюється молозивом з банку молозива.

2) Для зберігання в банку молозива відбирається молозиво першого надою від клінічно здорових корів з умістом імуноглобулінів не менше 70 г/л. Дана процедура проводиться навченою відповідальною особою або ветеринарним фахівцем.

3) Ємкості з молозивом повинні бути підписані та містити інформацію про: дату відбору молозива, вміст імуноглобулінів, номер корови.

4) Протягом 30 хв після видоювання молозиво необхідно помістити в холодильник та потім протягом 12–24 год у морозильну камеру. Молозиво у морозильній камері може зберігатися до 6 місяців.

5) Процедури на початку родового процесу: - На самому початку родового процесу почати розморожувати дозу молозива з банку. Дозу молозива розморожувати на водяній бані з температурою води

до 50 градусів.

- Після розморожування молозиво має бути доведено до 37–39оС. Розморожене та нагріте молозива використати протягом 30 хв.

6) Процедури відразу після народження теля та напування молозивом упродовж першої доби життя: - Теля обтерти, видалити з ротової та носової порожнини слиз, обсушити під ІЧ-лампою.

- Пуповину теляти обробити 5–7% спиртовим розчином йоду. Записати дату народження, стать, масу тіла, номер матері, причепити вушну бирку.

- Новонароджених телят забезпечити сухою, чистою підстилкою. Ідеальна кількість підстилки — щоб теля могло утворювати «гніздо».

- Не пізніше 1–1,5 години після народження напоїти теля якісним молозивом першого надою — з бачка чи за допомогою зонда. Молозиво повинно бути теплим (37–39оС).

7) Кількість молозива визначається наступним чином: протягом перших 6-ти годин життя теля має отримати не менше 200 г імуноглобулінів.

8) Якщо вміст імуноглобулінів невідомий, або на поточний момент відсутнє якісне молозиво в банку, то через 1–1,5 год після народження випоїти 2–2,5 л першого молозива, і через 4 години повторно випоїти 2–2,5 л також першого молозива.

9) Годівля телят в наступні дні: - Щоденні годування телят повинні відбуватися завжди в один час, згідно з прийнятим графіком робіт на фермі.

- Починаючи з 3-ї доби життя забезпечити наявність чистої, нехолодної питної води.

10) Санітарія та гігієна обладнання і приміщення: - Зонди, бачки, соски та відра після кожного випоювання теля молозивом чи молоком необхідно вимити гарячою водою з миючим засобом та ретельно промити водою.

- Підтримувати належний санітарний стан у родильному відділенні та телятнику: - Забезпечити постійну добру вентиляцію приміщення.

- Організувати «санітарний день» – один раз на тиждень проводити ретельну механічну очистку всіх поверхонь, дезінфекцію, за необхідності побілку перегородок, стін і т.д.

- Хворих телят ізолювати та лікувати (СОП «Лікування та профілактика діареї у телят»).

- Усі поверхні поблизу хворих телят, корів, які щойно отелились, та хворих корів ретельно очищати та дезінфікувати.

- Двічі на тиждень підстилку можна притрушувати сухими дезінфікуючими препаратами, бажано з умістом йодоформу (дану практику особливо рекомендується застосовувати для хворих телят).

- Після звільнення кліточок підстилку відразу видаляти, проводити мийку та дезінфекцію поверхонь.

Правила дослідження якості молозива за допомогою колострометра: 1) Визначати якість, випоювати телятам та зберігати можна молозиво від здорових корів. Видоїти перше молозиво в бачок з дотриманням відповідного СОП.

2) Перед використанням колострометр та циліндр повинні бути дуже чистими. Щойно видоєне молозиво повинно бути без піни.

3) Налити молозиво в пластиковий мірний циліндр (біля 250 мл або майже до країв). Переконатися, що температура молозива близька до 22 ⁰С. За потреби його необхідно підігріти або охолодити.

4) Обережно опустити колострометр в циліндр з молозивом на 1 хв. Прилад повинен вільно утримуватися на плаву та не коливатися. Надлишок молозива може витікати з циліндра.

