293. 1. Знаючи (тепер. ч., недок. в.) серце змії, Бог позбавив її ніг. 2. Тигра за хвіст не хапай, а вхопивши (мин. ч., док. в.), не відпускай. 3. Не їсть соловей калину, пропустивши (мин. ч., док. в.) малину. 4. Кравцем, тешучи (тепер. ч., недок. в.) дерево, не станеш. 5. Обточуючи (тепер. ч., недок. в.) залізничну рейку, зрештою виточиш голку. 6. Подорожуючи (тепер. ч., недок. в.), не пускай коня галопом. &qВхоп &т и 4 a вши, d 4 ешучи. d
300. Козаки, припавши до коней, зникли в траві. Сонце теплодайним світлом залляло степ. Усе смутне в козацьких душах миттю щезло. Серця козаків стрепенулися, як птиці. Нічого в природі не могло бути кращого за степ. По зелено-золотому океану бризнули мільйони різнобарвних квіток. У траві, повитягавши шийки, нишпорили куріпки. У небі нерухомо стояли шуліки, розгорнувши свої крила. З трави рівним помахом крил підіймалася чайка і, розкошуючи в небі, купалась у синіх повітряних хвилях. Ось вона перекинулася на крилах, блиснувши на сонці. Степи, степи! Які ж ви безкрайні, вільні, прекрасні! За М. Гоголем.
РІДНА МОВА
296. 1. Червоне крило простерши, (мин. ч., док. в.) крайнебо вгорі цвіло (О. Довгий). 2. Сонце, примкнувши (мин. ч., док. в.) вії, уже спускалося на землю (М. Стельмах). 3. Сонце заходить, цілуючи (тепер. ч., недок. в.) гай (М. Вороний). 4. Насвиставшись (мин. ч., док. в.) між неба синіми берегами, вітер спати приліг (М. Самійленко). 5. Вже гасне день! Кривавить дальній обрій, втопаючи (тепер. ч., недок. в.) в обіймах срібних мли (О. Чернетко). 6. Шатро небес розкинувши (мин. ч., док. в.) над світом, стояла ніч (Є. Гуцало). 7. Дзвенить і місяць, срібно сяючи (тепер. ч., недок. в.) (П. Тичина). 8. Ясний місяць зблід, засоромившися (мин. ч., док. в.) зірки та червоного ранку (І. Нечуй-Левицький).
301. 1. Річка плине, берег рвучи (Леся Українка). 2. Простягшись до моря стягою, Дніпро підмива береги (Б. Грінченко). 3. Там б’ють і клекочуть пороги, здіймаючи піну до дна (М. Старицький). 4. Шумить ріка, хвилюється ріка, схопивши сонце в голубі долоні (І. Москаленко). 5. Здавалось ворушаться скелі, з очей своїх сльози ллючи (Олександр Олесь). 6. Гривасту хвилю розметав Дністер, хитнувши кручами (А. Малишко). 7. Летить, напнувши срібні паруси, на обрії моя чарівна яхта (Д. Луценко). 8. Не раз я з кораблем на дно піду, шукаючи нової Атлантиди (Леся Українка). 302. 1. Падав перший сніг, граційно кружляючи сніжинками у блакитному небі. 2. Налетів вітерець, підхопивши рій білих пухнастих зірочок. 3. Шпурляючи сніг в обличчя перехожих, почалася завірюха. 303. Пізня весна прийшла, проженаючи зиму до наступного року. Закінчивши заняття, йшли разом, компанією. Матуся приготувала, очикуючи гостей, м’ясо, картоплю, салати. 304. 1. Треба зранку до праці вставати, зневажаючи втому і лінь, і долати, долати, долати бездуховність усіх поколінь! (Г. Чубач). 2. І хто такий отой козак Мамай? Він, списа увіткнувши в небокрай, перебирає пальцями бандуру (А. Бортняк). 3. Забувши сміх, примовки й жарти, ми слухали, схилившися на парти (А. Малишко).
723