Дебитанти

Д п

о

е

Е з

и

Б ї

И о

с

е

Т

А

м

а

Н в

т

Т о

р

И о

х

Д п

о

е

з

и

Е

Б

ї

о

В В Н Р

О

Б

Е

И Р

К

И О

Т

Ц

Е

К

А

И с

Т

е

А

м

И

В

Н

Я

а

А

Н в

т

Н Д

У

Т о

И

р

о

х

К

И

Ш

Д

А

Ш

Т

О

Р

С

А

К

А

Ч

Л

И

Н

А

Б

А

Б

И

Ч

З

А

Г

Я

Н

С

К

И

А

Н

Д

Р

И

Р

А

Ц

Ц

И

Л

И

Я

Н

А

Д

Ь

Н

Ґ

О

С

О

Р

М

Й

У

ДЕБИТАНТИ: поезиї осем авторох Директор Владимир Паланчанин Редактор Борис Варґа Рецензент Олена Планчак - Сакач Каролина Джуджар Дизайн и компютерски обробок Иґор Орсаґ Лектор Блаженка Хома Цветкович Видава НВУ «Руске слово» Булевар ошлєбодзеня 81/VII Нови Сад Тираж 300 прикладнїки Кнїжка состойна часц часопису МАК 03/2009 и седма кнїжка едициї MAKoff

И

в

а

н

Д

ю

р

К д

ь

И о

Ш в

6

[

М

О

Л

Г А

]

Т о та п р е к л я та м о л га ! Жедла нашо древа, Воздух нам вицицала Жаданє украдла... Вично белаве, Византийске нєбо скрила, И гвизди, котри тей єшенї, Так добре пахли, На цимет, пах прадавни! Наш поток райски и смутна верба, Свой блїск страцели. До безменого океану молги уляти.

[

Н

Є

О Д

Л

У

Г А

]

Фамелиї препадаю, Обисца ше розцагую, Традиция ше розпадує, Труши ше, до найдробнєйшого зарна, Писку... У пустинї, О с та в а л є м в и т р и к б л а г и , Кед же го и чуєме. К е д н а м гл а с к а в л а с и , К е д н а м д о т в а р и ш е п та . . . Ж а д а ю ц и ж е б и з м е й о го ч а с ц п о с та л и . . .

7

8

[

П

И

С

Н

Шпиваюци писнї

Ї

З

О

З

Г О

Р

О

зоз горох,

шпивам за тебе, шпивам за себе

Сам

Шпиваюци писнї

зоз горох,

ш п и в а м з а ш е с т р у , ш п и в а м з а б р а та

Сам

Одкривам шицким часц скритих снох, Шлєбоду як дих котри мам и нащежар даруєм

Сам

Х

]

9

Понукам шицким свою хижу без закрица, думки нови и любов прадавну за шицко коло нас Шпиваюци писнї

зоз горох,

шпивам о смутку, шпивам о щесцу

Сам

Ш п и в а ю ц и п и с н ї з о з Го р н ї ц и , шпивам о шицких нас

Сам

В Р

у

с

к

а и

н

я К

Д е

р

У е

Д с

А т

у

Ш р

12

[

*

*

*

]

Лапам мотиля Я дзецко Зашалєне зоз вонкашньосцу З випатрунком На його велїчезних кридлох цифра До мойого шерца ше урива Спознанє М о т и л ь л є м п р е х о д н а к р а с о та А я дзецко, нїчого нє свидоме Мойо нєвине роздумованє Ж а ж д у м и д а в а л ю б о п и тл ї в у Спознац мрию Там дзе мотиль и дзецко Найкрасши заход слунка дочекую.

[

*

*

*

]

Завязаних очох, далєко од людзох, шедзим у цмоти. Судьба ми живот запечацує.

Празносц, ровна гранїца на горизонту, с ц е к а м о д ж и в о та , б о с а и гл а д н а с ц е к а м п о ц е р н ь о х , го рд о ш е в о н и з а р и в а ю д о м о ї х м е г к и х та л п о х . Слизи падаю безконєчно...

С ц е к а м о д г р а н ї ц и , гл є д а м з а р ю , котра ме ошвици. Н а г н ї в а н а с о м н а т о т у п р е к л я т у Гв и з д у цо го одо мнє скрива!

