301 (контрольна). Запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим. Якщо трапляться помилки на вживання розділових знаків у простому неускладненому реченні та при однорідних членах речення, повторіть правила вказані в квадратних дужках (параграф і пункт).
1. Яке це щастя— [124.2] відчувати плече товариша в ряду. (В. Сосюра.) 2. Ідеш собі вулицею, [120.4] і кожна людина перед тобою [124.1] як сторінка із книжки. (О. Копиленко.) 3. Усім: [129.1] і екскурсантам, [128.1] і простим людям— [129.1] рекомендуються ґав не ловити. (Остап Вишня.) 4. Хлопці збентежились, почервоніли [128.2] і стояли мовчки [126.2] ні живі [128.3] ні мертві. (В. Ґжицький.) 5. Перлами-росою [125.4], сонцем, далиною [126.1] вмиваються поля. (В. Сосюра) 6 На все осінь щедра [129.2] на кавуни, [128.1] і на дощі, і на холодні роси. (Ю. Збанацький.) 7. З-за обрію вставало червоне [127. 2] вранішнє сонце [128.2] і радісно вітало молоду [127.2] зелену землю. (Ю. Збанацький.) 8. Міцне листя на старому дубі [124.1,2] мов дзвінкі дукати у намисті. (Л. Дмитерко.) 9. Краще ми на Єнісей поїдемо [128.2] або на Кременчук. (О. Довженко.) 10. Любив, [120.4] коли скидалась велика риба в озері [128 2] чи в Десні на заході сонця. (О. Довженко.) 11. В тихій воді було видно синє [127.2] глибоке небо. (І. Нечуй-Левицький) 12 Від вогнів вартових [126.2] дві дороги на морі зустрілись: [129.1] смуга мертво-зелена [128.2] й криваво-червона стяга. (Леся Українка.) 13. З дверей виставляється голова хлопчика в пошарпаній, [127.5] занадто великій шапці. (Леся Українка.) 14. І трави, [128.1] й ниви, і небо, й сонце — [129.1] все, усе змінилось у хлопчика в очах. (І. Франко.) 15. Поважно та тихо [127.5] у ранню пору [127.5] на високую гору [126.1] сходилися полковники. (Т. Шевченко.) 16. Над тілом бійцяпартизана [125.4] нахилиться мати-зима [125.4] і сивими косами вкриє. (П. Воронько.) 17. Передають поетам поети [126.2] з душі у душу, із мови в мову [126.2] свободу духу і правду слова. (Л. Костенко.) ВІДОКРЕМЛЕНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ § 130. Відокремлені уточнювальні члени речення ——————————————————————————————— Відокремлений уточнювальний член речення конкретизує зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення. Уточнювальні члени відповідають на питання а д е с а м е ? а к о ли с а м е ? а я к с а м е ? а я к и й с а м е ? а щ о с а м е ? і под. (внизу, біля підніжжя гори; вчора, о першій годині; темний, аж чорний. Але за уточнювальні не слід сприймати такі члени речення, які пов’язані з однойменними членами підрядним (див. § 126, п.1; § 127, п. 5) або опосередкованим (див. § 126, п. 2) зв’язком. Відокремлені уточнювальні члени речення в усній мові виділяються паузами та зміною інтонації, а на письмі — парними комами, рідше — парними тире. 1. Найчастіше уточнювальними бувають обставини місця, часу, а іноді — й обставини способу дії, означення, присудок, підмет, додаток.