Час.Опис 3

Від координаторки проєкту

Вітаємо читачів нашого електронного

видання у третьому випуску Час.Опису!

Цей номер став по-справжньому літнім і барвистим, з матеріалами про юних художників, спортсменів та мандрівників, враженнями про навчання та викладання за кордоном та з-за кордону, роздумами про європейське майбутнє України, і невтомними історичними розвідками королівської Жовкви. Та поряд з тим, триває повномасштабне вторгнення росії, і всі наші мрії, справи та майбутнє є можливими лише завдяки тим, хто тримає нам небо. Тому матеріал про воїна-чемпіона з

кікбоксингу та фоторепортаж з незламного Чугуєва вкотре нагадують нам: ми - сильні, поки ми – вільні, активні, натхненні вірою в Перемогу та робимо свій внесок у боротьбу України.

В планах проєкту «Час.Опис», переможця Конкурсу проєктів Євроклубів від Представництва ЄС в Україні, - випуск паперової версії-альманаху, який об’єднає всі матеріали, що увійшли в цифрові версії. І, звісно, анонсуємо цікаве інтерв’ю з тими, хто зібрав шедеври юних авторів в одне чудове видання за назвою «Час. Опис».

20 липня 2023

в номері

Освіта

за кордоном:

Чи подобається нашим

учням та студентам навчатися у Великобританії та Польщі?

стор. 2-3

Юні художники

Міні-виставка спеціально

для читачів «Час.Опису»

стор. 6-7

Незламна Чугуївщина – життя триває!

24 лютого 2022 року

Чугуїв прокинувся від гуч-

них вибухів та зазнав перших руйнувань та жертв серед

населення. Обстріли не припинялися. Магазини були зачинені, продуктів не вистачало. Покинути місто можли-

во було лише в перші години війни. Потім ми опинилися в облозі на деякий час. Всі дороги прострілювалися. Мешканці громади, у тому числі і діти, перебували у сховищах.

Страх, нерозуміння ситуації, безвихідь відчували усі: малі та дорослі.

У березні 2022 року

начальником міської вій-

ськової адміністрації та ад-

міністрацією Чугуївського

будинку дитячої та юнацької творчості було ухвалено рішення про підтримку дітей. Керівники гуртків почали проводити заняття з обра-

зотворчого та декоратив-

но-прикладного мистецтва, розважальні програми. Діти

із задоволенням долучалися

до занять: малювали, гра-

ли, розписували, а головне – спілкувалися, відволіка-

ючись від жорсткої реаль-

ності. Для багатьох життя в бомбосховищах стало по-

стійним, бо будинки були зруйновані. Коли з’явилася

можливість, люди почали виїжджати – брали найнеобхідніше та не забували про своїх тварин.

Європейська Україна

очима євроклубу "Royal Zhovkva " стор. 4

Боксер

і військовослужбовець Роман ЩЕРБАТЮК, один із найтитулованіших спортсменів Національної збірної з кікбоксингу дав інтерв’ю нашій газеті стор. 5

Фоторепортаж з міста сміливихна стор. 9

З часом, у громаду почали приїжджати люди з більш зруйнованих територій Харківської області, діти яких із задоволенням приєднувалися до занять у сховищах громади. За словами директорки ЧБДЮТ Вікторії Мірошникової, влітку 2022 року Чугуївський БДЮТ разом з ГО «Батьки позашкілля Чугуєва» виграли проєкт «Бепека-Розвиток-Діти»

від ГО «Людям від Людей»

та облаштували спеціальну

кімнату у підвальному приміщенні закладу дошкільної

освіти для організації дозвілля дітей території громади. У подальшому все підвальне приміщення цього закладу було облаштовано під сучасний Пункт Незламності.

На базі Пункту організовуються різноманітні заходи: майстер-класи, розважально-ігрові програми, заняття з хореографії та образотворчого мистецтва, дитячий кінозал; здійснюється проведення тематичних та національно-патріотичних заходів. У тісній співпраці з волонтерами, громадськими організаціями, службами поліції та ДСНС проводяться заняття з безпеки життєдіяльності, мінної безпеки, психологічної підтримки для дітей та дорослих. Євроклуб Insight, який, доречи, був створений під час війни у ве-

