В громадському садку Дорогою йдучи, мов друзі, в ногу, Я з Павликом веселу вів розмову. Правдиве хлопченя, порядне! Аж дивимось: в громадському садку Ліз Павликів дружок на грушу на струнку, Мабуть, побачив щось принадне: Жадобою світились очки. Мале — дурне: Підлізе і сповзне, підлізе і сповзне; Штанці тріщать, сорочечка в шматочки, А він не плаче, Грушки вгорі смачненькі бачить. Тут Павлик мій в галоп А я його за руку: — Стоп! Не смій в чужий садок ходити! — Та треба ж друга підсадити?! — Не смій! Бо діло це дурне! — Учора ж він підсаджував мене! Читачу! Поклястися можу: Картину бачив ти, на цю похожу. А може, той... Сам брав Гріха на душу, Підсаджував дружка на грушу?
14