Степанець Дмитро - диплом, 2012

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ” Факультет соціальних наук і соціальних технологій Кафедра Могилянська школа журналістики

Напрям підготовки 0303 Журналістика КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА на тему "Висвітлення хакерського руху Anonymous в українських інтернет-медіа"

Виконав

_______________ (підпис)

Дмитро Степанець

Науковий керівник: ст. викладач А.М.Гринько

Робота допущена до захисту ___.06.2012р. ______________ Є.М.Федченко

Київ – 2011

1

ЗМІСТ ВСТУП……………………………………………………………………...…..……3 РОЗДІЛ 1. Огляд літератури………………………………………..………...…..8 1.1. Політична активність в інтернеті………………………………………….......8 1.2. Хакери та кракери………………………………………………………….…..10 1.3. Покоління хакерів………………………………………………………..…….13 1.4. Хактивізм як сучасний синтез хакерства та політичної діяльності……….16 1.5. Anonymous – група хактивістів, субкультура, громадський рух та інтернет-мем……………………………………………..…..22 РОЗДІЛ 2. Методологія дослідження……………………..………..…….……..31 2.1. Контент-аналіз як метод дослідження……………………………………….32 2.2. Два напрямки контент-аналізу………………………………………………..35 2.3. Процедури контент-аналізу…………………………………...………………37 2.4. Об'єкти дослідження…………………………………………..………………40 РОЗДІЛ 3. Результати дослідження……………………………….……………45 3.1. Жанрова структура…………………………………………………………….45 3.2. Інформаційний привід………………………………………….….…………..47 3.3. Джерела повідомлень……………………………………………..….………..50 3.4. Пріорітетність теми Anonymous…………………………………….………..51 3.5. Ілюстративні матеріали………………………………………………………..52 3.6. Коментатори та експерти………………………………………….…………..54 3.7. Якість довідки про Anonymous…………………………………….…………55 3.8. Тематика та контекст згадок………………………………………………….56 3.9. Характеристика Anonymous в ЗМІ……………………………...……………59 3.10. Аналіз окремих об'ємніших публікацій………………………...…..………63 ВИСНОВКИ………………………………………………..………………………66 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...………..70

2

ВСТУП Розвиток інтернету не просто викликав разючі зміни в особистому, професійному, громадському житті людей та в інших сферах, він лишається середовищем, яке невпинно породжує нові феномени культури: новинні меми, вікі-технології, соціальні мережі, середовище Веб 2.0 – усе це своєю чергою породжує нові явища й тенденції, як от маркетинг у соціальних мережах (SMM), галузь діяльності, яку годі було уявити ще кілька років тому. Не дарма інтернет

порівнюють

з

колективною

свідомістю,

різновидом

такого

колективного розуму дехто називає іміджборди, подібні на відомий 4chan [12]. Це розважальний інтернет-ресурс, в анархічних, контркультурних, місцями порнографічних хащах якого зародилася колективна ідентичність під назвою Anonymous – Безіменний. Анонімні користувачі 4chan розміщують смішні зображення з котами, коментують їх, присилають у відповідь свої зображення, видозмінюють чужі карикатури, діляться цікавими посиланнями, еротикою, обговорюють кіно та відеоігри – словом, весело проводять час. Кожен, хто не назвався, отримує помітку "Anonymous", від чого в спільній уяві користувачів Анонімус перетворився на всюдисущого інтернет-персонажа – любителя жартів та мемів. Цей дотепний концепт не став би предметом даного дослідження, якби одного разу не вийшов з розважального кіберпростору в реальну політику. Анонімна інтернет-громада вирішила заявити про свої права та позицію щодо певних важливих питань у суспільстві – тих, що зачіпали анонімів безпосередньо: про свободу інформації та контенту в інтернеті, про авторські права та інтелектуальну власність. Анонімус показав свою колективну волю у спосіб, який теж є надбанням цифрової епохи – він ударив через мережу по тих, кого визначив, як своїх ворогів: уряди, які утискають свободу людей, компанії, які заради збагачення звужують обіг інформації й заганяють його в межі регуляцій. Про Анонімус заговорили в світових ЗМІ: Anonymus повалили сайт ФБР, Anonymous оприлюднили секретні документи – більшість повідомлень стосувалися мережевих атак під знаменем "хакерської групи Anonymous", які 3

супроводжувалися гучними провокаційними заявами, подібними на "послання" Anonymous до Церкви саєнтології 2008 року: «Заради добра ваших послідовників, заради людства і для нашого власного задоволення ми виженемо вас з інтернету і методично демонтуємо Церкву саєнтології в її теперішньому вигляді» [37]. Церква всього лише просила YouTube прибрати одне відео, але як твердить дивіз анонімів, "Ми не пробачаємо. Ми не забуваємо. Чекайте на нас". З боротьби та протестів проти саєнтологів про Анонімус заговорили як про спільноту хактивістів – хакерів, які використовують високі технології для висловлення своєї громадянської позиції та досягнення певних політичних цілей. В міру того, як сила руху та масштаби його акцій наростали (повідомляють, що в операції "Відплата" вже на перших етапах взяло участь до тисячі осіб [37]), в світових медіа вже закріпилося визначення Anonymous як глобальної хакерської групи, яка раптом захотіла стати діячем світової політики. Багато хто пропустив повз увагу, що ніяка це не група, що Анонімус, як висловився один з учасників цього руху, не існує, це лише абстракція, інтернет-мем, субкультура врешті, або певна система поглядів [41]. В українських ЗМІ, далеких і від акцій Anonymous, і від розуміння, що ця назва репрезентує, вона залишається, як показує дана робота, позначенням напівпідпільної організації кіберзлочинців, яка фігурує в міжнародних новинах про хакерські атаки на сайти різних держструктур та нелюбих їй підприємств. Неочікувана і не зовсім обґрунтована актуалізація назви Anonymous для України сталася на початку 2012 року, коли влада спробувала закрити дуже, як виявилося, важливий для громадськості файлообмінник ex.ua (за порушення авторських прав). Хакерські атаки, які у відповідь були організовані в соціальних мережах, та які швидко вивели з ладу сайти Президента України, Кабміну, МВС, СБУ нагадали українським журналістам про Анонімусів, які вже кілька років в аналогічний спосіб "тероризують" владу США, ЄС, Китаю та інших країн. Виявилося, що в Україні є свої "анонімуси", або принаймні близькі їхні відповідники…

4

Феномен Anonymous – достатньо новий, складний і малодосліджений, щоб бути проблемою для журналіста, особливо новиннаря, який не має змоги глибоко досліджувати це явище, готуючи публікації з даної теми. Тому цікаво поглянути, яким же чином в українських інтернет-медіа висвітлюється рух Anonymous, і як його медійний образ корелюється з тим, що відомо про нього з різноманітних спеціалізованих та наукових джерел. Тому об'єктом даного дослідження стали публікації, які стосуються руху Anonymous, в трьох рейтингових українських он-лайнових ЗМІ: korrespondent.net, "Дзеркало тижня" та "Сегодня". У вибірку потрапили публікації з теми незалежно від жанру, але які входять в хронологічні межі – з 1 січня 2012 року по 30 квітня 2012 року. Предметом дослідження є особливості зображення та образ в українських он-лайн медіа міжнародного руху Anonymous. Мета цієї роботи – визначити, яким чином подано в публікаціях українських видань саме явище Anonymous та діяльність його учасників, а також визначити, наскільки повною є інформація про нього, наскільки вона відповідає фактам і який образ спільноти вона формує. Для досягнення поставленої мети мені належить виконати наступні завдання: – визначити кількість та жанрову структуру публікацій про Anonymous в досліджуваних виданнях; – визначити домінуючі теми та контекст, у якому говорять про це явище; – визначити характеристики, означення та визначення, які дають йому журналісти у своїх текстах; – прослідкувати, з яких джерел надійшла інформація про Anonymous та хто виступає коментаторами й експертами в матеріалах; – проаналізувати інформаційні приводи публікацій та використані в них ілюстрації; – оцінити якість, зрозумілість та відповідність фактам довідки про Anonymous, яка неминуче повинна супроводжувати публікації з теми.

5

При цьому, здійснивши контрольні перегляди публікацій, я висунув такі гіпотези: 1. В досліджуваних виданнях інформація про Anonymous є поверховою, розпорошеною та недостатньою для того, щоб читач міг скласти адекватне уявлення про це явище.

2. У текстах аналізованих видань все-таки можна спостерегти позитивне чи негативне ставлення до означеного феномену, яке виявляється в окремих вербальних характеристиках і дефініціях. Актуальність теми зумовлена, по-перше, низьким ступенем її наукової розробки. Більшість наукових праць з теми хактивізму й політичної активності в інтернеті вийшли ще до того, як Anonymous стали помітним явищем у цій царині, тож ця робота ставить собі за мету заповнити цю теоретичну прогалину. По-друге, рух Anonymous має міжнародний, незалежний від кордонів характер, в Україні теж є чимало його представників та людей, які їм співчувають [41], до того ж проблеми, які вони порушують (свобода інформації), великою мірою стосуються й українського суспільства. По-третє, потребу в дослідженні та трактуванні зумовлює власне неоднозначність феномену Anonymous, який можна розглядати в багатьох аспектах: як субкультуру, інтернет-мем, мережеву спільноту, хакерську організацію, – відповідно, корисно з'ясувати, яким чином він відбивається у ЗМІ. Практичне застосування ця робота може мати, зокрема, як посібник з висвітлення даної теми, оскільки вона містить достатньо теоретичного матеріалу та прикладів практичного представлення теми в журналістських матеріалах. Це дослідження може допомогти подолати виявлені невідповідності між публікаціями ЗМІ та об'єктивними характеристиками, які притаманні рухові Anonymous. Теоретична цінність. Також цю роботу можна використати як вихідний пункт до наступних досліджень з теми, в тому числі до лонгітюдного аналізу чи до аналізу медіа-впливів. Наприклад, можна дослідити, що знає і уявляє про 6

Anonymous аудиторія досліджених тут ЗМІ, щоб зробити висновки про відповідність чи невідповідність цих знань. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та переліку використаних джерел. У першому розділі дається теоретичне розуміння інтернет-активізму, хактивізму, вказується місце цих явищ серед інших форм політичної активності громадян, а також їх зв'язок з субкультурою хакерів в контексті розвитку інформаційних технологій. Другий розділ присвячений методології дослідження, а саме методу контент-аналізу. Наявна аргументація вибору цього методу, його характеристика, а також опис конкретних процедур та етапів дослідження, обґрунтування категорій аналізу тощо. Третій розділ репрезентує власне результати дослідження, які подаються послідовно від одного аспекту аналізу до іншого: джерела публікацій, тематика, контекст, зміст ілюстрацій, характеристики образу Anonymous і т. д. Закінчується робота переліком висновків, отриманих в результаті контентаналізу та за допомогою індукційних міркувань, які ґрунтуються на вивченні окремих текстів та фрагментів текстів.

7

РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ У першому розділі я спробую визначити місце хакерського руху Anonymous в теперішніх соціально-культурних координатах, аби створити максимально об'єктивне та вичерпне уявлення про це явище, свого роду "еталонне" знання про предмет. З цим теоретичним знанням я дослідження

буду

порівнювати

образ

мого

предмету,

під час

який

буде

вимальовуватися з публікацій досліджуваних видань. Для того, щоб зрозуміти, що таке Anonymous ми почнемо з тієї його іпостасі, яка привернула увагу медіа: Анонімус – це спільнота мережевих активістів, діяльність яких на Заході називають неологізмом "хактивізм". А хактивізм як явище виникає з двох джерел, які відобразилися й у самому слові: хактивізм – це хакерство + активізм. Тому ми дослідимо спершу коріння хактивізму як виду політичної та громадської активності (у її новітніх мережевих проявах). Далі ми вивчимо родовід хактивізму з боку такого субкультурного явища, як хакерство і хакерські рухи. На завершення цього розділу ми перейдемо до опису власне спільноти Anonymous як одного з найвідоміших проявів хактивізму в сучасному світі.

1.1. ПОЛІТИЧНА АКТИВНІСТЬ В ІНТЕРНЕТІ Починаючи з 2008 року, після резонансного конфлікту з Церквою саєнтології, світові ЗМІ почали невпинно висвітлювати дії, приписувані міжнародній спільноті інтернет-активістів Anonymous. Як буде пояснено згодом, Anonymous не є за своєю суттю організацією в класичному розумінні, це радше відкрита мережа й субкультура, зараховувати чи не зараховувати себе до якої може будь-якої миті будь-хто на планеті. Найчастіше її назва згадується з приводу хакерських атак, здійснених особами, що говорять про себе як про Anonymous. Учасники групи вчиняли атаки на сайти урядових структур та 8

приватних організацій під гаслами боротьби проти цензури в інтернеті, свободи інформації, а також протестуючи проти посилення антипіратських ініціатив, що дає можливість кваліфікувати їхні атаки як різновид хактивізму – діяльності, яка полягає в хакерських зламах й інтернет-нападах з політичною метою. Д.Деннінг виділяє три види діяльності в інтернеті, які спрямовані на виявлення політичної активності та покликані здійснювати вплив на політичний діалог та прийняття політичних рішень: політична активність в інтернеті, хактивізм і кібертероризм [5, 240]. Політична активність в інтернеті означає нормальне використання мережі Інтернет для вираження політичних поглядів без підривної діяльності. Дії цієї категорії включають в себе використання мережі для отримання інформації, створення сайтів, передачі пошти, створення електронних публікацій і листів, використання мережі для обговорення проблем, утворення коаліцій і координації їх дій. Друга категорія - хактивізм (з англ. "hack" – ламати комп'ютерну систему + "activism") - поєднання соціальної активності й хакерства. Термін вперше було використано у 1996 році членом хакерської групи Cult of the Dead Cow на прізвисько Omega [7]. Сюди належать дії, спрямовані на використання хакерських прийомів для порушення нормальної роботи певних ділянок мережі, але які не заподіюють серйозної шкоди. Прикладом є страйки в мережі, бомбардування електронної пошти, web-хакерство та комп'ютерні злами, комп'ютерні віруси і черв'яки. Остання категорія – кібертероризм – включає в себе терористичні дії в кіберпросторі й охоплює політично активні хакерські дії, вчинені з наміром заподіяти

серйозної

шкоди

життю

людини

або

економіці. Наприклад,

проникнення в систему управління польотами для того, щоб влаштувати зіткнення двох літаків. За Д.Деннінг, ступінь шкоди збільшується від категорії до категорії, хоча збільшення ступеня шкоди не означає збільшення політичної ефективності. Електронна відозва з мільйоном підписів може вплинути на політику більше, ніж напад, який перериває нормальну роботу рятувальної служби [5, 241]. Хоча 9

кожна категорія обговорюється окремо, чітких кордонів між ними немає. Наприклад, бомбардування електронної пошти хтось може розглядатися як хактивізм, а хтось – як кібертерористичні дії. Також одна особа може здійснювати одночасно весь спектр розглянутих дій: запускати віруси, проводити терористичні акти, і в той же час збирати політичну інформацію, створювати коаліції, координувати дії з іншими особами. Таким чином, хоча ми відрізняємо

одне

від

одного

політичних

активістів,

хактивістів

і

кібертерористів, насправді три ролі може грати одна особа. Феномен хактивізму історично виділився в 1990-х роках з субкультури хакерів, яка почала розвиватися в останній третині минулого століття в середовищі фахівців з електронних технологій, головним чином з комп'ютерної техніки. Тож спершу ми прослідкуємо хакерське коріння хактивізму, властивого групі Анонімус. Важливим в розумінні хакерства є розрізнення хакерів, як більш загального поняття, і зломників ("кракерів") яких також у ЗМІ часто помилково називають хакерами.

