№43 (1234)
30 жовтня 2015 року
Ìèõàéëî ÊÓDzÂ, íà÷àëüíèê â³ää³ëó êóëüòóðè ³ òóðèçìó ÐÄÀ:
«ÃÎÐÄÈÒÈÑß ÌÈ ÌÀªÌÎ ×ÈÌ» Ось уже вшосте мистецька Теребовлянщина виступатиме з творчим звітом перед земляками, розкриватиме нові талановиті обдарування, віддзеркалюватиме глибинні прадідівські традиції, обряди, багату культурну спадщину. І хоча ця непересічна подія відбувається в умовах неоголошеної війни, та спадкова генетична мудрість українського народу, що проявляється крізь його культурну та духовну оболонки, вселяє оптимізм, глибоке переконання в невідворотну перемогу, у перемогу добра над злом. Чим цього року радуватимуть теребовлянців кращі мистецькі колективи краю, розповідає начальник відділу культури та туризму РДА, заслужений працівник культури України Михайло КУЗІВ: – Дійсно, наш район, як і всі інші, звітує в непростий час російської агресії. Тому культурномистецька сфера ще більші акценти розставила на патріотичну спрямованість творчих номерів, їх наповнюваність національновизвольним духом. Ось і черговий творчий звіт «За Україну! За волю! За народ!», який відбудеться сьогодні, буде присвячений 97-ій річниці проголошення ЗУНРу
– визначній даті в історії нашої країни. Глядачі побачать найкращі мистецькі досягнення наших колективів. А гордитися, повірте, ми маємо чим. Впродовж останніх семи років у культурній галузі району склався монолітний творчий колектив однодумцівпрофесіоналів з високим мистецьким потенціалом. Досить лише зазначити, що функціонує 22 художніх колективи, які носять
звання «Народний» або «Зразковий». Серед них – такі знані за межами не лише району, а й області як заслужена капела бандуристів «Кобзар» Струсівського будинку культури (мистецький керівник – заслужений працівник культури України Ігор Козак), хор Союзу українок (мистецький керівник – заслужений працівник культури України Михайло Облещук). Все більшої популярності набувають серед жителів району і молоді творчі колективи – хорова капела працівників культури району (мистецький керівник – Олена Брездень), чоловічий вокальний ансамбль РБК (мистецький керівник – В’ячеслав Більчак), молодіжний жіночий вокальний ансамбль РБК (мистецький керівник – Олександр Воробйов), аматорський хор Іванівського СБК (мистецький керівник – Михайло Палиця), інструментальний ансамбль Теребовлянської школи мистецтв «Школа-бенд» (мистецький керівник – Михайло Липка) та інші. (Закінчення на 4-ій стор.).
1 листопада – День працівника соціальної сфери
Øàíîâí³ äðóç³!
У першу неділю листопада країна традиційно вшановує працівників соціальної сфери – людей, сповнених гуманізмом, милосердям, любов’ю і добром. Шодня, щогодини ви зігріваєте своїм душевним теплом і щирою турботою самотніх людей похилого віку, інвалідів, піклуєтеся про дітей, які попали у складні життєві обставини, про незаможні родини, допомагаєте молоді у професійному самовизначенні, у пошуку роботи та в працевлаштуванні безробітним, відстоюєте трудові та соціальні права людей, забезпечуєте їм матеріальну підтримку. Ви з честю виконуєте свій службовий обов’язок за велінням совісті та за покликом душі, примножуєте національні традиції милосердя та взаємодопомоги. Щиро бажаємо міцного здоров’я, щастя, добра, благополуччя, миру і злагоди у ваших родинах. Юрій НИШТА, голова районної держадміністрації.
Василь ПОПКО, голова районної ради.
«ÇÀ ÓÊÐÀ¯ÍÓ! ÇÀ ÂÎËÞ! ÇÀ ÍÀÐÎÄ!» Творчий звіт мистецьких колективів Теребовлянського району,
присвячений 97-ій річниці проголошення ЗУНРу. (Чит. на 4-5 стор.). До 120-річчя від дня народження Володимира Гжицького
Ó ÑÊÀÐÁÍÈÖ² ÏÀÌ'ßÒ² ÌÀËί ÁÀÒÜʲÂÙÈÍÈ 15 жовтня минуло 120-річчя від дня народження нашого славного земляка, письменника, драматурга, яскравого представника розстріляного відродження 30-их років Володимира Зеноновича Гжицького. Урочистості з цієї нагоди відбулися в Острівці, де народився письменник, та у Довгому, де пройшли його дитячі роки і звідки він пішов «у світ широкий». Ініціатором святкування ювілею В.З. Гжицького в Острівці став письменник, перекладач, громадський діяч, лауреат Шевченківської премії, уродженець цього села Роман Мар'янович Лубківський. Як виявилось, це була остання його поїздка на малу батьківщину, останнє його пошанування свого талановитого земляка, для увіковічнення пам’яті якого Роман Мар'янович зробив багато і ще так багато думав зробити. Та, на жаль, не встиг. 23 жовтня він відійшов у вічність (фоторепортаж про поховання Романа Лубківського у Львові читайте у наступному номері). Вшанувати 120-річний ювілей Володимира Гжицького в село, де він народився, на запрошення Романа Лубківського приїхало багато творчих людей, митців як зі Львова, так і з Тернополя. Педагоги та учні місцевої ЗОШ І-ІІІ ступенів, актив села не тільки гостинно зустріли їх, але й гарно підготувались до відзначення такої пам’ятної дати, поставили змістовну, патріотичну літературно-музичну композицію. Спочатку всі піднялися у
кімнату-музей Гжицьких, облаштовану у школі, де учні детально розповіли біографію Володимира Зеноновича, сповнену драматизму через сталінські репресії. Опирались при цьому на експонати музею, фотографії, стенди. Далі всі перейшли до актової зали школи, де і проходив цей творчий захід. Вів його Роман Лубківський. Почувався він не зовсім добре, здоров’я підводило, та коли почав говорити – від
першого слова і до закінчення вечора, – його мова була жвавою, образною, думка – свіжою та неординарною. Його розповідь пересипалась спогадами, цікавими бувальщинами, шляхетними жартами, що надавало заходу барвистості, небуденності. Він і сам багато розповідав про «професорового Влодка», як називали у селі Володимира Зеноновича, і надавав слово гостям. Для всіх, хто був у залі, кожен виступ – цікавий, захоплюючий,
містив у собі щось нове, невідоме досі, словом, мав якусь свою «літературну» родзинку. Високо оцінюючи творчість Володимира Гжицького, який жив і творив за девізом «Жодного дня – без рядка», всі виступаючі підкреслювали, що літературна спадщина Володимира Зеноновича була б значно багатшою, пліднішою, якби не репресії, якби не сталінський режим, який безжалісно вкрав двадцять найкращих років його життя.
Львівський письменник, лауреат премії братів Лепких Левко Різник назвав твори Гжицького унікальними, неповторними, а його повість «Самшитовий гай» можна сміливо віднести до зразків світової інтимної прози. А сам Левко Різник подарував школі, музеєві свою книгу «Поет і владика», в якій дослідив стосунки Каменяра та владики Андрея. Голова обласної організації товариства «Меморіал», краєзнавець Богдан Хаварівський, уродженець сусідніх з Острівцем Гумниськ, наголосив, що завжди при подібних зустрічах немовби повертається у молодість, що виховувався на творах земляків і живе тим благодатним духом досі. Богдан Васильович подарував музею літературний альманах краю, куди ввели матеріали про Володимира Гжицького. (Закінчення на 6-ій стор.).