Михайлова Олександра - диплом, 2011

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА КАДЕМІЯ» Факультет соціальних наук та соціальних технологій Кафедра Могилянська школа журналістики Напрям підготовки 0303 Журналістика

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА на тему Формування політичного іміджу Президента України у дискурсі українських медій 2005-2010 років

Виконала

Михайлова Олександра Геннадіївна

Науковий керівний

канд. філол. н., ст..викладач Дуцик Д. Р.

Робота допущена до захисту

канд. політ.н., доцент

зав. Кафедри

Федченко Є.М

КИЇВ-2011

2

ПЛАН ВСТУП.....................................................................................................................3 Розділ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 1.1 Поняття політичного іміджу: визначення та підходи до розуміння....8 1.2 Види, структура та функції політичного іміджу.................................25 1.3 Політична комунікація та медійний дискурс як поле формування іміджу Президента ........................................................................................30 Розділ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 2.1 Якісний контент-аналіз...........................................................................40 2.2 Застосування методу у дослідженні......................................................46 Розділ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ 3.1.Результати дослідження публікацій видання «Сегодня».....................50 3.2. Результати дослідження публікацій видання «Дзеркало Тижня»......84 3.3. Підсумковий аналіз дослідження........................................................106 ВИСНОВКИ........................................................................................................112 . СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ..................................................................................115 ДОДАТКИ...........................................................................................................130

3

ВСТУП Проголосивши себе у 1991 році незалежною та суверенною державою, Україна поступово стала на демократичний шлях розвитку з анонсованим владою курсом на імплементацію ліберальних цінностей і прагненням до реалізації відповідних стандартів та свобод. Така зміна політичної ситуації призвела до зміни суспільної свідомості та політичної культури громадян. Наслідками цих процесів стали також перехід від однопартійності до багатопартійної політичної системи. Крім того, процеси демократизації супроводжувались

поступовим

зняттям

цензури

із

засобів

масової

інформації, що додавало до політичного плюралізму поліпшення стану свободи слова і думки. Все це стимулювало вихід на арену політичної боротьби сил, які обстоювали різні ідеології та пропонували суспільству різні ціннісні орієнтири і погляди на політичний процес. Їхні прагнення здобути важелі впливу та реалізувати за допомогою влади свої програмні цілі змушували ці політичні сили все більше дослухатися до волі і бажання народу, підлаштовуючись під конкретні соціально-політичні, економічні умови та винаходити нові способи заволодіти довірою суспільства. Сьогодні, згідно з Конституцією України, діяльність політичних партій у державі має бути направлена на формування і вираження політичної волі громадян, у тому числі і під час виборчих перегонів. Бажаючи завоювати прихильність

електорату,

представники

політичних

сил

намагаються

посилити свій вплив на свідомість цільової аудиторії з метою змінити у бажаний спосіб їхні політичні уподобання та електоральну поведінку. Втім, роблять вони це не лише через безпосереднє спілкування із виборцями, відкриту агітацію, але й через використання прихованих, маніпулятивних технологій, шляхом формування позитивного образу, політичного іміджу та просування його у маси. Основним каналом передачі при цьому слугують засоби масової комунікації. Таким чином, медійний простір стає не тільки каналом передачі даних, але й майданчиком змагань за прихильність

4

виборців, в той час як співпраця із засобами масової інформації поступово стає одним із найбільш важливих факторів у створенні політичного іміджу публічної особи (в нашому випадку – політика). Ключовою фігурою, яка постійно знаходиться в центрі уваги медіа є постать Президента країни. Над створенням і просуванням іміджу глави держави працює ціла команда спеціалістів. Втім, те, яким буде образ Президента в уявленні суспільства, залежить не лише від іміджмейкерів та політтехнологів, але й і від того, наскільки вдало налагодженою буде співпраця його команди із засобами масової інформації, яким чином буде використовуватися цей канал зв’язку, як ЗМІ реагуватимуть на ту чи іншу подію та якого забарвлення нададуть їй. Від цього також залежатиме, чи буде налагоджений діалог Президента із суспільством, яким буде його авторитет, рівень довіри, рейтинг. Об’єктом дослідження є медійний дискурс як поле формування образу, іміджу президента країни, впливового чинника у його вкоріненні в суспільстві. Для аналізу вибрані такі видання, як «Дзеркало тижня» та «Сегодня» (електронна та друкована версії), які виходили в період з 2005 по 2010 роки. Предметом дослідження є політичний імідж президента України Віктора Ющенка (2005-2010 роки). Актуальність

теми.

Поняття

політичного

іміджу

стало

дуже

популярним в сучасному інформаційному суспільстві. Дослідження його природи, особливостей функціонування та ролі у цьому засобів масової інформації відкриває шлях до розуміння багатьох політичних процесів. З огляду на те, що глава держави є ключовою постаттю у сенсі важливості висвітлення його діяльності засобами масової інформації, вплив останніх на його імідж має чи не найбільше значення. Зміна акцентів в інформаційному

5

полі здатна змінювати настрої суспільства та впливати на політичну ситуацію, що ще раз підкреслює важливість дослідження медійного дискурсу. Вивчення того, яким чином ЗМІ реагують на присутність президента в інформаційному просторі, висвітлюють його діяльність, формують або змінюють громадську думку, або яким чином вони можуть бути використані владою важлива для розуміння та прогнозування суспільнополітичних процесів. Порівняння отриманих даних із соціологічними дослідженнями рейтингу Президента дадуть можливість відповісти на питання, наскільки суспільство покладається на сконструйований ЗМІ образ глави держави і приймає його, а також наскільки ЗМІ віддзеркалюють думку суспільства. Мета роботи. Ми ставимо за мету дослідити, як впливає дискурс українських медіа на формування іміджу Президента України на прикладі каденції Віктора Ющенка (2005-2010 роки). Гіпотези. 1. Висвітлення діяльності глави держави є одним з пріоритетних завдань засобів масової інформації новинного та аналітичного форматів; 2. Засоби масової інформації є одним із основних чинників у формуванні та поширенні політичного іміджу глави держави в суспільстві; 3. Медіа є посередником між владою та суспільством та, окрім інформативної функції, виконують комунікативну функцію, віддзеркалючи суспільно-політичні настрої в суспільстві. Наукове значення даної роботи полягає у дослідженні медійної складової політичного іміджу, того, яким чином, засоби масової інформації здатні слугувати каналом передачі та засобом конструювання нових змістів та образів, впливати на суспільну думку та настрої, обстоювати інтереси

6

суспільства або, навпаки, ставати неконтрольованим каналом впливу на нього. Прикладне значення даної роботи полягає у дослідженні медійного дискурсу як фактору впливу на формування політичного іміджу на прикладі діяльності двох видань («Сегодня» та «Дзеркало тижня»). Це дасть можливість зрозуміти внутрішні механізми та засади співпраці Секретаріату Президента та засобів масової інформації, простежити взаємовплив та зрозуміти роль та значення ЗМІ у формуванні та поширенні іміджу Президента в суспільстві Для досягнення мети роботи необхідно виконати ряд завдань: - дослідити поняття політичного іміджу, розглянути його види, структуру та функції; - розглянути поняття комунікації та дослідити особливості медійної комунікації; - простежити динаміку присутності глави держави у медіа просторі на основі дослідження публікацій двох українських видань («Дзеркало тижня» та «Сегодня»); - встановити

ступінь

їхньої

відповідності

суспільно-політичним

настроям (базуючись на матеріалі соціології); - дослідити вплив ЗМІ на формування політичного іміджу і поширення його у суспільстві (на прикладі правління Віктора Ющенка). Ступінь наукової розробки теми політичного іміджу з точки зору місця, значення і функцій його медійної складової залишається поверховим. Більшість наукових праць, які стосуються теми нашого дослідження, мають на меті дослідити природу самого поняття, механізми та правила його формування, згадуючи медійну сферу побіжно, як один із факторів пливу на формування політичного іміджу президента. Інші ж дослідження є

7

інструментарієм для створення і просування політичного іміджу і радше стосуються безпосередньо іміджелогії. Аналізуючи поняття політичного іміджу, ми спирались на роботи. таких дослідників, як Т.Грінберг, В. Корнієнко, Ф. Рудич, К.ЄгороваГантман, О.Феофанов, В. Шепель, Ф. Кітчен, Ф. Джевкінз, Г. Почепцов, В. Королько тощо. Методологія. У процесі дослідження було обрано метод якісного контент-аналізу, який дозволить вивчити об’єкт дослідження більш комплексно та зафіксувати динаміку, зміни, що відбувались у медійному середовищі протягом взятого нами часового проміжку. Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку літератури. У першому розділі досліджується природа поняття політичного іміджу, його зміст, види, структура та функції. Також, предметом розгляду є поняття політичної комунікації, медійного дискурсу та дослідження

соціально-політичних

реалій,

які

обумовлювали

функціонування останнього. Другий розділ присвячено методології дослідження. У центрі уваги – аргументація стосовно вибору методу дослідження, його характеристика, процедура і правила імплементації для даного дослідження. У розділі «Результати дослідження» наведений аналіз отриманих у результаті якісного контент-аналізу даних дослідження обраних ЗМІ.

8

Розділ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 1.1. Поняття політичного іміджу: визначення та підходи до розуміння Поняття політичного іміджу належить до порівняно пізньої доби розвитку політичної думки. Більшість дослідників пов’язують виникнення феномену політичного іміджу із 19 століттям, а саме – із першою хвилею демократизації. Так, згідно з С.Хантінгтоном, вона припалає на 1828 - 1926 роки (друга 1943 - 1962 рр.; третя - з 1974 р. і до сьогодні)[33]. За умови політичного плюралізму та конкурентної боротьби кількох політичних сил та їхніх представників за прихильність електорату виникає потреба у створенні, конструюванні та вкоріненні у свідомість виборця певного уявлення, образу політичного кандидата. Втім, попри те, що поняття політичного іміджу - як в певному сенсі образу політичного лідера і водночас конструкта (тобто, штучно змодельованого і такого, що його скоріше варто віднести до інструментарію маніпулятивних технологій) – є порівняно новим, воно має в своїй основі інше, здавна відоме нам поняття політичного лідерства. Мова про політичний імідж може йти там, де йде мова про певне відношення між організацією,

інституцією,

особою

та

громадськістю,

суспільством,

публікою. Найпершою такою інституцією була влада, а формою спілкування – владні відносини. Тож, говорячи про витоки поняття політичного іміджу, варто брати за точку відліку поняття образу політичного лідера, розуміння якого було різним для кожної історичної епохи відповідно до рівня суспільного розвитку, політичної системи, режиму тощо. Перші уявлення про політичного лідера, його портрет та особисті якості, образ «справжнього правителя» з’явились ще за часів античності. Вже тодішні мислителі, намагаючись вивести певні закономірності суспільного устрою, відзначили, що будь-яка суспільна організація (етнос, соціум, поліс тощо) супроводжується чітко вираженим лідерством одного із його

9

представників. У своїх теоретизуваннях класики філософської думки пропонували різні підходи до визначення поняття лідерства, наводячи різні переліки особистих рис, характеристик, чеснот, які обов’язково мають бути їм притаманні. Так, наприклад, давньогрецькі історики Геродот і Плутарх та один з найвідоміших істориків Стародавнього Риму Тіт Лівій відводили важливу роль у своїх працях опису діяльності, вчинків та поведінки тогочасних лідерів. Саме в них – монархах, героях, полководцях історики давнини бачили справжніх творців історії. Втім, не лише історики помітили вплив, що його справляють сильні особистості на суспільство. Філософи, мислителі, міркуючи про засади побудови суспільства, його необхідні складові та умови успішного розвитку і процвітання, всі вбачали як одну з головних умов – гарного, мудрого правителя. Зокрема, найяскравіший представник китайської філософії Конфуцій (VІ-V ст. до н.е.) велику увагу приділяє теоретизуванню щодо засад ідеального правління та образу ідеального політичного лідера. Держава, на його думку, подібна до великої патріархальної родини, влада правителя в якій заснована на авторитеті, визнаному і підтриманому рештою членами суспільства. Згідно з Конфуцієм, кожен має бути на своєму місці - правитель має бути правителем, сановник – сановником, батько – батьком, син – сином. Ідеальний правитель має всіма своїми діями прагнути до добра, слугуючи прикладом для народу, а останній має довіряти правителю, слідувати тим шляхом, який він пропагує, та виражати свою повагу відданою працею на користь і благо держави. Інший тип світогляду, стиль теоретизування та уявлення про політичний

устрій

сформувались

у

колисці

європейської

традиції

філософування - Стародавній Греції - під впливом розвитку грецьких містдержав (полісів). Так для Платона істинна політика невід’ємна від істинної філософії, а справжня держава, що ґрунтується на вищих цінностях блага та

10

справедливості може бути збудована лише тоді, коли політик є водночас і філософом. «Допоки в державах не будуть царювати філософи або так звані теперішні царі і владики не стануть шляхетно і ґрунтовно філософувати і це не зіллється воєдино – державна влада і філософія, і поки не будуть в обов’язковому порядку відсторонені ті люди (...) доти, любий Главкон, державам не позбутися зол, та й не стане можливим для роду людського і не побачить сонячного світла той державний устрій, яке ми щойно описали словесно»[25]. Арістотель вважав найбільш правильною формою політичного устрою політію, де більшість править в інтересах загального блага. Говорячи про образ політика, Арітотель згадує про певні особливості у зовнішньому вигляді та манері їхньої поведінки, яких останні мають дотримуватись: « Тим не менш, коли одні володарюють, а інші знаходяться у підпорядкуванні, всетаки з’являється прагнення провести різницю між тими та іншими в їхньому зовнішньому вигляді, в їхніх промовах, в їхніх знаках пошани». Іншим було розуміння держави і політичного лідерства за часів Середньовіччя. Так, процес творення держави у Томи Аквінського аналогічно процесу творення світу Богом, а діяльність монарха як політичного лідера (монархія, згідно з Томою Аквінським, є оптимальною формою правління) прирівнюється до Божої діяльності. Сутність влади, згідно з мислителем, - це своєрідний порядок відносин влади та підкорення, за якої воля осіб, що знаходяться у домінуючій позиції, рухає нижчими прошарками. Таким є порядок, заведений богом, і таким чином влада є встановлене божественне, тому влада завжди має діяти на благо суспільства, а правитель – дотримуватись божих законів та побажань церкви. Для італійського державного діяча, письменника, історика і класика політичної думки Ніколо Макіавеллі питання моралі, доброчесності та політики лежать у різних площинах, а тому застосовувати перші для аналізу

11

політичної ситуації та оцінки діяльності державного правителя неможливо [20]. Політик має підтримувати суспільний порядок і стабільність, узгоджувати різнорідні інтереси та мобілізувати населення до дії, якщо це необхідно. Втім, Макіавеллі вважає, що політик має бути жорстоким, рішучим, а в певних питаннях – лицемірним: «Нехай перед тими, хто бачить його і чує, він постає як саме милосердя, вірність, прямодушність, людяність і благочестя, особливо благочестя. Адже люди здебільшого судять по вигляду так як побачити дано всім, а помацати руками – небагатьом. Кожен знає, який ти на вигляд, небагатьом відомо, який ти є насправді, і ці останні не посміють заперечити думку більшості, за спиною якої стоїть держава»[20]. Ставлення народу до нерішучих та непослідовних лідерів, пише він, вкрай негативне, тому, аби завоювати довіру, лідер має принаймні виглядати рішучим, успішним, твердим у своїх рішеннях, відважними та величним. Британський письменник, історик та філософ Томас Карлейль вважає, що історія твориться лідерами і що будь-який лідер у своєму правлінні перш за все є реалізатором Божої волі, божественного права. Це є основа будь-яких міжлюдських стосунків загалом, а також стосунків правителя із підданими. Люди потребують лідера, при чому лідер - як пише у своїй книзі, присвяченій Карлейлю, англійський поет, прозаїк, критик та вчений Джуліан Саймонс - в розумінні Карлейля багато в чому походив на суворого кальвіністського богах [44]. Своєрідне

бачення

лідерства

сформулював

Фрідріх

Ніцше,

розвиваючи ідею «надлюдини». Першоосновою світового процесу (тут Ніцше наслідував Шопенгауера) і будь-яких людських дій є воля до влади. Подібний інстинкт людини, постійний потяг її до влади – природній стан людини. На заваді йому можуть стати цінності, мораль, яку треба подолати, яка є «знаряддям слабких». Лідер для Ніцше – людина майбутнього, вищий біологічний тип людини, який заперечує усі цінності, ставлячи себе на верхівку аксіологічної піраміди, поза мораллю, по іншу сторону добра і зла,

12

яка намагається позбутися повсякденності, стати вищою за неї. «Я вчу говорити «ні» усьому, шо послаблює, виснажує...Я вчу говорити «так» усьому, що посилює, що нагромаджує сили, що виправдовує почуття сили. Досі ніхто не вчив мене ані тому, ані іншому – вчили чеснотам, самозреченню, співчуттю, вчили навіть запереченню життя. Все це суть цінності виснажених. Проблема – як виснажені досягли того, щоб стати законодавцями цінностей. Або інакше – як досягли влади ті, які – останні? Як інстинкт звіра людини став догори ногами?»[24]. Психоаналітичний підхід до розуміння лідерства ми можемо знайти у Зиґмунда Фрейда. Згідно з ним, природа будь-яких суспільних інститутів, у тому числі феномен лідерства, пов’язані із виявом, сублімацією в суспільно сприйманих рамках сексуального інстинкту людини (лібідо). Намагаючись самоствердитись, індивід починає шукати шляхи для цього. Дещо схожими є погляди на природу потягу людини до влади австрійського психолога, психіатра та мислителя Альфреда Адлера і американського політолога, одного з засновників чікагської школи соціології Гарольда Лассуела. Так, перший вважав, що в основі потягу до влади, лідерства,

успішності

лежить відчуття власної

неповноцінності, що

формується у людини ще з дитинства і у майбутньому виражається у різних формах. «Імовірно, кожна людська істота, - пише А. Адлер, - до певної міри марнославна; проте виставляти своє марнославство напоказ не прийнято. Тому марнославство приховують або маскують. Інакше кажучи, куди б ми не поглянули, ми бачимо марнославних, амбітних індивідуумів, яким байдуже, якою зброєю завойовувати перевагу над іншими», - пише автор»[1].

На

думку ж Лассуела, потяг до влади породжується як прагнення компенсувати власну низьку самооцінку, побороти відчуття слабкості та неповноцінності, незначущості. В його основі також може лежати пережита дитиною подія з минулого – наприклад, психічна або моральна травма.

13

Відомий французький політолог Жак Блондель визначав лідерство як здатність змусити інших робити те, що потрібно самому лідеру, при чому цей вплив є завжди впливом, спрямованим зверху вниз. «Лідерство є влада, здійснювана «згори вниз». Мабуть, можна було б сказати так: лідер – це той, хто в силу тих чи інших обставин опиняється «над» нацією у випадку загальнонаціонального політичного лідерства і може віддавати накази іншим громадянам»[7]. Існують і інші підходи до розуміння лідерства та його класифікації – зокрема, психологічні аспекти політичного лідерства та його типологізацію досліджував Макс Вебер. Дослідник пов’язував потяг до лідерства із мотивацією, внутрішнім стимулом, потягом до влади. «Хто займається політикою, той прагне до влади: або до влади як засобу, підлеглому іншим цілям (ідеальним або егоїстичним), або до влади «заради неї самої», аби насолоджуватись відчуттям престижу, який вона дає»[8]. Відштовхуючись від різних видів владарювання, Вебер виділяє традиційне лідерство (легітимний спосіб здобуття влади відповідно до чинних у певному суспільстві традицій), раціональне (здобуття влади на основі загальних виборів, віра в законність та справедливість раціонально встановленої процедури обрання лідера) та харизматичне (лідерство, що ґрунтується на ірраціональній вірі народу у надприродні можливості правителя). Таким чином, поняття політичного лідерства виникло ще на зорі людської цивілізації, з формуванням владного типу відносин та початком формування перших держав, державної влади як такої. Кожна подальша епоха вносила свої корективи у розуміння цього поняття, що відповідало змінам у суспільній свідомості, панівному ладі та моделі владних відносин. Надбання мислителів минулого заклали надійну основу для сучасних теоретико-методологічних

пошуків

у

царині

політичного

лідерства.

Ускладнює теоретичні пошуки той факт, що політичне лідерство – поняття міждисциплінарне. Феномен лідерства знаходиться на перетині політичної

14

науки, психології та соціології. Політична наука зосереджена на владі, політична психологія вивчає психологічні компоненти і феномени, які формуються у людей в результаті соціально-політичних відносин, конкретне вираження, реалізацію цієї влади, яке здійснюється певним суб’єктом політичного життя. В свою чергу, політична соціологія займається вивченням соціальних механізмів влади, їхнього значення для суспільства, аналізуючи вплив соціальних спільнот, інститутів, тенденції функціонування політичної свідомості, громадську думку та те, яких змін вона зазнає в результаті впливу на неї. Лідерство не обмежується набором особистісних рис самого лідера, його харизмою, а є комплексним поняттям, представляючи собою певну модель поведінки, тип міжособистісних відносин. У певному сенсі лідерство - управлінський статус, який забезпечує важелі впливу на інших людей. На

думку

дослідника

Д.В.

Ольшанського,

спроби

політико-

психологічного аналізу феномену лідерства до кінця 19 – поч. 20 століття завершувались лише певними описовими працями. Більш комплексна та активна розробка цього питання спостерігається у 20 столітті [26], саме в цей час дослідники переходять до аналізу та пояснення природи цього явища, факторів, що на нього впливають. До проблеми сутності іміджу політичного лідера в сучасному його розумінні, а ще більше - до його практичного втілення у політичних процесах, згідно з дослідиком Корнієнко В.О., почали звертатися порівняно нещодавно: на Заході – із 60-х рр.

XX століття, у постсоціалістичних державах – з початку 1990-х рр. Так, дослідник В. Бебик, стверджує, що революція в галузі дослідження політичного лідерства та політичного рекламування відбулась лише на початку ХХ століття та пов’язує такий прорив із розвитком індустрії опитувань громадської думки та зростанням ролі засобів масової інформації у політичному житті суспільств. Втім, дослідник зазначає, що перші зрушення у галузі політичної реклами можна спостерігати значно раніше. Так, наприклад, ще у 1633 році папа римський Уран VIII заснував

15

конгрегацію пропаганди, яка займалась політичною рекламою католицької церкви. Появу перших фахівців у галузі зв’язків з громадськістю дослідник пов’язує із початком 19 століття, та наводить приклад запровадження Британським казначейством у 1809 році посади прес-секретарів. Дослідники у галузі іміджології П.Д. Фролов та Т. Е. Грінберг стверджують, що теорія іміджу з’явилась на Заході у 60-ті роки і її поява була викликана необхідністю реагувати на рекламну діяльність конкурентів. Це було пов’язано з тим, що кількість типових товарів на ринку зростала, що підштовхуло до створення нових іміджів, віднайдення нових технологій їхнього

просування,

диференціації

товару,

його

позиціювання.

Позиціонування - це «дуже важливий процес, мета якого – обрати чи знайти для певного товару ринкову нішу, своє місце серед інших однорідних товарів»[32]. Саме імідж дозволяє виокремити певний товар з-поміж інших товарів-конкурентів. У 70-ті роки, зазначає Фролов, теорія іміджу пережила певну трансформацію, перетворившись на теорію бренд-іміджу, тобто створення образу не просто окремих товарів, а цілих їхнії груп, «товарних родин», об’єднаних певним єдиним товарним знаком. Цю теорію було покладено в основу технології брендінгу. Погоджується з тезою про те, що першопочатково термін «імідж» використовувався у комерційній рекламі для диференціації однорідних товарів і інший дослідник – С. Ф. Лісовський [19], втім додає, що з розробкою нових методів організації виборчих кампаній на початку 60-х років 20 століття в США це поняття стали широко застосовувати для диференціації суспільних лідерів, тобто мова йде про створення в тому числі і політичних іміджів. Згідно з російським дослідником царини реклами та PR професором О. А. Феофановим, наука про зв’язки з громадськістю з’явилась в період розвитку капіталізму в США для позначення специфічної форми реклами – реклами капіталістичних підприємств, кількість яких – а отже і конкуренція – постійно зростала. На межі 19 і 20 століття бізнесові кола не раз потрапляли під критику з боку громадськості за експлуатацію природи та людських

16

ресурсів, що йшло не на користь їхньому комерційному клімату. Саме тоді власники капіталістичних підприємств замислились над тим, що, окрім якості самих послуг та товарів, чимале значення має те, яким чином компанія виглядає в очах громадськості, у тому числі потенційного споживача. Тоді виникає поняття корпоративної реклами, яка – як будь-яка реклама – є іміджевою за своєю природою, оскільки має на меті створення іміджу. Сутність поняття політичного іміджу лежить на перетині феномену політичного лідерства та паблік рілейшнз, оскільки створення певного образу є одним зі стратегічих напрямків діяльності лідера, політика. У багатьох працях мислителів минулого ми знаходимо поради та спостереження, як саме має поводитись лідер, аби викликати симпатії виборців. Сьогодні, у відповідь на глобалізацію, індустріалізацію, зміни у політичній царині суспільства, свідомості громадян та політичній культурі на зміну минулим описовим концепціям, прийшо інше тлумачення іміджу – як інструмента досягнення певних цілей. Політичний іміджмейкінг, політичний PR як одна з галузей «науки і мистецтва формування суспільної думки в бажаному напрямі»[16] паблік рілейшнз є явищем порівняно новим, але надзвичайно популярним та широко використовуваним, у тому числі і в царині політики. Особливо помітним стає використання PR-технологій під час виборів, у період змагання за електорат, в якому кожна політична сила намагається сформувати найбільш вдалий політичний імідж аби заволодіти прихильністю більшої частини виборців[15]. У вітчизняній політичній літературі поняття «політичний імідж» ввійшло в широкий вжиток перш за все з переходом від авторитарнототалітарної системи до демократичної, правової, соціальної держави, розвитком демократичних політичних інститутів, з виходом на арену публічних політиків, із необхідністю розвитку відповідної політичної культури

виборців.