1.2. ХАКЕРИ ТА КРАКЕРИ На початку свого існування хакерство базувалося на специфічній адаптації існуючих технічних можливостей всередині контркультурних та опозиційних спільнот. До середини 1990-х, однак, хакерські вміння активно почали, з одного боку, ставати на службу комерційній підприємницькій ініціативі в інтернеті, яка провіщала наближення справжнього буму "доткомів". А з іншого боку, хакерство почало все тісніше асоціюватися з незаконним або небажаним проникнення в комп'ютерну систему (яке самі хакери, як правило, називають "крекінг" (ламання)). І формування такого явища, як хактивізм, хоча точні дати і терміни є предметом суперечок, припадає теж на цей період [19]. Отож, у 1990-х комп'ютерні компанії почали динамічно зростати і широко використовувати специфічні навички хакерів, які раніше мали лише вузьке субкультурне застосування. Хакери стали повноцінною частиною багатомільйонних бізнесів, але одночасно в очах громадськості образ хакера 10

набув рис такого собі "злого генія", який використовує свої надзвичайні вміння зі злочинною метою. "Хакер зламав поштову скриньку герцога Единбурзького, були вкрадені реквізити кредитних карт тисяч людей, і в пресі з'явилися чутки про пограбування банків виключно за допомогою електронних засобів. Хакерство стало синонімом комп'ютерного злочину" [19, 5]. І тепер поняття "хакер" (англ. hacker від hack – рубати), використовується в двох основних значеннях. Одні розуміють під цим словом "розумного програміста"(А), а інші (особливо це трактування поширене в засобах масової інформації) мають на увазі "того, хто намагається проникнути в комп'ютерні системи" (Б) [17]. А) Хакер як "розумний програміст". Ерік Реймонд, упорядник відомого The New Hacker's Dictionary, визначає хакера саме як розумного програміста [9, 201]. "Хороший хак" – це розумне вирішення проблеми в програмуванні, а "хакінг" (ламання, злом) – це пошук такого вирішення. Реймонд перераховує п'ять характеристик, які можуть кваліфікувати особу як хакера: 1) любить вивчати тонкощі мови програмування або комп'ютерної системи; 2) любить займатися практичним програмуванням, а не теоретизувати про нього; 3) здатний оцінити чужий хакінг; 4) здатний швидко розібратися в будь-яких аспектах програмування; 5) є експертом в конкретній мові програмування або електронній системі – наприклад, "хакер UNIX" [9, 202]. Реймонд та багато інших фахівців у галузі IT вважають некоректним використання терміна "хакер" для позначення особи, яка намагається зламати чужі системи чи використовує навички програмування й спеціальні знання з іншою зловмисною метою. Для цього значення рекомендується вживати термін cracker (зломник). Про таке розуміння хакерства говорять також Т.Джордан і П.Тейлор: "Незважаючи на наявність конотацій, які стосуються незаконних комп'ютерних зломів, в хакерських колах поняття "хак" визначається більш 11

широко

–

як

спроба

використовувати

технологію

в

оригінальний,

нетрадиційний та винахідливий спосіб" [19, 5]. Б) Хакер як зломник. Зломник (cracker) – це той, хто вривається в чужу комп'ютерну систему чи мережу; обходить паролі й ліцензії на програмне забезпечення, або іншими способами навмисне порушує комп'ютерну безпеку. Зломник може робити це з метою отримання прибутку, заподіяння шкоди комусь, задля якоїсь альтруїстичної справи, або просто заради перевірки власних вмінь. Іноді метою зломника є вказати власникові на недоліки в безпеці його комп'ютерних систем [17]. В популярних засобах масової інформації замість слів "кракер, зломник" частіше використовується термін хакер. Відповідно, хакером називають людину, яка намагається проникнути в комп'ютерні системи. Як правило, це досвідчений програміст або інженер з достатніми технічними знаннями, щоб зрозуміти слабкі місця в системі безпеки. Зважаючи на те, що і в медіа, і в науковій літературі, присвяченій інтернет-активізму, термін "хакер" найчастіше вживають узагальнено (і в значенні А, і в значенні Б), ми також не будемо відмовлятися від значення Б, а термін "зломник" (або cracker) вживатимемо, якщо потрібним буде додаткове уточнення. Цікаво, хоч це і виходить за межі даної роботи, що слова hack, hacking мають

семантично

значно

ширше

застосування,

ніж

лише

у

галузі

комп'ютерних систем і технологій. За С.Таркл, "це поняття існує незалежно від комп'ютера і

найкращим чином

може бути

представлене на прикладі

іншої технології, досить складної, щоб давати простір для власних аналогів явищ комп'ютерного злому й хакерських атак" [21, 25]. Таркл як приклад такої технології подає телефонний зв'язок і згадує про таке явище, як phone-phreakers (телефонні зломники) – люди, які використовують різні електронні пристрої, щоб проникати в телефонні мережі з метою їх обстеження, прослуховування, або для здійснення безкоштовних дзвінків. Самі хакери теж визначають коло своїх потенційних цілей та об'єктів зацікавлення напрочуд широко: 12

"У повсякденному житті, я намагаюся хакнути все, що тільки можна. Я зламую світлофори, платні телефони, автовідповідачі, мікрохвильові печі, відеомагнітофони – продовжіть перелік самі. Я навіть не замислююся про це. Для мене хакерство – це просто зміна умов знову і знову, поки я не отримую іншу відповідь. У сучасному механічному світі можливості для такого роду експериментів безмежні" [11, 218]. Тобто в англійській мові слова hacking та hack можуть вживатися стосовно будь-якої технологічної галузі, однак найпоширеніші їх значення стосуються саме сфери комп'ютерів та мереж. Тепер поглянемо, яке ж місце займає в субкультурі хакерів саме явище хактивізму, яке є предметом мого дослідження.

1.3. ПОКОЛІННЯ ХАКЕРІВ Т.Джордан і П.Тейлор подають класифікацію хакерських спільнот, яка є корисною, аби зрозуміти культурно-історичне місце, яке займає між цими спільнотами хактивізм. Ця класифікація відображає еволюцію хакерства як явища, розповсюдження його у світі, та деякі зміни, які відбувалися історично всередині "комп'ютерного андеграунду". За словами авторів, ця класифікація не показує деякі часові та етичні перетини між різними "поколіннями" хакерів – приміром, в кожному з поколінь є хакери, які поділяють центральний етос першого покоління. Всього виділяється сім поколінь-спільнот [19, 10-12]: 1. Первісні хакери. Піонери-любителі комп'ютерної техніки, які з'явилися на початках її розвитку. Вони послідовно експериментували з можливостями

великих

комп'ютерів

–

мейнфреймів,

що

знаходилися,

наприклад, в таких університетах США, як Массачусетський технологічний інститут (MIT), в 1950-60-х роках.

2. Апаратні хакери. Комп'ютерні новатори, які починаючи з 70-х, зіграли ключову роль в революції персональних комп'ютерів, що спричинила широке розповсюдження та драматичну децентралізацію комп'ютерного обладнання.

13

3. Програмні хакери. Новатори, які зосередилися головним чином на витончених способах перетворення чи створення програм. Ці програми були призначенні для запуску на "хакнутому", видозміненому (часто їхніми друзями чи колегами апаратними хакерами) обладнанні. Ці три первісні хакерські спільноти постали в період з кінця 60-х до середини 70-х років. Вони часто перетиналися і змішувалися, так що деякі люди могли входити одразу до трьох цих хакерських різновидів. З цих трьох базових груп практично одразу виділилася більша кількість підгруп. Однак їх не варто вважати цілком окремими сутностями, це були радше динамічні й мінливі хакерські мережі, в яких одна особа часто-густо займала місця в кількох таборах одночасно. Коли надійшла «друга хвиля», хакери стали визнаватися в суспільстві субкультурою. Вони отримали увагу засобів

масової

інформації,

оскільки

почувалися як удома з новими технологіями, що протиставляло їх поширеному в суспільстві страху та відчуттю дезорієнтації перед змінами, які принесла швидка

інформаційна

революція.

"Хакерство

розглядалося

як

постмодерністська контркультурна відповідь на, здавалося б, неминучий наступ нових технологій" [19, 11]. "Комп'ютерний андеграунд був реакцією на модернізм, тому що пропонував

іронічну відповідь на поширення технократичної мови, на

вторгнення комп'ютерів у сфери, які раніше вважалися приватними, на політику техно-суспільства і на святість усталеної громадянської та державної влади… Саме цей стиль жартівливого повстання, зневажливої підривної діяльності, і поєднання фантазії з високотехнологічною реальністю дозволяє нам інтерпретувати комп'ютерний андеграунд як постмодерністську культуру" [15, 228]. Формування такого статусу хакерів співпало з часом, коли об'єкти та продукти їхньої діяльності вперше стали частиною буденного життя людей. Подальший розвиток хакерства Джордан і Тейлор пояснюють, виділяючи ще чотири до трьох вищезгаданих груп хакерів [19, 11]: 14

4. Хакери / зломники (crackers). Починаючи від середини 80-х і до наших днів обидва ці слова (hacker, cracker) використовуються на позначення особи, яка незаконно проникає в комп'ютерні системи інших людей, хоча й не завжди

з

метою

нашкодити.

Слово

"хакер"

більше

вживають

поза

комп'ютерним андеграундом, зокрема в ЗМІ. Слово "кракер" використовують всередині самих хакерських груп (як підпільні представники, так і їхні інституційно легітимізовані колеги-програмісти з галузі інформаційної безпеки) для того, щоб зберегти поняття "хакер" в його більш благородному значенні – людини, яка вправно маніпулює будь-якою технологією. Докладніше про співвідношення понять хакер/кракер та їхнє використання в межах даної роботи йшлося у відповідному підрозділі.

5. Майкросерфи (microserfs, "раби Майкрософта"). Слово походить з назви роману Дугласа Коупленда "Microserfs" (в рос. перекл. "Рабы Майкрософта").

Воно

використовується

на

позначення

комп'ютерних

програмістів, які хоча й належать у той чи інший спосіб до хакерської субкультури, але стали частиною структури великих корпорацій, на кшталт Microsoft. Незважаючи на конотацію рабства й впокорення в назві, завдяки своїм високим програмістським та технічним вмінням, майкросерфи стали помітним прошарком "електронної буржуазії".

6. Спільнота відкритого ПО (open source). Навколо етичного принципу створення найкращого можливого програмного забезпечення (ПО) утворилася широка спільнота людей, які поширюють створені чи покращені ними програми, а також відкриті коди цих програм, вільно й безкоштовно – для того, щоб їх могли вдосконалювати інші. Культура відкритого програмного забезпечення ставиться зі зневагою до "роздутого" комерційного ПО і встановлює невпинний ланцюговий процес виробництва-вдосконалення та оцінки програм багатьма користувачами. Поява операційної системи Linux, як серйозного конкурента для Microsoft Windows, ознаменувала набуття цією спільнотою статусу серйозного гравця в комп'ютерній розробці.

15

7. Хактивісти. В середині 1990-х з'явилася хакерська активність з відкрито проголошуваним політичним підґрунтям. Перед тим, як перейти до повнішого опису феномену хактивізму, важливо зауважити, що хактивізм є радше видом діяльності, яким може займатися певний хакер, що одночасно займається й іншими видами хакерської діяльності та який, відповідно, входить до інших груп цієї класифікації. "Загалом, хакерська спільнота об'єднує усі сім перелічених груп, за винятком хіба що первісних хакерів-засновників, які зі своїми мейнфреймами пішли шляхом диплодоків" [19, 12]. Таким чином, хактивізм Anonymous є одним з найновіших проявів тривалого розвитку традицій хакерства і частиною широкого пласту культури, пов'язаної з нетривіальним використанням електронних технологій.

1.4. ХАКТИВІЗМ ЯК СУЧАСНИЙ СИНТЕЗ ХАКЕРСТВА ТА ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Згідно аналітичного звіту, опублікованого компанією Verizon Wireless, 58% випадків викрадення інформації в інтернеті за 2011 рік є наслідком дій хактивістів, у тому числі групи Anonymous [22]. Звіт показує, як контрастно змінилася ситуація: адже останніми роками більшість зафіксованих витоків даних припадали на кібер-злочини, здійснені з метою фінансової наживи. Хактивізм включає в себе такі дії, як "електронну" громадянську непокору – використання методів громадянської непокори в кіберпросторі. Д.Деннінг виділяє чотири види таких дій: 1) віртуальні "сидячі страйки" і блокади, 2) бомбардування електронної пошти, 3) веб-хакерство та комп'ютерні злами, 4) комп'ютерні віруси і черв'яки. Оскільки подібні інциденти висвітлюються в ЗМІ, дії хактивістів та причини цих дій можуть мати широкий розголос, на який найчастіше й сподіваються самі хактивісти.

16

Слід більш докладно розглянути перелічені форми хактивізму для того, щоб скласти глибше розуміння, чим на практиці займаються хактивісти, в першу чергу рух Anonymous, та які бувають різновиди хактивістських нападів і акцій.

1) Віртуальний сидячий страйк або віртуальна блокада (Virtual Sit-Ins and Blockades) – це своєрідне "віртуальне" виконання фізичного страйку або блокади. В обох випадках мета протестувальників полягає в тому, щоб привернути увагу до власних дій і до мотивів цих дій, за допомогою порушення нормального функціонування мережі й блокування доступу її користувачів до окремих послуг. При сидячому страйку активісти відвідують якийсь сайт і намагаються створити такий трафік, щоб інші користувачі не змогли зайти на цей сайт [3, 94]. Перший протест такого роду здійснила група, що називає себе Strano Network, вона протестувала проти політики французького уряду в питаннях ядерних програм і соціальної сфери. 21 грудня 1995 ця група протягом години атакувала різні сайти урядових агентств. Учасники групи з різних континентів були проінструктовані наступним чином: їм належало за допомогою браузера зайти на урядові сайти. Сила таких дій в масовості: активісти розраховують на те, що сайти просто не встигнуть обробляти велику кількість запитів. За повідомленнями, деякі сайти насправді були виведені з ладу на певний час [3, 96]. У 1998 році група під назвою "Electronic Disturbance Theater" (EDT) зробила наступний крок у розвитку концепції електронної громадянської непокори. Вона організувала ряд атак в мережі, спочатку проти сайту мексиканського Президента Зедільйо, пізніше - проти веб-сайту адміністрації Президента США Клінтона, сайтів Пентагону, Франкфуртської фондової біржі, Мексиканської фондової біржі. Мета даних демонстрацій полягала у вираженні солідарності мексиканській революційній групі Zapatistas. За словами одного з діячів EDT, Пентагон як мішень був обраний тому, що "США виховує солдатів для подальшого порушення прав людини" [16]. Фондові біржі були атаковані, 17

оскільки, на думку EDT, вони виражають роль капіталізму та глобалізації, які використовують методи геноциду та етнічних "чисток". В цих атаках взяло участь близько 10000 осіб з усіх континентів, разом вони генерували до 600 тис. потраплянь за хвилину на кожен сайт. Для проведення таких атак можуть створюватися спеціальні сайти, на яких розміщується автоматизоване програмне забезпечення. Кожен учасник атаки повинен відвідати сайт та завантажити з нього хакерську програму, яка відсилає запити до сайту-мішені з великою частотою – до багатьох разів на секунду. Крім того, таке програмне забезпечення дозволяє протестувальникам проводити інші операції – наприклад, такі, що примушують цільовий сервер здійснювати помилкові операції і цим приводять до його перевантаження. Різновидом віртуальної блокади є DDoS-атаки, які стали найуживанішою зброєю хактивістського руху Anonymous. Атака Denial of Service (DoS, відмова в обслуговуванні) – це напад на обчислювальну систему (наприклад, сервер, на якому розміщений певний веб-сайт) з метою довести її до відмови в обслуговуванні, тобто зробити недоступною для її користувачів. Одним зі способів створення такого стану є відправка на цільовий комп'ютер чи мережеве обладнання великої кількості зовнішніх запитів, часто безглуздих чи неправильних. Сервер не встигає обробити всю масу запитів, їхня черга виростає, займаючи щодалі більше ресурсів системи. В результаті, сервер виявляється перевантаженим: він або вимикається, або зависає, внаслідок чого користувачі не мають до нього доступу (приміром, не можуть потрапити на атакований сайт). Однак, якщо сервер атакується з однієї точки в мережі, з одного комп'ютера, скажімо, то він має можливість вберегтися від атаки захисною програмою (файрволом). Тому найчастіше в атаці бере участь велика кількість комп'ютерів і, відповідно, користувачів, – тоді така атака називається DDoS (Distributed Denial of Service – розподілена відмова в обслуговуванні). Яким би не був захищеним сервер, при достатньо великій кількості комп'ютерів-учасників атаки можна "покласти" будь-який сайт [31, 40]. Простий механізм "грубої сили", задіяний в DDoS-атаках, та неможливість 18

повного захисту від них забезпечили їм велику популярність як засобу впливу в середовищі хактивістів, зокрема й групи Anonymous. Найпоширенішою програмою для здійснення DDoS є LOIC (Low Orbit Ion Cannon) – розробка відвідувачів імейджборду 4chan. Вона настільки проста в користуванні, що нею може скористатися "навіть школяр" [37]. Достатньо лише вибрати ціль для атаки, задати кілька простих параметрів і натиснути запуск. Ця програма, зокрема, використовувалася учасниками операцій "Чанологія", "Відплата" та інших DDoS-атак, організованих з використанням імені Anonymous: "Програма працює за принципом пентестерских програм, призначених для стрес-тестів сайтів. Вона генерує достатню кількість TCP-, UDP-або HTTP-запитів одноразово, щоб завалилося що завгодно… Коли LOIC або щось подібне запускають одночасно сотні людей, це призводить до вельми сумних наслідків" [37, 78]. Ефективність таких нападів може бути високою, якщо правильно вибрати цілі й час нападу. "В більшості випадків глобальна атака призводить до великих фінансових

втрат

з

боку

атакованих.

Наприклад,

якщо

який-небудь

комерційний сайт впаде на кілька годин, то це завдасть шкоди бізнесу, а якщо на тиждень, то власник ресурсу цілком може розоритися" [31, 40].

