• ЖО ВТ Е Н Ь • 2 0 0 7 РО К У Б ОЖО ГО • Ч И СЛ О • 8 / 3 7 • 2 – 3 стор. Новини з життя Церкви та Архиєпархії. У Львові гостював Президент
4 – 5 стор. Знайдено мощі ще одного святого У монастирі винайдено двигун, що працює без пального
ЩО ХТО ПОСІЄ, ТЕ Й ЖАТИМЕ!
8 – 9 стор. 6 – 7 стор. Митрополит Андрей про сім’ю Насилля у сім’ї - проблема віку
12 стор. 10 – 11 стор. Сенсаційна знахідка у Тернополі Сексуальна революція чи узаконення розпусти
Народна мудрість гласить: «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся». Очевидно, що не випадково сформулювалася ця теза, бо впродовж століть підтверджувала вона свою істинність. Однак на сьогоднішній день вона чомусь не спрацьовує і в той спосіб ставить під сумнів саму себе. Аналізуючи останні події в нашій державі, зроджуються такі думки, що, по-перше, наші люди звикли до того, що їм постійно говорять неправду, і, по-друге, вони, очевидно, хочуть цю неправду слухати, бо звиклися з нею. Такі висновки напрошуються після проведення чергової виборчої кампанії, котра щойно відшуміла. Пригадується Майдан і його гасла, виголошувані його лідерами: «Бандити сидітимуть у тюрмах», «Багаті поділяться з бідними», «Податки платитимуть усі» тощо. Водночас пригадуються і минулі вибори до парламенту з його закликом «Не зрадь Майдан!», як рівно ж із привабливою обіцянкою «Покращення життя вже сьогодні». Минули роки, проте обіцянки так і залишилися обіцянками, а зраджений народ і далі продовжує бідувати, нарікаючи на обраних ним же «слуг». Не думаю, що хтось із нас із великою приємністю сприймав рекламні ролики політичних партій, котрі транслювалися телебаченням протягом кількох тижнів. Нам знову обіцяли «золоті гори» і стрімке наповнення гаманців. Ми ж, розуміючи, що нам знову говорять неправду, в черговий раз проковтнули її, втішаючи себе надією, що все одно щось таки та й зміниться. Але чи зміниться? Думається, що зміни найперше повинні би відбутися в психології кожного із нас. Адже по великому рахунку напевно три чверті сучасного населення України є продуктом виховання комуністичної системи, котра люто ненавиділа Бога і переслідувала Церкву. Будучи фальшивою і брехливою в своїй суті, ця система не могла проповідувати інших цінностей – вона на генетичному рівні намагалася вкоренити облуду і фальш в людську істоту. На превеликий жаль, їй це вдалося. Про це свідчить невідрадний стан моралі нашого суспільства і сукупність цінностей, котрі сьогодні проповідуються. Наскільки правдомовними можуть бути сьогодні люди, котрі вірою і правдою служили цій безбожницькій системі, до хрипоти захищали її постулати, пропагували її канони, готувалися іти на смерть за її ідеї тощо. Вони, бувши у свій час комсомольськими та партійними ватажками, замикали храми, боронили вести дітей до церкви, на Великдень організовували «суботники», у своїх піснях та виступах насміхалися з Бога. Бувши у свій час парторгами та комсоргами, силою обставин сьогодні дісталися до влади у нашій державі та знову обіцяють зробити нас щасливими. Однак, праведна душа завжди розуміє, що правдиве щастя є лише в Бозі, тому й намагається по-християнськи дивитися на події у цьому непостійному світі. Вона розуміє, що пусті слова й обіцянки завжди пустими й залишаться, якщо їх не наповнити Божим духом. Адже недаремно застерігає Господь наш Ісус Христос: «Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Ів.15,5). Якщо з боку кожної людини не буде переосмислення цієї тези, якщо вона не буде впроваджена в життя кожної людини, і власть імущих зокрема, не можемо очікувати якісних змін у нашому парламенті, у нашій державі, у нашому суспільстві тощо. Багато хто помилково вважає, що зможе самотужки щось поправити, або що щось поправиться само по собі. Так не буває. Св. апостол Павло таким говорить: «Коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, – обманює себе самого» (Гал. 6,3), а далі каже: «Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме». (Гал. 6,7) А для того, щоб нам дочекатися змін на краще, необхідно зростити нову еліту – чесну, патріотичну і, найперше, богобоязливу. Саме сюди необхідно кинути всі зусилля: зусилля родини, зусилля Церкви, зусилля держави тощо. Якщо з Божою допомогою так станеться, то тоді і рекламні ролики будуть іншими, і вибори проходитимуть інакше, та й обіцянки будуть чесними, і, сподіваюсь, виконуватись вони будуть в повному обсязі. о. Іван ГАЛІМУРКА, редактор