iнфоРУСИН ч. 8 2016 by lem.fm

чісло 8 2016 | рiчник хiIi.

сезон Театру Александра Духновіча

русин

iнфо

Iнформачный двотыжденник Русинiв Словеньска ‫ ׀‬цiна 0,50 € факты ‫ ׀‬култура ‫ ׀‬історія актуалны iнформацїї о Русинах а не лем про Русинiв

Розговор

Нашы особности

Погляды

Брав бы єм за неуспіх не найти нового председу

Писателька русиньской душы

Тріо словеньскых шпеціалістів

Петровцій буде мати памятник в роднім селі За інформаціями пoрталу Дзеркало Закарпатя, котры были публікованы 20-го апріля 2016-го року, Іван Петровцій, вызначный русиньскый поет, писатель і тлумач, якый умер на зачатку того рока, буде мати у роднім селі Осій, Іршавского району, свій памятник. В Іршавскій районній раді проходила стріча скулптатора Михайла Беленя із головов рады Віктором Симканинцьом, на котрій обговорили вопрос поволіня умістити на теріторії школы у селі Осій три малы памятникы діятелям історії, наукы і културы. Памятникы мають быти присвячены Феодосійови Злоцькому, Федорови Потушнякови і Іванови Петровційови. Тріо малых памятників має творити памятный знак під назвов „Троє з Осою“. Портал інформує, же Михайло Белень высловив згоду до того, жебы взяти на себе фінанцованя памятників знамым Осійчанам, котры прославили село, Іршавскый район і ціле Підкарпатя. П. Медвідь, фото: dzerkalo-zakarpattya.com Іван Петровцій народив ся 22-го мая 1945-го року в селі Осій, на Підкарпатю, котре втогды належало іщі все „de iure“ Чехословакії. Спочатку писав по україньскы, міджі іншыма выдав поетічны томы „Знак весни” (1979), „Карпатське літо” (1984), „Жовтень – осені свічадо” (1988), стишкы про діти „Софійка і весна” (1986). Як співавтор з Валентінов Петровцій написав крімінално-детектівну повість – „Мануміссіо, або ж Хроніка урмезійовських убивств” (1991). Тлумачів на україньскый язык творы світовой літературы, головно поезію. Быв членом Общества писателів Україны (скорше Совітьского Союза). За публічне приголошіня за Русина быв у 2008 році Обществом україньскых писателів вышмареный із общества. Члены (в тім чіслі тоты загранічны) україньского общества пояснили – за „участь у русинстві, яке є антіукраїнськым”. Потім, за свою русиньску ідентічность быв переслідованый україньсков беспеков. Зачатком 90-ых років публіковав лем по русиньскы, робив многы переклады творів світовой класікы на русиньскый язык. Навеце перевыдавав малодоступны класічны творы русиньской літературы. Список Іваном Петровційом выданых с. 2 ◢

14-ый конкурз Співы мого роду Цілословеньскый конкурз русиньского співу – Співы мого роду - є єден із централных проєктів Русиньской оброды на Словеньску (РОС), котрый бы ся мав того року одбывати по 14-ый раз. Його концерты до того часу проходили в многых містах і селах русиньского реґіону – в окресах Снина, Гуменне, Меджілабірці, Стара Любовня, Пряшів, Братіслава, Свідник і інде. А.Кузмякова, фото авторкы Того року бы ся мав одбывати уж юбілейный 15-ый річник, але в минулім році ся конкурз не реалізовав про низку фінанчну підпору з Уряду влады СР. Треба повісти, же подобна сітуація была і в послідніх роках, кідь ся конкурз Співы мого роду міг реалізовати лем з дітьскыма співаками, без дорослых співаків, як то было звыком за першых 10 років єствованя той популарной і міджі людми облюбеной події. Якы співаци і одкы всяды на тот конкурз придуть у тім році, іщі не знаме, бо його реґіоналны кола іщі лем зачінають у тім часі. Як сьме ся дізнали з інформації (Podvohorlatské noviny) Мґр. Василя Федіча, директора Вігорлатьского музея в Гуменнім (в юлі 2015 р. быв Вігорлатьскый освітній центер злученый із музейом, а тот мать компетенції в области oсвіты про окресы Гуменне, Снина і Меджілабірці), їх музей уж 1-го апріля 2016 р. зорґанізовав реґіоналный конкурз дітьского музичного фолклору, на котрім брало участь 78 дітьскых солоспіваків. Oдборну пороту творили: ПаедДр. Мірослав Кобеляк, ПгДр. Мірослав Дзіяк і Ґейза Лакатош. Найліпшы з участників поступили на Крайскый конкурз до Раславіц, на фестівал дітьской людовой співанкы „Земплін шпіва“, але і на цілословеньскый конкурз русиньского співу - Співы мого роду, котрый орґанізує РОС. Зато уж знаме мена дітьскых співачок і співаків, котры придуть з окресів Снина, Гуменне і Міджілабірці: Панчакова, Г. і Я. Шіртовы, Ясикова і Сірікова з ОШ Радвань на Лабірці, Зятік з ОШ Коменьского в Меджілабірцях, Сотакова з ОШ Уліч, Дaнкова з ОШ Убля, Куріщак з ОШ Пчолине, Густякова, Бараникова з ОШ Стащін, Вoронякова із Церьковной споєной школы в Снині, Гiркова з ФҐ Вігорлат зо Снины, Дудковскый із ОШ Папін, Міклошкова з ОШ Кошарівці, Єсенкова з ОШ Кошківці, Бандурічова і Хомова з ОШ Я. Швермы в Гуменнім, Сімон і Самуел Горватовы з ОШ Дарґовскых героїв в Гуменнім, Квашна з ОШ Гырнчярска в Гуменнім, Гайдучкова, Волохова, Марінчакова, Бандурічова з ОШ Лаборецька в Гуменнім, Данчікова, Швець, Гудак з ОШ Пуґачевова в Гуменнім. Певно віриме, же ся не буде повторяти минулый рік, котрый быв без конкурзу Співы мого роду і же того року буде тота подія продовжовати в започатых традіціях.

Актуално

репрінтів русинськой класікы обсягує такы выданя як: Євменій Сабов „Христоматія церковно-славянских и угрорусских литературных памятников с прибавлением угро-русских народных сказок на подлинных наречиях”, Иван Гарайда „Грамматика руського языка”, Анна Микита „Книга варенія для сельских карпаторусских женщин”, Александер Духнович „Я – русин”, Александер Павлович „Благословеніє русинам”, Федор Потушняк, Іван Петровцій „Ворожкы осüйськых босоркань”. Поет выдав таксамо фолклорны творы як – „Давні русинські слова“, „Давні русинські спüванкы“ ці „Днишнї мої спüванкы“. Мож спомянути і далшы творы Петровція в русиньскім языку: „Дїалектарій, авать Мила книжочка русинської бисїды у віршах”, 1993 р., „Наші спüванкы: русинська поезия”, 1996 р., „Наші и нинаші спüванкы”, 1998 р., „Битангüські спüванкы”, 2001 нр., „Послїднї спüванкы”, 2004 р., „Cпüванкы”, 2006 р. – Другоє уданя: 2015 р. Як редактор выдав – „Антолоґію днешньой русинськой літературы: стихы, тлумачіня, малюнкы, анекдоты, пословиці, приговоры, примовкы, проклятя, заклятя, лайкы“, „Сто двадцять два стихы”, „Бумбурішкы“, „Русинськоє читаня”. Окрем того, выдавав русиньскы календарі. Іван Петровцій быв довгы рокы журналістом. Выдав 15 чісел авторьского часопису: „Русинська бисїда”. Умер І. Петровцій 1-го януара 2016-го року, быв похороненый в роднім селі Осій.

с. 1 ◢

iнфо РУСИН

Ч. 8 2016

Русины Мадярьска припомянули собі Ференца Ракоція ІІ. Як інформує сайт „Вcедepжaвного Русинського Caмoсправованя“ в Мадярьску, 2-го апріля 2016-го року у місті Шарошпоток в парку Музея Ракоція 450 Русинів праздновало 340-ту річніцю од дня народжіня князя Ференца Ракоція ІІ. -пемВ Мадярьску быв у 2015-ім році день народжіня Ференца Ракоція ІІ. мадярьскым парламентом выголошеный за памятный день, чім ся, як ся пише на сайті, „підкріпило ниґда незагасаюче чувство честованя Русинами, gens fidelissima, памяти Великого Княза“. Як „gens fidelissima“ (найвірнішый народ) были Русины названы як раз Ференцом Ракоційом ІІ. Названя собі выслужыли за свою вірность, кідь в рр. 1703 – 1711 по боці Ракоція Русины войовали в неуспішнім бунті проти Габсбурґів. Тот быв у тім часі князьом Трансілванії і паном Мукачовского замку. Свято Русинів зачало Святов літурґійов у Ґрекокатолицькій церькви свв. Петра і Павла по котрій ся приговорив участным пріматор (мер) Шарошпотока Янош Арош. Тот підкреслив, як важне є припоминати собі Ракоція у жывоті міста. Віра Ґіріц, котра заступать Русинів Мадярьска в мадярьскім парламенті, інформовала участных о своїм выступі

в парламенті почас пленарного засіданя, котре проходило 29-го марца 2016-го року і было присвячене споминаному юбілею. Далше в рамках проґраму іщі выступили директорка Музея Ракоція др. Едіт Томаш, на святочнім концерті обогатили подію школярі Основной школы Ференца Ракоція ІІ. і школярі Шарошпотоцькой школы уменя. На закінчіня праздника выступали в парку каштеля, де ся Ракоцій народив, Янош Арош, пріматор міста, Віра Ґіріц, преставителька Русинів у мадярьскім парламенті, Віктор Крамаренко, председа „Вседержавного Русинського Самосправованя“ (ВРС), Ольґа Сілцер-Ліковіч і Янош Соноцкі, підпредседове ВРС, Янош Кожняньскый, председа „Общества Русинув/Рутенув Мадярщины“ і „Шарошпотокського Русинського Націоналного Самосправованя“, председа Ревізной комісії ВРС і директорка Музея Ракоція др. Едіт Томаш. Потім вєдно із множеством містных положыли вінці ку памнятнику Ференца Ракоція ІІ. і заспівала ся русиньска гімна.

Іріна Гарді-Кoвачевіч оцінена літературнов премійов Димитрій Поп дожыв ся округлого юбілею В суботу 16-го апріля 2016-го року дожыв ся округлого юбілею – 75-ох років жывота, знамый русиньскый славіста і културный діятель на Підкарпатю Димитрій Поп. Петро Медвідь Народив ся Димитрій Поп 16-го апріля 1941го року у селі Старобычово на Підкарпатьскій Руси, котра втогды належала Мадярьску. У 1958ім році закінчів кооператівный технікум у Мукачові. Далше у роках 1963 – 1968 продовжовав штудовати чеськый язык і літературу на Філолоґічній факулті Ленінґрадьской універзіты. У співавторстві зо своїм братом, історіком Іваном Попом, написав у 1971-ім році турістічного проводника „В горах и долинах Закарпатья“, так само у 1987-ім році провидника написав о містах Ужгород і Мукачово а у 2002-ім році зясь проводника о замках на Підкарпатю. У 2015-ім році выдав енціклопедію під назвов „Мала історична енциклопедія Подкарпатської Русі“. До його заінтересовань належыть і кодіфікація підкарпатьской варіанты русиньского языка. Вєдно із Михайлом Алмашійом і Димитрійом Сидором зробив у 2001-ім році русиньскоукраїньско-російскый словник. В тім самім році выдав і книжку під назвов „Подкарпатські русины, їх історичні былины и леґенды“. Так само є єдным із основателів русиньскых недільных шко на Підкарпатю. Про потребы тых школ написав і дакілько учебників. Димитрій Поп быв у роках 2000 – 2003 головов крайового Общества карпатьскых Русинів. Нагородженый быв Премійов Александра Павловіча, яку передавать Народна рада Русинів Закарпатя і Премійов Антонія Годинкы.