13

14

Як отров бидней судьби, боль и смуток ознова плїваю по моєй креви. Даремносц присутна у воздуху. Слунко заходзи, мою зарю одноши.

Розжирячени капки креви, злїваю ше по ногох моїх.

Пражнїна гордосци, ознова ми вяже очи. О с та т н я к а п к а к р е в и , на мертву ровнїну спадла. Вєдно одходзиме... Поздравце ми мою зарю наютре.

[

*

*

*

]

Швичка догорює. Пламень скаменює. Шицко скапало.

Занавше сом руцена до цмоти. Ту праве ґу тебе. Вєдно зоз тобу чувствуєм, оштри жимски воздух, цо нам плюца паре. З о з є с т в о м т в о ї м та н ц ує м , на гук ярнїх топольох. П р и є м н о м е гл а с к а , кажда заря на твоєй скори, ш е п та . . .

15

16

З тобу вєдно чувствуєм, благи витор єшеньски котри надпомина же кончина приходзи.

Вишивам ци по души. Рисуєм по першох. З то б у в є д н о в и п и в а м , о с та т н ю к а п к у п о б и д и .

Є ш е н ь с ц и гл а . . . Конєц почал... Га й д е , к р а ч а й м е в є д н о ж е б и н а с витри єшеньски нє оддули.

В

и

к

т

о

р

Н

о

С в

и

А

К

А

Ч

С

а

д

18

[

М

И

С

Т

Е

Р

И

Я

М

О

Р

Я

]

Шедзаци на стини при морю, благо белавим морю... П р и п а т р а м ш е я к п т и ц и л є ц а п р е з б и л е ч и с те н є б о та к н є в и н о , та к ш л є б о д н о . . . Н а р а з га б а в д е р е л а д о с т и н и претворела ше до капкох чистей води без значеня... Чи сом можебуц погришел? Цо кед вони ноша тисячи приповедки зоднука?... Б ул и в о н и п р е й ґ в е л ї х м о р й о х ш в е та ? . . . П о с та л и ш л є б о д н и к е д в д е р е л и д о с т и н и , ч и о з н о в а п о с та л и л є м ч а с ц м о р я ? . . . М а л ю є м м а л ю н к и у с в о є й гл а в и . . . Тиркизне морйо, сафирнобиле нєбо, жовторубинове слунко... П и с к о в и та п л а ж а п о д о м н у . . . Вечаром врацел сом ше ґу стини же бим видзел як слунко заходзи... Сцел сом видзиц як гвизди швица...

[

Л

Я

Д

О

В

А

К

Р А

С

А

]

П л а н е та д а л є к о о та л ь , гл ї б о к о у н є п о з н а т е й в с е л е н и . . . П л а н е та та к а ж и м н а ж е ш и ц к о н а н є й з м а р з н у те , прекрите з лядом, белавобилим лядом... Били прах лєци през воздух, през мойо думки... Змарзнути озера при залядзених брегох... Одблїск слунка у змарзнутей води... Дзивка у блїщацей билей сукнї ш е й та ш е п о з а м а р з н у т и м п о б р е ж ю . . . Єй длугоки швицаци власи лєца през змарзнути воздух... Претворел бим ше до ляду кед бим ю побочкал, чи би ше вона розпущела и претворела до води н є с та в а ю ц и з а н а в ш е ? . . . Л ю б о в з м а р з н у та у ч а с у и п р о с то р у , Л ю б о в х т о р а н ї ґд а н є м о ж е б у ц . . .

19

20

[

М

А

Л

Е

М

Е

С

Т О

]

Кед бим мал кус часу лєм за себе, могол бим на єдно мале место пойсц, єдну малу писню написац... Дзе голуби плачу, а нашо цела лєца... дзе ше древа ш м и ш к а ю и б л ї щ и ш е д у га . . . Мале место, мали куцик дзе видзим шицко, а у ствари нїч нє иснує... М а л а х м а р к а п р е к р и та з о з б л ї с к а в к а м и , м а л а п л а ж а п р е к р и та з д и я м а н та м и . . . Мала рика надїї, мале озеро любови... Заренка писку на моїм столу у блїзкосци моря думкох... на верху чечного белавого нєба...

