Будівельні галузі – кваліфіковані кадри Сьогодні ми обговорюємо важливу проблему щодо забезпечення підготовки кваліфікованих робітників на будівництві. Метою засідання цієї ради є, зокрема, координація зусиль органів виконавчої влади, роботодавців, інших соціальних партнерів і представників освітньої та наукової галузей, спрямованих на формування професійної підготовки кваліфікованих робітників з урахуванням змін у структурі виробництва, відносинах власності та на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 495 «Про затвердження Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки». Суттєві зрушення, що відбуваються в економіці України в останнє десятиріччя, вимагають оновлення технологічного процесу виробництва в цілому і будівельної сфери зокрема. У будівельній індустрії з’явилися нові матеріали, виробництво яких базується на сучасних досягненнях науки; на цій основі інтенсивно впроваджуються відповідні новітні технології виконання робіт, що дає можливість забезпечити високу якість будівель та споруд. Формування ринку праці відбувається випереджувальними темпами у зв’язку із впровадженням ринкових відносин в економіці. Відповідно урізноманітнились і зросли вимоги роботодавців до кваліфікації й професійної компетенції робітників, а, значить, і випускників професійно-технічних навчальних закладів як майбутніх робітників. Врахування нових реалій формує потребу в створенні та впровадженні механізмів системного вивчення змін, тенденцій на ринку праці, своєчасного розпізнавання перспективних кваліфікацій, а також механізмів відповідного реагування на запити роботодавців професійно-технічної освіти, її змістовного наповнення. Відповідно до цього набуває нового змісту прогнозування ринку праці, а також збереження під контролем тенденцій щодо потреб у професіях відповідних кваліфікацій зумовлених появою нових матеріалів, сучасних технологій та форм організації праці. Виявилося, що на сьогоднішній день ми не маємо дієвого механізму визначення потреби ринку праці щодо заповнення його у кількісному та якісному плані, відповідно проблематичним є формування реального державного замовлення на підготовку кадрів. Професійно-технічні навчальні заклади будівельного профілю, визначаються в обсягах та номенклатурі професій щодо підготовки робітничих кадрів згідно з угодами з підприємствами-замовниками кадрів. Роботодавець справедливо вимагає від нас, щоб професійно-технічні навчальні заклади давали такий рівень знань, умінь, навичок, який відповідав би його вимогам, і ставить питання про підвищення рівня і якості професійної освіти. На нашу думку, підготовка кваліфікованого робітника – спільна проблема, розв’язанням якої треба займатися комплексно. Без підтримки і тісного зв’язку з виробництвом і бізнесом освітня галузь не в змозі забезпечити підготовку сучасного, обізнаного в новітніх технологіях фахівця.
Саме професійна освіта виступає чинником, здатним створити стабільний запас кваліфікації фахівця, що дасть змогу оперативно реагувати на швидкі зміни технології виробництва. На сьогодні у системі професійно-технічної освіти області підготовку кваліфікованих робітничих кадрів для будівництва здійснюють 14 професійнотехнічні навчальні заклади державної форми власності, з них чотири ВПУ, п’ять професійних ліцеїв, два ПТУ, два навчальних заклади закритого типу та один навчальний заклад, який є структурним підрозділом вищого навчального закладу. У Локачинській філії Оваднівського професійного ліцею є група учнів (професія муляр, штукатур) з особливими потребами. Розширюється перелік будівельних професій, за якими навчається учнівська молодь, і нині їх кількість становить більш ніж 10 найменувань: муляр, штукатур, маляр, столяр будівельний, тесляр, верстатник деревообробних верстатів, монтажник гіпсокартонних конструкцій, оператор на автоматичних та напівавтоматичних лініях у деревообробці, монтажник санітарно-технічних систем й устаткування, слюсар-сантехнік, газозварник, електрозварник ручного зварювання (в інтеграції). З числа ПТНЗ будівельного профілю 12 навчальних закладів комплексної забудови. Отже, навчально-матеріальна база дає можливість здійснювати підготовку робітничих кадрів у добрих умовах, навіть є можливість збільшувати, при потребі, контингент учнів. В навчальних закладах створене необхідна навчально-матеріальна база для теоретичного і виробничого навчання учнів. З кожної професії організовані навчальні кабінети і майстерні, полігони, які оснащені необхідним обладнанням, дидактичним матеріалом, ТЗН для якісного виконання навчальних планів і програм згідно вимог ДС ПТО. Наявна матеріально-технічна база забезпечує виконання навчальних планів і програм на 80-85 %. Поряд з набуттям професій у цих навчальних закладах здобувають повну загальну середню освіту ______ тис. учнів. Професійно-технічні навчальні заклади будівельного профілю випускають ________ тис.чол. З числа випускників ПТНЗ ____ чол. щорічно здобувають дві і більше професій, що сприяє адаптації випускників навчальних закладів на ринку праці. Працевлаштовано за здобутою професією ______ осіб, що становить % від загального випуску. Реально закріплюються на перших робочих місцях ______% випускників. Основними причинами не працевлаштування є відсутність зацікавленості роботодавців у працевлаштуванні випускників навчальних закладів, що пояснюється відсутністю у них відповідного досвіду роботи; неналежні умови праці та надання житла. Оновлення змісту професійної освіти потребує підвищення рівня дидактичної компетентності викладачів і майстрів в/н, зростання їх педагогічної майстерності. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників ПТНЗ здійснюється у двох навчальних закладах післядипломної освіти: Донецькому та Львівському.
