Олена Дуць-Файфер Ягайлоньскій Університет Інститут Східньославяньской Філолоґіі
Умістити достоменніст – в однесіню до, проти, понад, наперекір. Лемківскє ставаня ся в Галициі. Покровительство над моім текстом оддаю двом голосам, котры спричыняют в деакым розумліню перформатывну суть заміщаных гев рефлексий і уваг, односячых ся до присутности взглядом неприсутности. Перший з них то голос Гоміого Бабы: «Повинністю критыка єст вполни усвідамляти сой невыповіджены і нерепрезентуваны версиі минулого, котры навіщают днешніст і взяти за них одповідальніст» 1. Другій натоміст то взата з Кеннета Лайта фраза: - «жыєме днес в часі глубокой культуровой переміны. І треба нам тых, котры підут дале, нарысуют новы мапы і вкажут новы дорогы» 2. Як дослідниця сучасных меншыновых дискурсів прібую найти в галицкым просторі перевиваня ся серед вельох достоменности з менше ци барже чутным голосом тіж того фонічного путика, котрий николи домінуючий ци старчаючо значучий в поліфоніі галицкой обшыри ся не стал. Николи єднак не счез і заєдно глядат выражаючой го текстуальной
і
рытуальной репрезентациі, чым выкликує часто
зачудуваня, недовірюваня, заінтересуваня і шор звідальных знаків. 1. Значыня і означыня Галицкы часы буду пенетрувала під гослом «лемківскій» даде од половины XIX столітя, коли то ставаня ся достоменности, яка з часом явні припише ся до того етноніму, зачынат быти видне і розпознавальне в текстах, якым подля мойого розпознаня і клясифікациі мож приділити окрисліня лемківской літературы3. Перформатывна функция текстів в поступенным ставаню ся
свідомости
лемківского етносу в ничым не одстає од принципу творіня пером більшости народовых отчызн4. Достережыня специфікы даной культурово-ґеоґрафічной обшыри
1
H. Bhabha, Miejsca kultury, пер. T. Dobrogoszcz, Kraków 2010, с. XLIX. Фразу беру з: A. Kronenberg, W stronę delikatniejszego zamieszkiwania Ziemi – geopoetyka Kennetha White’a, http://fraza.univ.rzeszow.pl/teksty_naukowe/KRONENBERGo-geopoetyce%20White%27a-popr.pdf (22.07.2014) 3 H. Duć-Fajfer, Literatura łemkowska w drugiej połowie XIX i na początku XX w., Kraków 2001. 4 Безпосередньо вказал тото Єжы Єдліцкі, пишучы: „ (…) модерны європскы народы сут твором літературы і ідеолоґіі. Будителі, віщуны, пророкы, філолоґы, історикы, творили пером проєкты народовых отчызн з такой материі, яка была ім доступна: языковой, етноґрафічной, історичной і котру 2