5) Визначити якість молозива, використовуючи кольорову та цифрову шкалу. Загальне правило – для першого напування використовувати молозиво із умістом імуноглобулінів не менше 70 г/л. Молозиво з кількістю імуноглобулінів менше 50 г/л використовувати для телят старше 1-денного віку.

6) Молозиво, яке має достатній уміст імуноглобулінів та не випоєне телятам відразу після його отримання, розлити в ПЕТ пляшки чи пакети. Ємкості з молозивом повинні бути підписані (дата відбору, вміст імуноглобулінів, номер корови). Протягом 30 хв після видоювання молозиво необхідно помістити в холодильник та потім протягом 12–24 год у морозильну камеру. Молозиво у морозильній камері може зберігатися до 6 місяців, але краще не більше 2–3 місяців через поступове зменшення кількості імуноглобулінів.

7) Управляючий фермою чи головний ветеринарний лікар щотижня перевіряє молозиво в банку на предмет термінів придатності.

8) Посуд, циліндр та колострометр після використання вимити теплою водою з мийним засобом, ретельно сполоснути, висушити та зберігати в чистоті до наступного використання.

Правила дослідження якості молозива за допомогою рефрактометра: 1) Визначати якість, випоювати телятам та зберігати можна молозиво від здорових корів. Видоїти перше молозиво в бачок з дотриманням відповідного СОП.

2) Перед використанням посуд та рефрактометр повинні бути дуже чистими. Щойно видоєне молозиво повинно бути без піни. Температура має бути близькою до 20 ⁰С.

3) Перед кожним використанням калібрувати рефрактометр. Для цього на чисту суху скляну робочу поверхню приладу капнути 2–3 краплі дистильованої води. Обережно закрити кришку, щоб не залишилося бульбашок повітря та сухих ділянок. Почекати 15 сек. Провести оцінку — дивитися в окуляр в напрямку світла. Для налаштування чіткості крутити коліща фокусування на корпусі приладу. Межа темної та світлої зон повинна проходити чітко через «нуль». Якщо межа зміщена — покрутити викруткою калібрувальний гвинт, поки межа не опиниться на позначці «0».

4) Після калібрування витерти робочу поверхню рефрактометра серветкою чи ваткою.

5) На суху робочу поверхню капнути 2–3 краплі молозива. Обережно закрити кришку, щоб не залишилося бульбашок повітря та сухих ділянок. Почекати 15 сек. Провести оцінку. Нижня межа, яка вказує на якісне молозиво — 22% на шкалі Брікса, що відповідає вмісту імуноглобулінів 50 г/л. 24% відповідає кількості імуноглобулінів біля 74 г/л, що є більш бажаним для першого випоювання. Якщо межа світлої та темної зон проходить нижче 22% — таке молозиво не використовувати для першого випоювання телятам, його можна випоювати телятам старше 1-денного віку.

6) Витерти скляну робочу поверхню рефрактометра серветкою чи ваткою. Занурювати рефрактометр у воду не можна!

7) Молозиво, яке має достатній уміст імуноглобулінів та не випоєне телятам відразу після його отримання, розлити в ПЕТ пляшки чи пакети. Ємкості з молозивом повинні бути підписані (дата відбору, вміст імуноглобулінів, номер корови). Протягом 30 хв після видоювання молозиво необхідно помістити в холодильник та потім протягом 12–24 год у морозильну камеру. Молозиво у морозильній камері може зберігатися до 6 місяців, але краще не більше 2–3 місяців через поступове зменшення кількості імуноглобулінів.

8) Управляючий фермою чи головний ветеринарний лікар щотижня перевіряє молозиво в банку на предмет термінів придатності.

9) Посуд, циліндр та колострометр після використання вимити теплою водою з мийним засобом, ретельно сполоснути, висушити та зберігати в чистоті до наступного використання.

