MILLENIUM CLUB 221_часть2

ОЛЕНА НЕХАЄВА: «ВИ –

СВІТЛО!»

Наш світ насправді сповнений чудесами, в які, на перший погляд, складно повірити. Проте тисячами щасливих людських доль вони довели свою вправність. Серед таких є практика Цигун. Так, справа не з легких, проте з допомогою гідного вчителя вона продемонструє ваші справжні можливості. Друзі, у нас в гостях засновниця школи східних практик BLESS Олена НЕХАЄВА. Вона має неймовірні знання й прагне допомогти вам стати здоровими та щасливими.

ДОСЬЄ MILLENIUM CLUB:

Засновниця школи масажу та східних практик BLESS.

Тілесний терапевт, енерготерапевт та психолог.

Лауреат всеукраїнського рейтингу

«Успішні жінки країни» 2019 р.

«Місіс Елегантність» 2020 р.

Фіналістка загальнонаціонального

проєкту «Місіс Відкритий Світ Україна 2020».

Лауреат регіонального рейтингу «ТОП

100 визначних жінок Київщини 2021».

Щаслива жінка та мама двох талановитих підлітків.

Благодійниця.

Винахідниця лікувального комплексу, який за короткий проміжок часу відновлює душевну рівновагу та тілесне здоров’я.

ють в житті отримувати гармонійний стан та можливість оздоровитися.

– Що собою представляє пра-

ктика Цигун, яку Ви пропагує-

те? Які її ключові напрямки впливу на людський організм?

– Цигун – це практика, яка не-

се зцілення, розкриває інтуїцію й

підвищує рівень енергії. Як відомо, саме від рівня енергії залежить аб-

солютно усе в нашому житті. Відпо-

відно, чим вище рівень енергії, тим

більше в нас стійкості, здоров’я, радості, грошей, здійснення мрій.

Це дуже особлива практика, яка

вже довела свою ефективність.

– Як у цілому різноманіття

енергетичних практик здатне

впливати на наше життя?

– Коли організм перенасичений

стресом, у нього немає ресурсу

на створення щасливого життя.

Практики, якими я ділюся, дозво-

ляють вивести стрес з організму

(розчинити його) й наповнити-

ся свіжою енергією, яка дає ре-

сурс, дає можливість у спокійно-

му стані приймати вірні рішення, розважливо обирати шлях і впев-

нено йти до здорового, щасливо-

го життя.

– Скажіть, чи кожен здатен опа-

нувати глибинні знання східної

культури здоров’я?

– Так, звичайно. Як немає жодної

людини, яка не вміє писати, так і

немає жодної людини, яка не змо-

же навчитися практикам або маса-

жу. Бажання та трохи часу – і ре-

зультат буде сто відсотків!

– Дякуємо, Олено. Якими бу-

дуть Ваші побажання читачам?

– Пані Олено, Ви заснували власну школу масажу у дале-

кому 2011 році. Розкажіть про

цей шлях та, власне, досягнен-

ня.

– Вітаю сердечно! Мій професій-

ний шлях почався ще у дитинстві.

Скільки себе пам’ятаю, я завжди

прагнула, аби люди були здорові

та щасливі. А ще я з малечку дуже

тонко відчувала стан людей. Бук-

вально. Навіть, коли людина са-

ма не зовсім розуміє, що з нею, я знаю, відчуваю та можу це вимо-

вити словами.

Після отримання диплома за спе-

ціальністю «Міжнародна еконо-

міка» і двох років роботи в аме-

риканській компанії, я зрозуміла, що хочу чогось іншого. Так почала вивчати психологію, психосомати-

ку та енергетичні практики. Тож,

коли у моєму житті з’явився масаж, я вже мала дуже потужну базу. Са-

ме тому мій масаж мав неймовірний

ефект за дуже короткий проміжок

часу. А роками практики я почала

чути все більше прохань від людей

про відкриття школи та бажання

навчатись у мене. Так з’явилася

школа масажу та східних практик

Олени Нехаєвої BLESS. Мої учні

на сьогодні дуже затребувані та успішні. Вони практикують у Великобританії, на Кіпрі, в США, Чехії, Польщі тощо. Це наше спільне досягнення, чим я дуже пишаюсь.

– З якими запитами найчастіше

до Вас звертаються?

– Сьогодні найчастіший запит серед людей – відновлення нервової системи та отримання стійкості.

Авжеж, серед іншого є й питан-

ня, як знайти свою ідеальну пару.

Ще один запит – збільшення гро-

шового потоку. На своїх сторінках у соцмережах я часто викладаю

вправи, які ефективно допомага-

– Хотілося б, аби кожен пам’ятав, що він – світло! І абсолютно від

кожного залежить, що буде на на-

шій планеті. Ми повинні дбати про

свій стан, і тоді стан людей, які кон-

тактують з вами, буде світлішим.

Так коло світла буде розгортатися.

Практики Цигун однозначно допо-

магатимуть в цьому. Буду рада ба-

чити кожного у себе в соцмережах

та у живому спілкуванні. Нехай бу-

де мирне, щасливе життя в любові

та достатку!

facebook: elena.nekhaeva.official

instagram: nekhaeva_e

Tik tok: @helennekhaieva

ЮЛІЯ ВОЛКОВА: «ЖИТТЯ НЕ СТОЇТЬ НА МІСЦІ, ТОМУ Я

ДО БУДЬ-ЯКИХ ЗМІН»

Жінка завжди залишається жінкою. І ніякі події всесвіту не спроможні її зламати. То ж ми продовжуємо вас знайомити з чарівними українками. Юлія ВОЛКОВА живе на повну, розвиваючи власні можливості, виховуючи доньку та займаючись волонтерством. Дівчата, знайомтесь та надихайтесь!

— Пані Юліє, вітаємо Вас у нашому виданні. Говоримо сьогодні про українок, які мужньо утримують міцний тил. Пропонуємо почати з Вашої професійної діяльності.

— Я працюю головним бухгалтером в компанії Codica. Це консалтингова компанія повного циклу розробки програмного забезпечення, яка допомагає клієнтам створювати чудові веб-продукти з нуля. Ми спеціалізуємося на маркетплейсах і продуктах

SaaS, починаючи від MVP і закінчую-

чи розробкою повнофункціональних

продуктів. Окрім цього я студентка

першого курсу ХНУВС факультету

права.

— Як і більшість українок Ви

ведете активну волонтерську

діяльність, розкажіть про досяг-

нення на цьому фронті.

— Так, я активно беру участь у

подібних заходах. Почалось усе з то-

го, що мій тато далекобійник возив під обстрілами своїм авто гуманітарну допомогу до нашої ОТГ. Моя мама разом з іншими членами громади тоді

й зараз печуть пиріжки, роблять сма-

колики, готують різноманітні м’ясні

вироби, салати, в’яжуть шкарпетки, роблять окопні свічки... А знайома волонтерка вже доставляє усе по різних напрямках. З часом наша громада активізувалась ще більше, тому ми навіть зібрали чималі кошти на

техніку для однієї з бригад, що дислокувалась неподалік нас. За таку активність, до речі, я отримала наго-

роду від нашої ОТГ.

— Чи змінились Ви особисто за

цей рік?

— Якщо говорити про душевні пе-

реживання, мені досі не віриться в

те, що зараз відбувається. Але свій

страх мені вдалось акумулювати

у волонтерську активність, аби не втрачати розум від страшних подій. З першого дня повномасштабної війни я прийняла рішення не виїжджати з України. Мені було, відверто кажучи, просто страшно їхати кудись. Тож увесь цей рік я працювала, моя

компанія також продовжувала працювати та платити податки, потужно волонтерити. Ми купували для ЗСУ

старлінки, автівки, EcoFlow тощо. Тому, думаю, ми змінились лише у тому форматі, що стали об’єднаніші, аніж були раніше.

