Стифімол

мультикомпонентна підтримка здорового метаболізму

активності, хронічне емоційне напруження — усе це стає частиною буденності. В українських реаліях до цього додаються тривожні ночі, відсутність електроенергії, зміщені біоритми, складність підтримання стабільного режиму дня.

Організм реагує на такі умови по-своєму: змінюється апетит, коливається рівень енергії, з’являється схильність до накопичення жирової тканини. І часто людина щиро дивується: «Я не їм більше, ніж раніше. Чому ж вага зростає?»

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, надлишкова маса тіла та ожиріння залишаються одними з найпоширеніших

тіла — це не лише наслідок «зайвих калорій». Це складна взаємодія гормональної регуляції, нейромедіаторів,

балансу.

Інсулінорезистентність тісно пов’язана з відкладанням жиру в ділянці живота (абдомінальне ожиріння), яке має найбільше метаболічне значення та асоціюється з підвищеним ризиком серцево-судинних ускладнень [8].

Хронічний стрес і кортизол Тривалий психоемоційний стрес

супроводжується підвищенням рівня

кортизолу — гормону кори наднирників. Підвищений кортизол стимулює апетит, збільшує споживання висококалорійної їжі та сприяє абдомінальному ожирінню [9].

Порушення сну

Недостатня тривалість сну асоціюється зі змінами рівнів лептину та греліну, що призводить до підвищення апетиту та

[6].

неінфекційних захворювань у всьому світі [1].

Серцево-судинні захворювання

Абдомінальне ожиріння (відкладання жиру в ділянці живота)

пов’язане з підвищеним ризиком ішемічної хвороби серця, інсульту та

загальної серцево-судинної смертності [8]. Метааналіз проспективних досліджень продемонстрував, що зростання індексу маси тіла (ІМТ)

на кожні 5 кг/м² асоціюється зі статистично значущим підвищенням ризику ішемічної хвороби серця та інсульту [14]. Цукровий діабет 2 типу Надлишкова

[10].

Низькоінтенсивне хронічне запалення Жирова тканина є активним ендокринним органом. При її надлишку підвищується продукція прозапальних цитокінів (фактор некрозу пухлини альфа, інтерлейкін-6), що формує стан низькоінтенсивного хронічного запалення [11]. Таке запалення сприяє розвитку інсулінорезистентності та подальшому порушенню метаболічної рівноваги [11]. Роль тиреоїдних гормонів Тиреоїдні гормони (тироксин та трийодтиронін) регулюють базальний метаболізм, термогенез і окислення жирних кислот. Навіть помірне зниження функції щитоподібної залози може супроводжу-

ватися збільшенням маси тіла, зниженням енергетичного рівня та змінами ліпідного профілю [12]. Субклінічний гіпотиреоз також асоціюється з підвищеним індексом маси тіла та атерогенними змінами ліпідів крові [13].

Таким чином, збільшення маси тіла є результатом взаємодії ряду механізмів, багатофакторність яких пояснює, чому універсального простого рішення не існує, а підхід до підтримки метаболічного

мають надлишкову масу тіла або ожиріння, а зниження маси тіла супроводжується покращенням глікемічного контролю [1]. Онкологічні захворювання Надлишкова маса тіла асоціюється з підвищеним ризиком розвитку раку товстої кишки, ендометрія, молочної залози (у постменопаузі), нирки та стравоходу [15]. Механізми цього зв’язку включають

Окрім соматичних наслідків, надлишкова маса тіла має виражений психоемоційний

вплив. Систематичний огляд і мета-аналіз показали двобічний зв’язок між ожирінням та депресією: ожиріння підвищує ризик розвитку депресії, а депресія — ризик подальшого збільшення маси тіла [17].

та соціальний тиск; z хронічний стрес; z емоційне переїдання.

Хронічний стрес і порушення сну посилюють цей механізм через вплив на кортизол, лептин

і грелін, формуючи замкнене коло «стрес —  переїдання — збільшення маси тіла — погіршення психологічного стану» [9].

Окрему роль відіграє стигматизація

людей із надлишковою масою тіла. Дослі-

дження демонструють, що соціальний тиск і дискримінація асоціюються з підвищенням рівня

стресу, униканням фізичної активності та навіть збільшенням калорійності раціону [19]. Зважаючи на вищесказане, сучасний підхід до контролю маси тіла має враховувати не лише калорійність раціону та фізичну

рення помірного

дефіциту, який дозволяє зменшити масу жирової тканини без вираженого

метаболічного стресу [20].

