Посібник з усного та письмового перекладу для студентів старших курсів (іспанська) / Верба Г. Г. ін.

Посібник з усного та письмового перекладу

Верба Г. Г., Орличенко О. В., Приходько М. П.

Посібник

з усного та письмового перекладу для студентів старших курсів (іспанська та українська мови)

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Верба Г. Г., Орличенко О. В., Приходько М. П.

Посібник з усного та письмового перекладу для студентів старших курсів (іспанська та українська мови)

Вінниця Нова Книга 2020

УДК 81'25(075.8) В31

Рекомендовано вченою радою Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (протокол № 3 від 30 жовтня 2018 р.) Рецензенти:

Чередниченко О. І., доктор філологічний наук, професор Бонацька І. В., кандидат філологічний наук, доцент

В31

Верба Г. Г. Посібник з усного та письмового перекладу для студентів старших курсів (іспанська та українська мови) : навчальний посібник / Верба Г. Г., Орличенко О. В., Приходько М. П. – Вінниця : Нова Книга, 2020. – 288 с.

ISBN 978-966-382-807-7 Лексичне наповнення посібника відповідає рівню вільного володіння іспанською мовою студентами старших курсів, і тому його метою є поглибити навички практичного перекладу у парі мов “іспанська / українська” у таких його різновидах, як письмовий, усний послідовний, двосторонній, реферативний, “з аркуша”. Рекомендованим є усний переклад матеріалів з іспанської, включених до аудіозаписів. В основі кожного уроку лежать аутентичні сучасні тексти з найактуальніших питань сьогодення. Матеріал закріплюються системою різноманітних вправ, спрямованих на розвиток перекладацьких навичок та умінь. Кожний блок, загальна кількість яких дорівнює 6, є дидактичним комплексом, зорієнтованим на формування стійких професійних навичок майбутніх перекладачів. Посібник розрахований на студентів ІV–VІ курсів, які навчаються за спеціальністю № 035 філологія (романські мови та літератури (переклад)). УДК 81'25(075.8)

Навчальне видання Верба Г. Г., Орличенко О. В., Приходько М. П. Посібник з усного та письмового перекладу для студентів старших курсів (іспанська та українська мови) Навчальний посібник Редактор С. І. Мазур. Комп’ютерна верстка: Г. А. Пєшков Підписано до друку 10.10.19. Формат 60×84/16. Папір офсетний. Гарнітура Таймс. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 16,79. Зам. № 1964. ПП “Нова Книга”, 21029, м. Вінниця, вул. М. Ващука, 20 Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівниківі розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 2646 від 11.10.2006 р. Тел. (0432) 56-01-87. Факс 56-01-88 E-mail: info@novaknyha.com.ua www.nk.in.ua

ISBN 978-966-382-807-7

© Верба Г. Г., Орличенко О. В., Приходько М. П., 2020 © Нова Книга, 2020

UNIVERSIDAD NACIONAL TARÁS SHEVCHENKO DE KYIV

G. Verba, O. Orlytchenko, M. Prykhodko

Curso avanzado de traducción e interpretación del español al ucraniano y viceversa

Vinnytsia Nova knyga 2020

íNDICE Від авторів .................................................................................................................. 5 Unidad 1. Organización de las Naciones Unidas ........................................... 7 Unidad 2. Derechos humanos .............................................................................62 Unidad 3. Migraciones ......................................................................................... 104 Unidad 4. Internet y redes sociales ................................................................ 150 Unidad 5. Periodismo........................................................................................... 198 Unidad 6. La juventud, presente y futuro para la salvación del planeta ............................................................................................................... 247 Anexo ......................................................................................................................... 281

