№ 66 (4681) ТЕМИ НОМЕРА
9 вересня 2017 року
Ціна договірна
ЖИТТЯ ПО-ЄВРЕЙСЬКИ УКРАЇНЦІ В ІЗРАЇЛІ. ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ
Порушення авторських прав – це як цигарки: нас попередили, але ми купуємо
6 стор.
У
кожному кутку світу, куди доля закидає наших співвітчизників, – свої звичаї, традиції, спосіб життя. Що вже казати про таку екзотичну країну, як Ізраїль. Кошерна їжа й шабат, робочий день у неділю… Процес адаптації не завжди простий. Приміром, наших людей шокує, коли за невиправданий виклик «швидкої» доводиться платити кругленьку суму. Зате пологи – безкоштовні. А якщо раптом новонароджений має ще побути під наглядом спеціалістів, а маму виписують – лікарняна каса оплатить її перебування в найближчому готелі. Про це та інше нам розповіли колишні ужгородці, котрі ось уже кілька місяців живуть у Єрусалимі.
13 стор.
Степан Шолтес: «Коли душа митця здорова й чесна, то саме її він вкладе в картини»
ТИСЯЧ ГОСТЕЙ І ПОНАД 11 ТОНН СИРУ 11 стор. 15 БУЛО НА «ГУЦУЛЬСЬКІЙ БРИНДЗІ»
Роберт Мартон: «Моя ціль – стати професійним боксером»
12 стор.
«Новинарик»: газета в газеті для наймолодших читачів
15 стор. ПОГОДА За прогнозами Закарпатського гідрометцентру, по області передбачається: 9 ВЕРЕСНЯ – мінлива хмарність, без істотних опадів. Вітер південно-східний 5 – 10, в горах місцями 15 – 20 м/с. Температура повітря вночі 7 – 12°, вдень 21 – 26°, в горах місцями 15 – 20° тепла. 10 ВЕРЕСНЯ – мінлива хмарність, без істотних опадів. Вітер південно-східний 7 – 12, вночі в горах місцями 15 – 20 м/с. Температура повітря вночі 12 – 17°, вдень 21 – 26°, в горах місцями 14 – 19° тепла. 11 ВЕРЕСНЯ – без опадів. Температура повітря вночі 12 – 17° тепла, вдень 23 – 28°, в горах місцями 17 – 22°.
Цьогоріч найбільший гастрономічний фест Закарпаття «Гуцульська бриндзя» тривав один день, 3 вересня. (Торік – два, бо заодно в Рахові відбувся Міжнародний гуцульський фест, який традиційно проводять в одному з міст Гуцулії (У 2017-му він пройшов у Коломиї). Метеорологи передавали зливу, через що деякі пункти із програми вилучили. Однак організатори свята додали нових родзинок, тому свято не розчарувало.
тут називають «лясканням» чи «пуканєм». Його порівнюють зі своєрідною мелодією гір і полонин. По-третє, корбач буває різним – із шкіри, спеціальної мотузки. Її довжина нерідко сягає 2, 5 м (плетуть). Це все прикріплюється до палички, розміром трохи більшої за «сопілку». У дітей батоги малі, прикрашені китицями. Носять «знаряддя» теж оригінально: у руці, складеним у кілька кіл, чи обмотують довкола пояса, а дерев’яну частину закидують наперед через плече.