Також

вплинула

на

цей

процес

становлення

багатопартійності поява значної кількості засобів масової інформації та їхня посилена комерціоналізація [11]. Втім, як стверджують дослідники, практика

17

створення політичних іміджів та їхнє просування у маси стали надбанням не лише демократичних суспільств - тоталітарні суспільства ХХ століття (СРСР, Німеччина, Італія, Китай, Північна Корея, Куба) мають свій досвід творення. Система пропаганди цінностей правлячої верхівки, жорстка регламентація та контроль над політичним і суспільним життям, постійна робота над іміджем сприяли перетворенню відверто репресивних режимів у сприйнятті людей в ефективні та прогресивні. Сьогодні питання формування політичного іміджу набуло важливості не тільки в площині теоретичній, але й з точки зору імплементації теоретичних

надбань

на

практиці

–

у

політичних

перегонах

та

протистояннях, які, по суті перетворюються на процес змаганням іміджів політичних кандидатів. Поняття іміджу є багатогранним. Дослівний переклад слова «імідж» (англ. або франц. image) каже нам про те, що це є образ, відображення, зображення, уявлення, символ, вигляд. Це є образ, створений за допомогою зовнішніх та внутрішніх чинників [31;34]. Втім, часто це слово вживають на позначення образу, стилю ділової людини або замінюють ним поняття стереотипу. Імідж може стосуватись як людини, так і організації, професії тощо. Поняття “імідж” в свою чергу дало ім’я науці “іміджелогія”[28], яка займається вивченням процесу формування і створення у масовій свідомості образів суспільних інститутів (держави, політичних партій, організацій, установ) та окремих політичних лідерів, розробляє сукупність прийомів, технологій і засобів формування у масовій свідомості відповідних образів реальних суб’єктів політики. Тобто у центрі уваги іміджелогії і є створення іміджу політичного лідера. Крім того, існують різні погляди і на механізм створення іміджу. За словами дослідника Дані дю Плессі (Danie du Plessis)[41], згідно з традиційною теорією PR, терміни «громадськість» («public») та «імідж» («imidge») є різними, втім пов’язаними між собою. З точки зору науки про зв’язки з громадськістю, певні групи індивідів розглядаються як такі, що

18

розділяють однакове ставлення до однієї організації і мають певний спільний образ цієї організації. В той же час вважалось, що самі організації є визначальними по відношенню до власного іміджу в суспільстві, впливають та змінюють його. Втім, продовжує дослідник, такий підхід було поставлено під сумнів іншими дослідниками, які стверджують, що напрям такої дії є зворотнім - імідж твориться самими групами індивідів, а не організаціями. Цей процес здійснюється під впливом багатьох факторів – історичних, культурологічних, особистих тощо. З цієї точки зору випливає, що кожен індивід може мати унікальне, відмінне від інших представників групи, до якої він входить, бачення іміджу певної організації, яке буде сконструйоване під дією багатьох індивідуальних чинників в певний конкретний часовий проміжок часу. Таким чином, для одного і того ж кандидата імідж певної організації може бути водночас і об’єктивним, і негативним, а сам індивід може асоціюватись одночасно з декількома суспільними групами (publics). З філософської точки зору імідж формується на основі абсолютизації та ідеалізації. У першому випадку з певного товару (об’єкту іміджмейкінгу) обирається одна риса, характеристика, яку надалі гіпертрофують та абсолютизують. Згідно з другим способом – ідеалізацією – передбачено наділення об’єкта реклами якостями (це можуть бути різні соціальні, соціально-психологічні, ідеологічні, естетичні та інші якості), якими цей продукт може і не володіти. Цей спосіб заснований на асоціаціях, що сприяє більш емоційному сприйняттю[32]. Так, Філіп Кітчен (Philip J. Kitchen) у своїй книзі «Public relations: principles and practice» подає таке визначення іміджа Грема Даулінга: «Зображення є набором смислів, за допомогою яких об’єкт пізнається і через який люди описують, пам’ятають і відносяться до нього, що є результатом взаємодії переконань людини, ідей, почуттів і вражень про об’єкт» [42]. Італійський філософ та психолог А. Менегетті пише про імідж так: «У нашому неоднорідному суспільстві, що розвиває плюралізм намірів та ідей, кожен вільний йти під власним прапором, звеличувати своє ім’я і, відповідно,

19

по-своєму капіталізувати інших. В цьому одна з причин пильного інтересу до реклами у всьому світі: її автори отримують доступ до лідерства, загальної уваги, небаченої раніше переваги – а значить панування над психологією, культурою, врешті-решт – над усім ринком. Той, чий імідж більш колоритний, більше на виду і на слуху, стає першим. Чим відоміший «імідж» будь-кого, тим сильніше його перевага та унікальність. Сьогодні той, кому вдається більше за інших привернути увагу до своєї персони, одержує перевагу в цінності, у визнанні, ідеологічну перевагу над усіма іншими»[22]. Серед вчених, які досліджували проблеми формування іміджу політичного лідера слід виділити таких західних науковців, як П.Бірд, Д.Блені, Ф.Буарі, Д.Б’юкенен, Р.Верслін, Г. Бехер, Д. Герген С.Голдмен, С.Катліп, Е.Кемпбелл, П.Лазарсфелд, Д. Моріс, Дж.Наполітан, М.Різ, Г.Ріс, Е.Семпсон, М.Сміт, Жак Сегела, Р. Фішер, Т.Шварц. Так, у своїй монографії, присвяченій проблемам формування та практичної реалізації іміджу політичного лідера, Корнієнко В.О. зазначає, що в Україні до питань іміджелогії зверталися В. Бебик, Д. Видрін, А. Гуцал, В. Королько, В. Моісєєв, С. Недбаєвський, В. Полохало, Г. Почепцов, С. Телешун, М. Томенко. До цього переліку можна додати праці С. Денисюка, Н. Лікарчук, М.Михальченка, С.Недбаєвського та О. Петрова. Проблеми дослідження сутності політичного іміджу розглядаються в працях російських вчених Н. Азарова, С. Алексєєва, В. Андрущенка, В. Бабкіна, О. Бабкіної, В. Беха, С. Бульбенюк, А. Бутенка, І. Варзара, В. Воронкова, К. Гаджієва, В. Горбатенка, Т.Грінберг, Г. Зеленько, О. Зернецької, В. Ільїна, В. Корнієнка, І. Кресіної, О. Лісничука, М. Михальченка, М. Остапенко, А. Пахарєва, Ф. Рудича, М. Хілька, в яких розкрито проблеми теорії і методології політичної діяльності, влади, культури політико-правового стану особистості. Варто також згадати про роботи російських фахівців: К. Абашкіної, Є.Блажнова, А. Жмирікова, К.Єгорової-Гантман, В.Ільїна, А. Ковлера, І. Кріксунової, Т. Лебедевої, Л.

20

Невзліна, К. Плешакова, О.Феофанова, П.Фролова, А.Цуладзе, В. Шепеля, О. Шестопала, А. Цуладзе. У науковій літературі часто можна зустріти різні точки зору на природу політичного іміджу. Поняття часто помилково ототожнюють зі стереотипом. Втім,

на

відміну

від

іміджу,

стереотип

є

певним

абстрактним,

узагальнюючим, інтегруючим, а не таким, що індивідуалізує, поняттям. Стереотип тут виступає як властивість людського мислення спрощувати інформацію, вибудовувати певні гносеологічні схеми для її більш швидкої обробки, а тому він виступає як готовий алгоритм, формула. Стереотипи – це забобони, що стали нормами оцінки та суджень [35]. Дослідники стверджують,

що

в

руках

іміджмейкерів

стереотипи

можуть

бути

компонентами у механізмі побудови іміджу, аби покращити сприйняття останнього та засвоєння його суспільством, однак не можуть замінити імідж через свою спрямованість на узагальнення, схематизацію. В той же час, не можна ототожнювати поняття «імідж» і з поняттям «образ». На відміну від поняття образу, яке має більш давню історію і формується переважно природним шляхом, імідж значною мірою є штучним утворенням, конструктом [15]. Втім, з іншої точки зору, імідж і є образ – в широкосу сенсі слова, однак, говорячи про політичний імідж, ми маємо на увазі зовсім інший, специфічний образ. «Так, «імідж» (англ.)/ «імаго» (ісп.)/ «імаж»(фр.) в широкому сенсі позначає поняття «образ». Але є ще специфічний образ. Образ, який «конструюється» і впроваджується в масову свідомість. Образ, який створюється в результаті «image-making», «image-building» (за американською термінологією) для досягнення певних цілей»[32]. Згідно з таким підходом, імідж завжди віддзеркалює упереджену точку зору, а тому є інструментом перш за все пропаганди та реклами. У сучасній політології існує 4 підходи до визначення поняття іміджу політичного лідера: 1) онтологічний; 2) антропологічний; 3) ціннісний; 4) етичний.

21

Представники першого – онтологічного - підходу (С. Голдмен, В. Королько, В. Бебик, Л. Невзлін) вважають, що політичний імідж не завжди є повним і точним відображенням реального об’єкту, втім, імідж повинен обов’язково

містити

ознаки,

за

якими

об’єкт

ідентифікується

і

виокремлюється серед собі подібних. Імідж є доволі стійким. Крім того, на думку прибічників цього підходу, сприйняття політичного іміджу великою мірою залежить ще й від реципієнта - його власних стереотипів, забобон, настанов, аксіологічних орієнтацій. Так, один з прихильників онтологічного підходу, В. Бебик говорить про те, що політичний лідер та його команда, вступаючи у поле дії політичної реклами, неминуче стикаються з образом ідеального діяча, який сформувався у свідомості виборців. Проблеми формування й створення в суспільній свідомості образів суспільних інститутів (держави, політичних партій, організацій, установ) та окремих політичних лідерів, розробка технологій і засобів формування в суспільній свідомості відповідних образів реальних суб’єктів політики є предметом дослідження іміджології. Дослідник також стверджує, що спеціалісти з політичної реклами виходять з тієї точки зору, що виборці перш за все обирають кандидата, а не політичну програму, реагують на речі, що не підпадають під пряме об’єктивне визначення. Основні іміджі, що їх спеціалісти намагаються створити для своїх кандидатів – «людина з народу», «справжній лідер», «гарний сім’янин», «культурна людина». На думку Бебика, має бути встановлена рівновага між суспільними очікуваннями та діями конкретного кандидата. Тому, говорячи про етапи політичного рекламування, дослідник перш за все згадує вивчення ідеологічних

і

соціопсихологічних

настанов

громадян

щодо

іміджу

«ідеального» політичного діяча, інституту тощо, які сформувались в суспільній свідомості [6], а також дослідження характеристик іміджу реального кандидата, який сформований громадськістю на основі виступів кандидата.

22

Інший представник онтологічного підходу до розуміння поняття політичного іміджу В. Королько, трактуючи поняття відповідно до тлумачнго словника Вебстера, визначає його як штучну імітацію та піднесення зовнішньої форми будь-якого об’єкта, особливо особи. Це є мисленнєве уявлення про людину, товар або інститут, що формується у масовій свідомості за допомогою паблісіті, реклами та пропаганди. «Імідж – це враження, здійснене людиною, компанією або інститутом на одну або кілька груп громадськості. Не малюнок, не калька, не зроблене у дрібних деталях точне зображення, а скоріше кілька деталей, що емоційно впливають» [16]. Дослідник також згадує введений американським дослідником засобів масової інформації У. Ліппманом феномен соціального стереотипу, який відіграє велику роль у конструюванні іміджу. Стереотипи базуються на певних закономірностях функціонування людської психіки і є основним мисленнєвим матеріалом, на якому будується масова свідомість, здатність людини

узагальнювати,

спрощувати,

схематизувати

інформацію,

що

надходить ззовні. В той же час, стереотипи здатні впливати на суспільну думку тим, що реципієнт інформації отримує певну інформацію із прихованим всередині механізмом її подальшого опрацювання. Так, читач сприймає новину вже з певним внутрішнім натяком на те, як вона має бути сприйнята. Представники іншого підходу до визначення поняття політичного іміджу - антропологічного (К. Єгорова-Гантман, Дж. Скотт, П. Бірд, Е. Семпсон, Г. Почепцов, П. Гуревич, В. Шепель, Л. Браун, Є. Блажнов, Б. Красовський, І. Криксунова, Т. Чередниченко) - акцентують увагу на рольовому характері іміджу, стверджуючи, що він охоплює ту сферу, де людська поведінка знаходить своє публічне вираження. Дослідники такого підходу розглядаюсь імідж як завуальовану шляхом створення свого роду «маски» дійсність, яка сприяє створенню позитивного враження інших людей. Такий підхід концентрує увагу переважно на зовнішніх ознаках конкретної людини. Для прикладу, можна взяти працю дослідника В. Шепеля

23

«Іміджологія. Як подобатись людям», де автор зосереджує увагу на зовнішності, одягу, манерах, навичках, правилах гарного тону, голосі, тактиці розмови тощо. «Іміджологія – це звернений до кожного заклик бути чарівним і вміти нести світло людям...Іміджологія – це мрія про благородний образ кожного громадянина, володіти яким – неодмінна умова створення демократичного і гуманного суспільства. Іміджологія – це технологія впливу. Блез Паскаль писав, що існують два способи впливу на людей: «спосіб переконувати» і «спосіб сподобатись». З них останній найбільш ефективний, - стверджував він, жалкуючи, що не володіє ним достатньою мірою»[34], - пише Шепель. Подібним чином тлумачить сутність поняття іміджу і інший дослідник – Г. Поцепцов. «Іміджя являє собою публічне «Я» людини» [28], - пише він. Іміджологія в цьому сенсі, продовжує дослідник, може зацікавити нас як певна точка входу у масову свідомість, оскільки імідж виступає тією комунікативною одиницею, за допомогою якої ми можемо працювати із масовою свідомістю. На відміну від індивідуальної свідомості, тут не працюють

фізичні

одиниці

–

лише

комунікативні

дії.

Таблиця 1. 1

Фізичний об’єкт

Індивідуальна свідомість

Комунікативний об’єкт

Масова свідомість

Водночас, коли ми маємо справу із масовою свідомістю, ми не можемо, пише Почепцов, передати, до прикладу, політика як повідомлення в повному обсязі. Ми маємо трансформувати його відповідно до потреб каналу передачі, підлаштувати наше повідомлення. Тут автор згадує засоби масової інформації, зазначаючи, що різні канали передачі в межах них – телебачення, радіо, преса – будуть мати різні вимоги до цього. Імідж як продукт виконує вимоги двох сторін – каналу комунікації і масової свідомості [27]. Крім того,

24

автор зазначає, що імідж дуже сильно підлаштовується під потреби та вимоги аудиторії, стаючи тим, чого публіка прагне почути. Модель Почепцова класифікують як комунікативну. «Найважливіше вироблення

завдання

оптимального

політика

стилю

перед

обличчям

самопред’явлення,

публіки

-

конструювання

публічного «Я». Створений імідж буде відображати далеко не всі Ваші особисті якості, але по можливості лише ті, які приваблюють публіку», пише представник антропологічног підходу до тлумачення політичного іміджу К. Єгорова-Гантман. Побудова іміджу популярного лідера вимагає не лише враховувати вимоги моменту і діяти відповідно до ситуації, але й демонструвати ті риси і якості, які у свідомості публіки пов’язані лише з лідерськими якостями. «Не завжди важливо володіти цими якостями насправді, але завжди важливо виглядати таким, що володіє цими якостями. Так, лідер має виглядати діяльним, рішучим, справедливим і турботливим до тих, хто визнає його лідерство, нещадним до ворогів, таким, що долає всі перешкоди, виходить переможцем з будь-якої ситуації і завжди відчувати себе правим тощо. Більшість з цих якостей успішно конструюються за допомогою слів»[12], - пише вона. В основі ціннісного підходу до розуміння поняття політичного іміджу (представники - Б. Брюс, Ж. Сегела, О. Феофанов, І. Недяк, І. Терлецька, А. Цуладзе) лежить розуміння його як штучного феномену, конструкту, акцентується увага на символічній сутності іміджу, його нездатності відтворити цілісний соціальний образ об’єкта. Прибічники

етичного

підходу

вважають,

що

іміджу

політика

притаманна моральна спрямованість, він розглядається як «друга натура», яка слугує еталоном поведінки, з якою індивід оцінює себе і, яка за умови регулярного прояву, стає його справжньою сутністю. Втім, на наш погляд, етична складова є невід’ємною складовою інших підходів до розуміння політичного іміджу, оскільки кожен із них передбачає певну аксіологічну оцінку. З цієї точки зору, чітко окреслити коло прибічників такого підходу

25

важко. Політичні лідери об’єднують суспільство, спрямовують його на реалізацію певних цілей, формують завдання та цінності і в потрібний момент ініціюють зміни у суспільно-політичному житті. Для успішної реалізації своїх політичних амбіцій, лідерові необхідна легітимація, підтримка з боку виборців. І для того, щоб отримати її, політик має відповідати уявленням виборців про справжнього політичного лідера, мати відповідні якості, що їх виборець прагне віднайти у кандидаті, робити певні очікувані від нього дії. Для цього політики досить часто проводять соціологічні опитування, що охоплюють потенційну аудиторію та мають на меті з’ясувати, чого саме публіка очікує від них. Відповідно до результатів такого опитування, політичний лідер та професійна команда разом з ним, починають конструювати та просувати потрібний політичний імідж, породжуючи в масовій свідомості електорату почуття поваги та симпатії до даного кандидата. Тому, яким чином конструюється політичний імідж та які функції він виконує, присвячений наступний розділ нашої роботи.

1.1.2. Види, структура та функції політичного іміджу Механізм конструювання політичного іміджу формується на основі багатьох змінних, залежить від ситуативних компонентів та індивідуальних технік. З цього випливає, що ідеальної схеми його побудови не існує. Згідно з базовими

принципами

та

закономірностями

PR

в

сфері

створення

політичного іміджмейкінгу, імідж може бути позитивним та негативним. За механізмом формування та розповсюдження іміджі поділяються на стихійні та створені штучно. Таким чином, маємо першу – найбільш загальну класифікацію іміджу: стихійний позитивний, стихійний негативний, штучний позитивний, штучний негативний. Чим менш відомим є політик, чим менше інформації про нього можна віднайти, тим легше буде створити позитивний імідж, приписати, спроектувати бажані якості, риси та характеристики. Втім,

26

іміджева стратегія - якщо кандидат вже є відомим політиком - може бути і іншою. Наприклад, це може бути корегування вже наявного іміджу певного політичного лідера в суспільстві (репозиціювання), пониження іміджу конкурента, або «захисна стратегія», направлена на протидію дискредитацій ним діям з боку опонентів. Зосередимо увагу на основних компонентах іміджу, на які спеціалісти необхідно беруть до уваги при його побудові. Найбільш загальна структура іміджу політичного лідера передбачає такі три складові: 1) особистісні характеристики. До цієї складової можна віднести фізичні особливості (зовнішність, фізична форма, вік), психофізичі (характер, темперамент, тип особистості, рішучість, відвертість, силу, активність, розум, енергійність), професійні особливості (досвід, інтелект, стиль прийняття рішешь, переконливість), наявність харизми, вміння викликати довіру, симпатію, викликати враження впевненої в собі людини. Більшість персональних характеристик не підлягають змінам, втім конструювання іміджу дає можливість сформувати до них бажане ставлення.

2) соціальні характеристики визначають походження людини, норми та цінності, які сповідує людина, певну соціальну групу, яку репрезентує, з якими соціальними групами або опонентами підтримує зв’язки. Сюди входить здатність лідера генерувати і мобілізувати аудиторію, соціальні зв’язки

лідера,

знаменитість,

авторитет,

статус

(офіційна

позиція,

походження, величина статків), соціальна приналежність (значною мірою визначає норми та цінності, яких дотримується лідер). Соціальні характеристики – найбільш рухома частина іміджу і є тісно пов’язаною із політичною реальністю. Вони коригуються відповідно до наявної ситуації.

3) символічне

навантаження

(символічні

характеристики).

Лідери

можуть ставати символами певних ідей, ідеологій, рухів тощо. Сюди входить біографія людини, її світогляд, ідеологія, программа (курс дій, концепція), позиції лідера з найбільш актуальних питань, постійні культурні архетипи

27

(набір рис, який завжди асоціюються з лідером, архетипи, пов’язані із лідерськими позиціями і ролями). Символічні характеристики є найбільш сталим компонентом в структурі політичного іміджу [10;163-165]. За словами заслуженого діяча науки Республіки Молдова, експерта у галузі політичних технологій Віталія Андріївського, досвід творення політичних іміджів доводить, що в багатьох випадках на виборах перемагає не конкретна людина, а міф про цю людину, віддзеркалення певного образу у суспільній свідомості. «Щоб перемогти на виборах, треба стати міфом або легендою» [2], - пише В. Андріївський. При цьому автор зазначає, що вся увага спеціалістів зі створення іміджу напрямлена не стільки на зміну людини, кандидата, а на зміну враження про нього, його іміджу. До того ж, додає дослідник, враження публіки від конкретної людини та процес «засвоєння» нею певного іміджу більшою мірою залежить від ефективності діяльності ЗМІ, ніж від самого кандидата. Імідж

є

більш

спрощеним

порівняно

із

об’єктом,

публічним

відображенням якого він є, в той же час одним з його головних завдань є підкреслення унікальності об’єкту. Інформація, закладена в об’єкті, кодується та зводиться завдяки іміджу до певного обмеженого та такого, що легко сприймається, набору символів. Попри свою визначеність, імідж не є сталим, йому притаманна динамічність, оскільки він має постійно адаптуватись відповідно до потреб аудиторії. Саме це і є головною задачею іміджмейкера - підкреслити ті риси, що є найбільш привабливими для публіки і, навпаки, уникати непривабливих, координувати інформацію, що надходить, у такий спосіб, щоб вона підсилювала позитиві сторони кандидата. В процесі конструювання будь-якого політичного іміджу, вимоги аудиторії, її окремих сегментів ретельно досліджуються, після чого відбувається порівняння реальних якостей кандидата із очікуваннями аудиторії. Далі відбувається відбір характеристик, які будуть покладені в

28

основу образу та вибір додаткових характеристик. Після визначення всіх складових іміджу, його мети, імідж перекладається на мову різних смислових контекстів (візуальний, вербальний, подієвий тощо) [19] та за допомогою різних каналів комунікації поширюється у суспільстві. Дослідники в межах функціонального підходу виокремлюють декілька можливих варіантів іміджу: дзеркальний, поточний, бажаний, корпоративний і множинний. Ця класифікація є поширеною серед дослідників іміджу. З огляду на те, що імідж має контекстний і порівняльний характер, тобто формується в контексті його використання і в полі дії інших іміджів, зорієнтований на певну аудиторію, певний рівень суспільної свідомості, а також може функціонувати в різний спосіб, інують різні підходи до його вивчення.

- функціональний ( на основі різних типів функціонування об’єктів та суб’єктів політики); - контекстний (на пристосування до різних контекстів реалізації); - порівняльний ( на зіставленні близьких іміджів). Ф. Джевкінз, прибічник функціонального підходу, виділяє такі типи іміджу [34]: - дзеркальний – це імідж, властивий нашому уявленню про себе. Такий варіант іміджу зазвичай є позитивним. Втім, при цьому рівень відкритості та врахування думок інших, є мінімальним; - поточний імідж – те, яким чином суб’єкта політики сприймає зовнішнє середовище – оточення, виборці, преса. Саме у цій сфері оперують спеціалісти зі зв’язків з громадськістю; - бажаний – тип іміджу, що відображає те, до чого кандидат прагне; - множинний — імідж, який створюються під час об’єднання політиків, політичних партій, організацій (наприклад, у передвиборчий блок чи певне політичне об’єднання);

29

- корпоративний іміж – імідж організації вцілому (репутація, успіх, ступінь стабільності) [15]. У своїй монографії «Імідж політичного лідера: проблеми конструювання та практичної реалізації» Корнієнко В.О. та Денисюк С.Г. пишуть, що для України варіантом корпоративного іміджу є негативний образ Верховної Ради і його протиставлення Президенту. Контекстний підхід до іміджу передбачає, що останній має цілісний, узгоджений характер, враховує контекст його використання в певній сфері, орієнтується на певні верстви населеня, рівні суспільної свідомості, а його окремі складові не суперечать одна одній. Політик може мати різні іміджі залежно від аудиторії. До прикладу, позитивний у колег по партії та негативний у середовищі державних чиновників. Системність іміджу дозволяє однією рисою викликати у свідомості аудиторії супроводжуючі характеристики. Зіставлю вальний

імідж - згідно з таким підходом до

формування іміджу, порівнюються іміджеві характеристики. Наприклад, таке зіставлення може проводитись на рівні параметрів іміджу ідеального і реального політичних діячів двох або більше лідерів. Філіп Кітчен (Philip J. Kitchen) у своїй книзі Public relations: principles and practice зазначає, що будь-яка ПР компанія починається зі створення корпоративної ідентичності. «Корпоративна ідентичність є стратегічно спланована і оперативно застосована самопрезентаця організації на основі бажаного іміджу» [42]. При цьому автор наголошує на відмінності між поняттями

корпоративної

ідентичності

та

іміджу.

Ідентичність

позиціонується автором як самопрезентація (організації, особи), розроблена на основі певної філософії, реалізована через спецальні техніки та поширена через спеціальні канали. Будь-яке вираження при цьому буде вираженням: А) поведінки (певні дії); Б) комунікації ( вербальна, невербальна, візуальна); В) символізму (впізнаваний дизайн, графічні елементи, слогани тощо); Г) індивідуальні властивості (вияв самосприйняття організації).

30

Корпоративний імідж виникає тоді, коли отримувачі, реципієнти повідомлення взаємодіють із організацією (особою), а ступінь їхньої включеності та інтересу зростають. Імідж створюється як фотопластина – через набір вражень, які люди пережили. Важливо при цьому правильно обрати цільову групу та методи впровадження. Тому наступними кроками мають

бути

визначення

комунікативних

цілей,

цільової

аудиторії,

формулювання правильного меседжу, обрання медіа та плаування, подальша координація роботи. При цьому корпоративна ідентичність допомагає відтворювати імідж (через когнітивний та емоціональні компоненти свідомості). Згідно з Т.Е. Грінберг [161], вирізняють чотири функції, що їх виконує політичний імідж: 1) Комунікативна. Імідж покликаний полегшити сприйняття інформації про політика аудиторією, проектуючи бажаний імідж.

2) Номінативна. Імідж виокремлює особу з-поміж інших, підкреслює переваги.

3) Естетична. Імідж має поширювати позитивне, благородне враження і щодо зовнішнього вигляду, і щодо моральних якостей та цінностей.

4) Адресна.

Стосується

взаємозв’язків

іміджа

та

його

цільовою

аудиторією. Імідж пов’язує політика з народом, оскільки покликаний відповідати запиту електората.

1.3. Політична комунікація та формування політичного іміджу

медійний

дискурс як поле

Сьогодні масштаби діяльності цивілізації споживання є винятково широкими, особливо враховуючи вражаючий розвиток сервісу послуг, в якому інформація є найбільш вигідним бізнесом. Насправді, не нафта, ані зерно, ані вода, ані плоди землі або людської праці визначають багатство, воно підтримується, спрямовується і обумовлюється кругообігом інформації. Менегетті А [22.

31

Медійна сфера чимдалі більше впливає на формування порядку денного нашої держави, стан суспільної свідомості, політичне життя країни та політичну культуру громадян. Медіа уможливлюють взаємодію між політичною елітою та суспільством і водночас впливають на її перебіг. Політика здійснюється, насамперед, в інформаційному просторі, і з цієї точки зору він стає плацдармом боротьби за вплив на громадськість. Засоби масової інформації,

виконуючи

посередницьку

та

представницьку

функції,

балансують між вимогами влади з однієї сторони та громадськості - з іншої, намагаючись дотримуватись принципу «золотої середини» (що в нашій державі ускладнюється фінансовою залежністю засобів масової інформації від певних політичних кіл). Суспільство очікує від ЗМІ служіння йому, що реалізується через виконання функцій інформування, виховання, розважання, підтримання взаємозв’язку між членами суспільства тощо. В той же час, одне з головних місць у інформативній функції медій займає висвітлення діяльності влади, яке постає також як форма громадського контролю над нею. Зі свого боку влада прагне від медій створення власного позитивного образу у суспільстві, сприяння здійсненню влади, а тому підтримує їхню діяльність доти, доки вони це роблять. Медійне представництво дій влади є ключовим засобом легітимації відповідних осіб, органів і всієї владної системи. «Медійне інформування про владні ухвали та спонукування підвладних їх виконувати є важливим складником реалізації цих ухвал» [18;93]. Таким чином, медії не лише уможливлюють політичну комунікацію, але і впливають на неї. «...інституціалізація ролі медій як посередника у взаємодії владців та підвладних є водночас усталенням влади медій упливати на перебіг і результати цієї взаємодії. Маси цієї повсякчас здійснюваної влади зазвичай повною мірою не усвідомлюють (адже самі медії подають себе як нейтральних інформаторів, котрі показують події «такими, як вони є») – проте панівна еліта усвідомлює дуже добре» [18;93-94].

