Em Lviv, Grupo Folclórico
“Ruznêtiok”
comemora seu 20º aniversário

O Grupo Folclórico “Ruznêtiok” (Рушничок) realizou em Lviv, Ucrânia, dia 18 de março, um concerto de danças e cantos, comemorando o 20º aniversário de fundação
PÁGINA 19
Procuram-se voluntários para o EURO 2012
A UEFA quer recrutar mais de 5000 pessoas para o programa de voluntários do UEFA EURO 2012, existindo oportunidade em 21 áreas, de estádios e aeroportos.
PÁGINA 20

Pesquisa
Ucranianos casam por amor
A maioria dos cidadãos da Ucrânia declarou que o principal motivo para o casamento é o amor, é o que ilustrada a pesquisa elaborada pelo Instituto Investigação & Branding Group.
PÁGINA 21
Свята Катерина Сієнська (25 березня, 1347 29 квітня, 1380) християнська свята епохи середньовіччя, черниця домінканка, шанується в католицькій церкві. Св.Катерина Сієнська відома не лише своїми містичними переживаннями, але й активною участю в суспільному житті свого часу, в оновленні Церкви та суспільства. Св. Катерина вважала, що досконалого суспільства в земних умовах не існує. Суспільство, в якому вона жила, було не тільки не досконалим, але й хворим. Це був час кризи Церкви, період так званого «вавілонського полону папства», або перебування Папи в Авіньйоні, бунту італійських міст на чолі із Флоренцією протипапськихлеґатів,часВеликої Схизми Заходу, появи антипапи, час голоду та чуми,нескінченнихгромадянськихвійн. За своє недовге життя (св. Катерина померла у віці 33 років) ця незвичайна жінка відвідуєАвіньйон,незважаючинавсіперешкоди, переконує Папу Григорія XI повернутися до Риму, діє як посол і посередник у конфлікті між ним і флорентійцями, а згодом стає
листів адресовано найвпливовішим політикам того часу. ЇЇ політична етика знаходить свій вираз у листі до 15 вельмож, захисників міста Сієни (№ 121): «Не можна керувати іншими, якщо не вмієш керувати собою». Адже той, хто не знає себе і не володіє собою, не може бути добрим політиком. Володіти собою не означає мати психологічні навички на кшталт модного сучасного поняття «self control» (анг. «самоконтроль»), але «панувати над собою», перемагати свої пристрасті. Іншими словами, володіння собою означає моральність. Серед інших необхідних для політика чеснот св. Катерина особливо підкреслює мужність, сміливість, пошук не власного, але загальногодобра.Політикмаєпам'ятати,щовін відповідальний за свої вчинки не лише перед людьми,айпередБогом. У листах святої з Сієни, так само як і в усьому її житті, знаходимо запрошення для кожного християнина бути цілісною людиною, запрошення зайняти своє місце у світі, зайняти цілком, не залишаючи вільного місця, сміливо взявши на себе відповідальність за сучасний світ.
Santa Catarina de Siena Nascida em Siena, Itália em 25 de março 1347, em uma família muito numerosa, morreu com apenas 33 anos na sua cidade natal em 29 de abril 1380.

Aos 16 anos, entrou na Ordem Terciária Dominicana, chamado Mantellate Por 11 anos viveu na clausura, encerrada no seu próprio quarto, onde, por intermédio da oração, meditação e diálogo afirmava que estava sempre com e em Cristo
Catarina abandonou a sua cela somente em 1374, quando a Peste Negra se alastrou por toda a Europa, matando pelo menos um terço da população européia. Ela tanto lutou pelos doentes, tantos curou com as próprias mãos e orações, que converteu mais algumas centenas de pessoas ao cristianismo.
найвпливовіших осіб до звичайних селян. Вона ніколи не боялася казати правду можновладцям. Але всі її листи відверті, проникнуті глибокою любов'ю і турботою до адресата. Недаремно кажуть, що св. Катерина досягла досконалості у вмінні «цілувати ноги Папи разом зі смиканням його рук». Саме її епістолярна спадщина розкриває позицію святої щодо суспільного життя й участі християнуньому. Оскільки св. Катерина була змушена впливати на політичне життя, велику кількість її
Quando sua fama de santidade se difundiu, ela foi protagonista de uma intensa atividade de conselho espiritual a todo tipo de pessoas: nobres e homens políticos, artistas e gente do povo, pessoas consagradas, eclesiásticos, incluído o Papa Gregório XI, que naquele período residia em Avinhão e a quem Catarina exortou enérgica e eficazmente a voltar a Roma. Viajou muito para solicitar a reforma interiorda Igreja e para promover a paz entre os Estados; também por este motivo, o Papa João Paulo II a declarou co padroeira da Europa.
O frade douto, Raimundo de Cápua, futuro mestre geral da Ordem, convertido em seu confessor e também em seu "filho espiritual", escreveu uma primeira biografia completa da santa, que foi canonizada em julho 1461 pelo Papa Pio II.
A doutrina de Catarina, que aprendeu a ler com dificuldade e a escrever quando já era adulta, está contida no "Diálogo da Divina Providência" ou "Livro da Divina Doutrina", uma obra prima da literatura espiritual, considerado um dos maiores testemunhos do misticismo cristão e uma exposição clara de suas ideias teológicas e espiritualidade, no seu "Epistolário" e na coleção das "Orações". Em uma das 400 cartas que escreveu Catarina deixa claro sua convicção sobre a ética na política, endereçada a 15 nobres da cidade de Siena: ―...Você não pode gerenciar outras pessoas, se não é capaz de governar a si próprio...".
Catarina estava à frente, muitos séculos, dos padrões de sua época, quando a participação da mulher na Igreja era quase nula ou inexistente. Seu ensinamento está dotado de uma riqueza tal, que o Papa Paulo VI, em 1970, declarou Santa Catarina de Siena Doutora da Igreja, título que se acrescentava ao de co-padroeira da cidade de Roma, por vontade do Beato Pio IX, e de padroeira da Itália, pordecisão do Papa Pio XII.
Cristo era, para Catarina, como o esposo com quem tem uma relação de intimidade, de comunhão e de fidelidade; é o bem amado acima de qualquer outro bem. Catarina viveu verdadeiramente as palavras de São Paulo: "Eu vivo, mas não eu: é Cristo que vive em mim" (Gl 2, 20).