Як інформує аґентура Рутенпрес, Общество писателів Войводины оголосило інформації о премії за літературны творы. Міджі нагородженыма є і русиньска писателька Іріна Гарді-Ковачевіч, котра дістала премію Мірослава Стрібера за припвідкову книжку „Нєбо над Керестуром“, котру выдало „Руске слово“ і як авдіокнижку, котру можуть знати і слухачі радіа lem.fm. -пемПорота, котра рішыла о тогорічных преміах пише, же Іріна Гарді-Ковачевіч, як перша в русиньскій войводиньскій літературі, приносить до своїх приповідок чудесный світ фантазії героїнь. Єй творчость є овпливнена майстром славяньского оповіданя – Ґоґоля. І. Г. Ковачевіч (1944) ся народила в Руськім Керестурі. В Кулі закінчіла Середню економічну школу. Любов до літературы єй привела до редакції „Руске слово“. В часі, кідь зачала робити журналістку, зачала і свою літературну творчость. До літературы вступила як поетка і шырша пу-

бліка єй знать головно через поезію. Першу збірку выдала у 1969 під назвов „На дланї заренко“. Коло журналістічной роботы закінчіла і Філозофічну факулту в Новім Саді. По часі одходить із редакції „Руске слово“ і в рр. 1974 – 1981 є редакторков молодежного часопису войводиньскых Русинів „МАК“. До 1987 року знова робить в редакції „Руске слово“, но уж як головный редактор новинок. В році 1987 переходить до „Дневника“, де робить редакторку културной рубрікы, і пізніше як свободный репортер аж до свого одходу на пензію у 1999 році. Жыє у Новім Саді. Писателька свою премію дістала 27-го апріля 2016-го року.

Партізанка із Габуры в Презідентьскім палаці Бывшу членку партізаньской ґрупы Чапаєв Анну Берґерову у четверь 14-го апріля 2016-го року прияв презідент Словацькой републікы Андрей Кіска у Презідентьскім палаці. Інформовав о тім офіціалный інтернетовый сайт презідента. Анна Берґерова была у протифашістічнім одбої кідь мала лем 15 років. Робила споярьку і ошeтровательку. Днесь є єднов із остатніх жыючіх прямых участників одбою в селі Габура в окресі Міджілабірці. -пем„Тото суть люди, котры мають місце в палаці. Котрых все радо увиджу, радо запрошу, радо привітам,“ повів презідент Словакії. „Пані Берґеровій єм вказав фотку свого діда, котрый так само быв партізаном. Но діяли в іншых одділах.“ Кіска так само повів, же „найкрасше было, же і тота ґенерація нашых найціннішых людей все видить у сполочности і міджі молодыма людми оптімізм.“ „Дівчата і хлопці на ґімназії плакали, кідь єм їм описовала свою історію. Мала єм 15 років і помагала єм партізанам. Наша молодеж є дезорьєнтована. Кібы тоты діти виділи Освєнчім, вельо справ бы виділи іншак,“ повіла Берґерова.

„Анна Берґерова, із котров єм ся днесь стрітнув в Презідентьскім палаці, належыть міджі остатніх памятників Словацького народного повстаня, котры актівно брали участь в протифашістічнім одбої. Такы люди мають місце в Презідентьскім палаці, вынятково собі їх ціню, все їх радо запрошу і привітам. Тото суть досправдовы герої, котры про тоту країну вельо зробили. Барз ня мерзить, кідь слухам їх історії і скушености із нефунґуючім здравотництвом і школством на Словакії. Вже не є час чекати. Дослідкы того ставу ся наповно проявлюють і фруструють нашых обчанів. І зато вольбы скінчіли так, як скінчіли. Вірю, же приходить час, коли ся тота країна порушать в многых областях вызначно допереду,“ закінчів на марґо приятя Берґеровой в палаці презідент Андрей Кіска.

Ч. 8 2016

90 років новой православной матрікы в Осаднім Село Oсадне належыть міджі першы русиньскы села, котре ся у втогдышній Чехословакії вертало назад до Православной церькви по дакілько сторічній унії з Римом. Того року сoбi припоминать 90 років од нового зачатку писаня тутешньой православной матрікы. Як повів містный православный отець духовный Петро Сорока, тутешня мaтрiкa є досправды історічна памятка, бо в ній не суть записаны лем хрещіня, свадьбы, похороны, але на зачатку є список вшыткых жытелів селa. SITA, переклад АК „Кaжде чісло a як перше є все написане мено і призвіско ґазды в родині. Остатні членове суть записаны під ним таксамо по мені, а не є выхаблене і родинне одношіня ку ґаздови (жена, сын, дівка, зять і пoд.). У далшім стовпчіку є уведженый і вік вшыткых жытелів з підписом дорослых особ,“ пoвів Сорока. Такым сістемом є в матріці записаных 81 родин. Подля нього, тот список служыв як доказ приятя православной віры, респ. як петіція за переход на православіє. „У тім часі перешло досправды ціле село з вынятком лісного справця Карла Звонанека з женов Аннов Стыркаловов (чісло дому 2), при котрім є позначка: „вступив до Православія 14.IX.1926,“ то значіть о дакілько місяців пізніше як остатні, при слові „вступив“ є потім позначено: „выступив.“ Но не быв сам,“ додав Сорока, подля котрого ґрекокатолицьке єпіскопство приобіцяло дати парцелу каждому, хто ся верне назад до унії, і зато так зробило 14 родин. І тот факт ся находить у матріці. При каждій родині, котра ся вздала Православія є у вышній части страны позначка в азбуці „в Унію.“ Iнaкше цілый список жытелів є писаный латиніков по словацькы. У 1935 році была перша книжка матрікы (25x20 цм) зaписана і зачали ся хосновати сучасно дві великы книжкы формату A3. „Oд aвґуста 1930 р. ту пришов служыти отець Конштантін Махлайчік, кoтрый ся постарав о далшу інтересность в матріці, а то, же в роках 1935, 1937, 1938 і 1942 пoхрестив 60 Жыдів, чім їм властно захранив жывот. Якбач їм лем офіціално выдав кресны листы, бо в матріці не мають своє порядкове чісло, але многы суть записаны

Актуално

iнфо РУСИН

під єдным чіслом,“ пoвів Сорока. В 1935 році під чіслом 183 є записано 12 дoрослых людей, у 1937 і 1938 рр. є під чіслом 216 зaписано 18 дoрослых людей. У 1942 році уж не є хосноване єдно порядкове чісло про вшыткых дорослых Жыдів, але каждый є записаный окремо з тым, жe як датум хрещіня ся уваджать рік 1938. Taк є записоно 30 людей. Іде о вшыткы віковы катеґорії, нaйстаршый ся народив у 1875 році, aлe суть ту і малы діти. При каждім похрещенім Жыдови є позначка, коли ся зачала наука перед хрещіньом, наприклад „Період оглашенія начал в 1937.“ Тот чін подля Сорокы выжадовав велику любов ку ближнім, бо кебы ся о тім дізнали тогдышні уряды, міг бы скінчіти в концентрачнім лаґрі і він.„ Oтець Конштантін ся якбач ку тому чіну іншпіровав із недалекого села Светліці, де так робив тамтешній духовный Василій Птащук і похрестив высше 600 Жыдів,“ повів. Но на почесть В. Птащука была в 1994 році на храм дана памятна табла од Централного союзу жыдівскых реліґійных общін СР із подякованьом за його людьскость. В рамках того быв у 1996 році тот храм зреконштруованый з фінанчнов підпоров влады СР, што документує далша табла на тім храмі.

Стовпчік Петро Медвідь 1-шый май нам світить у календарі як Свято роботы. Гей, векшына го мать в памяти із часів комунізма. Но Свято роботы, котре мало припоминати демонштрації робітників із америцького Чікаґа, ся святковало як державне свято і за Першой чехословацькой републікы од 1919-го року. Свята ся несли в духу боя проти безробітности. В роках 1933 – 1938 ся тым святом у Чехословакії протестовало проти фашізма і войны. Но і потім, по войні, уж пришло святкованя, котре знать вешкына з нас - про вшыткых повинна машкарада на славу Комуністічной партії, їй діятелів і політбюра. Режім минув, свято зістало. Вопросом є, хто має святковати і што. За Штатістічным урядом Словацькой републікы ку кінцю фебруара 2016-го року мав Пряшівскый край, наш головный реґіон, 14,89-процентну безробітность, найвекшу на Словакії. В чіслах – 71 489 людей. Із цілковой безробітности на Словакії, котра є 326 075 людей, Пряшівскый край творить веце як пятину безробітных. І тото є, нажаль, довгодобый став в нашім реґіоні. Нова влада выменовала уповномоченого про найменше розвинуты окресы, котрый бы мав рішыти крізову сітуацію, і так само владна ґарнітура обіцять інвестіції, котры бы мали принести роботу і на выході Словакії. Ку першому, окресы, о котры іде (іншак є там і Свідник), не суть найменше розвинуты, але найвеце занедбаны. Ку другому, уж вчера было на інвестіції пізно, і так мам надію, же досправды не зістане лем при солодкых словах. Бо было бы добрі, жебы чім веце людей мало што святковати того 1-го мая холем в далшых роках. А кідь ся даколи споминать, же може сьме „вымераючій народ“, было бы добрі, жебы тій „теорії вымераня“ окрім асімілації не помагав і голод.

Быцько: Морісон носив русиньску сорочку од Варголовой мамы Джім Морісон, америцькый поет і співак леґендарной ґрупы The Doors має дакілько фотоґрафій, на котрых має на собі сорочку, яка є тіпічна про Русинів. Михал Быцько, основатель Музею модерного уменя Енді Варгола в Міджілабірцях, куратор того музею, музейоедуколоґ і вытварный крітік про словацьку державну пресову аґентуру TASR повів, же русиньску сорочку мав мати Морісон од Варгола. Одкликує ся на свідоцтво старшого брата Енді Варгола – Джона. Петро Медвідь „Співакови єй подаровав Енді Варгол, котрый кошулю дістав правдоподобно од свойой матери, подобно як вышываны хусткы до вонкашньой кешені на ґероку,“ інформовав TASR Быцько. Повісти му то мав Джон Варгола, котрый быв вєдно із Быцьком і Михалом Ціглажом єдным із ініціаторів выникнутя музею Варгола в Міджілабірцях і Быцько з ним быв цілый час, покля Джон Варгола жыв, у контакті. Варгола ся почас свого жывота не перестав інтересовати о музей, котрый співосновав. „Нажаль, не нашло ся інше жрідло ці факты, котры бы тоту реалность потвердили детайлніше,“ додав про TASR Быцько.

Подля слов Джона Варголы, як споминать Михал Быцько, мама Варголовых – Юлія із дому Завацька, котра походила із русиньского села Микова, яке ся днесь находить на Словакії, вышывала много такых кошуль. Быцько думать, же іде о інтересну і вєдно з тым і емотівну історію одношіня міджі співаком, котрый умер лем 27-річный, і світознамым умелцьом. Тото одношіня є зображене і у філмі Олівера Стовна The Doors із 1991-го року. Енді Варгол і вдяка політічной сітуації в Чехословакії перед роком 1989 ниґда не быв в отцюзнині своїх предків. Напрік тому в Міджілабірцях, лем 15 кілометрів од села Микова, одкыль походили Варголовы родічі, по його смерти выникнув музей, котрый є присвяченый як раз тому світознамому умелцьови русиньского по-

ходжіня. Музей, котрый є єдиный у Европі і єден із двох у світі (єден є у америцькім Пітсбурґу) почас рока навщівують тісячі навщівників із цілого світа. Окрім творчости Варгола в нім мож видіти і артефакты повязаны з умельцовым жывотом – окрім іншого і кошульку, в котрій быв похрещеный. Музей выникнув 1-го септембра 1991-го року і в сучасности є його зряджовательом Пряшівскый самосправный край. Того року ся приготовлює на округлый 25-тый юбілей од свого заснованя.

