PIROGOVKA Лютий-Березень 2023

PIROGOVK A

лютий/березень 2023

жертВи краси чи тренд?

тунелі у Вухах

функціональність і естетичність

ринопластика

#клуб успішних людей Внму

марічКа рудишина "ми заВжди намагаємось дослухатися до тих, хто просить допомоги або поради."

#бути лікарем Едгар КамінсьКий "Відкритість, чесність, прозорість, професіоналізм, прогнозоВаність результату та безпека на Всіх ріВнях."

VINNITSA NATIONAL PIROGOV MEMORIAL MEDICAL UNIVERSITY

PIROGOVKA | ЛЮТИЙ/БЕРЕЗЕНЬ | ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЯ

PIROGOVKA | ЛЮТИЙ/БЕРЕЗЕНЬ | 2023

зміст Бути лікарем

3

Клуб успішних людей ВНМУ

11

Шум у вухах

17

«Тренди» в курінні

21

Гімнастика для слухової труби

25

Ринопластика

29

Залежність від крапель для носа

33

Тунелі у вухах

37

Аудіометрія: кому та коли потрібна?

39

Ком у горлі

43

Чому я не дихаю носом?

45

Грибковий гайморит або міцетома гайморової пазухи

49

Аденоїди

53

Сірчані пробки

57

Хропіння

61

Дисморфічний розлад тіла серед кандидатів на ринопластику

63

24 лютого - день, який змінив життя кожного українця! Рік повномасштабної війни, рік численних втрат, рік невичерпного болю, а разом з тим - рік незламності, міці, сили та єднання українців! Ми вдячні нашим захисникам за можливість жити, творити, розвиватися, а головне - тримати інформаційний та економічний фронти! Дякуємо за кожен день! Назавжди пам’ятаємо…

едгар камінський

#БУТИ_ЛІКАРЕМ Лікар – професія, яка щодня набуває все більш важливого значення. Це не лише про відповідальність у лікуванні пацієнтів, служіння людям та заповнення документації. Лікар – це покликання! Не кожен здатен боротися з труднощами такої складної професії, вміло поєднувати в собі спокій, силу волі та терплячість. Бути лікарем – означає, заслужити людську довіру, стати для пацієнта другом, вилікувати тілесні та душевні болі. Це слово об’єднує в собі набагато більше, ніж здається. Надзвичайно приємно бути причетною до медицини, бачити все з середини, розуміти складні обміни та процеси. Адже, будучи лікарем, Ви постійно будете піддаватися стресу, хвилюванню, а разом з тим майстерно зможете контролювати емоції та зберігати спокій. 5 букв, які несуть в собі глибокий сенс та важку щоденну працю. Ми продовжуємо знайомити Вас з висококваліфікованими спеціалістами та професіоналами своєї справи. Цей випуск не став виключенням, і в рубриці «Бути лікарем» розкажемо саме про такого лікаря. Найкращий пластичний хірург України, який дарує омріяну красу та досконалість своїм пацієнтам, ЛОР-хірург, бізнесмен та власник «KAMINSKYI CLINIC» - це все про Едгара Камінського. Лікар, на якого рівняються, людина, яка надихає на нові звершення, ріст та розвиток. Едгар Анатолійович – професіонал своєї справи, який впевнено ділиться своїми знаннями та досвідом на різноманітних освітніх конференціях, відкрито показує та розповідає про своє життя, операції.

- Скажіть декілька слів про себе, - Чому обрали інтернатуру де навчались і чому пов‘язали ЛОР-хвороб, а згодом стали своє життя з медициною? пластичним хірургом?

Пластичний хірург, ЛОР-хірург, бізнесмен, власник «KAMINSKYI CLINIC»

Мене звати Едгар Камінський. Я пластичний хірург та бізнесмен. Вступив у Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця у 2002 році та закінчив його у 2008. У мене є три спеціалізації: лор-лікар, загальний хірург та пластичний хірург. Чому пов’язав своє життя з медициною? З самого дитинства, а точніше з 5 років, я мріяв стати лікарем. У мене була велика медична енциклопедія, та поки я ще не вмів читати, з цікавістю розглядав картинки, а потім з роками вона стала моєю улюбленою настільною книгою.

Коли я закінчив у 2008 році НМУ ім. О.О. Богомольця, такої спеціальності як пластичний хірург не було. Я мріяв стати загальним хірургом, однак для себе я не зміг знайти місця, де можна було б проходити інтернатуру в загальній хірургії, тому єдиним максимально привабливим варіантом для мене була лор-хірургія. Вона мені дійсно подобалась, тому що на 5 і 6 курсі, під час вивчення лор-хвороб, мені дуже сподобався колектив кафедри, професорський склад, їх ставлення до нас.

4

едгар камінський

#БУТИ_ЛІКАРЕМ Кафедра знаходилась в Олександрівській клінічній лікарні, в центрі міста Києва. Цей фактор позитивно вплинув на мій вибір. Мені завжди подобалось досліджувати людське обличчя і розбиратися в усіх нюансах. Коли я навчався у художній школі, я обожнював малювати портрети. Саме тому лор-хірургія стала для мене чудовим варіантом, і наразі саме ринопластика є для мене найулюбленішою операцією.

- Оториноларингологію вважають однією з найскладніших галузей в медицині. Чому інтернам варто обирати ЛОР-хвороби? Лор-операції вважаються одними з найскладніших. Їх можна назвати “ювелірною роботою”. Хірург здійснює мікрооперації, використовуючи спеціальне хірургічне обладнання, працюючи з найменшими структурами. Робота з людським обличчям – це завжди дуже відповідально. Але я можу сказати, що абсолютно всі хірургічні спеціалізації досить складні, якщо звісно ви плануєте бути справжнім професіоналом і вийти на високий рівень. Важко чи не важко бути лор-лікарем, на це запитання складно відповісти однозначно, адже все це індивідуально. Кожен має обрати для себе: де він хоче працювати, що йому дається найкраще та якій сфері він хоче присвятити своє життя. Коли ти займаєшся тим, що любиш, тим, що тебе запалює – все вдається набагато легше і відбувається в задоволення.

- Як Вам вдається поєднувати тивно. Вам може подобатися форма носа або грудей, друзям вона медицину та бізнес? Медицину та бізнес поєднувати вкрай важко. Ці сфери краще розділяти, концентруючись на чомусь одному. Я змушений поєднувати, бо моя клініка знаходиться на початку свого становлення і потребує моєї уваги, підтримки, важливих рішень. У майбутньому це звісно потрібно буде розділяти.

- На шляху кожного лікаря трапляються різні ситуації та важкі клінічні випадки. Чи були у Вас невдалі операції, якщо так, то як вдалося вирішити таку проблему? Для початку потрібно розібратися з поняттям “невдала операція”. У пластичній хірургії все дуже суб’єк-

також може подобатися, але людина все одно може залишитись незадоволеною. Це стосується не лише медицини, але і повсякденного життя. Просто є в цьому світі люди, які чомусь завжди чимось незадоволені. Так, звісно, деколи виникають різні нюанси. Можуть бути коригуючі операції, якщо людина, наприклад, хоче ще “більш прямий” кінчик носа або зробити спинку витонченіше. Або, наприклад, ореолу грудей підняти трохи вище. Я це не вважаю невдалими операціями. Невдала операція – це та операція, яка потребує серйозного повторного хірургічного втручання. Це коли є ускладнення після хірургічного втручання. Таких випадків у мене не було.