Н

и Р

к у

о с

л к

и

и

н К

а е

Б р

е

А с

Б

И

Ч

т

у

р

22

[

П

О

Ш

Е

П

Т А

М

Шедла сом до трави, Полней роси. Нє сама сом под раншим нєбом, Алє нїжно провадзим Як голуби подскакую, Тиж, як и я боси...

Попирскує диждж, Ма пах самоти, швижого гриху. Отворим амрел, П о ґа ж и м м у п и х у .

П о з н є й ш е м у п о ш е п та м та й н у , Хтору нїхто ище нє чул....

И

М

Т А

Й

Н

У

]

23

О с та л а с о м с а м а , С п у щ ує ш е ц м о та , о б л а п е л а м е с а м о та , А дзень ми пред очи скапал.

О с та н є м , р а н о ч е к а ю ц и , У т р а в и к у ч а ц и и та й н у ш е п та ю ц и Най ю нє забудзем док ище ту до рана побудзем... И п о ш е п та м ю п е р ш е й к а п к и к о т р а н а и д з е , П е р ш о м у го л у б у к о т р и м и ґ у та л п и п р и д з е . . .

24

[

*

*

*

]

...трацим ше медзи тима двома нїтками... гл є д а м д а я к у , г о ч я к у в и г в а р к у же бим сцекла од правди хтора ми губи сни, алє витор вше моцнєйши, роздувює ми думки, и нє допущує ми дойсц до цилю, хтори уж и слабо видзим... Т о т и к о н а р и п р е з х т о р и м и п о гл я д л є ц и , киваю ше з силу Вселени... нєт вельо хвильки кеди жадам дотхнуц нєбо, и почувствовац слунко, а л є к е д ш е н а й д з е м у та к е й с и т уа ц и ї , кед ше подполно уклопим з шветом и з ц е л о м , є д е н п о гл я д д о в и с о к а м е с п у щ и . . . и вец ознова єден длуги час нє патрим на предок... боїм ше попатриц на тот цми стредок...

[

*

*

*

]

. . . и п р е ц о , к е д д у м а м ж е ш и ц к о п о с та в а б у ц совершене... М о й о ш е р ц о б л я д н є и п о с та в а п р е с т р а ш е н е . . . Вше єдно и вше ознова, Сцигує ме радосц, а препада воля... Нє вредзи на концу початок сновац, Нє вредзи сни будовац... Поклєкнуц пред цильом, О гл я д н у ц ш е н є м о ж е м . . . Л є п ш е н є р у ш а ц , с та ц у б е з к о н є ч н и м м е с ц е у п р а х у . Н є с та н є м , д о к и с н о в а ц п р е с та н є м , у є д н и м д и х у ,

25

26

. . . н є с та н є м б а р з ц и х о , н є б о й ш е . . . Пать за себе, прето же я нє патрела, Вельо, превельо цилї, хтори ше ми очухли з дланї, сом страцела... Ге й . . . п о з н о с о м п о х о п е л а . . . Тераз рушам же бим гришку виправела... Алє конца нєт До цилю сцигнуц нє мам моци... . . . д з е н ь у м е та м о р ф о з и . . Претваря ше до ноци...

Р

о

б

е

р Р

т у

З с

к

А и

Г

О К

Р е

Я р

Н е

с

С

К

И

т

у

р

28

[

Ц

О

Ш

И

З

Р

О

Б

Е

Л

.

.

.

]

Пробуєш ше назад врациц до прешлосци, гришки свойо нє можеш виправиц и того ши свидоми, ти зоз твоїм еґоїзмом шицко ши вжал, вжал ши нашо достоїнство и шицко тото цо чловек мал.

Ц е ш и ш ш е ж е ш и д о с та л о рд е н з а в о й н у у к о т р е й ш и у ч а с т в о в а л , а т р е б а л б и ш ш е га н ь б и ц ж е ш и з а л ю д с к и ж и в о т и н є о д в и то в а л .

