Page 1

Кам’янець-Подільська міська ЦБС Методико-бібліографічний відділ

Байкар з рідного краю Біобібліографічний покажчик до 120-річчя Микити Годованця

м. Кам’янець-Подільський 2013


Байкар з рідного краю: до 120-річчя Микити Годованця: біобібліографічний покажчик /уклад. О.В.Дачковська. – Кам’янець-Подільський, 2013. -72 с.

У біобібліографічному покажчику подається довідковий матеріал про життя і творчість знаного українського поета,байкаря Микити Павловича Годованця. Видання розраховане на бібліотечних працівників, викладачів української мови та літератури, студентів, школярів, краєзнавців, на тих хто цікавиться літературою рідного краю. Бібліографічний опис та скорочення слів здійсненні відповідно до державного стандарту України – ДТСУ ГОСТ 7.1:2006. Відбір матеріалів завершено в грудні 2013 року. Матеріал розкриває період з 1957-2013рр.

Укладач: бібліограф О.В.Дачковська Редактор: провідний методист ЦБС Т.М.Вонсович Комп’ютерний набір: бібліограф О.В.Дачковська

2


Кам’янець-Подільська міська ЦБС Методико-бібліографічний відділ

Байкар з рідного краю Життя і творчість Микити Годованця

Біобібліографічний покажчик

м. Кам’янець-Подільський 2013 3


Слово до читача

Я син нужденного села. Вишневий сад, обдерта стріха То мій притулок і утіха. Природа вчителем була. У злиднях, в темряві, в журбі Провів роки свої дитячі, А далі - серденько гаряче Кував в стражданні, в боротьбі. Шукав бажаних берегів Знайшов розчарувань багато; Шукав настирливо, завзято Нових думок, нових шляхів. М. Годованець (1919 р.) 4


Сторінки біографії Микити Павловича Годованця

Годованець Микита Павлович народився 26 вересня 1893 року в с.Вікнина Тернівської волості Кам'янець-Подільської губернії (нині - Гайворонський район Кіровоградської області) в селянській сім'ї. Після закінчення Степашанської вчительської школи навчався на дворічних курсах з підготовки до університету, вчителював у церковно-парафіяльних школах сіл Орлівка та Бубнівка на Поділлі. В 1914-1918 роках перебував на військовій службі. Повернувшись до рідних місць, деякий час вчителював по селах, а затим став працювати в редакціях газет "Червоний край" (Вінниця) та "Радянська Волинь" (Житомир). Перші вірші Годованця з'явилися друком 1913 року на сторінках київського тижневика "Маяк". Низка поезій побачила світ у газеті "Свободное слово" (Ревель) у 1917 році. В його перекладі політвідділ 41-ої стрілецької дивізії Червоної Армії в 1920 році видав збірочку Дем'яна Бєдного "Байки і пісні". Перша книжка оригінальних байок "Незаможник Клим" вийшла друком у 1927 році. Загадом на межі 20-х-30-х років він видав близько десятка невеличких обсягом книжечок, що несли переважно мотиви агітаційні, пов'язані з тогочасними завданнями утвердження нового в господарюванні, побуті, культурі. 31 січня 1937 року Микиту Годованця було заарештовано і за постановою особливої наради при НКВС від 13 червня того ж року вислано на Середню Колиму, де він пробув до 1947 року. Аж через десять літ, 11 вересня 1957 року, дістав офіційну реабілітацію довідкою військового трибуналу Київського військового округу засвідчувалося, що постанову особливої наради від 13.VІІ.1937 5


року "скасовано і справу припинено". Оселившись у Кам'янціПодільському, Микита Годованець віддається активній літературній роботі. Пише оригінальні байки, здійснює переклади і переспіви, вивчає досвід української класичної, російської, і загалом європейської байки, подає практичну допомогу молодим байкарям, проводячи з ними в Кам'янціПодільському творчі семінари. Помітним внеском досвідченого митця в розвиток української байки стали його книги "Байки" (1957), "Заяча математика" (1961), "Конвалія і Лопухи" (1966), "Талановита Тріска" (1967). Тривалий час Годованець трудився над художнім освоєнням байки античних часів, епохи Відродження, творчої спадщини видатних західноєвропейських майстрів цього жанру. Його праця увінчалася виданням книг "Ріка мудрості. Байки за Езопом" (1964), "Веселий педант" (1965), "Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах Микити Годованця" (1973). Помер 27 серпня 1974 року. Пам’ять 25 вересня 1975 року в Кам'янці-Подільському іменем Годованця названо одну з вулиць Нового плану (раніше Садова). 24 вересня 1983 року в Кам'янець-Подільській середній школі № 16 урочисто відкрито музей Годованця. Матеріли для музею, зокрема, надали рідні байкаря — дружина Серафима Годованець, син Анатолій Годованець. Червону стрічку перерізали, зокрема, письменники Іван Сочивець, Полікарп Шабатин. 25 вересня 1983 року в Кам'янці-Подільському на будинку, в якому в 1959–1974 роках жив і працював Микита Годованець, урочисто відкрито меморіальну дошку. Автор пам'ятного знака — народний художник України Еммануїл Мисько, який 6


приїхав зі Львова до Кам'янця-Подільського на ювілейні торжества. Образ Микити Годованця змальовано в повісті «За Колимою сонце сходить» (1994) і романі «Довга дорога вночі» (1998) українського письменника Мар'яна Красуцького. 11 грудня 2008 року в приміщені картинної галереї Кам'янецьПодільського історичного музею-заповідника відкрито меморіальну кімнату байкаря. Збірки                  

«Незаможник Клим» (1927). «До добробуту й культури…» (1928). «Парася на парастасі» (1929). «Будяки», «Довгоносики», «У колектив!» (1930). «Трактор і Рало» (1931). «Байки» (1932). «Байки» (1957). «Осел на хаті» (1958). «Байки» (1960). «Заяча математика» (1961). «Вужі під яслами», «Байки» (1963). «Ріка Мудрості. Байки за Езопом» (1964). «Веселий педант» (1965). «Конвалія і Лопухи» (1966). «Афоризми сатирика», «Талановита Тріска», «Байки за Леонардо да Вінчі, Федром, Бабрієм» (1967). «Байки» (т. 1—2, 1968). «Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах М. Годованця», «Байки і фрашки» (1973). «Байки» (1987).

7


З творчого доробку Голуб і лелека Якось-то навесні, Коли настали теплі дні, Лелека з вирію прилинув На дороге гніздо своє, Що восени покинув (В житті усяко є!) Домашній Голуб запитав: Де, друже, був? Що чув? До вирію літав. Злякався – вітер в уші свище, Із півночі повіяв холодище, За ним повзе страшна зима… А в вирію… Зими нема, Природа стрінула привітом: Там вічне літо!..А Голуб з усміхом йому: - Тоді ж чому Ти кинув ту країну, Розхвалений той рай, І повернувся на Вкраїну? - Бо це – мій рідний край! Любов до рідного – могутнє диво! Нехай живеш на чужині щасливо, А туга гірко в серце б’є: Зове Вітчизна й путь далека, І ти летиш, як з вирію Лелека В гніздо своє. 8


Чванькувата сокира Дорогу дай! Сокира в ліс пішла, Велична, гостра, чваньковита, Казали всі –у ділі бита, Хоч і ні разу ще у лісі не була. Хвалилась, гордовита, Мов панночка яка: - Всю гниль я виведу у лісі! Поляже кропива, безлика і жалка; терен колючий виріс на узліссі – геть винищу, як шкідника; Осичина, що поряд з Дубом, Розлучиться із пишним чубом. Сокира в ліс пішла, На лист гнилий лягла Спочити, подрімати, Забула, що потрібно працювати, Залежалась, іржею обросла… Багато мовить язикатий, А як до діла треба стати – Не хоче вийти навіть з хати.

9


Засуха в роті Мартин жагою на жнивах горів, Затерп язик, не змочений у слині. - Чого там горювать? – сказали жниварі. Он джерело холодне при долині – Піди нагнись і пий! – Мартин товстий, Постоявши при джерелі, Бреде назад, чорніший чорної ріллі. Питають його: - попив, Мартине? - Еге, «попив»! Знать, доведеться гинуть: Вода, як лід, кипить, Та з джерела попить – Прийшлось би гнуть хребта, А в мене, бачите ж, комплекція не та! Читців частенько можна стріти: Не хочуть думати, чуттям горіти, Немов Мартин той, не нагнуть чола, Щоб з мудрого напитись джерела.

10


Свистун Осел-степняк намислив хор створити, А Ховраха в солісти запросити: - Ти маєш ніжний свист, І з тебе вийде видатний артист. Талант завсігди людям милий, Він має завжди похвалу, Як сторож правді, ворог злу! - Та що ти, сизокрилий? Таланти розгорнуть – То треба упрягтись в роботу, Добряче спину гнуть І не жаліти поту. А я… Я на колгоспному лану Живу, не сію і не жну: Коли комбайн пшеницю косить – ховрах готове зерно носить; Коли мороз лютує надворі – Живу, як Бог, в своїй норі! Хто звикне паразитом жити – Того мистецтву не зови служити.

11


Яблуня Сосна, що поруч Яблуні росла край саду, Питає Яблуню крислату: - Чи зустрічався хто тобі в житті, Про кого бережеш чуття святі? Сказала Яблуня: - Сусідко мила! Охоче я скажу, Про кого спогади у серці бережу, Які я все життя любила: Нехай благословенна буде та рука Садівника, Яка Мене, зелену дичку нащепила! Якщо мої плоди, медові та іскристі, Цінуються людьми, як перли чисті, Якщо народові даю користь яку – Вся честь Садівнику! Навчителю! Це ти Мене підтримав, юнака, Коли схибнулась кладочка хитка, Щоб я не впав із висоти В бурхливу воду; Ти показав стежки, Якими йти Служить народу.

12


Сатира Бджола з Гадюкою розмову завели. Гадюка так знущалася з Бджоли: — Твоє жало — і сміх і горе! Кусаєш ти не всіх, а по розбору, А вкусиш — спухне, та й усе. От я: укус мій смерть несе! Жалю усіх при всякій змозі, Кого зустріну на дорозі... — Бджола Відповіла: — Слід знати: Крім люті й зла, І серце й розум треба мати! Коли жалом сатира коле І в ній отрути й злості досить є, А розуму і серця не стає, То з неї нам добра не бачити ніколи.

Бородавка — Чом Жаба ця так задається дуже? Надулася, мов статуя жива, Задрала ніс і з сестрами не дружить. — Не бачиш? Виросла бородавка нова!

13


В громадському садку Дорогою йдучи, мов друзі, в ногу, Я з Павликом веселу вів розмову. Правдиве хлопченя, порядне! Аж дивимось: в громадському садку Ліз Павликів дружок на грушу на струнку, Мабуть, побачив щось принадне: Жадобою світились очки. Мале — дурне: Підлізе і сповзне, підлізе і сповзне; Штанці тріщать, сорочечка в шматочки, А він не плаче, Грушки вгорі смачненькі бачить. Тут Павлик мій в галоп А я його за руку: — Стоп! Не смій в чужий садок ходити! — Та треба ж друга підсадити?! — Не смій! Бо діло це дурне! — Учора ж він підсаджував мене! Читачу! Поклястися можу: Картину бачив ти, на цю похожу. А може, той... Сам брав Гріха на душу, Підсаджував дружка на грушу?