32

Способом передачі будь-якої інформації є комунікація. Згідно з визначенням В.В. Різуна, це є «...зумовлений ситуацією й соціальнопсихологічними особливостями комунікаторів процес встановлення і підтримання контактів між членами певної соціальної групи чи суспільства в цілому на основі духовного, професійного або іншого єднання учасників комунікації, який відбувається у вигляді взаємопов’язаних інтелектуальномислительних та емоційно-вольових актів, опосередкованих мовою й дискретних у часі й просторі, - тобто у вигляді актів мовлення, актів паралінгвістичного

характеру

й

психофізіологічного

впливу,

актів

сприймання та розуміння тощо <…> з використанням або без нього різних знакових систем, зображень, звуків (письмо, жести, міміка тощо), засобів комунікації (газети, журнали, аудіовізуальні програми тощо), засобів зв’язку (телефон, телеграф, транспорт тощо) і результатом яких є конкретна інтелектуально-мислительна й емоційно-вольова поведінка співбесідника, конкретні

результати

задовольняють

членів

його

діяльності,

певної

соціальної

прийняті групи

ним або

рішення, суспільства

що в

цілому....»[29]. Сама по собі медійна комунікація має односторонній зв’язок. Для неї характерна множинність та анонімність отримувачів, вона здійснюється завдяки певним технічним засобам, а її продукти можуть бути відтвореними (репродукованими) повторно в інший момент часу. Медії розширюють часові та просторові межі дискурсивної взаємодії, оскільки дають змогу людині скласти уявлення про події, віддалені від неї як географічно (просторово), так і часово. Крім того, медії мають символічну владу – через здійснення ідеологічного (ідеології як відносно сталих і систематичних уявлень) пливу на аудиторію. Здійснення влади за умов її майже постійної публічності, змушують представників влади впливати на свій образ, що постає перед медійною аудиторією, тобто опосередковано, шляхом пристосування до механізмів діяльності медіа, змусити останні представляти їх у вигіднішому світлі [18].

33

Класична парадигма комунікації була запропонована американським дослідником Г. Лассуелом (1948 р.). Кожна комунікація, згідно з дослідником, містить п’ять змінних, які впливають на її перебіг та результат: 1) Хто? Відправник (комунікатор) – особа або група осіб, які ініціюють передачу інформації та формулюють повідомлення. На них також покладена функція кодування повідомлення, аби воно надалі змогло бути декодованим і прочитаним отримувачем.

2) Що каже? Повідомлення – набір вербальних і невербальних символів, що становлять інформацію, яку хоче передати комунікатор.

3) По якому каналу? Канал – це спосіб (шлях), за допомогою якого інформація потрапляє від комунікатора до отримувача. Виділяють такі канали

комунікації:

(іконічний,

природні

символічний),

(вербальний,

художні

невербальний)

(графіка,

і

скульптура,

штучні живопис,

архітектура тощо) і технічні (відео, телебачення, поліграфія тощо)[5].

4) Кому? Отримувач (реципієнт, цільова аудиторія) – це особи чи коло осіб, для яких призначене інформаційне повідомлення комунікатора і які мають його декодувати.

5)

З

яким

ефектом?

Сприйняття

–

це

розуміння

реципієнтом

повідомлення комунікатора. Помилка у сприйнятті повідомлення можлива тоді, коли відправник та отримувач використовують різні системи символів та кодування [36]. В різних сферах суспільного життя місце і характер здійснення комунікації різний, тому політична комунікація постає як особливий тип спілкування, який передбачає передачу та обмін політичною інформацією та структурує політичну діяльність. Дослідник сфери PR Філіп Кітчен (Philip J. Kitchen) у своїй книзі «Public relations: principles and practice» описує ефективний підхід для класифікації різних форм практик, що відбуваються в сфері зв’язків з громадськістю, як її винайшли дослідники Дж. Грунінг і Т. Хант. Автори підходу були впевені, що попри абстрактність цієї схеми, всі

34

види таких взаємодій можуть бути вписані в одну з чотирьох вказаних моделей: - Модель прес-посередництва (the press agentry model). Характерні риси: виникла в кінці 19 століття. Одностороння модель комунікації, що має суто

пропагандистські

цілі.

Використовуються

будь-які

засоби

для

притягення уваги громадськості, здійснення впливу на неї, на процес прийняття рішень. Дотримання правдивості та об’єктивності інформації не є обов’язковим критерієм її поширення, етичні засади діяльності ігноруються, модель не ставить за мету налагодження порозуміння. Отримувач інформації є пасивним. ЗМІ виступає основним каналом передачі повідомленя.

- Модель інформування громадськості (the public information model) або журналістська модель. Характерні риси: виникла на початку 20 століття (в США). Комунікаційний потік носить односторонній характер. За мету ставиться поширення інформації (не пропаганда), яку вже контролюють на предмет її правдивості, втім вона все одно необхідно має носити позитивний характер. Постійна робота зі ЗМІ.

- Двостороння асиметрична модель (the two-way asymmetrical model). Характерні риси: виникла у 20-ті роки ХХ століття. Мета такої діяльності – змусити громадськість перейняти точку зору організації, змінити поведінку тощо. Попри те, що моделлю передбачено вивчення змін у настрої аудиторії (або того, які дії можуть їх викликати) в результаті взаємодії, втім, одна зі сторін здійснює контроль над комунікацією, а тому ця модель є односторонньою. Прагматичність такої моделі полягає у використанні діалогу із громадськістю для укріплення організацією власних позицій, віднайдення

шляхів

якнайбільшого

впливу

на

неї.

Двосторонній

асиметричний ПР є найбільш широко застосовуваним.

- Двостороння симетрична модель (two-way symmetrical model). Характерні риси: виникла у 60-70-ті роки ХХ століття. Її особливістю є

35

перехід від монологу до діалогу. Сторони комунікації мають рівну значимість. Метою є дослідити, яким чином організація сприймається аудиторією, і яким чином їхній діалог сприяє порозумінню між ними, чи досягається мета обопільної користі від взаємодії. Описує такий рівень комунікації, за якого сторони намагаються пристосуватись до дій та поведінки одна одної. Досліджується аудиторія та способи отримання зворотнього зв’язку, налагодження діалогу та досягнення порозуміння. З’являється критерій ефективності та соціальної значущості інтеракцій між учасниками комунікації, а її характер змінюється від дискретного до постійного, від одноразової дії до системної, спланованої. Кожна з цих моделей є набором цінностей та зразків поведінки, що характеризують різні варіанти взаємодії у сфері зв’язків з громадськістю. Головним чином, ці моделі відрізняються одна від одної в двох аспектах – за напрямом та метою різних форм практики публічних відносин. «Напрям» відображає те, чи є комунікація між організацією/особою та громадськістю/громадськими

групами

(publics)

одностороннім

(монолог)

чи

двостороннім (діалог) процесом. «Мета» позначає функцію, яку зв’язки з громадськістю

відіграють

для

організації/особи.

Для

асиметричної

комунікації характерний дисбаланс, оскільки сама організація за такої комунікації намагається змінити цільову аудиторію (publics), залишаючись незмінною в той час, як симетрична комунікація намагається утримувати баланс

та

налагоджувати

комунікацію

із

громадськістю.

Політична

комунікація в аспекті встановлення зв’язків з громадськістю, на думку авторів концепції, належить до другої моделі – інформування громадськості. Втім, на нашу думку, сьогодні політична комунікація здійснюється в рамках двосторонньої асиметричної моделі. Ця теза підкріплюється тим, що в демократизованому суспільстві взаємовідносини із громадськістю набувають характеру правдивого інформування і в певних моментах досягають рівня діалогу. Водночас, позиціювання влади (партії, кандидата) як просування

36

певного іміджу передбачає дослідження очікувань аудиторії, рівень його сприйняття та засвоєння, а отже характер комунікації вже не є повністю одностороннім. Обидві сторони є зацікавленими у комунікації, втім, роль влади у цьому процесі є домінуючою і визначальною – частково через недостатньо потужний інститут громадянського суспільства та певною мірою через специфічний характер медіа дискурсу, в межах якого вона здійснюється. Будь-яка комунікація відбувається у певному полі комунікативних практик, у певному дискурсі як формі та засобі організації цих практик в суспільстві. Поняття дискурсу є доволі складним та неоднозначним у своєму тлумаченні. Термін вживається на позначення конкретного акту мовної взаємодії, певної мовленнєвої практики, фрагментом якої він є, як конкретний акт мовлення (дискурсивний акт, подія). Крім того, дискурс також може розглядатись не як продукт, а як процес. В такому випадку для його аналізу ми маємо взяти до уваги і текст сам по собі, і інтерацію і контекст, в якому функціонує конкретний текст. Для сучасної лінгвістики характерне трактування дискурсу як науки про використання мови, дискурсаналіз вивчає мову у вжитку, як соціальну інтеракцію. Інший погляд на дискус приділяє увану не стільки інтеракціям, як тому, про що говориться або пишеться: ідеї, знання, думки, вірування. З цієї точки зору дискурси є структурами можливості і обмеження; вони є історично конституйованими соціальними конструкціями в організації та поширенні знання [46;10]. Згідно з таким підходом, дискурсом є простір, що охоплює всі висловлювання, які мають значення та справляють вплив у реальному світі. Наприклад, дослідниця Мері Талбот у своїй книхі «Media discourse: representation and interaction» описує поняття медіа дискурсу через те, чим він не є – прямим спілкуванням, комунікацією віч-на-віч, таким ширшого розуміння цього поняття.

чином дотримуючись

37

Медіадискурс має свої особливості. Так, за словами дослідника Є. Кожем’якіна, сьогодні існують щонайменше два підходи до визначення медіадискурсу. Згідно з першим, медіадискурс – це особливий тип мовнорозумової діяльності, характерний виключно для інформаційного поля мас-медіа. В такому випадку варто розрізняти медіадискурс та інші самостійні типи дискурса (політичний, релігійний, науковий тощо), які відрізняються один від одного різними наборами параметрів дискурсу (мовні практики, комунікативні ситуації реалізації). Згідно з другим підходом, медіадискурс постає як будь-який вид дискурсу, що реалізується у полі масової комунікації, ініційованої ЗМІ. Кожна політична проблема, з цієї точки зору, виникає у певному політичному дискурсі, який для своєї реалізації у медійному передбачає відносно стійкий набір практик виробництва, трансляції та інтерпретації масової інформації [14]. Медіа дискурс постає тут як набір інтерпретуючих пакетів, що надає проблемі значення [14]. При цьому центральним предметом медіа дискурсу буде не стільки політичний процес (у нашому прикладі) як такий, а способи його опису і передачі знання про них. «В медіа дискурсі відбувається конвертація інформації в сенси (конструювання знання), переклад знання з одного рівня (наприклад, інституційного) на інший (наприклад, буденний), зрощення інформації різного типу (наприклад, політичної та розважальної, подієвої та рекламної) або ж створення особливого знання, що має відношення тільки до медійної дійсності» [14]. Таким чином, аналіз медіа дискурсу з одного боку направлений на виокремлення суттєвих елементів процесу створення і трансляції сенсів у процесі масової комунікації, а з іншої – на визначення ролі медійного контексту у творенні цих сенсів. Варто також зазначити, що повідомлення у дискурсі зазнають змін, конституюються в процесі використання мови і в цьому випадку отримувач повідомленя також бере участь у його формуванні, добудовуючи його значення. «...у дослідженні дискурсу не може бути пріоритетів у виборі предмета аналізу: гороскопи або спортивні новини так само важливі для вивчення сенсоутворюючих процесів,

38

як і, припустимо, «гарячі новини» або презентація політичних подій, особливо враховуючи, що гороскопи можуть більш істотним чином впливати на прийняття рішень індивідами у їхньому повсякденному житті, ніж новини про наявні події, а спортивні журналістські матеріали можуть більшою мірою визначати зміст етнічних стереотипів, ніж політичні наративи»[14], - пише Кожем’якін. Розглядаючи особливості медіа дискурсу, варто розглянути його складові. Так, Кожем’якін виділяє 7 складових медіа дискурсу: 1) Як

будь-яка

діяльність,

що

здійснюється

суб’єктами

масової

комунікації, медіа дискурс має мету (наприклад: опис дійсності, її пояснення (интерпретація), регулювання (наприклад, примус або заборона) діяльності адресатів, вплив на свідомість адресатів (наприклад, навіювання), оцінка дійсності, прогнозування тощо.

2) Предметна область. Медіа дискурс є завжди дискурсом про щось. Предметна облась медіа дискурсу включає в себе концепти, що утворюють його тематичне та смислове «ядро» (політичний медіа дискурс – концепти влади, держави, науковий – концепти істини, знання). Найбільш часто зустріваними є такі типи об’єктів – соціальні, психічні, віртуальні, фізичні.

3) Когнітивні процедури, характерні для типу медіа дискурсивної практики (звернення до позадосвідних структур (моделі, символи тощо), інтерсуб’єктивність пізнання та його гетерогенність).

4) Комунікативні

характеристики

(статусно-рольові

і

ситуативно-

комунікативні особливості учасників спілкування, умови передачі і отримання медійних повідомлень, стратегії спілкування, способи комунікації тошо.

5) Мовні одиниці, мовленнєві акти і засоби вираження. Тип медіа дискурсу, його прагматичні наміри впливають на ступінь семантичного визначення його мовних одиниць. Чим більше він буде зорієнтований на

39

опис дійсності (факти), тим більш одностайним та експресивно нейтральним будуть лексичні одиниці, ним використовувані.

6) Тексти як одниниці медіа дискурсу (є результатом дискурсивної практики та водночас її інструментом).

7) Один і той самий медійний текст матиме різні відтінки залежно від контексту його прочитання (граматичний (формально-логічні, лінгвістичні зв’язки між висловлюваннями), екзистенціальний (світ значущих для особи об’єктів, станів та подій), ситуативний (діяльність та статусно-рольові відносини), соціально-історичний (сфера «метазначень», характерних для певної конкретної історичної епохи та культурної формації). Таким чином, ми дослідили витоки поняття політичного іміджу, підходи до його визначення, а також види, структуру та функції, які він виконує. Розглянули це поняття в контексті особливостей політичної комунікації та зв’язків з громадськістю, дослідили поняття медійного дискурсу, його особливості та структуру, в межах якого ми надалі і будемо досліджувати явище іміджу.

40

Розділ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ Метою нашого дослідження є визначити, якою є роль засобів масової комунікації у формуванні політичного іміджу Президента України Віктора Ющенка. Це дасть нам змогу побачити, яким чином діяльність глави держави постає у медійному дискурсі друкованих засобів масової інформації, як ЗМІ реагують на його присутність в інформаційному полі, яким аспектам вони приділяють більшу увагу та яким чином впливають на імідж глави держави в суспільстві. Для дослідження ми використовуємо якісний контент аналіз. Це дасть нам змогу проінтерпретувати журналістські матеріали обраних засобів масової інформації та визначити, яким постає імідж Президента України в дискурсі українських медій зазначеного періоду. Розглянемо теоретичні засади дослідження, характеристику методу, правила та межі його використання.

2.1. Якісний контент-аналіз Визначення. Контент-аналіз (від англ. сontent – зміст) – метод якіснокількісного аналізу змісту документів з метою виявлення чи виміру соціальних фактів і тенденцій, віддзеркалених цими документами. Його особливість полягає у тому, що він досліджує документи у їхньому соціальному контексті. Даний метод дуже часто застосовується для аналізу журналістських матеріалів у засобах масової інформації різних форматів – друкованих, телебачення та радіомовлення [2]. Згідно з іншим визначенням, метод якісного контент-аналізу - це кількісна та якісна характеристика одиниць тексту (слів, смислових символів, виразів тощо), встановлення залежності між ними, виявлення схожих за змістом фрагментів. На основі використання даного типу аналізу створюються і порівнюють карти текстів. Г. Ласуел, Д. Лернер та С. Пул у книжці «The comparative study of symbol: an introduction» зазначають, що контент аналіз відштовхується від того, що мовленнєва поведінка є однією із форм вираження людської поведінки, а

41

комунікативний потік є одним із аспектів історичного процесу. «Контентаналіз – це техніка, яка має на меті описати з оптимальною об’єктивністю, точністю та загальністю, що говориться про даний предмет у конкретному місці в конкретний час»[48]. Артур Бергер у своїй книзі «Media research techniques» пише про контент–аналіз: «це метод дослідження, що базується на вимірюванні кількості чогось (насилля, негативних портретів жінок, або будь-чого іншого) і репрезентативній вибірці деяких форм мистецтва, опосередкованих завдяки медіа».[48],[40]. Використання методу. Метод має доволі давнє коріння. Так, дослідник історії розвитку методу Б.М. Юськів пише, що предтечею дослідження та інтерпретації текстів, процесу комунікації та першою спробою оцінити зміст та манеру подачі інформації стали школи риторів та софістів, а також – давньогрецька герменевтика (тлумачення поетичних та священних текстів), ранній газетний аналіз, графологічні дослідження. Наприкінці 19 – початку 20 століття у США з’явилися перші контентаналітичні дослідження текстів газет, виробництво яких на той час досягнуло масового масштабу. Однією з перших таких робіт, що описує використання газетного аналізу, є дослідження Дж. Спіда «Чи газети сьогодні дають новини» (журнал «Форум», 1893 р.), яке було проведене з метою прослідкувати за структурою випусків нью-йорківської преси. На початку 20 століття досвід американських колег був перейнятий європейськими вченими, які також використовували метод контент-аналізу для вивчення ефектів впливу преси. Зростання інтересу до даного методу було зумовлене швидким розвитком та поширенням засобів масової інформації і зростаючою потребою вивчати впливи, які вони здійснюють на суспільство. Контент-аналіз

почав

використовуватись

в

соціальних

науках

починаючи з 30-х років ХХ століття в США. Вперше цей метод було застосовано у журналістиці та літературознавстві.

Теоретичну основу

кількісного контент–аналізу було сформовано в рамках квантитативного

42

(кількісного) підходу американськими соціологами Г. Лассвелом і Б. Берельсоном в США. Ласуел використовував метод контент-аналізу для досліджень у сфері політики і пропаганди. Він модернізував його, ввів нові категорії та процедури, особливе значення надавав квантифікації даних. Метою такого класичного контент-аналізу є перетворити вербальний текст у чисельний вимір. Значний вклад у розвиток теоретичних основ контентаналізу зробили і найближчі співробітники Г.Лассуелла – Н.Лейтес, І.Пул, І.Яніс, Р.Фаднер, Д.Лернер. Під час другої світової війни контент-аналіз застосовувався деякими державними установами США і Англії для вивчення ефективності пропаганди в різних країнах, а також в розвідувальних цілях У 60-ті роки ХХ століття методологічний підхід знайшов своє застосування у інших галузях науки – лінгвістиці, психології, історії, мистецтві тощо. Було уточнено порядок проведення самого аналізу (відповідно до різних моделей комунікації, аналізу невербальних аспектів, аналізу випадковості, комп’ютерного аналізу). У 1952 році Б. Берельсон видав першу книгу про цей метод «Контент-аналіз у комунікаційних дослідженнях», у якій він визначив контент-аналіз як метод дослідження для систематичного, об’єктивного і кількісного опису очевидного змісту комунікацій. Ця книга досі є фундаментальним описом, що дає розуміння основних положень контент-аналіза. З середини ХХ століття кількісний контент-аналіз було піддано критиці з точки зору поверховості його результатів, не врахування прихованого змісту та контексту, спрощення та викривлення результатів. Наслідком цього стала розробка якісних підходів до контент-аналізу Протягом

1950-1980

років

досягнення

американських

вчених

залишалися поза конкуренцією, а основним об’єктом досліджень контентаналізу й далі залишалася масова комунікація та пропаганда. У 1960 р. на замовлення американського уряду дослідження проводилися в найсильніших і найпрестижніших дослідницьких університетах і лабораторіях – Rand

43

Corporation, Гарварда, Прінстона, Йеля, Стенфорда, у Массачусетському технологічному інституті. У другій половині ХХ століття також відбувається вдосконалення класичного контент-аналізу. Зокрема, контент аналіз було доповнено якісним аналізом і було сформовано два його напрями: а) інструментальний (Ч. Осгуд, А. Джордж), який використовує слова як симптоматичний інструмент, на основі якого дослідник намагається діагностувати предмет дослідження, визначаючи несвідомі або невідомі його характеристики; та б) репрезентативний аналіз (А. Каплан), який допомагає досліднику класифікувати і зрозуміти той зміст, який вкладає в повідомлення автор чи джерело інформації [36]. Сфера застосування методу розширюється (PR, ЗМІ, соціологія, теологія, психолінгвістика, семіотика, політологія тощо). З 1960 рр. - з появою

необхідної

обчислювальної

техніки

починаються

роботи

з

комп’ютерного аналізу. Контент аналіз: якісний та кількісний підходи. Як ми вже згадували, в межах контент аналізу розрізняють якісний та кількісний підходи. Кількісний контент-аналіз покликаний вимірювати частоту появи в масиві текстів певних характеристик (змінних) змісту. Якісний контент-аналіз дає можливість робити висновки на основі єдиної присутності чи відсутності в суспільно значущому тексті певної характеристики змісту. Попри те, що контент аналіз історично проводився у кількісному вимірі, виникла традиція якісного підходу та змішаного. Різниця двох методів, перш за все, полягає у моделі самого дослідження. Кількісний підхід до контент аналізу є дедуктивними і наслідують лінійну модель дослідження, тобто дослідник має вже сформований набір кроків, якому він буде слідувати протягом всіх етапів дослідження. Якісний підхід переважно індуктивний і наслідує спіральну модель проведення дослідження, яка дозволяє досліднику звертатись до даних знов і знов, повертатись до них на різних етапах дослідження. Згідно з такою моделлю, дослідник генерує нове розуміння і,

44

використовуючи

це

нове

знання,

наново

інтерпретує

досліджувані

джерела[45]. Так, Клаус Кріппендорф зазначає, що дослідники, які користуються якісним методом контент аналізу, перебувають у герменевтичному колі, використовуючи

свої

знання

для

прочитання

текстів.

Процес

контекстуалізації, інтерпретації і визначення дослідницького питання продовжується доти, доки не будуть досягнуті результати. Дослідники за такого

підходу

намагаються

уникати

жорстко

встановленої

схеми

дослідження. Такі дослідження не обов’язково мають базуватись на великому масиві даних, оскільки за такого підходу їх важко піддати стандартизації. Крім того, тлумачення даних напряму залежить від самого дослідника, його бекграунду, а тому відтворення такого дослідження за інших умов іншим дослідником не дасть ідентичних результатів. Втім, попри закиди щодо суб’єктивності якісного методу контент аналізу, він спроможний дати набагато більш глибоку картину, розглянути досліджувані тексти з точки зору різних підходів тлумачення, чого не дає кількісний контент аналіз. Дослідника цікавить не те, що саме говориться, а яким чином це подається. Процедура

дослідження.

Процедура

будь-якого

дослідження

передбачає певний план, відповідно до якого вона буде відбуватись. Втім, як зазначають дослідники, методологія проведення якісного контент-аналізу дуже погано визначена. Так, дослідник Алан Макки (А. McKee) зазначає, що «у нас є дуже дивна прогалина в центрі культурних досліджень засобів масової інформації. Аналіз текстів є центральним методом і, тим не менш, у нас немає чітко сформульованого керівництва щодо того, що це таке і як нам це робити»[43]. Розглянемо процедуру дослідження, яка застосовується у класичному

контент-аналізі

дотримуватись таких кроків:

(кількісному).

Б.М.

Юськів

пропонує

45

1) формулювання питання дослідження або гіпотези (проблема або питання дослідження, який феномен вивчається, що ми сподіваємось отримати в результаті); 2) визначення генеральної сукупності (повний масив текстів, обмежений територіально і в часі об´єкт дослідження). Визначення генеральної сукупності

передбачає

конкретизацію

характеристик

об´єкта,

його

найважливіших суттєвих ознак, які піддаються фіксації; 3) визначення вибірки з генеральної сукупності для безпосереднього дослідження; 4) визначення одиниць аналізу (те, що підраховується, фрагменти тексту, за якими кодувальник проводить дослідження. Це може бути слово, речення, параграф, тема та цілий текст); 5) побудова системи категорій аналізу змісту (найбільш загальні ключові поняття, які відповідають завданням дослідження, за допомогою яких описується предмет дослідження і згідно з якими будуть класифікуватися одиниці аналізу); 6) встановлення системи квантифікації (кількісного оцінювання категорій); 7)

проведення

навчання

кодувальників

і

експериментального

(попереднього) дослідження; 8) кодування текстів згідно з установленими правилами; 9) аналіз отриманих даних; 10) формулювання висновків та пропозицій. Варто також враховувати основні текстові елементи, які досліджуються за допомогою якісного контент-аналізу: -

прикметники, які використовуються в описах;

-

метафори і порівняння;активні чи пасивні форми дієслів;

-

особа, від якої ведеться розповідь;

-

тональні якості: агресивність, сарказм, легковажність;

-

візуальні образи в тексті;

46

-

контекст (положення, джерела, експерти)[43].

2.2 Застосування методів у дослідженні У даній роботі ми досліджуємо вплив медіа на формування іміджу президента на прикладі двох засобів масової інформації – тижневика «Дзеркало тижня» та щоденної газети «Сегодня». «Дзеркало тижня» - всеукраїнська щотижнева газета, що видається українською та російською мовами, а в електронній версії – містить і англокомовні публікації. Видання було засноване у Києві у 1994 році. За версією ВВС[47], воно є найбільш впливовим українським аналітичним щотижневиком. Зберігає політично нейтральну, критичну позицію. Згідно з опитуваннями, проведеними виданням, більша частина аудиторії газети – люди з вищою освітою, кваліфіковані спеціалісти, керівники, власники бізнесу. Видання не одноразово здобувало нагороди за високу професійність діяльності.

Зокрема,

у

1999

році

газета

стала

переможцем

загальнонаціональної програми «Людина року 99» у номінації «Газета року». У 2000 році газета отримала вищу нагороду в сфері журналістики «Золоте перо», а у 2001 році фонд «Цайт -Штифтунг» присудив виданню заохочувальну премію Герда Буцеріуса «Молода преса Західної Європи». Наклад видання - 57 515 примірників. Газета «Сегодня» - щоденна російськомовна всеукраїнська газета. Видання було засноване у Києві у 1997 році. Газета орієнтована на масового читача. Є одним з найбільш популярних щоденних видань. Редакційна політика видання характеризується прихильним ставленням до донецьких бізнесово-політичних кіл. Наклад видання – 99 672 тисяч примірників. Ми обрали для дослідження саме ці видання через наявний у них електронний архів статей, який охоплює публікації необхідного нам періоду (2005-2010 роки), що забезпечує повний доступ до журналістських

47

матеріалів. Різниця форматів видань, з іншого боку, продемонструє різницю у висвітленні предмету нашого дослідження – політичного іміджу глави держави Віктора Ющенка у період його перебування на посаді президента країни. Використання методу якісного контент-аналізу дасть нам можливість отримати

необхідні

якісні

дані

для

подальшої

їхньої

обробки

та

інтерпретації. Головне дослідницьке питання – Як засоби масової інформації впливають на формування іміджу Президента? Генеральна сукупність даного дослідження охоплює статті видань «Сегодня» та «Дзеркало тижня» у період від 2005 року по 2010 рік (часові межі відповідають рокам каденції Віктора Ющенка). При проведенні даного дослідження ми будемо використовувати багатоступеневу вибірку – з усіх публікацій зазначених видань, ми обрали ті, які виходили у період між 2005-м та 2010-м роками. Ми також вибрали ті матеріали, які могли вплинути на предмет дослідження - політичний імідж президента України Віктора Ющенка (2005-2010 роки). Для кожного року правління Віктора Ющенка ми додатково визначили вузлові (тематичноподієві) точки, які були принципово важливими у процесі формування політичного іміджу Президента та слугують в нашому дослідження індикаторами вплив на іміджу. Такими точками є: 2005 рік: • Скандал із сином – Андрієм Ющенко; • Конфлікт всередині «помаранчевої» команди; • Розслідування справи Г.Гонгадзе; 2006 рік: • Газова війна з Росією; • Вибори до Верховної Ради України; 2007 рік: • Дострокове припинення повноважень Верховної Ради України;

48

• Тема широкої коаліції; 2008 рік • Російсько-грузинський конфлікт; • Наростання конфлікту з Росією; 2009 рік - початок 2010 року: • Рішення В. Ющенка балотуватись на президентських виборах; • Героїзація Бандери. Одиницею аналізу в даному випадку виступатиме газетна стаття. Згідно з типологією одиниць аналізу, як її подає Клаус Кріпендорф у своїй праці «Content Analysis: An introduction to its Methodology», така одиниця аналізу є «фізичною» (тобто сутністю з чітко окресленими фізичними та часовими межами). У нашому дослідженні ми виділили такі категорії змісту: 1) Вузлова точка дослідження (задане тематично-подієве обмеження); 2) Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок); 3) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); 4) Головна тема повідомлення (діяльність президента, інше); 5) Географічна локалізація (Україна, світ); 6) Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); 7) Герой повідомлення (Президент України, інші); 8) Наявність ілюстрацій/світлин; 9) Президент як особистість (якості, риси); 10) Президент як політичний лідер країни (характер прийняття рішень); 11) Президент у висвітленні внутрішньої політики; 12) Президент у висвітленні зовнішньої політики; 13) Президент як представник та поборник державних інтересів;

49

Варто зазначити, що у нашому дослідженні ми не встановлюємо систему квантифікації (кількісного оцінювання категорій), оскільки наша увага сконцентрована на дослідженні особливостей змісту, інтерпретації отриманих смислових (не кількісних) даних. Все це можна виразити у вигляді такої таблиці: Таблиця 2.1 Назва видання 1

Вузлова точка дослідження

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші); Наявність ілюстрацій/світлин

3 4 5 6 7 8 9

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер країни (характер прийняття рішень) 11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13

50

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ 3.1. Результати дослідження публікацій видання «Сегодня» Перед тим, як перейти до безпосереднього аналізу висвітлення газетою «Сегодня» певних аспектів діяльності Віктора Ющенко на посаді глави держави (відповідно до «вузлових точок», які ми обрали), варто зазначити загальний тон та стиль видання, яким він був на початковому етапі дослідження. Аналіз порядку денного видання за рік (2005 р.) свідчить про те, що газета «Сегодня» була зорієнтована на масового, некритичного читача. Більшість новинного контенту має розважальний характер, стосується кримінальної тематики, побутових проблем (які, втім, розглядались поверхнево і не вписувались в більш загальний контекст). Крім того, характерними для видання є емоційні (а не інформативні) заголовки, що додає газеті «жовтизни».