Рекомендації наголошують на:

z зменшенні загальної калорійності раціону;

z обмеженні споживання насичених жирів і простих цукрів;

z

збільшенні частки овочів, клітковини та білка;

z регулярності прийомів їжі.

Мета-аналізи підтверджують, що різні моделі харчування (середземноморська, низьковуглеводна, помірно низькожирова) можуть бути ефективними за умови дотримання енергетичного дефіциту [21].

Довготривале дотримання дієтичних рекомендацій є складним завданням. Дослідження показують, що протягом 1–2 років значна частина пацієнтів частково або повністю повертається до попередніх харчових звичок [22].

2. Фізична активність Регулярна фізична активність сприяє підвищенню енергетичних витрат, покращенню інсулінової чутливості та збереженню м’язової маси під час зниження ваги [23]. Рекомендований мінімум для дорослих становить не менше 150–300 хвилин помірної аеробної активності на тиждень [24]. 3. Поведінкові інтервенції Когнітивно-поведінкові стратегії спрямовані на: z формування усвідомленого харчування; z контроль порцій; z ведення харчового щоденника; z управління стресом.

Систематичні огляди підтверджують,

із

є

ЗАВОД», формула якого поєднує компоненти з різними механізмами метаболічної підтримки.

СТИФІМОЛ ПЛЮС: склад та механізм метаболічної підтримки

СТИФІМОЛ ПЛЮС — це дієтична добавка, що поєднує рослинні екстракти, амінокислоти та мікроелементи, які потенційно можуть впливати на різні ланки регуляції енергетичного обміну, апетиту та метаболічного балансу. 1

МІСТИТЬ: z екстракт гарцинії камбоджійської — 150 мг; z L-карнітин — 100 мг; z L-тирозин — 50 мг; z куркумін (у складі екстракту куркуми) — 25 мг; z йод — 75 мкг (50% референсної величини споживання); z хром — 14 мкг (35 % референсної величини споживання). Мультикомпонентність

Екстракт

Основною біологічно активною речовиною гарцинії є гідроксилимонна кислота. В експериментальних дослідженнях показано, що гідроксилимонна кислота інгібує фермент аденозинтрифосфат-цитратліазу — ключовий фермент синтезу жирних кислот із вуглеводів [26]. Пригнічення цього ферменту асоціюється зі зменшенням синтезу жирних кислот у печінці [26]. Також обговорюється можливий вплив гідроксилимонної кислоти на серотонінергічну регуляцію апетиту, що може бути пов’язано зі зменшенням відчуття голоду [27]. L-карнітин L-карнітин є природною сполу-

кою, що бере участь у транспортуванні довголанцюгових жирних кислот через внутрішню мембрану мітохондрій для подальшого β-окислення [28]. Зниження доступності

ції на стрес і апетиту [30]. Катехоламіни впливають на симпатичну нервову систему та можуть опосередковано модулювати енергетичні витрати [30]. Крім того, тирозин є субстратом для синтезу тиреоїдних гормонів, які регулюють базальний метаболізм [11].

Йод

Йод є необхідним мікроелементом для синтезу тироксину та трийодтироніну. Дефіцит йоду може супроводжуватися зниженням функції щитоподібної залози та уповільненням обміну речовин [31]. Адекватне надходження йоду є важливим для підтримки нормальної тиреоїдної функції та енергетичного метаболізму [31].

Хром Хром бере участь у регуляції вуглеводного обміну та потенційно підвищує чутливість тканин до інсуліну [32].