4

Від авторів Пропонований посібник з усного та письмового перекладу з іспанської мови українською та з української іспанською є продовженням та творчим розвитком опублікованого в 2007 році підручника “Усний переклад з іспанської мови українською” (автори Верба Г. Г., Гетьман З. О., Лопес Тапіа Ф. Х.), який протягом багатьох років успішно використовується для підготовки висококваліфікованих перекладачів на кафедрі теорії та практики перекладу з романських мов імені Миколи Зерова Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та інших вишів, що мають відділення перекладу. Основним завданням навчального посібника є поглиблення та удосконалення навичок письмового і усного перекладу з іспанської мови українською на основі знань з теорії перекладу та опанування циклу перекладознавчих дисциплін. Посібник охоплює нові суспільно-політичні теми, що не включалися до попереднього видання, які наразі є особливо актуальними, стають в центрі міжнародних перемовин, конференцій та форумів, а саме: “ООН (її структура та організація роботи в рамках Генеральної асамблеї та спеціальних органів, що діють під егідою ООН)”, “Права людини”, “Проблеми міграції”, “Сучасні ЗМІ та маніпуляція суспільною думкою”, “Інтернет та соціальні мережі”, “Проблеми сучасної молоді”. За структурою посібник подібний до свого попередника, проте увібрав досвід, накопичений протягом десяти років викладання за вищезгаданим підручником. Це стосується як підбору навчального матеріалу, так і характеру і різновидів навчальних вправ. З огляду на зміни в матеріальному оснащенні аудиторій вишів (комп’ютери, телевізори, Інтернет тощо), розробники посібника вважають за доцільне включити до його складу аудіосупровід із автентичними записами іспанською мовою, які можна використовувати як вправи, що передбачають залучення аудіо- і відеоматеріалів під час аудиторних занять навіть за умови відсутності доступу до Інтернету. Аудіосупровід доступний для завантаження на сайті видавництва http://nk.in.ua/.

5

Посібник розраховано на аудиторні та позааудиторні (самостійні) заняття студентів; тексти та вправи з перекладу іспанською та українською мовою збалансовано у пропорційному відношенні; кожний урок завершується розлогим глосарієм з теми, який перегукується з доданими аудіо- і відеоматеріалами, що допомагають перевірити ступінь засвоєння студентами необхідних лексичних одиниць. Кожний блок складається з: • основного та додаткових текстів, основна мета роботи з якими – закріплення навичок письмового перекладу з іспанської мови українською чи у зворотному напрямку, анотування рідною мовою та роботу з словниками, включаючи глосарій, який завершує кожний блок; • вправ, скерованих на застосування на практиці знань лексичного матеріалу, зокрема завдань: а) “traducción a vista”, які передбачають переклад “з аркуша” без попередньої підготовки на основі базової лексики теми; б) на реферування; в) на двосторонній переклад; • глосарію, який завершує кожний блок; До посібника включено також диск з аудіозаписами до кожної теми, а також Додаток. Подібний інтегрований підхід формує практичні засади для удосконалення перекладацької майстерності студентів, майбутніх фахівців письмового й усного перекладу.

6

Unidad 1.

Organización de las Naciones Unidas 1. Lee atentamente el texto que sigue a continuación. Analiza los términos y expresiones referentes al tema.

TEXTO 1. BREVE HISTORIA DE LA ONU La ONU reemplazó a la Sociedad de Naciones (SDN), fundada en 1919, ya que dicha organización había fallado en su propósito de evitar otro conflicto internacional.

El término «Naciones Unidas» se pronunció por primera vez en plena Segunda Guerra Mundial por el entonces presidente de los Estados Unidos Franklin Roosevelt, en la Declaración de las Naciones Unidas, el 1 de enero de 1942 como una alianza de 26 países en la que sus representantes se comprometieron a defender la Carta del Atlántico y para emplear sus recursos en la guerra contra el Eje Roma-Berlín-Tokio.

La idea de la ONU fue elaborada en la declaración emitida en la Conferencia de Yalta celebrada por los aliados en febrero de 1945. Allí Roosevelt sugirió el nombre de Naciones Unidas.

Aunque inspirada en la Sociedad de Naciones, la ONU se diferencia de esta tanto en su composición como en su estructura y funcionalidad.

Por un lado, va a aumentar su universalización, lo que va a permitir la ampliación de la organización por medio de las grandes potencias, de los nuevos estados surgidos tras la descolonización, o de los que surgirán tras el desmembramiento de la Unión Soviética, Yugoslavia y Checoslovaquia en Europa Oriental. La Sociedad de Naciones no contaba con las grandes potencias como estados miembros dificultando así el respeto mismo a su autoridad. La ONU al contar con dichas naciones recalca su propia universalidad y autoridad obligando así a los estados miembros respetar las leyes establecidas por la misma organización, evitando repercusiones importantes.

