6
СУСПIЛЬСТВО
№ 37, 9 вересня 2020 року
ПРЕСКОНФЕРЕНЦІЯ
Віталій ІЛЬЧЕНКО: «Наше підприємство працює абсолютно прозоро. Я зроблю, щоб міська влада Черкас працювала так само» Віталія Володимировича запитали, чи знає він про проблеми переселенців. – Безперечно, знаю. На моєму підприємстві працюють переселенці. Хочу запровадити в місті пілотний проєкт щодо забезпечення таких людей житлом, – відповів він. Віталій Ільченко каже, що все життя не терпів корупцію і дилетантів: – На підприємстві, яке я очолюю і яке щороку сплачує близько 300 мільйонів гривень податків, я сформував навколо себе команду професіоналів. Так само буде і в міській раді. Тут працюватимуть лише порядні фахівці. Якщо хтось почує про корупцію, про якийсь продаж місць – прошу телефонувати мені. Я особисто віднесу заяву про злочин у про-
Минулої середи, 2 вересня, партія «Слуга Народу» представляла свого кандидата на посаду міського голови Черкас. Ним став Віталій Ільченко – генеральний директор розташованого в місті підприємства UКRAVIT. На презентації були присутні народні депутати Олександр Завітневич та Олександр Скічко. – Нам було дуже складно підібрати кандидата, який відповідав би нашим критеріям – був порядним, чесним і водночас професіоналом своєї справи, – каже Завітневич. – Однак ми знайшли потрібну кандидатуру.
куратуру. Я справді приведу до влади нові обличчя. Бо не вірю тим, які по 20 років у політиці й на кожних виборах намагаються переконати суспільство, що розпочнуть справжні зміни. Я закликаю всі політичні сили запровадити імперативний мандат і безжально позбуватися людей, які перед виборами декларують одне, а, ставши владою, роблять абсолютно протилежне. – Мені нема чого приховувати, – підсумував свій виступ Віталій Володимирович. – Наше підприємство працює абсолютно прозоро й по-білому. Я б хотів, щоб так само працювала і міська влада Черкас. Сергій ОСАВУЛЕНКО
Це – найкращий підприємець Черкас, дуже порядна й знана людина – Віталій Ільченко. – Я дуже довго вагався, – зізнається Віталій Володимирович. – Якби ще два тижні тому мене запитали, чи я балотуватимуся на мера – однозначно відповів би «ні». Але зрозумів, що зможу змінити ситуацію в місті на краще. Численні звернення черкасців, колег, знайомих переконали мене. Я хочу, щоб містом керувала влада, яка була обрана громадою і підзвітна їй. Щоб кожен мешканець міста відчував себе причетним до процесу змін. Часи підкилимних домовленостей і «договірняків» минають. Усі прагнуть змін і я впевнений, що зміни настануть.