2) Бомбардування електронної пошти. Відправка на поштову скриньку якогось політика тисяч листів за допомогою автоматизованих інструментів може привести до повного блокування переповненої скриньки, і зробити неможливим отримання електронної пошти. Таким чином, бомбардування електронної пошти теж є формою віртуальної блокади. Хоча ця техніка часто використовується як засіб помсти чи переслідування, нерідко її застосовують для протидії урядовій політиці. Першим

відомим

нападом

на

поштові

скриньки

вважається

бомбардування організацією "Тигри звільнення Таміла" електронних скриньок посольств Шрі-Ланки, які були завалені тисячами повідомлень наступного змісту: "Ми Чорні Тигри Інтернету, ми робимо це, щоб зруйнувати ваші комунікації". Це бомбардування мало потужність приблизно у 800 листів 19

на день протягом двох тижнів. Вільям Чорч, редактор центру CIWARS, з приводу бомбардувань зазначив, що "Тигри звільнення Таміла відчайдушно потребують розголосу, і вони отримали точно те, що хотіли. Враховуючи те, що терористична діяльність цієї організації полягає в кривавих терактах, цей тип діяльності набагато кращий. CIWARS хотів би заохотити їх, від імені світу, віддавати перевагу саме цьому виду "терористичних дій" [8]. Проте вважається, що це бомбардування електронної пошти було вдалим, тому що посіяло паніку в посольствах [5, 245]. Отже, успішність дій хактивістів не завжди вимірюється ефективністю

технічних

пошкоджень,

і

значним

аспектом

в

них

є

психологічний вплив, у тому числі на громадськість.

3) Один з ранніх випадків хактивізму у формі веб-хакерства та комп'ютерних зламів зафіксовано в червні 1998 року. Міжнародна група хакерів, яка називала себе Milw0rm, отримала доступ до Індійського центру атомних досліджень Bhabha Atomic Research Center (BARC) і створила фальшиву сторінку сайту з зображенням ядерного гриба і написом: "Якщо почнеться ядерна війна, ви кричатимете першими..." Хакери протестували проти випробувань ядерної зброї, проведених в Індії, хоча деякі з них визнавали, що зробили це головним чином в пошуках гострих відчуттів. Вони також заявили, що скачали кілька тисяч сторінок електронної пошти і дослідницьких документів, в тому числі листування між індійськими ученимиатомниками та посадовими особами ізраїльського уряду, а також знищили дані на двох серверах BARC. Все це було зроблено шістьма хакерами з США, Англії, Нідерландів і Нової Зеландії, вік яких варіювався від 15 до 18 років.

4) Комп'ютерні віруси або черв'яки використовуються хактивістами для розповсюдження гасел протесту або для пошкодження комп'ютерних систем. Обидві форми вражають комп'ютер і поширюються комп'ютерними мережами. Межа між цими двома різновидами шкідливих програм є нечіткою, і для мого дослідження це розрізнення не має значення. Перший протест, пов'язаний з використанням комп'ютерного черва, відбувся в 1989 році. Хакери, протестуючи проти ядерної війни, запустили 20

черв'яка в мережу Адміністрації національної аеронавтики та космонавтики США. 16 жовтня 1989 вчені побачили на комп'ютерах центру керування польотами НАСА в Грінбелті, штат Меріленд, вітання з прапором черв'яка WANK: "Черви проти ядерних вбивць. Ви говорите про час миру для всіх, а потім готуєтеся до війни ": W O R M S A G A I N S T N U C L E A R K I L L E R S _______________________________________________________________ \__ ____________ _____ ________ ____ ____ __ _____/ \ \ \ /\ / / / /\ \ | \ \ | | | | / / / \ \ \ / \ / / / /__\ \ | |\ \ | | | |/ / / \ \ \/ /\ \/ / / ______ \ | | \ \| | | |\ \ / \_\ /__\ /____/ /______\ \____| |__\ | |____| |_\ \_/ \___________________________________________________/ \ / \ Your System Has Been Officically WANKed / \_____________________________________________/ You talk of times of peace for all, and then prepare for war.

Протестувальники намагалися зупинити запуск космічного човна, який ніс обладнання, що працює від радіоактивного плутонію, на Юпітер. Джон Макмахон, менеджер НАСА, оцінив втрати часу й ресурсів, які спричинив черв'як, на півмільйона доларів. Хакери не добилися скасування запуску. Джерело нападу не було ідентифіковане, але є припущення, що це були австралійські хакери [5, 251]. Таким чином, я показав найвідоміші різновиди та історичні прояви хактивізму і підійшов до того, аби описати сучасних послідовників політичних акцій за допомогою ресурсів інтернет-мережі.

21

1.5. ANONYMOUS – ГРУПА ХАКТИВІСТІВ, СУБКУЛЬТУРА, ГРОМАДСЬКИЙ РУХ ТА ІНТЕРНЕТ-МЕМ

Ілюстрація 1. Де-факто прапор спільноти Anonymous. Безголова фігура символізує анонімність та відсутність лідерів організації (зображення з wikipedia.org)

Anonymous – це колектив хактивістів, відомий зокрема своїми виступами проти цензури в інтернеті та проти обмежень, пов'язаних з авторськими правами. З англійської це слово перекладається як "анонімний", відповідно в українській розмовній мові учасників цього руху називають "анонімами" або "анонімусами", а цілу спільноту – просто "Анонімус". В українському інтернеті (див.

uk.wikipedia.org,

ukrmemoria.com

тощо)

dramatica.org.ua, розповсюджена

uchan.to, також

uk.lurkmore.wikia.com,

назва

"Безосібний",

для

підкреслення того, що особистості учасників спільноти не мають значення, а важливі лише колективні зусилля. Більшість дослідників та журналістів сходяться на тому, що термін вперше з'явився як інтернет-мем на одному з найпопулярніших іміджбордів 4chan.org [12]. Іміджборд (imageboard) – це різновид веб-форума з можливістю прикріплювати до повідомлень зображення. На більшості іміджбордах тег 22

"Anonymous" автоматично дається будь-кому, хто лишає повідомлення чи коментар без підпису. Особливість подібних ресурсів у тому, що серед їхніх користувачів залишатися анонімним, не вказуючи навіть прізвиська (nickname), вважається нормою. Іноді користувачі таких ресурсів жартома поводяться так, ніби Анонімус – це реальна особа, звідси й народилася ідея Anonymous як спільної ідентичності колективу безіменних індивідів. За висловом Кріса Лендерса, назва "Anonymous" позначає "сукупність учасників спільноти в інтернеті й поза ним, які одночасно існують у вигляді анархічного цифрового глобального розуму" [12]. У своєму первісному вигляді (зародження цього явища датують приблизно 2003 роком [37, 76]), функціонування децентралізованої спільноти Anonymous було спрямоване в першу чергу на розвагу: обмін та колективне творення "лулзів" (англ. lulz – від lol – laugh out loud (голосно сміятися); lulz означає жарти). Починаючи з 2008 року, колектив Anonymous починає чимдалі більше асоціюватися з поняттям хактивізму, з проведенням різноманітних акцій протесту та інших дій, часто у відповідь на кампанії проти цифрового піратства, які проводять об'єднання гравців кіноіндустрії та звукозаписувальні компанії. Anonymous приписують акції, проведені невідомими особами, які самі себе називають належними до цього руху. Це означає, що практично будьхто будь-якої миті може заявити, що він є частиною цієї спільноти, і діяти від її імені: "Будь-хто, хто хоче, може бути Анонімусом і рухатися до певного набору цілей... У нас є програма, з якою ми всі згодні, і всі ми координуємо наші дії, але всі діють незалежно і без жодного прагнення до визнання. Ми просто хочемо, щоб було зроблено те, що ми відчуваємо важливим…" [12] Часто для пояснення цього феномена уживають метафору пташиної зграї: "Анонімус – це перша надсвідомість інтернету. Вони є групою в тому сенсі, в якому зграя птахів становить групу. Як ви знаєте, що зграя птахів є групою? Тому що вони рухаються в тому ж напрямку. В будь-який момент до 23

неї може приєднатися більше птахів, хтось може її залишити й полетіти геть в іншому напрямку" [12]. Сьогодні Anonymous досить стійко асоціюється у свідомості людей з анонімними іміджбордами, на кшталт 4chan, з сайтами штибу lurkmore.to й Encyclopedia Dramatica, а також з низкою інших (знову ж таки, анонімних) ресурсів. "Нічого дивного в появі таких місць в Мережі немає. Сьогодні уряди й правоохоронні органи більшості прогресивних країн прагнуть викорінити анонімність в інтернеті. Вони хочуть, щоб люди реєструвалися в соціальних мережах і на форумах, заводили різного роду електронні карти, за допомогою яких їх можна відстежити, «порахувати» і так далі. У відповідь на все це у чималого числа людей виникає закономірний протест і бажання «зробити все навпаки». До того ж не можна не помітити, що на різних анонімних ресурсах панує досить незвичайна атмосфера – коли немає імен, нікнеймів, репутації, відповідальності за сказане і жодних умовностей, народжується... взагалі-то, хаос і смітник, звичайно, проте досить цікаві :). Як пише Лурк, "дружня атмосфера інтелектуальної розв'язаності". Як не дивно, це теж правда" [37, 76]. Феномен Anonymous вперше завоював увагу широкої громадськості в січні 2008 року. Приводом послужив відео-ролик Церкви саєнтології – одіозної релігійно-філософської організації, діяльність якої заборонена в багатьох країнах світу. Це було рекламне відео з Томом Крузом, призначене для внутрішнього користування церкви, яке потрапило в загальний доступ на відеохостинг YouTube. Відео, до речі, доступне в мережі й зараз, його можна знайти на YouTube за запитом "Tom Cruise Scientology Video" [20]. Церква, заявивши, що відео було захищене авторським правом, почала вимагати, щоб YouTube видалив його. Члени Anonymous, однак, не погодилися з цим проханням, і організували акцію під назвою "Проект Чанологія" (Project Chanology). Аноніми почали здійснювати DDoS-атаки проти саєнтологічних веб-сайтів, робити хуліганські телефонні дзвінки в офіси церкви й відправляти туди безглузді факси. Також в загальний доступ було викладено деякі делікатні документи церкви [14]. Анонімус звинуватили Церкву саєнтології в спробі 24

Ілюстрація 2. Anonymous в публічному місці в масках Гая Фокса (фото Vincent Diamante)

ввести в інтернеті цензуру і записали відеопослання вісьмома мовами, виклавши його на все той же YouTube. В цьому посланні пролунали слова, які стали найзнаменитішим дивізом спільноти Anonymous: "Знання – вільне. Ми – Анонім. Нас – легіон. Ми не пробачаємо. Ми не забуваємо. Чекайте на нас". Крім цього, аноніми організували масштабні протести проти Церкви саєн тології в 93-х містах по всьому світу, в тому числі в Лондоні, Бостоні, Чикаго, Парижі, Дубліні, Торонто. Вихід багатьох анонімів з кіберпростору на вулиці означав перехід від чистого інтернет-активізму до більш традиційного, і цьому передувало багато дебатів на IRC-каналах та сайтах спільноти [4]. Багато з протестувальників були вдягнені в чорно-білі маски Гая Фокса, які походять з фільму "V – значить вендета", щоб приховати свою особистість (ілюстрація 2). Ці маски стали одним з впізнаваних символів Anonymous. Примітно, що у фільмі

маски

носили

люди,

які

повстали,

аби

повалити

правлячий

диктаторський режим. Історичний Гай Фокс – найзнаменитіший учасник Порохової змови проти англійського та шотландського короля Якова I в 1605 році. Це була невдала спроба державного перевороту, здійснена англійськими католиками, аби вбити монарха, що симпатизував протестантам і чинив утиски проти католицизму в Англії. Починаючи з "Проекту Чанологія" Anonymous потрапили в поле зору світових популярних ЗМІ: "Після цієї витівки анонімів про них заговорили ЗМІ.

25

Почалося все тоді з досить смішних (у зв'язку з повним нерозумінням теми) репортажів

на

ТБ

друкованих

виданнях.

і

заміток Хто

б

в міг

подумати, що через кілька років все це здасться дитячими пустощами" [37]. Від зими 2008 року й аж до осені 2010

інтернет-активність

була

значною

мірою,

виключно,

орієнтована

критику

зловживаннь

саєнтології.

У

Anonymous

вересні

знову

анонімнів хоча на

і

не

сувору Церкви

2010

року

мобілізувалися

на

Ілюстрація 3. Видозмінений логотип The Pitate Bay став логотипом акції Анонімус "Операція Відплата" (зображення з wikipedia.org)

4chan, щоб почати нову політичну акцію – операцію "Відплата" (Operation Payback). Під час акції Анонімус здійснили низку політично мотивованих DDoS – атак на сайт MPAA (Американської асоціації кінокомпаній) і, можливо, інших організацій

і

компаній

[4].

Метою

атак

була

підтримка

відомого

файлообмінного сайту The Pirate Bay (http://thepiratebay.se) після того, як на нього було здійснено DDoS-атаки індійською компанією, виробником програмного забезпечення, найнятим MPAA у якості "цифрового капера" [4]. Як і попередні операції, ця була запущена на 4chan, але потім її координацію було перенесено на IRC-канали через незручність іміджбордів для узгодження дій. Хоча деякі учасники брали участь і в цій акції, і в протестах проти саєнтологів, "атаки на MPAA в соціологічному розумінні відрізнялися від протестів проти Церкви саєнтології. Вони були організовані в різних мережах IRC і були ініційовані різними групами людей" [4]. Спеціалізований журнал "Хакер" пише, що масштаби акцій анонімів, якість їхньої організації та ефективність з часом зросли: "Все вищезазначене, як не дивно, можна назвати не більше ніж легкою розминкою перед справді серйозними справами. Якщо дивитися на всі ці операції в ретроспективі, стає 26

очевидно, що з кожним разом аноніми діють всі злагодженіше і жорсткіше. До речі, на рахунку Anonymous взагалі куди більше діянь – в основному це випадки, які не отримали настільки широкого розголосу. Були серед них і «день порно на YouTube», і війна з Tumblr і багато чого іншого" [37, 78]. В грудні 2010, невдовзі після того, як сайт Wikileaks оприлюднив порцію дипломатичного листування, яке стало доступним внаслідок витоку інформації, аноніми, які брали участь в "Операції Відплата" спрямували свої зусилля в новий напрям, який на сьогодні лишається, імовірно, наймасштабнішою їхньою акцією [4]. Це була ціла кампанія на захист Wikileaks та Джуліана Ассанжа. Проти Wikileaks тоді повстали не лише уряди й спецслужби, а й банки та платіжні системи (Moneybrookers, Visa, MasterСard і PayPal), які заблокували рахунки проекту, куди приймалися добровільні пожертви. Жертвами DDoSатак анонімів стали не лише згадані платіжні системи, а й сайти урядів Швеції, веб-сторінки американських політиків Джо Лібермана й Сари Пейлін. Всі намічені цілі вдалося заблокувати досить швидко, навіть PayPal, який "не так просто повалити" [37, 78]. Проте представники атакованих компаній повідомили, що жодних особливих неприємностей напади їм не завдали: транзакції не припинилися, хіба що трохи сповільнилися [37, 78]. Крім звичних вже DDoS, анонімуси використовували й інші методи диверсії, як відправка факсів довільного змісту через он-лайнові безкоштовні сервіси на кшталт MyFax.com або FaxZero.com. Активістам рекомендували при відпраці факсів користуватися спеціальним програмним анонімайзером, який допомагає приховати IP-адреси, або використовувати ланцюги надійних проксісерверів. "Все це мало місце в грудні 2010 року, і ось дотепна штука: з 8 по 10 грудня клієнтську версію програми LOIC (програма, яка використовувалася Anonymous для DDoS-атак, – прим. Д.С.) скачали близько 30 000 разів, враховуючи, що загальна кількість скачувань за весь час її існування становила тоді приблизно 50 000. Що й казати – атака вийшла масштабною" [37, 78].