— Ви мама красуні доньки. Які якості Ви в ній виховуєте?

— Моя донька Єва сьогодні чекає на тепло, аби танцювати на площі, збираючи кошти для ЗСУ. Думаю, це вже говорить про те, якою я виховую свою доньку. Мені б дуже хотілось, аби вона розвивала у собі більш жіночі якості, але це складно, бо я сама по собі маю більш чоловічий

склад характеру. Єва прагне бути такою ж самодостатньою, як я. Увесь цей рік ми прожили з нею у двох й домовились, що дбатимемо одна про одну. Вона дуже розумна дівчинка та не вибаглива до матеріальних, якихось статусних речей.

Оскільки, я працюю віддалено, ми увесь час разом. Вважаю, ми стали дуже близькі, уважні одна до одної. А взагалі, здається, донька мене виховує, бо розвиває в мені емпатію. Усі собаки та коти з вулиці – наші.

Також Єва дуже дбайливо та уважно ставиться до людей похилого віку. Вона дуже добра дитина помножує цю якість в мені.

— Ви маєте титул «Пані ХарківПані Слобожанщина». Що спонукало Вас взяти участь у цьому проєкті?

— Ця історія почалась з того, що Єва брала участь у проєкті «Міні міс

містер Харків», де мене й побачили організатори. Я на той момент була у стані розлучення. Але, думаю, саме особисті болісні проблеми у шлюбі мене й спровокували взяти участь у конкурсі. Зараз я розумію, що саме завдяки розлученню я отримала нове, ней-

мовірно потужне коло спілкування з дівчатами, кон-

курсантками й організаторами. До речі, ми й до нині

спілкуємось, підтримуємо одна одну. Я вважаю, саме

цей конкурс змінив моє життя.

— Пані Юліє, розкажете про свої секрети краси?

— Так, я регулярно відвідую масажиста, аби попередити якісь проблеми зі здоров’ям. Дотримуюсь інтервального голодування, відвідую косметолога, обов’язково раз на пів року лікарів, роблю щеплення. Я дуже уважна до свого стану здоров’я, тому що стреси можуть призводити до поганого стану організму, чого я собі дозволити не можу. Ось увесь секрет. — Кожен з нас сьогодні мріє про перемогу

України. Поділіться особистими мріями та пла-

нами на майбутнє.

— Авжеж, перш за все, я прагну перемоги. Паралель-

но хочу завершити навчання, отримати другу освіту, змінити профіль діяльності, можливо. Але життя не

стоїть на місці, тому я відкрита до будь-яких змін. На завершення хочу звернутись до жінок України. Не

треба себе недооцінювати, ви набагато сильніші, аніж думаєте. Тримайтесь, наближайте перемогу та живіть

це прекрасне життя на повну попри погані події.

instagram: lulyka_volkova

https://t.me/Lulyka_Volkova

БІЛЕЦЬКА:

ЦІНУВАТИ СВОЄ СЬОГОДЕННЯ»

Ми дуже часто публікуємо бесіди з людьми, які мають фах, досягнення та певну тему. У цьому ж інтерв’ю ми говоримо з жінкою, яка несе світло у наш непростий світ. Вона мрійниця, українка, відважна та людяна. Вона сповнена надії та віри. Про найчуттєвіше читайте в бесіді з Зоєю БІЛЕЦЬКОЮ («Людина року» 2006 За версією журналу “ Time “). Вона – чарівна!

– Пані Зою, дуже раді вітати Вас у цьому випуску. Данна рубрика розкриває безпосередньо саме українок. Скажіть, що, на Ваш погляд, робить наших жінок чарівними?

– Мої щирі вітання усім читачам! Я дотримуюсь погляду, що чарівність українських жінок насправді в дуже простих речах. Трошки бажання, трошки праці, натхнення, краси, людяності та трошки мрій… Додати ще варто справедливості та доброти. Думаю, саме такою є справжня українка.

– Розкажіть трохи про себе. Яку справу життя наразі ведете? Чим захоплюєтесь? Які маєте професійні досягнення?

– Мабуть, я універсальна людина, мені багато що цікаво! Щодо основного напрямку, наразі я опановую бізнесаналітику українського ринку. Цікавлюсь психологією, люблю слухати гарну музику. Мене захоплює усе легке та творче.

– Наш народ показав усьому світові, наскільки ми незламні та працьовиті. Що мотивує Вас на здійснення мрій та наближення перемоги?

– Реальність, як виявилось, дуже сувора. Це, напевно, зрозуміли та відчули усі українці. Навіть намагатись «переключити» себе на щось інше –

видається нелегкою справою, коли в

країні війна. Вона зламала долі цілих

поколінь, змусила кардинально змінити всесвіт навколо кожного з нас. Війна

– це страшно…

Особисто я, мабуть, як і всі інші, просто продовжую щодня займатись своєю

справою. Для того, щоб механізм

нашої країни не зупинявся та з кож-

ним днем наближав нас до Пере-

моги, а маленькі українці нарешті

повернулись додому. Вважаю, це

головна мрія всіх українців!

– З Ваших дописів у соцмережах

можна зробити висновок, що Ви

дуже чутлива людина. Що саме

Ви прагнете донести людству та

своєму оточенню через власні

пости?

– Дякую... О, так, я полюбляю пи-

сати та трішечки жартувати у фей-

сбуці. Адже без жартів зараз ніяк.

У своїх публікаціях я просто хочу

підтримати якомога більшу кількість

людей, а інколи шукаю підтримку

й сама. Взагалі соцмережі – це переважно швидкість передачі інфор-

мації, яку можна миттєво донести в будь-який куточок світу. І я рада, що маю такий інструмент. Це неймовірно важливо, особливо сьогодні. І в плані роботи, волонтерства, або просто заради підтримки одне

одного.

– Сьогодні майже кожен з нас

вже формує плани на період пі-

сля перемоги України. Якими Ви

готові поділитись? Якою бачите

Україну майбутнього?

– Поки що однозначного рішення на

багато питань я не маю, яким життя

буде далі покаже час. Так, ми всі

будуємо плани, але, мабуть, кожен з нас навчився цінувати своє сьо-

годення. І в цьому є свої переваги.

Мої плани на майбутнє – це знання.

Чим більше знань, тим більше мож-

ливостей та розумних рішень. Саме

тоді, напевно, можна буде знайти

ту, таку бажану, золоту середину в

усьому.

– Зоє, щоб Ви побажали від щи-

рого серця українкам, які лиши-

лись в Україні та тим, хто тимча-

сово був змушений виїхати?

– Дівчата, ви сильні, сміливі й красиві. Я бажаю кожній з вас терпіння, витримки та сил. Тим, хто знаходиться за межами нашої країни, бажаю пам’ятати свою

рідну землю, якщо буде бажання, повертайтесь з новим досвідом та знаннями.

Для тих, хто знайшов себе в іншій країні та вирішив залишитись, я бажаю легкої долі. На завершення побажаю всім добра та мирного неба. Я дякую усім хлопцям й дівчатам, завдяки чиїм зусиллям ми бачимо небо й сонце. Дякую тим та вшановую пам’ять, хто віддав своє життя за Україну, за те, що я маю можливість мріяти, планувати, жити й публікуватися у журналі. Ми однозначно переможемо та зміцнішаємо.

Віримо в перемогу, наближаємо її! facebook: Зоя Білецька Instagram: zoibiletska_official

«КОЖЕН З НАС НАВЧИВСЯ

МАРІ ВАКУЛЕНКО: «VAKULAHAIR: ТУТ ВІДБУВАЄТЬСЯ

АКТ ТВОРЧОСТІ ТА ПРОЯВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ»

Любов до людей та пізнання себе й інших через образ, слово, форму та колір – це рушійна сила буття та самореалізації кожного, хто взаємодіє з VAKULAHAIR. Марі ВАКУЛЕНКО розповідає про те, за яким принципом працює її простір краси.