“Queméhumildetambémépacientenosuportar dificuldadesporamoràverdade,poisahumildade alimentaesustentaacaridade.Quempossuiachamada caridadenuncaénegligente,massempresolícito, porqueacaridadenãoépreguiçosa,sempretrabalha. Todavia,semumailuminaçãodivina,ninguémpossuia caridadeeahumildade,queafastamoorgulho.Seo olhotemumobjetoquepossaver,mesmoqueesteja sadioehajaluz,seelenãoestiveraberto,nadaverá.O olhodanossaalmaéainteligência,esuailuminação vemdafé,setalolhonãoestiverveladopelopanodo amorpróprioouegoísmo.Quandooegoísmoéafastado, nossainteligênciatornaselimpaeconhece.Despertaa afeiçãodaalma,quecomeçaaamarseubenfeitor. Impulsionadopeloamor,opensamentoseabree contemplaoobjeto,queéCristocrucificado.Aalma compreende,sobretudonopreciososangue,oabismodo seuinfinitoamor.”
“Caminho para a Humildade” Carta 51 Santa Catarina de Siena
MENSAGEM PASCAL
A concepção da Páscoa possui tamanha antiguidade e universalidade, que subjaz nas tradições religiosas mais remotas, muitas delas sobrevivendo até hoje. Sem dúvida, a sociedade ocidental como um todo está mais familiarizada com o festejo pascal judaico cristão, celebrando os judeus a memória bíblica da saída da escravidão do Egito e os cristãos a Paixão e
Ressurreição de Jesus Cristo.
Considerando o tema da Campanha da Fraternidade de 2011, pode se fazer uma reflexão pascal relacionando a relação entre o Cristo Ressuscitado e o Cosmos, a Terra, nosso planeta que pede socorro. Que relação poderá haver entre a Páscoa de Cristo e a ecologia?
O Oriente Cristão apresenta uma visão animadora da relação entre Cristo Ressuscitado e o ser humano, vivente do Cosmos, da Terra, o que fundamenta uma espiritualidade e ação ecológica. Na antiguidade cristã, de certa forma, essa relação foi representada pela simbologia da fênix, ave mítica, sagrada entre os egípcios, do tamanho da águia e penugem dourada e vermelha ou de muitas cores. Era considerada a encarnação do deus sol, da órbita diurna do sol e da cheia do Nilo. Esta relação com uma renovação constantemente repetida foi aplicada pelos gregos, pelos romanos e finalmente pelos Santos Padres ao conhecido símbolo da ave que, após determinados períodos de tempo, se queima a si mesma e torna a surgir renovada das cinzas. Sob esta forma, ela foi considerada um símbolo de Cristo e, de maneira geral, da ressurreição de Cristo que vence a morte, e da imortalidade.
Nos ícones bizantinos da Ressurreição de Cristo, a descida aos infernos é sempre marcante. É o ponto final daquela descida que o próprio São Paulo (Ef 4,8 10) coloca em relação à “subida às alturas”, para conduzir “uma multidão de prisioneiros”: “para a terra é um dia de dor, o ofício da sepultura e as lágrimas da Theotokos,mas nos infernos, a sexta feira santa já é a Páscoa; o poder de Cristo dissipa as trevas no próprio coração do reino da morte” (P. Eudokimov, LaTeologiadelabellezza,Roma, 1970, p. 368). Embaixo do ícone se vê uma mancha escura onde se encontram pregos, chaves, cadeado e dois batentes de porta derrubada. São sinais da vitória de Cristo que rompeu o reino do Aden e nele esmaga os restos. No alto, as rochas nuas lembram a aridez da nossa terra que, porém, deixa se penetrar pela força e pela luz da ressurreição. O fundo do ícone é dourado e simboliza a luz, a glória divina. Toda a representação é simbólica e subentende a ressurreição corporal do Redentor. A contemplação do ícone conduz à vivência da ressurreição no dia a dia da vida do cristão: ele ressuscita diariamente junto com seu ambiente vital e existencial.
O Concilio Vaticano II definiu a Liturgia como sendo celebração do mistério pascal, memorial (anamnese) da vida morte ressurreição do Senhor e de sua volta no final dos tempos.
Na encíclica DiesDomini sobre o Domingo, Dia do Senhor, o Papa João Paulo II insiste na relação continua

intrínseca entre o mistério da redenção com o mistério da criação. No Domingo, celebração da ressurreição, a “páscoa da semana”, celebramos ao mesmo tempo “a vitória de Cristo sobre o pecado e a morte, o cumprimento nele da primeira criação e o início da nova criação” (nº 1). O Papa relaciona, portanto, criação, redenção e escatologia num único movimento. Nossa fé coloca a ressurreição de Jesus, não somente inserido na história da humanidade, mas “no centro do mistério do tempo”, revelandoseusentido profundo (nº 2).
O primeiro capítulo da encíclica trabalha esta relação entre a primeira e a nova criação, apontando o domingo, Dia do Senhor, como “celebração da obra do Criador”, levada avante pela “missão cósmica” de Cristo, “origem e fim do universo” (nº 8). E nós somos chamados a levar avante esta missão cósmica: admirando e usufruindo a obra maravilhosa da criação, que vamos conhecendo melhor através do “extraordinário progresso da ciência, da técnica e da cultura”; continuando o trabalho da criação, da construção do mundo, cultivando e desenvolvendo suas potencialidades, como “colaboradores” de Deus (nº 9 10). Mas o domingo antecipa principalmente o alvo de nossa caminhada: é o “oitavo dia” que “orienta o cristão para a meta da vida eterna” (nº26), para o “domingo sem fim” na Jerusalém celeste (nº 37). A relação entre ordem da criação, salvação e escatologia já se encontra no manda mento de shabbat, que indica a espiritualidade com a qual devemos viver o domingo: é dia de repouso para contemplar a realidade criada e viver em profundidade nossa relação com o Senhor, mas é também memória agradecida da libertação da escravidão no Egito (nº 11 17) e espera da redenção definitiva.
Criação, redenção e escatologia fazem parte, portanto, de um único movimento, que para nós cristãos tem seu ponto alto na morte ressurreição de Cristo. Todas as forças de morte que impedem o pleno desabrochar da criação foram vencidas pelas forças de vida e de amor que culminam na pessoa de Jesus de Nazaré. O mistério pascal inclui o cosmos; podemos falar da “páscoa do universo”: é o mistério que acontece dinamicamente na história evolutiva do Cosmos e da humanidade, rumo à sua plena realização, que pode ser compreendida como pleroma, plenitude, Reino de Deus.
