Пластові теренові ігри - посібник для підготовки та проведення 2020

Управління сім’ї та молоді Тернопільської обласної державної адміністрації Пласт – Національна скаутська організація України Микола БІГУС

ПОСІБНИК ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ

Тернопіль 2020

Теренові ігри дуже полюбляють діти, як тільки вперше вдало зіграють у них. І граються в них з раннього дитинства (напр. – хованки). Ці форми занять одні з тих, які найбільше запам’ятовуються і залишають приємні спогади про юнацькі пригоди. Але і дорослим теренівки приносять купу задоволення, пережитих емоцій, нові знання та навички, а також і нових друзів та знайомств. Теренові ігри буди запроваджені в скаутську, а опісля пластову програму відразу. По суті ще в різноманітних формах народних дитячих ігор були такі, що їх можна назвати тереновими, тобто іграми на місцевості, в які змагаються кілька команд, зокрема в маскуванні, хованні, підкраданні, стеженні, слідженні. Отож зараз, коли національно-патріотичне, а зокрема військовопатріотичне виховання як частина першого, все більше набувають поширення через постійну актуальність у зв’язку із зовнішніми загрозами та внутрішніми викликами – така форма роботи як теренові ігри є дуже на часі для практичної виховної діяльності з дітьми та молоддю. Даний посібник рекомендований для використання як пластунам, так і членам інших патріотичних громадських об’єднань, активістам дитячоюнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»), представникам військово-патріотичних клубів, викладачам предмету «Захист України» та всім, кого цікавить активне та змістовне дозвілля, ігри на лоні природи. Посібник створений на основі методичного проєкту Миколи Бігуса під назвою «Пластові теренові ігри» для здобуття І-го ступеня в Кадрі виховників УПЮ Пласту НСОУ, написаного в 2007 році. В додатках наведено з різних джерел 82 прикладів теренових ігор, 7 теренових маршів і 2 теренових змаги. На титульній сторінці використано малюнок П’єра Жубера. Обкладинка розроблена Сергієм Юзиком, доопрацьована Миколою Бігусом. Використано ілюстрації із книг «Пластування для хлопців» Бі-Пі, «Життя в Пласті» О. Тисовського, «Посібник зв’язкового» під ред. Палієнка, ГПБ, 1970, «Воєнізовані ігри на місцевості» К. Пруха. Використано фотографії М. Лемешевої, Uri Sobi (Юрій Суходоляк), із сайтів Молодіжного націоналістичного конгресу, Національного Альянсу, пейнтбольного клубу «Легіонер», із архіву табору «Легіон» та табору «Легіонер» та особистого архіву Миколи Бігуса. Велика подяка Юрію Юзичу за допомогу у підготовці цього посібника. Велика вдячність Управлінню сім’ї та молоді Тернопільської обласної державної адміністрації за сприяння у розвитку національно-патріотичного виховання, зокрема видання цього посібника.

2

ЗМІСТ Вступ ……………………………………………………………….……………….……….……....4 Розділ. 1. Методика теренових ігор Різні форми ігрових та змагальних занять в терені ……………..………... .…..………….….…5 Роль виховника-організатора …………………………………….….……………………...…......6 Учасники, місцевість, засоби …………………………………….…….…………………...…......7 Загальні засади організації гри …………………………………….…….……….…….…...…....12 Підготовка теренових ігор ………………………………………….…….………………....……13 Поради щодо проведення та правил ……………………………….……….…...……………….14 Тематика та легенди теренових ігор ……………………………….…………………………….15 Види теренових ігор ………………………………………………….……….………..................17 Екологічність теренових ігор і безпека …………………………….…………….……...............20 Розділ 2. Теренові ігри в Україні Історія теренових ігор …………………………………………………..........................................21 Значення теренових ігор у військово-патріотичному вихованні молоді ....................................23 Місця для проведення. Рекомендації ………………………………….........................................23 Як підготувати карти для теренових ігор ……………………………..........................................23 Розділ 3. Пластові вмілості до теми «теренові ігри» Вмілість „теренові ігри і змаги” І, ІІ, ІІІ проба …….………………............................................30 вмілість „маскування” І, ІІ проба ……………………………………...........................................30 вмілість „розвідництво” ІІ, ІІІ проба …………………………………..........................................31 вмілість „слідознавство” І, ІІ, ІІІ проба ………………………………...…..................................32 Додатки. Збірники теренових ігор, маршів, змагів 1. Види теренових ігор за книжкою Карла Пруха «Воєнізовані ігри на місцевості» …............33 2. Теренові ігри з книжки Байдена Поуела «Пластування для хлопців», 1908…………...........49 3. Теренові ігри і вправи куреня, Олександр Тисовський. Життя в Пласті, 1961………...........55 4. Теренові ігри із Посібника зв’язкового, 1970….………………................................................59 5. Теренові ігри за матеріалами „Лісової Школи” 1970 року ……..............................................62 6. Деякі вказівки для нічних теренових ігор (різні джерела) ……...............................................65 7. Приклади різних теренових ігор, змагів та маршів (різні джерела) ……................................69 8. Теренові ігри з книги Войцех Сліверський, «Харцежські ігри і забави», Краків, 1990.…....90 9. Теренові ігри для новацтва…….....................................……......................................................97 10. Теренівка з книги Р. Задорожнього, Рольові ігри в Пласті, 2013, ст. 30-37 ….........…......108 Список використаних джерел та рекомендованих ресурсів ……........................................116

3

ВСТУП Теренові ігри є чудовим засобом національно-патріотичного виховання молоді, зокрема для вироблення в їхніх учасників таких якостей як самостійність, самозарадність, самовиховання, провідництво, командна робота, планування та реалізація задумів, тактичне управління. Також вони сприяють фізичному та психоемоційному гарту. Ну і звісно з їх допомогою відбувається плекання патріотизму, пізнання героїчних сторінок нашої історії, здобуття знань, вмінь і навичок, пов’язаних із основами початкової військової підготовки. Учасникам теренових ігор потрібно вміти здійснювати мандрівки, марші на більші відстані, вміти швидко бігати, зокрема з обтяженням, навчитися переповзати, долати різноманітні природні перешкоди. Окрім того ці ігри вчать мислити, аналізувати, комбінувати, розвивають фантазію і допомагають стати дисциплінованими. Ігри виробляють в молоді смак боротьби для досягнення мети, вміння приходити на допомогу при будь-яких обставинах, готовність ризикувати в разі потреби. Всі ці риси та якості необхідні майбутнім провідникам суспільства, зокрема і воїнам – захисникам Батьківщини. Однак, незважаючи на свої незаперечні переваги, теренові ігри серед виховних засобів НПВ лиш в останні роки набувають все більшої популярності. А до того практикувались переважно у середовищі молодіжних патріотичних організацій. І зараз ще можна зустріти острах у тих, хто займається з молоддю, що це травматично, нема контролю за дітьми, а щось може в лісі статись, а як рахувати, хто виграв... Ці стереотипи долаються поступово, зокрема через ближче знайомство із самими теренівками. Сподіваємося, що пропонований читачам посібник допоможе популяризувати теренові ігри як вид активного дозвілля, залучення все більшої кількості молоді до національно-патріотичного виховання.

4

Розділ 1. МЕТОДИКА ТЕРЕНОВИХ ІГОР Теренові ігри як заходи проводяться самостійно, так і під час мандрівок, коротких прогульок, в таборах і при інших можливих нагодах. Вибір конкретних ігор залежить від пори року, природних умов. Але при їхній організації не слід забувати, що це перш за все – ігри. Незважаючи на важливий виховний та навчально-розвиваючий аспект, кожна гра має залишитися грою, якій молодь віддається вповні, із запалом та енергією, що властиві цьому віку. В ході гри її завдання і шляхи їх досягнення мають бути для учасників привабливими, цікавими та захоплюючими. Але при цьому організатори кожної гри мають ставити собі за мету досягнення якогось конкретного результату, інакше вона перетвориться просто в веселу забаву, яка і може на короткий час розважити, але не мати довгострокового значення. Проте, якщо в ході гри надто підкреслюється її виховне значення та завдання, вона набуває характеру немовби «офіційно-шкільного» заняття. Отож, щоби гра залишалась грою, її слід проводити, враховуючи пластову самовиховну суть подібних занять, оминаючи вказаних крайнощів – зайвої розважальності і зайвої «дидактики». Отже, дещо про терміни. Поняття «гра» в людській культурі вивчається давно, в новому часі з 18 століття (Ф. Шиллер). І єдиного визначення йому немає. Використаємо думку нідерландського філософа та культуролога Й. Хейзінга: «Гра є добровільна дія або заняття, скоєне всередині встановлених меж місця і часу по добровільно прийнятим, але абсолютно обов'язковим правилам з метою, укладеної в ньому самому, супроводжуване почуттям напруження і радості, а також свідомістю «іншого буття », ніж «повсякденне життя» [Хейзінга Й. «Homo ludens» (Людина, що грається)]. Щодо терміну теренова гра: «…це гра юнаків в терені, де дві або більше груп змагаються між собою в справності підходження, обсервації, маскування та в інших ділянках пластування» [За матеріялами з «Лісової школи» 1970 року, ст. пл. Романа Заводовича, Л.Ч.// В дорогу з юнацтвом. Ч. 3/15, 1972] Актуальне визначення можемо подати таке: Теренова гра – це гра на місцевості, в якій беруть участь учасники по одинці, або групами, яка передбачає змагання на перемогу або заради цікавого процесу, практикування у вміннях стеження, маскування, підкрадання, розвідки, орієнтування та інших темах пластування чи національно-патріотичного виховання. Різні форми ігрових та змагальних занять в терені Теренівка, як прийнято на пластовому сленгу, асоціюється із пригодою, змаганням, грою в розвідників чи диверсантів, здобуття прапора супротивника, камуфляжним одягом, пересічною, складною для орієнтування місцевістю, засобами, що імітують «життя», боротьбою за ці «життя» із опонентами. Також кілька слів про відмінність теренових ігор від інших подібних форм активності в польових умовах – теренові змаги, теренові марші, квести. Тереновий змаг – це форма закріплення ЗУН, змагання на місцевості, в якому беруть участь учасники по одинці, або групами, передбачає послідовне чи 5

паралельне виконання завдань на точках місцевості за обмежений проміжок часу, виявлення під час цього знань, вмінь та навичок із різних тем. Особливістю є форма проведення – команди чи поодинокі змагуни змагаються окремо один від одного, рухаючись від точки до точки, де мають виконати якесь завдання, яке їм дає інструктор. Рух по точках може бути послідовним або за довільним вибором, передбачати орієнтування на місцевості або просто рух за орієнтиром чи напрямком. Є обмежена кількість часу на виконання завдання на точці і на переміщення між ними. За підсумком визначається переможець командний або індивідуальний, хто краще виконав завдання і набрав найбільшу кількість балів. Теренові змаги проводять на початку або в кінці якоїсь програми підготовки чи заходу, щоб виявити початковий чи кінцевий рівень знань, умінь чи навичок. Тереновий марш (можна сказати і рейд) – це довготривале пересування організованою групою по місцевості за певним маршрутом та легендою, метою якого є подолати певну відстань, виконуючи по ходу рух різні вправи, завдання, долаючи випробування чи перешкоди. Кілька груп можуть іти тереновим маршем паралельно або послідовно. Ціллю є успішно пройти маршрут, виконати мінімально необхідний рівень завдань. Може передбачати або й ні визначення кращих серед груп, які брали участь у марші. Квест – (від англ. quest — пошук, пошуки пригод) — аматорське спортивно-інтелектуальне змагання, основою якого є послідовне виконання заздалегідь підготовлених завдань командами або окремими гравцями. Під час гри команди вирішують логічні завдання, здійснюють пошук на місцевості, будують оптимальні маршрути переміщення, шукають оригінальні рішення і підказки. Після завершення чергового завдання команди переходять до виконання наступного. Перемагає команда, що виконала всі завдання швидше за інших (джерело – Вікіпедія. Опис лаконічний і простий). Отже, що є спільного теренових ігор із переліченими формами: - всі вони проводяться на місцевості - є учасники – поодинці або групами - обмеженість в часі і просторі - є певні цілі та завдання, які треба виконати, щоб досягнути результат - Передбачається виявлення певних знань, вмінь та навичок, якостей Відмінність – це різні форми і способи проведення цих заходів. Теренова гра передбачає обумовлені наперед правила, легенду, і після її початку хід подій може розгортатись по найнеймовірніших варіантах. Тереновий змаг, тереновий марш та квест передбачають визначений, послідовний хід подій, перехід від одного до іншого, щоб осягнути результат. Також теренова гра передбачає боротьбу між учасниками, безпосередній їхній контакт і взаємодію, хто кращий, сильніший. Теренові змаги, марші і квести не передбачають безпосередню боротьбу між командами, а часто є змагальна взаємодія із інструктором на точці чи завданні. Команди, якщо змагаються, то не вступаючи в контакт між собою. Фактично борються лиш із самими собою, покращуючи свої знання, вміння та навички.

6

Роль виховника-організатора Важливе місце в теренових іграх займає виховання молоді, яке здійснює конкретно той, що їх організовує: виховник, провідник в організації, інструктор на таборі. Теренові ігри створюють для цього невичерпні можливості. Якщо теренова гра цікава і здійснює на її учасників належний вплив, то вона не обходиться без романтики і пригод. Юнацтво з азартом входить в роль діючих осіб, сторін окремих ігор. І саме тут має знайти своє застосування виховницька майстерність організатора, його здатність видобути виховний аспект із легенди гри. Ігри, зокрема теренові, здійснюють безсумнівний вплив на формування особистості, її характеру та світогляду, ставлення до самої себе і до інших, до суспільства, в якому живе. Сам по собі правильний вибір тематики та легенди вже є дієвим виховним засобом. Важлива ціль, яку в процесі організації теренівок мав би досягнути її організатор – це навчити її учасників, юнацтво, самим в майбутньому придумувати та організовувати такі ігри як форми активного пластування. Успіху в виховній праці може досягнути лише такий виховник, що сам має вироблений характер, широкий світогляд і здатен особистим прикладом впливати на розвиток молоді. Лише тоді національно-патріотичне виховання буде мати результат. Учасники, місцевість, засоби Учасники. Теренові ігри потребують достатнього рівня фізичного розвитку, хороших фізичних даних, а також певного рівня психологічної готовності. Тому вік учасників кожної гри можна вказувати лише приблизно. При правильному організаторському підході в грі можуть брати участь діти різних вікових груп. Кожна гра, якщо ми хочемо досягнути її результатів, передбачає певну кількість гравців. Якщо їх надто мало, важко досягнути поставлених цілей; якщо занадто багато – найбільш слабкі чи мало досвідченіші юнаки чи юначки можуть опинитися незайнятими чи витісненими від найбільш цікавого (залишені охороняти табір, відправлені по воду тощо). Опираючись на набутий досвід, потрібно старатися для кожної гри визначати потрібну кількість учасників. Місцевість. Вибір гри залежить і від характеру, і від розмірів місцевості. Іноді причиною відносно невдалої гри є надто мала чи завелика окреслена територія через неправильне визначення меж терену (на карті все виглядає по одному, в дійсності по іншому, замалий досвід в топографії тощо). Найбільш вдала для теренової гри трохи горбиста, середньо лісиста місцевість. Ліс додає грі особливе зачарування і напруження. Він створює для гравців можливість непомітно підходити до суперників на дуже невеликі відстані, напасти зненацька, підготувати засідку, пастку, полегшує маскування гравців і непомітне пересування зв’язкових, стійкових, стежових, розвідників. Проте лісиста місцевість утруднює орієнтування, зоровий контакт між окремими учасниками команди, посилює небезпеку раптової зустрічі з „ворогом”. Ліс також обмежує можливість управління грою. Звичайно гра в лісі розпадається на самостійні дії окремих відділів. Тому в лісі важливо попередньо 7

визначати завдання окремим відділам чи групам, щоб вони могли діяти самостійно. Але можна проводити теренівки в будь-якій місцевості – на відкритому полі з окремими кущами чи деревами, в парковій зоні чи і серед населеного пункту, аби лиш не «лякати» місцевих жителів і ця територія була безпечна. Технічні засоби. Ці недоліки можна суттєво виправити, а то й звести до мінімуму, якщо використовувати технічні засоби зв’язку: радіостанції, GPS, мобільний зв’язок, сигнали світлові, звукові тощо. Тепер це не є вже складним. З досвіду пластового табору „Легіон” застосування портативних радіостанцій давали змогу розширювати територію гри на радіус від 3 до 10 км і більше. Теренова гра «Гурби-Антонівці» відбувається на терені в 25 км2. Рації зараз досить доступні на ринку, вони себе виправдають як в літньому таборі, так і під час проведення масових заходів. Під час користування радіотехнічними засобами слід дотримуватись інструкції, правил користування частотами та ведення переговорів. Якщо нема рацій, то можна спробувати провести гру із застосуванням засобів стільникового зв’язку як переговорних пристроїв. Проте важливо пересвідчитись. Що всюди є достатній рівень покриття сигналом. Особливого захоплення і задоволення можуть дати юнацтву застосування азбуки Морзе в радіозв’язку, певних шифровок, символів. Перемога в грі може в непрямий спосіб мотивувати пластунів осягнути не дуже популярну вмілість „Сигналізація”. А це ж так цікаво! Перехитрити когось з допомогою винахідливості, власних знань та умінь! Застосування рацій та інших засобів зв’язку дасть змогу значно розширити об’єм поставлених в грі завдань. По ходу гри її учасники зможуть уточняти обстановку, видавати додаткові інструкції, керувати під час нападу на супротивника тощо. Це все може бути дуже вдало вплетене в легенду гри (повстанська, розвідувальна тематика та подібне). Також сучасні смартфони дають змогу застосовувати спеціальні «застосунки» для орієнтування, відстеження, комунікації тощо. Важливо пам’ятати про заряд батареї та додаткові джерела електроенергії. Лісова місцевість, особливо з настанням ночі, може спричинювати на деяких учасників ігор гнітючий вплив: шум поблизу чи подалі, тріск гіляк, шелест трави чи листя створюють враження, що хтось підкрадається, хоче напасти, оточує. А як відомо, що невідоме, те страшне. Зате, досвідчена команда здатна проявити в нічному лісі сміливість, винахідливість, перемогти більш сильнішого противника. Рухаючись по лісі, гравці визначають напрям свого руху з допомогою карти і компаса, орієнтуються з допомогою природних орієнтирів (дороги, ріки, пагорби, вершини, галявини, сонце, зорі та ін.). Щодо карт, то найпоширеніший варіант – це карти мірилом 1:100 000. Зараз вже є можливість діставати топографічні карти окремих територій мірилом 1: 50000, 1:25000, 1:10000. Також можна домовлятись в місцевих лісництвах, щоб вам дали копію карти лісу, де ви хочете провести гру. Іншим варіантом, зокрема початковим, є проведення ігор на

8

територіях, по яких складені карти для спортивного орієнтування та інших туристичних змагань. Їх можна дістати в туристів, купити. Звісно, що наявні в кожному смартфоні навігаційні додатки можна використати для орієнтування. Проте слід пам’ятати, що батарея може сісти в найнепідходящий момент, зокрема від намокання, холоду. Тому варто молодь навчати користуватись класичним картою та компасом, а то й орієнтуватись без них, бо це дає купу хороших навичок та вмінь. Смартфони із потужною батареєю і захищеним корпусом корисні для складніших і довготриваліших ігор, де передбачається застосування технічних засобів в рамках «військової» легенди та спеціальних завдань. В цьому випадку учасники будуть вчитись цільового їх застосування, а не просто полегшення собі «орієнтування». Засоби, що використовуються для „життя”. В тереновій грі важливу роль відіграють різноманітні пов’язки та інші засоби, що використовуються як „життя”. Основний спосіб забрати «життя» (знешкодити противника) - потрібно зірвати символ життя з супротивника, застосувавши елементи боротьби по певних правилах. З досвіду великих теренових ігор «Гурби-Антонівці», «Звитяга» та табору «Легіон» краще застосовувати пов’язки на липучках, які розриваються при здійсненні не дуже великого зусилля на них. А потім можуть застосовуватися ще багато разів. Щодо розміщення пов’язок, то практикуються варіанти: на праву або на ліву руку, на одну руку та на одну ногу. Дуже важливо, щоб пов’язки не приховувалися на одязі, були яскравого кольору, порівняно із маскувальним тлом, порівняно легко зривалися. Небезпечно застосовувати шнурки, марлю, оскільки можуть бути травми в ситуаціях, коли зчепляться дуже завзяті гравці. Також можуть бути хустки-бандани на голову – її потрібно стягнути. Або пластова хустка чи шматок тканини за поясом. Під час застосування технічних засобів «ураження», пов’язки можуть використовуватись лише для визначення приналежності до команди. А «знешкодження» відбувається попаданням з допомогою технічних засобів. Маскувальні засоби. Під час теренових ігор треба вчити юнацтво маскуванню, використовуючи штучні і природні матеріали, звук, світлові ефекти, рух тощо. Це справжнє мистецтво пластуна-розвідника. Варто окремо потренуватись у мистецтві маскування, зокрема перед великими довготривалими іграми. Варто придбати собі окремий одяг із маскувальними властивостями. Це може бути камуфляж під певну місцевість, маскувальний костюм із можливістю дочіпляти рослинність на місці. Важливо не використовувати військовий одяг та відзнаки, які на даний момент офіційно використовуються в Збройних силах. Їх мають право носити лиш діючі чи колишні військовослужбовці. Зручно мати головний убір типу панамка з ширшими крисами, москітну сітку, яка розмиває обриси обличчя, рукавиці захисного забарвлення – це все прикриває світлу шкіру. Щоб користуватись маскувальними кремами, то цьому треба спеціально навчитись. І це вже більше стосується спеціальної військової практики.

9

Детальніше про це маскування читайте в спеціальній літературі, а основне – практикуйтесь. Пейнтбол, страйкбол, лазертаг інші засоби імітації стрільби та ураження супротивника в теренових іграх. За останні десятиліття технічні засоби, які можна використати в теренових іграх, дуже урізноманітнились. Зокрема дуже вдалим доповненням до таких традиційних речей в тернівках як маскування, підкрадання, стеження, слідження, силова боротьба, добавились способи імітації стрільби та способи враження супротивника на відстані. Це вже розвиває зовсім інше сприйняття співдії, тактики, швидкості прийняття рішень, добавляє ще більше адреналіну та захоплення. Коли ти знаєш, що по тобі будуть „стріляти”, то це заставляє справді ховатися, безшумно та швидко пересуватися, виховує самодисципліну, пильність, готовність до миттєвої зміни ситуації. Дешевший варіант. Стрільба з саморобних пристроїв, що стріляють ягодами, пластмасовими кульками та подібним. Тут варто згадати також відомий варіант для молодшого юнацтва і не тільки – попадання шишками. Також на початковому рівні можна застосовувати дешеві пластмасові „рушниці”, які стріляють кульками з гелю або пластику. Деякі з них, за досвідом використання, були досить “живучими”, тобто не швидко ламались, і стріляли на 15 – 20 м. В усіх цих варіантах дуже важливим є використання кожним учасником захисних окулярів. Це можуть бути для столярських, токарських, будівельних робіт, спортивні лижні та подібні. Дорожчий варіант. Хто має можливість, то варто переходити до страйкболу. Але це дорожче задоволення. За останні десятиліття в Україні проводяться тактичні ігри для дорослих чисельністю кілька сотень осіб. І кожен зі своїм спорядженням. Страйкбол створює можливості до відтворення елементів військової тактики та реальності бойових дій. Страйкбольна зброя дуже подібна за зовнішнім виглядом, вагою до справжньої. Обмеження – цей вид дозвілля зазвичай для дорослих. Діти допускаються лиш із дозволу, під наглядом дорослих і із суворим дотриманням заходів безпеки. Для цього можуть залучатись прокатні організації, що надають спорядження. Кілька слів про пейнтбол. Цей вид екстремального дозвілля більш доступніший і простіший з точки зору прокату. Але вартість кульок на гравця тут виходить меншою. Хоча достатньою, щоб «награтись». Спорядження пейнтболу менш «реалістичніше», порівняно із страйкбольним, але дає не менше відчуття присутності в «бою». Зараз вже є «маркери», які по формі, вазі дуже подібні до «бойової» зброї. Також слід пам’ятати про заходи безпеки, гру в захисних масках тощо. Лазертаг. Переваги – це більші відстані, на яких можна «попасти», це більша безпека (нічого не вилітає і не попадає в тебе), використовуються масогабаритні копії «зброї». Недолік – нема відчуття, що зараз може «прилетіти» і тому можуть з’являтись легковажність та відчуття безпечності. Зараз вже є варіанти, коли використовують охолощену зброю із спорядженням для лазертагу – можна вести імітаційну стрільбу холостими і «вражати» супротивника лазерним променем. Але це спорядження, доступне для тренувань силових структур.

10

Про інші засоби, що можуть використовуватись в теренових іграх, буде згадано ще під час розгляду конкретних варіантів ігор. Загалом переважну масу можливих теренівок можна провести без великих затрат, використовуючи те спорядження, що у кожного пластуна під рукою. Прапор та інші засоби як символ команди. Пошана до прапора виробляється поступово, зокрема і до національного чи організаційного. І саме використання прапору як символу команди під час теренової гри сприяє виробленню ставлення до нього як цінності, яку слід шанувати і обороняти для перемоги. Прапори команд для теренівки варто підготувати наперед, відповідно до легенди, яка застосовується в грі, щоб додатково посилювати «символічну» основу. Прапори розміщують відповідно до правил гри або на спеціальному древку, або на певній висоті на дереві. Для безпеки та зручності варто передбачити легше знімання прапору із основи – або на липучках, або на петлях, що легко розв’язуються. Щоб у разі боротьби за прапор не було травматизму, коли його тягнуть, зірвати не можуть, зап’ястя перетискаються тощо. Не варто розміщувати прапор у небезпечному місці – дерево із гострими гілками чи колючками, чагарник із шпильками, болото, гострі камені – під час боротьби за прапор може трапитись травматизм. Варто наголосити для всіх учасників гри, що в разі транспортування прапору, навіть якщо його захопили, до нього треба ставитись обережно, не кидати на землю, бруднити. Для одних – це символ підрозділу, для інших – це має сприйматись як військовий трофей. Окрім прапору, символом команди, який треба «захопити», можуть бути і інші предмети. Це може бути якийсь «артефакт» по легенді, або «чарівний камінь», або «щит доблесті». Легенда допоможе вам вибрати саме те, що буде найкраще посилювати «символічну» основу. Побутові засоби. Якщо гра триває більшу кількість годин, яка може передбачати в часі гри харчування, то варто передбачити можливість самостійного приготування їжі учасниками гри. Для цього вони мають взяти відповідний реманент, воду, харчі. Якщо передбачається дощ – тенти, дощовики Якщо ночівля – тоді вже потрібно мати все для таборування.

11

Загальні засади організації гри Успішне проведення теренової гри забезпечують добра організація і точне дотримання правил. Основною організаційною (“бойовою”) одиницею для теренових ігор є відділ чи команда (в Пласті є ще назви “рій”, “боївка”) чисельністю в середньому 6-10 осіб. Дуже важливо, щоб діти вибирали між собою найкращого провідника, якщо це можна передбачити, а не призначати командира (хоча інколи варто наперед підготувати досвідчених командирів груп – якщо цього вимагає специфіка програми гри). Також варто застосовувати і провідництво в тереновій грі як добру нагоду дати можливість всім себе спробувати. Це є добра проба – тоді кожен почне розуміти свій реальний рівень лідерства і здатності до управління іншими. Також бути провідником – це плекання сили характеру. В неодноразових ситуаціях, коли поставала потреба на початку гри вибрати командирів, недосвідчені гравці відразу починали озиратись і показувати своїм виглядом – аби не мене. Інколи доцільно і виховникові чи організатору призначити командирів, щоб заохотити до провідництва більш невпевнених та нерішучих в собі. Але переважно є потрібно добитися того, щоб юнацтво самостійно організовувалось. Відповідно до особливостей гри, командир може розподіляти обов’язки та завдання між членами його відділу: - формувати підвідділ нападу на суперників; - підвідділ оборони свого табору чи прапору; - призначати спостерігачів, розвідників, стійкових, зв’язкових, диверсантів, радистів тощо.

- Також є і побутові обов’язки: відповідальний за кухню та спорядження (інтендант), за піонірські (інженерні) роботи і т.д. Чим більша чисельність гравців в грі, тим більше з’явиться обов’язків та завдань. І тут важливо, щоб пластуни вчилися виконувати різноманітні обов’язки, поставленні “бойові” завдання. Адже ті самі таборові обов’язки, які юнак може виконувати зазвичай з неохотою, під час теренової гри на довший час сприймаються зовсім по іншому – адже через несумлінне виконання справ чи доручень можна підвести своїх і програти! А програвати підліткам зовсім не хочеться. Досвід показує, що правила гри доводиться пристосовувати до різних умов. Але змінювати їх можна лише під час підготовки, але не в ході гри. Також слід поступово із тою з групою учасників (напр. юнацький курінь) переходити від простих і коротких ігор до складніших і довших. Учасники будуть по справжньому задоволеними від гри, коли вони чітко знають її правила. Тому не бажано дуже часто переходити до нових ігор. Достатньо провести знайому гру в іншій місцевості і вона сприйметься гравцями як нова. Щоб викликати в пластунів більш глибшу зацікавленість, можна залучити їх до спільної праці над вдосконаленням правил гри та її підготовки. Це підвищує увагу всіх залучених, стимулює їх ініціативу та збільшує виховну роль гри. Під час руху по місцевості для передачі різноманітних сигналів і команд застосовується азбука Морзе, Семафор, радіостанції, інші технічні засоби, а також умовні знаки, що передаються руками та іншими речами, що дозволяє грати 12

безшумно. Загалом сигналізація розвиває кмітливість, обережність, винахідливість і перетворює гру на справжнє захоплююче дійство. Дуже важливо встановити сигнал про закінчення гри, а при потребі і про її перерву чи зупинку. Після сигналу “Зупинка в грі” кожен учасник повинен залишатися на своєму місці і тільки після наступного сигналу “продовження гри” діяти далі. Після сигналу про закінчення всі гравці мають якомога швидше з’явитися на місці збору. Для сигналів можуть використовуватись свистки, гудки, сигнальні ракети, вибухи петард, інформація по рації тощо. Або просто домовлений час. Все залежить від часу тривання та розмірів території. Учасникам слід пояснити, що не потрібно зловживати сигналом “SOS” і кликати на допомогу варто лише у випадку реальної загрози, здоров’ю чи життю. Про спосіб його подання слід також перед грою обумовити. Кожна теренова гра має свою оптимальну тривалість. Якщо гра затягується, це знижує зацікавлення юнацтва, а якщо час занадто короткий – гравці не встигають виконати отримані завдання. Коли гра відбувається вперше на незнайомій місцевості, важко визначити точно необхідний час. Проте потрібно завчасно повідомити учасникам гри точний час початку та кінця. Напевно, краще є дати трохи більше часу на гру, ніж би його не вистачило. Варто мати на увазі, що лісиста і горбиста місцевість важче і довше долається ніж відкриті простори, що спуск з гори швидше відбувається ніж підйом на неї. Хід гри також залежить від природно-кліматичних умов та погоди. Дощ, багнюка, мряка, вітер, сніг, можуть унеможливити виконання окремих завдань гри. Але потрібно досягати того, щоб пластуни поступово привикали до особливостей погодних умов, загартовувались, навчились переборювати фізичну і психологічну втому, тобто виробляли в собі ті риси, що необхідні в майбутньому як відповідальним громадянам, захисникам Батьківщини. Підготовка теренової гри Із всього сказаного випливає, що теренові ігри потребують детальної підготовки. Перш за все організатор гри повинен до дрібниць вивчити місцевість, де буде проходити гра. Краще, щоб учасники мали справу з незнайомою місцевістю (тому що невідоме викликає в них посилену зацікавленість). Слід зібрати всю необхідну інформацію, яка б свідчила чи добра для гри місцина чи ні. Опісля потрібно точно визначити розміри та межі території гри, час її тривання, дізнатися, чи не потрібно дозволи місцевої влади, чи це не є приватні володіння тощо. Забезпечити учасників гри всіма необхідними засобами (пов’язки, рації, карти тощо). Після того слід зібрати на обговорення правил та деталей всіх командирів відділів, або й всіх учасників гри. Якщо чисельність учасників велика, потрібно прослідкувати, щоб всі вони були долучені до виконання завдань, чітко були ознайомлені з правилами та легендою. Розуміючи суть гри, рядові її учасники будуть краще виконувати накази провідників. Всі залучені до гри повинні також знати, де вони збираються по закінченні, про можливе запасне місце збору, що робити, коли згубився, який сигнал про закінчення гри.

13

Після закінчення гри кожен учасник повинен швидко прибути на встановлене місце збору, де має обов’язково відбутися обговорення гри. Командири доповідають про дії їхніх відділів, які було вжито кроків, щоб перемогти, які було допущено помилки відділом чи окремими учасниками, чому перемогли чи програли. Можна також запроваджувати письмові звіти, привчати до лаконічного викладу інформації. Це може сприяти кращому сприйняттю легенди. Доповіді командирів доповнюють деякі учасники, що мають що сказати. Організатор гри підводить підсумки дій всіх сторін і дає загальні висновки. Висловлює подяку тим, хто відзначився, вказує на недоліки і як їх не допускати в майбутньому. Якщо гра була успішно проведеною, дуже добре є записати її, зафіксувати в таборову чи курінну хроніку, надрукувати в пластових виданнях для поширення та популяризації її опису, сценарію, легенди. Поради щодо проведення та правил. Застосування до правил способів «полонення» чи “знешкодження”. В кожній грі має бути чітко визначено систему “мертвий-живий”, взяття в полон. Можна використати різні способи: - забирання хустки чи пов’язки. Учасники гри носять хустки чи пов’язки одного кольору по командах, прив’язаної за пояс чи на голові у вигляді бандани, а пов’язки на руках чи і на ногах. Використовується боротьба. Важливо наголосити учасникам, щоб не губили хусток випадково. Можна встановлювати обмеження щодо боротьби: один на один, до трьох падінь на землю, заборона притримувати рукою «життя» тощо. Також можна встановлювати в правилах можливість «оживати»: після повернення в свій табір, після виконання додаткових завдань чи якихось спеціальних дій. Цей спосіб полонення чи “знищення” підходить майже до всіх ігор, він розвиває меткість, бистрість, відвагу. Але буває небезпека, що пластуни, захопившись боротьбою, можуть забути про основні завдання гри – виробляти вміння розвідництва, маскування, підкрадання, стеження тощо.

