Журнал виховників юнацтва в дорогу 4(09)2009

В 4(09)2009

ДОРОГУ Журнал виховників юнацтва

Пласт – Національна скаутська організація України

“Ніколи не пізно стати тим, ким ти міг би бути” Еліот Джордж

СКОБ! Коли виникає гостра потреба в чомусь, люди мають схильність повертатися до позитивного досвіду. Подібна практика не є однозначною. Великим плюсом є те, що час на вирішення проблеми в такій ситуації зменшується, бо не треба вигадувати велосипеда з нуля. А мінусом є те, що люди звикають до того, що можна припиняти життя певних моделей, а в разі потреби відновлювати та вдосконалювати архіви. Журнал для виховників юнацтва «В дорогу» останнім часом також мандрував, аж поки зовсім не загас. І сьогодні виникла потреба звернутися до цього видання, оскільки в Пласті працює понад 300 виховників юнацтва, а за межами Пласту ще більше вчителів, педагогів, наставників, які щодня зіштовхуються з потребою якісно підготувати заняття з дітьми. Кому як не пластунам взяти на себе відповідальність за підготовку та видання корисного посібника, де буде міститися цікава інформація до сходин та інших занять, які спрямовані на розвиток позитивних якостей, лідерських задатків, творчого та інтелектуального потенціалу дітей та молоді, при цьому не забувати про українські традиції, мораль, християнські цінності. До Вашої уваги перше число журналу для виховників юнацтва «В дорогу» після тривалої перерви. Наснаги у вихованні майбутнього України!

4

Особистість якою кожен з нас може стати

В

ДОРОГУ Журнал виховників юнацтва

Любомир Романків написав сотні наукових праць, здобув низку високих нагород, зокрема медаль Перкіна – найвищу відзнаку в хімічній індустрії

9

Прагнення до досконалості Переможи свого дракона

“Ніколи не пізно стати тим, ким ти міг би бути” Еліот Джордж

Дизайн та верстка Андрій Доридор

Вичитка

Позиція редакції може не збігатися з позицією організацій, які підтримують видання, а також з думкою авторів. При передруці та використанні матеріалів посилання на журнал та авторів обов’язкове. Віддруковано…….

Пласт і брудні папірці

28

11

Чашка кави Мудрість народів світу

Економічна ділянка Пласту викликала чимало дискусій останнім часом, особливо з прийняттям змін до програми проб.

Адреса редакції: вул. С.Петлюри, 1, м. Рівне, 33028, e-mail: aljona.gerus@plast.org.ua, тел. 097 8373381, 050 3378584

Засновник видання: Пласт – Національна скаутська організація України

Історія грошей

20 24

Комунікативний тренінг

З повагою та надією на ефективну співпрацю, головний редактор Ст. пл. Альона Герус Головний редактор Альона Герус

15

Стереотипи

4(09)2009

Розвиток позитивних рис

13

Пограємо? Не дай собі засохнути!

31 39

Порушення водно-сольового балансу в організмі людини під час мандрівки горами

персоналії

персоналії

Особистість якою кожен з нас може стати

Директор відділу електрохімічної технології й магнетизму Дослідного центру корпорації IBM член Інженерної академії наук України – Любомир Романків Любомир Романків написав сотні наукових праць, здобув низку високих нагород, зокрема медаль Перкіна – найвищу відзнаку в хімічній індустрії. «За останні 10 років ми збільшили можливості записування інформації, – розповідає пан Романків. – один гігабайт колись коштував близько один млн доларів, зараз – один долар. Сьогодні музеї записують інформацію про свої скарби за допомогою цифрових дисків. Бо в такому вигляді зберігати її в бібліотеці набагато дешевше, ніж на папері». «Вихователi в «Пласті» завжди давали мені завдання, які вимагали роздумiв, розв’язання складних проблем, – розповідає пан Романків. Гадаю, що це багато дало мені для наукової роботи.

Голова у комп’ютера – наша! «Для мене наука – то забава, – зізнається директор відділу електрохімічної технології й магнетизму Дослідного центру корпорації IBM Любомир Романків, який до того ж є керівником української скаутської організації «Пласт» у всьому світі. – Я можу працювати над дуже серйозними речами, ніби граючись». Якось, ще підлітком, Любомир наповнив порохом соломинки, розклав їх вдома на столі і... став по черзі підпалювати. «Ті соломинки літали по хаті, як ракети, аж поки весь порох не вигорів!» – захоплено згадує 75-річний дослідник, сяючи очима. Тоді він ще нічого не знав про ракети. Однак усе нове й непізнане завжди приваблювало майбутнього вченого. Можливо, саме такий підхід дозволив йому вийти на зовсім новий рівень технічної творчості. І винайти для улюбленого нами комп’ютера (який «у дитинстві» був величезним і неповоротким) такий спосіб запису інформації на жорстких дисках-»вінчестерах», який дозволив у тисячі разів збільшити концентрацію інформації і зробити цю машину мобільною і зручною.

Поїзд «Жовква–Масачусетс» «Школи я змінював дуже часто, – згадує Любомир Романків. – Мав різних учителів, а вони мали різний підхід до навчання, і це мене загартувало. Хоча для малої дитини

В дорогу №1(9)•2009

то було важкувато, але в цілому дало мені ширший погляд на життя». У рідній Жовкві, де народився в 1931 році, Любомир відвідував народну школу. Навчання у Львівській гімназії «перебила» війна. У 1939 роцi ходив до української школи в місті Белз, на польській території, живучи в материних батьків. У 1944-му разом із родичами виїхав на Захід: його батько, відомий адвокат, голова жовківської «Просвіти» значився На початку 1960-х пан Любомир закінчив одним iз перших «на розстріл» докторські студії з металургії матеріалів в університеті технологій у Масачусетсі у списках радянської влади... Умінням знаходити рішення у складних ситуаціях вчений завдячує також своєму «пластунському» вихованню. «Вихователi в «Пласті» завжди давали мені завдання, які вимагали роздумiв, розв’язання складних проблем, – розповідає пан Романків. Гадаю, що це багато дало мені для наукової роботи, але ще більше – для співпраці з людьми». На початку 1960-х пан Любомир закінчив докторські студії з металургії матеріалів в університеті технологій у Масачусетсі, одній iз кращих інженерних шкіл Америки. «Вам, може, дивно, але в Америці кожен студент, який закінчує студії, намагається відбути інтерв’ю з усіма фірмами, від яких дістане запрошення, – згадує Любомир Романків. – Бо це єдина нагода пізнати і зрозуміти індустрію. Ці фірми розповідають вам про себе дуже багато і говорять такі речі, про які інакшим чином довідатися неможливо. Я мав щастя, що дістав запрошення аж від 16 фірм. Як правило, випускників запрошують 4-5 організацій. Після інтерв’ю отримав 12 запрошень на роботу». Треба було вибирати між металургією, електронікою і фармацевтикою. Романків вибрав найменш відоме і, на його думку, найбільш цікаве – електроніку. Тоді саме починали застосовувати напівпровідники в комп’ютерах, нові магнітні матеріали. Магнітні головки для дисків і магнітофонів ще намотувалися вручну під мікроскопом, над цим працювали 200–300 жінок. Романківу, що працював над гальванічним складанням деталей із заліза і нікелю, запропонували зробити магнітну головку, на яку можна було б записувати більше інформації.

Iнформацiя на волосинi Учений став міркувати, як можна сконструювати таку головку за допомогою гальваніки і фотолітографії. Фотолітографія дозволяє витравлювати тонесенькі лінії, в одну десяту людської волосини. Щоб зрозуміти, яким мініатюрним був результат винаходу Любомира Романкiва, уявімо розтин людської волосини, на якій розташована «підкова», всередині якої намотано 30 рядків мідного дроту, між якими – ізолятор. «Перші головки були такі успішні, що ми відразу почали просувати їх до серійного виробництва», – розповідає вчений. Усі процеси виготовлення головки розробляли в його лабораторії (специфічні ванни, які вчений застосовував для обробки металів, тепер у світі назива

персоналії

ються «гальваністичними ваннами Романківа»). Дослідник розробив і спосіб тиражування, змігши розмістити на 100 міліметровому диску відразу 5 тисяч таких головок. Любомир Романків написав сотні наукових праць, здобув низку високих нагород, зокрема медаль Перкіна – найвищу відзнаку в хімічній індустрії. «За останні 10 років ми збільшили можливості записування інформації, – розповідає пан Романків. – Сьогоднішні голо- Якщо перші головки записували приблизно вки є приблизно в одну десяту 5 мільйонів запам’ятальних центрів на 1 тієї величини. Якщо перші го- квадратний дюйм, то сьогоднішнi – у 8 разів ловки записували приблизно 5 більше мільйонів запам’ятальних центрів на 1 квадратний дюйм, то сьогоднішнi – у 8 разів більше. І коштують вони тепер набагато дешевше. Один гігабайт колись коштував близько 1 млн. доларів, зараз – один долар. Сьогодні музеї записують інформацію про свої скарби за допомогою цифрових дисків. Бо в такому вигляді зберігати її в бібліотеці набагато дешевше, ніж на папері».

П’яте покоління цікавиться корінням Якось пан Любомир вирішив дослідити: скільки Романківих є у США. В інтернеті знайшов 26 Романківих. Почав до них телефонувати. Виявилося, що майже ніхто з них не знав, звідки походить. В американських еміграційних матеріалах можна знайти реєстр усіх людей, які приїхали до Америки між 1890 і 1920 роками. Отож учений перешукав увесь реєстр і знайшов у ньому 6 Романківих, які прибули між 1905 і 1912 роками. Вони писали в анкетах, що приїхали з Австро-Угорщини, з Польщі або з Галичини. Виявилося, що більшість із них – з Підгаєччини. У реєстрі також значилися їхні діти та онуки. «Ті люди, з якими я познайомився завдяки цій ідеї, вже не говорять по-українськи, тільки пригадують, Завдяки «Пласту» українці в діаспорі змогли що їхні діди говорили якоюсь втримати рідну мову набагато довше, ніж незрозумілою мовою, – каже емігранти з інших країн

В дорогу №1(9)•2009

персоналії

вчений. – Це третє покоління Романківих в Америці, вони навіть не знають про своє українське походження». На відміну від першої, заробітчанської хвилі еміграції, повоєнна політична еміграція «оживила» діаспору українськими школами, виховничими організаціями, видавництвами й музеями. Саме завдяки «Пласту» українці в діаспорі змогли втримати рідну мову набагато довше, ніж емігранти з інших країн. Утім, як зазначає пан Романків, «третє покоління емігрантів говорить уже переважно англійською мовою. А четверте покоління зовсім не говорить українською. П’яте покоління починає шукати своє коріння і наново вчитися мови своїх прапрадідів. Коли в мене на фірмі з’являється людина з українським прізвищем і я дізнаюся, що то є четверте-п’яте покоління, то знаю, що вже можу зацікавити її ук«Ми хочемо створити нового раїнською мовою». Представники заробітчанської «четвертої українського громадянина, хвилі» перейнялися українством після Пома- патріота, демократа з великими ранчевої революції. «Думаю, що Помаранче- можливостями» ва революція дуже багато зробила для відродження цих заробітчан», – вважає вчений. Дехто вже серйозно замислюється про повернення на Батьківщину.

Головний пластун «Є багато дорослих пластунів, які допомагали в революції, – розповідає пан Любомир, а його очі просто палають. – До 18 років ми забороняємо дітям у «Пласті» цікавитися політикою. Але я не знаю жодного пластуна в діаспорі, який кожної ночі не сидів би в інтернеті, спостерігаючи за революцією. Я теж з хвилини на хвилину бачив усе, що діялося на Майдані». Любомир Романків створив «Фонд начального пластуна», через який надходить допомога «Пластові» в Україні. «Ми розбудовуємо організацію молоді, яка думає інакше, ніж люди, виховані за радянської системи. Ми хочемо створити нового українського громадянина, патріота, демократа з великими можливостями. Тоді як різні партійні організації шукають причини, щоб сваритися, ми в «Пласті» зважаємо на те, що нас єднає як українців, і що нам треба плекати, щоб об’єднувати народ. Скаутинг готує людей до провідництва і вчить порозумінню. З-понад 50 народів, у яких після ІІ Світової війни постав скаутинг, 40 мають у державному керівництві скаутів». Громадянську позицію вихованців цієї скаутської організації ілюструє громадське життя діаспори: у проводі Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ), Українського лікарського товариства Америки, Товариства українських інженерів в Америці та Канаді – колишні пластові активісти. Голова всесвітнього «Пласту» переконаний, що з часом і багато державних посад в Україні – у Верховній Раді, міністерствах – посядуть вихованці його організації. А,

може, хтось із них стане Президентом чи Прем’єром. Адже нинішні пластуни до того готуються.

