Виробниче навчання

Виробниче навчання – основа професійного становлення учнів ПТНЗ Створення умов для розвитку творчої особистості учнів та підвищення кості професійної підготовки випускників закладів ПТНЗ – головне завдання перебудови системи професійної освіти. Видатний американський соціолог О.Туфлер писав: «Нові робітники більш схожі сьогодні на незалежних ремісників, ніж на взаємозамінних робітників конвеєра. Вони молодші, більш освідчені; ненавидять рутину та дріб’язковий контроль, дуже дорожать можливістю приймати самостійні рішення при зміні виробничої ситуації». На питання роботодавця: «Що ви хочете від випускника ПТНЗ?», отримуємо, як правило одну відповідь: «Нам потрібні люди, які зможуть вчитися самостійно». Якщо наш випускник знає як вчитися, здатний досягти мети, вміє працювати з літературою, довідковими посібниками, відокремлює потрібне і головне при використанні різної інформації, йому легше підвищувати свій професійний рівень, перекваліфіковуватися. Досягти цього значно важче, ніж навчити учня певного роду професійним навичкам та вмінням. Тому гасло – «Освіта на все життя» - сьогодні не прийнятний, його можна замінити на гасло – «Освіта через все життя». Очевидно і інше: досягти зазначених цілей можна лише принципово змінивши підходи до освіти і педагогічної технології. Не секрет, що нашого учня необхідно зацікавити навчальним процесом, сам він не дуже прагне оволодіти знаннями. І тут на перший план виходить педагог, майстер виробничого навчання, від таланту та професіоналізму яких залежить інтерес учнів до навчання. Тому збільшується соціальний попит на професіональну освіту, яка визначається не тільки економічними потребами, але і тим, чи створені в навчальних закладах умови, які дають учням можливість найбільш повно реалізувати свої кращі інтелектуальні та моральні якості, розвивати свої здібності, та самореалізовуватись як особистість. Педагогічні колективи навчальних закладів області знаходяться у постійному пошуку нових шляхів, нових способів ефективного вирішення назрілих проблем. Глибока демократизація освіти означає наступність різних його ступенів, прямий зв'язок між різними етапами навчання, розширення можливостей навчання сільської молоді, перенавчання дорослого населення і. т.п.. В організації виробничого навчання, навчальні заклади використовують як традиційну, так і інноваційну форму. В умовах традиційної системи навчання, домінування авторитарного стилю реалізовувати інноваційний, індивідуальний підхід до кожного учня утруднено. Використовуючи інноваційні методи майстер в/н набуває іншу роль і функції в навчальному процесі. При новій парадигмі навчання майстер виступає в ролі організатора самостійної пізнавальної діяльності учнів, компетентного консультанта та помічника. Його місія на уроці спрямована не просто на контроль знань і вмінь учнів, а на діагностику навчальної діяльності, щоб вчасно допомогти усунути труднощі, які виникли в оволодінні елементами професійної культури. Це вимагає від майстра в/н більш високого професіоналізму.