Ти думаш же ши чловек без хиби, г у т о р и ш ж е м а ш о р е о л к о л о гл а в и , а л є з т и м н є ц и ґа н ї ш с а м о м у с е б е , ц и ґа н ї ш ш и ц к и м т и м к о т р и к о л о те б е . Чувствовал ши як адреналин цекол по твоїх венох, с та є м н о те д и к е д ш и з н ї щ е л с н и л ю д з о м с п о з а з а в а р т и х д з в е р о х ,

29

м о ж е ш ш е с п о в е д а ц и гл є д а ц о д п у ш е н є г р и х о х , буду ци судзиц, осудза це, нїхто нє будзе цихо.

Дакеди ши бул чловек з велькима идеалами, м о го л ш и т у о с та ц м е д з и н а м и , були зме окружени з твою вельку потримовку, на концу ши нас охабел же бизме лєжали безпомоцни, ту на жеми, долу.

Од кеди ши пошол по погришней драги, крев и слизи ше до истей рики злївали, добре, вибрал ши свою судьбу, вибрал ши цо сцеш, алє да ци дахто пребачи за твойо дїла, то нїхто нє шме.

30

Ище вше думаш же ши без хиби, ш а ч л о в е ч е , т и н є м а ш о р е о л к о л о гл а в и , припознай же ши нам барз чкоди направел, припознай нєбесному суду цо ши лєм зробел.

Кед то воля Його най ци ше пребачи, у шоре, поробиме то, знаме же ци то вельо значи, нови дзень почина и нове слунко уж виходзи, наздавайме ше же твою гришку нїхто нє повтори.

[ С П О Ч И В А Й

У

М И Р Е

Б О Ж И М ]

Х л а п ч и к у м а л и ч о м б а р з та к п л а ч е ш , видзим же ши вельо у живоце страцел, пробовал ши скриц свойо слизи, алє твой жаль може кажди чловек видзиц.

Ум а рл и и т в о й о м и л и р о д и ч и , п и та м ш е , х то т в о й о б о л я ц и р а н и з а л ї ч и , людзе це почали мержиц, хто же це будзе цешиц, наисце же то чежко церпиц.

Мили хлапчику заври свойо очи, будзем шедзиц при твоєй посцелї и поцихи модлїц, о Боже мой, вилїч його боль, вежнї го ґу себе и най будзе твой.

32

Твойо шерцо днями вше помалши биє, га ш и ш е т в о й ж и в о т я к ш в и ч к а и в е ц е й ц и ш е н є ж и є , д о к та к л є ж и ш у ш п и та л ю и ч е к а ш д а ц е д а х то в и д з и , п о в е д з м и , х то ж е ц и та к у ш е р ц у х и б и .

Алє це нїхто нє приходзи опатриц, н є т ц е х т о гл а с к а ц , у н є щ е с ц у ц е ц е ш и ц , твойо жимни слизи ше злїваю по твоєй твари, нє плач ми, нє плач, мили хлапчику.

Го й с а м ц е , г о й с а м , я к м а л е д з е ц к о у п о с ц е л к и , п р и л а п е л ш и с в о й к р и ж к о т р и та к и ч е ж к и , твойо цело ослабене, а шерцо крегке, збогом мили, збогом мой, швету.

33

Хлапчику мили, ти уж давно у живоце розопяти, то твоя судьба, мушиш ю прилапиц, у тих вельких больох ти ше од шмерци нє боїш, в и д и х н є ш о с та т н ї р а з и т и ш е у п о к о ї ш .

П р е н а й д з у н є б е т о т о ц о ш и та к гл є д а л , почувствуй любов и щесце котре ши ту нє мал, и док твойо цело спущую до чарней жеми, я ше модлїм, мили хлапчику, спочивай тераз у мире Божим.

34

[

Н

Ї

Ґ Д

А

Н

Є

З

Н

А

Л

И

.

.

.

]

В и ч е р п а н и и в и т р а п е н и о д ц а л о го ш в е та , н а м а га м ш е д з в и г н у ц , а л є л ю д з о м в ш е д а ц о з а в а д з а , вишмейовали, огваряли и вше ми живот осудзовали, а и с а м и с у г р и ш н и , б о м е я к о с о б у н ї ґд а н є у п о з н а л и .