27

В той же час деякі оглядачі вважають дії Anonymous загалом (і щодо цієї акції зокрема) малоефективними. "Аноніми не намагалися позбавити живлення електричні мережі або пошкодити захищені комунікації військових. Їхній інтернет-активізм більше схожий на PR-кампанію. Так, група почала DDoSатаки на сайти MasterCard і Visa, підкреслюючи їхню відмову приймати пожертвування для WikiLeaks. Але замість того, щоб порушити платіжні мережі цих компаній, що могло б підірвати самі основи їх функціонування, прибічники WikiLeaks просто відключили на певний час загальнодоступні вебсайти цих компанії в мережі" [14]. Однак автор цього зауваження М.Шварц, схоже, не до кінця здає собі справу в тому, що пошкодження електричних мереж, яке він вважає ефективнішим засобом протесту, скидається вже на терористичний акт. Але сам Шварц не заперечує, що "PR-кампанія" Anonymous досягла чималого розголосу в ЗМІ, що саме по собі, для активістів, он-лайнових чи традиційних, є однією з найголовніших цілей. Мета будь-яких демонстрацій – привернути увагу громадськості, і з цим аноніми впоралися. Також хоча питання про політичну ефективність хактивізму Anonymous, як громадського руху, лишається предметом суперечок, воно виходить за інтелектуальні рамки мого дослідження. Журнал "Хакер" найбільш витонченою й майстерною акцією Anonymous назвав виступи проти Аарона Барра [37]. Враховуючи IT-спеціалізацію журналу, мається на увазі передусім технічна реалізація справи. Аарон Барр був до недавнього часу директором компанії HBGary Federal, яка спеціалізувалася на інформаційній безпеці. Якийсь час він збирав інформацію про Anonymous, спілкуючись з учасниками групи та спостерігаючи на тематичних IRC-каналах. Вважається, що він хотів вистежити й розкрити лідерів руху, які займалися координацією його акцій. Треба сказати, що після "Операції Розплата" спецслужби багатьох країн взялися відстежувати учасників нападів на сайти приватних компаній, захищаючи законні інтереси бізнесу. В кінці 2010 – на початку 2011 року відбулася основна хвиля арештів, в ході якої було затримано не один десяток 28

осіб [37]. Зрозуміло, що правоохоронців мало цікавили рядові учасники, багато з яких були неповнолітніми, що долучилися до акцій "заради лулзів" (себто розваги). Барр стверджував, що збирав інформацію виключно з дослідницькою метою, але коли він необачно дав інтерв'ю Financial Times [9], в якому завив, що деанонімізував кілька десятків осіб з групи Anonymous, в тому числі деяких лідерів, "безосібні" запідозрили Барра в співпраці з ФБР й почали готувати проти нього хакерську атаку. В результаті комплексних дій, включно зі звичними DDoS і складнішими способами зламу, було перервано роботу сайтів компанії Барра (на сьогодні сайт hbgaryfederal.com закрився), а також зламано бази даних, документи, паролі, корпоративну мережу компанії, сторінки Барра в соціальних мережах, було отримано доступ до податкових звітностей, пошти співробітників фірми та вчинено ряд інших хакерських дій [37]. Оприлюднені документи HBGary Federal, з яких з'ясувалося багато ганебних фактів про її діяльність, а також сам факт такого масштабного зламу компанії, яка займається інформаційною безпекою, завдали непоправної шкоди її репутації, а особливо репутації самого Барра, який змушений був піти у відставку. Ця акція засвідчила, що в середовищі Анонімус є люди зі справді високими технічними навичками, а це доводить, що рух насправді здатен становити серйозну небезпеку для тих, на кого впаде його гнів. Серед інших помітних акцій останніх років, здійснених особами, які ідентифікували себе як Anonymous, були розподілені атаки на сайти державних структур США, компаній кіно й звукозапису, пов'язані з закриттям файлообмінника MegaUpload.com у січні 2012 року. 26 січня аноніми вчинили DDoS-атаку на сайт Європарламенту після підписання Польщею Торгової угоди про боротьбу з контрафакцією (ACTA). Приблизно в цей же час в Росії учасники Anonymous почали оприлюднювати зламане листування лідерів "Росмолодежь" та руху "Наши", в якому фігурували дані про тіньову діяльність проурядових організацій та окремих осіб. В березні 2012 Анонімус вивели з ладу офіційний сайт Ватикану, аби висловити антиклерикальну 29

позицію більшості учасників руху, а також атакували сайт Американоізраїльського комітету з громадських зв'язків (AIPAC), звинувачуючи Ізраїль в "злочинах проти людства". У моєму дослідженні я спробую з'ясувати, як діяльність Anonymous висвітлюють українські інтернет-ЗМІ, оскільки по-перше, цей рух має міжнародний характер, і деякі з його учасників є громадянами України [30]; а по-друге, питання, які піднімають активісти під цим іменем актуальні й для вітчизняного суспільно-політичного порядку денного: це свобода інформації в інтернеті, авторські права та цензура. Для того, щоб це зробити, я вдамся до контент-аналізу публікацій на сайтах популярних українських медіа. Але спершу я більш докладно опишу сутність цього методу, подам коротку історію його застосування та опишу, яким чином він використовується в рамках цього дослідження.

30

РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ Дослідницьке

питання

цієї

роботи

як

–

українські

онлайн-ЗМІ

висвітлюють діяльність хакерського руху Anonymous. Щоб дати відповідь на це запитання, я поєдную кількісний та якісний контент-аналіз. Для того, щоб застосувати контент-аналіз потрібно визначити об’єкт аналізу: публікації в українських онлайн-ЗМІ. Вибірка матеріалів для аналізу здійснюється за допомогою механізму, описаного Річардом Віммером. Інтернет-видання, публікації в яких я буду аналізувати, мають бути популярними, тобто такими, які читає велика кількість українців, а другий критерій для відбору – це наявність значної кількості матеріалів на тему діяльності руху Anonymous. Для визначення популярності сайтів я скористався рейтингами bigmir.net [39] та LiveInternet.ru

[40].

Обрані

мною

для

дослідження

онлайн-видання:

korrespondent.net, zn.ua ("Дзеркало тижня"), segodnya.ua, входять до 15-ти найвідвідуваніших українських онлайн-ЗМІ. Вони найбільш послідовно висвітлювали рух Anonymous серед непрофільних (які не спеціалізуються виключно на Інтернет-технологіях) популярних ЗМІ. Враховуючи обмеженість дослідницьких ресурсів та об’єму роботи я обмежився часовими рамками дослідження, проаналізувавши матеріали з теми за період з 1 січня 2012 року по 30 квітня 2012 року, всього 4 місяці. Обрання саме цього періоду зумовлене бажанням надати найактуальнішу інформацію, а тому взято найближчий проміжок часу на момент представлення роботи, враховуючи, що потрібно близько місяця, щоб опрацювати результати та представити матеріали. За цей період в обраних онлайн-виданнях я шукав матеріали через пошукову систему Google та пошукові системи на самих сайтах за запитом: "Anonymous", "Анонімус",

"Анонимус".

За

визначений

період

знайдено

на

сайті

korrespondent.net – 47 публікацій, на сайті zn.ua ("Дзеркало тижня") –18 публікацій, на сайті segodnya.ua – 18 публікацій.в 31

2.1. КОНТЕНТ-АНАЛІЗ ЯК МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ Методологія дослідження.

Від

дослідження вибору

–

це

методології

система

принципів

залежить,

наскільки

наукового зібрана

й

проаналізована інформація відбиватиме реальне життя. За позитивістськими уявленнями, методологія не корелюється з сутністю знання про дійсність, але вона працює з операціями, за допомогою яких твориться знання. Тому методологією називають сукупність дослідницьких процедур, технік і методів, таких як прийоми збору й обробки даних [45]. Виходячи з мого дослідницького питання (яким чином в українських інтернет-ЗМІ висвітлюється хактивістський рух Anonymous) як основний метод дослідження було вибрано контент-аналіз, або ж з англ. "аналіз змісту". Є різні підходи до розуміння контент-аналізу, за класичним визначенням Б.Берельсона, "контент-аналіз – це дослідницька техніка для об'єктивного, системного й кількісного опису наявного змісту інформації, яка відповідає цілям її дослідника" [2]. Визначення

Дж.Мангейма

називає

контент-аналіз

процедурою

"встановлення ключових слів і підрахунком частоти їх вживання в повідомлення" [26, 280]. За цим визначення, контент-аналіз неможливий без трьох ключових характеристик [36, 112]: 1. Систематичність. Правила здійснення вибірки досліджуваного матеріалу мають бути чіткими й відкритими. Передбачається, що категорії аналізу та їх визначення будуть однозначними, щоб будь-який інший дослідник, повторивши дослідження на тому ж об'єкті, доходив до тих же висновків. Ця вимога ключова для аналізу змісту. Щоб дотримуватися її, слід будувати гіпотези в таких одиницях, які дозволять точно описати й квантифікувати текст. З цього випливає дослідницька проблема вибору категорій, одиниць аналізу й підрахунку.

2. Визначення кількості. Числові позначення зручні для стислого й точного представлення даних, вони дозволяють уникнути визначень "багато" чи "мало" й подати замість них конкретні відсоткові співвідношення.

32

3. Об'єктивність. Власні передсудження та сприйняття дослідника не повинні мати вплив на дослідження. Інструмент слід будувати в такий спосіб, щоб інший дослідник з його допомогою дійшов до таких самих висновків. Б.Юськів називає першим задокументованим випадком контент-аналізу проведений у Швеції 1640 року. Це було дослідження змісту апокрифічного видання дев'яноста церковних гімнів "Пісні Сіону" на предмет їхньої відповідності церковним канонам. Церква пов'язувала розповсюдження цих гімнів з тенденціями поширення недоброзичливого ставлення населення до офіційного лютеранства. В текстах "Пісень" здійснювали підрахунок релігійних символів та порівняння їх з іншими релігійними текстами. Брали до уваги також якісні характеристики: позитивна, негативна чи нейтральна забарвленість символів, складність стилю й контексту [44]. До газетних текстів контент-аналіз вперше було застосовано в США в 1893 році Дж. Спідом. Він опублікував статтю "Чи дають тепер газети новини?", у якій класифікував за темами недільні випуски газет у Нью-Йорку за 1881-1883 роки й виміряв обсяг кожної теми в дюймах. Так автор визначив, які теми мали найбільше висвітлення. Порівнявши дані за два роки, Спід дійшов висновку, що останнім часом газети дають більше пліток і скандалів і менше матеріалів про політику, мистецтво, релігію тощо [32, 42]. Український історик методу контент-аналізу В.Іванов починає відлік його розвитку з початку XX ст., а серед найвизначніших дослідників та методологів контент-аналізу називає Б.Меттюза (1910), Г.Ласвелла (1927), Т.Гарст (1916) [28]. Протягом 1900-1958 років у США було надруковано близько 1700 наукових праць, і 500 з них були дисертаційними дослідженнями з використанням контент аналізу [32]. Відоме застосування методу також зафіксоване під час Другої Світової війни: для порівняння пісень, які лунали по радіо в Німеччині та на окупованих територіях європейських країн. Таким чином намагалися визначити, чи плануються нові дії, операції та передислокації військ. Також контент-аналіз набув популярності як інструмент для ідентифікації авторства тестів.

33

Дослідники підраховували й порівнювали частоту вживання автором певних слів у контрольному документі та досліджуваному тексті [24, 111]. Контент-аналіз швидко здобув популярність серед західних науковців, які використовували його для досліджень найрізноманітніших явищ. У 1930 американець Ю.Вудворд здійснив аналіз змісту іноземних новин у ранкових газетах, з якого зробив висновки про суспільну думку, яку формують ці газети. У 1958 р. П.Мідоу та В.Торренс спробували з'ясувати, якими бачать американців іноземці. Для цього вони обрали 11 публікацій із закордонних газет за 1908-1948 роки, а за одиницю дослідження взяли тему. 307 зафіксованих тем об'єднали в 12 класів-категорій. Ще один відомий приклад використання методу щодо преси стосується дослідження групи вчених під керівництвом Челтона Баша з Інституту досліджень у галузі журналістики Стенфордського університету. Вони

вивчали, наскільки об'єктивним є

ставлення газет до претендентів у передвиборчих перегонах. Їхнім питанням було, чи відбивається точка зору редакції в новинах, тобто чи втілюється на практиці принципи американської журналістики, за якими вона має бути виключно об'єктивною і не мати ніяких упереджень. Об'єктом дослідження стали редакційні статті та новини в дев'яти республіканських газетах, в двох газетах демократів та в одній нейтральній каліфорнійській газеті за 2,5 місяці 1950 року протягом передвиборчої боротьби за місце в Сенаті між Ніксоном і Дугласом. Аналіз виявив, що жодна газета не залишилася безсторонньою в подачі новин про хід передвиборчої боротьби [32]. Контент-аналіз давав дослідникам можливість робити висновки на основі кількісного аналізу повторюваних аспектів тексту, які легко піддавалися ідентифікації. Його почали використовувати в антропології, менеджменті, політичній науці, в соціології та психології. Кожен дослідник адаптовував метод під свої дослідницькі питання й потреби, внаслідок чого сформувався великий набір технік та методик аналізу тексту, об'єднаний під загальною назвою "контент-аналіз" [34].

34

Появу методу контент-аналізу обґрунтовують виникненням необхідності в об'єктивних дослідженнях, незалежних від вражень людини. На час появи новизна якісно-кількісного аналізу змісту полягала перш за все у заміні особистих вражень дослідника на об'єктивний процес формалізації й квантифікації

тексту.

В

ході

цієї

процедури

зміст

розчленовується,

підраховується частота згадок одиниць аналізу, які визначив дослідник (це якісний бік контент-аналізу). Таким чином, цей метод відрізняє від інших об'єктивність, строгість, системність та квантифікація об'єкту дослідження, тобто можливість точного числового вираження певних характеристик чи співвідношень [36]. Це чи не єдиний метод дослідження в суспільних науках, в якому домінує квантифікаційний підхід. Вчений в ході змістового аналізу може вивчати не лише якісь аспекти поведінки сторін комунікації, але також і соціальне середовище, історичні умови, в яких створювався документ, а також саму структуру й внутрішню будову документа. Важливим для розуміння сутності методу є поняття умовиводів: аналітичних побудов, які застосовує дослідник, рухаючись від тексту до тексту, щоб дати відповідь на дослідницькі питання. Тест та контекст становлять взаємозалежні сфери, дослідник будує свої висновки беручи до уваги і те, і інше [13]. На думку Емілі Марш, аналітичні конструкції творяться з наявних теорій чи практик, з досвіду чи знань експертів, або ж з попереднього дослідження. Кількісний різновид контент-аналізу передбачає використання стандартизованих процедур, які можна повторити, якщо потрібно, аби зменшити роль особистості дослідника в роботі.

2.2. ДВА НАПРЯМКИ КОНТЕНТ-АНАЛІЗУ Зазвичай виділяють два напрямки контент-аналізу, відмінність між якими виявляється на етапі визначення одиниць аналізу. Дж. Мангейм у роботі "Політологія: методи дослідження" називає їх змістовним та структурними різновидами контент-аналізу [36]. Але частіше вживається поділ на кількісний та якісний різновиди контент-аналізу, як у праці Емілі Марш [13]. Основною 35

метою кількісного аналізу є підтвердити гіпотезу, а якісний служить, щоб сформувати її. Підтвердження вимагають найчастіше гіпотези, сформульовані під час попереднього вивчення матеріалів з теми. Марш припускає, що кількісний аналіз змісту виходить з традиції позитивізму в дослідженнях і використовує дедуктивний підхід. А якісний аналіз – походить з гуманістичної традиції та є індуктивним за своїм характером. Різниця між двома різновидами, таким чином, полягає в різному способі формування гіпотези та дослідницьких питань, також вона зачіпає процес кодування. Під час проведення якісного контент-аналізу дослідник готовий сприймати нові аспекти своєї теми або питання, не передбачені на етапі складання кодувального листка і вносити у нього зміни, включаючи нові аспекти в дослідження [13]. Саме такий підхід використовується в даному дослідженні, адже широта дослідницького питання (Як висвітлюєься рух Anonymous в українських інтернет-ЗМІ?) не передбачає вичерпно описаних критеріїв оцінки. Складені після першого перегляду аналізованих матеріалів, вони доповнювалися в процесі ретельного другого прочитання, в ході якого в кодувальну схему заносилися додаткові аспекти, одиниці й категорії, які стосуються формування образу Anonymous. Якісний

контент-аналіз

відбувається

в

процесі

постійної

реконтекстуалізації, реінтерпретації та редифініції, допоки дослідник не досягне задовільного рівня інтерпретації [13]. В кількісному контент-аналізі таке відбувається лише на етапі розвитку дослідження. Також дещо відмінний процес здійснення вибірки під час двох різновидів аналізу змісту. В кількісному аналізі кожен текст вважається унікальним джерелом інформації, яке може індукувати різні тлумачення; настільки глибокий аналіз обмежує обсяг вибірки [13]. Марш зазначає, що якісне дослідження полягає не стільки в узагальненні, скільки в його "застосовуваності", що дозволяє досліднику не слідкувати за тим, щоб кожен з аналізованих матеріалів мав однакові обраховувані шанси потрапити у вибірку. Застосовуваність означає, що результати отримані в одному контексті можна використовувати і в іншому. Протягом якісного контент-аналізу автор включає в своє дослідження нові зразки чи моделі, яких в 36

ньому спершу не було, цим самим він розширює межі дослідження. А коли очевидно, що якісь моделі в дослідження не потрапляють, є велика ймовірність, що подальше розширення вибірки тільки б підтвердило такі висновки [13]. Однак не всі теоретики методу підтримують концепцію Марш, зокрема Віммер та Мангейм висувають однакові вимоги до вибірки, незалежно, від того, який різновид аналізу здійснюється – кількісний чи якісний. В даній роботі було використано традиційний підхід в поєднанні з більш гуманістичною традицією. Це означає, що хоча основні одиниці аналізу, які шукалися в текстах, були сформовані заздалегідь, але деякі елементи вже вносилися в кодувальний листок в процесі аналізу. Якщо таке траплялося, то нові одиниці я шукав у тих самих текстах при повторному прочитанні. На мій погляд, це допомогло мені уникнути звуження проблематики та підгонки результатів під заздалегідь сформульовані гіпотези. Мангейм, який також виділяє дві форми контент-аналізу, стверджує, що різниця між ними в тому, що один відповідає на питання, що говорять про предмет (змістовний), а другий – як про нього говорить (структурний) [36, 271]. Структурний аналіз відслідковує, де розміщено текст, на якій шпальті, який обсяг займає тема чи аспект, що цікавлять дослідника, яким зображенням ілюструється текст і т.д. Відповідно, зміст матеріалу при такому підході досліджується досить поверхово [36, 274]. Але саме дослідження проводиться простіше, ніж змістовний аналіз, воно швидше, дешевше й надійніше, хоча його результати простіші й більш поверхові. Критики методу закидають кількісному контент-аналізу спрощення тексту до цифр, що призводить до втрати синтаксичної та семантичної інформації, вплетеної в нього [32].