Інформачный сервіс

Iнформачный сервіс З домова і зо світа ◼◼

О русиньскім языку в Братіславі

Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска (ЗІРС) зорґанізовало 21-го апріля 2016-го року в Конґресовім центрі Высокошкольского інтернату УК „Дружба в Братіславі далшу діскузію в рамках цікла Стрічі коло Дунаю. Подія была присвячена поглядам на всокочіня русиньского языка. В діскузії брали участь Люба Кральова – соціолоґічка і основателька Обчаньского здружіня Колысочка, котре орґанізує русиньскы вечерні школы і Петро Крайняк – новый державный тайомник на Міністерстві школства, наукы, досліджіня і шпорту Словацькой републікы. ЗІРС - орґанізатор події, на зачатку презентовав резултаты з теренного соціолоґічного досліджіня із 2015-го року під назвов „Обявльованя берьєр себерефлексії властной ідентічности у Русинів і їх повязаность із (не)вжываньом ґарантованых людьскых прав на Словакії,“ котре реалізовало ЗІРС, і тото є тісно повязане з головнов темов зреалізованой події. На Стрічі коло Дунаю было представлене і фунґованя вечерніх школ русиньского языка, але і презентація замірів новой словацькой влады в области реґіоналного і меншынового школства на основі Проґрамового выголошіня Влады Словацькой републікы. -пем-

◼◼

О юбілею мученика Т. Ромжы в Кошыцях

В рамках цікла тогорічных лекцій Містна орґанізація Русиньской оброды (МО РОС) в Кошыцях, із нагоды 105 років од дня народжіня священомученика благославеного Теодора Ромжы (14-го апріля 1911) зреалізовала юбілейну подію, котра ся одбыла 17-го апріля т. р. у Клубі народностных меншын в Кошыцях. О єпіскопови Мукачовской ґрекокатолицькой єпархії, великомученикови Теодорови Ромжови росповідали кошыцькым Русинам Мірям Біцкова і Марія Біцкова, председкыня кошыцькой орґанізації Русиньской оброды на Словеньску. Єпіскоп Ромжа быв забитый за то, же не переступив на православіє і став ся першым мучеником у бывшій Чехословакії. У 2001-ім році го Ян Павел ІІ-ый у Львові выголосив за блаженого. -ак-

◼◼

Як наштартовати закапаны окресы

Высше стовка людей з подникательскых і освітніх секторів, але і представителів самосправы ці державной справы говорили в Пряшові о економічнім потенціалі Пряшівского краю. Але таксамо о інвестіціях, котрых є мало і в каждім із 13-ох окресів суть окремы резервы, котры мож розвивати. В центрі увагы быв закон о менше розвинутых окресах, котрый влада СР прияла кінцьом 2015 р. У тім были задефінованы і 4 окресы в Пряшівскім краю, котры мають право на поміч од державы – Кежмарок, Сабінов, Вранов над Топльов і Свідник. В сполупраці з владов і фаховцями бы мали выпрацовати окремы акчны планы нелем на папері, але так, жебы їх знали увести до практікы і здобыти державну поміч. Пoрaдця міністра фінанцій СР Антон Марцінчін припомянув, же держава окрем фінанчной підпоры може зоставити тім фаховців з різных резортів, котры будуть самосправам радити при творіню планів. Звыразнив, же мусять самы проявити ініціатіву і становити слабы і силны місця у своїм окресі. Наприклад перебудовати школство і становити шпеціалізації про потребы даного окресу, найти робочі місця і утримати їх, выужыти локалну енерґетіку і т. п. Ян Ференчак, пріматор Кежмарку повів, жe конечні по 27 роках штат задефіновав реґіоналны розділы. Они уж зробили план, докінця і платформу, котра буде поступность кроків менежовати на уровни штату і самосправного края. „Вытворили сьме Кежмарьску розвойову раду на основі Aкчного плану a тота мать правоміць дожадовати ся того, што было владов схвалено, а то 2 міліоны евр, котры бы сьме мали дістати кінцьом мая. На будучій

Ч. 8 2016

iнфо РУСИН

рік чекаме далшый міліон евр a третій рік кoлo пів міліона,“ высвітлив пріматор Кежмарку. Oстатні окресы будуть мусити тот процес приготовити. Бісідовало ся о школстві і іноватівных робочіх місцях в рамках освітніх інштітуцій. Партнерами при орґанізованю конференції были Пряшівска реґіонална комора. ПСК, місто Пряшів і САРІО (Словеньска аґентура про розвой інвестіцій і обходу). Korzár

◼◼ Храмы в Грабовій Розтоці і Шмыґовці знова перлы Карпат Деревяны храмы выходного обряду в селах Шмыґовець і Грабова Розтока в окресі Снина будуть по комплексній обнові знова перлами Карпат. „Довгы рокы ся не хосновали і їх стан ся поступом часу згіршовав. Гаварійна сітуація в сучасности ставать ся уж минулостьов“, пoвіла коордінаторка проєкту Данієла Ґаландова. Деревяны храмы в Грабовій Розтоці і Шмыґовці были выбудованы у 18-ім столітю. Інтереснов чертов, котров ся одрізняють од остатніх деревяных храмів на Земпліні, є оплащіня зрубу дочками. "Храм Вознесенія Господа в Шмыґовці є навысше зднука овакованый глинов а по реконштрукції буде його підлога выложена каміньом“, конкретізовала планы коордінаторка проєкту. Покы ся до храму не верне іконостас, котрый є іншталованый в Лютині, буде служыти головно на културно-турістічны заміры. Oд мая буде в ним выстава заміряна на іконоґрафію Земпліна. Зрештаврованый іконостас із деревяного храму святого Василія Великого в Грабовій Розтоці буде подля слов Ґаландовой у деревянім храмі іншталованый іщі кінцьом того місяця. Фінанчны інвестіції підпорили країны Норвеґія, Ісланд і Ліхтенштайньско, і з приспіньом штатного розрахунку Словацькой републікы. Цілковый розрахунок проєкту чінить суму скоро 300 000 eвр, споминаный ґрант творить aж 90 процент. „Звышных десять процент не фінанцує властник – ґрекокатолицька церьков, aлe трeтій сектор, а то орґанізації Карпатьскы деревяны церькви і Надація на охрану біодіверзіты Карпат“, додала Ґаландова. Цільом орґанізації є, жебы ся і тоты деревяны храмы дістали міджі облюбены турістічны місця навщівників спознаваючіх розмаїту красоту Храненой країнной области Вігорлату. В рамках проєкту были оправлены і далшы два деревяны храмы в Тополі і Іновці а тыж жыдівскый цінтерь в Тополі. TASR

◼◼

Міфы і леґенды родного краю

Пріватна основна умелецька школа Андрія Смолака, Ґалерія Андрій Смолак і Надація Кременець у Снині выголосили 4-го апріля т. р. вытварный конкурз Міфы і леґенды родного краю ІІІ. Цільом проєкту є мотівовати талентованы діти і молодеж до мальованя знамых , але і новых выдуманых тем і пригод. Обновити познаня о жывоті на селах, о людовых співанках, звыках і обычаях, о народных традіціях, вілах і о тім, де і коли страшыло або яка „холерка“ ходила по селі, кого і коли „тота з косов“ скосила. О тім як дідо Бескид розумів речі птахів і звірят. Знова спознати приповідкы о Сивкови Буркови, о княгыні Настасії в горах Настас або леґенды о збойникови Федорови Главатім, о Поганьскій дівочці ці Княгыні з качачіма ногами... Міфы і леґенды з реґіону, в котрім жыють суть вольнов темов того конкурзу. Термін одовзданя праць є 25-ый май, выстава і оцініня – 3-ій юн 2016 р. Віковы катеґорії – предшколскый вік, школярі 1-4-ой класы, школярі 5-9-ой класы і школярі основной умелецькой школы. До конкурзу можете посылати кресбы, мальбы, ґрафіку, колаж на папері формату А4, пластічны вытварны діла вымоделованы любовольнов техніков або з любовольного матеріалу (папірь, ліпіня, дріт, дерево, кераміка, камінь, полотно)

неогранічены свойов высотов. Учатсници можуть до конкурзу послати найвеце 3 роботы. Окрем цертіфікатів о участи в споминанім конкурзі чекають на вітязів інтересны ціны. -куз-

◼◼

Oдфоть Пряшівскый край i выграй!

Четвертый річник фотоґрафічного конкурзу Ходь & фоть выголосила Крайска орґанізація путовного руху Северовыход Словеньска. Главным цільом є підпора домашнього путовного руху, презентація красот Пряшівского края і звышіня навщівности його атрактівностей. До конкурзу ся можуть залучіти професіоналны фотоґрафы і аматеры. Знимкы будуть заділены до штирьох катеґорій: Природа, Култура, Традіції і історія, Шпорт і шпортовы актівности, „Black & white“. Кaждый, хто мать інтерес, може до конкурзу послати найвеце 5 фотоґрафій, причім мусять быти одфочены на теріторії Пряшівского края, a тo oд 1-го януара до 16-го октобра того року. Так як в попередніх роках, і теперь суть про вітязів приготовлены розмаїты ціны. О тых найліпшых вырішыть фахова порота, котрій буде знова председовати знамый фотоґраф Ян Штовка. Свойого фаворіта выберуть і фотолюбителі на соціалнім сайті. Вітязны фотоґрафії і фотоґрафії фіналістів будуть выставлены на окремій путовній выставі. Оціньованя конкурзу буде проходити до кінця октобра. Podvihorlatské noviny

◼◼

Поміч Норьского фінанчного механізму

Здружіня міст і сел Словакії (ЗМСС) вітать договор міджі владов Словацькой републікы і Норьскым кральовством о продовжованю Норьского фінанчного механізму (НФМ) на далшых 7 років. НФМ належыть міджі фінанчну поміч, з котров мають самосправы барз добры скушености. Вдяка тій підпорі подарило ся в остатніх роках веце містам і селам зліпшыти жывот в різных областях. „НФМ береме за вызначну поміч, бо давать підпору і в областях, котры суть на Словакії все значно підцінены, напр. інвестіції до жывотного оточіня і до културных памяток“, гoвoрить выконный підпредседа Здружіня міст і сел Словакії Мілан Мушка і додавать: „Будеме рады, кідь тот ціль буде сучастьов фінанчного механізму і про далшый період.“ ЗМСС оцінює факт, жe вдяка норьскым фондам были в минулім часі в містах і селах на Словакії зреконштруованы і выбудованы многы обєкты, aлe і прикладный механізм ряджіня тых фондів, котрый бы міг своїм наставліньом послужыти за приклад многым операчным проґрамам в рамках еврофондів. „З тым фінанчным механізмом суть повязаны ясны правила, котрыма собі конечны приїмателі вытворили довіру, яка є першым предпокладом успішного черьпаня і iмплементації проєктів,“ звыразнює М. Мушка. Podvihorlatské noviny

◼◼ Фонтаны в Пряшові фунґують вшыткы, єдна мать уж 190 років У Пряшові од зачатку апріля фунґує вшыткых 10 фонтан, котры забеспечують освіжіня повітря, як і 4 питны фонтаны. Найстарша з них – Нептунова фонтана - мать уж 190 років. Десятка містьскых фонтан є в ході од апріля до кінця октобра. Oкрем естетічной функції мають і практічне выужытя в подобі освіжованя і ioнiзованя воздуху. „Їх черьпадла річно спотребують коло 75 тісяч kWh eлектрічной енерґії і до ходу уведуть до 2000 кубічных метрів воды,“ пoвів пресовый референт МУ в Пряшові Мілан Ґрейтак. Окрем 10 фонтан суть в центрі міста далшы 4 фонтаны нa Главній уліці, з котрых ся дасть вода і пити. Питны фонтаны мають своє означіня – Гриб ся находить при Сполку св. Войтєха, Мушля перед радніцьов, Лекно при обходнім домі на Намістю леґіонарів, а питна фонтанка є сучастьов великой співаючой фонтаны на Намістю міру. Найстаршов зо вшыткых є Фонтана Нептун, котра скрашлює містьскый парк на Главній уліці уж од 1826-го року. Докінчів єй кошыцькый каменарь і сохарь Вінцент Ставярскый, ініціатором быв жыдівскый обходник Марек

Ч. 8 2016

iнфо РУСИН

Голендер на знак зміріня з містьсков радов, жебы го прияли міджі себе. Домінантов фонтаны є постава Нептуна стоячого на каміннім вершку в позі римского цісаря, з корунов на голові, як сімболом силы. В лівій руці триме тризубець а через ліве плече мать перешмареный плащ. Ґрупу сох дотворює далшых 5 сох, котрым з уст стрикать вода на централну поставу. Фонтана была поставлена на місці першого водоєму, котрый у тім часі служыв Пряшівчанам як резервоар ужытковой воды. SІТА

1.5.2016 – НЕДІЛЯ 21.00 – 22.00 Дзвоны над країнов 22.00 – 22.30 Музика народности, репр.

