Христина Кавецька

Христина Кавецька: «Сильними нас роблять події нашого життя, а незламними - ми самі»

Христина Кавецька:

«Заснувавши ГО «Благодійний фонд «КАВА», я можу масштабно допомагати Україні»

Авторка: Анна Мищишин

Красива жінка з сильним характером, помічник народного депутата, яка на по чатку повномасштабної війни, очолила міжнародний штаб допомоги Україні в італійському місті Анкона. Засновниця ГО «Благодійний фонд «КАВА», який за ймається допомогою малозабезпеченим сім’ям та дітям віськовослужбовців.

Вона економіст за освітою, разом з чолові ком виховують трьох дітей. Для неї в пріоритеті сім‘я, а у планах від криття власної маркетингової компанії.

Про те як організувала центр гуманітарної допомоги в італійському місті Анкона, сі мейні та власні цінності, спільні проекти з чоловіком, читайте далі… - Христино, як вдавалось координувати достатньо масштабний штаб гуманітар ної допомоги, адже ви мати трьох дітей? Відверто кажучи, я ніколи не задумува лась про це, адже бажання допомагати рідній країні було на стільки сильне, що давало колосально багато сили. Новина про початок повномасштабно го вторгнення застала мене з дітьми в Італії. Звичайно, як і кожного, ця звістка приголомшила, але ми, українки, як і уся наша нація - незламні.

Я вважаю, що сильними нас роблять по дії нашого життя, а незламними - ми самі. Пригадую, що в перші дні війни, разом з жителями містчека Анкона, де ми

проживали, організували міжнародний штаб допомоги і я почала координувати роботу. Для мене це не було надсклад ною роботою, адже маю досвід в орга нізації та координації масштабних соці альних проектів. Італійці суттєво підтримували наш на род - ми відправляли великі об‘єми гу манітарної допомоги в Україну.

- Чому вирішили повертатись, адже не безпека обстрілів досі висока?

Відверто кажучи, бути далеко від дому було складно, тому коли ситуація дещо стабілізувалась, ми з дітьми поверну лись на Батьківщину.

Немає кращого місця ніж власний дім на рідній землі та обійми чоловіка, якому та кож потрібна любов і підтримка сім‘ї. Адже 24 лютого 2022 року, швидко реа гуючи на виклики, що були створені пов номасштабною російською агресією, мій чоловік, який зараз працює на по саді голови Золочівської райради, ініці ював створення Штабу допомоги укра їнському війську та соціальним групам людей, які у зв'язку із воєнними діями потребують особливої допомоги.

Я розуміла, на скільки підтримка сім‘ї потрібна чоловіку, адже робота Штабу вимагає немало зусиль, тому що ос новними напрямами діяльності стали: допомога військовим засобами першої необхідності, амуніцією та продоволь ством; організація та відправка гума

нітарної допомоги на фронт; підтримка соціально незахищених груп людей, які потребують особливої уваги; допомога сім'ям потерпілим внаслідок воєнних дій.

- Чи продовжувала волонтерську діяль ність будучи в Україні?

Так, звісно. Повернувшись додому, я по чала активно допомагати Оресту в усіх проектах, а також заснувала ГО «Благо дійний фонд «КАВА» і можу масштабно допомагати Україні. Наша сім‘я завжди займала тверду проукраїнську позицію, а ми з дітьми підтримували голову на шої сім‘ї у всіх його починаннях. Нашій старшій донечці Діанці - десять, вона обожнює гімнастику, а сину Юрчикувісім, він досягає успіхів в дзюдо, а також вони навчавються у НВК «Школа-гімназія святої Софії». Найменша наша з чоловіком радість - донечка Вікторія, їй лише три рочки. Ми з Орестом докладаємо багато зусиль щоб сформувати у них християнський світогляд та правильні моральні цінності. Наші діти - це наше майбутнє, яких виховуємо в атмосфері добра, правди й любові.

Скажу відверто, що саме сім’я для мене - це сенс життя в одному слові та в найближ чих мені людях, а війна навчила цінувати кожну мить, яку нам дарує Всевишній. - Розкажіть більше про проекти, які створили?

Разом з чоловіком ми також запусти ли «Офіс воїна» - проект, що допомагає

військовослужбовцям та їх сім‘ям, на даючи соціальну, психологічну та пра вову підтримку. Окрім нових викликів та ініціатив, потрібно було допомагати в підтримці проектів, які було започат ковано в довоєнний час, зокрема в час пандемії для соціально незахищених категорій населення, а зараз й для ро дин військовослужбовців та внутрішньо переміщених осіб, було створено проєкт «Соціальна Хатка Продуктів». В таких «хатках» жителі району мають змогу купувати без надбавок, найнеоб хідніші продукти. Життя приносить багато випробувань, через які ми мусимо пройти. Ми стаємо сильнішими та витривалішими заради них - наших дітей. В їхніх очах відобра жається частина моєї душі. До їхніх ніг хочеться прихилити весь світ. Заради них хочеться звернути гори… Я хочу, щоб наші діти жили в безпеці, щоб цю безпеку мала кожна українська дитина. Щоб додати трохи позитиву в воєнне дитин ство наших дітей, у квітні ми провели акцію "Подаруй малюнок воїну". Дітки малювали малюнки з побажаннями для військових на передовій, а ми в свою чергу доставили ці дитячі роботи до наших воїнів.

Цікавим та популярним для дітлахів ви явився і фотопроєкт «Діти - цвіт Украї ни». Цей проект виник раптово, а його творці - самі діти, які разом з батьками зверталися у штаб за допомогою. - Христино, чим займаєтесь окрім соці альної роботи?

Скажу відверто, що балансувати й по єднювати соціальну роботу та сімейні справи, це непросто, але відчуваю в собі

достатньо ресурсу щоб розпочати ще власну справу - зараз працюю над ство ренням маркетингової компанії. Мені цікаво працювати в цій сфері, зокрема в дизайні. Я вірю, що перемога вже близь

ко і всі мої зусилля, а також кожного українця наближують її. Дякую захис никам, які змінити своє життя, щоб змі нилось наше! ЗСУ наш спокій, наш сон, наша віра у світле майбутне!