3.Напрямки фітогеографічних досліджень

Основні

досліджень

• Екологічний – залежність поширення рослин від

сучасних факторів середовища – клімату, ґрунтів та

інших організмів.

• Флористичний – (хорологічний) – розташування

систематичних одиниць (таксонів): їх ареали

розселення, класифікація ареалів, порівняльний

аналіз флор за їх багатством тощо.

• Соціологічний – географія угруповань, (синхорологія), які виділяють або за флористичним складом, або за

фізіономією (рослинні формації: ліси, луки, степи тощо).

• Історичний (епіонтологія) – дослідження еволюції

ареалів, пошук сучасних рис рослинного покриву в

минулому.

Екологічна географія рослин

чинників (кліматичних, орографічних, біотичних, історичних, антропогенних) на розташування рослин на Землі.

Вплив зовнішніх

Границі рослинного життя на Землі. Поняття

клімату, макро- і

мікроклімату, типи кліматів.

Плювіотермічні діаграми.

Реакція рослинного покриву на комбінацію

кліматичних факторів. Екологічні вимоги

видів (екологічна конституція видів). Екотипи

Біосфера – область існування

живих організмів на Землі.

Маса біосфери — близько

0,05 % маси Землі

Класифікація екологічних факторів

Г. Вальтера

1. Температурні фактори;

2. Фактори, пов’язані із забезпеченням вологою;

3. Світлові фактори;

4. Хімічні фактори (СО2 і О2 в повітрі і в ґрунті,

мінеральні солі, токсичні речовини тощо;

5. Механічні фактори (вітер, рухомий пісок і сніг, рухи ґрунту, удари блискавки, випас,

косіння, видоптування ...)

Традиційна класифікація

екологічних факторів:

1) кліматичні – сонячна радіація, температура, склад і рух повітря, вологість і атмосферні

опади, атмосферна електрика тощо;

2) ґрунтовий фактор, пов’язаний з педосферою

(фізичні, хімічні і біологічні властивості

ґрунтів);

3) біотичні фактори, пов’язані з діяльністю

живих організмів – рослинних чи тваринних

Клімат – це характерна для певної території

комбінація явищ і атмосферних процесів (простіше – погода).

Залежить від георгафічного положення

реґіону, рельєфу, гідрологічних умов

пов’язаної з ними атмосферної циркуляції.

Типи кліматів Землі

• Тропічні клімати:

І. Екваторіальні – гарячі і завжди вологі

ІІ.Субекваторіальні – гарячі, мінливі • Субтропічні клімати:

ІІІ. Екваторіальні – гарячі і сухі

ІV. Субекваторіальні – змінні, з

зимовою дощовою порою

• Помірні клімати:

V. Помірні теплі і вологі

VІ. Помірні холодні і вологі

VІІ. Помірні холодні і сухі

VІІІ. Помірні дуже холодні і вологі

• Холодні клімати:

Субполярні

Полярні

Гірські

1. Екваторіальний клімат

• 2. Субекваторіальний клімат

• 3. Тропічний клімат

• 3.1. Мусонний тропічний клімат

•

3.2. Континентальний тропічний клімат

• 3.3. Морський тропічний клімат

• 4. Субтропічний клімат

• 4.1. Середземноморський клімат

• 4.2. Мусонний клімат

5. Помірний клімат

• 5.1. Континентальний помірний клімат

• 5.2.Морський помірний клімат

• 6. Субполярний клімат

• 7. Полярний клімат

переважають

Мікроклімат — клімат приземного

шару повітря, обумовлений

мікромасштабними відмінностями земної

поверхні усередині місцевого клімату.

Наприклад, в місцевому кліматі лісового

масиву розрізняють мікроклімат лісових

полян, узлісь тощо; в місцевому кліматі

міста — мікроклімат площ, провулків, скверів,

дворів і ін.

Фітоклімат — атмосферні умови в

середовищі поширення рослин: в травостої, в кронах дерев тощо. • З віддаленням від земної поверхні відмінності

мікроклімату швидко нівелюються.

Мезоклімат (місцевий клімат), клімат

порівняно невеликих територій, достатньо однорідних за природними

умовами (наприклад, певного лісового

масиву, морського узбережжя,

ділянки річкової долини,

міжгірської улоговини, невеликого міста

або міського району і т.п.).

За масштабом

поширення займає

проміжне положення між макрокліматом

і мікрокліматом.

Raunkiær,

C. (1934)

The Life Forms of Plants and Statistical Plant

Geography

Introduction by A.G.Tansley. Oxford University Press, Oxford. 632 pp.

.

Екотип (поняття введене у 1922 р. Турессоном) —

сукупність екологічно близьких популяцій виду,

пов'язаних з певним типом оселища і які мають

генетично закріплені анатомо-морфологічні і

фізіологічні особливості, що виробилися в результаті

тривалої дії схожих режимів екологічних чинників.

екотипу слід відрізняти

, специфічні

ознаки організмів, які не закріплені генетично і носять

пристосовний характер; наприклад, болотні

модифікації сосни звичайної, потомство яких,

вирощене на незаболоченій території, нічим не

відрізняється від нормальних дерев, тоді як

батьківські особини мають карликовий зріст, викривлений ствол, дрібні шишки, коротку хвою і т. д. • Якщо екологічні чинники у просторі міняються

поступово, екотипи плавно переходять один в

одного, формуючи екоклін.

Едафічні екотипи (едафоекотипи) –

це група близьких за спорідненістю

природних популяцій, які

формувалися під впливом грунтових

умов і особливостей мікроклімату.

• Один кліматичний екотип може

складатися з декількох едафічних

екотипів.

Біотичні (ценотичні екотипи, фітоценотипи) —

виникають під впливом інших організмів.

Це група близьких за спорідненістю природних

ценопопуляцій, які утворилися під впливом

фітоценотичних умов.

Існують види як однорідні в екологічному відношенні, тобто такі, що не підрозділяються на екотипи, так і

неоднорідні, в яких виділяється декілька, а іноді і

досить значне число екотипів. Наприклад, у сосни

звичайної (Pinus sylvestris) екологами визначається

понад 30 екотипів.

Практичне значення екотипів – ліси в Швеції.

Екологічна

конституція видів

Межі дії чинника, в яких його

представники здатні жити, складають

екологічну конституцію виду.

Екологічна конституція визначається

експериментально для кожного виду

окремо

Закон екологічної толерантності

Шельфорда

...життя організму в певному середовищі

стає неможливим, якщо хоча б один з

факторів переважає хоча б на короткий

термін і від часу до часу, межі

толерантності цього організму.

•

Чинники, що виконують цю роль, за

Одумом, називаються обмежуючими

факторами

наслідки: падуб звичайний Ilex aquifolium L.:

температури (t0 max> 00)

максимумом