Acatando esse belíssimo pensamento de João Paulo II, que harmoniza com o pensamento oriental cristão, para vivermos mais profundamente a Páscoa, precisamos redescobrir o sentido do domingo, Dia do Senhor, a páscoa semanal, a partir do shabbatjudaico: descanso semanal, vivido não como proibição de trabalhar, mas como privilégio de poder parar de trabalhar a fim de usufruir da liberdade de não mais ser escravo do trabalho, da produção, do consumismo, do divertimento pelo divertimento, e alcançar algo mais realizador em profundidade. Dia para tomar tempo e distância para admirar a obra realizada, admirar a beleza da criação de Deus e nossa: e Deus viu que era muito bom! Dia do Senhor, dia para o Senhor, Deus da criação, no louvor, na escuta de sua Palavra, na convivência, na espera da vinda do Messias e da plena realização do Reino. Dia para o Senhor, como um tempo para aquietar nos, respirar, inspirar: abrir nos ao
Espírito Criador e Vivificador, que nos é dado e que nos torna criativos: envia vosso Espírito, Senhor, e tudo será criado e renovareis a face da terra!
Служебниці НДМ у Провінції св. Архангела Михаїла в Бразилії провели 19 ту Провінційну Капітулу. Тема Капітули була «Обличчя Сестри Служебниці в напрямі нового століття». З нагоди Капітули с. Дженес Солюк, Головна Настоятелька надіслала учасницям привітання, в якому зазначила, що Капітула, яку Сестри проводять у цьому році, є особливою і знаковою для цієї Провінції, адже відбувається вона в Ювілейному році 100 ліття від прибуття перших семи сестер до Бразилії.Головна Настоятелька заохотила Сестер постійно вдивлятися в обличчя Отця, адже той, хто так чинить, здатний віддзеркалювати Його на оточуючих. Нині, як ніколи, необхідно звернути свої погляди саме на Христа Спасителя, зокрема у Пресвятій Тайні Євхаристії, який, як Бог, є незмінний завжди той самий говориться у зверненні.
Провінційна Капітула, окрім обговорення насущних справ Провінції, обирала Провінційну Настоятельк у та її Раду, яку затвердила Головна Настоятелька з її Радою у такому складі: Сестра Маргарета МаріяОліва Гладчук, Провінційна Настоятелька Сестра Мирослава АннаДеркач, 1 а Дорадниця і Заступниця Сестра Бернадета Меник, 2 а Дорадниця Сестра Розанжела де Мело Кампаняро, 3 я Дорадниця Сестра Марія Зелія Снак,4 а Дорадниця Термін п’ятирічного урядування розпочинається 29 січня2011 року. Під час Провінційної Капітули обрано і Делегаток на ХІІ Загальну Капітулу, яка відбудеться в липні 2011 року в Римі. Сестри Провінції св. Архангела Михаїла в Бразилії вдячні Господеві за Його провід і благословення в особливих днях проведення Капітули. Сестри Служебниці НДМ

11 березня у Києві в національному музеї Івана Гончара відкриється виставка сучасних ікон сімейної іконописної майстерні «Небо на землі», яку очолює священик Сергій Павелко. Виставка має назву
будуть представлені сучасні ікони із творчого доробку майстрів із Миколаєва. Відвідувачі побачать близько 30 робіт До експозиції увійшли ікони, виконані в різних техніках, зокрема, авторські інтерпретації прийомів українських та зарубіжних іконописних шкіл, сучаснатворча ікона. Грецька та українська мови в назві символізують зв'язок двох християнських культур давньої Візантії та сучасної України. На слов’янські землі християнство прийшло з Греції, витоком українського сакрального мистецтва є мистецтво Візантії Виставка присвячена Євангельській іконі іконі, що зображує сюжети Євангелія : притчі; події, що нині святкує церква (двонадесяті свята); сюжети з життя Христа Святі отці називають ікону Євангелієму фарбах. Євангельська ікона зображує
Шукаючи нові засоби виразності, іконописці майстерні «Небо на землі» прагнуть дотримуватися старовинних технологій використовують тільки натуральні матеріали, а фарби готують із природних мінералівта пігментів власноруч. Завдання майстрів іконописців полягає в тому, аби пробудити в сучасній людині інтерес читати Євангеліє. Всі знають про його існування, але не всі мають час або бажання взяти цю книгу до рук Євангельська ікона спонукає нас до читання Євангелія, спонукає думати, замислитися та іншими очима подивитися на світ і на себе Ікона з євангельськими сюжетами говорить нам про життя за Євангелієм, про Вічне Світло Христа. Відкрити виставку миколаївські митці планують в дещо нетрадиційному форматі. Саме відкриття не буде обмежене одним днем. Впродовж перших днів виставки відомі люди різних професій ділитимуться з відвідувачами думками, на які їх надихнуло споглядання євангельської ікони. Таким чином іконописці хочуть залучити відвідувачів до спілкування між собою. А також спробувати побороти стереотипи, котрі склалися щодо відкриття виставок взагалі На думку керівника майстерні, така форма відкриття є самостійною мистецькою подією, тому кожна людина матиме змогу отримати як найбільше позитивних вражень від відвідування виставки “risu”, 11.03.2011

Українці довіряють Церкві більше, ніж владі Експерти відзначають зниження рівня суспільної довіри громадян України до всіх органів влади та значної кількості соціальних інститутівдержави.ПроцеповідомляєТСН. Повністю або переважно довіряють церкві 67,1% українців. При цьому повністю довіряють Верховнійраділише3,2%,опитаних,а повністю недовіряють 45,6%респондентів. Переважно довіряють Верховній раді 15,5% опитаних, а переважно не довіряють 28,1% опитаних. Не змогли відповісти на запитання7,7%.
