Issuu on Google+

Зміст Найближчі сусіди Кутас А.

Чи живуть собаки в норах? . . . . . . . . . . . . 2 «Біологія для допитливих» № 9 (21) вересень 2012 р. Один випуск на місяць. Індекс 49667 Засновник — ТОВ «Видавнича група “Основа“» Свідоцтво: серія КВ № 16550-5022Р від 08.04.2010 р. Головний редактор Костянтин Задорожний. Редакція може не поділяти точки зору автора. Автори публі­кацій відповідають за достовірність фактів, цитат, власних назв. Адреса для листування: Редакція журналу «Біологія для допитливих», «ВГ “Основа“», вул. Плеханівська, 66, м. Харків, 61001 Тел. (057) 731-96-33, 731-96-35. E-mail: bio@osnova.com.ua www.osnova.com.ua Виготовлено в друкарні ТОВ «Тріада Принт». Підписано до друку 23.08.2012. Формат 70×100/16. Папір офсетний. Гарнітура «Міріад». Друк офсетний. Ум. друк. арк. 3,25. Зам. № 12—09/31—01. Використано матеріали сайтів: http://valespes.ru/books/5_14.html http://www.tourblogger.ru/ node/83238 Усі права захищені. Будь-яке відтворення матеріалів або фрагментів із них можливе лише за наявності письмового дозволу ТОВ «Видавнича група “Основа“» © ТОВ «Видавнича група “Основа“», 2012

Як це було Мариненко Л.

Чотириногі транспортні засоби. Сила та впертість . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

Здивуй учителя

Корисна інформація про найпростіших . . . 11

У світі рослин Безроднова О.

Незвичайні властивості звичайного стебла . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

Територія загадок

Антропологічний кросворд . . . . . . . . . . 17

У світі тварин Горобець Л.

Незвичний образ хижака . . . . . . . . . . . . 18

У світі тварин Мельник М.

Народжені літати. Погляд зовні . . . . . . . . 22

Власноруч Щербак Л.

Акваріум власноруч. Догляд . . . . . . . . . . 26

Країнами й континентами Кутас А.

Південніше не може бути . . . . . . . . . . . . 30

Чудеса природи Щербак Л.

Дощі з тварин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

Моя улюблена тваринка Сулименко В.

Чорна та пухнаста . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

Територія загадок

Антропологічний кросворд. Відповіді . . . 40

1


2

Найближчі сусіди

Чи живуть в норах?

На такі запитання наштовхує назва підгрупи мисливських порід собак — норні собаки. Чомусь одразу уявляється пес, що вкладається спати клубочком у норі, виритій на хазяйському дворі. Та насправді норні собаки призначені не для спання в норах, а полювання на тварин, що мешкають у норах.


Біологія  2012

№ 9 (21)

Усюди пролізуть!

Норні собаки — цілком особливий різновид мисливських порід. Вони відрізняються від інших веретеноподібною формою тіла та невеликими розмірами, щоби легко маневрувати в норі, а також гучним гавкотом: так хазяїн легко може почути свого улюбленця навіть із-під землі. Основне призначення норних собак — це, як уже ми згадували, полювання на тварин, що живуть у норах: лисиць, борсуків, єнотоподібних собак і бобрів. Місія цих братів наших менших полягає у витягуванні звіра з нори, живим або мертвим, чи виманюванні його назовні за пострілом хазяїна. Цю «брудну роботу» доволі успішно сьогодні виконують такси, ягдтер'єри, фокстер'єри і вельштер'єри.

Вельштер’єр

Фокстер’єр

Старі знайомі

«Біологія для допитливих», без­ умовно, може припустити, що ти раніше не чув про всіх вищезгаданих норних тер'єрів, але ми ніколи не повіримо, що ти не знаєш такс. Любов до них уже давно вийшла за рамки виключно мисливських кіл — сьогодні такса вважається розповсюдженим домашнім улюбленцем. Такою популярністю такса зобов'язана, з одного боку, своїм невеликим розмірам, як у кімнатних собак (дуже зручно для квартир), а з іншого — розуму й веселій вдачі, як у представників мисливських порід. До того ж, традиція любити такс має дуже давнє коріння: зображення собаки цієї породи було знайдено в могилі фараона, що помер цілих п'ять тисяч років тому! Однак не слід вважати, що такси

Такса

3


4

Найближчі сусіди зовсім не змінилися відтоді: селекція покращила цю породу наприкінці ХІХ століття. І сьогодні розрізняють три види такс: короткошерстих, довгошерстих і жорсткошерстих.

Лисячі тер'єри

Назва «фокстер'єр» говорить сама за себе, адже «фокс» з англійської перекладають як «лисиця». Саме лисиці і є основним об'єктом полювання фокстер'єра. Основним, проте далеко не єдиним, бо саме ці собаки навдивовижу сміливі та віддані своїй справі. За всієї неприхильності до ворога фокстер'єри надзвичайно прив'язані до господаря: вони здатні самовіддано виконувати навіть ті накази, які небезпечні для їхнього життя. Та в цієї любові є і зворотний бік: собаки цієї породи ревниві. Якщо раптом улюблений господар попестить іншого собаку чи занадто захопиться спілкуванням із друзями, фокстер'єр може всерйоз образитися! Та це не знижує його популярності не лише серед мисливців, а й серед охочих мати вдома вірного друга.

Ягдтер’єр на полюванні

Вельштер'єр

Якщо тобі ця назва видається важкою для вимови, радій: раніше вельштер'єри називалися «староанглійський рудувато-чорний жорсткошерстий тер'єр». Стара назва чітко вказувала на країну походження цієї породи — Англію. Сучасна також має схожу згадку: «вельш» — це викривлене від англійського «уельський». Уперше про вельштер'єрів почули на виставці наприкінці ХІХ століття. Уже тоді цих собак використовували не лише як мисливців на мешканців


Біологія  2012

№ 9 (21)

нір, а й у зграях із гончаків. Сьогодні ж усе більше собаколюбів тримають вельштер'єрів як декоративних псів. І це, незважаючи на їхню небачену відвагу на полюванні! Та, погодься, такий відважний сторож і в оселі не завадить.