2005 рік: У 2005 році серед основних тем, довкола яких формувався образ Віктора Ющенка у засобах масової інформації, були не лише політичні питання. У поле зору медій потрапило приватне життя глави держави спалахнув чималий скандал з приводу поведінки сина Президента Андрія Ющенка.

Дедалі

більше

зростало

напруження

і

всередині

самого

«помаранчевого» табору, результатом чого став внутрішній розкол коаліції. Крім того, чекала на вирішення справа про вбивство журналіста Григорія Гонгадзе. Розглянемо те, як кожна з цих тем висвітлювалась виданням «Сегодня».

1) Скандал довкола сина Віктора Ющенка. За час каденції Віктора Ющенка його син – Андрій Ющенко – не один раз опинявся в центрі уваги медіа. Причини тому були різні – дорогі машини та телефони, якими користувався син глави держави, відпочинок у

51

найдорожчих ресторанах столиці та закордонних готелях, його причетність до стрілянини у столичному ресторані «Козачок», стосовно якого пізніше – вже після 2005 року - проводились розслідування тощо. Лексика, що її використовували журналісти при написанні матеріалів, а також фокус, який вони обирали, є намаганням викликати недовіру до Президента, поставити під питання законність отриманих ним прибутків та підкреслити неправомірність їхнього використання в особистих цілях. Таблиця 3.1. Назва видання Кількість досліджених публікацій

«Сегодня» 11

1

Вузлова точка дослідження

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, ___ міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, Журналіст; інше – посилання на інше джерело) Використовуються посилання на інші ЗМІ (УП, УНІАН, телеканали НТН, «1+1» тощо) та посилання на «свої» джерела. Головна тема повідомлення Приватне життя сім’ї (діяльність президента, приватне президента життя, інше) Географічна локалізація (Україна, Україна світ) Жанр (новинна стаття, аналітична Новинна стаття, стаття, інтерв’ю) кореспонденція, розслідування Герой повідомлення (Президент Андрій Ющенко, Віктор України, інші) Ющенко Наявність ілюстрацій/світлин ___ Президент як особистість (якості, «-» Негативний вплив риси)

3

4 5 6 7 8 9

Скандал довкола сина Віктора Ющенка – Андрія Ющенка

52

10 Президент як політичний лідер 11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики 13 Президент як представник та поборник державних інтересів (характер прийняття рішень)

«-» Негативний вплив ___ ___ ___

Висвітлюючи приватне життя Андрія Ющенка, журналісти в першу чергу звертають увагу на те, скільки коштів витрачає син президента. Заголовки статей зазвичай мають гучний, провокативний характер, в той же час, манера подачі цієї інформації покликана загострити питання, викликати недовіру та обурення в суспільстві. Наводимо декілька прикладів з матеріалів газети за 2005 рік: «Если вас интересует, что там дальше будет с сыном президента, то я разговаривал с Ющенко об этом. Не является он «сыном бога и не будет». Каждая сторона сделала выводы. Вы не увидите на улице больше этой машины. И, по моей информации, ее уже не будет», — заявил Рыбачук» [49]. «Журналист НТН Юлия Дьячук подтвердила корреспонденту «Сегодня», что стоимость бутылки шампанского в ресторане на улице Пирогова, где она встретила Андрея Ющенко и его девушку, — от 1000 до 3000 гривен» [50].

Конфлікт Президента із пресою виглядає як намагання сховати правопорушення: «Резюмируя все сказанное президентом, можно констатировать, что кроме шокирующей новости о том, у журналистов есть «морды», вопросы остались без ответов. Где работает сын президента, на чье имя записана квартира на улице Дарвина и живет ли он там, и кому все-таки принадлежит «черный бумер», на котором катается по городу Андрей Ющенко? Да и что за друг такой, который дарит телефоны за 40 000 евро?» [50]. «По информации «Украинской правды», BMW M6, на котором ездил Андрей Ющенко, сын президента Украины, обзавелось украинскими номерами. Доказательств, что прикрутил их на борт автомобиля непосредственно сын президента, нет, но и считать все это стечением случайностей было бы наивно» [51].

53

Попри критичність у висвітленні життя дітей Юлії Тимошенко та Вітора Ющенка, журналісти газети доволі лояльно описують постать сина Віктора Януковича, не намагаючись викрити якісь детальні подробиці та таємниці його приватного життя. Питання в інтерв’ю з молодим політиком носять дуже неконфліктний характер. «На сегодняшний день в Украине есть три ведущих политика — Виктор Янукович, Виктор Ющенко и Юлия Тимошенко. И людей интересуют не только они, но и их дети. Наши граждане уже знают, кто такие Андрей Ющенко и Евгения Тимошенко, первого — в связи с «автомобильно-ресторанным» скандалом, вторую — со свадьбой с английским рокером Шоном Карром. Ни один из сыновей Януковича — старший Александр и младший Виктор — не были публичны вплоть до последнего времени. Но 16 ноября Виктор Янукович-младший был избран заместителем председателя «Союза молодежи Регионов Украины», а на выходных был внесен съездом Партии Регионов в предвыборный список под номером 89 (это «проходная» часть списка, так что Виктор наверняка станет депутатом). Это, собственно, и стало поводом сделать с ним интервью, чтобы читатель понял who is Виктор Янукович-младший» [52].

Скандали, пов’язані із сином Ющенка, потрапили у поле зору газети «Сегодня» та були використані нею для дискредитації іміджу Віктора Ющенка як особистості, а також як політичного лідера країни.

2) Розкол «помаранчевої» коаліції Іншою темою, яка впливала на імідж Віктора Ющенка, а отже і на рівень підтримки його як президента та політичної сили, яку він очолював, був розкол у таборі «помаранчевих» у вересні 2005 року. Тоді пішли у відставку радник прем’єра України Михайло Бродський, держсекретар України Олександр Зінченко та віце-прем’єр Микола Томенко, звинувативши найближче оточення Ющенка в корупції. Піком цієї гучної події стало підписання наказу про відставку уряду Тимошенко 8 вересня 2005 року. Таблиця 3.2 Назва видання

«Сегодня»

54

Кількість досліджених публікацій

51

1

Вузлова точка дослідження

Розкол «помаранчевої» коаліції

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю);

3 4 5 6 7 8

Герой повідомлення (Президент України, інші); Наявність ілюстрацій/світлин

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер

___

Журналіст Нездатність коаліції Україна Новинна стаття, кореспонденція, розслідування, інтерв’ю Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко ___

9

11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

___ «-» Негативний вплив «-» Негативний вплив ___ «-» Негативний вплив

Взаємовідносини Ющенко-Тимошенко в цей період були описані журналістами газети «Сегодня» дуже яскраво вираженою мовою війни, конфронтації, змагання, зіткнення. Про це свідчать вже самі заголовки статей: - «Это война» [53]; - «Леди Ю. «Трясти» не станут?» [54]; - «Леди Ю. наносит ответный удар» [55]; - «Ну и что теперь делать с Тимошенко?» [56];

55 - «Ющенко попытался успокоить страну» [57]; - «Тимошенко наехала на Раду»[58]; - «Тимошенко предлагает повоевать с Радой» [59]; - «Ющенко перехватывает у Тимошенко революционную инициативу» [60]; - «Путин решил поддержать леди Ю?» [61]; - «Оранжевые» теряют лидерство» [62]; - «Провал президента» [63]; - «Депутаты решили добить Ющенко» [64].

Дуже показовою є одна з публікацій в газеті «Сегодня», яку – з огляду на її стиль та викладене – можна використати для демонстрації позиції видання стосовно конфлікту у «помаранчевій» коаліції. Стаття є відкрито імпульсивною, ворожою та упередженою. «Сегодня» предполагала, что разругавшиеся вконец «любі друзі» начнут между собой открытую войну за власть, но не рассчитывала, что это начнется так быстро (до выборов еще более полугода) и в такой беспощадной форме. Но «унікальні хлопці та дівчата» не удержались от соблазна нажать на «красную кнопку» прямо сейчас. Вероятно, «включилась» историческая память — из глубин подсознания всплыли древние инстинкты, которые когда-то уже привели к кровавой междоусобице после смерти Богдана Хмельницкого и бестолковой анархии времен Петлюры и Махно. Нынче же можно констатировать главный промежуточный итог «обмена ядерными ударами». Им стала тотальная дискредитация всех вождей «оранжевой революции». Нимб святых борцов за дело народное, носителей «духа Майдана», еще сохранявшийся в глазах значительной части населения страны, в начале сентября исчез. Нет героев революции с их божественным предназначением. Есть стаи дельцов, которые грызутся за кормушку власти, рассказывая прилюдно друг о друге ужасные гадости. Если так дело пойдет и дальше, то в этой «ядерной войне» сгорит и «Мессия», и «Дева Святая». А народу останется лишь всматриваться вдаль за линию горизонта, в надежде разглядеть сквозь радиоактивную пыль контуры новой силы. Пусть даже и не святой, и не мессии. Увидит ли?» [65].

Очевидним є те, що видання використовує конфлікт між Ющенком та Тимошенко

для

дискредитації

обох

політиків,

про

що

свідчить

саркастичність та пихатість стилю. У статтях підкреслено безпорадність влади та Президента зокрема, внутрішню неузгодженість, роз’єднаність та ідеологічну розрізненість «помаранчевого» табору. А зміни, що відбулись, змальовуються як незворотні. Це чинило негативний вплив на імідж президента як політичного лідера загалом та як поборника державних інтересів зокрема (через нездатність знайти компроміс хоча б заради

56

інтересів держави, зібрати та об’єднати країну та команду тощо), а також на імідж президента як особу, що впливає на формування внутрішньої політики держави. Крім того, ми також знайшли 7 статей, які стосувались особистого життя доньки Юлії Тимошенко, а саме її одруження із Шоном Каром. Вони також мають упереджено-саркастичний тон. Про це можна судити навіть із провокативних заголовків статей. Наводимо деякі з них: - «Жених дочери тимошенко вначале испугался своей тещи, а теперь называет ее мамой» [66]; - «Концертами в киеве Шон Карр зарабатывает на свадьбу в замке?» [67]; - «Будущий зять Тимошенко похож на «секс—машину» [68]; - «Шон Карр переехал к Тимошенко с ротвейлером» [69].

Крім того, журналісти видання, використовуючи дані соціологічних досліджень не до кінця дотримуються правил їхнього опису, не вказуючи його вибірку, похибку та демографічні характеристики респондентів тощо[70]. Це свідчить про недбалість та непрофесійність журналіста.

3) Розслідування справи вбивства Гонгадзе. Найбільшу увагу з усіх тем, які потрапили в поле зору нашого дослідження

за

2005

рік,

у

виданні

було

приділено

висвітленню

розслідування з приводу вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Таблиця 3.3 Назва видання

Газета «Сегодня»

Кількість досліджених публікацій

59

1

Вузлова точка дослідження

Розслідування справи вбивства Г.Гонгадзе

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело);

3

___

Журналіст, опосередковані посилання на інші ЗМІ ( зокрема, Дзеркало тижня,

57

4 5 6 7

8

Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші);

Німецька хвиля, телеканал ICTV) Незавершеність у розслідуванні справи вбивства Гонгадзе Україна кореспонденція, розслідування, інтерв’ю Віктор Ющенко, Мирослава Гонгадзе, Леся Гонгадзе, Святослав Піскун, Юрій Кравченко, Микола Мельниченко, Борис Березовський

Наявність ілюстрацій/світлин

___

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер

___

9

11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

«-» Негативний вплив «-» Негативний вплив ___ ___

Втім, інформація, як вона викладена у виданні «Сегодня», радше розігріває інтерес, аніж вгамовує його. З одного боку, журналісти відслідковують появу будья-якої нової інформації з цього приводу, але з іншого – справа не рушає з місця. Це створює достатньо дратівливий ефект. Поява нових версій та свідчень, які наче існують, але які все ж ніхто так і не чув, поступово починає втомлювати читача. І в цьому сенсі роль Президента залишається незрозумілою.

«— Новый прокурор сможет довести «дело Гонгадзе» до конца?

— Как известно, при перестановке мест слагаемых сумма не меняется. То же и с Генпрокурорами... К тому же, чтобы наконец добрались до заказчиков преступления, нужно решение не Генпрокурора, а политическая воля президента Ющенко. Если же судебное разбирательство ограничится

58 наказанием только исполнителей, я оставляю за собой право подать еще один иск в Евросуд» [71].

Нерішучість Президента та його слабкість як політика згадується ЗМІ вже відкрито: «Однако, видно, свою энергию Генпрокурору надо было куда-то девать и он начал «рвать» окружение самого президента, заведя, в частности, дело на его кума Петра Порошенко. Вероятно, он решил действительно стать самостоятельным игроком, надеясь то ли на нерешительность Ющенко, который не посмеет снять «прокуроракумоборца», то ли на возможность уйти в большую политику с «чемоданами компромата» в случае, если президент его в отставку таки отправит (про генпрокурора Олексія Піскуна) [72].

Відсутність вираженої позиції Президента, ініціативи у проведенні розслідування, зробило його в очах суспільства ще більш безпорадним та бездіяльним. Зі свого боку ЗМІ використовували тему для привернення ще більшої уваги аудиторії, друкуючи будь-яку чутку, яка може стосуватись розслідування, попри абсурдність і наперекір сказаному раніше. Зокрема, один з матеріалів (достатньо короткий) був присвячений версіям вбивства Гонгадзе. Перелічимо їх так, як вони були названі у статті: «1. Убил азиат; 2. Убили хулиганы-наркоманы; 3. Чеченский след; 4. Дискредитация Кучмы; 5. Крымская версия; 6. Убила банда «оборотней»; 8. Убила милиция». Пояснювались ці версії мінімум – одним, максимум сімома реченнями [73], а аргументи ґрунтувались на здогадках автора. Джерела, що на них посилались журналісти, виглядають вкрай ненадійними: «Сегодня» удалось узнать версию убийства Гонгадзе, основанную, как заверил источник, на показаниях подозреваемых в этом преступлении. Конечно, все могло быть и не так...» [74]; «Кроме того, «Сегодня» удалось собрать эксклюзивную информацию из неофициальных, но заслуживающих доверия источников. О ее достоверности можно будет судить в скором времени, когда прогнозируемые события произойдут и тайное станет явным» [75]; «Тем не менее, по информации «Сегодня», Юрий Федорович остается главным фигурантом «дела Гонгадзе» [76]; «Как стало известно «Сегодня» из заслуживающего доверия источника, в минувшую среду та часть «дела Гонгадзе», которая касается подозреваемых в непосредственном убийстве журналиста, бывших офицеров милиции Костенко и Протасова (они арестованы), а также Поповича (был водителем машины, увезшей Георгия в последнюю поездку, находится на подписке о невыезде), передана, наконец, в суд»[77].

59

Таким чином, ця тема також потрапила у поле уваги ЗМІ. Відсутність ініціативи з боку глави держави перетворила його на стороннього спостерігача, який нічого не здатен зробити сам. І чим більше ЗМІ розкручували цю тему, не розкриваючи її, не оголошуючи довгоочікувану відповідь на запитання, тим сильніше роздратування це викликало в суспільстві.

2006 рік: У 2006 році темами для багатьох обговорень в суспільно-політичному житті країни були газова війна з Росією та дострокові вибори до Верховної Ради України. Розглянемо, які аспекти виділяє видання «Сегодня» у висвітленні кожної з цих тем.

4) Газова війна з Росією Новий 2006 рік почався для президента Ющенка та його команди з нових проблем -

встановлення домовленостей щодо ціни на газ із

Російською Федерацією. Тема газу була наскрізною в газеті «Сегодня». Загальний тон публікації став набагато більш агресивним. У зв’язку із тим, що вже в березні 2006 року на країну чекали чергові вибори до Верховної Ради, це була одна з можливостей вплинути на позиції влади, скориставшись як їхнім внутрішнім розколом, так і демонстрацією прорахунків у зовнішньому векторі політики. Таблиця 3.4 Назва видання

Сегодня»

Кількість досліджених публікацій

67

1

Газова війна з Росією

Вузлова точка дослідження

60

2

3 4 5 6 7 8

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші); Наявність ілюстрацій/світлин

9

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер 11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

___

Журналіст, опосередковані посилання на інші ЗМІ Нездатність вирішити газове питання Україна, світ кореспонденція, аналітична стаття, інтерв’ю Віктор Ющенко, Юрій Єхануров, Володимир Путін ___ ___ «-» Негативний вплив «-» Негативний вплив «-» Негативний вплив «-» Негативний вплив

Сенсаційність, провокативність та почасти некоректність заголовків: - «Страшные рекорды: в Украине вымерзло целое село — мороз убил 220 человек» [78], - мова йде про загальну кількість загиблих через переохолодження в Україні з моменту настання морозів.

- «Больных детей согреют опилками и ветками» [79], - мова йде про нову фінську технологію заощадження газу, яка буде використовуватись у міській дитячій лікарні міста Рівне.

- «В Виннице вместо газа используют шелуху» [80], - мова йде про побудову котельні, яка для роботи використвує лушпиння соняшника.

- «Ющенко больше — не главный» [81], - про набрання сили конституційної реформи.

- «Мороз доконал Ющенко» [82], - про застуду Ющенка. («Мороз, от которого страдает Украина, выводит из строя не только городские теплоцентрали, но и

61 власть предержащих. Вчера стало известно, что его жертвой пал Виктор Ющенко»).

Газета чимдалі більше фокусує увагу на проблемах: дорожчають продукти («Вопреки бодрым реляциям правительства об успешном решении газовой проблемы, она напоминает бомбу замедленного действия»[83], горілка [84], квартплата [85], почалась епідемія кору та туберкульозу [86], навіть у висвітленні подій спорту журналісти користуються можливістю нагадати про газ [87]. Підкреслюється безвихідність та суспільне невдоволення: «Нынешний газовый кризис между Украиной и Россией, безусловно, самый серьезный, но далеко не первый. И не первый для Виктора Ющенко, как для ключевой фигуры украинской власти» [88]; - «С наступлением нового года российско-украинское «газовое противостояние» вступило в новую стадию. Старые договора закончились, новые не подписаны, но «перекрыть кран» строптивым «хохлам» невозможно технически: для этого надо резко уменьшать добычу газа.»

[89]; - «Как рассказал «Сегодня» координатор акции Сергей Хоменко, студенты, мерзнувшие в прошлом году за победу Виктора Ющенко, сейчас делают то же самое, дабы выразить свой протест последним газовым договоренностям с Россией, правильность которых отстаивает Ющенко» [90].

В той же час, будь-яке позитивне рішення висвітлюється як крок влади заради прихильності електорату на виборах [91]. Висвітлення теми газового питання вплинуло на імідж Президента в багатьох аспектах – і як політичного лідера загалом, і як ключової фігури у визначенні внутрішньої політики, і як поборника інтересів держави. Це пояснюється тим, що невирішеність газового питання мала економічні наслідки для суспільства, особливо для назахищених категорій.

5) Вибори до Верховної Ради України (26 березеня 2006 року) Чергові вибори до Верховної Ради відбулись 26 березня 2006 року. Передвиборча кампанія офіційно почалась 7 липня

2005 року, втім,

найбільше уваги преси ця подія почала привертати в останні місяці кампанії.

62

Ми досліджували, яким чином тема виборів фігурує у новинному контенті з січня по березень включно. Таблиця 3.5 Назва видання

«Сегодня»

Кількість досліджених публікацій

72

1

Вузлова точка дослідження

Вибори до ВРУ

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші); Наявність ілюстрацій/світлин

3 4 5 6 7 8 9

___

Журналіст Політична ситуація та настрої в країні напередодні виборів. Україна кореспонденція, інтерв’ю Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, ___

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер

«-» Негативний вплив

11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

«-» Негативний вплив

«-» Негативний вплив

«-» Негативний вплив «-» Негативний вплив

Для висвітлення передвиборчих перегонів було характерне ще більше загострення уваги на проблемах та постійна апеляція до бездіяльної та

63

слабкої

влади,

внутрішнього

розколу

«помаранчевої»

команди.

Продовжуються звинувачення влади у наявній газовій кризі: «Он (прим. Автора – Ренат Ахметов) также «проехался» по газовым соглашениям, заключенным между Украиной и Россией. По его мнению, Киев во многом сам спровоцировал конфликт с Москвой, а когда он уже начался, не смог отстоять национальные интересы. [92].

Будь-які дії Віктора Ющенка розглядаються через негативний контекст та в негативній перспективі: «В среду во время посещения Збаражского замка на Тернопольщине Виктор Ющенко, очевидно растроганный преподнесенными ему подарками традиционно этнографического характера, высказал мысль о желательности привлечения частного капитала к превращению замков, подобных Збаражскому, в объекты повышенного туристического интереса». (Матеріал вийшов під гучним заголовком «Президент предложил распродать украинские замки» [93]).

Спостерігається

така

тенденція:

в

негативних

повідомленнях

президента частіше згадують як особистість, вживаючи «Віктор Ющенко» і гіперболізуючи негативні аспекти, в той час, як, повідомляючи про події, що не мають негативного контексту, згадується «Президент», при чому заголовок при цьому часто є безособовим реченням. «Президент подписал Закон «О внесении изменений в Закон «О статусе ветеранов войны, гарантиях их соцзащиты», которым расширяется перечень льгот и уточняются отдельные положения принадлежности к статусу ветерана войны. («Добавили льгот ветеранам» [94]).

Українська влада і досі виглядає в очах суспільства розгубленою, «м’ягкотілою» внутрішньо розрізненою, демонструючи відсутність ідеї і, натомість велике бажання кожного для себе гарно розподілити портфелі.

[95];[96],[97]. І все це – на руку Партії регіонів: «Регионалы» тем временем заняли выжидательную позицию — они надеться, что «оранжевые» как всегда промеж собой разругаются и придут за помощью к «регионам» [98].

Найкращий сценарій розвитку після виборів, за версією «Сегодня» коаліція «Помаранчеві пролетіли» у складі Партії регіонів, Соціалістичної партії України та Комуністичної партії України + охочі, окрім НУНС та БЮТ.

64 «Наиболее однородная в идеологическом плане и, в этом смысле, наиболее дееспособная коалиция»[99].

Відчутна фамільярність та простежується «жовтизна» таблоїдного формату, гучні, про вокативні та сміливі заголовки, спекулювання соціологією (використання її без зазначення усіх необхідних вихідних даних) у висвітленні діяльності Президента: - «До свиданья, Кравчук! Прощайте, Литвин! Бай, Шуфрич!» [100]; - «Сегодня» прошлась по местам шоппинга Ющенко» [101]; - «Сегодня» нашла магазин «Фермер», где обожает бывать президент» [102]; - «Happy birthday to Ющ!»[103]; - «Помаранчевая коалиция» похоронена» [104]; - «Люди готовы бежать от «оранжевых» куда угодно» [105]; - «Почти половина украинцев хочет обратно в СССР» [106].

Широке обговорення знаходять питання пільг для пенсіонерів, «дітей війни», молодих мам тощо, а також аварії на теплотрасі в Алчевську і з цього приводу - загального стану ЖКГ. Таким чином, напередодні виборів публікації у газеті «Сегодня» у аспекті висвітлення діяльності Президента носили відкрито ворожий характер. Теми, що їх торкалися журналісти у матеріалах, були дуже різними, втім, імідж Віктора Ющенка у всіх них змальовувався негативно. Імідж Ющенка як особистості, політичного лідера, поборника державних інтересів та особи, що впливає на визначення внутрішньої та зовнішньої політики, зазнав суттєвого негативного впливу. Партія Регіонів, натомість – виходячи з публікацій видання – зайняла вигідну вичікувальну позицію, спостерігаючи за внутрішніми конфліктами політичного конкурента, аби потім безперешкодно заволодіти владою. Правляча

коаліція

була

сформована

через

три

місяці

після

парламентських виборів. 22 червня 2006 року були оголошені результати переговорів

трьох

політичних

сил,

що

ввійшли

в

коаліцію.

До

«помаранчевої» коаліції увійшли БЮТ, Блок партій «Наша Україна» та СПУ. Партія регіонів та КПУ сформувала опозицію. 7 липня 2006 року лідер СПУ Олександр Мороз (обраний головою ВР за підтримки Партії регіонів та КПУ)

65

оголосив про вихід з коаліційної угоди і про вступ в «антикризову» коаліцію. У свою чергу, «антикризова» коаліція висунула кандидатуру Віктора Януковича на посаду прем’єр-міністра. Ющенко погодив цю кандидатуру, втім, закликав до формування широкої коаліції за участі «Нашої України», в основу якого мають лягти принципи Універсалу національної єдності та продовження курсу євроатлантичної інтеграції. Втім, ці переговори не дали результатів. 17 жовтня лідер парламентської фракції «Наша Україна» Роман Безсмертний оголосив, що НСНУ переходить в опозицію до чинного уряду Віктора Януковича і широкої правлячої коаліції.

2007 рік: Восени 2007 року протистояння між президентом Віктором Ющенко і парламентською більшістю – ПР, СПУ, КПУ - набирає обертів. 22-23 березня 5 депутатів від Блока Юлії Тимошенко і шість від Нашої України переходять в правлячу коаліцію, після чого її чисельність склала 258 депутатів (із 450). У відповідь на це Віктор Ющенко назвав перехід депутатів з фракції у фракцію неконституційним, оскільки він не відповідає волевиявленню виборців. 2-го квітня 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписує указ «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради», призначивши дострокові вибори нардепі на 27 травня.

2007 рік ми будемо досліджувати через призму таких подій, як дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та питання створення «широкої» коаліції між політичними силами, які пройшли до новообраного парламенту.

