чісло 8 2015 | рiчник хii.
25 років
Русиньской оброды на Словеньску
1990 - 2015
русин
iнфо
Iнформачный двотыжденник Русинiв Словеньска ׀цiна 0,50 € факты ׀култура ׀історія актуалны iнформацїї о Русинах а не лем про Русинiв
Із нашой історії
Карпатьска Русь
Чім жыє наше село
Войновы черепкы з памяти
Русины на Україні мають быти вызнаны
Біловежа
6
8
Окресный Духновічів Пряшів 2015 у Свіднику Містна орґанізація Русиньской оброды во Свіднику в співпраці з Піддукляньсков бібліотеков во Свіднику зорґанізовали окресный конкурз декламаторів русиньской поезії і прозы, котрый проходив 20-го мая 2015 р. в просторах Піддукляньской бібліотекы. Робітници ПБ у Свіднику Быв то вже другый річний того конкурзу. Змагаючі были з матерьскых школ, основных і середніх, но участь брали і дорослы з окресу Свідник. Змагало ся в шестьох катеґоріях. Порота, в якой складі были трьоми членове, мала, дасть ся повісти, тяжку задачу выбрати тых найліпшых, котры мають поступити на цілословацькый конкурз, котрый одбуде ся 16-го юна 2015 р. в Театрі Александра Духновіча в Пряшові. Того конкурзу участнити ся будуть лем вітязі окресного кола. З цілковой кількости 37 змагаючіх порота встановила слідуючі резултаты: В нултій катеґорії – діти матерьскых школ і школярі 1-шой класы основных школ в поезії на першім місці скінчів Штефан Чабрей із МШ ґенерала Свободы, Ліліана Іжофова з ОШ на ул. Карпатьскій і Катарина Бабейова з ОШ на ул. Коменьского. На другім місці скінчів Тадеаш Гарвілко з МШ ґенерала Свободы, Мартіна Кащакова із ОШ на ул. Коменьского і Сімона Брандова з той самой школы. В прозі было уділене перше місце Мартіні Грицовій з ОШ на Коменьского уліці. В 1-шій катеґорії, котра є про школярів 2. – 3. Класы основных школ в поезії на першім місці скінчіла Діяна Сикорова з ОШ на Коменьского уліці
с. 2 ◢
▲▲ Членове пороты: пані Лабікова, Бойкасова і пан Фецуш.
9
Матурітны екзамены в русиньскім музею в Пряшові Дня 13-го мая 2015 р. ся в просторах Словацького народного музею – Музею русиньской културы в Пряшові одбыла практічна часть матурітных екзаменів цілой класы штудентів Середньой фаховой школы бізнісу в Пряшові, котры штудують маркетінґ турізму. -пемПрактічну часть екзаменів там мали штуденты, котры почас свого середньошкольского навчаня робили свою практіку як раз в русиньскім музею. Зато їх головнов матурітнов темов была „День в Словацькім народнім музею – Музею русиньской културы в Пряшові нетрадічно“. Підтемы были: Маркетінґ в музейництві, Музей русиньской културы вчера і днесь, Історія і особности Русинів, Звыкы і традіції у Русинів, Традічны стравы, Традічны ремесла у Русинів, Сакралны артефакты і будовы, Православна церьков св. Александра Нєвского і Ґрекокатолицька церьков св. Йоана Крестителя, Деревяны храмы, Презентація познаваючого заязду – Деревяны церькви, Презентація анімачного проґраму в музею, Релакс про тіло і душу, Вытварне уменя русиньскых малярів і далшы. Цільом матурантів было спрацованя даной проблематікы і звернутя увагы верейности на Музей русиньской културы. На практічній части матурітного екзмамену окрім членів матурітной комісії брали участь і представителі Словацького народного музею, представителі Матиці словацькой з Мартіна, як і представителі обчаньскых здружінь Русинів на Словакії (писателі, умелці ітд.). Міджі представителями нашого, русиньского руху, мож спомянути пана Івана Чіжмаря, ці нашого писателя М. Коневала і М. Ксеняка. Матурітный екзамен быв одкрытый і про навщівників музею. Практічна часть была повязана і зо смакованьом дакотрых русиньскых страв. Была то нетрадічна стріча матурантів з дакотрыма особностями русиньской културы і позваныма гостями. Што нас може тішыти, то є то, вшыткы, котры в нашім музею приступили ку практічній матурі, были успішны і зматуровали з русиньской історії і културы.