2.3. ПРОЦЕДУРИ КОНТЕНТ-АНАЛІЗУ Є різні підходи до опису послідовності дій, які чинить автор при контентаналізі. До основних процедур контент аналізу належать [35]:

37

1. Виявлення смислових одиниць контент-аналізу, якими можуть бути: поняття, теми, імена, прізвища, події, факти тощо. В.Ядов виділяє чотири категорії таких одиниць [45, 321]: (А) Поняття, виражені в словах і окремих термінах. Це можуть бути поняття з галузі економіки: інтенсифікація, технічний прогрес, методи господарювання, оптимізація управління та інше; терміни політичного змісту: інтернаціоналізм, демократія, мирне співіснування, перебудова, моральні або правові символи: активність, ініціативність, ділова заповзятливість , порушення законності, недотримання дисципліни; наукові: модель, система, космічний простір і т.п. Очевидно, що аналіз тексту за змістом понять несе багато важливої соціальної інформації. Наприклад, за частотою вживання понять, пов'язаних з наукою і новою технікою, можна визначити, якою мірою джерело інформації орієнтоване на висвітлення науково-технічного прогресу. (Б) Тема, виражена в цілих смислових абзацах, частинах текстів, статтях, радіопередачах і т.п. За тематикою можна ще більш повно представити зміст документа.

Теми

розгортання

підприємницької

ініціативи, боротьби

з

корупцією, поширення новаційного досвіду чи дотримання соціальної справедливості для ЗМІ дуже вживані. Настільки ж показовими є сюжети з приватних документів, наприклад з листів про самого себе, або про своїх близьких, про бізнес чи політику, про мистецтво і т. і. Все це - свідчення певної спрямованості поглядів, інтересів, ціннісних орієнтацій і норм діяльності людини. (В) Імена історичних особистостей, політиків, видатних учених, діячів культури та мистецтва. Ці характеристики можуть свідчити про вплив окремих осіб або представлених ними організацій на громадську думку. За кількістю посилань на окремих авторів визначають значущість тієї чи іншої наукової ідеї: якщо число посилань росте або падає, це свідчить про зростання або падіння авторитету даної концепції. До цієї ж групи можна включити згадки організацій, установ чи інших суспільних інститутів.

38

(Г) Цілісна суспільна подія, офіційний документ, факт, твір, випадок і т.п. несуть специфічне смислове навантаження і теж можуть бути прийняті за одиниці аналізу. Частота і тривалість (у часі) згадки суспільної події або державного рішення (наприклад, боротьба за тверезий спосіб життя) - свідчення його важливості для суспільства [45, 322-323].

2. Виділення одиниць підрахунку, які можуть збігатися, або не збігатися з одиницями аналізу. У першому випадку процедура аналізу зводиться до підрахунку частоти згадок виділеної одиниці смислу, а в другому – дослідник на основі переглянутого матеріалу й здорового глузду сам визначає одиниці підрахунку: фізична протяжність текстів, обсяг, число рядків (абзаців, колонок, знаків тексту); тривалість ефіру програми на радіо і ТБ; метраж плівки для аудіо-відеозаписів, кількість зображень певного змісту і т.д.

3. Процедура підрахунку, яка загалом подібна на звичайні прийоми класифікації елементів на виділені групи. На цьому етапі використовується складання

спеціальних

таблиць,

застосування

комп'ютерних

програм,

спеціальних формул (зокрема, "формули оцінки питомої ваги смислових категорій в загальному обсязі тексту"), статистичні розрахунки зрозумілості та атрактивності тексту [32]. У більш повному вигляді дослідник здійснює контент-аналіз, проходячи через такі послідовні етапи [23]: 1. Формулювання теми, завдання та гіпотези дослідження.

2. Визначення категорій аналізу, тобто ключових понять, які відповідають дослідницьким завданням. Найпоширеніші категорії – автор, жанр, герой, цілі, тема тощо. Слід уникати вибирати як занадто дрібні категорії, які майже повторюють текст, так і занадто великих категорій, які можуть вилитися у занадто поверховий спрощений аналіз. Категорії повинні бути: – доречними, тобто відповідати справі вирішення досліджуваних задач; – вичерпними, тобто повно відбивати смисл основних концептів роботи; – надійними, тобто такими, що не викликають розбіжностей у розумінні між кодувальниками, якщо таких є кілька.

39

3. Вибір одиниць аналізу (про це вже докладно йшлося вище) 4. Визначення одиниць підрахунку, тобто кількісного вираження одиниць аналізу, частотність уживання яких можна рахувати у досліджуваних тестах.

5. Підрахунок та результати дослідження.

2.4. ОБ'ЄКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Отож, повертаючись до мого дослідницького питання (як висвітлюють українські інтернет-медіа хакерський рух Anonymous), я визначу об'єкти дослідження, тобто видання, які повинні репрезентувати власне українські інтернет-ЗМІ. Врешті вибірка досліджених видань була здійснена з наступних міркувань: – репрезентувати українські інтернет-ЗМІ можуть тільки найпопулярніші видання, які мають високу відвідуваність; – щоб зрозуміти, як висвітлюється певним виданням рух Anonymous, потрібно мати значну кількість матеріалів на цю тему для аналізу, тож мені підходять лише сайти, де є достатня кількість публікацій з даної теми. Усі три видання, які зрештою потрапили до вибірки, входять до п'ятнадцятки

найвідвідуваніших

в

Україні

інтернет-ЗМІ

за

даними

авторитетного українського рейтингу bigmir.net [39], а також до п'ятнадцятки російського рейтингу LiveInternet.ru [40]. Також ці сайти опинялися на перших двох сторінках результатів пошукової машини Google за запитами (в межах

українського

сегменту

інтернету):

"Anonymous",

"Анонімус",

"Анонимус" (варіанти "Анонім", "Аноніми" та інші не використовувалися через багатозначність). Другий критерій, який витримують усі три аналізовані видання – це достатня кількість публікацій на дану тему. Щоб не ускладнювати умови дослідження й не перевантажувати його зайвим матеріалом, я вирішив обмежитися публікаціями за період з початку 2012 року (тобто з 1 січня) і по 30 квітня 2012 року – всього чотири місяці. В цей час активність Anonymous була помітною: резонанс отримали їхні атаки на сайт Ватикану, протести проти 40

торгової угоди ACTA, помста за закриття файлообмінника Megaupload та інше. За вказаний період за запитом "Anonymous", "Анонимус" чи "Анонімус" я знайшов: на сайті korrespondent.net – 47 публікацій, на сайті zn.ua ("Дзеркало тижня") –18 публікацій, на сайті segodnya.ua – 18 публікацій. Новинний

ресурс

korrespondent.net,

заснований

у

вересні

2000

року належить до числа найбільш відвідуваних українських ЗМІ в інтернеті. Так, авторитетний рейтинг відвідуваності bigmir.net подає його на першійдругій позиції серед українських ЗМІ [39]. За словами редакції сайту, їхня середньомісячна аудиторія складає понад 1,1 млн. користувачів [33]. Щоправда, викликати скепсис може той факт, що портал bigmir.net входить до того самого холдингу KP Media, що й сайт корреспондент.net. Але інший російський лічильник LiveInternet.ru [40] теж показує, що korrespondent.net станом на 16 травня 2012 року має найвищу відвідуваність серед українських інтернет-ЗМІ. Головний редактор – Юлія Мак-Гаффі. Цей сайт є інформаційно-новинним ресурсом, який іноді характеризують як новинний агрегатор [25] – тобто платформа, яка майже не виробляє власного контенту, а лише збирає й перероблює повідомлення з інших джерел. Цінність такого виду ЗМІ в тому, що в його новинній стрічці зібрано більше новинної інформації, ніж на кожному окремому ресурсі, які є його джерелами. До того ж, у випадку з кореспондент.net усі його новини мають посилання на першоджерело інформації, що полегшує користувачеві перевірку інформації, якщо виникає така потреба. Вочевидь, ці посилання також сприяють дотриманню авторських прав. Очікувано, на кореспондент.net знайшлася найбільша кількість матеріалів з теми Anonymous серед аналізованих ЗМІ. Переважно це були новини, але також присутня частка авторських блогів та кілька аналітичних статей, передрукованих з інших джерел. Однак про це більше йтися буде в основній частині дослідження. За тим самим рейтингом bigmir.net, новинний сайт газети "Дзеркало тижня" news.zn.ua обіймає 13-ту позицію в списку найпопулярніших онлайнових ЗМІ. Сайт перейняв частину авторитету від суспільно-політичного 41

тижневика, який виходить ще з 1994 року й редактор якого нині Юлія Мостова. Тижневик виходить двома мовами: українською та російською, а на сайті крім них є ще англомовні версії деяких матеріалів. Заявлений тижневий наклад друкованого видання – 51,5 тис. примірників. Тематику видання складає внутрішня та зовнішня політика країни, макроекономіка, зарубіжна економіка, наука, освіта, культура, соціум. За оцінкою BBC, "Дзеркало тижня" є найбільш впливовим аналітичним виданням в Україні, воно "популярне серед української еліти". "Газета має високі журналістські стандарти та пропонує читачеві політичний аналіз, ексклюзивні інтерв'ю та думки" [18]. Третій

об'єкт

даного

дослідження

сайт

–

газети

"Сегодня"

(segodnya.ua), популярної щоденної суспільно-політичної російськомовної газети. Заявлений тираж її –155 тис. примірників, обов'язки головного редактора виконує Ольга Гук. Інтернет-версія газети стартувала з квітня 2007 року і зараз обіймає одні з перших сходинок у вищезгаданих рейтингах онлайнЗМІ.

Обидві

версії

видання

належать

до

холдингу

ПАО

"Сегодня

Мультимедиа". Редакція сайту заявляє, що ресурс має цілодобове оновлення новин, різноманітні новинні розділи, фото- та відео галереї, блоги, систему оцінювання публікацій до додаткові інтерактивні можливості для користувачів [38]. Крім новин, які публікуються в газеті, новинна стрічка сайту містить також повідомлення з різних інформаційних агенцій, тобто теж виконує функцію агрегатора новин. Для рекламодавців, редакція сайту характеризує свого читача як молоду людину, орієнтовану на кар'єру, фінансово незалежну й забезпечену, з активною життєвою позицією, яка живе у великому місті, є кваліфікованим працівником і має вищу освіту [38]. Отож, на цих трьох он-лайн ресурсах було здійснено пошук за ключовим словом "Anonymous" (також варіант – "Анонімус") і з отриманих результатів вибрано публікації, в яких достатньою мірою присутній образ цього руху, навіть якщо він і не є центральною темою матеріалу. Я аналізував як новинні тексти, так і розгорнуті аналітично-публіцистичні тексти, якщо такі траплялися, оскільки про певне явище читач може скласти уявлення з матеріалу, у якому 42

воно згадується, незалежно від жанру тексту. Але для аналізу неновинних текстів довелося скласти додаткову кодувальну схему, в яку вносилися вихідні дані цих публікацій та цитати з них, які в той чи інший спосіб давали характеристику явищу чи учасникам спільноти Anonymous. Окремого розгляду, наприклад, потребували блоги на корреспондент.net, оскільки багато з них не написані професійними журналістами, однак можуть потрапляти у загальну стрічку новин і випадати у результатах пошуку по сайту впереміш з новинами. В головній кодувальній таблиці було визначено основні одиниці аналізу і категорії, серед яких інформаційний привід, джерела інформації, тема, коментатори тощо. В рамках кожної з цих категорій було виділено тематичні групи, наприклад, в категорії інфоприводів були такі види інфоприводів, які трапилися мені протягом перегляду новин: атаки та комп'ютерні злами

за

участі Anonymous, заяви посадовців державних органів, публікація таємної інформації анонімами тощо. Під час першого прочитання аналізованих публікацій ці категорії уточнювалися, додавалися нові, а в ході другого прочитання в таблицю заносилися показники зустрічальності цих категорій. За одиницю підрахунку я взяв згадування певного аспекту, виділеного в таблиці, в межах однієї публікації. Але незалежно від того, скільки разів у цій публікації трапляються згадки, скажімо, про арешти учасників групи Anonymous, це рахується за одну згадку про арешти. Таким чином, я з'ясую, в якому контексті й світлі найчастіше згадується група Anonymous, які їй дають характеристики та визначення, що врешті приведе мене до висновків з-приводу дослідницького питання. Після першого перегляду аналізованих матеріалів, я зміг виокремити такі гіпотези, які стосуються дослідницького питання: 1) З аналізованих українських інтернет видань важко скласти собі уявлення, хто такі Anonymous, в чому їхній феномен і кого вони представляють.

2) Інформація про цю групу в досліджуваних тестах представлена фрагментарно та поверхово.

43

3) У текстах аналізованих видань видно переважно нейтральне ставлення до руху. Попри те, що їх називають хакерським угрупованням, та чимало згадується про протизаконність їхніх дій, їхнім активістам дають слово, а їхні дії називають боротьбою за свободу в інтернеті (навіть якщо це цитата з джерел самих анонімів). Додаткові уточнення з приводу методології дослідження подано в розділі результатів: там є, зокрема, зауваження щодо критеріїв та категорій на які поділялися публікації.

44

РОЗДІЛ 3 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Результати дослідження я представляю відповідно до категорій, в яких здійснювався аналіз: 1. Жанр публікації 2. Інформаційний привід 3. Основне джерело повідомлення 4. Чи є Anonymous головною темою публікації 5. Ілюстрація до матеріалу 6. Коментатори, та експерти, які висловлюються з приводу Anonymous 7. Наявність якісного бекграунду про Anonymous 8. Контекст – теми, які згадуються в публікації у зв'язку з Anonymous 9. Характеристики, означення, проблематика – в цій категорії виділялися маркери, які можуть слугувати для розкриття образу групи Anonymous, зокрема епітети, вжиті щодо них і т. і. Кожна категорія має свої підкатегорії та може мати дещо відмінні одиниці підрахунку, що деталізується нижче. Слід зауважити, що кількісний метод не є основним для мого дослідження, і слугує лише підґрунтям для більш глибокого якісного аналізу. Відштовхуючись від підрахованих даних, я намагаюся подати повну картину висвітлення рух Anonymous в медіа за допомогою семантичного аналізу окремих текстів та фрагментів текстів, аби проілюструвати суху й занадто узагальнену мову цифр.

3.1. ЖАНРОВА СТРУКТУРА Всього в трьох досліджуваних виданнях було знайдено та проаналізовано 83 публікації, які в той чи інший спосіб стосувалися діяльності групи Anonymous (Таблиця 1). 66 публікацій (80%) належать до інформаційних 45

повідомлень (замітка або новина). Так, на сайті segodnya.ua до цієї категорії належать усі знайдені матеріали з теми, на сайті "Дзеркала тижня" за досліджуваний період трапився один відеоролик, опублікований Anonymous і використаний ресурсом як ілюстрація до новини. На korrespondent.net крім новин було знайдено 3 відеосюжети (від різних ЗМІ), 8 повідомлень у блогах та 5 передруків з різних ЗМІ, які містили аналітичний матеріал з досліджуваної теми. Зазначу, що блоги та передруки на "Кореспонденті" я аналізую докладніше в окремому підрозділі, тому що на відміну від новин, з цих публікацій можна більше довідатися про Anonymous і в них більш помітно присутня характеристика й опис цього явища. Таблиця 1. Жанровий розподіл публікацій

Кор.

ДТ

Сегод.

Всього публікацій

47

18

18

83

100%

з них новин

31

17

18

66

79,52%

відеосюжетів

3

1

-

4

4,82%

блогів

8

-

-

8

9,64%

передруків

5

-

-

5

6,02%

Блоги

на

korrespondent.net

є

зразком

всього Частка

наповнення,

зробленого

користувачами. Хоча деякі з публікацій у цьому розділі роблять редактори та співробітники сайту, а також відомі журналісти з інших видань, велика частка дописів тут належить користувачам-непрофесіоналам. Тим не менш, ці дописи потрапляють у загальну стрічку новин та в результати пошуку, якими я користувався, здійснюючи вибірку матеріалів, тому вони є рівноцінним з іншими публікаціями сайту джерелом інформації та уявлень про Anonymous. Незначний відсоток аналітичних матеріалів не дивний, якщо згадати, що korrespondent.net, наприклад, є передусім інформаційним ресурсом і новини – основне його наповнення. На інших двох ресурсах, однак, можна було очікувати якихось розгорнутих матеріалів, тому що на них публікуються 46

матеріали з однойменних газет, в яких, особливо в "Дзеркалі тижня", друкується достатня кількість аналітики. Розгорнутих матеріалів з теми, однак, на цих сайтах не знайшлося, що може свідчити про те, що з погляду редакцій, рух Anonymous не є достатньо цікавим явищем для масової української аудиторії й не являє досить актуальну й проблемну тему. Я ж у свою чергу дотримуюся думки, що ця тема є досить актуальною для України, на це вказує і частота, з якою вона виникає в новинах, а також те, що ця спільнота має в Україні присутність та пов'язана з резонансними темами піратства, авторських прав, цензурою в інтернеті тощо. Стійка присутність повідомлень про Anonymous

в новинних

стрічках дає можливість припускати, що

в

загальнонаціональних он-лайнових медіа ще буде здійснено об'єктивну аналітичну оцінку цього явища.