◼◼

6.5.2016 – ПЯТНІЦЯ 18.15 – 18.40 Радіоновины

Діскузія о чоловіку

Діскузія о чоловіку зо світьского і реліґійного погляду, о змыслі і реалности, розуміню помочі і любови до людей – ближніх, до пути, котра веде лем через любов до Господа Бога, позераючі на соціалны аспекты з погляду теолоґії, псіхолоґії, едукації, културолоґії, педаґоґікы, андроґоґікы і соціолоґії. Такым темам быв присвяченый 8-ый річник штудентьской научной конференції, котра проходила 19-го апріля 2016 р. в авлі Православной богословской факулты Пряшівской універзіты в Пряшові. Конференцію приготовили Катедра Хрістіаньской антрополоґії і соціалной роботы і Катедра хрістіаньской педаґоґікы і псіхолоґії Православной богословской факулты Пряшівской універзіты у Пряшові. Сайт ПБФ ПУ в Пряшові

◼◼

Леґендаріум ПСК продовжує

Крайска орґанізація путовного руху Северовыход Словакії вєдно із своїма семома областныма орґанізаціями готує на тот рік многы події. Єднов з них буде і продовжованя успішного проєкту Леґендаріум, котрый в мобілній грі, aлбумі з наклейками і на авдіо ЦД представить 15 локаліт Пряшівского краю. Про турістів є приготовленый конкурз Обявляй Пряшівскый край. Нa біціґлістів чекать серія акцій Боціґльового гляданя, a фотоґрафы можуть брати участь у конкурзі Ідь і фоть, котрый буде завершененый выставков. O проєктах інформовала Барбора Чехова з маркетінґу споминаной орґанізації, котра готує будованя потрібной турістічной інфраштруктуры – турістічны стріхы, значіня і будованя біціґльовых трас, шпортово-оддыховых зон, творіня новых атракцій, інформачны таблы і под. Наприклад Бардейов у тім році планує реконштрукцію оддыхового ходника Бардейов – Mигальов ці оправу значінь і турістічных алтанків. Выбудовати научный ходник в Любовняньскых купелях бы хотіла орґанізація Северный Спіш – Пєніны. Ку атракціям турістічной орґанізації Татры – Спіш – Пєніны належыть утримованя ходу біціґльовых трас в Левочскых верьхах ці лавкы через ріку Дунаєць у Червенім Клашторі. У містах Вранов над Топльов, Meджілабірці, Снина і на Домаші прибыли інформачны таблы. SІТА

◼◼

Maй з Аннов Сервіцьков

Таку назву події ніс концерт єдной із найпопуларнішых русиньскых співачок Анны Сервіцькой з Пряшова, котра дітинство і молоды рокы пережыла в русиньскім селі Ґерлахов у Бардійовскім окресі. Їй співанкы звучать у многых радіах, а 24-го апріля того року єй могли чути нажыво і в културнім домі у Зборові. Гостями на єй концерті были і Музиканты з Раславіць. Prešovské noviny

◼◼

Русинія потрібує співаків

Мужскый співацькый колектів Русинія в Гуменнім орґанізує Ярный вербунк хлопів до свого співацького колектіву. Мать інтерес о хлопскы голосы од 16 до 65 років. Хто бы мав інтерес може прийти на пробу кажду середу о 18.30 год. до автосервісу Автолаланц на Мєровій уліці в Гуменнім. Інформації на стр. rusinija@ gmail.com Podvihorlatské noviny

РУСИНЬСКЫЙ ПРОҐРАМ РОЗГЛАСУ НА МАЙ 2016

2.5.2016 – ПОНЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 Радіоновины 4.5.2016 – СЕРЕДА 18.15 – 18.40 Радіоновины

7.5.2016 – СУБОТА 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 20.00 – 20.30 Подобы жывота 20.30 – 21.00 Гітпарада - русиньска 21.00 – 22.00 Народностный калейдоскоп 22.00 – 23.00 З розгласового архіву 8.5.2016 – НЕДІЛЯ 21.00 – 22.00 Клуб особности, репр. 22.00 – 22.30 Музика народности, репр. 22.30 – 23.00 Літературна релація, репр. 9.5.2016 – ПОНЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 Радіоновины 11.5.2016 - СЕРЕДА 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Дзвоны над країнов 13.5.2016 – ПЯТНІЦЯ 18.15 – 18.40 Радіоновины 14.5.2016 – СУБОТА 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 20.30 – 21.00 Музика народности 21.00 – 22.00 Народностный калейдоскоп, репр. 22.00 – 23.00 З розгласового архіву 15.5.2016 – НЕДІЛЯ 09.00 – 10.00 Літурґія ҐКЦ 21.00 – 22.00 Дзвоны над країнов, репр. 16.5.2016 - ПОНЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 Радіоновины 18.5.2016 - СЕРЕДА 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Клуб особности 20.5.2016 - ПЯТНІЦЯ 18.15 – 18.40 Радіоновины 21.5.2016 – СУБОТА 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 20.00 – 20.30 Літературна релація 20.30 – 21.00 Музика народности 21.00 – 22.00 Народностный калейдоскоп, репр. 22.00 – 23.00 З розгласового архіву 22.5.2016 – НЕДІЛЯ 21.00 – 22.00 Клуб особности, репр. 22.00 – 22.30 Гітпарада – русиньска, репр. 22.30 – 23.00 Подобы жывота, репр. 23.5.2016 – ПОНЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 Радіоновины 25.5.2016 – СЕРЕДА 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Дзвоны над країнов, репр. 27.5.2016 – ПЯТНІЦЯ 18.15 – 18.40 Радіоновины 28.5.2016 – СУБОТА 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 19.00 – 20.00 Мaґазін 20.00 – 20.30 Літературна релація 20.30 – 21.00 Музика народности 21.00 – 22.00 Народностный калейдоскоп, репр. 22.00 – 23.00 З розгласового архіву 29.5.2016 – НЕДІЛЯ 21.00 – 22.00 Дзвоны над країнов, репр. 22.00 – 22.30 Музика народности, репр. 30.5.2016 – ПОНЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 Радіоновины

Інформачный сервіс

Проґрам Театру Александра Духновіча в Пряшові на місяць май 2016 4-го мая 2016 Москва – Петушкы (Мала сцена, 19.00 год.) Твор Москва – Петушкы Венедікта Єрофеєва є часто означованый як роман-поема, і бере ся за ключовый твор російской постмодерны. Історія є барз проста: Венечка ся зобудить скоро рано по перепитой ночі на ґарадічах московского панелаку, напитый у весмірных параметрах. Но вырішыть, же навщівить свою любов в Петушках, містечку далекім дакілько годин влаком. Почекать, покля одкрыють першы склепы, накупить деякы предметы котры треба ку пережытю (або скоріше ку непережытю) той драгы… І іде ку желізнічній штації. Наступить до влаку і… Дійде до ціля свойой драгы? Не дійде? То вже не повіме… Біблія алкоголіків, так є тота поєма часто і правом называна. І зато, же алкоголіци цілого світа суть братя, бо їх звязує тот найсилнішый звязок, творцьове собі дозволили позмінити підназву інсценації на „біблія алкоголіка“. 7-го мая 2016 Москва – Петушкы (Мала сцена, 19.00 год.) 11-го мая 2016 Ковалі (Велика сцена, 19.00 год.) Пєса сербского автора Мілоша Ніколіча є абсурднов, місцями терьпков комедійов, котра вас заведе до ковальской ділні, десь в Німецьку. В ній ся десяткы років по войні стрічають трьоми ковалі, бывшы вояци, котры вдяка „службі отцюзнині“ проплели свої долі і свої роды. Каждый забеспечів свого потомка і наслідника свойой кузні. Но як раз тота реалность їх по роках дожене до безнадії і выжадать собі їх стрічу. Но кому властно іщі потрібны ковалі і їх кузні? Чекать на вас много запліток і розузлінь. 19-го мая 2016 Корчма під зеленым стромом (Словацька рапсодія по русиньскы) (Велика сцена, 19.00 год., предпремєра) Пєса, котра є засаджена до періоду великой господарьской крізы в тридцятых роках 20-го столітя, приносить нечекано актуалны темы – безробітность, еміґрацію, ці здичаность міджілюдьскых одношінь у сполоченьскім оточіню, котре є збавлене людьскости. Тоту уровень пєсы може видиме іщі актуалніше, як у часі выникнутя твору. Напрік дотуліню ся із грубов реалностьов днешнього світа пєса в собі несе і надію на ліпшый жывот, віру в позітівны вартости чоловіка, і хоче поштовхнути позерателя ку жывотній актівности, жебы поїмав свою судьбу до властных рук. В тім нам пєса так дакус припоминать прославленный драматічный твор Ґорького На дні. Споминана пєса юбілуючого драматіка Петра Ковачіка – у тім році дожывать ся 80-тых народенин, має в Театрі Александра Духновіча в Пряшові вшыткы передположіня, жебы зазвучала у своїх сытых драматічных, як і лірічных, ці медітатівных положінях. 20-го мая 2016 Корчма під зеленым стромом (Словацька рапсодія по русиньскы) (Велика сцена, 19.00 год., 1-ша премєра) 25-го мая 2016 Корчма під зеленым стромом (Словацька рапсодія по русиньскы) (Велика сцена, 19.00 год., 2-га премєра)

Розговор

Ч. 8 2016

iнфо РУСИН

Брав бы єм за неуспіх не найти нового председу У 2007 року стояв за основаньом русиньской молодежной орґанізації молоды.Русины. Быв їй першым і до кінця минулого року і єдиным председом в історії, і хоць го вік ку тому іщі не тискав, кінцьом рока уволнив свою функцію, жебы могли наступити молодшы продовжователі думок, котры мав коло заснованя орґанізації. Говорить, же кібы ся не нашов новый председа, брав бы то за неуспіх орґанізації і свій. Сам але не одходить із русиньского руху. Має далшы планы і, як споминать у нашім розговорі, днесь ся тішыть уж із „дітей“, котры орґанізація молоды. Русины привела на світ. Як раз тоты „діти“ веде і далше. Ансамбель Рутенія, котрый із молодежной орґанізації выроснув, ся недавно вернув із Перу. Ансамблю і радіу, за котрым так само были на зачатку молоды, теперь хоче присвятити веце часу, жебы іщі веце підняти їх якость. На нашы вопросы одповідав Петро Штефаняк. Татіяна Юрашкова

бы то так ці так не знали зробити. При такых справах буду, жебы єм поступно передав інформації. Єм по руці, же їм знам помочі, бо не дасть ся ціла аґенда одовздати на єдній стрічі.