Але найбільш гострою є проблема підвищення кваліфікації майстрів в/н, яке може здійснюватися тільки шляхом стажування на виробництві. При вирішенні цього питання виникає багато проблем: - низький рівеньтехнічного оснащення багатьох підприємств; - відсутність вакантних місць на підприємстві не дає можливостей майстрам в/н проходити стажування на робочому місці самостійно, а робота дублерами – малоефективна; - відсутність матеріальної зацікавленості підприємств у створенні умов для стажування майстрів. Як результат ________ відсотків майстрів в/н мають розряд на рівні випускника ПТНЗ. Забезпечують навчально-виробничий процес у професійно-технічних навчальних закладах будівельного профілю ________ педагогічних працівники, в тому числі ______ викладач та ______ майстрів виробничого навчання. Ми маємо значний потенціал для вирішення проблеми щодо підготовки кваліфікованих робітничих кадрів для будівельної галузі. З огляду на те, що одним із пріоритетних напрямків розвитку системи професійно-технічної освіти є впровадження інноваційних виробничих технологій, а отже, оновлення змісту освіти, одним із реальних важелів щодо вирішення питання надання якісної професійно-технічної освіти є започаткована у 2004 році міністерством програма впровадження науковотехнічних досягнень у галузі будівництва в навчально-виробничий процес професійно-технічних навчальних закладів шляхом створення регіональних навчально-практичних будівельних центрів. Відповідно до Примірного положення про регіональні навчальнопрактичні будівельні центри, такі навчальні центри створюються на базі кращих професійно-технічних навчальних закладів будівельного профілю та входять до їх складу як структурні підрозділи. Головне завдання навчально-практичних центрів полягає у здійсненні зв’язку між підприємством-виробником сучасної будівельної продукції та професійно-технічним навчальним закладом з метою прискорення передачі інформації з новітніх технологій та впровадження її у навчальний процес і відповідно у виробництво. Передумовою щодо створення та функціонування таких центрів є укладання договору про співпрацю з соціальними партнерами, першим з яких стала компанія «Хенкель Баутехнік (Україна)», що є лідером серед виробників сухих будівельних сумішей в Україні. Завдяки матеріально-технічній та фінансовій підтримці компанії «Хенкель Баутехнік (Україна)»у навчально-практичному центрі при Луцькому ВПУ будівництва та архітектурі створено клас теоретичного навчання, що оснащений повним переліком інструкційно-технологічних карт, технічною документацією, фрагментами конструктивних рішень із застосуванням сучасних будівельних матеріалів, теле- і відеоапаратурою тощо. Починаючи з 2005 року, регіональним центром проводиться стажування і підвищення кваліфікації майстрів виробничого навчання і викладачів спеціальних дисциплін професійно-технічних навчальних закладів регіону, робітників будівельних організацій, учнів професійно-технічних навчальних
закладів; навчання незайнятого населення відповідно до замовлень центру зайнятості. За цей час всього пройшли підготовку, перепідготовку та підвищили кваліфікацію за новими технологіями із використанням сучасних будівельних матеріалів марок Ceresit за професіями «лицювальник-плиточник», «штукатур», «ізолювальник з тепло- та гідроізоляції», «маляр» понад 2 тис.чоловік (2269), в т.ч. 1229 учнів, робітників – 75, по направленню з центра зайнятості – 745, майстрів виробничого навчання – 220. За результатами роботи у 2010 р. центр здобув І призове місце серед аналогічних центрів України й отримав статус міжрегіонального в номінації «Влаштування підлог». Фінансові надходження від діяльності центру за весь період діяльності склали 1 млн. 264 тис.грн. Регулярно проводяться Всеукраїнські конкурси фахової майстерності на яких учні професійно-технічних навчальних закладів з будівельних професій – демонструють вміння та навички застосовувати новітні технології та матеріали на практиці. З метою вивчення і підтримання творчої праці, підвищення їх професійної майстерності, популяризації педагогічних здобутків, піднесення майстра в/н в суспільстві та підвищення престижності професій проводяться конкурси професійної майстерності серед майстрів в/н. За сприяння компанії «Кнауф» на базі Луцького ВПУ будівництва та архітектури в жовтні 2010 року відкрито навчально-практичний центр інноваційних будівельних технологій фірми Кнауф, де відповідні знання, уміння і навички роботи з гіпсокартоном за новими технологіями здобувають учні, слухачі та майстри виробничого навчання. Важливим чинником розвитку професійно-технічної освіти є оновлення змісту, науково-методичне забезпечення навчально-виробничого процесу, створення нового покоління підручників, навчальних посібників, інших ефективних засобів навчання. З 1 вересня 2006 року розпочато впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних робітничих будівельних професій. Важливим моментом є забезпечення ПТНЗ навчальними підручниками та посібниками. На сьогодні загальна забезпеченість професійно-технічних навчальних закладів будівельного профілю підручниками та навчальними посібниками становить 81 %. Нині забезпеченість професійно-технічних навчальних закладів будівельного профілю комп’ютерами нового покоління становить 15 учнів на один комп’ютер. З метою створення інформаційного ресурсу здійснено впровадження таких педагогічних програмних засобів навчального призначення: електронні навчальні посібники «Кам’яні роботи», «Матеріали для опоряджувальних будівельних робіт», «Монтаж гіпсокартонних конструкцій». Як свідчить аналіз, в країні протягом останніх років значно послабилися, а в більшості випадків, зруйнувалися зв’язки між системою профтехосвіти та галузевими органами управління економікою, професійно-технічними навчальними закладами та підприємствами, знизився рівень професійної
підготовки випускників професійно-технічними навчальними закладами та підприємствами, знизився рівень професійної підготовки випускників професійно-технічних навчальних закладів. На сьогодні він відстає від технологічного рівня виробництва, не відповідає вимогам інформаційнотехнологічного розвитку економіки. Тому сучасна професійно-технічна освіта повинна спрямовуватися на підготовку фахівців на основі використання як новітніх технологій навчання, так і інновацій у виробництві в умовах постійного розвитку ринку праці. Для ефективного впровадження новітніх технологій позитивним є тісний зв'язок з підприємствами-замовниками кадрів. Сьогодні очевидно, що без створення відповідної матеріально-технічної бази та кадрового потенціалу неможливо вирішити проблему якісної підготовки робітничих кадрів. Впровадження цих чинників у життя неможливо без соціального партнерства з роботодавцями. Зокрема, співпраця Луцького ВПУ будівництва та архітектури збільшилась кількість підприємств будівельної галузі, які виділяють робочі місця для проходження учнями виробничої практики. Для прикладу у м. Луцьку ТЗоВ СП «Модерн Експо», ПП Житлобут-1, ТЗОВ «Луцьктехногбуд». Проте не усі підприємства виконують в повному обсязі вимоги Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку надання робочих місць для проходження учнями ПТНЗ виробничого навчання та виробничої практики», що передбачає нарахування заробітної плати за всі роботи, виконані учнями за період виробничої практики. Поліпшенню ситуації з проходженням виробничої практики учнями ПТНЗ сприяли зміни у законодавстві щодо пільгового оподаткування підприємств, установ та організацій, що надають робочі місця або ділянки для виробничого навчання та виробничої практики. Результативним став пошук нових форм взаємодії професійно-технічних навчальних закладів з вищими навчальними закладами з підвищення якості професійного навчання фахівців для будівництва. Наприклад, випускники Луцького вищого професійного училища будівництва та архітектури на пільгових умовах здобувають вищу освіту на інженерно-будівельному факультеті Луцького національного технічного університету, Національному лісотехнічному університеті України та у Львівській академії мистецтв. Професійний розвиток трудового потенціалу нашої держави повинен бути адекватний потребам української економіки і тим вимогам, які висуває перед нами громадське суспільство. Тільки у такій взаємодії знайдемо правильні шляхи вирішення кардинальних проблем розвитку освіти, науки та виробництва, адже від якості людських ресурсів залежить рівень розвитку країни.