›

Випускники шкіл міста Чугуєва танцюють

на площі Соборній

У 200 м зруйнований будинок ›

ресні 2022 року, також мав можливість провести заходи в цьому Пункті незламності. Активно працює в місті Чугуївський учнівський парламент: залюбки реалізовують власні проекти, підтримують ЗСУ та вірять в Перемогу!!! Попри всі руйнування та обстріли, які й досі не припиняються, Чугуївщина живе та відновлюєть-

ся: випускники танцюють в 200 метрах від зруйнованої

будівлі на площі Соборній, діти знімають відеопривітан-

ня для мешканців громади, святкують День вишиванки, створюють обереги та випіка-

ють смаколики для наших воїнів, а ще мріють про майбутню та процвітаючу Україну! Ірина Яськова, координаторка євроклубу Insight

Європейська Україна очима євроклубу "Royal Zhovkva "

світу, а між українцями та іншими національностями не має виникати конфліктів.

потужний науковий потенціал. Держа ва сприятиме інноваціям та

дослідженням. Європейська

Україна буде вільною, незалежною, сильною країною.

У Європейській Україні буде розвинута інфраструктура

міст. Це країна, де люди мають свободу виражати свої

думки!

ва сприятиме інноваціям та дослідженням. Європейська Україна буде вільною, неза лежною, сильною країною. У Європейській Україні буде розвинута інфраструктура міст. Це країна, де люди мають свободу виражати свої

Саме так я бачу Європейське майбутнє України, до якого прагне кожен українець.

могою, без ворогів. Мальовничість, солов’їність в нас і так є, але б дуже хотілось

додати екологічності. Наприклад, щоб у нас було обов’язковим сортовування

та перероблення сміття. Європейську Україну я бачу з асфальтованими дорогами,

щось для розвитку своїх міст і країни, не бути байдужим до спільного майбутнього, відчувати силу єдності народу. Разом ми спроможні на дуже великі речі. Україна починається з нас! Потроху ми це усвідомлюємо і крок за кроком йдемо до спільних вершин та цілей.

тим, щоб наша країна стала сильною.

Не забувай бути гордим Українцем і показуй свою любов до своєї країни, так інші країни помітять нашу силу та волю прямувати до європейської мрії.

Royal Zhovkva

Канікули? Саме час для волейболу!

Royal Zhovkva

започаткувала тра-

дицію проведення

матчів із волейболу

на новенькому мультиспортивному май-

данчику. До нас дуже часто приходять друзі євроклубівців. Спортивні баталії продовжуються. Канікули цьому не перешкода.

Велосезон у королівському місті

Як провести вільний час , так щоб на цілий тиждень стало позитивної енергії? Звичайно на двоколісному – у колі велосипедистів!

У травні офіційно відкрився велосезон 2023 у нашому королівському місті із площі Вічевої центральним велосипедним маршрутом українського Розточчя. Таке

дійство не міг пропустити наш

євроклуб "Royal Zhovkva", який також долучився до велопробігу. Проїхали разом із іншими учасниками (друзями велосипедистами з Польщі)

до Крехова, відвідали джерело, печерний монастир, завер-

шили мандрівку частуванням.

Проте наші активні євроклубівці на цьому не зупинилися. В подальшо-

му організували ще кілька цікавих веломандрівок навколишніми мальовничими краєвидами. В недалекому майбутньому у планах відвідати родинне гніздо засновника нашого міста Станіслава Жолкевського. Прямуємо разом до Європи Михайло Скрипка, Royal Zhovkva

Роман ЩЕРБАТЮК - український спортсмен, Заслужений майстер спорту України з кікбоксингу WAKO, багаторазовий чемпіон України, інтерконтинентальний чемпіон світу з кікбоксингу WAKO серед професіоналів, чемпіон світу 2017 року, срібний призер у 2019 році та брозовий у 2021, багаторазовий переможець кубку світу, бронзовий призер Всесвітніх ігор у 2022 році. Один із найтитулованіших спортсменів Національної збірної з кікбоксингу.

З 24 лютого 2022 року військовослужбовець, молодший сержант ЗСУ.

Брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування зброїної агресії російської федерації в Луганській та Донецькій областях весною 2022 року.

Черкаського спортсмена президент відзначив медаллю «За працю і звитягу».

Нагородою відзначили "За значні заслуги у зміцненні Української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави", йдеться в документі.

Роман не зупиняється на досягнутому та поєднує військову службу та тренування. Нещодавно, у свою відпустку переміг на Кубку світу в м. Будапешт (Угорщина).