14


Дядько Пень От видався деньок: Десь взявся на шляху Пеньок! Хто їде, — вісь зламає, Хто йде, — мороку іншу має... Знялась на всю округу завірюха. Гукають: — Обламать боки! — Спалить! Давайте сірники! — Пеньку і не свербить за вухом: — Кричіть, у кого довгі язики! Я не боюсь осуди, Не та у мене масть: Стою, стояти буду,— В обіду шеф не дасть! Хто шеф? Хто посадив Пенька? Та дядько Пень з сусіднього ліска!

15


Хориста У лісі новина потішила громаду: Там буде хор, як в селах та містах! Нудне смертельно діло самота — У співах ні ладу, ні складу: Те свище, те нявчить, Той тьохкає, той верещить, Та в кущику нудливо кука, Там хтось гуде собі баском... Це слухать — чиста мука! Тепер співать, як вчить наука: Під паличку, ладком! … І сталось, Зелені ожили ліси: Зійшлися звірі, птахи позлітались, Ладнаються співать в чотири голоси. — Дивись, Осел стає в баси! Адже хориста він ніякий, Про це вам скаже всякий. — Він нам все діло зіпсує! — Обурена Сорока стиха голос подає. Лисиця їй: — Мовчи, дурна! У нього є записка від Слона! Записка — пхе! — Папірчик і чорнило, А бий тебе лихе, Яка у ній буває сила! 16


Сміх на службі Любов пообіцявши й дружбу, Митець привабив Сміх на службу. Та зблідлий Сміх за тиждень поверта, Мов скривджена смертельно сирота, Нудьгою очі світяться, сумні: — Не до душі робота ця мені: В одну годинку На рот приладили сурдинку , Чекай вказівки — смійсь а чи не смійсь, Повище взяв, то б'ють за недогоду: «Не вмієш,— кажуть,— ти сміятись для народу!» Утратив волю я, всього там бійсь, Де й ділась гострота і сила, І дзвінкість джерелом не била. Я став нудним орлом З поламаним крилом. Найболючіш: кому раніше Я серце лікував і тішив, У кого мав любов і славу, Хто шанував мене весь вік,— В очах у них читав невіру і зневагу... Так я урізав поли, втік. Наш Сміх — слуга, і друг, і син народу — Шанує над усе і дзвінкість, і свободу.

17


Лев умирає Вмирає Лев. Навколо мертва тиша. Шепочеться стривожена листва. Обачно шарудить ляклива миша. Під вітром стелеться трава... Лев то здригне, то раптом встане, То грізно зареве, Аж никне все живе, То тьмяними очима тоскно гляне, Немов шукає співчуття... Лис з-за куща, мов злодій, визирає, В очах лиха усмішка грає: — Ага, злякався за життя? А хто роздер мою дружину любу? І з мене ледь не зняв лиснючу шубу... — З'явився Вовк:— Чого пан Лев хотять? Водички? М'яса? Крові? — М-мені б... — у Лева губи аж тремтять. — Хоча б... к-краплиночку... л-любові... — Ге-ге! Про це слід думать не тепер, Коли стріваєш смерть немилу, — Тоді, коли усіх по черзі дер, Безмежну мавши владу й силу!

18


Свідок У залі судовій іде правдивий суд. В кімнаті свідків точиться розмова: Зійшлися звірі тут За правду мовить слово, Злочинців виявить, скарати хижаків, Хто кожну ніч безжально валить трупи, Кісток обгризених лишає купи, Хто краде лошаків, овець, бичків... — Суду, — Вовк каже, — хочу доповісти: Колись мені вівцю прийшлось доїсти. Кладу зло на Хортів. За правду вмерти б я хотів! — Сказав, «Хортів»! — Лисичка збоку.— Це Левеня вправляється, нівроку! — Хто? Левеня?! Пробачте, я побіг... Ой, заболів живіт! Ой, валить з ніг! До лікаря мерщій! Прощайте, свідки! — Шукали Вовчика півдня, Знайшли під ліжком у сусідки: — Розкрити рот на Левеня? Щоб Лев загриз? Бридня! Піввіку байці я служу, Сатириків усяких надивився. В нас був один: з мишвою мужньо бився, А Левенят боявсь! Про Лева й не кажу!

19


Творець розумного сміху Життєвий і творчий шлях Микити Павловича Годованця – то наче відрізок дороги його рідного народу. На якому довелося долати неймовірно важкі труднощі та смертельні небезпеки і водночас горіти бажанням творити добро. слугувати високій меті. Письменник повсякчас був у гущі простого люду, добре знав його душу, нужди й устремління, побут і звичаї. Основна рушійна сила, що завжди скеровувала творче перо Микити Годованця, - синівська любов до України. Готовність утверджувати світлі ідеали рідного народу. Народився Микита Павлович Годованець 26 вересня 1893 року у подільському селі Вікнині в сім’ї неписьменного селянина. Навчався в церковно-парафіяльній та двокласній учительській школах. Працюючи на посаді педагога, пильно вдивлявся в оточуючу дійсність, багато працював,опановуючи мистецтво художнього слова попередників. У 1913 році опублікував перші вірші. З тих пір нелегкий тягар поета-сатирика проніс через всілякі соціальні та політичні катаклізми і потрясіння. Понад півстоліття плідно трудився у царині байки – одного з найдавніших жанрів світової літератури. Глибоко усвідомлюючи особливості байкарського ремесла Микита Годованець вже в період ранньої творчості дошукується звучання власного голосу. І це принесло вагомі ужинки. У творах, написаних у двадцяті-тридцяті роки. Помічаємо зрослий інтерес байкаря до людської особистості, її душевної краси. До високої людяності. Вражає велика робота над художньою досконалістю творів. Характерно. Що першим, хто помітив непересічний і самобутній його талант. Був Остап Вишня. Період. Коли проходило становлення Годованця як літератора. Мало сприяв творчому квітуванню. Чад наклепів,вишукування класових ворогів, диверсантів. Агентів капіталізму. Злочинне 20


зіткнення різних груп людей і класів. А то й рідних. «полювання на відьом». Брехлива офіційна пропаганда накладали свою печать. Заважали створювати живі. Глибокі. Чітко окреслені образи сатиричних персонажів. Але й у цей гнітючий час поет викриває і таврує хапуг і пристосуванців, ледарів і шахраїв, злодюг і рвачів, хамів і окозамислювачів, картає бюрократів, чинуш, сміється з міщан та обивателів («Перебудова», «Рушник і муха», «Ласочка»). Атмосферу літ безчестя і подозрілості, що нависали чорними хмарами сталінізму над народом і над самим байкарем, Годованець майстерно змалював у байці «Піджак», де обманутий герой, що купив перелицьовану одежу, бере під підозру не тільки речі, а й людей: Безсоромно купавсь в душевній глибині: Перелицьований чи ні. Справжня цінність подібних творів не тільки у важливості вселюдської ідеї. А й в тому, що актуальність проблеми засвідчували страшні тридцяті, коли наклепи і підозри стали суспільною бідою. Не обминув тенет більшовицького тоталітаризму і сам Микита Годованець. 31 січня 1937 року його було заарештовано. Поневірявся письменник у гулагівських концтаборах. Звільнився у 1947-му. Але з сім’єю. Яка проживала у Кам’янці-Подільському, зійтися не зміг. Лише у 1954 році офіційні власті дозволили переїхати на Хмельниччину і поселитися у місті над Смотричем. Після страдницьких митарств Микита Годованець наче переживає друге народження і молодість, росте і мужніє як байкар. Одна за одною з’являються нові збірки оригінальних творів, а також перекладів і переспівів. До кінця життєвого і творчого шляху їх набирається 30 – більше тисячі високохудожніх творів. 21


Письменник плідно працює і як літературознавець, активно виступає зі статтями з питань сатири і жанрових особливостей байки. А ще Микита Годованець поставив перед собою велику і благородну мету – подарувати українському читачеві скарби багатовікової мудрості і дотепності, гумору і сатири. Він перекладає і переспівує багатющу спадщину байкарів різних народів та епох. Починаючи від Езопа до Ігнаци Красіцького. У його перекладах ми вперше стрічаємося з байками визначних античних філософів – Сократа, Платона, Арістотеля, історика і літератора Плутарха, з доробками байкарів Середньовіччя. Ці речі мають неабияку пізнавальну та художню цінність, збагачують знання світової літератури. При цьому письменник виявив уміння, зберігаючи особливості байкарів минулого. Дати нову інтерпретацію старовинним сюжетам. «оживити» їх стосовно нашого часу, поглибити викривальне спрямування їх, збагатити художню палітру, наповнити твори українським національним колоритом. Під пером Микити Годованця сюжети, взяті з класичної байки, стають динамічнішими, удосконаленими композиційно, зі збагаченим соціальним звучанням, урізноманітненою поетичною формою. В його оригінальних байках зрілого періоду творчості відсутня будь-яка зайвина, надмірні закучерявленості та красивості, а з допомогою рідної мови він глибоко розкриває образи, ідею твору. Мова оригінальних байок багата народними інтонаціями, соковита, зрозуміла, часто кінцівки написані в дусі народних прислів’їв і приказок: «до добра ніколи і ніде поганий друг не доведе», «співай. Але очей не закривай», «розумний вчиться в світі жить, народу вірно послужить» і ін.. Твори Микити Павловича відрізняються тонкою спостережливістю, глибиною 22


думки, широтою охоплення життєвого матеріалу, багатством художніх засобів, молодечим запалом та енергією. В минулому у нашій критичній літературі творчість Микити Годованця не раз підганялася до потреб комуністичної ідеології, хоча авторові осягнення були значно ширші та глибші і мали служити людині, а не ворожим народу політиканам. Приміром, байки «Пес Сірко», «Ведмідь і Бджола» та інші і зараз можуть бути направлені не за «бугор», а проти сучасних великодержавних колонізаторів. Справжня сила творів нашого байкаря полягає в тому, що вони не так спонукають посміятися, як аналізувати зображувальні явища, змушують задуматись і винести певний урок. Його твори не переплутаєш з іншими: у них свій байкарський світ, свої сюжетні ходи, своєрідне змалювання героїв, неповторні художні засоби. Заслуга письменника і в тому, що під благородним впливом його творчості виховалася ціла плеяда українських байкарів і сатириків. З-поміж них Іван Сварник, Петро Красюк, Анатолій Гарматюк, Василь Кравчук, Микола Тищук, Дмитро Молякевич…В останні десятиліття творчості поета Кам’янецьПодільський справедливо називали столицею байки, її науковометодичним центром, а квартира Годованця по вулиці Шевченка перетворилась у штаб-квартиру байкарів України. Письменник, немов могутній дуб-красень, усім своїм корінням, всім людським єством був нерозривний з рідною землею, особливо з Поділлям. І ця земля щедро платила любов’ю сівачеві розумного, доброго, надихала, вселяла віру і надавала нові сили. Своє авторське кредо Микита Павлович Годованець чітко сконцентрував у вірші «Байкар»:

23


Друг зрадив? Горе б'є? Не плач! У тебе є Читач! Покривдив критик дуже? Забудеться, мій друже, Погасне з часом кривди жар... До негіді утратив осоружність? Втекла відвага, віра, мужність? Уже ти не байкар! Цього принципу Микита Павлович свято дотримувався усе своє життя. І зараз його великий дух, втілений у прекрасні твори, -на передньому краї боротьби за найсвітліші людські ідеали, за щастя народу незалежної України. Роман Болюх, лауреат премії імені Микити Годованця

24


Класик української байки Микита Годованець входив у літературу в час активної розбудови української державності, освіти й культури, маючи за плечима досвід селянського буття, участі в Першій світовій, боротьби за пере устрій життя суспільства. Свій перший вірш «І сонця блиск, й блакить небес…» опублікував 1913 року в київському журналі «Маяк». Цього ж року побачили світ його гумористичні вірші «Свище», «Бог не вибачає»,написані в дусі співомок С.Руданського. 1917 року опублікував першу байку «Свиня». Після демобілізації повернувся в Україну з палким бажанням продовжити освіту з палким бажанням продовжити освіту. Влаштувався на роботу в Києві, вступив на підготовчі курси до Київського університету, потім – на кооперативні курси всеукраїнської спілки споживчих товариств «Дніпросоюз» і, як один з активних курсантів, схильних до пера, був запршений на посаду інструктора культосвітнього відділу «Дніпросоюзу», залучений до видання кооперативного журналу. Згодом, як інструктор, прибув до Кам’янця-Подільського, прикріпився до місцевої кооперативної спілки, писав. Публікувався. Його контакти з просвітниками міста, українською культурно25


освітньою інтелігенцією призвели до співпраці з колективом одноденки «Свято Поділля». У листопаді 1918 року за протекцією знайомого С.Дворкіна влаштувався до міністерства продовольчих справ уряду Директорії і працював там близько року. 1919-1920 навчального року учителював у Голоскові, 19201921-го – у Руськофільваровецькій школі в Кам’янціПодільському. На запрошення Кам’янецького повітового партійного комітету став організатором, секретарем і фактичним редактором журналу «Сільська біднота» в Кам’янціПодільському під псевдонімом М.Струм, М.Струмок, криптонімами М.Г. або й Г. публікував нариси, вірші, памфлети, фейлетони, гуморески. 1920 року політвідділ 41-ої радянської дивізії попросив М.Годованця зробити переклад байок Д.Бєдного й видрукував їх окремою збіркою у видавництві «Червона Галичина». Робота над творами тоді іменитого автора, контакти з Дем’яном Бєдним посилили зацікавлення М.Годованця саме жанром байки. З’явилася низка оригінальних байок «Голуб і лелека», «Соловейко і свиня» . Архіви зберегли дані про спробу М.Годованця здобути вищу освіту: весною 1919 року він навчався на підготовчих курсах, а 6 вересня 1920 року, працюючи в школі, вступив до сільськогосподарського факультету університету в якості вільного слухача – кандидата. Однак продовжити навчання не зміг – від тифу помер батько, захворіла мати, тому вимушений був повернутися додому. Більше двох років учителював. Вів господарство, допомагав сельчанам організовувати нове життя, надсилав до газет матеріали. 1924 року отримав пропозицію від редактора Вінницької газети «Червоний край» перейти на роботу літ працівником-фейлетоністом. А редактором газети був Павло Тимофійович Романов великий психолог, знавець людей. Він зумів розгледіти в 26


дописувачеві не тільки талановитого журналіста, а й письменника-байкаря. З тих часів їх життєві дороги або йшли паралельно, або й перехрещувалися, і тоді поєднувалися досвід й інтуїція П.Романова з природним даром наполегливого в освоєнні знань М.Годованця. Нерідко розходилися на роки на роки, але зв’язків вони не губили, незважаючи на важкі життєві випробування. Газети «Червоний край» видала, як додаток,першу збірку М.Годованця «Незаможник Клим». Байкування М.Годованця пов’язане не тільки з його природним даром гостро бачити й дотепно сміятися, а й з об’єктивними обставинами – байка, сатира і гумор були запитані часом. Бідний, голодний і холодний народ не бачив іншого виходу, як сміятися з негараздів і чекати кращого майбутнього. Газеті був потрібний талант М.Годованця, його гострі матеріали як потужний інструмент ідеологічної гри. Талант шліфувався від байки до байки,від книжки до книжки. 19 липня 1925 р. М.Годованець був прийнятий до Спілки селянських письменників «Плуг», отримав членський квиток за №22 і очолив вінницьку літературну організацію. 1928-1929рр. вже в ролі від повального секретаря працював у Житомирській «Радянській Волині». Там побачила світ збірка «Для добробуту й культури». Наприкінці 1929 року столицю з дружиною Серафимою Миколаївною Метельницькою та трирічним сином Анатолієм переїхали до столичного Харкова. Микита Павлович працював у редакціях ряду журналів, видав 6 книг, 1934 року став членом Спілки письменників СРСР. А коли 1934 року столицю перенесли до Києва, переїхав туди з редакцією «Червоного хреста» і Микита Павлович. На жаль, цей період його життя і творчості виявився не тільки малопродуктивним, а й – трагічним. 31 січня 1937 року його забрав «чорний ворон» і поніс на Колиму на довгих 8 років… 27


Важко було мовчати Микиті Павловичу. Будь-який листок з віршем міг продовжити його табірні муки щонайменше на наступних 5 років. І все ж писав. З Колими привіз 17 записників з віршами і байками. 1943 роком датується вірш «Україно моя», запропонований авторові для публікації сином письменника Анатолієм Микитовичем Годованцем: Україно моя! Незабутня моя! День і ніч за тобою Душа кровоточить. Не для мене тепер твоє сонце сія. Таке рідне, мов любої яснії очі. Україно моя! Я ж тебе так люблю! Свого сина згадай, що з хвороби десь гасне, І з вітрами пришли кращу квітку свою, Посади на могилі моїй передчасній. З неї впаде роса просто в серце мені. – Наче сльози кохання горячі, чарівні! Легко стане мені в осоружній труні, Я подумаю: сплю на своїй Україні. (Колима,1943) 1942 року, після звільнення, залишився працювати в селищі Спорне в автомайстернях «Дальстроя». У трудовій книжці зберігся запис: «17.Х.1945р. звільнений з виїздом на материк». Акуди їхати? Кам’янець-Подільський паспортний стіл на запит відповів: «Ваша жена Годованец Серафима Николаевна в городе не проживает». В Україні на Поділлі, влада не хотіла його бачити. -Їдь у мою благословенну Абхазію, - порадив табірний приятель В.Хаджалія, - там морське повітря і південне сонце швидко поставлять тебе на ноги… І він поїхав у Новий Афон. З 31 грудня 1945 року по 18 жовтня 1949 року працював в управлінні курорту Ахалі Афоні. Поки не 28


почали там будувати дачу для Й.Сталіна М.Годованцю запропонували негайно звільнитися «за власним бажанням»… Прихистила племінниця Марія Рижкова в Мерефі на Харівщині. Працював у Мереф’янській селекційній станції, поки директор не дізнався про судимість. І знову ж – «за власним бажанням». 1950 року демобілізувався син Анатолій і застав батька й матір у Мерефі. Вирішили перебратися до Кам’янця-Подільського. Поселилися в будинку Метельницьких по вул.Шевченка,83. Як тільки спробували прописатися, і таким чином заявили про перебування в Кам’янці-Подільському, Микиті Павловичу зразу ж було вказано «протягом 24 годин покинути місто…»Тільки після смерті Сталіна зумів з’єднатися з сім’єю. 1954-1955 навчального року – знову в Руськофільваровецькій семирічній школі. 1955 року вийшов на пенсію. Життя поступово налагоджувалося. З хрущовським потеплінням почала відтаювати душа. Відновлюватися контакти, у тому числі з Павлом Романовим, який жив у Києві. Робив спробу за спробою реабілітуватися. 11 вересня 1957 року отримав бажану довідку з Військового трибуналу Київського військового округу за №1680/0-57,яка й підтвердила факт реабілітації. Першу повоєнну збірку байок Годованця прорецензував, підтримав і допоміг видати доцент Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту М.Скорський. Дарчий надпис на новій книзі автор адресував дружині: «Найдорожчому другові життя, вірній супутниці і помічниці в труді. Коханій і дорогій Сімі Миколаївні Годованець на вічну пам’ять від Микити. 7.Х1.1957р.». Не вистачає добавити: «Все-таки вистояли!» 11 листопада 1957 року Микита Павлович направив заяву голові Спілки радянських письменників: «Прошу поновити мене в Спілці письменників. Додаю копію довідки Воєнного трибуналу про реабілітацію, довідку «Мій творчий шлях». 29


Раебілітація,вихід збірки байок. Поновлення в Спілці надали другого дихання його творчим дихання його творчим силам: 1958 року з’явилася збірка «Осел на хаті». 1960-го – «Байки», потім – «Соловей в курятнике: Басни» в російському перекладі В.Корчагіна (1960), «Заяча математика» (1961), «Вужі під яслами» (1963), «Байки»(1963). За кам’янецький період творчості ще за життя Микити Павловича побачили світ 20 його книг. За підрахунками сина Анатолія, батько створив близько 1600 байок, як оригінальних , так і за сюжетами класиків світової літератури. Епопею з байками Езопа та інших класиків М.Годованець називав своєю «другою Колимою». Йому довелося відстоювати деякі переспіви байок Леонардо да Вінчі. Вміщені в першій повоєнній збірці «Байки» (1957). Редактор. Письменник-байкар Анатолій Косматенко тоді зауважив авторові: «Байки «Бритва» не ваша, а Леонардо, друквати не варто…» Микита Павлович звернувся до знавця мов Юрія Мушака із Львівського університету. Той переклав «Бритву» Леонардо да Вінчі. І з’ясувалося, що в байках М.Годованця і Леонардо да Вінчі спільна тільки назва. Надіслані перекладачем ще три байки Леонардо Микита Годованець подав у власній транскрипції. Відіслав до Львова і отримав захоплений відгук. А згодом отримав ще партію перекладів. У цій співдружності з’явилося 50 байок Леонардо да Вінчі, перекладених Ю.Мушаком. у травестії М.Годованця. Не просто було Микиті Павловичу у постколимський період. Скільки неправди зазнав від критиків та редакторів, які після смерті Й.Сталіна ще «дмухали на холодну воду». 1963 року громадськість широко відзначила 70-річний ювілей М.Годованця. Ю.Петров опублікував дослідження «Байкар Микита Годованець» 7 9-му номері «Вітчизни» за 1963 рік дав статтю «Вітаємо і обіймаємо». Відгукнулась і місцева преса. Від перчан «Оду» надіслав Ф.Маківчук: 30