- Прочитання числа. Кожний учасник гри має прикріплені на голові в двох-трьох місцях однакові двох чи трьох значні числа. Гравець, число якого суперник назвав правильно стає полоненим чи “знешкодженим”. Цей спосіб примушує пластунів краще маскуватися.

- Попадання предметом. Гравець стає полоненим чи “нейтралізованим”, якщо в нього попали паперовим шариком, м’ячиком, шишкою чи каштаном.

- Полонення торканням. Гравець стає полоненим, якщо суперник торкнувся якої-небудь частини його тіла. Цей спосіб застосовується, якщо в полон має право брати тільки одна сторона.

- Застосування стрільби. Вже було сказано про пейнтбол, страйкбол, лазертаг. Тут слід пам’ятати про техніку безпеки. І ці ігри слід давати після того, як юнацтво спробує простіші, де воно навчиться пересуватися тихо, маскуватися, стежити, підкрадатися, втікати, наступати, освоїть основи тактики.

14

В кожній грі слід потурбуватися про те, щоб взятий в полон чи “знешкоджений” гравець не випадав повністю з гри, за винятком ігор короткотривалих. Такий гравець замість виходу з гри може отримувати штрафні очки чи час, що враховується під час підбиття загальних підсумків. Тематика та легенди теренових ігор Молодь приваблюють незвичайні історії, випадки, пригоди. Вони з задоволенням ідуть в мандрівки новими, невивченими дорогами, шукають певних небезпек (адреналіну). Завдяки бурхливій фантазії і жагучому бажанню пригод юнаки ти юначки легко входять в образи романтичних персонажів ігор. Місцевість відразу для них стає пралісом, неозорим степом, незвіданими горами або районом, де діють диверсанти, розвідники чи повстанці. Теренові ігри черпають свої теми із багатьох джерел. Найбільш важлива з них є героїчна національно-визвольна боротьба в історії України (княжі часи, козацтво, перші визвольні змагання, ОУН та УПА, сучасна російсько-українська війна). Цікавими є також епоси та приклади героїзму в різних народів, боротьба індіанців, що прославили себе незламністю та вмінням виживати в природі, різноманітні місцеві перекази, легенди, оповіді, пригодницькі та фантастичні книги. Останнім часом цікавими є і приклади з сучасного життя: різноманітні політичні події, поява нових резонансних фільмів тощо. Успішно вибрана тема полегшує організатору гри проведення виховної діяльності, допомагає йому в невимушеній формі плекати пластунів в дусі патріотизму та високих моральних якостей. Ось деякі приклади тем з героїчної доби України.

1. Давня та Києво-руська доба – від найдавніших часів, коли наші пращури боролись за свою землю, до занепаду Київської Русі; - Боротьба скіфів з Дарієм І в 6 ст. до н.е.; - Боротьба полян з хозарами; - Походи Олега Віщого; - Походи Святослава Хороброго; - Перемога Ярослава Мудрого на печенігами в 1036 році; - Перемога короля Данила на хрестоносцями під Дорогочином в 1238 році; - Боротьба проти монгольської навали: легенда про Захара Беркута, оборона Києва та ін.

- Грюнвальдська битва 1410 року, перемога об’єднаних польсько-литовськоруських військ над німецькими лицарями Тевтонського ордену 2. Козацька доба – період 15-18 століть, Запорізька Січ; - Морські походи козаків проти турків; - Визволення бранців із бусурманської неволі; - Визволення Богдана Хмельницького із польського полону в 1647 році; - Визвольна війна 1648-1657рр. (дуже багато цікавих епізодів) - Перемога під Конотопом 1659р; - Подвиги козаків на чолі із І. Сірком; - Гайдамацькі рухи; - Опришки та Кармелюк.

3. Період Визвольних Змагань поч. ХХ століття – Січове Стрілецтво, Армія УНР, УГА, герої Крут, герої Листопадового Чину, вільне козацтво та ін.; 15

- Січові стрільці: Бій на горі Маківка, на г. Лисоня, оборона карпатських перевалів; - Листопадовий Чин; - Бій під Крутами; - Чортківська офензива УГА; - Зимові походи армії УНР; - Холодноярська республіка 4. Боротьба періоду УВО, ОУН та УПА – чини бойовиків УВО, ОУН в 20-30-х рр., Карпатська Україна, боротьба УПА (партизанська тактика, новітні досягнення підпільної боротьби тощо).

- Рейд боївки УВО по Тернопільщині в 1924 році; - Чин Біласа і Данилишина 1932 року; - Боротьба “Карпатської Січі” проти угорської агресії в березні 1939 року; - Зайняття Львова батальйоном “Нахтігаль” в 1941 році та проголошення “Акту відновлення Української Держави”; - Рейди похідних груп ОУН на східноукраїнські землі літом 1941 року.

- Боротьба УПА:  рейд повстанського відділу;  засідка на ворожу колону;  наскок на ворожу заставу;  вихід із оточення;  боротьба проти червоного партизанського загону, що нищить українські села;  знищення ворожого потяга;  ліквідація ворожих диверсантів.

- Знищення генерала Ватутіна в засідці в 1944 році; - Бій під Гурбами 1944 року; - Знищення загону НКВД в 1945 році повстанською сотнею М.Симчича; - Рейд із Закерзоння на Захід 1947 року; 5. Сучасна російсько-українська війна (2014 - …)

- Вихід з Криму українських військових в 2014 - Оборона ДАП - Рейд 95 бригади та інших підрозділів в серпні 2014 - Оборона Дебальцівського плацдарму та вихід із оточення - Діяльність українського підпілля та збройного опору на Донбасі - Добровольчі підрозділи – ДУК, УДА, Азов, Айдар, бат. ім. Кульчицького та ін.

- Діяльність сил спеціальних операцій Перелік умовний і неповний. Кожен бажаючий може доповнити його своїми пропозиціями.

16

Види теренових ігор Відповідно до особливостей дій сторін та мети, теренові гри можна класифікувати таким чином: - напад – одна сторона нападає, інша обороняється; - переслідування – одна група переслідує іншу, котра залишає знаки на шляху чи подає сигнали; - прорив лінії оборони – пластун, чи група пластунів повинні перетнути кордон території, що охороняється іншою групою; - оборона табору – нападники намагаються проникнути в окреслену територію, котру захищають оборонці; - Розшуки за кимось чи чимось/скарбом, людиною/ - де одна або більше груп старається знайти те "щось" /захований скарб, людину/ й перенести це на заздалегідь визначене місце. Інші групи можуть старатися те "щось" оборонити або відібрати; - Переловлювання чогось /скарбу/ - де дві групи переносять щось /скарб/ з одного місця на друге та одночасно стараються відібрати те щось /скарб/ від іншої групи; - Комбіновані - це поєднання наведених вище компонентів в одній грі. Також можуть бути і ваші варіанти. Кілька слів детальніше по деяких видах. Напад. Звичайно під час ігор цього виду змагаються дві команди: одна обороняє базу, де знаходяться цінності або трофеї (прапор, вимпел, тотем, якийсь предмет, зокрема і смачна їжа ), інша намагається захопити трофеї і доставити у визначене місце. Якщо в грі бере участь більше команд, краще мати дві бази, і при цьому команди взаємно атакують один одного. При участі більшої кількості команд можна також провести одночасно дві гри з чотирма (шістьма і т.д.) базами, розташованими навхрест один проти одного. Протилежні бази складають одну гру. Особливість полягає у тому, щоб учасники не тратили часу та зусиль на те, щоб шукати сліди і воювати з командами інших ігор. Також можна використовувати варіанти з союзниками, і потребами об’єднуватися, щоб перемогти інших суперників. Наприклад на території розкидані 6 окремих відділів. Завданням для них є знайти швидше союзників, і об’єднавшись, перемогти роз’єднаного суперника. Ігри вказаного виду можна проводити на будь-якій місцевості. Важливо врахувати лісистість, важкопрохідність, рельєф, наявність доріг, водойм тощо для точнішого окреслення часу тривання та завдань. Бажано, щоб територія гри за виглядом була наближена до прямокутника і її межі мали чіткі орієнтири (дороги, річки, маркування та ін.). Спосіб розташування баз визначається задумом організаторів. Можна дозволяти маскування бази або навпаки, вона має розташовуватись на відкритій місцевості. Також важливо, щоб були чітко окреслені межі бази (маркування чи природні межі). Цікавості в гру можна додати, якщо на початку кожна її сторона отримує трофей від іншої команди. Гравці з великим запалом будуть брати участь в грі, відвойовуючи своє.

17

Також бажано уникати масованих атак, наступу прямолінійною навалою, щоб „повалитись”. Це знижує можливість до навчання учасників гри навиків спостережливості, маскування, прихованого пересування, слідознавства. Маємо плекати розвідників-професіоналів через індивідуальний підхід та дії в малій групі, а не «юрбу» слабопідготовлених солдатів, які тільки і діють натовпом. Переслідування. Кожна гра з переслідування є хвилюючою та захоплюючою. Адже постійно несе невідомість, інтригу. Ігри цього виду можна організовувати для будь-якої кількості, на будь-якій місцевості та в різні пори року. Вони стимулюють фантазію, винахідливість, неординарність, є динамічними, розвивають в учасників досвід слідження (руху по слідах), вистежування, переслідування. Це плекання рис, необхідних справжньому мисливцеві. Можна передбачити переслідування лиш по природніх слідах, які залишає група – відбитки ніг, речей, місце зупинки тощо. Або вводити правило – залишати через певний проміжок якийсь символ – кольоровий папірчик, стрілку з палок чи намальовану крейдою/палкою. Важливо не забруднювати. Прорив лінії оборони. При цьому виді ігор часто використовується такий елемент, як біг зв’язкового із повідомленням чи листом. Краще, щоб гравці з команди прориву знаходились не надто далеко один від одного; це полегшить непомітне пересування зв’язкового поміж ними. Якщо гравців небагато, то з повідомленням чи листом може рухатись вся група, але суперники не повинні знати, хто саме є зв’язковим. Загалом вибір тактики може бути дуже різноманітним із використанням хитрощів, введенням в оману, відволіканням уваги та ін. Також цей вид гри може відпрацьовувати елемент – вихід з оточення. Тут і легенда може бути дуже конкретна, напр., прив’язана до УПА, битви під Берестечком тощо. Для проведення такої гри найкраще вибрати вузький простір, по якому повинна рухатись група із повідомленням. Оборона табору. Територія табору окреслюється прапорцями чи іншими предметами. Правила можуть бути дуже різноманітними: із правом оборонців входити на територію табору та ні; із захопленням прапора чи чогось іншого, його винесенням за межі чи без цього; із різними видами «полонення» нападників чи оборонців (дотик, пов’язка, кидання шишкою тощо). Учасники гри повинні володіти навичками переповзання, спостереження, замаскованого пересування. Тут дуже важлива командна співдія, вироблення командної тактики. В цьому випадку роль провідника особливо зростає. Важливо також, щоб кожна команда мала рівні шанси на успіх. Дуже цікавим є відпрацювання такого відомого всім пластунам елементу як оборона пластового табору від „диверсантів”, які хочуть викрасти таборовий прапор, щось інше цінне. Такі ігри є дуже цікавими, адже плекають повагу та відданість своєму стягу, своїй пластовій частині. Але дуже важливо наперед все домовитись між комендантами таборів, щоб не виникало непорозумінь. Розшуки за чимось/кимось. Ці ігри можуть мати дуже різні сценарії та легенди, багатоетапність, більшу кількість команд учасників. Цей вид близький 18

до квесту, але тут передбачене протистояння між командами, відповідно варіанти «контакту», знешкодження «противника», захоплення того, що всі розшукують. Переловлювання чогось. Цей вид близький до попереднього, але в цьому випадку «цінність» вже присутня в команд. Ці два останні види досить динамічні за механікою гри, потребують кращих знань із орієнтування та тактичних навичок. Відносно кількості учасників, що беруть участь в грі, можемо виділити такі види: - малі - гурткові або ройові (до 10 осіб). Найкраще придаються для індивідуальної роботи, на вироблення конкретних умінь та навичок, закріплення знань, здобуття вмілостей. Також саме з них слід починати теренові ігри для нового юнацтва.

- середні - курінні або чотові (10 – 30 осіб, кілька відділів). Для навчальновиховних цілей ця кількість є оптимальною. Така чисельність є базовою для багатьох ігор.

- великі - сотенні (2 – 3 чоти, до 100 осіб). Потрібні для здруження різних пластових частин, поширення пластового руху тощо. Також корисні під час різних масових заходів, свят, великих таборів. Можуть і використовуватися для закріплення здобутого досвіду. Виховна мета та роль такої гри буде досягатися тільки при дуже якісній підготовці.

- дуже великі (більше 100 осіб). Тут уже індивідуальність зводиться до мінімуму. Проявляють себе тільки провідники нижньої, середньої і вищої ланки (ройові, чотові і сотенні). Виховна мета та роль такої гри буде досягатися тільки при дуже якісній підготовці. Має за собою небезпеки травмувань, загублення, великих матеріально-технічних втрат. За часом тривання можемо виділити наступне: - швидкі, на виконання одного завдання – до 1 год; - короткотривалі, на виконання кількох суміжних завдань, на обмеженій невеликій території – до 3-4 год; - півдобові, на виконання кількох завдань на більшій території – зранку до вечора, до 8 – 12 год; - добові, дво-, триденні – залежно від мети, поставлених завдань, кількості учасників, розмірів території, правил; Також можуть бути і більшої тривалості теренові ігри, але тоді це вже спеціальні мандрівки чи табори за відповідною легендою, із відповідним спорядженням, підготовкою тощо. Також теренові ігри поділяються за іншими критеріями: - Залежно від пори дня: денні, нічні; - Залежно від пори року: літні, зимові; - Залежно від середовища: наземні, із діями на воді; Відповідно до змісту і поставленої навчально-виховної мети теренівки будуть поділятися за спеціалізаціями: - Ігри для плекання вмілостей практичного пластування; - Ігри для плекання спеціальних зацікавлень: морське, летунське, військове пластування, лещетарство, природознавство та ін.

19

Екологічність теренових ігор і безпека Під час теренових ігор в жодному випадку не повинні страждати природа, сільськогосподарські угіддя, дороги (через якесь перекопування), приватні території, лінії зв’язку тощо. Ігрові теренові знаки не повинні на довго зберігатися, щоб не вводити в оману звичайних людей чи наносити іншу шкоду. Наприклад, не можна робити надрізи на деревах, пошкоджувати огорожі, стовпи, робити на них написи, які не можливо вивести. Найкраще застосовувати маркування, яке легко можна зняти опісля, теренові знаки, які будуть зрозумілими знаючому пластунові (покладені в особливий спосіб гіляки, камінці для простої людини нічого не скажуть). Також не слід ламати гіляки і витоптувати трави без потреби, найкраще рухатись так, щоб сліду по вас майже не було. Тоді ви будете добрими пластунами-розвідниками. Найкращим є таке пересування в природі, щоб навіть птахи не були потривоженими. Важливо випадково не зруйнувати гнізда якогось птаха чи житла якогось звіра, особливо із потомством. Якщо теренові ігри охоплюють населені пункти, потрібно непомітно для перехожих виконувати поставлені завдання, не заважаючи їм, нікого не лякати своїм супермаскувальним виглядом (щоб випадково не з’явились нові „лісові чорти” ). Для забезпечення достатнього рівня безпеки потрібно: - Подбати про наявність особи, що вміє надавати першу допомогу або присутність лікаря на заході - Мати засоби першої допомоги (аптечку) - Перед початком гри провести інструктаж з техніки безпеки, а якщо потрібно – зафіксувати письмово, що учасники прослухали - Для неповнолітніх – наявність дозволу батьків або опікунів на відповідні активні заняття. Варто наперед із ними обговорювати різноманітні пластові активності, щоб вони були поінформовані.

- Мати можливість в разі потреби швидко доправити потерпілого до медиків, або викликати їх на місце. Якщо це довготривала гра – то бажано мати власний транспорт.

- Постійно нагадувати про правила чесної гри і безпеку - Обережність на дорогах, особливо вночі також варта уваги. Але найкраще, якщо гра цього не передбачає, уникати населених пунктів.

20

Розділ 2. ТЕРЕНОВІ ІГРИ В УКРАЇНІ Нарис історії теренових ігор Теренові ігри в Україні почали проводити ще певно до постання скаутингу у формі Пласту. Це можна побачити по діяльності «Соколів» та «Січей» початку ХХ століття. У книзі «Scouting for boys» Бі-Пі подав чимало прикладів теренових ігор, і відповідно вони практикувались пластунами. В 20-х роках пластовими виховниками було чимало вояків УСС та УГА і вони привнесли чимало цікавих елементів у програму, зокрема і нові ідеї щодо теренових ігор. Відомо, наприклад, що Іван Чмола влаштовував на таборах на «Соколі» різноманітні «ведмежі тури». Після відродження Пласту в незалежній Україні така форма пластових занять як теренова гра почала активно використовуватись у практичній діяльності. Найбільше ці ігри розвивались на таборах із військовою легендою та елементами програми – КВВТ «Легіон», «Клич лицарів», «Звитяга» тощо. Окремими щорічними локальними заходами в багатьох осередках стали: - Листопадовий зрив – нічна теренова гра з нагоди здобуття Львова у 1918 році силами УСС – в ніч на 1 листопада.

- Теренова гра з нагоди Дня пам’яті Героїв Крут – в кінці січня.

- МПШ (Молодь пам’ятає Шухевича) – теренова гра 5 березня в пам'ять про головного командира УПА, котрий загинув в цей день біля Льова - Теренова гра в Свято Героїв – кінець травня - «Повстанська ватра» - теренова гра до свята Покрови – День УПА, Козацтва а тепер уже і захисників та захисниць України. На широкий молодіжний загал теренові ігри вийшли після того, як в 2003 році члени МНК започаткували велику, кількаденну теренову гру «АнтонівціГурби» на крайньому півночі Тернопільської області на межі з Рівненщиною, на місцевості, де поблизу відбувся найбільший по чисельності учасників бій УПА проти НКВД, а також діяв штаб ВО УПА «Волинь-Південь». Мнківці багато чого навчились в пластунів, зокрема завдяки хрещеному батьку своєї організації пластуну сеньйору Іванові Гавдиді. З кожним роком «Гурби», як по простому почали називати цю гру, розвивались як організаційно, технічно, так і медійно. Були роки, коли на гру приїжджало кілька сотень осіб і боротьба тривала 4 дні. Хоча в основі лежить простий сценарій – два загони, два прапори, стрічки як життя – завдання захопити прапор «противника» і зберегти свій. Детальніше про історію та особливості можна знайти http://gurby.org.ua/ За аналогією з «Гурбами» зявилась подібна теренівка – «Звитяга», яку створили члени організації «Національний Альянс» в 2006 році, але вона відбувалась на Волині http://zvytjaga.org.ua/. Подібний сценарій, правила та сотні учасників кожного року. З 2010-х представники цих організацій почали мультиплікувати цей досвід на інші регіони і так з’явились подібні теренові ігри під назвами «Холодний яр», «Ревин Яр», «Сила і честь». Ровесником теренової гри «Гурби-Антонівці» є обласний захід Тернопільщини – «Легенда УПА», створений також з ініціативи членів МНК, який відбувається для учнівської молоді з 2003 року. Протягом 2 днів команди 21

старшокласників змагаються в історії, стрільбі, орієнтуванні на місцевості та смузі перешкод, інтелектуальному змазі. Але кульмінацією є кількагодинна теренова гра із пошуку прапору УПА, який по легенді, колись був втрачений в лісах місцевості гри. Окремо варто згадати про поширення ідеї теренових ігор через Всеукраїнську військово-патріотичну гру «Сокіл» («Джура»). З 2009 року щороку відбуваються всеукраїнські і регіональні змагання, в яких беруть участь десятки тисяч школярів. В програму було включено такі види, які стосуються теми – це теренова гра та гра квест «Пластун». Завдяки «Джурі» тепер про теренівки знають у кожній школі. І завдяки «Джурі» із свідомості старших педагогів витіснено слово «Зірниця» як назва воєнізованих ігор на місцевості, які були в часи радянської окупації. З 2014 року теренові ігри поширились ще більше, оскільки гостро постало питання посилення військово-патріотичного виховання та формування оборонної свідомості у зв’язку із російською агресією. В багатьох областях з’явились місцеві ініціатори теренових ігор для молоді. Окремо варто згадати про розвиток тактичних ігор із застосуванням страйкболу та інших засобів, до яких долучались пластуни та члени інших громадських організацій. Об’єднання страйкболістів почали формуватись з початку 2000-х, коли з’явилась можливість купляти спорядження із-за кордону. Перші страйкбольні приводи на таборі «Легіон» були в 2003 році. Пізніше практично кожного року на цей табір залучали страйкбольне або пейнтбольне спорядження для проведення теренових ігор. В 2005 році делегація пластунів разом із іншими друзяви взяли участь у міжнародному військово-патріотичному вишколі «Ерна» в Естонії. Там відбулась велика теренова гра із застосуванням імітаційних засобів, холостих набоїв – це справило велике враження. В деяких станицях ряд пластунів долучались до місцевих середовищ військових реконструкторів, зокрема, які грали тактичні ігри на основі страйкболу. Для багатьох це був реальний цікавий військовий вишкіл, який пригодився з 2014 року. В 2006 році мною разом із побратимом Богданом Яремком з МНК було започатковано пейнтбольний клуб «Легіонер», який регулярно проводив турніри і тактичні ігри, зокрема для пластунів. З 2007 року існує турнір «Кубок Шухевича» в Тернополі. Представники клубу «Легіонер» брали участь у тактичних іграх на сотні осіб на Яворівському полігоні. Останніми роками все більше поширюється «лазертаг», який дає змогу проводити дуже масштабні тактичні ігри на великих відстанях.

22

Значення теренових ігор у військово-патріотичному вихованні молоді Теренові ігри є універсальною формою для здобуття нових, закріплення та перевірки засвоєння знань, вмінь та навичок із багатьох напрямків підготовки у ВПВ. В рамках них можна відпрацьовувати навчальний матеріал і з фізичної, вогневої, тактично-спеціальної, туристичної, домедичної підготовки, мінної безпеки, виживання, радіо та інших видів зв’язку, БПЛА та ін. А основне, як вже було зазначено – теренові ігри сприяють формуванню відповідних рис характеру та світогляду (цінностей), провідницьких якостей, вміння співпрацювати в команді. Легенда ігор посилює ідейне виховання, цікавіше пізнання нашої історії та її героїчних сторінок. Напруження, випробування, труднощі гри плекають морально-вольові якості, психологічну стійкість. Отже, як тільки є можливість – застосовуйте теренові ігри разом із іншими формами національно-патріотичного виховання. Місця для проведення. Загальні рекомендації Для проведення ігор одним із перших факторів є місцевість. Україна багато на різноманітні види теренів. Практично в кожній області можна віднайти придатні місцини. Загальні критерії вибору територій суходолі: - Зручний спосіб доїзду і відїзду, або таборування поряд; - Лісиста, горбиста місцевість із мішаним, середньо густим із вкрапленнями галявин лісом. Найкращі дерева – сосни, дуби, клени, буки. Тоді прохідність лісу хороша, чагарників не багато, підлісок не такий високий.

- Статус території – придатний для пересування більшої кількості людей із інколи гучними звуками. Не можна проводити ігор на природоохоронних територіях, де можна зашкодити флорі чи фауні. З іншого боку варто уточняти в лісництва статус лісу, зокрема чи там не ведуться лісові роботи чи вирубки.

- Перевірка на небезпеки. Отруйні рослини, небезпечних тварин, безпечність ландшафту (провалля, ями, скелі), відсутність забруднень тощо.

- Віддаленість від населених пунктів (за винятком ігор, які можуть відбуватись в їхніх межах). Вона має бути в межах розумного. Щоб не лякати місцевих жителів, але якщо треба звернутись – то щоб не було далеко.

- Бажана наявність джерел води для триваліших ігор, які можуть передбачати таборування.

- Наявність топографічних карт чи карт спортивного орієнтування місцевості.

- Наявність покриття стільникового зв’язку на території (якщо важливо) Як підготувати карти для теренових ігор - сервіси супутникових та гібридних мап + навігаційні програми.

- Можна звернутись до виробників карт, напр. ДП «Картографія» www.kgf.com.ua або творців карт на трейли чи перегони.

- Звернутись до Центрів туризму (карти спорт.орієнтування), лісництв

23

24

25

26

27

28

29

Розділ 3. ПЛАСТОВІ ВМІЛОСТІ ДО ТЕМИ «ТЕРЕНОВІ ІГРИ» Вмілість «Теренові ігри і змаги» І проба 1. знає, що таке теренові ігри, правила та принципи їх проведення. Яка відмінність від теренових змагів та квестів.

2. Візьме участь в кілька годинній тереновій грі куреня.

3. Візьме участь у тереновому змазі.

4. Візьме участь у квесті.

5. Організує теренову гру для свого гуртка. ІІ проба 1. виконає вимоги вмілості «Теренові ігри та змаги І», «Маскування І», «Слідознавство І».

2. Знає види теренових ігор, основи їх підготовки та проведення.

3. Має збірник теренових ігор 4. Візьме участь в великій тереновій грі тривалістю від світлової пори до доби.

5. Організує теренову гру для членів свого куреня чи молоді з поза Пласту.

6. Організує тереновий змаг для членів свого куреня. ІІІ проба 1. Знає про командні тактичні ігри із використанням спецзасобів – пейнтбол, страйкбол та ін.

2. Візьме участь у тактичній грі із використанням спецзасобів.

3. Організує успішний кількагодинний тереновий змаг на крайовому таборі.

4. Організує квест для молоді чисельністю учасників не менше 40 осіб. Вмілість «Маскування» І проба.

1. знає основні способи маскування серед лісу: середньої широти Європи, хвойний ліс, листяний, чагарники; 2. знає основні способи маскування серед відкритого простору: пересічна місцевість, трава, степ, очерет, болото; 2. замаскується серед лісистої місцевості протягом 10 хв., не буде віднайдений з відстані більше 2 м; 3. знає основні види маскувальних засобів: камуфляж, КЗС, маскхалат, сітка, костюм “Лісовик”, маскування обличчя, рук, зброї.

4. знає основні способи маскування слідів, місця перебування серед природи людини; 5. Знає основні правила світлового, звукового, запахового, радіотехнічного, електронного, Інтернет маскування. Пояснить на конкретних прикладах; 6. знає основні способи маскування тварин серед природи: забарвлення шкіри, шерсті, рух, завмирання. Знає основні принципи полювання на тварин; 30

ІІ проба 1. здобуде вмілість “маскування І” та “слідознавство І” 2. володіє не менше 2-ма засобами маскування, продемонструє їх екзаменатору; 3. здійснить разом з іншими пластунами під керівництвом екзаменатора одноденну мандрівку відстанню не менше 20 км із маскуванням слідів та місць довшого перебування серед природи; 4. продемонструє вміння маскування серед природи: в лісі (хвойному, листяному, мішаному), відкритій місцевості (трави, очерет, болото, степ та ін.)

5. візьме участь в тереновій грі з наголосом на маскування; 6. знає основні принципи та способи маскування в місті. Розвідництво ІІ проба 1. склав вимоги вмілостей “маскування ІІ”, “слідознавство ІІ”.

2. знає та практично продемонструє способи пересування: по-пластунськи, на боці, на спині, на животі без допомоги ніг, „собачка”, „павучок”, „присядка” (подивитися з книжки про гопак), „веретено”, все по 10 м; 3. виконає непомітно пересування по-пластунськи хлопці: не менше 50 м, дівчата: не менше 30 м; 4. володіє елементами низової акробатики: перекид вперед, назад, вбік, зі стрибком вперед, падіння вперед, назад, вбік, перекид через перешкоди (стіл, лавка, паркан, стілець), падіння з лавки, падіння з перекатом під лавку.

5. набере в грі “Кіма” в трьох спробах не менше 54 бали. В одній спробі використовувати 24 предмети.

6. успішно відбуде дві гри з трьох: - гра з вітринами магазинів (за прикладом з книжки “Пластування для хлопців”, ст. 143 ст.)

- гра з текстом (відтворення на письмі на 2/3 тексту розміром 200 слів. Прочитати перед цим 2 хвилини); - гра з цифрами (запам’ятати 3 семизначних числа. Час на огляд 30 с.)

7. знає основні знаки з мови жестів руками, вміє подавати їх на практиці; 8. знає і практично здійснить не менше 2 способи створення та перенесення таємних документів (напис молоком на білому папері, шифрування з допомогою найпростіших способів, створення і перенесення грипсів) ІІІ проба.

1. здобуде вмілості “Розвідництво ІІ”, “Маскування ІІ”; 2. проведе гру для молодшого юнацтва з використанням елементів розвідництва з ІІ проби; 3. проведе для молодшого юнацтва гру Кіма не менше 3 рази;

31

4. попередньо домовившись з комендантом, здійснить приховану, під керівництвом екзаменатора, фото- чи відео-зйомку пластового табору, заходу тощо, передасть з пластовим привітом зібраний матеріал представникам цього табору чи заходу впродовж 5 днів; 5. виконає успішно метання ножа з відстані 6 м в ціль розміром 10 см в діаметрі, з 5 спроб 4 рази точно; 6. переведе успішно 1 теренову гру з використанням елементів розвідництва у вигляді “диверсії” згідно правил Великої скаутської гри на інший пластовий табір із захопленням таборового прапору. Вмілість “Слідознавство” І проба 1. знає та покаже не менше 15 різних видів слідів тварин; 2. знає та покаже сліди людини у взутті та босою ногою, знає потрактувати різні особливості. Відрізнити сліди жінки, чоловіка, дитини; 3. знає та покаже сліди техніки: автомобіля, вантажівки, автобуса, с/г техніки, військової техніки тощо; 4. знає та покаже основні знаки в терені, наведені в книзі “Життя в Пласті” та “Пластування для хлопців”; ІІ проба 1. вміє подавати різні знаки в терені, продемонструє практично це не менше 3 разів; 2. вміє потрактувати хід подій на основі віднайдених слідів тварин, людей чи техніки, продемонструє це не менше 3 рази; 3. знає та продемонструє прості способи безпеки у відверненні залишання власних слідів: виготовлення підошов навпаки, заплутування слідів; 4. знає та продемонструє основні правила маскування власних слідів в природі та терені; 5. продемонструє знаходження слідів на різних поверхнях: підлісна поверхня, трави, болото, місто, дороги тощо. ІІІ проба 1. вміє знімати відбитки слідів тварин чи людей, продемонструє це на практиці; 2. вміє віднаходити та знімати відбитки пальців людини; 3. знайде по слідах дику звірину, зробить фото її в природному стані; 4. проведе кілька занять з молодшим юнацтвом по слідознавству на основі вимог на І та ІІ пробу.

5. організує теренову гру для юнацтва на основі практикування знань та вмінь зі слідознавства.

32

ДОДАТКИ Додаток 1 Карл Пруха «Воєнізовані ігри на місцевості» Види теренових ігор (текст адаптовано до української тематики та історії) Ігри на увагу. Під час теренових ігор їх учасники вчаться спостерігати, залишатись непоміченими, швидко і приховано переміщатись на місцевості, використовувати нерівності місцевості, вміти зливатися з нею і довший час не ворушитись. Спостереження, переповзання, зближення з супротивником, пильність котрого потрібно обійти, хвилювання спостерігача, що очікує чергового пересування противника, незрозумілість і заплутаність обстановки, що супроводжується небезпекою самим попасти під обсервацію з боку „ворога” – всі ці та інші обставини гри можуть задовольнити пристрасне бажання молоді знайти цікаві, захоплюючі заняття. Ці ігри розвивають такі якості, як зрівноваженість, терплячість і рішучість, здатність діяти самостійно, в будь-яких, зачасти несприятливих, умовах. Група учасників гри повинна бути здатною швидко змінювати свою побудову, виходячи із завдань, котрі повинні виконувати під час руху по пересічній місцевості, під час переповзання, спостереження, підкрадання до цілі чи відході. Добре зорганізована ігрова група повинна навчитися проникати через густий чагарник, високий ліс і відкриту місцевість, думати не тільки про перемогу, але і про пастки, якими зустріне їх противник. Гравець теренової гри виконує, як правило, самостійне завдання – він може бути стійковим, спостерігачем, зв’язковим. Проте в будь-якому випадку повинен бути тісно пов'язаний зі своїми товаришами по групі чи команді. Під час виконання наказів та вказівок командира групи і керівника всієї гри йому надаються широкі можливості для ініціативи, для застосування своїх знань. Високий моральний дух і хороша фізична підготовка кожного учасника гри, поєднанні із знанням природи, є запорукою успіху теренової гри. До ігор, що розвивають увагу, входять те тільки ті, що розвивають спостережливість, переповзання, підкрадання, пересування на певній місцевості, щоб здобути відомості, відіслати повідомлення чи виконати інше завдання, але також і ігри, поєднанні із нападом та обороною. Зазвичай, ті, що захищаються, мають свій табір (базу) чи тимчасову таборову територію, позначену на місцевості прапорцями чи якось по іншому. Переповзання. Це єдино можливий спосіб пересування на місцевості поблизу противника. Під час переповзання пластун пізнає переваги рослинності, канави і всіх нерівностей ґрунту, а також захисного кольору свого одягу. Гравець переконається, що зовсім не вигідно підповзати проти сонця, зручніше, якщо сонце збоку чи позаду. Окрім того, переповзання є важкою вправою фізичної підготовки. Переповзання виконується лежачи на спині, животі чи боці.