23,3%
Не змогли відповісти на запитання 7,8%опитаних. Кабінетуміністрівповністюдовіряють3,8% опитаних, повністю не довіряють 43,8%. ПереважнодовіряютьКабміну19,1%,переважно (продовження на стор. 06)
не довіряють 25,2%. Не змогли відповісти на запитання8,1%респондентів. Говорячи про прозорість та відкритість органів влади, 77,2% опитаних сказали, що такі органи влади, як Верховна рада, президент, уряд, центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування працюють непрозоро, і тільки 4,1% опитаних що всі перераховані органи влади працюють досить відкритоіпрозоро. Що до українських засобів масової інформації, то їм довіряють 46,4% українців, Збройним Силам України 40,1%, російським ЗМІ 37,4%,західнимЗМІ 36,5%,президенту 31%, місцевим радам 30,4%, СБУ 28,3%, місцевим державним адміністраціям 25,6%, уряду 22,9%, профспілкам 21,4%, міліції 17,4%, прокуратурі 17% і судам всього лише 14,3%. У ході дослідження було опитано 1,2 тисячі респондентів у віці від 16 до 75 років у більш ніж 80 населених пунктах усіх
Executive Office: 2118 A Bloor St. W., Suite 206, Toronto, Ontario M6S 1M8 Canada Tel.: (416) 762 2066 ▫ Fax: (416) 762 2077 Site: www.wfuwo com
березня 2011 р. Блаженнішому Любомиру Гузару Верховному Архиєпискому Української Греко Католицької Церкви Київ, Україна

Жіночих Організацій висловлює Вам щиру вдячність за ревне провадження Христової Церкви на протязі Вашого служіння у різних країнах, де Ви були призначені, а особливо за останні десять років, перебуваючи на чолі Української Греко Католицької Церкви в Україні та митрополій, апостольських екзархатів, єпархій, вікаріат поза межами України, які розташовані у 24 країнах світу, депроживаютьукраїнці УГКЦ. Божий перст був над Вами, коли 26 січня 2001 року надзвичайний
єпископів обрав Вас, а 21 лютого ц. р. Святіший Отець Іоан Павел ІІ призначив Вас Архиєпископом Української Греко Католицької Церкви. Бо саме Ви, Божий обранець, нагороджені Його великою благодаттю дарувати свою увагу, любов і пошану, яка так потрібна була мирянам в Україні після довгих років панування комуністичного режиму. Ви, Блаженніший Любомире, були наставлені проводарем українського свободолюбивого народу Греко Католицького обряду для того, щоб надалі
зберігати та примножувати духовні надбання нашого суспільства, працювати в піднесенні християнської та національної гідності кожного українця та України, як самостійної держави у світі. Ви підтвердили це своєю неустанною працею у поширенні Христових чеснот, повернувши осідок Глави УКГЦ до Києва серцевини України, а також розвитку Патріаршої курії УГКЦ, яка стала центром координації церковного життя. Під Вашим проводом Українська Греко Католицька Церква своєю діяльністю показувала прагнення до ближчої співпраці з українськими традиційними Церквами. Ваше прагнення було, щоб був один народ Божий у краї на Київських горах. Це свідчить про Вашу велику любов до рідного Вам Українського народу. Бо тільки в любові, єдності народу може розвиватися вмогутню державунаша Україна. Світова Федерація Українських Жіночих Організацій високо оцінює Вашу працю на Христовій ниві Української Греко Католицької Церкви та сподіваємося, що Ви й надалі будете міцно стояти на позиціях захисту Церкви українського вільного народу як в Україні, так і в діаспорі. Бажаємо Вам довгих і щасливих років життя та наснаги для продовження плідноїпраці в Христовому винограднику. Слава Ісусу Христу! Слава Богу навіки! За Управу СФУЖО, Марія Шкамбара голова СФУЖО Новим Главою УГКЦ став єпископ Святослав (Шевчук)
міжнародних громадських організацій та різних конфесійірелігійнихорганізацій. Біографія: Народився 5 травня 1970 року у м. Стрию, Львівськоїобл 1991 1992 Центрі філософсько богословських студій «Дон Боско» у м Буенос Айресі (Аргентина); 1992 1994 Львівськадуховнасемінарія; 1994 1995 Папський університет св Томи Аквінського (Рим, Італія). Богословський факультет Ступіньбакалавра; 1995 1997 Папський університет св Томи Аквінського Богословський факультет, секція моральногобогослов’я; 1997 1999 Папський університет св Томи Аквінського Богословський факультет Докторат з відзнакою Summa cum laude в галузі богословської антропології та основ моральногобогослов’я візантійської богословськоїтрадиції Докторбогослов’я Пастирська діяльність: 1999 2000 префект Львівської духовної семінаріїСвятогоДуха; - 2000 2007 віце-ректорЛДССвятогоДуха; З 2001 віцедеканбогословськогофакультету Львівської богословської академії (відтак Українськогокатолицькогоуніверситету); 2002 2005 Головасекретаріатутаособистий секретар Блаженнішого Любомира, керівник ПатріаршоїкуріїуЛьвові; Зчервня 2007 ректорЛДССвятогоДуха. 14 січня 2009 року Папа Бенедикт XVI поблагословив рішення Синоду єпископів про призначення отця Святослава Шевчука єпископомпомічником єпархії Покрова Пресвятої Богородиці в БуеносАйресі (Аргентина). Єпископську хіротонію владика Святослав
єпископ СвятославШевчук. У своєму привітанні Президент України висловив побажання миру і злагоди усім греко католикам, наголосив на необхідності порозуміння між усіма конфесіями, які є в Україні, і які повинні примножувати доброзичливістьтапорозумінняміжлюдьми. Прес служба Президента України, 25.03.2011
27 березня 2011 р. в грекокатолицькому кафедральному храмі Воскресіння Христового в Києві відбулася інтронізація нового Верховного Архієпископа УГКЦ владики Святослава (Шевчука). На запрошення організаторів на урочистому богослужінні з нагоди інтронізації були присутні представники Київського Патріархату. Зокрема, з благословення Святійшого Патріарха Філарета секретар Священного Синоду єпископ Євстратій був присутній на літургії, під час якої було звершено чин інтронізації глави УГКЦ. В богослужінні брали участь грекокатолицькі ієрархи з України та діаспори, а також гості мелькітський греко католицький патріарх Антіохії Григорій ІІІ, папський нунцій в Росії архієпископ Іван Юркович (який завершує свою місію нунція в Україні), митрополит РимськоКатолицької Церкви Мечислав Мокшицький та інші ієрархи РКЦ. Наприкінці богослужіння до Воскресенсько го собору прибув

, а також змагання кращих майстрів народного рукоділля На головній сцені учасників та гостей фестивалю привітали заступник голови Харківської облдержадміністрації Євген Савін, народний депутат України Дмитро Шенцев, депутат облради Олена Олешко Почесні гості запевнили, що Масляна відбуватиметься на КороповихХуторахщорічно На святкуванні Масляної відбувся благодійний аукціон на підтримку Національного природного парку ―Гомільшанські ліси‖, під час якого гості фестивалю мали змогу придбати свиню, гусакатаіншихсвійськихтварин Головною забавою


пам’яті Шевченка, в якому беруть участь самодіяльн іколективизусієїУкраїни. Вклонитися великому поетові прийшла величезна кількість людей у тім числі лауреати Шевченківської премії, видатні діячі культури та мистецтва, політики. Особливо багатомолоді. Під час відзначення пам’яті Шевченка в Каневі було обговорено формат відзначення 150-їрічниціздняперепохованняШевченка,яка буде 22 травня 2011 року. Обговорювали ідею проведення на Чернечій горі всеукраїнського студентського Шевченківського фестивалю, а такожіншихзаходів,якіготуютьсядоцієїдати. Голова Харківської облдержадміністрації подарував музею Тараса Шевченка у Каневі унікальну колекцію «Кобзарів» Голова Харківської обласної державної адміністрації Михайло Добкін від імені харківської громади передав у подарунок музею Тараса Шевченка в Каневі колекцію «Кобзарів», виданих у різні роки. Цей подарунок він зробив підчасурочистогозібраннязнагодивідзначення цьогорічних лауреатівШевченківськоїпремії,що відбулосяврамкахсвяткування197їрічницівід днянародженняТарасаШевченка. «Ці книгиєунікальним тому,що зібрані за дуже великий період часу», зазначив керівник Харківської ОДА. Як зауважив М.Добкін, раніше ця унікальна колекція знаходилася у приватній власності. Він, зокрема, продемонстрував примірник «Кобзаря», який був виданий ще за життяТарасаШевченка.