Україна 1972: бiлi сорочки, сiрi штани... Україну вперше відвідав у 1972 році. Отримав з Москви запрошення виступити на науковій конференції. І відразу написав до Київського і до Львівського політехнічних інститутів з пропозицією виступити і в них. З Києва відповіді так і не отримав. Уже після виступу в Москві до нього підійшов скромний молодий чоловік, представився, що він з Києва, від професора Антропова, і запросив до столиці України. «Увечері перед виступом мене запитали, якою мовою я говоритиму, українською чи російською, – згадує пан Любомир. – Я сказав, що по-українськи. Однак по трьох хвилинах доповіді мене зупинив професор Антропов, бо не все розумів по-українськи. Привів перекладача. Я сам до себе жартував, що я думав, ніби в українському університеті можу доповідати по-українськи, і всі мене розумітимуть». Опісля, вже в своєму кабінеті, професор Антропов перепрошував вченого, що справді не розуміє української, бо москвич. Його призначили до Києва як спеціаліста з корозії. Професор дозволив американському гостю поспілкуватися зі студентами й аспірантами. «Я з одним заговорив по-українськи, а інший деякий час прислухався, а тоді мовив: «Саша, а я не знав, що ти по-українськи вмієш!» Вони поряд працювали два роки і не здогадувалися, що обидва говорять поукраїнськи. Треба було, щоб я з Америки приїхав, аби вони про те дізналися», – жартує вчений. Пана Романківа дуже пильнували, він не мав ні хвилини, щоб побути самому. До американця приставили «опікуна», що вранці разом з ним снідав, а увечері допроваджував до готелю. Утім у Львові було ще гірше. «Опікун» навіть чекав у готельному номері, поки «закордонець» вбереться в піжаму – щоб раптом кудись не вибіг. «Мене попереджали, що у Львові більше пильнуватимуть, бо не хочуть, щоб я побачився з ріднею, – пояснює пан Любомир. – Але все одно я зустрівся з родичами. Мій «опікун» якось сказав: «Щось ви дуже втомлені, вам треба відпочити. Я відійду на декілька годин, а тоді вернуся по вас і підемо на вечерю». Я відразу погодився, що справді втомлений. Швиденько перевдягся у сірі штани і білу сорочку, бо так виглядали всі люди на вулиці. Саме було літо. Узяв таксі, сказав точну адресу, куди мене завезти. Поспілкувався з ріднею. А в час, коли «опікун» мав прийти по мене, я вже був у себе в номері. Він спитав, чи я добре відпочив, і я відповів, що бачив гарний сон». Враження від України 1972 року склалося сумне. Люди виглядали такими пригніченими, пригнобленими: «Навіть моя родина – тільки-но починаю говорити, а вони: «Тихо, тихо! Не кажи такого!». У Києві менi дозволили сходити зі студентами у ресторан «Дубки». Я думав, що хоч там можна буде поговорити. Але тільки-но заговорю більш вільно, як відчуваю, як мені на ногу стає тяжкий черевик. Нарешті, зрозумів, що до чого. Подивився на того студента, а він узяв мене за руку і запхав її під стіл – я намацав там прикріплений мікрофон. Коли ми вийшли, він розказував мені, де була Центральна Рада і попереджав, щоб я нікому не сказав, що то він мені розповів». Упродовж останнього десятиліття пан Романків буває в Україні щороку. Каже, що відчуває величезну різницю між Україною «тією» і «цією». Але тішиться, що і тоді були люди, які не змогли говорити з ним про Україну.

В дорогу №1(9)•2009

розвиток

персоналії

Прагнення до досконалості Переможи свого дракона

Лекція. Існує притча про те, що лицар, який перемагає дракона, сам стає драконом. Дракон, про якого ми будемо говорити – це сукупність позитивних чи негативних якостей. На мою думку, тут є про що задуматися. Давайте поговоримо про цих двох дра

конів, між ними є принципова різниця. Перший дракон – це наші слабкості, страхи, нелюбов до себе, сумніви і хронічна невпевненість у власні сили. Цей дракон підповзаючий, безкрилий, безколірний. Він стає на шляху всіх наших досягнень, протистоїть вигнанню, дихає жаром і плюється отруєною слиною. А з капель цієї слини виростають проблеми, хвороби, негаразди, бідність, безпросвітне життя і погана картина. Йому, цьому дракону, комфортно. Він сплів собі гніздо в глибинах підсвідомості, і, щоб його перемогти, потрібен час, бажання і наполегливість. Другий дракон – це вже зовсім інша справа. Цей дракон сильний, чистий, гарний і цілеспрямований він народжується з глибин нашої підсвідомості і лине в блакитне небо, де можливо все. Іншими словами, це наш новий стан свідомості. Переможець другого дракона нагороджується неймовірними благами, які дає нам звільнений розум. Я прочитаю Для того, щоб скинути тенета першого дракона недостатньо лише бажання. Скільки спостерігаємо людей, які прагнуть до свободи, однак сидить, ох сидить в них цей злий дракон, поглинаючи їхню силу. «Я прочитаю вам мої вірші, але ви на мене не дивіться!» «Я дуже хочу в Париж, але де ж мені...» «Все рівно життя вже минуло (а тому, хто говорить близько п’ятдесяти років), нехай хоча б діти порадіють, ось все їм віддаю». «Дуже хочеться змін, але не віриться, що я сама можу щось зробити». Ось ці фрази ми часто можемо почути від реальних людей. Так, багато перед нами роботи для викорінення дракона з підсвідомості. І знаєте, чим ще відрізняються люди, закріпачені першим, безкрилим драконом? В них сумні, якісь тяжкі очі. А ось ті, хто звільнився від ярма, прямо-таки випромінюють радість життя. В них світлі, відкриті, розумні очі і постійна готовність до веселої посмішки. Вони пробудилися для життя, а це значить, що вище нас лише зірки! Яким чином можна викорінити першого дракона, який заважає нашому вільному польоту по безмежним просторам світу. Вправа (гра) Вашим завданням є виписати на аркуші паперу свої позитивні риси, якими ви гордитеся. (7 хв). Виписали? Добре. Тепер в іншій колонці випишіть ті ваші негативні риси, яких ви хотіли б позбутися. Це можуть бути будь-які риси, які вам не подобаються і часто завдають дискомфорту. Виписали? Чудово. А тепер давайте порівняємо дві колонки. Що ви помітили на ваших аркушах паперу? Ви бачите, що колонка з негативними рисами значно більша. Це означає, що у вашій підсвідомості сидить той негативний дракон. Тепер давайте обговоримо разом, які є виходи, яким чином можна викорінити негативні риси і замінити їх хорошими, які випустять на волю другого дракона. Важливо, щоб кожен з нас пообіцяв для самих себе взяти повну відповідальність за своє життя, за свої вчинки та результати, що слідують за ними. Ми повинні особисто вибрати напрямок, яким хочемо слідувати. Для цього дуже добре чітко описати на папері наші побажання щодо майбутньої освіти, кар’єри, побуту, людей, які нас оточують, здоров’я тощо. Про те, яким чином можна виховати в собі позитивні риси ми поговоримо на наступних сходинах.

10

В дорогу №1(9)•2009

мудрість

розвиток

Чашка кави Мудрість народів світу Притча «Щастя»

Одного разу йшло Щастя по лісу і раптом впало в яму, сидить в ній і гірко плаче. Шов повз чоловік, Щастя почуло кроки і гукає з ями: – Чоловіче! Добродію! Витягни мене звідси!

– А що ти мені даси за це? – запитав чоловік.

– А що ти хочеш? – у відповідь запитало я Щастя.

– Я хочу великий і гарний дім з виглядом на море, який коштує мільйон доларів... Щастя дало чоловікові дім, той так зрадів, що в тут ж хвилину зачинився в домі, зовсім забувши про те, щоб допомогти Щастю. Сидить Щастя в ямі, плаче ще голосніше. Повз проходив другий чоловік, почуло Щастя кроки і кричить йому: – Добродію! Витягни мене звідси!

– А що ти мені за це даси? – запитав той.

– А що ти хочеш?

– Хочу багато гарних і дорогих автомобілів, самих різних марок. Дало Щастя йому все, що той чоловік попросив. А він так зрадів, що в ту ж хвилину поїхав геть – тестувати свої нові автомобілі... Зовсім втратило надію Щастя. Аж раптом чує, йде третій чоловік. Гукнуло до нього Щастя: – Добрий чоловіче! Витягни мене звідси, будь ласка... Чоловік витягнув Щастя з ями і пішов собі далі. Дуже зрадівши свободі Щастя побігло пристрибуючи за ним і запитує: – Друже, а ти що хочеш за те, що допоміг мені?

– Нічого мені не потрібно, – посміхнувся дивний чоловік. Так, з тих пір і бігає Щастя за тим чоловіком, ніколи не відстаючи від нього. Висновок: в нашому житті, ми повинні з вдячністю ставитися до тих дарів, які отримуємо, допомагати іншим безкорисливо і тоді Щастя ніколи нас не покине.

Притча «Хто ти є?»

– Як можу покращити своє духовне життя? – допитувався учень у вчителя.

– Зроби із собою те, що скульптор робить зі статуєю коня: бере брилу мармуру й усуває з неї все те, що не нагадує коня.

– Що ти хочеш чим сказати?

– Відкинь, мов ударом молота, все те, чим ти НЕ Є: кожну думку, почуття, вчинок, застереження. Тільки так і відкриєш той мистецький витвір, яким ти, безумовно, є, 11

впізнаєш і руку твого Творця. Висновок: наше життя, наш характер та якості залежать лише від нашої наполегливої роботи над собою.

Притча «Як жити»

Один чоловік вибрався з групою паломників знайти пустельника, щоби поставити йому питання. Коли нарешті він зустрів цього пустельника, то спитав: – Якщо би тобі залишилося жити тільки один день, як би ти його провів? Старий пустельник, погладивши свою довгу бороду, відповів: – Отже так. Зранку я б, звичайно, помолився, потім поснідав і пішов би провідати сусіда Івана, а потім попрацював би на городі, сапаючи його, а згодом трішки подрімав би.

– Зачекай! – перервав його прочанин. – Але ж так само ти проводиш кожен день.

– Саме так, – відповів пустельник. – Чому ж мій останній день мав би відрізнятися від усіх інших? Висновок: кожен прожитий день нашого життя повинен бути однаково продуктивний та наповнений. Ми повинні жити сьогоднішнім днем, але пам’ятати про те, що завтра також може настати. Але краще «завтра» можливе лише після кращого «сьогодні».

розвиток

мудрість

Розвиток позитивних рис

Притча «Чашка кави»

Група студентів відомого університету. Що зробили чудову кар’єру. Якось прийшли в гості до свого старого професора. Під час візити розмова зайшла про роботу – випускники скаржилися на різні труднощі та життєві проблеми. Професор запропонував своїм гостям каву та пішов на кухню й повернувся з тацею, заставленою самими різними чашечками: порцеляновими, скляними, пластиковими й кришталевими. Одні були прості, інші – дорогі. Коли випускники розібрали чашки, професор сказав: – Зверніть увагу, що всі красиві чашки розібрали, а прості та дешеві – залишилися. І хоча це нормального для вас – хотіли тільки краще для себе, та це й є джерело ваших проблем та стресів. Зрозумійте, що чашка сама по собі не робить каву кращою. Частіш за все – вона просто дорожча, та іноді навіть приховує те, що ми п’ємо. В дійсності все, що ви хотіли – це було просто кава, а не чашка. Та підсвідомо ви вибрали кращі чашки, а потім роздивлялися, кому яка чашка дісталася. А тепер подумайте: життя – це кава, а робота, гроші, ваш статус, суспільство – це чашки. Це всього лиш інструмент для підтримування Життя. Те, яку чашку ми маємо – не оприлюднює й не змінює якості нашого Життя. Іноді, сконцентрувавшись тільки на чашці, ми забуваємо насолоджуватися смаком самої кави. Найбільш щасливі люди – це не ті, які мають все найкраще, але ті, котрі здобувають все найкраще з того, що мають. … то що ж Ви хочете – кави чи чашки? Висновок: в житті ми повинні турбуватися перш за все за якість нашого життя, а вже потім про зовнішні ознаки. Якщо ми будемо жити в гарному будинку з великим розкішним садом, матимемо гарну роботу і великі прибутки, носитимемо гарний дорогий одяг, але при цьому наш оточуватимуть сварки, зло, погані вчинки, негативні людські якості, то ми не будемо по-справжньому щасливими. Це щось на зразок цукерки, смак якої не залежить ніяким чином від обгортки.