33

Переповзання по-пластунськи (лежачи на животі з допомогою рук і ніг). Вихідне положення: тулуб прижатий до землі, руки зігнуті ліктями назовні, ноги розставлені носками в сторони. Очі можуть оглядати лише найближчий простір. Рух починається висуванням зігнутої правої руки і корпуса вперед, одночасно пересувається вперед якомога далі ліва нога. Після того ті ж рухи повторюються лівою рукою і правою ногою. Інколи зручніше висувати вперед одночасно праву руку і ногу, в потім навпаки. Таким же способом, якщо потрібно, відбувається переповзання назад. Переповзання на животі тільки з допомогою рук. На вузьких ділянках, наприклад по дну рівчака, переповзання можливе лише з допомогою рук. Ноги розслаблені, розсунуті в сторони і прижаті до землі внутрішніми сторонами ступні. Просуваємо тіло вперед, переносячи поступово вагу тіла на правий і лівий лікоть. Переповзання, лежачи на спині. Цей спосіб використовується під час транспортування важких предметів. Вихідне положення – лежачи на спині, вантаж в руках над тулубом. Пересування вперед чи на назад відбувається шляхом перенесення ваги тіла з одної лопатки на іншу і висуванням плеча вперед. Приклади: Будь спостережливим. Вік: 9-13 років. Гравці: кожен за себе. Місцевість: різноманітна. Обладнання: блокноти, ручки. На початку гри слід всім пояснити, що вони мають бути всі дуже уважними. Потім організатор гри проходить з групою учасників по визначеній дорозі і запам’ятовує різні цікаві деталі та об’єкти. Пройшовши певну відстань шляху, група зупиняється, і керівник запитує пластунів різні запитання. Наприклад: який напис на дошці біля мостика? Чи було видно дно потічка? Який магазин знаходиться на лівій стороні дороги? Пластуни пишуть свої відповіді в записниках, перемагає той, хто дасть найбільше правильних запитань. Вгадай на відстані. Вік: 9-14 років. Гравці: дві групи, одна проти іншої. Місцевість: дорога в лісистій і горбистій місцевості. Обладнання: 10-15 предметів (носова хустка, ніж, линва, свисток та ін.), блокноти та ручки. Пластуни розміщуються по обидві сторони дороги і маскуються так, щоб могли добре спостерігати за дорогою, а самі були непомітні. Гра починається по сигналу (зазвичай по свистку). З цього часу пластун, що помічений і пізнаний керівником гри, виключається з неї. Керівник гри неодноразово проходить з кінця в кінець по визначеній ділянці дороги і кожного разу несе відкрито якийсь предмет. Гравці повинні запам’ятати предмети і їх послідовність.

34

По закінчені гри її учасники залишають свої сховки і кожний складає список предметів, які переносив керівник гри, в їх послідовності. За кожний названий правильно предмет дається 2 бали, за правильну послідовність предметів ще 1 бал. Перемагає група, що отримає більше балів. На стеженні. Вік: 12 – 14 років. Гравці: особисте або парне змагання пластунів. Місцевість: з хащами кущів і пагорбом. Обладнання: блокноти і олівці. Організатор гри залишається на пагорбі, а учасники розміщуються навколо на відстані 300-500 м, залежно від місцевості. Всі вони ховаються так, щоб, залишаючись непоміченими, можна було добре бачити керівника, який на очах всіх здійснює певні дії (наприклад, сідає, стає на коліна, дивиться в бінокль, піднімає руку і т.д.), а пластуни все це повинні запам'ятати і записати. За кожну правильно визначену дію гравець одержує 3 очки. Якщо ж керівник гри кого-небудь з тих, що грають побачив, то знижує йому оцінку на 2 очки. Перемагає той учасник гри або пара, котрі одержать більшу кількість очок. Розвідник в таборі. Вік: 9-13 років. Гравці: кілька самостійних груп Місцевість: територія табору Обладнання: Прапорець або інший підходящий предмет Організатор гри таємно визначає, хто розвідник, по можливості із числа кращих бігунів. Опісля вивішує на видному місці табору прапорець і повідомляє, що потрібно прапорець охороняти, але так, щоб інші заняття собі відбувались. Біля самого прапорця стійки виставляти не потрібно. Несподівано розвідник зриває прапорець і намагається добігти з ним до заздалегідь визначеного пункта (500-600 м). Учасники табору мають його спіймати (торкнутись).

35

Ігри на слідознавство. Ігри, пов’язані з розгадуванням чиїхось слідів, сприяють розвитку у пластунів спостережливості, розсудливості, пам'яті і зрівноваженості. За допомогою таких ігор молоді люди глибше проникають в таємниці природи. Вони охоче наслідують відомих слідопитів, розвідників і воїнів УПА чи сучасних бійців ССО, які, діючи в лісовій місцевості, вирізнялися сміливістю і винахідливістю в боротьбі з ворогами. Звичайно, перш за все потрібно навчити юнаків і юначок рухатись по дорогах, на яких розставлені умовні знаки як штучні, так і природні, Надалі потрібно навчати, як розпізнавати сліди диких тварин іти по слідах людей, робити знімки слідів. Різні умовні знаки використовуються в іграх як засіб пояснення. Спочатку їх можна зображати крейдою, а пізніше стрічками, кольоровим папером, грудками вати і т.п. або гілочками дерев, листям, каменями, жолудями, шишками, зв’язаними пучками трави, трісками або палицями. Іноді застосовується і димовий сигнал, Кожна група при необхідності може домовитися про якісь потаємні знаки. Щоб позначити дорогу, залишити на ній знаки і сліди, рекомендується використовувати пристосовані для цього палицю, поліно, шматочок металу. Палиця повинна мати гострий кінець або вбитий в неї цвях з відкусаним капелюшком; за допомогою палиці пластуни викреслюють на землі умовні знаки. Поліно беруть розміром близько 0,25 м, в нього з усіх боків забиваються цвяхи так, щоб їх капелюшки виступали зовні на 2 см; до поліна прив'язується мотузок. Гравець тягне поліно за собою і таким чином залишає слід. Таке поліно вигідно застосовувати і на твердій поверхні. Шматочок металу (підкова або інший маленький предмет), прикріплений двома ремінцями до взуття; на ньому можна вибити особливі знаки. Цей нехитрий засіб використовується спочатку в іграх на м'якому ґрунті і тільки після наступного навчання - на твердій поверхні. В іграх використовуються не тільки різні сигнали, звукові чи світлові, але також заховані на місцевості листи, в яких містяться вказівки, як правильно пересуватися до наступного замаскованого листа. Напрямок до цього листа завжди вказує умовний знак. Допомогти під час розпізнавання звірячих і особливо людських слідів може влаштований на поверхні землі квадрат, сторона якого рівна приблизно 3 м. Грунт в квадраті перекопується, розпушується і загладжується, сторони квадрата обшиваються рейками; потім сюди насипається дрібний пісок або вологі ошурки. Па цьому квадраті можна буде бачити не тільки окремі сліди, але можна розіграти різні сцени, спочатку прості, а потім і складніші. Наприклад, першій групі зав'язують очі, а друга група розігрує в квадраті якусь сцену. Гравці першої групи, знявши пов’язки, намагаються з допомогою слідів визначити, що тут відбувалося. Сліди звірів і людей на місцевості не тільки досліджуються, але деколи з них роблять зліпки. Для цього потрібні м’який гіпс і вода. Коли десь на ґрунті знайдуть помітний слід, його очищають пір'їнкою або щіточкою від всіх 36

сторонніх предметів і обсипають гіпсом. Потім в посудині гіпс помалу підсипають, перемішуючи з водою, поки не вийде рідка кашка, яку обережно виливають в слід і там протягом 15 хв. гіпс твердне. Поганий гіпс твердне довго і при дотику сиплеться, добрий гіпс після затвердіння навіть дзвенить при легкому постукуванні. Вийнятий зліпок очищається і таким чином ми отримуємо негативне відтиснення сліду. У домашніх умовах цей зліпок покривається шаром вазеліну і утворюється новий, позитивний відбиток сліду. Залишайте знаки лише на лівій стороні по ходу руху і лише там, де це необхідно. Відходячи в сторону від доріг з посиленим рухом (а краще їх уникати взагалі), кладіть знаки у канаві (кюветі), на огорожі і т.п. Ніхто не може торкатися знаку; вони усуваються тільки за наказом. Після того, як дорога позначена, група просувається свобідно, наскільки дозволяє обстановка і місцевість; у разі небезпеки група сходиться до купи, зменшуючи відстані між окремими пластунами. Гравцям потрібно бути постійно насторожі і ретельно спостерігати за околицею. Хто швидше виготовить знаки. Вік: 9-12 років. Учасники: змагання двох і більш груп. Місцевість: територія табору. Обладнання: різні матеріали для виготовлення знаків (гілочки, камені, трава і т.п.). Групи учасників гри стоять в одноряді поряд один з одним. По сигналу перший гравець з кожної групи біжить до місця, віддаленого на 10 м, щоб зробити там знак. Потім він бігом повертається і дотиком руки дає старт наступному гравцю і т. д. Кожний з них повинен зробити інший знак і, таким чином, перед групою буде стільки різним знаків, скільки є гравців. Перемагає група, яка швидше підготує всі знаки. По слідах противника Вік: 12-14 років. Гравці: дві групи. Місцевість: околиці табору. Обладнання: крейда, маленькі папірці, олівець і папір з конвертом Одна група іде в околиці табору. Напрямок і кінцеве призначення свого руху вона описує на листку і передає в конверті провіднику іншої групи. Через півгодини друга група іде в тому ж напрямку і пересувається відповідно до знаків, які залишають за собою гравці першої групи (крейдою на твердій поверхні, деревах, на дорозі; папірчиками – на пересічній місцевості). Якщо переслідувачі втратили слід, то вони розходяться по місцевості щоб віднайти якісь зачіпки – це може бути і відбуток взуття, і інші ознаки. Якщо сліди не вдається віднайти, тоді відкривають конверт із описом напрямку руху першої групи, але в такому разі вони програють. Переслідувачі виграють лиш у випадку, коли наздоганяють противників до моменту їхнього прибуття до кінцевої точки.

37

Ігри на орієнтування Ці ігри сприяють зміцненню топографічних знань і застосуванню їх на місцевості в різні часи року, вдень і вночі, виробляють у юнацтва вміння орієнтуватися і покладатися на самого себе. Навчання на місцевості може відбуватися настільки швидше і ефективніше, наскільки змістовніше і краще пластове юнацтво навчилось розуміти карту на інструктажах під час сходин. Вмійте орієнтуватися. Вік: 10 років і старші. Учасники: декілька груп. Місцевість: зі складною орієнтацією. Обладнання: карти чи шкіци місцевості, компас, блокноти і олівці. Гуртки на чолі з організатором гри йдуть па на спільну мандрівку. Керівник іноді зупиняється і запитує учасників прогулянки різні питання, перевіряючи уміння орієнтуватися і знання карти (наприклад, зробіть панорамний нарис перехрестя, на якому знаходимося; знайдіть на карті відрізок дороги, що ми пройшли; вкажіть точно північно-західний напрям та ін.). Завдання виконується одним із гравців кожної групи. але кожного разу іншим. Результати оцінює інструктор. Перемагає група, що набрала більше очок. Позначте прапорці на карті. Вік: 13 років і старше. Учасники : кожен за себе. Місцевість: нерівна, по можливості лісиста. Обладнання: карти (краще середньо або й великомаштабні), прапорці (кожен прапорець іншого кольору або іншої форми). Дорога, по якій повинні пройти учасники гри, позначається прапорцями. Біля кожного прапорця стоїть суддя. Гравці вирушають один за одним з інтервалом 3 хв. Кожний з них просувається по карті. Проте розміщення прапорців на ній не показано, пластуну слід запам'ятати, де вони поставлені. По команді керівника гри всі її учасники позначають на своїх картах якомога точніше місце, де вони бачили прапорці. Під час оцінювання результатів враховується витрачений час і точність позначення прапорців на карті. Перемагає той, котрий одержить більшу кількість очок.

38

Ігри на сигналізацію Справжні сигнальні ігри вимагають знання азбуки Морзе, Семафору, вміння користуватись сучасним радіозв’язком та іншими технічними приладами, з цим пов’язаними. Навчитися практично передавати сигнали цієї азбуки досить важко. Тому спочатку слід організовувати ігри, в яких якісь відомості чи повідомлення передаються простим способом (усно, письмово). Для підвищення цікавості ігор можна використовувати в них тайнопис (шифр) і кодовані повідомлення. Ці ігри безумовно мають виховне значення вже тому, що вони розвивають навики посиленої спостережливості і привчають юнацтво до готовності швидко реагувати на сигнали, робити із них необхідні висновки. Сигнальна естафета Вік: 12-15 років. Учасники: дві i більше групи. Місцевість: околиця табору. Обладнання: прапорці для сигналізації. Групи стоять поблизу одна від іншої в одноряді, перші гравці мають сигнальні прапорці. Судді називають кожному гравцю групи одне слово з повідомлення, яке група повинна передати сигналами. По команді перший гравець вибігає з прапорцями до наперед позначеної межі і передає сигнал (своє слово), потім біжить назад до колони, передає прапорці другому гравцю, і таким чином, гра продовжується, поки не буде повністю передане повідомлення. Перемагає група, яка передала повідомлення правильно і за менший час.

39

Ігри із застосуванням Першої допомоги Допомога пораненому або потерпілому є одним з основних загально людських, християнських обов'язків. Цього нас вчить і друга точка трьох Головних обов’язків пластуна. Молодь, одержує певні знання і практичні навички по наданню першої допомоги під час нещасних випадків в рамках початкової військової підготовки та цивільної оборони, а також завдяки вмілостям ПД 1, 2. Ігри з ПД допомагають закріпити здобуті знання та вміння в польових умовах. Мета ігор – наблизити юнацтво до реальних умов і можливості надання ПД при справжніх пораненнях. Накопичуючи навики першої допомоги, молодь може застосовувати їх при необхідності всюди, діяти при цьому найбільш доцільно і з повним розумінням випадку, що трапився. Необхідно виявити перш за все турботу, правильну обробку рани чи травми і дбайливе транспортування поранених (якщо це можливо) Поверніться за пораненими. Вік: 12 років і старше. Учасники: дві групи один проти одного (ті, що обороняються – ¼, ті, що атакують – ¾) Місцевість: лісиста. Обладнання: не потрібні. Керівник гри ховає в точно відокремленій частині лісу трьох гравцівпоранених, що є з числа тих, що атакують. По сигналу в ліс вбігають ті, що обороняються, а через 1 хв. після них – ті, що атакують. Завданням тих, що атакують, є знайти і винести поранених за позначену межу так, щоб їх не схопили ті, що обороняються. Останні на окресленій місцевості мають право брати в полон (торканням) тих, що атакують. Поранені можуть транспортуватися тільки на руках. Нападники переможуть, якщо їм вдасться у визначений час винести хоч би двох поранених; у іншому випадку перемагають ті, що обороняються.

40

Ігри на визначення відстаней на місцевості, висоти і часу Визначення на місцевості відстані, висоти, часу може бути самостійною формою змагання або входити складовою частиною в інші теренові ігри. Навчати молодь навичкам правильно визначати відстань чи висоту тих або інших об'єктів потрібно в різній місцевості, при будь якій погоді, у всі пори року і в різних напрямах відносно сонця. При цьому доцільніше, щоб тіло того, що навчається займало такі положення, яке часто можна зустріти в досвідчених стежунів-розвідників. Як далеко кинутий предмет. Вік: 9 - 15 років. Учасники: особисті змагання тих, що грають. Місцевість: околиця табору. Обладнання: камінь, палка, і т.п. Один за одним гравці кидають камінь, палку або інший придатний для цього предмет і тут же оцінюють на око дальність кидка. Потім дальність кидка вимірюється рулеткою i з'ясовується похибка (наприклад, пластун кинув на відстань 16 м, а оцінив - 13 м, результат 16-13 = 3). Перемагає пластун, який має найменшу різницю між дійсною дальністю польоту кинутого предмета і своєю оцінкою. Примітка. Щоб прискорити вимірювання відстаней, можна користувався палицею завдовжки 1 м або линвою, яка має через кожен метр вузол з просунутим кольоровим шматком тканини. Ігри із застосуванням вогню Для пластування дуже важливим є уміння влаштувати вогнище, розвести вогонь і зварити найнеобхіднішу їжу. Тому в цю збірку теренових ігор включено декілька теренівок на окреслену вище тематику. Вони названі «ігри із застосуванням вогню» . Звичайно , що при цьому необхідно дотримуватись всіх заходів безпеки і поводитися з вогнем вельми обережно. Повна відповідальність за недбале поводження юнацтва з вогнем лягає на керівника гри. Хто швидше запалить вогонь Вік: 12-14 років. Учасники: кожен за себе. Місцевість: територія табору. Обладнання: сокири або ножі, сірники. Поліно розрізають на тріски однакової довжини. Кожен гравець одержує одну тріску, сокиру або ніж, i коробочку з трьома сірниками. По сигналу гравці розщеплюють тріску і прагнуть щонайшвидше розвести вогонь. Перемагає гравець, якому вдасться це зробити раніше інших.

41

Нічні ігри Нічні ігри мають чимале значення перш за все для подолання страху перед темнотою. Майже кожен хлопчик і особливо дівчинка мають більш менш приховану відразу до темноти. Часом це є наслідком різних чуток і книжкових оповідей про нічні жахи. Тому, необхідно привчати юнацтво до пересувань по місцевості вночі, щоб вони поступово усвідомлювали, що темнота сама по собі не є небезпечною. З іншого боку, таємнича атмосфера ночі сприяє тому, що теренова гра стає більш романтичною, ніж вдень. А це, в свою чергу, примушує пересилювати страх, скріплює зрівноваженість та холоднокровність, посилює зосередженість. Перебування на місцевості вночі зумовлює і деякі труднощі, подолання яких є важливою складовою частиною навчання. Вже сам нічний похід вимагає від юнацтва виконання підвищених вимог. Тут виявляється природна втома після трудового дня, яку юнацтво повинно подолати. Орієнтування вночі досить складне, особливо в лісі, де і стежка може легко зникнути з під ніг. Недисциплінована група легко викриє себе освітленням. Коли група пересувається розділено, то її частини мають бути пов'язані один з одним ланцюгом зв'язкових, Задні зв'язкові зобов'язані старанно стежити за передніми, а ті в свою чергу не повинні на перехресті йти в сторону, поки не переконаються, що зв’язкові, що йдуть за ними, зрозуміли сигнал про зміну напряму руху. На допомогу зору приходить слух. У тиші ночі видає себе кожен необережний рух. Тому треба просуватися по місцевості набагато обережніше ніж вдень. Окрім ігор, що тут будуть наведені, добре після ретельної підготовки проводити вночі багато денних ігор на місцевості. Найбільш вигідна обстановка для нічних ігор є під час пластових таборів. Проте це не означає, що нічні ігри важко проводити під час навчального року. Їх можна успішно використовувати під час мандрівок тощо. Але, звичайно, при цьому треба пам'ятати про теплий одяг і заходи безпеки. Блукаючий вогник Вік: 12 - 14 років. Учасники: від 10 до 20 чоловік. Місцевість: злегка горбиста, з рідким лісом. Обладнання: два ліхтарика. Два гравці виходять з табору. Вони йдуть дорогою, вказаною керівником гри, і півколом вертаються в табір. Кожен із них має електричний ліхтарик, яким подає світлові сигнали приблизно один раз в 1 хвилину. Решта гравців виходить через 10 хв. після цієї пари. Вони прагнуть йти па світло і зловити блукаючі вогники раніше, ніж ті повернуться в табір. Якщо це їм вдасться – вони виграють, в іншому випадку перемагають блукаючі вогники.

42

Зимові теренові ігри Холодна, морозна погода і перш за все сніговий покрив значною мірою сприяють активному пластуванню. Рух по засніженій місцевості – пішки, на санках або лижах - підвищує фізичне загартування, розвиває відвагу та міць духу. Проте ігри зимою потребують більш дбайливішої підготовки, ніж в іншу пору року. Керівник гри повинен добре знати місце проведення кожної гри, проводити розвідку місцевості, поклопотатися про точне дотримання правил гри і потурбуватися про умови безпечного пересування по засніженій місцевості. На свіжому снігу дуже добре видно сліди. Тому це є дуже добрі умови для успішного проведення ігор, пов’язаних з висліджуванням кого-небудь, розслідуванням слідів; ці ігри на снігу стають більш цікавими, ніж в будь-яку іншу пору року. Також і передача відомостей, повідомлень при сприятливих засніжених умовах є результативнішою, а зв’язкові на лижах мають кращі можливості для швидкого пересування. Але при організації зимових теренових ігор потрібно зважати на відносно короткий світловий період доби і мінливу погоду. Гравці повинні бути добре одягнені і взуті, щоб не страждати від настирливого холоду. Необхідна турбота про лижі. Слід пам'ятати, що витривалість юнацтва при ходьбі на лижах залежить від їх віку, загальної фізичної підготовки і рівня натренованості. Для запобігання травм та інших пошкоджень потрібно, щоб в зимових іграх дисципліна кожного була дуже високою. Засніжений ландшафт може раптово так змінитися, що тут легко заблукати. Таке може відбутися навіть з тим, хто добре орієнтується на місцевості. Найчастіше це трапляється в завірюху або туман. Загублений повинен старатися дати про себе знати голосом, свистком або світлом. Тому кожному гравцю треба мати з собою свисток або електричний ліхтарик. Корисно також позначити свої сліди шматочками кольорового паперу або тканини, по яких його можуть знайти рятувальники. Можна також зняти лижі, увіткнути в сніг, щоб шукачі могли їх побачити здалеку. Жоден керівник гри не повинен недооцінювати небезпеки гір. Найкращим доповненням до теренових ігор зимою є таборування та мандрування. Змагання ескімоських упряжок. Вік: 12 років і старше. Учасники: змагання команд (по 5 гравців кожна). Місцевість: засніжена, з пагорбами. Обладнання: сани і 5 линв завдовжки по 120 см для кожної команди. Один гравець з кожної команди є ескімосом, а інші - собаки. Команди стоять в одноряді біля санок, його замикає ескімос. По сигналу гравці, що зображають собак, зв'язують линви і прив’язують до саней. Ескімос сідає в сані, а собаки тягнуть вантаж до визначеного місця (300-500 м, в залежності від фізичної форми). Якщо випаде ескімос із санок чи розв’яжуться линви – команда випадає з гри. Перемагають ті, хто швидше прибуде на фініш.

43

Ігри на воді Тисячі людей загинули тільки тому, що не уміли плавати. Основною умовою запобігання багатьом нещасним випадкам на воді є уміння добре плавати, упевнено рухатися на воді і під водою. І якраз цьому можуть відмінно послужити теренові ігри на воді. Вони підвищують відчуття відваги, безстрашності, стійкості та інші якості, які можуть стати в нагоді для того, щоб надати допомогу на воді за будь-яких обставин. Слід перш за все відзначити важливість підготовки плавця-рятувальника (див. також вмілість «плавання» та «водне рятівництво»). В описаних нижче прикладах ігор на воді наводяться лише стислі і найбільш необхідні технічні дані; техніка навчання на воді - справа спеціальних посібників з плавання. Вік в цих іграх не вказується, оскільки важливішим є не вік, а уміння плавати. Хто кого. Учасники: особисті і командні змагання. Вода: по пояс. Обладнання: непотрібні. Два суперники стоять у воді один проти одного і прагнуть один іншого занурити на мить у воду. Переможець здобуває для команди очко. Перемагає команда, яка одержить більше очок. Турнір на конях Учасники: парні змагання. Вода: до пояса. Обладнання: не потрібні. Гравці розділяються попарно. Один сідає іншому на плечі, заклавши ноги під його руки; свої руки складає на грудях. Окрема пара створює немовби коня і вершника. По сигналу пари висуваються вперед одна проти іншої і намагаються поштовхом в плечі скинути соперника в воду. «Вершник», що зазнав поразки вибуває з гри. Боротьба продовжується до тих пір, поки не залишиться непереможна пара.

44

Ігри на плавальних засобах Ці ігри складніші, оскільки передбачають, що учасники заздалегідь освоюють вміння користуватись плавзасобами на достатньому рівні, щоб влаштовувати якісь змагання. Заняття на воді можуть мати ризики та небезпеки, тому організатору гри слід бути підготовленим до різноманітних ситуацій, зокрема вміти холоднокровно діяти, віддавати накази. Якщо підготовка на плавзасобах відбувається якісно, дисципліновано, то поступово пластуни все більше будуть готові до випробувань, переживання пригод через них. Застереження. До цього виду ігор не варто допускати юнаків та юначок, які не можуть хоч би 50 м проплисти самостійно. Кожен учасник занять на воді має мати рятувальний жилет. Під час перебування на суднах, на березі слід дотримуватись всіх заходів безпеки та правил поведінки, визначених інструкторами. Плавзасоби мають бути справними, обладнаними всім необхідним для пересування на водоймі, додатковими рятувальним спорядженням. Ігри варто організовувати на спокійній воді, на каналах, озерах, водосховищах. Для ігор на воді можна використовувати: човни (краще плоскодонні, резинові), плоти, каноє, катамарани та рафти. Важливо, що плавзасіб був дуже стабільним на воді при розхитуваннях. На такому судні простіше надавати допомогу в разі потреби. Якщо є вміння будувати плоти, то можна влаштувати і ігри на них. Але це потребує великих старань наперед, і більших вимог до безпеки поведінки на воді. Гра «Пірати» Вік: 13 років і старші Гравці: дві групи Вода: канал або пряма річка із піщаним дном і не дуже глибока (по груди) Обладнання: каноє або інші легкі човни, весла Групи розміщуються на однаковій кількості каноє. За сигналом вони гребуть один до одного. Завдання полягає в тому, щоб захопити або перевернути човни суперника. Захопленою вважається судно, яке суперник зміг втримати хоч би 10 с (хоч один гравець). Якщо боротьба ведеться один проти одного, організаторам варто уважно спостерігати за дотриманням правил, щоб не допустити поранень або поломок. Обумовлюється, що можна, а що ні, напр. що можна тільки захоплювати за руки, інші види боротьби не допускаються. Весла не можна застосовувати. На човен анакувати можна тільки з води. Перемагає та команда, що за визначений час більше захопила або перевернула човнів. Якщо тільки один плавзасіб, то можуть грати по черзі – одні пірати, інші – звичайні моряки. Виграє той, що за менше часу захоплює судно.

45

Партизанські теренові ігри Молодь завжди прагне наслідувати мужніх і сміливих патріотів, що не рідко ризикували життям в боротьбі за свободу. Стрілецька, повстанська тематика є постійно живою і надихаючою для кожного свідомого українця. Хоча жодна гра не може повністю виявити труднощі, складнощі, психічну напругу, злидні, втому, героїзм і самопожертву справжніх партизанських боїв і походів, але уявлення про все це підлітки можуть одержати, якщо партизанські ігри добре організовані містять конкретні i не дуже легкі завдання. Ці ігри не можна видумувати, а також проводити їх поверхово, представляти справу так, немовби достатньо просто стати партизаном, і успіх буде гарантовано. Відповідальне завдання провідника при організації і проведенні ігор є в тому, щоб пластова молодь глибше проникала в життя повстанців, все більше розуміючи труднощі їхньої боротьби незалежно від пори року і погоди. Наведені нижче декілька теренових ігор із повстанської, упівської тематики є скромним вкладом у виховання мужності, витривалості, патріотизму у нашої молоді, нового покоління борців за нашу Батьківщину. Знешкодити диверсантів. Тема. Hа територію району проник ворожий відділ, яка має завдання прийти на допомогу диверсантам, закинутим з повітря. Оскільки в районі діють відділи УПА, супротивник просувається обережно, охороняє себе, іде зімкнутим ладом. Протягом походу ця частина повинна вступати в бій, надавати медичну допомогу пораненим. Партизани намагаються обмежити просування ворога, захопити більше полонених і отримати дані про диверсантів. Проведення гри. Одна група гравців виконує роль ворога, інша, більша за чисельністю, - роль партизан. На території, що контролюється партизанами, ворожій групі вказується пункт, де вона знайде повідомлення про завдання, які повинна виконати. (Наприклад, в радіусі 10 м від стовпа на висоті 315 знайти лист з даними про перебування парашутистів-диверсантів; надати допомогу пораненим і транспортувати їх у визначене місце, що охороняється, де обладнати табір.) Майже 20 відсотків загальної чисельності гравців ворожої групи імітують поранених. Вони мають при собі листки паперу з описом поранення. В таборі необхідно побудувати навіси, поставити намети, зварити їжу пораненим. Тільки після цього ворожий відділ може рухатись до місця, де заховалися диверсанти. Шлях до цього місця позначений різними знаками в терені. Як тільки гравці знаходять ці сліди, вони роблять шкіц місцевості із вказанням дороги до сховища диверсантів. Ворожий відділ має просуватися по району, контрольованому партизанами, дотримуючись звукового та світлового маскування. У завдання повстанців входить організація на визначеній території мережі зв’язку, яка б надійно забезпечила їм постійний контакт з командиром. З окремих схронів вони ведуть розвідку дій ворога і повідомляють дані командиру, щоб він міг своєчасно ухвалити потрібне рішення. Повстанському відділу точно не відоме місце знаходження табору супротивника і укриття диверсантів. Отже, їх успіх 46

залежить від хорошого знання місцевості, уміння робити правильні висновки і ретельного спостереження за просуванням ворога. Партизани беруть в полон ворожих розвідників попаданням в них шишкою (чи іншим способом, визначеним у правилах гри). Вони можуть також узяти в полон і цілу групу, якщо по чисельності будуть перевершувати склад цієї групи. Щоб в цьому випадку не було непорозуміння і справа не дійшла до дуже запальної перестрілки шишками, партизани, оточивши ворожу групу, беруть її в полон спільним голосним криком. Що робити з полоненими – слід вирішувати перед грою в правилах. Полонені можуть переходити на бік партизан або вибувати з гри. Якщо партизанам вдасться полонити всю ворожу групу, вони виграють. Ворожий відділ виграє в тому випадку, якщо він зможе виконати всі завдання і знайти диверсантів. Гру можна ускладнити тим, що партизани, в свою чергу будуть шукати диверсантів і постараються взяти їх в полон. Також окрему роль можна визначити для диверсантів, наприклад захопити прапор штабу повстанців, чи «підірвати» важливий міст та ін.

47

Теренові ігри на великій місцевості Великі за масштабом теренові ігри можуть бути успішним доповненням до таборової програми. Вони є важливим виховним засобом. Така гра відбувається організовано і цікаво, якщо в її учасників є певний ігровий та пластовий досвід, а в організатора гри вміння зібрати воєдино різноманітні елементи з різних малих теренівок. Великі теренові ігри включають вже більш складніші завдання та інколи застосування азбуки Морзе, радіостанцій, сигналізації, орієнтування в складних умовах, спеціальні засоби стеження тощо. Тому ці ігри потребують довшої та ґрунтовнішої підготовки і поступовому збільшенні складності. В цих іграх багато чого залежить не тільки від правил, але і від ініціативи та винахідливості учасників, вміння проявити себе в екстремальних умовах. Тому перемога в таких випробуваннях особливо цінується юнацтвом. Боротьба розвідників. Дві групи розвідників «ворогуючих» сторін отримали завдання від своїх штабів отримати план одного села (містечка), зробити з нього копії для передових загонів, які готуються для нападу. Проведення гри. Гра проводиться поблизу села або містечка, яке примикає до лісу. Гравці формують дві однакові групи. Кожна сторона має в лісі на узліссі свою «базу» - визначене та марковане місце. На чолі груп з числа юнаків є командири (вибираються або призначаються), котрі повністю керують командою. Можливі завдання: - зібрати відомомсті про населений пункт для створення топографічного плану; - охороняти розвідників, котрі збирають відомості про НП; - висилати групи на перехоплення розвідників супротивника; - З допомогою отриманих даних створити топографічний план НП; - Перешкодити супротивнику виявити свою «базу» і оточити спостерігачами; - Виявити «базу» противника і спостерігати за їхніми діями. Всі гравці мають символи «життя» - стрічки на руках, хустки за поясом. Відповідно може бути обумовлений спосіб боротьби і «знешкодження» противників. Може бути «полонення» після зривання пов’язки. Якщо у захопленого гравця є креслення НП чи інша розвідувальна інформація, він зобов’язаний віддати. Гравець, якщо «нейтралізували», повертається в свій табір, записується, що втратив «життя» і може знову грати із новим. Гра триває визначений час. Підсумки для визначення переможців: - За повний і точний чорновик креслень населеного пункту – 50 балів - За топографічний план – 25 балів - За виявлення і розвідку ворожого табору – 20 балів - За захоплених гравців – 2 бали 48

Додаток 2 Байден Поуел «Пластування для хлопців», Ів-Фр., Лілея-НВ, 1999 Скаутські ігри, наведені в книжці, які можна віднести до – wide games – теренових ігор. Пластун зустрічає пластуна Поодиноких пластунів чи пари пластунів або й цілі гуртки виводимо й розставляємо одних від одних на віддаль яких двох кілометрів. Вони мають іти прямо одні до одних чи то вздовж якоїсь дороги, чи то за допомогою якихось знаків, що їх визначаємо в полі обом сторонам, щоб забезпечити їхню зустріч, напр.: крутий горбок або велике дерево, що знаходиться точно за другим грачем. Гурток, що перший побачить другого - виграє. Перемогу визначає гуртковий, що тримає гуртковий прапорець так, щоб його бачили роз'ємні судді, при чому вживає свистака. Гурток не мусить триматися разом, але виграє той гурток, що перший піднесе гуртковий прапорець, тому краще для пластунів тримати зв'язок з гуртковим за допомогою знаків, голосу чи повідомлень. Пластуни можуть вживати різних підступів, напр., вилізти на дерево, сховатися у візку тощо, але їм не можна перебиратися для маскування без особливого дозволу. Цю гру можна проводити і вночі. Пачкарі (можна проводити вдень і вночі) Одна група - пачкарів - старається пристати з моря і скрити свій товар (одна цеглина чи камінь на особу) на пункті "Пачкарська печера", знову відпливає на своїм човні. Друга група - митників - має завдання стерегти побережжя з великими відступами поміж поодинокими пластунами. Як тільки хтось із митників побачить, що пачкарі причалюють, здіймає тривогу і збирає решту до нападу, але напад не може бути успішний, поки не збереться принаймні стільки митників, скільки є пачкарів. Митники мусять таборувати на своїй митниці, поки їх стежі не здіймуть тривоги. Полювання на китів Кита роблять з великої колоди чи пня із згрубша витесаними головою і хвостом. На двох човнах пливуть ловці китів - на кожному один гурток: гуртковий провідник - це капітан, а його заступник - це стерничий і гарпунар, усі інші члени гуртка - гребці. Кожен човен - на іншій пристані, віддаленій одна від одної більш-менш на милю. Роз'ємний суддя випускає кита посередині поміж пристанями і на даний знак обидва човни вирушають, щоб першим спіймати кита. Коли човен підпливе до кита на достріл гарпуном, гарпунар кидає гарпун, і човен негайно обертається і тягне кита до своєї пристані. Другий човен женеться за ним, і коли його дожене, також гарпонує кита, обертається і також старається затягнути його до своєї пристані.