способом показати всім, що наша країна єдина, якніколи», підкресливМихайлоДобкін. У свою чергу директор музею Тараса Шевченка Микола Коломієць назвав подарунок харків’ян символічним і таким, що дасть можливість кожному українцю ще раз долучитися до творчості нашого визначного поета, відчути велич його духу. «Цей подарунок символізує єдність України, її цілісність», переконанийдиректормузею. Голова Черкаської ОДА Сергій Тулуб, у свою чергу дякуючи за «багатющий» подарунок музеєві, сказав: «Це якраз те, що говорить наш Президент Віктор Федорович Янукович це розвиток міжрегіональних зв’язків. Ваш подарунок сьогодні це перший крок. Кобзар єднаєУкраїну», сказавС.Тулуб. Прес служба Президента України, 10.03.2011
Натхненні словом Великого Кобзаря 10 березня відбулися збори Київської міської організації ОУН (д). Оскільки саме в цей день минуло 150 років з дня смерті Тараса Шевченка, відкриваючи засідання провідник столичної організації ОУН (д) Віктор Світайло нагадав присутнім про цю пам’ятну для всіх українських патріотів дату. У своєму виступі під часзборівпровідникКиївськоїміськоїорганізації ОУН (д) окреслив постать Тараса Шевченка як фундатора організованого українського націоналізму. Адже саме поезії Кобзаря пробудиливукраїнцівтойодвічнийдухсвободиі боротьби. Натхненний цим святим духом через декілька десятиріч Микола Міхновський пише працю «Самостійна Україна», яка стала наріжнимкаменемдлястворенняорганізованого українського націоналізму. Тож, як влучно зауважив Віктор Світайло: «Мовою Тараса з намирозмовляєБог». Пролунали цього вечора і полум’яні поезії Великогокобзаря.Вірш«СтоїтьвселіСуботові»
Ворон», висунутий на цю премію, і висловили підтримкумужній,твердій позиціюписьменника. На пропозицію члена Київського міського проводу ОУН (д) Василя Руденка, учасники зборів прийняли рішення підтримати Василя Шкляравідповіднимлистом. Крім політичних подій в Україні столичні націоналісти обговорили ситуацію із переслідуванням українських організацій в Російській Федерації, а також небезпечну економічну ситуацію в нашій державі. Під час обговорення виступили Голова Центрального проводу ОУН (д) Павло Дорожинський, член Центрального Проводу ОУН (д) Микола Сава, член Громадськополітичної Ради ОУН (д) Валерій Бублик, члени столичної організації ВалентинКоноваленкоіСергійКудра. Вже традиційно на зборах пролунала доповідь у рубриці «З історії ОУН». Про талановитого вченого, письменника, громадського і політичного діяча, професора Юрія БойкаБлохина розповів член Центрального Проводу ОУН(д) Віталій Матяш. У змістовній доповіді він зумів показати усю різносторонність постаті Юрія Бойка Блохина як вченого із світовим ім’ям, талановитого дослідника творчості Тараса Шевченка, автора низки глибоких літературознавчих досліджень і прекрасного організатора. Хоча вОУН Юрій Бойко вступиву 32 роки, він був переконаним націоналістом з юнацьких років, за що піддавався переслідуванню з боку більшовицької влади. Залишившись восени 1941 року в окупованому німцями Харкові Юрій Бойко знаходить однодумцівзпоміжукраїнськихнаціоналістів,які помітили талановитого національно свідомого вченого.ТодіжвінвступаєвлавиОУНіпочинає працювативгазеті«НоваУкраїна»,депишепро визначні особистості в історії України, правдиво змальовує ситуацію, яка складалася в українській науці і літературі в часи більшовицьких переслідувань усього національного. У січні 1943 року, у зв’язку з ситуацією на фронті і загрозою, повернення совітської
Шевченківської премії письменника Василя Шкляра, який попрохав перенести вручення йому цієї нагороди до того часу, поки при владі не буде українофоба, міністра освіти і науки Дмитра Табачника. Учасники обговорення високо оцінили роман Василя Шкляра «Чорний
У повоєнні роки Юрій БойкоБлохин стає викладачем,азгодомпрофесоромУкраїнського Вільного Університету (УВУ), бере активну участьугромадськійроботі.Зпочатку60хроків викладає у ЛюдвіґМаксиміліянс університеті в Мюнхені спершу як професоргість, а згодом як повноправний професор. Як науковець тісно співпрацює з Українською Вільною Академією Наук (УВАН), будучи одним із її основоположників. З початку 70х років європейське відділення Об’єднання українських письменниківвекзилі«Слово». Вже в перші роки емігрантського життя Юрія БойкаБлохина обрали членом Проводу Українських Націоналістів (ПУН). 1948 року він став членом Української Національної Ради, де згодом очолює напрям культури, науки і віросповідань. Як повноважений від ПУН веде переговори з представниками ОУН (р) щодо перспектив об’єднання в єдину організацію, організовує Незалежну Асоціацію дослідників теоріїіпрактикиНаціональноїпроблемивСРСР співпрацює з Інститутом Американського комітету визволення від більшовизму (АКВБ). Його дослідницькі праці про історичне коріння російського більшовизму високо оцінили за кордоном. Не менш вагомою була праця головного редактора збірника «Євген Коновалець і його доба», яка об’єднала представників 3 націоналістичних середовищ: ОУН,ОУН(р),ОУН(з). 1984 року минулого сторіччя Юрія Бойка Блохина обрали Віцепрезидентом Державного Центру Української Народної Республіки в екзилі.Наційпосадівінперебувавдо1988року. З відновленням незалежності Української держави професор Юрій БойкоБлохин отримав можливість приїздити в рідний край. В Україні виходять його літературознавчі праці, студенти із задоволенням слухають лекції шанованого в Європі професора.