Злісні мисливці

Асами у справі полювання на норних тварин є також ягдтер'єри, яких традиційно вважають безстрашними. Проте «професія», так би мовити, залишає свій відбиток: ягдтер'єри не тільки надзвичайно неприхильні до своїх

ворогів, а й не дуже ласкаві до людей. Тому такі собаки не підходять для декоративних цілей. А тим, хто все ж таки наважиться утримувати вдома ягдтер'єра, доведеться ой як несолодко з його вихованням. Тому кінологи радять заводити псів цих порід досвідченим собачникам, адже невихований ягдетер'єр може бути цілком неконтрольованим. Хоча «Біологія для допитливих» схильна вважати, що в разі грамотного дресирування можна подолати всі негативні якості його характеру й отримати зрештою відданого компаньйона.  Анна Кутас Для всіх порід норних собак важливим є рухливий спосіб життя. Тому якщо ти сам лінуєшся зайвий раз піднятися з-за комп'ютера чи відірватися від цікавої книжки, краще підібрати друга з декоративних чи кімнатних собак, про яких ми говорили в попередніх номерах.

5


6

Як це було Віслюки, коні, собаки, воли, верблюди, слони, буйволи, олені… Що об’єднує усіх цих тварин? Вони досить сильні та витривалі, давно вже приручені та, головне, стали першими помічниками людини у нелегкій сільськогосподарській праці. Їх запрягали у вози, плуги та сани, нав’ючували різними товарами. І впродовж тривалого часу тварини були для людини єдиною допомогою, адже залізних доріг-автомобілів тоді ще не винайшли, та й колесо для того ж таки воза треба було ще придумати. Лише з другої чверті ХІХ століття з появою залізничного сполучення тварини як перевізники втратили свої позиції майже за всіма напрямками (за винятком важкодоступних гірських та пустельних районів Крайньої Півночі).


Біологія  2012

№ 9 (21)

Група монгольських диких ослів

Упертість — ознака мудрості

Пам’ятаєте загадку про звіра див­ ного-небаченого: «Вуха — заячі; очі — не знаю чиї, хвіст — левиний, та не такий довгий». Віслюк. Будьмо знайомі. Віслюки були, найпевніше, першими помічниками людини в перевезенні вантажів. Адже одомашнили їх набагато раніше ніж, наприклад, коней. 5000 років тому людина одомашнила віслюка, що став для неї другом. Дикі віслюки пристосувалися жити у пустелі, їсти жорстку та суху рослинність, довго терпіти спрагу. Одна з особливостей характеру віслюка дозволяє подивитися на нього по-іншому. У цієї тварини надзвичайно розвинене почуття самозбереження, тож якщо він відчуває небезпеку — не зрушить із місця (жодні погрози та хитрощі не допоможуть). Саме за це віслюк і отримав такі характеристики, як упертий та дурний. Хіба це справедливо? Одними з перших віслюків доправили до Америки у Новий Світ. Їхньої невимогливості та працелюбності надзвичайно потребували переселенці.

Зараз у світі живе 45 млн віслюків. І тварини працювали, а коли з розвитком цивілізації ставали непотрібними, деякі господарі їх кидали напризволяще. Але не на тих напали. Покинуті тварини не розгубилися й… вижили. Стада здичавілих нащадків віслюків-переселенців і зараз можна зустріти у преріях північного заходу Сполучених Штатів. Віслюків використовували і як тягових тварин (їх запрягали у вози), і як в’ючних (вантаж закріплювали на спині). Лише набагато пізніше віслюків замінили коні (вони швидші та сильніші). Та все ж віслюки набагато витриваліші від коней.

Довгі вуха прекрасно допомагають віслюку відводити зайве тепло та, що важливо, вчасно запримітити хижака.

7


8

Як це було Мул

Лошак

Напівкінь-напіввіслюк

У результаті міжвидового схрещування коней та віслюків були створені дві гібридні безплідні форми мул (гібрид віслюка та кобили) та лошак (гібрид жеребця й ослиці). У давні часи ці форми мали спільну назву — меск. Навіщо вирощують мулів та лошаків, адже вони безплідні? ��се дуже просто. Коня досить дорого утримувати, а віслюки — тварини не досить легкого

Дикі коні

характеру й надзвичайно розвиненого почуття самозбереження. Їхні гібриди витриваліші, ніж коні, дешевші в утриманні, й характер у них доброзичливіший. Їх добре запрягати та їздити верхи. Усі самці й більшість самиць мулів та лошаків безплідні (відомо декілька випадків отримання лошат від самиць мулів та лошаків). Уважається, що причиною безпліддя цих гібридів є непарна кількість хромосом: у віслюків 62 пари хромосом, у коней — 64, а в лошаків та мулів — 63.


Біологія  2012

№ 9 (21)

ü Усі домашні віслюки вважаються нащадками африканських диких віслюків. Азіатських віслюків (куланів) одомашнили.

Дикий сомалійський віслюк

Туркменський кулан

ü Дикий африканський осел і зараз досить розповсюджений у пустельних місцевостях Сомалі, Ефіопії. ü На початку ХХІ століття гужовий транспорт використовували лише у сільській місцевості для перевезення вантажів на невеликі відстані та катання туристів. Гужовий транспорт

9


10

Як це було Диво з хоботом

Про слона може розповісти будьякий малюк. Слон великий, із довгим носом-хоботом і вухами-опахалами. Індійські слони трохи менші від африканських, не мають бивнів та й характер у них доброзичливіший. Слони — надзвичайно сильні й розумні тварини. Їх і зараз дуже часто використовують на лісових виробництвах: вони переносять важкі стовбури дерев, вантажать ліс на баржі, можуть у певному порядку складати розпиляні дошки. Слон — одна з чотирьох найрозумніших тварин нашої планети, симпатяга, що здається трохи незграбним та повільним добряком. Але слонів краще не ображати. Пам’ять у них чудова, захистити себе вони зможуть, будьте певні. Та й погане ставлення до себе запам’ятають. А якщо слон розгні-

Слон здатен за допомогою хобота підняти 1000 кг.