12

В дорогу №1(9)•2009

Лекція. На минулих сходин ми намагалися вбити в собі дракона, але для того, щоб переконатися, що він і справді сидить глибоко в нашій свідомості ми виконували певне завдання. Що це за завдання? (юнацтво згадує, що вони робили на минулих сходинах). Дякую. Правильно. Ви виписували на папері в два стовпчики риси, які є у вас: позитивні і негативні. Сьогодні ми поговоримо про те, яким чином можна в собі виховати позитивні якості і які з цих якостей необхідні, для того, щоб бути успішними в житті. Про негативні риси ми говорити не будемо, оскільки важливо зосередитися на формуванні себе нового, а не на виправленні себе колишнього. Для цього ми виконаємо наступне завдання.

13

Вправа (матеріали, ватман, маркери, скотч). Юнаки пишуть на ватмані по черзі позитивні риси, які, на їхню думку, необхідні для досягнення успіху. Виховник допомагає дописати ті риси, яких не вистачає. Кожен юнак повинен пояснити чому та риса, яку він називає є важливою, змальовує ситуацію, в якій її наявність може допомогти. Приблизний перелік позитивних рис: Активність Цілеспрямованість Відповідальність Пунктуальність Впевненість в собі Позитивне мислення Уважність

Зрівноваженість Прагнення постійно вчитися Працьовитість Ентузіазм Сила волі Мужність Сміливість

Чесність Наполегливість Комунікабельність Дружність Ініціативність тощо.

розвиток

розвиток

Стереотипи Всі люди бачать одні й ті ж об’єкти, але розуміють їх по різному. Томас Трагерн, поет

Наступним кроком буде формування плану виховання в собі позитивних рис. Для цього кожен персонально малює таблицю (див. нижче). Термін реалізації Позитивна №п/п риса, яку треба виховати Активність

Відповідальність

Позитивне мислення

Яким чином вихочувати

2

3

Брати участь в організації та проведенні пластових заходів різного рівня (гурткових курінних, станичних) та шкільних протягом не менше як 3 місяців

◆

◆

Бути керівником пластових та шкільних заходів, якісно (якнайкраще) виконувати поставлені завдання вдома, в школі, в Пласті

◆

◆

Підтримувати свій хороший настрій, посміхатися, думати про себе і людей добре, не заздрити, планувати своє життя позитивно, мріяти про хороше

І т.і.

1

◆

◆

4

5

6

7

8

9

10

11

12

◆

Кожен сам для себе заповнює таку таблицю, визначаючи, яких позитивних рис у нього ще не має і які є найбільш важливими. Графік реалізації не означає, що після того, як вже риса є вихована, то про неї варто забути, а означає, що саме в зазначений час потрібно найбільшу увагу звертати на виховання та роботу саме над цією рисою. Така таблиця має висіти в кожного вдома на видному місці, або там, де її щодня можна побачити, і нагадувати таким чином про завдання – постійно працювати над собою. Виховник має кожного разу нагадувати про це завдання, а через рік часу провести заняття – моніторингу та оціни реалізації таблиці „Позитивних рис», де кожен розкаже про свої власні спостереження змін себе самого і яким чином ці зміни позитивно позначилися на їх житті. (заняття моніторингу можна провести у формі вогника, в легкій, відвертій атмосфері).

14

В дорогу №1(9)•2009

Буддистська притча, яку ви зараз прочитаєте, говорить про проблему, що стоїть сьогодні перед кожним з нас – проблему взаєморозуміння. Легко бачити речі зі своєї точки зору. Зрозуміти точку зору іншого набагато складніше. І зовсім важко побачити цілісну картину.

Притча «Сліпці та слон» Декілька учнів звернулися до Будди: «Вчителю, тут проживає багато мандруючих вчителів і відлюдників, які постійно сперечаються один з одним. Деякі кажуть, що світ безкінечний і вічний, інші – що він обмежений часопростором; одні вважають, що душа вмирає з тілом, а інші, що вона безсмертна… Що, Вчителю, ти скажеш на це?» Будда відповів: «Давно-давно жив князь. Одного разу він покликав слугу і каже: «Йди, друже, і збери в одному місці всіх сліпих мужів і покажи їм слона». «Добре, повелителю», – відповів слуга і зробив так, як йому сказали. Далі слуга сказав сліпим: «Ось слон», – і підвів кожного сліпого до слона. Перший сліпий, що обмацав хвіст слона, сказав: «Слон схожий на змію. Він довгий і тонкий, і час від часу рухається взад і вперед».

15

розвиток

Другий сліпий схопив ногу слона. «Ти неправий, – сказав він. – Слон схожий на дерево. Кругле і зморщене. Я ледь можу його обхопити». «Чекай, – вигукнув третій сліпий, який тримав хобот слона. – Слон схожий на шланг з отвором на кінці, щоб засмоктувати воду». «Ні, – вигукнув четвертий сліпий, тримаючи вухо слона. – Слон схожий на волохатий шматок лопуха. Він тонший за змію і плоский». «Що ти кажеш? – вигукнув п’ятий сліпий, який тримався за бивні слона. – Слон твердий і гладкий, як камінь, а на кінці він загострений. Ним можна поранити людину». Далі всі пересварилися і стали кричати: «Так!», «Ні!», «Слон такий», «Ні, не такий» до тих пір, поки не стали доводити свою правоту кулаками. Ось на кого схожі ті відлюдники і вчителі. У них різні точки зору, але вони сліпі і не можуть бачити. У своєму неуцтві вони схильні до сварок, суперечок, бійок, відстоюючи кожен свою точку зору на дійсність. Вони навіть не здогадуються, що кожен з них правий частково, а в цілому не правий ніхто». Вправа. Подивіться на малюнок і скажіть, яка фігура тут зайва. Якщо ви відповісте, що зайвим є коло, отже, ви помітили, що це єдина фігура, яка не має прямих ліній. Але якщо ви вирішили, що зайвим є квадрат, відповідь буде теж правильною, так як він є єдиною фігурою, яка має чотири прямих кути. Якщо ж вам здається, що в цю компанію не вписується трикутник, то ви так само маєте рацію – це єдиний несиметричний об’єкт. Сектор, в свою чергу, єдина з фігур, що має як прямі так і криві лінії. Ну і нарешті це фігура виїмкою. Коротше кажучи, кожна з фігур чимось відрізняється від решти. Але разом з тим, вони мають ознаки, які їх об’єднують. Правильна відповідь залежить від того, що ви шукаєте. Зазвичай, ми оцінюємо людей відповідно до своїх власних стереотипів. Стереотип – звичні спрощені уявлення про людей, про яких ми маємо обмежену інформацію. Як правило, наші стереотипи творять ЗМІ, родина, соціальні групи, до яких ми належимо, авторитетні для нас люди. Не останню роль у творенні стереотипів відіграє рівень нашої психологічної культури, а саме вміння сприймати і реально оцінювати інших. Зустрівши нову для нас людину, ми її вивчаємо, виносимо вердикт і зараховуємо до певної, усталеної в нашій свідомості, категорії. Потім будуємо стосунки з цією людиною у відповідності до наданої їй категорії. Вправа. Напишіть до запропонованих типів власні стереотипи і порівняйте наскільки вони збігаються із соціальними. Ваші стереотипи (напишіть): високий худий юнак в окулярах – ___________________________________________ студент – ________________________________________________________________ топ-модель – _____________________________________________________________ пластун – _______________________________________________________________ Соціальні стереотипи: високий худий юнак в окулярах – зубрилка, зануда, відмінник; студент – дотепний, легкий на підйом, не готовий до екзамену; топ-модель – мріє вдало вийти заміж, не обтяжена інтелектом; пластун – піонер, що перетягає бабусю через вулицю.

16

В дорогу №1(9)•2009

розвиток

Існує три типи сприйняття людьми один одного: позитивний, негативний адекватний. Позитивний тип сприйняття: ми переоцінюємо позитивні якості людини, що виявляється в нашій, нічим не підтвердженій довірливості до неї. Негативний тип сприйняття: ми сприймаємо в основному лише негативні якості іншої людини. Адекватний тип сприйняття: звичайно, найкращий, оскільки передбачає те, що у кожної людини є і позитивні, і негативні риси. Головне, щоб ми могли дати їм реальну оцінку. Як правило, ми класифікуємо всіх і все лише на те, що нам подобається і не подобається. Таким чином ми надзвичайно збіднюємо своє сприйняття і розуміння людей, явищ, подій. Вправа. Хорошою вправою для розвитку аналітичних здібностей і розвитку спостережливості є експеримент з класифікацією одного й того ж предмета з різних позицій. Виберіть якийсь предмет, що знаходиться поруч з вами в кімнаті. Це може бути стілець, сумка, книга. Подивіться на нього і оцініть з наступних точок зору: – походження; – матеріал; – історія; – використання; – майбутнє. Якщо подібним чином практикуватися, ви побачите, що з часом повсякденні речі стануть для вас привабливими і цікавими. Негативна тенденція розглядати лише факти, які підтверджують наші бажання і не звертати уваги на протилежне, присутня у всіх сферах нашого життя. Якщо ми належимо до певної організації або партії, то схильні бачити в їхніх діях лише позитивне. Причина цього частково криється в тому, що ми просто хочемо, щоб було саме так. Потрібно критично ставитися до своїх поглядів і тверджень. Запитайте себе, що саме підтверджує, а що заперечує вашу позицію. Вправа. Розгляньте твердження, запропоновані нижче. Припустіть, що вони правдиві і обгрунтуйте це, навівши три можливих пояснення.

– Частіше, ніж у інші дні тижня, вбивства здійснюються у неділю.

– На нашу долю впливає розміщення планет в момент нашого народження.

– Людина походить від мавпи.

– Всі люди трохи схиблені.

– Їсти шкідливо.

– Стримувати негативні емоції небезпечно. А тепер припустіть, що ці твердження брехливі і сформулюйте три обгрунтування їхньої неправдивості. Якщо у нас немає власної думки щодо якогось питання, предмета або явища, то часто ми ладні йти в напрямку, який нам підкажуть, ми послуговуємося типовими викривленнями людської уяви щодо мотивації вчинків інших людей. Такі викривлення називаються установками. Досить нашому близькому другу сказати, характеризуючи когось, «Він же дурний!», і ми, познайомившись з цією людиною, знайдемо мільйон доказів на підтвердження цих 17

розвиток

слів. Такі установки є надзвичайно шкідливими, бо заважають появі взаєморозуміння між людьми та гальмують створення колективу. Інколи людина настільки довіряє думці колективу чи своїх друзів, що абсолютно перестає покладатися на власні відчуття. Пригадуєте, хрущ думав, що Дюймовочка дуже гарна до тієї миті, поки брати–жуки не запевнили його в протилежному. Вправа. Поділіться на дві групи. Кожна група отримає фотокартку однієї людини, але одній групі скажіть, що це відомий філософ, а другій, що це злочинець. Нехай обидві групи представлять через 5 хвилин письмові портрети побаченого. Розглянемо деякі приклади негативних установок: «Ефект ореолу» – вплив загальної думки на окремого члена колективу. Якщо в групі чи у когось особисто про N склалася дуже хороша думка, то його поганий вчинок буде розцінено як випадковість. І навпаки, якщо всі вважають N поганим, то його хороший вчинок так само буде розцінено як випадковість. Цей ефект заважає адекватно сприймати людей. У результаті здібні й яскраві особистості абсолютно не можуть працювати в конкретній групі, бо їхні хороші вчинки не помічаються, а погані перебільшуються. Але «Ефект ореолу» має й свої позитивні сторони: створюючи хорошу репутацію в очах одне одного людям, що тісно пов’язані між собою (члени однієї організації, друзі тощо) ми згодом із здивуванням помітимо, що нас оточують лише хороші люди. Дана установка також типова для закоханих: ми сліпо відкидаємо будь-яку критику людини, яку вважаємо зразком усіх чеснот. «Ефект первинності» – думка, що склалася на початку знайомства, надовго визначає наше відношення до людини або події. Тому надзвичайно важливо навчитися відразу справляти на людей позитивне враження. Якщо ж думка вже склалася, то марними будуть виправдання і аргументи, що все не так, як комусь видається. На сприйняття нами іншої людини впливає і наш настрій: якщо він похмурий, то перше враження про людину може бути негативним. Щоб перше враження при знайомстві було все-таки точнішим, важливо позитивно «настроїтися» на спілкування. Вправа. Як правило, наша схильність навішувати на все ярлики лише «поганого» або «хорошого» призводить до того, що наша поведінка стає шаблонною і передбачуваною на 100%. Спробуйте відмовитися від цих ярликів і оцінити деякі події з протилежної точки зору. Ви обпеклися праскою. Запишіть п’ять можливих позитивних наслідків цієї події. Ви виграли мільйон гривень. Запишіть п’ять можливих негативних наслідків виграшу. Ваш виступ на радіо викликав відгук захоплення. Що поганого в цьому? «Ефект авансу» – ми приписуємо людині невластиві їй позитивні якості, а потім, коли наштовхуємося на неадекватну нашій уяві поведінку, розчаровуємося і нерідко ображаємося, але ображатися, по суті, можемо лише на самих себе. «Ефект бумеранга» – не варто людям надто активно щось пропонувати або відстоювати свою точку зору у суперечці: чим більше зусиль – тим негативніший результат. «Ефект проектування на інших людей власних якостей» – ми чекаємо від інших поведінки, яка б відповідала нашим внутрішнім нормам. Даний ефект зустрічається у спілкуванні дуже часто і виявляється у невмінні людей ставити себе на місце іншої людини. Дейл Карнегі особливу увагу звертає на формування вміння оцінити події очима 18