#БУТИ_ЛІКАРЕМ

- Ви стали першим лікарем, який почав застосовувати 3D друк. 3 Дякую за комплімент щодо лікаЯк у Вас з’явилась ця ідея? За ря, мені приємно це чути. Приємдопомогою яких інструментів но, коли так вважають та коли це відбувається в молодому віці та вдалося реалізувати?

Відкритість, чесність, прозорість, професіоналізм, прогнозоВаність результату та безпека на Всіх ріВнях

3D друк мене зацікавив як тільки про нього почали говорити. Коли ти працюєш лікарем, у тебе в голові завжди має бути зображення людського обличчя або людського тіла. Мені пощастило, у мене є така здібність, я вмію гарно візуалізувати. Коли я зрозумів, що всі ці думки та погляди можна матеріалізувати, з’явились перші 3D машини, і я почав це застосовувати. Як і чому виникають такі ідеї в моїй голові, я не можу сказати, але якщо я щось придумав, то намагаюсь це одразу втілити в життя.

- Чи був у Вас наставник або людина, яка мотивувала? Мене багато хто надихає. Такі наставники є серед друзів, колег, вчителів. Мотивувати можуть і вороги, люди, які бажають вам зла. Головне мати ціль, прагнути бути кращим та розвиватися.

- Яких принципів у роботі Ви дотримуєтеся? Відкритість, чесність, прозорість, професіоналізм, прогнозованість результату та безпека на всіх рівнях.

- Вас вважають одним з найкращих та провідних пластичних хірургів в Україні. Як Ви змогли дійти до того, щоб відкрити власну клініку, масштабувати свою роботу та отримати визнання за межами нашої держави?

на початку кар’єри. Як це все вдалося? Все завдяки плідній праці, нескінченному саморозвитку, вмінню розвиватись, доносити свою думку до людей, показувати свої знання, результати.

- Як війна вплинула на роботу Вашої клініки та особистий шлях пластичного хірурга в Україні? Війна показала, що потрібно бути готовим до всього, навіть найгіршого. Потрібно бути готовим до того, що певний час ти не зможеш працювати; потрібно прорахувати всі ризики та мати план “Б”; потрібно розуміти, як у скрутні часи ви будете заробляти, як у скрутні часи ви зможете трансформувати своє життя. Продумувати, готуватися, прораховувати – це одне, а коли ситуація трапляється в реальному житті – це зовсім інше. Ти відчуваєш на собі, що таке підтримувати колектив, намагаєшся попри все підтримувати клініку, навіть коли вона не працює. Головна проблема полягає у тому, що більшість наших клієнтів прилітали до нас з інших країн. Відповідно зараз ніхто в Україну прилетіти не може. Навіть якщо знаходяться можливості для того, щоб приїхати, багато хто просто не наважується на цей крок (причини зрозумілі всім). Більшість моїх клієнтів живуть в Європі, Канаді, США. Саме тому зараз потрібно розуміти, як надавати послуги за межами України.

8

едгар камінський - Які поради Ви могли б дати студентам, інтернам та молодим лікарям? Вирішіть для себе ким ви справді хочете бути, яка спеціальність вам дійсно подобається. Це має бути та спеціальність, де ви не будете відчувати втому. А навіть якщо будете – вона приноситиме вам задоволення. Дана спеціальність має вас спонукати ставати кращим, мотивувати до розвитку. Також ви маєте розуміти, чи надасть вам змогу дана спеціальність комфортно себе почувати фінансово в майбутньому, задовольняти свої потреби та бажання, закрити фінансові питання майбутніх сім’ї та дітей. Коли з’являються діти, ви розумієте, що вам потрібно більше коштів. Тому завжди думайте скільки ви будете заробляти. Це дуже важливий момент. Коли люди починають замислюватися запізно, це може призвести до втрати часу та важливого ресурсу. Якщо ви вирішите змінити спеціальність, це займе час. Помилково вважати, що бути заможним може бути лікар лише хірургічних спеціальностей. Абсолютно ні. Можна бути успішним і заможним ендокринологом, дерматологом, сімейним лікарем. Головне знайти себе, отримувати задоволення від того, чим ви займаєтеся. Безмежно вдячні Едгару Камінському за інтерв’ю для нашого видання! Для нас велика честь спілкуватися з найкращими спеціалістами України, переймати досвід та отримувати цінні поради! Саме з такими лікарями, як Едгар Анатолійович, розуміємо, що немає нічого неможливого. Бажаємо досягати нових вершин, постійно рухатися вперед, надалі надихати! Пишаємося, що українські лікарі відомі в усьому світі, як висококласні спеціалісти! Едгар Камінський – приклад неймовірної мотивації, дисциплінованості, роботи над собою! Лікар, з яким приходить розуміння, що українська медицина в надійних руках!

9

Авторка статті Бидловська Іванна

#КЛУБ УСПІШНИХ ЛЮДЕЙ ВНМУ А ми повертаємося на розворот журналу, але вже з новою героїнею нашої постійної рубрики Рудишиною Марічкою Сергіївною. Сьогодні для вас відкриються всі карти, вона покаже себе абсолютно з різних боків та дасть відповідь на найбільш інтригуючі запитання. Усе, усе, мовчу, далі ви самі…

- Привіт, хочемо познайоми- участь у багатьох проектах, скероти наших читачів з Вами, роз- вувала деякі з них, придумувала та реалізувала ідеї. Брати своєрідкажіть трохи про себе. Привіт! Мене звати Марічка, я навчаюсь у Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова. На даний момент я студентка 4 курсу, народилась і живу у Вінниці (моє рідне місто).

- Чому обрали саме ВНМУ? Ще з дитинства я знала, що буду лікарем, але не орієнтувалась на медичний університет у Вінниці. Після здачі ЗНО я подала документи у наш заклад та в Буковинський медичний. Зі своїми балами я проходила і туди, і туди, але зрозуміла, що Вінниця – моя душа. Я дуже звикла до такого затишку та комфорту, тому коли постало питання куди все ж таки я буду вступати, то вибір став очевидним – Вінниця!

- Яку саме участь Ви брали у соціальному житті нашого університету за роки навчання?

рудишина марічка " Говори зі мною, говори зі мною, бо словом також можна любити "

Я завжди цікавилась культурним життям, що знаходилось за межами навчання, а студентське самоврядування поєднує в собі як науку, так і дозвілля. Свій шлях у самоврядуванні я починала з культурно-масового комітету. За весь час моєї роботи в РСС я прийняла

ний «стоп» від навчання також іноді корисно, а для мене – це переключитись на іншу справу. Наш університет тримає високу планку як у навчанні, так і у взаємодії між студентами. Ми завжди намагаємось дослухатися до тих, хто просить допомоги або поради.

- Як вийшло так, що на посаді голови РСС зараз Ви? Як я зазначала вище, свій шлях я починала з учасника, а потім в.о. голови культурно-масового комітету. Потім була делегатом до Молодіжної Ради Вінниччини, яка дала мені безліч нового, за що я і вдячна. Наступними сходинками були пост секретаря, заступника, і ось я нарешті в.о. Голови Ради студентського самоврядування. Про цю посаду я не думала днями і ночами, але розуміла, що можу дати щось нове для університету, реалізувати те, про що мріяла. Тому коли постало питання, хто буде виконувати обов`язки, то минулий голова призначив мене, і я вдячна за довіру. Хоч я на цій посаді не так давно і скоро з неї піду, але мені було щиро приємно бути авангардом такої цілеспрямованої команди, яка в мене є. І я вдячна кожному з них за довіру.