Заварти и одруцени од тей гришней жеми, раз, два раз сом спаднул, а шицко сом плацел по истей цени, ч а с та к ш в и д к о п р е х о д з и ж е с о м а н ї н є с в и д о м и , котри лєм чкоди чловек чловекови може направиц.

Алє ше ми цошка вец нове створело у живоце, же то була гришка нїхто нє шмел би повесц, а же ше шицко иншак закончело, ж е р т в о в а ц ш е з а та к е д а ц о н а и с ц е в р е д з е л о .

35

П р о б у є м н є с л у х а ц ц о л ю д з е та к гл а с н о б е ш е д у ю , бо їх бешеда мойо уха зоз сумню виполнюю, и кед думаю же уж вецей нє можем исц, берем нову моц, бо знам же ґу це мушим присц.

Мнє нє интересує цо други гуторели, були зме єдно до другого залюбени, завидни людзе нас роздвоїц, наисце пробовали, а п р а в д у о н а с н ї ґд а н є з н а л и , т и ш и ц к о то то ц о м е та к д л у го н а н о го х т р и м а л о , п р о б о в а ц о т р о в з т в о ї х ґа м б о х в е ц е й н ї к о м у ш е н є уд а л о .

А Р

у

с

к

и

н

д

р

и

й

К

е

р

е

с

Р

А

Ц

т

у

р

38

[ Л Ю Б О В П Р Е М Е Н Є Л А И Щ Е Є Д Н О Г О Р А П У Х А А вон, можеш думац, фраєр опасни б а в е л ф о д б а л у С та р е й , ц а л и м а с н и нє ґурли му анї єден кед бул на ґолу бо збачел красавицу другого полу пришла закуковац споза мурика, а к е д ю з б а ч е л с ч е р в е н є л я к п а п р и ґа . Приходзела розпуст кажди лєм вон єй бул теди важни га ге й , п е р ш а л ю б о в є й б ул та и д а м у те д и г в а р е л а в о н б и н є ч ул стварно були дзециска а у ж и х з а ц и к а в е л и з а с та р ш и х б а в и с к а . Перши раз ше з нїм побочкала аж и пре ньго перши раз плакала П о с л е р о з п ус та к а ж и р о к розиходзели ше кажде на свой бок

]

39

вона на далєку драгу а в о н ґа ж и ц п о к е р е с т у р с к и м п р а х у . И вец прешло дакус часу вона поупознавала домашню масу а вец його почало шкрабац, та к а д з и в о н а , та м и в о н ш е п о ч а л ґ р а б а ц то та л ю б о в д л у го т и р в а л а баш го любела кед була мала, по цали дзень лєм о нїм роздумовала, а вон фраєр трудзел ше мац цо вецей дзивки любел ходзиц по варошу, а на шиї цо вецей шлївки мучело го барз же кельо их нараз може мац назберал 5 фалати и на концу вибрал тоту цо сцела дац. А залюбена ше теди до ньго розчаровала бо єй гварел же є нє вредни того, а вона нє знала ж е є та к и р а п у х и в е л ь о р а з п р е н ь го п л а к а л а .

40

И слїдуюци рок вона ту коло нього заш алє ше заобрацало тераз ю вон люби алє баш, баш вона ше нє сцела розчаровац, алє му допущела да ю перши пойдзе попробовац. И та к в и п а д а ж е ш и ц к о з н ї м п е р ш и р а з п о р о б е л а , бо го ище вше люби як цо го любела а вон скапирал яка то чесц с п у щ е л гл а в у и с ц и с н у л п е с ц бо ше залюбел до нєй по уха, любов пременєла ище єдного рапуха.

[

Р

О

З

И

Х

О Д

З

Е

Н

Є

]

Нє зопре ме анї жима, бо ми цепло док ме твоя рука трима заш пришол конєц мойому уживаню м у ш и м ш е в р а ц и ц ґ у с та р о м у с р а . . мушим ци пущиц руку и заш, єб... заш мучиц исту муку нє будзеш вецей коло мнє ше грац нє будзем вецей твою цеплоту чувствовац нє можем вецей писац о розиходзеню го ч м и та к н є с ц е м е , д р у г и н а с н а ж е н ю од малючка зме прекляти ж е н а м ч а с ц а л о го ш в е та в ж а т и вше зме огранїчени зоз датумами алє мнє заш лєм найлєпше кед зме сами пребач за кажду твою слизу за драгу до мойого шерца лєм ти маш визу...