- Марі, війна змінила життя кожного з нас. Як Вам вдалося втриматися на ногах?

- Віра в себе та в людей, що мене оточують. Допомогло усвідомлення: ми маємо цінувати те, що маємо тут і зараз. Нічого в цьому світі мені не належить і водночас я – найбагатша людина у світі та маю все для здійснення власних мрій, адже я – українка. Тому все, що я можу

зробити для себе і людей – це насолоджуватися жит-

тям кожну хвилину, створювати щось нове, передава-

ти набуті знання іншим і молитися та дякувати тим, хто

захищає зараз наші кордони.

- Чи відбулася у Вас переоцінка цінностей за рік великої війни?

- Так, звичайно, ті речі, які були раніше для мене важ-

ливі та цінні, залишилися в минулому житті, до війни. Люди, яких я вважала друзями та рідними, також залишилися позаду. Я дуже змінилась й вже не та дівчина в рожевих окулярах, що вірить в фей краси, мир в усьому світі та те, що ми живемо в просунутому суспільстві, де все можна вирішити діалогом. Стала цінувати час, жити кожного дня з подякою, зрозуміла, що таке бути щасливою, що означає насправді брати відповідальність за власне життя.

- Поговоримо про Ваш унікальний простір #vakulahair. Якого принципу роботи Ви дотримуєтесь?

- Нам притаманна єдність, жага до краси, мистецтва, власного стилю та індивідуального підходу до кожного клієнта. Бо у кожного своя історія, набір пігментів, колористичний коктейль та форма, лінії, текстура. При фарбуванні працюємо в 4 руки, бо час – це найдорожчий ресурс в житті, особливо сьогодні. У нас дуже дружній вайб, який відразу відчувається, тому люди приходять до нас більше, як друзі, аніж клієнти. Говоримо з ними про психологію, дизайн, релігію, філософію, секс, любов до себе тощо. Це надихає, бо кожен, хто приходить в #VAKULAHAIR, відчуває, що ми готові підтримати один одного.

ВЛАСНИЦЯ ТВОРЧОГО ПРОСТОРУ #VAKULA. ЕКСПЕРТКА-КОЛОРИСТКА ІТАЛІЙСЬКОГО БРЕНДУ BBCOS ТА PROCO.

ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ, МИСТКИНЯ, ДИЗАЙНЕРКА, СТИЛІСТКА.

- Розкажіть детальні-

ше про Вашу студію краси #vakulahair. Коли її започат-

кували?

- Відкрили ми її 2 роки тому, але не як VAKULA, а як NAMAHANI, що символізувало слово НАМАХ (в буддизмі – це привітання, до-

віра та подяка вищим силам) та АНІ, як початок (АНІМА\АНІМУС

– символіка жіночого та чолові-

чого початку в кожній людині та прояв в матеріальному світі).

Та після початку великої війни я вирішила, що теперішня наз-

ва більше підходить. Захотіло-

ся назвати свій творчий простір

прізвищем з дитинства. Так мене

кликали однокласники та друзі.

У нас дуже дружня та крута ко-

манда, ми всі різні по стилю та

баченню, але нас об’єднують

внутрішні цінності, спільна ме-

та та любов до своєї справи. Мій

салон зцілює мене запахом аро-

мопалочок, десятками різних пігментів, клацанням ножиць. Я вдячна собі, нашій команді та клієнтам за цей простір. Він ней-

мовірний. VAKULA – це місце, де все являється актом творчості й так буде завжди, де б я не була, з ким би не була і чим би не займалась.

- Марі, а що Вас надихає у професії?

- Як би ви знали, як світяться очі

наших клієнтів, коли вони виходять задоволені з #vakulahair. А

як би ви бачили, як радіють учні, коли вивчають колористику чи

як володіти ножицями з пензликом.

Загалом мене в принципі надихає

життя: пізнавати його, досліджувати, вдосконалювати, розвивати, змінювати. Воно є у всьому: у створенні кольору, підстриганні

чубчика, поєднанні нових відтінків, стилю та образу, у звучанні, слуханні, розумінні…

facebook: vakula.hair

instagram: mari_nochka_8

instagram: vakulahair

АННА ВІШТАК: «ЖИВУ В РИТМІ З ПОЧУТТЯМИ»

Неймовірні прояви мужності та незламності проявляють українські жінки сьогодення. Вони не

просто творять нову історію, а й діляться зі світом своїми духовними надбаннями. Чудовим тандемом ми прагнемо поділитись з вами, тому що й привід відносно нашої гості приємний. Свій день народження святкує психолог, поетеса, письменниця Анна ВІШТАК. А невеличке інтерв’ю із нею провела добра знайома нашого видання психолог, таролог та поетеса Олена ШПЕНЬ.

– Анно, розкажіть, як Ви відчували себе, як письменни-

ця, на самому початку війни? Чи мали натхнення?

– Я була пригнічена, в ступорі, не могла видавити навіть рядка,

як у прозі, так і в поезії. Страх зазвичай сковує мене. Тому пер-

ші три тижні я відчувала повнісіньке завмирання. А десь вже за

місяць змогла почати щось писати.

– В який момент Ви прийняли рішення виїхати з країни?

Та які причини стали ключовими?

– Питання безпеки постало більш гостро після прильоту ракети

фактично в кілометрі від мого будинку. До того ж мені запропо-

нували роботу в туристичній сфері за кордоном. Це основний

профіль моєї діяльності. Тому рішення про переїзд було прий-

нято досить швидко.

– Як ситуація, що склалась, вплинула на Вашу творчість?

– Я не можу стверджувати, що події в Україні якось вплину-

ли на творчість. Але, безумовно, патріотизм, туга за батьків-

щиною, рідним будинком відобразились у кількох віршах.

Коли ж я потрапила до безпечного середовища, почала тво-

рити у більш ресурсному стані. Можливо, я стала більш чут-

тєвою у питаннях людяності, усвідомила силу милосердя,

силу сім’ї, любові. Тому все частіше розкриваю ці теми у

своїй творчості.

– Якими планами готові поділитись стосовно подальшої

своєї діяльності?

– Якісь особливі плани я не будую. Але усе більше дивлюсь у

сторону реалізації психологічної діяльності. Разом із тим в мене

виникла ідея видати книгу. Можливо, почну ще й писати пісні…

– Розкажіть, будь ласка, детальніше про трансформа-

ційну гру «Бабочки в Стихах».

– Ідея створення гри прийшла Олені Шпень на моєму дебютно-

му виступі. Вона пов’язана з емоціями та почуттями, правиль-

ним їх визначенням, розблокуванням та проживанням кожного

з них. Адже часто емоційні блоки є причинною не реалізації

намічених цілей. В основу гри ж лягли фрагменти моїх віршів з

описом різних станів та почуттів.

– Анно, скажіть, які складнощі взагалі мають письмен-

ники та поети, які вимушені були мігрували до інших

країн?

– Я не маю однозначної відповіді, тому що ця моя діяльність не

основна. Стосовно ж питання натхнення та матеріалу для пись-

ма, тут його, начеб то, більше, та він значно наповненіший, ніж

тоді, коли поет чи письменник перебуває у постійному стані

війни. Коли усі думки точаться навколо цієї теми.

Жизнь за границей - это сложно?

Ведь всем нам, кажется, возможна?

Как вы себя там ощущали?

И без сирен по долгу спали?

А как работа? Медицина?

Вы на директора пошли?

От всех болезней там вакцина, Которую и Вы прошли?

Мы на директора хотели,

Но тут стоят свои задачи

Это мы дома преуспели!