Огляд досліджень свідчить, що добавки хрому можуть сприяти покращенню глікемічного контролю у певних категорій осіб [32]. Куркумін Куркумін — поліфенольна спо-

z

z

Клінічні дані щодо застосування СТИФІМОЛУ

дозволяють оцінити його потенціал у програмах контролю маси тіла та корекції метаболічних порушень. Результати досліджень, проведених у пацієнтів із ожирінням та супутніми кардіометаболічними станами, демонструють вплив на вагу, ліпідний і вуглеводний обмін, а також відмінну переносимість. У роботі Сергієнка О.О. та співавторів було оцінено ефективність СТИФІМОЛУ у 42 пацієнтів із первинним ожирінням І ступеня на тлі базової дієтотерапії. Тривалість застосування становила 3 місяці. За результатами спостереження встановлено достовірне зниження ІМТ та відповідне зменшення маси тіла. Додатково відзначалося зменшення апетиту, покращення показників ліпідного обміну та зниження проявів інсулінорезистентності. Автори повідомляють

про добру переносимість препарату — побічні реакції та синдром відміни не спостерігалися [34].

В іншому клінічному дослідженні оцінювали

вплив СТИФІМОЛУ на показники вуглеводного та

ліпідного обміну, а також рівень адипокінів у пацієнтів із ЦД 2 типу, ожирінням та артеріальною гіпертен-

зією. Основна група включала 30 осіб, контрольна — 23; тривалість спостереження становила 12 тижнів. У

групі, що отримувала СТИФІМОЛ у дозі по 1 капсулі 3 рази на день, рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c)

знизився на 0,87 ± 0,14 % (P=0,0001), тоді як у контроль-

ній групі — на 0,17 ± 0,16 % (P=0,1); міжгрупова різни-

ця була статистично значущою (P=0,001). Рівень глюкози натще зменшився на 8,0 ± 4,26 % у основній групі (P=0,03) і на 2,7 ± 4,8 % у контрольній. У ліпідному профілі в основній групі відзначено зниження рівня ліпопротеїдів низької щільності на 18,20 ± 5,43 % (P=0,001), тоді як у контрольній групі спостерігалося їх підвищення на 6,9 ± 6,2 % (P=0,7); різниця між групами була статистично значущою (P=0,003). Аналогічна тенденція спостерігалася щодо тригліцеридів: зниження на 14,9 ± 6,5 % (P=0,02) у основній групі та підвищення на 20,30 ± 7,46 % (P=0,04) у контрольній, із достовірною міжгруповою різницею (P=0,008). Рівень ліпопротеї-

на 20,2 ± 6,8 % (P=0,03), тоді як у контрольній знизився на 3,7 ± 7,7 % (P=0,12); міжгрупова різниця була статистично значущою (P=0,02). На фоні застосування препарату також відзначено зниження рівня лептину на 21,4 ± 6,1 % (P=0,004) та тенденцію до підвищення рівня адипонектину (+19,3 ± 9,36 %, P=0,39) [35].

Сукупність наведених результатів свідчить, що застосування СТИФІМОЛУ в межах комплексного підходу до контролю маси тіла асоціюється зі зниженням маси тіла та позитивною динамікою окремих кардіометаболічних параметрів, а також характеризується доброю переносимістю. Ці дані формують підґрунтя для розгляду мультикомпонентної формули СТИФІМОЛ ПЛЮС як дієтичної

СТИФІМОЛ ПЛЮС:

ендокринну регуляцію апетиту, інсулінову чутливість, тиреоїдну функцію, рівень фізичної активності, якість сну та психоемоційний стан. Сучасні наукові дані підтверджують, що стійкий результат можливий лише за умови комплексного підходу, який поєднує раціональне харчування, регулярну фізичну

активність, поведінкову підтримку та нормалізацію способу життя. Мультикомпонентні нутрієнтні формули можуть розглядатися як додатковий інструмент у межах такого підходу. Склад СТИФІМОЛ ПЛЮС поєднує компоненти, що потенційно впливають на регуляцію апетиту, окислення жирних кислот, інсулінову чутливість, тиреоїдний метаболізм та процеси низькоінтенсивного хронічного запалення. Наявні клінічні дані щодо застосування СТИФІМОЛУ свідчать про асоціацію його використання зі зниженням маси тіла, покращенням

Джерела літератури

1. World Health Organization. Obesity and overweight. URL: https://www. who.int/news-room/fact-sheets/detail/obesity-and-overweight

2. World Health Organization Regional Office for Europe. WHO European Regional Obesity Report 2022. URL: https://www.who.int/europe/ publications/i/item/9789289057738

3. Hall KD, Heymsfield SB, Kemnitz JW, Klein S, Schoeller DA, Speakman JR. Energy balance and its components: implications for body weight regulation. Am J Clin Nutr. 2012;95(4):989-994

4. Morton GJ, Meek TH, Schwartz MW. Neurobiology of food intake in health and disease. Nat Rev Neurosci. 2014;15(6):367-378

5. Myers MG Jr, Leibel RL, Seeley RJ, Schwartz MW. Obesity and leptin resistance: distinguishing cause from effect. Trends Endocrinol Metab. 2010;21(11):643-651.