49

Так то обидва човни "перетягаються" і сильніший з них затягне кита деколи й з ворожим човном - до своєї пристані. (Ця гра подібна до гри, описаної в книжці Ернеста Сетона-Томпсона: "Березова кора лісівницьких індіан"). Гірське пластування На світанку висилають трьох пластунів-"зайців", щоб сховались у горах. По сніданку група "псів" вирушає, щоб знайти "зайців" до означеної години, скажімо - до 4 пополудні. Коли "пси" знайдуть їх, хоч би тільки за допомогою бінокля, то виграють тоді, коли кожен "пес" точно визначить, котрого "зайця" він знайшов. Простір ловів мусить бути визначений; хто перейде границі, випадає з гри. Нічна стежа Пластуни можуть вправляти слух і зір уночі, діючи як стійки, що стоять на місці чи проходжуються, тоді, коли інші пластуни пробують до них підкрастися. Коли стійка почує якийсь звук, відразу кличе чи свище. Пластун, що підкрадається, мусить негайно зачаїтися і спокійно прилягти. Роз'ємний суддя підходить до стійки й питає пластуна, з якої сторони він чув звук. Коли стійка покаже правильний напрям, виграє. Коли пластун підкрадеться повзком аж на п'ятнадцять ярдів до стійки, не виказавши себе, залишає на тому місці на землі якийсь предмет, напр. хусточку, і відповзає назад. Тоді кричить, щоб стійка покликала роз'ємного суддю, а коли він прийде, пластун з'ясовує цілу справу. Цю гру можна проводити також удень, зав'язуючи стійці очі. Тривога: лови злодія! Ранком вивішують червону ганчірку в таборі або кімнаті. Роз'ємний суддя ходить від одного пластуна до другого і під час їх праці шепче їм на вухо: "В таборі злодій". А одному каже: "В таборі злодій: цей злодій - ти! Зелений Верх" (або якесь інше добре знане місце на віддалі якої милі від табору). Пластун тепер знає, що він має вкрасти червону ганчірку впродовж найближчих трьох годин і прорватися з нею до Зеленого Верха. Ніхто інший не знає, хто саме буде злодієм, куди він буде втікати й коли він украде ганчірку. Нараз хтось запримітив, що червону ганчірку вкрадено. Знімає тривогу і всі відразу залишають свою працю та кидаються переслідувати злодія. Пластун, що здобуде ганчірку або хоч шматок з неї - виграє. Якщо це нікому не вдасться - виграє злодій. Він мусить мати ганчірку прив'язану на шиї, а не сміє тримати її в кишені чи інакше її заховати. (Подібно до "Ворожого шпига" з "Книги лісівництва" Е. Сетона-Томпсона). Перенести звістку Одного пластуна призначають на посланця, який має перенести звістку до "оточеного" міста - це можуть бути село, хутір чи окремий дім або й хтось в означеному місці. Посланець має на плечах кольорову ганчірку принаймні завдовжки дві стопи, і з нею він мусить дістатися до своєї мети. Ворожа облога має йому перешкодити перенести звістку, але не сміє вступити на простір, призначений для оборонців, тобто яких 300 ярдів навколо обложеного місця; межі треба визначити наперед. Кожного облягаючого, що його роз'ємний суддя знайде в тому просторі, будуть уважати за вбитого оборонцями.

50

Щоб спіймати посланця, треба стягти ганчірку з його плечей. Вороги знають, що він вирушає в означений час з означеного пункту - коло одної англ. милі від оточеного місця - і можуть уживати довільних засобів, щоб його спіймати, але не сміють бути свідками його відходу з означеного пункту. Гру можна влаштувати в місті, вибираючи два будинки як вихідний пункт і оточене місце, а посланець може довільно перебиратися і маскуватися (але не за жінку!), однак завжди він мусить мати на плечах згадану ганчірку. Гра в пластовий крок Роз'ємний суддя розміщує три особи або три групи, по змозі різнорідно одягнені, що несуть кожна інші предмети (як палицю, вузлик, папір тощо) у віддалях від 300 до 1200 ярдів від старту. Якщо навколо вештаються ще й інші люди, тоді ці групи повинні стояти навколішках на одному коліні або бути в такій позиції, щоб їх можна було відрізнити від звичайних перехожих. Роз'ємний суддя встановлює три точки у великому крузі, яких 1/4 милі, що його змагуни мають оббігти, по змозі з кількома скоками. Змагуни вирушають і біжать до точки ч.І. Тут роз'ємний суддя подає їм напрямок за компасом тієї групи, що про неї мають дати повідомлення. Кожний змагун, побачивши групу, пише повідомлення, в якому подає: 1. Скільки осіб у групі.

2. Як вони одягнені або чим відрізняються.

3. їх місце перед орієнтаційним знаком поблизу них.

4. Оцінку віддалі від свого місця. Тепер змагун біжить на другу точку і повторює те ж саме з іншою групою і т. д.; вкінці біжить зі своїми повідомленнями до кінцевої мети. Оціночні бали: Найвища оцінка - 5 балів за докладне і повне повідомлення про групу, тобто разом за ціле змагання - 15 балів. Один бал віднімається за кожних 10 секунд пізнішого доручення повідомлень на кінцевій меті від часу, коли це зробив перший змагун. Бал чи півбала віднімається за помилки та пропущення у повідомленні. Пачкарі через кордон "Кордон" - це лінія в терені яких 400 ярдів завдовжки, найкраще якась дорога чи широка стежка або смуга піску, що на ній добре видно сліди ніг. Один гурток пильнує кордону, розставивши стійкових вздовж тієї дороги; посередині поміж кордоном і "містом" перебуває запасна частина сторожі. "Місто" - це пункт, визначений деревами, будинками чи прапорцями, якої півмилі від кордону. Ворожий гурток пачкарів збирається якої півмилі з другого боку кордону. Вони мають перейти через кордон у будь-якому складі: поодинці, гуртом чи розсіяно, і мають дістатися до міста ходою, бігом чи пластовим кроком. Тільки один з них, припускають, - справжній пачкар, - і він має на черевиках особливі набійки, щоб робити сліди. Стійки проходжуються сюди й туди по своєму відтинку (бігти можуть тільки після того, як проголошено "тривогу"), чекаючи на сліди пачкаря. Як тільки котрий стійковий побачить слід пачкаря, дає знак "тривоги" запасній частині й кидається якомога швидше йти за слідом. Запасна частина співпрацює з ним, і вони всі намагаються спіймати пачкаря, поки дістанеться до міста. Якщо він увійде в межі міста, тоді він у безпеці і виграє.

51

Втікачі Кожний пластун з гуртка має прикріплене на плечах на сорочці кругле коло з білого картону з виразно написаним числом. Один член гуртка - це "втікач"; всі інші - "ловці". Втікачеві, котрий має на черевиках набійки, що залишають сліди, або іншим чином залишає за собою сліди, дають яких десять хвилин часу для втечі. Після того всі інші з гуртка вирушають й намагаються його вислідити. Як тільки "ловець" підійде близько до "втікача" так, щоб той його не бачив, але щоб міг зняти число з плечей "втікача", "втікач" спійманий. Але якщо "втікачеві" пощастить якимсь чином зняти число з "ловця", тоді цей виходить з гри. Пластун, що зняв з плечей іншого пластуна число, мусить це число голосно назвати, щоб той знав, що він виходить з гри. Під час цієї гри треба обережно підкрадатися. За "втікача" вибирають якогось бистрішого пластуна з гуртка, бо він має не тільки обминати 67 "ловців", але й мусить намагатися "взяти їх у полон", якщо не хоче, щоб його "вбили". Йди за слідом Вишли пішки чи на велосипеді "зайця" з повною кишенею зерна, лушпиння з горіхів, папірців "конфетті" тощо. Він має час від часу позначати ними свою дорогу, щоб гурток міг за ним слідкувати. Або вживай пластових знаків, рисованих на землі, складених з гілок тощо, ховаючи при тому в якомусь місці листа. "Слідкуй за підступним вбивцею" "Заколовши свою жертву" , підступний вбивця втікає з "закривавленим ножем" . Усі інші вирушають за хвилину, щоб стежити за ним з допомогою "крапель крові" (ними є конфетті), що падають на землю при кожному третьому кроці. Замовник (роз'ємний суддя) скаже йому спочатку, куди має податися. Якщо він прибуде туди не виявлений своїми переслідувачами, бодай вісім хвилин скоріше від них, тоді він виграє. Пластові лови Одному пластунові дають час, щоб пішов і сховався. Решта вирушає опісля, щоб його знайти. Він виграє, коли його не знайдуть, або коли повернеться в призначений час назад на вихідний пункт так, щоб його ніхто не доторкнувся. Біг посланця Одному пластунові доручають принести в зазначений час повідомлення до певного пункту чи дому з якоїсь віддалі. Інші - "ворожі" - пластуни мають доручення перешкодити принести повідомлення до того місця. Вони ховаються в різних місцях, щоб затримати посланця з депешею, який туди пробирається.

52

Коли двоє пластунів доторкнеться посланця, поки він добереться до місця, де має віддати повідомлення - вважають, що його спіймано. Підкрадання до оленя Гуртковий - це олень. Він не ховається, але стоїть, рухається трохи сюди і туди. Пластуни вирушають, щоб його знайти, і кожний з них намагається непомітно дістатися до нього своїм власним методом. Коли тільки гуртковий побачить котрогось пластуна, каже йому підвестися даючи знати, що йому не пощастило. Через деякий час гуртковий гукає "кінець". Всі встають на тому місці, до котрого дійшли: найближчий виграє. Цю саму гру можна грати, щоб випробувати пластунів у тихій ході. Роз'ємний суддя має зав'язані очі. Гру найкраще проводити в терені, де навколо лежить багато сухих галузок і каміння. Пластун вирушає з віддалі яких сто ярдів, щоб підкрастися до сліпого ворога, й мусить іти досить швидко, щоб, скажімо, за півтора хвилини доторкнутися сліпця, поки той його почує. Викрадання прапора З кожного боку грає два чи більше гуртків. З кожної сторони у визначеній частині терену стоїть передня сторожа, щоб берегти трьох прапорів (або вночі - трьох ліхтарів, дві стопи над землею), розташованих не менше, як двісті ярдів (вночі сто ярдів) від неї. Передня сторожа розташована в укритті: або всі разом, або розміщені по двоє. Вона висилає пластунів на стежу, щоб перевірити ворожі позиції. Коли викриють, де перебуває ворожа сторожа, намагаються проповзти непомітно попри неї, дістатися до прапорів і принести їх назад до власних ліній. Один пластун не може взяти більше, ніж один прапор. Ось загальне розміщення гуртка на передній сторожі: Кожний пластун, що його побачить ворожий сильніший відділ на віддаль п'ятдесят ярдів - виходить з гри. Якщо зуміє проповзти непомічений - його щастя. Пластуни, розташовані як передня сторожа, не можуть залишати свого місця, але є двоє, і вони можуть висилати поодиноких посланців до своїх сусідів, або до власної стежі. В зазначену годину гру закінчують, і всі збираються у призначеному місці, щоб скласти повідомлення. Бали присуджуються ось так: за кожний прапор чи лампу, здобуту і принесену - 5 балів. За кожне повідомлення чи опис розташування ворожої сторожі - до 5 балів. За кожне повідомлення про рух ворожої стежі - 2 бали. Котра сторона здобуде більше балів - виграє. Примітка: У таких іграх, як згадана, званих звичайно тереновими іграми, бо їх грають під голим небом - потрібно часто якоїсь системи, як "вбивати" чи "брати в полон" ворога. Пасмо вовни - іншого кольору для кожної сторони - обо шматок тканини з перев'язки прив'язують на руку поміж ліктем і рам'ям, щоб добре було видно.

53

Коли його зірвано, жертва мусить іти до роз'ємного судді, щоб дістати нове "життя" від нього й грати далі. Важливо, щоб і наймолодший пластун мав таку саму можливість, як і дорослий. Засідка Курінь ділиться на дві частини, одна з них іде наперед і ховається в кущах тощо при дорозі. Друга частина йде за першою і вигукує ім'я того пластуна, що його може побачити, не покидаючи дороги. Гру продовжують доки подобається: кожна сторона напереміну ховається і шукає. Спочатку треба дати тим, що мають сховатися, якийсь час на те; пізніше зуміють робити вони це швидко. Нагодою для цієї гри може бути відхід на хвилину когось з гуртка. Решта ховається якомога швидше і коли той повернеться - гурток зник, як зачарований. Це завжди добрий жарт. Павук і муха Павутиною служить частина терену чи міста розміром з квадратну милю з визначеними межами. Дії припиняються у якусь визначену годину. Один гурток (чи півгуртка) - це "павук". Він вирушає і вибирає собі місце для укриття. Другий гурток (чи півгуртка) вирушає чверть години пізніше - і це "мухи". Вони шукають павука. Вони можуть розсіятися будь-як, але мусять звітувати своєму провідникові, як тільки щось зауважать. З кожною стороною іде роз'ємний суддя. Коли мухи за визначений час (скажімо, близько двох годин) не відкриють павуків, - ті виграють. Павуки записують собі імена всіх мух, що їх побачили. І мухи також записують собі імена бачених павуків і їх точне місце укриття.

54

Додаток 3 Олександр Тисовський. «Життя в Пласті», 1961. С. 63, 502-506 Теренові ігри і вправи куреня Щоб осягнути найвищий юнацький ступінь — стати пластуном скобом, треба виявити здібність і вмілість розумно керувати більшою групою пластунів, наприклад, цілим пластовим куренем. Дехто має для цього особливий талант, а декому треба поборотись із власною несміливістю, надмірною скромністю, нерішучістю тощо, щоб набути потрібної провідникові самопевности. Одначе, як казав славний французький полководець Наполеон: "Кожний вояк носить маршальську булаву у своєму наплечнику" — тобто кожний може стати полководцем-провідником. Зокрема це можна сказати про кожного пластуна. Хто засвоїв прикмети, окреслені пластовим законом, у кого розвинуте почуття осо'бистої і національної чести, хто по-пластовому зарадний, передбачає наслідки з причин, хто обережний, але бистрий у своїх рішеннях, словом — хто є справжнім, добрим пластуном, той має всі підстави, щоб бути добрим провідником чи то серед своїх молодших віком або досвідом друзів, чи в дальшому житті серед інших умов і іншого довкілля. У Пласті виробляємо й випробовуємо свої провідницькі здібності спершу серед своїх друзів у гуртку, а далі в курені чи інших з'єднаннях юнацьких гуртків у таборах, на мандрівках чи зустрічах. Особливо доброю нагодою є теренові ігри і вправи. Завданням теренових ігор і вправ є розвивати пластові прикмети й умілості серед веселих і цікавих пригод на лоні природи. Придумуючи для теренових ігор ситуації немов би на якійсь війні в обороні рідної землі (виділення наше – ред.), вчимося стеження, маскування, підходження, сигналізації, піонерства, картограсзії. Виробляємо сміливість, швидкість рішення, хитрість, зарадність і інші прикмети, що придадуться нам колись у житті і в службі рідній спільноті. Твоє діло як провідника теренової гри є: 1. Добре зрозуміти завдання; 2. Швидко і правильно оцінити положення своєї і противної сторони в терені і можливості його використати; 3. Дати ясні і доцільні накази для поодиноких гуртків, груп чи стеж; 4. Провіряючи і спрямовуючи їхню дію, дальшими наказами довести до перемоги своєї групи й успішного проведення гри; 5. Перед початком теренової гри навчити всіх учасників обов'язкових правил, а впродовж цілої гри дотримуватись цих правил, хоч би це мало некорисно відбитись на висліді для Твоєї групи — тобто дотримуватись чесности в грі. Для зображення, як можуть виглядати теренові ігри, подаємо тут декілька їх прикладів. Облава Розвідувачі доносять, що в лісі, в точно визначенім терені, сховалась група ворожих партизанів кількістю 5-7 людей. Курінь одержує доручення виловити їх. Провідник вправи розділяє своїх на менші відділи, кожному відділові доручає перешукати визначений відтинок

55

терену, забезпечуючи його мапою, шкіцом з напрямними кутами маршу або іншими деталями, як час вимаршу, особливі доручення тощо. З усіх боків одночасно починається наступ, перстень облави затіснюється. Всі учасники гри одягнені однаково, особливих відзнак не мають, одначе кожен член одної і другої сторони носить на рукаві нитку кольору своєї групи. Взятому в полон або "вбитому" учасникові гри зривають нитку, і він випадає з гри. Його відводять на умовлене місце. Члени облави порозуміваються між собою прийнятим гаслом. Зов і відзов слід вимінювати з близької віддалі, щоб не підслухали його противники, бо тоді легко могтимуть прослизнутися поміж чатами облави. Партизани є добрі й проворні розвідувачі. Вони вміють добре ховатися, непомітно просмикнутися, стараються використати кожну тактичну помилку облави, бо знають, що на кожний оклик "стій", звернений в їх бік, мусить кожний учасник стати. Утікати, обдурювати, мовляв, "я свій, чого чепляєшся" — не вільно, бо можна цим пошкодити своїм і знищити цілу вправу. Вправа може тільки тоді добре вдатися, коли буде збережена між учасниками вправи глибока тиша, щоб навіть птиці не сполохати. Це стосується взагалі всіх польових ігор. Виграє облава, якщо переловить усіх партизанів або якщо тільки один втече від «еї; у кожному іншому випадку виграють партизани. Терен вправи, простір кількох квадратових кілометрів, мусить мати багато природних схованок (гайків, хащів, ровів, ям). За зловлення провідника партизанів 4 пункти, за зловлення звичайного партизана 2 пункти. Кожний партизан, що висмикнувся, виграє 3 пункти. Оборона твердині Більша партія здобуває, менша боронить (відношення 100:50). Твердиню представляє хоруговка, від якої на віддалі 50-100 кроків розміщені чати. Комендант твердині не має права наблизитися до хоруговки на ближчу віддаль, як 20 кроків. Довкола хоруговки хащі, природні заслони терену. Чатам не вільно змінити становища, хібащо на наказ коменданта. Гурток розвідувачів досліджує околицю, стежить за рухами ворога, що наступає, і про все доносить комендантові, який на основі цих вісток пересуває чати. Чати недоторканні, треба їх оберігатися, але можна переловлювати гінців, що їх висилає комендант до чат, і так перешкодити у його зв'язку з чатами. Твердиня тоді здобута, коли хоч один противник дійде до хоруговки. Гра триває 1-2 год. Пункти обчисляються так само, як і при вправі ч. 1. Чия візьме? Два курені в кількості 40-60 людей, рівні силою, розташовуються на віддалі 1 - 2 кілометрів один напроти одного або під кутом. Розташовуються так: Провідники пробоєвих гуртків висилають розвідувачів, що мають розвідати про становище чат противника, про розміщення! хоруговок, про рухи- пробоєвого гуртка. З нарисом становища ворога вертаються (якщо їх не переловлять) до свого гуртка. Починається наступ, або приготовляється у певній віддалі від хоруговок 56

засідка. Тих, що наступають, переловлюють чати противника. Якщо хтось прокрадеться через лінію ворожих чат, — забирає тільки одну хоруговку і з нею вертається до своїх, прокравшись ще раз через лінію ворожих чат. Чатам не вільно наблизитися до хоруговок на ближчу віддаль, як 200 кроків, але вільно посилати до булави пробоєвого гуртка гінців з проханням допомоги. Чати недоторканні, не мають жадних бойових відзнак, але гонець, що поспішає до відділу, дістає бойову ідзнаку і тоді втрачає недоторканність, значить, можна його "вбити" (зловити). Для гри мусять бути точно визначені межі і терен. Гра триває дві години. Пункти: убитий (роззброєний) противник 2 пункти, гонець 2 пункти, здобута хоруговка 5 пунктів; втрачений ігрець — 1 мінус. Виграє партія, що втратить менше хоруговок, менше членів, отже здобуде більше пунктів. Теренові ігри можна ускладнити, даючи особливі доручення поодиноким гурткам, наприклад, збудувати кладку через річку і дістатись до ворога з боку, звідки він найменше сподівається нападу чи підходу, виконати нарис становищ противника відповідно до вимог картографії, переслати депешу в даному часі й умовленими засобами (семафором або Морзівською абеткою — хоруговкою чи світлом) до провідника даної групи тощо. Щоб тереновій грі надати характеру справжньої події, можна її провадити без попередження всіх учасників, а втаємничити тільки кількох провідників. "Козаки і татари" Новообраний провідник при допомозі впорядника проводить малу теренову гру. На середині поляни зазначуємо сухими галузками, камінням, хоруговками або іншим матеріялом "станицю" — чотирикутник величиною 5х5 кроків. Гурток ділимо на дві стежі: "козаків" і "татар". Стежа "козаків" боронить станицю й має завдання вишукати й виловити "татар", що ховаються в кущах довкола поляни, в межах дозволеного терену гри.

57

Коли вже всі "татари" заховалися і їх провідник закличе "готов", "козаки" виходять зі станиці, щоб їх обережно підійти і спіймати, залишаючи в станиці тільки одного вартового. Він мусить бути внутрі станиці впродовж цілої гри. Кожний "татарин", якого підгляне, дожене й доторкнеться рукою "козак", вважається полоненим. Його приводить до станиці той, хто його спіймав, і залишає під опікою вартового. Полоненого "татарина" може визволити його друг, коли скористає з неуваги вартового й інших "козаків" і доторкнеться його рукою, підкравшись або пробігаючи через станицю. Цей "рятівник" може попасти теж у полон, коли вартовий доторкнеться його рукою, але тільки на терені самої станині. Гра кінчається, коли всі "татари" попадуть у полон або коли промине призначений час. Гра вимагає багато бистрої уваги, сприту, скорого бігу й негайного рішення. Це добра заправа до дальших тяжчих завдань, але тільки тоді, коли ведеться справді по-пластовому. (60')

58

Додаток 4 Посібник зв’язкового для виховної праці в Уладі Пластунів Юнаків, 1970. – С. 206-208, 258-263 Теренові ігри Ці ігри більше складні за попередні. Вони вимагають заздалегідь докладного плянування і приготування. Теренові ігри є дуже популярні в пластуванню своїм пригодництвом і своєю романтикою. Цінною характеристикою їх е вплив на вироблення ініціятивности і провідництва. У плянуванню теренових ігор беремо до уваги: Пори року. Найчастіше теренові ігри проводиться літом, рідше — весною та осінню, і дуже рідко зимою. Терен. Треба бутУ добре ознайомленим із місцевістю, де плянуємо провести гру. Час. Спочатку починаємо з коротких, одногодинних ігор. Потім переходимо до двогодинних ігор і т. д. Деякі теренові ігри можна опрацювати на цілий день, а то й на два дні (такі ігри рекомендується для пластунів скобів). Назви. Найкраще тереновим іграм давати історичні назви. Цим ми надаємо більшу привабливість. Виряд. Потрібно мати топографічну мапу даної мі-сцевости і повний виряд, відповідно до вимог тієї гри і пори року. Правила гри. Потрібно виготовити їх завчасу. Приклади: 1. Кожна гра мусить мати однаково опрацьовані функції для обох груп (наприклад: атаки і оборони). Ніколи не давати перевагу одній із груп, б — Для розрізнення „ворожих" груп найкраще вживати барвні пов'язки на руках або ,,латки" на плечах.

2. Установити методу „полону" чи „вбивства". Наприклад, через відірвання пов'язки чи „латки". Перебіг гри. Беремо до уваги наступне: 1. Обидві групи учасників гри мусять дорівнювати одна одній.

2. Визначити вихідні пункти, пункти зустрічі з „ворогом" і кінцевий пункт збірки обох груп.

3. Устійнити час початку і кінця гри.

4. Для більшої цікавости ще можна передати провідникам груп завчасу приготовлені інформації в заклеєних ковертах. У визначений час провідники відкривають коверти і знайомляться із змістом гри, метою гри, правилами і вимогами. Можна додати ще шкіц місця теренової гри, або подати азимути, при помочі яких провідник зможе визначити маршрут по мапі. (Цю, більш складну, форму гри рекомендується застосовувати до пластунів, які або приготовляються до третьої пластової проби, або вже мають третю пл. пробу. Іншими словами – застосувати до пластунів, які мають добрий досвід і вишкіл).

1) „Полювання на оленя" Гуртковий — це олень. Він не ховається, але або стоїть, або рухається в колі, промір якого е 20 кроків (для відміни гри ,,олень" може стояти або рухатися на одному місці). Пластуни стоять довкола „оленя" на віддалі 100-200 метрів (ярдів). На поданий 59

знак пластуни вирушають, щоб знайти ,,оленя" і непомітно підкрастися до нього. Коли гуртковий побачить когось із пластунів, викликує його ім'я, і той виходить із гри. По 15-20-30 хвилинах гуртковий подає сиґнал, що грі кінець. Всі встають на тому місці, до якого дійшли. Виграє найближчий. Цю гру можна проробити в іншій формі, а саме: „олень" має зав'язані очі. Тоді пластуни-мисливці стоять від нього на віддалі 50-ох кроків. Час гри тоді скорочується до 10-15 хвилин.

2) "Розвідування за ворогом" За місце править частина терену чи міста розміром з квадратну милю (або 2 кілометри) і з визначеними межами. Один гурток (або півгуртка) — це „ворог". Він вирушає першим і ховається в межах визначених кордоном. Другий гурток (або друга частина півгуртка) вирушає 15 хвилин пізніше і намагається розшукати ворога. Другий гурток (або півгуртка) можуть діяти всіляко, навіть розсипатись одинцем, те саме відноситься і до „ворога". Але одні і другі звітують своїм провідникам (або гуртковим) про рух протилежної групи. Коли другий гурток за визначений час (наприклад, одної години) не розшукає „ворога", то „ворог" виграє. Пластуни з обох груп записують імена бачених пластунів із протилежної групи. За кожного баченого одержують 2 пункти.

3) „Облава партизанів" Розвідувачі доносять, що в лісі, в точно визначенім терені, сховалась група ворожих партизанів кількістю 5-7 людей. Курінь одержує доручення виловити їх. Провідник вправи розділяє своїх на менші відділи, кожному відділові доручає перешукати визначений відтинок терену, забезпечуючи його мапою, шкіцом із напрямними кутами маршу або іншими деталями, як час вимаршу, особливі доручення тощо. З усіх боків одночасно починається наступ, перстень облави затіснюється. Усі учасники гри одягнені однаково, особливих відзнак не мають, одначе кожен член одної і другої сторони носить на рукаві нитку кольору своєї групи. Взятому в полон або „вбитому" учасникові гри зривають нитку, і він випадає з гри. Його відводять на умовлене місце. Члени облави порозуміваються між. собою прийнятим гаслом. Поклик і відклик слід вимінювати з близької віддалі, щоб не підслухали його супротивники, бо тоді легко могтимуть прослизнутися поміж чатами облави. Партизани є добрі й проворні розвідувачі. Вони вміють добре ховатися, непомітно просмикнутися, стараються використати кожну тактичну помилку облави, бо знають, що на кожний оклик „стій", звернений в їх бік, мусить кожний учасник стати. Утікати, обдурювати, мовляв, „я свій, чого чіпляєшся" — не вільно, бо можна цим пошкодити своїм і знищити цілу вправу. Вправа може тільки тоді добре вдатися, коли буде збережена між учасниками: глибока тиша, щоб навіть птах не сполохати. Це стосується взагалі всіх польових ігор. Виграє облава, якщо переловить усіх партизанів або якщо тільки один втече від неї; у кожному іншому випадку виграють партизани.

60

Терен вправи, простір кількох квадратових кілометрів, мусить мати багато природних схованок (гайків, хащів, ровів, ям). За зловлення провідника партизанів 4 пункти, за зловлення звичайного партизана 2 пункти.. Кожний партизан, що висмикнувся, виграє 3 пункти.

4) „Оборона Січі" Більша група — це „татари", які здобувають Січ. Менша група — це „запорожці", які обороняють Січ. Відношення між групами 1 до 2. Січ представляє хоруговка, від якої на віддалі 50-100 кроків розміщені чати. Кошовий Січі не має права наблизитися до хоруговки ближче, ніж 20 кроків. Довкола хоруговки хащі, природні заслони терену. Чатам не вільно змінити становища, хібащо на наказ кошового. Гурток розвідувачів досліджує околицю, стежить за рухами ворога, що наступає, і про все доносить кошовому, який на основі цих вісток пересуває чати. Чати недоторканні, треба їх оберігатися, але можна переловлювати гінців, що їх висилає кошовий до чат, і так перешкодити у його зв'язку з чатами. Січ тоді здобута, коли хоч один „татарин" дійде до хоруговки. Гра триває 12 год. Пункти обчисляються так само, як і при вправі ч. 3.

5) „Фронтові лінії" Два курені в кількості 40-60 людей, рівні силою, розташовуються на віддалі 1-2 кілометрів один напроти одного або під кутом. Провідники пробоєвих гуртків висилають розвідувачів, що мають розвідати про становище чат противника, про розміщення хоруговок, про рухи пробоевого гуртка. З нарисом становища ворога вертаються (якщо їх не переловлять) до свого гуртка. Починається наступ, або приготовляється у певній віддалі від хоруговок засідка. Тих, що наступають, переловлюють чати противника. Якщо хтось прокрадеться через лінію ворожих чат, — забирає тільки одну хоруговку і з нею вертається до своїх, прокравшись ще раз через лінію ворожих чат. Чатам не вільно наблизитися до хоруговок на ближчу віддаль, як 200 кроків, але вільно посилати до булави пробоєвого гуртка гінців із проханням допомоги. Чати недоторканні, не мають жадних бойових відзнак, але гонець, що поспішає до відділу, дістає бойову відзнаку і тоді втрачає недоторканність, значить, можна його „вбити" (зловити). Для гри мусять бути точно визначені межі і терен. Гра триває дві години. Пункти: убитий (роззброєний) противник — 2 пункти, гонець — 2 пункти, здобута хоруговка — 5 пунктів; втрачений ігрець — 1 мінус. Виграє група, що втратить менше хоруговок, менше членів, отже здобуде більше пунктів. Цю гру можна ускладнити, даючи особливі доручення поодиноким гурткам, наприклад, збудувати кладку через річку і дістатись до ворога з боку, звідки він найменше сподівається нападу чи підходу, виконати нарис становищ противника відповідно до вимог картографії, переслати депешу в даному часі та умовленими засобами (семафором або Морзівською абеткою — хоруговкою чи світлом) до провідника даної групи тощо) 61

Додаток 5 Теренові ігри за матеріалами „Лісової Школи” 1970 року За матеріялами ст. пл. Романа Заводовича, Л.Ч. // В дорогу з юнацтвом. Ч.

3/15, 1972. Загальні вияснення.

1. Теренова гра - це гра юнаків в терені, де дві або більше груп змагаються між собою в справності підходження, обсервації, маскування та в інших ділянках пластування.

2. Завданням теренової гри є виробити в юнака почуття збірної відповідальности і співпраці з іншими, виробити свідомість, що для збірної цілі не входить в рахубу одиниця, тільки ціла група.

3. Роди теренових гор. Більшість теренових гор можна поділити на три групи: а. Розшуки за чимсь (скарбом, людиною) - де одна або більше груп стараються знайти те „щось” (захований скарб, людину) й перенести це на заздалегідь визначене місце. Інші групи можуть старатися те „щось” оборонити або відібрати. б. Переловлювання чогось (скарбу) - де дві групи переносять щось (скарб) з одного місця на друге та одночасно стараються відібрати те щось (скарб) від іншої групи. в. Здобування чогось (місця, прапорця, скарбу) - де одна група обороняє те „щось”, друга група старається те „щось” здобути.

4. Плянування й підготова теренової гри. а. Підібрання теми гри й пристосування її до умовин. Тема додає грі романтику, а в грачів викликує більшу охоту й зацікавлення. Тему гри вибираємо з історії, оповідань, книжок, подій описаних в ґазетах. Тема гри повинна бути виховна. б. Ціль гри. Назначити завдання для кожної групи та встановити перебіг гри. в. Знайомство з тереном. Пізнати терен гри й точно окреслити його межі. Виготовити скеч зі зазначеними межами. Визначити місця, з яких груп починають і в яких кінчають гру. г. Правила гри. Встановити поведінку грачів під час гри, що вони можуть, а що не можуть робити, умовитися, що робити з „вбитими”, як ловити противника, як розпізнати табори противників, як розпізнати членів, поодиноких груп і їхніх провідників. ґ. Встановити час трівання теренової гри (як довго). Визначити час початку й кінця гри. Встановити сиґнал на передвчасний кінець гри.

5. Підготовка грачів. Під час гри грачі повинні поводитись тихо, або й задержувати цілковиту тишу; тримати зв’язок між собою, чесно придержуватися правил ігри й справедливо відносяться до противників, виконують доручення провідника, й стараються якнайкраще виконувати свої завдання, щоб осягнути збірну ціль гри.