2
З домова
і Юліяна Кремпаска з ОШ на ул. 8-го мая. На другім місці є Александра Ґерберійова зо школы на 8-го мая а третє місце здобыла Анна Кимакова з той самой школы.
с. 1 ◢
УМЕР СОЛОВЫЙ ТАНЕЧНИК ПУЛС-У ЮРКО ВАТАЩІН 8-го мая 2015 р. у Празі дотовкло добре сердце Юрка Ватащіна, нашого знамого танечника ПУЛС-у, отця сынів-двійнят Івана і Юрка, дідка внучат, брата, шовґра і доброго приятеля.
В другій катеґорії, школярі 4-той аж 6-той класы основных школ, мали заступліня поезія, проза і властна творчость. В поезії на першім місці скінчів Якуб Калиняк із ОШ на Централній уліці. Друге місце належыть Михалови Поповови зо школы на 8-го мая і третє місце обсадила Марія Кимакова з той самой школы. В прозі были уділены лем перше і друге місце. На першім є Бріян Іжоф з ОШ на Карпатьскій уліці і на другім Лавра Гибельова зо школы на Централній уліці. За властну творчость перше місце здобыла Лавра Фузерійова з Централной. В третій катеґорії, школярі 7. – 9- класы ОШ, знова была заступлена і властна творчость. В поезії было уділене лем перше місце і то Домініці Цупришіновій з Централной. В прозі на першім місці скінчіла Тіна Марусінова і Адріяна Іванчікова, обидві з Централной. На другім місці была Сімона Павлішінова зо школы на уліці 8-го мая. У властній творчости было перше місце уділене Славці Кремпаскій з Централной.
4-та катеґорія належала штудентам середніх і высокых школ. Там в поезії здобыв перше місце Патрік Кость із Ґімназії дукляньскых героїв у Свіднику. За властну творчость перше місце порота уділила Вікторії Кральовой і Крістіні Вансовой, котры так само репрезентовали Ґімназію дукляньскых героїв. В пятій катеґорії, катеґорії про дорослых за поезію на першім місці скінчіла Даша Іжофова. Членове проты конштатовали, же приготовліня школярів в порівнаню з минулым роком было на высшій уровни вдяка учітелькам матерьскых і основных школ і вітязям, котры будуть репрезентовати свідницькый окрес в Пряшові, зажелали вельо успіхів.
Ч. 8 2015
iнфо РУСИН
-акуЮрко Ватащін, знамый „розножкарь“ і „скорчкарь“, родак із села Вырава на Лабірщіні, народив ся 24-го октобра 1939 р. родічам Юркови і Марії Ватащіновым, де уж было в родині пять дівчат. Отець Юрко, жебы ужывити велику родину, мусив охабити свій родный край і жену з пятьома дівчатками і іти на заробок до Канады. Наймолодша Зузка мала в тім часі лем три місяці. В Канаді отець робив вісем років. Кедь ся вернув назад з далекого світа, было родині легше жыти, бо ся змогла на даякый маєток. І Господь Бог дав, же в родині ся народив єдиный хлопчік, а то быв як раз наш выхыреный танечник Юрко. Довго собі „Америчана“ люде у Выраві доберали, же мусив іти аж до самой Канады, жебы ся по пятьох дівках зміг на сына. Малый Юрко быв жыва дітина уж на основній школі в родній Выраві. Як штудент середньой школы занимав ся соловым танцьом, ходив по різных конкурзах. Хореоґрафы ПУЛС-у Меланія Нємцова і Еміл Сметана такой обернули увагу на молодого талентованого танечника, а як пришов на конкурз до театру, ціла сала танцьовала і такой быв приятый до колектіву. Скоро ся став солістом і в ПУЛС-і протанцьовав 23 років. Доба ПУЛС-у, танцьованя по селах, містах, дома і за граніцями, роздаваня радости, веселости – на тот час найвекшой славы колектіву любив Юрко Ватащін все споминати. Із своїма парадныма танцями – порядні высокы выскоком, польков, коломыйков, розножками в люфті - походив нелем наш русиньскый реґіон, тляпкали му у Франції, Німецьку, Голандії, Швайцарії, Анґлії, Америці, Канаді, Булґарії, на Україні і многых іншых державах світа. Як юбілант 60-ник у 1999
