Буклет-опис до якійшабашу,відбувся у липні 2022 року на СРЗ-4, місто Автори:Львів Оксана ТронзаНастя Пецик Жора Гогатадзе
Дія відбувалася на заводі і ми зробили ліани з лоз та дротів, просвердлили каміння щоб поставити туди кам. Але природа, занесена в бетонний простір, все одно вмирає, і в ній вже не було такого життя, щоб зарядити на танець або перевтілення. ціралельноПа-моїбажання зустрілися зі свіжими враженнями від повісті Артура Мекена «Білі люди», в якому описуються екстатичні та язичницькі злиття дванадцятирічної дівчинки з лісом - вимовляння «заборонених слів» - не людиноподібні звуки, які для спостерігача здаються несумісними звичкою; перетворення себе в організми лісу шляхом імітування форм, танцю та слідування своїм відчуттям.
описанийЕкстаз у щоденнику дівчинки був забороненим, тому що здається що за такою межею насолоди просто від свого існування має бути покарання. таючиЧилюдей»«Білихявсе частіше поверталася до думок про себе 12-річну - про те відчуттям дива, яке зазвичай зумовлене жорстокими умовами життя - адже тим сильніша магічність реальності. У дитинстві є тільки ти і магія – навіть якщо ця магія – дірка у стіні, яка схожа на портал.
ник дійства Славік приніс на дійство грім, барабанячи по залізних ящиках, після чого всі приєдналися і почали шуміти в різ нобій.
Мене самотність.максимальненазватите,зовсімхвилинточціодногофантазій,актекстазупіслязамежнийгритазВиходить,звдалосяшматочоксерйозно.повіриливчарицієївідчуттяспіткалочарівностідитячоїгри,якоїполягалитому,щовнеїізігралиТакийказкиподілитиусіма,міжусіма.щоекс-відодиночної-практичнопо-настаєабсолютного(смерті),агриякзустрічуяводинводнаковійнакілька–ценеекстазалещоянеможукращеніжнеОксана
уламок номер 1 Відчуття до перетворюється на відчуття під час. почалося дійство і всі учасники одягли пов’язки тоді сталося знеособлення Відсутність суб’єктності призвела до схвильованої уяви, де все навколо - тіні і твоя самість тобі більше не потрібна і все що тобі залишається це злитися з отоТакчуючимзнаходиш порожнечу і природні об’єкти, тому що ще може бути природніше цього ти це камінь ти це стіна ти це луна ти цей час без очікувань Поступово учасники перформансу почали створю вати звуки з усього, що є. У моменті мені здавалося це неймовірним оркестром, де ти гордий бути учасником. Я пам’ятаю як у темряві знайшла чиїсь руки і з цього вилилися брязкітні хлопки, що нагадують дощ немає твоїх слів і немає твоїх думок це лише неіснуючі слова
2:номеруламок Відчуття “ під ” над наперетворюєтьсявідчуття У запляваних стінах біль не стихне і не пропаде Тільки здобуде надію на життя Це отруйна зловтішна пліснява в кутку на карнавалі Полежухвороби так без рухів Покрийте голову закрийте очі Я народжую себе без будівлі Для мене справжній перформанс стався згодом. Здавалося, що пов’язка на очах дала зрозуміти темряву в собі, а не навколо Страх нелюдяності та відсутність щирості Настя
Спроба ритуального святкування переходу Апокаліпсису до Постапокаліпсису. Імітація нового старого життя, яке проби вається і проростає на неживому. Штучне перенесення знайомого, близького та рідного в чужорідне середовище (Будівництво дому на руїнах)
Дереалізація стала новою реальністю, в якій ми живемо. Вона хвора. Залишатися «собою» у хворій реальності складно, або навіть неможливо. Цей перформанс був експериментом по знеособленню, знеіменіванню, звільненню себе від себе. Гра в якій тобі дається можливість приміряти нові образи та ролі. І ці ролі вибираєш не ти, вони вибирають тебе. Простір хаотично виливається у тебе. Адже відмовляючись від свого Я ти позбавляєшся власної волі. Здібності обирати.
Перед перформансом я розкидав у просторі предмети, які мене позначили: СвітлинаМоїВідеокамерароботимами
У момент знеособлення, коли моє тіло стало порожньою ємністю, я тимчасово перенеслося в ці предмети, щоб спостерігати за собою з боку. Для інших учасників присутність цих речей не мала сенсу, оскільки вони їх просто не бачили, як і моя ємність. Але коли я відкрив очі я їх побачив та згадав хто я. Вони були свідками та доказом мого перенесення та повернення. Жора
