... І знову мій улюблений і дорогий Володимир Сосюра зараз, в цей чудовий вечір, зі мною!.. Ластівки на сонці, ластівки на сонці, Як твої зіниці в радісних очах... Зацвіли ромашки десь на горизонті, Й пахнуть поцілунки, як китайський чай... Я знаю багато “поетів-писак”, але, по-моєму, не кожен із них зуміє так ніжно, так гарно і душевно писати, як В. Сосюра. А в тім, кожному своє. Та тільки Сосюра може так переживати, так швидко ввійти в серце читачеві. На мій погляд, багато творів цього прекрасного митця слова неперевершені!.. Такий я ніжний, такий тривожний, Моя осінняя земля! Навколо вітер непереможний Реве й гуля... І хвилі моря, далекі й близькі, Мені шумлять... Там стелить сонце останнім блиском Кривавий шлях... Криваві пальці тремтять... О зоре, Постій не йди! Але шумить далеке море, І мла ... і дим... 27 листопада. Ти приходиш до мене в сон... Немов сріблоблискуча русалка, ти випливаєш у моїй уяві, як на хвилі довгоочікуваний маяк. Іноді ти мені здаєшся чайкою: то політ в синяву неба, то торкання крилом срібла моря – мого серця. Іноді ти стаєш переді мною чарівною квіткою, що так глибоко запала в мою душу...
164