чісло 8 2016 | рiчник хiIi.
70
сезон Театру Александра Духновіча
русин
iнфо
Iнформачный двотыжденник Русинiв Словеньска ׀цiна 0,50 € факты ׀култура ׀історія актуалны iнформацїї о Русинах а не лем про Русинiв
Розговор
Нашы особности
Погляды
Брав бы єм за неуспіх не найти нового председу
Писателька русиньской душы
Тріо словеньскых шпеціалістів
6
Петровцій буде мати памятник в роднім селі За інформаціями пoрталу Дзеркало Закарпатя, котры были публікованы 20-го апріля 2016-го року, Іван Петровцій, вызначный русиньскый поет, писатель і тлумач, якый умер на зачатку того рока, буде мати у роднім селі Осій, Іршавского району, свій памятник. В Іршавскій районній раді проходила стріча скулптатора Михайла Беленя із головов рады Віктором Симканинцьом, на котрій обговорили вопрос поволіня умістити на теріторії школы у селі Осій три малы памятникы діятелям історії, наукы і културы. Памятникы мають быти присвячены Феодосійови Злоцькому, Федорови Потушнякови і Іванови Петровційови. Тріо малых памятників має творити памятный знак під назвов „Троє з Осою“. Портал інформує, же Михайло Белень высловив згоду до того, жебы взяти на себе фінанцованя памятників знамым Осійчанам, котры прославили село, Іршавскый район і ціле Підкарпатя. П. Медвідь, фото: dzerkalo-zakarpattya.com Іван Петровцій народив ся 22-го мая 1945-го року в селі Осій, на Підкарпатю, котре втогды належало іщі все „de iure“ Чехословакії. Спочатку писав по україньскы, міджі іншыма выдав поетічны томы „Знак весни” (1979), „Карпатське літо” (1984), „Жовтень – осені свічадо” (1988), стишкы про діти „Софійка і весна” (1986). Як співавтор з Валентінов Петровцій написав крімінално-детектівну повість – „Мануміссіо, або ж Хроніка урмезійовських убивств” (1991). Тлумачів на україньскый язык творы світовой літературы, головно поезію. Быв членом Общества писателів Україны (скорше Совітьского Союза). За публічне приголошіня за Русина быв у 2008 році Обществом україньскых писателів вышмареный із общества. Члены (в тім чіслі тоты загранічны) україньского общества пояснили – за „участь у русинстві, яке є антіукраїнськым”. Потім, за свою русиньску ідентічность быв переслідованый україньсков беспеков. Зачатком 90-ых років публіковав лем по русиньскы, робив многы переклады творів світовой класікы на русиньскый язык. Навеце перевыдавав малодоступны класічны творы русиньской літературы. Список Іваном Петровційом выданых с. 2 ◢
8
11
14-ый конкурз Співы мого роду Цілословеньскый конкурз русиньского співу – Співы мого роду - є єден із централных проєктів Русиньской оброды на Словеньску (РОС), котрый бы ся мав того року одбывати по 14-ый раз. Його концерты до того часу проходили в многых містах і селах русиньского реґіону – в окресах Снина, Гуменне, Меджілабірці, Стара Любовня, Пряшів, Братіслава, Свідник і інде. А.Кузмякова, фото авторкы Того року бы ся мав одбывати уж юбілейный 15-ый річник, але в минулім році ся конкурз не реалізовав про низку фінанчну підпору з Уряду влады СР. Треба повісти, же подобна сітуація была і в послідніх роках, кідь ся конкурз Співы мого роду міг реалізовати лем з дітьскыма співаками, без дорослых співаків, як то было звыком за першых 10 років єствованя той популарной і міджі людми облюбеной події. Якы співаци і одкы всяды на тот конкурз придуть у тім році, іщі не знаме, бо його реґіоналны кола іщі лем зачінають у тім часі. Як сьме ся дізнали з інформації (Podvohorlatské noviny) Мґр. Василя Федіча, директора Вігорлатьского музея в Гуменнім (в юлі 2015 р. быв Вігорлатьскый освітній центер злученый із музейом, а тот мать компетенції в области oсвіты про окресы Гуменне, Снина і Меджілабірці), їх музей уж 1-го апріля 2016 р. зорґанізовав реґіоналный конкурз дітьского музичного фолклору, на котрім брало участь 78 дітьскых солоспіваків. Oдборну пороту творили: ПаедДр. Мірослав Кобеляк, ПгДр. Мірослав Дзіяк і Ґейза Лакатош. Найліпшы з участників поступили на Крайскый конкурз до Раславіц, на фестівал дітьской людовой співанкы „Земплін шпіва“, але і на цілословеньскый конкурз русиньского співу - Співы мого роду, котрый орґанізує РОС. Зато уж знаме мена дітьскых співачок і співаків, котры придуть з окресів Снина, Гуменне і Міджілабірці: Панчакова, Г. і Я. Шіртовы, Ясикова і Сірікова з ОШ Радвань на Лабірці, Зятік з ОШ Коменьского в Меджілабірцях, Сотакова з ОШ Уліч, Дaнкова з ОШ Убля, Куріщак з ОШ Пчолине, Густякова, Бараникова з ОШ Стащін, Вoронякова із Церьковной споєной школы в Снині, Гiркова з ФҐ Вігорлат зо Снины, Дудковскый із ОШ Папін, Міклошкова з ОШ Кошарівці, Єсенкова з ОШ Кошківці, Бандурічова і Хомова з ОШ Я. Швермы в Гуменнім, Сімон і Самуел Горватовы з ОШ Дарґовскых героїв в Гуменнім, Квашна з ОШ Гырнчярска в Гуменнім, Гайдучкова, Волохова, Марінчакова, Бандурічова з ОШ Лаборецька в Гуменнім, Данчікова, Швець, Гудак з ОШ Пуґачевова в Гуменнім. Певно віриме, же ся не буде повторяти минулый рік, котрый быв без конкурзу Співы мого роду і же того року буде тота подія продовжовати в започатых традіціях.