10

#КЛУБ УСПІШНИХ ЛЮДЕЙ ВНМУ

- Розкажіть про рутинні обов’язки голови РСС, адже всім здається, що це надзвичайна праця, яку дуже важко поєднувати з навчанням. Хм, знаєте, для кожного по-різному відчувається ця посада. Комусь може бути важко, а хтось навпаки – народжений бути лідером. Коли в тебе є люди, які чітко виконують свою роботу, які готові допомогти в будь-яку годину дня і ночі, то ти не віддаєш усі свої сили на цю посаду, залишається трішки часу для себе. Мені подобаються ті моменти, коли тобі на парах дзвонять з навчального відділу, з деканату чи від іноземців і просять підписати наказ, бо терміново потрібна твоя присутність. І ти біжиш після пар в університет, влітаєш, як фурія, в деканат, підписуєш документи на поновлення і поспішаєш у інший деканат, щоб уже підписати документи про відрахування. Іноді хочеться завмерти і видихнути, але це мої обов`язки, і я повинна їх виконувати завжди. Робота – це не 50 на 50. Ти викладаєшся на 100 відсотків, а якщо ти хочеш ще більше, то на всі 1000.

- Розкажіть трохи про Ваші плани на нашу альма-матер, якщо все таки плануєте залишитися на посаді? Статус в.о. може тривати до наступних виборів голови, тобто до осені, але я вже запустила початковий етап перевиборів.

Я ціную свою команду і буду лише рада, якщо прийде людина, яка так само буде горіти своєю справою, як і я! Але я дуже хочу, щоб новий голова зробив все по-своєму. Завжди ж зі сторони видно краще, так? Все, що хотіла, я зробила, і мій ліміт підходить до закінчення. Тому і не тримаюсь за цю посаду до наступного осіннього семестру, адже хочу завершити старий етап, щоб хтось інший розпочав із чистого листа і з новою ручкою!

- Яку роль займає волонтерство у вашому житті? ( Скільки разів на місяць відправляєте донати, як допомагаєте військовим, де перебували на початку повномасштабного вторгнення...) Зараз і після нашої перемоги волонтерство – на першому місці! Це один з трьох китів, на якому тримається наша країна. Наш університет намагається поширювати збори, приймати участь у них. Усі проекти, які відбувались і відбуваються, спрямовані на благодійний збір коштів для ЗСУ, для наших захисників та захисниць, які потребують допомоги. Ми будемо допомагати до тих пір, поки живі, адже не лише війна зумовила нас до цього. Зараз у нас є два великих збори, які до сих пір тривають: для викладача та для студента нашого університету. Коли ці збори закінчаться, ми не зупинимось.

#КЛУБ УСПІШНИХ ЛЮДЕЙ ВНМУ Ми будемо продовжувати донатити на ЗСУ, можливо відкриємо ще один збір на машину, адже вони дуже необхідні! На початку повномасштабного вторгнення я була дома, а вже 25 лютого пішла волонтерити. Свій день народження (27 лютого) я провела за плетінням маскувальних сіток та прийманням біженців до нашого міста. Але потім я пішла волонтером до дітей-переселенців. Звичайно було важко, тому що я не могла пообіцяти їм, що вони повернуться до себе додому, хоча вони дивились мені в очі і благали про це сказати. До сьогоднішнього дня я займаюсь і буду займатись волонтерством у майбутньому. Бо це вже моє внутрішнє «Я».

- Чи цікавитеся зараз певними відділами медицини, практикуєтеся? Готуєтеся якось до майбутньої професії? Так, я зацікавлена в акушерстві та гінекології. Ця галузь медицини лягла мені найближче до душі. Я вже була присутня на багатьох операціях, ходжу на чергування в пологовий будинок і навіть втратила свідомість на перших пологах. Лікар мені сказала, що кожний професійний акушер-гінеколог на початку свого шляху втрачав свідомість, і ми з нею посміялись! Звичайно, я не відрікаюсь від інших спеціальностей, тому що мене захоплює також кардіологія, але я всього-на-всього четвертий курс. Знаю, що більша половина шляху пройдена, але попереду нові ви-

соти, нові пари, лекції, предмети і захоплення.

- Ми дізналися, що зараз реалізується один дуже цікавий проект під назвою « Me medical start», прокоментуйте трохи, що нас чекає на даному заході, ідею створення, її процес та умови участі. Ми з друзями відкрили організацію «Me medical start», де проводяться благодійні лекції. Я є однією з організаторів даної медичної платформи. Це щось новітнє і неймовірне для мене. Таку команду, яка в мене є, лише шукати і шукати. Це близькі мені люди, як фізично, так і духовно. І перша лекція – «Future me» про гінекологію, лапароскопію та асистенство на операціях, що відбудеться 4 лютого. 8 годин лекцій, 2 години практики на УЗД-апараті. На конференції будуть прекрасні лектори: Бакшеєв Сергій, Смірнова Оксана, Рудь Віктор, Шупенюк Людмила… і це ще не все. Наша конференція підійде студентам, інтернам, практикуючим лікарям та всім, кому не байдужа гінекологія та жіноче здоров’я. А найголовніше – благодійність та участь у зборі коштів на ЗСУ. Ми просто зібрались командою і створили. Різні курси, спеціальності, напрямки, смаки! Але нас об`єднало бажання розвиватись та допомагати своїй Батьківщині.

«Me medical start» – це моя сім`я, з якою я буду крокувати в майбутнє. Авторка статті Гриня Катерина

14

Так званий шум у вухах, або, якщо говорити по-науковому, тинітус — суб’єктивне слухове відчуття людини, не пов’язане з подразниками ззовні, а є найчастіше симптомом інших захворювань. На шум у вухах скаржаться близько 20-25% населення планети. Цифра значна, отже, причини, що викликають цей стан, також дуже поширені. Шум у вухах або відчуття будь-яких звуків у вухах і голові без зовнішніх слухових подразників – це доволі складне діагностичне завдання для лікаря.

17

Є досить багато причин для виникнення цих характерних звуків у вухах, що приносить хворим багато дискомфорту в житті. Однією з таких причин, через яку може з’явитися даний дзвін, є проблеми з судинами та вестибулярним апаратом, найчастіше це один із симптомів вегетосудинної дистонії, остеохондрозу шийного відділу хребта або атеросклерозу судин. Характерний дзвін буде відчуватися здебільшого у вечірній та нічний і заважатиме нормально спати, через що у людей буде ще безсоння. Тривалі стреси та напруга, прослуховування занадто гучної музики протягом тривалого часу також можуть провокувати появу дзвону у вухах. Шум у вухах буває одностороннім та двостороннім Якщо він виникає в умовах повної тиші – це фізіологічний шум, який може бути викликаний сприйняттям руху крові у внутрішньому вусі в дрібних судинах.

Незважаючи на те, що неприємне відчуття людина відчуває саме у вухах, виникає воно у головному мозку. Назвати однозначну причину того, чому це відбувається в гіпоталамусі, не можна. Але є кілька зовнішніх факторів, які можуть стати тригерами до проблеми.

