Фотограф Ліна Яріш:
"Закарбовуйте миті щастя!" Якби мені колись сказали, що я буду професійно займатися фотографією, то я б, напевно, в це не повірила. Або, принаймні, це мені здалося б чимось на грані фантастики. Хоча ще з дитинства були миті, які пророкували, що так може статися. Мій перший фотоапарат подарував мені тато. Тоді мені було років 13. Він був чорнохбілий, плівковий, але щастю мох єму в той момент не було меж. Перх ші фотосесії проводила будучи підх літком. Сама проявляла плівку, друх кувала фото. Далі був період навчанх ня в училищі, потім — інститут. А коли вже вчителювала, то побачила оголох шення про набір на курси фотографії. Їх проводив Купчинський, я приходила у “Сальвадор Далі”, дивилася виставх ки і пригадувала свої спогади юності. Далі — навчання у фотошколі Олекх сандра Харвата, приватні уроки з Євгех ном Фіщуком, і так фотографія увійшла
в моє життя. Нині я просто не уявляю свого житх тя без погляду через об’єктив. У моєму випадку краще слів Ліни Костенко й не скажеш: “Тепер я не можу пробути без тебе й хвилини. А якось жила ж я усе попереднє життя!“. Ця теза прекрасно підходить до моїх стосунків з фотоках мерою :) Переконана, що захоплення люх дини так чи інакше впливають на її сприйняття світу. Так і я тепер дивлюх ся на перехожих людей не як на прох сто тих, хто кудись поспішають, щось роблять, чогось прагнуть, а приміряю для них різні образи. Приємно відкривати в людях ті риси характеру, ті якості, які в повсякх денному житті для них не дуже то і хах рактерні. Бувало, що стримані в прох фесії жінки на фото виглядали палких ми і пристрасними коханками, а драйх вові дівчатахшибайголови з радістю перевтілювалися в образ ніжності, дох машнього затишку та тепла.
Для мене, на фото найголовніше зловити емоції людей, адже саме в цьому і є покликання фото. Світлини зберігають наші безцінні емоції, які ми відчували в той конкретний момент. Пам’ять має здатність забувати, а серце почуттів не стирає ніколи. Тому своїми роботами намагаюся дарувати людям зупинку миті щастя, радості та любох ві. А найкраща похвала — це одна за одною фотосесії клієнтів. Ті, хто фотох графувався сам, через трохи часу прих ходить з дівчиною на loveхstory, згох дом фотографую їх весілля і тим самим стаю сімейним фотографом. А чом би й ні? Сімейні ж лікарі існують:) То ж усім читачам “ВІТАЄМО!” хох тілося б побажати навчитися цінух вати кожну мить життя, не шкодувах ти про те, що минуло, радіти й шуках ти натхнення у кожній миті та посмішх ці. І як фотограф, не можу не побажах ти — закарбовувати миті щастя на гарх них фото, які будете показувати дітям та правнукам!
т.: (097) 18-31-399