корбач особливий, робив сам. Пасе корови на полонині Опреша. А от малеча розповіла, що вміє «стріляти» батогом, бо не раз бували на полонинах. Всі учасники отримали подарунки. Родзинки заходу додав «корбачист» на ходулях із Івано-Франківщини Володимир Тафійчук. До речі, на Рахівщині не тільки чоловіки вміють володіти батогом. Жінкам теж це під силу. Адже перші традиційно випасають овець, а другі – корів. Тепер,
«ПУКАНЄ» КОРБАЧІВ Виїхали «мікриком» із Ужгорода о 6-й ранку, бо на 10-ту був запланований новий захід, який вперше внесли до програми, й який, власне, й відкривав уже 17-й фест. Що цікаво, вночі в Рахові йшов дощ, а до початку свята небо почало прояснюватися. Рахів’яни стверджують, що домоглися файної погоди старим звичаєм – того дня гуцули й гуцулки в масовому порядку вдягнули білизну… навиворіт. І це спрацювало. Хоча зі сцени опісля додали, що хмари розігнали мольфари. Якщо торік на фесті встановлювали рекорд із найбільшої кількості трембітарів (їх, нагадаємо, зафіксували 56), то тепер була інша нова атракція – «Корбач – шоу». І хоч тривало воно всього кілька хвилин, проте викликало захоплення й овації туристів. По-перше, знаряддя шоу не поширене в повсякденному житті, особливо в місті. Корбач (тут його ще називають «батіг», «уцвіга» чи «пуга») використовують для випасання худоби. Як розповів вівчар Ярослав Шміло з Рахова, тільки для корів, биків, але не для вівців. Ним треба «стріляти» до «годувальниць», бо інакше не слухаються. По-друге, звук, який видає корбач на півтора кілометри,
~~Переможець «Корбач-шоу» Іван ТИМЧАК Свою майстерність демонстрували 7 учасників – троє дорослих (Ярослав Шміло з Рахова, Іван Тимчак із Великого Бичкова та Іван Варга з села Водиця), і четверо дітей. На «ринг» перед церквою, на проїжджій частині, виходили по одному. І «запукали» корбачі, а глядачі оплесками визначали фаворита. Ним став Іван Тимчак, чий батіг ляскав у повітрі, не торкаючись кінчиком землі. Публіка викликала переможця на «біс»! Нам вівчар зізнався, що дуже щасливий, бо перед такою численною аудиторією ще не виступав. Каже, що його
розповів нам Ярослав Шміло, чи не кожна сім’я в селах району тримає по 2-3 корови. Так, це дороге задоволення, але якщо не маєш рогатої «годувальниці» – не маєш нічого. Тому чоловіки пастушать із коровами. А от скільки нині платять за це, Іван Варга поки не знає. «Восени розрахунок буде», – додає… Після «Корбач-шоу» володарі батогів не відпочивали. «Пуканє» було чути у святковій колоні та над містом, в урочищі Буркут. Після у парку Т. Шевченка ще були показові виступи на конях гуцульської породи – перескакували тюки з соломою.
«ВСЕ ПО 100»
Святкова колона вирушила, як і торік, за мостом. Перед тим трембітарі дали позивні. Кожен із 21 населеного пункту району мав свою емблему з назвою, йшли делегації. Тому спокійно можна було знайомитися з традиціями того чи іншого села. Вишивки різні, десь ткали на ходу, десь співали на возах. І всі прошкували в урочище Буркут – місце дислокації фесту. Щоб піднятися на гору, де амфітеатр, ви періодично застрявали в кількатисячних пробках із туристів. Бо кожен хотів роздивитися по обидва боки вулиці товар, що представляли, зокрема й сир. Майже щороку приїжджаю на фест, то скажу, що тепер столів із сирною продукцією було менше, ніж у 2016-му – їхати на один день чи на два, різниця є. Різноманіття було – сир із розмарином, перцем, овочами, підсолений, бриндзя нова й вистояна (має жовтуватий колір). Щось новеньке для себе не знайшла, зате було чимало минулорічної родзинки – сиру, який коптять на дровах. Без холодильника може стояти до місяця. Трохи здорожчала продукція. Майже всюди заявляли «все по 100 гривень» (за кілограм вурди, сиру, бриндзі). Тільки у двох-трьох знайшла за 70 – 80 грн. Проте можна було просити бриндзю ложками, виходило 25 гривень, а копчена «цеглинка» – 30 – 40. Люди все розбирали, був чималий ажіотаж. Казали мені туристи, що тільки тут можуть купити натурпродукт. До речі, бриндзя була й із коров’ячого молока й мішана (з овечого й коровлячого). Загалом, за офіційною інформацією із РДА, на фесті продали 6,2 тонни овечого сиру (буц), 3 т бриндзі, 2, 3 т – вурди. (Торік стільки було за два дні)... (Продовження на 2 стор.).
ЧИТАЙТЕ НАС НА САЙТІ WWW.NOVZAK.UZ.UA