1. Загальні порушення слуху. За статистикою постійний шум у вухах і голові є одним з основних симптомів у 80% пацієнтів з порушеннями слуху, частіше зустрічається у людей віком 40-80 років. Однак, у чоловіків ймовірність виявлення зниження слуху і розвитку такого симптому вище, ніж у жінок, через те, що вони більш схильні до виробничих та побутових шумів.

2.Супутні захворювання: запальні захворювання (гострі гнійні, хронічні отити середнього і зовнішнього вуха), пухлини, метаболічні захворювання (порушення роботи щитовидної залози, діабет), анемія, алергія, хвороба Меньєра.

18

3. Погіршення роботи серцево-судинної системи: атеросклероз, високий серцевий викид, недостатність аортального клапана, аневризми сонної артерії. При цьому шум у вухах часто має пульсуючий характер.

4. Травми голови та органів слуху, акустична травма.

5. Порушення роботи мозку.

6.Вживання лікарських препаратів, побічним ефектом яких може бути тинітус: певні антидепресанти, протизапальні засоби, діуретики, антибіотики.

7. Вікова втрата слуху. Якою б не була причина шуму у вухах, важливо одразу звернутися з цією проблемою до лікаря.

19

Класифікація шумів: • Монотонний звук – шипіння, свист, хрип, дзвін, дзижчання.

• Складний звук – голоси, дзвіночок, музика – це так звані психопатології, слухові галюцинації. Також шум можна розділити на об’єктивний (буде чути як хворий, так і лікар, даний шум зустрічається надзвичайно рідко), та суб’єктивний (чує тільки хворий). Шум може бути вібраційним та невібраційним. Останній виникає при подразненні нервових закінчень центральних слухових шляхів, внутрішнього вуха та слухового нерву, і шум буде чути лише хворий. А при вібраційному шумі будуть певні механічні звуки, які створює безпосередньо вухо і його структури, якщо точніше, то нейром’язові та судинні утворення. Такі звуки будуть чутні лікарю.

Д і а г н о ст и ка ш у м у у в уха х в и м а г а є п р о в ед е н н я а ус кул ьт а ц і ї ч е р е п а ф о н е н д о с ко п о м : я к щ о ш у м з д а єт ь ся п ул ь су ю ч и м – ц е суд и н н и й ш у м , я к и й м оже бу т и в и к л и ка н и й а н е в р из м о ю, п ух л и н о ю, а рте р і о венозною мальформац і є ю, то бто ст а н а м и , я к і в и м а г а ют ь х і ру р г і ч н о го л і ку в а н н я . Якщо клацання - це м’яз о в и й ш у м , я к и й в и н и ка є в н а сл і д о к с ко р о ч е н н я м ’ я ко го п і д н е б і н н я і се р ед н ь о го в уха . П р и т а к и х с п а ст и ч н и х с ко р о ч е н н я х ш у м у в уха х л і ку ют ь п р о т и суд о м н и м и препаратами. Я к щ о п р и а ус кул ьт а ц і ї ш у м н е в и сл ухо в уєт ь ся , в ст а н о в л ю ют ь д і а г н о з суб’є кт и в н и й ш у м . С уб’є кт и в н и й ш у м у в уха х в а ж ко в и м і ря т и з а д о п о м о го ю о б’є кт и в н и х те ст і в , т а к и х я к п е р е в і р ка сл уху. То м у л і ка р п р о в о д и т ь р етел ь н и й Л О Р - о гл я д , о п и т ує п а ц і є н т а і п р о в о д и т ь то н а л ь н о - п о р о го в у а уд і о м ет р і ю. До сл і д же н н я з а с н о в а н е н а з д а тн о ст і м о з ку в и б і р ко в о сприймати найгучніші звуки.

П р о ф і л а кт и ко ю ш у м у у в уха х є р е г ул я р н і п р о ф і л а кт и ч н і о гл я д и , с в о є ч а с н е л і ку в а н н я захворювань в уха т а Л О Р - о р г а н і в , т а кож п от р і б н о в і д м о в л я т и ся в і д п р о сл ухо в у в а н н я м уз и к и з а н а д то г у ч н о ч е р ез н а в у ш н и к и , д от р и м у в а т и ся г і гє н и о р г а н і в сл уху. Сл і д ку й те з а со б о ю т а з а с в о ї м ст а н о м з д о р о в ’ я . А в то р ка ст а т т і : Ки р и л ю к В і кто р і я

20

Трохи пізніше лікарі почали додавати підкладку з хрящової тканини. Замислюватися про відновлення функцій і слизових почали тільки у 18 столітті. Приблизно в той же час заговорили про ринопластику як про спосіб корекції естетичних недоліків зовнішності.

Перші подібні операції проводилися в Індії ще до нашої ери людям з частково відсутнім носом. Останнє було наслідком вроджених дефектів, побутових травм або військових поранень і заважало людині впевнено почувати себе в суспільстві. Матеріалом для пересадки була шкіра з чола і щоки, після чого на обличчі залишалися спотворюючі шрами. Незважаючи на це, охочих скористатися такою послугою було досить багато. Ринопластика – це операція, проведення якої зумовлено необхідністю змінити пропорції та контури носу, усунути деформації. Операція носить в собі як косметичний характер, так і може бути спрямована на відновлення носового дихання та корегування носової перегородки.

29

За часів Середньовіччя лікарі Європи почали переймати цей досвід і поступово його вдосконалили, навчились пересаджувати шкіру з рук і «збирати» ніс з різних частин обличчя, намагаючись при цьому зберегти його привабливість. Такі процедури користувалися великим попитом серед хворих на сифіліс, вовчак та туберкульоз.

Є три основні види ринопластики: •Реконструктивна – це операція, яка спрямована на корегування перегородки носу і відновлення дихальної функції. Включає в себе загальне втручання в анатомію носу; •Косметична – це операція, яка спрямована на зміну зовнішнього вигляду носу. В такому випадку корегують кінчик, крила чи носові раковини; •Безопераційна – це операція, яка передбачає корегування форми за допомогою ін’єкцій.

Є дуже багато міфів, пов’язаних з ринопластикою. Необізнаність в цій темі часто стає ключовим фактором у відмові від подібних операцій. Тож ми пропонуємо сьогодні раз і назавжди розвіяти всі сумніви й дати відповіді на найпоширеніші питання.

1)За допомогою ринопластики можна зробити будь-який ніс? Часто пацієнти приходять до лікаря з конкретним проханням зробити ніс як у Анджеліни Джолі чи Шерон Стоун. Але пластичний хірург не чарівник. На кінцевий результат впливає безліч факторів. Вони пов’язані з індивідуальними особливостями кісткової структури і м’яких тканин носа пацієнта. Тому зробити ідентичний ніс неможливо.

Існує два методи проведення ринопластики: • Закритий – малоінвазивна процедура, яка проводиться всередині носової порожнини, без пошкодження шкіри; • Відкритий – спосіб, який використовують для істотних змін при деформаціях і патологіях.

30

Професійний пластичний хірург у першу чергу подбає про збереження основної функції носа – вільне дихання. Уже виходячи з цих характеристик буде обиратися відповідне втручання.

2)Ринопластикаце дуже болюча операція? Операцію завжди проводять під загальним наркозом, тому в процесі пацієнт не відчуває болю. Новітні методики вирішують і питання з неприємними відчуттями «після» -за правильно проведеної операції 90% пацієнтів не відчувають болю, і тільки 10% стикаються з дискомфортом і закладенням у носі.

