ВИПУСК № 145 (2019)
«Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!» Ці слова належать перу апостола Павла (1 до Коринтян 15:14. Переклад І. Огієнка). Якщо б у Новому Заповіті про роль воскресіння Ісуса Христа з мертвих було сказано лише один раз, то навіть цього одного речення достатньо, щоб зрозуміти, наскільки важливим є чудо воскресіння. Неспростовний факт воскресіння Ісуса є наріжним каменем християнства. Адже якщо «Христос не воскрес, то… даремна віра ваша!» Проте я не говоритиму про воскресіння Ісуса просто як про історичний факт. Мова піде про інше. Є один день серед інших 365, коли навіть ті, хто ходить до храму один раз на рік,
роблять це саме в той день. І цей день — Пасха. У цей день навіть ті, хто не вірить у воскресіння, кажуть: «Христос воскрес» та «Воістину воскрес». Слава всемогутньому Богу! Ісус воскрес! Воістину воскрес! Але важко знайти спосіб завдати більшого болю Спасителю, ніж мати Його на устах, але не мати в серці. Зараз я скажу дещо дуже важливе, тому зверніть на це особливу увагу: Бог бажає, щоб ми святкували Пасху не один день чи сорок днів, а кожен день нашого життя. Він хоче, щоб кожна мить нашого земного буття була святкуванням Пасхи. Саме про це говорить апостол Павло: «Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо
issuu.com/spasenie
наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений. Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!» (1 до Коринтян 5:7,8. Переклад І. Огієнка). В контексті цього уривку апостол згадує ганебну ситуацію з перелюбом у коринтській церкві. У зв’язку з цим автор закликає християн святкувати в «опрісноках» правди й називає причину – Христос є Пасхою. У якому ж значенні Христос є Пасха? У Старому Заповіті ми читаємо про свято Пасхи ще в 12 розділі книги Вихід. Воно було встановлене Богом у зв’язку із звільненням єврейського народу з єгипетського рабства. Це свято прямо стосувалось останньої кари, яку Бог навів на єгипетську землю. Та кара
полягала в тому, що у житлах єгиптян померло кожне перворідне, від тварини до людини. Але смерть не торкнулась ізраїльтян. Перед останньою карою Бог наказав їм приготувати на кожну сім’ю однорічне безвадне ягня. Кров’ю того ягняти потрібно було покропити одвірки дверей. Бог сказав: «І буде та кров вам знаком на тих будинках, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї» (Вихід 12:13. Переклад І. Огієнка). У даному вірші слово «обмину» це єврейське «песах», що походить від дієслова, яке спочатку означало «кульгати». Потім це слово почало вживатись у значенні «перескочити через щось, залишити недоторканим». Коли Бог уразив житла 2 стор.