Правила введення стравохідного зонду телятам: 1) Перед початком застосування зонди, бачки повинні бути чистими та стерилізованими, мати належний робочий стан. Зонди мають бути без пошкоджень і гострих країв, які можуть пошкодити слизові оболонки тварини. Ділянки пошкодження можуть бути місцем накопичення бактерій.

2) Визначити необхідну довжину зонда — для цього трубкою виміряти відстань від носа до ліктьового горба, та зробити на трубці позначку маркером чи стрічкою. У телят голштинської породи це, переважно, 50–51 см.

3) Налити в пластиковий пакет чи у відповідний бачок необхідну кількість молозива, молока чи розчину електроліту. Молозиво повинно бути теплим (37–39оС) та забезпечити не менше 200 г імуноглобулінів.

4) Якщо використовується бачок, приєднати зонд (до пластикового пакету зонд (трубка) вже приєднаний). За холодної погоди трубку необхідно нагріти, щоб покращити її еластичність.

5) Перетиснути трубку безпосередньо під пакетом чи бачком (якщо затискач передбачений на відповідному обладнанні), щоб рідина не виливалася.

6) Зафіксувати теля (задньою частиною тіла в куток). Помістити голову тварини поміж своїх ніг, стоячи в одному напрямку з телям. Якщо теля не може стояти,

необхідно покласти його спиною догори, стати біля нього на коліна та підняти голову. Якщо тварина лежить розпластана, зонд вводити не можна!

7) Змочити кінчик трубки (можна тією ж рідиною, яку буде випоєно). Обережно направити свій палець в куток рота теляти та відкрити його.

8) Направити кінчик зонда в рота теляти над язиком. Обережно просувати трубку далі в стравохід, притримуючись лівої сторони рота та глотки. Тримати пакет чи пляшку з рідиною нижче рівня голови тварини, щоб попередити витікання. Теля може дещо пручатися, якщо тварина пручається дуже сильно — легко видалити зонд та ввести повторно.

9) Потрібно рукою відчувати гортань та трахею теляти, та зонд, який рухається в стравоході безпосередньо над трахеєю в напрямку лівого боку шиї тварини. Порухати зондом обережно вперед-назад, щоб переконатися, що він у стравохід.

10) Якщо рукою відчувається тільки одна трубка (трахея), та неможна відчути рухи зонда у стравоході, зонд у трахеї. Необхідно обережно його витягти та ввести знову. Якщо ввести рідину в трахею, вона потрапить в легені, та тварина загине.

11) Після того, як переконалися, що зонд у стравоході, просувати його, поки позначка не буде біля носа. Підняти теляті голову та пляшку вище голови, дозволити рідині витікати через трубку та стравохід у шлунок тварини. Не стискувати пакет чи бачок! Повільне заливання рідини краще, ніж швидке (можна регулювати висотою підняття бачка чи пакета). Слідкувати, щоб тварина вільно дихала під час заливання рідини.

12) Коли пакет чи пляшка спорожніє, обережно витягти зонд. При видаленні трубки, перетиснути її для попередження вдихання залишків рідини.

13) Зонди та бачки після кожного використання мити гарячою водою з мийним засобом, та ретельно промивати чистою водою.

4.3.4. Загальні правила годівлі молодняку Правила годівлі телят в молочному періоді 1) Молозиво випоювати впродовж двох годин після народження. Кількість молозива – 10% від маси тіла теляти, але протягом перших 6-ти год життя воно повинно отримати не менше 200 г імуноглобулінів.

2) Молозиво не повинно містити кров, сторонні домішки, ознаки маститу.

3) Незалежно від системи випоювання, теля має отримувати за добу не менше 570 г сухої речовини молока/замінника молока.

4) Температура молока під час випоювання має становити 38–39℃.

5) З 4-го дня телята повинні мати доступ до чистої свіжої води та стартерного комбікорму.

6) Необхідно використовувати окремі годівниці (відра) для молока, комбікорму, води.

7) Рівномірно розподілити час між випоюванням молока: мінімум 6 год між випоюванням при триразовому випоювання (ідеальний варіант), мінімум 8 год при 2-разовому випоюванні.