В дорогу №1(9)•2009

розвиток

іншої людини, а не за звичною схемою «я б так не зробив ніколи». Людина, сприймаючи і оцінюючи інших, схильна припускати: «Всі люди схожі на мене» або «Інші протилежні мені». Вперта, підозрілива людина схильна бачити таким же свого співбесідника, навіть якщо ці риси характеру об’єктивно в нього відсутні. А добра, чуйна людина дивиться на інших через «рожеві окуляри» і також може помилитися. Тому, якщо хтось жаліється, що навколо всі нечесні, черстві, непорядні, не виключено, що є таким сам. Вправа. Щоб навчитися більш глибоко інтерпретувати події і явища, практикуйте розгляд різних життєвих ситуацій з кількох точок зору. У приведених нижче сценаріях спробуйте почергово ставити себе на місце кожного персонажу. Ви бачите дідуся, який намагається сісти в автобус. Оцініть ситуацію з точки зору водія автобуса. Дідуся. Молодого хлопця, який «бере штурмом» цей автобус. Ви дізналися, що у вашого товариша проблеми з наркотиками. Розгляньте ситуацію з точки зору товариша. Його батьків. Його молодшої сестри. Ваших батьків. Торговця наркотиками. Мати-одиначка, намагаючись звести кінці з кінцями, намагалася вкрасти в магазині коштовну річ. Розгляньте ситуацію з точки зору цієї жінки. Міліціонера. Власника магазину. Сина. Чи змінилася б ситуація, якби жінці вдалося вкрасти буханець хліба? Юнак, який декілька років завзято пластував, написав заяву виступу. Розгляньте ситуацію з точки зору юнака. Його виховника. Його батьків. На велелюдній молодіжній тусовці компанія не останніх в організації пластунів відкрито палить. Отож, точка зору пластунів-тусовщиків. Сторонніх, які знають, що це пластуни. Інших пластунів. «Ефект останньої інформації» – якщо ви отримали негативну останню інформацію про людину, яку навіть давно знаєте, ця інформація може перекреслити всі попередні висновки. Ми надто просто дивимося на речі, забуваючи, що саме здатність оцінити явище з різних точок зору допоможе прийняти правильне рішення. Якщо нам вдасться позбутися власних стереотипів, ми звільнимо своє мислення і збагатимо власне життя. Розпізнання закономірностей людської поведінки у багатьох випадках визначає наші розумові здібності. Вишуковуючи закономірності, принципи, правила, тенденції, ми отримуємо інформацію. Закономірності, які ми відкриваємо у своєму щоденному житті, приходять до нас не просто, бо це є наш життєвий досвід, що складається з успіхів, невдач, радостей, страждань. Але знання закономірностей людської поведінки загартовує і дає сили ставитися до життєвих колізій з достатньою долею цікавості, дозволяє прогнозувати розвиток подій. А якщо люди починають ближче спілкуватися, дізнаватися більше один про одного, досягати спільних цілей, всі стереотипи зникають. Отож, щоб було у нас менше проблем – давайте комунікуватися. Оксана Заліпська Використана література: 1. Хейнс У. Мій світ і я. – М.,1994; 2. Вуджек Т. Тренировка ума. – С.-П.,1996.

19

навчання

навчання

Комунікативний тренінг

Завдання: Кожен юнак дивиться за вікно потім повертається і говорить свої враження від побаченого. Не можна при цьому задавати завдання зосереджуючи їх на певних словах, наприклад, не можна казати «Подивіться, за вікно і скажіть, що ви бачите» чи «Скажіть, що ви відчуваєте», чи «Що чуєте…». Завдання потрібно сформулювати подібним чином як: «Подивіться за вікно і опишіть ваші враження від побаченого, використовуючи при цьому якісь дієслова, які для вас близькі». Виховник повинен слідкувати за висловлюваннями учасників заняття і звертати свою увагу на підібраними дієсловами «бачу», «чую», «відчуваю» тощо. Лекція. В психології існує поділ людей на три типи відповідно до особливостей їхньої взаємодії з іншими людьми: «візуали», «аудіали», «кінестетики». До «візуалів» належать люди, які сприймають більшу частину інформації за допомогою зору. Люди, які сприймають більшу частину інформації через слуховий аналізатор, належать до «аудіалів». Ті, чиїм керівним каналом сприйняття інформації є відчуття, почуття, називаються «кінестетиками». Деякі вчені виділяють ще одну групу – «дискрети». «Дискрети» – це ті, хто сприймає інформацію через логічне осмислення за допомогою цифр, знаків, логічних пояснень. Кожному типу людей властиві певні риси, які проявляються в мові, позах, поглядах, поведінці в конфліктних ситуаціях тощо. Як правило, в житті рідко зустрічаються люди «чистої» категорії, частіше кожен з нас володіє рисами і тих, і других, і третіх. Але домінування тих чи інших характеристик дозволяє нам говорити про приналежність людини до певного типу. Вміння визначити приналежність людини до певного типу та знання особливостей його зовнішніх проявів необхідне для можливості побудови ефективного спілкування та досягнення позитивних результатів. Так для «візуалів» частіше всього характерна пряма випрямлена постава з трохи припіднятими головою і плечими, високий і чистий голос, швидка і голосна мова, погляд над оточуючими. «Візували» велику уваги приділяють зовнішньому вигляду, одягу. Для кращого сприйняття інформації «візуали» мають бачити співрозмовника. «Аудіали» навпаки потребують чути. Часто можна зустріти людину, яка ніколи не дивиться на співрозмовника, або переглядає якісь папери і водночас слухає вас. Сприйняття інформації при такій активності досить високе, оскільки людина вас добре чує і цього достатньо. Є такі учні, які під час всього уроку крутяться, виглядають не зосередженими, не звертають увагу на вчителя, але якщо їх раптом запитати про матеріал, який вивчали під час уроку, то вони легко розкажуть все. Просто для них не важливо бачити мовця і перебувати в постійному спокої, для них головне добре чути. Оскільки для «кінестетиків» характерна енергійність, непосидючість, тому важко утримувати увагу таких людей на одному предметі. Для них важливим є фактор відчуття.

20

В дорогу №1(9)•2009

Можливо, ви зустрічали людину, яка при першому знайомстві з вами вас обіймає, торкається до вас. Це такий спосіб сприйняття людиною навколишньої дійсності. Вміння розпізнавати різні типи людей, в залежності від домінуючого каналу сприйняття і говорити з людьми на їх мові, використовуючи їх словник – важливий фактор успішного спілкування.

Гра «У попа була собака» Гурток ділиться на три підгрупи: кожен учасник отримує роздатковий матеріал під назвою «Активний словник «візуала», «аудіала», «кінестетика». Кожна підгрупа отримує картку з назвою однієї з головних систем сприйняття: «візуал», «аудіал», «кінестетик». Виховник просить учасників передати своїми словами відому казочку «У попа була собака, він її любив. Вона з’їла шматок сала – він її убив і в землю закопав, і надпис написав, що у попа була собака…». Учасники можуть використовувати «Активний словник», який їм був розданий. На підготовку казки виділяється до 15 хвилин, після чого кожна з підгруп по черзі зачитують свої розповіді, а решта учасників має відгадати, від імені кого написана казка.

«Активний словник» Слова, що використовуються, вислови Іменники

«Візуали»

«Кінестетики»

«Аудіали»

Бачення, горизонт, перс- Важкість, дихання, пектива, ілюзія, екран відчуття, напруження, вага, навантаження, удар, доторк, температура тощо.

Тон, слово, крик, інтонація, симфонія, мова, шепіт, голос, базікання, монолог, діалог, луна, ритм, мелодія, пісня тощо

Прикметники

Чіткий, блискучий, яскравий, кольоровий, гігантський, великий, маленький, відкритий, закритий, ізольований, вузький тощо

Чуттєвий, сентиментальний, відчутний, дратівливий, нестерпний, спокійний, міцний, спокійний, твердий, в’ялий, м’який, холодний, гарячий тощо.

Той, який говорить, глухий, німий, балакучий, мовчазливий мелодичний, нечуваний, голосний, тихий, милозвучний тощо

Дієслова

Бачити, уявляти, з’являтися, помічати, освічувати, затемняти, описувати, фокусувати, розрізняти, торкатися, ілюструвати

Торкатися, чіпати, вражати, давити, щупати. Стукати, м’яти, брати, стискати, тримати, відчувати, ворушитися тощо.

Слухати, говорити, мовчати, рикати, чавкати, кричати, шуміти, посилювати, гармоніювати, дзвонити, кликати, висловлювати, обговорювати тощо.

Словосполучення

Точка зору, кут зору, бути в полі зору тощо

Скористатися можливістю, стояти на своєму, відчувати проблему тощо.

Знаходити відзвук, звучить як, напружувати слух тощо.

Вислови

Бачити в «рожевих окулярах», «пролити світло», «показатися в істинному світлі, на перший погляд тощо

«Зсувати камінь», «розв’язувати проблему», «вбивати клин», «накласти лапу» тощо.

Кажучи іншими словами, «задавати тон», «ведмідь на вухо наступив» тощо.

21

навчання

навчання

Комунікативний тренінг (ч.2)

Лекція. Завдячуючи спостереженням за невербальними засобами спілкування нам вдається отримати великий об’єм інформації про партнера спілкування. Однак отримані дані можуть бути не зовсім достовірні, оскільки існує ймовірність, що ми могли не зовсім правильно трактувати сигнали, що надійшли. Тому для повноти інформації необхідно аналізувати як невербальні, так і вербальні засоби спілкування. Стратегія мовленнєвого спілкування – це процес побудови комунікації, спрямованої на досягнення довгострокових результатів. Метою стратегії може бути завоювання авторитету, любові, заклик до співпраці тощо. Тактика вербального спілкування – це сукупність прийомів ведення бесіди і лінії поведінки на певному етапі а рамках окремої розмови. Тактика включає в себе конкретні прийоми привертання уваги співрозмовника, встановлення контакту з ним, вплив на нього, вона може змінюватися навіть в процесі однієї розмови як на рівні інтуїції, так і осмислено. Будь-який мовний контакт з новими людьми – це відкриття потенційних можливостей, які ми повинні використовувати для нашого навчання, розвитку та побудови майбутнього. Що необхідно знати і виконувати під час спілкування? Коли ми розпочинаємо знайомство варто пам’ятати, що саме від знайомства і перших 20 секунд спілкування залежить подальший успіх комунікативного процесу з людиною, з якою ми починаємо спілкуватися. Тому при спілкуванні варто зважати на час, місце, умови за яких ви розпочинаєте спілкування, не можна забувати про вік та статус наших співрозмовників. Відповідно в колі однолітків ви можете вільно привітатися словом «привіт», тоді як в колі старших людей це має бути вже «доброго дня» (залежно від часу доби) чи «здраствуйте». Для того, щоб залучити співрозмовника до контакту необхідно зробити самі перші хвилини дивовижними, неочікуваними, яскравими. Не варто розпочинати спілкування з зауважень та критики – краще на перших порах створити позитивний емоційний настрій. Відповідно для того, щоб співрозмовнику було цікаво з вами спілкуватися треба мати необхідну для нього інформацію. Окрім чистоти мови, граматичної правильності висловлювань не можна забувати і про мистецтво красномовства. Перш за все ми повинні вміти володіти нашим голосом. Крик чи спілкування на підвищених тонах не личить нікому, оскільки виказує психологічну слабкість, що може вилитися в негативні результати спілкування, перш за все, небажання продовжувати подальше спілкування. Ми повинні бути уважними до співрозмовника, вміти його слухати і поважати його думку. У випадку неправильності якоїсь інформації треба коректно виправити, оскільки ми не знаємо мотиву помилки чи її причини. Важливо тренувати свої комунікативні здібності і не вважати, що вміння правильно спілкуватися прийде само собою. Не менш важливо вміти спілкуватися з різними кате22