62

6. Підготова провідників – провідники мають велике завдання зрозуміти ціль і правила гри й підготовити та розділити свої групи так, щоб їхні групи найкраще своє завдання виконували, та щоб осягнули свою ціль. Приклад гри І. Перенесення скарбу. Тема: ми є княжими дружинниками міста Києва. Столицю облягає печенізька орда. Ми мусимо вислати гінців, щоб перекрались через облогу, переправились через Дніпро й повідомили воєвому Третича, щоб ішов на відсіч. Один гінець буде нести лист від головного воєводи київських оборонців. Ціль: прокрастися через печенізіку облогу, переправитися через Дніпро, передати листа. Правила: кожний гінець має чорний кусок паперу причеплений спинкою спереду й ззаду сорочки. Той, що несе лист, має зелений папірець. Печеніги вбивають гінців закресленням крейдового знаку на папері (ззаду або спереду). Печеніги мають сині кольори паперів, їхній провідник червоний. Якщо гінець з листом є „забитий” і лист в руках печенігів, то котрий небудь інший гінець може лист відібрати (й навпаки) та занести його до Третича (наперід означене місце в лісі). Система точкування (дружинники/печеніги): – лист переданий/переловлений (20 точок); – вбитий провідник (10 точок); – вбитий гінець/печеніг (5 точок). Приклад гри ІІ. Розшуки за людьми. Тема: ми є трьома стежами УПА, захованими в трьох різних долинах Карпат. По радіо, від провідника штабу щойно прийшла вістка, що провідник нашої розвідки, Журба, разом з двома бойовиками, лежать ранені в лісі. Через радіо, яке він з собою має, надає він 2 азимути знаних нам на мапі двох пунктів. Коли на наших мапах накреслемо лінії цих азимутів, будемо знати точне місце його перебування. Маємо знайти Журбу і його товаришів, перев’язати їхні рани, зробити ноші й перенести ранених до табору. Ціль: зорієнтуватися на основі мап, тримати радіовий контакт поміж групами й Журбою, знайти поранених (кожна група опікується одним). Якщо є більше радіоапаратів, то кожний ранений лежить в іншому місці. Якщо нема, то Журба передає апарат тим, що чекають на другу а відтак третю стежу, дати першу допомогу, зладити ноші та якнайскоріше перенести до табору. Правила: Три групи змагаються, щоб в найкоротшому часі знайти ранених і якнайскоріше принести їх до табору. Групами шукають індивидуально - кожна одного раненого, тримають постійний радіовий контакт. Ранених треба принести на ношах. Система точкування (точкування неґативне): – знайдення раненого (10 точок за кожних 10 хвилин шукання); – поворот до табору (10 точок за кожних 10 хвилин повороту); – перша допомога (від плюс 5 до плюс 25 точок); – спорудження ношів (від плюс 2 до плюс 10 точок). Виряд Виряд залежить від того, які гри будуть переведені на таборі: 63

1. Від 4 до 6 компасів (зі сочкою) і 4 до 6 мап околиці табору.

2. Три коци до зладження ношів.

3. Олівці й лінійки до закреслення азимутів.

4. Від 4 до 6 радіоапаратів (радіотелефонів).

5. Сокири й ножі.

6. Похідні аптечки (приладдя до першої допомоги).

7. Перев’язки на рамена, двох різних красок (полотно, біле й червоне) по 15 кожної краски.

8. Велика жовта коверта.

9. Два малі шатра (двоособі).

10. Малі мішечків на муку (30 шт.).

11. Коробка великих кухонних сірників.

12. Стрічка до приклеювання (одна ролька).

13. Картонний папір (30 чорних і 30 синіх листків).

14. Біла крейда (30 кусків).

15. Картонний папір (2 червоні й 2 зелені аркуші).

64

Додаток 6 ДЕЯКІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ НІЧНИХ ТЕРЕНОВИХ ІГОР Т.Д. (Тарас Дурбак) Нічна гра. За "Скавтером"// В дорогу з юнацтвом, Рік 1, літо 1959, ч. 2. С 22. Нічні теренові гри, в яких бере участь більше число учасників, часто не вдаються. Цих кілька вказівок може поможе вам перевести їх з більшим успіхом: 1. Наперед підготов добре гру, обговори її точно з гуртковими. Тоді кожний буде розуміти про що ходить.

2. Устали точно і ясно, як можна когось "вбити" або "взяти в полон" і, що найважніше, як можна кого "привернути до життя" або "визволити".

3. Устали точно границі терену гри. Радше хай буде він трохи за малий, як за великий.

4-. Означи точно, як довго має тривати гра.

5. Подай до відома всім умовлений знак, що в разі конечности відразу припинить гру. ВСІ МУСЯТЬ ПРО ЦЕ ЗНАТИ!

6. По грі, обговори її в подробицях з гуртковими й старайся на будуче використати спільний досвід. І ще одне. Закажи вживати підчас нічних гор електричних ліхтариків. Ніхто ніколи не навчиться підходити в ночі, як будете вживати ліхтариків (виділення наше – ред.). Висилай хлопців парами, як хочеш, але без ліхтариків! //В дорогу – журнал виховників юнацтва. Ч. 2/200. С. 52-57. Майже всі юнаки, а особливо юначки, відчувають більшу або меншу відразу до темряви. Це - наслідок переглянутих фільмів жахів, прочитаних книг цього ж жанру та юнацько-епічних оповідок про нічні страхіття. Отже, пересування нічним тереном допоможе юнакам усвідомити, що темрява не є небезпечна. Таємнича атмосфера ночі сприятиме тому, що теренова гра виглядатиме більш романтичною, ніж вдень. Отож, геть усі жахи! Все моторошне ми переборемо, а витримку зміцнимо! Орієнтація вночі у лісі - справа непроста. Недисциплінована команда дуже легко видасть себе. У тиші ночі «зраджує» кожен необережний шерех, тому потрібно рухатися набагато уважніше, ніж удень. Під час проведення нічних теренових ігор, звертайтеся до таборового правильника щодо ігор цієї класифікації. Не забудьте про теплий одяг. Спробуйте нічні ігри проводити пізно ввечері і закінчувати до 23 год. Головна умова для проведення таких ігор на таборі - почуття міри! Вулканічний вогник Вік: 12-14 років. Учасники: гурток, курінь. Місцевість: з невеликими пагорбами та рідким лісом. Приладдя: два електричних ліхтарики Два юнаки виходять з табору. Вони йдуть дорогою, вказаною виховником, і півколом повертаються до табору. Кожен з них має електричний ліхтарик, яким подає сигнали приблизно один раз на хвилину.

65

Інші учасники виходять через 10 хвилин після цієї пари. Вони намагаються йти на світло і зловити "блукаючі вогники" раніше, ніж ті повернуться до табору. Якщо їм це вдасться – вони виграють; в іншому випадку перемагають "блукаючі вогники". Нічний пошук Вік: 12-14 років Учасники: гурток, курінь Місцевість: лісиста. Приладдя: листки білого паперу. Вдень виховник розкладає в лісі листки білого паперу і тоді дає оглянути терен гравцям. Юнаки намагаються запам'ятати розташування кожного папірця. Коли стане темно, гравці збираються у визначеному місці і звідти йдуть шукати папірці, покладаючись на власну пам'ять. Переможе той, хто за означений час принесе більше листків. Нічний гінець Вік: 12-14 років. Учасники: гурток, з якого формуються дві команди. Місцевість: з невеликими пагорбами і рідким лісом. Приладдя: ліхтарики. П'ять учасників однієї команди відходять з ліхтариками на відстань 300-400 м від місця старту. Це вартові, які повинні постійно перебувати в одному місці і час від часу подавати світлові сигнали ліхтариком. Через 10 хв після вартових, з ліхтариком виходить посланець. На відміну від вартових, він не може гасити ліхтаря. Завданням посланця - пошук вартових. Через 5 хв після виходу посланця, в дорогу вирушає друга команда; її завданням є взяття в полон вартових і посланця. Коли посильний знайде когось із вартових, він гасить свій ліхтарик і повертається на стартову лінію. Якщо посланець знайде всіх вартових і не буде при цьому захоплений в полон, його команда отримає 30 балів; за кожного вартового, взятого в полон, вираховується 5 балів. Переслідувачі отримують за кожного полоненого вартового 5 балів і 10 балів за гінця. Перемагає та група, що отримає найбільшу кількість балів. Нічний напад Вік: 12-14 років. Учасники: два гуртки. Місцевість: з невеликим пагорбом. Приладдя: електричний ліхтарик, линва. Команди будують кругові барикади з гілок, палиць тощо. Із зовнішньої сторони барикади натягуються линви на висоті 60-100 см від поверхні землі. Учасники команди, що тримають оборону, мають електричні ліхтарики. Вони знаходяться всередині укріплення. Атакуючі намагаються проповзти під линвами і подолати барикаду. Захисник, почувши звук, направляє на нього світло ліхтаря. Кожен нападник, освітлений електричним ліхтариком, вважається полоненим і повинен відійти у визначине місце. Якщо трьом атакуючим за обумовлений час вдасться прокрастися всередину укріплення, вони перемагають; в іншому випадку виграють захисники. Пошук прапорців Вік: 12-14 років 66

Учасники: два гуртки. Місцевість: лісиста, з просіками. Приладдя: білі прапорці, контрольні листки. Підготовка до гри починається вдень. Виховник встановлює кілька білих прапорців на різних лісових просіках, що розташовані на відстані 2-3 км від табору, і робить схему шляхів, що до них ведуть. На початку гри дану схему отримує кожна команда. Команди, керуючись схемою, намагаються якнайшвидше знайти всі білі прапорці і повернутися в табір. Біля прапорців знаходяться судді, які видають кожній команді по контрольному листку. Перемагає команда, що виконає завдання найшвидше. Кожен пропуск прапорця штрафується 3 хвилинами, які віднімаються від загального часу. Боротьба за прапорці Вік: 12-15 років. Учасники: два гуртки. Місцевість: з пагорбами і рідким лісом. Приладдя: електричні ліхтарики, прапорці, хустинки для захисників У квадраті зі сторонами 20 м або 25 м (розміри залежатимуть від кількості учасників) встановлюються 5 прапорців. Квадрат обмежений ліхтариками. Захисники займають 20-метрову захисну смугу навколо квадрата, але всередину не заходять. Вони мають на головах хустинки. Завдання атакуючих: пройти через захисну смугу в квадрат, захопити прапорці і повернутися на стартову лінію. Один нападник може забрати лише один прапорець. Якщо атакуючого візьмуть у полон із прапорцем, то він зобов'язаний повернутися всередину квадрата. Захисникам не дозволяється переслідувати атакуючих, але вони можуть несподівано нападати на них при виході з квадрату. Гравці можуть свистіти і світити ліхтариками. Якщо командф атакуючих вдасться за визначений час захопити хоча б три прапорці, вони виграють, в іншому випадку перемагають захисники. Нічна розвідка Вік: 12-15 років. Учасники: змагання команд (по три учасники в команді). Місцевість: дещо густий ліс. Приладдя: речі, необхідні для розкладання ватри. На заході сонця група учасників (3 юнаки) виходять з табору. Групу веде суддя. На відстані 1-2 км ця група, на завчасно підготовленому місці,влаштовує привал. З настанням сутінків і у визначений час, юнаки запалюють вогнище. Учасники групи час від часу голосно про щось розмовляють, сідають поряд біля вогню і тихо співають. Чим жвавіше буде на тимчасовому привалі, тим краще. У визначений час з табору виходять декілька інших груп (по 3 юнаки), щоб розшукати групу втікачів. Вони мають завдання непомітно наблизитися до місця привалу, накреслити його план, з'ясувати те,чим займаються юнаки, про що розмовляють, що співають. Юнаки, які знаходяться на привалі, не охороняють свого табору. Лише час від часу вони відходять від вогнища, щоб викликати неспокій у гравців інших команд. Якщо хтось із суперників погано замаскувався, його можна взяти у полон.

67

Перемагає група, яка не має полонених, а після гри представила найкращк схему привалу та детальний опис дій його учасників. Боротьба за ліхтарик Вік: 12-16 років. Учасники: дві групи, однакові за кількістю. Місцевість: хащі з чисельними схованками (довжина до 1 км, ширина 100 м). Приладдя: линви і шість кишенькових ліхтариків. Грою керує суддя; обидві команди мають ватажків. Кожна група займає половину гральної смуги, в тилу якої на висоті 80 см від землі підвішані на линві три прапорці (відстань між ними 20 м). Спереду ліхтариків, на відстані 200 м, розташовуються пости обох сторін; відстань між постами суперників 30 м. Юнаки не можуть займати простір навколо ліхтариків (радіус 10 м) і на своїй території. Ватажки груп разом з резервом перебувають всередині між ліхтариками і своїми постами. Останні не повинні залишати зайняті ними місця. Лише окремі постові можуть рухатися до сусідніх постів або до інших учасників. Завдання полягає в тому, щоб захопити ліхтарики суперників. Взаємна атака починається з того, що ватажки груп висилають декілька юнаків для розвідки постів суперника. Потім один або два юнака намагаються непомітно проповзти в обхід "ворожих" розвідників, захопити декілька ліхтариків і принести до своїх постів. Заволодівши ліхтариком, юнак негайно гасить його. Але йому дозволяється захопити тільки один ліхтарик; пізніше він зможе, якщо вдасться, заволодіти і другим. Якщо юнака, який захопив ліхтарик, схопили в полон раніше, ніж він досяг свого посту, то він повинен повернути ліхтарик на місце. Взяття в полон відбувається окликом "Стій!" Повернувши ліхтарик, полонений відразу повертається до свого посту і знову бере участь в грі. Гра завершується, коли одна з груп заволоділа всіма (трьома) ліхтариками суперника. Якщо це зробити нікому не вдасться, то перемагає та група, яка захопила найбільше ліхтариків. У випадку, коли обидві сторони не зуміли здобути жодного ліхтарика, то перемагає група, що захопила більшу кількість полонених або ж її гравці ближче прокралися до ліхтариків суперника.

68

Додаток 7 ПРИКЛАДИ РІЗНИХ ТЕРЕНОВИХ ІГОР, ЗМАГІВ ТА МАРШІВ Теренівка «Визволення з половецької неволі князенка Ігоря» Теренові гри // Підручник Юнацтва СУМА. Частина перша. Ню Йорк, 1960. С.75. Це найбільш улюблені заняття юнацтва. Воно ж не диво; в тереновій грі коже юнак мусить виявити всі свої вмілості, витривалість, слухняність, завзяття, і т.п. Пригляньмося хочби тереновій грі: "Висвободжен-ня з половецької неволі князенка Ігоря". У грі виступають два гуртки: княжі дружинники і половці. Половці – для відрізиення будуть мати хустки на голові – мають міяж собою князенка, провідника дружинників, у неволі, дружинники мають висвободити князенка з неволі; для відрізнення від половців – мають хустки заткнені за пояс. На гру виховник вибирає якесь вихідне місце для гри; обі групи розходяться у протилежних напрямах, аж поки виховник раз свисне. В місці, де застав їх свист – половці розкладають табір, залишаючи зв’язаного князенка та кількох вартових і роблять засідки від свого табору аж до вихідного місця, вартові не можуть знаходитися від полоненого ближче як 10 кроків. Дружинники затримуються теж на першим свист і обдумують плян акції, визволення князенка. Коли виховник свисне 2 рази, дружинники починають наступ з ціллю віднайдення половців, показання провідникові дружинників табору половців і місця, де находиться ув’знениіі князєнко (лише провідник може визволити князенка). Якщо провідникові вдасться дікти до полоненого так, щоб ніхто це не завважав – провідник маке свобідно розв’язати князенка і відвести 50 кроків від табору. Передтим він дає дружинникам знак на збірку і приказ відвести князенка під охороною до вихідного місця. За границею 50 кроків від табору - половці можуть напасти ка дружинників і не допустити до втведення полоненого. Тоді починаться боротьба.в якій кожний, хто втратив хустинку – вважається "вбитим" (вбивається діткненням). Котрий гурток «повбиває» більше противників, або гурток визволить князенка – тоді кінчається гра. Як бачите – в цій грі мусите вміло посуватися вперед і то так, щоб вас не запримітив ворог; часом треба навіть зовсім прилягти до землі, і дуже поволі посуватися, щоб не зробити за багато шуму і тим себе зрадити. Тереновий марш до річниці відновлення Українського Війська В дорогу з юнацтвом. Ч, 2 (39), квітень 1978. С. 83-85. (передрук видання куреня “Перші стежі”, 1955 р.) Марш відбувся у пластовому таборі в Іст Четгем в 1954 році для святкування 40-літньої річниці відновлення Української Збройної Сили. Участь беруть юнаки/чки із ступенями учасника-ці, розвідувача-ки. З огляду на передбачену кількість учасників маршу біля 180, їх поділяється на три групи – УСС, Дивізія, УПА. Кожна група матиме однакові завдання (як в схемі), однак з відповідним для неї підложжям. Кожна група повинна б мати 69

окрему трасу, по можливості в напрямі, який відповідав би історичним фактам. Групу треба поділити на менші гуртки по 10 до 15 учасників і випустити у відступах до 15 хвилин. Загальна схема маршу 1. Марш за азимутом. Траса довжиною 2-3 км. Дати 4-5 азимутів. Кожну зміну азимуту позначити прапорцем. Ціль повинна находитися в терені з відкритим-передпіллям, щонайменше від 500 м. Траса й азимути повинні бути наперед докладно уставлені й вичислені.

2. Рисування шкіцу терену. Дійшовши до цілі кожний учасник рисує шкіц терену в даному напрямі. Час: 25 хвилин.

3. Відповіді на питання, зв'язані з темою маршу. Кожний учасник відповідає письмово на питання, пов'язані з темою маршу. Час: 15 хвилин.

4. Поворот посланців до табору. Гурток висилає одного-двох посланців з усіма шкіцами й відповідями. до команди табору. Числиться час поворотної дороги посланців. Доручені йому шкіци й відповіді повинен віддати непорушені. Група «УСС» Ідея маршу – бій на г. Маківці З вибухом І Світової Війни був створений в Галичині Легіон Українських Січових Стрільців, який дав початок відновленню Українських Збройних Сил і став опісля організаційним ядром при творенні дальших військових формацій. Частини УСС, в рамках весняної офензиви проти московських військ перейшли, шлях в Карпатах: Волевець, Сколе, Болехів, з дальшим напрямом на Калуш - Галич, на якому звели завзятий бій на горі Маківці, де прославили ім`я українського вояка. Завдання: Розвідувальна група сотні УСС дістала наказ розвідати ворожі становища та силу вогню на Маківці. Заввага: на прапорцях при змінах азимуту подавати вище наведені місця. Питання (до 3): 1. В котрому році і з ким відбулася битва на Маківці?

2. В котрому році були створені УСС і хто з визначних пластунів був в їх рядах?

3. Вичислити назви місцевостей де відбулись бої УСС.

4. Чому ми відзначаємо день Відновлення Української Збройної Сили 5. Якими прикметами повинен відзначатися український вояк ? Група «Дивізія» Ідея маршу – бій під Бродами. Частина І Української Дивізії, що находилася в вишкільному таборі в Німеччині, дістала наказ вирушити до Галичини і зайняти становища на східному фронті на відтинку Броди - Красне та підготовитися до оборони. Команда Дивізії вислала передню стежу з завданням зв'язатися з частинами на даному відтинку фронту, провірити дороги, мости, розглянути терен та устійнити оборонну лінію. Шлях марш на фронт: Краків, Перемишль, Городок Ягайлонський, Львів, Буськ, Броди. Заувага: на прапорцях при змінах азимуту подавати вище наведені міста.

70

Питання (до 3): 1. Коли й проти кого билися вояки Дивізії під Бродами ?

2. В котрому році була створена Українська Дивізія ?

3. Нарисуй пройдений шлях Дивізії під Броди (Краків, Перемишль, Львів, Буськ, Броди)..

4. Чому ми відзначаємо день відновлення Української Збройної Сили? (Зараз можна вказати нпр. Свято Героїв чи свято Покрови) 5. Якими прикметами повинен відзначатися український вояк ? Група «УПА» Ідея маршу – рейд групи УПА. Команда УПА дала наказ кільком групам перейти зі зброєю з криївок в Карпатах на терени, окуповані Західними Альантами, щоб дати вільному світові доказ про те, що на Україні ведеться збройна боротьба проти більшовицьких окупантів. Група йшла шляхом: “Карпати-Лемківщина-Словаччина-ЧехіяЗах.Німечинна”. Заввага: на прапорцях при змінах азимутів подавати наведені назви. Питання (до 3): І. Хто з пластунів був Головним Комендантом УПА і коли він згинув?

2. В котрому році створено Українську Повстанську Армію?

3. Проти кого боролася УПА?

4. Чому ми. відзначаємо день Відновлення Української Збройної Сили?

5. Якими прикметами повинен відзначатися український вояк ? Тереновий марш “Легіон УСС” В дорогу з юнацтвом. Ч, 2 (39), квітень 1978. С. 87. (передрук видання куреня “Перші стежі”, 1955 р.) Участь беруть юнаки/чки із ступенем прихильника/ці з повним пластовим вирядом.

1. Траса маршу довжиною 3 км. Трасу підібрати так, щоб гуртки поверталися іншою дорогою.

2. Всіх учасників маршу поділити на менші групи по 10-15 в кожній.

3. В половині маршової траси поставити контрольний пункт з завданням: а) провірити зміст наплічників; б) провірити пластову поставу групи; в) дати до відповіді три питання, зв'язані тематикою з історією УСС (час для відповіді 10 хвилин). Питання: 1. В котрому році було створено Легіон УСС ?

2. Вичислити назви місць, де відбувались знані бої УСС ?

3. Вичислити знані постаті з рядів УССтрільців. До точкування входить: 1. Час маршу (від хвилини вимаршу групи до її приходу).

2. Пластова постава групи 3. Пластовий виряд 71

4. Відповіді. Точкування переводити за системою 5:4:3:2:1 (для прикладу: група, що осягне найкращий час маршу одержує 5 точок, друга після неї 4 точки, третя 3 точки і т.д.; група з найкращою пластовою поставою одержує 5 точок, друга після неї 4 точки, третя 3 точки і т.д. При рівності осягів є можливість, що дві групи можуть одержати рівну кількість точок напр. по 5, по 4 і т.д. За першість рішає загальна сума осягнених точок). “Тихий марш” 1-го листопада 1947 року в Німеччині Л.Ю. «Тихий марш» 1-го листопада// Юнак. Ч. 11 (216), листопад 1981. С. 4. Був листопад 1947 р. в таборі українських переселенців в Авґзбурзі, Німеччина.

2-ий Курінь УПЮ-ок ім. кн. Ольги мав збірку раненько о 7-ій годині рано. Прийшли всі точно, хоч будильників не мали. Великий годинник на головному будинку табору — був один для нас усіх. Зв'язкова подруга Євгенія Андрухович точно провіряє і записує у свою чорну книжечку присутніх і оправданих. "Спочинь" — командує курінна. "Дорогі юначки! Сьогодні 1 Листопада..." — говорить коротко, змістовно про 1 Листопада і заповідає, що для відзначення цієї події Курінь відбуде "Тихий марш". Під час маршу не буде співу, не буде говорення. Всі мають в часі маршу перенестися думками в Україну, думати про тих, що боролись і боряться за волю її... І ми пішли чистими вуличками сплячого старинного баварського міста. Пусто, тихо. Черевики наші вистукують ритмічно. Ідемо передмістям і внедовзі виходимо за місто. Ніхто не говорить... Проходимо поле і входимо в ліс. Наказ "Розхід"! Сідаємо відпочити. Після короткого відпочинку — дістаємо доручення сплести смерековий вінок. Збираємо галуззя і вінок виходить пишний, великий. Може нам так тільки здається, тому що ми вклали в плетення його стільки наших почувань і серця. Він буде висловом наших почувань до українських вояків... Знову збірка і знову мовчазний марш з вінком до табору. В таборі вже рух, таборова площа заповнена людьми. Всі повертаються в нашу сторону і роблять дорогу. Підходимо до символічної могили в центрі табору й складаємо наш вінок. Співаємо гимн і розходимося. Багато з нас глибоко переживали цей марш і зробили під час нього постанову, щоб у майбутньому жити й працювати для Батьківщини. Теренівки за легендою УПА // В дорогу – журнал виховників юнацтва. Весна 1999. С. 74-78. За що юнацтво найбільше полюбляє теренові ігри? Чи не за дух романтики та пригод? Спробувати себе в ролі повстанця, УПівця, бійця УСС... Це цікаво, і юнаки азартно вживаються в запропоновані ролі, але чи стане їм сили, уміння, гарту бути в цих ролях переконливими? Успіх ігор на історичну тематику в

72

значній мірі залежатиме від рівня підготовки юнацтва: бажано, щоб гравці володіли прийомами підкрадання, спостереження, шифрування, сигналізації і т.п. Ігри такого типу будуть набагато ефективнішими, якщо проводитимуться в найдоречніший момент і з доречним коментарем. Можна спочатку провести гру, а потім влаштувати гутірку, обговорення або дискусію. Але зробити це треба обов'язково. Тривалість воєнізованих теренових ігор може бути різноманітною: від 1-2 годин до 1-2 діб. Усе залежатиме від ефекту, якого ви хочете досягти. І хоча жодна гра не зможе повністю відтворити труднощів, складнощів, психологічної напруги, втоми, героїзму і самопожертви учасників визвольних змагань, але уяву про все це юнаки з вашою допомогою зможуть отримати, якщо ігри, які ви їм запропонуєте, будуть добре підготовлені й матимуть конкретні і не надто легкі завдання. Сьогодні ми пропонуємо вам звернути увагу на теренові ігри, де головними героями виступають українські повстанці. Ці ігри не можна проводити поверхово, зображувати справу так, неначе достатньо комусь стати повстанцем, як уже саме це гарантує успіх. Неймовірні труднощі, які долали наші повстанці в тилу ворога незалежно від погоди, пори року, інших факторів, - ось що варто відобразити... Гартуймо наш юнацький дух! Знешкодити диверсантів Вік: 14 -17 років. Гравці: юнацький курінь. Місцевість: лісиста Приладдя: детальні мани місцевості (3 шт), компаси, набір харчів, кухонний інвентар, намети, конверт із завданням для гравців ворожої групи, папір, олівці. Тема: на територію району, контрольовану бойовими відділами УПА. проникла воро;ка група, що має завдання прийти на допомогу диверсантам, закинутим попередньо з повітря. Оскільки в районі діє сотня УПА, противник рухається обережно, зімкнутою лавою. Упівці намагаються обмежити просування противника, захопити більше полонених і отримати дані про місцезнаходження диверсантів. Завдання диверсантів – знайти місцезнаходження штабу сотні УПА І через учасників ворожої групи передати інформацію в Центр. Проведення гри: Гравці розділяються на три неоднакові за чисельністю групи: чисельно найменша виконує роль диверсантів (3-5 осіб), ворожа група (12 осіб); чисельно найбільша - сотня УПА (20 осіб). Завдання ворожій групі: Учасникам ворожої групи, що проникли на територію, контрольовану УПівцями, необхідно облаштувати свій штаб і шпиталик (10 % загальної чисельності гравців ворожої групи зображують поранених. Вони мають при собі листки з повідомленнями про характер поранення). На місці розміщення штабу І шпиталика необхідно збудувати навіси, поставити намети, надати пораненим першу медичну допомогу, зварити їжу. Виконавши все вищевказане, гравці ворожої групи відкривають конверт і знайомляться з інформацією про місце, де на них мав чекати повідомлення диверсантів. Завдання диверсантам: Завданням диверсантів є вистежити штаб УПА, позначити його на мапі і намагатися передати мапу членам ворожої групи.

73

Диверсанти виходять на зв'язок з ворожою групою, залишаючи повідомлення про стан пошуків в умовленому місці. Передати мапу ворожій групі диверсанти можуть лише в місці свого постійного сховку. Маючи відомості про штаб УПА, вони залишають в умовленому місці інформацію про свос місцезнаходження. Завдання сотні УПА: Сотник отримує повідомлення, що на контрольовану його сотнею територію закинуто дві ворожі групи, які своїм завданням мають вистежити місцезнаходження штабу УПА. УПІвці повинні організувати мережу спостереження, яка постійно підтримувала б зв'язок з командиром. УПівці ведуть розвідку дій ворожих частин і доповідають командиру, який повинен прийняти потрібне рішення. УПівцям невідомо місцезнаходження табору противника і схованки диверсантів. Отже, їх успіх залежить від хорошого знання місцевості, уміння робити правильні висновки і від пильного спостереження за рухом противника. Якщо упівцям удасться за означений час знайти сховок диверсантів, штаб ворожої групи і, головне, відібрати мапу, вони виграють. Ворожа група виграє в тому випадку, коли зуміє виконати всі заплановані завдання, знайти диверсантів, і отримавши мапу, винести її за межі території, контрольованої сотнею УПА. Увага: продумайте спосіб ведення бою і взяття в полон (попадання шишкою, зривання стрічки, використання бризкалок і т.д.). Повстанські зв'язкові Вік: 14 - 17 років Гравці: юнацький курінь. Місцевість: лісиста. Приладдя: саперні лопатки, линва, папір, олівці Тема: На території, захопленій ворогом, повстанці організували криївку, з якою зв'язкові підтримують постійний контакт. Проведення гри: Розмір території, зайнятої ворогом, чітко обумовлений на початку гри. Гравці діляться на 2 команди: ворожий загін - 20 осіб (1 командир, 2 дешифрувальники, 17 рядові бійці), група повстанців - 20 осіб (1 командир, 3 шифрувальники, 10 зв'язкових, 6 - охорона повстанської криївки). За межею території, контрольованої противником, розміщений повстанський штаб. У щтабі постійно знаходяться командир повстанців і шифрувальники. Командир пише повідомлення, шифрувальники повідомлення шифрують, зв'язкові переносять шифровки в криївку, де охорона криївки при допомозі ключа до шифровок їх дешифрує (перед початком гри учасникам потрібно прочитати гутірку про існуючі способи шифрування). Про місцезнаходження повстанскої криївки знають лише зв'язкові. Противник перешкоджає повстанським зв'язковим проникати на зайняту териюрію. Крім того, він намагаєгься розшукати і ліквідувати повстанську криївку, шлях до якої позначено найнепоммітніше (наприклад, в радіусі 100 м на певній віслані в землю де-не-де ввіткну гри гілочки). Знайдену повстанську криївку можна ліквідувати лише тоді, коли вороги мають чисельну перевагу. Але навіть при чисельній перевазі ворог повинен переходити позначений кордон криївки одночасно всім складом, тому що окремих ворожих бійців повстанці можуть у цій зоні взяти в полон. За межами зони ворог невразливий. Якщо криївці загрожує небезпека, повстанці можуть швидко перебратися в інше місце і створити новий пункт. Встановлення зв'язку між старим і новим 74

пунктом і всією сіткою зв'язкових і їхніх помічників - справа спритності, : винахідливості повстанців. Можна в старій криївці в потаємному місці залишити інформацію про нову, використовуючи знаки, не зрозумілі ворогу, або ж вислати туди зв'язкового. Про можливе місцезнаходження нової криївки перед грою зв'язковим нічого не говориться. Шифрований код треба перенести на новий пункт. Ворогу нараховується за взяття в полон зв'язкового - 2 бали, за знайдену шифровку - 3 бали, за її дешифрування - 5 балів, за захоплення коду - 10 балів за захоплення штабу зі всією постійною командою - 10 балів. Ліквідація другого штабу оцінюється так само, як і першого.

3в’язковий, що приніс в криївку депешу, отримує 7 балів, якщо повстанці отримали командний пункт - 10 балів, якщо вони зберегли шифрувалальний код 10 балів, за кожного взятого в полон - 1 бал, за кожну розшифровану інформацію - 1 бал. Перемагає група, яка отримує більше балів. Визволи полонених Вік: 12-15 років. Гравці: юнацький курінь. Місцевість: лісиста, з галявинами. Приладдя: намети, кольорові стрічки, листок ватмана або дощечка, маркер. Тема. Ворог захопив у полон кілька повстанців і ув'язнив їх у таборі для полонених. Повстанці намагаються визволити друзів і допомогти їм повернути свій табір. Пдоведения гри: На галявині - ворожий табір, де в закритих наметах сидять полонені повстанці. Ворожі охоронці маскуються на підходах до табору в радіусі 450, 300 і 150 м. До табору вони не наближаються, але можуть пересуватися в радіусі 30-50 м від місцезнаходження своєї стійки. Ворожі кордони слід помітно позначити кольоровими стрічками. Завданням повстанців є, успішно минувши мережу охоронців, проникнути в табір і визволити полонених. Полонений вважається визволеним з моменту, коли від повстанця він отримає конвері з мапою, де позначено місцезнаходження повстанського табору. З її допомогою визволений повинен прибути в повстанський табір до закінчення гри. Визволеного полоненого охоронці більше не ловлять. Кожен повстанець за один раз може звільнити лише одного ув'язненого. Полонені мають порядкові номери, у відповідності з якими і відбувається їх послідовне визволення. Необхідно на початку гри умовитися про спосіб взаєморозуміння між полоненими і повстанцями, коли останні проникають в табір. Це дозволить повстанцю не витрачати багато часу на пошук полоненого, якому надійшла черга на визволення. Справа в тому, що полонені до моменту звільнення не можуть залишати намет а, висуватися з нього, а розмови між повстанцем і полоненим забороняються. У таборі для полонених на визначеному місці, відомому всім гравцям, є дошка. На ній повстанець записує номер визволеного полоненого і час його звільнення. Після цього повстанець повертається в свій табір. Тут він знову бере конверт і намагається визволити наступного полоненого. Охоронців і ворожих патрулів повстанці можуть взяти в полон лише в тому випадку, коли вони наблизилися до табору полонених чи відійшли від своєї 75

стоянки на недозволену віддаль. Повстанець може бути взятий у полон у будьякому місці. За кожного визволеного повстанці отримують 3 бали, за кожного взятого в полон ворога - 1 бал. Ворог отримує 2 бали за кожного взятого в полон повстанця, що має конверт, і 1 бал за кожного другого полоненого. Якщо визволений повстанець не прибув своєчасно в табір, повстанська група втрачає 1 бал. Перемагає група, яка набере більшу кількість балів. Селище в оточенні Вік: 14-17 років. Гравці: юнацький курінь. Місцевість: лісиста, горбиста, зі значною кількістю лісових доріг і стежок або невеликий населений пункт. Приладдя: маскувальні костюми, одяг для переодягання, 2 прапорці Тема: Селище захоплено ворогом. На всіх прилягаючих дорогах ворожі стійки. Командир ворожого загону знаходиться в центрі селища, а його зв'язкові забезпечують зв'язок із стійкою. Повстанці висилають своїх розвідників, щоб з'ясувати розміщення стійок і місцезнаходження ворожого штабу. Зібравши повідомлення, командир повстанців приймає рішення про те, де і в який спосіб брати в полон стшкових, і розробляє стратегію захоплення командування ворожого загону. Проведення гри: Усі прилягаючі до селища дороги охороняються ворожими стійковими. Вони пересуваються в радіусі лише 100 м. Командир не може залишати свого місця, навіть якщо йому загрожує полон. Він має біля себе 2-3 зв'язкових, які виконують його доручення, тобто приносять стійковим накази і збирають повідомлення стійкових. Одначе зв'язкові не в змозі підримувати зв'язок з усіма стійками, тому окремі стійкові повинні підтримувати зв'язок між собою морзеткою. Повстанці-розвідники, з'ясувавши ворожі стійки і місце перебування ворожого командира, розробляють зі своїм командиром план подальших дій. Для збору інформації використовуйте переодягання. Повстанці захоплюють у полон ворожих стійкових так: непомітно проникнувши на територію селища, підкрадаються до стійки і, маючи чисельну перевагу, захоплюють стійкового в полон. Так само беруться в полон і зв'язкові Полонені переправляються в повстанський штаб. Ліквідований ворожий пост повинен бути відновлений. Для цього командир ворожого загону має резерв. Отримавши повідомлення про зникнення стійкових, він відсилає на їх місце нових. Дорогою вони також можуть бути взяті в полон повстанцями. Вороже командування береться в полон за умови подвійної чисельної переваги повстанців (до командування належать зв'язкові і резервісти, які знаходяться в штабі). Якщо у вирішальний момент з'ясується, що повстанці, які мали намір захопити штаб, не мають чисельної переваги, то самі стають полоненими ворога. Це правило в однаковій мірі стосується розвідників та інших повстанців, що проникли на територію селища. Гра проводиться двома чисельно рівними командами. Наприклад, ворог має ЗО гравців, з них: стійкових - 20, резерв - 5, командир і зв'язкові - 5 гравців. У повстанців рядовий склад становить 15 гравців, розвідників - 12, командир і зв'язкові - 3 гравці.