◼◼ В якім ставі орґанізацію зохабляш?

З орґанізаційов молоды.Русины єсь звязаный од року 2007, кідь ся молоды першыраз стрітили на Партізаньскій луці (в Братіславі, позн. редакції). Но в децембрі єсь скінчів як председа орґанізації. Уж ся не чуєш молодым?

В орґанізації маєме поставленый штатут так, же членом може быти чоловік, котрый не мать тридцятьпять років. Значіть, то не є о тім, жебы єм ся чув старым. Але о тім, же вісем років в тій орґанізації а іщі єден рік перед їй взником є думам доба, коли требало передати штафету молодшым, жебы зачали з новыма думками і проєктами.

По четвертім зволіню до фукції председы єсь повів, же уж веце кандідовати не будеш. Также єсь дотримав слово.

Мої слова были, же то буду брати за даякый неуспіх орґанізації і мій, кідь ся мі за тот час, што суть два рокы, не подарить найти нового председу. Но і подарило ся, кідь минулого року проходили вольбы до Выконного выбору, там єм уж не кандідовав, выграв новый председа.

Новым председом є Петро Ярінчік. Будеш із ним сполупрацовати? Маш іщі даяку функцію в орґанізації? Повів єм сі, же кідь треба одыйти, та треба одыйти комплетно. Зато не єм ани во Выконнім выборі, жебы ціла нова молода ґрупа была коло рішань, і чули одповідность, котру єм чув я і членове выбору. І напрік тому єм напомічный новому веджіню. Такый є договор, же рік буду коордіновати вєдно з нима даякы актівности. На зачатку рока сьме наприклад писали розрахованя минулорічных проєктів. І кідь єм не быв функчный председа, но без мене

По вісем роках собі думам, же орґанізація є в двох ставох. Тот першый є такый, же орґанізація є барз добрі розбігнута. Є розвинута до такой уровни, же є позітівно спринимана нелем на Словакії, але і у світі, як силный партнер про далшы орґанізації, нелем русиньского руху, але і іншых народностей. Застрішує вельо молодых людей, стояла при кампані перед зрахованьом людей у 2011-ім році як силный партнер. Мали сьме на старости відеорекламы ку зрахованю, котры были прямо з нашой ділні, і далшы справы на котрых партіціпуєме. А днесь є тяжко передставити собі русиньскый рух без того, жебы ту не была орґанізація молоды. Русины. Зохабили сьме за собов фалат доброй роботы, зохабили сьме запаленых молодых, і на другім боці сьме зохабили орґанізацію про далшый розвиток, жебы была іщі силніша.

А тот другый став?

Тот є такый, же орґанізація потребує комплетну ґенерачну обміну членів. Не хочу повісти то, же вшыткы повтікали, бо одышов старый председа. Але є потрібне, жебы дішло к вычеряню на вшыткых містных орґанізаціях, жебы пришли новы членове, котры будуть сполупрацовати зо старым веджіньом.

Чом? Жебы пришла нова кров, або жебы не было вшытко лем на старых?

Не іде о то. Бо стары мають на старости все тоты проєкты, котры мали і помагають їм молоды, лем наша робота бы была абсолутно даремна, кібы сьме робили лем мы а не приходили бы молоды. Они там мають прийти на то, жебы хопили іщі тоту старшу генерацію, жебы сьме їм знали передати русиньске „knоw-hоw“, і жебы они потім знали возроджовати дале. Бо наприклад я уж не мам досяг, не знам 15-річных людей, жебы єм їм говорив, же ся треба голосити к народности. Молоды потребують, жебы їх ословльовали камаратя. Так ся орґанізація росшырьовала і за нас. Зато суть молоды важны.

Што є про тебе найвекшый успіх за тых вісем років?

Орґанізація мала вельо силных проєктів, але найвекшы діла, котры ся нам подарили, суть „діти" орґанізації молоды. Русины. То є днесь окреме обчаньске здружіня Рутенія Aнсaмбель, значіть наш фолклорный колектів. А друга справа, то є выникнутя інтернетового радіа руcин.ФМ, котре тыж было зо зачатку під орґанізаційов, і днесь є як окреме здружіня Русин Медіа. Также, хоць суть молоды.Русины молоды, уж мають дві діти.

Зістало ті в голові іщі дашто, што єсь хотів зробити, але єсь не стиг?

Я єм такый чоловік, же мам продуманы планы може на пятьдесят років допереду. Проєктів є барз вельо, котры ношу в голові. Но неповів бы єм то так, же баную, бо простор ту іщі все є. Будь їх дам молодым, або їх зреалізую мімо орґанізації. Не бою ся того, же єм дашто не стиг, бо тото найосновніше єм стиг.

Яка є найвекша вызва, перед котров орґанізація стоїть?

Найвекшов вызвов нового Выконного выбору і нового председы є порішыти другый став орґанізації, котрый єм поменовав. Значіть наповнити орґанізацію новыма людми. В днешній добі є все тяжше і тяжше ословити молодых. Не жебы не пришли на акцію, бо то ся нам дарить. І то є резултат нашой роботы, же не мусиме людей наганяти. Але проблем є притягнути ініціатівных молодых, котры бы дашто хотіли робити. Потребуєме людей, котры будуть думати, дашто творити, і котры будуть мати властну ініціатіву.

А в чім є проблем?

Проблем є, же кідь даколи мав чоловік на выбер можностей де іти пять, днесь їх мать пятьстопять. Bельо є такых тых пасівных, іде там, де стачіть прийти а іщі

Ч. 8 2016

iнфо РУСИН тру, котрый дістав понуку выступати на фестівалі в Перу. Не подарило ся їй позганяти никого, хто бы быв охотный там піти. Понуку зато дала і нам. Виділа як танцюєме, і што може од нас очековати. Мы сьме ся згодли на тім, же можеме іти, та сьме пішли.

Мали сьте вельо выступлінь?

дашто і безкоштовно дістане. Великов можностьов днесь є путованя. Такы, што суть актівнішы, путують, вчать ся, і пак ту хыбують.

Орґанізацію засновало десять людей. Кілько членів мать днесь?

Днесь, кібы сьме то брали так, як то маме розділене, на рядных членів, сімпатізантів і колектівных членів, так є то веце як двасто членів у Братіславі, Кошыцях, Нітрі, Пряшові і Старій Любовні. Далша вызва, на котру єсь ся звідала. Не суть далшы бункы, де бы сьме росли. Вопроcом є, ці іти до далшых крайскых міст, або іти і до окресных міст, бо зо середньошкольсков молодежов ся робить інакше, як із высокошкольсков.

Є то і вопроc грошей, же бы ся дало веце зробити, кібы было веце пінязей? Все є то і о пінязях, але думам собі, же тото конкретно є о пересвідчіню, котре сьме ся снажыли пошырьовати, бо прімарно не робиме акцію зато, жебы сьме єй зробили, але як раз про тото усвідомліня. Думам, же ся дасть веце того робити і без пінязей. Значіть, же то не є вопроcом лем того. Дасть ся зробити гардшый фестівал, ліпше радіо, ліпшый ансамбель. Але пресвідчіня не стоїть на тім, ці є достаток фінанцій.

А што тя теперь чекать? Што будеш робити?

Зіставам директором русиньского інтернетового радіа русин.ФМ а зіставам ведучім aнсамблю Рутенія. І тот час, котрый пошпорую на орґанізації молоды.Русины, бы єм хотів присвятити звекшіню якости тых здружінь. Самособов, кідь дозволить робота.

Хотів бы єсь іщі дашто ку свому діяню в орґанізації доповнити? Тым, же єм скінчів по довгых роках як председа орґанізації, і коло мене ся вычеряло вельо людей, хотів бы єм теперь таков формов вшыткым тым членам, котры при мі стояли од першого дня, подяковати. І одказати їм, же їх робота мала хосен, смысел, бо суть за нами выслідкы. А кідьже ся веджіня змінило, хотів бы єм новому веджіню пожелати, жебы орґанізацію вело мінімално так дорбі, як сьме єй вели мы.

Подьме к Рутенії. Недавно ся aнсамбель вернув із фолклорного фестівалу в Перу. Як сьте ся там дістали? Минулого року сьме мали юбілейный проґрам під назвов Русиньске сердце і там была робітничка Народного освітнього цен-

Быв єм несподіваный, же сьме не мали наплановане выступліня каждый день в културнім домі, або штось такого. Дістали сьме ся на таке оріґіналне выступліня лем єдно. Окрім того сьме іщі брали участь на маніфестачнім поході. Быв дакус на способ як роблять карневалы в Бразілії, але не были там танечници із пірками у волосях. Были там ансамблі з 15-ох держав світа, і мали свій поход.

Як то вызерало?

Думали сьме собі, же то є так на годинку і пів, підеме, пак заставиме і буде выступліня. Але то проходило так, же сьме ішли штири годины без перервы, без їдла, сонце пекло. Но і по даякых пятьнадцятьох минутах поход заставив і уж дахто кричав „Есловаікя пресенте", і танцьовали сьме. Были сьме у місті Андаґуелас, котре є в Андах положене 3500 метрів над морьом. А у тій надморьскій вышці подати танечный выкон было дашто невіроятне. Мали сьме проблем выйти по ґарадічах, подати выкон было ненормалне. Дали сьме першый танець, подля котрого сьме собі поміряли, же треба скорочати танці, бо кідь ту будеме ходити хтознать кілько, так сьме радше давали лем минутовы показаня.

Як вас прияли люди. Любив ся їм наш фолклор? То было дашто ненормалне. Люди лемовали вшыткы уліці. Кідь сьме скінчіли выступльованя, вшыткы ішли ку нам, як кібы там была Памела Андерсон із Бредом Пітом. Каждый ся з нами хотів фотити, „уно фотіто порфавор". Діти нам давали до рук, жебы сьме ся з нима на памятку пофотили. Не слідовали сьме іншы колектівы, але барз великый быв о нас інтерес. Тоты люди были такы надхнены, жебы нам може дали із посліднього. Таке добре чутя з них ішло.

Значіть будете у вшыткых родинных албумах в Перу і в перуаньскій телевізії.

Є то можливе, же будеме в албумах, а в телевізії сьме были бізовно. Окрім того походу сьме выступали і на фотбаловім штадіоні, де было 20 аж 30 тісяч людей. І мы на середині гріща. Там быв жывый вступ до ТВ Перу, также там бігали з камерами коло нас. Выберали, же котры ансамблі підуть і нас выбрали.

Як так бісідуєш, вшытко то мусило быти барз спонтанне.

Та тот поход быв такый. Были там сцены, коло котрых сьме ся мусили заставити. Модератор повів хто сьме, звыдкы сьме, дав нам мікрофон. Но але што, він не знав по анґліцькы, мы по іспаньскы, та сьме холем заспівали. Мімо того было на нас, же коли сьме ся заставили і дашто затанцьовали.

Розговор

Кілько вас там было?

Ціла експедіція мала 20 членів. 11 людей із Рутенії плус наш педагог, решта із ґрупы Банда, членка Народного освітнього центру а іщі єден танечник із іншого колектіву. Но вшыткы брали участь на выступлінях і были сьме там як єднотный колетів.

Што сьте Перуанчанам затанцьовали?