Інноваційні педагогічні технології передбачають диференційований підхід до навчання з урахуванням рівня інтелектуального розвитку учнів, а також їх здібностей, задатків, наявність професійних та життєвих навиків, емоційної та духовної сфери. Серед різноманітних нетрадиційних підходів до проведення уроків виробничого навчання найбільшої адекватності поставленій меті професійної освіти є особистісно-орієнтовані технології навчання, а саме – навчання на основі педагогіки співробітництва учня і педагога; різнорівневе навчання; методи проектів; методи індивідуалізації і деференціалізації виробничих завдань; модульне навчання і.т.п.. Технологія навчання – це комплексна інтегрована система, яка містить велику кількість операцій, дій, та забезпечує різні аспекти, спрямовані на засвоєння знань, набуття вмінь і навичок, формування особистих якостей учнів. Структурними складовими такої системи є мета, зміст навчання, організація навчального процесу, комплекси педагогічної взаємодії, співробітництво «майстер-учень», діагностика результатів навчання. Педагогічна технологія – це з однієї сторони, засіб удосконалення педагогічної діяльності в руках майстра в/н, яка допомагає у вирішенні традиційних завдань, а з другої, - процес, в якому він виступає елементом системи навчання. Освітня парадигма поповнюється креативною педагогічною технологією, суть якої складає у творчому підході до вирішення проблем педагогіки. Інтереси і успішність особистості учнів є домінуючою компонентною організації виробничого навчання в закладах ПТНЗ. Майстру в/н необхідно розрізняти три пов’язаних між собою поняття: виробничий процес; трудова діяльність; виробниче навчання. Важливо відмітити, що готовність до діяльності формується в процесі цієї діяльності, яка на перших кроках навчання недосконала. Детальний зміст виробничого навчання подано в ДСПТО на професії, відображено в робочій навчальній програмі. Виробниче навчання – це планомірно організований процес спільної діяльності майстра в/н і учнів, які направлено на оволодіння ними професійними знаннями, вміннями і навичками, які б відповідали висунутим на сьогоднішній день вимогам до професійної компетентності. Процес виробничого навчання виникає на основі тісного взаємозв’язку теорії і практики. У виробничій праці розширюються, поглиблюються, поновлюються і удосконалюються професійно важливі знання, вміння, навички. Таким чином, виробниче навчання є основою професійного становлення учнів ПТНЗ, формування його професійної культури в рамках опанування професії. Модернізація системи освіти в нових соціально-економічних умовах диктує необхідність досконалості методики професійної підготовки кваліфікованих робітників на основі прогресивних ідей і теорії. На сучасному етапі розвитку будівельної галузі ставляться нові підвищені вимоги до підготовки робітничих кадрів. А це певною мірою залежить від того, як реалізується процес викладання, як майстер в/н володіє ефективними

засобами передання знань і вмінь учням, як уміння організувати й спрямувати їхню діяльність. Тому удосконалення процесу навчання повинно бути направлене на розвиток пізнавальної активності й самостійності учнів, формування творчого мислення, умінь і навичок самонавчання. Необхідно більш широко використовувати у навчальному процесі технічні засоби навчання, які б створювали можливість для найбільшої індивідуалізації навчання та підвищення ефективності навчальної праці. Майстер в/н будівельних професій повинен за принципом усвідомлення міцності засвоєння знань сформувати в учнів стійкі професійні уміння та навички.

Рекомендації щодо проведення уроку виробничого навчання Під час занять в навчальних майстернях практикують такі різновиди уроків: § уроки вправ; § уроки самостійного виготовлення навчально-виробничих виробів; § змішані уроки; § інструктивні уроки; § контрольно - перевірочні уроки. На уроках вправ переважає повторне виправлення учнів у виробничих діях і операціях. Уроки самостійного виготовлення навчально-виробничих виробів проводяться на основі індивідуальної, бригадної або фронтальної роботи учнів. Під час загальногрупової роботи учні виконують однакові завдання на однотипному обладнанні із застосуванням одних і тих самих інструментів. Працюючи в бригаді, учень може виконувати своє самостійне завдання. На змішаному уроці поєднуються елементи двох попередніх-повторне тренування у виконанні певних операцій з самостійним виготовленням конкретних виробів. Інструктивні уроки застосовують, як правило, під час навчання професій експлуатаційного характеру (демонстрування апаратів або механізмів, пояснення їх будови, взаємодії окремих частин і вузлів), а також водіння машин (тракторів, автомобілів, кранів тощо). Контрольно-перевірочні уроки проводяться переважно в кінці навчального року і мають на меті виявити недоліки в професійній підготовці учнів, внести відповідні корективи, оцінити готовність учнів до самостійної роботи. Готуючись до уроку, майстер виробничого навчання повинен: § проаналізувати підсумки попередніх занять з метою виявлення причин недоліків та внесення змін і доповнень у наступних уроках; § визначити основну дидактичну мету року; § визначити тип, вид, структуру уроку та час, відведений для проведення кожного його елементу; § скласти план року; § підготувати науково-технічну та методичну літературу, а також матеріали з передового досвіду за темою уроку; § намітити практичні та навчально-виробничі роботи, вправи, завдання для самостійної роботи учнів під час закріплення нового навчального матеріалу; § підготувати дидактичне і матеріально-технічне забезпечення уроку; § визначити міжпредметні (внутрішньопредметі) зв’язки та прийоми їх реалізації на уроці; § визначити типові помилки, яких допускаються учні під час вправ, намітити засоби їх попередження або виправлення; § приготуватися до показу на уроці наочних засобів, експериментів, нових операцій і прийомів трудової діяльності; § визначити зміст і обсяг домашнього завдання учнів; § спланувати методику та форми контролю якості знань, умінь та навичок учнів на уроці. Зміст та порядок підготовки майстра до уроку багато в чому залежить від періоду навчання, змісту навчального матеріалу, досвіду майстра, складу учнівської групи тощо. При роботі над планом уроку необхідно визначити мету даного уроку: Навчальна мета передбачає: – засвоєння міцного та усвідомленого обсягу загально-технічних та спеціальних знань, умінь, навичок за обраним фахом шляхом практичних застосувань у виробничій діяльності;