3) Після операції мій ніс буде відчувати запахи? Сучасна ринопластика повинна відповідати двом головним факторам – функціональність і естетичність.

31

4) Після операції мій ніс буде вразливий і крихкий? Ніс дійсно вимагає особливого догляду, але лише у період реабілітації. Після загоєння все повертається в норму. А деякі фахівці взагалі вважать, що за рахунок утворення кісткових мозолів, пов’язаних з операцією, ніс стає міцнішим.

5) Мій зроблений ніс буде дуже помітним? Звичайно якщо прибрати очевидний горбик чи провести корекцію кінчика носа, то це побачать. Однак робота хорошого хірурга, як правило, непомітна, бо фахівець не тільки змінює форму органу, а й гармонійно вписує його в природну симетрію особи. Не можна не сказати і про перспективи цієї галузі. Американські дослідники кажуть, що вже незабаром процедури з корекції носу без хірургічного втручання стануть реальністю – знадобляться лише голки і електричний струм. За їхніми словами хрящові тканини, які формують, зокрема, вуха і кінчик носа, піддаються електромеханічній корекції і стають гнучкими та придатними для зміни форми. А після процедури достатньо зачекати лише декілька хвилин, аби хрящ затвердів. Такі процедури проводитимуться під місцевою анестезією та зможуть вберегти пацієнтів від зайвих швів і шрамів. Щоправда, на людях цей метод ще не випробовували. Натомість дослідникам вже вдалося змінити форму кролячого вуха з прямої на вигнуту. Тож чекаємо резонансу в майбутньому.

Роблячи висновки, варто зазначити, що здоров’я — це головне багатство, яке потрібно ретельно берегти. Ваша зовнішність — суто ваша справа. Тільки ви маєте право вирішувати що, як і коли потрібно змінювати. І чи потрібно взагалі. Любіть себе в будь-якому вигляді, відшукайте гармонію, ловіть «дзен» і посміхайтеся своєму відображенню в дзеркалі кожен день! Ви прекрасні!

32

Які прояви нафтизинової залежності?

Кожен з нас відчував закладеність носа і користувався краплями для полегшення дихання. Дані симптоми усувають препарати, які звужують судини. Інша їх назва – назальні деконгестанти. Та не всі знають, що, здавалося б, прості спреї можуть викликати залежність і ускладнювати життя замість лікувального ефекту.

Для початку пропоную розібратись, для чого ми використовуємо судинозвужуючі препарати? Інфекція в організм людини найчастіше потрапляє через дихальні шляхи, зокрема через ніс. У відповідь на присутність збудників хвороб в організмі активізуються захисні процеси, як от збільшений притік крові в судини носа. В нормі у здорової людини вони заповнені кров’ю на 50 %, а за рахунок збільшення об’єму виникає набряк і, як наслідок, – утрудненість дихання. Яким чином виникає залежність?

33

Для усунення набряку застосовують препарати групи альфа-адреноміметиків короткочасної дії, які звужують судини. Згідно з інструкцією і призначенням лікаря назальні деконгестанти потрібно застосовувати 3-5 днів. Якщо ж перевищити цей термін, то наш організм починає адаптуватись і збільшувати кількість рецепторів, на які потрібно вплинути препарату, щоб досягти потрібного ефекту. Через це виникає потреба використовувати спреї все частіше і частіше. Згодом судини перестають звужуватись самостійно і вільне дихання стає неможливим без застосування ліків.

Без використання крапель виникають наступні симптоми: • нежить та сльозотеча; • сухість слизових оболонок у носовій та ротовій порожнині; • гіпертрофія слизової оболонки; • чхання; • рясні кровотечі з носа; • зниження нюху; • поганий сон через закладеність носа; • підвищення артеріального тиску; • блідість; • сонливість;

• втрата свідомості.

Чи у всіх людей може розвинутись залежність? Якщо не дотримуватись рекомендацій лікаря і нераціонально використовувати препарат, то нафтизинова залежність розвинеться у будь-кого. Але є люди з так званою “назальною гіперактивністю”, тобто ті, які мають алергії або анатомічні зміни в перегородці, носових ходах тощо. В такому випадку звикання до крапель розвивається швидше, а позбутись звички їх використання навпаки важче.

34

Як же позбутись залежності?

Зараз існують різні підходи до вирішення даної проблеми. Перший спосіб. Звернутись до лікаря для підбору альтернативного лікування препаратами на рослинній основі або топічними кортикостероїдами. Останні діють лише на судини носа, їх ефект триває 24 години, у цьому їхня перевага. Для полегшення симптомів можна промивати ніс водно-сольовими розчинами: вони зволожать слизову оболонку. Другий спосіб. Полягає в поступовій відмові від крапель: потрібно робити чим більші інтервали між використанням, забризкувати препарат лише в одну ніздрю, а з часом зовсім не використовувати. Є ще декілька способів, які потребують неабияких зусиль і терпіння для досягнення позитивного результату. Один з них – техніка дихання по Бутейко. Також допомагають фізичні навантаження, під час яких виділяється адреналін. Він чинить адреноміметичну дію, тому рухова активність теж важлива.

35

У випадку сильної залежності, коли консервативне лікування не допомагає, використовують радикальні методи – операція. Суть полягає в тому, що лікар частково руйнує судинні сплетення в підслизовому шарі носових раковин, приводячи їх обсяг до фізіологічної норми. Зараз операцію виконують наступними методами: • • • • • •

лазерна деструкція; ультразвукова деструкція; підслизова вазотомія; шейверна деструкція; кріодеструкція; коблація.

Важливо пам’ятати! Можливі алергічні реакції, які збільшують набряк судин носа, чим ускладнюють відвикання від крапель. Якщо є психологічний фактор, лікування нафтизинової залежності доповнюється заспокійливими засобами. Отож найкращий спосіб уникнути виникнення залежності – це чітко дотримуватись призначень лікаря. При виникненні ускладнень не можна самостійно призначати або заміняти препарати, натомість краще звернутись за допомогою до кваліфікованого спеціаліста.

36

Деякі ознаки того, що Вам може знадобитись перевірка слуху: • відчуття дзвону у вухах (тинітус); • люди скаржаться, що ви говорите занадто голосно; • вам часто доводиться просити людей повторити те, що вони говорять; • вам важко почути розмову, особливо якщо є фоновий шум; • інші скаржаться, що ви дивитеся телевізор із занадто високою гучністю. Які ж існують методи перевірки слуху – аудіометрії?

Тести на перевірку слуху визначають здатність людини чути гучність і висоту звуків. При аудіометрії – методі діагностики слуху, – результати відображаються на графіку (аудіограмі), щоб допомогти точно визначити тяжкість і причини проблем зі слухом. Тести включають тонову аудіометрію з використанням аудіометра та тести на розрізнення мови. Для перевірки слуху в немовлят і дітей існують спеціальні тести. ЯК МИ ЧУЄМО? Коливання молекул повітря створює звукову хвилю. Легкі вібрації створюють м’який звук, тоді як сильні вібрації створюють гучний шум. Гучність звуку вимірюється в децибелах (дБ). Висота або частота звуку — це кількість його коливань за секунду, вимірюється в герцах (Гц).

39

Повільні вібрації створюють низькочастотний звук (наприклад, туманний сигнал), тоді як швидкі вібрації створюють високочастотний звук (наприклад, свисток). Тести на слух перевіряють здатність людини чути звуки різної гучності та висоти. Ці тести зазвичай проводять спеціалісти зі слуху, які називаються аудіологами (сурдологами).