В дорогу №1(9)•2009

горіями людьми, не лише зі своїми однолітками та друзями, але й зі старшими людьми. Це дозволяє значним чином розширювати свої знання та вправлятися в правильності мови, оскільки, так психологічно склалося, що при спілкуванні з незнайомими людьми ми більше контролюємо наші висловлювання. Важливо з перших хвилин спілкування створити для себе чітку картину, щось на зразок характеристики нашого співрозмовника. До цієї характеристики мають обов’язково входити спостереження про стиль спілкування та поведінки людини. Для цього треба мати хороші знання словника людей різних типів сприйняття «візуал», «аудіал», «кінестетик». Не менш важливим є також наші акторські здібності, а саме: вміння правильно реагувати на ту чи іншу ситуацію (сміятися чи не сміятися, дивуватися чи не дивуватися, що можна прочитати на обличчі), шукати найбільш доречні відповіді і ставити найдоречніші запитання, правильно реагувати на незручні для нас ситуації тощо. Знання та вміння володіти навичками ефективного вербального спілкування може значним чином допомогти в нашому житті при навчання, пошуку роботи, побудові кар’єри тощо. Дуже важливими є імена наших співрозмовників. Дуже добре запам’ятовувати той варіант звертання до людини, який вона сама ж запропонувала, це може бути прізвисько, просто ім’я, скорочене ім’я, ім’я та по батькові тощо, але для людини зручно, щоб до неї так зверталися і ми мусимо задовольнити це просте побажання.

Гра «Шушаніна Мінічна» Зараз спробуємо зіграти в гру для відпрацювання техніки запам’ятовування імен. Правила гри такі: всі сидять в колі, кожен витягує для себе папірець, на якому записане ім’я (якщо папірців більше, ніж учасників, то кожен може витягнути два папірці). Потім один з учасників запитує в свого сусіда зліва «Скажіть, будь ласка, як вас звати?» Той читає те ім’я, яке написано на папірці, наприклад «Шушаніка Мінічна». У відповідь на це перший учасник повинен відповісти будь-якою фразою, при цьому називаючи ім’я свого сусіда та те ім’я, яке записано у нього на папірці, наприклад: «Дуже приємно, Шушаніка Мінічна, з вами познайомитися» чи «Яке у Вас незвичне красиве ім’я, Шушакіна Мінічна». Після відповіді «Шушаніка Мінічна» задає запитання своєму лівому сусіду. Гліріоза Провна Вівіана Іонічна Феосенія Патріківна Беата Нифонтівна Антігона Маївна Сінклітікія Рубенівна Вестіта Євменівна Апфія Мартинівна Геласія Доромедівна Агафоксія Наркисівна Репсимія Флегонтівна Веліміра Афінодорівна

Вільгельміна Савелівна Геновіфа Ірініївна Саватія Стратоніківна Божена Гедеонівна Домітілла Ювенал’ївна Препедігна Аристідівна Єрмионія Питирімівна Левія Вуколівна Голиндуха Хрисінфівна Аста Радієва Іовілла Ієронімівна Кетевань Варнавічна

Ксапфіппа Вікулічна Мамелфа Корнел’ївна Еннафа Варсонофіївна Маркелліна Єрмілічіна Каллісфенія Гораціївна Фессалонікія Якубівна Венцаславна Вітовірвна Шушакіна Мінічна Описіфор Мелентієвич Анушаван Анушаванович Вахтар Джаджатарович 23

цікаво знати

цікаво знати

Історія грошей Гроші ніколи не псували людину, цим займався тільки його світогляд Станіслав Ронінгард

На ранніх етапах розвитку суспільства відбувався безпосередній обмін товару на товар. Спочатку це був випадковий і епізодичний обмін, коли у первісних людей внаслідок щасливого збігу обставин як от вдале полювання чи рибалка, з’являлись деякі надлишки продуктів, якими можна було обмінятись. Поступово із загальної маси товарів стихійно виділялись такі, які почали відігравати роль головних предметів обміну. Такими товарами в одній місцевості була худоба, в інших – зерно, в третіх – хутро тощо. Врешті-решт у процесі історичної еволюції товарного виробництва і товарного обміну відбувається перехід від загального товарообміну до грошової форми обміну. Подальшим ступенем розвитку грошей стало карбування металевих монет. Вважається, що перші монети з’явилися в Китаї та країнах Близького Сходу в 8-7 ст. до. н.е.

24

В дорогу №1(9)•2009

Лідійська монета, VI ст. до н. е. Це були здебільшого мідні монети. Протягом тривалого часу в обігу використовували повноцінні монети, реальний зміст яких відповідав їх номінальній вартості. До речі, слово «монета» вперше з’явилось як титул богині Юнони Монети – дружини Юпітера в 279 р. до н. е., оскільки в Римі при храмі ( Юнони – Монети ) карбувалися гроші. Залізні гроші використовували стародавні спартанці, бритти, японці, деякі африканські народи. Олов’яні вживались у стародавній Мексиці, Римській імперії, середньовічній Англії, на острові Ява. Мідні – у стародавньому Китаї та Стародавньому Римі. Свинцеві кульки використовувалися при дрібних платежах у Північній Америці. Срібні гроші широко вживались на рубежі ІІІ і ІІ тис. до н. е. в Китаї, Персії та Месопотамії. Перші золоті монети, на думку Геродота, запровадив лідійський цар Гігес ( 5 ст. до н. е. ). Спочатку злитки золота клеймили ( в Єгипті клеймо з написом фараона ставили на злитках золота вагою 14 кг, а чеканити монети почали в Малій Азії у 12 ст. до н.е.) Монети в Індії з’явилися раніше на 600 років. Протягом багатьох століть функцію загального еквівалента відігравало срібло, яке поступилося місцем золоту. Довгий час у різних країнах використовували обидва метали–срібло і золото. При цьому між ними існувало суворо визначене кількісне співвідношення. Появу праобразу паперових грошей можна віднести до І тис. до н.е. У цей час у Китаї з’явилися гроші, виготовлені із шкір білих оленів. Усі олені були у власності імператора. В 13 ст. мандрівник Марко Поло побачив у Китаї гроші, виготовлені із перетвореної в драглі внутрішньої частини деревної кори (паперу). Вони мали форму чотирикутних пластинок з особливими знаками та печатками, різну купівельну спроможність і були обов’язковими до приймання. Широкого розповсюдження паперові гроші набули лише в кінці 17 – на поч. 18 ст. на Заході вони вперше були випущені в британських колоніях Північної Америки в 1690 р. Спочатку кількість паперових грошей булла обмеженою. Однак під час війни колоній з метрополією випуск їх різко збільшився, внаслідок цього відбулося різке знецінення паперових грошей. У Західній Європі паперові гроші випускались у Франції в 1716-1721 рр. Вони функціонували у вигляді «континентальних» грошей у США з 1775 по 1780 р. В Австрії розповсюджуються з 1762 р., в Росії – з 1769, в Італії – з 1866 р. Домонгольська Русь не знала слова «гроші», найбільш давнім враженням грошей як еквіваленту обміну була худоба, а пізніше – шкіри звірів. Тому у давньоруських джерелах говориться про такі грошові одиниці як куна (куниця), векша (білка), різана, ногата тощо. Поступово хутра витіснялися з грошового обігу металевими монетами. Оскільки Давня Русь не мала у своєму розпорядженні вітчизняних джерел дорогоцінних металів, то в торгівлі широко використовувались іноземні монети (римські срібні монети, дирхеми Арабського халіфату, візантійські срібні міліарисії, динарії). Поряд з інозем25

цікаво знати

цікаво знати

ною валютою вРусі в обігу знаходидись також злитки і шматки срібла, до ХІ ст. придбали стандарту форму, стійку вагу (160 г київські і 200 г – новгородські) і стали називатися «гривнями».Назва злитку «гривня» походить від шийного срібного обруча, що був прикрасою. Співвідношення між різними одиницями обміну на основі розрахунків здійснених за Короткою редакцією «Руської Правди» виглядає так: 1 гривня = 20 нотатам = 25 кунам = 50 рєзанам = 150 векшам. В епоху найбільшої могутності Київської держави князі розпочали власне монетне карбування. Так, Володимир Святославич Великий (980–1015) випускав т. зв. «златники» та «срібляники» – золоті та срібні монети, на лицевому боці яких розміщено зображення князя з усіма регаліями, а на зворотному – княжий герб – тризуб В період занепаду Київської держави (12-13 ст. н. е.) карбування монет було тимчасово припинено, проте вже у 14 ст. монетне карбування на українських землях відновлюється. Після завоювання Галичини поляками, король Казимир III Великий (1333–1370) розпочав Київська гривня тут емісію т. зв. «квартників» (півгрошів) зі срібла та XI—XIII ст. мідних «пулів». Перші з них несуть зображення герба Галичини -крокуючого лева та напис «moneta russiae». Монета цього типу карбувались у Львові і наступниками Казимира III Людовиком Угорським (1370–1382) та його намісником у Галичині – Володиславом Опольським (1372–1378), а також при Владиславі Ягайло (1386–1434). Одночасно, останній з них карбував і т. зв. «львівські квартники» – півгроші з написом «moneta lembergensis», які випускались до 1414 р. Протягом наступних століть, коли територія України була під владою інших держав, в обігу були різноманітні одиниці розрахунків (європейські валюти на Правобережжі та рублі і низької якості срібні і мідні монети Росії на Лівобережжі). Лише утворення Української Народної Республіки (УНР), започаткувавши відродження української державності й суверенності народу, дало можливість швидко віддрукувати й оперативно доставити з Берліна українські гроші – гривні – і ввести їх в обіг. Ще й зараз висока

Срібляник Ярослава Мудрого. Лицьова – св. Георгій, зворотня – тризубець 26

В дорогу №1(9)•2009

якість паперу, технічного й художнього виконання, широке використання символіки Київської Русі роблять тогочасну гривню добре захищеною від фальшування. Гривня УНР дорівнювала 1/2 карбованця і ділилася на 100 шагів. В обігу перебували грошові знаки вартістю 10, 25, 50, 100, 250, 1000 карбованців, а також 2, 5, 100, 500, 1000 і 2000 гривень. 5 гривень випускали у Станіславі (тепер м. Івано-Франківськ). Карбованцеві купюри друкувались у Києві, Кам’янці Подільському та в деяких інших містах. Розмінна монета – шаги, випускались у вигляді поштових марок, номінальною вартістю 10, 20, 30, 40 та 50 шагів. Грошові знаки часів Української Центральної Ради, Гетьманату та Директорії УНР мають високу мистецьку вартість. У їх проектуванні брали участь відомі митці: Нарбут, Модзалевський, Красівський, Приходько, Романовський, Середа, Краловський.

100 гривень Української Народної Республіки, 1918 Після встановлення на українських землях більшовицького режиму, а згодом і включення їх до складу СРСР тут були поширені знаки радянського зразка. На західноукраїнських землях у міжвоєнний період використовувались гроші держав, до складу яких вони входили: у Галичині польська марка, а з 1924 – злотий, що дорівнював 100 грошів, на Закарпатті – чехословацька крона, яка ділилася на 100 геллерів, а на Буковині – румунська лея, що складалася з 100 бані. Після відновлення державної незалежності України 1991 р. взято курс на запровадження в обіг власної грошової одиниці – гривні, яку було введено у вересні 1996. Проте потягом 1992–1996 рр. на території незалежної України була введена тимчасова перехідна валюта – купоно-карбованці. (за матеріалами інтернет-видань) Підготували: ст.пл.вірл. Христина Міщій, ст.пл. Олена Міщук, ШОК 27

нові думки

нові думки

Пласт і брудні папірці Як ви собі це уявляєте – діти і гроші? Це взагалі законно? Ми – не комерційна організація! Що я скажу батькам свого юнацтва? Як я можу сказати дітям, щоб вони заробляли гроші, коли в них є музика, спорт, танці, співи?