– формування, закріплення і розвиток умінь та навичок планування і здійснення виробничого процесу; – формування і розвиток умінь і навичок, застосування знань для розв'язання навчально - виробничих завдань пошукового характеру; – формування готовності до оволодіння сучасними технікою та технологією виробництва. Розвиваюча мета передбачає формування: – раціонального мислення та творчості; – пізнавальної активності та самостійності; – уваги, спостережливості; – критичного , аналітичного та логічного мислення; – вміння та навички самовдосконалення за обраною професією; – звички планувати та контролювати власну працю. Виховна мета спрямована на виховання: – культури навчального процесу; – поваги до праці, обраної професії; – моральних якостей учня як особистості; – дисципліни, сумлінності, відповідальності, ініціативи. Структура уроку виробничого навчання Під структурою уроку розуміють певну послідовність кроків, етапів діяльності майстра і учнів, спрямованих на виконання навчально-виробничих завдань уроку. Сукупність структурних елементів орієнтована на досягнення основної мети уроку в цілому, проте кожний елемент уроку має свою будову і зміст, які визначаються пізнавальними, навчально- виробничими завданнями на кожному його етапі. Кожний тип уроку має свою специфічну структуру. Подібними за побудовою є уроки з вивчення прийомів та операцій і уроки, присвячені виконанню простих комплексних робіт. В уроці виробничого навчання розрізняють зовнішню і дидактичну структуру. Зовнішня структура охоплює вступний інструктаж; основну частину-вправи (самостійну роботу) учнів і поточне інструктування їх майстром; заключний інструктаж. Дидактична структура містить цільову установку на урок; актуалізацію знань і досвіду учнів; формування орієнтованої основи дій учнів і відпрацювання нових способів дій; застосування засвоєних способів дій; підбиття підсумків. Зовнішня і дидактична структури пов’язані між собою як ціле та частина. Кожний елемент дидактичної структури уроку необхідно розглядати з позицій діяльності майстра і учнів. Дидактичні вимоги до уроку виробничого навчання та його структури: 1. Забезпечення єдності теорії і практики.

2. Чітка постановка дидактичної мети і задач уроку та їх ефективна реалізація.

3. Науковість викладання на основі науково-технічного прогресу галузі.

4. Застосування найбільш ефективних форм, методів і засобів навчання з метою раціональної реалізації поставлених задач уроку.

5. Проблемно-пошуковий підхід до вивчення і застосування учнями нової навчальної інформації.

6. Ефективне використання дидактичного і матеріально-технічного забезпечення.

7. Формування в учнів професійних знань, умінь і навичок на основі самостійної і усвідомленої активності.

8. Інтегрований і системний підхід у навчанні професії на основі ефективної реалізації міжпредметних зв’язків.

9. Диференційний і індивідуальний підхід до особистості учня у процесі навчання.

10. Логічність, доступність і посильність викладання і закріплення нової навчальної

інформації.