7

De agosto a octubre de 1944, representantes de Francia, la República de China, el Reino Unido, los Estados Unidos y la Unión Soviética celebraron la conferencia de Dumbarton Oaks para esbozar los propósitos de la organización, sus miembros, los organismos, y las disposiciones para mantener la paz, seguridad y cooperación internacional. La actual organización refleja parcialmente esta conferencia, ya que los cinco miembros permanentes del Consejo de Seguridad (que tienen poder de veto en cualquier resolución de ese Consejo) son dichos estados, o sus sucesores (República Popular China que reemplazó a la República de China-Taiwán y Rusia que sucedió a la Unión Soviética).

El 25 de abril de 1945 se celebró la conferencia de San Francisco (la Conferencia de las Naciones Unidas sobre Organización Internacional).

Además de los gobiernos, fueron invitadas organizaciones no gubernamentales. El 26 de junio las cincuenta naciones representadas en la conferencia firmaron la Carta de las Naciones Unidas. Polonia, que no había estado representada en la conferencia, añadió su nombre más tarde entre los signatarios fundadores, para un total de 51 Estados.

La ONU comenzó su existencia después de la ratificación de la Carta por la República de China, Francia, la Unión Soviética, el Reino Unido y los Estados Unidos y la gran mayoría de los otros 46 miembros. El primer período de sesiones de la Asamblea General se celebró el 10 de enero de 1946 en Central Hall Westminster (Londres). La Sociedad de Naciones se disolvió oficialmente el 18 de abril de 1946 y cedió su misión a las Naciones Unidas.

En 1948 se proclama la Declaración Universal de los Derechos Humanos, uno de los logros más destacados de la ONU. Los fundadores de la ONU manifestaron tener esperanzas en que esta nueva organización sirviera para prevenir nuevas guerras. Estos deseos no se han hecho realidad en muchos casos. Desde 1947 hasta 1991, la división del mundo en zonas hostiles durante la llamada guerra fría hizo muy difícil este objetivo, debido al sistema de veto en el Consejo de Seguridad. Desde 1991 las misiones de paz de la ONU se han hecho más complejas abarcando aspectos no militares que asegurasen un adecuado funcionamiento de las instituciones civiles, como en las elecciones.

En la actualidad, no permanecen las condiciones internacionales que impulsaron la gestación de la ONU; debido a que, el sistema internacional está 8

en constante cambio, los problemas han tomado nuevas formas, han surgido nuevas amenazas, entre las más sobresalientes están: narcotráfico, terrorismo, armas biológicas y químicas, proliferación de armas nucleares, degradación de medio ambiente y pandemias; así como, nuevas formas de cooperación internacional y temas de relevancia social tales como la brecha digital. Ajustar a la ONU a la nueva realidad internacional ha sido la principal razón de la comunidad internacional y de esa manera evitar que la ONU se convierta en un organismo internacional obsoleto. Recientemente ha habido numerosas llamadas para la reforma de la ONU. Algunos desean que ésta juegue un papel mayor o más efectivo en los asuntos mundiales, otros desean que su papel se reduzca a la labor humanitaria. Ha habido también numerosos llamamientos a ampliar la composición del Consejo de Seguridad para reflejar la situación geopolítica actual (esto es, más miembros de África, América Latina y Asia) y para que se modifique el procedimiento de elección del Secretario General.

2. Busca correspondencias ucranianas de los siguientes vocablos y expresiones: la Carta del Atlántico, el Eje Roma-Berlín-Tokio, fallar en su propósito, comprometerse a defender, Sociedad de Naciones, Declaración de las Naciones Unidas, sugerir el nombre, grandes potencias, desmembramiento, evitar repercusiones, esbozar los propósitos, poder de veto, Carta de las Naciones Unidas, Consejo de Seguridad, período de sesiones, signatarios fundadores, disolverse oficialmente, ceder su misión, Declaración Universal de los Derechos Humanos, hacerse realidad, zonas hostiles, la llamada guerra fría, gestación de la ONU, proliferación de armas nucleares, relevancia social, brecha digital, ajustar a la nueva realidad, organismo internacional obsoleto, procedimiento de elección.

3. Traduce por escrito el fragmento en cursiva. Explica a qué tipo de transformaciones has recurrido al hacer la traducción.

4. Resume en ucraniano el texto 1, seguidamente tradúcelo a la vista.

5. Lee el texto que sigue a continuación, consulta en el diccionario el significado de los vocablos desconocidos y trata de memorizarlos.

Traduce por escrito los fragmentos en cursiva.