3.2. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРИВІД Таблиця 2. Аналіз інформаційних приводів

Інформаційний привід

Кор.

ДТ

Сегод.

Всього

Частка

14

7

4

25

30,12%

Публічні заяви Anonymous

8

3

4

15

18,07%

Оприлюднення Anonymous таємної інформації

7

1

3

11

13,25%

Арешти Anonymous

5

3

2

10

12,05%

Хакерські атаки з приводу закриття ех.ua Заяви офіційних осіб держав та компаній Інше

3

-

1

4

4,82%

2

1

-

3

3,61%

8

3

4

15

18,07%

47

18

18

83

100%

Хакерські злами та атаки Anonymous

Всього публікацій

Під інформаційним приводом у даній роботі розуміється подія, яка робить публікацію актуальною в час оприлюднення, це точка опори для новини, яка слугує "приводом" до того, що журналіст розповідає дані речі. В 47

кожній публікації було виділено лише один інформаційний привід, і здебільшого його визначення не склало труднощів (Таблиця 2). Відповідно, 83 інформаційних приводи було поділено на 6 категорій: 1) 30% усіх повідомлень були написані з приводу нещодавніх атак хакерської групи Anonymous на сайти урядових чи приватних організацій. Прикладом такого повідомлення є такий заголовок з zn.ua: "Anonymous зламали сайт Ватикану, пригадавши індульгенції й спалення єретиків".

2) 18% публікацій були викликані заявами учасників руху в мережі або в пресі. Одна з новин на сайті "Сегодня" починається так: "Хакери вже збирають замовлення на кібер-війну перед виборами. Більшість клієнтів хакерів – це великі корпорації, банки, фінансові установи, говорить український хакер з групи Anonymous". Приводом до публікації стало інтерв'ю одного з учасників руху, яке він дав журналістам ТСН, і в якому розповів, що в Україні дуже багато хакерів, і що вони готові приймати замовлення від різних політичних сил. Найчастіше інфоприводом в цій категорії слугує заява на якійсь інтернетсторінці спільноти Anonymous (в твітері чи на тематичних форумах) про наміри здійснити атаки чи інші акції.

3) 13% матеріалів з'явилося після оприлюднення зламаної чи в інший спосіб отриманої учаcниками Anonymous інформації. Сюди, наприклад, належить оприлюднення російськими анонімами в інтернеті електронного листування лідера російського молодіжного руху "Наши" Василя Якименко, який нині очолює федеральне агентство у справах молоді, прес-секретаря "наших" Христини Потупчик та інших функціонерів організації. З цих листів стало відомо, що молодіжна організація щедро оплачує замовні похвальні публікації в інтернеті на адресу чинної російської влади, зокрема В.Путіна.

4) Арешти учасників Anonymous – 12% (десять публікацій). У 2012 продовжилося міжнародне переслідування хакерів, які брали участь в атаках на комп'ютерні мережі урядових сайтів та приватних компаній. Сюди належать новини на segodnya.ua з такими заголовками, як: "В США та Ірландії 48

заарештовані хакери Anonymous" та "Інтерпол затримав хакерів, пов'язаних з Anonymous".

5) Цікаво, що в ході дослідження було виявлено 4 публікації, у яких згадуються Anonymous, але головною темою та інформаційним приводом їх є хакерські атаки на сайти МВС, Кабміну та Президента України тощо, викликані закриттям популярного українського файлообмінника ex.ua. Anonymous участь в цих атаках заперечують, однак назва руху була згадана в контексті подібності цих атак на акції анонімів з приводу закриття MegaUpload та інших: "Нагадаємо, в США після закриття популярного файлообмінника Megaupload та арешту його засновників хакери з руху Anonymous атакували ресурси ФБР, Мін'юсту США, Білого Дому та ряд інших" (segodnya.ua). Також в одному з блогів на "Кореспонденті" є інтерв'ю з особою, яка зараховує себе до Anonymous і розмова велася в річищі хакерських атак через ex.ua. Хоча в тексті й не сказано, чи був герой інтерв'ю причетний до цих атак, як і не стверджується безпосередньо про зв'язок Anonymous з цими атаками, з самого матеріалу, схоже, можна зробити висновок, що за цими атаками саме стоїть якась організація з назвою Anonymous. Що, вочевидь, суперечить фактам. Також у цьому матеріалі є зауваження, яке вважаю справедливим і я, виходячи з досліджуваних текстів, – а саме, що цікавість до руху Anonymous серед українців у зв'язку з подіями щодо ex.ua зросла. Звідси й пішла асоціація між міжнародним хакерським рухом та українськими атаками, яка вилилася кількісно в 4 публікації протягом даного дослідження.

6) Також до окремої категорії потрапили 3 заяви офіційних осіб державних органів та приватних компаній, які стали приводом до публікацій про Anonymous. Прикладом є така новина на korrespondent.net "Після атаки хакерів Ірландія заявила, що перегляне антипіратський законопроект. Сьогодні, 26 січня, міністр у справах досліджень та інновацій Ірландії Шон Шерлок заявив, що антипіратський законопроект, що викликав протести в суспільстві, буде "збалансований" для дотримання інтересів як правовласників, так і простих інтернет-користувачів".

49

Інші інформаційні приводи не деталізувалися, оскільки найчастіше вели лише до другорядної згадки про Anonymous, або були непридатними до класифікації.

3.3. ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЕНЬ До уваги бралося головне, спільне джерело для всієї публікації, а не джерела окремих фрагментів. В аналізованих виданнях основне джерело було легко встановити, тому що воно вказувалося з посиланням у кожній публікації (наприклад, "За матеріалами Lenta.ru"). Всього я зареєстрував 87 таких джерел (декілька публікацій мали два основних джерела, а кілька не мали вказівки на джерело). Я заніс їх до чотирьох категорій:

Джерела публікацій

Кор.

ДТ

Сегод.

Всього

Частка

32

13

13

58

66,67%

2

2

4

8

9,20%

Авторський коментар

6

-

-

6

6,90%

Anonymous (в т.ч. соцмережі)

9

4

2

15

17,24%

49

19

19

87

100%

Міжнародні чи закордонні новинні агенції та ЗМІ Українські ЗМІ

Всього Таблиця 3. Джерела повідомлень

1) Міжнародні чи закордонні новинні агенції та ЗМІ – 58 публікацій. Усі три видання найбільше посилалися на російські інформаційні агенції: Lenta.ru, РИА Новости, Интерфакс, NEWSru.com, "Эхо Москвы" та інші. Також часто посилалися на BBC, окремі публікації зроблені за матеріалами Independent, Deutsche Welle, "Голос Америки" тощо.

2) Українські ЗМІ – 8 публікацій. До цієї категорії я зараховував також матеріали, опубліковані самим досліджуваним виданням як власні. Прикладом матеріалу, занесеного до даної категорії, є вже згадана новина з сайту 50

segodnya.ua, в якій цитували інтерв'ю учасника Anonymous з журналістами ТСН. Або ж посилання на агенцію "Українські новини".

3) В категорію "авторський коментар" потрапило 6 публікацій, в яких основним джерелом були думки самого автора, його спостереження чи знахідки. Усі ці матеріали – блоги з korrespondent.net.

4) Основне джерело інформації – самі Anonymous, які через свої інтернет-ресурси чи представників зробили заяву в ЗМІ: "За інформацією представників найбільшого в світі хакерського угруповання Anonymous, напередодні вони зламали до 500 урядових сайтів в Китаї" (zn.ua). Таких матеріалів було 15 (17% від загального числа). З цих даних можна зробити наступні висновки. А) Більшість інформації про Anonymous надійшло в аналізовані тут видання з іноземних джерел, що закономірно, враховуючи, що рух і його діяльність носить міжнародний характер і стосується України не більшою мірою, ніж інших країн, де аноніми виявляли себе. Також треба сказати, що переважна більшість цих іноземних джерел – російські видання (можливо, з огляду на більшу доступність, в порівнянні з західними), які, принаймні щодо нашої теми, вже самі є вторинними. Б) В 17% матеріалів джерелом слугували заяви, поширювані самими Anonymous. Це безумовно можна вважати PR-успіхом руху, який зумів за допомогою різноманітних гучних оголошень, провокацій та кібератак перетворити свою назву на бренд, достатньо впливовий для того, щоб до нього дослухалися світові медіа.

3.4. ПРІОРІТЕТНІСТЬ ТЕМИ ANONYMOUS В цьому підрозділі всього дві категорії, поділ на які був здійснений з міркувань здорового глузду (Табиця 4). Рух Anonymous був визначений мною як основна тема в 60 з 83 публікацій (72%) – це просто матеріали, в яких йому 51

було присвячено найбільший обсяг тексту. В інших матеріалах (23 одиниці) згадка про Anonymous, навіть якщо вона була зроблена задля "бекграунду", є досить значною, аби давати про них якесь уявлення. Публікації, в яких Anonymous згадувався зовсім побіжно і без достатньої характеристики до вибірки не потрапили. Я керувався при цьому власним уявленням про достатність згадки для того, аби представляти інтерес в дослідженні, але вочевидь, суттєвої поправки на суб'єктивність тут не потрібно. Кор. Головна тема Другорядна Всього публікацій

34 13 47

ДТ

Сегод.

15 3 18

Всього 60 23 83

11 7 18

Частка 72,29% 27,71% 100,00%

Таблиця 4. Пріорітетність теми Anonymous в публікаціях

Розподіл по виданнях показує, що в korrespondent.net матеріалів, де аноніми були другорядною темою було близько третини від усіх матеріалів про них, в "Дзеркалі тижня" – шоста частина, а в "Сегодня" – майже половина. Ці показники потрібні, аби показати, що не всі 83 аналізованих матеріали рівною мірою висвітлювали мою тему. Іншими словами, кожна з 23 "другорядних" публікацій зробила значно менший внесок у висвітлення цієї теми, ніж кожна з решти 60.

3.5. ІЛЮСТРАТИВНІ МАТЕРІАЛИ Кор. Символіка Anonymous Комп'ютери та люди з ними Офіційні особи й будівлі Послання Anonymous в інтернеті Правоохоронці Піратська символіка Інше Всього ілюстрацій

ДТ

Сегод. Всього

17

9

8

7 3 4 1 2 6 40

5 1 2 17

1 1 1 1 4 16

34

Частка 46,58%

13 17,81% 5 6,85% 5 6,85% 2 2,74% 2 2,74% 12 16,44% 73 100,00%

Таблиця 5. Розподіл видів ілюстрацій до матеріалів

52

Тут

я

здійснив

спробу

класифікувати зображення, якими були проілюстровані матеріали про Anonymous. Вже при пілотному перегляді стало зрозуміло, що маски Гая Фокса (люди в цих масках – цей сюжет кількістю

абсолютний

лідер

за

де

він

ілюстрацій,

представлений), а також меншою

Ілюстрація 4. Поширена на korrespondent.net ілюстрація поняття хакерства (першоджерело фото – Associated Press )

мірою, логотипи, емблеми, та інша символіка руху закономірно найчастіше використовується в публікаціях, де Anonymous були головною темою. Можна припустити, що це сприяє фіксації в масовій свідомості образа цього руху у вигляді таких фігур у масках, які ходять у них вулицями (див. Ілюстрацію 2 в першому розділі роботи). Другий за частотою вживання образ щодо Anonymous – це людина за комп'ютером – гіпотетичний хакер (Ілюстрація 4). В двох публікаціях лише була помічена символіка морського піратства, що йде всупереч моїм очікуванням, адже Anonymous в очах світової спільноти та з огляду на їхні дії асоціюється з цифровим піратством досить сильно. Головним чином, завдяки тому, що учасники цього руху підтримують ресурси, звинувачені в піратстві, виступають проти законів, які посилять регуляцію дотримання авторських прав і т. і. Послання, плакати та інші

зображення, зроблені від імені Anonymous теж

грають на поширення їхньої символіки. Всього дві публікації з зображенням правоохоронців, незважаючи на велику кількість новин про арешти членів групи, це не очікуваний результат, який можливо, сприяє тому, що про Anonymous менше згадується, як про злочинців.

53

3.6. КОМЕНТАТОРИ ТА ЕКСПЕРТИ Коментарі

Кор.

ДТ

Сегод. Всього

Частка

12

5

3

20

32,26%

Державні посадовці, органи

9

6

3

18

29,03%

Заяви від імені руху або "уповноважені" Anonymous Фахівці у сфері ІТ Представики ЗМІ

4

2

3

9

14,52%

2 2

4 1

3 -

9 3

14,52% 4,84%

2 31

1 19

12

3 62

4,84% 100,00%

Активісти Anonymous

Представники бізнесу Усього Таблиця 6. Коментатори та експерти

Наступним кроком було класифікувати походження коментарів та експертних думок в досліджуваних текстах (Таблиця 6). Хоча може здаватися, що категорія "Заяви від імені руху…" зайве дублює категорію "Активісти Anonymous", але це виокремлення потрібне через саму природу цього руху. Кожен, хто зараховує себе до руху може вважати себе і певною мірою "уповноваженим" говорити від імені усіх, але це не означає, що інші з ним погодяться. Разом з тим, заяви та оголошення на сайтах, які відомі як "офіційні" сторінки Anonymous (наприклад, Twitter-аккаунт), або повідомлення, масово розповсюджені від імені Anonymous, спростування яких не було, означають що це, до певної міри, думка якщо не більшості спільноти, то принаймні якоїсь з її координуючих частин. Ось приклад повідомлення, які я зараховував до "офіційних": ""Anonymous сьогодні вирішили блокувати ваш (римськокатолицької церкви) сайт у відповідь на ваше вчення й застарілі абсурдні концепції, які ваша орієнтована на одержання прибутку організація поширює по всьому світу", - цитує агентство заяву, розміщену на сайті італійського підрозділу Anonymous" (korrespondent.net). Загалом, Таблицю 6 можна уявити і у вигляді балансу думок при висвітленні конфліктних інтересів: – Коментарі від Anonymous (перша сторона конфлікту): 46,7%; 54

– Коментарі від представників бізнесу та держав (друга сторона конфлікту): 34%; Виділена тут категорія фахівців з інформаційних технологій може стосуватися як прихильників, так і супротивників Anonymous. Здебільшого вони виступають у якості незалежних експертів: "Слово "хакер" сьогодні має негативне забарвлення, говорить Мартін Мінк (Martin Mink), експерт з питань IT-безпеки в Дармштадскому технічному університеті. При цьому спершу хакери зовсім не вважалися злочинцями. "У широкому сенсі хакер - це той, хто поглиблено чимось займається або добре в чомусь розбирається", - пояснює учений" (korrespondent.net). А ось представники влади, правоохоронних органів та приватних компаній найчастіше виступають в опозиції до "кримінального хакерського угруповання Anonnymous": «Віртуальні злочини мають реальні наслідки для їх виконавців. Інтернет не може розглядатися як простір для розгулу

кримінальної

активності»,

заявив

–

представник

міжнародної

кримінальної поліції Бернд Росбах" (zn.ua). З цього приводу слід згадати, що реальна політична мета хактивістів з Anonymous (на рівні з традиційною метою "схопити лулзів", себто розважитися) є бути почутими й впливовими у суспільстві. Як бачимо, частка коментарів з їхнього боку значно переважає, отже активісти досягають свого також і в Україні.

3.7. ЯКІСТЬ ДОВІДКИ ПРО ANONYMOUS В цій категорії я опрацьовував матеріали на предмет наявності в них інформативного та коректного пояснення про те, хто такі Anonymous. Це потрібно для перевірки попередньої гіпотези, про те, що це неоднозначне й незвичне

явище,

яке

потрапило

в

суспільно-політичну

реальність

з

неформальних і несерйозних куточків кіберпростору, не отримало належного пояснення в українських ЗМІ. З 83 матеріалів лише 18 (21,7%) містили "бекграунд", з якого можна було зрозуміти, що таке Anonymous, ізольовано в межах однієї публікації: 55

- 9 публікацій містили перелік дій та акцій, вчинених особами, що назвалися Anonymous, з якого можна при бажанні скласти собі думку про те, чим відома ця група; - 4 публікації містили часткове пояснення феномену Anonymous, на кшталт цього: "Anonymous - найвідоміше хакерське угруповання у світі, що прославилося своїми атаками на сайти урядових організацій, міжнародних банків та найбільших бізнес-корпорацій" (zn.ua).

- 5 публікацій мали якісний бекграунд з цього питання, який давав розуміння про неформальність, відсутність організації і т.д.: "Anonymous розгалужена і в той же час розрізнена міжнародна мережа онлайн-активістів, які називають себе «інтернет-зборами». Протести Anonymous в основному пов'язані з питаннями свободи слова та непідконтрольності Всесвітньої мережі. У якості акцій протесту вони часто створюють перешкоди в роботі різних вебсайтів і служб. Група отримала широку популярність в кінці 2010 року, коли її учасники організували серію атак на сайти компаній та організацій, протидіяли діяльності викривального ресурсу WikiLeaks - в числі атакованих виявилися сайти PayPal, Visa і MasterСard. Пізніше, за деякими даними, угрупування злилася з хакерами з групи LulzSec…" (zn.ua). Навіть з цієї неповної цитати зрозуміло про Anonymous більше, ніж з багатьох прочитаних підряд новин, у яких про Анонімус говориться, як про хакерську групу, яка атакує певні сайти. Таким чином, можна констатувати, що більшість повідомлень про Anonymous в аналізованих виданнях (близько 80%) не дають достатнього пояснення цього явища. Як буде показано в підрозділі про характеристики та визначення, яке цьому рухові дають ЗМІ, ці пояснення досить узагальнені та одноманітні.