11. Забезпечення оптимальної кількості структурних елементів уроку в залежності від їх змісту і ролі у досягненні основної дидактичної мети. Вимоги до змісту структурних елементів уроку виробничого навчання Організаційна частина уроку виробничого навчання умовно складається із психофізіологічної сторони і питань техніки безпеки. Психофізіологічна сторона виявляється в урахуванні особливостей переходу учнів із непрацюючого стану до навчально-виробничої діяльності на уроці (необхідно психологічно підготувати учнів, переключити їх увагу на трудову діяльність). Методично цей елемент уроку будується таким чином: майстер виробничого навчання приймає рапорт старости групи, перевіряє наявність учнів, звертає увагу на зовнішній вигляд з метою перевірки наявності спецодягу згідно з правилами техніки безпеки праці і санітарної гігієни. Правильна організація учнів для роботи дозволяє майстру скоротити час, необхідний для настрою учнів на навчально-виробничу діяльність, створити діловий настрій, умови для виховання технологічної і виконавчої дисципліни і ефективно провести вступний інструктаж. Вступний інструктаж-сукупність методів і прийомів виробничого навчання, які використовуються на початку занять з метою підготовки учнів до активного, безпомилкового і свідомого виконання практичних завдань. В процесі вступного інструктажу майстер конкретизує і поглиблює теоретичні знання, набуті учнями на уроках спецтехнології, демонструє нові операції і прийоми трудової діяльності, організовує тренувальні вправи для перевірки доступності і посильності нової навчальної інформації. Алгоритм проведення вступного інструктажу: – повідомлення теми і мети уроку; – цільова установка учнів; – перевірка знань, умінь і навичок за матеріалами уроків, взаємопов’язаних з метою уроку і необхідних для його проведення; – пояснення характеру і призначення запланованої на уроці роботи; – пояснення нової теоретичної навчальної інформації; – демонстрація нових операцій і прийомів трудової діяльності; – ознайомлення учнів з матеріалами, інструментами і приладами, які вперше будуть застосовуватися на уроці, та з правилами техніки безпеки при роботі з ними; – вивчення інструкційно-технічної (технологічної) документації; – пояснення та показ способів раціональної організації робочих місць учнів при виконанні завдань; – інформація щодо типових помилок та способи їх попередження; – опитування учнів та пробне виконання ними нових прийомів роботи з метою перевірки засвоєння матеріалу вступного інструктажу; – відповіді на запитання учнів. Поточний інструктаж — сукупність методів виробничого навчання, при використанні яких інструктивна діяльність майстра орієнтована на диференційний та індивідуальний підхід до учнів під час закріплення ними нової навчальної інформації шляхом її застосування у самостійній практичній діяльності. Основна мета цього структурного елементу уроку виробничого навчання: формування, закріплення та удосконалення умінь і навичок трудової діяльності. Поточний інструктаж передбачає: – видачу завдань для самостійної роботи учнів; – пояснення послідовності виконання завдань; – розподіл учнів по робочих місцях;

– повідомлення про критерії оцінювання практичної діяльності учнів; – індивідуальний поточний інструктаж шляхом проведення цільових обходів робочих місць учнів. Приблизні цілі обходів робочих місць: – перевірка правильності організації робочих місць учнів та додержання ними правил техніки безпеки; – перевірка правильності виконання учнями нових прийомів та технологічного процесу виконання робіт; – перевірка умінь користування кресленнями, інструкційними та технологічними картами; – надання допомоги учням; – перевірка ходу виконання робіт (міжопераційний контроль); – перевірка якості роботи учнів та виконання ними норм часу; – приймання та оцінка робіт. Рекомендації майстру щодо проведення поточного інструктажу: – вникати у роботу кожного учня, не випускаючи з поля зору роботу всієї групи; – розвивати в учнів здібності аналізувати свою роботу; – заохочувати учнів до самостійності та свідомої активності; – спостерігати за раціональним використання учнями робочого часу; – заохочувати учнів до самоконтролю, формувати уміння знаходити причини помилок 34 та засоби їх усунення; – виховувати в учнів звичку правильної організації робочого місця та забезпечення безпечних умов праці. Заключний інструктаж-підведення підсумків виконання учнями трудових завдань з використанням сукупності методів виробничого навчання, які застосовувались на уроці; об’єктивне оцінювання підсумків їх практичної діяльності. Основна мета цього інструктажу-на основі фіксації досягнень і недоліків показати учням, чому вони навчилися на уроці, оцінити рівень їх досягнень і творчої активності. Проведення заключного інструктажу передбачає: – аналіз уміння учнів застосовувати нову навчальну інформацію, що вивчалась на уроці; – аналіз причин помилок учнів та застосування засобів їх усунення; – повідомлення та обґрунтування оцінок, отриманих учнями на уроці; – аналіз додержання правил безпеки праці, організації робочих місць учнів; – розглядання випадків нераціонального використання урочного часу; – видача домашнього завдання з інструкцією про способи його виконання.__