76

У кінці гри повстанцям нараховується за кожного полоненого стійкового чи резервіста 1 бал, за членів командування - по 2 бали (резервісти і зв'язкові, узяті в полон на місці знаходження командира, вважаються за членів командування). За кожного полоненого повстанця чи розвідника ворог отримує 1 бал, за переодягненого розвідника - 2 бали. Перемагає група, яка набрала більше балів. Тереновий марш “Броди” В дорогу з юнацтвом. Ч, 2 (39), квітень 1978. С. 88-89. (передрук видання куреня “Перші стежі”, 1955 р.) Марш був переведений на хлоп'ячому таборі в Іст Четгеві в дні 7.08.1954 для відзначення 10-ліття бою під Бродами. Тема маршу: Перша Українська Дивізія в приготуванні до оборони. Заложення: Сильні большевицькі піхотні й панцирні з'єднання при допомозі літунства, проломили нашу оборонну лінію на відтинку ТеребовляТернопіль, шириною понад 15 кіл. і не зустрічаючи жодного опору, швидкими маршами посуваються в наше запілля. Українська Дивізія одержує наказ негайно відійти на відтинок Броди-Золочів, приготовитися там до оборони, нав’язати сполуку з сусідніми частинами і вислати стежі далеко в передпілля, для прослідження рухів ворожих частин (для кращого переведення гри поділити учасників на дві загальні груди: «А» – більше заавансовані і «Б» – менше заавансовані; кожну групу поділити на підгрупи по 8-12 учасників в кожній; групи випустити у відступах по 20 хвилин). Потрібне: компаси, шатра, бандажі, табличка з осторогою зминованого поля, прапорці з числа азимутів, хорутовки і свистки для сигналізації, чистий листок для потвердження й оцінки, листки з текстом для сигналізації. Завдання: 1. Марш за азимутом. Довжина траси маршу 2,5 до 3 км. Дати 3-4 азимути. Вибрати кілька різних трас, яких кінцеві точки повинні бути у розміщенні 150-200 м. між собою. Кожну зміну азимуту позначити прапорцем з числом того азимута.

2. Обхід замінованого поля. В половині кожної траси дати табличку з написом: "Увага! Небезпека! 100х100 заміноване поле! Обходити 150 м. ліворуч!" Група мусить обійти це місце і йти далі за азимутом.

3. Перев’язка раненого. Група одержує наказ перев’язати пораненого міною (для «А» – перев’язка голови; для «Б» перев'язна руки). Числиться: швидкість і правильність виконання.

4. Будування шатра й кухні (для «А» – будування шатра і кухні; для «Б» – група розбиває тільки шатро). Час – макс. 20 хвилин.

5. Нав`язання сполуки з лівим і правим сусідом. Дійшовши до кінцевої точки група висилає по одному зв'язковому наліво й на право для створення зв’язку. Зв’язковий, знайшовши контрольний пункт, відповідає усно на запит про загальне положення й завдання групи, після чого дістає потвердження й оцінку відповіді та повертається до групи. Ці питання є для провірки, наскільки учасники запам’ятали свої завдання і зацікавлені грою.

6. Вислання розвідників для знайдення захованого листа. Рівночасно з зв’язковими група висилає 3 розвідників до переду на віддаль 150-200 м. з 77

завданням найти захованого листа. Найшовши листа – розвідчини сиґналгзують його текст групі і повертаються назад.

7. Сигналізація. Числиться час і докладність передання тексту (текст: «5 ворожих танків 2 км, під лісом. Посуваються дорогою в нашому напрямі»).

8. Ліквідація табору.

9. Поворот. Точкування. Точкується: пластова постава, швидкість, докладність і правильність виконання кожнього завдання. Тереновий марш у пам’ять І Української Дивізії УНА В дорогу з юнацтвом. Ч, 2 (39), квітень 1978. С. 86. Участь беруть юнаки та юначки із ступенем прихильника чи учасника. Обов’язує повний пластовий виряд.

1. Траса маршу довжиною 4-5 миль. Підбрати її так, щоби гуртки повернулися іншою дорогою.

2. Усіх учаників маршу ділимо на менші групи, 10-15 осіб в одній.

3. В половині траси ставимо контрольний пункт із завданням: а) провірити зміст наплечників; б) провірити пластову поставу групи; в) поставити три питання із історії I УД УНА (час для відповіді 10 хвилин). Питання: 1. В котрому році була створена I Українська Дивізія УНА?

2. Де в Україні і поза її межами проходили бої дивізії проти большевиків?

3. Кого знають із рядів дивізії, зокрема пластунів? Точкуємо: – час маршу групи; – пластовий виряд; – зміст відповідей. Теренова гра “Молодіжної ліги “ Харківщини Черемський П. Контроль над об’єктом «С»// Щедрик. Харків, 1994. С.

158. Всі учасники гри розподіляються на три групи (чоти): "альфа", "бета", "гама" і отримують відповідні нарукавні нашивки. За кожною групою закріплюється по двоє спостерігачів з числа старших учасників вишколу від двох інших груп. Спостерігачі передають завдання командуванню підконтрольних їм чот. Командири чот забезпечують виконання поставленої задачі. Точний час початку гри – неочікуваний для учасників і визначається командантом табору: підйом по тривозі рано-вранці. Зміст гри Оголошується при шикуванні після підйому по тривозі: "На календарі - (дата) 199... року. В сусідній державі, під контролем якої знаходиться розташована в Україні ядерна зброя, відбувся військовий заколот. В результаті рішучих дій патріотичного офіцерства України, ядерний код зараз знаходиться на нашій території. Однак внаслідок несприятливих умов дві з 78

трьох складових коду опинилися в руках ворогуючих між собою протиукраїнських угрупувань. Кожна група має лише одну складову коду – першу (другу, третю). Задача: 1. Зберегти частину коду, що знаходиться у ваших руках.

2. Заволодіти двома іншими складовими коду.

3. До ..... годин......хвилин передати ядерний код у володіння українським військовим, утримавши оперативний контроль над об'єктом «С». Текст завдання Оголошується командиром кожної чоти при шикуванні: "Враховуючи появу обставин, що зачіпають інтереси Української Нації й виходячи з необхідності захисту інтересів Нації від будь-якої загрози, наказую: 1. Групі "альфа" ("бета",...) вийти ....(дата) 199... року в точку А (В,Е).

2. Облаштувати штаб в радіусі 100 м навколо точки А (В,Е).

3. О.... год......хв. розпечатати пакет з "Особливою частиною" завдання та забезпечити її виконання." Разом з чотою у зазначені пункти вирушають спостерігачі, що, прибувши на встановлене місце, оголошують правила, яких слід дотримуватись під час гри, та слідкують за їх дотриманням. О певній годині (наперед визначеній) під контролем спостерігачів командири чот розпечатують пакети з "Особливою частиною" завдання та забезпечують її виконання. Умови гри: 1. Код дозволяється зберігати у вигляді пакету в штабному наметі, котрий не може бути переміщено із призначеного місця на інше більш ніж на 100 метрів.

2. Штабні намети ворожих угрупувань знаходяться в радіусі двох кілометрів від вашого штабу.

3. Місце розташування об'єктк «С» - головний штаб (штаб табору).

4. Гра припиняється при повному виконанні поставленого завдання або за рішенням команданта табору.

79

Теренівки на увагу //В дорогу (під ред. пл. сен. Оксани Заліпської), № 1, 2001 рік. С. 80-83. Три міни в таборі Вік: 12-14 років. Кількість: дві команди. Місцевість: ліс навколо табору. Приладдя: три «міни» – велика, середня, маленька для кожної команди Дві команди вибирають собі в лісі місця для табору, віддалені одне від одного на кілька сотень метрів. Кордони цих таборів можуть бути позначені линвою, гілками тощо. Їх охороняють сторожі, що знаходяться на відстані від кордону 100 м. Гравці, які добре володіють навичками переповзання, отримують завдання пронести міни у ворожий табір і сховати їх там. Інші гравці також повзуть, щоб заплутати сторожу супротивників, відволікти їхню увагу від тих, хто повзе з мінами. Якщо сторожа заквачить гравця протилежної сторони, той стає полоненим і зобов’язаний до кінця гри лишатися в його таборі. За кожного полоненого, взятого сторожою, його команда отримує 1 бал. Крім того, команди повинні знайти заховані міни ще й на території свого табору. Якщо вони знайдені, то противник не отримує жодного бала. І, навпаки, якщо вони не будуть знайдені, ворожа команда отримує за велику міну – 30, за середню – 20 і за маленьку – 10 балів. Перемагає група, що здобуде найбільшу кількість балів. Піжмурки вздовж дороги Вік: 11-12. Кількість: гурток. Місцевість: лісова дорога. Юнаки маскуються обабіч лісової дороги не далі 10 м від неї (залежно від того, наскільки густі лісові насадження вздовж дороги). Один з гравців через 10 хв після інших виходить на дорогу і намагається відшукати замаскованих гравців. Але за межі дороги йому виходити не можна. Коли він бачить когось, то повинен назвати його. Тоді названий учасник гри виходить на дорогу і допомагає йому в пошуках. Виграє той, хто був знайдений останнім. Гра продовжується 10-30 хв. Військовий зв’язковий Вік: 10-14 років. Кількість: курінь. Місцевість: ліс навколо табору. Приладдя: повідомлення для зв’язкового. Визначається зв’язковий і вісім юнаків, що його супроводжують. Інші учасники гри – облогові. Завдання зв’язкового – принести повідомлення в пункт, що знаходиться в облозі й віддалений приблизно на 4 км. Перед початком гри облогові займають всю місцевість і готують зв’язковому різні пастки з метою напасти на нього в зручному місці, щоб відібрати повідомлення. Зв’язкового охороняють супутники, які оглядають дороги, місцевість і попереджають його про небезпеку. У випадку, коли ескорт знаходить супротивника, зв’язковий може обійти його, але потім повинен зразу ж повернутися на дорогу (він може користуватися будь-якими хитрощами). На нейтральній території (200 м перед ціллю) зв’язкового не можна переслідувати. Той, хто з облогових вступить на нейтральну територію, виключається з гри.

80

Зв’язковий вважається переможцем, якщо він у визначений час (наприклад, за 2 год.) принесе повідомлення. Ні супроводжувачів зв’язкового, ні облогових не можна захоплювати в полон. Погоня за Чорним Вовком Вік: від 12 років. Кількість: 20 юнаків (Чорний Вовк, 4 його спільників, 15 переслідувачів). Місцевість: лісиста з пагорбами. Приладдя: хустинки. Ватажок степових авантюристів Чорний Вовк наводить страх на всю прерію. За взяття ватажка і його спільників оголошено нагороду. Вважається, що вже знайшли вігвам Чорного Вовка, але він утік й ховається в лісі, який переслідувачі добре знають. Чорний Вовк і кожен його спільник носить на голові темну хустинку. Переслідувачі теж мають хустинки, що висять на поясі. За сигналом переслідувачі починають погоню, щоб захопити Чорного Вовка. Але спільники захищають його тим, що намагаються обеззброїти переслідувачів, відбираючи у них хустинки. Захисники ватажка неприступні. Якщо переслідувачі зуміють відібрати в Чорного Вовка хустинку раніше ніж він повернеться у свій вігвам, вони виграють. У радіусі 2 м від своєї схованки вовк неприступний. Таємний відступ Вік: 12-14 років. Кількість: дві команди. Місцевість: ліс навколо табору. Одна група (15 чи більше юнаків) є групою супротивника, інші – відступаюча група. Остання має передову сторожу (не менше як 10 юнаків) і кінцеву сторожу (не менше 3 юнаків). Передова сторожа отримує наказ про відступ, де позначені кінцевий пункт та орієнтири, за якими слід відходити. У визначений час він починає виконання поставленого завдання. Через 15 хвилин після нього починає відходити кінцева сторожа, дорога якої всім знайома. Потім, через четверть години, виступає група суперників. Вона повинна перешкодити об’єднанню попередньої та кінцевої сторожі, оточити і полонити учасників попередньої сторожі. Відступаючи згідно із наказом, кінцева сторожа слідкує за рухом супротивника і попереджує про небезпеку попередню сторожу. Однак, до останнього, вона не може наближатися менше ніж на 5 м. Якщо відступаючій групі вдасться досягнути цілі хоча б із половиною від усього складу гравців, вона перемагає, в іншому випадку виграє група супротивника. Недоступні фрукти Вік: 9-14 років. Кількість: курінь. Місцевість: ліс, кущі, канави. Приладдя: яблука або інші фрукти. Фрукти підвішуються на гілках дерева так, щоб їх міг дістати кожен учасник. Двоє юнаків оберігають фруктове дерево, інші намагаються здобути фрукти. Дерево знаходиться в центрі окресленого кола діаметром до 20 м. На початку гри всередині кола не повинен знаходитись жоден учасник, крім двох вартових. Останні стоять під деревом і добре продивляються всі сторони. Як тільки вартовий побачить найближчого нападника ще ззовні кола, він голосно 81

називає його ім’я і той зобов’язаний відійти на своє початкове місце. Якщо будькому з нападників вдасться проповзти всередину кола, він може вскочити, підбігти до дерева, зірвати одне яблуко і втекти. Однак, як тільки вартовий доторкнеться до нього, юнак повинен здатися. А той, хто зірвав яблуко, повертається на своє початкове місце, віддає здобич, а сам знову вступає у гру. Переможе учасник, який здобуде найбільше яблук. Бій за воду Вік: 12-14 років. Кількість: 3 команди. Місцевість: простора, з пагорбами. Приладдя: 3 посудини з водою і 2 лассо для кожної команди, різнокольорові стрічки У джунглях три племені туземців оберігають останні запаси води і, крім цього, кожне намагається захопити воду у іншого племені. Кожне плем’я розташовується табором на визначеній місцевості. Запаси води знаходяться на середині нейтральної полоси, куди не може зайти ні один атакуючий. Воду оберігають сторожі, які постійно знаходяться всередині табора. Зовні нейтральної смуги табір охороняють два учасника з лассо. За сигналом всі три племені починають боротьбу. Кожен гравець має за поясом кольорову стрічку з паперу. Взятий у полон віддає свою стрічку переможцю і біжить у свій табір, щоб отримати у вартового нову. Учасник гри, який здобув 10 стрічок одного кольору, йде до сторожі табору (де стрічки того ж кольору) за посудиною з водою. На цьому шляху на нього ніхто не може напасти. Але як тільки він вийде з територї табору, то може бути взятий у полон гравцями, які мають лассо, і таким способом повертають воду назад. Правда, перед тим, як його обхопить лассо, він може передати посуд з водою юнаку по команді. Перемагає плем’я, яке до кінця гри має води (здобутих посудин) більше ніж інші. Порятунок отамана Вік: 10-15 років. Кількість: курінь. Місцевість: будь-яка. Приладдя: два листи. Отаман розбійників перебуває під вартою. Спільники вирішили будь-якою ціною його звільнити. Одна команда гравців – королівські гінці, інша – розбійники. Гінці мають завдання: принести з королівського палацу у в’язницю наказ про страту. Розбійники мають будь-яким чином цьому перешкодити. Розбійники сховалися вздовж дороги, що веде від палацу до в’язниці. Коли розбійник торкнеться будь-кого з гінців, останній повинен зупинитися і дозволити себе обшукати. Якщо у гінця не знайдено наказу, його відпускають. У випадку, коли наказ знайшли у гінця, останній повинен передати його розбійникам. За умовним сигналом всі розбійники збираються в своєму таборі, який розташований на півдорозі між палацом і в’язницею. Тут наказ про страту замінюють на розпорядження про помилування, яке розбійники намаються принести у в’язницю. Між тим, гінці просуваються ближче до в’язниці й тепер, в свою чергу, хочуть заволодіти листом розбійників. При цьому вони діють таким же способом, 82

як і розбійники. На відстані 100 м від в’язниці вже нікого не можуть обшуковувати. В ході гри групам приходиться декілька разів змінювати свої завдання. Гра продовжується до тих пір, поки одна з команд зуміє переправити лист у в’язницю. Успіх гри залежить від навичок гравців вміло маскуватися. Боротьба за скарб Вік: 9-13 років. Кількість: курінь. Місцевість: ліс з пагорбами. Приладдя: прапорці. Потрібно чітко визначити кордони місцевості, на якій будуть ховати скарби (як правило, один або декілька прапорців); для обох команд помічаються прикордонні лінії. За сигналом кожна команда ховає свій скарб. За наступним сигналом сторони починають взаємний наступ. Завдання кожної групи: у визначений час знайти скарб супротивника, принести його в свою зону і одночасно завадити супернику заховати його скарб. Атакуючі маскуються, повзуть, переховуються. Якщо юнака впізнають і назвуть на ім’я, він вважається взятим у полон і вибуває з гри. Переможе та команда, яка після гри набере найбільше балів. За кожного полоненого - 5 балів, за скарб - 20 балів, якщо у скарбі більше одного прапорця, то за кожен ще 10 балів. Тереновий марш “Мандрівка по Криму і Причорноморю” Із видання КПС у США "Юнацькі ігри", автор пл. сен. Н. Соневицька// Юнак. Ч, 4 (175), квітень 1978. С. 18 Марш призначений для більшої кількости учасників, яку треба поділити на дві групи: А. менше заавансовані, Б. більше заавансовані. Кожну групу поділити на гуртки. Гуртки випускати з одного місця що 10 хвилин. Група А мандрує по Криму, група Б по Причорноморській низовині. Обі групи зустрічаються в Перекопській шийці. Група А. Юнаки йдуть за знаками аж до Херсонесу (по дорозі дати листи-шифри або інші завдання з пластових вмілостей). Минають такі міста: Керч, Федосію, Алуш-ту, Ялту, Херсонес. (Назву кожного міста видрукувати на твердій тектурі і подати короткі відомості про нього. Напр. "Керч" — головне місто на керченському півострові. Осередок продукції заліза, центр рибної промисловосте Криму.) У Херсонесі захований лист, який дає вказівки, щоб іти на північ через Симферопіль до Перекопської шийки. Тут кожний гурток відповідає на питання запитника — питання зв'язані із морською тематикою маршу. Напр.: Як називається столиця Криму? Де лучиться Кримський півострів із суходолом України? Група Б.

83

Юнаки йдуть за знаками до Ґалацу. По дорозі лист. У Ґалаці другий лист із вказівками, як іти до Одеси за азимутом. Між Ґалацом і Одесою минають Білгород. В Одесі третій лист. Далі минають: Ольвіопіль, пороги Богу, Миколаїв. Приходять до Перекопської шийки. Усі міста виписані із поясненнями, як у групі А. У Перекопській шийці відповідають на питання запитника. Завваги: Обидвом групам дати по дорозі виконувати різні завдання і з пластових вмілостей, як картографія, орієнтація, перша допомога. Трасу і азимути треба визначити перед маршем. Тереновий марш у літньому таборі Із пластових занять.// Юнак ч. 6-7 (177-178) червень-липень 1978. С. 13. Звичайно при кінці кожного літнього пластового табору відбувається довша мандрівка чи лише марш для випробування знання юнацтва в терені і для фізичної заправи. Часто також саме цю мандрівку або марш укладають самі юнаки чи юначки, які також на цей час перебирають провід табору. Це вже майже "традиція" у пластових юнацьких таборах. Однак не завжди юнаки/чки знають, як це робити, і тому подаємо їм на зразок один з характеристичних способів проведення теренового маршу з книжечки п. н. "Виховні ігри і теренові марші", що була видана для вжитку впорядників. Цього року, коли ми проводимо всі зайняття під знаком 60-річчя Української Державности і таке гасло проголосила Головна Пластова Булава, таку тему повинен мати також тереновий марш чи мандрівка. Тема теренового маршу: Бій на Маківці. Пояснення: Маківка — гора у Високому Бескиді (Карпати), місце боїв у першій світовій війні 29.4–2.5.1915 року. Перша перемога українських збройних сил — Українських Січових Стрільців над російськими військами. Бій на Маківці підніс дух української спільноти, поширив інформації про УСС і українську визвольну боротьбу серед чужинців та став символом зусиль українців для створення своєї держави. Маківка була місцем щорічних поминок на могилах 47 поляглих УСС і відомих теренових маршів пластунів (м. і., брав у них участь Роман Шухевич — пізніший генерал хор. УПА — Тарас Чупринка). Завдання маршу: а) марш за азимутом; б) рисування шкіцу терену; в) відповіді на питання, зв'язані з темою маршу; г) поворот післанців до табору. Проведення: Групу ділимо на гуртки і випускаємо їх відступами що 15 хвилин. До а) траса 3 до 4 милі. Даємо 4 до 5 азимутів. Кожну зміну азимуту позначаємо прапорцем з числом азимуту. Траса і азимути повинні бути заздалегідь точно вичислені й уставлені. Мета повинна бути в терені з відкритим передпіллям.

84

На прапорцях при змінах азимуту подавати місцевості, якими йшли частини УСС у Карпатах у часі весняної офензиви проти московських військ: Воловець, Сколе, Болехів з дальшим напрямом на Калуш — Галич. До б) Дійшовши до мети, кожний учасник рисує шкіц терену в даному напрямі. Час виконання 25 хвилин. До в) Кожний учасник відповідає письмово на питання, пов'язані з темою маршу. Час виконання 15 хвилин. Питання: 1. В котрому році і проти кого відбулася битва на Маківці?

2. В котрому році були створені УСС і хто з визначних пластунів був у їх рядах?

3. Вичислити назви місцевостей, де відбулися знані бої УСС.

4. Якими прикметами повинен відзначатися український вояк? До г) Гурток висилає одного або двох післанців з усіма шкіцами і відповідями до проводу табору. Історичне завдання маршу – розвідча група сотні УСС дістала наказ розвідати ворожі становища та силу вогню на Маківці. Точкувати: – час маршу (від хвилини вимаршу групи до її приходу), – пластову поставу групи, – пластовий виряд, – відповіді. Теренова гра в місті? О.К. (Ольга Кузьмович). Із пластових занять// Юнак. Ч. 16 (134) жовтень 1974. С. 13 Вже не один раз, коли придумуємо нові ідеї зайнять для юнацтва, наша подруга Леся зі сантиментом згадує часи, коли вона була юначкою і "як цікаво було проводити Листопадовий Змаг на вулицях Нью-Йорку..." Розуміється, сьогодні, в 1974 р. кожний виховник і кожні батьки зжахнуться на таку згадку. "Ви ж хіба не думаєте поважно, що можна щось такого робити тепер???" Справді, місто Нью-Йорк, а особливо околиця Пластового Дому, це ж найнебезпечніша дільниця метрополії світу — а вже в інших пластових станицях, то ходять просто "легенди" про небезпеку Нью-Йорку. Знаємо, наприклад, що батьки з Чікаго висилають своїх дітей до пластових таборів на сході лише літаком до Олбані — щоб тільки оминути горезвісний Нью-Йорк. Отже як тут і думати про можливість якоїсь теренової гри чи змагу на терені такого міста? А тимчасом недавно американські часописи Нью-Йорку подали обширнии та цікавий опис "теренової гри" американських "експльорерскавтів" у ньюйоркських підземках (виділення наше – ред.). У грі взяло участь 160 юнаків і юначок групами тю чотирьох, які мали в двох-трьох годинах переїхати за вказівками відповідні частини Нью-Йорку в якнайкоротшому часі. Кожна група дістала свої доручення в коверті на "старті" гри з поданням, на яких станціях підземки вони мають бути та звідкіля і куди мають заїхати. У деяких місцях треба було одержати підпис службовця на станції як доказ, що група там 85

була. Гра вдалася дуже добре, як описує преса, і нікому з учасників, дівчат і хлопців, нічого не сталося, а багато з них навчилося неодне про Нью-Йорк та його підземки. Отже щось таке можливе навіть у 1974 році! Ми ніяк не хочемо юнацтво Нью-Йорку намовляти на таку ескападу, але Нью-Йорк — це лише одна пластова станиця, а їх багато і в США і в Канаді, Австралії чи Брітанії. Чому отже іншим не спробувати подібної теренової гри чи змагу в місті? Це не мусить відбуватися точнісінько, як робили американські скавти. Можна вжити поруч підземок або замість них автобуси, ровери чи тільки власні ноги. Орієнтація в місті, в якому живемо, для юнацтва так само потрібна, як орієнтація в лісі, а ми, прив'язані до все тих самих засобів юнацьких зайнять, відбуваємо не більше як 2 теренові ігри в році, і то завжди на "Святі Весни" та в таборі, а вони такі до знудження подібні... Тереновий змаг - перевірка знань (для прикладу) З матеріалів МВТ «Школа булавних» Час проведення: 1 год. 30 хв. Учасники: 3-4 стежі Тереновий змаг - це 8 точок, на які стежі вирушають з компасом, кожна учасниця також повинна мати ручку чи олівець. Стежі стартують з одного місця з інтервалом в часі - 10 хв. На старті кожна стежа отримує однакову картку рис.1 , де вказано час старту, число стежі, та маршрут змагу - азимути кожної з точок. Також слід наголосити, що враховується загальниий час проходження стежею всіх точок. Рисунок 1. - Приклад маршруту стежі Маршрут стежі ч. 1 “Літні зорі” Старт 1510

1 точка 158 ° підпис

2 точка Пд підпис

3 точка 34 ° ...

4 точка 67° ...

5 точка 190 ° ...

6 точка Сх ...

7 точка 245 ° ...

8 точка 45° підпис

Фініш 32° час

Приходячи на точку стежа дає свій маршрут людині на точці (інструктору точки), що ставить свій підпис, незалежно чи вірно стежа прийшла на точку чи помилилась. Кожний інструктор точки повинен мати записник, ручку для точкування учасниць.

1 ТОЧКА - Піонірка Між двома деревами натягнуто линву на рівні очей, на линві висять картки формату А-5, на яких зображено ребуси. Ребуси - це назви вузлів. У інструктора точки є линви і бруски. Стежа приходить на точку, розгадує ребуси (розгадки інструкторові не називає), бере линви і завязує відповідні вузли, складаючи їх під відповідною карткою. Виконавши чи не виконавши завдання стежа вирушає за маршрутом на 2 точку. Потреби:  линва, щоб натягнути між деревами;  линви, довжиною 0,5 м, для вузлів;  бруски для вузлів; 86

 картки з ребусами (додаток 1),  записник, ручка. Точкування: після того, як стежа пішла на 2 точку інструктор перевіряє чи вірно виконане завдання - завязані вузли, розвязує їх, точкує кожну учасницю, враховуючи: знання, співпрацю, ініціативу.

2 ТОЧКА - Картографія Інструктор точки роздає картки (рис.2) кожній учасниці і просить вислухати допис про мандрівку гуртка N. Під час прочитання допису учасниці замальовують ті топографічні знаки, про які йдеться в розповіді. Інструктор читає повільно, два рази. Після виконання завдання уасниці здають картки інструктору точки і біжать на іншу. Потреби:  картки;  текст з дописом (додаток 2);  записник, ручка. Точкування: інструктор точкує кожну учасницю перевіряючи кількість знаків, чи вірно вони зображені, чи дотримувались учасниці правил чесної гри. Рисунок 2. - Картка учасниці для перевірки знань з картографії.

1

6

11

16

21

2

7

12

17

22

3

8

13

18

23

4

9

14

19

24

5

10

15

20

25

3 ТОЧКА - Перша допомога 1 варіант - Інструктор точки імітує відкритий перелом ноги. Стежа повинна надати першу допомогу і відтранспортувати потерпілого ( 15 м ) до “лікувального закладу” - дерево від якого стежа вирушає за маршрутом на наступну точку.

2 варіант - Інструктор точки “знепритомнів від сонячного удару”. Потреби: 87

 матеріал для імітації (сокира, що лежить збоку, “кров” на нозі, ін.);  записник, ручка. Точкування: інструктор точкує учасниць за критеріями: знання, ініціатива, співпраця в групі.

4 ТОЧКА - Сигналізація(морзетка) Інструктор точки роздає кожній учасниці картку із завданням - записати Морзеткою перший, другий чи третій куплет з Пісні ШБ (З далеких стежок за стрілками завзяття ...). Після виконання завдання учасниці віддають свої картки інструктору. Потреби:  картки;  записник, ручка. Точкування: точкується кожна учасниця за вірно виконаним завданням.

5 ТОЧКА - Природознавство На точці стежа отримує картку (рисунок 3) і конверт на картці напис ШКОЛА БУЛАВНИХ. Учасницям слід знайти лікарські рослини, назви яких починалася б з відповідної літери. Знайдену рослину кладеться в конверт, а на картці навпроти букви пишуть назву рослини, і від чого вона є корисною. Якщо на певну букву рослини не знайдено, то слід просто записати лікарську рослину на цю літеру і від чого вона. Коли завдання виконане стежа передає конверт і картку інструктору точки і вирушає на 6 точку. Рисунок 3. - Картка для перевірки знань з природознавства. Ш К О Л А Б У Л А В Н И (б-яка л-а) Х

що шипшина кропива дводомна обліпиха лопух справжній арніка гірська барбарис звичайний

від чого хвороби печінки, нирок, сечового міхура при загоюванні ран, хворобі нирок, ревматизмі, облисінні при опіках, відмороженнях, екземах сечо-, потогінний, при подагрі, каменях у нирках печінці замість йоду при пораненнях, жовчогінне, збуджуює ЦНС і т.д.

Потреби:  картка;  великий конверт або файл;  записник, ручка. Точкування: учасниці точкуються за знаннями, ініціативою, співпрацею в групі, вся стежа - за вірно виконаним завданням.

88

6 ТОЧКА - Куховарення Кожній учасниці стежі роздається картку з одним із завдань скласти меню та розбивку харчів для: - дводенної курінної мандрівки (20 осіб); - одноденної літньої гурткової мандрівки в гори (7 осіб); - дводенної зимової курінної мандрівки (20 осіб); - одноденної зимової гурткової мандрівки (7 осіб). Після виконання завдання картки залишаються в інструктора. Потреби:  картки;  записник, ручка. Точкування: інструктор точкує кожну учасницю за критеріями: знання, новизна.

7 ТОЧКА - Самозарадність Стежа повинна закипятити воду. Точка виконується мовчки усіма членами стежі. Потреби:  сірники, для кожної стежі по одному;  горнятко;  записник, ручка. Точкування: інструктор точкує учасниць за критеріями: виконання завдання, ініціатива, співпраця в стежі, час.

8 ТОЧКА - Сигналізація (семафор) Інструктор точки роздає кожній учасниці чисту картку, просить усіх розташуватись окремо, і за допомогою семафору дає завдання: “Напишіть Пластовий Закон”. Учасниці виконують завдання і картки віддають інструктору точки. Потреби:  картки;  прапорці;  записник, ручка. Точкування: інструктор точкує кожну учасницю за критеріями: знання, час виконання завдання, дотримання правил чесної гри. Після останньої точки стежа йде на фініш, де здає картки-маршрути, в яких проставляється час закінчення змагу і за підписами інструкторів перевіряється, чи стежа вірно пройшла маршрут. Визначення переможців: - серед стеж - та, яка найшвидше пройшла всі точки, не помилилась з азимутами, вірно виконала групові завдання.

- серед учасниць - та яка набрала найбільше точок в індивідуальному точкуванні

89

Додаток 8 Войцех Сліверський, Харцежські ігри і забави, Краків, 1990 ЯК ПІДГОТУВАТИ ТЕРЕНІВКУ? Проект теренової гри складається із: - визначення мети; - створення більш детальних завдань для реалізації мети; - створення фабули (пристосування мети і завдань до зацікавлень пластунів); - вибір відповідного часу; - вибір території; - визначення часу гри; - обмеження реквізитів до мінімуму; - правила, сигнали та суддівство. Проект гри потрібен для організатора, а не для пластунів. Елементи проекту становлять бланк, який заповнює організатор, використовуючи знання про умови та вміння учасників. Так само конструкційна схема є готовою і практичною моделлю гри. У схемі кожної гри вирізняємо: - підготування; - правила; - обговорення передбачуваного плану дій; - проведення; - обговорення або закінчення гри. Підготування містить задум проведення гри, назву, визначені завдання та фабулу. Важливим є брак мети. Мета у грі є важливою для інструктора, для пластунів достатнім є пояснення мети у формі завдання. Воно повинне бути коротким і доступним для реалізації, відповідним до фізичних і психічних можливостей пластунів. Зміст завдання і фабула повинні заохочувати до дії інтелектуально і емоційно. Правила у формальний спосіб переносять подані завдання на гру – боротьбу команд або ж окремих осіб. Приписи повинні містити межі терену, час гри, сигнали початку перерв, спеціальних дій та закінчення, умови дозволеної боротьби і способи оцінки дій, що мають остаточний вплив на результат гри. Вони повинні бути зрозумілі та чіткі. Організатор подає передбачуваний план у розмові з пластунами. Також він додає певні можливі ходи, цінності, коригує правила. Це може бути момент пробудження уяви пластунів, замисленням над вибором найкращих способів виконання завдання, яке перед ними повстало. Потім відбувається проведення гри і її завершення. Останнє містить у собі обговорення і результат. В обговоренні голос мають організатор, суддя і пластуни. Останні часто зачіпають спірні питання, порушення інших, що впливали на їхні дії і подають власні способи виконання завдань. Суддя розповідає про спостереження за командами пластунів. Організатор обговорює цілість гри, подаючи переваги і недоліки її перебігу, пояснює спірні питання і вказує переможця.