3.8. ТЕМАТИКА ТА КОНТЕКСТ ЗГАДОК Крім інформаційних приводів, окремо було пораховано, в контексті яких тем говориться про Anonymous. Відповідно, кожна публікація може містити 56

кілька таких тем. Всього було виділено 126 випадків присутності тієї чи іншої теми, які я згрупував у наступні категорії: Таблиця 7. Тематика та контекст згадок про Anonymous

Кор.

ДТ

Сегод. Всього Частка від 83 публікацій 8 7 23 27,71%

Атаки на сайти державних структур (США, Бахрейн, Інтерпол, Туніс, Китай, Ватикан тощо)

8

Арешти, переслідування Anonymous Антипіратські закони (ACTA, SOPA, PIPA) Атака на приватні компанії Контрафакція, авторські права Закриття Megaupload Публікація Anonymous таємних даних

10

6

3

19

22,89%

7

5

1

13

15,66%

2 7 5 3

4 3 4 1

5 1 1 5

11 11 10 9

13,25% 13,25% 12,05% 10,84%

Закриття ех.ua

4

2

1

7

8,43%

Діяльність Lulz Security

3

2

2

7

8,43%

Wikileaks Публікація листування російської організації "НАШИ" Вихід Anonymous OS

4 4

2 -

1 1

7 5

8,43% 6,02%

1

1

-

2

2,41%

Україна

1

1

2

2,41%

29

126

100,00%

Всього зустрічань перелічених тем

59

38

З цього розподілу видно, що найбільша кількість публікацій стосується атак Anonymous на сайти органів різних держав (23 випадки з 83): "Групу хакерів Anonymous, яка напередодні провела велику DOS-атаку на урядові сайти Китаю, підозрюють в уповільненні інтернету по всьому світу" (zn.ua), і вдвічі менше (11 випадків) – на сайти приватних компаній ("хакери з групи 57

Anonymous заявили, що провели успішну Ddos-атаку на сайт російської телекомпанії НТВ" – correspondent.net). На другому місці місці з невеликим розривом – тема арештів учасників руху Anonymous (19 публікацій). Це дозволяє говорити, що найпоширеніший контекст, у якому говорять про Anonymous – це протистояння хакерської групи з певними державними та приватними інтересами. Це протистояння відбувалося в досліджуваний період щодо антипіратських законів в Америці та Європі (13 матеріалів), які викликали велику полеміку в суспільстві та серію демонстрацій в усьому світі, тому що на думку багатьох, ці закони обмежують вільне поширення інформації у світі. Пов'язаною з цією темою є тема авторських прав та контрафакції, яка простежувалася в 11 матеріалах. Часто згадувалися атаки Anonymous, пов'язані з закриттям файлообмінника Megaupload та з публікацією Anonymous різноманітних викривальних матеріалів. Щодо таких публікацій були згадки в 14 матеріалах, але п'ять з них стосувалися окремого випадку з оприлюдненням листування російської молодіжної організації "НАШИ", що дозволило виділити це в окрему категорію. Найбільше цю подію висвітлював correspondent.net, який пильно слідкує за подіями в Росії та має відповідний великий розділ на сайті, присвячений новинам з цієї країни. У 7 матеріалах згадувалося про закриття ex.ua, хоча, як уже згадувалося, немає підстав пов'язувати спричинені ним хакерські атаки з Anonymous як групою. Це доводить, що будь-які резонансні хакерські атаки, особливо якщо це DDoS-атаки, журналісти вже схильні асоціювати з ім'ям Anonymous, що викликає до життя такі характеристики, як "найвідоміше хакерське угруповання у світі". Згадки про LulzSec, як організацію, яка офіційно зарахувала себе до руху Anonymous, і була ліквідована спецслужбами влітку 2011 року, разом з повідомленнями про нові арешти анонімів створюють конотації загрози ув'язнення, яка нависає над учасниками руху.

2 новини на різних сайтах стосувалися інформації про вихід операційної системи AnonymousOS, ніби-то розробленої спеціально для хакерських потреб на основі дистрибутива Linux. Пізніше від Anonymous надійшло спростування: 58

мовляв, до системи наші стосунку не мають і взагалі вона заражена троянськими програмами. Цей випадок ще раз підтверджує, що від імені Anonymous будь-хто може здійснювати будь-що, і відрізнити "справжніх анонімів" від самозванців дуже важко. Не рахуючи матеріалів про ex.ua, лише два повідомлення стосувалися безпосередньо українського контексту: це, наприклад, те саме інтерв'ю з Анонімусом для ТСН, в якому він розповідає про потенційну участь хакерів у передвиборчих кампаніях. Здається, що масштаби присутності Anonymous в Україні ніхто з журналістів визначати не намагався, хоча це допомогло б актуалізувати тему на наших теренах. Підсумовуючи, можна сказати, що в аналізованих матеріалах хакери Anonymous найчастіше згадувалися у контекстах хакерських атак, арештів за ці атаки, а також в контексті авторських прав та піратства.

3.9. ХАРАКТЕРИСТИКА ANONYMOUS В ЗМІ Останнім кроком в аналізі цих публікацій стало вичленовування смислових одиниць у текстах, які можуть дати читачеві уявлення про феномен Anonymous (Таблиця 8). Таблиця 8. Характеристики Anonymous в ЗМІ

Характеристики

хакери група угруповання свобода в Інтернеті рух акцент на потужність чи впливовість Anonymous піратство активісти

Кор. ДТ Сегод. Всього Частка (від 83 публікацій) 33 15 16 64 77,11% 15 8 8 31 37,35% 7 5 5 17 20,48% 12 4 1 17 20,48% 12 3 1 16 19,28% 7 5 2 14 8 5

2 3

1

10 9

16,87% 12,05% 10,84% 59

1

8

боротьба з тоталітаризмом, урядами злочинці

6

1

4

2

1

7

протести об'єднання, спільнота мережа

3 2 3

2 1 1

1 2 -

6 5 4

ефективність Anonymous під сумнівом жарти, "лулзи" хуліганство похвала критика, осуд

2

1

1

4

3 2 2 1

1 1 -

1 1 1

4 4 3 2

кібервійна хактивісти

1 1

-

1 -

2 1

9,64% 8,43% 7,23% 6,02% 4,82% 3,61% 3,61% 3,61% 3,61% 2,41% 2,41% 1,20%

Всього (характеристик) 129 55 44 228 Сюди зараховувалися епітети, прикладки, дефініції, оцінні судження, контекстуальні характеристики та інші семантичні одиниці. З однієї публікації я міг брати кілька різних характеристик. Відсоткова частка в таблиці показує, у якій частині досліджуваних тестів вживається та чи інша характеристика. Так, у 83

досліджуваних

публікаціях

лише

один

раз

Anonymous

названо

"хактивістами", що красномовно свідчить про те, що цей термін ще не увійшов до лексики загальнонаціональних видань. Однак активістами їх теж названо лише 9 матеріалах (11%), що може свідчити про те, що вітчизняні журналісти ще не звикли вважати он-лайнові форми протесту, і зокрема хакерські атаки (які вважаються кримінальним злочином) видом політичної активності. Тим не менше, з боротьбою за свободу в інтернеті Anonymous пов'язували в 17 текстах ("У зв'язку з цим угруповання хакерів Anonymous недавно пообіцяло провести "повномасштабну атаку на польський уряд", який збирається обмежити інтернет-свободи" – korrespondent.net), а ще в 8 випадках – з боротьбою проти тоталітарних чи корумпованих урядів держав ("На головній сторінці зламаних сайтів хакери залишили повідомлення про те, що атака була організована на знак протесту проти жорсткого контролю 60

китайського уряду над громадянами країни" – korrespondent.net). У 6 матеріалах анонімів пов'язують з протестною діяльністю, що також схиляє до розуміння їх як активістів. Важливим питанням виявилися самі називні звороти які застосовують щодо Anonymous. У переважній більшості випадків Anonymous це "хакерська група" – визначення, яке застосовується до різного роду об'єднань хакерів, які проводять якісь спільні дії. В цьому значенні його можна застосовувати до Anonymous, однак вони не є, як це показано в огляді літератури, "групою" в прямому розумінні. До того ж це визначення, а особливо також поширена характеристика "угруповання" мають відчутний кримінальний відтінок, тому що вони поширені в лексиці правоохоронних органів ("Хакери з міжнародного угруповання Anonymous зламали 10 сайтів державних служб США і звукозаписних компаній в якості помсти за закриття найбільшого в світі файлообмінника Megaupload" - korrespondent.net). Більш адекватним терміном, який краще визначає суть цього явища і має більш нейтральне забарвлення є слова "рух" (16 випадків) або "об'єднання, спільнота" (5 випадків), "мережа" (4 випадки). Менша частота вживання цих визначень показує, що в медіа відсутнє повне розуміння цього явища, тому журналісти віддають перевагу використовувати більш звичну термінологію. У 14 матеріалах контекстуально йдеться про атаки та інші дії Anonymous як про такі, що мають велику вагу та вплив: "Хакери називають дану атаку найбільшої за всю історію. Через кілька годин після атаки більшість ресурсів відновили працездатність. Однак на момент написання новини сайти Universal Music

та

Американської

асоціації

звукозапису

(RIAA)

залишалися

недоступними", хоча як я зауважив у першому розділі, найчастіше атаковані компанії заперечують завдання серйозних збитків подібними атаками. У чотирьох випадках висловлені сумніви, що дії хакерів мають великий вплив: "До сих пір атаки Anonymous та інших подібних груп мали в основному компрометуючий характер, як це було з DDоS-атаками на сайти Visa, Mastercard або Ebay. Однак фахівці кажуть, що точно судити про потужність 61

Anonymous поки складно, зважаючи на розподіленість і непостійний склад учасників" (zn.ua). У 10 текстах Anonymous так чи інакше пов'язують з опором боротьбі з піратством, а у 7 – підкреслено, що їхня діяльність протизаконна, а анонімів названо підозрюваними в кіберзлочинах: в "Дзеркалі тижня", зокрема, йдеться про боротьбу з хакерами спеціального відділку іспанської поліції для боротьби з кібер-злочинністю, та про те, що хакерів звинувачено у порушенні роботи сайтів та оприлюдненні особистої інформації про поліцейських. У чотирьох випадках повідомляється, що для деяких з представників Anonymous мета участі в різноманітних акціях – заради жартів ("лулзів"): "передражнювання – давня звичка хакерів Anonymous" (segodnya.ua). Ще в чотирьох випадках їхні дії кваліфікують, як хуліганство: "Хакерська (а також хуліганська, активістська і нарцисична) спільнота Anonymous" (segodnya.ua). В трьох матеріалах я ідентифікував, можна сказати, пряму похвалу на адресу руху: "Легендарні Anonymous зараз атакують урядові сайти в багатьох країнах і роблять вони це в якості протесту проти законодавства, яке, на їхню думку, порушує свободи в інтернеті" (korrespondent.net). А два випадки можна кваліфікувати, як відкритий осуд: "Олександр Ніконов бачить в поведінці хакерів безглузде хуліганство і замах на права більшості. "Це мукання корови, яка відчуває якийсь дискомфорт. Народ відчув наслідки кризи, і не найрозумніша його частина шукає простих рішень і просто зриває злість", – говорить він" (korrespondent.net). На жаль, досліджувані тексти не дали матеріалу, аби можна було говорити про упередженість українських ЗМІ в той чи інший бік щодо "анонімів", але деякі висновки про баланс з усієї сукупності даних можна зробити, до чого я перейду одразу, як опишу результати дослідження аналітичних та публіцистичних матеріалів.

62

3.10. АНАЛІЗ ОКРЕМИХ ОБ'ЄМНІШИХ ПУБЛІКАЦІЙ Всього я виокремив 7 публікацій, в яких присутній аналітичний погляд на явище Anonymous, всі вони походять з сайту korrespondent.net 1. "ФБР - велике навантаження для всього світу, його потрібно знищити", Дмитро Голубовський – голова Інтернет-партії України та відомий хакер [29]. Ця публікація належить до блогів на "Кореспонденті", відповідно являє собою вільний коментар автора. Anonymous в ній охарактеризовані як "хакери міжнародного рівня", "ті, хто полегшують нам життя", адже "онлайн-піратство сьогодні

необхідність,

а

будь-яка

цензура

інформаційної

свободи

–

неприпустима". І далі: "Під прикриттям псевдозлочину, яким є онлайнпіратство, ФБР-ники та їм подібні борються з тими, хто може розкрити справжні злочини влади". А також: "Цензура в Інтернет просторі значно небезпечніша, ніж будь-які людиноненависницькі ідеї". Таким чином, ця публікація є зразком чітко зрозумілої підтримки ідей та дій Anonymous. Як більшість блогів на "Кореспонденті", вона є авторським суб'єктивним коментарем і не претендує на об'єктивність. Це майданчик для висловлення подібних суперечливих ідей про необхідність піратства й таке інше.

2. "Атаки хакерів на урядові сайти - політичне замовлення?", блогер Микола Ворчун [28]. У матеріалі подано коментар щодо атак на ex.ua, а Anonymous згадується як позитивний приклад інтернет-активізму, до якого "не дотягують" дії українських хакерів: "Легендарні Anonymous зараз атакують урядові сайти в багатьох країнах і роблять вони це в якості протесту проти законодавства, яке, на їхню думку, порушує свободи в інтернеті. Мета у них глобальна. У нас же ні про які закони мова поки не йде. Мабуть, хтось просто маскується під хвилю "визвольної" боротьби "анонімів", щоб прикрити свої шкурні інтереси".

3. Матеріал "Україна скинула владу в інтернеті" є передруком статті, опублікованої російською газетою

"КоммерсантЪ" за підписом Олени

Черненко. В цій статті також аналізується ситуація з ex.ua та заперечується зв'язок хакерських атак на сайти української влади з Anonymous. У матеріалі 63

подана коректна характеристика Anonymous як руху, учасники якого здійснюють політично мотивовані хакерські атаки [43].

4. В емоційно забарвленому блозі Оксани Шкоди "Інтернет є памперсом майбутньої цивілізації" видно гарячий протест проти закриття ex.ua, проводяться паралелі з протестами проти SOPA та наводиться цитати учасника нападів на українські урядові сайти, в яких він висловлює сподівання, на те, що Anonymous приєднаються до українських протестів: "Ми також ведемо переговори з хакерською групою Anonymous. Поки вони зайняті «роботами» в Польщі і, наскільки відомо, зараз «мочать» систему PayPal. Але сподіваємося, що зможуть підключитися й до нас" [42].

5. Ще один блог має заголовок "Інтерв'ю з Anonymousом: Хто ховається під маскою Гая Фокса?". Автор – Лера Шварц. Як не дивно, приводом цієї патетичної публікації також стали виступи на підтримку ex.ua: "EX.UA дав поштовх до пробудження народних мас, які враз прокинулися й усвідомили значення слова СВОБОДА. Так, EX.UA став символом Свободи". Після подібних коментарів щодо файлообмінника одразу йде інтерв'ю з особою, яка називає себе Anonymous, хоча зв'язок між цими двома темами не прослідковується. Однак герой інтерв'ю дає цілком слушне адекватне пояснення феномену Anonymous – пояснення, яке так важко знайти в матеріалах, написаних штатними журналістами досліджуваних видань: "Хто я? Я - Anonymous. А якщо серйозно, то в першу чергу важливо розуміти, що Anonymous не існує. Anonymous – це всього лише ідея, інтернет-мем, який може бути використаний будь-якою людиною і в будь-який час заради спільної справи на благо людства. Це означає що будь-хто може запустити ідеологічне повідомлення або кампанію під знаменами Anonymous. Будь-хто може взяти на себе роль лідера в поширенні Anon-свідомості. Чи буде це використання законним, – вирішується іншими користувачами мережі Інтернет. Якщо більшість погодиться із запропонованим використанням – спільнота буде діяти. Якщо ж більшість буде проти запропонованого використання, спільнота буде проти і оголосить його незаконним і таким, що не відповідає цінностям 64

Anonymous". Справді, це одне з найбільш вдалих пояснень, яке мені трапилося в усій вибірці [41].

6. "Інтернет-блекаут - чи є привід для занепокоєння?" – це передрук з BBC, присвячений погрозам Anonymous "відключити" інтернет 31 березня. Стаття містить багато коментарів від різних експертів, що дозволяє витримати баланс думок. У ній, хоч і стисло, але достатньо прозоро дано характеристику Anonymous: "Боротьба з Anonymous ускладнюється тим, що вони, за оцінками правоохоронних органів, не мають єдиного центру, а є неформальною групою однодумців, багато з яких не знають один одного". В тексті подається, як позиція учасників руху, так і позиція його критиків, зокрема такі аргументи: "Заняття комп'ютерним хакерством доступні багатьом людям, в тому числі, технічно талановитій, але незрілій молоді, яка здатна величезної шкоди завдати з домашнього комп'ютера"[27].