«Хоч ниньки оди вийшли з моди. Змінивсь літературний смак. Та все-таки без тієї оди Не обійтися нам ніяк. Бо є на оді намір щирий Ясу воздати байкарю. Сиріч, служителю Сатири. Який щодня стає на прю. І чеше. Креше – любо-мило – Хорошим людям на Добро. Ще ж є в каламарі чорнило! Не притупилося перо! Як вріже – враг кістьми поляже, А як приперчить – в акурат, Як скаже, то ніби зав’яже, Годованець і вре у лад! Варто окремо сказати про М.Годованця-перекладача. Цей вид творчості започаткував його переклад віршів і байок Д.Бєдного. 1920 року виданий окремою книжечкою. Микиті Павловичу належить довоєнний переклад казки Олексія Толстого «Золотой ключик», или приключения Буратино». Переклад побачив світ, але прізвища перекладача. Що попав у розряд «ворогів народу». Видавець не поставив. У другій половині 60-на початку 70-х років минулого століття до М.Годованця прийшла заслужена слава. 1973 року у зв’язку з 80річчям від дня народження і півстоліттям літературної творчості був нагороджений орденом «Знак пошани». 1969 року московська організація Спілки письменників РРФСР відзначила його ювілейною медаллю, випущеною на честь 200-річчя від дня народження російського байкаря І.Крилова, визнавши таким чином їх місце на Олімпі світової байки. Його творчість досліджували М.Логвиненко, П.Сліпчук, Ю.Петров, В.Косяченко, І.Зуб. Юхим Альперін захистив дисертацію на тему «Українська 31


радянська байка і творчість Микити Годованця» й здобув науковий ступінь кандидата філологічних наук. З незалежністю України відкрився доступ до архіві, і великий подвижник, письменник і просвітник Василь Василашко відшукав кримінальну справу М.П.Годованця, сфабриковану 1937 року. І ось у вересні 2005 року, якраз до 112-ої річниці від дня народження байкаря, у «Літературній Україні» з’явилося його дослідження «Байка за колючим дротом або відомий і невідомий Микита Годованець». Автором цього нарису опубліковані 8 листів М.П.Годованця до П.Т.Романова в Київ 1958-1963 рр. Вони частково відкривають завісу над постколимським періодом фізичної. Духовної і творчої реабілітації Микити Павловича, дають відчути, чим жив, про що думав, як боровся за правду український байкар. Ще за життя М.П.Годованця була встановлена міська премія його імені серед лауреатів – відомі байкарі Іван Сварник, Анатолій Гарматюк, Євген Дудар, Віталій Нечитайло, Іван Сочивець та інші. 1993 року засновано обласну премію Микити Годованця в галузі літературної діяльності та популяризації української мови. Її удостоїлись Г.Храпач (1994), Б.Грищук (1995),М.Красуцький (1996), О.Коляновський (1997),П.Карась (1998),В.Кравчук (1999),П.Савчук (2000), О.Відоменко, Б.Мамайсур (2001), М.Мачківський (2002), В.Мацько (2003). В.Горбатюк (2004). Після колимських таборів і поневірянь Микита Павлович часто хворів. В одному з листів до друга. Редактора й літературознавця П.Романова жалівся: «А що я не пишу – не дивуйся, припадки так зачастили, що вже скоро доїдуть кінця…» 28 липня 1974 року Микита Павлович помер і був похований на центральній алеї руськофільварецького цвинтаря. З 1985 року по 2012 рік у батьковій квартирі жив син Анатолій Павлович Годованець з дружиною Лідією Євгенівною. 28 років віддав він Кам’янець-Подільському механічному заводу, 32


виростив дочку Марину і сина Юрія. Наділений тонким почуттям гумору і гострим розумом. Захоплювався фізикою. Пізнавав час як фізичну та філософську категорію. Автор багатьох наукових публікацій в журналах «Науковий світ», «Енергозбереження Поділля», збірниках. Зокрема – «До питання фізичного існування Всесвіту», «Чи змінюється з часом гравітаційна стала?». Син був оберегом, хранителем і упорядником батькової літературної спадщини. Його архіву. Епістолярії. До речі, за підрахунками Анатолія Микитовича, книги батька були видані нечуваним для наших днів загальним тиражем у 856 тисяч примірників. До Анатолія Микитовича зверталися учителі, старшокласники. Викладачі Кам’янець-Подільського національного університету і студенти, журналісти,письменники, працюючи над науковими розвідками, статтями. В.Прокопчук Доктор історичних наук, директор наукової бібліотеки, професор кафедри історії народів Росії і спеціальних історичних дисциплін КПНУ ім.Івана Огієнка, заслужений працівник освіти України

33


Микита Павлович Годованець: тернистий шлях людини, митця (за спогадами сина) Кожен народ гордиться своїми синами, які наполегливою працею створюють мистецькі та літературні шедеври. Езоп (бл. 6 ст. до н.е.) – напівлегендарний давньогрецький поет байкар складав байки оповідання повчального, моралізаторського характеру. Численні сюжети його байок послужили основою творів багатьох поетів байкарів. Скористався сюжетами Езопа і мій батько Микита Павлович Годованець, поклавши їх в основу книги “Ріка мудрості” (1964). Рукопис “Ріки мудрості” надіслав до видавництва “Радянський письменник”. Рецензентом, як мені відомо, був Леонід Первомайський. Він прийшов до висновку, що книжку видавати не варто, бо байки Езопа добре відомі російською мовою. І рукопис повернули. “Ріка мудрості” була видана значно пізніше. Наслідуючи Федра, батько відреагував: Не заздрість нам страшна – глупота, Обмеженість, короткий зір. Їх суд – це суховій з за плоту, Він може засушить найкращий твір. Нездатний вдуматись, пірнать у глибині, Готов мерзить байки до лопу, Що варте пам’яті – віддать Езопу, Чорнило і папір лишить мені... Езоп їх вигадав і ввів у моду, А я їх вдруге народив І духом рідним збагатив. Підніс свому народу, Щоб він у праці, в боротьбі За людське щастя, за свободу Мав на озброєнні собі. 34


Якщо говорити про жанрову спрямованість літературної творчості Микити Годованця, то це, звичайно, байка. Але є і притча, приповістка, фрашка, гумореска, анекдот, жарт, загадка, казка, афоризм, вірш, дума. Ним було написано близько 1600 байок, з яких 500 – оригінальні. Серед його творів є байки, створені за сюжетами російських, білоруських, польських, французьких, іспанських, німецьких і грецьких авторів та за сучасним і стародавнім фольклором. Перша післявоєнна збірка “Байки” побачила світ 1957 року у видавництві “Радянський письменник”. Редактор, сам письменник байкар Анатолій Косматенко, проглядаючи рукопис, зауважив: “Байка “Бритва” не ваша, а належить Леонардо да Вінчі, з байками “Орел” та “Лев” краще утриматися, щоб не накоїти біди”. Батько не раз згадував цей епізод. А в мене він викликав такі рядки: Не троньте Льва, тем более Орла – Такое указание редакция дала. Пиши про Плуг, а лучше уж про Трактор, И спи спокойно Автор и Редактор. З приводу “Бритви” батько звернувся до знавця стародавніх мов Юрія Мушака (Львівський ун-т). Той переклав з італійської байку Леонардо да Вінчі “Бритва”, а заодно ще три байки, і надіслав батькові. З’ясувалося, що в байках Леонардо да Вінчі та Микити Годованця спільна тільки назва. Це підняло настрій батька, спонукало до творчого пошуку, і вже через кілька днів надіслав він Юрію Мушаку своє літературне прочитання його перекладів гарною українською мовою, чим дуже здивував його. У відповідь Ю.Ф. Мушак переклав ще й інші байки Леонардо – всього 52, з яких батьком було опрацьовано 50. У такий спосіб батько знайомив українського читача з творами великого італійського художника, вченого, інженера, одного з найвидатніших представників епохи Відродження: 35


Патякає Язик, Нема упину, Аж котить слину, Усіх картає, все ганьбить... Попав між зуби Хтозна що робить? (Думка про Язик) Ще в одноденній газеті “Свято Поділля”, присвяченій відкриттю Кам’янець Подільського державного українського університету 22 жовтня 1918 року, був надрукований вірш М.П. Годованця “Народу рідному – усе!” Народу рідному – усе! На жертовник святого діла Нехай з нас кожен принесе Огонь душі і силу тіла. Найкращим жертвуючи всім, Народу рідному своєму Важким тяжким трудом своїм Щасливу доленьку скуємо... Це було його життєве і творче кредо. Микита Павлович Годованець вийшов з села, воно й було його першим учителем й вихователем. Літературний та життєвий шлях Микити Годованця досить відомий, але зараз посилився інтерес до його поезій 1919-1920 років та життєвих обставин періоду 1937-1954 років. Тому обмежуся тільки деякими епізодами з його життя. У виправно-трудовому таборі на Колимі батько перебував у 1937-1942 роках. З 1942 по 1945 рік, у період Великої Вітчизняної війни, працював у Центральній авторемонтній майстерні селища Спорний. Звідти, розшукуючи маму, звернувся до Кам’янець36


Подільського паспортного столу і отримав відповідь: “Ваша жена Годованец Серафима Николаевна в городе не проживает”. Це була велика неправда. Повернутися на “Велику землю” М.П. Годованець зміг тільки 1945 року. Товариш по засланню Хаджалія Варлаам Спиридонович порадив: “Езжай на мою благословенную родину – в Абхазию, где морской воздух и южное солнце поставят тебя на ноги после цинги, там встретишься с моими близкими, расскажешь обо мне”. Батько скористався пропозицією. I ось – Грузія, Новий Афон, курорт “Ахалі Афоні”. Батько влаштувався на роботу в курортне управління. Життя помалу налагоджувалося. Однак неподалік від курорту почали будувати дачу Й. Сталіна. Начальник особистої охорони Й.Сталіна дізнався про судимість батька, і 1949 року він мусив звільнитися з роботи “за власним бажанням”. І поїхав в Україну, у Мерефу на Харківщині, до племінниці Марії Яківни Хижкової. І хоч їй жилося теж не солодко – сім’я була розкуркулена, все ж прийняла дядька і чим могла, тим і допомогла в лиху годину. Батько влаштувався на роботу в Мереф’янську селекційну станцію. Все було добре, але директор дізнався про судимість батька і знову – заява “за власним бажанням”. І хоч у довідці про звільнення було написано, що “осужден на 5 лет без поражения прав”, “поражалися” в правах не тільки він, але й дружина. 1950 року я демобілізувався з армії, приїхав до батька, там застав і матір. Порадилися і вирішили їхати до Кам’янцяПодільського. У хаті маминих батьків жило три сестри, але вони потіснилися і дали нам кімнату. І тут – знову удар долі: мене з мамою прописали в місті, а батькові наказали “в 24 часа покинуть город!”. Знайомі допомогли грішми на квиток, а колишній учитель колега по Русько-Фільваровецькій школі подарував фотоапарат: “Оволодій, Микито, фотосправою, будеш мандрівним фотографом”. І це допомогло пережити нелегких чотири роки... Приїхати до Кам’янця-Подільського батько зміг 37


