Наталя Палашевська, член Національної спілки письменників України
(Кодима)
«Любім, плекаймо свою Вкраїну» — шедевр! Ось цей біль, принцип «перевернутого бінокля» — образ народу через образ автора — і каяття, — тут більше любові до України, ніж в декларативних «Україна солов’їна»! «Для людини найвища мірка — хто вона у скрутні часи» — супер! «Твоїм убивцям» — суцільний нерв, на зриві і це класно!» «Дуже сподобались філософські триптихи. Знову ж: так думає безліч людей і це відгукнеться в серці читача, але ТАК про це сказати змогли тільки Ви і в цьому цінність, в цьому поезія». «Вірш «Охочим битися за межі...» — гасло, яке треба здоровенними літерами написати в усіх установах, починаючи з кабінету Президента країни!» «Бабине літо. Дідова осінь» — знахідка. Але навіщо ображати тих, хто закоханий у свою Рось так, як Ви у Білочі?» «Збірка вдала, поет Ви талановитий і це мені, як Вашій землячці, дуже приємно». Микола Буговський, учитель математики, класний керівник
(Вінниця)
«Книгу перечитав два рази. Висновок мій як математика: точно, логічно і прямо в ціль. Так тримати!» Олекса Різниченко, член Національної спілки письменників України
(Одеса)
«Вперше живу» — це у прямому сенсі дідова осінь. Вона мені нагадала серпневе поле: половіє жито і пшениця, і всяка пашниця, ген далі — гречка, горох. Зерно починає осипатися. Нумо, жниварі, усі на поле до роботи. Читаймо це поле, читаймо ці гони! Вони вже дозріли».
167