А тут мы гости, не иначе

Врачи хорошие, наверно

Но дорогая медицина

Мы сами лечим свои нервы

У нас «домашняя» вакцина

Скажите, что для Вас Война?

Война кровава и жестока,

Она реально всем важна?

Её все видят однобоко?

Жестокость правит в головах

Там тонны свастик Параной

И в темноте наощупь шаг

Вот что зовется, друг, войной

Все лучше, правда? В Украине!

В красивой мыслями стране?

Сейчас, конечно, жизнь вся мимо, И грязнем мы в такой войне...

Да, дома лучше было где-то

Но все не так, не как Европа

Но жить неделями без света

Как без ковчега в день потопа

Да, дома лучше право слово

И воздух слаще и борщи

Мы в безопасности условно

Но счастья нет, как не ищи

Твои друзья сейчас не рядом, И это сложно, как тут быть?

Одни - боятся под снарядом

И все пытаются забыть...

Не рядом, но со мною в сердце И пусть не частые звонки Для них всегда открыта дверца В моменты истинной тоски Всем важен Мир, и небо в Звёздах. А что из этого для Вас?

Что пожелаете вы Миру?

Что принесёт ему экстаз?

Да, мирной жизни пожелаю И каждому покой в душе Судьбы благой, любви бескрайней

А мир меняется уже

Скажите, Анна, Вы в порядке?

Вам есть где на сегодня жить? Вас кормят горько или сладко? О чем пытаетесь забыть?

Досье MILLENIUM CLUB:

Анна Віштак (AnnaVi) – член ІСП (Інтернаціональний Союз Письменників (Лондон), учасниця поетичних конкурсів. Психолог з дитячих травм. Співзасновниця трансформаційно-психологічної гри «Бабочки в стихах», у співавторстві з Оленою Шпень.

– Дякуємо, Ганно! Ще раз вітаємо Вас! На завершення

скажіть, що Ви можете порекомендувати іншим пись-

менникам та поетам у цей непростий час?

– Дякую і Вам. Я б радила сублімувати будь-який досвід у твор-

чості та не зупинятись творити. Саме в такий спосіб ви оновите

свою країну та наблизите її до перемоги!

Да, спали мы по долгу очень

Но сны не снились между про-

чим

Казалось, Небо, Мир, Ура!

Сон завершался в 5 утра.

Да, я в порядке, как обычно Мне есть где жить и что поесть Но мысли все сильней циничны И вместо комплиментов - лесть Казалось бы, что все закрыто По пирамиде от Маслоу, Но у разбитого корыта Сидим и не находим слов… Анюта, лучшего желаем В честь дня Рождения у Вас, Стихи мы Ваши обожаем, Они нам всем несут экстаз!

АНАСТАСІЯ

ГРЕБЕНЮК:

«БЕРІТЬ ВІД ЖИТТЯ УСЕ»!

Справою усього свого життя Анастасія ГРЕБЕНЮК вважає отримання для себе й оточуючих гарних емоцій. Саме через це бажання попри обставини вона сміливо розвиває бізнес, відкриває нові горизонти власних можливостей та живе мріями про квітучу Україну. Далі для вас жіночі

відвертості та кілька секретів успіху співзасновниці @passion_needles_tattoo & @passion_coffee_dp.

– Пані Анастасіє, раді вітати. Рубрика «Жіночий

портрет» розкриває жінку, якою вона є. Щоб Ви

сказали про себе? Якою Ви стали за останній рік, як змінились?

– Я українка, дружина, жінка, співвласниця студії та-

туювань та кав’ярні. Стосовно року, який ми пройшли

мужньо, на мій погляд, я стала більш сміливішою, напевно. В тому сенсі, що здобула бажання ще сильніше на-

сичувати своє життя. Насичувати тим, що відкладала до повномасштабного вторгнення. Сьогодні я спостерігаю в

собі більш підсвічені емоції, та прагну наповнювати жит-

тя чимось позитивним. Наразі дуже хочеться спостеріга-

ти більше кольорів у просторі, яскравих подій, дивитись

гарні фільми, спостерігати красу нашої природи тощо. У

висновку скажу, що хочеться брати від життя усе!

– Поговоримо про Ваші особисті та професійні досягнення? Чим можете сьогодні пишатись?

– Я не можу сказати, що я чимось пишаюсь. Я роблю те, що мені подобається. Я цим насолоджуюсь! Я роблю те, що допомагає мені реалізуватись, що мене надихає. Якщо

про досягнення об’єктивно – ми відкрили цього року з

чоловіком кав’ярню та розширили тату студію. За це я

нас хвалю, чи пишаюсь, – не знаю (усміхається, – прим.

автора). Ми відважились у цей непростий час зробити те,

що дарує людям емоції. Гадаю, зараз більшості українців

потрібні саме вони – яскраві барви життя.

– Як гадаєте, чи існує в українських серцях жінок

мужність?

– Я б пригадала у відповіді на ваше питання фото першої

леді України. Коли в неї спитали, чи не занадто по-чоло-

вічому вона виглядає на обкладинці (переформульовано

редакцією). І вона відповіла щось на кшталт: це нормально під час війни демонструвати свою силу. Думаю, вона

цим фото виразила мужність та сміливість всіх українок.

Я такої ж думки наразі. І не тому, що це демонструє пані

Олена. Я вважаю мужніми жінок, які поїхали з країни, рятуючи дітей, ти, хто залишився та продовжує свою ро-

боту, справу… Взагалі, мені здається, мужність наша й в

тому, що ми залишаємось жінками, мамами, дружинами.

Ми продовжуємо насичувати цей світ красою.

– Наші читачки завжди цікавляться секретами успі-

ху. У чому полягає Ваш? Як він формується та фор-

мулюється?

– Я завжди роблю те, що хочу. Не знаю, чи можна сказа-

ти, що це секрет (усміхається, – прим. автора). Я намага-

юсь реалізовувати будь-яку ідею. Виникло бажання перефар-

бувати волосся у фіолетовий – окей. Зроби це! І я це роблю.

Хочу відкрити кав’ярню у прифронтовому місті – добре, ми це

зробимо. Тож, думаю, мій секрет зовсім не секрет, а прагнен-

ня. Просто треба робити те, чого ти бажаєш.

– Сьогодні більшість жінок попри відважність, на жаль, втрачають душевний спокій, а через нього й сили. Що б

Ви порадили їм в такому випадку?

– Для мене великою підтримкою у таких питаннях є мій чоловік

та власне моя діяльність. Взагалі, думаю, якщо жінка втрачає

душевний спокій варто звернутись до спеціаліста або чесно

поговорити з близькими людьми. Вважаю треба говорити про

свої переживання завжди відверто. Бо люди іноді можуть про-

сто не розпізнавати важкі душевні стани одне одного. Тож, на-

певно, порада – говорити.

– Дякуємо, Анастасіє. Поділіться ще, будь ласка, чим сь-

огодні живете Ви? Якими мріями, сподіваннями та спра-

вами?

– Вже у далекому 2014 році я була вимушена поїхати з

Донецька, тому перша та найголовніша мрія на сьогодні

моя – це наша перемога. Я хочу, аби Україна була єдиною, цілісною незалежною. Аби ми могли жити своє життя у

квітучій країні, реалізовувати свої цілі там, де ми живемо, де прагнемо жити. Також прагну розвивати наші справи, розширювати бізнеси, дарувати людям гарний сервіс, роз-

криваючи національні здобутки та поповнюючи їх новими досягненнями.

АЛЬОНА

МАКСІМОВ:

«Я ВІДЧУЛА СЕРЦЕМ, ЩО ПЕРШУ ВИСТАВКУ МАЮ РОБИТИ ПРО ВІЙНУ»

- Вітаю Вас, Альоно! Розкажіть, як Ви обрали професійний шлях, пов’язаний із сучасним мистецтвом?