Вимоги до навчальних кабінетів профтехциклу професійно-технічних навчальних закладів Теоретичне навчання з будь-якої професії здійснюється, як правило, в навчальному кабінеті. Основні вимоги до обладнання і оснащення навчального кабінету такі: приміщення кабінету повинно відповідати санітарно-гігієнічним і технічним нормам; в кабінеті повинні бути створені всі умови для організації і проведення навчально-виховної роботи на сучасному рівні з використанням технічних засобів навчання, комп’ютерної техніки і наочних посібників, які сприяють глибокому і швидкому засвоєнню навчального матеріалу; в кабінеті повинні бути зразки інструментів, моделі, макети, діафільми, кінофільми; оформлення кабінету повинно відповідати вимогам естетичного виховання учнів, прищеплювати їм бережливе ставлення до обладнання, інструментів, виховувати любов до обраної професії. Вимоги до розмірів кабінету Навчальний кабінет повинен забезпечувати можливість проведення занять з однією групою (30 чоловік). Загальна площа кабінету – це: робоча площа, необхідна для правильного розміщення меблів, обладнання, інструментів, технічних засобів навчання, інших наочних посібників; площа для зберігання механізмів, пристосувань, матеріалів; робоче місце викладача з пультом дистанційного керування; необхідна площа, яка забезпечує вільне переміщення учнів під час уроків і перерви. Загальна площа кабінету – 60-90 кв.м. Ширина помосту для встановлення механізмів, обладнання вздовж задньої стіни повинна бути не більше 0,8 м. Найменша довжина кабінету – 10 м, найбільша – 15 м. Ширина кабінету – не менше 6,0 м, а при розміщенні обладнання вздовж внутрішньої стіни на ширину 0,3 м – не менше 6,6 м. Препараторська при навчальному кабінеті Препараторська призначена для зберігання приладів, навчальних матеріалів і обладнання, які не входять в постійну експозицію. В препараторській встановлюються апарати для демонстрування кінофільмів, діафільмів, діапозитивів на матово-прозорий екран. Тут зберігаються кіноплівки, діафільми, слайди, інше обладнання. В препараторській готуються всі ілюстративні матеріали до уроку. Площа препараторської повинна бути не менше 18 кв.м. Столи і стільці для кабінету Столи і стільці в кабінеті повинні забезпечувати нормальний фізичний розвиток підлітків, підтримувати їх працездатність, відповідати вимогам охорони здоров’я. Художнє оформлення учнівських меблів повинно відповідати вимогам естетичного виховання учнів. 1
Внутрішнє опорядження кабінету Внутрішнє опорядження кабінету повинно забезпечувати можливість вологого прибирання і сприяти розвитку в учнів гігієнічних і естетичних навичок і смаків. Кольорове оформлення повинно компенсувати втомлюваність учнів від навчально-виробничої діяльності, підвищувати їх працездатність. При пофарбуванні навчального приміщення доцільно використовувати спокійні, приглушені кольори, які зменшують напругу зору і сприяють збереженню працездатності (голубий, зелено-голубий, жовто-зелений). Стелю фарбують в білий колір. Щоб привернути увагу учнів, обладнання можна пофарбувати в більш інтенсивний колір. Підлога в кабінеті повинна бути міцною, вогнестійкою, з малою теплопровідністю, безшумною при ходінні, не слизькою, дерев’яною або з лінолеуму на теплій основі. Робоча зона кабінету Робоча зона кабінету – це площа, яку займають столи і стільці. Столи повинні бути довжиною 1,2 м, шириною 0,5 м. У відповідності з вимогами стандартів відстань між рядами столів і між столами в ряду – 0,6 м, а відстань від краю останнього стола шафи – 0,8 м. При встановленні в кабінеті спеціальних столів шириною 0,6 м, які використовують для програмованого навчання і оперативного контролю знань учнів, довжина робочої зони зміниться. Площа під навчальне обладнання Для обладнання, механізмів, пристосувань над підлогою бажано влаштувати підвищення висотою 20 см. На такому помості добре видно всім учням обладнання. Ширина помосту – 0,8 м, довжина – до 15 м. Над встановленим обладнанням на стінах кабінету розміщують стенди, вітрини, макети машин, механізмів, апаратів, схеми, розрізи тощо. Робоче місце викладача Простір між першим рядом столів і класною дошкою називається робочою зоною викладача і учнів, що працюють біля дошки. На цій площі розміщують необхідне обладнання і навчальні посібники для викладача, які можуть бути використані під час проведення уроку. Робоче місце викладача бажано встановити по всій ширині кабінету на дерев’яній площадці висотою 40-50 см над рівнем підлоги (подіумі). Для підняття на подіум роблять 2-3 сходинки. Комбінована шафа на передній стіні, ширина якої – 0,55 м, встановлюється з врахуванням розмірів посібників, які в ній будуть розміщені. За класною дошкою, в ніші, розташовують екран, яким можна користуватися, якщо відсунути дошку. Влаштований в ніші екран дозволяє демонструвати кінофільми, діафільми, слайди без затемнення. Проекційна апаратура може бути розміщена в кабінеті або в препараторській. Пульт дистанційного керування повинен знаходитись на робочому місці викладача. 2