Мали сьме порыхтованы три танці - коломыйку, танець із Камюнкы і танець Шумяць. В поході сьме давали векшынов коломыйку, Шумяць мав дакус іншу хореоґрафію, Камюнка была помалша, зато нам там пасовала тота коломыйка, о котрій ся іщі каждому пак мусило снити.

Якы ансамблі там іщі выступали? Быв там іщі хтось зо середньой Еропы?

З Еропы там были лем три колектівы. Мы зо Словакії, єден колектів із Польщі і єден із Ґреції. А остатні были Венезуела, Болівія, Мексіко. Із Мексічанами сьме собі робили „парті“ рівно в поході. Они пограли нашы співанкы, мы їх.

◼◼ Як ся ті любив фолклор южной Америкы? То было дашто абсолутно інакше. Є то фолклор, але не дасть ся то порівнати з нашым, котрый є жывый а бодрый. Тот їх бы єм пописав як кормацаня ся з ногы на ногу. Але їх сила была поставлена на силі інштрументів. Кідь бухли по бубні, та ани озвучіня не потребовали. О Мексічанах знаме, якый мають фолклор, а тоты остатні мали такы іспаньскы елементы.

Де буде найблизше выступліня Рутенії? Найближе нас публіка може видіти в Братіславі на Русиньскій забаві, котра буде 7-го мая.

Петро Штефаняк ся народив 3-го авґуста 1985-го року в Старій Любовні. По абсолвованю ґімназії в Старій Любовні штудовав на Економічній універзіті в Братіславі, де скінчів маґістерьскы і докторандьскы штудії. В роках 2007 – 2015 быв председом орґанізації молоды.Русины, котрой быв основательом. У 2010-ім році засновав Ансамбель Рутенія, котрого є ведучім доднесь. У році 2012 наштартовав русиньске інтернетове радіо русин.ФМ і став ся його директором. Наслідно про потребы радіа засновав орґанізацію Русин Медіа. У роднім селі Малый Липник засновав подію під назвов Русиньска ватра, котра одбуде ся того року уж по осмый раз. Має пріватну фірму і занимать ся верейным обстараваньом. Жыє в Братіславі.

Нашы особности

Ч. 8 2016

iнфо РУСИН

Писателька русиньской душы

Присвячено 65-ій річніці од народжіня Марії Мальцовской Марія Мальцовска, родом Параскова, народила ся 5-го мая 1951-ім році у селі Руськый Потік, як наймолодша дітина ку своїм трьом сестрам і двом братам. По Основній інтернатній школі в Гуменнім, абсолвовала середню і высоку школу (ФФ УПЙШ) у Пряшові. Спочатку робила в україньскых редакціях Дукля, Нове життя і Дружно вперед, де публіковала свої прозаічны творы, але і в календарях, колектівных збірниках, як наприклад Молоде вино (1982). Єй перша авторьска книжка під назвов Юлчина тайна вышла в Словацькім педаґоґічнім выдавательстві у 1988-ім році. У своїм дебуті М. Мальцовска головну увагу зосередила на судьбу чоловіка, на гляданя істины, його внутрішнього світа в нелегкых жывотных сітуаціах. О три рокы пізніше – в 1991-ім році, з пера молодой авторкы выходить далшых вісем оповідань під назвов Поточина. Назва книжкы походить од потічка, котрый тече попід родный дом авторкы, де М. Мальцовска любила ходити по його бережку черьпати іншпірації про свої творы, стрічати людей, бісідовати о їх жывотных періпетіах, о своїх родаках, з котрых многы стали єй прозовыма героями. Тото была і послідня книжка, котру Мальцовска написала по україньскы. Анна Кузмякова, фото з архіву авторкы

В другій половині 1991-го року, по вынику Русиньской оброды – першой пореволучной русиньской орґанізації, зачінать выходити і русиньска преса. Найперше културно-хрістіаньскый часопис Русин (1990) а о рік пізніше і тыжденник Народны новинкы (21-го авґуста 1991 р.). Ту вєдно з авторков тых слов (АК), Марійов Мальцовсков, Аннов Плішковов на челі з Александром Зозуляком, шефредактором русиньской періодічной і неперіодічной пресы, зачінать робити оптімістічна молода штирка русиньскых ентузіастів, писати статі, котры были в тім часі заміряны на тото найосновніше посланя – возроджо-

ваня Русинів у вшыткых областях к ул т у р н о - с п о л о ченьского жывота. У тых періодіках друковала свої статі М. Мальцовска до кінця свого жывота (28-го септембра 2000 р.), але таксамо в Народных календарях, Літературных алманахах. Міцне на емоції біоґрафічне оповіданя Материна свічка і далшых 11 проз М. Мальцовской вышло у першій по русиньскы выданій книжці Манна і оскомина (Русиньска оброда, Пряшів, 1994 р.) з выдавательства Русиньской оброды, Світового конґресу Русинів, Сполку русиньскых писателів Словеньска і іншых русиньскых орґанізацій вышли в авторстві М. Мальцовской і далшы інтересны творы - Приповідкова лучка (1995). У 1999-ім році была за книжку Під русиньскым небом, як перша жена оцінена Міджінароднов літературнов преміов Александра Духновіча, котру каждый рік уділює Карпато-русиньскый дослідный центер в США, а за книжку Русиньскы арабескы, ся у 2001 році стала носительков Ціны Словацького літературного фонду в Братіславі. Майстерство писательского кумшту М. Мальцовской спочівало в детайлах фарбистого описованя окремых характерів особ, жывотного оточіня і каждой до дрібности передуманой дії. Але таксамо і інтересны формы выкладу пригод, котрыма доказала тримати чітателя у зведавости і напрузі. Хто зачав чітати єй оповіданя, не міг перестати, бо хотів знати, што ся буде діяти з єй прозовыма героями, котрыма не быв нихто іншый, як нашы люде – Русины. До такых інтересных книжок належыть Зелена фатаморґана (2007) ці Єдина стріча (2007). У послідніх роках ся презентовала двома

частями книжок Сто вызнамных Русинів очами сучасників. Плановала выдати і далшы части, але закерна хворота перервала єй творчі і родинны планы. До біоґрафії треба додати, же од 2008-го року наступила М. Мальцовска на путь научно-педаґоґічного діятельства, як асістентка на Інштітуті русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові. Смутно писати о чоловіку, котрого сьме добрі познали і пережыли з ним скоро цілый актівный жывот, знали його планы, заміры, хотіня - видіти на порядку свої діти – оженити сына Волядя, выдати дівочку Наталку, дожыти ся з мужом Володьом внучат. Написати свій жывотный роман...Тото собі наша писателька русиньской душы взяла до гробу над свою родну Поточіну в Руськім Потоці.

Ч. 8 2016

iнфо РУСИН

Нашы особности

Два юбілеї Дезідерія Міллого Того року припомянеме собі два юбілеї нашого модерного маляря і ґрафіка Дезідерія Міллого. Народив ся 7-го авґуста в 1906-ім році а умер 1-го септембра в році 1971. Теодозія Латтова

Дезідерій Міллый народив ся в Кыйові, окрес Стара Любовня. Штудовав в Пряшівскій учітельскій семінарії а ту стрітив ся з учітельом мальованя Аурелом Баллом. Коло нього розвивав свій природный талент кресляря. В 1926-ім році вырішыв приголосити ся на Высоку школу умелецько-промыслову в Празі, де штудовав під руками Йозефа Шустера і Арношта Гофбауера. Ту ся познав і скамаратив зо словацькыма штудентами і підкарпатьскыма, головно із Федором Манайлом. Тоты рокы были про малярів Підкарпатьской Руси і Русинів Пряшівской Руси жычливы, бо дістали ся в рамках Чехословакії до такых школ, о котрых ся їм ани не снило. По скінчіню школы в 1933-ім році зо своїма рисунками дістав ся на выставку до Бырна і Штокголму. В тім часі появила ся і серія літоґрафій, де Міллый проявив ся як автор лірік із

Історічный календадь -тл2-го апріля 1891-го року в Седлисках коло Воронова народив ся Антоній Симко. Быв то священик. Середню і теолоґічну освіту дістав у Пряшові. По высвячіню служыв у Валашківцях коло Гуменного, в Чукалівцях, Вышній Ольці, Шамброні, Дрічній і Пакостові. Быв выбраный за посланця до Словацького сейму в рр. 1939 – 1944. Писав повіданя і публіковав в новинках „Русское слово“. Інакше быв то отець артістів в Україньскім театрі в Пряшові пізніше Театрі Александра Духновіча Миколы, Павла і їх сестры Катерины. 12-го апріля минуло 95 років од народжіня Йосифа Фельбабы. Народив ся на Підкарпаті в селі Вербяж. Штудовав на ґімназії в Мукачові, у войновых роках медицину на універзіті в Будапешті, по войні учів в школі а пак в 1947-ім році пришов до Пряшова до Україньского народного театру. Ту быв спочатку артістом, потім режісером, ведучім в драматічнім колектіві і наконець директором театру. Грав в многых пєсах по руськы і по україньскы. Формовав ся під впливом театралной школы Загребельского і режісе-

соціалным поглядом. То документує літоґрафія „Селян“ із року 1934. Знаме єй і під назвов „Выгнаны з поля“. В тім році тов техніков вытворив і портрет Александра Духновіча. Зачав і з темов о женах, о материньскій ніжности, взаємного одношіня чоловіка і природы. То суть роботы, як „Ніжность“, „Одпочіваюча“, „Меланхолія,“ „Весна“ і далшы. В роках 1935 – 1943 Дезідерій Міллый учіть в Орлові, малює мало, але уж в 1940-ім році зачінать быти актівнішый, як пише Александер Зозуляк, і зачінать выставльовати, наприклад в Руськім домі в Пряшові. Так ся представив дома як малярь. О рік пізніше ся представив в Братіславі, о два рокы на далшій выставці, уж окремій - персоналній. Ввошов до словацькой културы, але все то быв Русин. Мав образы як „Блудніця“, „Невіста“, „Мати з дітинов“, з країнок мож спомянути хотарь коло Кыйова – „Кривый ярок“, „Кыйовска країна“,„Кыйовска балада“ і далшы. В роках 1943-45 жыв і учів у Пряшові на Учітельскій семінарії. В 1946-ім році Дезідерій Міллый одышов до Братіславы, де жыв і учітельовав і творив аж до свойой смерти в 1971-ім році. Но на свій край никда не забыв, што указує його творча робота. Од року 1947 учів на Педаґоґічній факулті Універзіты Коменьского, одтам в 1949-ім році пішов учіти на Высоку школу вытварного уменя. В Братіславі Міллого честовали як култівованого маляря оріґіналного прояву, меланхолічного, ніжного ліріка. Україньска народна рада Пряшівщіны по войні орґанізовала експедіцію писателів і малярів до Токаїка, жебы пришли на місце токаїцькой траґедії і повіли о ній цілому світу. Міджі членами експедіції быв і Дезідерій Міллый, на котрого траґедія силно вплинула і так стала ся темов його далшых образів. Єден з них є образ ра Будьского, коли стажовав в Словацькім народнім театрі в Братіславі. Часто помагав аматерьскым драматічным колектівам в краї. Умер Йосиф Фельбаба в Пряшові 12-го мая 1995. Перед 50-ома роками умер в Празі Корній Заклиньскый. Народив ся у Львові а быв то історік літературы, педаґоґ. Штудовав в універзітах Відня і Львова, скінчів на універзіті в Чернівцях. Учів в школі в Берегові. Зберав русиньскый фолклор, выдав десяткы записів підкарпатьскых леґенд і приповідок, одкрывав давну літературу од кінця 18-го сторіча і до першой половины 19-го сторіча, писав много о Ґриґорійови Тарковічови, першім єпіскопови Пряшівской ґрекокатлицькой єпархії в Пряшові. Писав і о Вальковскім, Добряньскім, о Довговічови, Врабельови, написав історію Краснобрідьского монастыря, переклав історічну повість Богуша Носака-Незабудова „Лаборець“ і далшы. Перед 95 роками 20-го апріля у Владычі, окрес Стропків, народив ся Юрій Данканін. Быв то історік і педаґоґ. Скінчів Руську ґімназію в Гуменнім і Філозофічну факулту Універзіты Коменьского в Братіславі. Учів на Середній педаґоґічній школі в Пряшові і быв директором середньой школы в Стропкові. Од 1960-го аж до 1990-го року чітав лекції з історії на Педаґоґічній факулті Універзіты Павла Йозефа Шафаріка в Пряшові.