- Коли я переїхала до Швейцарії, спочатку заповнила свій день вивченням французької, потім з’явились діти, але через деякий час серйозно задумалась над тим, чим буду далі займатись по життю. Аналізувала, де почуваю себе справді щасливою та цілісною, і відповідь була дуже простою. Бо весь свій вільний час я слухала лекції про сучасне мистецтво, яке мене дуже надихало і продовжує це робити. Мені цікаво роздивлятись відбиток часу у мистецтві та досліджувати, як змінюється художня мова протягом часу.

- А як та коли почали вивчати сучасне мистецтво?

- Як вже казала, я слухала багато лекцій про сучасне мистецтво. Одна з найулюбленіших серій – «несиметричні схожості» Ірини Кулік, яка зацікавила мене, як особистість. Шукаючи інформацію про неї, відкрила для себе те, що пані Іри-

на є викладачем на платформі «Середа навчання». Так невдовзі я стала студенткою факультету сучасного мистецтва.

Лекції були захопливими, викладачі з

великим досвідом практичної діяльності

на міжнародному арт-просторі. Навчання проходило в інтенсивному темпі та надихало на майбутні проєкти.

- Поговоримо про війну в Україні. Як

напад росії змінив Ваше життя? Що

довелося пережити саме Вашій ро-

дині у цей пекельний рік?

- Коли почалась війна, я припинила своє

навчання з декількох причин: неможли-

во було сконцентруватися на навчально-

му процесі, в той час, як батьки знахо-

дились у щоденному пеклі у Чернігові.

Батько – людина з інвалідністю після

інсульту, який навіть не ходить, і мати, яка його опікувала. Коли вмовила їх ева-

куюватись хоча б до Києва, в той день

було підірвано автомобільний міст. Та на щастя, вони таки дістались столиці, завдяки наполегливості молодого парубка й волонтера – Євгена. З іншого боку було складно уявити спілкування з російськи-

Вона зрощує та просуває нові іме-

на в сучасному мистецтві України та

за її межами. Налагоджує діалоги між

українськими митцями та мультикультурним представництвом митців

Женеви. Альона МАКСІМОВ у нашому

інтерв’ю розповідає про свою любов до

роботи й ділиться, як вдалося втілити

свої мрії у реальність.

ми студентами та викладачами, серед яких, на щастя, не було жодного, який би підтримував злочинні дії своєї держави. Водночас на мої заклики виходити на масові протести можна було отримати відповідь, що вони потім будуть робити художні висловлювання.

Наприкінці літа знову почала думати про своє навчан-

ня. Батьки тоді вже адаптувались у нашому київському

будинку, ситуація на фронті перейшла у свій довготри-

валий період, від якого немає спокою. Та, не дивлячись

на це, зараз у серці кожного з нас живе незламна віра

в перемогу.

Тож ті думки були такими гучними, що моя кураторка, ніби почувши, написала мені чи не готова я відновити

навчальний процес? Я відновилася на курсі та, чесно ка-

жучи, саме роботи студентів дали мені поштовх у створенні готової лінії майбутньої виставки.

Представлені роботи художників:

Наталія Корф-Іванюк

Юлія Полякова

Анна Кострицька

Андрій Кослум

Денис Метелін

Олексій Ревіка

Каріна Данильчук

Ната Левітасова

Ксенія Островерхова

Delnara_el

Олексій Краевський

Дарья Іващенко

- Поділіться, будь ласка, із нашими читачами своїм

досвідом, як зі студентки ви перетворились на ку-

ратора практика?

- Розпочате мною навчання, на жаль, тривало зовсім недовго, бо скоро з’ясувалось, що викладачам вже більш ніж пів року не виплачували гонорари. Тож

дійшла черга до старих записів, де була інформація про дівчину з Києва, Наталію Миронову (@delnara_el).

На той час вона вже створила віртуальну виставку під

назвою «Крихкість». Завдяки їй я почала накопичувати

нові імена у мистецтві України. Я була зобов’язана зро-

бити виставку, бо саме в цьому й був сенс дипломного семестру.

Ідея воєнної тематики у мене виникла ще влітку 2021го, коли ми з дітьми відвідали Національний музей історії

України у Другій світовій війні. На вході були розташо

вані речі, які привезли з Донбасу. Серед них стара

металева гойдалка з розкиданими навколо іграш-

ками, запис скрипу незмазаного заліза у безлюд-

ному просторі спорожнілого міста. Дивлячись на ту

втрачену Хелоу Кітті, моя донька звернула увагу

молодшого братика на те, що іграшка, виявляється, старовинна. У дитячому сприйнятті все, що знаходиться в музеї – старовинне. Моя відповідь, що

це – сучасна іграшка і тут вона знаходиться саме

тому, що війна йде просто зараз, надовго застря-

гла болючим відлунням у голові. Тож саме з того

часу я відчувала, що робити першу виставку маю

на воєнну тематику. Це мій обов’язок. З цією впев-

неністю пішла шукати простір для втілення ідей.

За тиждень я познайомилась з власником од-

нієї галереї. Він сказав, що згоден провести мій

вернісаж. Часу було обмаль, це був загальний

стрес. На всі запити до митців приходили відпо-

віді, що робота продана, або вже запланована для експозиції на той же період. Але, на щастя, нам вдалося знайти усі потрібні позиції. Якщо коротко, то останні 7 робіт прийшли напередод-

ні монтажу. Тож, перехід зі студентки на куратора практика був дуже стрімким, зважаючи на те, що галерист дав повний карт-бланш щодо цієї події.

- Розкажіть, як українським митцям вдалося підкорити серця женевської публіки?

- Це була любов та прийняття з першого погляду. 12 митців з України говорили від щиро-

го серця, доповнювали один одного та дійсно пробуджували почуття у поціновувачів. Вистав-

ка «Спектр», немов скляна призма, показува-

ла жахливе сьогодення в Україні. Образи з лінії

«Червона стрічка» Олексія Ревіка – сміливі та гострі. Складно уявити більш красномовні роботи,

які б втілювали справжнє обличчя «освободітєлєй».

Денису Метеліну вдалось лише одним надписом ЛЮТИЙ, складеним зі зруйнованих будинків та мостів, вмістити в собі стан українців та закарбувати новий

зміст цього слова. Акварелі Delnara_el привертали

увагу своїми кольорами та виконанням. Її «Цвітіння

каштанів, Київ 2022» дуже просто поєднує в собі но-

ві обличчя будівель із заклеєними скотчем вікнами та

звичний ритм життя природи. Але ця простота не за-

лишила жодного байдужим та провокувала на розду-

ми. Роботи Анни Кострицької запам’ятались образами

тяжкого розлучення близьких людей, а don’t hide the blackness – стала втіленням тієї люті, яка не дозволяє

здаватись та змушує йти до кінця. Впевнена, що ро-

боти Юлії Полякової зараз впізнає кожен, хто відвідав

виставку «Спектр». Охочих придбати їх було дуже ба-

гато. А живопис Дар’ї Іващенко вражав своїм рівнем

майстерності, викликав цікавість і знаходив відклик у

публіки. Не дарма її роботи прикрашають Офіс Прези-

дента України.

Одна з важливих тем, піднятих нашими художниками

– це повернення до культурних кодів України. Ксенія

Островерхова свій творчий шлях знайшла в колекції

українських хусток, отриманих у спадок від бабусі. І її

роботи придбали миттєво, біля них зупинялись, немов

зачаровані. Окремо треба сказати про витинанки Наталії

Корф-Іванюк, нашої молодої зірки сучасного мистецтва.