Навчально-наочні посібники Використання наочних посібників підвищує ефективність навчання, робить навчальний матеріал більш доступним, дозволяє застосовувати активні методи навчання, допомагає учням самостійно працювати на уроці, широко використовувати зорову пам'ять, отримувати просторові уявлення про технічні процеси. Вимоги до наочних посібників: вони повинні бути естетично оформлені, чіткі і виразні; розрізи натуральних деталей, вузлів механізмів повинні бути відповідного кольору; зразки можливих дефектів повинні бути натуральними; розміри наочних посібників повинні бути такими, щоб учні, які сидять за останнім столом, бачили всі необхідні деталі; роздаткові наочні посібники, наприклад планшети з зразками матеріалів, повинні бути легкими і зручними для огляду. Для вивчення технологічних процесів, послідовності виконання операцій необхідно, щоб в кабінеті були інструкційно-технологічні картки, таблиці. Основні вимоги до плакатів і карток Для успішного і якісного проведення уроків необхідно, щоб забезпеченість наочними посібниками, дидактичним матеріалом складала не менше 80-90% відповідно до вимог навчальних програм. Рисунки на всіх плакатах і картках повинні бути виконані у відповідності з діючими стандартами. Плакати за розмірами можуть бути 60 x 90 см, картки 21 x 30 см і менші. Для кращого зберігання плакати наклеюють на картон і обгортають прозорою плівкою. Картки виготовляють з твердого паперу. Для кращої орієнтації в завданнях з різним рівнем складності їх можна виготовляти з різнокольорового паперу. Графічні рисунки і тексти на плакатах і картках повинні бути виконані чітко, акуратно. Картки можуть бути двох видів: картки, де додаються завдання для самостійного опрацювання матеріалу. Такі завдання можуть носити проблемний характер, стимулювати активну діяльність учнів і сприяти формуванню їх логічного мислення. Для диференційованого підходу до учнів в процесі навчання краще мати комплект карток з завданнями трьох рівнів складності; картки-тести – це завдання, за допомогою яких здійснюється груповий оперативний контроль за якістю засвоєння знань учнями. Тести дозволяють встановити оперативний зворотній зв'язок, на основі якого викладач здійснює функції керування процесом навчання. Тести можуть використовуватись для поточного і тематичного контролю знань. Наочні посібники, роздатковий, дидактичний матеріал можуть бути виготовлені в технічних або фотогуртках силами учнів під керівництвом викладача чи майстра під керівництвом майстрів виробничого навчання.
3
Підвищення вимог ринку праці до якості підготовки робітничих кадрів На сучасному етапі суспільно-економічних перетворень, які стоять перед економікою
регіону,
винятково
великого
значення
набуває
кадрове
забезпечення галузей економіки з урахуванням реальних потреб ринку праці та вимог до рівня кваліфікації виробничого потенціалу. Особливу роль у виконанні цього завдання відіграє система професійної освіти, яка органічно пов’язана із суспільним виробництвом і повинна забезпечувати відтворення трудових ресурсів держави. Одним із важливих напрямів політики зайнятості є підвищення рівня кваліфікації шляхом розвитку системи професійного навчання кадрів на виробництві як складової професійно-технічної освіти. Найбільша кількість працівників,
які
оволоділи
новими
професіями,
нараховувалось
у
ппромисловості, комунальному господарстві, транспорті та у сфері зв’язку. У поточному навчальному році в області функціонує 3 відомчі навчальнокурсові, 5 міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, 46 інших ПТНЗ першого атестаційного рівня різних форм власності та підпорядкування. Щорічно отримують робітничі професії 4,6 тис. слухачів та 2,3 тис. учнів МНВК. Протягом минулого навчального року проліцензовано 32 професії із 7 напрямків. Зокрема, у 2007 р. отримали ліцензії на нові професії Рожищанський технікум
Львівської
державної
академії
ветеринарної
медицини
ім.
