Не журіться, юні друзі Сл. Олександра Олеся Муз. з мультфільму "Бременські музики"
Не журіться, юні друзі, Є країна чарівна Наша славна Україна, Наша рідна сторона. Гори, доли, полонини, Стайні, вівці, вівчарі, Там на горі щохвилини Світять ватри-вівтарі. І на них складають жертви Наші землі, труди й кров, І на тих пустелях мертвих Сходить наша воля знов. Воля - пташка, воля - вітер, Що за волю не даси? Йди, шукай її по світу Через гори і ліси. Не журіться, юні друзі, Є країна чарівна Наша славна Україна, Наша рідна сторона.
Оґень
Ой хмариться (Шабелино) (Українська народна пісня)
Ой хмаpиться, туманиться, Дpiбнi дощi йдуть. Там молодi жовняpики Мед-гоpiлку п'ють. П'ють гоpiлку, щей наливку, Їдять ягiдки. Та ще й собi споглядають На чужi жiнки. Чужа жiнка як ягiдка, Як той макiв цвiт. А ти ж менi, шабелино , Зав'язала свiт. Вiзьму ж я тебе, шабелино, Тай за гостpий кpай. Пущу ж я тебе, шабелино , В глибокий Дунай. Плавай, плавай, шабелино, Вчись плавати, А я пiду, молод жовняp, Жiнку шукати.
Пісня гарцежів Польщу Переклад Андрія Винницького (І-Франк.)
Звичай старий, як світ Оґень, оґень, оґень, Розпалим тут, недалеко від нас Оґень, оґень, оґень. Приспів: І пізній лицар-мандрівник, І всі, хто спізнився в цю ніч Розпалять разом з нами Оґень, оґень, оґень. Перша зірка давно вже на небі Час би палати йому. Граби, буки, сосни, клени Хилять віти до сну. Вогонь казанок обіймає За чорний метальовий стан, І тихе булькання звучить Під шепіт літніх трав.
Ой подай, дівчино, ручку Ой подай, дівчино, ручку, поцілую я тебе. Милий вітер вже нас кличе, у мандрівку нас веде. Поцілуй та не питайся, де той вітер нас веде. Ми мандруємо усюди, де лиш вітер занесе. Приспів: Чарівне синє небо, чорні гори та ліси. Вітер колихає срібні крапельки роси. Чарівні ті кольори для бурлацької душі. Подертий черевик в нас, помандруємо усі. Дай-дай-дай-дай…
А як я ж собi, шабелино, Жiночку знайду, Тодi ж я тебе, шабелино, До боку пpипну.
При ватрі (закриття ватри) Сіріли у сумерку півночі шатра, Застиг, мов у чорному безрусі, ліс. Лиш ясним промінням іскрилася ватра І сипала зорям привіт. Над ватрою постаті юні, хлоп'ячі, Заслухані в золото слів, що лились, Про славу минулу, про мрії гарячі, Про волю, що прийде колись. Заслухались кедри горганської ночі І гомін ішов по долинах, верхах. Горіли завзяттям юнацькії очі І сила родилась в серцях. Погасло багаття, горіли ще мрії, Скінчила свій лет заворожена ніч. Далеко на сході жевріли обрії, Воскреслій зірниці устріч.
Раз пішли ми у мандрівку через гори небеса, І знайшли ми ту доріжку, що не вернеться назад. Я сказав їй: "Не журися, не лякайся тих завдань. Ми прийдемо до мети, і до найкращих сподівань."
Посібник для виховників пластового юнацтва.
Чорна Кура Як я їхав з Дебричина додому, Зайшла мені чорна кура в дорогу. Іди, іди, чорна куро, додому, Не завадзай, не завадзай по дорозі нікому Як я їхав з Дебричина до Хусту, Знайшов же я вишиваную хусту. Ой, чи мила, чи не мила ю шила? Лем би она, лем би она вишиваною била.
The EVS.©
33