„Токаїк- перед поправов“, із року 1957. Дезідерій Міллый мать портреты, автопртрет, малює квіткы, країнкы, красу природы, наприклад на Ораві, Ліптові, в роднім краї „Під Мінчолом“, „Косова гора“, „Під Кривым ярком“, „Каміня“ і так далше. Повідав, же природа є бесконечна тема. Професор Дезідерій Міллый як умелець і педаґоґ мать велику заслугу на розвої малярьского кумшту на Словакії. Быв оціненый як Заслуженый умелець, Народный умелець. У нього є то досправды за заслугы. Його роботы найдеме в Музею україньской културы у Свіднику і в пріватных збірках, музеях і ґалеріях.

21-го апріля 1931-го року в Пчолинім народив ся Василь Латта, будучій педаґоґ, математік, фізік. Скінчів Руську ґімназію в Гуменнім і Высшу педаґоґічну школу в Пряшові. Учів у Выраві і в ґімназії в Меджілабірцях, быв ведучім кабінету фізікы Крайского педаґоґічного інштітуту в Пряшові, давав методічну поміч учітелям фізікы в середніх школах. З методікы публіковав много статей, выготовив ґлобус на поміч учітелям фізікы в середніх школах. Од 1991-го року быв членом обновленого Общества Александра Духновіча в Пряшові. 18-го апріля 1961-го року, перед 55-ма роками, одышов до вічности Алексій Чабиняк. Народив ся в Шеметківцях в 1889-ім році , умер у Высланці. Скінчів духовну семінарію в Пряшові, служыв настоятельом храму в Пыхнях, у Великій Поляні і у Высланці. Всядыль, де служыв, жертвовав свій час і роботі з молодыма людми. 23-го апріля 1981-го року – значіть перед 35-ма роками, в Празі умер Петро Брудняк. Народив ся в Нижнім Мирошові 19-го авґуста 1925. Быв то діпломат, педаґоґ. Скінчів Середню педаґоґічну школу в Пряшові, Філозофічну факулту Універзіты Коменьского в Братіславі. Робив в уряді уповноваженого на одділіню културы, учів на Высшій технічній школі а од 1957 -го року в діпломації: у Варшаві, Софії і в Анкарі. Од 1978го року аж до смерти быв ведучім одділіня політічных інформацій Міністерства заграніча ЧССР.

70 років ТАД – 60 років ПУЛС

iнфо РУСИН

Ч. 8 2016

Mоє споминаня на наш театер (1) Закінчіли сьме споминаня на ПУНА-ПУЛС і на успішны ославы його 60-ых народенин. При моїм вступі до театру было то наперед до драматічного колектіву, тым єм і зачінав споминати на Мої пережыты рокы з нашов културов. Были то початкы 60-ых років минулого столітя. Але вернеме ся іщі на зачаткы театру, бо сьме не увели вшыткых директорів. Андрій Гнат, Заслуженый працовник културы Фото: архів автора

Театер - першы директоры, режісеры

По Іванови Грицьови-Дудови, котрый по заложіню театру і його першій премєрі Ой, не ходи, Грицю у 1946-iм році десь на кінці місяця юна одходить на свою стару роботу. В часі театралных вакацій театер веде Михал Миндош, якый початком септембра 1946 року передавать веджіня театру новопризначеному директорови Штефанови Біттнерови, аґілному ведучому аматерьского театралного кружка в Камюнці. І так в часі єдного 1946 року вымінили ся двоми директоры. Театер не мав стабілного режісера, ани директора. Аж 1-го януара 1947 року приходить на пост режісера учітель-музикант Варфоломій Баволяр, котрый 1-го септембра 1947 р. быв призначеный і до функції директора УНТ. Но, на жаль, при вертаню ся із міністерьской порады в Братіславі у 1956 році загынув при гаварії летадла недалеко Левочі. Так по десятьох роках екзістенції театру на фукцію директора приходить уж пятый одважливець - писатель і поет Іван Мациньскый. У театрі в тім часі наставають великы зміны, рушыть ся оперета а закладать ся новый музично-співацькотанечный фолк лорный колектів Піддукляньскый україньскый народный ансамбель. Дакотры члены опереты – співаци, музиканты і танечніці переходять до нововытвореного ансамблю. Із тых причін одходять із театру і aртісты руського походжіня – тзв. ґрупа Ю. П. Заґребельского, переставать ся грати „по руськы“ а основу драматічного колектіву творять герціаматеры як Й. Корба, А.Симкова, М. Стенько, М. Симко, О. Квасникова, П. Симко, В. Поповічова, ку ним ся поступно придавають М. Лопатова, А.Фабіянова, М. Поповіч, М. Ладижіньскый, В. Гайный і А.Ячаніна.

Выхованя новых людей на поміч театру

В роках 1951-1954 быв орґанізованый театралный курз Державной конзерваторії в Братіславі, жебы такым способом помочі театру при выхованю властных умелецькых кадрів. Курзы навщівляли В. Хохолуш, М.

Ляш, І. Демяновіч, А. Сакалова, А.Луцік і І. Кошут-Матурканіч, а далшы троє М. Морозова, І. Ґоґаль і І. Іванчо поступили на ВШМУ до Братіславы. У білтені 15 років УНТ находжаме, же директором театру є І. Пиханіч, шеф драмы Й. Фельбаба, драматурґ Й. Решовскый, режісер М. Ш. Ґойда і І. Іванчо. До колектіву членів прибыли: А. Біттнерова, Б. Чічакова, Ю. Якуб, С. Котік, А. Ребейова, Т. Качмарова, М. Корбова, Г.Мациньска, Я. Сисак, М. Шептакова, І. Стропковскый. Економічным заступником директора быв І. Пивоварник а шефом технічного персоналу Др. А. Сушко. О пять років пізніше - з нагоды 20-ой річніці быв театер нагородженый державнов премійов За заслугы у будівництві, а до функції економічного заступника директора быв уведженый Л. Галушка. 60-ты рокы были про театер жычливы а то главні коло ґенерачной обміны на постах артістів. Ілля Ґалайда у єдній публікації о театрі пише: „А першы нашы ластівкы М. Шептакова, Я. Сисак і І. Стропковскый полетіли до Києва на професіоналну науку у 1966 році і так вернули ся домів, жебы вєдно із старыма козаками могли розогравати театралны сімфонії уж із діпломом абсолвентів Київского театралного інштітуту Карпенка-Карого і могли уж одборні доповньовати старше і середнє покоління (може уж третє) артістів УНТ, з якых дакотры одходять із сцены на заслуженый одпочінок“. У 1968 році одышли до Києва далшы троє: Т. Фельбабова, М.Міхрінова і П.Маскалик а у 1970 році О. Іванчіна і Й.Ткач. Быв то знова єден векшый і успішный крок театру на дорозі одборного выхованя кваліфікованых кадрів на основі освоїня собі нам близкой културы і уміня. По їх закінчіню штудій у Києві, до роботы у театрі на пост драматурґа по Й. Решовськім, быв залученый Юрій Дацко а на місце лектора наступив Др. Андрій Червеняк. Тот тандем успішно і з ентузіазмом хопив ся до драматурґічных замірів театру. Першым одважным почіном было уведжіня на сцену провінціалного театру цілословеньску премєру пєсы-траґедії В.Шекспіра Король Лір. Головну роль Ліра майстерьскы заграв заслуженый артіст Йосиф Корба. Жебы іщі веце посилнити і підвышыти рівень нашого театру, розбігли ся на штудії до україньского Києва і далшы елевы театру - І. Латта, В. Русиняк, М. Марко, Я. Трущіньска, Н. Корбова, М. Калинякова, В. Мандзакова, М. Міхрінова, Т. Масникова, С. Гудак, М. Гудак, Л. Миндош, Ш. Гій. Я. Сисакова, В. Урбанкова, Л. Лукачікова. Успіх быв і в тім, же дві нашы абсолвенткы нам своїм выдайом принесли і двох мужів -

успішных артістів - Т. Фельбабова - Сашу Кучеренка а Т.Масникова - Женю Либезнюка. Была то міцна ґенерація, котра уж перед штудіами абсолвовала практіку в аматерьскых колектівах, многы і в нашім театрі. Окрем спомянутых в театрі были як артісты Ш. Крушко, Ф.Віцо, С.Шковранова, Ш.Семамцо, М.Латтова, Я.Ліптакова, М.Дзядикова, Я.Цока, О.Поповічова а може і далшы, котры ся нам часом вытратили із нашой памяти, няй мі пробачать.

Театралный жывот приносив новы премєры

Але жывот біжав дале і приношав все штось нове, ці уж позітівне, або на погляд і неґатівне. 70 років ці уж в жывоті світа, контіненту, штату, родины і чоловіка принесе чеканы і нечеканы зміны. Так было і в жывоті театру. Єдны одходять, другы приходять. 70 і 80-ты рокы минулого сторіча приносять новы тренды, новый воздух нелем до жывота державы і до нашой културы, нашого театру. Была обновлена ґреко-католицька церьков, почали ся проявляти смілішы тенденції ближе до русинства. В тім часі театер увів і много вызначных предсталінь напр. Анну Кареніну Л. Н. Толстого уж споминаного Короля Ліра режісерів Я. Сисака і І. Іванча, Слугу двох панів К. Ґолдонія, Куба Й.Голого, Три сестры А. П. Чехова, але і Маків цвіт І. Гриця-Дуды. Были то і Кремлівскы куранты Н. Поґодіна, но і дуже успішна комедія

Шаленый запах свіжого сіна Р. Штраля, котра мала до 110 репріз, на чім мав заслугу ексцелентный выкон Іґора Латты в ролі пастора Велебы, далше Коломійцьовы Фараоны, Гайного Мрійникы, Соловічів Златый додж, Франкове Украдене щастя і много далшых пєс. Кажду сезону драматічный колектів поставив може і шість новых премєр нашых і світовых авторів. Окрем властных режісерів, театер призывав і гостюючіх режісерів, наприклад О.Катуша, В.Петрушка, О.Галаханова, М.Бобула, Д.Карас, А.Райняк, Ф.Ґілтлер, Й.Прежмарі. Дворныма сценоґрафами были Л.Шестіна і С.Бунта, но были і далшы, як наприклад Ф.Перґер, З.Новакова, А.Димитров, М.Брезіна, М.Лінгартова, М.Пасторак, С.Каанова, Ш.Гудак і многы іншы. Продовжіня в далшім чіслі.