С.Г.Гжицького, Луцький кооперативний технікум, Волинський інститут економіки і менеджменту, навчальний центр ВАТ «ЛуАз», Волинський обласний учбовий центр підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів АПК та інші з професій: "оператор заправних станцій", "пекар", "радіотелефоніст", "оператор з штучного осіменіння тварин і птиці" тощо. 15 ПТНЗ першого атестаційного рівня протягом 2006-2007 н.р., 2007-2008 н.р. почали впроваджувати державні стандарти ПТО, зокрема з професій: "оператор
комп’ютерного
набору",
"водій
автотранспортних
засобів",
"продавець продовольчих товарів", "продавець непродовольчих товарів" та інші. Слід відмітити активну роботу відділення підготовки робітничих кадрів ВІЄМУ, які з 2007-2008 н.р. на 100% впровадили ДС ПТО з професій у навчальний процес, а також Луцького кооперативного технікуму, які взяли
активну участь в апробації проекту ДС ПТО з професії "продавець продовольчих товарів". Творчою групою цього ж навчального закладу було розроблено проект ДС ПТО з професії "касир торговельного залу", також на базі технікуму проведено навчальний семінар для ПТНЗ усіх атестаційних рівнів
з
професій:
"продавець
продовольчих
товарів",
"продавець
непродовольчих товарів". Управлінням
освіти
і
науки
облдержадміністрації
забезпечується
організаторська робота щодо здійснення ліцензування навчальних закладів та контроль за станом навчально-виробничого процесу і рівнем підготовки кваліфікованих робітників. Проводиться робота з вивчення інтересів учнів 9-11 класів
(профільне
навчання
з
технологічного
напрямку),
тимчасово
непрацюючих громадян щодо отримання робітничих професій з урахуванням кон'юктури ринку праці. Розширили стосунки НКК і МНВК із службами зайнятості з підготовки кваліфікованих
робітників
з
числа
дорослого
незайнятого
населення,
укладаються угоди про підготовку кваліфікованих робітників. Навчальні заклади області I атестаційного рівня у взаємодії з галузевими відомствами, центрами державної служби зайнятості розробили та узгодили близько 40 найменувань навчальних планів і програм за якими здійснюється підготовка кваліфікованих робітників з незайнятого населення. Відроджується і розвивається професійне навчання безпосередньо на виробництві (ВАТ "ЛуАз") та професійне навчання незайнятого населення. Поряд з тим у роботі з організації навчального процесу з підготовки кваліфікованих робітників ПТНЗ першого атестаційного рівня мають місце недоліки та упущення. Не прослідковується системність і послідовність у вирішенні назрілих проблем та виконання вимог нормативно-правових документів. Не створена дієва система управління, яка б своєчасно реагувала на зміни в потребах кваліфікованих робітничих кадрів регіону та впливала на якість їх підготовки. Згідно Положення про ступеневу професійно-технічну освіту, закладам І атестаційного рівня необхідно готувати робітників з технологічно нескладних професій. В ході проведення ліцензійної експертизи матеріально-технічне,
програмно-методичне та кадрове забезпечення не в повній мірі відповідає вимогам навчальних планів і програм (зокрема
у Волинському обласному
учбовому центрі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів агропромислового
комплексу
з
професії
«тракторист-машиніст
с/г
виробництва»), внаслідок чого ряду навчальних пунктів було відмовлено у видачі ліцензій. Такі самі проблеми виникають і при ліцензуванні професій "водій автотранспортних
засобів".
Не
вистачає
підручників
з
предметів;
використовуються застарілі навчальні матеріали для проведення ЛПЗ, потребують поновлення тематичні папки з предметів професійно-теоретичної підготовки, паспорти КМЗ; використовується застаріле обладнання на майданчиках для навчального водіння (необхідно поновити дорожні знаки, розмітки габаритних маршрутів, естакади, маршрутні карти). Це стосується окремих
навчальних
пунктів
автошколи
спілки
автомобілістів
та
Нововолинського МНВК. Аналіз планування та роботи педагогічних рад,
методичних комісій
свідчить про те, що вони в більшості випадках працюють формально, не прослідковується системність у плануванні, розгляді основних питань професійно-технічної освіти. Потребує удосконалення ведення плануючооблікової документації (зокрема журналів теоретичного і виробничого навчання). В деяких навчальних закладах не розроблені графіки навчального процесу та внутрішнього контролю. Забезпеченість україномовними підручниками складає 10-30%. Керівники ПТНЗ не займаються працевлаштуванням. Наявне кадрове забезпечення не завжди відповідає тому, що заявлено в ліцензійних матеріалах. Проблемним є також питання з обладнанням майстерень виробничого навчання у ВНЗ І-ІІ акредитаційного рівня щодо відпрацювання виробничої практики, згідно вимог ДС ПТО. Відсутність прогнозування на галузевому рівні значно ускладнює визначення
потреби
фахівців
різного
професійного
спрямування,
вдосконалення мережі ПТНЗ І атестаційного рівня та їх перепрофілювання,
спеціалізації. Часто в одному і тому ж регіоні навчальні заклади готують робітників одних і тих же професій (наприклад, професія «Продавець непродовольчих товарів», Володимир-Волинський р-н, м.Нововолинськ). Всі ці недоліки позначаються на якості підготовки кадрів. Для сучасного ринку праці характерна невідповідність попиту і пропозицій робочих кадрів. Особливої актуальності набувають питання мобільності, конкурентоспроможності та рівня кваліфікації робітників. Їх підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації мають відповідати зростаючим потребам сучасного виробництва і роботодавця на ринку праці. З переходом до ринкової економіки виникають нові кваліфікації та нові вимоги до змісту і процесу підготовки робітників. Сьогоднішній ринок праці потребує кваліфікованих робітничих кадрів з технологічно складних професій. Роботодавець, який мислить по сучасному, який турбується про перспективу розуміє, що без спільних зусиль навчального закладу і підприємства, для якого готуються кадри якісно підготувати потрібного йому кваліфікованого робітника, який міг би використовувати в своїй роботі новітні технології виробництва майже не можливо. Потрібно відпрацювати системний підхід з відтворення трудового потенціалу та його якісної підготовки, що дасть можливість в цілому відродити кваліфікованого робітника. Насамперед, це використання матеріально-технічної бази роботодавців за так званою дуальною системою підготовки, коли теоретичний курс проводиться в навчальному закладі, а практичні – на виробництві з використанням бази і потужності підприємства, вирішить питання впровадження інноваційних технологій виробництва в навчальний процес. Важливим чинником ліквідлації дисбалансу між попитом і пропозицією мати стати співпраця з регіональним центром зайнятості та підприємствами з питань професійного навчання дорослого населення. А це і його перепідготовка та підвищення кваліфікації, навчання новітніх технологій виробництва за інноваційними педагогічними технологіями. Висока кваліфікація робітника, його професіоналізм, тісно пов'язані з якістю освіти, що водночас потребує оновлення змісту науково-методичного