партії Батьківщина, Конгресу українських націоналістів, партії Свобода, Просвіти та низки інших патріотичних партій і організацій. Учасники цих заходів не лише декламували поезії Кобзаря, але й висловлювали занепокоєння політичною ситуацією в Україні, зокрема наступом на національну мову, культуру, намаганняпереінакшитинашу історію. Представники Вінницької обласної організації ОУН (д) у цей день взяли участь у заходах, організованих патріотичними силами обласного центра на Театральній площі, де планують встановитипам’ятникВеликому Кобзареві. Членство Одеської обласної організації ОУН (д) взяли участь в урочистостях до дня народження Тараса Шевченка у Одеському академічному українському музично драматичному театрі ім. В. Василька, а 10 березня у покладанні квітів до пам’ятника Кобзареві разом із представниками обласних організацій Просвіти іпартії Свобода. Прес служба ОУН (д)
у кількох мітингах біля пам’ятника Тарасові Шевченкові разом із представниками Української народної партії, Народного руху України,
частина) Станіслав Нестор “ДУХ ВОЛІ” Справа в тому, що ще зовсім малою дитиною В'ячеслав у 966 р. несподівано захворів і Славник вже втратив навіть надію на його одужання. В цей час місійну роботу серед хорватів за Лабою, тобто на території князівства Славника, проводив магдебургський католицький єпископ Адальберт (саме тому його потім, як і Мефодія, називали “руським єпископом”). Почувши про цю трагедію у князівській родині, Адальберт взявся вилікувати В'ячеслава, але при умові, що в разі одужання його не тільки перехрестять на католика, а і передадуть потім на виховання Адальберту до Магдебурга. Адальберт дійсно врятував тоді життя В'ячеславу, батьки були змушені відправити його до Магдебурга, де він став католицьким священиком. Як тільки Славник помер, а на трон князя Великої Хорватії сів рідний брат В'ячеслава Собеслав, німці моментально оцінили ситуацію і, незважаючи на протести чехів і самого Болеслава ІІ, Ватикан призначив В'ячеслава, давши йому нове ім'я Адальберт, єпископом в Празі. Їх розрахунок виявився абсолютно вірним: Собеслав, хоча і належав до Руської церкви, але не став надто перечити брату і дозволив поширити кордони його єпископства на цілу Велику Хорватію, яка простягалася тоді аж до річки Стир. Багато істориків, особливо чеських, сприймали і ще по сьогоднішній день сприймають ці суто церковні

колишньої римської провінції Улахія скоріше за все походить від давньоруського племені уличів). Якби Володимиру Великому вдалося втримати її у своїх руках і сьогодні вона належала сучасній українській державі, то йому можна би було простити навіть ту неймовірну жорстокість по відношенню до білих хорватів, коли у 992 р. він завойовував Краківську Русь (усі хорватські городища аж до Кракова були ним тоді вщент зруйновані і попалені). Однак, тріумф великого київського князя тривав не надто довго, лише до 999 року, тобто максимум 7 років (тому цей епізод давньої історії не закарбувався міцно в європейських літописах і в пам'яті нашого народу). Набагато спритнішими політиками виявилися Болеслав ІІ, Стефан Великий і особливо польський король Болеслав Хоробрий, які вміло використали злість і військову потугу Володимира Великого проти свого власного народу на заході, а потім поділили Велику Хорватію між собою, причому, польському королю протягом 999 1024 рр. вдалося заволодіти нею майже повністю, захопивши тоді не тільки Краків, а і посунувши далі на схід навіть саму Київську Русь. Усе це, однак, не дає нам жодних підстав повністю забути і викреслити з давньоруської історії такий її феномен як Велика Хорватія. Звернення Президента України у зв'язку з роковинами Куренівської катастрофи Шановніспіввітчизники! Дорогікияни!
13 березня 2011 року виповнюється 50 років від часу, коли у місті Києві, в районі Куренівки, сталася техногенна катастрофа. Тоді загинулисотнікиян,булозруйновано,затоплено багато житлових будинків, промислові та культурні об'єкти. Головною причиною трагедії стало нехтування тодішньої влади безпекою громадян. Сьогодні ми вперше на державному рівні вшановуємо пам'ять жертв Куренівської катастрофи.
EMBAIXADA DA UCRÂNIA NA REPÚBLICA
FEDERATIVA DO BRASIL SHIS, QI 05, Conjunto 04,Casa 02, CEP 71615 040 BRASÍLIA DF BRASIL site: www.mfa.gov.ua/brazil e mail: emb_br@mfa.gov.ua
Press release 13 demarçode2011
Nos primeiros dias da primavera deste ano, os ucranianos pagam seu tributo às vítimas da catástrofe da Kurenivka uma terrível tragédia que ocorreu no ano 1961, emKyiv.
A tragédia, que depois se tornou conhecido como catástrofe da Kurenivka, aconteceu em 13 de março de 1961, quando a terrível inundação e o forte deslizamento da terra do Babi Yar cobriram a Kurenivka um dos bairros da capital ucraniana causando muitas vítimas.
As causas e conseqüências da tragédia estavam sendo silenciadas pelas autoridades soviéticas durante as décadas. E só depois que a Ucrânia ganhou a independência nós abrimos essa página trágica da nossa história graças às memóriasde testemunhas.
Segundo os especialistas, o pré requisito principal para o acidente foi a decisão de preencher o Babi Yar com refugo das fábricas de tijolos localizadas nas proximidades, aprovada pelo do Comitê Executivo do Conselho da Cidade de Kyiv, em 1950. No total durante os 10 anos para o Babi Yar foram lavados mais de 4 milhões de metros cúbicos de solo misturado com água. A área total de aluvião foi de cerca de um quilômetro quadrado, a profundidade atingiu 30 metros.