лише 1954 року після смерті Й.Сталіна. Два роки пропрацював у школах і перейшов на творчу роботу. Холодно й голодно, але з’явилася можливість працювати цілодобово... Поступово налагоджувалися літературні стосунки, знайомства. Навколо батька почали гуртуватися молоді поети Євген Васильченко, Петро Красюк, Василь Василашко. Його байки перекладали російською В. Корчагін, М. Скрипников, польською – Стефан Хмельницький. З великою вдячністю згадую доцента М.А. Скорського, який допомагав батькові готувати до видання збірку “Байки”, що побачила світ 1957 року. Її вихід був для батька спасінням як у матеріальному, так і моральному відношеннях. Саме ця збірка відкрила другий період літературної творчості М.П. Годованця. Творчість батька, особливо збірка оригінальних байок “Ріка мудрості” та “Байки зарубіжних байкарів...”, були темами шкільних творів, курсових та дипломних студентських робіт. А 1972 року Юхим Йосипович Альперін, викладач Кам’янець-Подільського державного педінституту, захищав дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук в Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка АН УРСР. Тема дисертації – “Українська радянська байка і творчість Микити Годованця”. Наприкінці захисту Ю.Альперін порівняв М.Годованця з І.Криловим: “Годо ванець – це український Крилов!” Під час перерви доктор філологічних наук, професор С.А.Крижанівський взяв мене під руку, ми ходили по коридору, професор говорив, а я слухав: “Як так можна?! Невже Альперін не розуміє, що так говорити не слід?!”... Здобувач отримав диплом аж через три роки. Пригадую 1934 – 1936 роки. У той час батько працював в редакції київського журналу “Червоний хрест”, працював інтенсивно. Видав невеличку книжку: “Про роботу гуртка юних друзів УЧХ” під псевдонімом “Струм”, запропонував провести збір коштів на будівництво санітарного літака, що згодом здійснилося, переклав чудову казку Олексія Толстого “Золотой 38


ключик или приключения Буратино”. На жаль, книжку не побачив, бо 29 січня 1937 року був заарештований. Коли батька виводили з квартири він сказав мамі: “Сімуню, я скоро повернуся”. Це “скоро” тривало 17 років... 1955 року батько знайшов книжку зі своїм перекладом у дитячій бібліотеці, але прізвище перекладача в ній було відсутнє… Знайомлячись з літературним доробком батька, відчуваєш вплив на його творчість чудової поезії Тараса Григоровича Шевченка, сатиричних творів генія російської байки Івана Андрійовича Крилова. Спочатку було віршування: В непритомності страшній Брат іде з ножем на брата Диким звірем, лютим катом Палить, душить, ріже, б’є кров червону ллє. – Браття! Люде! Що се буде? Що се є?! (“Що се буде?” 1919) Байкування почалося пізніше, бо вимагало філософської мудрості, глибокого знання людського життя. Ось деякі з цих байок. – Бач, Півню, бач: Кабан вернувся з гулі, Нажерся буряків, порив, грядки цибулі, А це допався до цебра, Ущерть там всякого добра. Пес каже Півневі, що порпався в гною, – Не б’юсь за корм, – за правду я стою. Хіба за правду? – Півень каже, – 39


За правду чесний трупом ляже. Щоб я тобою був і бачив цей випадок, – Кабан би крижі потягнув з хазяйських грядок! Рябко зітхнув і очі геть одвів: – Не хочу мати ворогів! Пес бачить зло і боком обмина: – Мое собаче діло – сторона! (Моє діло – сторона, 1960) А ось старогрецький анекдот: – Віват, Педанте! – стрівши друг кричав – – У тебе син родивсь?! Я чув, як він пищав! – А що тут дивного? – Педант відповіда, – Усі ми пищимо, коли прийде біда. (Новонародженому віват) 1973 рік для батька був доленосним: 80 річчя від дня народження, півстоліття літературної діяльності, орден “Знак Пошани”, вихід збірки “Байки зарубіжних байкарів у переспівах та переказах Микити Годованця” (1973). Наступного року його не стало. Похований на Русько-Фільваровецькому кладовищі. На будинку, де останні 15 років жив і творив письменники байкар, встановлена меморіальна дошка, вулиця Садова перейменована на вулицю М. Годованця, видана книжка “Байки” (1983), у середній школі №16 була обладнана кімната музей М. Годованця. Під час відкриття цього музею до експонатів, я додав годинник, який стояв на письмовому столі батька, і сказав: “Хай цей годинник буде символічно відраховувати час існування цього музею”... Гірка символіка. Сталося так, що годинник зупинився, а музей перестав існувати. Батько помер. Я зайнявся систематизацією його творів, склав каталог байок, інших творів, а також публікацій про нього. 40


Вірші і байки батька відображують високі моральні якості патріота-українця, який там, у неволі на Колимі, дав своїй Батьківщині клятву вірності: Україна моя! Незабутня моя! День і ніч за тобою душа кровоточить. Не для мене тепер твоє сонце сія, Таке рідне, мов любої яснії очі. Україно моя! Я тебе так люблю! Свого сина згадай, що з хвороби десь гасне, І з вітрами пришли кращу квітку свою, Посади на могилі моїй передчасній. З неї впаде роса просто в серце мені – Наче сльози кохання гарячі, чарівні! Легко стане мені в осоружній труні, – Я подумаю: сплю на своїй Україні. (Україна моя. Колима, 1943) Літературний доробок батька увійшов в золоту скарбницю української і світової літератури. Ще за життя батька були засновані міська та обласна премії ім. М.Годованця. Лауреатами стали Р.Болюх, А.Гарматюк, Є.Дудар, М.Красуцький, А.Нечитайло, І.Сварник, І.Сочивець, М.Федунець. Дуже приємно, що в Кам’янець Подільському історичному музеї заповіднику обладнали меморіальну кімнату М.П. Годованця, а в Хмельницькому літературному музеї сконцентрувалися цінні матеріали про життя і творчу працю батька. A.M. Годованець

41


Микита Годованець із сином Анатолієм та дружиною Серафимою Миколаївною

Син Микити Годованця Анатолій Микитович з дружиною

42


43


Хоронять, а вона живе Микиті Годованцю Лунають голоси уже давно, Що буцім форма байки застаріла, Що не годиться у старі барила Переливати молоде вино. Навіщо нам вітрила рядно, Як розпростерлись реактивні крила? Нові вимоги і нові мірила В епоху телебачення й кіно! Ховають байку. Байка ж не вмира. А все нових прихильників збира. Збира й на лад веселий всіх настроює. Ховають байку. А вона живе. Живе й воює за життя нове Старою, але звіреною зброєю.

Євген Бандуренко

44


Окремі видання творів Микити Годованця Розділ 1. Годованець М. Байки/М.Годованець. –К.:Рад.письменник,1987. 302с. Широкому читацькому загалу добре відоме ім’я ветерана української байки Микити Годованця, творчий доробок якого складається з 30 книжок оригінальних байок та переспівів. Справжнім мистецьким подвигом нашого патріарха-сатирика є широке, вдумливе ідейноестетичне переосмислення багатої творчої спадщини майже всіх європейських байкарів – від Езопа до І.Красіцького. Годованець М. Байки/М.Годованець. –К.:Дніпро,1983. -199с. До книги ввійшли кращі байки одного із зачинателів української сатири і гумористики Микити Годованця. Більшість його творів, опертих на живу дійсність чи написаних на античні сюжети, людськими чи звіриними персонажами, присвячені темі праці чи ролі митця і мистецтва в суспільстві. Їм усім властива одна спільна риса: вони прості за своєю фабулою і водночас живописно колоритні. А їхні сарказм та іронія завжди чітко цілеспрямовані. Годованець М. Байки і фрашки/М.Годованець. –Львів:Каменяр, 1973. -94с. У пропонованій книзі читач, крім оригінальних байок знайде цікаві, пройняті українським національним колоритом переспіви з творів сучасного польського байкаря Стефана Хмельницького.

45


Годованець М. Байки за Леонардо да Бабрієм/М.Годованець. –К.:Дніпро,1967. -187с.

Вінчі,

Федром,

Книга байок М.Годованця є значним творчим кроком поета. Вона вигідно відрізняється своєю тематичною різноманітністю, і художньою майстерністю, а також багатством мови. Вмінням поета глибоко зображувати події ,вдало добирати теми,створювати художні образи.

Годованець М.П.Байки /М.П.Годованець. –К.:Держполитвидав УРСР,1963. -289с. Твори Микити Годованця не переплутаєш з байками інших авторів. Поет весь в своїх образах, в колі своїх тем, проблем та сюжетів, що вихоплені з нашої дійсності, продиктовані потребами часу. В одних творах він виступає в образі веселого оповідача, в других – від імені народу - формує чітку мораль, в інших ототожнюється з читачем, який роздумує над творами байкаря і виносить вирок алегоричним персонажам байки. Годованець М. Байки/М.Годованець. –К.:Худож. л-ра,1960. -218с. У своїй праці Микита Годованець використав в різний спосіб сюжети. маски і мотиви Езопових байок, спрямовані проти вад людської вдачі. Пороків суспільного життя, забобонів тощо. Годованець М. П. Байки /М.П.Годованець. –К.:Рад.письменник, 1957. -222с. В цій книзі байок М.Годованець торкається найрізноманітніших питань життя нашого народу. Тематика і діапазон його творі багаті. Тут і боротьба з пороками окремих людей, і з такими явищами соціального характеру, як нечесність, підлабузництво, затиск критики, боротьба з пережитками минулого. 46


Годованець М. Веселий педант: старогрецькі /М.П.Годованець. –Львів: Каменяр,1965. -128с.

анекдоти

Старогрецькі анекдоти знайомлять нас з життям давнього народу: тут навчання і суд, раби і купці, торгівля і господарювання, любов і родина, народження і смерть, заповіт і спадщина. Микити Годованець зазначає у передмові: “Я радий подати до уваги рідного народу, на його суд завіршовні мною старогрецькі анекдоти”. Годованець М. Доля,1993. -61с.

Вибране/М.Годованець.

–Хмельницький:

Видання присвячується 100-річчю від дня народження видатного майстра сатири та гумору М.П.Годованцю. До книжки увійшли кращі байки. Твори Микити Годованця відрізняються тонкою спостережливістю, глибиною думки, широтою охоплення життєвого матеріалу, багатством художніх засобів, молодечим запалом та енергією. Годованець М. Вужі К.:Рад.Україна,1963. -60с.

під

яслами:

байки/М.Годованець.