забезпечення навчально-виробничого процуесу, створення нового покоління підручників, навчальних посібників, інших ефективних засобів навчання. На даний час розроблено 204 проекти державних стандартів професійнотехнічної освіти з конкретних професій. Перелік чинних типових навчальних планів і програм для курсової мережі та для підготовки виробничих кадрів на виробництві становить більше як 900 найменувань. Розроблено державний перелік професій з підготовки робітників, який дасть можливість чітко визначити рівень кваліфікації на всіх ступенях професійно-технічної освіти. Сьогодні забезпечення впровадження інноваційних технологій навчання, якісної професійної підготовки кваліфікованих робітників для різних галузей економіки малого і середнього підприємства з урахуванням потреб ринку праці – головне завдання професійно-технічної освіти нашої держави. Основними напрямами роботи щодо оновлення змісту професійнотехнічної освіти, кадрового забезпечення, вдосконалення матеріально-технічної бази є: −
перехід усіх ПТНЗ різних форм власності на навчання за ДС ПТО;
−
створення умов для виробничого навчання та виробничої практики на виробничих дільницях, цехах з використанням сучасного обладнання та верстатного парку;
−
організація стажування майстрів виробничого навчання і викладачів спеціальних дисциплін в умовах реальних виробничих процесів;
−
подальше
створення
в
регіоні сучасних
навчально-практичних
і
виробничих комплексів; −
забезпечення
участі
ПТНЗ
у
міжнародних
проектах,
процесах,
співтовариствах, об'єднаннях з питань професійно-технічної освіти на правах рівноправного членства. Лише спільними зусиллями ми можемо зробити, щоб професійний розвиток трудового потенціалу нашої держави був адекватним потребам української економіки і тим вимогам, яке ставить перед нами суспільство. Адже від якості людських ресурсів залежить рівень розвитку країни та її глобальної економічної конкурентоспроможності.
ОРІЄНТОВНА СХЕМА АНАЛІЗУ УРОКУ ТЕОРЕТИЧНОГО НАВЧАННЯ Підготовка до відвідування уроку 1. Визначити мету відвідування . 2. Ознайомитися з метою уроку. 3. Вивчити зміст відповідної теми програми, а якщо потрібно то й попередньої. 4. Ознайомитися із змістом матеріалу за підручником, іншою літературою. 5. Ознайомитися з поурочною розбивкою матеріалу програми. 6. Ознайомитися з планом проведення уроку. 7. Ознайомитися з аналізами попередніх уроків цього викладача в журналі обліку теоретичного навчання. Спостереження на уроці Під час проведення організаційної частини слід звернути увагу на: 1) організованість учнів під час входу в кабінет, розміщення на робочих місцях, зовнішній вигляд учнів; 2) чіткість рапорту чергового (командира групи) про присутність учнів; 3) зібраність викладача, його зовнішній вигляд, форма вітання з учнями; 4) час, витрачений на організаційний момент, раціональність цих витрат; 5) санітарно-гігієнічний стан кабінету. Під час перевірки знань учнів, перевірки розуміння ними нового матеріалу, його закріплення треба врахувати: 1) форми перевірки знань, умінь і навичок учнів, здобутих раніше, доцільність їх перевірки на даному уроці; 2) якість знань, умінь і навичок учнів, виявлених на уроці, вміння застосовувати їх в конкретних ситуаціях; 3) об'єктивність оцінки викладачем рівня, обсягу і глибини знань, умінь і навичок учнів. Знання критеріїв оцінки, мотивування оцінки; 4) методи повторення навчального матеріалу попередніх уроків, методи перевірки розуміння учнями нового матеріалу, вміння виділяти і формулювати головні ідеї; 5) уміння викладача залучати до роботи під час повторення навчального матеріалу і перевірки знань, умінь і навичок усіх учнів. Доброзичливість і такт у поводженні з учнями, значення індивідуальних здібностей, психічних станів учнів; 6) забезпеченість засобами навчання, методика їх використання на цих етапах уроку; 7) як підбивається підсумок перевірки знань і повторення, чи забезпечується підготовка учнів до сприймання нового матеріалу. Під час вивчення нового матеріалу виявити: 1) доведення до учнів теми уроку і плану викладу навчального матеріалу. Мотивацію необхідності здобути нові знання (постановка навчальної мети); -1-
2) рівень володіння викладачем фактичним матеріалом; 3) науковий рівень викладання, доступність викладу. Вміння викладача виділяти головну ідею, розкривати її зміст; 4) методи навчання, рівень володіння ними і доцільність застосування при вибраній структурі уроку; 5) переконливість і актуальність наведених фактів, використаних повідомлень з інших предметів, прикладів з практики та життєвого досвіду учнів; 6) забезпеченість навчально-наочними посібниками та іншими засобами навчання, методику і доцільність їх застосування; умови для демонстрації; 7) способи активізації пізнавальної діяльності учнів; 8) організацію самостійної роботи учнів на уроці: характер, обсяг і посильність завдань, наявність в учнів навичок їх виконання; 9) свідому самостійну активність учнів протягом усього уроку; 10) поєднання колективної та індивідуальної роботи учнів, диференційований підхід до навчання; 11) уміння викладача володіти увагою учнів, стиль і такту у роботі, педагогічну культуру та ерудицію; 12) витрати часу на вивчення нового матеріалу, його усвідомлення, самостійну роботу, їх обсяг в загальному балансі часу уроку. На заключній частині уроку врахувати: 1) своєчасність постановки домашнього завдання, його конкретність, обсяг. 2) наявність інструктажу з виконання домашнього завдання, його характер; 3) чи підводиться підсумок уроку, чи має урок логічне завершення; 4) організованість учнів наприкінці уроку. Висновки і пропозиції 1. Відповідність уроку поурочній розбивці навчального матеріалу, вимогам програм, дидактичним принципам систематичності, послідовності і науковості навчання. 2. Відповідність обраної структури уроку навчальним завданням. Раціональне використання часу уроку. 3. Доцільність застосовуваних викладачами методів і засобів навчання з погляду вирішення навчальних завдань, ступінь володіння ними викладача. 4. Виконання навчальних завдань уроку, глибина і доступність викладу навчального матеріалу, ступінь засвоєння його учнями. Рівень знань, умінь і навичок. 5. Ступінь самостійної активності учнів на уроці, вміння викладача організувати активну пізнавальну діяльність учнів протягом усього уроку, дати методику виконання домашнього завдання. 6. Конкретність пропозиції щодо вдосконалення уроку.