7. "Хороші, погані, злі: хакер від хакера різниться" – ще один передрук, цього разу з Deutsche Welle. Особливість цього матеріалу така, що у ньому проводиться межа між зловмисною хакерською (правильніше, зауважує автор,"кракерською") діяльнісю та хактивізмом, до якого він зараховує дії Anonymous [6]. Опрацювавши згадані матеріали я дійшов до наступних висновків. а) І в блогах, і в передруках аналітичних матеріалів подано краще розуміння явища Anonymous, більш адекватний бекграунд і визначення, ніж в новинах. б) Автори усіх чотирьох блогів, у яких йдеться про рух, є очевидними його прихильниками. в) Приводом до більшості розгорнутих публікацій з теми є атаки на сайти українських держструктур у зв'язку з закриттям файлообмінника ex.ua, попри те, що Anonymous у цих атаках участі не брали. г) Відповідно, можна говорити, що у свідомості принаймні частини громадськості політично мотивовані хакерські атаки вже стійко асоціюються з назвою Anonymous.

65

ВИСНОВКИ Застосувавши прийоми кількісного та якісного контент-аналізу до 83 публікацій про Anonymous в трьох інтернет-виданнях (korrespondent.net, zn.ua та segodnya.ua), за період від початку 2012 року і до кінця квітня, я можу зробити наступні висновки та узагальнення. По-перше, підтвердилася моя гіпотеза про недостатність та фрагментарність інформації про Anonymous як явище загалом. У більшості новин є зрозумілий бекґраунд щодо конкретної події чи ситуації, про які йдеться, але вдалий бекґраунд про самих "анонімів" – велика рідкість. Спробую описати образ Anonymous таким, яким він виглядає з аналізованих публікацій та подати свої уточнення й поправки до нього відповідно до відомих фактів.

1.Під назвою Anonymous для українських медіа криється радше "група хакерів", ніж неорганізована інтернет-спільнота, рух та субкультура, як це є насправді.

2. Ця група діє на міжнародному рівні, вона здійснює хакерські атаки на сайти різних держструктур та організацій, яких вважає винними в обмеженнях свободи людини в інтернеті. Вона зламує електронні системи з метою викрадення та оприлюднення приватної та таємної інформації. Насправді, Anonymous існує здебільшого в мережі, він спілкується з подібними собі, і якщо щось обурює його (або якщо обурення інших знаходить відгук у нього), він

приєднується

до

різноманітних,

спонтанно

організованих

акцій,

найпоширенішими з яких є DDoS-атаки на комп'ютерні системи, інтернетхуліганство і т.д.

3. Група є поза законом, її переслідує міжнародна поліція, американські та європейські спецслужби. Час від часу вони арештовують членів групи й ті несуть заслужене покарання. В дійсності, правоохоронцям вдається іноді вистежити

деяких

учасників

хакерських

атак

та

притягнути

їх

до 66

відповідальності, але відсутність структури організації та центру робить таку боротьбу малоефективною. Тому вона навряд найближчим часом увінчається чимось на кшталт "ліквідації" угруповання, що спіткало групу LulzSec, яка зараховувала себе до руху Anonymous. Втім, якщо глибше зануритися у контекст, та поглянути на теми, з якими у публікаціях пов'язуються Anonymous, і на характеристики, які їм даються в цих текстах, цей образ може отримати додаткові риси. Значний внесок у нього можуть зробити кілька аналітичних матеріалів та блоги, які потрапили до аналізованих текстів. Незважаючи на низьку надійність та достовірність блогів на "Кореспонденті", в них є такі цінні матеріали, як інтерв'ю з українським "анонімусом", що розкриває мою тему значно краще, ніж низка однотипних новинних повідомлень. Чимала кількість матеріалів з теми за чотири місяці (на самому korrespondent.net – 47 публікацій) свідчить про наявність інтересу до цього явища в ЗМІ, та імовірно, в аудиторії. Малий відсоток аналітики серед цих публікацій можна частково пояснити новинною орієнтацією аналізованих ресурсів. Що ж до другої моєї гіпотези – про те, що з публікацій можна зробити висновок про переважання негативного чи позитивного ставлення до Anonymous, тут можна говорити лише про часткове її підтвердження. Аналізовані окремо блогерські матеріали відкрито виражають симпатії та підтримку руху анонімів і його цілей. Ще кілька передрукованих матеріалів подають збалансовану, але в порівнянні з образом "злочинного хакерського угруповання" у новинах, вже доволі позитивну інформацію про рух, наголошуючи саме на моментах громадської активності. Докладний розбір новинних тестів показав також, що з ім'ям Anonymous відсотково асоціюється більше позитивних категорій (боротьба з тоталітаризмом, рух за свободу в інтернеті, хактивізм і протестний рух), ніж негативних (піратство, арешти, злочинність). Також у новинах значно більше представлена позиція Anonymous, ніж їхніх природніх опонентів – владних і бізнесових сил, це однаково 67

виявилося у розподілі як джерел, так і коментарів у матеріалах. Інформаційні приводи більшості публікацій з вибірки також були створені Anonymous (18% – їхніми заявами і 43% їхніми акціями), що підтверджує згадану спрямованість дій хакерів на максимальний розголос. Також помітною є велика кількість публікацій зі згадками про арешти та затримання "анонімусів", причетних до хакерських атак, у 10 випадках це було інформаційним приводом, а ще в 19 матеріалах арешти й переслідування учасників

руху

характеристиками

були

другорядною

Anonimous

як

темою.

хакерського

В

купі

з

угруповання,

невпинними це

сприяє

криміналізації його образу в очах законослухняних громадян. Загалом виглядає, що образ Anonymous в українських інтернет-ЗМІ поданий як нейтрально-позитивна сила, але в результатах дослідження це виявляється не достатньо чітко, щоб другу гіпотезу можна було вважати цілком підтвердженою. Є ще одне важливе спостереження, яке я зробив протягом дослідження. Підрахунок джерел інформації показав, що більшість публікацій про Anonymous зроблено за матеріалами російських ЗМІ та інформаційних агенцій (Lenta.ru, РИА Новости та ін.). Ці джерела, після здійснення поверхневої розвідки виявляються також майже завжди вторинними – такими, що передали інформацію, отриману, скажімо, з найбільших світових агенцій. Як відомо з класичних теорій комунікації, проходження інформації через більшу кількість джерел збільшує можливі викривлення та втрати, тому така несамостійність є безперечно негативною тенденцією для наших найрейтинговіших інтернетмедіа. Відповідно, працівникам ЗМІ, які матимуть справу з висвітленням Anonymous або інших явищ, пов'язаних з електронним активізмом, для уникнення викривлень та зауваженої мною неповноти в подачі теми можна скласти наступні рекомендації.

1. Перед написанням матеріалу зробити бодай короткий пошук в інтернеті з метою скласти собі уявлення про предмет. При цьому можна 68

використовувати неформальні джерела, які стосуються самих цих активістів. У випадку з Anonymous це такі вікі-сайти, як Encyclopedia Dramatica або російський Lurkmore, на яких хоч і не можна покладатися в достовірності, але там можна спостерегти, як аноніми самі себе визначають. Також є певна кількість аналітичних матеріалів з теми, опублікованих в англомовних медіа, на які я теж посилаюся у цій роботі. Докладніше вивчення теми дозволить зробити матеріали не тільки більш достовірними та інформативними, але й додати їм актуальності та новизни, з огляду на те, що Anonymous з опрацьованих матеріалів постають всього-лише як чергова організація інтернет-зломників.

2. Мало потрапили в поле зору українських журналістів вітчизняні "анонімус". В цитатах від імені декого з них лунає інформація про те, що в Україні ця спільнота представлена помітно, а особливо явище хакерства загалом. Останнім часом у вітчизняному суспільстві теж активізувалося нове явище інтернет-активізму, і Anonymous є його виразною частиною. Ці явища безумовно мають здатність впливати на громадську думку та прийняття рішень, звідки випливає потреба їх вивчення та тлумачення в медіа.

3. Також редакціям згаданих ЗМІ варто було б більше диверсифікувати джерела інформації з цих тем, оскільки переважна частина публікацій написана за матеріалами кількох російських новинних агенцій, які до того ж самі не є першоджерелами з цієї теми. Це виправдано щодо подій, пов'язаних з російськими Anonymous, але в більшості випадків ґрунтовнішу інформацію про рух слід шукати в західних джерелах. Зважаючи на посилення інтернет-активності українців у зв'язку з розвитком соціальних мереж та адаптацію західних традицій інтернетпротестів, можна сподіватися, що в українських медіа цю тему найближчим часом буде описано більш повно, комплексно й професійно, ніж у досліджених тут публікаціях.

69

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Assange, Julian. The Curious Origins of Political Hacktivism // CounterPunch: [Електронний документ]. - (http://www.counterpunch.org/2006/11/25/thecurious-origins-of-political-hacktivism/). Перевірено 05.05.2011 2. Berelson B. (1952) Content Analysis in Communication Research. Glencoe, IL: Free Press, 220p.

3. Bruce Sterling, Winn Schwartau. Information Warfare, 2nd ed. - Thunders Mouth Press. - 1996. - p. 407.

4. Coleman, Gabriella. Anonymous - From the Lulz to Collective Action. The New Significance. 9 May 2011. Web. [Електронний документ]. (http://www.thenewsignificance.c om/2011/05/09/gabriella-colemananonymous-from-the-lulz-to-collective-action). Перевірено 06.05.2011 5. Denning, D. E. Activism, Hacktivism, and Cyberterrorism: The Internet as a Tool for Influencing Foreign Policy. - Nautilus Institute. Networks and Netwars: The Future of Terror, Crime, and Militancy, J. Arquilla and D. F. Ronfeldt (eds). - 2001. - pp. 239-288.

6. DW: Хорошие, плохие, злые: хакер хакеру рознь // korrespondent.net (30.03.2012) [Електронний документ]. (http://korrespondent.net/business/web/1335080-dw-horoshie-plohie-zlyehaker-hakeru-rozn) Перевірено 10.05.2011 7. Elinor Mills. Old-time hacktivists: Anonymous, you've crossed the line. - CNet News, 2012 March 30: [Електронний документ]. (http://news.cnet.com/8301-27080_3-57406793-245/old-time-hacktivistsanonymous-youve-crossed-the-line/). Перевірено 04.05.2011 8. E-Mail Attack on Sri Lanka Computers // Computer Security Alert , No. 183, Computer Security Institute, June 1998, p. 8.

9. Eric S. Raymond (editor). The New Hacker's Dictionary (3rd Edition). The MIT Press, 1996. p. 547 70

10.Joseph Menn. Cyberactivists warned of arrest. Financial Times (веб-сайт) (February 5, 2011). [Електронний документ]. (http://www.ft.com/cms/s/0/87dc140e-3099-11e0-9de300144feabdc0.html#axzz1uPoQtlpk) Перевірено 09.05.2011 11.Kane, Pamela. (1989) V.I.R.U.S. Protection: Vital Information Resources Under Siege, New York: Bantam. p.477 12.Landers, Chris. Serious Business: Anonymous Takes On Scientology (and Doesn't Afraid of Anything). Baltimore City Paper (April 2, 2008). [Електронний документ]. (http://www2.citypaper.com/columns/story.asp?id=15543). Перевірено 06.05.2011 13.Marsh E.E. Content analysis: a flexible methodology // The Free Library, 2006, June 22 [Електронний документ]. (http://www.thefreelibrary.com/Content+analysis%3a+a+flexible+methodolog y.-a0151440803). Перевірено 10.05.2011 14.Mathew J. Schwartz. Who Is Anonymous: 10 Key Facts // InformationWeek (02.07.2012) [Електронний документ]. (http://www.informationweek.com/news/galleries/security/attacks/232600322? pgno=1) Перевірено 08.05.2011 15.Meyer, G. and Thomas, J. (1990) ‘(Witch)hunting for the Computer Underground: Joe McCarthy in a leisure suit’, The Critical Criminologist , 2 September: pp. 225–53.

16.Niall McKay. Pentagon Deflects Web Assault // Wired News. -1998, September 10. - p. 12.

17.Search security (web-portal). Definitions. Hacker, cracker: [Електронний документ]. (http://searchsecurity.techtarget.com/definition/hacker). Перевірено 04.05.2011 18.The press in Ukraine // BBC News (31 October 2006) [Електронний документ]. - (http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/4073375.stm) Перевірено 10.05.2011 71

19.Tim Jordan, Paul Taylor. Hacktivism and Cyberwars: Rebels with a Cause? Routledge, 2004. p. 192 20.Tom Cruise Scientology Video (17.01.2008) [Електронний документ]. (http://www.youtube.com/watch?v=UFBZ_uAbxS0) Перевірено 08.05.2011 21.Turkle, S. (1984). The Second Self: computers and the human spirit, London: Granada. p. 387 22.Verizon Wireless - 2011 Data Breach Investigations Report: [Електронний документ]. - (http://www.verizonbusiness.com/resources/reports/rp_databreach-investigations-report-2012_en_xg.pdf). Перевірено 04.05.2011 23.Whipple, Tom. Scientology: the Anonymous protestors. The Times (June 20, 2008). [Електронний документ]. (http://women.timesonline.co.uk/tol/life_and_style/women/the_way_we_live/a rticle4173635.ece) Перевірено 06.05.2011 24.Wimmer R.D., Dominick J.R. Mass media research, an introduction. Belmont Wadsworth Publishing Company, 1997. - P.370.

25.Андрей Черников. Как новостные агрегаторы превратились в мультимедийные каналы // Мурманский телеграфъ [Електронний документ]. - (http://www.murmann.ru/index/novostnye_agregatory/0-125#) Перевірено 10.05.2011 26.Баришполец А.Т. Методические рекомендации к изучению темы "Социологические исследования в области журналистики. - Чернигов, 1987. - 325с.

27.Би-би-си: Интернет-блэкаут - есть ли повод для беспокойства? // korrespondent.net (26.03.2012) [Електронний документ]. (http://korrespondent.net/business/web/1333400-bi-bi-si-internet-blekaut-estli-povod-dlya-bespokojstva) Перевірено 10.05.2011 28.Ворчун Николай. Атаки хакеров на правительственные сайты – политический заказ? // korrespondent.net (02.02.2012) [Електронний документ]. -(http://blogs.korrespondent.net/users/blog/nigvorchun/a56430) Перевірено 10.05.2011 72

29.Голубов Дмитрий. ФБР - большая нагрузка для всего мира, его нужно уничтожить // korrespondent.net (29.01.2012) [Електронний документ]. (http://blogs.korrespondent.net/users/blog/ukrsalo/a55941) Перевірено 10.05.2011 30.Дмитрий Билаш. Исповедь хакера // Інтернет-журнал "Броско" (2.02.2012) [Електронний документ]. - (http://bros.co.ua/contmps/ispoved-xakera) Перевірено 11.05.2011 31.Ермолаев Евгений. DoS/DDoS, или Атака грубой силы // "Хакер Спец" (журнал). - 2004. - №10(47). - С. 40-42 32.Іванов, В. Ф. Історія розвитку контент-аналізу. - Маґістеріум: Журналістика. - 2006. - С. 41-49.

33.Корреспондент.net – новостной интернет-ресурс №1 в Украине [Електронний документ]. - (http://www.kpmedia.com.ua/rus/inet/kornet) Перевірено 10.05.2011 34.Лизанчук В.В., Кузнецова О.Д. Методи збирання й фіксації інформації в журналістиці: Навч. Посібник. - К.:НМК ВО при Мінвузі УРСР, 1991. - С.

44.

35.Манаев О. Контент-анализ: описание метода [Електронний документ]. (http://psyfactor.org/lib/kontent.htm) Перевірено 10.05.2011 36.Мангейм Дж., Рич Р. Политология. Методы исследования. - М.: Издательство "Весь Мир", 1997. - 280 с.

37.Мария Нефедова. Имя нам — легион: Анонимус не прощает // "Хакер" (журнал). - 2011. - №6. - С. 76-82 38.Офіційни сайт "Сегодня Mulimedia" [Електронний документ]. (http://segodnya-multimedia.com/index.html?page=8) Перевірено 10.05.2011 39.Рейтинг відвідуваності сайтів на bigmir.net [Електронний документ]. (http://top.bigmir.net/show/mass_media/) Перевірено 10.05.2011 40.Рейтинг відвідуваності сайтів на liveinternet.ru [Електронний документ]. (http://www.liveinternet.ru/rating/ua/media/) Перевірено 10.05.2011 73

41.Шварц Лера. Интервью с Anonymousом: Кто скрывается под маской Гая Фокса? // korrespondent.net (10.02.2012) [Електронний документ]. (http://blogs.korrespondent.net/users/blog/artelnativa/a57196) Перевірено 10.05.2011 42.Шкода Оксана. Интернет есть памперс будущей цивилизации // korrespondent.net (04.02.2012) [Електронний документ]. (http://blogs.korrespondent.net/users/blog/olganegoda/a56655) Перевірено 10.05.2011 43.Ъ: Украина свергла власть в интернете // korrespondent.net (03.02.2012) [Електронний документ]. - (http://korrespondent.net/worldabus/1314933ukraina-svergla-vlast-v-internete) Перевірено 10.05.2011 44.Юськів Б.М. Контент-аналіз. Історія розвитку і світовий досвід: Монографія. - Рівне, - Перспектива, 2006. - 203с.

45.Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. - М., 2003. - 600с.

74