Економічна ділянка Пласту викликала чимало дискусій останнім часом, особливо з прийняттям змін до програми проб. Тема справді важлива, актуальна і потребує обговорення. Такі питання природні, коли ми стикаємося з чимось новим і не знайомим, коли не знаємо що з цим робити. Спробуємо з’ясувати все разом. Одним з основних завдань Пласту, попри все, є виховати доброго громадянина, свідомого, з активною життєвою позицією, який знає чого хоче і вміє цього добитися. Не лише бачить красу світу, але й вміє її примножувати. Інакше кажучи, підготувати людину до життя в реальному суспільстві. Ми не лише повинні запалювати ідею в серцях нашого юнацтва, а й давати розуміння як цієї мети досягти. Скільки існує Пласт і 14 точок пластового закону, стільки там є пункт – пластун ощад28

В дорогу №1(9)•2009

ний. І, мабуть, не дарма. Не варто сприймати закон механічно і надто буквально. Очевидно, що тут йдеться не лише про те, щоб купувати шоколадку на 50 метрів далі, але на гривню дешевше. Хтось із сильних світу цього сказав: економіка – як ванна з водою, неможливо налити з однієї сторони гарячу воду, а з іншої – холодну. Не залежно чи розуміємось ми на ній чи ні, вона на нас впливає, на умови, в яких ми живемо, як результат на наш настрій, на нашу самооцінку і відчуття впевненості в собі. Це не означає, що всі повинні ставати економістами чи щоранку читати Financial Times і тим більше зациклюватися на грошах. Мова йде про загальну економічну культуру. Байдуже хто ви за освітою, вподобаннями чи професією, важливо ж вміти читати, поводитися серед людей, користуватися компом, так само як і вміти обходитися з грішми. Хоча б для того, щоб забагато про них не думати. На шляху таких ніби очевидних речей стоять багато перепон. Мабуть найбільша з яких – наша радянська психологія. Далеко не всі навіть пам’ятають ті часи, але пропаганда працювала непогано, і штампи у мисленні залишилися досі. Проте для українців завжди були притаманні господарскість, працьовитість і ощадність. І ми повинні допомогти нашому юнацтву сформувати правильне і здорове ставлення до грошей, як до міри праці і до їх призначення. Бо як сказав Д. Рон: «Ключовий фактор, який визначає ваше фінансове майбутнє – не економіка, а ваша особиста філософія». Нащо нам гроші? Перш за все це найпростіші витрати, які необхідні для повноцінного пластування: однострій, щоквартальна вкладка, вкладка на гурткові та курінні майстерки, мандрівки та табори. Можливо, впроваджуючи таку систему, ми заслужимо прихильніше ставлення батьків дітей, в чиїх сім’ях сутужніше з грішми. Навіть, новацтво має свою членську вкладку заробити. З цього приводу Тоня Горохович висловилась чітко: «слід постійно наломлювати новаків до цього, що вкладку вони мають самостійно придбати, а не брати з маминої торбинки. Бо тоді мама платить вкладку, а не новак… треба впоювати новацтву поняття, що найбільш буде корисною вкладка тоді, коли новак на неї заробить самостійно». По-друге, це наші акції – чи це відвідини дитячого будинку чи вечір бардів, вшанування пам’яті Шухевича чи висадження дерев. Якими би благородними не були наші наміри, чого ми варті коли ми не можемо їх реалізувати? Не можна завжди сподіватися на когось: на спонсорів, міську владу чи міністерство. Треба виховувати в собі самостійність і зарадність. Дрот у посібнику «Життя в Пласті» писав: «Коли твої родичі так маючі, що ти не потребуєш заробляти на удержання, то саме задля Пласту мусиш подбати про нагоду до зарібку». Саме тому МРСК прийняв зміни до програми юнацьких проб. Проби, будучи напрямними розвитку особистості пластуна не можуть не охоплювати такий суттєвий і важливий аспект життя. Де взяти гроші? «Найлекший спосіб заробітку – писав автор фундаментальної праці «Пластовий гурток» Євген-Юлій Пеленський – це ощадність. Змалку вчіться видавати менше грошей ніж заробляєте. Заощаджені гроші складайте в пластових кооперативах. Коли бажаєте щось мати, то перше складайте собі рати, а потім цю річ купуйте, навпаки дуже виїмково або ніколи». У першому більшому пластовому посібнику «Життя в Пласті» (1921 рік) Дрот писав: «Щоби щадити, мусиш уміти заробити. Хто дістає гроші даром, цей 29

звичайно не вміє оцінити вартости гроша, не вміє найти міри у видаванню його і очевидна не може як слід обчислятися з своїм доходом…Старший пластун Степан Бандера, до своєї Третьої Проби долучив Посвідку: «Остсим посвідчуємо під словом чести що Бандера Степан, розвідчик II к.Ст.Пл. ім. І. Богуна в Стрию за заощаджені гроши купив собі однострій та мандоліну». Щодо решти способів, то їх є дуже багато, в тому числі перевірених, і я навмисне їх не перелічуватиму. Придумати як можна, справа в бажанні і ставленні. Коли справді бракує ідей, то треба пошукати в неті, з кимсь порадитися, обмінятися досвідом. Просто не треба сумніватися. Це під силу кожному. Є декілька важливих аспектів, які потребують особливої уваги. По-перше, мета заробітку. Вихованка рівненського Пласту Тоня Горохович розглянуда дане питання у статті «Господарське виховання у новацтві»: «Господарське виховання не може бути само в собі ціллю. Воно, хоч як важливе, але мусить бути підпорядковане основним напрямним пластового виховання, що зводиться до Трьох Головних Обов’язків. Пам’ятаймо, що пластовий виховник дбає не тільки про те, аби новаки навчилися заробляти й щадити гроші, але, щоб вміли радо ті гроші дати на добру ціль, щоб вміли інтеліґентно ними господарити. Зматеріялізований світ, серед якого живемо, крив в собі багато небезпек, що підточують основи всякого морального виховання» Важливим є не лише результат, а й сам процес, бо в його ході ми виховуємо такі риси, як ініціативність, організованість та особисту і соціальну відповідальність в наших дітях. Варто окремо згадати і про ставлення батьків. Воно може бути різним. Від байдужості, нерозуміння до заперечення та надмірної опіки. Але, якщо ви звикли співпрацювати з батьками, то зможете все пояснити, озброївшись необхідною інформацією. «Труднощів можна сподіватись від деяких батьків пластової молоді, бо через їхню любов до своїх дітей вони можуть виявити готовність самі оплатити потрібні суми замість того, щоб їхні діти зайнялись справою пластового заробітку, або відкинути цю ідею, як неактуальну чи звільнити від неї своїх дітей. У такім випадку треба батьків переконати, що крім наглядної користи пластового заробітку для їхніх дітей, ми, виховники, виробляємо в пластунів рису зарадности й цілеспрямованости і цим в них плекаємо почуття обов’язку, самопомочі та помочі ближньому» Д.Попадинець І останнє, але далеко не найменш важливе – це ставлення виховників. Перший пластовий заробіток є надзвичайно важливим для вашого юнацтва. Від його успіху залежатиме їх відношення не лише до подібних акцій в Пласті, а, можливо, у житті загалом. Тому, якщо ви не хочете травмувати свій гурточок, серйозно підготуйтеся до цієї справи. Існує вишкіл, багато доступної інформації та досвідченіших виховників.

6.11.2009 р. Б. Ст.пл.вірл. Марта Федьків, Ті Вимоги проб На ступінь учасника/учасниці: Сплачує членську вкладку з власного заробітку прин. 1 рік. На ступінь розвідувача/розвідувачки: Спільно з куренем проведе пластовий заробіток для реалізації курінної акції. Подбає про вдале використання/ збереження зароблених/ зекономлених коштів. на ступінь скоба/вірлиці, як один з варіантів здачі проектів у розділі «Провідництво»: Залучить курінь/молодший гурток до пластового заробітку; 30 В дорогу №1(9)•2009 Спільно з куренем організує і проведе пластовий заробіток для благодійної чи суспільно-корисної акції;

ігри

нові думки

Пограємо? Ці забави допомагають створити неформальну атмоферу. Корисні вони і у ситуації, де багато юнаків зустрілися вперше. Щонайменше 2-3 такі гри повинен знати кожен виховник.

Таємний знак

Один з гравців повинен вийти за двері, а всі інші в цей час домовляються про таємний знак. Це може бути слово або жест. Після цього запросіть детектива назад. Детектив ставить найрізноманітніші запитання, а гравці по черзі відповідають на них. У кожній відповіді гравці повинні використовувати таємний знак. Наприклад, на запитання: «Коли ти народився?» «Вмієш робити стійку на одному вусі?» «Не бачили тут одноокого тигра?» відповіді можуть бути наступними «Народився я в 1989 році, тієї лютої зими, коли повимерзало багато дерев». «Стійку на одному вусі я зроблю легко, але для цього мені буде потрібний дубовий стілець». «Прокульгував тут однооокий тигр, по всьому було видно, що загнав собі в лапу тріску». Гравець-детектив має проаналізувати всі відповіді і визначити, що всі відповіді об’єднує. У нашому випадку таємний знак – якесь дерево. У кожній відповіді повинна була бути присутня якась річ з дерева. Чим швидше відгадає детектив таємний знак, тим краще. Детективом найвищої кваліфікації стане той, хто вгадає таємний знак, використавши найменшу кількість запитань.

Гра робінзона

Гравці діляться на команди. Якщо гравців четверо – кожен грає самостійно, якщо десять – по двоє, якщо курінь – по гуртках. Виховник почне: «Уявіть, що ваш корабель затонув посеред Тихого океану. Вам пощастило дістатися до безлюдного острівця. Ви стоїте на березі під пальмами і не маєте з собою нічого, крім власного одягу. Ви чимчикуєте навколо острова і несподівано захоплено завмираєте: перед вами лежить металічна кастрюля, яку викинув прибій. Кастрюля алюмінієва, побита, але без жодної дірки. Для чого вам ця річ згодиться? Протягом п’яти хвилин ви повинні записати варіанти того, як за допомогою цього предмету ви зможете вижити на острові. За кожен спосіб використання, на який не претендують ваші суперники, дістанете 2 бали. Якщо ідея повторюється не лише у ваших відповідях, дістаєте 1 бал».

31

Через 5 хвилин команди зачитують свої відповіді. Якщо гра сподобалася, спробуйте ще раз. Але цього разу Робінзон натрапить на іржавого ножа. Що з ним можна зробити? Якщо буде бажання учасників спробувати ще, то Робінзон може знайти, наприклад, кілька метрів линви.

Гурткова байка

Виховник пише перший рядок вірша і передає наступному гравцеві. Той має прочитати написане і нижче дописати ще 2 рядки. Перший з них повинен римуватися з рядком виховника, інший гравець пише в довільній формі. Далі юнак закладає папір в такий спосіб, щоб можна було прочитати лише останній рядок і передає папір сусідові. Сусід має прочитати останній рядок, додасть до нього один рядок власного вірша, який з ним римується і один рядок у довільній формі. Тоді загне папір так, щоб наступний гравець міг прочитати лише останній рядок. Так папір переходить від гравця до гравця, поки не повернеться до виховника, який і прочитає колективне твориво з відповідною інтонацією.

Таємничий знайомець

Один юнак виходить з кімнати. Решта гравців сідає в коло. Кожен уважно повинен подивитися на свого сусіда праворуч. Саме він і виконуватиме роль «таємничого знайомця». Запросіть до кімнати гравця і скажіть йому, що ви загадали когось із присутніх. Нехай «жертва» розіграшу спробує дізнатися, хто ж цей «таємничий знайомець», задаючи запитання гравцям. Питання можуть бути будь-які, лише не можна двічі підряд запитувати одного й того ж гравця. Абсолютно невідповідними виявляться відповіді на перші ж запитання. Спантеличений цією смішною плутаниною гравець, як правило, лише після багатьох запитань здогадується, що кожен говорить про свого сусіда. Замінивши гравця, повторіть гру. Домовтеся, що зараз «таємничим знайомцем» для кожного гравця буде він сам.

Близько, а взяти не легко

На стілець покладіть яблуко чи цукерку – це приз тому, хто зуміє його взяти. А взяти нелегко: двоє тримають за кінці шнур із зашморгом посередині. Зашморг, хоч і великий, але його можуть затягнути, як тільки хто-небудь просуне у нього руку, щоб забрати приз. За цієї умови не кожен зуміє узяти приз і з ним витягти руку із зашморгу.

