Оксана Гнатишин: "Незламність - це вміння у надважкі ситуації не панікувати...

Оксана Гнатишин — генеральна продюсерка телеканалу «ПравдаТУТ Львів»

Ви продюсер телеканалу. Який найскладніший переломний момент був у роботі ЗМІ?

Я не розказуватиму зараз про етап становлення нашого телеканалу, адже це звісно потребувало зусиль, ресурсів та збору команди. Проте, якщо говорити про справді неочікуваний кризовий важкий період — це початок повномасштабного вторгнення. Щоб ви розуміли: ми телеканал, який не фінансувався олігархами на 100-% дохід, а відповідно утримання журналістського штату (зарплатні) напряму залежали від клієнтів, які замовляли рекламу. В один момент усі договори про співпрацю стають неактуальними. Нікому непотрібна реклама. Усі в паніці, кидаються донатити на армію. Припиняють промоційні активності.

І ви припинили ефірити?

Ні, звичайно! Ми не припиняли знімати новини, стрімити ситуацію на волонтерських точках, допомагати вимушеним переселенцям зі сходу. Створили інформаційну базу місць, де можуть знайти допомогу біженці. Що там говорити, наш офіс також став соціальним мотелем для біженців. Деякі журналісти також днюють і ночують в офісі. Усі працюють 24/7. Коли повідомила, що невідомо як буде з зарплатнею — усі поставилися з розумінням і продовжили працювати.

Що ви висвітлювали? В умовах війни не можна показувати стратегічні об’єкти, державні об’єкти?

Ми тісно співпрацювали з офіційними пунктами допомоги і сформували для себе базу надійних волонтерських організацій щоб громадяни, які прагнули допомогти, отримували важливу достовірну інформацію. Більше того, ми організували окремий колцентр (на телеканал телефонувало багато громадян по допомогу з тих чи інших питань) і скеровували людей в необхідному напрямку, щоб їх прохання про допомогу були почутими. Такий період тривав місяці зо два.

Що було далі?

Далі громадськість трішки вийшла зі стадії хаосу. Почав працювати бізнес.

Відновили співпрацю з телеканалом?

Ні, звичайно. Ніхто не розумів що буде далі, тому про рекламу не могло йти мови. Тоді ми зробили свій крок на зустріч. Оголосили публічно своє рішення: МАЛИЙ І СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС ЯКИЙ В УМОВАХ ВІЙНИ ВІДНОВИВ СВОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ — ми готові рекламувати БЕЗКОШТОВНО. Створили більше сотні сюжетів про незламність наших людей. Про те як виживати в умовах війни!

А як же ж виживали без заробітків ви?

Вони повернулися… важким часом були ще літні місяці першого року війни. А далі бізнесмени, які більшменш навчилися виживати, — повернулися у ролі рекламодавців з вдячністю за попередню підтримку. Не всі звичайно, але 70% — так.

Ви зараз працюєте як до війни? Маю на увазі, чи змінився штат та кількість проектів.

В загальному так. Ми й далі «вмудряємося» здійснювати 24 години мовлення, створюючи щоденні новини, та інші телевізійні проекти. Проте штат відверто скажу трішки скоротився. Деякі хлопці пішли служити. Трішки оптимізували роботу. Ми закрили деякі розважальні проекти. Зате, розширюємо соціальнопатріотичні напрямки інформаційної політики каналу.

Ми вдосконалили інформування в медичній сфері і з психологічної підтримки — це зараз дуже актуально.

А вдається конкурувати з загальноукраїнськими телеканалами?

Якими? Зараз маємо на цьому рівні загальний телемарафон. Де там про регіональні новини, проблеми, здобутки? Багато глядачів і учасників наших проектів тепер навпаки кажуть: якби не місцеві громадоорієнтовані телеканали, ми б не мали змоги розказати про нашу роботу, і дякують.

Буває що опускаються руки? Що робите в такі моменти?

Не буду лукавити — так раз в квартал — буває!

Хочеться більше проектів. Ширших і ще цікавіших.

Хочеться мати змогу більше платити фахівцям телеканалу за їх роботу. Хочеться мати змогу висвітлити більше подій та розказати про більше достойних людей на наших теренах. Але такі моменти, коли як ви кажете «опускаються руки», короткострокові. Тоді сідаєш і думаєш, збираєш команду і завжди щось визріває, з’являється нове. Немає проблем, які не вирішуються — це справді аксіома.

Що нового побачимо на ПравдаТут Львів згодом?

Побачите, як молоде покоління не падає духом і створює пізнавальний проект. Обов’язково, програма про наших військових під назвою «НЕЗЛАМНІ». Медична тематика — представлена ще ширше. Гарячі теми від пожежників. Блог для людей бізнесу — про те як виживати і заробляти. І звісно ж щоденні новини від фахових журналістів відділу інформації.

Якщо прийти до вас з цікавою ідеєю телепроекту: є шанс на втілення?

Я обожнюю людей які мають бажання, вміння та ідеї! Звісно! Все обговорюється, аналізується, доповнюється і при грамотному плануванні втілюється. Завжди рада! Ось, до прикладу, зараз запустили проект спільно з будівельниками: «Квартира на фініші». Колосальний фідбек оскільки зараз багато ВПО цікавляться купівлею нерухомості на західній Україні.

Суспільству важливо чути і добрі новини. Як з позитивом у житті?

Громадськість потребує чути правду. Добра вона чи погана — це питання наступне…

Що для вас «незламність»?

Вміння у будь-якій надважкій, незрозумілій, а часом трагічній ситуації — попанікувати короткий час, а далі зібратися, діяти, вчитись (інколи на помилках), вміти вмикати розум та інтуїцію. А ще це — розуміти що час лікує, дає можливість все добре обдумати, і ще біжить… тому не зволікати.