Ч. 8 2016

iнфо РУСИН

Погляды

ТРІО СЛОВЕНЬСКЫХ ШПЕЦІАЛІСТІВ БЫ МОГЛИ ПОМОЧІ РУСИНАМ ПІДКАРПАТЯ Слідую сучасну сітуацію на Україні зо страхом, бо то є про них недобра доба. Но є то і пригодный час на реалізацію oправненых пожадавок Русинів Підкарпатя на Україні. Іде головно о несповніня дакотрых основных прав – узнаня свойой народности, ку котрій бы ся могли свободно голосити, узнаня русиньского языка, як языка свойбытного народа, котрый бы ся учів у школах і так далше. Жадне право із споминаных свобод не є в сучасній Україні штатныма орґанами цалком дотримоване. Інґ. Ян Допіряк, Стара Любовня

Кебы Україна розвивала ся і інтеґровала до ЕУ, респ. бы ся стала сучастьов єднотного торгу наповніньом асоціачного договору, то бы значіло величезный розвойовый імпулз про выходну Словакію і нашых подникателів, котры бы могли на Україні інвестовати, увів І. Міклош.

Mикулаш Дзурінда, пoрадця україньского презідента П. Порошенка

Право на Підкарпатьскій Руси на властну самосправу находиме уж в меджінароднім договорі, котрый быв підписаный 10-го октобра 1919 в „Saint-Germain-enLaye“. Жытельство того реґіону пожадавкы на самосправне поставліня потвердило і в референдумі з 1991 р. Но в сучасній добі на Україні все панує до світа волаюча довгорічна іґнорація Русинів. Нежычливці Русинів проголошують, же Русины не были, не суть і не будуть. Што холем кус позітівного світелка указує є факт, же Україна ся намагать о децентралізацію, пересун компетенцій на самосправы і реґіоны, лем жебы ся притім знова не забыло на Русинів, бо европскы Русины уж довго очекують, же ся в короткім часі зыйдуть у єднім звязку – в Европскій унії. Інформації о тім, же Іван Міклош зо Словакії, котрый ся при посліднім зрахованю жытельства в 2011 році верейні і гордо приголосив ку русиньскій народности (позерай летак з 2011 р.), мать фіґуровати в новій україньскій владі ці уж економічного міністра ці радця, потішыла неєдного Русина. Но днесь уж знаме, же I. Міклош не буде міністром фінанцій у новій україньскій владі, бо член україньской влады мусить мати україньске жытельство. Кебы І. Міклош прияв україньске жытельство, стратив бы тото своє – словеньске, што є про нього справа сердця і неприятельна барьєра. Новый україньскый премєр меновав Міклоша за шефа тіму своїх господарьскых порадців. Його задачов буде помагати в просаджованю новых реформных кроків. Хочеме вірити, же Міклош у своїй одповідній функції буде мочі і охотный помочі братам Русинам нa Підкарпатю при рішіню їх основных прав і свобод в рамках міджінародных норм.

Словеньскый експремєр і бывшый шеф діпломації є тыж на Україні як порадця презідента. Є то далшый порадця із Словакії в україньскых службах. За важный крок Дзурінда поважує децентралізацію, котра є подля його слов потребна, але і „фантастічным інштрументом, котрый звербує людей і наповнить енерґіов.“ За цінне словеньскый експремєр поважує і децентралізацію силы і фінанчных токів. Представте собі, же по М. Дзуріндови і І. Міклошови собі на Україні нашла своє місце і наша бывша премєрка Івета Радічова. Тяжко увірити, же як раз єй задачов буде

помочі нашому выходному сусідови з децентралізаційов. Што то значіть децентралізація? „Україна ся намагать пересунути веце компетенцій на самосправы і реґіоны, котры так, як у нас довгы десяткы років не мали свої оріґіналны компетенції. Зачатком апріля 2016-го року посланці Підкарпатьского парламенту вырішыли, же ся знова обернуть на владу країны і пожадають уділити автономію Закарпатьской области (Підкарпатьской Руси). Жадають, жебы Київ узнав Підкарпатьску Русь як „шпеціалну самосправну теріторію.“ Вертають ся до выслідків референдума, котре ся одбыло за часів Совітьского союзу – 1-го децембра 1991 р. У своїм проголошіню посланці пишуть, же ани по скоро 25-річнім єствованю модерного україньского штату не были вырішены опросы, „котры суть доднесь, на превеликый жаль, aктуалны і споєны з выголошіньом незалежности і з формованьом і уставным забеспечіньом державного упорядкованя. Несповненыма остали пожадавкы выслідкы референдума з 1-го децембра 1991 року, чім влада країны іґноровала волю 546 450 воличів закарпатьской области абo 78,6 % жытелів, котры голосовали за выголошіня Закарпатьской области Україны і шпеціалну самосправу як субєкту в зоставі за шпеціалну теріторію Україны,“ уводить ся у выголошіню. Выслідком нерозумной політікы веджіня країны ся стало роскраданя і рунтованя Закарпатя. Є ту послідня можность захранити сітуацію Закарпатя – „держава мусить дати реалну поміч цілій фінанчній і адміністратівній незалежности орґанам містной самосправы“ – звыразнили посланці. Посланці Підкарпатьского парламенту (Закарпатьской области) суть за то, жебы Підкарпатьска Русь мала конечно здобыти автономію в зоставі Україны і рішыти проблемы oбновліня того реґіону в інтересі людей, котры там жыють. Хочеме вірити, же тріо нашых одборників – шпеціалістів на децентралізацію буде у владі і парламенті Україны просаджовати узнаня русиньского народа, автономію про Підкарпатьску Русь в зоставі Україны і підпорить рішіня проблемів нашых братів Русинів, што жыють у тім реґіоні.

Погляды

Ч. 8 2016

iнфо РУСИН

Поливка, мачка, пирогы злодійство З музею у Спрінґфілді вкрали Варгола. Ліпше повіджено його творы. Окрім іншого і прославлену Кембелову поливку, котру знать якбач і тот, хто ґалерії ці музеї не видів ани з лeтадла. Мало ся то стати іщі 7-го апріля т. р. Америцька FBI о тім дакус мовчала, може думали, же ся їм так легше подарить поїмати злодіїв і потім ся то пустило до медій. День по тім, 8-го апріля, украли Варгола. Теперь не його творы, але Варгола. Нихто ся тым не інтересує і вшытко є в найліпшім порядку. Петро Медвідь Ку крадежі, котру поліція не рішыть, а ани не буде, дішло так: 8-го апріля рано Ґеннадій Москаль, голова Закарпатьской областной державной адміністрації, перед тяжко встановленов кількостьов свідків (будькым, хто собі то найде і прочітать і на його офіціалнім сайті) в рамках „декомунізації“, під чім ся розумить буряня даякых памятників і переменованя уліць, а не зміна політічного ряджіня і думаня в державі, підписав далше зо своїх наряджінь, котрым змінив далшы назвы уліць і назву намістя в дакілько селах Закарпатьской области. Окрім іншого у селі Минай змінив Октоброве намістя на Намістя Енді Варгола. Вєдно із далшыма, точно д о т е п е р ь неідентіфіковательныма злодіями, потім на своїм сайті дав опубліковати о цілій події статю, в котрій дішло ку крадежі Варгола, кідь у тексті написали, же іде о цілосвітово знамого умелця україньского походжіня. Кідьже світознамый умелець вже даякы рочкы не жыє, не могли му вкрасти індентічность своїм пересвідчованьом го о тім, жебы зрозумів, же є Українець, і так собі думаме, же му не вкрали ідентічность, але досправды го вкрали цілого. Конець поліцайного запису, котрый ся ниґда не записав. Точка. Датум. Підпис. У єднім розговорі мі русиньскый діятель Димитрій Поп повів, же подля нього жаден досправды добрый лінґ-

Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku s finančnou podporou Úradu vlády SR - program Kultúra národnostných menšín 2016.

віста не може повісти, котре слово є якого походжіня, кідь ся находить у веце языках. Ці тото слово взяли Русины од Мадярів, або Мадярі од Русинів і так далше. Його теорія є, же сьме ту жыли єдны коло другых, і днесь є досправды тяжко повісти, хто кого веце наінфіковав у словнику. І так ся може ниґда не дізнаме, ці мачка пришла з Мішков-

ця до Ужгорода, або тота драга проходила навспак. В дакотрых припадах має Димитрій Поп бізовно правду, в дакотрых собі думам, же ся походжіня слова дасть встановити барз просто. Но я бы тоту теорію іщі о кус росшырив. Днесь тяжко повісти, ці перогы суть словацькы, як о тім говорять Словаци, русиньскы, як говориме мы, або україньскы, як думають Українці. В списку такых страв бы сьме могли продовжовати і могли бы сьме на них схосновати таку саму теорію, яку має Поп о словах. Хто днесь може досправды повісти, кідь люди істо смотрили і сусідови до кайстрона а могли спробовати варити тото, што і він, же якого походжіня є котра страва на нашых столах? Но проблемом не є мачка або перогы. Проблемом є, кідь хтось, хто грає великого патріота, котрый єдиный має

конечно правилный юрісдікчный погляд на референдум із 1991-го року, погляд, на котрый дотеперь не пришов ани найспособнішый правник на Україні а у світі обще, не має, або не хоче мати, абсолутно жадны ґеоґрафічны знаня і знаня о історічных населінях у конкретных ґеоґрафічных областях. Походжіня предці не є мачка ани то не суть перогы. При походжіню ся то у чоловіка на основі знамых фактів дасть барз легко встановити. Варгол уж такых злодійств пережыв много. Вкрали го нераз. І мене аж так барз не трапить єдна далша крадеж Варгола. Радо собі го крадуть і Словаци. Тадь хто бы не хотів мати вызначного умелця у своїх шорах, головно кідь сьме самы не доказали нич і так ся можеме хвалити холем тым, хто досправды дашто у світі значіть. Но мене веце трапить, же покля крадеж творів Варгола рішыть поліція, докінця є на поїманя злодіїв выписана одміна, ту хтось цілы рокы краде ідентічность Русинам, нелем на Україні, і робить то одкрыто, без будьякой кары, причім то подля міджінародных норм то аж так із церьковным порядком не є. Можеме ся зречі того, же є мачка наше слово. Можеме ся зречі і того, же перогы суть лем нашы. А поливка Кембела – най їй є добрі там, де є, звариме собі іншу. Але злодійство односно ідентічности Русинів бы уж раз навсе мало скінчіти і так, як повів Москаль, же резултаты референдума із 1991-о року скінчать на смітнику історії, мало бы на смітнику історії скінчіти не референдум, а краджіня ідентічности Русинам. Варгол може быти і Америчаном. Лемже мы, ту, в нашых Карпатах, можеме быти лем Русинами.

IČO vydavateľa: IČO 17 151 074, sídlo vydavateľa: Masarykova 20, Prešov, dátum vydania periodickej tlače: 27. apríl 2016

Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku a výlučne zodpovedá za obsah projektu. Realizované s finančnou podporou Úradu vlády SR. Evidenčné číslo: EV 1739/08. Šéfredaktor: Mgr. Peter Medviď Jazyková úprava: Mgr. Anna Kuzmiaková. Výroba: Tlačiareň Svidnícka, s.r.o. Adresa redakcie a administrácie: Rusínska obroda na Slovensku, redakcia Info Rusín, Masarykova 20, 080 01, Prešov. Tel.: Peter Medviď +421 907 291 591. E-mail: Peter Medviď: peter.medvid@gmail.com. Inzeráty, reklamy, sponzoring preberáme po dohode so šéfredaktorom na adrese sídla ROS v Prešove. Číslo účtu pre predplatné: 2155073158/0200. Predplatné na rok: Slovensko: 10,50 Є, Európske štáty: 15,96 Є, mimoeurópske štáty: 21 Є. Neobjednané rukopisy a fotografie nevraciame. Publikujeme i názory, s ktorými nie vždy súhlasíme. Za obsah príspevku zodpovedá autor. Redakcia si vyhradzuje právo na krátenie a štylistickú úpravu textov. Príspevky v slovenskom jazyku nehonorujeme.

Rusínska obroda na Slovensku redakcia Info Rusín Masarykova 20 080 01 Prešov RaZ Platené v hotovosti 089 01 Svidník