Правда і неправда

Ведучий пропонує уявити, що всі вони випили чарівний напій. Хто його вип’є, обов’язково скаже два рази правду, а один раз збреше. Кожен гравець по черзі повинен сказати про себе три речі, дві з яких будуть правдою, а одна неправдою. Решта гравців намагатимуться відрізнити, образно кажучи, зерно від полови. Гра дозволяє гравцям краще пізнати одне одного. Кожен може побачити те, наскільки реально він оцінює інших.

32

В дорогу №1(9)•2009

ігри

ігри

Ігри-тренінги Пропонуємо вам ознайомитися ще з одним різновидом ігор. Це ігритренінги. Їхньою особливістю є те, що вони, у порівнянні з «простими» іграми, є більш тривалі, а крім того, потребують від своїх учасників попередньої підготовки. Пропоновані тут ігри-тренінги спрямовані на вироблення в юнацькому гурті досвіду вирішення спільних завдань. Ігри проводяться в два етапи: Перший етап: • оголошується тема гри; • пропонується перелік необхідної літератури; • чітко з’ясовуються обов’язки кожного члена гри; Другий етап: • перед грою проводиться тестування для визначення міри готовності учасників; • проводиться гра-тренінг.

Суд

У центрі гри – розгляд судової справи всім відомого літературного героя. Наприклад, справа про вбивство Отелло своєї дружини Дездемони, позов бабусі і Червоної Шапочки до сірого вовка тощо. Етап 1. Для проведення судового засідання необхідно вибрати обвинуваченого, потерпілого, свідків, а також офіційних осіб, що вестимуть справу. Слід обрати трьох суддів (один з них головний), прокурора, адвоката, присяжних засідателів. Свідки у своїх виступах можуть представляти документи і факти, якщо мова йтиме про якусь історичну особу. Нагадаємо головні функції учасників судочинства. Весь процес суду, взаємодія конфліктуючих сторін здійснюється під керівництвом судді. Прокурор – сторона звинувачення, адвокат – захисник, присяжні засідателі – представники народу, що виносять вердикт, на основі якого суд проголошує остаточний вирок. Завдання до початку гри: вивчити досконало, використовуючи необхідні матеріали і літературу, явище чи історичну особу, яка буде предметом су33

ігри

ігри

дового розгляду. При підготовці до гри, гравцям необхідно враховувати роль, яку вони будуть виконувати. Етап 2. Починається судове засідання. Кожен учасник гри повинен назвати роль, яку він виконує. Судді займають свої місця. Праворуч – прокурор, зліва – звинувачений і його адвокат. Перед присутніми – стіл, куди викликаються свідки. Суддя відкриває засідання. Спочатку надається слово прокурору, за ним виступає адвокат. Судді ставлять їм запитання. Опитуються свідки і обвинувачений. Спочатку питання ставлять судді, потім їх можуть задавати прокурор і адвокат. Суддя проводить засідання і слідкує за збереженням законності й порядку. Далі мусить бути винесений вирок. Судді та присяжні засідателі повинні бути абсолютно неупередженими. Не забувайте, що суд умовний, тому й покарання звинуваченого повинно бути оригінальним.

Детектив Гравцям пропонується зануритися у жанр детективних історій. Для початку потрібно створити заплутану й таємничу справу. Грають дві команди, кожна, з яких пропонуватиме до розгляду свою справу, а також виступить у ролі детектива з метою розгадати логіку подій протилежної команди. Етап 1 Кожна команда за тиждень до гри придумує свою детективну історію. Бажано, щоб у справі приймали участь всі гравці команди. Гравці виконуватимуть ролі злочинців, свідків та потерпілих. Якого характеру можуть бути справи? Будь-якого. Звичайно, гумористичні, але бажано, ще й незвичайні. Про завдання може знати лише автор і той, кому воно призначене. Але вважайте, що на запитання команди противників гравці зобов’язані давати лише правдиві відповіді. Тому не всі гравці повинні мати повну інформацію про суть справи. Під час розслідування доведеться відповісти на запитання про дату і час виконання окремих завдань. Тому всі, хто виконує ці завдання, повинні фіксувати дату і час виконання завдань. Етап 2 Зараз у всіх на очах трапиться детективна подія століття. Розділіть гравців на дві команди. Кожна з команд представляє власну детективну історію століття і пропонує іншій команді місце скоєння злочину, те, де знаходяться докази злочину, а також декілька свідків й осіб, причетних до того, що сталося. Серед останніх – по34

В дорогу №1(9)•2009

терпілий, його сусіди, знайомі, а можливо, і сам злочинець. На місці події повинні залишитися докази і сліди. Отож, до справи. Чим заплутаніше і незвичайніше, тим краще. Ситуації пропонуються кожною командою по черзі. Проводячи слідство, команда вивчає докази, опитує свідків. В кінці команда повинна представити лише одну версію злочину. Для полегшення праці командам необхідно буде обрати головного слідчого і різних експертів. Умови розслідування наступні: потрібно ставити мінімальну кількість запитань команді суперників. Команда детективів задає запитання, команда відповідачів дає виключно правдиві відповіді. Ведучий, він же суддя, рахує кількість поставлених запитань. Після розслідування детективних історій обох команд, суддя виголошує скільки запитань було задано кожною командою для з ясування справи. Визначається також найкраще запитання, яке привело до розкриття злочину. Крім того, голосуванням визначається найкращий детектив всіх часів і народів.

Надзвичайна ситуація Етап 1. Уявіть собі ситуацію: ви мирно мандруєте зі своїми друзями і несподівано земля втікає у вас з під ніг – в прямому значенні цього слова. Землетрус? Аварія? Катастрофа? Перед вами постала нестандартна ситуація. У таких ситуаціях виживають сильні духом, котрі не втрачають спокою і рішучості. Вам вже не до дискусій – існує реальна загроза вашому життю. Спробуємо змоделювати екстремальну ситуацію. Хто візьметься за керівництво колективом? Хто зможе заспокоїти тих, хто втратив контроль над собою? Хто може забезпечити медичну допомогу? Багато залежатиме від того, хто візьме на себе загальне керівництво. В кожному колективі є люди дії, а є люди більш схильні до обдумування ситуації. Командам потрібно попередньо продумати можливі варіанти катаклізмів і розподілити ролі. Крім того, необхідно обрати журі. Найважливіше, щоб кожен учасник гри уявляв характер своєї ролі, її завдання й можливості. Етап 2 Життя могло б бути спокійним, якби журі не поставило вас перед фактом, що на вашому шляху трапилася надзвичайна пригода. Відлік часу пішов на секунди. Яка команда швидше зможе знайти вихід з надзвичайної ситуації, хто, не впадаючи у паніку, чітко виконуватиме керівний план, якраз і може сподіватися на те, що виживе. Через короткий проміжок часу журі оцінює рівень спільної дії команди в екстремальній ситуації.

35

мистецтво

Лицедійство Захоплююча і водночас складна справа – ставити з юнаками п’єси. Спробуєте себе в ролі режисера? Це не означає, що ви все будете робити самостійно. Але уявити собі всю постановку, нафантазувати її образ ви просто зобов’язані. Почніть від того моменту, коли в залі гасне світло, з перших сценічних звуків і до опускання завіси. Спробуйте все передбачити і врахувати. Вибираючи п’єсу, добре зважте, чи справляться юнаки з виконанням ролей: ви ж бо хочете, аби глядачі вірили вам, переживали разом з дійовими особами. Спершу прочитайте юнакам п’єсу вголос, викличте їх на бесіду про почуті події, про людей, які беруть участь в цих подіях. Визначте спільно головну думку, ідею, заради якої й була написана ця п’єса і яку юнаки повинні донести до глядача. Обговоріть кожну дійову особу, її значення в п’єсі, ставлення до інших дійових осіб, характер, звички, зовнішність, як складалося її життя до появи у виставі. Обговоривши з юнаками, який персонаж і для кого підходить найбільше, відповідно до цього розподіліть ролі. Не можна репетирувати всю п’єсу одразу, лише по окремих діях. Кожну дію розбийте на яви. Поява нової дійової особи – початок нової яви, щось трапилося – нова ява, нічого зовні не змінилося, але герої на сцені заговорили про щось нове – це нова частина. Спочатку робота відбувається за столом. Усі читають свої ролі, сидячи на місцях. Стежте за тим, щоб актори уважно слухали один одного: від цього виникне почуття єдності, їм захочеться не лише сидіти, а й рухатися, вставати з місць, підходити один до одного. Це й буде початком нової стадії роботи – репетиції з рухами вже не за столом, а в кімнаті, де всі речі розставлено так, як вони стоятимуть на сцені під час спектаклю. Починати працювати в кімнаті можна тоді, коли юнаки засвоїли текст. Спочатку актори діють на майданчику так, як кожному зручно, як кожному хочеться. Разом з ними ви уточнюєте й закріплюєте мізансцени. Мізансцени не повинні бути випадковими. Мізансцени мають виявляти характер і настрій кожної частини, взаємовідносини всіх дійових осіб. Кожний перехід, кожна зміна мізансцени мають відбуватися не «просто так», для різноманітності, а виправдано, відповідно до завдань кожної дійової особи. Ось ще кілька порад, які будуть вам корисними: 1. Глядачі повинні бачити всіх дійових осіб. Стежте, щоб актори не закривали один одного.

36

В дорогу №1(9)•2009

2. Не дозволяйте, щоб дійові особи довго лежали або сиділи на підлозі. Якщо за ходом дії доведеться лежати на землі, влаштуйте на сцені підвищення, наприклад, пагорб.

3. Не засмічуйте сцену зайвими речами. Тут повинно бути лише те, що допомагає виконавцям грати. Готуйте оформлення для спектаклю одночасно з репетиціями. Призначте відповідальних за декорації, за костюми, за реквізит (речі котрі потрібні в спектаклі), за освітлення, за шумові ефекти. Кожний відповідальний підбирає собі команду з тих, хто цікавиться його частиною роботи, і разом з ними підготовляє все до спектаклю.

4. Перед останньою, генеральною репетицією, проведіть «монтувальну» репетицію, тобто репетицію всіх перестановок під час дії та в антрактах, із світлом, музикою й шумами, з усіма необхідними речами, але без тексту.

5. На генеральній репетиції все має бути так, як на спектаклі. На репетиціях вимагайте від виконавців виправлення недоліків, помічених вами. У випадках, коли у виконаців виходить не зовсім по-вашому, але теж добре, внесіть зміни до свого плану. Не переривайте ходу репетиції з усякого приводу, а під час репетиції записуйте свої зауваження кожному виконавцеві і в перерві пояснюйте їхні помилки й недоробки.

6. Кожному з учасників ви повинні вміти дати пораду, поставити завдання. Для цього ви повинні добре знати саму п’єсу і все, що до неї стосується. Вивчайте епоху під час якої відбувається дія.

7. Призначте з юнаків помічника режисера, який стежить за тим, щоб усе було готове для кожної репетиції; він під час спектаклю – господар на сцені, тобто керує спектаклем. Ви дивитесь виставу із зали: так вам видніші недоліки й недоробки. Після кожного показу п єси обговорюйте його разом з учасниками. Прагніть до того, аби кожен наступний спектакль був кращий від попереднього.

8. Грати спектакль для тих самих глядачів більше як два рази не можна. Але вдалий спектакль має право на довше існування, тому ви можете показати його на загальностаничному святі, перед батьками, виступити в сирітських будинках тощо. Ми розпочинаємо знайомство з акторськими іграми зі збірки Сергія Гіппіуса «Гімнастика почуттів», які допоможуть вашим юнакам розвинути артистичну сміливість і власну характерність. ЦЕРЕМОНІЯ Зараз ми зустрінемо чародія одного з диких племен. Потрібно строго дотримуватися етикету, який прийнятий на його батьківщині. При його появі всі мають впасти на коліна, протягнути до нього руки, з відкинутою головою голосно заспівати «О-о-о!». Він обійде всіх, торкнется до потилиці кожного, – потрібно схилити голову і тихо проспівати «І-іо». Під час церемоніалу потрібно намагатися від гравців повної віри всіх в ці обставини, логіки і послідовності дій. ЯПОНСЬКИЙ СТІЛЬЧИК Юнаки сидять на стільчиках і по сигналу виховника різко змінюють положення свого тіла на стільці. Потім пояснюють чому вони сидять саме в такій позі. ЦЕ НЕ КНИГА По колу пускається книга. Що вона означає – кожен придумує сам: капелюх, змія, торт, динаміт. Отримавши названий предмет, юнак відповідно поводиться з ним, а потім передає своєму сусіду і говорить інше значення предмета. КОРОБКА З БІСЕРОМ Ця вправа тренує безпреревність, логічну послідовність уявних дій, їх завершеність.

