Temporary Regulations use of components and blood

втручання хворих з патологією згортання крові, тобто, необхідністю заміщення комплексу дефіциту факторів згортання крові за умови відсутності специфічних активних препаратів згортання, а також у випадку необхідності екстреної гемостатичної терапії при відсутності можливості дослідження коагулограми. Виходячи із сучасних уявлень про ефективність використання СЗП, трансфузії цього компоненту крові показані в наступних клінічних випадках: 1. Гостра масивна кровотеча з втратою більше 30-40% ОЦК і розвитком геморагічного шоку та ДВЗ-синдрому; 2. ДВЗ-синдром при наявності кровотечі або шоку різної етиології; Геморагічний шок, який приводить до розвитку гострого ДВЗ-синдрому, як і ДВЗ-синдром, викликаний будь-якою іншою причиною, є показом для застосування СЗП. Трансфузії СЗП перед використанням еритроцитвмісних середовищ в таких випадках можуть бути використані для успішного купірування кровотечі, обумовленої ДВЗ-синдромом. Трансфузійну терапію СЗП в даних випадках слід здійснювати з великою об’ємною швидкістю, що дозволяє досягти швидкого відновлення в крові реципієнта спожитих факторів згортання крові. Об’єм СЗП, що переливається, повинен бути тим більшим, чим гостріше і важче перебігає масивна крововтрата і виразнішими є ознаки ДВЗсиндрому. Нерідко однократної трансфузії 1-2 літрів СЗП буває недостатньо для купірування ДВЗ-синдрому, так як перелиті фактори згортання крові швидко споживаються, що приводить до рецидиву кровотечі.

3. Масивні трансфузії еритроцитів (більше 10 доз), масивні інфузії колоїдних і кристалоїдних розчинів (більше 1 ОЦК); 4. Мікросудинна кровотеча, поєднана із значним збільшенням ПЧ, МНВ, АПТЧ; Порушення гемостазу може бути пов’язано з масивною трансфузією еритроцитвмісних гемосередовищ (10 доз еритроцитів для дорослої людини або заміщення більше одного ОЦК за 24 години). Внаслідок масивної трансфузії фактори гемостазу можуть споживатися або їх концентрація може знижуватись, що приводить до коагулопатії. Зміни показників коагуляційних тестів в цій ситуації за звичай не перевищують більш ніж 1,5 рази нормальних величин і не мають взаємозв’язку з мікроваскулярною кровотечею. Раніше для зниження ризику кровотечі внаслідок масивної трансфузії рекомендувалось використовувати СЗП в об’ємі двох доз на кожні 5 доз перелитих еритроцитів. Однак докази на користь ефективності такого заходу відсутні. Різні групи дослідників встановили, що профілактичне використання СЗП на зменшує випадків гемостатичних порушень при масивних трансфузіях еритроцитів. Появу патологічної кровоточивості в цих випадках пов’язують із зменшенням кількості тромбоцитів після трансфузії, що є важливим фактором для розвитку мікроваскулярної кровотечі. Тромбоцитопенія виникає, як правило, до того моменту, коли розведення плазмових факторів згортання достигає величини, при якій порушується гемостаз. Використання СЗП не має сенсу, якщо ПЧ та АПТЧ подовжені менше, ніж в 1,5 рази від верхньої межі норми.

19