90

У техніці створення теренової гри істотну роль відіграє ціль, заради якого її проводимо, а також завдання, надані пластунам для виконання, та пристосування фабули до зацікавлень, відповідних до віку пластунів. Досвід інструкторів підтверджує факт, що результати праці отримаємо лише тоді, коли теренові ігри проводитимемо систематично і за продуманим наперед, але весь час коригованим планом, а також, коли кожна найдрібніша вправа, гра і забава будуть відповідно підібрані та опрацьовані. У кожній грі дуже важливим і вирішальним є момент зацікавлення пластунів. Чим краща гра, тим більш вони є заангажовані.

-

Приладовими цілями гри можуть бути: ознайомлення з тереном; орієнтування в терені; наука самостійного і групового орієнтування, руху в терені; здолання теренових перешкод; посилення і формування сміливості; адаптація до праці і незручностей; створення настрою на початку табору тощо.

-

Інші цілі – це: здолання страху темряви; вправи для вдосконалення органів чуття; переховування і пошуки; підслухування; підкрадання; пошук різних сторін світу за допомогою різних способів; охорона; відчитування шкіців; користування мапою тощо. Організація теренівки нерозривно пов’язана із вибором чи становленням

мети. Зацікавлення пластунів допомагають виховнику підібрати завдання. Без знання психології молоді ігри вибираються і вигадуються навпомацки. Беручи під увагу її зацікавлення, інструктор підбирає у завданнях такі теми, які швидко діють на уяву пластунів і змушують їх у приємний для них спосіб, до виконання поставленого перед ним завдання, що дорівнює осягненню цілі. Опрацювання гри може йти: - у напрямку використання знаних теренових вправ; - у напрямку опрацювання власних вправ і методик всестороннього розвитку пластунів. Переважно головним і єдиним суддею є організатор гри. Винятково, у деяких вправах можна розраховувати на допомогу пластунів. Метою суддівства є звернення уваги на відповідний, згідний із правилами перебіг зайняття, а також признання перемоги. Варто звернути увагу, щоб перемога у грі не була результатом здобуття балів, а перемогою – здобуття реальної переваги (вправності) у дослівному 91

значення. Втрата людей, території, певних предметів, здобич – це важливі чинники перемоги у тереновій грі. До справ, пов’язаних із суддівством належить теж обговорення дій команд. Робимо це після закінчення гри. Протягом гри суддя нотує відхилення і порушення, але не припиняє своїми заувагами її перебігу. На це буде час у кінцевому обговоренні. З виховних поглядів варто уникати вислову "останнє місце". Воно надто негативно впливає на найслабших пластунів у групі. ТЕРЕНОВІ ІГРИ НА ТАБОРІ Битва таборів Кількість учасників і місце: 2 пластові табори на відстані 1 км. Час: доба. Коменданти таборів домовляються про час гри (наприклад від 18.00 12 липня до 18.00 13 липня). Метою гри є утримання у готовності обох таборів, можливість проявити уміння підкрадання, прокладання і патрулювання, а також психічною стійкістю та відвагою. Обидві сторони повинні: - якомога більше знати і чути про дії противника та життю в його таборі; - провести якомога більше вчинків дратуючих супротивника; - не дозволяти проникати у працю і життя власного табору та попередити будь-які таємні дії противника всередині власного табору. Противник дається знати на таборі, залишаючи малюнки та надписи, або ж залишені кольорові прапорці. Дії визнаються вдалими, якщо противник не знає, коли їх виконано і хто їх учинив. Напади із використанням переважаючої сили – заборонені. Коменданти, щоб не допустити ворога не територію табору, облаштовують оборону табору, організовуючи стійки та патрулі, які можна оминути лише непомітно. Зауважені розвідники повинні повернутися. Якщо ж патруль наштовхнеться на противника, не починає битви. Метою гри є спостереження за діями противника і приховання власних, а не боротьба і забирання у полон. Успіх гри залежить від доброї організації таборів. Після закінчення визначеного часу надходить пора підсумування (підрахунок, скільки разів одна сторона була на таборі непоміченою у іншої). Від цього залежить перемога однієї з команд. Підглядання за табором Кількість учасників: 3-6 п’яти-шестиособових команд. Місце: табір. Час: 30-45 хв. Патруль вирушає до сусіднього табору, підглядаючи дії, які виконуватимуть його учасники. Завдання ускладнене, оскільки навколо табору можуть бути розставлені стійкові (біля 5 вартових, в залежності від терену). У певному часі на таборі учасники виконують різні дії, це може бути складання наплічників у одному місці, прибирання, розпалювання ватри тощо. Завданням учасників є слідкування, хто, коли і що виконує на таборі. Після спостережень (15-30 хв.), повертаються і пишуть звіти про те, що побачили.

92

Вартові виводять із гри патрулі розвідників криком "Стій!", коли вони наближаються до них на докладно визначену відстань. Перемагає патруль, спостереження якого будуть найбільш детальні. Бажано наступного разу змінити ролі щоб дати можливість реваншу. Підкрадання до штабу Кількість учасників: 2 команди по 8-12 осіб. Місце: місцевість різного типу. Спорядження: прапорець, хустинки, шарфи. Одна команда у визначеному місці створює штаб. У його центрі встромляє прапорець, а навколо розставляє вартових. Інша команда, знаючи орієнтовний напрямок, у якому може знайти ворога, має завдання знайти штаб, непомітно пройти повз охоронців і дійти до прапорця. Протягом цілої гри кожен учасник носить хустинку кольору своєї команди. Вартовий може брати полоненого, якщо точно знає, де знаходиться підступаючий противник. Якщо побачить його каже "Стій! Я тебе бачу, ти за поваленим деревом". Викриті залишаються на своїх місцях, на знак виключення із гри сідають і знімають хустку. На свисток організатора, який свідчить про закінчення гри, усі учасники йдуть на збірку до місця, де був штаб. Підступаюча команда перемагає тоді, коли хоч один із її учасників дійде до прапорця. Крізь територію ворога Кількість учасників: 2 однакові команди по 15-20 осіб. Місце: територія 800Х200 м. Час: 45-60 хв. Одна з команд охороняє територію, інша прокрадається, щоб дійти до визначеного пункту на відстані біля 500 м. Спостерігаючі діють лише на визначеній території. Як вороги, так і охоронці можуть брати один одного у полон за умови, що вони мають кількісну перевагу. Виключення із гри наступає після дотику (досить, щоб торкнувся хтось один). Яка команда виключить більше противників – перемагає. Хто викраде прапорець? Кількість учасників: 2 однакові команди по 15-20 осіб. Місце: ліс. Час: 45-60 хв. Спорядження: 4 прапорці, хустинки Команди відходять на відстань 500-700 м, створюють ворожі табори. В центрі свого табору, на помітному місці поміщають прапорці. Охороняють їх три 2-особові групи на відстані кількадесяти метрів від табору. Вартові на відміну від решти членів команди, завданням яких є викрадення прапорців противника, позначені хустинками. Кожна із команд висилає своїх розвідників з метою здобуття прапорців. Розвідники, коли перетинаються, розходяться байдуже. Ловлять лише охоронці. Розвідники підкрадаються, оминаючи охоронців. Кому вдасться дійти до ворожого табору, забирає один із прапорців і намагається повернутись через лінію 93

охорони на територію свого табору. Коли його зловить охорона, віддає прапорець, який охоронець заносить на свій табір. Зловлені не можуть знову шукати прапорець. Перемагає та команда, яка вкраде прапорець. В залежності від кількості учасників, повинна бути різна кількість суддів. Вони слідкують за перебігом гри і пильнують, щоб учасники дотримувались усіх правил. Пошуки свистуна А. Сидячого на місці. Б. Змінюючого місце. На малому, відкритому терені усі, хто підслуховує, зав’язують собі очі. На більшій території чи вночі гра відбувається без зав’язування очей. Перемагає той пластун, який першим зловить свистуна. С. Розшукуваного патрулями. Три патрулі мають свистки з різним звуком, ховаються чи втікають від трьох патрулів, кожен з яких наздоганяє лише один із них. Втікаючі патрулі повинні знати наперед визначений час втечі та місце, де ховаються після останнього свистка. Наздоганяючі повинні знайти належний патруль. Після вдалих пошуків відбувається обмін ролями. Для кожного втікаючого патруля потрібно визначити інший напрямок утечі, щоб не помилитися і не ускладнювати погоні. Підслухування розмов Курінь ділимо на два ряди, які розставляємо у лежачій позиції один навпроти одного на відстані 8-20 кроків. Один ряд (пластуни лежать на відстані 28 кроків один від одного) подає з одного кінця на інший будь-яке речення так, щоб його детально повторили на протилежному кінці ряду. Інший ряд, який лежить навпроти, на таких самих відстанях намагається почути і відтворити розмову. Потім учасники обмінюються завданнями. Прокладання до табору Виставляємо стійку з половини пластунів на збірці перед теренівкою навколо щогли з прапором, яка є центральним пунктом табору. Вартові не можуть знаходитися ближче, ніж 100 м (або кроків) до прапора і 20-30 кроків один від одного, в залежності від території. Чим більш відкрита територія, тим більші повинні бути відстані між вартовими. Варто їх розставити так, щоб була можливість проходження до табору (пластуни тоді будуть більш зацікавлені грою). Вартові не повинні змінювати місць, натомість повинні добре замаскуватися і пильнувати територію табору. Помічений ворог вважається убитим. Розвідники підходять до табору із різних боків. Окремим пластунам відводимо окремі частини території. В такий спосіб після гри (потрібно визначити її тривалість і дати сигнал завершення) можна перевірити, чи стійковий справді бачив розвідника. Бали для своєї команди здобуває: - кожен розвідник, якому вдалось прокрастись непоміченим; - кожен розвідник, якому вдалось помітити замаскованого стійкового;

94

- кожен вартовий, який зауважив і розпізнав розвідника. Розвідник може розпізнати кількох вартових, не будучи поміченим жодним із них. Підкрадання повинні відбуватися у майже цілковитій тиші. У випадку двостороннього викриття, розвідник залишається у грі і може змінити місце (без зміни власної території) підходу, а стійковий – місце переховування. Така зустріч не точкується. Перехід дороги під охороною Кількість учасників: 2 однакові команди по 15-20 осіб. Місце: лісиста місцевість з 100-200-метровим відрізком дороги. Час: 20 хв. Одна команда охороняє дорогу, інша має завдання продертись крізь охорону і дійти до місця збірки на іншому боці дороги. Охороняючі, в визначеній зоні, наприклад, 10 м з обох боків дороги, можуть ловити ворогів, торкнувшись їх рукою. Спірні випадки вирішують раніше визначені судді. Якщо у визначеному часі хтось не дійде до місця збірки, вважається полоненим. Після закінчення гри обмінюємося ролями. Команда, що стерегла дорогу, тепер повинна прокрадатись через неї. Потім порівнюємо, яка з команд отримала кращий результат, тобто зловила більше переходячих через дорогу пластунів. Приховане послання Кількість учасників: 3-5 кількохособових однакових команд. Місце: ліс. Час: 30-45 хв. Спорядження: приладдя для писання, свисток. Кожен учасник пише на папірці назву своєї команди з коротким посланням. Ведучий попереджає, що у випадку небезпеки (сигналу свистком) потрібно буде її сховати і запам’ятати те місце. Але потрібно так ховати папірець, щоб цього не помітили інші учасники гри. Натомість сам учасник намагається помітити, де ховають свої папірці інші учасники. Так учасники приховують свої послання, а одночасно підглядають за іншими, не виказуючи місця переховання власних послань. Після сигналу небезпеки і приховання послання, учасники повертаються на початкове місце. На наступний сигнал, що означає закінчення небезпеки швидко повертаються по свої та чужі послання, якщо зуміли зауважити, де вони приховані. За кілька хвилин ведучий робить збірку. За принесене власне послання команда отримує 1 бал, за послання противника – 2 бали. Сума балів визначає, хто переміг. Криївка Кількість учасників: 2 однакові команди по 10-15 осіб. Місце: лісистий терен. Час: 45-60 хв. Спорядження: хустинки. На визначеній території у зручному для переховування місці одна команда влаштовує криївку. Інша команда (може бути більша за чисельністю) буде 95

прокрадатися крізь небезпечну територію. Пластуни із цієї команди мають вдягнені хустинки. Вони знають, що десь переховується противник, але не знають точно місця, тому намагаються бути непоміченими (протягом маршу висилають наперед розвідників). Коли розвідники помітять криївку, повідомляють свого керівника. Він вирішує – йти далі чи повертатись і спробувати пройти іншим шляхом. Також їх противники, знаючи про наміри своїх опонентів, можуть влаштувати криївку у іншому місці. Якщо учасник команди, що прокрадається, знаходитиметься на відстані 10 кроків від охоронця і буде затриманий криком "Стій!", знімає хустинку і виходить із гри, повертаючись на наперед визначене місце. У випадку, коли щонайменше троє пластунів дійде до місця призначення, перемагає команда, що прокрадалась. У протилежній ситуації переможе команда, що влаштувала криївку.

96

Додаток 9 ТЕРЕНОВІ ІГРИ ДЛЯ НОВАЦТВА Теренова гра — особливий вид пластового заняття. Це є рольова або сценарійна гра, яка відбувається на відкритому терені за чіткими правилами. Всі ігри відповідають леґенді табору і конкретно темі дня, в який вони проводяться. Тому зразу у перші дні, коли діти входять в леґенду, наприклад, отримують таборові імена (квіти, метелики, ельфи, мандрівники по стародавньому світі, і так далі), вони беруть участь в іграх під цими іменами. Правила ігор ускладнюються протягом табору. На початку це є звичайне індивідуальне або ройове шукання, ознайомлення з територією і уникання нечисленних казкових перешкод (найкраще, коли виховники відіграють їх роль, щоб можна було корегувати динаміку гри і одночасно слідкувати за виконанням всіх правил). На другому етапі проводяться ігри на здруження і виконання простої спільної дії. І лише під кінець табору можна давати ігри, які потребують від дітей продуманої стратегії, взаємодії між командами новаків. Перша теренова гра має також дуже важливе значення для загального ознайомлення новацтва із запланованою програмою табору (див. ігри «Карта стародавнього світу» та «У володіннях феї»). При поясненні таборовикам правил гри не слід забувати про казкові елементи і про те, що і заборони та обмеження можна сформулювати відповідно до леґенди. Не обов’язково впроваджувати в гру всі запропоновані ролі. Якщо кількість учасників невелика, вам достатньо буде і двох «антигероїв», щоб активізувати новацтво і зробити гру динамічною. Якщо ж учасників достатньо багато, можна додавати ролі, інакше гра проходитиме мляво, бо частина дітей не матиме ніякого заняття. Подаємо зразки теренових ігор, які були підготовані відповідно до леґенди і програми крайового мистецького табору в Україні різних років. Сюжети ігор можна модифікувати відповідно до конкретних потреб. У цій публікації запропоновано різні варіянти пояснення ігор — спрямовані як до дітей, так і до виховників. Теренова гра «Карта стародавнього світу» Казка і хід гри Щоб вирушити у незвичайну мандрівку Стародавнім світом, для початку нам потрібно мати карту, щоб знати, куди йти, і годинник, щоб ми завжди могли бачити, як далеко в часі знаходилась та чи інша культура. Звичайний годинник не підійде, бо він показує години і хвилини, а ми подорожуватимемо на тисячі років назад. Отже, будьте уважні: по цілій території табору є заховані різні частинки карти і частинки годинника, вони можуть бути на деревах, під кущами, в траві їх потрібно відшукати. За свистком розходимось, а після довгого свистка збираємось в місці, звідки розійшлись, всі разом, щоб скласти карту та годинник. Під час пошуків будьте обережні, аби не попасти в Часову яму (туди затягають жителі Часової ями). Ті, хто там побуває, стають Байдиками, вони вже не можуть бігати і шукати частинки, а лише сидять і чекають, поки їх хтось врятує. Тільки ваша дружність може перетворити Байдиків знову на новаків і нова97

чок. Робиться це так: двоє новаків, що мають картки «Сміхі-хі-хі», беруться за руки і кажуть: «Тік-Так», а Байдик має відповісти: «Тільки так». Картки «Сміхі-хіхі» можна отримати у Володарів часу, якщо ви зголосите їм добре діло, яке можна зробити на таборі. Навіть коли у вас є картка «Сміхі-хі-хі», вас можуть упіймати жителі часової ями і зробити Байдиком. Звільнитися можна тільки за допомогою друзів. Частинки карти виглядають так (потрібно показати), частинки годинника так, картки «сміхі-хі-хі» так. Ой, а це жителі часової ями: Забудьки, Розкидачки, Схлипи і Нюні (перед початком гри варто потренуватися визволяти одне одного в колі, наприклад, як в грі «Вікінги»). Виряд Заховані по терені: а) частинки карти Стародавнього світу б) частинки спеціяльного великого годинника, на якому можна показувати тисячоліття У Володарів часу картки «Сміхі-хі-хі», папір і маркери. Ролі Новаки і новачки. Жителі Часової ями (Забудьки, Розкидачки, Схлипи і Нюні) — виховники, які квачать дітей; вільно пересуваються по терену, але мають визначене місце, де тримають полонених (Байдиків). Володарі часу — виховники з ковпаками, які дають дітям картки «Сміхі-хіхі» і ведуть список можливих добрих справ, зважаючи на вік дітей; сидять у визначених місцях. Теренова гра «У володіннях феї» Казка і хід гри Вночі кожна дитина отримує конверт з назвою, малюнком або фотографією квітки, ельфа чи метелика, на якого вона перетворилася. У володіннях феї було знайдено дивовижну картину — велике полотнище з частковим малюнком і з окресленими контурами різних таємничих предметів. (На картині схематично зображено елементи леґенди табору, запланованої виховниками, ті речі та явища, яким будуть присвячені окремі таборові дні). Лісові мешканці — метелики, квіти, ельфи — мають відшукати частинки дивовижної картини і різні таємничі предмети. Кожен рій окремо шукає в терені пелюстки свого кольору, якими згодом буде доповнено малюнок, а різні таємничі предмети шукають всі разом (нема визначених конкретних предметів, які повинен знайти рій). За свистком всі розходяться, а після довгого свистка збираються для складання картини. Лісовим мешканцям заважатимуть Сварки, Лінь, Непослух, Слізки (бігають в терені, доторкаються до лісових мешканців картками, на яких написані їхні імена; заквачений лісовий мешканець отримує картку, якою його заквачили). Натомість є сили, які допомагають: Дружність, Працьовитість, Слухняність, Натхнення (картки з відповідними написами заховані в терені, якщо лісовий мешканець їх знаходить, він може когось врятувати). Всі, кого торкнулись Сварки, Лінь, Непослух, Слізки, мають стояти на місці і не рухатись, піднявши догори картку, якою його заквачили. Врятувати їх може 98

лише наявність відповідної рятувальної картки або хтось з друзів, що знайшов потрібну картку. Від Сварок рятує Дружність, від Ліні — Працьовитість, від Непослуху — Слухняність, від Слізок — Натхнення. Картки для цих пар варто зробити одного кольору, бо так дітям легше буде орієнтуватися (наприклад, картки Слізок і Натхнення будуть блакитного кольору). Після завершення гри (коли знайдені всі елементи картини) всі збираються коло картини і доповнюють її. Виряд Картина. Частина картини намальована, в деяких місцях — лише обриси різних предметів (наприклад, черевика, ліхтарика, сопілки, капелюшка). Ці предмети, намальовані на кольоровому папері, потрібно заховати в терені (пізніше предмети вклеюються у відповідні місця на картині). Пелюстки (елементи малюнка) для кожного рою відповідного кольору, по 30 шт. на рій. Картки для рятування: Дружність, Працьовитість, Слухняність, Натхнення, заховані в терені. Картки для заквачування: Сварки, Лінь, Непослух, Слізки (роздати виховникам). Ролі Лісові мешканці (новаки): метелики, квіти, ельфи. Виховники — Сварки, Лінь, Непослух, Слізки, квачать дітей. Теренова гра «Пошуки Цикад» Казка і хід гри Кожен рій напередодні (або вночі) отримує набір відповідних елементів для створення музичного інструмента. Ними можуть бути: ґумки і коробки — для таборових гітар або цимбал; палички, цупкий папір, клейка стрічка, горнятка чи банячки — для барабанів; пляшки і мотузки — для кселофону; гребінчики і тонкий папір (бібулка) — для губних гармонік; пластикові пляшки або банки з кришками і горох (чи інша крупа) — для тарахкалок (маракасів); шнурівка (1м.), коробка і півметрова палиця — для контрабасу. Всі новаки роями шукають дивовижних Цикад, в кожної з яких є потрібні для музичного концерту речі: ноти, струни, схеми складання музичного інструменту з елементів. Але в чарівному лісі окрім Цикад є ще Павуки та Миші. Павуки ловлять ельфів і метеликів, обплітають квіти. Миші забирають ноти, струни, схеми. Фея або Лісовий дух допомагає метеликам, квітам та ельфам визволити тих, хто потрапив в полон Павуків. За відгадані загадки або виконані завдання Фея або Лісовий дух дає краплю «води». Ця «вода» здатна розірвати павутину і визволити одного полоненого. Крапля залишається на павутині. Якщо на павутині збирається 30 крапель, то Павук сидить в ній мокрий і не може більше нікого полонити. Рої метеликів, квіточок і ельфів мають, уникаючи Павуків і Мишей, знайти всіх трьох Цикад і зібрати потрібні для концерту речі: ноти, струни, схеми. Павуки розміщуються перед Цикадами, а Миші полюють після того, як діти щось в Цикад отримали. Виряд

99

Мотузки, скотч (клейка стрічка). З клейкої стрічки робимо павутину, до якої Павуки причіпляють зловлених дітей, а діти причіпляють краплі «води». Можна взяти елементи костюмів для кожної ролі виховників. Торбинки. Можна взяти три музичні інструменти або продумати, як подавати звукові сигнали. Ноти, струни, схеми складання музичного інструменту з елементів. Загадки або завдання.

100 синіх карток «Вода» у формі крапель. Ролі Новаки — метелики, квіти, ельфи. Три братчики — Павуки. Бігають і беруть в полон дітей. Дві сестрички — Мишки. Бігають і, доторкнувшись до дитини, забирають отримані від Цикад речі. Три виховники або старше новацтво — Цикади. Сидять у визначеному місці (у сховку), подають сиґнали, де вони є. Фея або Лісовий дух. Сидить у визначеному місці. Теренова гра «Трипільський врожай» Казка і хід гри Трипільці були хліборобами і дуже вправними гончарями. Вони мешкали по цілій території України. Кожен рій — це буде окреме плем'я. Вам потрібно вибрати собі місце для сховку і позначити його мотузкою. Завдання кожного племені — зібрати якомога більший врожай на полі. Та от тільки це зробити не так просто! Є на терені табору три поля, позначені вони мотузкою і охороняються кочовиками, посередині кожного поля є «Матінка Земля», «Батько Сонце» і «Цілюща Вода». Кочовики не можуть забігати на територію поля або у ваш сховок, обгороджений мотузкою. Якщо кочовик доторкнувся до вас, ви маєте віддати йому одну картку з того врожаю, що при вас, а якщо при вас немає карток, то ви мусите чекати біля шелеста кочовиків, поки вас викупить хтось з вашого племені. Картки врожаю вам дають «Матінка Земля», «Батько Сонце» і «Цілюща Вода». За один раз ви можете отримати лише три картки, їх потрібно швиденько занести у сховок до свого племені і чимшвидше повертатися по нові. Виграє плем'я, яке матиме найбільше врожаю з різних полів і найменше ув'язнених. Гра починається і завершується за свистком. Виряд Можна взяти елементи костюмів. Близько 10 м мотузки для кожного племені (рою). На території табору обгородити три поля — добре було б обгороджувати линвою різних кольорів. Картки врожаю — по три картки трьох кольорів на кожного гравця. Ролі Новаки — представники трипільських племен. Посередині кожного поля має бути хтось з виховників: «Матінка Земля», «Батько Сонце» або «Цілюща Вода», які мають картки коричневого, жовтого або блакитного кольору відповідно і видають їх новакам по три. Теренова гра «Загублена карта» 100

Казка і хід гри Діти отримують лист від принца із завданням знайти мапу. В терені 10 точок. На кожній точці інструктор, який має дві повітряні кульки. Рої посуваються по колу і на кожній точці виконують завдання, які інструктор дає (зробити якесь добре діло, щось знайти, принести і т.д.). Виконавши завдання, на кожній точці мають вибрати одну з 2 кульок і забрати записку, до неї прив'язану. На кульці є або шматок карти, або якийсь цікавий вислів (оскільки шматків карти є по одному на точку, то один рій зможе отримати карту, всі решта — мудрий вислів). По закінченню гри всі збираються на галявині, щоб скласти мапу-складанку. Виряд Мапа, поділена на 10 шматків (кожному інструктору по одному). Повітряні кульки, до яких прив'язано частинки мапи або мудрі вислови. Запас аркушів з мудрими висловами (на кожну точку по 9 аркушів). Кульки, мотузки, папір, виряд відповідно до вимог інструкторів на точках. Ролі Новаки — метелики, квіти, ельфи.

10 виховників на точках. Екологічна теренова гра «Дикі звірі» Казка і хід гри Кожен новак і новачка отримують картку з назвою рослиноїдної чи хижої тваринки. Завдання тваринок — вижити в лісі і знайти собі поживу та воду. Картки «Вода» шукають всі — і травоїдні, і хижі, а картки «Їжа» шукають лише травоїдні. Хижі мають полювати на травоїдних. Мисливці полюють на всіх тварин. В лісі також є різні хвороби, які можуть вразити звірят. Хвороби роблять новакам позначку на картці, і це забирає їхні життєві сили. Шумери поклонялися різним богам. Серед головних богів була володарка звірів Урук. Якщо якась тваринка втратила життя — вона повинна відшукати цю богиню і отримати в неї нове життя, принісши в жертву знайдені картки «Вода» і «Їжа». За свистком гра завершується, і всі збираються на галявині, щоб підрахувати свої життєві сили. Картка «Вода» — 5 балів, картка «Їжа» — 10 балів, картка з назвою впійманого звірятка — 10 балів. Позначка про хворобу — мінус 5 балів. Якщо вам випала картка хижака, то будьте обережні, полюючи на тваринок: якщо ви вовк, а напали на лева, то вам доведеться віддати всі свої картки з водою і впольованими звірятами. Виряд Картки з назвами звірят (вдвічі більше, ніж новацтва). Картки «Вода»— сині, «Їжа» — жовті, розкидані по терену табору. Костюми. Ролі Новаки і новачки — звірята, братчики — мисливці та хвороби, сестричка Урук — богиня звірів. Теренова гра «Скарби світлячків» 101

Казка і хід гри На табір приходить лист про те, що принцеса заблукала, бо дорога, по якій вона йшла, раптом перестала освітлюватись. Друїди викрали скарби світлячків: ліхтарики, промінчики життя, сонячні свічки. Зібрали їх в таємному місці і охороняють. Світло зібраних скарбів не дає друїдам заходити за мотузку. Друїд, який заніс останній скарб, залишився в полоні біля дерева, він втратив свою силу і слідкує, щоб до кола входили лише ті, хто має життя. Метелики, квіти, ельфи мають повернути скарби світлячкам і принести до свого рою ліхтарик. Лісові мешканці, на яких потрапила вода з бризкавки друїдів, які бігають по терені, мають віддати свій промінчик життя або ліхтарик чи сонячну свічку. Якщо метелики, квіти чи ельфи не мають при собі жодного промінчика життя, вони не можуть підходити до дерева з скарбами, а мають повернутися до ройової схованки, щоб там взяти новий промінчик або попросити в когось з лісових мешканців про допомогу. Якщо хтось порушує правила гри, він стає помічником друїдів. Після закінчення гри ліхтарики, промінчики і свічки освітлюють шлях принцесі, і вона зможе вийти. Виряд Стрічки — промінчики життя. Чарівне дерево з стрічками, свічками і ліхтариками, по землі оточене мотузкою (можна використати лампадки). Бризкавки з водою для друїдів. Ролі Новаки — метелики, квіти, ельфи, які мають свої ройові схованки. Виховники — друїди. Тереновий змаг «Китайська стіна» Казка і хід гри Давній Китай був поділений на багато маленьких царств. З диких гір і лісів почала насуватися орда. Наше завдання — збудувати Велику китайську стіну для захисту цивілізації. Часу маємо зовсім небагато! Потрібно побувати у всіх маленьких царствах і зібрати чимбільше цеглинок, виконуючи завдання відповідно до традицій в цьому царстві. В кожному царстві не можна бути довше, ніж 5 хв. Потрібно виконати завдання, отримати запис про відповідну кількість цеглинок і правильно визначити напрямок руху команди. Гра припиняється у визначений час довгим свистком. Але якщо кількість цеглинок, вами зібрана, буде меншою ніж довжина китайського муру, то перемога належить дикій орді. А тепер до справи: магнітна стрілка на компасі завжди показує на північ… (коротке навчання, як користуватись компасом, якщо для цього не було часу раніше). Інструктори підходять, щоб розібрати рої по царствах. Свисток і вигук: увага, час починати збирати цеглу — орда наближається. Завдання на точках 1. Кожен учасник гри визувається, на одну ногу одягає ласту, до другої ноги прив’язує кульку. Завдання полягає в тому, щоб пробити кульку противника.

102

Змагається інструктор та новаки (окремо). Точкування — кількість поцілених кульок.

2. Естафета: потрібно перенести у визначене місце макарони, тримаючи їх китайськими паличками. Точкування — кількість перенесених макаронів.

3. В траві розсипані скріпки. Потрібно позбирати їх за допомогою магніта, прив’язаного до нитки. Точкування — кількість витягнутих скріпок.

4. В різних місцях в терені розставлені ліхтарики (лампадки чи інші подібні предмети). Потрібно з фіксованого місця визначити розташування предметів за допомогою компаса. (Не вимагати від новацтва визначення азимута з точністю до градуса!) Точкування — кількість визначених азимутів.

5. На горизонтально простягненій линві на рівні новацьких очей нанизаний папір різної фактури, завдання рою — із заплющеними очима відрізати чимбільше паперу. Точкування — кількість відрізаного паперу.

6. Скласти танграм (відома китайська гра, у якій з певним чином порізаного на частини квадрата складають різноманітні фіґурки). Точкування — кількість складених фігурок (менше новацтво може складати квадрат).

7. Поданий перелік китайських винаходів. З літер цих слів скласти чимбільше інших слів (для менших дітей дати комплект відповідних літер). Всі слова записати на один аркуш. Китайські винаходи: папір, компас, кімоно, сандалії, порох, шовк, фарфор (порцеляна), танграм... Точкування — кількість складених слів.

8. Кожному учаснику дається аркуш паперу, з якого треба без допомоги ножиць зробити чимдовшу смужку (папір рветься руками по периметру). Точкування — довжина найдовшої смужки в рої.

9. Кожен новак зголошує вправу, яку він може робити дуже довго (наприклад, стояти на одній нозі). Час виконання вправи вимірюється за допомоги секундоміру. Точкування — сума рукордів цілого рою (додати час виконання вправ всіх новаків) 10. Новаки стають в лаву і протягом визначеного часу (2 хв.) протягають линву через рукави власного одягу (линва протягається в один рукав, витягається з другого). Потрібно «насилити» таким чином на одну линву чимбільше членів рою. Точкування — кількість членів рою, які за визначений час «насилилися» на линву. Виряд Кожному інструктору ручка, кожному рою — компас і картка. Все необхідне для завдань на 10 точках: 1. Ласти, повітряні кульки і два каремати.

2. Палички і сирі макарони.

3. Нитка, магніт і скрепки.

4. Ліхтарики.

5. Хустина для зав’язування очей, ножиці і різний папір на мотузочках.

6. Танграм.

7. Ручки і папір, назви китайських винаходів та набір букв.

8. Папір і лінійка або метр.

9. Секундомір.

10. Линва приблино 12 м.

103

Точки різноманітних китайських завдань розташовані по колу. Новаки виконують їх роями і за виконання отримують запис — кількість зароблених цеглинок. Виконавши завдання, отримують від виховника азимут (бажано точки-царства розташовувати так, щоб напрямки звучали як: десять великих кроків на північ або на південь від входу до великої китайської їдальні чи до берези на південному заході і в тому ж стилі. Ролі Новаки роями. 10 виховників на точках, можуть мати відповідний макіяж. Теренова гра «Лабіринт» Казка і хід гри На визначеній території кожен рій 30 хв. готує своє завдання для інших (точку до смуги перешкод): павутинку з дзвониками, інтелектуальну головоломку, завдання на витривалість тощо. Потрібно організувати всім роям доступ до необхідного виряду. За свистком всі стають в коло — арену, і серед всіх учасників і старшини жеребкуванням вибираються 10 гладіаторів, які матимуть честь подолати цей лабіринт. Виряд Потрібно зібрати багато різноманітного виряду: линв, газет, маркерів, паперу, тканини, паличок, ниток, кульок, м'ячів, мисок, гречки… На кожного учасника і члена проводу скрутити жереб. На 10 картках написати імена римських богів або патриціїв. Теренова гра «Танці у траві» Казка і хід гри На початок: «танцюємо по одному. Танцюємо по трьох… В кінці — по двох» (поділ на пари, як у грі «Атоми»). В королівстві вийшла постанова: «До танцювальної зали під час балу можна заходити лише парами». Тому всі новаки мають зв'язати докупи дві ноги (права нога одного торкається лівої ноги другого; на ці ноги одягаються по 3 ґумки) і рухатися лише парами. Танцюючи в траві, мешканці королівства погубили черевики. Потрібно чимшвидше відшукати два однакових черевики — лівий і правий. Ті черевики, які є не до пари, потрібно залишити на тому ж місці, де знайшли. Можна допомагати іншим шукати їхню пару. Потрібно уникати Зачарованих Шнурівок, які намагатимуться зв'язати всіх новаків докупи. Зачаровані Шнурівки мають зловити дві пари, зв'язати їх докупи, і тоді новаки рухаються вже по 4. Якщо Шнурівкам вдасться зловити 5 пар, то новаки бігають тією десяткою, і так далі. Якщо комусь вдасться знайти «Золоту пару черевиків», то вони можуть розчакловувати зліплених Зачарованими Шнурівками. Після гри (наприклад, ввечері) може бути бал чи королівське прийняття, на яке перепусткою є знайдена пара черевиків. Гра закінчується, коли всі знайдуть собі пора черевиків. Виряд На цупкому кольоровому папері малюнки пар черевиків (ліві і праві окремо). Для ускладнення гри можна додати зайві розпаровані черевики.