Переправа на слоні

ваний чи наляканий — краще уникати зустрічі з ним. Слони досить витривалі тварини, здатні долати й річки (вони прекрасно плавають) й болота (болото їх не затягує завдяки особливостям будови кінцівок). Далі буде  Людмила Мариненко

Катання на слонах


Здивуй учителя

Корисна інформація про найпростіших  Німецький біолог Ернст Гекель

створив цілу серію чудових малюнків радіолярій, що сприяло їх популяризації у XIX столітті.  Барбара Вест — майстер мистецтва тваринної аплікації з Канади. 2003 року вона отримала перший приз на Національних показах мистец­тва за ковдру з радіоляріями.

Форамініфера  Трипаносоми (у тому числі й збудник сонної хвороби) здатні вводити в оману імунну систему організму хазяїна. Для цього в них існує спеціальна генетична програма, яка періодично змінює властивості клітинної мембрани. Радіолярія  Шведський скульптор-кераміст Єва Б’єрке 1999 року в кількох містах Швеції й Норвегії організувала показ композиції «Радіолярії». Скульптури радіолярій були зроблені з глини білого кольору заввишки до 56 см.  Із черепашок форамініфер утворюються значні поклади вапняку. Гірські системи Альп та Гімалаїв складені переважно з цих вапняків.

Трипаносоми

11


12

У світі рослин

звичайного стебла

Чи добре ви усвідомлюєте, яке значення у житті рослини має стебло? Стебло — це основна осьова частина рослинного організму. Воно виконує опорну функцію, тому зазвичай вирізняється високою механічною міцністю завдяки наявності механічної тканини. Усередині стебла є спеціальні утворення — провідні тканини, якими, неначе трубогонами, проходить вода, мінеральні та органічні сполуки. Зовні стебло трав’яних рослин укрите епідермісом, а дерев’янистих — корою, що належать до покривних тканин. Міцне стебло дерев має спеціальну назву — стовбур.


Біологія  2012

№ 9 (21)

Де на стеблі знаходяться вузли і що вони до нього прив’язують?

Найголовніша відмінна риса стебла (порівняно із коренем) — наявність на ньому вузлів та міжвузлів. Вузли — ділянки стебла, до яких безпосередньо прикріпляються листки. У вузлах, трохи вище від листка, також розташовані бруньки (одна, іноді більше). У представників деяких родин (злаки, гвоздичні) вузли добре окреслені, потовщені, тому помітні. У більшості рослин вузли відкриті, але трапляється, що листок охоплює своєю основою стебло, тоді маємо закритий вузол. Ділянка стебла між сусідніми вузлами дістала назву «міжвузля». У більшості рослин міжвузля видовжені, але, наприклад, стебло всім знайомої кульбаби має настільки вкорочені міжвузля, що листки, зібрані докупи,

Крилате стебло

У злаків (пирій, пшениця, банан) стебло всередині (крім вузлів) порожнисте і зветься соломиною. й утворюють так звану прикореневу розетку. На деяких досить довгих стеблах із кошиками квітів на верхівці (наприклад, такі представники айстрових, як любочки, кульбаба тощо) можна знайти лише 1-2 вузли або зовсім їх не побачити. Таке видовжене стебло без вузлів назвали «квітковою стрілкою».

Кульбаба

Вузол стебла

Міжвузля Прикоренева розетка

13


14

У світі рослин Що спільного між стеблом та телескопічною трубою?

М’ята болотна Форма поперечного зрізу стебла в окремих систематичних груп досить специфічна. Так, у представників осик вона завжди трикутна, а у губоцвітних (шавлії, яснотки, м’яти та інших) має форму чотирикутника.

Шавлія лугова

У більшості рослин стебло наростає своєю верхівкою, бо тут знаходиться його точка росту, клітини якої здатні інтенсивно ділитися (верхівковий ріст). Проте в деяких рослин спостерігається вставний ріст, який ще називається телескопічним. У таких рослин інтенсивно діляться клітини біля основи кожного міжвузля, поступово збільшуючи його довжину, тому ріст такого стебла й порівнюють із телескопічною трубою, окремі частини якої висуваються одна із одною, поки вона не досягне своєї максимальної довжини.

Чи існують крилаті стебла?

Мабуть, ви навіть не здогадуєтесь, що крилатими можуть бути не тільки птахи чи комахи, а навіть стебла. Якщо вздовж міжвузлів наявні вирости у вигляді пластинок, то таке стебло зветься крилатим. Зазвичай стебло має більш-менш правильну циліндричну форму (циліндричне стебло), але якщо зробити поперечні зрізи стебел різних рослин, то виявиться, що воно не завжди по-справжньому округле. На стеблі є розвинені реберця (ребристе стебло) чи борозенки (борозенчасте), тому зріз стебла може нагадувати багатокутник. Також форма зрізу може бути овальною.

А що там усередині?

Під доволі тонким шаром епідермісу знаходиться хлоренхіма — тканина,


Біологія  2012

№ 9 (21)

тонкостінні клітини якої містять багато хлоропластів, спеціальних структур, що виконують функцію фотосинтезу, тобто беруть учать у захопленні сонячної енергії, яка використовується для утворення органічних сполук. Залежно від умов існування або у зв’язку із виконанням специфічної функції стебло може змінювати свою внутрішню або навіть зовнішню будову. Так, усім відома картопля має підземне, дуже вкорочене, потовщене, соковите стебло, що називається бульбою. У такого стебла значного розвитку набуває тканина, у клітинах якої відкладаються запасні речовини. Стебла рослин вологих місцезростань видовжені, а клітини, що їх утворюють, відносно великі за розміром, з тонкими клітинними оболонками, навіть судини в них мають зовсім незначне здерев’яніння стінок. Незначний розвиток механічних і провідних елементів також властивий стеблам водяних рослин (елодея, кушир). До речі, міжклітники вони мають досить великі. У деяких рослин усередині стебла розвиваються спеціальні луб’яні волокна з доволі довгих клітин веретеноподібної форми. Довжина такої клітини може сягати 10 мм у конопель, у льону 45 мм, у кропиви 80 мм. Найдовші клітини у рáмі — до 50 см. Пам’ятаєте казку про одинадцятьох принців, яких зла відьма перетворила на лебедів? Їхня сестра Еліза, щоби зняти закляття, повинна була сплести із кропиви сорочки. Ніжні руки дівчини боліли від жалючих волосків, якими вкрита рослина зовні, та й саме кропив’яне волокно досить тверде та цупке. Це

Кушир

Льон

Кропива

15


16

У світі рослин пояснюється тим, що, на відміну від досить м’яких оболонок луб’яних волокон льону та рамі, оболонки кропиви рано дерев’яніють.