8) Індикатором готовності телят до відлучення є рівень споживання стартерного комбікорму. Теля у 8-тижневому віці має споживати 1,8–2,3 кг стартерного комбікорму за добу впродовж трьох днів підрід.

9) Мінімальний рівень протеїну в стартерному комбікормі має становити 20% в перерахунку на суху речовину. Правила процесу відлучення телят від молока 1) Відучувати телят від молока необхідно поступово, протягом 1–2 тижнів, щоб так само поступово збільшувалося поїдання концентрованих та грубих кормів.

2) Під час відлучення уважно спостерігати телятами, щоб помічати кожну тварину, у якої погіршений загальний стан, апетит.

3) Бути готовим затримати телят, які недостатньо споживають грубих та концентрованих кормів — це свідчить про неготовність рубця до безпечного відлучення. У цьому випадку необхідно оцінити кількість молока, яке отримує теля — перегодовування молоком призводить до затримки розвитку рубця.

4) Не відлучати телят під час додаткових стресів (обезрожування, захворювання, екстремальні погодні умови).

5) Зважувати телят регулярно. Загальні правила годівлі молодняку старше 2-місячного віку 1) Можливі підходи в годівлі телят від 2 до 6-місячного віку: - суміш подрібненого сіна та стартерного комбікорму (20:80) вволю; - загальнозмішаний раціон на 18% протеїну, 25–28% крохмалю, 14–18% НДК основних кормів, 10-10,5 МДж обмінної енергії. Перший місяць після переведення на загальнозмішаний раціон посипати поверх кормосуміші стартерний комбікорм в кількості 2 кг на голову в день.

2) Цільовий рівень середньодобових приростів від 2 до 6 місячного віку — 900– 1200 г.

3) Мета годівлі у віці 6–12 міс — досягнення помірних середньодобових приростів на рівні 700–800 г. При цьому використовувати малоконцентратні раціони з 14–15% сирого протеїну, 9,0–9,5 МДж обмінної енергії.

4) Ціллю годівлі від віку 12 міс до першого отелення є недопущення ожиріння. Оптимальній рівень середньодобових приростів — 600–700 г.

5) Після 12 міс віку слід Використовувати малоконцентратні, низькокрохмальні раціони із умістом 13–14% сирого протеїну, до 10% крохмалю, 8,5–9,0 МДж обмінної енергії. З метою кращого контролю калорійності вводити в раціон подрібнену солому, до досягнення 38–42% НДК в сухій речовині раціону.

РОЗДІЛ 5. Робота МТФ в період епідеміологічних загроз 5.1 Практичні рекомендації по роботі МТФ в несприятливих епідеміологічних умовах, зокрема COVID-19 І. Кожне господарство повинно провести операційний аналіз своєї діяльності та визначити критично важливі, важливі та другорядні процеси. ІІ. Створити «оперативний штаб», функцією якого буде: § реагування на можливі надзвичайні ситуації; § забезпечення засобами захисту, антисептиками; § комунікація з працівниками та медичною службою; § аналіз поточної ситуації та інформаційне забезпечення; § роз'яснювальна робота Робота «оперативного штабу» може здійснюватися у дистанційному режимі.

ІІІ. Забезпечити ефективну систему комунікації та інформування персоналу щодо режиму роботи, запланованих заходів, зокрема, про заходи особистої гігієни, біологічної безпеки, транспортуванню тощо.

IV. Основні правила роботи в умовах COVID-19 - Проінформуйте працівників, підрядників і клієнтів про те, що у разі підозри на захворювання COVID-19, а саме легкий кашель або невисока температура (від 37,3℃), вони повинні залишатися вдома. Також слід залишатися вдома (або працювати з дому) у разі вимушеного прийому звичайних лікарських препаратів, а саме парацетамол, ацетамінофен, ібупрофен або аспірин, які можуть згладжувати симптоми інфекції.