104

Ґумки (по 3 штуки на пару дітей) для зв'язування ніг (щоб ґумки не тисли на ноги, діти одягають штани). Ґумки, якими Зачаровані Шнурівки будуть зв'язувати новаків. Золота пара черевиків (намальовані разом на одному аркуші). Ролі Новаки — метелики, квіти, ельфи. Зачаровані Шнурівки — три пари виховників, кожна пара бігає, тримаючись за руки. Теренова гра «Морський бій» Казка і хід гри Всі діляться на дві команди: сині «Вікі» та червоні «Інги». Команди отримують розграфлену карту для морського бою (квадратне поле з 10-сантиметровими клітинками, кількість клітинок — 10 х 10, відповідно, сторона квадрату 1 м; вертикалі і горизонталі пронумеровані літерами і цифрами) і клей. Кожен гравець отримує три стрічки життя свого кольору. Терен гри має бути чітко поділений дорогою на дві рівні території. В терені заховані (розкидані) кораблі для морського бою. Кораблі робляться з цупкого кольорового паперу розміром відповідно до клітинок на карті: однопалубні — 10 х 10 см, двопалубні — 10 х 20 і так далі. Кожна команда вибирає свій таємний штаб, де має знаходитись їхня карта. На карті розташовуються (наклеюються) знайдені кораблі. Гра відбувається в два етапи: спочатку після одного довгого свистка потрібно заповнити свою карту кораблями (понад 30 хв.). Потім за двома довгими свистками всі збираються у визначеному місті для вирішального бою (понад 20 хв.). Перший етап гри виглядає таким чином. Команди розходяться по своїх територіях, облаштовують штаб і за одним довгим свистком починають збирати кораблі та наклеювати їх на карту. Червоні кораблі розташовані на території синьої команди, сині кораблі — на території червоної. Відповідно, щоб отримати корабель, потрібно дістатися на територію супротивників і там шукати. При цьому команда супротивників може такого «гостя» впіймати, але лише на своїй території. Доторкнувшись до супротивника, новак отримує від нього одну стрічку життя. В першій половині гри не можна ловити гравця, який знайшов корабель. Якщо в першій половині гри гравець синьої команди впіймав гравця з червоним кораблем, наступив або доторкнувся до корабля червоної команди — він вибуває з гри разом зі своїми здобутками. Так само для гравця червоної команди сині кораблі — це міни. Якщо до новака доторкнувся чи досягнув водою з бризкавки виховник-шторм, новак віддає один корабель або три стрічки життя. Та команда, яка після двох довгих свистків першою збереться на визначеному місці для вирішального бою, отримає три додаткові ходи і право ходити першою. У вирішальному бої беруть участь лише ті кораблі, які наклеєні на карту перед двома довгими свистками. За цим слідкують виховники-шторми. Перед боєм підраховується можлива кількість пострілів у кожної команди: однопалубний корабель має право на 8 пострілів, двопалубний на 10, трипалубний на 12, чотирипалубний на 14. Стрічка життя — один постріл (рахується загальна кількість синіх і червоних стрічок у команди). Вирішальний бій відбувається за класичною схемою гри «Морський бій»: гравці намагаються 105

розгадати місце розміщення кораблів на карті суперника. Кількість наявних на карті кораблів обом командам відома. Команда робить стільки пострілів, скільки вона «заробила» під час першого етапу. Команди стріляють по черзі; якщо хтось «влучить» в корабель або «поранить» його, має право на постріл поза чергою, аж поки не промахнеться. На порожніх картах, що висять на стіні, команди відзначають свої постріли на територію супротивника та їх результати. Виряд Стрічки — символи життя, по три — кожному гравцю. Кораблі — двох кольорів по 10 шт. різних варіяцій (4 однопалубні, 3 двопалубні, 2 трипалубні, 1 чотирипалубний), розкладені на теренах супротивників. Клей і чотири розкреслені карти для розташування кораблів (дві карти вішаються на стіну для вирішального бою). Бризкавки у виховників-штормів. Ролі Дві команди з новацтва і виховники-шторми. С. О. Ярина Яцун Теренова гра «Завоювання Єрусалиму» Казка і хід гри Учасники поділяються на дві команди: вавилонці і юдеї. Юдеї мають на руці хустку. Кожна команда має свого полководця (виховник), який керує загальними діями. Юдеї охороняють Єрусалим і Кивот Завіту, який знаходиться в місті. Серед них є вартові і стрільці. Місто має три брами, через які можна до нього потрапити. Через стіни і попід стінами перелазити заборонено. Мета вавилонців полягає в тому, щоб захопити Кивот Завіту, винести його за межі Єрусалиму і встановити у чітко визначеному місці або передати цареві Навуходоносорові (на цю роль призначається окремий виховник). Юдеї-стрільці можуть полонити вавилонців (торкнутися рукою). Якщо юдей торкнеться вавилонця, той полонений. Полоненого ведуть в місто, він не має права вириватися і втікати, його в цей час не можна визволити. Його може визволити інший вавилонець, якщо торкнеться його руки. Тоді вони двоє, тримаючись за руки, виходять з міста. Якщо двоє вавилонців тримаються за руки, юдеї їх не чіпають. Полонений не може виходити сам. Юдеї-вартові (4-5 осіб) стоять в колі біля Кивоту Завіту. Діяметр кола приблизно 3 метри. Вартові не заходять до кола і не наближаються до Кивоту, можуть брати в полон вавилонців у межах міста. Юдеї-стрільці можуть виходити з міста і полонити вавилонців. В межах міста юдеї не мають права доторкатися до Кивоту. Вавилонці не беруть юдеїв в полон, вони тільки полюють за Кивотом. Якщо вавилонці взяли Кивот, вони можуть вільно винести його за межі міста, юдеї їх не чіпають. За межами міста юдеї можуть відібрати Кивот, якщо торкнуться до нього, і віднести назад в Єрусалим. Гра закінчується, якщо: а) вавилонці захопили Кивот; б) всі вавилонці опинилися в полоні; в) полководці дали сиґнал відступати або здаватися.

106

Виряд Кивот Завіту - дерев'яна скринька або якийсь подібний незвичний для новацтва предмет, бажано прикрашений. В середину покласти Старий або Новий Завіт, Псалтир, молитовник або принаймні сувій паперу з давніми письменами. Для юдеїв хустки на руку або інший розпізнавальний знак. Ролі Юдеї (стрільці та вартові), вавилонці — новацтво; полководці: цар Навуходоносор та пророк Єремія — виховники. Виховники табору «Загублені казки», 2001

107

Додаток 10 Роман Задорожний, «Рольові ігри в Пласті», 2013, ст. 30-37 Приклад теренової гри із пластової спеціалізації «Рольовий рух» Повість Временних Літ Цю гру було проведено в часі пластового табору Світанкові Віхи 4:Повість Временних Літ. Гра потребує серйозної підготовки та розуміння. Не є проблемним переробити її на будь який інший лад, змінити персонажів, ім'я, тематику, додати чи забрати кілька квестів. Як і інші рольові ігри на терені вона вимагає обов'язкового візуального забезпечення в вигляді декорацій, костюмів усіх гравців та майстрів. Організатори: провід табору “Світанкові Віхи :Повість Временних Літ”. Уклали правила і концепцію гри:ст.пл.скоб Роман Задорожний, ОХ, ст.пл.прих. Мудрий Павло, ОХ Легенда: Небо над Руссю хмарами темними затягнуло – і юний отрок і старець сивобородий не могли сліз стримати – помирав великий князь київський, Мудрим прозваний за те, що науку та церкву підтримував – школи та храми фундував, беззаконня та свавілля припинив, Руську Правду уклавши, оборонні фортеці будував та валами високими їх з’єднував, щоб ні єдиний ворог не загрожував землі руській. У холодний зимовий день біля смертного одра великого князя зібрались сини його. І сказав їм князь останні слова свої, напучування батьківське лишив: «ось відходжу я із світу цього, діти мої! Любіть один одного, бо брати ви рідні, від одного батька і однієї матері. Як будете жити у любові та мирі то Бог буде з вами. Якщо ж станете ненавистю отруювати життя ваше, то самі загинете і землю батьків та дідів наших погубите». І віддав князь стіл київський старшому сину своєму – Ізяславу, та Богу душу віддав у надії, що сини його в мирі житимуть, батьківські заповіти пам’ятаючи, та Ізяслава шануючи, як батька шанували. Та не встиг віддзвонити по Ярославу тужливо дзвін на золоченій бані Софії у Києві, як молодші брати смуту проти старшого підняли. Не стало спокою на землі руській. Князівство проти князівства на війну йшло, брат брата вбити був готовий, кров руська рікою лилась – та від руки ж руської. А тут ще й дикі войовничі половці, про розбрат на Русі почувши, набіги свої стали чинити на землі християнські – жорстокіші за вовків круками кружляли вони над потемнілою від горя Руссю, намагаючись урвати собі ласий шмат розтерзаної братовбивчою війною згорьованої країни. Всюди зради та підступи були і здавалось люду нещасному, що ніколи світліші часи для нього не настануть. Та несподівано сталось диво на землі християнській – може то нарешті Богородиця молитви матерів дітей, убитих половцями, та юних дівчат, чиїх наречених не в чесному бою, а зі спини підло та нечесно убили їх же кровні брати почула. Донька та син князів наймогутніших, що найзапеклішими ворогами були, покохали одне одного, та так, що світ їм був одне без одного немилий. Дізнались 108

батьки про любов їхню – шпигуни все розповіли, та пізно було – княжич та князівна вже вінчались, хоч без благословення батькіського. Страшним був гнів князівський, та сильнішим кохання юнака та дівчини виявилось. Та і княгині за молодих княжича та князівну заступились – адже їх жіночі серця не з каменю були, та і розум княгинь світлим був – розуміли вони, що сутички та змагання землю руську погублять. Скріпивши серце, довелось князям на шлюб цей погодитись. І посадити на стіл Київський княжича та князівну. І стало свято на руській землі – три місяці гуляли і боярин і чернь, мед-вина рікою лились, немало списів на турнірах врочистих зламали лицарі-дружинники доблесні. А княжич та сини його пам’ятали заповіти Ярославові, та в мирі і злагоді жили з родинами своїми, щоб перед Богом по смерті чистими стати. Правила та концепція гри Кожен учасник Рольової гри створює собі персонажа, життєвий шлях та доля якого залежить від костюму, вигаданої історії, поведінки, манер та покликання. Такі персонажі разом об'єднані в 3 князівства — підтабори, в яких вони повинні прожити весь час Рольової гри. Найважливішим завданням є розбудувати Князівство, тобто оздобити табір усім можливим: стінами, бойовими спорудами, декораціями, хижинами і т.д. Бігати по ігровій локації та виконувати квести можуть лише 4 персонажі, решта сидить на території Князівства. Персонажі які вже відбігали частину квестів можуть мінятися з тими, що сидять на князівстві. Персонажі, які сидять на князівстві зобов'язані забезпечити захист замку в князівстві, а також забезпечувати їжею та водою тих що бігають, чи будуть бігати. Активний ігровий час, протягом якого можна проходити квести та воювати з іншими князівствами: 9:00 — 18:00(крім розбійників, яким можна здійснювати набіги на персонажів до 22 години). В Рольовій грі важлива не перемога, а участь, тому ніякої системи вичислення хто переміг чи хто кращий немає. Учасники просто граються в гру. Для того щоб розпочати напади на князівство для початку потрібно щоб волхв знищив магічний бар'єр. Це довгий ритуал який потребує досить великих затрат часу. Після того бар'єр зникає і можна здійснювати набіги на князівства. Всю гру контролює Ігровий Майстер. Ігрова локація — межі є визначеними, і далі за них заходити заборонено. По всій ігровій локації розкидані Квестери — персонажі, які дають завдання учасникам князівств. За виконання завдання князівство отримує «золотники» та інші ігрові ресурси/атрибути. Кожен персонаж має ж/с(життєві сили). Якщо його ж/с рівні нулю, він помирає і йде на відпрацювання(20 хв.) до таверни. Також в грі можна одружуватися, маючи Перстень. Покликання: кожен учасник обирає собі своє покликання: воїн, ремісник, розбійник, волхв. Воїн(3 ж/с) — має право робити набіги на інші поселення. Може носити зброю і використовувати її активно в боях. Безсилий проти магічних стін, може руйнувати лише вже знищені. Вміння: “Руйнівний удар” - може зносити по 1 ж/с будь якому персонажу при тілесному контакті зброєю або руйнувати нею ж будівлі чи стіни.”Режим берсерка” - на 15 секунд персонаж стає безсмертним, після чого помирає. В Режимі берсерка персонаж не може наносити ніякої шкоди 109

ж/с суперників чи знищувати стіни, а лише прикривати та захищатися. Для активації режиму потрібно опустити зброю та голосно заревіти піднявши голову вгору. Ремісник(3 ж/с) — мирний житель. Може вільно пересуватися усією ігровою локацією, забезпечує село їжею, знаннями, може обмінюватися з іншими ремісниками, займатися торгівлею. Вміння: “Відкрити лавку” відкриває лавку для продажу у будь якому зручному та вигідному місці, виклавши весь можливий товар для продажу чи оренди персонажам не залежно від їхнього князівства. При відкритті лавки персонаж зобов'язаний пропрацювати щонайменше 1 годину, навіть при відсутності будь якої клієнтури. Якщо ж персонаж не може продовжувати тримати лавку протягом зазначеного часу, він автоматично помирає і йде на відпрацювання до таверни. В цей час персонаж є безсмертним і не бере участь в жодних бойових діях.”Знижка” - при купівлі будь-яких речей має 10% знижку в усіх можливих продавців, а також при продажу товару Шахраю вміє виторгувати додаткових 10% до ціни. Розбійник(2 ж/с) — єдиний вид воїнів, які мають право провадити бойові дії після 18 години, і до 22:00. Протягом дня при сутичці з воїном безсилий. Також може шпигувати і приносити корисну інформацію в село. Вміння: Після 18 години має бонус: “Миттєве вбивство” підкравшись ззаду чи з непомітного місця і перерізавши горло. Це означає що ця людина померла і повинна відробити на наступний день від початку гри 20 хв. в Таверні. “Сигнал” - може сигналізувати про своє місцезнаходження чи місцезнаходження чиєгось поселення, або просто для відвертання уваги. Має комплект сигнальної атрибутики, яка складається з пітард, феєрверків та іншого піротехнічного реквізиту. Волхв (2 ж/с) — персонаж з вміннями чарівника. В близькому бої безсилий. Його вистарчає на 2 магічних комбінацій, після чого йому необхідно відновити свою магію. Кожна комбінація потребує часу, тому волхви без захисту по суті є безсилі. Вміння: “Знищити стіну” - 3 хв. магічного ритуалу біля однієї з стін міста. Обрізається стрічка, після чого можна валити ту частину стіни. “Зцілення” 1 хв., відновлює 1 ж/с будь якому вибраному персонажеві. Провадить магічний ритуал над персонажем, якого хоче зцілити. ”Прокляття природи” - 10с., вбиває персонажа суперника при попаданні в нього магічною кулькою. Одруження — спеціальний ритуал який відбувається під керівництвом Священника, за допомогою якого можна збільшити кількість мешканців в князівстві. Після того як один з членів князівства пропонує одружитися дівчині, вони йдуть до вівтаря, де після проходження церемоніалу дівчина переходить до князівства хлопця. Там вона пробуде як член князівства до кінця гри. Смерть — якщо гравець помирає, він йде в Таверну на відпрацювання. Після 20 хв. відпрацювань(рубання дрів, нанесення води, допомога в приготуванні їжі, прибирання і т.д.) повертається в гру. Квестери і квести 1. Князь. - вдертися в довіру до Повстанців. Після того як повстанці довіряться і розкажуть про організоване повстання проти Князя, розповісти йому, 110

щоб він зміг вжити заходів. Коли повстання буде придушено, князь посадить повстанців в темницю, а за виконання завдання дасть 500 золотників.

2. Повстанці. - знайти таємний штаб повстанців. Для того щоб ввійти в довіру повстанців, потрібно зірвати 3 оголошень про розшук Вбивці, одного з повстанців який переховується в лісі. Коли князівство принесе оголошення, Повстанці попросять оббігти з таємним листом: Священника, Барда, Коваля, Селянина. Коли збиратимуться ці підписи, ніхто не повинен бачити цього, інакше можуть виникнути проблеми. Це таємна місія, яка потребує цілковитої безпеки. Після того, як князівство збере підписи їх необхідно принести повстанцям. І останнє завдання організувати мітинг під палацом Князя. 14:00 в другий день, усі князівства які виконали даний квест повинні таємно зібратися і зробити мітинг з транспорантами, шумом, криками і т.д. Під палацом Князя. За це повстанці дадуть по 50 золотників кожному хто брав участь в мітингу.

3. Жебрачка. - хвора, стара та квола жінка котру знедолило життя. У неї невиліковна хвороба, і тільки допомогою усіх жителів її можливо вилікувати. Для початку необхідно пожертувати їй будь яку суму, після чого вона попросить щось попоїсти, так як дуже давно вже не відчувала бодай крихти хліба в роті. Після того як князівство її нагодує, вона попросить занести свічку і поставити за її здоров'я в церкві у Священника. Та коли представники князівства повертаються, Жебрачка просить на останній крок — виготовлення чарівного зілля. Виготовити його може лише Язичник. Та для виготовлення зілля він попросить зробити для нього тарель з усіма можливими дарами та пожертвуваннями матінки природи(корзинка наповненна листям, грибами, квітами, комахами і т.д.). Після виготовлення чарівного зілля, коли Жебрачка його вип'є вона одразу відчує прихід сили та одужання. Вона попросить вибачення і скаже що нажаль не має грошей щоб віддячити, та може дати Перстень або Амулет Язичника. *в міх для пожертв можна кидати золотники. За пожертву Іграшки для її дітей, віддячить 100 золотників. За пожертву розміром 2000 золотників і більше Жебрачка може дати Перстень або Амулет Язичника* 4. Бард. — персонаж, котрий не дає квесту, але вони через нього проходять. Він не має місця локації, вільно пересувається всією Київською Руссю і ходить та оспівує легенди, балади, та квести які були виконані, або ще будуть виконані. *ходить по карті з гуслою(середньовічний музичний струнний інструмент) і виспівує інформацію про різноманітні квести* 5. Язичник. - язичник хоче розпалити війну між релігіями. Для початку він просить зробити для нього ідола, який був би висотою в 1,5 м., та містив в собі поєднання 4 стихій: води, землі, вогню та природи. Після завершення створення ідола, просить зробити таємний ритуал, віддавши частину своєї душі ідолу. Частину душі віддати не вдається, віддається ціла душа, після чого чернь яка виконувала ритуал помирає, і згідно пунку Смерть йде на відпрацювання до таверни. Потім язичник просить привести священну тварину, яка повинна спостерігати за ритуалом, і князівство приводить козу. Все для ритуалу готово, і язичник запитується, чи не має князівство Амулета Язичника, який підсилює закляття. Після кількахвилинного ритуалу квест закінчується, і за словами 111

язичника: “...Язичництво починає вже сіятися серед лав Київлян...” віддає винагороду 500 золотників, а якщо було пожертвувано Амулет Язичника тоді 1500 золотників. *на локації язичника є пентаграми, де помедитувавши 10 хв. Можна відновити собі магію. Маючи Купол Часу медитація проходить 5 хв.* 6. Княгиня. - в князівстві горе, чи то княгиню щось вкусило, чи настрій в неї не той, але жителям її князівства живеться нелегко. Для початку її необхідно розсмішити, піднявши настрій якимись веселими жартами, акробатичними трюками та іншими хитрощами(Іграшка або Ром— чудово підійде як подарунок, який підніме настрій). Після чого вона щиросердечно признається що закохалася в П'яницю з місцевої Таверни. Та так як в неї не має таланту і вмінь будь що робити, вона просить допомогти зробити їй конверт та написати листа кохання. Та так як вона є Княгинею, з Княжої сім'ї, то всі слова в листі повинні починатися на літеру К. Віднісши листа П'яниці, він сприйме це як невдалий жарт і попросить передати їй квіточку, яку чернь сама ж повинна десь зірвати. 1) Якщо чернь зірве і принесе від 1 до 5 квіточок, тоді Княгиня розплачеться і скаже що він “невдаха, він її не вартує” і попросить залишити її в спокої, давши 300 золотників за виконання цього завдання. 2) Якщо чернь принесе велетенський і красивий букет, тоді Княгиня скаже: “Все, як він не спішить, то я спішу. Чернь, готуйте сватів, будемо самі свататися.” І дасть винагороду за хорошу звістку в вигляді 300 золотників та Капелюх Пірата.

7. Шахрай. - людина, котра розказує про відсутність проблем на Русі. Людина, в котрої завжди все супер і вона свято переконує як все чудово процвітає: освіта, економіка, розвиток ремесел. Також, Шахрай дешево скуповує предмети. Для початку він просить назбирати дрів для сім'ї черні. Коли чернь князівства виконає завдання і знайде нове місце локації Шахрая, він попросить назбирати очерет з чарівного озера і принести його Розбійникам. Виконавши це завдання і знайшовши його, він попросить виміняти в князя Іграшку. Коли ж вдасться і її дістати, шахрай подякує за виконану роботу і дасть за ці завдання 50 золотників, після чого почне втікати. Якщо чернь його зловить і буде намагатися вибити ще грошей, тоді дасть ще 150 золотників. Якщо ж їм буде мало і вони не будуть відставати від Шахрая, тоді він поверне Капелюх Пірата, і скаже що це останнє що в нього залишилося. *Шахрай не має визначеного місця локації і постійно змінює його, щоб його важче було знайти* *Скуповує за дешевими цінами непотрібні князівствам предмети: Перстень(500 золотників),Амулет Язичника(500 золотників),Купол Часу(500 золотників),Додатковий персонаж(1500 золотників), Капелюх пірата(500 золотників),Молот(300 золотників),Священна чаша(300 золотників).Такі предмети як Іграшка, Випивка та Ром вважає непотребом і не купує* 8.Вбивця. - тимчасовий ігровий персонаж, котрий живе до кінця виконання квесту хоча б 1 з князівств. По цілій ігровій локації розклеяні оголошення про його розшук та прохання привести князю за винагороду. Як тільки одному з

112

князівств вдасться його схопити і привезти до князя, князь дасть за нього 300 золотників, а також Додаткового персонажа. *персонаж є тимчасовим та існує лише до кінця виконання квесту. Немає особистої локації, вільно пересувається всією ігровою локацією* 9. П'яниця. - персонаж, локацією якого є таверна. Він сидить і чекає коли його хтось пригостить випивкою. За кожну Випивку він розповідає якісь чутки про квести, можливі альтернативні розв'язування квестів, або приблизне розташування захованого скарбу. Також є азартним гравцем і грає в доміно на гроші. Вигравши в П'яниці в доміно 3чі підряд або пригостивши його 5-ма порціями Випивки або порцією Рому можна отримати Додаткового персонажа. *можна зіграти з персонажом в доміно на гроші* *пригостивши Випивкою можна дізнатися якісь цікаві подробиці перебігу гри або додаткову інформацію про квести* (це лиш гра, яка не пропагує алкоголь, а відтворює роль - ред) 10.Табір розбійників. - ігрова локація з великою кількістю персонажів. На локації існує чорний ринок де можна купувати різні речі. Квест розпочинається в ватажка розбійників. Він просить принести з Таверни 5 порцій Випивки. Чернь може їх купити, а може викрасти. Після того, коли він отримає Випивку, він попросить викрасти в Коваля молот. По принесенні молота на табір, розбійники запропонують взяти участь в серйозній афері. Для початку потрібно буде взнати інформацію в Священника. Принісши їм інформацію, і взнавши всі деталі, коли закривається церква здійснити розбійниками князівства нічне тихе пограбування, викравши Священну Чашу. За виконання цих авантюр розбійники дадуть винагороду в розмірі 1500 золотників.

11.Священник. - персонаж, з яким завжди можна поговорити про життя, проблеми, та просто помолитися в церкві. Також він має право провадження обрядом Одруження. Квест: потребує для початку поспілкуватися з ігровими персонажами, і довідатися в кого вселився злий дух, про якого йому розповів один з відвідувачів церкви. Цікаву інформацію про те, що дух вселився в Барда зможуть розказати Гончар та Жебрачка. Принісши інформацію від них, Священник попросить допомогти йому, поговоривши ще з Бардом. Розмова з Бардом ні до чого не приведе, він буде все заперечувати, і тоді Священник попросить освятити його священною водою. Після освячення, Бард знепритомніє і попросить води. Коли чернь князівства виконає й це завдання і принесе воду для Барда, той одразу подякує і попросить передати Священнику гроші(1000 золотників) на церкву, за таку благородну справу. 1)Якщо князівство прийде і подякує Священнику, віддавши всю суму 1000 золотників, отримають Священну Чашу та 200 золотників. 2) Якщо князівство приховає винагороду і просто передадуть подяку від Барда, то отримають також тільки подяку від Священника. *при наявності в представника чоловічого роду Перстня та згоди жінки з іншого князівства здійснює Одруження* *приймає пожертви на церкву*

113

*може проводити виховні бесіди, розмови, чи звичайне спілкування. Виступає нейтрально добрим персонажом, будучи психологом для усіх знедолених та бажаючих спілкування* 12. Селянин з дружиною. - персонажі, які проживають на локації з будинком, господарством, городом. Вони дуже знедолені, цілими днями працюють, та цієї праці вистарчає лише щоб віддати данину Князю. Для початку, вони попросять змайструвати 1 з видів знаряддя праці для городу(лопата, граблі і т.д.). Після цього, поки вони будуть поратися по своїх хатніх справах, попросять підлити їхній сад. Для цього князівству потрібно придумати як краще полити всю цю територію. Потім, Селянин з дружиною, давши відповідні інгредієнти, попросять приготувати страву для прийому гостей. Після страви в них буде останнє прохання, це отримати якось в Язичника приправу для страви. Виконавши ряд завдань для сім'ї, князівство отримає: Додатковий Харчовий Запас та 100 золотників.

13. Гончар. - персонаж, який постійно весь в роботі та зайнятий виготовленням своїх замовлень. Нажаль, він не встигає і працювати і розносити замовлення, тому рознести замовлення він просить князівство. Віднесіть готові вироби: дружині Селянина, Княгині, Священнику та Жебрачці. Після цього гончар попросить піти замість нього на зустріч з П'яницею і прийняти замовлення. Коли Гончар довідається що П'яниця не має грошей, але хоче зробити замовлення попросить проігнорувати його, сказавши йому що не працює він за схемою кредитування. Та по дорозі, необхідно буде віднести в Таверну їхнє старе замовлення і взяти в них 500 золотників. Таверна заплатить 1000 золотників. 1) Якщо князівство принесе 1000 золотників, то Гончар скаже що він і не чекав що вони заплатять по старій ціні, і віддасть князівству 200 золотників та Амулет Язичника. 2)Якщо князівство принесе 500 золотників, Гончар подякує за виконану роботу та дасть 200 золотників.

14. Коваль. - персонаж, який постійно весь в роботі та зайнятий виготовленням своїх замовлень. Нажаль, він не встигає в термін виготовити меч для Князя і тому просить допомоги в князівства. Для початку попросить віднайти креслення, яке чи то він десь загубив, чи в нього поцупили. Є 4 місцязнаходження креслення: в Розбійників, в П'яниці, в Священника на полиці загублені речі та на локації біля озера. Після того як князівство віднайде креслення, він його ретельно вивчить і попросить принести необхідні матеріали. Метал можна взяти в Селянина, рукоятку в Барда. Потім Коваль попросить деякий час його не чіпати. Через 5 хв. Віг скаже що залишилося ще нанести гравірування, яке може зробити Язичник та освятити Меч в Священника. Після освячення занести меч Князю. Він уважно його огляне, подякує, та дасть 1500 золотників. 1) Можна принести гроші Ковалю, він відрахує з них 500 золотників і віддасть князівству, а ще в подарунок дасть Молот. 2)Можна приховати гроші і сказати Ковалю що Князь подякував за хороший виріб. І тоді Коваль подякує за допомогу.

114

Предмети Золотники - ігрова валюта, якою розплачуються за харчі в таверні, за квести, предмети, та за будь які послуги чернь та бояри. Перстень — якщо якийсь мужчина побачить в іншому князівстві жінку, яку він вважає собі за гідну дружину, він може позвати її до весілля. Після проходження церемоніалу в священника, жінка переходить на проживання до села, звідки родом був мужчина і надалі живе і вважається членом того князівства. Перстень можна купити в розбійників(4000 золотників), отримати за виконання квесту, або знайти. Амулет Язичника — дозволяє волхву творити третє закляття, або використовується на квесті язичника для підсилення магії і отримання більшої кількості грошей за квест. Амулет Язичника можна купити в розбійників(2000 золотників), отримати за виконання квесту або знайти. Купол Часу — магічний інгредієнт який дозволяє волхву економити час медитації з 10 до 5 хв. Купол Часу можна купити в розбійників(1500 золотників). Іграшка — предмет, котрий символізує подарунок і піднімає настрій навіть самим ображеним персонажам. Іграшку можна купити в розбійників(200 золотників), отримати за виконання квесту або знайти. Додатковий персонаж — предмет, котрий дозволяє вийти 5-му представнику черні на ігрову площадку, виконувати квести та вести бойові дії. Додаткового персонажа можна купити в розбійників(5000 золотників) або отримати за виконання завдання. Капелюх пірата — предмет, який дозволить розбійнику при використанні вміння “Миттєве вбивство” красти в мертвого персонажа 50 золотників(при наявності таких в нього на руках). Капелюх пірата можна купити в розбійників(1500 золотників), отримати за виконання квесту або знайти. Випивка — предмет, який піднімає настрій та є хорошим подарунком для примирення чи вивідання інформації з різних персонажів.Випивку можна купити в Таверні(100 золотників) Ром — предмет, який вважається дуже хорошим подарунком і може вивідати інформацію навіть з самих стійких. Ром можна купити в Таверні(400 золотників) або розбійників(300 золотників). Молот — предмет, який дозволяє воїну збільшити час використання вміння “Режим Берсерка” з 15 с. до 30 секунд. Молот можна купити в Коваля(1000 золотників) або отримати за виконання квесту. Священна чаша — предмет, який дозволяє персонажу уникнути процесу Смерть після втрати ж/с. Після використання предмет зникає і здається в Таверні замість виправних робіт. Священну чашу можна купити в Священника (1000 золотників) або отримати за виконання квесту.

115

Список використаних джерел 1. Байден Пауел оф Г., Пластування для хлопців. – Ів.-Фр: Лілея НВ, 1999.

2. Тисовський О., Життя в Пласті. – Львів, 2006.

3. Посібник зв’язкового. – Торонто-Нью-Йорк. – 1970.

4. Пруха К., Воинизированые игры на местности. – М.: ДОСААФ, 1979.

5. Разведческие игры. - Санта Роза, Калифорния: ГК ОРЮР, ЗАО, 1994.

6. Деякі вказівки для нічних теренових ігор, Т.Д. (Тарас Дурбак) Нічна гра. За "Скавтером"// В дорогу з юнацтвом, Рік 1, літо 1959, ч. 2. С 22.

7. О.К. (Ольга Кузьмович). Із пластових занять// Юнак. Ч. 16 (134) жовтень 1974. С. 13 8. Із видання КПС у США "Юнацькі ігри", автор пл. сен. Н. Соневицька// Юнак. Ч, 4 (175), квітень 1978. С. 18 9. В дорогу з юнацтвом. Ч, 2 (39), квітень 1978. С. 83-89. (передрук видання куреня “Перші стежі”, 1955 р.)

10.Із пластових занять.// Юнак ч. 6-7 (177-178) червень-липень 1978. С. 13 11.Л.Ю. «Тихий марш» 1-го листопада// Юнак. Ч. 11 (216), листопад 1981. С. 4 12.Теренівки за легендою УПА// В дорогу – журнал виховників юнацтва. Весна 1999. С. 74-78.

13.Нічні ігри в терені//В дорогу – журнал виховників юнацтва. Ч. 2/200. С. 5257.

14.Теренівки на увагу//В дорогу (під ред. пл. сен. Оксани Заліпської), № 1, 2001 рік. С. 80-83.

15.Теренова гра в місті? О.К. (Ольга Кузьмович). Із пластових занять// Юнак. Ч. 16 (134) жовтень 1974. С. 13 16.Теренові ігри за матеріалами „Лісової Школи” 1970 року, За матеріялами ст. пл. Романа Заводовича, Л.Ч.// В дорогу з юнацтвом. Ч. 3/15, 1972.

17.Теренові ігри та змаги (збірник). /для внутрішнього вжитку СУМа/. - Нью-Йорк, 1965.

18.Теренові гри // Підручник Юнацтва СУМА. Частина перша. Ню Йорк, 1960. С.75 19.Черемський П. Контроль над об’єктом «С»// Щедрик. Харків, 1994. С. 158 20.Матеріали МВТ «Школа булавних» 21.Матеріали «Новацькі теренові ігри» http://vydavnytstvo.plastscouting.org/vor/arkhiv/144/7.html 22.Бігус М, та ін. Посібник організатору та інструктору військовопатріотичного виховання/Тернопіль, 2018 23.Scouting games by Baden Powell http://www.inquiry.net/outdoor/games/b-p/index.htm 24.Wide games http://www.inquiry.net/outdoor/games/wide/ 25.В. Сліверський, Харцежські ігри і забави, Краків, 1990

116