Лічимо кільця на деревині

Сосна

Береза Ядрова деревина у різних дерев різного кольору: у дубу — бурого, у барбарису — жовтого, у вишні — темно-коричневого, у модрини — червонуватого. Усім відомі надзвичайні декоративні властивості деревини карельської берези.

Дуб

Якщо подивитися на зріз дерева, то можна побачити річні кільця. До складу кожного окремого кільця входять великі клітини з дещо тоншими оболонками та менші за розміром клітини з товстішими оболонками. Перші утворюються навесні, останні — восени, тому за числом річних кілець можна встановити вік дерева. В одних видів річний приріст може сягати 0,5 см, а в інших — не більше 0,5 мм. Ширина річних кілець також залежить від умов існування рослини: у сприятливі роки утворюються широкі кільця, у посушливі — значно вужчі. На поперечному зрізі стовбурів дерев добре помітна розташована в центрі темнішого кольору ядрова деревина, яку оточує світліша заболонь. Деревина — це рослинна тканина, що містить клітини із здерев’янілими оболонками. Відповідно до анатомічних особливостей, деревина різних видів потребує особливої обробки та має різні сфери застосування. Так, деревина липи утворена з відносно тонкостінних клітин і з неї роблять ложки, вулики та інші столярні вироби, деревину ялівців використовували для виготовлення олівців, їх так і називали — олівцеві дерева. Дуже цінують деревину дуба за свою міцність. Зроблені з цієї деревини будинки можуть простояти понад сто років.  Ольга Безроднова


Територія загадок Добрий день, Джуді! Я тут тобі щось цікаве приніс!

Добрий день, Христофоре! Це що — якась загадка?

1

Це, Джуді, кросворд! Але не простий, а антропологічний! У ньому зашифровані слова, які стосуються антропології — науки, яка вивчає людину, в тому числі питання її походження та еволюції. Спробуєш розгадати?

2 3

4 5 6

7 8

Спробую! І наших читачів попрошу допомогти! Але що робити, якщо я не знатиму якийсь термін?

Тоді просто подивись на сторінку 40. 1 — проміжок між зубами на щелепі, який є у сучасних мавп, але відсутній у людини. 2 — прямоходіння, рух на двох нижніх (задніх) кінцівках. 3 — мешканець екваторіальних широт, зазвичай цей термін застосовують до представників екваторіальної (австрало-негроїдної) раси. 4 — представник групи (популяції) людей, розвиток якої відбувався на

5 6 7 8

території без суттєвого притоку населення ззовні. — карликовий шимпанзе, поширений у басейні річки Конго (Африка). — процес еволюції попередників сучасної людини, а також назва науки, яка вивчає цей процес. — окрема людина, особистість. — окремий розділ антропології, який вивчає особливості будови черепа людини та її мінливість.

17


18

У світі тварин

Незвичний образ

Хто такий хижак?

Відповідь здається очевидною — це тварина, яка харчується іншими тваринами, а не рослинами або відмерлою органікою. Згідно із таким визначенням, синиця є хижаком, адже основу її раціону становлять тваринні об'єкти, а саме — різноманітні комахи. Фраза «синиця — хижак» викликає нездолане відчуття помилковості та нелогічності. І щоби вгамувати його, введемо термін «комахоїдна тварина». «Синиця — комахоїдна тварина» — так, здається, краще.

Щоправда, яструб-осоїд також харчується фактично одними комахами. Тобто цей яструб не хижак, а так само, як і синиця, комахоїдний птах? Дещо незвично, але краще позбавити яструба-осоїда статусу хижака, ніж присвоїти його синиці. Але є ще й інші комахоїдні тварини, туруни наприклад. Кожен, хто цікавиться зоологією, знає, що ці жуки — хижаки і харчуються вони комахами! Отже, комахоїдна тварина може бути хижаком! Щоб якось розгадати ребус, який утворився навколо такого, здавалося,


Біологія  2012

№ 9 (21)

простого поняття, деякі біологи пропонують називати хижаками не всіх, хто харчується тваринами, а лише тих, хто споживає представників споріднених груп. За таким тлумаченням, комаха жужелиця, поїдаючи комах, буде хижаком, а птаха синиця — ні. Це, здається, розв’язка, але насправді не дуже вдала. По-перше, ніхто не встановлював, якою має бути межа спорідненості, щоби назвати стосунки хижацтвом. Зокрема відомі гриби, які буквально полюють та живляться круглими червами. І цих грибів називають хижаками, хоча ступінь спорідненості між ними та жертвами суттєво більший, ніж між синицею та комашкою. По-друге, термін набуває занадто одностороннього значення, яке базується на людських стереотипах. Наприклад, птахів, які харчуються рибою (чапель, мартинів, бакланів), називають не хижаками, а рибоїдними тваринами.

Полювання на пташку Удала рибалка

19


20

У світі тварин Павук зловив комаху

Смачний сніданок А риб, які поїдають птахів, навпаки, іменують хижаками. Щоб далі вас не заплутувати, відкриємо простий секрет: такий найуживаніший та, на перший погляд, очевидний термін, як «хижак», насправді не має чіткого визначення. Звісно, наука не дуже полюбляє «розмиті» терміни, але факт залишається фактом. Термінологія трофічних (тобто харчових) стосунків у природі потребує ревізії, та ніхто ще не розпочинав цієї роботи.

Чи кожний хижий є хижаком?

Відповідь на це запитання значно простіше. У біології слово «хижі» використовують виключно стосовно представників ряду Хижі у складі класу Ссавці. Також використовують словосполучення «денні хижі птахи» для представників ряду Соколоподібні та «нічні хижі птахи» для ряду Совоподібні. Переважна більшість видів рядів Хижі, Соколоподібні та всі Совоподібні є хижаками. Але існують винятки. Наприклад, 99 % раціону великої панди (ряд Хижі) становить листя та молоді пагони бамбуку. Отже, ця тварина є хижою, але не хижаком. Такий парадоксальний

статус задорогий для панди. Її організм засвоює лише близько 17 % спожитої їжі, тоді як в інших травоїдних ссавців цей показник може сягати 80 %. Велика панда змушена переважну частину дня їсти та ще й випорожнятись до 40 разів. Зауважимо, що більшість відомих хижаків (акули, крокодили, павуки тощо) не є хижими, оскільки не належать до трьох зазначених вище рядів.