Вимоги до навчальних майстерень професійно-технічних навчальних закладів Навчальні майстерні – це спеціально обладнані виробничі приміщення, які призначені для проведення занять з навчальною групою певної професії. Основні вимоги до обладнання і оснащення майстерень Майстерні повинні бути обладнані і оснащені в повній відповідності до вимог навчальних планів і програм. Оснащення майстерень повинно сприяти успішному вирішенню навчальновиховних завдань, забезпечувати використання ефективних методів і форм проведення уроків виробничого навчання. Приміщення майстерень повинно забезпечувати нормальне розміщення обладнання, відповідати вимогам естетичного виховання учнів, а також вимогам безпеки праці, промислової санітарії та гігієни. Вимоги до розмірів майстерень Навчальні майстерні повинні забезпечувати можливість проведення навчальних занять з групою в складі 12-15 чоловік. Висота приміщення повинна бути не менше 3,25 м. Площа одного робочого місця учня повинна на 25-40% перевищувати площу робочого місця дорослого робітника і складати не менше 6-12 м2 для верстатників і 4,45 м2 – для всіх інших професій. На кожного учня повинно припадати не менше 13м2 загальної площі приміщення. Загальна площа вікон має складати не менше 1/8 поверхні підлоги. Санітарно-технічні вимоги до майстерень В майстернях необхідно забезпечити нормальні умови: температура повітря 14-200С; вологість – близько 40%; швидкість повітря – 0,3 м/с; освітленість – не менше 100 лк; шум – до 70 дб. В майстернях не повинно бути вібрації, концентрації пилу, аерозолі, чадного газу. Майстерні потрібно забезпечити питною водою, температура якої від +8 до +200С. Вода повинна подаватись через питні фонтанчики. Пофарбування повинно відповідати призначенню майстерень, сучасним вимогам технічної естетики і гігієни, враховувати характер освітлення, вимоги техніки безпеки, охорони праці і протипожежної безпеки. Загальні вимоги до робочого місця учня Робоче місце учня обладнується устаткуванням, інструментом, приладами, пристосуваннями, необхідними для виробничого навчання, відповідно до переліку основних обов’язкових засобів навчання ДС ПТО. Залежно від змісту робіт, періоду праці, робочі місця учнів можуть бути індивідуальними і бригадними. Загальні вимоги до робочого місця учня:  технічна справність обладнання, наявність огорожі, заземлення, самовимикачів, захисних пристроїв, запобіжників, підйомних пристроїв та інших засобів безпеки праці; 1

оснащення пристроями для зручного і надійного зберігання і розміщення під час роботи інструментів, пристосувань, основних і проміжних матеріалів, готової продукції, навчально-технічної документації;  добра освітлюваність робочої зони, забезпечення необхідних умов для роботи учня, забезпечення пристроями для роботи сидячи;  обладнання аварійного сигналізацією або пристроями для дистанційного зв’язку з майстром;  зручність для поточного обслуговування обладнання, очищення і прибирання. Основа оснащення місць учнів – обладнання індивідуального користування, тобто обладнання, на якому учень виконує типові для його професії навчальновиробничі роботи. Основні навчально-технічні умови до такого обладнання:  відповідність професії;  сучасність конструкцій;  універсальність, відносна простота в управління;  порівняно невеликі габарити;  зручність в експлуатації та обслуговуванні, безпека в роботі. Робочі місця учнів оснащуються також індивідуальним інструментом. При цьому враховується його універсальність, частота застування, вартість. Інший потрібний інструмент учні одержують від майстра або в інструментальній. Особливо важливе значення має оснащення робочих місць контрольновимірювальними приладами, документацією, потрібною під час роботи. Все обладнання, приверстатні тумби з відділеннями для різноманітного інструменту, стояки з затискувачами для робочих креслень та іншої навчальнотехнічної документації, полички, планшети, готовальні, футляри для контрольновимірювальних приладів, переносні ящики з наборами нормативного інструменту та ін., повинне мати своє місце, завжди знаходитись під рукою і зберігатися в належному стані. Крім обладнання, якими устатковуються робочі місця учнів, в навчальних майстернях встановлюється обладнання загального призначення. Номенклатура і кількість такого обладнання залежить від специфіки професії, а також продукції, яка виготовляється в майстернях. Обладнання розміщується так, щоб навколо нього була вільна площа. Робоче місце майстра 