6) Дострокове припинення Президентом повноважень Верховної Ради України З 1 квітня 2007 року газета «Сегодня» запустила сайт «Сегодня.ua», де, окрім журналістських статей розміщувались також новини, взяті з інших

66

ресурсів (джерело зазначається внизу статті). У нашому дослідженні ми звернули увагу як на матеріали журналістів (які виходили у друкованій версії газети), так і на матеріали, що розміщувались на сайті. Дослідження матеріалів, що стосувались теми розпуску Верховної Ради не дає підстав говорити про зміну редакційної політики, втім, запозичені з інших джерел (УНІАН, РБК, Українські новини, Дело, Пик Украина, Главред, УП тощо) новини почасти допомагали збалансувати позицію журналістів газети. Її достатньо легко виокремити із загальної маси за своєрідною стилістикою (агресивна лексика, метафори, гучні заголовки, провокативність тощо). Таблиця 3.6 Назва видання

«Сегодня»

Кількість досліджених публікацій

71 (із них 35 – авторські)

1

Вузлова точка дослідження

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше);

Дострокове припинення Президентом повноважень ВРУ Україна, Політика

3 4

5 6 7

Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші);

8

Наявність ілюстрацій/світлин

9

Президент як особистість (якості,

Журналіст, повідомлення інформаційних агенцій Законність та незаконність дострокового припинення повноважень Верховної ради Президентом. Україна, світ Кореспонденція, інтерв’ю, аналітична стаття Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Віктор Янукович + ___

67

риси) 10 Президент як політичний лідер 11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

«-» Негативний вплив «-» Негативний вплив ___ «-»Негативний вплив

Якщо говорити про позицію видання, не беручи до уваги копі-пейсти з інших джерел, то Ющенко у ситуації дострокового припинення повноважень Верховної Ради не змінив свого статусу об’єкта критики. Його рішення щодо розпуску парламенту було щонайменше неочікуваним для суспільства.

- «Сегодня» узнала: Роспуска Рады не будет». Представители парламентского большинства говорят, что собрались мириться с президентом»[107]; - «Украинские экс-президенты не видят оснований для роспуска парламента. Экспрезиденты Украины сомневаются, что нынешний глава государства сможет распустить парламент»[108];

У своїх матеріалах журналісти наводили аргументи, що таке рішення глави держави є незаконним, посилаючись на різні джерела: - «Кабмин может начать импичмент президенту. Нарушение Конституции – это основание для импичмента Президента в любой стране мира»[109]; - «Путин сам очень трепетно относится к Конституции. А так как нет никаких основания для Ющенко распускать парламент, то значит, официальный Кремль не признает роспуска Рады», - сказал Сергей Марков, российский политолог близкий к Кремлю» [110]; - «ПАСЕ раскритиковала украинских политиков. Украинские политики борются за власть, а не за политику, уверена содокладчик мониторингового комитета Парламентской ассамблеи Совета Европы Ханне Северинсен» [111].

В той же час «Сегодня» наводить позицію Віктора Ющенка, як він її висловив в інтерв’ю виданню The Times, стосовно налаштованості рішення конфлікту шляхом переговорів із протилежною стороною.

- «Мой долг, как президента, помочь стране понять, что принятие европейских политических стандартов является для нас очень важным. Не следует рассматривать политику как конвейер по сборке автомобилей. Нужно достигать сердец людей", - отметил Ющенко» [112].

68

Крім того, газета також висвітила одностайну підтримку Юлією Тимошенко розпуску парламенту: - «Не нужно никаких решений Конституционного суда Украины. Конституция дает на это право. Если парламент не будет распущен, фактически Украина будет брошена на произвол, это будет национальным предательством Украины» [113].

Журналісти газети «Сегодня» не обмежували в доступі до фактів та висловлених думок з боку української еліти та закордонних експертів. Ілюстрації, подані у статтях, були запозичені більшою мірою у іноземних інформ-агенцій і мали нейтральний характер. Втім, змальовуючи події того часу, журналісти, користуючись можливістю, висловлювали суб’єктивну авторську думку щодо настроїв в суспільстві. «По мнению нашего корреспондента, настроение на Майдане было куда более агрессивное, чем в 2004 году. Это подогревалось и соответствующей музыкой – к примеру, звучала песня «Вже вечір вечоріє» (известный припев «Ах, лента за лентою - набої подавай, вкраїнський повстанче, в бою не відступай!») (...)Как заметил наш корреспондент, объединяет оба лагеря то, что и на Европейской площади, и на Майдане недовольны действиями президента. Его критикуют за нерешительность, которая и привела к такой ситуации в политике»[114]. Таким чином, розпуск Президентом Верховної Ради не міг залишитись поза увагою не лише українського суспільства, але й світової спільноти. Втім, видання «Сегодня» скоріше розглядало цей хід як результат слабкості Президента, усвідомлення ним сладності ситуації, у яку він потрапив, як останній шанс для порятунку. Це вплинуло на імідж Ющенка як політичного лідера, захисника інтересів українського народу та засвідчило його нездатність навести лад в країні іншими – менш радикальними та дипломатичними – методами. В той же час варто відмітити, що висвітлення видання конфлікту було доволі зваженим в аспекті представлення різних точок зору. На нашу думку, цьому сприяла відкритість інформаційного простору у середовищі Інтернет і неможливість продовжувати радикально

69

критичний стиль висвітлення подій надалі без втрати читацької аудиторії та рейтингу.

7) Тема широкої коаліції Питання, якою буде наступна парламентська коаліція стало найбільш актуальним у політичному житті України, а отже і у медійному дискурсі. Чуток, заяв і варіантів подальшого розвитку подій було надзвичайно багато, тому передбачити результати було неможливо. Подивимось на те, яким чином висвітлювали цю тему журналісти газети «Сегодня», та які варіанти розвитку подій були викладені у матеріалах видання. Таблиця 3.7 Назва видання

«Сегодня»

Кількість досліджених публікацій

37

1

Вузлова точка дослідження

Створення широкої коаліції

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші);

Україна, Політика

3 4 5 6 7

8

Наявність ілюстрацій/світлин

Журналіст, повідомлення інформаційних агенцій Яким чином буде сформована правляча коаліція Україна Кореспонденція, інтерв’ю, аналітична стаття Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Віктор Янукович, лідери політичних партій +

70

9

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер 11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

___ «-» Негативний вплив «-» Негативний вплив ___ «-» Негативний вплив

В одній з публікацій газети «Сегодня» було описано три можливі варіанти коаліції [115]: 1. Коаліція, в якій провідну роль відіграватиме Партія Регіонів (якщо ПР візьмуть більшість голосів в парламенті або самостійно, або разом з комуністами); 2. Коаліція, в якій провідну роль відіграватиме БЮТ ( якщо об’єднається у коаліцію з НУНС); 3. Широка коаліція – об’єднання ПР та НУНС, у якому обидві сили матимуть приблизно рівні можливості впливати на політику уряду. Автор даного матеріалу також запропонував додатковий варіант під умовною назвою «Ющенко», який матиме місце в тому випадку, якщо в результаті політичної кризи, яка очікується після виборів, Ющенко зможе якимось чином повернути собі повноваження, які президент мав за часів Кучми. Але останній сценарій, з огляду на представлені вище варіанти розвитку подій, автором одразу відкидаються. Перемогу ПР «Сегодня» описує у дуже позитивних термінах: гарні відносини з Росією, відмова від нав’язування геополітичних переваг, звільнення від українізації східних регіонів, і, можливо (в осяжному майбутньому), надання російській мові статусу другої державної. Втім, автори переконують, – на україномовне населення це не вплине. Партія регіонів, переконаний автор, зможе навести порядок і в судовій системі:

71 «Здесь кровно заинтересованы в том, чтобы вывести судей из под контроля президента. Также, учитывая, что опора партии – это крупный промышленный бизнес, который заинтересован в сохранности собственных активов, ПР будет настроена резко ограничить возможности использовать суды для перераспределения собственности и рейдерских захватов, что само по себе значительно оздоровит судебную систему[115].

ПР, продовжуючи думку авторів статті, не погодиться на розширення повноважень президента, а тому протистояння парламенту та Ющенка продовжиться (втім, можливо, зійде нанівець до 2008 року). Передбачена можливість

створення

конституційної

більшості,

яка

обмежить

повноваження президента на користь місцевого управління. За таких умов Янукович отримає перемогу і на президентських виборах. При цьому, у зовсім інших кольорах змальовуються варіанти розвитку подій за умов, якщо при владі буде БЮТ та НУНС: «БЮТ. Ющенко. Тут примерно все понятно – активизируется насильственная украинизация юго-востока и вообще всех сфер жизни страны (СМИ, кино, культура, суды). Также активизируются попытки объединить православные церкви и отсоединить их от Московского патриархата. О референдуме по НАТО тоже наверняка все забудут. Все это усилит нестабильность в стране и межрегиональные противоречия, которые с новой силой выплеснутся на президентских выборах»; «Ющенко. Так как ему предстоит избираться на второй срок, в ближайшие два года выплаты населению будут расти (за счет тех же источников, что и у БЮТ). Однако затем, в силу того же замедления экономического роста, а также серьезного влияния либеральных экономистов в окружении Виктора Андреевича, власти перейдут к куда более жесткого социальной политики и рост соцвыплат может прекратиться вовсе»[115].

Створення широкої коаліції можливе, на думку автора, лише за капітуляції однієї зі сторін (або Янукович відмовляється від президентства та своїх принципових вимог, або Ющенко та «Наша Україна»). І перший, і другий варіант автор вважає малоймовірним. Крім того, аби остаточно переконати читача у потрібному виборі, газета публікує такого ж роду аналітику, згідно з якою БЮТ та НУНС, попри питання здобуття місць у парламенті, не знайдуть спільної мови і будуть

72

приречені на розбрат, розвалення коаліції та повернуть країну у стан кризи.

[116].Висновок звучить так: «Если компромисса по этим проблемам не найдут, Банковая не даст отмашки своим депутатам из НУНС голосовать за Тимошенко-премьера, а значит, и коалиции никакой не будет (точнее будет, но тогда уже "широкая"). Другой вопрос, что Юля, разозлившись на Виктора Андреевича, может "докупить" голоса у коммунистов и блока Литвина (а то и у "Регионов") и перетянуть на свою сторону как можно больше нунсовцев, чтоб избраться премьером без согласия Ющенко. Правда, путь рискованный — голосов может не хватить. Но, повторимся, это возможно».

Як ми бачимо, тон статті доволі провокативний і більшою мірою базується на припущеннях. Попри те, що газета демонструє позиції представників різних політичних сил, вона є доволі заангажованою у своїх аналітичних матеріалах. У такому вирі інформації читач буде шукати більш глобальний погляд на проблему, аргументований аналітичний підхід. Втім, статті подібного ґатунку до них навряд чи можна віднести. Намагаючись відштовхнути симпатії читача, журналісти нав’язують певні стереотипічні уявлення, сприяють їхньому вкоріненню в масову свідомість і тим самим вкорінюють певне враження, картину дійсності, образ, імідж. Тому, ми маємо відмітити

негативний

вплив

на

суспільне

уявлення

президента

як

політичного лідера, поборника державних інтересів та особу, що впливає на формування внутрішньої політики.

2008 рік: Вплив на імідж Президента протягом 2008 року ми будемо розглядати на прикладі таких тем: 8) Російсько-грузинський конфлікт (позиція Віктора Ющенка); Збройний конфлікт між Грузією та Росією спалахнув у серпні 2008 року на грунті грузинсько-осетинського конфлікту. Через сепаратистські тенденції в регіоні грузинські та південноосетинські війська вели перестрілки різної інтенсивності з кінця липня 2008 року. 7 серпня сторони уклали

73

мораторій на ведення вогню. Втім, після того, як грузинська сторона зафіксувала обстріл грузинських міст південноосетинськими озброєними формуваннями, в ніч на 8 серпня країна офіційно оголосила про початок військової операції по відновленню конституційного ладу в невизнаній республіці Південна Осетія. Вдень (8 серпня) до конфлікту на стороні Південної Осетії, захищаючи громадян Росії, які проживають на цій території, офіційно приєдналась Росія в рамках операції по примушування грузинської сторони до миру, яка тривала до 12 серпня. З 14 по 16 серпня в результаті перемовин між главами Росії та Грузії був підписаний план мирного

врегулювання

грузинсько-осетинського

конфлікту

(«План

Медведєва – Саркозі»). Таблиця 3.8 Назва видання

«Сегодня»

Кількість досліджених публікацій

172 ( з них журналістських28 ) Російсько-грузинський конфлікт Украина, Политика, Мир, Война в Осетии

1

Вузлова точка дослідження

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші);

3 4 5 6 7 8

Наявність ілюстрацій/світлин

Журналіст, повідомлення інформаційних агенцій Позиція Віктора Ющенка щодо конфлікту на Кавказі Україна Кореспонденція, інтерв’ю, аналітична стаття Віктор Ющенко, Михайло Саакашвілі, Дмитро Медведєв + (фоторепортажі)

74

9

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер 11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

___ «-» Негативний ___ «-» Негативний ___

Цей військовий конфлікт привернув увагу всього світу і завдяки посередництву ЗМІ був перенесений в інформаційну площину, переріс у так звану «інформаційну війну». Кожна зі сторін намагалась подавати інформацію так, аби залишити свою репутацію незаплямованою, а дії виправданими. Дослідження журналістських матеріалів цього періоду у виданні «Сегодня», засвідчило великий ступінь заангажованість. Стаття, що вийшла 9-го вересня, на наступний день після початку війни, мала назву «Цхинвали разрушен. Везде горы трупов», що супроводжулась фотографією розгромленого міста [117]. «Вечером в четверг президент Грузии Михаил Саакашвили объявил, что, желая мира в регионе, Грузия в одностороннем порядку прекращает огонь. Но уже ночью, в день открытия Олимпиады (!), грузинские системы залпового огня «Град» открыли огонь по столице Южной Осетии Цхинвали. Так на Кавказе началась новая война (в Тбилиси ее называют «восстановлением конституционного порядка», а в Осетии — агрессией Грузии). К моменту верстки номера в нее уже фактически втянулась Россия — ее вооруженные силы перешли границу с Южной Осетией...Свидетельства очевидцев: «Город разрушен, повсюду горытрупов, ни проводной, ни мобильной связи нет. Все оставшиеся в городе прячутся в подвалах» [117]. За версіями журналістів газети, Грузія почала наступ спонтанно, попри щойно підписаний мир. Інформація про причину оголошенню стану війни не згадано. Газета подає історію конфлікта, хронологію і можливі варіанти вирішення. У наступних номерах подано репортаж власного кореспондента з

75

місця

новин,

сповненого

страшними

подробицями

побаченого

та

фотографіями, сповідями очевидців. Лунають гучні заголовки, за якими насправді приховуються роздуті журналістами факти [118]. Друга шпальта випуску 13 серпня містила заголовок «Война закончилась. Россия ждет свержения Саакашвили». І поруч – стаття під заголовком «НУНС И БЮТ — ЗА ГРУЗИЮ, КПУ — ЗА РОССИЮ, РЕГИОНЫ» — НЕЙТРАЛЫ» [119]. Партія регіонів закликала владу не демонструвати активну проргузинську позицію, дбаючи про національні інтереси [120]. «Россия удержалась_таки от соблазна уничтожить режим Саакашвили путем оккупации Грузии, чем предотвратила вмешательство в конфликт стран Запада. Теперь российская армия, не обращая внимания на призывы «уважать территориальную целостность Грузии», закрепится на южных границах Абхазии и Осетии (из которых уже выбиты грузинские войска) и будет ждать, пока грузины (или американцы) сами не поменяют проигравшего войну Саакашвили на кого-то более договороспособного с Москвой. Как сербы свергли Милошевича после того, как тот потерял Косово» [121].

Як ми бачимо, оцінки гіперболізовані, емоційна лексика, відповідні фотографії – все це мало на меті переконати читача в правильності та об’єктивності даної інформації. Втім, зовсім інший вигляд мали публікації видання на Інтернет-сайті. Стрічка новин, яку «Сегодня» оновлювала, користуючись даними інших ЗМІ, містила абсолютно різні заяви обох сторін. В цьому сенсі газета, з одного боку, стала ще одним ретранслятором інформаційної війни, а з іншого - віддзеркалювала поліфонію поглядів. Велике значення та враження справляли фотографії з місця подій. Щоправда, використовуючи дані з інших джерел, газета, втім, ставила гучні та про вокативні заголовки: - «Ющенко заработал от Буша похвалы за Грузию» [122]; - «CNN: в Пентагоне признали победу России в Грузии.Неназванный представитель МО США, слова которого приводит CNN, заявил о достижении Россией своих ключевых военных целей в Грузии. По его словам, значительный урон нанесен грузинской ПВО и Тбилиси с трудом может координировать свои военные операции» [123]; - «Украина верит, что Россия не станет мстить за то, что мы вооружили Грузию. Заместитель главы Секретариата президента Андрей Гончарук заявил, что

76 никаких объективных причин для применения Россией экономических санкций в отношении Украины нет» [124]; - «Саакашвили отправил Грузию на передовую борьбы с Россией. Президент Грузии, выступая на многотысячном митинге в центре Тбилиси, назвал свою страну передовым фронтом борьбы Европы с Россией. «Мы пролили первую кровь, и это был наш выбор, мы хотим цивилизованную и развитую страну», сказал Саакашвили» [125]; - «Украину попросили попридержать язык по поводу войны в Осетии. Эксперт по вопросам Восточной Европы Гергард Симон считает, что Украине следует быть чрезвычайно сдержанной относительно конфликта вокруг Южной Осетии» [126]; - «У России осталась надежда на Азию. Запад думает, как наказать Россию, а Медведев обхаживает Китай» [127]; - «Саакашвили не повесился, он через полчаса выйдет к прессе» [128].

Імідж Віктора Ющенка виглядав по-різному у друкованій версії видання та в Інтернет-новинах «Сегодня». Присутність багатьох точок зору на проблему (у стрічці новин сайту) викривала певні складні моменти та неоднозначність

оцінок.

Згідно

з

позицією

видання

(базуючись

безпосередньо на журналістських матеріалах), імідж президенрта був негативний через підтримку «порушників миру», постачання їм зброї (а отже і підігрівання конфлікту), захисту інтересів Грузії, активні перемовини щодо вступу обох країн в НАТО, надання Україною Грузії гуманітарної допомоги. Гарні стосунки двох країн зіграли свою роль (за принципом «друг мого ворога – мій ворог»), втім ризик України бути втягненою у війну зростала. Противагою цьому негативному іміджу було визнання та підтримка Грузії з боку США та частини держав Заходу.

9) Наростання конфлікту з Росією Другою темою, що потрапила в поле зору як суспільства, так і медій (у тому числі іноземних) стало посилення протистояння Києва та Москви. Перш за все, на грунті політичної нестабільності та невизначеность позиції України у зовнішній політиці. Таблиця 3.9 Назва видання

«Сегодня»

Кількість досліджених публікацій

169 (з них 59-авторські)

77

1

Вузлова точка дослідження

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші);

3 4 5 6 7

8

Наявність ілюстрацій/світлин

9

Наростання конфлікту з Росією Україна, Політика

Журналіст, повідомлення інформаційних агенцій Яким чином буде сформована правляча коаліція Україна Кореспонденція, інтерв’ю, аналітична стаття Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Віктор Янукович, лідери політичних партій +

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер

«-» Негативний вплив

11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

«-» Негативний вплив

«-» Негативний вплив

«-» Негативний вплив «-» Негативний вплив

Проаналізувавши публікації на сайті газети «Сегодня», можна сказати, що кількість новин, запозичених у інших ЗМІ для новинної стрічки зростає. Переважно джерелами є Українська Правда, ЛігабізнесІнформ, УНІАН, РБКУкраїна, Іносмі, Главред, Українські новини, посилання на іноземні видання тощо. Стиль видання, втім, можна помітити по заголовках статей: - «Ющенко рассказал украинцам, как они, собственно, обязаны жить. Глава государства призывал украинцев в момент потрясений и в мгновения победы лелеять общенациональную, единую для всех солидарность» [129];

78 - «Места, где Ющенко бегал с лопатой, засадили новыми деревьями» [130]; - «У Тимошенко таки заметили указ Ющенко по ЧФ и решили его выполнить» [131]; - «Ющенко хочет командовать российским флотом. В Москве не обращают внимания»[132]; - «Ющенко договорился с Медведевым и дальше мусолить тему о выводе ЧФ» [133]; «Ющенко советуют уйти в поля и стать мужиком» [134]; - «Ющенко забыл, что собрался дружить с Россией, и обвинил ее в неуважении к Украине»[135]; - «Ющенко против Тимошенко: перемирие закончилось» [136]; - «Ющенко завтра ПРиБЮТ. "Регионы" и Тимошенко почти уже обо всем договорились: Янукович — президент, Юля — премьер» [137]; - «Наливайченко признался, что СБУ помогает Ющенко вступать в НАТО» [138].

У фокусі видання «Сегодня» перебували взаємовідносини Ющенко та Тимошенко, які мали негативний характер в тому сенсі, що демонстрували повну відсутність діалогу між політичними лідерами, а також розрізненість думок всередині політичних партій обох лідерів щодо подальшої долі країни.

- «Тимошенко отказалась поддержать Ющенко на президентских выборах» [139]; - «Ющенко собирается в Белый дом, а Тимошенко — в Кремль» [140]; - «Президент обвинил в крымском сепаратизме Россию, а Тимошенко — Ющенко» [141]; - «Судебный пинг-понг Ющенко и Тимошенко» [142]; - «В БЮТ советуют Ющенко уйти в отставку» [143]; - «Ющенко обвинил Тимошенко в «демонтаже демократических достижений» [144]; - «Тимошенко заверяет, что Ющенко никакая отставка не грозит»[145]; - «Жвания заявляет, что Ющенко заставлял Луценко создать коалицию с блоком Черновецкого» [146]; - «Кравчуку не нравится «беззубость» Ющенко и Тимошенко во внешней политике» [147]; - «Генсек НАТО намекнул, что ради Альянса Ющенко и Тимошенко должны помириться» [148]; - «Бютовцы хотят посмотреть, как Ющенко будет бегать, чтобы создать коалицию» [149]; - «В Европе сожалеют, что Ющенко встал на «плохой путь» [150].

Співпраця Ющенка та Тимошенко зайшла в глухий кут, газове питання та питання базування Чорноморського флоту РФ в Севастополі залишаються невирішеними і породжують численні суперечки сторін з цього приводу; паводок у Івано-Франківській області, вступ України до СОТ та намір стати членом НАТО, - все це викликає незадоволення російської сторони та погіршує відносини у перемовинах щодо інших питань. Піднімається питання визнання Голодомору геноцидом, яке також висвітлюється виданням у негативному контексті: «А закон о Голодоморе как геноциде? Как с его точки зрения объяснить тот факт, что в одних украинских селах голод был, а в других - тоже украинских -

79 не было? И ведь именно из-за слова "геноцид" у нас Мы ведь могли сказать — у вас был голод, у нас почтим. А вместо этого из Голодомора делается которую потом зовут президента России! А когда заявляет, что Медведев всех нас оскорбил» [151].

побитые горшки с Россией. был голод, давайте вместе антироссийская акция, на он отказывается, Ющенко

Питання Голодомору викликає звинувачення російською стороною України у фальсифікації розсекречених даних і зачіпає тему погляду на «спільну історію». Партія регіонів в цей період фігурувала у статтях більшою мірою в якості стороннього спостерігача та час від часу підкидала у вогнище політичних роздорів нові причини для скандалів.

- «В ПР заметили, что Ющенко и Тимошенко играют на антироссийких темах» [152]; - «Провал президента. Вот тебе и ПДЧ... Вот тебе и НАТО...» [153]; - «А вот в Секретариате президента, где с ревностью относятся к контактам премьера с российской стороной (по нашей информации 2 недели назад Москву посещал Виктор Балога для нейтрализации складывающихся особых отношений Кремля с Леди Ю), считают, что Юлия Владимировна, на самом деле, едет к Путину обсуждать геополитические, а не экономические вопросы. "Неспроста она с ним встречается, особенно после ее встреч с генсеком НАТО и вояжа в Брюссель. Путин попросту хочет обсудить с ней три проблемы — Черноморского флота, Севастополя и НАТО и заручится ее поддержкой в этом вопросе. Ведь позиция Ющенко Москву, понятное дело, не устраивает ", — считает источник в секретариате» [154].

- «Регионалы признались, что Ющенко пообещал им «ширку» в обмен на досрочные выборы» [155]; - «Россия предлагает нам на выбор: или НАТО, или дружба» [156]; - «Путин обозвал Ющенко вором-замарашкой» [157]. Політичний дискурс країни в медіа представлений як повний хаос. В той же час, це не залишається поза увагою міжнародної спільноти, що значно підриває як авторитет Віктора Ющенка за кордоном та імідж України вцілому. Таким чином, наростання напруги у відносинах між Україною та Росією викликало появу дуже великої кількості публікацій (як новинного, так і аналітичного характеру). Користуючись новинами інших ЗМІ для наповнення власної новинної стрічки, журналісти видання «Сегодня», втім, часто давали їм провокативні та гучні заголовки, що також надавало

80

новинним повідомленням певного емоційного забарвлення. Аналітичні матеріали видання і надалі залишаються критично налаштованими та суб’єктивнийми у висвітленні діяльності Президента.

2009 рік - початок 2010 року: Вплив медій на формування іміджу Президента в період від 2009 року до початку 2010 року ми досліджували на прикладі прийняття Віктором Ющенком рішення балотуватись на президентських виборах та питанні надання Степанові Бандері звання Героя України.

10) Рішення В. Ющенка балотуватись на президентських виборах Наприкінці своєї каденції Віктор Ющенко оголосив про намір балотуватись на президентський пост вдруге як самовисуванець. На той час він помітно відстав за рейтингами від Віктора Януковича, Юлії Тимошенко і від колишнього спікера Верховної Ради Арсенія Яценюка. Шансів на повторне обрання Ющенка главою держави фактично не було. Це дало підстави багатьом експертам та аналітикам вбачати в цьому змову між Януковичем і Ющенко, намагання таким чином отримати прем’єрське крісло. З аналізу публікацій видання «Сегодня» можна зробити висновок, що увага журналістів в цей час концентрувалась на питанні конкретної дати проведення виборів, оцінки шансів кандидатур, які подали заявки на участь у президентських перегонах, на перемогу, а також ймовірний розподіл посадових обов’язків після обрання президента. Значна увага приділялась питанню, чи піде Віктор Ющенко на вибори, за які кошти він планує проводити передвиборчу агітацію, а також на які політичні сили планує розраховувати у майбутньому. При цьому на адресу

81

Ющенка продовжують лунати звинувачення БЮТ у створенні технічної коаліції із Партією Регіонів [158]. Загальний тон заголовків та публікацій, як і раніше, має провокативний характер: - «Ющенко-2010: от тюрьмы до большой политики» [159]; - «Ющенко пойдет на все выборы, потому что он не слабак» [160]; - «А Ющенко все думу думает: идти в президенты, иль не идти» [161]; - «НУНС в Ющенко уже разочаровался, но в Тимошенко еще не влюбился» [162]; - «Ющенко еще не нашел спонсоров своего выдвижения в президенты» [163]; - «БЮТ: Регионы хотят сделать Ющенко спикером» [164].

Доволі часто заголовки не збігаються із сенсом повідомлення, а автори аналітичних матеріалів пишуть статті щодо подальшої долі Президента на основі власних припущень, часто використовуючи посилання на «свої джерела»: «Юля прекрасно понимает, что Ющенко как объединяющая сила для Западной Украины будет ей опасен, и сделает все, чтобы выжить его из политики, — говорит источник в СП. — Вплоть до уголовного преследования». Кстати, один из лидеров БЮТ Андрей Портнов уже вспомнил недавно о деле по банкротству банка «Украина», по которому проходил Ющенко. Не исключено, что вспомнят и о «РосУкрЭнерго». Попытки возбуждения дел возможны и при Януковиче, однако в этом случае сам лидер ПР прекратит преследование, чтоб не разругаться окончательно с Галичиной и Западом [165]. Таблиця 3.10 Назва видання

«Сегодня»

Кількість досліджених публікацій

49 ( із них 23 - авторські)

1

Вузлова точка дослідження

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст,

Рішення балатуватись на президентських виборах Україна, Політика

3

Журналіст, повідомлення

82

4 5 6 7

8

інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші); Наявність ілюстрацій/світлин

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер

інформаційних агенцій Варіанти формування майбутньої правлячої коаліції Україна Кореспонденція, інтерв’ю, аналітична стаття Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Віктор Янукович, лідери політичних партій +

9

11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

___ «-» Негативний вплив «-» Негативний вплив ___ «-»Негативний вплив

11) Героїзація Бандери 22 січня 2010 року Президент Віктор Ющенко присвоїв провідникові ОУН Степанові Бандері звання Героя України. У відповідному Указі говориться,

що

видатного

українського

патріота

нагороджено:

"За

незламність духу у відстоюванні національної ідеї, виявлені героїзм і самопожертву

у

боротьбі

за

незалежну

Українську

державу".