Морський леопард зловив пінгвіна


Біологія  2012

№ 9 (21)

Нематода в тенетах хижого гриба

Хижак не полює — хижак обідає

Про це просте правило зазвичай забувають автори сучасних серіалів про природу, а особливо фільмів про вимерлих тварин. Класикою жанру стали жахливі й водночас захопливі сцени поєдинків зі смертю пораненого хижака на трупі «впольованої» жертви у фіналі. Натомість реальність менш драматична. Хижацтво виникає не внаслідок

природного потягу до вбивств, як можна вирішити, переглянувши такі фільми, а лише як спосіб пошуку харчового ресурсу. І тварині, над якою не нависає примара голодної смерті, краще потерпіти кілька днів у пошуках підходящої жертви, ніж вступати в небезпечний двобій із сильним суперником.

Світ без хижацтва

Така ідилічна картина цілком реальна, хоча, можлива була лише в минулому. Згідно із сучасними науковими даними, багатоклітинні тварини існували в едіакарському (синонім — вендському) періоді, часові межі якого становлять приблизно 630–542 мільйони років тому. У відкладаннях тих давніх часів знайдено рештки різноманітних багатоклітинних тварин. Схоже, що серед них були представники типів Кільчасті черви, Молюски, Членистоногі та, можливо, навіть Хордові. Проте на жодній знахідці решток едіакарських організмів не виявлено ознак пристосувань до поїдання інших тварин. На підставі цього вчені припускають, що мільйони років в біосфері жодна тварина не поїдала іншої тварини. Тому інколи ті часи напівжартома називають Едіакарським раєм.  Леонід Горобець

21


22

У світі тварин

і н е ж д о р На

и т а т і л

Погляд зовні Як подолати земне тяжіння?

Тварини населяють різноманітні куточки Землі. І кожний вид по-своєму пристосувався до місця свого проживання. Так, тварини, що населяють суходіл, дихають повітрям, мають міцні лапи, ноги. Жителі підводного світу пристосовані плавати та жити під водою, дихаючи киснем, розчиненим у воді. Підземні жителі мають риючі лапи, поганий зір, але добрі дотик і нюх. А як же пристосувались до польоту птахи? Як вони долають силу земного тяжіння? Насправді у птахів для цього є багато особливостей будови тіла та функціонування організму.

Потрібні крила для польоту

Разюча відмінність птахів від інших тварин — це, звичайно, крила. Завдяки особливостям їх форм і будови створюються достатні умови для виникнення сил, протидіючих силі тяжіння. Верхня частина крила трохи опукла, і струмінь повітря обтікає її та передній край крила. Через це виникає прискорення струменя повітря навколо верхньої частини, яке створює там область зниженого тиску, тоді як тиск на нижню увігнуту частину практично не змінюється. Різниця тиску над і під крилом створює підйомну силу, необхідну для польоту.


Біологія  2012

№ 9 (21)

Форма крила визначає характер польоту птаха. Її відрізняють за двома головними параметрами — подовження крила та навантаженням на крило. Подовження крила — це відношення розмаху крил до середньої їх ширини, а навантаження — це відношення маси птаха до загальної площі крил. За формою розрізняють еліптичні крила, крила для швидкого польоту, крила з відносно великим подовженням та крила для ширяючого польоту.

Еліптичні крила яструба

Для будь-якого польоту — свої крила

Еліптичні крила відносно короткі, закруглені, мають досить високе навантаження й характерні для хижих лісових птахів (яструб), немігруючих видів (ворона) та птахів, що швидко злітають (фазан). Короткі, загострені крила для швидкого польоту мають високе навантаження та довгу кисть. Таку форму крила використовують птахи, що розвивають значну швидкість у польоті

Крила альбатроса мають відносно велике подовження Пір’я крила птаха 3

7

2

6 5

8

4

1

1 — махові пера 1-го порядку; 2 — велике покривне пір’я, 3 — крильце; 4, 8 — махові пера 2-го порядку, 5 — оперення плеча; 6 — середнє покривне пір’я; 7 — покривне пір’я крила

23


24

У світі тварин Крила для ширяючого польоту орла

Будова пера верхівка пера стрижень

очин

Фазан

опахало

(стриж, качка), зокрема рекордсмен зі швидкості — сапсан (300 км/год під час пікірування), а також птахи, що пірнають і пересуваються під водою (алькові). Крила з відносно великим подовженням мають низьке навантаження й коротку кисть. Вони характерні для птахів із повільним, майже ширяючим польотом над водою (альбатрос, буревісник). Великі птахи суходолу (орел, лелека, пелікан) також мають широкі крила для ширяючого польоту. Крім того, ці крила мають глибокі борозенки на кінцях, що зменшує силу протидії повітря.

Пір’я — і краса, і користь!

Качка

Важливим і специфічним для птахів є їхній покрив — пір’я. Це складної будови легенькі рогові утворення шкіри. Завдяки пір’ю поверхня тіла птаха гладенька й потоки повітря легше обтікають її. Пір’я є головним пристосуванням, необхідним для створення повітряної тяги та підйомної сили крила. За будовою розрізняють контурні, пухові пера, пух, ниткоподібні пера та щетинки.


Біологія  2012

№ 9 (21)

Види пір’я

Крила для швидкого польоту стрижа 1 2 3 4 5 6 1 — контурне, типове махове перо, 2 — рульове перо (перо хвоста), 3 — покривне перо, 4 — ниткоподібне перо, 5 — кісточкове перо, 6 — пухове перо Контурне перо має міцний стрижень, навколо якого найчастіше симетрично розташоване опахало. Нижня частина стрижня без опахала, якою він виростає зі шкіри, називається очином. Опахало побудоване з тонких рогових виростів — борідок першого і другого порядку. Борідки першого порядку ростуть зі стрижня, а другого — з борідок першого порядку. Тому будова опахала чимось нагадує ялинку. Борідки другого порядку мають гачечки, що щільно зчеплені з гачечками борідок сусіднього ярусу. Така щільна будова опахала створює непроникну для повітря пластинку.