Em 11 12 de março de 1961, córregos de água começaram a transbordar a represa, mas medidas urgentes para reforçar a barragem ou a retirar as pessoas da zona de perigo não foram tomadas. Às 9:20 horas do dia13 de março, a barragem rompeu e um monte de dejetos líquidos jorrou para baixo.
Os alagamentos afetaram uma área de cerca de 30 hectares. O fluxo de polpa levava e capotava os carros, ônibuse bondes, derrubava os pilaresde redes de energia. Aos poucos, a polpa molhada tornava se dura como uma pedra.
O relatório oficial da comissão do governo sobre investigação do acidente comunicou: ―Na área do acidente morreu 145 pessoas‖. Agora, é quase impossível de determinar o número exato e verdadeiro de vítimas do desastre. Segundo as estimativas do historiador Oleksandr Anisimov, a catástrofe matou 1,5 mil pessoas.
Em março de 2006, para o 45º aniversário do desastre, no parque memorial do Babi Yar foi inaugurado um monumento às vítimas. Além disso, na entrada do depósito de bonde da Kurenivka há um monumento aos funcionários perecidos, no museu do depósito funciona a exposição com fotos e outrosmateriais sobre a catástrofe da Kurenivka.
Слово Президента України В. Ф. Януковича до Українського народу у День пам'яті Героїв Крут
(Прес-служба Президента України, 29.01.2011) Сьогодні ми вшановуємо подвиг українських юнаків, які загинули, захищаючи свою державу. Відвага та самопожертва кількох сотень військових курсантів, студентів, гімназистів стали справжнім прикладом для наступних поколінь борців за незалежність. Події далекого 1918 року важливий урок для сучасних українців. Це і урок мужності, але й урок того, якими уважними ми маємо бути в своїх рішеннях, як міцно треба думати, коли йдеться про життямолодих людей. Пом'янімо ж сьогодні по-християнськи звитягу та безстрашність усіх тих, хто впродовж століть віддавав своє життя за незалежність України, за наше з вами майбутнє. (Подано Консульством України в Курітибі) Глава держави підписав укази про присвоєння почесного звання «Матигероїня» понад 4 000 багатодітних жінок Напередодні Міжнародного жіночого дня 8 Березня Президент України Віктор Янукович підписав Укази про присвоєння почесного звання «Мати героїня» понад 4000 багатодітних жінок з усіх регіонів країни.
Загалом з початку 2011 року це почесне звання отримали вже понад 7000 матерів, які народили та виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, у тому числі дітей, усиновлених у встановленому законодавствомпорядку. Удостоєні цієї державної нагороди зможуть отримати передбачену чинним
подякував Президенту Віктору Януковичу від імені уряду і народу Японії

не згасав вогонь любові, а в родині завжди панували добробут і злагода. Нехай ваші діти будуть здоровими, а дім благополучним. Зі святом Вас! Віктор ЯНУКОВИЧ Прес-служба Президента України, 08.03.2011
Президент України відвідав Посольство Японії в Україні. У приміщенні Посольства Віктор Янукович зробив запис у Книзі співчуттів у зв’язку із природною та техногенною катастрофами, що сталися у Японії. Глава держави також зустрівся із Послом Японії в Україні ТадашіІдзавою. «Насамперед, я висловив від України, яка була, є і залишається другом і добрим партнером Японії, співчуття японському народу, уряду Японії, сім’ям загиблих», сказав після зустрічі Президент журналістам. Глава держави підкреслив, що в Україні з перших хвилин трагедії добре розуміли: співчуття на словах це одне, а інша річ це конкретні дії в обставинах, колине можна втрачатижодної хвилини. У цьому контексті Віктор Янукович нагадав, що Україна пройшла подібний шлях після аварії на ЧАЕС. «Тому нами був підготовлений спеціальний загін, який готовий в будь який час, як тільки буде прийнято рішення японської сторони, вилетіти до Японії і виконати свій обов’язок. Це досвідчені фахівці, які здатні вирішувати спеціальні завдання», сказав Президент, додавши, що загін також оснащений необхідним спецобладнанням. Крім того, Президент повідомив, що вже сьогодні з України до Японії буде відправлено чартерний літак з гуманітарною допомогою, яка містить спеціальні ліки та інший перелік речей, погоджений з японською стороною. «Ми таку пропозицію спільно напрацювали з нашими колегами», зазначивВіктор Янукович. «Ми запропонували прийняти в Україні для реабілітації та лікування 250 дітей з Японії в нашому Міжнародному дитячому центрі «Артек», також повідомив Президент, додавши, що таку пропозицію він щойно вніс ПослуЯпонії в Україні. «Сподіваюсь, найближчим часом ми отримаємо відповідь», зазначив Глава держави. Зі свого боку, Посол Японії в Україні Тадаші Ідзава під час короткої зустрічі з Президентом подякував йому від імені уряду та народу Японії за висловлені співчуття. «Я щиро вдячний за Ваші теплі слова співчуття, які ми отримали одразу після трагедії, та пропозицію щодо допомоги, отриману через МЗС», сказав Посол. «Дійсно, Японія опинилася в дуже непростому становищі, але і народ, і уряд нашої країни роблять все можливе, щоб подолати наслідки трагедії», наголосивТадашіІдзава. Прес-служба Президента України, 16.03.2011
України
15 березня, Президент України ВікторЯнуковичпідписавУказ«Прозаходищодо розвитку Національного художнього музею України». Музей гостро потребує системного підходу та виділення з державного бюджету значних коштів на реконструкцію його унікального приміщення, побудованого ще в 1899 році за проектом відомого архітектора Владислава Городецького. Виставкові, фондові та робочі приміщення в будівлі по вул. Грушевського, 6, експозиційне та технічне устаткування музею є далекими від європейських стандартів. Музей потребує невідкладного капітального ремонту та оснащення новітнім устаткуванням, забезпечення сучасною охоронною та встановленняпротипожежноїсигналізації. Чи не найбільшою проблемою закладу є відсутність додаткових площ. За понад 100 років існування тут зібрано багату колекцію близько 40 000 творівукраїнського живопису, скульптури і графіки з XII ст. до наших днів. Переважна її частина роками залишається недосяжною для вивчення науковцями та ознайомлення з нею глядачів. Президентський Указ спрямований на забезпечення належних умов для розвитку музею. Зокрема, на збереження та широку популяризацію колекції, стимулювання фундаментальних мистецтвознавчих досліджень, капітальну реконструкцію будівлі по вул. Грушевського
ONDE ESTA O CELEIRO DA EUROPA
Por Wolodymyr Galat - gawoandra@hotmail.com (Informações da Gazeta ‘Den’)
O conhecido historiador ucraniano Iuriy Chapoval publicou recentemente na gazeta “Den” uma interessante analise da atual política agrária ucraniana e cujo resumo resolvemos levar ao conhecimento da comunidade ucraniana no Brasil. Essa decisão prende se ao fato histórico, que classifica os imigrantes ucranianos como agricultores, fugitivos da perseguição nacional, da escravidão e da miséria dos regimes europeus da Áustria, Polônia e a Rússia.