Вона створила 26 витинанок для проєкту «Культурний

код» молодої, але вже достатньо досвідченої кураторки

Ані Аветовой. І це справді роботи, які повинен побачи-

ти кожен українець та увесь світ. Ми можемо пишатися

нашими митцями, які не тільки не залишили байдужими

серця поціновувачів, але й викликали справжнє захо-

плення та повагу у творчої спільноти.

instagram: alena_maximov

facebook: Andrey Gribov

АННА РЕМЕНІК: «НЕГАТИВНЕ МИСЛЕННЯ МОЖНА

ПЕРЕТВОРИТИ У ПОЗИТИВНЕ»

Арт-терапія допоможе поринути у ваш внутрішній світ, розвіє страхи та покаже шлях до ресурсів. Анна РЕМЕНІК на власному прикладі розказує, як ця галузь психології змінює життя

- Вітаю Вас, Анно! Ви не один рік вже практикуєте арт-терапію. Розкажіть нам, як змінилося Ваше життя після знайомства з цією справою?

- Знаєте, із приходом у ваше життя цієї терапії, запускається такий процес, як повна реконструкція особистості. Це складна процедура, але дуже дієва. Арт-терапія дає можливість оновитися, відкриває внутрішні ресурси, показує твою силу й повністю змінює ставлення до самого себе. Завдяки творчому потенціалу відбувається встановлення контакту з навколишнім світом, налагоджується комунікація з людьми й взагалі ти вчишся розслаблятися та релаксувати. Коли я почала вивчати цю сферу, зрозуміла, що моє життя більше не буде таким, яке було. Зараз я відчуваю себе абсолютно захищеною, мені не страшно залишатися зі своїми думками наодинці. Це для мене найголовніше.

- Розкажіть про найцікавіші та найдієвіші методики в арт-терапії.

- Загалом арт-терапія – це психологічний метод, заснований на застосуванні мистецтва і творчості. Тож, тут відповідь криється у самому визначенні цього поняття. Для мене найцікавіші методики – це казко- та кінотерапія. Саме завдяки казковим чи кіногероям ми можемо проживати наші дитячі травми та страхи. Треба лише обрати ту історію, яка допоможе пройти цей шлях зцілення.

- Анно, знаю, що Ви багато років стра-

ждали на депресію. Як все ж вдалося вийти з цього важкого стану?

- Депресія – це страшна хвороба, яка може вас з’їсти без видимих симптомів. На жаль, я багато років боролася із нею. Але

мені вдалося вийти з цього темного стану завдяки підтримці друзів. З власного до-

свіду скажу, лише спілкування з небайдужими людьми може витягти тебе з ями відчаю.

- Поговорімо про міжнародний фестиваль

арт-практик. Ви раніше казали, що старає-

теся не пропускати цю подію. Як щодо ць-

ого року?

- На жаль війна вже другий рік поспіль вносить

свої негативні корективи у наше життя. Міжна-

родний фестиваль арт-практик дійсно проходить

щороку у багатьох країнах. У Києві він взагалі

двічі на рік запускався. Як згадаю ці неймовір-

ні емоції: вихідний день, з самого ранку ти зби-

раєшся у поїздку на фестиваль до столиці, там

будеш спілкуватися з сотнями однодумців і нако-

пичиш море позитиву в себе в душі. Дуже хочу, аби фестиваль арт-практик пройшов восени.

- Анно, а про що Ви мрієте? Що б хотіли зробити чи опанувати у 2023 році?

- Я дуже мрію про закінчення цієї страшної вій-

ни, про нашу перемогу. Хочу повернення у своє

життя живого спілкування та зустрічей з друзя-

ми, колегами. Вже після цього можна буде щось

планувати у робочому сенсі.

- Наостанок, що Вам вдалося переосмисли-

ти у своєму житті разом із психологією?

- Я зрозуміла, що негативне мислення можна пе-

ретворити у позитивне. Треба лише взяти пра-

вильний курс, заручитися підтримкою однодум-

ців і не покидати цього шляху до самого фіналу.

Тоді у вас все вийде.

Facebook: Анна Ременик +38 067 280 63 70

АНТОН

КАЗНОВСЬКИЙ:

«ТЕ, ЩО ДЛЯ ОДНИХ ЛЮДЕЙ ГРІХ, ДЛЯ ІНШИХ – РОБОТА»

Можна досягти чогось більшого лише, якщо ти чесний, відвертий та добрий. Такого принципу у створенні

фільмів дотримується

режисер Антон КАЗНОВСЬКИЙ. У нашому інтерв’ю він розповідає про те, як прийшов до творчої професії, що допомагає виготовляти контент і про що мріє.

- Привіт, Антоне! Розкажіть, що саме Вас приваблює у створенні фільмів?

- Найбільше у створенні відео мене приваблює те, як різні чорнові замальовки та, іноді зовсім протилежні точки зору, сходяться в одному фінальному продукті. Це і є творчість.

- Чи важко опанувати це ремесло? Які навички тре-

ба мати, аби стати професійним режисером?

- Взагалі, я вважаю, що повністю здорова емоційно людина не може стати режисером. Для того, аби бути успішним, у цьому напрямку треба мати певні психічні порушення. Вони можуть не бути помітними для інших, проте у внутрішній світ людини може зазирнути далеко не кож-

ний. У цьому я дякую Богові та своєму батьку, який по-

кинув сім’ю, коли мені було 8 років. Це залишило в моїй

душі певні шрами та, як результат, я став сильнішим. Я

вважаю себе успішним, як для такого юного віку, тож

мені приємно, що ваше видавництво помітило мій талант.

- Яку сучасні технології або програми допомагають

у зйомках?

- Найголовнішою програмою в усьому процесі створен-

ня відео в мене і моєї команди є Microsoft Word, адже

це дуже універсальна програма, яка може поєднувати в

собі різні види інформації. Нотатки щодо локацій, сценарії, розкадрування, правки, описи робіт, фотографії з

мережі Інтернет – це все можна помістити в один файл

та відправити будь-кому з членів команди. Також ми ак-

тивно використовуємо Microsoft Power Point для презен-

тацій, Microsoft Excel для розрахунку бюджету та Google

Hangouts для комунікації.

- Антоне, чи є конкретний стиль, якого Ви дотри-

муєтесь під час зйомок?

- Найбільше я люблю використовувати елементи пост-

модернізму в поєднанні з раннім експресіонізмом. Ви-

користання простих геометричних фігур, неординарних

кольорів для створення контрасту та привернення уваги на потрібні речі. Не завжди обмежуюсь одним стилем, адже вважаю себе доволі різностороннім здатним ство-

рювати різні види відеоконтенту. Проте маю непомітну, на перший погляд, традицію – в авторські роботи вставляти принаймні один кадр з голубами. Не в праві пояснювати навіщо, тож нехай це лишиться загадкою для читачів. А ще у мене є одне важливе правило, якого я маю притримуватись: під час знайомства з новими клієнтами перевіряю спорідненість із ним до 5-го коліна. Адже мені важливо працювати не з родичами й не брати з них

гроші.

- Розкажіть, над чим зараз працюєте?

- Займаюся дуже багато чим. Я як восьминіг, що ство-

рює відео з використанням восьми рук. Іноді мені навіть

здається, що я – наполовину машина, здатна перемика-

тися між зйомкою, монтажем та вживанням кофеїну, не

втрачаючи ні секунди. Конкретно нині працюю над частковою зйомкою та анімацією рекламних відео для букмекерських організацій в Нідерландах. Нещодавно брав участь у створенні календаря, що відображає уявлення людей із синдромом Дауна про еротику. Маю надію, що цей проєкт допоможе людям, завдяки зібраним коштам. Проте й підтримую багато інших українських проєктів, аби розвивати відео індустрію у своїй Україні. - А маєте що у планах? Які проєкти хотіли б реалізувати?