9

TEXTO 2. SEDE Y FUNCIONES DE LA ONU El sistema jurídico de la Sede de la ONU está regido por un tratado entre ésta y los Estados Unidos de América (Acuerdo relativo a la sede de las Naciones Unidas, del 31 de octubre de 1947), y la Convención sobre Prerrogativas e Inmunidades de las Naciones Unidas, de 1946.

Por razones de seguridad, todo correo recibido es esterilizado. La Administración Postal de las Naciones Unidas, emite sellos, con los que deben ser franqueados todos los artículos enviados desde el edificio.

Los periodistas acreditados, cuando informan desde el complejo, no deben utilizar «Nueva York» como identificación de su localización en reconocimiento de su estatus de extraterritorialidad.

El complejo diseñado por un equipo internacional de arquitectos incluye los siguientes edificios: la Secretaría (una torre de 39 pisos), la Asamblea General, la Biblioteca Dag Hammarskjöld y el área de Conferencias. También hay jardines y esculturas exteriores.

Aunque la sede principal está en el complejo sobre suelo neoyorquino, la ONU y sus organismos especializados y regionales tienen otras sedes, como en: Ginebra, Suiza; La Haya, Países Bajos; Viena, Austria; Montreal, Canadá; Copenhague, Dinamarca; Bonn, Alemania; Nairobi, Kenia; París, Francia; Santiago de Chile, Chile; Adís Abeba, Etiopía; Valencia, España, Buenos Aires, Argentina, San José, Costa Rica.

Idiomas oficiales La ONU tiene como idiomas de trabajo el árabe, el chino mandarín, el español, el francés, el inglés y el ruso.

El Servicio de Radio de Naciones Unidas emite, además de los seis idiomas oficiales, en portugués, suajili y bengalí.

La financiación de las Naciones Unidas La financiación de las Naciones Unidas y de algunas de sus agencias especializadas está asegurada por las contribuciones obligatorias de los Estados miembros. En el caso de algunas agencias especializadas, su financiación proviene de contribuciones voluntarias de Estados miembros, organizaciones, empresas o particulares.

Funciones Las celebraciones de la ONU tienen como objetivo contribuir, en todo el mundo, al cumplimiento de los objetivos de la Carta de las Naciones Unidas y sensibilizar al público acerca de temas políticos, sociales, culturales, 10

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Верба Г. Г., Орличенко О. В., Приходько М. П.

Посібник з усного та письмового перекладу для студентів старших курсів (іспанська та українська мови)

Вінниця Нова Книга 2020

УДК 81'25(075.8) В31

Рекомендовано вченою радою Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (протокол № 3 від 30 жовтня 2018 р.) Рецензенти:

Чередниченко О. І., доктор філологічний наук, професор Бонацька І. В., кандидат філологічний наук, доцент

В31

Верба Г. Г. Посібник з усного та письмового перекладу для студентів старших курсів (іспанська та українська мови) : навчальний посібник / Верба Г. Г., Орличенко О. В., Приходько М. П. – Вінниця : Нова Книга, 2020. – 288 с.

ISBN 978-966-382-807-7 Лексичне наповнення посібника відповідає рівню вільного володіння іспанською мовою студентами старших курсів, і тому його метою є поглибити навички практичного перекладу у парі мов “іспанська / українська” у таких його різновидах, як письмовий, усний послідовний, двосторонній, реферативний, “з аркуша”. Рекомендованим є усний переклад матеріалів з іспанської, включених до аудіозаписів. В основі кожного уроку лежать аутентичні сучасні тексти з найактуальніших питань сьогодення. Матеріал закріплюються системою різноманітних вправ, спрямованих на розвиток перекладацьких навичок та умінь. Кожний блок, загальна кількість яких дорівнює 6, є дидактичним комплексом, зорієнтованим на формування стійких професійних навичок майбутніх перекладачів. Посібник розрахований на студентів ІV–VІ курсів, які навчаються за спеціальністю № 035 філологія (романські мови та літератури (переклад)). УДК 81'25(075.8)