41

42

[ О П А С Н А М О Я ]

А

Ч

А

Р

Н

А

,

Стварно нє знам одкаль почнє озда кед ю видзим три раз рочнє кед придзе анї ше нє яви на варошу же ме нє видзи ше прави ма, то моя чарна „дївушка” кед ше єй дацо нє пачи опасна є як пушка вше одкочена за чуда розположена зна шицких моїх “бувших“ мена и к е д є д о м а та ч ус т в ує ж е к о л о м н є м л а д и ц е л а , а вше лєм заєб... сцела, т. є. вона гвари же я, а л є н а й є й б у д з е . . . м н є н ї ґд а н є з а б у д з е моя мала... ма то нє шала, мац чарну дзивку к е д м и н є в е р и , та м и н а п р а в и н а ш и ї ш л ї в к у . . . Н є з н а м а н ї я . . . о з д а та к о з н а ч у ю те р и то р и ю но, то нїч, бо гваря же вельо аж кед бию... А та к з м е м о гл и к а ж д о г о є б . . . р о к у ,

43

ц а га ц ш е п о б о к у , б е з н є о б о в я з н и х у п о з н а в а н ь о х и шицких других сра... цо 100% жени здумали н о , т е р а з ш е о х а б и м „ ш а л и ” , б о д о с та н є м п о гл а в и , б о т у д а ґд з е є д н а о п а с н а м о я , а ч а р н а , н є б а р з гл а с н а и р о з у м и м е г о л є м к у с , к е д о с та н є м д а ґд з е ц у ґа ц , п р а в и ш е ж е м и в е р и , ж е сцекол бус. Алє гоч як обрациш, на якиш чудни способ ми значи, нормално, нє бул бим з ню да ми ше нє пачи... Єст ту ище якаш нїтка, цо нас вше повязовала, л є б о то та б а р а н є та к а п л ї т к а , у с е б е те л ь о в о д и н є мала... Д у м а л с о м ж е ю п р е ґа ж и м , ж е а н ї н є п о ч у в с т в ує м , а л є с о м в о ш о л п о к о л є н а , та те р а з р о з д у м ує м . . . чи предлужиц далєй можебуц ше пошвидко осуши, ч и з ґа ж и м и з д р у г у н о г у , та к е д д а к о м у б уд з е ч уд н е , та повем же єбґ-а : “Так муши...“.

Ц Р

у

е с

ц к

и и

л К

и е

я р

Н е

с

А

Д

Ь

т

у

р

46

[

*

*

*

]

Прецо плакац за дачим кед шицко преходне? Давац шицку свою моц за власне препаданє и видихнуце пред людзми. Попатрунки з мержню ше чувствую. Ридко кеди заболя. А, кед заболя, вец су наисце заслужени. Нєпреривно буц провадзени з боку висших и моцнєйших людзох. Нєпреривно ше чувствовац инфериорно и мало, забуто и одруцено. Прецо утопийни любови найюшковитши и найбаржей прицагую?

47

Д а ц о с та т н є з а р е н к о м о ц и з а то т ж и м н и п о ц и л у н о к Га н ь б и ц ш е п р е д л ю д з м и и патриц до долу. Шицки зме гришни и нєсвидоми своєй погубеносци. А, шицки любиме нос заривац до цудзого. Падац пред очми правди. Вона болї. Вона жена зоз батогом у рукох и опомина шицких нас блуднїкох. Алє... Ридко кеди є випочитована.