І для тепла, і для польоту…

Контурні пера є трьох типів: покривні, махові та рульові. Покривні вкривають тіло птаха, надають йому обтічної форми, а також забезпечують

захист від вологи, перегріву, переохолодження та інших зовнішніх факторів. Довгі міцні контурні пера, що ростуть на крилах, — це махові пера, саме вони є визначальними для польоту. Пера, що утворюють площину хвоста, називаються рульовими і виконують функцію керма. Пухові пера, як і контурні, мають жорсткий стрижень, але їхні опахала м’які і не мають зчеплення. Пух має м’який стрижень і м’яке опахало. Ниткоподібні пера розташовані вздовж тіла птаха та правлять за датчики потоку повітря під пір’яним покривом. Щетинки є органами дотику й розташовані біля основи дзьоба.  Марія Мельник

Лелека

25


26

Власноруч

Догляд


Біологія  2012

№ 9 (21)

Імовірний варіант акваріума для початківців

Розміри: 60 х 30 х 30 см Донний ґрунт (висота 4 см): гарно промитий акваріумний гравій, діаметр зерна 2–4 мм. Необхідно 7-8 л (кг). Якщо плануєте розмістити його ярусами, то кількість гравію відповідно збільшують. Матеріал для споруд (укриття для риб): безліч каміння, яке не містить вапна, декоративне коріння чи корчі приблизно на 2/3 довжини резервуара.

Sagittaria subulata Рослини: 50 Sagittaria subulata (купити пучок), 12 Ludwigia repens, 6 Lim nophila sessiliflora, декілька невеликих екземплярів Microsorium pteropus (прикріпити кореневище, і воно вросте в ґрунт чіпким корінням), 4 Crypto­ corynepetchii, 50 Echinodorus tenellus (рослина, що створює трав’яний покрив на передньому плані композиції). Риби: 20 Paracheirodon axelrodi (червоний неон), 1-2 Ancistrus dolichopterus (анцістр простий), 1 пара Apistogram­ ma cacatuoides (апістограма какаду), 4 Corydoras hastatus чи С. pygmaeus (панцирні соми). Риб цих видів (усі

Ludwigia repens вони походять із Південної Амеріки) потрібно тримати за жорсткості води до 12–14 °dH та за температури приблизно 25 °С. Для жорсткішої води рекомендується такий склад: гупі — 3 самиці та 4-5 самців, 2 Poecilia velifera (пецілія високоплавнична), 1-2 Ancistrus dolichopterus (анцістр звичайний) та, можливо, ще декілька плямистих пецілій (Xiphophorus maculatus).

Lim nophila sessiliflora

27


28

Власноруч Апістограма какаду

Плямиста пецілія

Гупі чорний принц

Панцирний сом

Догляд за акваріумом

Операції з догляду можна розпо­ ділити на щоденні та щотижневі. Щоденні: 1. Перевірте роботу нагрівача, чи не перевищує перепад температури води у ґрунті та на поверхні 3 градусів, якщо так, посильте аерацію чи фільтрацію. 2. Уважно огляньте ґрунт, рослини та інші предмети з метою виявлення різних водоростей. 3. Огляньте резервуар із метою виявлення равликів, якщо їх занадто багато, очистьте ємкість від цих тваринок. 4. Погодуйте рибок. Полічіть їх. Якщо риба померла, спробуйте з’ясувати причину її загибелі, якщо цього зробити не вдається, тоді декілька разів на день перевіряйте їхню поведінку та зовнішній вигляд для виявлення можливих симптомів хвороби. 5. Якщо після годування на ґрунті залишились залишки корму (намагайтеся цього не допускати), потрібно прибрати їх за допомогою сіфону. Щотижнево: 1. Перевіряйте герметичність системи подання повітря. 2. Вимкніть електроприлади, встановлені в акваріумі (освітлення, нагрівач, компресор, фільтр). 3. Промийте фільтрувальний матеріал механічного фільтра.

Анцістр простий


Біологія  2012

№ 9 (21)

4. Очистьте скло акваріума від водоростевих обростань. 5. Очистьте ґрунт акваріума за допомогою сифона. 6. Перевірте рослини акваріума, видаліть відмерле листя, інші пошкоджені частини рослин. 7. Якщо виникла необхідність, прорідіть рослини, що розрослися. 8. За необхідності удобріть коріння рослин. 9. Долийте в акваріум свіжої води тієї самої температури і складу, що й попередня. 10. Установіть електроприлади акваріума, поправте внутрішні декорації. 11. Увімкніть систему життєзабезпечення (фільтр, компресор, нагрівач, освітлення). Усі роботи всередині акваріума треба проводити спокійно, не поспішаючи.  Людмила Щербак

Пецілія високоплавнична Червоний неон

29


30

Країнами й континентами

Пiвденнiше

не може бути На крайньому півдні Африки, так, що південніше просто нема куди, розташована Південно-Африканська Республіка. І все в ній південне: і клімат, і флора, і фауна. «Біологія для допитливих» розповість тобі про «південність» цієї країни.


Біологія  2012

№ 9 (21)

Там усе незвичайне

І ці слова не будуть перебільшенням. Південно-Африканська Республіка цікава не лише з точки зору біології, а й із точки зору географії. Приміром, зима в ПАР приходить у травні-червні, а тепле літо — аж у січні. Але про таку різницю температур, як у нас, говорити не доводиться: взимку вона коливається в межах 15–26 °С, влітку — 10–18 °С. Крім того, цікавою є ПівденнаАфриканська Республіка і з точки зору соціально-політичної географії: всередині цієї країни розташована державаанклав Лесото (анклав — частина держави, повністю оточена територіями інших держав — ред.). Та повернімося до нашої розмови, а точніше до тих тварин, що живуть у ПАР.