- Романе, коли ти захотів відчув бажання виходити на ринг / бути боксером?

- Це сталося десь у 13-14 років після того, як я перейшов з карате на більш контактний вид спорту –КУДО.

- Що ти робив, коли зрозумів, що хочеш бути боксером?

- Мені хотілося більше тре -

нуватися для того, щоб розвиватися, бути кращим, сильнішим, швидшим...

- Що ти відчуваєш коли виходиш на ринг?

- Коли я виходжу на ринг я відчуваю хвилювання, мені хочеться показати максимальний рівень того, що я навчився і здобути перемогу. Але ринг і досі є для мене такою найбільш стресовою частиною.

- Про що думаєш, коли б’єшся з противником?

- Думаю про те, як його перемогти і при цьому не пропустити самому удар.

- Як сприймаєш власні поразки?

- Ставлюся до них філософськи, намагаюся зрозуміти, над чим треба працювати, і при-

ступаю до подальших тренуваннь з більшим ентузіазмом, проаналізувавши помилки.

- Як ти вважаєш, які якості допоможуть досягти успіху саме тобі? Чому?

- Допоможуть впевненість у собі, бажання, працьовитість та така розумна впертість. Потрібно бути цілеспрямованим, йти до своєї мети й постійно працювати. І вставати, незважаючи на поразки. - А чи можна досягти успіху тоді, коли не віриш у позитивний результат?

- Хіба що посміхнеться удача. І те я вважаю, що такий успіх буде не довготривалим. Для того щоб досягти успіху треба багато працювати і вірити в себе.

- Як війна вплинула на твій результат у спорті?

- Війна – це додатковий обтяжуючий фактор. Як під час підготовки, так і під час виступу. Під час тренувань потрібно краще контролювати свій емоційний, психологічний стан. А вже на самих змаганнях відчувається додаткова відповідальність, тому що треба показувати максимальний результат, представляти Україну і перемагати. Війна стала перевіркою на міцність для всіх людей, хто докладає зусиль для того, щоб ми перемогли і жили вільно. Хоча є й байдужі люди, для них, звісно, нічого не змінилося. Артур Горбенко Євроклуб “You and Me”

Роман ЩЕРБАТЮК – боксер і військовослужбовець

Анастасія та Катерина Корабльови: захоплюються малюванням з 10 місяців!

Двійнята, які захоплюються малюванням та музикою. Перші свої малюнки дівчата намалювали фарбами у 10 місяців маленькими

рученятами, сидячи в стіль-

цях для годування. Відтоді

творчість стала їх головною

метою у житті.

Зараз вони мешкають

в Німеччині, але навчаються в рідному Чугуївському

ліцеї № 5 та мріють повернутися додому. Дівча-

та активно беруть участь у різних виставках та змаганнях, музичних концертах.

Так, наприклад, на останній виставці-ярмарку в Рютені (Німеччина) роботи двійнят активно продавались.

Зібрані кошти дівчата перевели ЗСУ. Це було їх особисте бажання. Анастасія і Катерина залюбки беруть участь в заходах євроклубу Insight.

Євроклуб «Insight»

«Фламінговий рай в Берлінському зоопарку» Анастасія Корабльова

Назар Щербатюк –молодий українець, який уособлює ідею про те, що талановита людина завжди різнопланова. В його робочому графіку не лише шкільні уроки та засідання євроклубу, а й професійна

участь в ансамблі народного танцю, заняття в акторській студії та виступи на професійній сцені, стажування у міській раді та найбільше захоплення його життя і майбутня професія – це живопис.

подорож з пригодами. Філософськи підходить до своєї

місії на Землі – кожен отримує ті якості і можливості, які він вже напрацював. Тому

постійно у творчому пошуку розширює свій кругозір, читаючи твори світових класиків літератури, цікавиться

історією рідної Черкащини, України. Поглиблює свої знання з історії мистецтв. Йому 16. Багато чи мало? Він і танцюрист, і історик, і актор, і спортсмен. Слова Г. С.

Сковороди глибоко запали в

«Земля з космосу» Катерина Корабльова

Тая

Я стала малювати ще в дитинстві. Мені мені це дуже подобалось. Коли мої батьки помітили мій інтерес до малювання, віддали мене

у художню школу. І я ходжу

туди вже близько 3 років!

Мене надихають багато

відомих художників та сама

думка, що я можу щось створити сама одним олівцем.