Нагороду з рук Президента отримав онук Степана Бандери. Така позиція та дії Президента викликали значний резонанс в суспільстві. Президента звинувачували у підігріві суспільних та регіональних протирічч, неповазі до певних суспільних груп, для яких Степ Бандера ніколи не стане героєм.

83

Назва видання

Газета «Сегодня»

Кількість досліджених публікацій

41 ( з них 29 матеріалів – авторські) Надання Віктором Ющенко звання героя України Степану Бандері Україна, Політика, Донбасс

1

Вузлова точка дослідження

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші); Наявність ілюстрацій/світлин

3 4 5 6 7 8 9

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер

11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

Журналіст, повідомлення інформаційних агенцій Віктор Ющенко присвоїв С. Бандері звання Героя України Україна Кореспонденція, інтерв’ю, аналітична стаття Віктор Ющенко, + ___ «-» Негативний вплив (для тих, хто підтримує ідею Героїзації Бандери – незавершеність ідеї; для тих, хто не підтримує – обурення) ___ ___ «-» Негативний вплив – ті, хто проти героїзації Бандери; «+» Позитивний вплив – ті, хто підтримує позицію Президента

84

Критична позиція видання ще більше підкреслює різницю в поглядах різних суспільних груп на питання надання Степанові Бандері звання героя України.

За

відстоювання

своїх

інтересів

взялись

одразу

декілька

протилежних сил.

- «Банковая признала: Бандера — не герой. После публикации «Сегодня» с сайта президента исчез указ Ющенко» [166]; - «Евреи указали Ющенко на Бандеру. Они возмущены присвоением лидеру ОУН Героя Украины»[167]; - Табачник: «Бандера войдет в историю как убийца» [168]. Під час дослідження ми помітили певну особливість – журналісти видання були дуже активні у висвітленні цієї теми, оскільки більша частина контенту виявилась не новинною (як це було до того), а авторською.

3.2. Результати дослідження публікацій видання «Дзеркало Тижня» Як ми вже зазначали, «Дзеркало тижня» – аналітичний тижневик. За стилем видання кардинально відрізняється від газети «Сегодня». Окрім того, що матеріали скоріше відносяться до editorial, тобто є вираженням особистої точки зору автора, їм притаманний аналітичний характер. Заголовки статей можуть бути метафоричними, втім в них немає сенсаційності. Тематично матеріали також достатньо різні – від історичних розслідувань, портретів видатних людей до питань медицини та політики. Авторський підхід до написання дуже відрізняє видання від формату новинної преси.

2005 рік: Проведем дослідження іншого видання, застосувавши при цьому обрану нами методологію. Розглянемо кожну з тем окремо: 1) Скандал із сином – Андрієм Ющенко

85

Усі три матеріали видання «Дзеркало тижня», що опосередковано чи безпосередньо стосуються скандалу із сином, які ми знайшли, демонструють різні аспекти однієї проблеми. Автор

однієї

зі

статей

критикував

Президента

за

неналежне

поводження із журналістом видання Українська Правда Сергієм Лещенко, який намагався розпитати главу держави про джерело доходів його сина – Андрія Ющенка. «Насамперед приголомшило те, що людина, про яку відомо, що вона зверталася до своїх батьків виключно на «Ви», з легкістю «тикала» журналістові. «Почекай! Почекай! Поводься як журналіст чемний, а не як кілер найнятий», — спробував виховувати журналіста глава держави. А потім поділився своїми педагогічними напрацюваннями стосовно сина: «Так брудно справи не робляться. Тому я синові сказав: «Сину... вчися себе захищати!.. Підніми з ресторану рахунок. Скільки вас сиділо чоловік, що ви їли, що ви пили. Перед мордою того журналіста постав той рахунок, а потім піди в суд!» [169]. Журналіст додає, що пізніше Ющенко передзвонив журналісту особисто та попросив пробачення за емоційну відповідь. Втім, існує і протилежна точка зору: «Було б добре, якби цей справедливий інтерес до приватного життя провідних політиків почався, скажімо, з дітей наших попередніх президентів років так зо два-три тому. Або зараз із таким самим завзяттям поширився на всіх нащадків діячів Кабміну, Генпрокуратури та Верховного суду. Та й українські облради з меріями гріх обминути — яка тема для нових «чорних списків» «Пори» була б! Але бажання вибірково зазирнути в замкову шпарину виявляється сильнішим, що вище стоїть політик?» [170]. Відповідно до проведеного аналізу (див. Додаток А), ми вважаємо, що вцілому імідж глави держави як особистості був поданий авторами зважено і аргументовано (як позитивні моменти, так і енегативні). Втім, суспільний резонанс конфлікту Віктора

86

Ющенка зі ЗМІ посилив негативний вплив на його імідж – як політика і як особистості. Таблиця 3.12 Назва видання

«Дзеркало тижня»

Кількість досліджених публікацій

3

1

Вузлова точка дослідження

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші); Наявність ілюстрацій/світлин

Скандал довкола сина Віктора Ющенка – Андрія Ющенка Влада, Соціум, Людина

3 4 5 6 7 8 9

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер 11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень) 2) Розкол «помаранчевої» коаліції

Журналіст Приватне життя Президента Україна Інтерв’ю, аналітична стаття Андрій Ющенко, Віктор Ющенко ___ «-» Негативний вплив «-» Негативний вплив ___ ___ ___

87

Аналіз статей, присвячених розколу «помаранчевого» табору дав дуже розрізнені результати – деякі автори вважають, що сутичка двох партнерів тільки починається [171], інші погоджуються, але з ностальгією згадують минуле: «Так, це правда, «помаранчева» казка закінчилася. Однак ті, кому пощастило в ній побувати, хто готовий був іти до кінця (причому не так важливо куди), хто готовий був померти (і чи не все одно, за що), тепер уже не можуть бути такими, як колись. Адже найсуттєвіше в будь-якій казці — це ініціація героя, тобто долучення до таємної мудрості і набуття чудесних магічних можливостей» [172]. Розкол автори пояснюють розрізненістю мотивів та ідей [173]. При цьому

була

висловлена

думка

про

те,

що

Тимошенко

виступає

«законодавцем» тематики, а Ющенко «так і залишиться в громадській свідомості веденим політиком, мало спроможним до прийняття самостійних рішень» [174]. Знайшлося місце і для емоцій: «Ми знали, що див не буває, але ми вірили в них. Ми гадали, що відповідальність таки переплавить амбіції Ющенка й Тимошенко. Ми гадали, що не таким жагучим буде бажання безроздільно царювати й не таким полум’яним прагнення закохати в себе країну [175]. Згідно з результатами аналізу статей (див. Додаток № Б), імідж Ющенка зазнав різних впливів. Позитивно оцінювали нинішній стан влади восновному в контексті порівняння її із попередніми режимами. Тут Україна, попри наявну політичну кризу, зробила крок вперед. Негативний вплив при цьому був сильніший, оскільки він стосувався аналізу наявної політичної ситуації відповідно до результатів роботи команди Ющенка і Тимошенко, який – на думку журналістів та експертів – був незадовільним. Таблиця 3.13 Назва видання

«Дзеркало тижня»

Кількість досліджених публікацій

23

1

Розкол «помаранчевої» коаліції

Вузлова точка дослідження

88

2

3 4 5 6 7 8

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші); Наявність ілюстрацій/світлин

9

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер 11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики

Влада, Внутрішня політика, Соціум

Журналіст Нездатність коаліції знайти спільну мову Україна Аналітична стаття, інтерв*ю Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко + ___ «+/-» Нейтральний «-» Негативний вплив ___

1) Справа Гонгадзе Вбивство Георгія Гонгадзе використовується журналістами як мірило успішності і дієвості влади і, зокрема, Президента. Увага зконцентрована не на хронології подій, а на більш загальному контексті. В цьому сенсі на адресу Віктора Ющенка є нарікання щодо невиконання ним своїх обіцянок, на багатослівність та водночас бездіяльність політика. Матеріали стосовно цієї теми мають більшою мірою або нейтральний, або негативний характер – оскільки, з одного боку, влада робить певні кроки для викриття злочинців і дистанціює себе від політики попереднього режиму, з іншого – не виправдовує великі надії суспільства, покладені на неї у зв’язку із

89

невирішенням цієї справи. Тож, риторика Президента з цього приводу сприймається неоднаково: «Є такий прийом, і сам Президент неофіційно стверджує, що його слова в справі Гонгадзе стимулюють розслідування. Проте може статися й інше. Хтось із свідків замовкне назавжди. І в справі з’явиться свій безсловесний Кравченко, на якого повісять усіх собак»[176]. «У щирості В.Ющенка щодо його намірів розкрити справу Гонгадзе особисто в мене підстав сумніватися немає. Проте Президенту, який ретельно перебрав на себе турботи прес-служб трьох відомств (ГПУ, СБУ і МВС) у частині інформування громадськості щодо кожного «ачхи» слідства в справі Гонгадзе, слід бути дуже обачним»[177]. «Мимоволі згадалося, як свіжоспечений гарант самовільно присвоїв собі функції суду, на всю країну оголосивши убивцями Гонгадзе щойно затриманих підозрюваних. Було б ще півбіди, якби такі безапеляційні заяви пояснювалися тільки відсутністю правової культури. Але вони, радше за все, є відсутністю демократичної культури. Багато хто із тих, хто не плекав особливих ілюзій стосовно політика Ющенка, ще до осені 2004-го не помічали за ним такого пороку. З весни 2005-го він став очевидним. І це не просто сумно, це — небезпечно» [178]. З огляду на аналіз джерел (див. Додаток В), імідж Ющенка як особи, що впливає на внутрішню політику, є негативним, однак частина статей нейтрально висвітлюють його роботу як політичного лідера. Таблиця 3.14 Назва видання

«Дзеркало тижня»

Кількість досліджених публікацій

20

1

Вузлова точка дослідження

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше

Розслідування справи вбивства Г. Гонгадзе Право, Влада, Внутрішня політика

3

Журналіст

90

4 5 6 7

8

джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші);

Наявність ілюстрацій/світлин

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер

Незавершеність у розслідуванні справи вбивства Гонгадзе Україна Аналітична стаття, інтерв’ю Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Мирослава Гонгадзе, Леся Гонгадзе, Святослав, Микола Мельниченко, Борис Березовський, Святослав Піскун, Олександр Мороз ___

9

11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики

___ «+/-» Нейтральний «-» Негативний вплив ___

2006 рік: Розглянемо, які аспекти виділяє видання «Дзеркалі Тижня» у висвітленні таких тем як газова війна з Росією та вибори до Верховної Ради України.

4) Газова Війна з Росією Публікації у виданні «Дзеркала тижня», які стосувались ролі влади у вирішенні газового питання майже всі (13 з 14 статей) мають негативні оцінки.

Головні

звинувачення

сипляться

на

адресу

бездіяльності,

безпорадності та розгубленості влади і, зокрема, Президента. Владу звинувачують в тому, що вона, вчасно не подбавши про газове майбутнє

91

країни, не заручилась підтримкою Заходу, щоб тим самим зменшити свою залежність від Росії. «Київ так і не зумів скористатися ні потенціалом західних симпатій, що з’явилися відразу ж після помаранчевої революції, ні потенціалом західного співчуття, яке проявилося в перші дні російської цінової газової атаки. Українським лідерам забракло десь професіоналізму, а десь усвідомлення політичного національного інтересу, щоб довести до пуття реальні проекти, які дають можливість згодом дійсно диверсифікувати енергетичні джерела» [179]. «Україна мусить розробити і прийняти чітку стратегію на довгострокову перспективу. За дефіциту газу, нафти чи інших природних джерел доходів високорозвинена економіка може бути побудована тільки на основі нових наукомістких високих технологій. Іншої альтернативи немає!» [180].

Крім того, довкола газової війни спалахнула і друга – інформаційна війна, відвоювати позицію в якій Україні також не вдалось «Остання «газова війна» у є досить показовою у цьому плані. Інформаційно позиція України була дуже слабкою. Різнобій коментарів, відсутність конкретної інформації та людей, які можуть чітко відповісти на головні питання та сформулювати позицію країни і влади, — ось, що стало однією з головних причин програшу інформаційної війни» [181].

Єдина стаття з усіх, що потрапили в поле зору дослідження, що мала нейтральний по відношенню до влади настрої нагадувала про те, що газове питання – питання не чинної влади, а всього енергетичного комплексу України, стан якого потребує нового інноваційного з технічної та управлінської точок зору підходу: «Однак не можна не брати до уваги той факт, що причини так званої газової проблеми лежать не тільки в площині помилок, допущених нинішнім українським керівництвом у сфері зовнішньої політики. Ми вважаємо, що сучасні наукомісткі технології дадуть можливість забезпечити високий ступінь енергота ресурсозберігання та екологізації промислового й сільськогосподарського виробництва» [182].

Таблиця 3.15 Назва видання

«Дзеркало тижня»

Кількість досліджених публікацій

14

1

Газова війна з Росією

Вузлова точка дослідження

92

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок)

3

Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші);

4 5 6 7

8

Наявність ілюстрацій/світлин

9

Міжнародна політика, Економічна безпека, Енергоринок, Соціум, Внутрішня політика, Міжнародна політика, Влада, Гроші, Зарубіжна економіка, Наука, Людина Журналіст Газове питання Україна, світ Кореспонденція, інтерв’ю, аналітична стаття Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Віктор Янукович, лідери політичних партій +

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер

«-» Негативний

11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

«-» Негативний

«-» Негативний

«-» Негативний «-» Негативний

5) Вибори до ВРУ (26 березеня 2006 року) Аналізуючи публікації «Дзеркала тижня» перед парламентськими виборами 2006 року, варто зазначити, що характер матеріалів має тематичний

фреймінг.

Тобто,

журналісти

більше

засадничим проблемам проведення виборів, як то:

приділяють

увагу

93

- чи залишиться зовнішньополітичний курс країни спрямованим на Євроітеграцію; - яка партія вбачає свою основну електоральну аудиторію у молоді; - які можуть бути проблеми проведення виборів на місцях; - що об’єднає та що роз’єднає країну; - зміни та тенденції в електоральних вподобаннях; - питання рівня політичної та правової культури громадян; - які проблеми чекають на майбутній парламент; - рівень довіри громадян державі. «Небувалий сплеск громадянської активності українців змінився закономірним і прогнозованим спадом інтересу до політичних процесів. А надмірно завищені соціальні очікування від браку прозорої достовірної інформації та логічно з’ясовних, із погляду обивателя, дій політиків спочатку перейшли в розгубленість, а далі — у розчарування й апатію. Справедливості заради треба зазначити, все сказане вище стосується прибічників помаранчевого табору» [183]. Україна має низку проблем, вирішення яких визначатиме її подальшу долю. Це, перш за все, законодавчі прогалини в Конституції та поступ у їхньому подоланні; відсутність суспільного консенсусу в баченні розвитку країни; економічні ускладнення, пов’язані з підвищенням цін на енергоносії, насамперед — газ; якісний склад майбутнього парламенту (наскільки повним буде оновлення законодавчої влади); відсутність вивіреної й усвідомленої всіма представниками влади ідеології. Таким чином, аналізуючи ситуацію напередодні виборів, видання концентрує увагу на стратегічних напрямках діяльності влади. При цьому варто відмітити, що проблеми держави змальовуються журналістами не лише як проблеми певного політичного лідера, а як проблема всієї владної системи. Тому в даному випадку, говорячи про імідж (див. Додаток Д) ми радше говоримо про імідж всієї влади як системи, однією з ключових ланок у

94

якій є Президент. І цей імідж у висвітленні журналістів видання є негативним. Таблиця 3.16 Назва видання

«Дзеркало тижня»

Кількість досліджених публікацій

12

1

Вузлова точка дослідження

Вибори до ВРУ

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше);

Влада, Внутрішня політика, Міжнародна політка, Фінанси, Гроші, Історія, Людина

3 4

5 6 7 8

Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші); Наявність ілюстрацій/світлин

9

Журналіст Політична ситуація та суспільні настрої в країні напередодні виборів, питання подальшого курсу держави Україна Аналітична стаття, кореспонденція Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, ___

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер

«-» Негативний вплив

11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

«-» Негативний вплив

«-» Негативний вплив

«-» Негативний вплив «-» Негативний вплив

95

6) Дострокове припинення Президентом повноважень Верховної Ради України Питання дострокового припинення повноважень Верховної Ради Віктором Ющенко викликало численні дискусії та підштовхнуло журналістів до аналізу причин та наслідків такого рішення Президента. Адже після конфронтацій та розбрату всередині «помаранчевої» коаліції, нерішучості у прийнятті рішень щодо внутрішньополітичних питань, за ним закріпилась слава слабкого, «м’якотілого» політка. Про непослідовність Віктора Андрійовича ходять легенди, про його нерішучість складають анекдоти. Особливості характеру Ющенка давали коаліціянтам додаткові підстави для оптимізму, а опозиціонерам — зайвий привід для тривоги. Песимізм останніх зміцнів у четвер, коли гарант оголосив про потребу провести консультації з керівниками депутатських фракцій. На початку тижня він заявляв, що час даремних круглих столів минув, але під кінець його, за традицією, погляд змінив» [184]. В полі зору журналістів опинилось також питання законних повноважень Президента після набрання чинності конституційної реформи. Згідно з даними соціологічних опитувань, 60% респондентів вважають, що, приймаючи рішення про розпуск парламенту, президент керувався намірами забезпечити

дотримання

прав

людини,

намагався

покласти

край

неконституційній узурпації влади [185]. Варто зазначити, що аналітичні публікації видання «Дзеркало тижня» переважно зосереджені на тлумаченні дій Президента відповідно до правової та законодавчої бази, а також на роз’ясенні результату, який ці дії викликають. На основі досліджених статей (див. Додаток Е) можна зробити висновки щодо неоднорідності в оцінках політичного кроку глави держави. Таблиця 3.17 Назва видання

«Дзеркало тижня»

Кількість досліджених публікацій

9

1

Дострокове припинення

Вузлова точка дослідження

96

2

3 4

5 6 7 8

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші); Наявність ілюстрацій/світлин

9

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер 11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

Президентом повноважень Верховної Ради Внутрішня політика, Влада

Журналіст, повідомлення інформаційних агенцій Законність та незаконність дострокового припинення повноважень Верховної ради Президентом. Україна Кореспонденція, інтерв’ю, аналітична стаття Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Віктор Янукович, + «+/-» Переважає негативний «+/-» Переважає негативний ___ ___ «+/-» Переважає негативний

7) Тема широкої коаліції Тема широкої коаліції в тижневику «Дзеркало тижня» набула чималого розголосу. Основна увага журналістів була приділена варіантам об’єднання політичних сил у новоствореному парламенті. З огляду на дослідження журналістських матеріалів (див. Додаток Ж), майже всі журналісти видання

97

дотримуються принципу нейтралітету і висловлюють лише версії щодо потенційно можливих коаліційних домовленостей. Всіх їх можна узагальнити таким лозунгом «Гарантії перемоги немає ні в помаранчевих, ні в біло-блакитних, а шанси є і в тієї, і в іншої сторони» [186]. Таблиця 3.18 Назва видання

«Дзеркало тижня»

Кількість досліджених публікацій

11

1

Вузлова точка дослідження

Створення широкої коаліції

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші);

Внутрішня політика, Влада

3 4 5 6 7

8

Наявність ілюстрацій/світлин

9

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер 11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

Журналіст Чи вдастся створити демократичну коаліцію Україна Аналітична стаття, інтерв’ю Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Віктор Янукович, лідери політичних партій + ___ «+/-» Нейтральний вплив «+/-» Нейтральний вплив ___ ___

98

2008 рік: Події 2008-го року та їхнє висвітлення у Дзеркалі тижня ми будемо розглядати в межах тем російсько-грузинського військового конфлікту (і позиції, що її зайняв Президент) та наростання конфлікту України з Росією Розглянемо кожну з тем окремо: 8) Російсько-грузинський конфлікт, позиція В. Ющенка Російсько-грузинський конфлікт у «Дзеркалі тижня» висвітлюється журналістами з максимально можливою об’єктивністю та обережністю. Попри заявлену президентом Ющенко підтримку Україною Грузії (у чому, до речі, його не підтримала Юлія Тимошенко), журналісти займають більш відсторонену точку зору, наводячи аргументи щодо обопільної вини сторін у переростанні конфлікту в стан війни. В той же час, підтримуючи у конфлікті Грузію, Ющенко перекреслив можливість побудови вигідних партнерських стосунків з новообраним президентом Росії – Дмитром Медведєвим. Експерти відмітили, що це також пішло не на користь Україні, враховуючи питання базування в Криму Чорноморського флоту Російської Федерації. У статтях також піднімається питання подальшого розташування у регіоні конфлікту на Кавказі миротворчих сил, підтримки Грузії з боку США (у Конгресі США ухвалили резолюції з цього питання) та низки інших країн (зокрема, членів НАТО і Євросоюзу). У зв’язку із територіальним конфліктом, у який було втягнуто Грузію (та офіційну підтримку її Україною) питання членства в НАТО відклався на невизначений термін. «Росія сама загнала себе в пастку. З кожним новим ударом, новою руйнацією, які світ бачив на екранах у сотнях мільйонів помешкань, авторитет Росії падав — скрізь. На мою думку, лише Фідель Кастро сказав кілька слів на підтримку Росії. Заклопотано промовчали навіть у союзній державі Білорусь.

99 Світ здригнувся й пригадав СРСР зразка 1956-го, 1968-го, 1979-го...», - каже Анатолій Грищенко в інтерв’ю «ДТ» [187].

Тема

грузинсько-російського

конфлікту

також

дала

імпульс

обговоренню статусу Криму та потенційних загроз в наявних умовах: «Сьогодні в Києві раптом згадали, що є така автономія, територія, яка має диявольське наповнення. Проте згадали лише на словах, — емоційно оцінює відносини центру та автономії один із головних спікерів кримських регіоналів, член президії ВР автономії Григорій Йоффе.- Насправді ж на всі наші звернення з економічних питань, податкових просто плюють, нас постійно тикають носом у мовні проблеми і при цьому хочуть, щоб ми любили неньку!» [188].

Таким чином, відштовхуючись від аналізу матеріалів видання «ДТ» (див. Додаток З), можна зробити висновки, що майже вся сукупність досліджених статей вважає, що винними тією чи іншю мірою є обидві сторони конфлікту. При цьому неоднозначною виглядає тут роль Ющенка, адже, підтримуючи Грузію, він наражає на небезпеку Україну і, таким чином, діє всупереч національним інтересам держави. Таблиця 3.19 Назва видання

«Дзеркало тижня»

Кількість досліджених публікацій

13

1

Вузлова точка дослідження

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерн’ю); Герой повідомлення (Президент

Російсько-грузинський конфлікт Міжнародна політика, Влада, Внутрішня політика

3 4 5 6 7

Журналіст, повідомлення пресслужби Позиція Віктора Ющенка щодо конфлікту на Кавказі Україна Аалітична стаття, інтерв’ю, новина Віктор Ющенко, Дмитро

100

України, інші); 8

Наявність ілюстрацій/світлин

9

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер 11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

Медвєдєв, Михайло Саакашвілі + ___ «+/-» Нейтральний вплив «+/-» Нейтральний вплив «+/-» Нейтральний вплив «+/-» Нейтральний вплив

9) Наростання конфлікту з Росією Військові події на Кавказі, виступ України на боці Грузії та інформаційна війна з цього приводу, зовнішньополітичний курс України на евроінтеграцію, економічні контакти з європейськими державами, а також базування ЧФ РФ в Криму і невщухаючий газовий конфлікт, - все це значно розхитувало складні українсько-російські відносини. Крім того, ще одним наріжним каменем у стосунках двох держав була гуманітарна експансія Росії на Україну (мовне питання, погляд на історичне минуле). Всі ці теми знайшли пряме відбиття у публікаціях видання «Дзеркала тижня». У своїх аналітичних статтях журналісти, використовуючи потужну базу аргументів, розбирали характер відносин між державами у різних сферах, причини наявного стану та перспективи розвитку. Ґрунтуючись на матеріалах дослідження (див. Додаток И), можна зробити висновок, що погіршення стосунків України та Росії негативно позначились на іміджі Віктора Ющенка. Таблиця 3.20 Назва видання

«Дзеркало тижня»

101

Кількість досліджених публікацій

17

1

Вузлова точка дослідження

Наростання конфлікту з Росією

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші);

Міжнародна політика, Влада, Внутрішня політика, Культура, Людина, Соціум, Наука,

3 4 5 6 7

8

Наявність ілюстрацій/світлин

9

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер 11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

Журналіст Наростання конфлікту між Україною та Росією Україна Кореспонденція, інтерв’ю, аналітична стаття Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Віктор Янукович, лідери політичних партій + ___ «-» Негативний вплив «-» Негативний вплив «-» Негативний вплив «-» Негативний вплив

2009 рік - початок 2010 року: Основними темами, в межах яких ми будемо розглядати вплив медій на формування іміджу Віктора Ющенка за останній рік його правління буде

102

рішення Президентом балотуватися на виборах, а також присвоєння ним звання Героя України Степанові Мазепі.

10) Рішення В. Ющенка балотуватися на президентських виборах Рішення Віктора Ющенка балотуватись на другий термін було очікуваним, але незрозумілим. У анти рейтингах суспільної підтримки (R&B Group) Ющенко зайняв перше місце, набравши 35%, в той час як Янукович і Тимошенко -

відповідно,

15 і 16%

електорального

негативу

[189].

Усвідомлюючи цілковито програшну позицію та мізерні шанси Президента на перемогу, журналісти аналізували мотивацію лідера країни до таких дій: «Ющенко ризикує зазнати на президентських виборах приголомшливої поразки, опинившись серед аутсайдерів кампанії з надзвичайно низьким результатом» [190]. «Навіщо Ющенко йде у президенти, якщо керував країною вже п’ять років і не відбувся як державний діяч, котрий ніколи не розміняв би стратегію реформування країни на тактику власного виживання у владі? З ким Ющенко йде у президенти, якщо ним же «породжена і вбита» політична сила дихає на ладан, а численні свого часу соратники по Майдану активно перекладають яйця в інші кошики? За чий рахунок Ющенко іде в президенти, якщо його, м’яко кажучи, рейтинг перебуває на рівні статистичної похибки й автоматично остуджує інвесторів, які роблять, до речі, те ж саме, що і його екс-соратники по революції?» [191]. «Президент (за останніми даними Центру Разумкова, рейтинг 3,5%). Уже проявивши за час своєї каденції цілу низку тривожних ознак, які вказують на бойову рішучість його ближнього кола, Ющенко тепер важко усвідомлює неможливість пролонгації свого панського правління. При цьому мета переживань Віктора Андрійовича зводиться до одного — знайти спосіб якщо не втримати владу, то передати її в руки тому, хто може дати йому цілком визначені гарантії. Можливо, за будь-яку ціну» [192].

Піднімається також питання процедури проведення самих виборів, аналізується законодавчі та фінансові аспекти питання. Дехто з журналістів передбачає загрозу зловживань та фальсифікації, застосування на виборах певних технологічних трюків як зі сторони БЮТ та ПР, так і зі сторони Віктора Ющенка [193].