-2-
КАРТА АНАЛІЗУ УРОКУ ТЕОРЕТИЧНОГО НАВЧАННЯ МЕТА УРОКУ
ТИП УРОКУ
Зміст уроку
Методи і прийоми навчання
1. інформація викладача 2. як подається
А) Є Б) відсутня (потрібне підкреслити)
1. доцільність вибору 2. відповідність структури уроку його типу 1. відповідність меті та структурі 2. відповідність темі уроку 3. відповідність програмі 1. які застосовуються
2. різноманітність 3. доцільність вибору 4. відповідність меті уроку 5. диференційність 6. інше Методи і прийоми опитування
1. мета (підкреслити) 2. види (підкреслити) інші види 3. прийоми
контрольна
навчальна
розвиваюча
усне
письмове
комбіноване
4. критерії оцінювання 5. коментар відповідей (викладачем) 6. кількість опитуваних Діяльність учнів
1. види діяльності 2. активність 3. дисципліна 4. відношення до викладача 5. інше -3-
Оснащення (обладнання) уроку
1. види
2. доцільність призначення та використання Діяльність викладача
1. вміння організувати навчальну діяльність учнів 2. педагогічний такт 3. реагування на порушників 4. прийоми педагогічного впливу 5. інше Протокол уроку
Дата _______________
Викладач ________________________ Предмет _________________________
Група ______________
Тема програми_________________________________________________ Тема уроку____________________________________________________ Діяльність викладача
Діяльність учнів
1.
1.
2.
2.
3.
3.
-4-
Час уроку
4.
4.
5.
5.
висновки
Відвідувач_________________
рекомендації
Ознайомлен__________________
-5-
Робота професійно-технічних навчальних закладів будівельного профілю з реалізації основних принципів організації навчально-виховного процесу Професійно-технічна освіта була і залишається потужною системою як за своєю мережею, так і за напрямками підготовки кваліфікованих робітників. І в цій системі основне місце займають навчальні заклади, в яких здійснюється підготовка кваліфікованих спеціалістів для будівельної галузі. Так з випуску в 2007 році три тисячі вісімсот дев’яносто сім кваліфікованих робітників більше 20% припадає на професії, які зайняті в будівництві. З метою оновлення змісту освіти у навчальних закладах своєчасно оновлюються навчальні плани, корегуються програми вивчення предметів згідно до вимог особливостей регіону. У навчальний процес впроваджуються нові виробничі технології і методи навчання з використанням тренажерів, поєднання індивідуальної та групової діяльності учнів. Підготувати молодь до життя і праці у нових умовах сьогодні можна тільки на основі диференційованого навчання. Професійній підготовці необхідно вирішити такі проблеми людського фактору: − проблему засвоєння вибраної професії на рівні, що відповідає розвитку галузі на даному етапі; − проблему професійної надійності знань, умінь і навиків у екстремальних умовах діяльності; − проблему збереження і примноження професійного довголіття. Дидактичні принципи будуються на закономірностях процесу навчання. Вони не є сталою системою, а постійно змінюються, вдосконалюються у залежності від розвитку науки і соціальних вимог. До основних принципів можна віднести: − принцип виховуючого навчання; − принцип науковості; − принцип зв’язку теорії з практикою; − принцип колективності та індивідуальності; − принцип активності і самостійності у навчанні і праці; − принцип наочності і доступності. Безумовно, що основу принципу виховуючого навчання становить нерозривний зв'язок навчання і виховання. Тобто особистість кваліфікованого робітника повинна розвиватись як єдине ціле. При цьому педагогічним працівникам необхідно наголошувати на суспільному і особистому значенні навчальних і трудових завдань, завжди бути прикладом для учнів у ділах і словах. Принцип науковості розповсюджується як на теоретичне, так і на виробниче навчання. Його мета – формування всебічного розвиненого молодого робітника. Він вимагає здійснення навчання на основі науково достовірних положень і методів, ознайомлення учнів з науковими методами навчання і праці, сучасною технікою і технологією виробництва.