У мене було дві вистав-

ки. Перша – у Новомо-

сковському міському історико-краєзнавчому музеї ім.

П.Калнишевського, а друга

– у кав'ярні "Julia bakery".

У майбутньому я хочу вчитися у Архітектурній академії у Дніпрі, а в майбутньому

– писати свої работи та надихати інших людей створювати

своє мистецтво. На даний момент в Європі багато відомих

художників та архитекторів, які вражають своїми робота-

ми весь світ, я хочу показати

що в Україні теж можуть бути настільки великі люди.

Євроклуб «Євро.ua»

Особистість притягує до себе своїми неповторними якостями, з якими народжується, вбираючи в себе нове. Це – про Назара. Він ставить перед собою ціль, до якої потрібно рухатись, бо впевнений, що життя – це

душу: «Велике щастя робити

те, що я люблю» Брати участь у різноманітних проектах, виставках, конкурсах – для нього закон. Переможець, борець

по життю! Назар є Лауреатом обласної премії ім. Дани-

ла Нарбута, Всеукраїнських конкурсів «Об’єднаймося ж, брати мої», «Вижнецька палітра» та багатьох інших. У 2022 році з достатньої кількості робіт сформувалась його персональна виставка «Світло і тіні забутих предків», яка з успіхом пройшла у виставковому залі Черкаської дитячої бібліотеки ім. В. Симоненка (викладачі Алабіна А. О., Цимбал В. І., Сосуліна Т. Д.) У 2022 році Назар Щербатюк був відзначений серед обдарованих дітей Черкащини Головою Черкаської обласної державної адміністрації та отримав стипендію.

Артур Горбенко Євроклуб “You and Me”

Білокопитова: «Хочу надихати людей створювати своє мистецтво»

Талановита людина завжди різнопланова

Дар’я Попова:

Найбільше захоплення –потрети та натюрморти

Даша навчається в Черкаському ліцеї з квітня 2022року. Коли в рідному Сєверодонецьку стало небезпечно, батьки вирішили переїхати до родичів. З перших днів навчання Даша брала активну участь у всіх конкурсах з образотворчого мистецтва.

Почала малювати з п’яти років. Найбільше захоплення – портрети та натюрморти. Намагається регулярно покращувати свої навички та експериментувати з різними техніками, щоб створювати цікаві та оригінальні роботи. Юна художниця з нетерпінням чекає на можливість поділитися своєю творчістю з усім світом і сподівається на те, що її роботи знайдуть своїх глядачів і шанувальників.

Євроклуб «Євро.ua»

Моя мама малює з дитинства. Завдяки їй я з малечку обмальовувала все, що можна. Вона мені підказувала, як краще та правильніше. А тато завжди підтримував. Купував папір, фломастери, фарби та пензлі. Я завжди казала всім: «буду художницею». Кумед-

но чути це з вуст дитини.

Але знаєте, з роками зміни-

лося одне: тепер я розвиваюся, задля цього. Можли-

во я не стану знаменитою, але для себе хочу робити це якісно. Два роки тому, я на-

важилася їздити в інше місто та навчатися. Це складно – поєднувати школу, студію та особисті інтереси. Але я стараюся. В першу чергу, мене надихнула підтримка батьків. Вони було зацікавлені в моєму навчанні. І досі батьки мені кажуть не здаватися та займатися малюванням. Коли я пишу картини, я заспокоююся та залишаюся наодинці зі своїми думками. Якщо щось

мене дуже тривожить, я це зображую на полотні. На-

віть хаотична пляма може містити в собі буревій моїх думок. Мої картини взагалі дуже інтимною частиною

моєї душі. Мені іноді складно показувати всім мою творчість.

Щодо техніки: не можу сказати точно, яка вона. Все залежить від настрою. Найчастіше це щось схоже на імпресіонізм. До вподоби акрил та олійна фарба. Але буває по-різному. Іноді робота повинна бути ніжна, витончена, а іноді – навпаки. У цьому й полягає суть моєї техніки.

Євроклуб «Євро.ua»

Україна - сильна, незалежна та легка. Та нещодавно мов день тому

розпочалась повномасштабна війна. Час, що йшов немов ріка, зупинився і вже так швидко не тіка. Всі ми люди трішечки змінились. Забули на чому ми тоді спинились.