До книги Микити Годованця увійшли оригінальні байки, у яких висміюються бюрократи, підлабузники, окозамилювачі, хабарники, злодії, п'яниці... Влучність і гострота, мудрість і розважливість невід'ємні ознаки Годованцевої байки. Годованець М.П. Заяча математика: байки/М.П.Годованець. – К.:Рад.письменник,1961. -196с. «Заяча математика» - збірка поезій українського байкаря М.Годованця. Байки пройняті мудрою іронією, сповнені глибокого пафосу, обурення і осуду того що заважає нашому життю.

47


Годованець М. Конвалії К.:Рад.письменник,1966.

і

лопухи:

байки/М.Годованець.

Книга містить гостросатиричні твори, спрямовані проти міщан, бюрократів та ледарів. До неї увійшли також переспіви відомих іспанських байкарів ХVІІІ століття Томаса Іріарте і Фелікса Саманіего.

Годованец М. Медвежьи М.:Сов.писатель,1977. -109с.

танцы:

басни/М.Годованец.

Байки українського поета Микити Годованця дуже відомі. Вони іронічні, небагатослівні, написані народною мовою. Годованець М. Поезії 1917-1920 рр./упоряд. Ю.В.Телячий. – Хмельницький: ПП Мельник А.А.,2008. -78с. У цьому виданні упорядником Ю.В.Телячим віднайдені. Систематизовані й вперше опубліковані окремою збіркою вірші та байки відомого письменника-байкаря М.П.Годованця. створені ним в роки Української революції (1917-1920). Годованец Н. Почтительный поросенок: басни/Н.Годованец. – М.Сов.писатель,1969. -77с. Дотепну, гостру, веселу байку завжди любили і дорослі і діти. У цій книжці ви знайдете байки відомого українського поета-сатирика Микити Годованця. Ці коротенькі поетичні оповідки служать правді й справедливості, висміюють брехунів і ледарів. Лицемірів і підлабузників – усіх, хто заважає нам жити і працювати. Годованець М.П. Ріка мудрості: байки за Езопом/М.П.Годованець. –К.:Рад.письменник,1964. -210с. 48


Збірка байок, пов’язаних з іменем Езопа, є результат кодифікаційної праці, літературної обробки величезного фольклорного матеріалу різних часів, народів, інколи дуже давнього походження. Годованець М. Слово про байку: роздуми в творчій лабораторії/М.Годованець. - Вінниця:Континент-Прим,2003. -78с. У «Слові про байку» видатний наш байкар Микита Годованець розповідає про байку «зсередини». Ділиться понад півстолітнім досвідом творчості в улюбленому жанрі. Автор звертається також до історії цього жанру у світовій та українській літературі, до проблем його розвитку. Годованець М. Сміх на службі: байки/М.Годованець. К.:Видавництво дитячої літератури «Веселка»,1973. -63с.

У книзі зібрано кращі байки, написані у різні роки, а також переспіви М. Годованця байок відомих письменників інших часів і народів – Езопа, Федра, Леонардо да Вінчі та ін. Ці коротенькі поетичні оповідання служать правді й справедливості, висміюють брехунів і ледарів, лицемірів і підлабузників – усіх, хто заважає нам жити і працювати. Годованец Н. Соловей в курятнике: басни/Н.Годованец. М.:Сов.писатель,1960. -59с.

Влучність і гострота. Мудрість і розважливість – невід’ємні ознаки Годованцевої байки. До книги увійшли кращі байки Микити Годованця. Годованець Талановита К.:Рад.Україна,1967. -63с.

тріска:

байки/М.Годованець.

Не старіє муза ветерана-поета. Байкар на бойовому посту боротьби за найкращі людські ідеали, за щастя рідного народу. 49


Публікації творів М.Годованця періодичних виданнях

в

Розділ 2. Годованець М. Осел на хаті; Коваль та його пес; Раб-утікач; Курка і господарка: байки/М.Годованець//Край Кам’ян. -2009. -25 верес. –С.5. Годованець М. Поезія/М.Годованець//Кам’янець-Поділ.вісн. -2009. 25 верес. –С.4. Годованець М.П. Хрін і морква; Новонародженому байки/М.Годованець// Кам’янець-Поділ.вісн. -2003. -26 верес.

віват:

Годованець М. Байки/М.Годованець//Подолянин. -1996. -21 верес. Годованець М.П. Єхидний метелик; Письменник і миші: з байкарської спадщини/М.П.Годованець//Прапор Жовтня. -1975. -20 груд. Годованець М. Нестійка основа. Самокритичний байки/М.Годованець//Прапор Жовтня. -1973. -4 лип.

Вовк:

Годованець М.П. Гнила груша: байка/М.П.Годованець//Прапор Жовтня. -1973. -25 трав. Годованець М.П. Чванькувата сокира; байки/М.П.Годованець//Корчагінець. -1973. -24 берез.

Груша:

Годованець М. Самокритичний вовк: байка/М.Годованець//Прапор Жовтня. -1973. -3 берез. Годованець М. У кузні: байка/М.Годованець//Прапор Жовтня. -1973. -3 берез. 50


Годованець М. Плід багаторічного пошуку/М.Годованець//Прапор Жовтня. -1973. -17 лют. Годованець М. Кабан-судець: байки/М.Годованець//Прапор Жовтня. -1972. -30 верес. Годованець М. Кокетка і бджола: байка/М.Годованець//Прапор Жовтня. -1971. -25 груд. Годованець М. Міль на пасіці:байка/М.Годованець//Прапор Жовтня. -1972. -20 трав. Годованець М. Орел і слимак: байка/М.Годованець//Прапор Жовтня. -1971. -25 груд. Годованець М. Осел: байка//Прапор Жовтня. -1964. -13 берез. Годованець М. Партквиток: вірш/М.Годованець//Прапор Жовтня. 1971. -7 квіт. Годованець М. Сокира: байка/М.Годованець//Рад.Поділля. -1971. -31 серп. Годованець М. Мій учитель/М.Годованець//Рад.Поділля. -1969. -13 квіт. Годованець М. Омелько в раю: гумореска/М.Годованець//Прапор Жовтня. -1968. -23 квіт. Годованець М. Верблюд: байка/М.Годованець//Рад.Поділля. -1968. 20 квіт. Годованець М. З нових байок/М.Годованець//Прапор Жовтня. -1967. -18 лют.

51


Годованець М. Сусідська допомога: байка/М.Годованець//Прапор Жовтня. -1966. -20 верес. Годованець М. Свиня під дубом: байка/М.Годованець//Рад.Поділля. -1966. -27 лют. Годованець М. Три брати: притча/М.Годованець//Рад. Поділля. 1966. -15 січ. Годованець М. Хижак маскується: байка/М.Годованець//Прапор Жовтня. -1965. -9 трав. Годованець М. Теплиця і Віл: байка/М.Годованець//Прапор Жовтня. 1963. -15 черв. Годованець М. Ряба фіфа: байка/М.Годованець//Прапор Жовтня. 1963. -25 трав. Годованець М. Сич-домовик: байка/М.Годованець//Прапор Жовтня. 1953. -13 лип. Годованець М. Скрипка: байка/М.Годованець//Прапор Жовтня. 1963. -1 трав. Годованець М. Казка про золоту рибку/М.Годованець//Літ. Поділля. 1958. -№3. –С.153-161. Годованець М. Гадюка і пилка. Рибалка байки/М.Годованець//Літ. Поділля. -1957. -№2. –С.213

52

і

риби:


Микита Годованець у своїй меморіальній кімнаті Кам’янець-Подільського музею-заповідника

53


Матеріали про життя і творчість Микити Годованця Розділ 3. Сто років Годованцю. – Кам’янець-Подільський,1994. -14с. Альперін Ю. Микита Годованець: літературний портрет/Ю.Альперін. –К.:Дніпро,1973. -125с. Ковінька С. Патріарх української радянської байки – Микита Годованець/С.Ковінька. –К.:Рад.письменник,1970. Петров Ю. Байкар Микита Годованець: літературно-критичний нарис/Ю.Петров. –К.:Рад.письменник,1963. -179с. Українська народна байка. –К.:Рад.письменник,1963. статті з періодичних видань та збірників Будзей О. Спальні вітальня та стіл:[ 120-річчя від дня народження] М.Годованця/О.Будзей//Подолянин. -2013. -4 жовт. –С.8. Мароха І. Воюю байкою із ворогом столиким…: [120-річчя від дня народження М.Годованця]/І.Мароха//Край Кам'ян. -2013. -4 жовт. – С.6. Згадали славних: [120-річчя з дня Годованця]//Фортеця. -2013. -3 жовт. –С.2.

народження

Микити

Міцінська Т. Крізь біль, страждання, музики: [120 років від дня народження М.Годованця]/Т.Міцінська//Поділ.вісті. -2013. -1 жовт. – С.6.

54


Красуцький М. «Воюю байкою із ворогом столиким…»: [120-ті роковини Микити Годованця]/М.Красуцький//Кам'янець-Поділ.вісн. 2013. -27 верес. –С.15. Будзей О. «Холод, наче шпик завзятий…»: [120-річчя від дня народження Микити Годованця]/О.Будзей//Подолянин. -2013. -20 верес. –С.8. Красуцький М. «Народу рідному – усе!»: [120-річчя Микити Годованця]/М.Красуцький//Край Кам'ян. -2013. -20 верес. –С.5. Красуцький М. Хранитель рідного слова: [Анатолій Микитович Годованець]/М.Красуцький//Край Кам’ян. -2013. -1 берез. Добровольський В. Пошанували патріарха байки: [до 119-річчя від дня народження М.Годованця]/В.Добровольський//Край Кам’ян. 2012. -26 верес.-С.18. Годованець А. Незабутні карби байкаря: [до 116-річчя від дня народження Микити Годованця]/А.Годованець//Край Кам’ян. -2009. 25 верес. Геній Кам’янеччини: Микита Годованець//Фортеця. -2009. -24 верес. –С.19. Микита Павлович Годованець//Кам’янець-Подільський університет імені Івана Огієнка в особах: Т.3.-Кам’янець-Подільський,2008. –С.617638. Телячий Ю.В. Творча праця М.П.Годованця в роки української революції (1917-1920)/Ю.В.Телячий//Освіта, наука і культура на Поділлі: зб. наук. праць: Т.12: Матеріали 8-го круглого столу. – Кам’янець-Подільський,2008. –С.334-339.