Методи перевірки слуху діляться на суб’єктивні та об’єктивні. До перших відносять: дослідження гостроти слуху шепотом – лікар вимовляє слова, при цьому зменшуючи гучність вимови (нормі людина чує шепіт на відстані 5 - 7 метрів); дослідження за допомогою камертону, тональна аудіометрія (за допомогою аудіометра у звукоізольованому приміщенні). У сучасному світі суб’єктивні методи вважаються тривіальними та неточними.

До об’єктивних методів дослідження відносять: -отоакустичну емісію -КСВП -тимпанометрію. Розглянемо ці медичні методи дослідження, що є більш фаховими у своєму використанні: • Отоакустична емісія (ОАЕ) – дозволяє дуже швидко та ефективно оцінити стан слуху у малюка. При цьому слабкі звуки, котрі виникають внаслідок функціонування зовнішніх волоскових клітин, які зі свого боку сприяють посиленню коливання базилярної мембрани, а фіксація «відклику» та його характеристик взята за основу методу. Без нормального слуху дітки не можуть правильно формувати мову. Тому ті, хто народжується з приглухуватістю, потребують коригувальних заходів. На жаль, ця проблема є дійсно вагомою, адже за статистикою порушення слуху в новонароджених зустрічається частіше, ніж синдром Дауна та «заяча губа». Зі ста дітей близько шести народжуються з «поганим» слухом.

Слухати це дуже небезпечно: тебе можуть переконати. А людина, яка поступається доказам розуму, дуже нерозумна істота. Оскар Уайльд 40

• КСВП (коротколатентні слухові викликані потенціали) – є цілком безболісним та нешкідливим для пацієнта методом, що дозволяє виявити місця ураження слухової системи у дітей та дорослих. Вагомо, що КСВП є найбільш надійним об’єктивним методом оцінки зниження гостроти слуху в немовлят та дітей молодшого віку.

• Тимпанометрія або акустичної імпедансометрією – є ультразвуковим обстеженням середнього вуха, переважно слухової труби. Метою тимпанометрії є оцінка стану пошкодження чи цілісності барабанної перетинки та слухових кісточок. В основу методу покладено використання звукового тиску з певною частотою та інтенсивністю у вусі.

Тлумачення аудіограми. Аудіолог наносить результати ваших перевірок слуху на графік, який називається аудіограма. Графічні результати зазвичай включають ваш поріг слуху (найтихіші звуки, які ви можете почути) для діапазону частот для обох вух. Порівнюючи цифри, сурдолог може оцінити ступінь вашої втрати слуху та знайти підказки до її походження. Цікаво: якщо результати повітряної та кісткової провідності однакові, то аудіолог знає, що втрата слуху викликана проблемами внутрішнього вуха, а не зовнішнього чи середнього вуха. Хто ж такий сурдолог? Відомо, що третина пацієнтів, вік яких понад 65 років, мають патології органів слуху або ж зменшення гостроти почутого і часткову глухоту. Причому 25% всіх патологій слуху, за даними ВООЗ, виникають ще в дитинстві. Отже, при вчасній та ранній діагностиці захворювання та ефективному лікуванні можна запобігти виникненню серйозної патології у більш зрілому віці. Фахівцем у цій справі є лікар-сурдолог.

Сурдолог - це, по суті, той самий ЛОР-лікар, але який знає про захворювання вуха більше, ніж про інші органи носоглотки. Сурдолог діагностує та лікує вроджені та травматичні ураження середнього вуха. Хірург-сурдолог сьогодні здатний творити дива, робити унікальні хірургічні втручання, які в багатьох випадках повністю відновлюють слух. З нігтів виготовляють слухові кісточки і протезують їх у вусі! Отже, аудіометрія використовується для визначення чутливості слуху людини. За результатами обстеження лікарі-аудіологи та отоларинголог оцінять, чи потрібна терапія, і якщо так, то яка буде найбільш корисною для пацієнта. В ідеалі перевірки слуху проводяться не лише тоді, коли хтось відчуває передбачувані проблеми зі слухом, а й у профілактичних цілях. Тестування слуху новонароджених дітей тепер є регулярною частиною клінічного обстеження. Виявлення втрати слуху на ранніх стадіях гарантує, що втручання можна застосовувати з самого раннього віку, допомагаючи розвитку мови, мовлення та комунікативних навичок.

Регулярні перевірки слуху, скринінги та обстеження також повинні бути частиною режиму здоров’я кожної дорослої людини. На жаль, більшість дорослих не прагнуть перевірити слух, доки не дізнаються про проблему, незважаючи на рекомендації, згідно з якими всі дорослі віком до 50 років повинні перевіряти свій слух принаймні раз на десять років, а потім — раз на рік. Якщо пацієнта турбує біль і шум у вусі, втрата слуху – йому необхідно звернутись до сурдолога. Він поставить діагноз і призначить лікування, індивідуально підбере і налаштує слуховий апарат. Пам’ятайте, захворюванню можна запобігти завдяки ранній діагностиці, профілактиці та аховому лікуванню. Автор статті: Ткачук Віталія

42

Грибковий Гайморит

Міцетома верхньощелепної пазухи (грибковий гайморит або «грибкова куля», або ж «грибкове тіло») – це одна із форм мікозу, грибкове захворювання гайморової пазухи, спричинене найчастіше Aspergillus fumigatus (90%), Aspergillus flavus і Aspergillus niger. Особливістю є ріст міцелію гриба у порожнині пазухи, без її проростання у слизову оболонку.

або міцетома гайморової пазухи Однією із частих причин звернення до лікаря-отоларинголога є запалення гайморових пазух, тобто гайморит. Гайморова пазуха є найбільшою носовою пазухою, відповідно – найчастіше інфікується.

Гайморит – це запалення слизової оболонки верхньощелепної пазухи різноманітної етіології. За перебігом поділяється на гострий бактеріальний, хронічний, підгострий та рецидивуючий гострий гайморит. За розташуванням запального процесу – односторонній, двосторонній. За етіологією: на фоні ослабленої імунної відповіді, екзогенний шлях проникнення інфекції (бактеріального, вірусного або ж грибкового походження), внаслідок поширення інфікування з коренів зубів, розміщених на верхній щелепі, або ж наявність хронічної інфекції ВДШ тощо.

Хочу звернути Вашу увагу на досить цікавий та рідкий за етіологією різновид гаймориту – міцетому верхньощелепної пазухи. Найбільш поширена ця патологія серед підлітків та людей молодого і середнього віку, особливо якщо вони проживають в умовах вологого клімату.

Причинами розвитку є: 1. Резистентність до протимікотичних медикаментів внаслідок їхнього нераціонального використання.

2. Прийом лікарських препаратів, які пригнічують імунітет.

3. Наявність злоякісних новоутворень.

4. Цукровий діабет.

5.ВІЛ/СНІД.

6.Наявність сторонніх тіл у пазухах.

7.Механічні травми верхньощелепної пазухи тощо.

Клінічними проявами міцетоми є: 1. Наявність відчуття розпирання та болю у відповідній верхньощелепній пазусі.

2. Поява білих чи біло-жовтих густих виділень сирноподібної консистенції.

3. Неприємний запах з носа.

4. Ціанотичне забарвлення слизової оболонки носової порожнини.