37

Уявіть собі, що у вас на колінах коробка з бісером. В ній різні відділи – червоний бісер, блакитний, жовтий і білий. Візьміть уявну нитку і нанизуйте на неї бісер: 3 блакитних, 1 жовту, 1 білу, 2 червоні, 1 білу і знову 3 блакитні… ВИБЕРИ ПАРТНЕРА Ця вправа вчить спілкуватися за допомогою очей. Виберіть собі пару і дайте йому це зрозуміти так, щоб ніхто в колі не помітив цього. Спробуйте покликати іншу людину, не рухаючи очима, бровами, повіками, віями. Спробуйте погодитися на його пропозицію, відмовитися. А тепер на 1, 2, 3 біжіть один до одного. ТІНЬ Ця вправа вчить проникати в думки людини, відчувати її фізичний стан. Розділіться на пари. Перший буде Людиною, яка ходить по кімнаті ніби по лісу, збирає гриби, ловить метеликів. Другий – його Тінь, яка ходить за спиною Людини і повторює не тільки рухи, а й його міміку, самопочуття. Прислухайтесь і придивіться! Всі сидять. Один відходить у куток, одвертається до стіни і заплющує очі. Другий проробляє в кімнаті кілька дій та переходів: дійде до дверей, відчинить їх і причинить, вийме ключ, покладе його на підвіконник, пересуне стільці, пересадить кількох юнаків тощо. Перший повинен дуже уважно прислухатися до того, що відбувається. За сигналом він обертається, оглядає кімнату, помічає зміни, приводить усе в порядок і потім сам повторює всі дії другого, зберігаючи їх послідовність. Художник Хтось із юнаків – «художник». Він підходить до стіни і «малює» на ній паличкою. Всі уважно стежать за кожним його рухом і намагаються вгадати, що він малює. Якщо вони не можуть одразу вгадати, то самі по черзі стають на місце «художника» і відтворюють по пам’яті послідовність рухів його руки. Це допоможе відгадати їм намальоване. Згадайте! Запропонуйте кожному з юнаків точно пригадати, де він був і що робив в минулу п’ятницю о 20 годині. А о цій же порі місяць тому? А дві години тому? А коли він читав останнього разу і яке було останнє слово в книзі? Коли останнього разу тримав в руках квітку і яка це була квітка? Коли і яку пісню останню чув по радіо? Ставлення Візьміть олівець. Спробуйте ставитися до нього по різному. Спочатку – як до звичайного старого олівця; потім – як до дуже красивого олівця, про який ви давно мріяли; потім – як до старовинного музейного олівця, що належав самому Сковороді; як до олівця, що дорогий вам як пам’ять. Невидимки Метою гри є дати можливість дітям уважно простежити і запам’ятати, як користуються голкою, молотком, праскою, пилкою, як грають у м’яча, як читають книжку, миють посуд. Наприклад: хтось з гравців буде кравцем. Він повинен взяти в руки важку праску і розгладити тільки що пошитий костюм. Спочатку з праскою відбуватимуться всілякі смішні непорозуміння: вона ставатиме то легшою, то важчою, то буде сплющуватися немов гумова. Підставка до праски буде постійно змінювати своє місце. Всі юнаки повинні уважно стежити за кравцем і фіксувати всі його помилки. Різновид цієї гри – гра в магазин. Покупець каже назву покупки продавцеві на вухо. Продавець відпускає крам, а який це крам, повинні здогадатися всі інші з його дій.

38

В дорогу №1(9)•2009

мандрівки

мистецтво

Не дай собі засохнути! Порушення водно-сольового балансу в організмі людини під час мандрівки горами

Зазвичай, складаючи меню, ми рахуємо калорії, дехто ще намагається збалансувати співвідношення білків, жирів і вуглеводів, хоча багато мандрівників беруть харчі так би мовити на «око». Що є, те є, і тут кожен сам собі господар. Проте, є момент в харчуванні людини, про який дуже мало хто знає, тому декілька слів про водно-сольовий баланс організму людини.

39

мандрівки

Ще з уроків біології і анатомії в школі ми мали б пам’ятати, що для справного функціонування організму людини потрібні – білки (як будівельний матеріал, а потім джерело енергії), жири (енергія і будівельний матеріал), вуглеводи (енергія), вітаміни (для всього, що тільки можна придумати), мінерали (будівельний матеріал, проходження різних процесів в організмі), вода (щоб все то діло розчинити). Їжу беремо з собою, з водою теж би мовити проблем в Карпатах немає, за вітаміни теж ніби не забуваємо, а от з мінералами – завал. Ви можете мені заперечити, що в житті ми про них не думаємо і все ніби добре, а тут на тобі, про якісь мінерали заговорив. І будете праві, що стосується повсякденного життя. Проте в горах ситуація зовсім інша. Поясню в чому тут справа. Теза 1 Мінерали – це важливі харчові елементи, які повинні надходити в організм людини регулярно, тому що вони потрібні для багатьох функцій, насамперед для росту і правильного розвитку органів, для кращого функціонування головного мозку та імунної системи. Теза 2 Мінерали не дають енергії, але приймають участь у процесах травлення, засвоєння їжі, виділення енергії з їжі, крім того ще у дуже багатьох процесах. Теза 3 Мінерали отримуємо разом з їжею та водою. Отож мандруючи горами, ми перегріваємось і починаємо пріти. Разом з потом з організму виділяються солі. Тому власне піт і є солоний. Щоб втамувати спрагу ми п’ємо чисту гірську воду. Ось тут увага! Гірська вода містить дуже мало солей!!! Чому? – це або дощова або тала снігова вода, яка стекла по схилах і ще не встигла насититися солями. Ми п’ємо цю воду і звісно пріємо далі. Піт продовжує залишатися солоним! Мінерали продовжують виводитися з організму, не надходячи туди із зовні. Ми готуємо їжу на прісній воді і знову організм недоотримає своєї порції мінералів. Скажете дурниця? Тоді подивіться на гуцулів – у них майже у всіх кришаться і випадають зуби ще в молодому віці – ось вам недостаток фтору. Серед жителів гір зустрічається багато дітей з Гірська вода містить дуже мало солей, адже розумовим відставанням – ось це дощова або тала снігова вода, яка стекла по вам йод. схилах і ще не встигла насититися солями П’ять – шість днів безфторо40

В дорогу №1(9)•2009

мандрівки

вої дієти для зубів не зашкодять, бо організм має запас міцності і резерви. Проте інтенсивно виводиться із організму хлор, що є складовою шлункового соку і приймає безпосередню участь в регулюванні рідинного балансу організму. Крім того калій, натрій, кальцій, магній – всі ці мінерали в більш як достатній кількості містяться у воді, але в гірських потоках їх майже нема! Наш організм звикає отримувати ці елементи разом із водою і продовжує казати – пий воду там є мінерали і порятунок. Що більше води ми п’ємо – то тим більше разом з потом виводимо мінерали. Наслідки можуть трагічними, бо погіршується пам’ять, слабне увага, з’являються судоми і втома і це тоді, коли ми маємо бути пильними, обережним і сконцентрованими. Під час мандрівки горами настійно Першими ознаками недорекомендую трішки пересолювати їжу стачі солі в організмі є м’язові судоми (калій відповідає за скорочення м’язів), запаморочення, нудота і втома. Для відновлення сольового балансу слід випити 500 грам води з розчиненою щіпкою солі («Виживання по методах САС» Дон Мілер, під ред. А.Е.Тараса, с34-35). А ось які рекомендації дає Державна санітарно-епідеміологічна служба України Міністерства охорони здоров’я України: п. 6.22. Для профілактики порушень водносольового балансу у тих, хто працює в умовах мікроклімату, що нагрівається, необхідно забезпечувати компенсацію рідини, солей (натрій, калій, кальцій та ін.), мікроелементів (магній, мідь, цинк, йод та ін.), розчинних в рідині вітамінів, які виділяються з організму разом з потом. ( підприємства чорної металургії. Державні санітарні правила. ДСП 3.3.1.038-99) Пам’ятаю колись прочитав, що у мандрівників, які багато мандрують горами, або джунглями починається проблема з травленням (по простонародному – швидка Настя). І виліковується вона дуже швидко і майже відразу – хворому дають ложку солі :). Я завжди беру в гори багато кухонної солі, спецій і приправ. І всім учасникам настійно рекомендую трішки пересолювати їжу. Крім того багато солей і мікроелементів мають консерви з морепродуктами. Тому їм в першу чергу віддаю перевагу перед тушківкою. Намагаюся також не зловживати водою. Сподіваюсь пояснив просто і доступно. ст.пл. Олег Гетун 41

мандрівки

Для тих хто знаються добре на хімії, біології і медицині прошу вибачення за деякі перекручування в термінології і визначеннях. Це було зроблено свідомо, щоб не перевантажувати непідготовлених людей зайвою і непотрібною інформацією. Навіщо не біологу знати принцип роботи натрій-калієвого насосу для клітин живих організмів? :) В разі запитань чи доповнень прошу писати на e-mail: fez412@ukr.net.

Корисні для організму мінерали Мінерали Кальцій (Ca)

Користь для організму Кістки, зуби, серце, кров.

Хлор (Cl)

Магній (Mg)

Регулювання рідинного балансу, необхідного для шлункового травлення. Фізична діяльність, здатність підтримувати постійну температуру тіла. Серце, м’язи і кістки.

Фосфор (P)

Зуби і кістки, енергія.

Хром (Cr)

Обмін речовин, підтримка нормального рівня цукру у крові. Нервова система, низький рівень холестерину, ріст волосся. Регулювання обміну речовин, ріст і розумовий розвиток дітей. Кістки і хрящі, обмін речовин. Кістки і зуби, запобігання карієсу. Синтез кров’яних тілець та інсуліну, ріст. Уповільнення старіння і дегенерації кліток тканин. Розвиток кісток і хрящів. Ріст, метаболізм холестерола. Зміцнення кісток і зубів, зменшення алергічних реакцій. Зір, загоєння ран, робота простати, здорове волосся і його ріст.

Залізо (Fe)

Мідь (Cu)

Йод (J)

Марганець (Mn) Молібден (Mo) Нікель (Ni) Селен (Se) Кремній (Si) Олово (Sn) Ванадій (V)

Цинк (Zn)

42

В дорогу №1(9)•2009

Міститься у продуктах Молочні продукти, соєві боби, горіхи, зелені овочі. Кухонна сіль.

Тельбухи, м’ясо, горіхи.

Банани, зернові, хліб, горіхи, бобові. Хліб, молоко, м’ясо, яйця, картопля. Продукти із зерна грубого помелу, картопля, овочі, фрукти, горіхи. Зернові продукти грубого помелу, горох і бобові, гриби. Риба, молоко, яйця, кухонна йодована сіль. Вівсяна крупа, земляний горіх, мигдаль. Продукти із зерна грубого помелу, горох і бобові. Овочі, хліб, зернові. Зернові, горіхи, молоко, яйця, риба, м’ясо. Шпинат, зелені овочі.

Шпинат, гриби, устриці.

М’ясо, риба, печінка, яйця, молочні продукти.

“Єдиний спосіб навчитися керувати - керувати”. Джей Ентон

“Світ ділиться на тих, хто робить справу, і тих, хто отримує похвалу. Постарайтеся, якщо зможеш, належати до першої категорії. Там набагато менше конкуренції”. Морроу Дуайт

“Деякі люди, бачачи речі такими, які вони і є, запитують: “Чому так?” Я бачу речі такими, якими вони ніколи не були, і запитую: “Чому б і ні?” Шоу Бернард

“Ти гарний рівно настільки, наскільки гарні люди, яких ти наймаєш”. Крок Рей, засновник мережі McDonald’s “Ніколи не пізно стати тим, ким ти міг би бути”. Эліот Джордж

“Справжнє лідерство припускає терпляче ставлення до критики й завзяте прагнення до досягнення бажаної мети”. Шмідт Ерік “Людина росте разом з величчю своїх завдань”. Юнг Карл

“Ви не станете лідером, якщо спочатку не навчитеся наслідувати й бути веденим”. Тіоріо

“Все велике в нашому світі трапляється тільки тому, що хтось робить більше, ніж зобов’язаний”. Гмайнер Герман

“Той, хто переборює інших, має владу. Той, хто переборює себе, має силу”. Лао-Цзи