103

Ще однією темою, піднятою журналістами видання з цього приводу, було питання загальної недосконалості чинного виборчого законодавства, що призводить до всіляких махінацій з боку політиків, в результаті яких парламент стає заручником нескінченного змагання президента, прем’єра та опозиції: Президент залишається зі своєю програмою і законопроектами, але без підтримки Ради. В свою чергу Уряд - зі своєю программою, однак без підтримки президента [194]. Своє занепокоєння проведеннм виборів в Україні висловили також представники ЄС, визнаючи, що вони стануть випробуванням і для них. Основна причина непокоєння - можливе погіршення стосунків із Росією та загострення газового питання [195]. Імовірність втручання Росії у справи України під час президентських виборів, на думку інших журналістів видання, є високою: «По суті, відмова від чіткого формулювання цілей подальшого розвитку нашої держави з боку української політичної еліти дала привід російській владі запропонувати, а точніше, закласти «російський» порядок денний під українські президентські вибори-2010» [196]. «Через це алгоритм російської сторони може виглядати таким чином. Завданнямінімум на період виборчої кампанії — дискредитація проукраїнського, а в російській транскрипції — прозахідного революційного вибору 2004 року. Мішенню стає весь український політичний клас, при цьому як конкретну ціль позначено президента України В.Ющенка. Кольорові революції подаватимуться не як громадянські рухи протесту, а як нечиста боротьба за владу еліт, які не виправдали очікувань громадян» [197].

Таким чином, висвітлення теми президентських виборів викриває низку інших, додаткових та пов’язаних із цим питань. Широкий кут зору на проблему ще раз свідчить про тематичний фреймінг. Втім, попри загальну дистанційованість

та

незаангажованість

поглядів

видання,

критика

президентських дій стає все більш радикальною Президент виглядає слабким, зневіреним, кинутим колишніми однодумцями і колегами. Його імідж в очах суспільства підірваний. (Див. Додаток № К).

104

Таблиця 3.21 Назва видання

«Дзеркало тижня»

Кількість досліджених публікацій

12

1

Вузлова точка дослідження

Рішення В. Ющенка балотуватися на президентських виборах

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше); Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші);

Внутрішня політика, Влада, Міжнародна політика

3 4 5 6 7

8

Наявність ілюстрацій/світлин

9

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер 11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень) 11)

Героїзація Бандери.

Журналіст Участь президента України Віктора Ющенка у президентських виборах Україна Кореспонденція, інтерв’ю, аналітична стаття Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Віктор Янукович, лідери політичних партій + ___ «-» Негативний «-» Негативний «-» Негативний «-» Негативний

105

Питання надання Віктором Ющенко звання Героя України Степанові Бандері не знайшло широкого відголосу у матеріалах журналістів видання «ДТ» в межах досліджуваного нами періоду. Так, можна виокремити лише дві публікації, одна з яких не містить жодного коментаря з приводу оцінки таких дій президента, а інша обмежується короткою реплікою: Петлюра, якого Віктор Андрійович назвав одним із символів нації, не удостоївся звання Героя України. Зате така честь випала міністру АПК Юрієві Мельнику. Поставивши його на рівні з Романом Шухевичем і Степаном Бандерою, президент, можливо, вивищив сучасника. І принизив себе. А ще частину країни, для якої Шухевич і Бандера — справді герої. Заодно принизивши в очах усієї країни саме звання Героя України» [198].

Виходячи з аналізу цих джерел (див. Додаток Л), маємо змогу говорити про негативну оцінку дій Президента, які викликали великий резонанс та поглибили протиріччя в суспільстві. Таблиця 3.22 Назва видання

«Дзеркало тижня»

Кількість досліджених публікацій

2

1

Вузлова точка дослідження

Героїзація Бандери

2

Рубрика (політика, економіка, світ, освіта, культура, фінанси, бізнес, міжнародна/внутрішня політика, сільське господарство, соціальний захист, право, енергоринок) Автор повідомлення (журналіст, інше – посилання на інше джерело); Головна тема повідомлення (діяльність президента, приватне життя, інше);

Соціум, Людина, Внутрішня політика, Влада

3 4

5 6 7

Географічна локалізація (Україна, світ); Жанр (новинна стаття, аналітична стаття, інтерв’ю); Герой повідомлення (Президент України, інші);

Журналіст Нагородження Президентом Степана Бандери званням Героя України Україна Аналітична стаття Віктор Ющенко

106

8

Наявність ілюстрацій/світлин

___

Президент як особистість (якості, риси) 10 Президент як політичний лідер

___

9

11 Президент у висвітленні внутрішньої політики 12 Президент у висвітленні зовнішньої політики Президент як представник та поборник державних інтересів 13 (характер прийняття рішень)

___ «-» Негативний вплив ___ «-» Негативний вплив

3.3. Підсумковий аналіз дослідження Порівнюючи результати досліджень публікацій видання «Сегодня» та «Дзеркало тижня» з приводу особливостей висвітлення ними політичного іміджу Президента України Віктора Ющенка, можна виділити декілька закономірностей. До відкриття Інтернет-версії видання «Сегодня» (10 квітня 2007 року) стиль висвітлення діяльності Президента був заангажований та критичний. Для Інтернет-версії щоденного видання «Сегодня» характерна більша поміркованість за рахунок публікації там, окрім журналістських матеріалів, новинної стрічки, створеної на основі повідомлень інших медіаресурсів (при цьому вказується джерело). Більшість матеріалів на сайті «Сегодня.ua» можна віднести до жанру новини та кореспонденції, менша кількість матеріалів – репортажі та аналітичні публікації (останні, до того ж, публікуються і у друкованому форматі видання). Матеріали, які не скопійовані, а написані із викорисанням даних інформаційних агенцій (або безпосередньо журналістами видання), мають переважно провокативний та емоційний характер. Інформація, що міститься у їхніх заголовках, почасти контрастує із змістом врізів та самим текстом матеріалу. Досліджувані нами матеріали за 2005-2006 роки знаходяться в електронному архіві видання і не містять ілюстрацій або фотографій. Натомість, матеріали, опубліковані

107

починаючи з 2007 року, супроводжуються фотографіями. Втім, останні не створюють помітного смислового або емоційного навантаження. Порівняно із виданням «Сегодня», «Дзеркало тижня» (яке також представлене електронному форматі) містить лише аналітичні матеріали журналістів.

Саме

видання

позиціонує

себе

як

незалежне,

кожен

журналістський матеріал є вираженням особистої позиції автора. У своїх аналітичних матеріалах журналісти «Дзеркала тижня» дають ґрунтовний та аргументований погляд на важливі питання суспільно-політичного життя країни. Для них характерий тематичний фреймінг, в той час як у «Сегодня» переважає подієвий. Це пов’язано не лише із новинною стрічкою, але і з щоденним форматом видання. Деякі матеріали «ДТ» супроводжуються фотографіями

або

малюнками-карикатурами,

які

доповнюють

собою

загальний зміст матеріалів. Розглянемо результати дослідження по роках відповідно до кількості досліджених статей: Кількість досліджуваних матеріалів Таблиця 3. 23

«Сегодня» «Дзеркало тижня»

2005

2006

2007

2008

121

139

108

341

46

26

20

30

2009 – Всього поч. 2010 досліджено 90 799 14

136

Розглянемо вплив публікаціїй видань «Сегодня» та «Дзеркало тижня» відповідно до вузлових точок нашого дослідження: Таблиця 3.24 Рік 2005

Скандал із сином – Андрієм Ющенко

«Сегодня»

«Дзеркало тижня»

Негативний вплив - президент як особистість - президент як

Негативний -президент як політичний лідер -президент як особистість

108

політичний лідер Розкол «помаран чевої» коаліції

2006

2007

Негативний вплив -президент як політичний лідер - президент у висвітленні внутрішньої політики - президент як представник та поборник державних інтересів Розслідув Негативний вплив -президент у висвітленні ання внутрішньої політики справи вбивства -президент як політичний лідер Г. Гонгадзе Газова Негативний вплив -президент як війна з політичний лідер Росією - президент як представник та поборник державних інтересів президент у висвітленні зовнішньої політики - президент у висвітленні внутрішньої політики Вибори Негативний вплив: до ВРУ -президент як особистість -президент як політичний лідер -президент у висвітленні внутрішньої політики -президент у висвітленні зовнішньої політики -президент як представник та поборник державних інтересів Достроко Негативний вплив

(якості, риси) Негативний -президент у висвітленні внутрішньої політики Нейтральний -президент як політичний лідер

Негативний -президент у висвітленні внутрішньої політики Нейтральний -президент як політичний лідер Негативний вплив -президент як особистість -президент як політичний лідер -президент у висвітленні внутрішньої політики -президент у висвітленні зовнішньої політики -президент як представник та поборник державних інтересів Негативний -президент як особистість -президент як політичний лідер -президент у висвітленні внутрішньої політики -президент у висвітленні зовнішньої політики -президент як представник та поборник державних інтересів Переважає негативний

109

ве припинен ня Президен том повноваж ень ВРУ

2008

2009поч.

-президент як політичний лідер -президент у висвітленні внутрішньої політики -президент як представник та поборник державних інтересів

Створенн Негативний: я широкої -президент як коаліції представник та поборник державних інтересів -президент як політичний лідер -президент у висвітленні внутрішньої політики Російсько Негативний -президент у висвітленні грузинськ зовнішньої політики -президент як ий конфлікт, політичний лідер позиція В. Ющенка

-президент як представник та поборник державних інтересів (характер прийняття рішень) -президент як особистість (якості, риси) -президент як політичний лідер Нейтральний вплив -президент як політичний лідер -президент у висвітленні внутрішньої політики

Нейтральний вплив -президент як представник та поборник державних інтересів -президент як політичний лідер -президент у висвітленні зовнішньої політики -президент у висвітленні внутрішньої політики Наростан Негативний вплив: Негативний вплив -президент як політичний -президент як ня лідер конфлікту особистість -президент у висвітленні -президент як з Росією зовнішньої політики політичний лідер -президент у висвітленні -президент як представник внутрішньої політики та поборник державних -президент у висвітленні інтересів (характер зовнішньої політики прийняття рішень) -президент як представник та поборник державних інтересів (характер прийняття рішень) Рішення Негативний Негативний балотуват -президент як -президент як політичний

110

2010 року:

ися на президент ських виборах

представник та поборник державних інтересів -президент у висвітленні внутрішньої політики -президент як політичний лідер

Героїзаці Негативний я Бандери -президент як політичний лідер (для тих, хто підтримує ідею Героїзації Бандери – незавершеність ідеї; для тих, хто не підтримує – обурення) -президент як представник та поборник державних інтересів ( для тих, хто проти героїзації Бандери) Позитивний -президент як представник та поборник державних інтересів ( для тих, хто підтримує ідею героїзації Бандери)

лідер -президент у висвітленні внутрішньої політики -президент у висвітленні зовнішньої політики -президент як представник та поборник державних інтересів (характер прийняття рішень) Негативний вплив - президент як представник та поборник державних інтересів - президент у висвітленні внутрішньої політики

Відповідно до даних соціологічного опитування, проведеного Центром Разумкова (Див. Додаток М), одразу після обрання Віктора Ющенка президентом України, рівень підтримки його громадянами України значно знизився вже за перший рік правління. В період між листопадом 2006 та березнем 2008 роками рівень підтримки населення характеризується періодичними спадами та зростаннями. Починаючи з травня 2008 і до кінця строку повноважень рівень підтримки знизився до найнижчого показника за всі роки його правління. Співставивши ці показники із результатами нашого

111

дослідження

медійного

дискурсу,

можна

побачити,

що

це

цілком

корелюється із висвітленням його діяльності у ЗМІ. Скандал із сином, скандал «любі друзі» та розкол всередині «помаранчевого» табору, зволікання із рослідуванням резонансних справ (зокрема, вбивства Гонгадзе), газові війни із Росією, дострокове припинення повноважень Верховної Ради і розмови про створення широкої коаліції разом із колишніми ідеологічними ворогами, війна з Грузією та зростання через це тиску Росії значно похитнуло підтримку Президента. Всі ці події стали ключовими у висвітленні засобами масової інформації. І оскільки медійна складова формування іміджу політичного лідера є однією з головних в його структурі, можна зробити висновок, що увлення громадян про діяльність глави держави напряму залежить від того, наскільки вона буде представлена у медіях. В той же час, критична налаштованість медій віддзеркалювала соціальні запити, що панували в суспільстві в ті роки.

112

ВИСНОВКИ Питання політичного іміджу, його місця та ролі в сучасному суспільстві привертає чимдалі більшу увагу науковців та політиків. Особливо актуальним воно є саме в політичній царині, оскільки вдало спланований та реалізований іміджевий сценарій є запорукою успіху у досягненні політичних цілей та реалізації політичних амбіцій. Медії відіграють чи не головну роль у цьому процесі, слугуючи потужним каналом передачі інформації. Втім, медійна сфера є також цариною творення певних сенсів, образів, іміджів. Тож від того, яким чином ЗМІ висвітлюють ту чи іншу подію, залежатиме те, в якому образі вона постане перед суспільством, який імідж матиме. Метою даної роботи було виявити тенденції у медіа сфері, яким чином засоби масової інформації впливають на формування іміджу політичного лідера країни на прикладі каденції Віктора Ющенка. Окрім розгляду теоретичної бази (поняття політичного іміджу, його видів, структури, функцій, поняття комунікації та особливостей медійної комунікації), нами було проведене емпіричне дослідження. Застосовуючи метод якісного контент-аналізу, ми проаналізували публікації двох українських видань – «Сегодня» та «Дзеркало тижня» - на предмет того, яким чином вони висвітлювали діяльність Віктора Ющенка протягом періоду перебування його на посаді Президента України (2005-2010 роки) відповідно до 11 вузлових точок дослідження: - Скандал із сином – Андрієм Ющенко; - Розкол «помаранчевої» коаліції; - Розслідування справи вбивства Г. Гонгадзе; - Газова війна з Росією; Вибори до ВРУ; - Дострокове припинення Президентом повноважень ВРУ; - Створення широкої коаліції; - Російсько-грузинський конфлікт;

113

- Наростання конфлікту з Росією; - Рішення балотуватися на президентських виборах; - Героїзація Бандери. В результаті дослідження нами було проаналізовано 935 публікацій. З них у виданні «Сегодня» - 799, у виданні «Дзеркало тижня» - 136 матеріалів. Аналіз публікацій дозволив нам виділити такі закономірності, тенденції та особливості висвітлення діяльності Президента: - протягом всього часу перебування на посаді Президента України Віктор Ющенко був однією з ключових фігур українського політикуму, чия діяльність постійно перебувала в полі зору засобів масової інформації; - висвітлення ЗМІ діяльності глави держави охоплювало не лише професійну діяльність політика, але й приватне життя (факти якого також часто ставали приводом для критики); - вплив медіа на імідж глави держави різниться залежно від формату, аудиторії, власника, регіону дистрибуції, редакційної політики («Сегодня» щотижневе видання, належить опозиційним по відношенню до Президента сил і лобіює їхні інтереси, що і визначає її редакційну політику; «Дзеркало тижня» є щотижневим виданням, позиціонує себе як незалежне. Матеріали «Дзеркала тижня» є вираженням особистої думки авторів і не обмежені редакційною політикою. Обидва видання є всеукраїнськими); - вплив видання «Сегодня» та «Дзеркало тижня» на імідж Віктора Ющенка мав переважно негативний характер, але видання різнились за характером впливу; - негативний вплив видання «Сегодня» на імідж Президента був більшим з огляду на щоденний формат, більшу кількість публікацій, масову аудиторію, сенсаційність та «жовтизну»; - тижневик «Дзеркало тижня» відкривав набагато більш глибинні, раціональні, аргументовані підстави для конструктивної критики, ефект від якої був набагато сильнішим (хоч аудиторія видання поступається аудиторії «Сегодня»).

114

- для матеріалів «Сегодня», які заповнюють стрічку новин сайту Сегодня.ua притаманний подієвий фреймінг, за жанровими характеристиками – переважання новини та кореспонденції та загалний нейтральний тон публікацій.

Ті

характеризуються

матеріали

видання

заангажованістю

«Сегодня», та

що

упередженим

є

авторськими,

поглядом

щодо

висвітлення діяльності президента. Деякі статті можна оцінити як відкрито ворожі та провокативні. Така редакційна політика видання пояснюється його фінансовою залежністю від опозиційних до В. Ющенка політичних сил.

- матеріали «ДТ» є суто авторськими, за жанром - перважно аналітичні матеріали та інтерв’ю. Характерною особливістю публікацій видання є тематичний

фреймінг,

сильна

аналітика,

критичність

та

водночас

дистанційованість, незаангажованість.

- недоліками у роботі журналістів видання «Сегодня» є тяжіння до емоційних заголовків, дуже часті посилання на приховані, таємні джерела інформації,

слабка,

неаргументована

аналітика

та

схильність

до

сенсаційності.

- порівняння даних дослідження із рейтингом суспільної підтримки демонструє зв’язок між критикою діяльності Президента медіями та суспільно-політичним настроями.

- кореляція даних нашого дослідження із результатами даних соціологічних досліджень рівня довіри громадян до президента доводить існування взаємовпливу між мас-медіа та суспільством. Адже, з одного боку, медії ретранслюють суспільні настрої та впливають на їхнє формування, а з іншої - віддзеркалюють їх; - здійснення комунікації через медіа-канал є одним із кількох компонентів у реалізації політичного іміджу, втім значення цієї складової політичного іміджу є дуже вагомим.

115

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1.

Адлер А. Понять природу человека [Електронний ресурс]// http://www.gennadij.pavlenko.name/ex-book?text=500.

2.

Андриевский В. Политический имидж кандидата [Електронний ресурс]// http://psyfactor.org/lib/image2.htm.

3.

Аристотель. Политика. Книга 1. «О том, что такое государство» [Електронний ресурс]// http://www.philosophy.ru/library/aristotle/polit/index.html.

4.

Асмус В.Ф. Античная философия. Учебное пособие. Изд. 2-е, доп. – М.: «Высшая школа», 1976. – 543 с.

5.

Бебик В.М. Інформаційно-комунікаційнийменеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз: Монографія. – К.: МАУП, 2005. – с.18.

6.

Бебик В. М. Політологія для політика і громадянина. Політологія для політика та громадянина [Електронний ресурс]// http://ukrknyga.at.ua/load/bebik_v_m_politologija_dlja_politika_i_gromadjan ina/2-1-0-1866.

7.

Блондель Ж. Политическое лидерство: Путь к всеобъемлющему анализу. М.: Российская академия управления, 1992. – 135 с.

8.

Вебер М. Политика как призвание и профессия [Електронний ресурс]// http://www.nir.ru/socio/articles/weber_politika.htm.

9.

Гаврилова М.В. Методы и методки исследования политической коммуникации [Електронний ресурс] // http://books.google.com/books?id=G6IJ07o3TrYC&pg=PA73&dq=контент+ анализ&hl=ru&ei=TiLUTZ_cEdCFwaJ1ZDABw&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=2&ved=0CC4Q6A EwAQ#v=onepage&q=качественный&f=false.

10. Гринберг, Т. Э. Политические технологии: ПР и реклама: Учеб. Пособие для студентов вузов / Т. Э. Гринберг. – М. : Аспект Пресс, 2005. – 317с.

116

11. Дзюбо І. С., Лемківський К. М. Політологія. – К., 2001. – 415 с.

12. Егорова-Гантман Е.В. Имидж лидера [Електронний ресурс]// http://www.twirpx.com/file/192906/.

13. Зборовский Г.Е. История социологии: Учебник. — М.: Гардарики, 2004.

— 608 с.

14. Кожемякин Е. Медиадискурс // Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия: Гуманитарные науки. - №2 (73).

– 2010. – Вып.11. – С.13-21.

15. Корнієнко В. О., Денисюк С. Г. Імідж політичного лідера: проблеми формування та практичної реалізації: Монографія. — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2009. — 144 с.

16. Королько В. Основы паблик рилейшнз [Електронний ресурс]// www.gumer.info/bibliotek_Buks/Gurn/korol/index.php.

17. Кривошеїн В.В. Політичний імідж як інструмент легітимації політичної влади: теоретико-методологічний аспект [Електронний ресурс]// www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gumj/2010_3-4/Krivoshein.pdf.

18. Кулик В. Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки. – К.: Критика, 2010. - 656 с.

19. Лисовский С.Ф. Политическая реклама [Електронний ресурс]// http://evartist.narod.ru/text7/01.htm.

20. Макиавелли Н. Государь [Електронний ресурс] // http://lib.ru/POLITOLOG/MAKIAWELLI/gosudar.txt.

21. Мелконян Н.Сми как основной механизм актуализации. политического имиджа [Електронний ресурс]// www.noravank.am/upload/pdf/212_ru.pdf.

22. Менегетти А. Система и личность. Глава пятая. Реклама: факт, корни и власть [Електронний ресурс]// http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Meneg/05.php.

23. Методы анализа текста и дискурса / С. Тичер, М. Мейер, Р. Водак, Е. Веттер. ; [пер. с англ.]. – Х.: Изд-во Гуманитарный Центр, 2009. – 356 с.

117

24. Ницше Ф. Воля к власти [Електронний ресурс]// http://www.philosophy.ru/library/nietzsche/volya.html.

25. Платон. Государство [Електронний ресурс]// http://lib.ru/POEEAST/PLATO/gosudarstvo.txt.

26. Політика в особах: Політичне лідерство на постсоціалістичному просторі: національний і регіональний контексти / За заг. ред. Ф. М. Рудича. — К.: Парламентське вид<во, 2008. — 352 с.

27. Почепцов Г.Г. Информационные войны. Основы военнокоммуникативных исследований. — К.: Изд-во «АДЕФ-Украина», 1998.

— 332 с.

28. Почепцов Г.Г. Профессия: имиджмейкера. - 2-е изд., испр. и доп. - Спб.: Алетейя 2001. - 256с.

29. Різун В.В. Загальна характеристика масовоінформаційної діяльності // Наукові записки інституту журналістики. – К., 2000. – Т. 1. – С. 15–30.

30. Темерівський В. Роль політичної реклами в електоральному маркетингу [Електронний ресурс]// http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npchdu/Politology/2010_118/11828.pdf.

31. Тлумачний словник французьких термінів. – М.: Культура і спорт, 1997.

– С. 34.

32. Феофанов О.А. Реклама: новые технологии в России. — СПб.: Питер, 2000. — С. 112.

33. Хантингтон С. Третья волна: Демократизация в конце ХХ века / Сэмюэл Хантингтон. - М.: РОССПЭН, 2003. - 368 с.

34. Шепель В.М. Имиджелогия. Как нравиться людям [Електронний ресурс]// http://www.victoria.lviv.ua/html/interesno/image.html.

35. Шестаков В.П. Мифология XX века: Критика теории и практики буржуазной «массовой культуры», Глава II, Имиджи и стереотипы «массовой культуры» [Електронний ресурс]// http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Shest/02.php.

118

36. Шиманова О. Теоретичні основи дослідження політичної комунікації [Електронний ресурс]// http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Unir/2007_19/30.pdf.

37. Юськів Б. М. Контент-аналіз. Історія розвитку і світовий досвід: Монографія. – Рівне.: "Перспектива", 2006. – 203 с.

38. Andreas H. Jucker. Mass media communication at the beginning of the twenty-first century [Електронний ресурс]// esjucker.uzh.ch/Jucker%202003.pdf.

39. Balkin J.M. How Mass Media Simulate Political Transparency [Електронний ресурс]// http://www.yale.edu/lawweb/jbalkin/articles/media01.htm.

40. Berger A. Media research techniques [Електронний ресурс]// http://books.google.com/books?id=f69ImaSPZQoC&pg=PA178&lpg=PA178 &dq=Berger,+A.+(1991).+Media+research+techniques&source=bl&ots=WpF 123sita&sig=Nbd2UxreLD8bRXSYwqqbZVH5AFQ&hl=ru&ei=XlLUTbfU HovGQbTvcitCg&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=9&sqi=2&ved=0CG AQ6AEwCA#v=onepage&q=a%20research%20technique%20that%20is%20 based%20&f=false.

41. Du Plessis D. Introduction to Public Relations and Advertising [Електронний ресурс]// http://books.google.com/books?id=dU2Yz3u9lMoC&printsec=frontcover&dq =the+history+of+pr&hl=en&ei=iKPHTZTDAsWRswbMo9mNDw&sa=X&o i=book_result&ct=result&resnum=3&ved=0CDIQ6AEwAjgU#v=snippet&q= image&f=false.

42. Kitchen P.J. Public relations: principles and practice [Електронний ресурс]// http://books.google.com.ua/books?id=wEbL12zECNEC&printsec=frontcover &dq=Public+relations:+principles+and+practice&hl=ru&ei=l9fuTa6cJMqy8g Ors5HABw&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CCoQ6AE wAA#v=snippet&q=Image%20is%20a%20set&f=false.

119

43. Macnamara J. Media Content Analysis: Uses, Benefits and Best Practice Methodology [Електронний ресурс]// http://www.carmaapac.com/downloads/Media%20Content%20Analysis%20R esearch%20Paper.pdf.

44. Symons J. Thomas Carlyle: The Life and Ideas of a Prophet. [Електронний ресурс]//. http://lib.ru/MEMUARY/.../ZHZL/karlejl.txt.

45. The practice of qualitative research. P. Leavy, Hesse-Biber S. N.[Електронний ресурс]// http://books.google.com.ua/books?id=FVjcZk7mCFwC&printsec=frontcover &dq=The+practice+of+qualitative+research+%D0%90%D0%B2%D1%82% D0%BE%D1%80%D1%8B:+Sharlene+Nagy+HesseBiber,Patricia+Leavy,&hl=ru&ei=R23vTZPWL8TCswb0oK2uCg&sa=X&oi =book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CCoQ6AEwAA#v=onepage&q&f =false.

46. Mary Talbot, Media Discourse: Representation and Interaction. Edinburgh: Edinburgh University Press, 2007. - 198 pp.

47. The press in Ukraine (ВВС online news) [Електронний ресурс]// http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/4073375.stm.

48. Sola I., Lasswell, H., Lerner, D., & Pool. The comparative study of symbol: an introduction [Електронний ресурс]// http://www.carmaapac.com/downloads/Media%20Content%20Analysis%20R esearch%20Paper.pdf ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖЕННЯ: 49. Черный бумер А. Ющенко мы больше не увидим // Сегодня. – 2005.№204 (2146).

50. «Сегодня» Засняла шикарный пентхауз на Липках, где живет сын президента // Сегодня. -2005. - №166 (2108).

51. Бумер Ющенко сменил номера // Сегодня. - 2005. - №176 (2118).

120

52. Если бы мне также врали о моем отце, я бы тоже вышел на Майдан // Сегодня. - 2005. - №278 (2220).

53. Это война // Сегодня. – 2005. - №209 (2151).

54. Леди Ю. «Трясти» не станут?» // Сегодня. – 2005. - №205 (2147).

55. Леди Ю. наносит ответный удар // Сегодня. – 2005. - №152 (2094).

56. Ну и что теперь делать с Тимошенко? // Сегодня. – 2005. - №68 (2010).

57. Ющенко попытался успокоить страну // Сегодня. – 2005. - №106 (2048).

58. Тимошенко наехала на Раду // Сегодня. – 2005. - №155 (2097).

59. Тимошенко предлагает повоевать с Радой // Сегодня. – 2005. - №156 (2098).

60. Ющенко перехватывает у Тимошенко революционную инициативу // Сегодня. – 2005. - №160 (2102).

61. Путин решил поддержать леди Ю? // Сегодня. – 2005. - №221 (2163).

62. «Оранжевые» теряют лидерство // Сегодня. – 2005. - №220 (2162).

63. Провал президента // Сегодня. – 2005. - №213 (2155).

64. Депутаты решили добить Ющенко // Сегодня. – 2005. - №214 (2156).

65. Это война // Сегодня. – 2005. - №209 (2151).

