2
травень / 2013 року / випуск № 4
ти» Київради я не почув від наших «обранців» жодного слова, а що ж реально відбувається у Києві, що буде відбуватися далі, як і коли саме. Я не почув жодних конструктивних ідей стосовно майбутнього розвитку нашого міста, покращення якості життя мешканців столиці. Скажу відверто, що доволі цікаво було спостерігати за тим, чим дійсно займаються київські депутати під час сесії. 10% з них дрімало, 20% писало SMS або сиділо з головою у IPad, 20%
– Я продовжую підтримувати і розвивати усі свої благодійні проекти. Це – футбольний клуб «Junior», команда черлідерів «Юніор», льодова ковзанка на стадіоні СЗШ №141, регулярні тематичні конкурси дитячого малюнку, шаховий турнір, футбольний турнір серед шкільних команд «Кубок Русанівки», підтримка шкіл, дитсадків, бібліотек, реконструкція дитячих та спортивних майданчиків, підтримка ветеранських організацій та багато іншого.
Передача футбольного поля «Русанівця» у користування дитячому футбольному клубу «Junior» – питання вирішене активно обговорювало щось із своїми сусідами по ряду, 3% пересувалося залою, мляво виходячи і так само неспішно повертаючись, 20% сиділо із скляними обличчями, 2% намагалося щось сказати з місця просто задля того, аби довести колегам, що вони – ще живі і цілком активні, 10% уважно стежило за усім тим, про що говорять на сесії. І лише кілька людей повноцінно брали участь у засіданні, виступали з місця, вносили слушні пропозиції і намагалися їх відстояти під час дискусії. Мій вердикт, як простого спостерігача – 90% депутатів Київради потрібно міняти. І чим швидше це відбудеться, тим буде краще для самих киян. Ці «обранці», про яких я зараз говорю, перебувають явно не на своєму місці. Вони там зайві. Їхнє перебування у Київраді, на мою думку, небезпечне для Києва і його мешканців. – Ви не змінили свого рішен ня запропонувати у мажори тарному окрузі власну канди датуру на майбутніх виборах до Київради? – Балотуватись до Київської міської ради я вирішив досить давно. Люди мене підтримують і я це відчуваю. Коли вибори будуть призначені, то я обов’язково візьму в них участь. Коли саме будуть проведені ці вибори – мені не відомо, але те, що питання призначення дати голосування штучно затягується – є абсурдом і неповагою до киян. Кожні 5 років депутати Київради повинні отримувати від виборців оцінку своїй діяльності і тут не може бути жодних «але». – Що значного або помітного відбулося на Русанівці за остан ній час? – На мій погляд, найпозитивніша тенденція – це зміна ставлення людей до того, що відбувається навколо. Все більше і більше людей беруть участь у суботниках, активно обговорюють гострі моменти життя Русанівки, намагаються своїми власними силами зробити щось добре і корисне: облаштувати власні подвір’я, навести порядок у зелених зонах, протидіють МАФам тощо. Я вважаю, що саме зміна мислення людей – найголовніше завдання. Все більше і більше русанівців розуміють, що Русанівка – наш великий спільний дім і про нього треба піклуватись. – Як складаються справи з Вашими благодійними проек тами? Чи плануєте щось нове?