55


Горбатюк В. «Народу рідному – усе!»: [на Хмельниччині відбулися урочистості з нагоди 115-ї річниці з дня народження Микити Годованця]/В.Горбатюк//Л-на Укр. -2008. -4 груд. – 3 жовт. Прокопчук В. Класик української байки: [до 115-ої річниці від дня народження М.П.Годованця]/В.Прокопчук//Поділ.вісті. -2008. -17 жовт. –С.3. Красуцький М. Незборима сила слова: [26 вересня виповнюється 115 років від дня народження видатного українського байкаря Микити Годованця]/М.Красуцький//Поділ.вісті. -2008. -26 верес.-С.3. – Край Кам’ян. -2008. -26 верес. – С.4. Прокопчук В. Класик української байки: [Микита Годованець]/В.Прокопчук//Подолянин. -2008. -26 верес. –С.8. Будзей О. За що заарештували Годованця?/О.Будзей//Подолянин. 2007. -8 черв. –С.8. Гідний син великого батька:[ Анатолію Годованцю-80]//Край Камян. 2006. -19 січ. Горбатюк В. Микита Годованець у журналі «Село»/В.Горбатюк //Поділ.вісті. -2005. -18 жовт. Шпильова В. Балада про байкаря: [Кам’янець-Подільський відзначив 110-ту річницю з дня народження байкаря Микити Годованця]/В.Шпильова//Голос Укр. -2003. -23 жовт. Гординчук М. Микиті Годованцю – 111!: [вшанування пам’яті]/М.Гординчук//Кам’янець-Поділ.вісн. -2004. -8 жовт. Микита Павлович Годованець//О.М.Завальнюк, О.Б.Комарніцький Минуле і сучасне Кам’янця-Подільського: історичні нариси. –Вип.1. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА,2003. –С.136. 56


Сокульська О. У вінок байкареві: [Микита /О.Сокульська//Кам’янець-Поділ.вісн. -2003. -3 жовт.

Годованець]

Красуцький М. Незборима сила слова: [110 років від дня народження Микити Годованця]/М.Красуцький//Край Кам’ян. -2003. -26 верес. – Поділ.вісті. -2003. -25 врес. Гайдамашко В. Батькові обрії: [до 110-річчя з дня народження М.Годованця]/В.Гайдамашко// Кам’янець-Поділ.вісн. -2003. -26 верес. Шеремета І. Не відгороджувався від людей: [до 110-річчя від дня народження Микити Годованця]/І.Шеремета//Подолянин. -2003. -19 верес. Красуцький М. Без права писати?: [«Колимський період» у творчості Микити Годованця 1937 рік]/М.Красуцький//Край Кам’ян. -1999. -27 квіт. Скорський М. «Народу рідному щасливу доленьку скуємо…»:[ спогад до 105-річчя від дня народження М.Годованця] /М.Скорський//Вітчизна. -1998. -№11-12. –С.143. Гарматюк А. Чарівник байки: [Микита Годованець] /А.Гарматюк //Демокр.Укр. -1998. -15 жовт. Майнгардт Н. Пам’ятаємо байкаря: [26 вересня виповнюється 105 років від дня народження українського байкаря Микити Годованця]/Н.Майнгардт//Край Кам’ян. -1998. -25 верес. Годованець А. Микита Годованець на Поділлі/А.Годованець //Кам’янеччина в контексті історії Поділля: наук.зб.: Т.1. –Кам’янецьПодільський,1997. –С.118.

57


У нас в гостях “Літературна Україна»: [патріарху української байки М.Годованцю 26 вересня виповнилося б 104 роки]//Край Кам’ян. 1997. -27 верес. Гарматюк А. Конференція, присвячена /А.Гарматюк//Край Кам’ян. -1996. -19 жовт.

Микиті

Годованцю

Красюк П. Останній ювілей: [Микиті Годованцю роки]/П.Красюк//Кам’янець-Поділ.вісн. -1996. -28 верес.

-103

Сила мудрого сміху:[ Микита Годованець]//Подолянин. -1996. -21 верес. Слободянюк П. В галузі літературної діяльності та пропаганди української мови встановлена премія ім. М.П.Годованця /П.Слободянюк Культура Хмельниччини. – Хмельницький,1996. – С.150. Красюк П. Уроки мудрого наставника: [спогади про М.Годованця]/П.Красюк//Кам’янець-Поділ.вісн. -1995. -23 листоп. Щур О. Воював байкою: [Микита Годованець]/О.Щур//Духовні витоки Поділля: творці історії краю:Ч.1. –Хмельницький,1994. –С.116. Гінзбург Е. Непохитна мужність поета: [М.Годованцю 100]/Е.Гінзбург//Культура Поділля. – Хмельницький,1993. –С.236. Шабатин П. Вчитель мудрості: /П.Шабатин//Освіта. - 1993. -1 жовт.

[М.Годованцю

-

-100]

Мачківський М. Золотіє вересень столітній: [М.Годованцю-100] /М.Мачківський//Поділ.вісті. -1993. -30 верес. Базилюк В. Памяті поета-байкаря: [Микита Годованець]/В.Базилюк// Кам’янець-Поділ.вісн. – 1993. -29 верес. 58


Слободян М. На все життя: [М.Годованцю літ]/М.Слободян//Край Камян. -1993. -25 верес.

100

Кушнір Б. Тема байки: [М.Годованцю -100 літ]/Б.Кушнір// Кам’янецьПоділ.вісн. -1993. -25 верес. Слободян М. Було свято в Кам’янці: [100-річчя з дня народження М.Годованця]/М.Слободян// Кам’янець-Поділ.вісн. -1993. -25 верес. Мацько В. Творець сміху: [М.Годованцю -100 літ]/В.Мацько// Кам’янець-Поділ.вісн. -1993. -25 верес. Мазуркевич В. Вшанували ювіляра: [вечір до 100-річчя з дня народження М.Годованця]// Кам’янець-Поділ.вісн.- 1993. -25 верес. Шабатин П. Учитель мудрості: [Микита Годованець]/П.Шабатин //Поділ.вісті. -1993. -25 верес. Слободян М. Байкарева скрипка: [Микита Годованець]/М.Слободян // Кам’янець-Поділ.вісн.- 1993. – 2 черв. Красуцький М. За Колимою сонце сходить: [про М.Годованця] /М.Красуцький//Хмельниччина. -1993. -№3-8. Річниця Микити Годованця//Кам’янець-Поділ.вісн. -1993. -1 січ. Брилінський Д. Як Микита Годованець був/Д.Брилінський//Сільські вісті. -1992. -19 груд.

табірним

пилом

Микита Годованець//З порога смерті: письменники України – жертви сталінських репресій. Вип.1. –К.,1991. –С.138-139. Дузь І. Жага діяння: [матеріали до Годованця]/І.Дузь//Рад.Поділля. -1991. -24 груд.

59

біографії

Микити


Щур О. Воював байкою:[ Микита Годованець]/О.Щур//Прапор Жовтня. –1989. -9 верес. Дрофяк Л. Твій син, Поділля: [Микита /Л.Дрофяк//Прапор Жовтня. -1987. -19 верес.

Годованець]

Біля криниці мудрості: [вшанування пам’яті М.Годованця]//Прапор Жовтня. – 1986. -20 верес.

поета-байкаря

Зброєю сміху: [дні Микити Годованця Подільському]//Прапор Жовтня. -1986. -6 верес.

у

Кам’янці-

Зброєю сміху: [у Кам’янці-Подільському відбулися Дні Микити Годованця, присвячені 92-й річниці від дня народження байкаря]//Прапор Жовтня. -1985. -25 верес. Вірич Г. Зброєю сміху: [дні Микити місті]/Г.Вірич//Прапор Жовтня. -1984. -2 жовт.

Годованця

в

Гасюк І. Свято байки/І.Гасюк//Рад.Поділля. -1984. – 30 верес. Устименко В. На нашій вулиці – свято: [роздуми шанувальника веселого письменства]/В.Устименко//Прапор Жовтня. -1984 . -8 верес. Сварник І. Учитель: [до 90-річчя Микити /І.Сварник//Прапор Жовтня. -1983. -№10. –С.109-116.

Годованця]

Шана видатному байкареві: [М.Годованець]//Л-на Укр. -1983. -27 жовт. Перченко М. На честь байкаря: [вечір сатири й гумору, присвячений 90-річчю від дня народження М.Годованця]/М.Перченко//Прапор Жовтня. -1983. -22 жовт. Павличук О.Вшанували байкаря-земляка: /О.Павличук//Прапор Жовтня. -1983. -19 жовт. 60

[М.Годованець]


Сварник І. Учитель: [до 90-річчя Микити /І.Сварник//Жовтень. -1983. -№10. –С.109-116.

Годованця]

Горбатюк В. Свято байки в Кам’янці-Подільському: [Дні сатири й гумору, присвячені 90-річчю від дня народження байкаря М.П.Годованця]/В.Горбатюк//Корчагінець. -1983. -29 верес. Сочивець І. Серце друга: [до 90-річчя від дня народження М.П.Годованця]/І.Сочивець//Л-на Укр. -1983. -29 верес. Покотило І. Свято байки в Кам’янці-Подільському: [до 90-річчя від дня народження М.Годованця]/І.Покотило//Прапор Жовтня. -1983. 28верес. Гасюк І. Свято у столиці байки: [Дні Микити Годованця у Кам’янціПодільському]/І.Гасюк//Рад.Поділля. -1983. -27 верес. Сварник І. Корифей української радянської байки: [90 років від дня народження Микити Годованця]/І.Сварник//Рад.Поділля. -1983. -25 верес. Наш байкар: 26 вересня минає 90 років з дня народження М.Годованця//Корчагінець. -1983. -24 верес. В ім’я краси і добра:[ до 90-річчя з дня народження поета-байкаря Микити Годованця]//Прапор Жовтня. -1983. -23 верес. Гончарук Л. Відчиняються двері музею: [відкриття в ЗОШ №16 музею Микити Годованця]/Л.Гончарук//Прапор Жовтня. -1983. -23 верес. Лесь К. Сатира вічно молода:[ вірш про М.Годованця]/К.Лесь//Прапор Жовтня. -1983. -23 верес. Ненцінський А. Вінок осені: [вірш про Микиту Годованц]я/А.Ненцінський//Прапор Жовтня. -1983. -23 верес. 61


Тищук М. На сторожі правди і добра: [до 90-річчя з дня народження Микити Годованця]/М.Тищук//Прапор Жовтня. -1983. -17 верес. Спігер В. Творчість земляка: /В.Спігер//Корчагінець. – 1987. -11 лип.

[Микита

Годованець]

Спігер В. Музика земляка: /В.Спігер//Корчагінець. -1983. -2 лип.

[Микита

Годованець]

У літературній студії: [святкування 90-річчя українського письменника-байкаря М.П.Годованця]//Прапор Жовтня. -1983. -13 верес. Сваричевський А. До ювілею байкаря: [90-літній ювілей Микити Годованця]/А.Сваричеський//Рад.Поділля. -1983. -4 верес. Сварник І. Учитель: [до 90-річчя Микити /І.Сварник//Жовтень. -1983. -№10. –С.109-116.