Принцип зв’язку теорії з практикою – це дотримання взаємозв’язку між теорією і практикою, що передбачається відповідними навчальними планами. Невиконання його приводить до формування практичних вмінь без відповідної теоретичної підготовки. Тому дирекція ПТНЗ повинна створити умови для налагодження чергування теорії і практики, як це передбачено навчальним планом. Принцип колективності та індивідуальності – це виховання кожного учня в колективі, через колективи. В той же час необхідно до навчання кожного учня підходити диференційовано, виходячи з його знань, нахилів та інтересів. Сьогодні, в умовах ринкової економіки, як ніколи є важливим принцип активності і самостійності. Тому для майбутнього робітника ці важливі риси необхідно формувати в процесі як теоретичного так і виробничого навчання. Для успішного засвоєння знань, умінь і навичок важлива роль належить принципам наочності і доступності. Вони повинні входити у зміст навчання, тісно між собою поєднуватись і визначати шляхи його інтенсифікації. Насамперед, це: − посилення цілеспрямованості і мотивації навчання; − застосування нових технологій навчання; − поглиблення змісту навчання за допомогою використання міжпредметних зв’язків, опорних конспектів, програмованих педагогічних засобів навчання; Ефективність професійної підготовки учнів залежить від системи, до якої входять такі елементи: 1. Нормативно-методичні документи, які визначають мету, форми та зміст процесу навчання. Це кваліфікаційні характеристики, навчальні плани, програми, нормативи оснащення навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень, полігонів, переліки навчально-виробничих робіт, комплекти поурочно-тематичних планів, пакети комплексних контрольних завдань на поетапну атестацію тощо. 2. Методичні матеріали: методичні розробки з тем програми, методичні рекомендації, матеріали з передового педагогічного досвіду, тематичні папки дидактичних матеріалів тощо. 3. Посібники для учнів: підручники, довідники, збірники вправ і задач для самостійної роботи, посібники для виконання лабораторно-практичних робіт, комплекти інструкційно-технологічної документації та інші матеріали на друкованій основі. 4. Наочні і технічні засоби навчання: натуральні зразки, наочні посібники (плакати, схеми, фотографії і т.п.), об'ємні засоби навчання (моделі, макети, муляжі), екранні засоби навчання (кіно-, діафільми, діапозитиви, відеозаписи), тренажери і тренувальні пристрої, засоби програмованого навчання. 5. Агрегати, машини, вузли: інструменти, пристрої, обладнані робочі місця для проведення лабораторно-практичних робіт.
Всі ці засоби повинні взаємодоповнювати один одного і задовольняти таким вимогам: − відповідати змісту навчальної програми; − відповідати рівню розвитку сучасної науки, техніки і виробництва; − включати оптимальну систему засобів для передачі інформації; − стимулювати організацію самостійної роботи учнів і контролю їх знань і навичок; − враховувати особливості теоретичного і виробничого навчання, забезпечувати зв'язок теорії з практикою загальноосвітньою і професійною підготовкою; − стимулювати застосування сучасних методів і форм навчання; − сприяти формуванню пізнавальної активності і мислення учнів, інтересу до предмету і професії; − здійснювати індивідуальний підхід до учнів у процесі навчання; − забезпечити наочність, доступність, систематичність, глибину засвоєння учнями програмного матеріалу; − гарантувати безпеку роботи і відповідати естетичним і санітарногігієнічним вимогам; − забезпечувати наукову організацію праці викладача, майстра виробничого навчання та учнів, максимальний педагогічний ефект. Як відомо, вихідним документом для розробки комплексного методичного забезпечення предметів і професій є програма, в якій визначається зміст процесу навчання у відповідності з вимогами сучасного виробництва. Необхідно впроваджувати педагогічні технології навчання, які ґрунтуються на використанні опорних знань, принципах гуманізму і демократизму. Педагогічна технологія – це не тільки застосування в навчальному процесі дидактичних і технічних засобів навчання і сучасної обчислювальної техніки, а й науково обґрунтоване дослідження. Це дає можливість виявити дійові принципи навчання і розробити заходи оптимізації навчального процесу шляхом аналізу факторів, що підвищують його ефективність через інтегрування і диференціацію, моделювання і синтезування, конструювання прийомів і методів навчання, а також аналізу і оцінки застосування методів майстрами виробничого навчання і викладачами. Для успішного навчання учнів потрібно чітко уявити суть і структуру даного процесу. Викладач повинен точно визначити, на яких поняттях зосередити головну увагу, а з якими матеріалами їх необхідно лише ознайомити. Ефективність навчального процесу залежить від вміння поєднувати інформаційні і пошукові навчання з аудіовізувальними засобами (демонстрування кінофільмів, діафільмів, діапозитивів, звукозаписів тощо). Незалежно від рівня професійної підготовки, педпрацівники покликані збагачувати зміст навчально-виховного процесу, посилювати увагу до задоволення національно-культурних потреб особистості, враховувати історію,
традиції і т.д. Навчально-виховний процес повинен будуватися на принципах демократизації і гуманізації відносин між педагогами і учнями. Саме гуманізація і демократизація суспільного життя, утвердження плюралізму думок і поглядів, необхідність морального оновлення суспільства забезпечить умови для встановлення партнерства з різними організаціями у справі формування освіченої, морально інтелектуальної особистості молодого громадянина. Суттєвою вимогою до підготовки кваліфікованого робітника є забезпечення знань і практичних навиків з різних предметів, єдність внутрішніх зв’язків у системі навчальних дисциплін і виробничого навчання. У законі України "Про професійно-технічну освіту" конституційно закріплене право викладача на вибір методів, засобів і організаційних форм навчання. Щоб здійснити цей вибір педпрацівники повинні бути добре проінформовані про досягнення педагогічної науки і практики в методиці викладання як профтехциклу, так і загальноосвітніх дисциплін. У цьому плані особливого значення набуває методична робота, пов’язана з вивченням, апробацією і оцінкою передового педагогічного досвіду з урахуванням особистих якостей, досвіду і кваліфікації педагогів. Розвиток професійної освіти в Україні має відбуватись на основі широкої інтеграції з міжнародною освітньою системою. Це дозволило б реалізувати Державну національну програму "Освіта" з точки зору створення навчального закладу XXI століття, оптимізувати мережу професійно-технічних навчальних закладів. Література 1. Державна національна програма "Освіта України XXI століття", К: Міністерство освіти і науки України, 1992. 2. Закон України "Про професійно-технічну освіту", із змінами та доповненнями. 3. Концепція розвитку (професійної) освіти в Україні. 4. Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних начальних закладах. Наказ МОН від 30.05.2006 р. №419. 5. Положення про методичну роботу в професійно-технічному навчальному закладі. Наказ МОН від 12.12.2000 р. №582. 6. Педагогічна книга майстра виробничого навчання /За ред. Н.Г.Ничкало, 2-ге видання, доповнене – К., Вища школа, 1994р.