5. Затруднення або ж неможливість носового дихання.

6. Відчутття закладеності носа, яке має постійний характер.

7. Втрата нюху.

8. Періодичний головний біль, біль у верхній щелепі та зубах.

За формою гайморит буває катарального або ж продуктивного характеру.

49

50

На основі чого можна поставити діагноз грибкового гаймориту? Одним із достовірних методів діагностики грибкового тіла є проведення мікробіологічного дослідження мазка, взятого із порожнини носа.

Рентгендіагностика, а також магнітно-резонансна томографія або комп’ютерна томографія дозволяють встановити ступінь розростання міцелію у порожнині пазухи.

Лікування міцетоми здійснюється тільки оперативним шляхом. Операція здійснюється або через носову порожнину, або ж через lamina anterior верхньощелепної пазухи під верхньою губою. Оскільки міцелій гриба не проростає у слизову оболонку, то його видалення дає дуже хороший результат, і рецидиви захворювання зустрічаються досить рідко. Хірургічне втручання виконується під загальним знеболенням.

51

В післяопераційний період проводиться інтенсивна антимікотична терапія за допомогою промивання верхньощелепної пазухи відповідними розчинами протигрибкових лікарських засобів. Для збільшення концентрації препаратів не тільки в порожнині пазухи, а й у носовій порожнині, пацієнтам призначаються інгаляції препаратів через ніс. Системна антимікотична терапія призначається за наявності супутніх захворювань, як-от бронхіальна астма, цукровий діабет, медикаментозна імуносупресія тощо. Реабілітація складає близько 3-7 днів.

Профілактика міцетоми включає загартовування організму, збалансований раціон харчування, доцільне використання антимікотичних препаратів задля запобігання резистентності, своєчасне відвідування стоматолога та лікування зубів, уникання стресових ситуацій, ведення здорового способу життя, своєчасне лікування інфекційних захворювань, а також супутніх патологій. Авторка статті: Саєнко Катерина

52

Гіпертрофія глоткового мигдалика клінічна картина та можливості лікування Глотковий мигдалик – це лімфоїдна тканина, яка розташовується під склепінням і по задній стінці носоглотки. Як частина лімфоїдного глоткового кільця Вальдеєра-Пирогова аденоїди (глотковий мигдалик) виконують важливу захисну функцію, забезпечуючи перший рівень захисту організму від інфекцій, що потрапили у верхні дихальні шляхи. Проте, збільшуючись у розмірах в результаті довготривалого запального процесу, аденоїди викликають значні місцеві і загальні порушення в організмі:

53

-різке порушення функціїї носового дихання; -рецидивуючий і хронічний запальний процес піднебінних мигдаликів, біляносових пазух, середнього вуха, гортані; -порушення формування лицевого скелета; -рецидивуючі і хронічні трахеобронхіти, пневмонії; -психоневрологічні і рефлекторні розлади (неврози, епілептичні напади, енурез, схильність до спазму голосової щілини); -ускладнення протікання бронхіальної астми, сприяння зниженню імунної реактивності організму і появі інфекції та алергізації.

Значне збільшення аденоїдів часто супроводжується гіпертрофією піднебінних мигдаликів, що може бути, у свою чергу, причиною синдрому нічного апное, при якому епізоди апное під час сну супроводжуються сонливістю у денний час, а у важких випадках розвивається легенева гіпертензія і легеневе серце.

Розглянемо деякі з них детальніше. Гіпертрофія аденоїдів викликає труднощі при проходженні повітря через носоглотку і порушує функцію євстахієвих труб, а також може бути джерелом інфекції для розміщених поруч тканин. Загальна клінічна картина гіпертрофії аденоїдів: «закладеність» носа, гнійні виділення із носа, носові кровотечі, зниження слуху (приглухуватість) внаслідок появи ексудату в середньому вусі і вушний біль внаслідок рецидивуючих середніх отитів

Класифікація аденоїдних вегетацій за розмірами:

Хропіння під час сну у дітей, що не проходить, є основним симптомом збільшених аденоїдів. Найчастіше запалення аденоїдів зустрічається у дітей віком від двох до восьми років.

•аденоїдит 1 ступеня (лімфаденоїдна тканина закриває приблизно до 1/3 хоан – отворів, які з’єднують порожнину носа з глоткою); •аденоїдит 2 ступеня (тканина, що патологічно збільшилась, закриває приблизно 2/3 отворів); •аденоїдит 3 ступеня (закрито понад 2/3 отворів).

54

Фактори ризику, які можуть призвести до розростання тканин: •хронічні інфекції; •несприятлива екологічна обстановка; •неповноцінне харчування; •наявність алергії в анамнезі. . Аденоїдна тканина наявна вже при народженні і зберігається протягом усього дитячого віку, потім у підлітковому періоді починає атрофуватися і тому рідко зустрічається у дорослих людей. При обструкції порожнини носа у дорослих, обумовленої розростанням лімфоїдної тканини в носоглотці, потрібно виключити лімфому. Обструкція порожнини носа аденоїдами може спостерігатися з народження і викликати труднощі при грудному чи штучному вигодовуванні. У таких випадках «вроджені» аденоїди підлягають ранньому видаленню. Проте часто дотримуються вичікувальної тактики, враховуючи можливість зворотного розвитку лімфоїдної тканини

55

Клінічну підозру на збільшення аденоїдів можна підтвердити рентгенографією в боковій проекції. У дітей часто важко оглянути носоглотку. Рентгенограми черепа в боковій проекції дозволяють визначити розміри аденоїдів і ступінь обструкції. Для уникнення помилкової інтерпретації знімків черепа в боковій проекції необхідно дотримуватися вимог, що висуваються для виконання рентгенографії. Адже при недостатньому знерухомленні голови можна отримати картину збільшених аденоїдів, тому перед тим, як діагностувати по знімках черепа в боковій проекції аденоїди, необхідно переконатися, що знімки виконані правильно.

Також використовуються такі методи діагностики: •задня риноскопія (за допомогою спеціального дзеркала лікар оглядає мигдалини та носоглотку); •пальцеве обстеження (пальпують збільшені мигдалики і визначають їх щільність); •рентгенографія (рентген в бічній проекції дає можливість оцінити стан аденоїдів, не рекомендований вагітним і маленьким дітям); •комп’ютерна томографія (досить безпечна процедура, яка дозволяє оцінити більш детально розміри та стан мигдаликів); •ендоскопія (ендоскоп дає можливість отримати детальну інформацію про стан носоглотки, оскільки камера передає збільшене зображення з камери на монітор); •аудіометрія (перевірка слуху необхідна, оскільки аденоїди здатні знижувати гостроту слуху); •лабораторна діагностика (запалення в носоглотці є причиною розвитку інших проблем). .

Лікування: хірургічне видалення (аденоїдектомія) виконується, якщо збільшені аденоїди є причиною нічного апное, обструкції дихальних шляхів і супроводжується постійними виділеннями із середнього вуха чи рецидивуючим середнім отитом, а також для відновлення вільного носового дихання, усунення вогнища інфекції в носоглотці, що попереджає розвиток ускладнень, вражаючих інші органи і системи організму, в тому числі і ЛОР-органи. Профілактика аденоїдів включає: •дотримання режиму активності та сну; •регулярне вологе прибирання в будинку, провітрювання; •повноцінне харчування, яке містить весь спектр необхідних вітамінів і мікроелементів; •відмова від шкідливої їжі (жирного, копченого, солодкого, смаженого та ін.); •проведення достатньої кількості часу на свіжому повітрі; •достатню кількість фізичної активності; •вибір одягу по погоді, щоб не перегріватися і не переохолоджуватися; •своєчасне лікування інфекційних захворювань, не допускати їхній перехід в хронічний стан.