- Кожен працівник повинен розуміти особисту відповідальність, і при появі перших симптомів ОРВІ або підвищенні температури тіла, одразу повідомити відповідальну особу з «оперативного штабу», та не виходити на роботу, навіть до місця збору працівників перед виїздом на господарство. При цьому відповідальна особа «оперативного штабу» одразу повідомляє прямого керівника, директора підприємства, та визначену медичну установу.

- Скоротіть кількість персоналу задіяного у виробничих процесах до мінімально необхідного.

- Складіть перелік критично важливих працівників. Для цього потрібно скласти повний список персоналу, проаналізувати обов’язки кожної особи, згрупувати такий персонал за напрямками роботи (у так звані функціональні групи).

- Сформуйте резерв персоналу на випадок виникнення гострої респіраторної хвороби COVID-19 у будь-кого із числа основного персоналу.

- По можливості, забезпечте мінімальний контакт працівників зі сторонніми особами (торговими агентами, консультантами, ремонтними та технічними бригади тощо).

- У разі коли виробничий процес передбачає перебування стороннього персоналу на потужностях, до них також мають бути застосовані аналогічні заходи безпеки та забезпечення засобами індивідуального захисту.

- Доведіть до відома персоналу інформацію про здійснення контролю за дотриманням вжитих заходів, про особисту адміністративну і кримінальну відповідальність за порушення протиепідемічних заходів та вимог санітарного законодавства.

V. Заходи захисту працівників під час збору та перевезення на підприємство: - Організувати місця збору працівників у віддаленому від зупинок громадського транспорту, місць можливого скупчення людей, не працюючих на підприємстві.

- По можливості забезпечити перевезення людей до роботи функціональними групами (механізатори одного підрозділу, оператори машинного доїння, слюсарі, водії тощо).

- У місцях збору функціональної групи, працівники повинні тримати соціальну дистанцію щонайменше 2 метри.

- Перед посадкою у транспортний засіб, обов'язковим є вимірювання температури кожного працівника. Працівники з підвищеною температурою, а також з ознаками ОРВІ не допускаються до транспортного засобу, про інцидент одразу необхідно повідомити «оперативний штаб».

- Обов’язковими є обробка рук антисептиком, носіння захисних масок та, по можливості, одноразових рукавичок.

- У транспортному засобі необхідно зберігати дистанцію, не сидіти один з одним, та стояти, не розмовляючи.

- Після перевезення кожної зміни, транспортний засіб необхідно обов'язково дезінфікувати та провітрювати.

VI. Заходи захисту на виробничих потужностях перед початком, під час та по закінченню роботи - По прибуттю на виробничі потужності необхідно провести повторний температурний скринінг, обробку рук антисептиком; забезпечити працівників засобами індивідуального захисту та дезінфектантом на весь час роботи.

- Якщо робота пов'язана з приготуванням їжі або доглядом за тваринами, персонал повинен переодягнутися у відповідному місці — санітарному пропускникові або спеціальній кімнаті, де є можливість помити руки милом та висушити одноразовим рушником, після чого одягнути спецодяг.

- Провести поточну дезінфекцію приміщень (вологе прибирання з використанням дезінфікуючих засобів), регулярне провітрювання, дотримання нормативних показників температури повітря в приміщеннях.

- В умовах спільного використання приміщення, персонал повинен працювати в медичних масках та рукавичках. Медичні маски повинні щільно прилягали до обличчя, закриваючи ніс та рот. Залежно від фізичного навантаження та інтенсивності дихання, заміна медичних масок повинна здійснюватися кожні 2–4 години.

- При роботі на відкритому повітрі і за умови, що відстань до іншого персоналу перевищує 3 метри, потреби у носінні маски/респіратору немає.

- У визначених місцях повинні бути встановлені контейнери з кришками для збору використаних засобів індивідуального захисту (масок, рукавичок тощо).

- Усі поверхні, з якими контактує персонал повинні ретельно митися та дезінфікуватися щонайменше двічі на добу/зміну.