66. Жених дочери тимошенко вначале испугался своей тещи, а теперь называет ее мамой // Сегодня. – 2005. - №149 (2091).

67. Концертами в Киеве Шон Карр зарабатывает на свадьбу в замке? // Сегодня. – 2005. - №179 (2121).

68. Будущий зять Тимошенко похож на «секс—машину» // Сегодня. – 2005.

- №150 (2092).

69. Шон Карр переехал к Тимошенко с ротвейлером // Сегодня. – 2005. №158 (2100).

70. Ющенко и Тимошенко сравнялись с Януковичем // Сегодня. – 2005. №218 (2160).

71. Мирослава Гонгадзе не исключает, что подаст еще один иск в евросуд // Сегодня. – 2005.- №256 (2198).

72. За что «ушли» Пискуна? // Сегодня. – 2005. - №234 (2176).

121

73. Версии убийства Гонгадзе // Сегодня. – 2005. - №51.

74. Как убивали Георгия Гонгадзе // Сегодня. – 2005. - №128 (2070).

75. Завтра эксперты с останками Гонгадзе должны выехать в Германию // Сегодня. – 2005. - №128 (2070).

76. За экс-министром внутренних дел Юрием Кравченко установлена слежка // Сегодня. – 2005. - №49 (1991).

77. «Дело Гонгадзе» направлено в суд // Сегодня. – 2005. - №269 (2211).

78. Страшные рекорды: в Украине вымерзло целое село — мороз убил 220 человек // Сегодня. – 2006. - №21 (2262).

79. Больных детей согреют опилками и ветками // Сегодня. – 2006. - №13 (2254).

80. В Виннице вместо газа используют шелуху // Сегодня. – 2006. - №11 (2252).

81. Ющенко больше — не главный //Сегодня. -2006. - №1 (2242).

82. Мороз доконал Ющенко // Сегодня. – 2006. - №19 (2260).

83. Газ, хлеб, мясо: подорожает все, а гривня упадет // Сегодня. – 2006. №24 (2265).

84. Дорогой газ подогреет цены на «огненную воду // Сегодня. – 2006. - №6 (2247).

85. Разбор полетов // Сегодня. – 2006. - №33 (2274).

86. В Киеве ежедневно люди заболевают корью // Сегодня. – 2006.- №25.

(2266) 87. А у нас в России газ, а у вас? // Сегодня. – 2006. - №30 (2271).

88. Газовый конфликт: история, последствия и варианты выхода // Сегодня.

– 2006. - №1 (2242).

89. Обезгаженная Украина //Сегодня. – 2006. - №1 (2242).

90. В палатке протестующих против газовых договоренностей взорвался газовый баллон // Сегодня. – 2006. - №39 (2280).

91. Цену на газ для населения пока «заморозили»// Сегодня. – 2006. - №7 (2248).

122

92. Ахметов показал избирателям, какой карман у олигарха // Сегодня. – 2006. - №40 (2281).

93. Президент предложил распродать украинские замки // Сегодня. – 2006. №66 (2307).

94. Добавили льгот ветеранам // Сегодня. – 2006. - №58 (2299).

95. История вопроса// Сегодня. – 2006. - №70 (2311).

96. Тимошенко возлагает на Ющенко а Регионы ждут от Мороза // Сегодня.2006. - №68 (2309).

97. Зарисовки «Сегодня» с избирательных участков» // Сегодня. – 2006. №68 (2309).

98. Президент обидел Юлю. Она расстроена // Сегодня. – 2006. - №71 (2312).

99. Что будет с парламентом и с нами: пять сценариев от «Сегодня» // Сегодня. – 2006. - №69 (2310).

100. До свиданья, Кравчук! Прощайте, Литвин! Бай, Шуфрич! // Сегодня. – 2006. - №71 (2312).

101. Сегодня» прошлась по местам шоппинга ющенко//Сегодня. – 2006. №62 (2303).

102. «Сегодня» нашла магазин «Фермер», где обожает бывать президент // Сегодня. – 2006. - №63 (2304).

103. Happy birthday to Ющ!// Сегодня. - 2006. - №44 (2285).

104. Помаранчевая коалиция» похоронена // Сегодня. – 2006. - №43 (2284).

105. Люди готовы бежать от «оранжевых» куда угодно // Сегодня. – 2006. №46 (2287).

106. Почти половина украинцев хочет обратно в СССР // Сегодня. – 2006. №46 (2287).

107. Сегодня» узнала: Роспуска Рады не будет [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/142396.html.

108. Украинские экс-президенты не видят оснований для роспуска парламента [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/120701.html.

123

109. Ющенко подписал указ о роспуске Рады из-за Мороза [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/158239.html.

110. В Москве уже знают, что указ Ющенко «злочинний [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/142644.html.

111. ПАСЕ раскритиковала украинских политиков.(за матеріалами газети «Дело») [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/142844.html.

112. Ющенко ждет, когда Янукович поднимет белый флаг? [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/176921.html) 113. Тимошенко пригрозила президенту второй революцией [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/142344.html.

114. 100 тысяч оппозиционеров требовали на Майдане роспуска парламента [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/120784.html.

115. Жизнь после выборов. Четыре сценария [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/498789.html.

116. Четыре ножа в спину Юле Четыре ножа в спину Юле [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/713589.html.

117. Цхинвали разрушен. Везде горы трупов [Електронний ресурс]// http://archive.segodnya.ua/pdf/176/080809_SEG_KIE_01.pdf.

118. «Он хочет, чтобы мы ложились под гусеницы русских танков? [Електронний ресурс]// (http://archive.segodnya.ua/pdf/179/080813_SEG_KIE_03.pdf.

119. Война закончилась. Россия ждет свержения Саакашвили», «НУНС И БЮТ — ЗА ГРУЗИЮ, КПУ — ЗА РОССИЮ, РЕГИОНЫ» — НЕЙТРАЛЫ [Електронний ресурс]// [Електронний ресурс]// http://archive.segodnya.ua/pdf/179/080813_SEG_KIE_02.pdf.

120. Регионы просят власть не показывать так открыто, что Украина защищает Грузию [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12053233.html.

124

121. Война закончилась. Россия ждет свержения Саакашвили [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12053441.html.

122. Ющенко заработал от Буша похвалы за Грузию [Електронний ресурс]// (http://www.segodnya.ua/news/12054553.html.

123. CNN: в Пентагоне признали победу России в Грузии [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12053269.html.

124. Украина верит, что Россия не станет мстить за то, что мы вооружили Грузию [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12053303.html.

125. Саакашвили отправил Грузию на передовую борьбы с Россией [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12053337.html.

126. Украину попросили попридержать язык по поводу войны в Осетии [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12052325.html.

127. У России осталась надежда на Азию. Запад думает, как наказать Россию, а Медведев обхаживает Китай [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12059885.html.

128. Саакашвили не повесился, он через полчаса выйдет к прессе [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12052583.html.

129. Ющенко рассказал украинцам, как они, собственно, обязаны жить [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12058223.html.

130. Места, где Ющенко бегал с лопатой, засадили новыми деревьями [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/1021385.html.

131. У Тимошенко таки заметили указ Ющенко по ЧФ и решили его выполнить [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12059181.html.

132. Ющенко хочет командовать российским флотом. В Москве не обращают внимания [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12053989.html.

133. Ющенко договорился с Медведевым и дальше мусолить тему о выводе ЧФ [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/10041758.html.

125

134. Ющенко советуют уйти в поля и стать мужиком [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/14054242.html.

135. Ющенко забыл, что собрался дружить с Россией, и обвинил ее в неуважении к Украине [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/13046107.html.

136. Ющенко против Тимошенко: перемирие закончилось [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/975190.html.

137. Ющенко завтра ПРиБЮТ. "Регионы" и Тимошенко почти уже обо всем договорились: Янукович — президент, Юля — премьер [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/13043533.html.

138. Наливайченко признался, что СБУ помогает Ющенко вступать в НАТО [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/10041798.html.

139. Тимошенко отказалась поддержать Ющенко на президентских выборах [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/1029982.html.

140. Ющенко собирается в Белый дом, а Тимошенко — в Кремль [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12072361.html.

141. Президент обвинил в крымском сепаратизме Россию, а Тимошенко — Ющенко [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12068049.html.

142. Судебный пинг-понг Ющенко и Тимошенко [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12081007.html.

143. В БЮТ советуют Ющенко уйти в отставку [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12064979.html.

144. Ющенко обвинил Тимошенко в «демонтаже демократических достижений [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12066057.html.

145. Тимошенко заверяет, что Ющенко никакая отставка не грозит [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12061141.html.

126

146. Жвания заявляет, что Ющенко заставлял Луценко создать коалицию с блоком Черновецкого [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/1032190.html.

147. Кравчуку не нравится «беззубость» Ющенко и Тимошенко во внешней политике [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/898190.html.

148. Генсек НАТО намекнул, что ради Альянса Ющенко и Тимошенко должны помириться [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/10046166.html.

149. Бютовцы хотят посмотреть, как Ющенко будет бегать, чтобы создать коалицию [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12076855.html.

150. В Европе сожалеют, что Ющенко встал на «плохой путь [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12079635.html.

151. Голодомор и пропаганда: честна только минута молчания [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/blogs/korotkovblog/12096035.html.

152. В ПР заметили, что Ющенко и Тимошенко играют на антироссийких темах [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12072581.html.

153. Провал президента. Вот тебе и ПДЧ... Вот тебе и НАТО... [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/971851.html.

154. Тимошенко и Путин займутся геополитикой [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/10047414.html.

155. Регионалы признались, что Ющенко пообещал им «ширку» в обмен на досрочные выборы [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/808989.html.

156. Россия предлагает нам на выбор: или НАТО, или дружба [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/10041858.html.

157. Путин обозвал Ющенко вором-замарашкой [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/12075017.html.

127

158. БЮТ: Регионы хотят сделать Ющенко спикером [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/14115126.html.

159. Ющенко-2010: от тюрьмы до большой политики [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/14109018.html.

160. Ющенко пойдет на все выборы, потому что он не слабак [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/14045774.html.

161. А Ющенко все думу думает: идти в президенты, иль не идти [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/14064002.html.

162. НУНС в Ющенко уже разочаровался, но в Тимошенко еще не влюбился [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/14081000.html.

163. Ющенко еще не нашел спонсоров своего выдвижения в президенты [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/14085654.html.

164. БЮТ: Регионы хотят сделать Ющенко спикером [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/14115126.html.

165. Ющенко-2010: от тюрьмы до большой политики [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/14109018.html.

166. «Банковая признала: Бандера — не герой [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/14109670.html.

167. Евреи указали Ющенко на Бандеру [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/14111602.html.

168. Табачник: «Бандера войдет в историю как убийца» [Електронний ресурс]// http://www.segodnya.ua/news/14143268.html.

169. Лакмусове чадо [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/44122.

170. Око народу біля замкової шпарини [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/44132.

171. Усе не ТАК [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/44686.

172. Кінець «помаранчевої» казки: 100 днів по тому. Про козацьке «царство справедливості» і про український бунт — безглуздий, але не нещадний [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/43322.

128

173. Яцек Ключковський: «Сьогодні просто повторювати «Наша мета — Європа» уже недостатньо» [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/44679.

174. Граблі патріотів [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/45288.

175. Як народжувалася казка і помер міф [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/44538.

176. Умовно-дострокова реляція [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/43037.

177. По ходу справи [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/42824 178. Як народжувалась казка і помер міф [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/44538.

179. Не розпочавши обіцяних проектів з Україною, «Газ де Франс» цікавиться участю У Північно-Європейському газопроводі [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/46343.

180. Куди приведе дорожня карта науки? [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/46698.

181. Українські медіа: труднощі постпомаранчевого періоду [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/45641.

182. [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/46245.

183. Психологія вибору [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/46060.

184. Три наперстки для країни [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/49605.

185. Більшість громадян України — за перевибори ВР [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/49745.

186. Як неваляшки калейдоскоп крутили [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/50089.

187. Анатолій Гриценко: «Більшої загрози, аніж ми самі, для України не існує» [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/54517.

188. Вавилон XXI [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/54942.

129

189. Голова ЦВК Володимир ШАПОВАЛ: Проведу вибори і піду [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/58153.

190. Вибори-2010: очікування, технології, ризики [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/56972.

191. Навіщо Ющенко йде у президенти? [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/57470.

192. Силовий варіант: реальна загроза чи піар-технологія? [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/56475.

193. Вибори-2010: очікування, технології, ризики [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/56972.

194. Вето президента, або Казус привілейованого законодавця [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/57576.

195. Україна на перехресті, та чи отримає вона допомогу, якої так потребує? [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/57813.

196. Російський виклик українським виборам [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/57819.

197. Російський виклик українським виборам [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/57819.

198. ЕПІЗОДичне [Електронний ресурс]// http://dt.ua/articles/59032.

130

ДОДАТКИ Додаток__А__ Скандал із сином – Андрієм Ющенко №

1.

2.

3.

Назва публікації та посилання на електронну версію матеріалу

Вплив/загальний настрій статті

«Лакмусовое чадо» http://dt.ua/articles/44122 «Лідер «Пори» Владислав Каськів: «У системі нової владИ сьогодні потрібна революція» http://dt.ua/articles/44186 «Око народу біля замкової шпарини» http://dt.ua/articles/44132

Негативний

Нейтральний

Нейтральний

Додаток__Б__ Конфлікт всередині «помаранчевої» команди 4.

5.

6.

«Усе не ТАК» http://dt.ua/articles/44686 «Помаранчевим — тим, хто «вичавив із себе раба», — присвячую. МІЙ МАЙДАН НЕЗАЛЕЖНОСТІ» http://dt.ua/articles/45184 «Альтернатива» про питання, що проростають

Негативний

Негативний

Позитивний

131

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

із мефістофельської борідки Винниченка...» http://dt.ua/articles/42209 «Кінець «помаранчевої» казки: 100 днів по тому» http://dt.ua/articles/43322 «Електоральні очікування і «норми» партбудівництва» http://dt.ua/articles/44121 «Україна — Франція: укотре почнемо спочатку» http://dt.ua/articles/45180 «Спокій, тільки спокій» http://dt.ua/articles/45375 «Канівська трійка»: перший пішов?» http://dt.ua/articles/43950 «Хто і за що, з ким і проти кого? Партії України за рік до виборів» http://dt.ua/articles/43036 «Майдан тривоги нашої?» http://dt.ua/articles/4c3383 «100 днів влади: розгін закінчено» http://dt.ua/articles/4c3383 «Як народжувалася казка і помер міф» http://dt.ua/articles/44538 «Що буде 20-го: майдан чи Майдан?» http://dt.ua/articles/45070 «Гра з сірниками навколо бензину» http://dt.ua/articles/43450 «По той бік влади» http://dt.ua/articles/43583 «Іменини серця» http://dt.ua/articles/44612 «Яцек Ключковський:

Негативний

Нейтральний

Негативний Нейтральний Нейтральний

Нейтральний

Нейтральний

Позитивний Негативний Нейтральний Негативний Нейтральний Нейтральний Позитивний

132

«Сьогодні просто повторювати «Наша мета — Європа» уже недостатньо» http://dt.ua/articles/44679 21.

22.

23.

24.

25.

26.

«На війні — як на війні: зведення про втрати» http://dt.ua/articles/44685 «Дорога, яка не веде до Майдану» http://dt.ua/articles/45249 «За шість місяців серйозну реформу не здійснити» http://dt.ua/articles/45292 Збігнєв Бжезинський: «Європа від Карбо да Рока до Камчатки» http://dt.ua/articles/45315 «Влада-невидимка» http://dt.ua/articles/48292 «Про кризу влади, сили та думки» http://dt.ua/articles/43944

Негативний Позитивний Нейтральний

Негативний

Негативний Негативни

Додаток__В__ Розслідування справи Г. Гонгадзе 27.

28.

29.

30.

31.

«Будні правоохоронців» http://dt.ua/articles/42752 «Свідки відходять, слідство триває» http://dt.ua/articles/42761 «По ходу справи» http://dt.ua/articles/42824 «100 днів влади» http://dt.ua/articles/43383 «Як народжувалась казка і помер міф» http://dt.ua/articles/44538

Нейтральний Негативний Негативний Негативний Негативний

133

32.

33.

34.

35.

36.

37.

38.

39.

40.

41.

42.

43.

44.

«Александр Квасьнєвський: «Помаранчева революція була революцією гідності» http://dt.ua/articles/42951» «Хто і за що, з ким і проти кого? Партії України за рік до виборів» http://dt.ua/articles/43036 «Умовно-дострокова реляція» http://dt.ua/articles/43037 «Піскун починає і виграє» http://dt.ua/articles/45234 «Ющенко in action. Обіцянки, від яких не можна відмовитися» http://dt.ua/articles/42342 «Другий початок» http://dt.ua/articles/43093 «Моє і наше» http://dt.ua/articles/43520 «Ендрю Робінсон: «За демократію треба боротися постійно» http://dt.ua/articles/44111 «Граблі патріотів» http://dt.ua/articles/45288 «Юлія Тимошенко: «Реприватизації — ні! Націоналізації — ні!»?» http://dt.ua/articles/42763 «Віктор Янукович: «Це був рік великих випробувань» http://dt.ua/articles/45485 «Програма «Бандитам — тюрми!» закрита користувачами?» http://dt.ua/articles/44195 «Правохоронні органи:

Нейтральний

Нейтральний

Нейтральний Негативний

Нейтральний Нейтральний Негативний

Нейтральний Негативний Позитивний

Негативний

Негативний Нейтральний

134

перебудова на марші» http://dt.ua/articles/44395 «Перевірено. Корупції немає» http://dt.ua/articles/44678 «Помаранчевим — тим, хто «вичавив із себе раба», — присвячую. МІЙ МАЙДАН НЕЗАЛЕЖНОСТІ» http://dt.ua/articles/45184

45.

46.

Негативний

Негативний

Додаток__Г__ Газова війна з Росією 47.

48.

49.

«Українські медіа: труднощі постпомаранчевого періоду» http://dt.ua/articles/45641 «Енергобезпека ЄС і «Газпром» http://dt.ua/articles/48242 «Куди приведе дорожня карта науки?» http://dt.ua/articles/46698

Негативний

Негативний

Негативний

50. «Вільям ТЕЙЛОР: «Ми готові працювати з будь-яким форматом коаліції, який з’явиться в результаті демократичного процесу» http://dt.ua/articles/47164 51.

52.

Негативний

«Український фронт Четвертої світової війни» http://dt.ua/articles/47435

Негативний

«Конфеті нафтогазової

Негативний

135

дипломатії» http://dt.ua/articles/48642 53.

54.

55.

56.

57.

58.

59.

60.

«ЗАТ «Росія» http://dt.ua/articles/45828

Негативний

«Порнократія на марші» http://dt.ua/articles/46125

Негативний

«Три джерела (і три складові?) майбутньої влади» http://dt.ua/articles/46245

Нейтральний

«Не розпочавши обіцяних проектів з Україною, «Газ де Франс» цікавиться участю У ПівнічноЄвропейському газопроводі» http://dt.ua/articles/46343

Негативний

«Не розпочавши обіцяних проектів з Україною, «Газ де Франс» цікавиться участю У ПівнічноЄвропейському газопроводі» http://dt.ua/articles/48281

Негативний

«Влада-невидимка» http://dt.ua/articles/48292

Негативний

«Біла книга» з «чорною відзнакою» http://dt.ua/articles/46044

Негативний

«Територія, вільна від влади?» http://dt.ua/articles/46899

Негативний

136

Додаток__Д__ Вибори до Верховної Ради України 61. «Через що політикам вдається розколювати Україну» http://dt.ua/articles/47092 62. «Якось рік по тому» http://dt.ua/articles/45717 63. «Про країну, державу та громадян у перехідному віці» http://dt.ua/articles/47572 64. «Про розбіжності та збігИ» http://dt.ua/articles/47315 65. «Ющенко має намір взяти активну участь у створенні парламентської коаліції» http://dt.ua/articles/46305 66. «Ваймарські уроки України, або Універсалії перехідних періодів суспільного розвитку» http://dt.ua/articles/46198 67. «Що наберемо — з того і пошиємо» http://dt.ua/articles/46299 68. «Перезимувати б...» http://dt.ua/articles/45757 69. «У пошуках оптимальної стратегії євроінтеграції» http://dt.ua/articles/45908 70. «Недоступність, яку не лікують вибори» http://dt.ua/articles/46126 71. «Останнє вогнище загиблої епохи...» http://dt.ua/articles/46357 72. «Українські вибори: погляд зі Сходу і Заходу» http://dt.ua/articles/46359

Нейтральний Негативний

Негативний Нейтральний

Нейтральний

Негативний

Негативний Негативний Негативний Нейтральний

Негативний Нейтральний

137

Додаток__Е__ Дострокове припинення повноважень ВРУ 73.

74.

75.

76.

77.

78.

79.

80.

81.

«Руїна» в головах. Українська влада ввійшла в період напіврозпаду http://dt.ua/articles/50322

Негативний

«Президент готовий призупинити дію свого указу, якщо...» http://dt.ua/articles/49811

Нейтральний

«Народ кризового користування про кризу, про владу, про себе» http://dt.ua/articles/49872

Негативний

«Третя спроба» http://dt.ua/articles/50169

Нейтральний

«Більшість громадян України — за перевибори ВР» http://dt.ua/articles/49745

Позитивний

«Рівняння на Київ» http://dt.ua/articles/49663

Негативний

«Східна апатія» http://dt.ua/articles/51325

Негативний

«Руїна» в головах. Українська влада ввійшла в період напіврозпаду http://dt.ua/articles/50322

Нейтральний

«Умовно-достроковий вибір» http://dt.ua/articles/56526

Нейтральний

138

Додаток__Ж__ Тема широкої коаліції 82.

«Третій не зайвий» http://dt.ua/articles/51075

83.

84.

85.

86.

87.

88.

89.

90.

91.

92.

Нейтральний

«Нічого особистого» http://dt.ua/articles/51491

Позитивний

«Прощання з майбутнім?» http://dt.ua/articles/51708

Негативний

«Прощання із соціалізмом?» http://dt.ua/articles/49999

Нейтральний

«Перехресне страхування» http://dt.ua/articles/51242

Нейтральний

«Партійний розлад» http://dt.ua/articles/52153

Негативний

«Три сумних повісті» http://dt.ua/articles/52228

Негативний

«Як неваляшки калейдоскоп крутили» http://dt.ua/articles/50089

Нейтральний

«Соціалістичне змагання» http://dt.ua/articles/50256

Нейтральний

«Рада тумбай» http://dt.ua/articles/51083

Нейтральний

«Рівняння на Київ» http://dt.ua/articles/49663

Нейтральний

139

Додаток__З__ Російсько-грузинський конфлікт 93.

94.

95.

96.

97.

98.

99.

100.

101.

«Анатолій Гриценко: «Більшої загрози, аніж ми самі, для України не існує» http://dt.ua/articles/54517

Нейтральний

«Збройове питання» http://dt.ua/articles/54573

Нейтральний

«Україна серед трьох сосен-2: НАТО—Росія— ЄС» http://dt.ua/articles/55031

Нейтральний

«Збройові експерти: Українського сліду в Грузії немає» http://dt.ua/articles/54585

Нейтральний

«Україна в трьох соснах: НАТО—Росія—ЄС» http://dt.ua/articles/54944

Нейтральний

«Чорний квадрат» http://dt.ua/articles/54578

Негативний

«Ніно Бурджанадзе: «Росія має піти на компроміс» http://dt.ua/articles/54575

Нейтральний

«Абхазія: рейкова війна чи магістраль до миру» http://dt.ua/articles/53878

Нейтральний

«Буква миру. Дух війни...»

Нейтральний

140

http://dt.ua/articles/54504 102.

103.

104.

105.

«Янукович запропонував три кроки для стабілізації ситуації в Україні» http://dt.ua/articles/54583

Негативний

«Ющенко обговорив із Соланою ситуацію навколо Грузії» http://dt.ua/articles/54649

Позитивний

«Передчуття Троянської війни?» http://dt.ua/articles/54653

Нейтральний

«Женевські процедури» http://dt.ua/articles/55117

Нейтральний

Додаток__И__ Наростання конфлікту з Росією 106.

107.

108.

109.

«Віктор Набруско: «Чи стане Україна господарем у власному інформаційному просторі?» http://dt.ua/articles/54742

Негативний

«Вавилон XXI» http://dt.ua/articles/54942

Негативний

«Посол США: Події в Грузії безпосередньо стосуються нацбезпеки України» http://dt.ua/articles/54586

Негативний

«Смак натовського пирога, або Чому Росія

Негативний

141

і Україна воліють більше співробітничати з Заходом, аніж одна з одною» http://dt.ua/articles/53200 110.

111.

112.

113.

114.

115.

116.

117.

118.

«Хвиля і ціна, «виколупані з носа» http://dt.ua/articles/53369

Негативний

«Остов» Крим та його «вісь» http://dt.ua/articles/53412

Негативний

«Володимир Огризко: «Україна стане членом НАТО і матиме добросусідські відносини з Росією» http://dt.ua/articles/53604

Негативний

«Об’єкт розміну» http://dt.ua/articles/53376

Негативний

«Тамтами Кремля» http://dt.ua/articles/53505

Негативний

«2017-й. Час київський?» http://dt.ua/articles/53691

Негативний

«Мировий план» http://dt.ua/articles/54145

Негативний

«Україна і Росія: сімейна любовість» http://dt.ua/articles/52745

Негативний

«Чорноморські баталії Києва та Москви»

Негативний

142

http://dt.ua/articles/52665 119.

120.

121.

122.

«Найкращий фільм. Язик до Києва веде — у дубляжній війні» http://dt.ua/articles/52753

Негативний

«Пострадянський парадокс: демократія в Україні, автократія в Росії» http://dt.ua/articles/52958

Негативний

«Енергопопса» http://dt.ua/articles/52989

Негативний

«ЄС чи НАТО — зміна пріоритетів України?» http://dt.ua/articles/53182

Нейтральний

Додаток__К__ Рішення В. Ющенко балотуватись на президентськи виборах 123.

124.

125.

126.

«Силовий варіант: реальна загроза чи піартехнологія?» http://dt.ua/articles/56475

Негативний

«Україна на перехресті, та чи отримає вона допомогу, якої так потребує?» http://dt.ua/articles/57813

Негативний

«Їм спокій тільки сниться» http://dt.ua/articles/56345

Негативний

«Закрита» виборча система вичерпала себе»

Негативний

143

http://dt.ua/articles/56523 127.

«Російський виклик українським виборам»

Негативний

http://dt.ua/articles/57819 128.

129.

130.

131.

132.

133.

134.

«На ста-а-арт, увага… рейтинг!» http://dt.ua/articles/58363

Негативний

«Голова ЦВК Володимир ШАПОВАЛ: Проведу вибори і піду» http://dt.ua/articles/58153

Нейтральний

«Коли за деревами лісу не видно» http://dt.ua/articles/57394

Негативний

«Вето президента, або Казус привілейованого законодавця» http://dt.ua/articles/57576

Негативний

«Вибори-2010: очікування, технології, ризики» http://dt.ua/articles/56972

Нейтральний

«Навіщо Ющенко йде у президенти?» http://dt.ua/articles/57470

Негативний

«Виборці стануть рецидивістами?» http://dt.ua/articles/58468

Негативний

144

Додаток__Л__ Героїзація С.Бандери 135.

136.

«ЕПІЗОДичне» http://dt.ua/articles/59032

Негативний

«Тоді, в Західній Україні... Герої України — наші, українські геро»ї http://dt.ua/articles/59368

Нейтральний

145

Додаток__М__ Результати соціологічного опитування Центру Разумкова «Чи підтримуєте Ви діяльність Президента України?» Таблиця 3.25

*Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 1 по 5 квітня 2011 року. Було опитано 2009 респондента віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Вибірка опитування будувалася як стратифікована, багатоступенева, випадкова із квотним відбором респондентів на останньому етапі. Опитування здійснювалося у 132 населених пунктах (із них 79 міських та 53 сільських поселень). Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95.