48

[

*

*

*

]

Провадзаци гевту подобу, с ц и гл а с о м п о к о н є ц , н є з н а м к а д з и д а л є й . Ту людзе маю рани по целу и души... В о н и п и ю р и ж н и та б л е т к и у р и ж н и х ф а р б о х . Маю чудни и нєприємни попатрунки, п о п а т р у н к и х т о р и в о д з а д о и щ е гл ї б ш е й д з и р и . Док патрим на нїх, у мнє ше будзи чувство сочувствия, жадам им помогнуц. Заш лєм, боїм ше од нїх и починам сцекац. Лапам ше за перши дзвери а л є , в о н и м е ц а га ю д о с в о й о го з а д у м а н о го ш в е та . Тоти людзе скорей мали живот,

49

живот у очох и їх рушаню, були як и шицки други. Нажаль, їх швет ше пременєл у хвильки, вецей нє розликую добре и зле, ровнодушни су, без дзеки, без ошмиху, без милого слова. Найбаржей ме заболї кед их видзим у билих кошульох, зоз повязанима руками, зоз билу фарбу на твари и попатрунком запатреним до безконєчносци. Я им помогнуц нє можем...

50

[

*

*

*

]

И, док слунко предзера свойо зарї под желєне древо; и док хмари даваю свойо найкрасши фарби, я задумано патрим до простору хтори ше наволує осаменосц. Хибиш ми. И, док шицки весели и задовольни х о д з а к о л о м н є , я о с та в а м с а м а . Н а ґа м б о х м и к р и с та л н и л я д док ми у шерцу бовчи огень. Ш и ц к о с та н ул о те д и кед сом погришела

51

и прешла гранїцу. Свидома своєй гришки а нє моцна виправиц ю. Потребне ми чуц слова хтори жадаш най ци повем. Слово “пребач” мало, алє, заш лєм, мушим даяк почац... Занєшена зоз шушотом приємних словох и ошмихох, направела сом єдну нєдопущену ноц х то р а м е те р а з в е л ь о к о ш та .

М з

о

з

Ш

и

д

у

а

б

о

у О

н р

ґ а

о х

о

с

*

в

а

* особа под псевдонимом

54

[ Т И М О Я

Н А С П Р А В Д И Є Д И Н А . . . ]

Пияток ши дзива, В с о б о т у ш и в и с та та , Внєдзелю ши блудна, П о н д з е л о к п р е с в я та , Вовторок гоч би це нє познал нїхто, Стреду руцим око на це нашвидко, Штварток це треба ознова зашнуровац, Бо ти насправди моя мескова шнурка, И муши ше на це мерковац!

М

О

Я

,

[ Т Н П Ц Б

Р У С Н А К Б У Л Т А . . . А Н Ї Ч , Т Е Р А З Ш Е А М Е Н О Р У С Н А К А И Ш У П Р О Є К Т И И А Г А Ю П Е Н Є Ж И З О З У Д Ж Е Т А ]

Петро вибегнул зоз церкви, П е т р о б а р з п о н а гл я л , та з а б у л п а ц е р к и , Яни нє бриґує лєм най ма за пиво, Яни ше напиє, будзе шерцу мило, Данил нє слуха родичох, Яни

нє учи ше анї

лєгнул до бразди ознова пияни,

Данил будзе кончиц зоз културу руску, Меланка ше на 20 роки бої зарезац гуску (бо гуска патри на ню). Данил вон би ище културни фестивали, Данил нє похопює же Руснаци повимерали,

55

56

Йовґен на беґелю налапал рибки, Петро кончи “Святи Боже, святи крипки”, А Бог нас нє виратує, бо зме язик позабували. Руснаци повимерали... Н о , є с т т у и щ е ц о п о в е с ц , а л є п о н а гл я м к у п и ц п о к л о н * , б о п а й та ш о в и 1 8 . (ма 30, а нє ма дзеци).

* дарунок

[

Д

Р А

Я

Д

И

]

Драяди. Вшадзи коло мнє. Шмею ше! Зо мнє? З себе? З тебе? З кого? З о з ж и в о та ? З ш м е р ц и ? З кого ше шмею? То нє знам.

Кажда красна, най виберем єдну? Можебуц най вибере мнє?

Пшиско. Шмеє ше! Зоз себе? З тебе? З кого?

57

58

З ж и в о та ? З о з ш м е р ц и ? Зоз кого ше шмеє тот прекляти Пшиско? Шмеє ше зоз допитосци!

Чи су Драяди, чи Илузиї? Кед допитосци допито, вона ше побави.

