Оновлення і розвиток виховної системи відповідно до вимог сучасності

індивідуальній, «штучній»; · у нерозрізненні задач, що стоять перед заходом, КТС або виховною акцією; · у домінанті режиму адміністрування в управлінні виховним процесом, коли предметом турботи адміністрації є не зв'язки і відносини дорослих і дітей в спільній діяльності, а зовнішні ефекти і реакція вищестоящих структур. Одним з варіантів перетворення системи виховної роботи школи є перенесення акценту з заходів на загальношкільні ключові справи (поняття введене В.А. Караковськім). Неодмінна межа кожної ключової справи колективна розробка, колективне планування, колективне проведення і колективний аналіз результатів. На всіх цих етапах дорослі і діти діють разом, як рівноправні ініціативні партнери, що сприяє формуванню у дітей суб'єктної позиції, організаторських, комунікативних і рефлексивних умінь, розвиває творчі здібності і відчуття відповідальності. Інший варіант перетворення виховної системи - перехід до програмноцільової побудови системи виховних заходів, справ і акцій, коли вони всі виявляються включеними в координовану сукупність виховних програм. При цьому програми можуть розроблятися і структуруватися як на основі сферного (наприклад, програми «Здоров'я», «Спілкування», «Спосіб життя», «Навчання», «Дозвілля»), так і проблемного принципів (наприклад, програми «Цінності і норми життя школи», «Творчість і самопізнання», «Спілкування і взаєморозуміння»). Третій варіант - дещо забута сьогодні, але від того не менш ефективна діяльність виховних центрів. Такими центрами можуть стати шкільний музей, бібліотека, майстерні, спортивний комплекс, пришкільна ділянка, «живий куточок», оранжерея, планетарій тощо Справи, акції, заходи, що проводяться виховними центрами, складають основу подієвого життя школи.

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ВИХОВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ Як показує аналіз практики, це можливо через: ü звернення педагогів до ціннісного аспекту знань в контексті того або іншого навчального предмету; ü використовування особистісно-орієнтованих навчальних технологій; ü між предметну інтеграцію; ü екскурсійну і туристсько-краєзнавчу діяльності, що доповнюють класно-урочний навчальний процес; Ще один оригінальний варіант актуалізації виховуючої функції навчання запропонований дослідницькою групою на чолі з С.Д. Поляковим. На їх думку, на будь-якому уроці можливе розгортання процесів самопізнання, самовизначення, самореалізації, спів-розвитку (сумісного розвитку) і саморозвитку школярів. У контексті навчального процесу перераховані «само-» набувають своєї специфіки. Самопізнання розуміється як пізнання дитиною себе як суб'єкта навчальної діяльності і пізнання своїх особистих не навчальних здібностей з використанням навчального матеріалу. Самовизначення - самостійні, усвідомлені 9