Робоче місце майстра виробничого навчання – це частина майстерні, оснащена відповідним обладнанням та інвентарем і призначена для роботи майстра з групою учнів. Організація робочого місця майстра повинна забезпечити необхідні умови для проведення на високому організаційному і методичному рівні колективних інструктажів та індивідуальної роботи з учнями. Основні вимоги до організації робочого місця майстра такі:  при організації місця майстра, необхідно забезпечити умови огляду всіх робочих місць учнів, а робочі прийоми, які демонструє майстер, повинні добре проглядатисьвидні з усіх зон майстерні; 2

необхідно передбачити місце для проведення колективних інструктажів для учнів;  обладнання, інвентар, технічні засоби навчання необхідно розміщувати з врахуванням площі робочого місця майстра і забезпечення оптимальних умов роботи;  на робочому місці або поруч з ним необхідно встановити розподільчий щит для подачі до робочих місць учнів електроенергії, пристроїв для подачі світлових і звукових сигналів;  необхідно встановити устаткування для прямого і зворотнього зв’язку майстра з наочним робочим місцем учня, а також стелажі для зберігання наочних посібників, необхідних при проведенні занять. Робоче місце майстра влаштовується на подіумі, розміри якого для більшості професій 6 x 3 м, висота – 30-40 см. Під подіумом влаштовується платформа, яка може висуватися. До неї прикріплюються чотири лавки, які призначені для розміщення на них учнів при проведенні групових інструктажів. Для кращої видимості під час демонстрування майстром окремих рухів, робочих прийомів основне обладнання (столярні і слюсарні верстати, монтажний стіл) пропонується встановити на спеціальному пристрої, який обертається. На подіумі встановлюють комбіновану шафу, стіл майстра, стілець, стіл для готової продукції. Комбінована шафа – це комплекс для зберігання і використання різних наочних посібників (поурочних папок, інструкційно-технологічної документації, плакатів, дидактичного матеріалу), технічних засобів навчання. Основні вимоги до конструкції комбінованої шафи:  можливість зберігання в ній основного матеріально-технічного забезпечення, необхідного для проведення занять в майстерні;  можливість розміщення навчально-наочних посібників за темами програм, що забезпечує підготовку майстра до занять з мінімальними затратами часу і зусиль. В шафі влаштовується класна дошка, екран, плакатниця і технічні засоби навчання. Навчально-наочні посібники і технічна документація 

Наочні посібники сприяють глибокому і міцному засвоєнню професійних знань і вмінь, активізації діяльності учнів в процесі навчання. Їх використовують при проведенні вступного інструктажу, виконанні лабораторно-практичних робіт, в процесі самостійного виконання учнями робіт. Наочні посібники можна виготовляти силами учнів в процесі виробничого навчання, в гуртках технічної творчості. Вони бувають натуральні, об’ємні, площинні і проекційні. Натуральні – це обладнання, машини, механізми, їх деталі, вузли, зразки матеріалів, інструментів і т.д.. Деталі краще монтувати на планшетах, які також зберігаються в шафі. Поряд з натуральними і об’ємними посібниками, доцільно використовувати і площинні: тематичні папки, схеми креслення, таблиці, технологічні картки, 3

інструкції, фотографії, рисунки, плакати, ескізи, креслення на дощці. Плакати наклеюють на картон чи марлю. Можна також покривати їх безколірним лаком. Довідники, підручники, технічна документація зберігаються в шафі. Це можуть бути окремі альбоми, якими потім можуть користуватися учні. Для зберігання проекційних посібників (діафільмів, кінофільмів) використовують полиці. Раціональна організація робочих місць майстра і учнів в навчальних майстернях, впровадження в навчальний процес передових методів праці дають значний педагогічний і економічний ефект.

4