- У найближчому майбутньому хочу заснувати свій відеопродакшн зі створення різного виду контенту. А ще музики, одягу, інтер’єру – це все дуже цікаві для мене напрямки, які можна було б об’єднати в єдиному глобальному проєкті. При цьому вони б доповнювали один одного, працювали в одній екосистемі та мали б у складі одних і тих самих людей. Вони створюватимуть штучну конкуренцію один для одного на ринку праці, а з рештою забиратимуть собі клієнтів та набиватимуть більші розцінки за роботу. Це вимушений крок, адже в нашій країні пропадає дуже багато талантів через погане фінансування. Я хочу змінити це та допомагати індустрії розвиватися. Слава Україні!

instagram: antololka facebook: anton.kaznovich

ЛЮБОВ

РАСУЛІ:

«ШУКАЙТЕ НЕ РЕЧІ, ШУКАЙТЕ СЕБЕ. ВИ

ВАШ СТИЛЬ»

Завжди одягайтеся в любов до себе! У цьому вам допоможе талановита дизайнерка Любов РАСУЛІ.

Про улюблену справу, натхнення та як створю-

ються колекції одягу – читайте у нашому інтерв’ю.

- Вітаю Вас, Любов! Розкажіть, як Ви заснували бренд Ariana beauty Box? Коли це сталося?

- Я свій бренд заснувала у 2018 році. Спочатку це був макіяж, зачіски для чарівних жінок і дівчат, потім почала робити прикраси для зачісок. Адже їх так не вистачало для повних образів моїх клієнток. Далі почала робити сережки, брошки, декор та розпис одягу. Почала працювати в колабораціях з дизайнерами, а згодом і створювати свої колекції прикрас та одягу. - З ким Ви зараз працюєте найбільше: дорослі, підлітки чи діти? Як відбувається пошук моделей?

- Мої колекції одягу створені для дітей та підлітків, а прикраси я роблю і для дорослих. Моделей я не шукаю, вони самі знаходять мене через рекомендації інших, на модних показах підходять до мене кажуть, що хочуть працювати зі мною.

- Поговоримо про роботу з колекціями одягу. Що Вас надихає на створення чогось нового й унікального?

- Мене надихають діти. Вони такі талановиті, гарні, всебічно розвинуті. Наші діти випереджають час, хочеться встигати за ними, дарувати радість та диво. Я насолоджуюся, коли бачу їх усмішки та щастя на моїх показах, особливо захват від моїх образів. Це і надихає мене дивувати їх знову.

- Над чим Ви працюєте зараз?

- На жаль, виготовлення чергової колекції суконь зараз стоїть на паузі. Все через жахливу війну, яку розв’язала країна-терористка росія. Але, не дивлячись на це, у мене вже відображено біля семи нових колекцій в різних стилях і я впевнена, що вони сподобаються модникам. Поки чекаємо перемогу, я займаюся лише прикрасами, декором одягу та макіяжем з зачісками, бо не можу не творити красу. Організовую дистанційні фотоконкурси, з яких частину перераховуємо на допомогу ЗСУ. - Чого очікувати Вашим прихильникам найближчим часом?

- Однозначно очікувати на перемогу! Ми маємо вірити у те, що темні часи скоро закінчаться й настане світле

майбутнє для українців. А потім ми все наздоженемо, відновимо, зробимо ще краще крутіше. Ми всі дуже сумуємо за тими часами безпечності, свята та краси. Найголовніше – молитися разом за перемогу, за наших воїнів, допомагати чим можемо. А решта буде, всі мрії здійсняться!

Instagram: ariana_beautybox

Facebook: ariana.box

ЗАСНОВНИЦЯ БРЕНДУ ARIANA BEAUTY BOX. ДИЗАЙНЕРКА.

ВЕРОНІКА ШИТІК М. КИЇВ МЕНІ ДУЖЕ ПОДОБАЄТЬСЯ ПОЄДНАННЯ ОДЯГУ ТА АКСЕСУАРІВ ЦЬОГО БРЕНДУ. ВІН РІЗНОМАНІТНИЙ, НЕМОЖЛИВО В НЬОГО НЕ ЗАКОХАТИСЯ. ПИШАЮСЯ, ЩО Є УЧАСНИКОМ VIР-КЛУБУ ARIANA BEAUTY BOX!

КАТЕРИНА СОЛЯНИК М. КИЇВ

ОДНОГО РАЗУ ПОБАЧИЛИ РОБОТИ ЦЬОГО БРЕНДУ НА ПОКАЗІ, І ТІЄЇ МИТІ ВОНИ ЗАВОРОЖИЛИ СВОЄЮ НЕПОВТОРНІСТЮ ТА КРАСОЮ.

КІРА ГРАБОВЕНКО М. КИЇВ БРЕНД ARIANA BEAUTY BOX – ЦЕ ПРО КРАСУ, СТИЛЬ, ВИШУКАНІСТЬ, УНІКАЛЬНІСТЬ, НЕПОВТОРНІСТЬ, РОМАНТИЧНІСТЬ, КОМФОРТНІСТЬ ТА ЛЮБОВ ДО УКРАЇНСЬКОГО. ЦЕ КОХАННЯ НА ВСЕ ЖИТТЯ.

МИХАЙЛО ЖУРБА М. КРОПИВНИЦЬКИЙ

ЦЕЙ БРЕНД ДАЄ ЗАВЖДИ КРУТІ ПОКАЗИ, ДОБРЕ СТАВИТЬСЯ ДО ДІТЕЙ-МОДЕЛЕЙ. І ЗАВЖДИ Є ЩОСЬ ЦІКАВЕ.

СНІЖАНА ЛЕВЧУК М. КИЇВ БРЕНД ARIANA BEAUTY BOX ПРИВЕРНУВ МОЮ УВАГУ ПАЛІТРОЮ КОЛЬОРІВ, РІЗНОМАНІТНІСТЮ КОЛЕКЦІЙ І ВЕЛИКИМ ВИБОРОМ ПРИКРАС, ЯКІ ГІДНІ НОСИТИ ЖІНКИ УСЬОГО СВІТУ. ДЛЯ МЕНЕ ЧЕСТЬ БУТИ ОБЛИЧЧЯМ ЦЬОГО БРЕНДУ.

КАРОЛІНА ОДАНИЛЬЧУК М. ЖИТОМИР Я З БРЕНДОМ РАЗОМ З ПЕРШИХ ДНІВ ЙОГО ЗАСНУВАННЯ. У КОЖНІЙ КОЛЕКЦІЇ МОДЕЛІ, ЩО НЕ ЗРІВНЯЮТЬСЯ З ІНШИМИ. ВОНИ ЕКСКЛЮЗИВНІ І НЕПЕРЕВЕРШЕНІ. АНАСТАСІЯ ЦИГАНЕНКО М. ВІННИЦЯ В УСІХ КОЛЕКЦІЯХ ДИЗАЙНЕРА ЛЮБОВІ РАСУЛІ Є ЯКАСЬ РОДЗИНКА. ВОНИ РІЗНІ, ЯСКРАВІ, КРЕАТИВНІ. ХОЧЕТЬСЯ НЕ ПРОСТО ЙТИ СЦЕНОЮ, А ЛІТАТИ НАД НЕЮ.

ОЛЬГА ПІШКОВА: « ЙДУ З КРАСОЮ ПО ЖИТТЮ »

Їй вдалося створити місце затишку й краси під час страшної війни. Ольга ПІШКОВА у нашому інтерв’ю розповідає про роботу своєї студії й те, як її колектив несе красу у цей світ.

-Поговорімо про Ваш бренд –Pishkova.Studio. Звідки взялася ідея заснувати власну студію краси?