Зебри

Хижа Південна Африка

Фауна Південно-Африканської Республіки представлена так званою «великою п'ятіркою», до якої входять слон, носоріг, буйвіл, лев і леопард. Сам термін «велика п'ятірка» зародився в мисливських колах і раніше позначав рідкісні види тварин, що були неабиякими трофеями на полюванні. Сьогодні

Жирафи

31


32

Країнами й континентами

Африканський страус ж убивати цих тварин заборонено, тому найбільший інтерес вони становлять для активних любителів природи. Помилуватися життям цих надзвичайних істот можна в національних парках ПАР, система яких, до речі, чудово розвинена в цій державі. Утім, великою п'ятіркою фауна Південної Африки не обмежується. Якщо тобі пощастить потрапити до ПАР, ти зможеш ближче ознайомитися з жирафами, зебрами, антилопами, гепардами, гієнами, шакалами, мавпами й найрізноманітнішими птахами (страусами, дрохвами тощо). Сподіваємося, тобі вдасться уникнути знайомства з крокодилами чи зміями, яких

Чорна мамба у Південно-Африканській Республіці тьма-тьмуща: кобра, африканська гадюка, чорна мамба (і це далеко не повний список тих, хто небезпечний для людського життя). А ось на островах поблизу західного побережжя можна зустріти представників цілком полюсної фауни — пінгвінів. Такий, на перший погляд, нонсенс по­ в'язаний із тим, що ці острови омиваються холодними антарктичними течіями.

Пустельна флора

Із раннього дитинства нам утовк­ мачували, що Африка — це суцільна пустеля, у якій нічого й ніде не росте. Сьогодні «Біологія для допитливих»

Пінгвіни

Крокодил


Біологія  2012

№ 9 (21)

розвінчає цей міф, повідавши тобі про чарівний рослинний світ Південної Африки. Уяви, у цій країні росте близько 10 % видів рослин земної кулі! Візитною карткою Південно-Афри­ канської Республіки, її символом є королівська протея — рослина з великим листям і яскравими різнобарвними квітами. Протея здобула свою назву від імені грецького божества, сина Посейдона. Згідно зі стародавніми міфами, Протей міг набувати будь-яких подоб, як і багатолика протея. Ця чарівна квітка може позмагатися у своїй популярності хіба що з гігантським африканським баобабом: заввишки він сягає 22 метрів, а в обхваті — 47! Та вражають туристів не тільки розміри цього дерева. Його вік за підрахунками ботаніків, може становити понад шість

Гігантський африканський баобаб

Королівська протея тисяч років! Тому є чимало охочих посидіти в барі, облаштованому господарями ферми, на території якої росте гігантське дерево. А ось якщо просунутися на південь ПАР, можна на власні очі побачити неповторну екосистему фінбош. У чому ж її неповторність, запитаєш ти? Залюбки пояснимо: фінбош — це одна з найбагатших на типи рослин місцевостей на планеті. У районі самого лише міста Кейптаун (третє за чисельністю населення місто ПАР — ред.) можна зустріти понад дві тисячі видів рослин, а це (увага!) більше, ніж у всій Англії! І взагалі флора Південної Африки — це поєднання непоєднуваного: сухі степи, напівпустелі, пустелі гармонійно співіснують із вологими саванами, субтропічними і хвойними лісами та навіть альпійськими лугами. І це все, ти тільки уяви, в межах однієї держави! Тож Південно-Африканська Республіка — це рай для істинного біолога. Рай, який дозволяє оглядово познайомитися з рослинами й тваринами ледь не всієї земної кулі, не виїжджаючи за межі однієї країни.  Анна Кутас

33


34

Чудеса природи

Уявіть, ідете ви якось вулицею і зненацька на вас пада дощ із жаб! Або риби гепаються на землю й на лобові стекла автомобілів. Напевно, ви б дуже здивувалися й негайно захотіли б дізнатися, що це таке відбува ть­ся. Такі випадки офіційно ніде не були зафіксовані, але про них ходить дуже багато чуток. Ми спробу мо пояснити цей феномен із наукової точки зору.


Біологія  2012

№ 9 (21)

Рідкісне диво

Дощ із тварин — відносно рідкісне метеорологічне явище, помічене у багатьох країнах у різний час. За однією з гіпотез, потужний вітер збирає на поверхні землі або води тварин, наприклад риб або жаб, і переносить їх на декілька кілометрів. Проте цей факт ніколи не був точно засвідчений і науково доведений. За всю історію набереться близько десятка справжніх свідчень щодо таких дощів. Зазвичай увесь такий дощ складається з риб або жаб, хоча також описані випадки дощу з птахів. У деяких випадках дощ досягає такої сили, що тварини падають на землю у вигляді фрагментів. Іноді тварини (найчастіше риби, але деякі джерела засвідчують і випадки з жабами) виживають після падіння, внаслідок чого виникають припущення, що між «зльотом» і «падінням» тварини минуло небагато часу. У ряді випадків тварини падають обморожені або замерзлі у шматках льоду, засвідчуючи цим, що висота «зльоту» була доволі значною, і вони опинилися в хмарах, де температура атмосфери нижче 0 °C. Більшість проявів такого дощу спостерігають після штормів, найчастіше — після смерчу. Проте описані численні випадки, коли дощ із тварин падав за спокійної погоди й за відсутності потужних вітрів.

Згадки про дощі з тварин

1578 року великі жовті миші впали на норвезьке місто Берген. 16 лютого 1861 року Сінгапур зазнав землетрусу. Наступні три дні

сильно дощило. Після дощів мешканці міста побачили, що в калюжах лежать тисячі риб. Населення стверджувало, що бачило, як вони впали з неба. Журнал Scientific American 15 січня 1877 року у Мемфісі зареєстрував зливу зі змій завдовжки 18 дюймів (близько 45 см). У Сполучених Штатах було зареєстровано понад п'ятнадцять дощів із тварин тільки в XIX столітті. У червні 1880 року випав дощ із перепілок над Валенсією (Іспанія). 7 вересня 1953 року тисячі жаб впали з неба на місто Лестер у Массачусетсі (США). 1968 року бразильські газети писали про дощ із м'яса та крові на досить великій території. Мертві канарки впали в місті Св. Мері в Меріленді (США) в січні 1969 ро­ку. Згідно з версією газети Washington Post від 26 січня того року, їх падіння було зумовлено раптовою смертю у польоті (нібито птахи постраждали від вибуху, якого ніхто не бачив й не чув). 1978 року йшов дощ із креветок у Новому Південному Уельсі, в Австралії.