Хтось на роботу, хтось до школи мали йти, Та явно не у сховищах сидіти. Відтоді ми є не одні, Литва та Польща прийшли до нас в біді. Свою руку вони нам простягли, знаючи, що ворог може бути злий й на них. Та разом ми є сила й міць, лиш об‘єднавшись ми здатні покорити цілий світ. Велика мрія українців, щоб ворог став на добрий шлях в житті, А ми бережучи кожнісінький кусок своєї землі. І ось цей шанс, Союз 27 ми країн, Країн великих, мужніх, славних. В майбутнє разом ідучи, Виспівуючи про свою власну славу. Та, щоб у світі мир настав, Потрібно нам теж приєднатись.

Щоб разом цей союз зростав, Як та квітка з землі проростатись.

Малюнок: Вікторія Гирська, Європейські горизонти Юлії Мехно Royal Zhovkva

Катерина Алєксєєва: «Навіть хаотична пляма може містити в собі буревій моїх думок»

20 липня, 2023

Час.Опис

Легенда заснування Жовкви

З давніх давен на мальовничій місцевості польського Розточчя, вкритій

горами та лісами, росло

чимало листяних та соснових дерев. Знаходилося там

невеличке поселення Жов -

ківка, котра належала Якубу – місцевому знахарю та

знавцю довколишніх трав.

Уся його родина теж зай-

малася цією справою – зби-

ранням лікарських рослин у

луках та лісах. У навколиш-

ніх селах про здібності Яку-

ба було всім відомо. Дуже

часто до нього зверталися

за порадами, а також за ме-

дичною допомогою. Знахар

був людиною доброзичливою та безкорисливою.

Здебільшого Якуб отриму -

вав від своїх гостей в якості

вдячності їжу, одяг та інше. Прохачів завжди диву-

вало внутрішнє оздоблен-

ня оселі Якуба. Сьогодні

б це назвали аптекою народної медицини чи навіть

альтернативним центром долікарської допомоги. Уся оселя була переповнена різноманітними травами.

У період від ранньої весни до пізньої холодної осені у цій місцевості росло безліч унікальних квітів та трав жовтого кольору. Але їхні назви у найближчій окрузі знав лише Якуб. Чутки про талановитого знахаря і його здібності поширювалися далеко за межами місцевості.

Якось у королівській родині Владислава з дина-

стій Ягеллонів сталося горе.

Важко захворіла його кохана

дружина. Король не шко-

дував грошей для оплати

винагороди лікарям з ко-

ролівського двору. Однак

спроби були марні, стан його

дружини лише погіршував-

ся, жодні ліки не допомага-

ли. Одного разу володарю

розповіли, що неподалік, у

лісовій місцевості Жовківка

проживає цілитель – трав-

ник, який лікував найтяжчі

хвороби. Король Владислав

довго не думаючи вирішує

відправити гінців до знахаря. Відповідь Якуба була неочікуваною та певною мірою зухвалою. Здивуванню короля не було меж, коли по-

сланці повернулися без зна-

харя. Вони передали слова

Якуба, в яких він просив ко-

роля приїхати із своєю дружиною самостійно. У той момент Владислав готовий був стратити цілителя за таку

зневагу та непослух, однак кохання до своєї дружини та віра в її одужання перебороли гнів короля. Для своєї

єдиної та люблячої дружини Владислав був готовий зробити все і навіть більше. У спекотну літню пору королівський кортеж вирушив у подорож. Владислав намагався обрати найбезпечнішу дорогу, адже від цього залежало самопочуття важкохворої дружини. Найшвидша пара коней, найзручніша карета – король готовий віддати все для неї. В дорозі королева сумно вдивлялася у навколишні золотисті поля пшениці (жовті квіти) і раптом втратила свідомість. Король Владислав уже був готовий покарати власника садиби за усі незручності, за якість дороги та

навіть за жовті квіти. Здоровий глузд поступово залишав короля, він розумів, що втрачає кохану та шукав винних.

Коли королівська ро-

дина прибула на місце, Владислав майже одразу

побачив місцевого знаха-

ря Якуба і навіть на певний

час втратив здатність гово-

рити. Тим часом сільський

цілитель маленького села

Жовківка оглянув королеву,

та безвихідь взяли гору. І коли його кохана раптом почала одужувати після ліків знахаря, здивуванню короля не було меж. Отже, він цілитель, не шарлатан. У знак вдячності Владислав подарував Якубові багато навколишніх земель, а його самого почав називати Якубом із Жовкви (від жовтих квітів, які вкривали поля Розточчя).