6. Spiegel K, Tasali E, Penev P, Van Cauter E. Brief communication: Sleep curtailment in healthy young men is associated with decreased leptin levels, elevated ghrelin levels, and increased hunger and appetite. Ann Intern Med. 2004;141(11):846-850.

7. Samuel VT, Shulman GI. Mechanisms for insulin resistance. Cell. 2012;148(5):852–871. https://www.cell.com/fulltext/S0092-8674(12) 00075-2

8. Després JP. Body fat distribution and risk of cardiovascular disease: an update. Circulation. 2012;126(10):1301-1313.

9. Torres SJ, Nowson CA. Relationship between stress, eating behavior, and obesity. Nutrition. 2007;23(11-12):887-894.

10. Cappuccio FP, Taggart FM, Kandala NB, et al. Meta-analysis of short sleep duration and obesity in children and adults. Sleep. 2008;31(5):619-626.

11. Hotamisligil GS. Inflammation and metabolic disorders. Nature. 2006;444(7121):860-867.

12. Mullur R, Liu YY, Brent GA. Thyroid hormone regulation of metabolism. Physiol Rev. 2014;94(2):355-382.

13. Pearce EN. Thyroid hormone and obesity. Curr Opin Endocrinol Diabetes Obes. 2012;19(5):408-413.

14. Global BMI Mortality Collaboration, Di Angelantonio E, Bhupathiraju ShN, et al. Body-mass index and all-cause mortality: individual-participantdata meta-analysis of 239 prospective studies in four continents. Lancet. 2016;388(10046):776-786.

15. Lauby-Secretan B, Scoccianti C, Loomis D, et al. Body Fatness and Cancer-Viewpoint of the IARC Working Group. N Engl J Med. 2016;375(8):794-798. doi:10.1056/NEJMsr1606602

16. Younossi ZM, Golabi P, Paik JM, Henry A, Van Dongen C, Henry L. The global epidemiology of nonalcoholic fatty liver disease (NAFLD) and nonalcoholic steatohepatitis (NASH): a systematic review. Hepatology. 2023;77(4):1335-1347.

17. Luppino FS, de Wit LM, Bouvy PF, et al. Overweight, obesity, and depression: a systematic review and meta-analysis of longitudinal studies. Arch Gen Psychiatry. 2010;67(3):220-229. doi:10.1001/archgenpsychiatry.2010.2

18. Volkow ND, Wang GJ, Baler RD. Reward, dopamine and the control of food intake. Trends Cogn Sci. 2011;15(1):37–46. https://www.sciencedirect. com/science/article/pii/S1364661310002149

19. Tomiyama AJ. Weight stigma is stressful. A review of evidence for the Cyclic Obesity/Weight-Based Stigma model. Appetite. 2014;82:8-15. doi:10.1016/j. appet.2014.06.108

20. Jensen MD, Ryan DH, Apovian CM, et al. 2013 AHA/ACC/TOS guideline for the management of overweight and obesity in adults: a report of the American College of Cardiology/American Heart Association Task Force on Practice Guidelines and The Obesity Society. Circulation. 2014;129(25 Suppl 2):S102-S138.

21. Johnston BC, Kanters S, Bandayrel K, et al. Comparison of weight loss among named diet programs in overweight and obese adults: a metaanalysis. JAMA. 2014;312(9):923-933.

22. Hall KD, Kahan S. Maintenance of Lost Weight and Long-Term Management of Obesity. Med Clin North Am. 2018;102(1):183-197.

23. Swift DL, Johannsen NM, Lavie CJ, Earnest CP, Church TS. The role of exercise and physical activity in weight loss and maintenance. Prog Cardiovasc Dis. 2014;56(4):441-447.

24. Bull FC, Al-Ansari SS, Biddle S, et al. World Health Organization 2020 guidelines on physical activity and sedentary behaviour. Br J Sports Med. 2020;54(24):1451-1462.