ПРАЦЮЄМО НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ
«Мер постійно в русі. Шукає ґранти, програми співфінансування» Кам’янка має бути найкращою громадою в області Юрій СТРИГУН – Останні 6 років, відтоді як Володимир Тірон став міським головою, щодня кипить робота: щось будується, щось ремонтується, місто змінюється на очах, – розповідає редактор газети «Трудова Слава» із Кам’янки 47-річний Віталій Іванченко. Він визвався бути моїм екскурсоводом. 4 вересня від автостанції йду центром до редакції. Написом англійською «Я люблю Кам’янку» вже нікого не здивуєш. Цікавий дизайн мають лавочки в сквері навпроти Будинку Рад. Зроблені з товстих колод, вони чимось нагадують лавочки з радянських мультфільмів по ведмедів. За сквером – фонтан. Тут уже – інший дизайн лавок і є
безплатний інтернет. – Поп’ємо чаю і їдемо дивитися місто, – пропонує Віталій. Перший пункт призначення – парк Декабристів. Із десяток жіночок замітають і прибирають сцену, що в центрі парку. У суботу – день міста. Спускаємося донизу. Тут відновлюють стадіон «Авангард». Робітники пиляють дерева. Підрядники – ремонтують бігові доріжки й глядацькі трибуни. За роботами наглядає заступник міського голови Олександр Нечиталюк. – 70% робіт фінансує держава, а 30% – місто, – каже Олександр Васильович. – Розширили бігові доріжки. Тепер коло становитиме стандартні 400 метрів. Зараз підрядники асфальтують, а потім зверху покладуть покриття. Воно дозволить проводити всеукраїнські змагання з легкої атлетики. Також
робимо сектор для метання ядра, волейбольний і баскетбольний майданчики. Глядацькі місця обладнаємо індивідуальними кріслами. Зробили зручний в’їзд на стадіон, провели освітлення. Тепер можна заїхати і велосипедом, й інвалідним візком. Запитую, де беруть гроші. – У міста – 16 своїх одиниць техніки. А до обрання міським головою Володимира Тірона було лише дві. Маємо трактори, автомобілі, навантажувачі. Відремонтували старезний потужний гусеничний бульдозер. І тепер самі порядкуємо в громаді та на сміттєзвалищі. Якби їх не було – платили б величезні кошти іншим організаціям. А зараз зекономлені кошти вкладаються в розвиток громади. Повз нас проїздить поливальна машина. – Її теж відремонтували з нуля, – розповідає Нечиталюк. На старий ЗІЛ поставили 245-ий двигун, відремонтували, пофарбували. Від’їжджаємо на той берег річки до Тясминського каньйону. – Ось тут навіть за радянської влади ніколи не було асфальту, – каже Віталій. – Після дощу «швидка» не могла заїхати. А Тірон постелив, зробив бордюрчики, окультурив. Гроші дав Європейський банк – 90% фінансування. Ще 10% – місто. Тротуарну доріжку проклали аж під самою річкою. Зупиняємося в долині річки. Поруч стоять човни. На табличці напис – скеля Пушкіна. Тут любив
відпочивати російський поет, коли гостював у Давидових. – Щодня приїздять туристи, – каже редактор. – Кожному в човен дають рацію. Двома човнами можна пливти в різні боки й одночасно слухати розповідь екскурсовода. Біля човнової станції чоловік ловить рибу. – Що маєш, братіку? – питає Віталій. При нас рибалка витягує карася грамів на 200 й трохи згодом лина на 300-400 грамів. – Хлопці, не їдьте нікуди, – просить. – При вас риба ловиться! Обіцяємо повернутися. – Щороку асфальтуються навіть найдальші вулиці. Інколи по 200300 метрів у рік, але роблять щороку. Вибирають найбільш проблемні ділянки. Заасфальтували кілометр вулиці до залізничного вокзалу й тепер не треба об’їжджати околицею 7 кілометрів. Бачиш – он там був гнидник з чагарниками, – показує рукою. – Володимир Тірон його
облагородив і тепер тут – дитячий музичний парк. Можна піти посидіти на лавочці, послухати музику. А ось – доріжка із плитки. Тягнеться від центру аж до самої лікарні. Насамкінець їдемо подивитися на Алею дружби міст України. Її заклали минулого року. Замість старих непривабливих яблунь аж з-під Києва привезли саджанці сакури. – Цього року весна була невірна, – розповідає Іванченко. – Але вони потихеньку цвіли. За ідеєю, дерева з обох боків доріжки мають злитися вершечками й утворити своєрідний тунель. Їх садили з гілками бамбуку, щоби росли вгору. За весь час всохло лише одне дерево. Міського голови Володимира Тірона в місті не застаємо. Він – у відрядженні в Києві. – Мер постійно в русі, – розповідає редактор. – Шукає ґранти, програми співфінансування. Три роки тому в Кам’янці створили об’єднану громаду. Вона включає села Юрчиху й Тимошівку.