-Знаєте, за освітою я – економіст, але мені завжди хотілося займатися чимось своїм щоб це було у сфері

краси. Тож за місяць до початку повномасштабного вторгнення росії на

нашу територію, мені випала нагода

заснувати свою студію. Я знайшла

чудове приміщення, в якому вже бу-

ли меблі, набрала колектив… І поча-

лася велика війна. Звичайно, довело-

ся призупинити роботу. Я виїжджала

за кордон на кілька місяців, але мене

нестерпно тягнуло додому й до своєї

студії. Тож вже навесні повернулася в

Україну і почала відновлювати життя, як могла.

-Назва студії – Ваше прізвище. Чо-

му так вирішили?

-Я довго думала, як власне назвати

свою студію. Однотипних салонів зі

схожими вивісками можна десятками

знайти лише в одному Дніпрі. Тож од-

ного моя подруга сказала таке: «Ти – мама свого бренду, так і називай

його!». Я вирішила прислухатися до

її поради, й це стало одним із найкра-

щих моїх рішень. Зараз у мене в сту-

дії все брендоване під назву Pishkova.

Studio (подушки, листівки, навіть пледи), і я пишаюсь цим.

-Як вдалося запустити знову Pishkova.Studio під час війни?

-Два місяці ми були у простої, але коли я повернулася з-за кордону, вирішила знову запуститися. Довелося шукати

новий колектив, бо війна розкидала

нас. Я набрала собі на роботу чудо-

вих дівчат і відкрила двері Pishkova.

Studio.

-Як Ви відбираєте майстрів для

студії? Чи жорсткий відбір вла-

штовуєте?

-Ні, «своїх» я відчуваю серцем. Гля-

ну на людину і готова її оформлюва-

ти на роботу. Усі мої підлеглі знають, що відношусь до людей так, як хочу, щоб вони до мене ставились. Я дуже

люблю свій колектив, намагаюся ре-

гулярно проводити для них різні те-

матичні семінари, тренінги. Завжди

вислухаю, якщо у когось є проблеми.

Можна сказати, що вкладаю душу у

своїх працівників.

-Ольго, розкажіть про послуги, які

надають у Вашій студії.

-Особисто я займаюся масажем, роб-

лю віскі-обгортання STYX. А дівчата

мої надають такі послуги:

•LPG; •масаж; •манікюр; •педи-

кюр; •нарощування вій; •ламіну-

вання вій, брів; •перманентний

макіяж; •косметичний макіяж;

•зачіски.

-У планах є розширення студії?

-Після війни дуже мрію про це. Хочу

додати нові популярні послуги, збільшити колектив й разом творити красу.

-Порадьте нашим читачам, на що варто звернути увагу при виборі якісної студії краси?

-Насамперед, ми завжди йдемо до найкращого майстра. Тож тут головне знайти такого професіонала й втримати у себе. Також у салоні має бути затишно. Наші клієнти завжди повертаються до нас, кажуть, що у Pishkova. Studio дуже комфортно й не хочеться йти.

-Поговоримо про бізнес. Наскільки важко було встояти у цій ніші? -З самого початку я дотримувалася правила – люби те, що ти робиш. До прикладу, коли працювала економістом, там у мене нічого не виходило. А у сфері краси мені вдалося відкрити справу життя і я не здамся ні перед чим тепер. Скажу таке: коли ти вкладаєш душу у свою працю, то вона приносить не лише задоволення, а й гроші. Звичайно мені було важко все це запускати, але я й подумати не могла, що у мене все вийде, та ще й у часи війни.

-Без чого Ви б не змогли досягти успіху?

-Без віри у себе й у тих людей, які мене оточують. Бо якщо не віриш у щось, то це тобі й не по силах. -Олю, як можна записатися на процедуру у Pishkova.Studio?

-Нас можна знайти у соціальних мережах, або зателефонувати за номером: •Phone: +38 (096) 308-60-62

•Instagram: @Pishkova.Studio

ВЕЛИКИХ ЕНЕРГІЙ ОЛЕНИ ЛЕТВИНЕНКО

Кожен з нас час від часу відчуває свою особливість, і на те є причини. Розказати вам, про ваші можливості може наша гостя Олена ЛЕТВИНЕНКО. Основний метод, яким вона володіє – сесії з розстановки та зчитування енергії. Олена допомагає українцям отримати бажану кар’єру, збільшити дохід, зробити гарним мікроклімат у сім’ї, створити рівновагу в стосунках... Сьогодні вона відкриває інститут, де проводитиме освітні процеси, аби люди мали змогу опанувати психоемоційні методики. – Пані Олено, почнімо з основ. Що таке системні розстановки та чим

вони можуть допомогти людині?

– Системні розстановки – це метод, який вийшов з психотерапії та психоаналізу сім’ї. Він дає можливість допомогти людині подивитись зі сторони об’єктивно на те, як розвиваються події в житті. Наразі розстановки, як метод, представляють собою дуже широкий процес пізнання та зцілення. Люди, які приходять до мене, мають найрізноманітніші запити. Починаючи з проблем у сім’ї, завершуючи купівлею нерухомості, відсутністю грошей, проблемами зі здоров’ям.

– Що взагалі являє собою світ великих енергій? Про що йде мова у цьому формулюванні?

– Світ великих енергій – це зовсім не те, що ми розуміємо своєю підсвідомістю.

До великих енергій відносяться: доля, енергія роду, шлях душі, стан прагнення душі тощо. У пізнанні цих процесів

задіяні методи польової терапії та зчитування енергії. Даний процес містить

поняття та відчуття про пори року, про п’ять елементів людини та астрологію.

Усе це великі енергії. Це те, що є прописаними долями, з чого складаються людські долі на рівні особистості, соціуму та космосу.

– Які енергії взагалі впливають на

нас?

– Якщо коротко, через енергії пір року легко зрозуміти те, як взагалі проходить наше життя. Через стани природи

усе стає дуже зрозумілим. Наприклад,

весна – це початок, відносно людини

– це є народження. Літо – це перехід у

зрілий стан активності. Осінь – це стан

медитацій, пізнання себе тощо. Про-

те люди ж часто думають, що осінь –

то втрати, трагічність, щось важке та меланхолійне. Насправді ж – це стан мудрості, яку людина отримує, пройшовши кожен етап. Зима – це

сон для душі, процес переходу, гли-

бокий процес аналізу своєї долі та життя. Усі ці процеси впливають на нас кожного дня. Стосовно п’яти елементів. Земля – це наші кістки, вода – це наші рідини, кров, лімфа.

Вогонь – температура організму то-

що. З цього й складається наш мікрокосмос.

– З якими запитами до Вас мо-

жуть звернутись українці?

– Сьогодні частіше за все мова йде

про переїзд, про те, як влаштуватись

на новому місці, реабілітація після

травм фізичних та душевних. З весни

минулого року частіше за все люди

питають, як справлятись з панічними

атаками, а також нормалізації адек-

ватного сприйняття світу. Загалом я

працюю з жінками та дітьми, адже

для них наразі найскладніший період

трансформацій.

– Цікаво, яким шляхом Ви при-

йшли взагалі до практик, які пропонуєте сьогодні?

– Я народилась з можливістю чу-

ти та відчувати енергії. Поступово

розвивала свої здібності, проте зазначу, що жоден дар не може бути розвинений без навчання та наставників. Мені дуже пощастило, бо я мала найкращих вчителів на нашій планеті.

– Ви вмієте буквально зчитувати енергію. Скажіть, чи працює ця техніка з цілими спільнотами?

– Авжеж, кожна спільнота має певні

думки, дії та задачі. Тому, в залежності від початкових даних, можна спостерігати тенденції та прогнозувати.

Це більш обширна робота, проте відстежити можна багато чого.

Стосовно України, для наших людей

наразі відбувається складний процес розуміння своєї ідентичності. Це народження, яке не завжди проходить гармонійно. Однак, я вважаю, те, що зараз прокидається в наших душах – це народження світлого розвитку.

Instagram: amrita_elena

Facebook: amrita.space

Телеграм канал: amritaspace