25. Butryn ML, Webb V, Wadden TA. Behavioral treatment of obesity. Psychiatr Clin North Am. 2011;34(4):841-859. doi:10.1016/j.psc.2011.08.006

26. Semwal RB, Semwal DK, Vermaak I, Viljoen A. A comprehensive scientific overview of Garcinia cambogia. Fitoterapia. 2015;102:134-148.

27. Onakpoya I, Hung SK, Perry R, Wider B, Ernst E. The Use of Garcinia Extract (Hydroxycitric Acid) as a Weight loss Supplement: A Systematic Review and Meta-Analysis of Randomised Clinical Trials. J Obes. 2011;2011:509038.

28. Rebouche CJ. Kinetics, pharmacokinetics, and regulation of L-carnitine and acetyl-L-carnitine metabolism. Ann N Y Acad Sci. 2004;1033:30-41.

29. Pooyandjoo M, Nouhi M, Shab-Bidar S, Djafarian K, Olyaeemanesh A. The effect of (L-)carnitine on weight loss in adults: a systematic review and metaanalysis of randomized controlled trials. Obes Rev. 2016;17(10):970-976.

30. Fernstrom JD, Fernstrom MH. Tyrosine, phenylalanine, and catecholamine synthesis and function in the brain. J Nutr. 2007;137(6 Suppl 1):1539S-1548S.

31. Zimmermann MB. Iodine deficiency. Endocr Rev. 2009;30(4):376-408. doi:10.1210/er.2009-0011

32. Broadhurst CL, Domenico P. Clinical studies on chromium picolinate supplementation in diabetes mellitus--a review. Diabetes Technol Ther. 2006;8(6):677-687.

33. Hewlings SJ, Kalman DS. Curcumin: A Review of Its Effects on Human Health. Foods. 2017;6(10):92. Published 2017 Oct 22.

34.

1. Яка структура головного мозку відіграє ключову роль у регуляції апетиту?

A. Гіпокамп

B. Мигдалеподібне тіло

C. Гіпоталамус

D. Мозочок

2. Який гормон стимулює відчуття голоду та синтезується переважно в шлунку?

A. Лептин

B. Грелін

C. Інсулін

D. Адипонектин

3. Який механізм найточніше пояснює формування лептинорезистентності при збільшенні маси жирової тканини?

A. Зниження синтезу лептину адипоцитами

B. Підвищення чутливості гіпоталамуса до сигналів ситості

C. Зниження чутливості центральної

нервової системи до лептину

D. Підвищення рівня греліну внаслідок гіперлептинемії

4. Який механізм лежить в основі емоційного переїдання?

A. Активація холінергічної системи

B. Порушення синтезу тиреоїдних гормонів

C. Активація дофамінергічних шляхів системи винагороди D.

5. Який мінімальний рекомендова ний

ності

родними рекомендаціями?

A. 60 хвилин на тиждень

B. 90 хвилин на тиждень

C. 150 хвилин на тиждень

D. 400 хвилин на тиждень

6. Який механізм

екстракту гарцинії камбоджійської

товано пояснює

на зменшення ліпогенезу?

A. Активація гормон-чутливої ліпази

B. Інгібування аденозинтрифосфат-цитратліази

C. Блокада панкреатичної ліпази

D. Підвищення експресії лептинових рецепторів

7. Яка ланка метаболічної регуляції є основною для L-карнітину у складі СТИФІМОЛ ПЛЮС?

A. Стимуляція синтезу інсуліну

B. Активація глюконеогенезу

C. Транспорт довголанцюгових жирних кислот у мітохондрії

D. Інгібування всмоктування вуглеводів у кишечнику

8. Який компонент СТИФІМОЛ

ПЛЮСодночасно бере участь у синтезі катехоламінів і тиреоїдних гормонів?

A. L-карнітин

B. L-тирозин

C. Йод

D. Куркумін

інсулінову чутливість?

A. Хром

B. Йод

C. Куркумін

D. L-тирозин

10. Який із наведених

A. Регуляція апетиту

B. Підвищення

повно відображає концепцію мультикомпонентної формули

A. Виключно зниження апетиту B. Лише стимуляція фізичної активності

C. Одночасний

10.8-35251822-016:2020