Цього року виповнюється 5 років з моменту, як було засновано дитячу футбольну команду, яка потім була реорганізована у дитячий футбольний клуб «Junior». За цей час клуб став великим складним організмом, для подальшого успішного розвитку якого потрібен більш професійний підхід. Зараз я розпочав процес реорганізації клубу у державну ДЮСШ для того, щоб клуб отримав офіційний статус та державну підтримку. Я, як приватна особа, вже не можу дати клубу усе те, що йому потрібно для подальшого прогресування. Тому, на мою думку, краще дати клубу, як кажуть, «друге життя» і залишитись його почесним президентом, надаючи й надалі всебічну допомогу вже як меценат, проте вже не бути єдиним джерелом життєзабезпечення клубу. Найближчим часом розпочнеться реконструкція стадіону «Русанівець» і русанівський дитячий футбольний клуб «Junior» отримає власне футбольне поле міжнародного рівня. Я знаю і вірю, що у клубу є великий потенціал та перспективи для розвитку. «Junior» – це моє творіння і я буду його підтримувати завжди! – Останнім часом мало місце кілька спроб звести нові малі архітектурні форми на Русанівській набережній. Яке Ваше ставлення до цього? – Ця весна запам’яталась ще й тим, що були спроби збудувати біля старої водонасосної станції ресторан з видом на Лавру. За три дні, під час березневих снігопадів, було побудовано каркас нового ресторану. Не зважаючи на складні погодні умови люди не залишились осторонь цієї ситуації і вийшли висловити своє обурення щодо цього будівництва. Те, що каркас розібрали і ресторану там не буде, є, в першу чергу, заслуга ОСН «Комітет мікрорайону «Русанівка» та народного депутата від нашого округу Віктора Васильовича Чумака. Також було демонтовано МАФ «Ритуальні послуги» біля кінотеатру «Краків». Наприкінці травня, завдяки нашому ОСН, було припинено спробу побудувати дерев’яний кіоск на набережній біля автомобільного мосту на «Лівобережну». Досить довго біля ротонди, навпроти пам’ятника Гоголю, стояла машина з мобільного продажу кави. В окремі дні їх було навіть дві, і це не зважаючи на заборону заїжджати на набережну автотранспорту.
– Проблема встановлення МАФів залишається гострою? – Саме так. Наприклад, з третьої спроби вночі було встановлено новий кіоск за адресою Ентузіастів 51/24. Власником було знищено біля 100 квадратних метрів зеленої зони. І ось у травні він розпочав працювати, адже, мабуть, хтось дуже хотів, щоб з’явилася ще одна точка продажу алкогольних напоїв і щоб ніхто не зміг їм у цьому завадити. Моє ставлення до цього – набережну забудовувати не можна! Треба захищати її від забудовників і від тих, хто не вміє відпочивати, не шкодячи довкіллю. Скільки ми не виходили на суботники, не прибирали наш ліс від сміття, але вже за кілька днів там знову валяються тони відходів. Вже давно є ідея відновити патрулювання Русанівки добровільними дружинами із обов’язковою присутністю хоча б одного працівника міліції, щоб надати дружині більших практичних важелів реагування. Треба цю ідею зреалізувати, змусити хуліганів власними силами прибирати за собою та собі подібними. Брудно не там, де не прибирають, а там де смітять! – Краще б вони брали при клад з тих, хто, з власної волі і бажання, намагаються зробити охайними бодай власні прибу динкові території… – Я дуже поважаю тих людей, які у свій вільний час висаджують біля своїх під’їздів цілі міні-ботанічні сади. Це – дуже красиво і треба підживлювати ентузіазм таких людей. Біля мого під'їзду чотири жінки – Галина Іванівна, Ніна Михайлівна,
Валентина Вікторівна і Євдокія Дементьєвна зробили саме такий сад. Я інколи допомагаю їм купувати нові саджанці. Приємно, коли маєш хоч якесь відношення до такої краси. Вважаю, що нам необхідно обов’язково відновити насосну станцію задля того, щоб мати змогу качати технічну воду для поливу рослин на Русанівці. Кожен рік, вже у липні, більшість трави просто засихає. Багато років тому якісь «чиновник» продав станцію у приватну власність, тож треба знайти можливість повернути її у власність комунальну та відновити її роботу. – Ви, як активний мешканець Русанівки, багато контактуєте