- Під час поводження з продуктами харчування, тваринами та догляду за ними персонал зобов’язаний: § дотримуватись основних гігієнічних заходів — миття рук до та після виконання робочих процесів, перебування біля тварин або їх обслуговування; § уникати будь-якого контакту з іншими тваринами (безпритульними котами та собаками, гризунами, птахами, кажанами тощо); § приймати їжу в спеціально відведених приміщеннях. Розуміючи важливість заходів захисту людей при виконанні своїх обов’язків, деяким виробничим підрозділам рекомендовано перейти на вахтовий метод роботи. При цьому, вахта має триває щонайменше14 днів. При переході функціональних груп на фаховий метод роботи, господарство повинно: § §

забезпечити кожного працівника засобами індивідуального захисту; не допускати перетину між собою різних функціональних груп та змін персоналу на потужностях, в транспорті, в побуті (під час відпочинку, здійснення санітарногігієнічних процедур, приймання їжі) тощо; § забезпечити належні умови для постійного перебування персоналу на потужностях шляхом обладнання наявних приміщень; § забезпечити належні умови для дотримання персоналом правил особистої гігієни (рукомийники, мило, одноразові рушники, серветки тощо), а також посилити контроль за дотриманням вказаних правил; § забезпечити персонал чистим змінним робочим одягом, продуктами харчування, засобами гігієни. У разі неможливості переходу функціональних груп на вахтовий метод роботи, господарство крім іншого повинно забезпечити: § §

розподіл персоналу на групи (зміни), які не контактують між собою; наявність перерви між роботою різних змін, тривалість якої є достатньою для проведення робіт із дезінфекції приміщень і поверхонь, з якими персонал контактує; § Проведення у перервах між різними змінами робіт із дезінфекції приміщень і поверхонь, з якими персонал контактує. Додатково господарство повинно забезпечити: 1. роз’яснювальну роботу серед персоналу щодо методів профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19; порядку дій персоналу у разі виявлення симптомів, які є характерними для гострої респіраторної хвороби COVID-19; 2. наявність підготовленого персоналу, приміщень, транспорту, термометрів, засобів індивідуального захисту, дезінфікуючих та антисептичних розчинів необхідних для дотримання цих рекомендацій;

3. наявність процедур, засобів зв’язку, номери телефонів для передачі закладам охорони здоров’я і національної поліції інформації про осіб, у яких виявлено симптоми характерні для гострої респіраторної хвороби COVID-19; 4. повідомлення закладів охорони здоров’я про виявлення підозри або підтвердження захворювання у персоналу та сприяння у проведенні епідеміологічного розслідування, зокрема встановлення контактів хворого та заходів з ліквідації захворювання; 5. безпечну ізоляцію людей з підозрою на захворювання до прибуття медичного персоналу для підтвердження або виключення діагнозу на COVID-19. При цьому необхідно дотримуватись усіх заходів біологічної безпеки — використання засобів індивідуального захисту: медичної маски, рукавичок, халату або комбінезон як для персоналу з можливою підозрою, так і до персоналу що контактує з ним; мінімізація переміщення територією підприємства; окреме приміщення для ізоляції хворого до прибуття медичного персоналу; 6. наявність ефективного плану дій у надзвичайних ситуаціях пов’язаних з громадським здоров’ям для реагування на події, що впливають на здоров’я населення; 7. організацію виконання та контроль за дотриманням на відповідній території цих рекомендацій; 8. додаткові заходи щодо своєчасного повного проведення профілактичних і протиепідемічних заходів та встановлення посиленого санітарно-пропускного режиму для всього персоналу. При виявленні симптомів характерних для гострої респіраторної хвороби COVID-19 (підвищення температури тіла, утруднене дихання, кашель тощо), персонал повинен невідкладно: § § § §

вжити заходів для ізоляції себе від будь-яких інших осіб, тварин, продуктів харчування тощо; повідомити про це керівника «оперативного штабу»; повідомити медичний персонал господарства; дотримуватись вказівок медичного персоналу.