56

•

СІРЧАНІ ПРОБКИ • Вушна сірчана пробка – це стaн, що призводить до закупорювaння зовнішнього слухового ходу внаслідок накопичення та затвердіння вушної сірки. Вушна сірка – речовина, яка необхідна для того, щоб зволожувати зовнішній слуховий хід та захищати його від пилу, а також бактерій із навколишнього середовища. У нормі сірка природним способом виводиться з вушного каналу під час розмови, жування або інших дій, які призводять до руху скронево-нижньощелепного суглоба. Хоча існують випадки, коли внаслідок впливу певних факторів не здійснюється самоочищення від вушної сірки і утворюються пробки. Як правильно доглядати за вухами? Догляд за вухами не займає багато часу. Після душу необхідно просушити зовнішній слуховий хід рушником або ж взяти вологий ватний диск та обережно протерти зовнішнє вухо. Не варто використовувати для очищення ватні палички, сірники, зубочистки та інші гострі предмети, адже наслідком цього можуть бути травми та запальний процес. Крім того, вушна паличка проштовхує сірку вглиб вуха, що є однією з причин утворення пробок. Тому, якщо ви все ж використовуєте її, то хоча б не намагайтеся почистити паличкою якомога глибше, а краще – позбавтеся цієї звички!

•

• •

•

висока вологість або забруднене пилом повітря (на шкідливих виробництвах); неправильний догляд за вухами; анатомічні особливості будови вуха (звужені або викривлені канали); підвищена в’язкість сірки; віковий чинник, так як з віком сірка стає більш твердою та сухою; звичка чистити вуха ватними паличками, що сприяє проштовхуванню бруду вглиб слухового каналу і його закупорки.

У тому випадку, коли сірчане утворення досягає барабанної перетинки, можуть з’явитися додаткові симптоми: головний біль, нудота, блювання, запаморочення та кашель. Це пояснюється тим, що відбувається подразнення нервових закінчень перетинки. Якщо вчасно не почати лікування, то може виникнути запалення середнього вуха.

Симптоми, що вказують на утворення сірчаної пробки Сірчана пробка формується поступово, залежно від того скільки сірки накопичилось у вусі, тому спочатку є безсимптомною. Коли ж пробка вже повністю закрила слуховий хід, то зазвичай спостерігаються такі симптоми:

1. зниження слуху; 2. відчуття того, що одне або два вуха закладені; 3. шум, дзвін у вусі або аутофонія (відлуння власного голосу у вусі); 4. біль та/або свербіж у ділянці вуха

Причини захворювання Основними причинами утворення вушних пробок є: •

• •

57

використання слухового апарата чи аудіопристроїв (наприклад, вакуумні навушники); наявність шкірних захворювань (екзема, дерматит); перенесений отит;

58

Проведення діагностики та лікування Діaгностика сірчаної пробки здійснюється тільки лікарем-отолaрингологом на підставі зібраного анaмнезу. Способaми виявлення пробки у вусі є: отоскопія (огляд зовнішнього вухa і бaрaбaнної перетинки), а також мікроотоскопія (огляд барабанної перетинки під мікроскопом). Єдиним методом лікування вушної пробки є її видaлення. Процедуру проводить лікар-отоларинголог і використовує один із цих методів: 1. промивання (є ефективним, якщо вушна пробка не встигла затвердіти та її можливо вимити за допомогою теплого розчину); 2. видалення пробки спеціальним зондом; 3. розчинення пробки (використання спеціальних препаратів, які розм’якшують пробку і сприяють її виведенню).

Увага! Не варто намагатися видалити пробку в домашніх умовах, оскільки можна пошкодити барабанну перетинку, що призведе до втрати слуху

До чого можуть призвести не видалені вушні пробки?

Якщо вчасно не видалити вушну пробку, то це може призвести до таких наслідків: постійний головний біль; зaпальні процеси в середньому вусі, які викликають біль; підвищена температура тіла; погіршення слуху, а іноді його повна або чaстковa втрaтa; проблеми з серцево-судинною системою; розвиток хроніних захворювань ЛОР-органів.

Профілактика

Для профілактики вушних пробок слід виконувати такі дії: делікатно промивати вушну раковину і початок слухового ходу, де накопичується сірка та бруд; вчасно звертатися до лікаря, якщо ви відчуваєте один із симптомів утворення пробки у вусі; під час купання в басейні або природних водоймах надягати шапочку для плавання, щоб холодна вода не потрапляла у вуха; проходити профілактичний огляд у лікаря-отоларинголога. Ще одним чинником підвищеного утворення сірки є холестерин, тому необхідно контролювати його нормальний рівень у крові. Висновок Багато людей стикаються з досить неприємною проблемою – сірчаними пробками у вухах. Це може стати причиною хронічного отиту та втрати слуху, тому необхідно вчасно звертатись за допомогою до лікаря. Також пам’ятайте, що видаляти сірчані пробки самостійно заборонено, тому що, намагаючись зробити це ватною паличкою, можна випадково пошкодити стінки слухового проходу або барабанну перетинку. Ще слід зазначити, що і промивання робити вдома самотужки не варто, оскільки лише лікар-отоларинголог зможе зробити це правильно, не нашкодивши вам.

Дослухайтеся до свого організму, вчасно реагуйте на його виклики та будьте здорові! Авторка статті: Грищенко Анастасія Автор статті: Зімбовський Ярослав

59

60

PIROGOVKA | ЛЮТИЙ/БЕРЕЗЕНЬ | 2023

PIROGOVKA | ЛЮТИЙ/БЕРЕЗЕНЬ |ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЯ

Над журналом працювали: Бидловська Іванна - голова комітету «Pirogovka», головний редактор Ганжа Тетяна - головний дизайнер, дизайн обкладинки Рудишина Марічка - в.о. голови ради студентського самоврядування

Редколегія:

Дорог і читачі! Журнал «Pirogovka» запускає нову рубрику «Хроніки ВНМУ», в якій всі бажаючі зможуть поділитися спільними фото групи, а ми - опублікувати їх в новому випуску. З радістю чекаємо на Ваші фото

Якщо Ви бажаєте, щоб читачі студентського журналу побачили життя та дозвілля Вашої групи, то можете заповнити наступну форму:

Алєксєєва Юлія Барановська Анна Борисова Олександра Бублик Павло Бурмістров Владислав Войтко Богдана Грищенко Анастасія Грушецька Ірина Заліщук Вікторія Захарченко Тетяна Зімбовський Ярослав Казмірчук Яна Карячка Катерина Кирилюк Вікторія Ковальчук Анастасія Коломієць Микола Лапенко Марія Марценюк Руслана Матвійчук Марія

Матвійчук Софія Матюх Михайло Мельник Людмила Музиченко Олексій Мєшкова Віталіна Осініна Ольга Першин Микита Пономарчук Олександра Саєнко Катерина Саєнко Євгенія Студінська Тетяна Супрун Тимофій Терещук Анастасія Ткачук Віталія Тітарова Уляна Фещенко Дарина Чумак Євгенія Юденок Яна

VINNYTSIA 2023