швиденько приготував потрібні ліки та детально пояснив, як їх вживати. Володар подякував знахарю, і карета вирушила до королівського

двору. Подейкують, що Владислав не одразу дослухався порад Якуба, але зневіра

Якуб був хорошим володарем своїх земель, дбав про добробут та зростання. Його нащадки Миколай та Станіслав теж походили цієї місцевості та були прив’язані до роду. Після отримання Станіславом землі під Львовом, його син, також Станіслав (Жолкевський), побудував чудове місто-фортецю, котре через приналежність до назви «родового гнізда» назвав також Жовквою. Для їх розрізнення використовували назви: Стара Жовква і Нова Жовква. Поселення поблизу Львова дуже швидко переросло родову садибу за своїми розмірами і розкішшю. У середині ХVІІ ст. Жовква перетворилася на один із духовних та політичних центрів Речі Посполитої, навіть стала королівською резиденцією. Через це місто проходив відомий торгівельний шлях «Королівський тракт». Дуже швидко про місто Жовква стало відомо в усіх закутках та окраїнах імперії, до нього прибували торговці зі країн Сходу та Європи. Не дивно, що назва Жовква прижилася і збереглася до наших днів. У цьому місті було Венеціанське посольство, третя за розмірами єврейська друкарня у всій Речі Посполитій, одна з найбільших оборонних синагог Східної Європи, костел святого Лаврентія - «малий Вавель». Чому малий? Бо у Кракові є великий, де поховані чимало польських королів. А у нашому місті «малий», де похований Станіслав Жолкевський - засновник міста із дружиною та дітьми.

Royal Zhovkva

Любомир Романків — українець, що творив сучасність

Чи знаєте ви, що без цього чоловіка світова кампанія Apple не досягла б та-

ких висот сьогодні? А хтось

замислювався над тим, що

коли ми вмикаємо комп’ютер, то починають працювати відразу кілька винаходів цього українця? Ну, і звичайно, ви ніколи не вгадаєте місто його народження та дитинства. Мова про Любомира Романківа – винахідника світового масштабу. А народився він у нашій королівській Жовкві. Правда, сталося це на початку 30-х років ХХ ст., коли від королівського майже нічого не залишилося. У молодості юнак із батьками вирушив у далеку Америку. Чому – запитаєте ви? Відповідь проста і однозначна: порятунок від радянської, а пізніше нацистської влади.

Американська мрія Любомира швидко стає реальністю. Талановитий молодий вчений здобуває

Любомир Романків, фото: Фотографії старого Львова

Під час візиту до Жовкви

у 2013, фото: vzhovkvi.com

блискучу кар'єру у США. Він

потрапляє на радари провід-

ної компанії IBM, у якій стає

науковцем. Довголітня нау-

кова робота приносить Лю-

бомиру світове визнання:

його винаходи вивчають у престижних університетах

світу, а його портрет знаходиться у Залі національної

слави США. До речі, серед українців подібної честі та

пошани удостоєний Ігор Сікорський – винахідник літальних апаратів.

Сьогодні кожна людина у цивілізованому світі стикається з комп'ютерними технологіями, і лише одиниці знають чоловіка, що доклав більшу половину життя до створення та вдосконалення цих пристроїв. Один з найвідоміших вина-

ходів Любомира Романківа

– магнітні голівки для запису інформації, що сприяло

появі жорстких дисків.

А чи знаєте ви, що Лю-

бомир Романків є головним

пластуном у світі? Він вже

довгий час очолює, коорди-

нує молодіжний скаутський

рух. Неодноразово бував в

Україні на різноманітних пластунських заходах. Не-

щодавно йому виповнилося 93 роки! Так, це не помилка. Востаннє Любомир відвідував своє рідне місто ще на початку 2010-х років. У його родинному маєтку (сьогодні там виховують дітей та влаштовують позашкільні заходи) влаштували унікальну церемонію зустрічі. Сльози, радісні посмішки, душевна тривожність в один момент переповняли нашого гостя. Він не був вдома довгих 70 років. Його родинне гніздечко дбайливо оберігають працівники Центру творчості. На знак вдячності міська влада організувала встановлення меморіальної таблиці та надала Романківу звання почесного громадянина Жовкви, а зовсім нещодавно прилегла вулиця отримала нову назву – Любомира Романківа.