Годованця]

Крижанівський С. Зі скарбниці світової байки: [до 90-річчя з дня народження Микити Годованця]/С.Крижанівський//Рад.Поділля. 1983. -28 серп. Дрофяк Л. До ювілею М.П.Годованця/Л.Дрофяк//Рад.Поділля. -1983. -22 лип. Дрофяк Л. Твій син, Поділля: [до 90-річчя з дня народження М.П.Годованця]/Л.Дрофяк//Прапор Жовтня. -1983. – 9 лип. Ющенко О. …А столиця – В Кам’янці: [слово про побратима по перу М.Годованця]/О.Ющенко//Рад. Поділля. -1983. -17 черв. З творчої спадщини Микити Годованця: [88 років від дня народження українського письменника байкаря М.П.Годованця]//Прапор Жовтня. -1981. -26 верес. 62


Годованець А. Байкарська спадщина М.П.Годованця: [87 років від дня народження українського письменника-байкаря М.П.Годованця]/А.Годованець//Прапор Жовтня. -1980. -1 жовт. Кушнаренко Д. Творчі класи байкаря: [Микита Годованець] /Д.Кушнаренко//Вітчизна. -1979. -№12. –С.172-177. Слюсар Б. Памяті земляка: [конференція в К-ПДПІ, присвячена 85річчю з дня народження М.П.Годованця]/Б.Слюсар//Прапор Жовтня. 1978. -6 жовт. Тищук М. Талант мудрий, гострий: [до 85-річчя М.П.Годованця] /М.Тищук//Прапор Жовтня. -1978. -26 верес. Тищук М. В ім'я світлого майбутнього: [до 85-річчя з дня народження М.П.Годованця]/М.Тищук//Рад.Поділля. -1978. -26 верес. Ковінька О. Веселий педант: /О.Ковінька//Рад.Поділля. -1978. -26 верес.

[Микита

Годованець]

Ненцінський А. Вінок осені: [вірш, присвячений М.Годованцю] /А.Ненцінський//Корчагінець. -1978. -26 серп. Красюк П. Уроки мудрості: [із спогадів Годованця]/П.Красюк//Рад.Поділля. -1978. -16 серп.

про

Микиту

Творчий подвиг байкаря: [Микита Годованець]//С.Воскрекасенко Портрети зблизька. –К.:Рад.письменник,1977. –С.51-58. Слободян М. Скарбниця поповниться: [Микита /М.Слободян//Прапор Жовтня. -1977. -12 листоп.

Годованець]

Слободян М. А байкар живе: [Микита /М.Слободян//Прапор Жовтня. -1977. -20 верес.

Годованець]

63


Скрипников М. Висока оцінка: [Микита /М.Скрипников//Рад.Поділля. -1975. -4 жовт. Скрипников М. Книги М.Годованця /М.Скрипников//Прапор Жовтня. -1975. -1 жовт.

Годованець]

серед

класиків

Гасюк І. Памяті Микити Годованця/І.Гасюк//Рад.Поділля. -1975. -16 верес. В останню путь: [30 липня камянчани прощалися з видатним радянським письменником Микитою Годованцем]//Прапор Жовтня. 1974. -2 серп. Микита Павлович Годованець//Корчагінець. -1974. -1 серп. Микита Павлович Годованець: [некролог]//Рад.Поділля. -1974. -31 лип. Як по нотах…: Микита Годованець//Рад.Поділля. -1974. -15 черв. Скрипников М. Столиця //Рад.Поділля. -1974. -8 трав.

читає

М.Годованця

/М.Скрипников

Скрипников М. М.П.Годованцю – від москвичів /М.Скрипников //Прапор Жовтня. -1974. -30 берез. Хижко О. Джерело мудрості: [Микита Годованець]/О.Хижко//Прапор Жовтня. -1974. -18 січ. Альперін Ю. У пошуках свіжого слова: [нова книжка байкаря Микити Годованця]/Ю.Альперін//Рад.Поділля. -1974. -8 січ. Єфімов А. Вручення ордена: [Микита Годованець]/А.Єфімов//Прапор Жовтня. -1973. -7 листоп. Вітальна листівка Микиті Годованцю//Прапор Жовтня. -1973. -6 жовт. 64


Українець М. Зустріч у Голоскові: [зустріч з Годованцем]/М.Українець//Прапор Жовтня. -1973. -6 жовт.

Микитою

Народу рідному – усе: [Микита Годованець]//Прапор Жовтня. -1973. -28 верес. Антоненко Б. Свято байкаря триває: [відбувся урочистий вечір на честь 80-річного ювілею М.Годованця]/Б.Антоненко//Рад.Поділля. 1973. -27 верес. Мудрий, невтомний: [Микиті Годованцю-80]//Прапор Жовтня. -1973. -26 верес. Привітання Спілки письменників //Рад.Поділля.-1973. -26 верес.

України

М.Годованцю

Дузь І.В. Свято байкаря: [Годованцю-80]/І.В.Дузь//Рад.Поділля. 1973.-26 верес. Турун А. Зустрічі з ювіляром: [до 80-річчя з дня народження М.П.Годованця]/А.Турун, Х.Блох//Прапор Жовтня. – 1973. -25 верес. Просінкевич Я. Монографія про патріарха байки: [Годованцю 80]/Я.Просінкевич//Прапор Жовтня. -1973. -25 верес. Кравчук В. Чолом Вам, учителю: [26 вересня 80 років від дня народження М.П.Годованця]/В.Кравчук//Корчагінець. -1973. -25 верес. Альперін Ю. Байкар починався на [М.Годованець]/Ю.Альперін//Рад.Поділля. -1973. -11 верес.

Поділлі:

Крочек Я. Переклад як відкриття: [до 80-річчя від дня народження М.Годованця]/Я.Крочек//Корчагінець. -1973. -1 верес. Антонюк В. У ногу з життям: /В.Антонюк//Рад.Поділля. -1973. -10 серп. 65

[Микита

Годованець]


Про патріарха сучасної байки: [до Годованця//Прапор Жовтня. -1973. -18 лип.

ювілею

Микити

Антонюк В. Талант і труд: [до 80-річчя від дня народження М.Годованця]/В.Антонюк//Корчагінець. -1973. -10 лип. Альперін Ю. Друг польської літератури: Годованець]/Ю.Альперін//Рад.Поділля. -1973. -2 червн.

[Микита

До ювілею Микити Годованця//Прапор Жовтня. -1973. -20 лют. Назустріч ювілею Микити Годованця//Корчагінець. -1973. -15 лют. Костюк П. Вечір байки: [Микита Годованець]/П.Костюк//Прапор Жовтня. -1971. -4 груд. Розенко Б. Творчі зв’язки. Меридіани дружби/Б.Розенко//Прапор Жовтня. -1971. -27 листоп. Тихко М. Вечір сатири і гумору: [культура Годованець]/М.Тихко//Прапор Жовтня. -1971. -29 верес. Годованець М. Кожному своє: Жовтня. -1971. -25 верес.

і

Микита

[байка]/М.Годованець//Прапор

Альперін Ю. Щасливий да: [Микита /Ю.Альперін//Прапор Жовтня. -1971. -25 верес.

Годованець]

Альперін Ю. Два байкарі – два кам’янчанини: Годованець]/Ю.Альперін//Рад.Поділля. -1971. -23 трав.

[Микита

Єфімов А. Муза не старіє: [нова збірка М.Годованець «Байки та притчі»]/А.Єфімов//Прапор Жовтня. -1971. -8 січ. Розенко Б. Узи творчого братерства: [Микита Годованець]/Б.Розенко //Прапор Жовтня. -1970. -15листоп. 66


Бродюк П. Зустріч через півстоліття: Годованець]/П.Бродюк//Прапор Жовтня. -1969. -11 груд.

[Микита

Шевчук І. Столиця байки – Кам’янець: [відзначення ювілею М.Годованця]/І.Шевчук//Рад.Поділля. -1968. -1 жовт. Свято літератури в Кам’янці-Подільському//Прапор Жовтня. -1968. -1 жовт. Коде Л. Ювілей байкаря: [Микита Годованець]/Л.Коде//Корчагінець. -1968. -1 жовт. Талант і мудрість: [до 75-річчя Микити Годованця]//Прапор Жовтня. 1968. -28 верес. Микиті Годованцю-75 років//Рад.Поділля. -1968. -28 верес. Альперін Ю. Сердечна мудрість байкаря/Ю.Альперін//Жовтень. 1968. -№9. Єфімов А. До ювілею байкаря: /А.Єфімов//Прапор Жовтня. -1968. -7 верес. Петренко К. Вістрям пера: /К.Петренко//Рад.Поділля. -1967. -28 лип.

[Микита

[Микита

Годованець]

Годованець]

Петренко Ю. Басни Никиты Годованца/Ю.Петренко//Сов. Украина. 1962. -№9. –С.179-181. Головін М. Перо не щербиться/М.Головін//Рад.Поділля. -1962. -21 лют. Гострою зброєю сатири:[ до 45-річчя літературної діяльності Микити Годованця]//Прапор Жовтня. -1958. -23 лип.

67


Натхненне слово байкаря Микити Годованя//Прапор Жовтня. -1958. 20 лип. Альперін Ю. Байки Микити Годованця/Ю.Альперін//Прапор Жовтня. 1957. -4 верес.

68


Покажчик використаних періодичних видань Жовтень (Львів) Кам'янець-Подільський вісник(Кам'янецьПодільський) Корчагінець (Хмельницький) Край Кам'янецький(Кам'янець-Подільський) Літературна Україна (Київ) Літературне Поділля Подільські вісті (Хмельницький) Подолянин (Кам'янець-Подільський) Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський) Радянське Поділля (Хмельницький) Сільські вісті (Київ)

69


Покажчик використаних збірників Духовні витоки Поділля: творці історії краю: Ч.1. – Хмельницький,1994. -431с. Завальнюк О.М. Минуле і сучасне Кам’янцяПодільського: політики, військові, підприємці, діячі освіти, науки, культури й медицини: історичні нариси /О.М.Завальнюк, О.Б.Комарніцький, В.Б.Стецюк. –Вип.2. – Кам’янець-Подільський,2007. -452с. З порога смерті: письменники України – жертви сталінських репресій: Вип.1. –К.,1991. -245с. Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка в особах: Т.3. – Кам’янецьПодільський,2008. -1008с. Освіта, наука і культура на Поділлі: зб. наук. праць: Т.12. Матеріали восьмого круглого столу . – Кам’янецьПодільський,2008. -519с. Слободянюк П.Я. Культура Хмельниччини /П.Я.Слободянюк. –Хмельницький,1995. -332с.

70


Зміст Слово до читача…………………………………………………………….4 Сторінки біографії………………………………………………………….5 З творчого доробку……………………………………………………….8 Творець розумного сміху…………………………………………….20 Класик української байки…………………………………………….25 Тернистий шлях людини, митця (за спогадами сина)..34 Хоронять, а вона живе (вірш про М.Годованця)………..44 Розділ I. Окремі видання творів Микити Годованця….45 Розділ II. Публікації творів Микити Годованця періодичних виданнях………………………………………………..50 Розділ III. Матеріали про життя і творчість М.Годованця…(публікації з періодичних видань та збірників………………………………………………………………………54 Покажчик використаних періодичних видань…………….69 Покажчик використаних збірників……………………………..70

71


Наша адреса: Україна 32300, Хмельницька обл., м. Кам`янець - Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 3 Тел: (03849) 2-44-52 E-mail: XDR 123 @ rambler.ru

72

Годованець пдф  
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you