Навчальне видання Верба Г. Г., Орличенко О. В., Приходько М. П. Посібник з усного та письмового перекладу для студентів старших курсів (іспанська та українська мови) Навчальний посібник Редактор С. І. Мазур. Комп’ютерна верстка: Г. А. Пєшков Підписано до друку 10.10.19. Формат 60×84/16. Папір офсетний. Гарнітура Таймс. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 16,79. Зам. № 1964. ПП “Нова Книга”, 21029, м. Вінниця, вул. М. Ващука, 20 Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівниківі розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 2646 від 11.10.2006 р. Тел. (0432) 56-01-87. Факс 56-01-88 E-mail: info@novaknyha.com.ua www.nk.in.ua

ISBN 978-966-382-807-7

© Верба Г. Г., Орличенко О. В., Приходько М. П., 2020 © Нова Книга, 2020

UNIVERSIDAD NACIONAL TARÁS SHEVCHENKO DE KYIV

G. Verba, O. Orlytchenko, M. Prykhodko

Curso avanzado de traducción e interpretación del español al ucraniano y viceversa

Vinnytsia Nova knyga 2020

íNDICE Від авторів .................................................................................................................. 5 Unidad 1. Organización de las Naciones Unidas ........................................... 7 Unidad 2. Derechos humanos .............................................................................62 Unidad 3. Migraciones ......................................................................................... 104 Unidad 4. Internet y redes sociales ................................................................ 150 Unidad 5. Periodismo........................................................................................... 198 Unidad 6. La juventud, presente y futuro para la salvación del planeta ............................................................................................................... 247 Anexo ......................................................................................................................... 281

4

Від авторів Пропонований посібник з усного та письмового перекладу з іспанської мови українською та з української іспанською є продовженням та творчим розвитком опублікованого в 2007 році підручника “Усний переклад з іспанської мови українською” (автори Верба Г. Г., Гетьман З. О., Лопес Тапіа Ф. Х.), який протягом багатьох років успішно використовується для підготовки висококваліфікованих перекладачів на кафедрі теорії та практики перекладу з романських мов імені Миколи Зерова Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та інших вишів, що мають відділення перекладу. Основним завданням навчального посібника є поглиблення та удосконалення навичок письмового і усного перекладу з іспанської мови українською на основі знань з теорії перекладу та опанування циклу перекладознавчих дисциплін. Посібник охоплює нові суспільно-політичні теми, що не включалися до попереднього видання, які наразі є особливо актуальними, стають в центрі міжнародних перемовин, конференцій та форумів, а саме: “ООН (її структура та організація роботи в рамках Генеральної асамблеї та спеціальних органів, що діють під егідою ООН)”, “Права людини”, “Проблеми міграції”, “Сучасні ЗМІ та маніпуляція суспільною думкою”, “Інтернет та соціальні мережі”, “Проблеми сучасної молоді”. За структурою посібник подібний до свого попередника, проте увібрав досвід, накопичений протягом десяти років викладання за вищезгаданим підручником. Це стосується як підбору навчального матеріалу, так і характеру і різновидів навчальних вправ. З огляду на зміни в матеріальному оснащенні аудиторій вишів (комп’ютери, телевізори, Інтернет тощо), розробники посібника вважають за доцільне включити до його складу аудіосупровід із автентичними записами іспанською мовою, які можна використовувати як вправи, що передбачають залучення аудіо- і відеоматеріалів під час аудиторних занять навіть за умови відсутності доступу до Інтернету. Аудіосупровід доступний для завантаження на сайті видавництва http://nk.in.ua/.

5

Посібник розраховано на аудиторні та позааудиторні (самостійні) заняття студентів; тексти та вправи з перекладу іспанською та українською мовою збалансовано у пропорційному відношенні; кожний урок завершується розлогим глосарієм з теми, який перегукується з доданими аудіо- і відеоматеріалами, що допомагають перевірити ступінь засвоєння студентами необхідних лексичних одиниць. Кожний блок складається з: • основного та додаткових текстів, основна мета роботи з якими – закріплення навичок письмового перекладу з іспанської мови українською чи у зворотному напрямку, анотування рідною мовою та роботу з словниками, включаючи глосарій, який завершує кожний блок; • вправ, скерованих на застосування на практиці знань лексичного матеріалу, зокрема завдань: а) “traducción a vista”, які передбачають переклад “з аркуша” без попередньої підготовки на основі базової лексики теми; б) на реферування; в) на двосторонній переклад; • глосарію, який завершує кожний блок; До посібника включено також диск з аудіозаписами до кожної теми, а також Додаток. Подібний інтегрований підхід формує практичні засади для удосконалення перекладацької майстерності студентів, майбутніх фахівців письмового й усного перекладу.

