відпускати на війну, вмовляла залишитись та врешті, змирилася. Діма в нас запальної вдачі, якщо вирішив, то обов’язково зробить. -
Ці події закарбувались у моїй пам’яті назавжди. Усе
почалось з Революції Гідності, коли я з друзями брав активну участь на боці простих людей. Потім я зрозумів, що потрібно іти далі, у самий центр – «пекло». Бо якщо не ми, то хто? Записався у полк АЗОВ та потрапив у підрозділ контррозвідки. Брав, безпосередньо, участь у бойових операціях в населених пунктах Широкіне, Мар’їнка та у інших. Звичайно, пройшло немало часу, та багато чого змінилось. У чомусь розчарувались… Та якби я не вірив у нашу перемогу, то мене б там уже не було. І вам також бажаю вірити понад усе, де є віра - там є життя! - говорить боєць. Катерина Осацька, учениця НВК № 9
“Триматися, бути міцнішими за бетон…” Виконуючи
дослідницьке
завдання
соціального
проекту «Спрямовуємо погляд у майбутнє», я взяла інтерв’ю у мого сусіда, героїчної людини – командира відділення десантно-штурмової бригади. Йому та його побратимам наш клас неодноразово допомагав і було надіслано прапор-оберіг
21