Анна Сенцюк Royal Zhovkva

Кондзелевич — іконописець європейського зразка із Жовкви

У далекому 17 столітті на українських теренах існувала жовківська малярська школа, що славилася витворами та шедеврами

мистецтва далеко за її межами. У цій школі працювали чимало відомих

іконописців, художників, малярів. Окреме місце у ній

посідав Йов Кондзелевич —

геніальний художник-іко -

нописець другої полови -

ни ХVII – початку XVIII

століть, який народився у

нашому місті Жовкві. В цей

час місто було осередком

культурного, політичного

життя, центром книгодру-

кування та мультикуль-

турних відносин. Постать

Кондзелевича містична, за-

гадкова з обмеженою кіль-

кістю фактів та міфів. На

жаль, фотографії іконописця не збереглися. Він живе у своїх роботах. Йов Кондзелевич не

відомий широкому колу

громадськості, його роботи не виставлялися у відомих

музеях світу, проте на свій

час цей іконописець творив неймовірні шедеври.

Позаздрити ним можуть

навіть визнані класики пензля.

Життєва стежина Кон-

дзелевича дуже часто про -

лягала різними куточками

західної частини України.

Хто міг собі уявити моло -

дого 19-річного хлопця у

17 столітті, який вирішує

присвятити себе чернечій

справі, стати послушником монастиря? У молодому віці

юнак мандрував Волинню, виконував там різноманітні

творчі роботи. Улюбленим

заняттям хлопця був іконопис. Сьогодні важко уявити, скільки шедеврів він створив. Окремі дослідники

вважають, що їх кількість

може сягати кілька сотень.

Біографія цього іконописця

настільки таємнича та невідома, що довгий час Кондзелевича вважали вихідцем із Волині, проте він наш, уродженець королівської Жовкви.

Серед перших робіт майстра виділяються іконостаси волинських монастирів. Зокрема, фрагменти іконостаса Білостоцького монастиря.

Проте славу не лише всеукраїнського, а й європейського масштабу іконописець отримав за свій «Богородчанський іконостас» у карпатському монастирі Скит Манявський.

З нагоди 350-річчя від дня народження великого українського митця, нашо-

го земляка у Жовкві в 2017

році відкрито пам’ятну дошку

Йова Кондзелевича. Його по-

стать сьогодні знаходиться на

рівні з відомими майстрами

пензля Європи. Жовківчани

та гості повинні знати і шану-

вати багату духовну спадщи-

ну великого іконописця.

›

Вощатинський іконостас – унікальна робота Кондзелевича, фото: Фотографії старого Львова Богородчанський іконостас, фото: risu.ua ›

Ще одна вагома мистецька подія на його честь – виставка у Жовківському заповіднику «Велич і слава. Йов Кондзелевич. Європейський контекст». Роботи українського іконописця Йова Кондзелевича, який за своїм стилем та глибиною не поступається Ренесансу — Ель Греко, Рафаелю, Тіціану, Дюреру, розмістили поруч із зображеннями творів європейських майстрів. Цей експеримент демонструє відвідувачам, що іконопис українця, який більшу частину свого життя провів у монастирях Волині, за

сюжетами, технічними та композиційними елементами надзвичайно близький до праць геніїв мистецтва зі світовим ім’ям. В італійців був Рафаель, а в українців – Йов Кондзелевич, який своєю майстерністю не поступався італійському колезі.

Ганна Дацик, Royal Zhovkva

За матеріалами інтернет-ресурсів:

• Йов Кондзелевич або Україна має свій Ренесанс. Інтерв’ю з Тарасом Отковичем «Християнин і світ»

• Йов Кондзелевич

– український Рафаель

Зразковий хореографічний

колектив «Вікторія»

готується до виступу у воєнно-патріотичній грі «Джура».

Незламна

Чугуївщина – життя триває!

Фоторепортаж

Зруйнований Районний Будинок культури, де багато дітей відвідували гуртки та різноманітні заходи

Кінотеатр для малечі в одному з пунктів незламності

Друзів не залишаємо

Зруйнований

залізничний міст.

Під час бомбардування

постраждали багато

приватних будинків

Ми віримо в Перемогу!

Продовження. Початок на стор. 1

Перші заходи для дітей у бомбосховищі (березень, 2022) під час постійних обстрілів

Вулиця мікрорайону «Осинівка» Випускники дев’ятих класів комунального закладу «Чугуївський ліцей 7»