A escravidão da classe camponesa é conhecida por muitos séculos, se não milênios, e para a classe dominante era considerada como algo natural.
Com as idéias da Revolução Francesa, a escravidão (na Ucrânia ela era chamada de “kripattchêna”) começou parecer como algo ultrapassado e deu origem as diversas reformas, libertando os camponeses.
Em 1848, Áustria foi a primeira que liquidou o seu sistema feudal. Em 1861, czar Alexandre II fez a mesma coisa. Em ambos os casos, os camponeses receberam uma porção de terra e tiveram que pagar por ela (a nobreza) longas e pesadas contribuições. Os mais pobres tiveram que fazer empréstimos e, pagando juros, contraíram pesadas dividas, freqüentemente necessitando vender suas parcelas.
A partir 1922, a Rússia transformou se em União Soviética, incluindo no seu território a parte oriental da Ucrânia sob o nome popular da Ucrânia Soviética. Nos anos de 1929 a 1935 todas as propriedades agrícolas ucranianas passaram para fazendas coletivas soviéticas. Em conseqüência dessa reforma, morreram cerca de 8 milhões de agricultores e a antiga escravidão czarista, a “kripattchêna” voltou de novo. Esta vez mais geral, mais forte e mais cruel.
Em 1991 desmantela a União Soviética e a Ucrânia proclama sua independência. Uma das principais preocupações do novo governo ucraniano era o que fazer com agricultura soviética, como voltar ao sistema de propriedade familiar. Em 1998, o decreto do presidente ucraniano Leonid Kutchma liquida com os kolkhoses; os camponeses recebem “suas” terras de voltas, podem cultivá las, mas não são plenos proprietários dela e não podem vende-las; e a situação praticamente continua assim ate hoje.
Governo fez a reforma, mas deixou preocupar se com os novos proprietários camponeses. Em conseqüência disso, os proprietários, sem recursos e com a desastrosa política agrícola, começaram fugir do campo. Seus filhos, a procura de profissão foram mudando para cidades e não voltavam mais. Nas muitas aldeias ucranianas hoje em dia ficaram tão somente os idosos e aposentados; em outras aldeias, com as populações menos idosas, os proprietários chegam alugar suas propriedades para os terceiros, ou para uma espécie de cooperativas. Mesmo assim. Nem para todos torna se econômico cultivar a terra. Em seu filme documentário sobre imigração ucraniana no Brasil, cineasta brasileiro Guto Pasco traz o exemplo de uma
proprietária de 10 hectares na aldeia de Zarvanêtsia, oblast Tarnopilh, Nadia, que consegue cultivar apenas 3 ha; falta de apoio de autoridade, falta de credito, alto custo de adubo e de combustível tornam a prática de sua agricultura bastante complexa. O resto, ela tenta arrendar, mas nem sempre consegue. Antes dos tempos soviéticos, a taxa de arrendamento era de 10% (chamava se “dessiatêna”) e hoje, sua faixa esta na ordem de 1,5% a 3,0%.
Segundo as estatísticas, com uma população de 46 milhões, a Ucrânia possui hoje 41 milhões hectares de terra cultivável, dos quais usa somente 35 e com a produção dos quais pode alimentar 120 milhões de pessoas. O mito de “terra preta tchornozem” hoje na Ucrânia não funciona; enquanto a produtividade nos USA alcança 5 6 toneladas por hectare, na Ucrânia chega a 3,5 t/há apenas, ou seja, só a terra não resolve.
Na realidade, há na Ucrânia muitas aldeias, onde agricultura funciona. Lá trabalham cooperativas e/ou fazendeiros individuais com ate 50 há de terra e tudo vai bem lá. Segundo alguns técnicos, o sistema soviético foi um péssimo agricultor por ter misturado o cultivo de terra com a política partidária. Segundo um líder agrícola, o núcleo agrícola na sua aldeia no tempo soviético funcionava com 500 600 moradores; hoje, esse mesmo núcleo funciona bem melhor com apenas 6 10 técnicos. Isso significa que com um bom pessoal técnico, nada é impossível. Para que um agricultor hoje em dia não se sinta como um escravo, ele não pode ir para sua roça com uma enxada e até mesmo com uma megerinha.
O que é importante agora é o governo da Ucrânia melhorar mesmo a legislação para o campo, tomando como exemplo as leis de outros países. Na Ucrânia, a prioridade de comprar a terra tem o governo, depois os arrendadores, fazendeiros, individualistas e finalmente as pessoas físicas, mas mesmo assim, fica somente no papel. Na Polônia, por exemplo, a terra pode comprar qualquer pessoa física, que já viveu no pais pelo mínimo 3 anos (inclusive o cidadão da EU); nos USA, o maior lote de terra que se pode comprar é de 800 há.
O projeto da reforma agrícola da Ucrânia antigo celeiro da Europa já foi elaborado e encontra se no parlamento Verkhovna Rada já faz 10 anos e por alguma razão diabólica não consegue ser aprovado. Segundo últimos noticiários, a falta de aprovação traz ao país sérios prejuízos financeiros e o presidente Ianukovitch esta seriamente preocupado com o assunto, pretende agir e solucionar tudo até 2012. Ministro de setor agrário, Mêkola Prêsiajniuk, recebeu do presidente a determinação para já iniciar as necessárias providencias. Deve ser tomado todo cuidado para que: o camponês ucraniano não seja prejudicado, seja estimulado o desenvolvimento das aldeias, seja aumentado o potencial de setor agrário.
Segundo historiador Chapoval, o maior problema do agricultor ucraniano é aprender defender os seus direitos; um alto percentual deles ainda não se libertou de maneira soviética de pensar. Não se libertou, não esta muito disposto de se libertar e não pretende muito em aprende lo.