Л є м п о д а є д н а Ги є н а ш е у с у д з у є п о ґ а ж и ц Н а р ц и с о х д о к п о н а гл я п о г у б и ц га р м о н и ю ц и х о с ц и зоз своїм перверзним шмеяньом!!!

Ги є н а з а с л у п л а , задумай, и вона ше шмеє!!?? Зоз мнє? З себе? З тебе? З кого?

59

З ж и в о та ? З о з ш м е р ц и ? З кого ше шмеє? Шмеє ше з допитосци?? Н є . . . Ги є н а н є з н а ч о м ш е ш м е є !

Вони Драяди, гвариш? Ге й ? Ц о г в а р и ш ? Н є ! ? Ша вони то буду, гоч су и нє!

Шнїл сом! Прекляти Пшиско ше зо мнє шмеял!!! Вироятно Пес єдини и розуми тоту писню.

60 Рецензия на кнїжку“Дебитанти“ О

л

е

н

а

П

л

а

н

ч

а

к

-

С

а

к

а

ч

НА ПРАГУ МЕТАФОРИКИ Пред нами рукопис осем младих авторох, потенциялних трох поетесох и пейцох поетох, хтори, з тей нагоди, указую лєм єден вибрани, нєвельки, сеґмент своєй творчосци през власни вибор стихох. Рукопис, вшелїяк, початнїцки, на прагу твореня новей, актуалней сензибилносци у рускей литератури, а з часци операюци ше и на старших предходнїкох ( С л а в к о Р о м а н Р о н д о , М и р к о Го р н я к К о л е ) . М е та ф о р и к а и щ е л є м д о з р е в а у с т и х о х х то р и гл є д а ю а д е к в а т н и в и р а з у гл а в н о м п р е з ш л є б о д н и и в я з а н и с т и х , а п р и дзепоєдних присутна и рима, гоч є нє вше и дошлїдно виведзена. Як цо звичайно при младих, найчастейша тематика у тих стихох –любов. Любов як єдна з найважнєйших е м о ц и й о х у ж и в о ц е и в и ч н е гл є д а н є и д е а л н е й другей половки свойого єства, алє ту такой и перши розчарованя, та и розходи, банованя. Тиж так у тих стихох присутна и тема шмерци и преходносци, до

61 х то р е й ш е м л а д о с ц л ю б о п и тл ї в о з а п а т р а з д а л є к е й и безпечней дистанци, мотив устатого валаского штредку, войни, преволованя и осудзованя... Алє интересантне же млади замерковали и неґативни зявеня у дружтве на прагу политично-социялней тематики. Естетика бридкого, хтора младих прицагує пре єй природни бунт процив авторитетох и крутих нормох справованя, вшелїяк би ше нє шмела виражовац п р е з л а ц е , а л є б и м у ш е л а гл є д а ц а д е к в а т н є й ш и и прилаплївши вираз, же би ше уметнїцки уровень нє з н ї ж о в а л . С п о м и н а н є Го р н ї ц и у с т и х о х , я к т о п о н и м а руского походзеня, охабя надїю же млади нє забуваю свойо коренї и свойо походзенє, же буду чувац руску традицию. У тих стихох хтори настали чи у єдним диху, чи у корчу поетского твореня, котри ше шорую у єдним швидким ритме, ритме младосци, обачлїва и п р е п о з н а тл ї в а є д н а щ и р а , ц е п л а е м о ц и я , п р о ц е с дозреваня, спознаванє швета, його законїтосцох, а чи нарано Ваня, Цецилия, Николина, Виктор, Мунґос, Иван, Роберт и Андрей дозрею до нових нашлїднїкох руских поетесох и поетох - укаже час.

CIP – Каталогизација у публикацији Библиотека Матице српске, Нови Сад 821.161.2 (497.11) - 14 ДЕБИТАНТИ : поезиї осем авторох / (Иван Киш ... и др.). - Нови Сад : Руске слово, 2009 (Петроварадин : Maxima graf). – 60 стр.: илустр. ; 16 х 17 cm. - (Mak off ; 7) Подаци о ауторима преузети са стр.3 - „Кнїжка состойна часц часопису МАК 03/2009” -- > прелим. стр. – Тираж 300.

ISBN 978-86-7105-206-1 1. Киш, Иван COBISS.SR-ID 239346695