Рибний дощ у Гондурасі

35


36

Чудеса природи 2002 року дощило рибою в селі Корона (Греція). 2007 року ринула злива з павуків у провінції Сальта (Аргентина). 2007 року жаб’ячий дощ спостерігали мешканці Эль-Ребольедо (провінція Аликанте, Іспанія). На початку січня 2011 року в Швеції вночі з неба впали декілька сотень птахів, в основному ворон і галок. І приблизно тоді ж у штаті Арканзас, (США), з неба «пролилися» декілька тисяч дроздів. На початку січня 2012 року в Норвегії на пляжі в Нуррейсі було знайдені десятки тисяч риб мертвого оселедця.

Наукове пояснення дива природи

Французький фізик Андре-Марі Ампер був одним із перших учених, що поставився до дощів із жаб досить

серйозно. Він припустив, що жаби подорожували сільською місцевістю й потужні вітри дійсно могли підняти їх у повітря та віднести на великі відстані. Але учений так і не зміг довести й підтвердити фактами свою теорію. Нещодавно з'явилося наукове пояснення явища, яке пов'язує появу дощу зі смерчами. Згідно з цією гіпотезою, водяні смерчі здатні переносити тварин завдяки комбінації депресії у водяному смерчі й сили вітру. Як земні тварини, так і риби були підняті з поверхні, а пташки — перехоплені у польоті. Потім ці водяні смерчі або торнадо транспортували тварин на відносно великі висоти. Коли смерч слабшає, увесь його вміст падає на землю. Спочатку опускаються важчі предмети: камені, велика риба, великі медузи, а дрібні можуть відноситися трохи далі й сипатися, як опади, вже на іншій території.

Вихор повітря піднімає з землі або поверхні води живі організми, переносить їх, втративши сили, вивергає на землю


Біологія  2012

№ 9 (21)

Цікаві факти

У Гондурасі дощ із жаб падає щорічно з середини XIX століття. Рибний дощ, або Люви де Пекес, ллє в окрузі Йоро, збиваючи з пантелику місцевих жителів й учених. Щороку свідки повідомляють, що в травні або червні темні штормові хмари у супроводі грому й блискавок з'являються на горизонті. Починається проливний дощ, який триває понад три години. Після такого дощу усі міські вулиці вкриті живою рибою. National Geographic проводив дослідження 1970 року. Фахівці засвідчили випадок, але не змогли запропонувати пояснення. Важко пояснити, чому усі

Дощ із жаб у Китаї напередодні Сичуаньського землетрусу 2008 року

37


38

Чудеса природи риби були одного й того самого розміру й одного виду. Спантеличує й те, що цей різновид риби не населяє тутешніх вод. Одна наукова теорія полягає в тому, що риб підхоплює водяне торнадо, сформоване сильними вітрами. Хтось гадає, що риба може летіти від Атлантичного океану, розташованого на відстані близько 200 км, або населяти підземні річки області. Поки наука намагається знайти пояснення, місцеві жителі упевнені, нібито щорічний рибний дощ — не що інше, як божественне втручання. У період із 1856 до 1864 католицький священик Хосе Мануель Сбирена жив у цій області.

Багато католиків Гондурасу вважають його святим, але Ватикан не давав йому такої честі. Він провів три дні й три ночі на самоті й молитві, просячи милості для бідної країни. Легенда свідчить про те, що коли Хосе Мануель завершив свою триденну молитву, пролився перший рибний дощ. Місцеві жителі завжди збирають рибу, яка допомагає їм прогодуватися.  Людмила Щербак


Моя улюблена тваринка 39

Чорна та пухнаста

У мене вдома є кицюня. Її звати Пушинка. У моїй родині вона мешкає майже півтора року. Ми її дуже любимо, а вона — нас. Нещодавно я зробила їй іграшку — бантик із ниточкою. На День жінок я подарувала їй маленький зелений м’яч. Цей м’яч вона так полюбила, що не розлучається з ним ані на хвилинку. А зараз я розповім вам про її зовнішній вигляд. У неї чорна пухнаста шубка, карі очі й вушка-трикутнички. І ще трошки про її характер. Пушинка дуже спокійна, але якщо кицюню розгнівати — може й подряпати. Наша кішечка дуже грайлива. Зранку треться об мене й у такий спосіб будить до школи. А вночі стрибає до мене в ліжко й муркоче, немов колискову співає, — і я засинаю. З Пушинкою ми нерозлучні друзі. Щодня, коли я йду до школи, кішка проводжає мене. А коли я повертаюся, завжди виходить мені назустріч. Моя кицька — спеціаліст із лазіння по деревах, але одного зимового ранку її собаки загнали на дерево так високо, що вона не змогла самостійно злізти й просиділа там цілісінький день і ніч, аж поки ми з татом не знайшли її та не зняли з дерева. Узагалі, з Пушинкою трапляється багато кумедних історій. Усіх і не розповісти. І ще я ось що хочу сказати: свою чудову, самостійну, іноді неслухняну Пушинку я дуже люблю! Сулименко Валерія учениця Раденської ЗОШ Цюрупинський р-н, Херсонська обл.


40

Територія загадок

1 — діастема (діастему мають не лише мавпи, а ще й гризуни, копитні та деякі інші ссавці). 2 — біпедія (дуже просте питання, звісно, якщо володієш грецькою мовою). 3 — екваторіал (якщо поїдете на канікули до Бразилії, теж будете почуватися справжніми екваторіалами). 4 — автохтон (власне, те ж саме означає і термін абориген, тобто ці слова є синонімами, але автохтон — це слово грецького походження, а абориген — латинського). 5 — бонобо (симпатичні мавпочки, не такі агресивні, як звичайні шимпанзе). 6 — антропогенез (процес цей триває й досі). 7 — індивід (усе цілком зрозуміло: глянув у дзеркало — побачив індивіда).

Відповіді

1 1

Д И 2 Б А І С П Т П О Г Е Г Е З Д М І А Я Г І Я 2

3 3

4 4

Е А К В 6 В А Н Т Р А О Т Х 7 О І Т 8 К Р А Н І О Л І Д Н А И Л В І Д 6

7

8

5 5

Б О Н О Б О

8 — краніологія (тепер можна стверджувати, що ви не приміряли новий капелюх, а проводили краніологічне дослідження).


Magazine "for students - Biology for the curious"