з людьми. Як люди оцінюють Вашу діяльність? – Дуже позитивно і особливо зворушливо, коли тобі кажуть «Дякую» діти. Я багато спілкуюсь з батьками дітей, ми обмінюємось думками, знаходимо спільні рішення. Але є й інші випадки. Під час святкування на Русанівці Масниці до мене підійшла якась жінка і публічно почала сварити за те, що я начебто змушую дітей займатись спортом і хочу зробити з них невідомо кого, а замість цього краще би не закривав театр «Київ»… Я намагався їй пояснити, що я не можу закрити чи відкрити театр, що я – простий мешканець і не маю таких можливостей чи повноважень. Ще часто мені пишуть листи і підписують їх «Нашому депутату». В цих листах люди просять мене відремонтувати дворові проїзди, «парадні», ліфти, надати матеріальну допомогу, відправити на лікування тощо. Майже усі ці прохання я не можу виконати, а люди ображаються. Хотів би ще раз попросити усіх тих, хто звертався до мене з подібними листами, не ображатись на мене. Є речі, які я можу зробити, а є такі, які для мене поки що просто неможливі. Все те, що я роблю на Русанівці з 2006 року, це – моя добра воля, і я можу робити лише те, що можу. – Як триває Ваша співпраця із школами Русанівки? – Майже чотири роки я є головою піклувальної ради СЗШ №182. Саме тому найбільш тісна співпраця в мене саме з цією школою. Це також пов’язано з тим, що досить давно знаю директора школи Юрія Георгійовича Соколова. Багато чого було зроблено спільними зусиллями з директором та батьківською радою школи. Але у планах ще багато чого. Найамбітніша мета – повна реконструкція школи, адже їй скоро виповниться 50 років. У 1996 році я закінчив СЗШ №141, тому багато уваги приділяю цій школі, як її випускник. Кожної зими ми заливаємо на шкільному стадіоні льодову ковзанку. – Взимку багато ЗМІ писало про цей Ваш проект – безко штовну ковзанку на Русанівці… – Але школі від цього проекту одні проблеми: пошкоджується стадіон, на лавах люди залишають після себе сміття. Тому я намагався виправити ситуацію і відремонтував корт біля стадіону та поставив вуличні тренажери. Обов’язково, за можливостями, я підтримуватиму цю школу і щиро дякую за співпрацю директору СЗШ №141 Ірині Валеріївні Снопко. З гімназією №136, СЗШ №137 і ШДС «Русанівка» я також тісно співпрацюю. Був зроблений танцювальний клас, закуплені підручники, встановлені нові пластикові вікна, з’явились вуличні тренажери. Але, найбільш значущий проект для цих шкіл – відновлення стадіону «Русанівець», де діти зможуть повноцінно займатись спортом під час уроків фізичної культури. Це – надбання і перемога усієї Русанівки. Підтримуючи дітей бачиш, наскільки позитивно це впливає на їхній розвиток. Інколи достатньо просто поспілкуватись із дитиною, вислухати її, дати пораду. На це я завжди знаходжу і знаходитиму час.
Запрошую усіх бажаючих на «Київське Віче»! Телеканал «Київ» щосереди о 22.00 пропонує глядачам соціальний проект «Київське Віче». Годинна програма передбачає участь відомих фахівців, експертів, представників столичної влади, гострі і відверті дискусії. Серед тем – найбільш актуальні для мешканця столиці проблеми. «Фішка» програми у тому, що її головними учасниками якраз є кияни – активні і небайдужі, молоді і у віці. Вони мають змогу безпосередньо поспілкуватися з експертами та столичними чиновниками, висловити своє розуміння проблеми та запропонувати власні варіанти її вирішення. Можна хоч цілодобово дивитися на центральних телеканалах, як у красномовності та переконливості змагаються між собою політики. Можна «відрами ковтати» різні розважальні шоу, підтанцьовуючи чи підспівуючи його безтурботним бадьорим учасникам. Але чи стає від цього вищою якість життя простих людей? Чи впорядковуються солоденькими розмовами під’їзди будинків, лагодяться діряві дахи? Чи стають привабливішими від гламурних ОХів та АХів дитячі майданчики або зменшується кількість авто, які щодня беруть у полон тротуари міста, нахабно виштовхуючи сумлінних пішоходів прямісінько під колеса іншого транспорту? Чи стає чистіше у підвалах будинків, охайніше на прибудинкових територіях? Ясна справа, що не стає. У програмі «Київське Віче» кияни мають усі нагоди відверто сказати місцевій владі про те, що їм дійсно болить. Саме на це у програмі й робиться головний акцент. Ми не просто говоримо і обговорюємо, ми шукаємо конкретні рішення цілком конкретних проблем. І знаходимо. Тож, запрошую усіх бажаючих на «Київське Віче»! Про своє бажання взяти участь у програмі пишіть на: pelameya-ki@ukr.net
Сергій ДОЙКО телеведучий, автор програми «Київське Віче»