6

Unidad 1.

Organización de las Naciones Unidas 1. Lee atentamente el texto que sigue a continuación. Analiza los términos y expresiones referentes al tema.

TEXTO 1. BREVE HISTORIA DE LA ONU La ONU reemplazó a la Sociedad de Naciones (SDN), fundada en 1919, ya que dicha organización había fallado en su propósito de evitar otro conflicto internacional.

El término «Naciones Unidas» se pronunció por primera vez en plena Segunda Guerra Mundial por el entonces presidente de los Estados Unidos Franklin Roosevelt, en la Declaración de las Naciones Unidas, el 1 de enero de 1942 como una alianza de 26 países en la que sus representantes se comprometieron a defender la Carta del Atlántico y para emplear sus recursos en la guerra contra el Eje Roma-Berlín-Tokio.

La idea de la ONU fue elaborada en la declaración emitida en la Conferencia de Yalta celebrada por los aliados en febrero de 1945. Allí Roosevelt sugirió el nombre de Naciones Unidas.

Aunque inspirada en la Sociedad de Naciones, la ONU se diferencia de esta tanto en su composición como en su estructura y funcionalidad.

Por un lado, va a aumentar su universalización, lo que va a permitir la ampliación de la organización por medio de las grandes potencias, de los nuevos estados surgidos tras la descolonización, o de los que surgirán tras el desmembramiento de la Unión Soviética, Yugoslavia y Checoslovaquia en Europa Oriental. La Sociedad de Naciones no contaba con las grandes potencias como estados miembros dificultando así el respeto mismo a su autoridad. La ONU al contar con dichas naciones recalca su propia universalidad y autoridad obligando así a los estados miembros respetar las leyes establecidas por la misma organización, evitando repercusiones importantes.

7

De agosto a octubre de 1944, representantes de Francia, la República de China, el Reino Unido, los Estados Unidos y la Unión Soviética celebraron la conferencia de Dumbarton Oaks para esbozar los propósitos de la organización, sus miembros, los organismos, y las disposiciones para mantener la paz, seguridad y cooperación internacional. La actual organización refleja parcialmente esta conferencia, ya que los cinco miembros permanentes del Consejo de Seguridad (que tienen poder de veto en cualquier resolución de ese Consejo) son dichos estados, o sus sucesores (República Popular China que reemplazó a la República de China-Taiwán y Rusia que sucedió a la Unión Soviética).

El 25 de abril de 1945 se celebró la conferencia de San Francisco (la Conferencia de las Naciones Unidas sobre Organización Internacional).

Además de los gobiernos, fueron invitadas organizaciones no gubernamentales. El 26 de junio las cincuenta naciones representadas en la conferencia firmaron la Carta de las Naciones Unidas. Polonia, que no había estado representada en la conferencia, añadió su nombre más tarde entre los signatarios fundadores, para un total de 51 Estados.

La ONU comenzó su existencia después de la ratificación de la Carta por la República de China, Francia, la Unión Soviética, el Reino Unido y los Estados Unidos y la gran mayoría de los otros 46 miembros. El primer período de sesiones de la Asamblea General se celebró el 10 de enero de 1946 en Central Hall Westminster (Londres). La Sociedad de Naciones se disolvió oficialmente el 18 de abril de 1946 y cedió su misión a las Naciones Unidas.

En 1948 se proclama la Declaración Universal de los Derechos Humanos, uno de los logros más destacados de la ONU. Los fundadores de la ONU manifestaron tener esperanzas en que esta nueva organización sirviera para prevenir nuevas guerras. Estos deseos no se han hecho realidad en muchos casos. Desde 1947 hasta 1991, la división del mundo en zonas hostiles durante la llamada guerra fría hizo muy difícil este objetivo, debido al sistema de veto en el Consejo de Seguridad. Desde 1991 las misiones de paz de la ONU se han hecho más complejas abarcando aspectos no militares que asegurasen un adecuado funcionamiento de las instituciones civiles, como en las elecciones.

En la actualidad, no permanecen las condiciones internacionales que impulsaron la gestación de la ONU; debido a que, el sistema internacional está 8

en constante cambio, los problemas han tomado nuevas formas, han surgido nuevas amenazas, entre las más sobresalientes están: narcotráfico, terrorismo, armas biológicas y químicas, proliferación de armas nucleares, degradación de medio ambiente y pandemias; así como, nuevas formas de cooperación internacional y temas de relevancia social tales como la brecha digital. Ajustar a la ONU a la nueva realidad internacional ha sido la principal razón de la comunidad internacional y de esa manera evitar que la ONU se convierta en un organismo internacional obsoleto. Recientemente ha habido numerosas llamadas para la reforma de la ONU. Algunos desean que ésta juegue un papel mayor o más efectivo en los asuntos mundiales, otros desean que su papel se reduzca a la labor humanitaria. Ha habido también numerosos llamamientos a ampliar la composición del Consejo de Seguridad para reflejar la situación geopolítica actual (esto es, más miembros de África, América Latina y Asia) y para que se modifique el procedimiento de elección del Secretario General.

2. Busca correspondencias ucranianas de los siguientes vocablos y expresiones: la Carta del Atlántico, el Eje Roma-Berlín-Tokio, fallar en su propósito, comprometerse a defender, Sociedad de Naciones, Declaración de las Naciones Unidas, sugerir el nombre, grandes potencias, desmembramiento, evitar repercusiones, esbozar los propósitos, poder de veto, Carta de las Naciones Unidas, Consejo de Seguridad, período de sesiones, signatarios fundadores, disolverse oficialmente, ceder su misión, Declaración Universal de los Derechos Humanos, hacerse realidad, zonas hostiles, la llamada guerra fría, gestación de la ONU, proliferación de armas nucleares, relevancia social, brecha digital, ajustar a la nueva realidad, organismo internacional obsoleto, procedimiento de elección.

3. Traduce por escrito el fragmento en cursiva. Explica a qué tipo de transformaciones has recurrido al hacer la traducción.

4. Resume en ucraniano el texto 1, seguidamente tradúcelo a la vista.

5. Lee el texto que sigue a continuación, consulta en el diccionario el significado de los vocablos desconocidos y trata de memorizarlos.

Traduce por escrito los fragmentos en cursiva.

9

TEXTO 2. SEDE Y FUNCIONES DE LA ONU El sistema jurídico de la Sede de la ONU está regido por un tratado entre ésta y los Estados Unidos de América (Acuerdo relativo a la sede de las Naciones Unidas, del 31 de octubre de 1947), y la Convención sobre Prerrogativas e Inmunidades de las Naciones Unidas, de 1946.

Por razones de seguridad, todo correo recibido es esterilizado. La Administración Postal de las Naciones Unidas, emite sellos, con los que deben ser franqueados todos los artículos enviados desde el edificio.

Los periodistas acreditados, cuando informan desde el complejo, no deben utilizar «Nueva York» como identificación de su localización en reconocimiento de su estatus de extraterritorialidad.

El complejo diseñado por un equipo internacional de arquitectos incluye los siguientes edificios: la Secretaría (una torre de 39 pisos), la Asamblea General, la Biblioteca Dag Hammarskjöld y el área de Conferencias. También hay jardines y esculturas exteriores.

Aunque la sede principal está en el complejo sobre suelo neoyorquino, la ONU y sus organismos especializados y regionales tienen otras sedes, como en: Ginebra, Suiza; La Haya, Países Bajos; Viena, Austria; Montreal, Canadá; Copenhague, Dinamarca; Bonn, Alemania; Nairobi, Kenia; París, Francia; Santiago de Chile, Chile; Adís Abeba, Etiopía; Valencia, España, Buenos Aires, Argentina, San José, Costa Rica.

Idiomas oficiales La ONU tiene como idiomas de trabajo el árabe, el chino mandarín, el español, el francés, el inglés y el ruso.

El Servicio de Radio de Naciones Unidas emite, además de los seis idiomas oficiales, en portugués, suajili y bengalí.

La financiación de las Naciones Unidas La financiación de las Naciones Unidas y de algunas de sus agencias especializadas está asegurada por las contribuciones obligatorias de los Estados miembros. En el caso de algunas agencias especializadas, su financiación proviene de contribuciones voluntarias de Estados miembros, organizaciones, empresas o particulares.

Funciones Las celebraciones de la ONU tienen como objetivo contribuir, en todo el mundo, al cumplimiento de los objetivos de la Carta de las Naciones Unidas y sensibilizar al público acerca de temas políticos, sociales, culturales, 10