р. Ю. Ватащін споминав: „Успокоїв єм ся з тым, же уж єм дома. Повів єм собі, же своє уж єм одробив. Зажыв єм много красных хвіль в ансмблі, зато єм дуже вдячный. Як єм вдячный і своїй жені Вєрці (позн. ред. умерла в р. 2014), котру єм спознав на Чехах, як єм быв на воєньскій службі, яка пришла зо мнов на выход Словеньска і дуже мі помагала в моїй роботі, мала про ня порозуміня, старала ся о нашы двійнята Івана і Юрка. А днесь ся вєдно тішыме з далшых двійнят - дівчат в родині у сына Івана, якый жыє в Празі і часто го навщівляме...“ Каждому перед очами остануть тоты чародійны і н е п о в т о р н ы розножкы. Дякуючі і Юркови Ватащінови были повны салы л юде й, каждый хотів видіти тото танечне „чудо“, што ся двигало аж попід повалу. Юрку, дякуєме!!! Во блаженом успенії, вічный покой подаждь, Господи і сотвори му вічную память.
Стовпчік Петро Медвідь В днешнім чіслі приносиме дві інформації, котры конкретно мене барз тішать. Тов першов є, же 30 молодых людей віршыло, напрік тому, же ішло о словацьку школу а діти не были русиньского походжіня, робити практічну часть свойой матуріты в нашім музею і так зматуровали з русиньской културы і історії. Тов другов є, же 37 людей, з чого головно нашы школярі і штуденты, взяло участь на окреснім колі Духновічового Пряшова у Свіднику і далшы такы позітівны інформації приходять із іншых окресів. З того мі выходить, же так, як тому было і минулый рік, і тот рік в Пряшові будеме мати богату участь нашых найменшых і молодых, котры ся приготовили на декламованя в материньскім языку. Так, як чоловік мусить робити даякы крокы про свою будучность, так то мусить робити і народ. Крокы про будучность нашого народа ведуть лем через роботу з дітми і молодыма. Таков роботов є їх притягнутя ку матурам в нашім музею, таков роботов є їх притягнутя ку Ду хновічовому Пряшову. Лем актівностями з дітми і подіями про них можеме забеспечіти, же о пару років не будеме лем минулостьов. Покля не будеме робити як раз такы події, крокы, вдяка котрым собі забеспечіме нашу будучность, вшытко, што робиме інше, може наконець быти лем біблічна „марнота над марноту“. І доганяня за марнотами веде лем ку „небытю“. Не біблічному, а реалному. Подяка належыть вшыткым, котры на тім, жебы сьме „были“, роблять уж днесь.
Ч. 8 2015
ПРЯШІВ ПРИВИТАВ ПАТРІАРХУ 19-го мая 2015 на Словакію пришов ґрекокатолицькый (мелкітьскый) патріарха Антіохії і цілого Выходу, Александрії і Єрусалима з центром в Дамашку, його блаженість Ґеорґій ІІІ. Лагам. Патріарха навщівив Словакію на основі позваня підпредседу словацького парламенту Яна Фіґеля і ґрекокатолицького метрополіты і пряшівского архієпіскопа высокопреосвященого Йоана Бабяка. Петро Медвідь
В першый день свойой навщівы патріарха стрітнув ся, окрім іншого, із міністром загранічных діл Словацькой републікы Мирославом Лайчаком, котрый му передав сімболічный шек на 10 000 евр, котры мають служыти на поміч войнов постигнутых людей в Сірії. Потім мав патріарха в просторах Прімаціалного палаца в Братіславі лекцію на тему під назвов Пронаслідованя хрістіанів – як їм помагати. 20-го мая патріарха продовжуовав свою навщіву в Пряшові. Окрім пріватных стріч быв приготовленый і проґрам про верейность. Наперед о 14.00 год. проходила стріча з бісідов у авлі Ґрекокатолицькой теолоґічной факулты Пряшівской універзіты в Пряшові. О 16.30 год. патріарха вєдно із пряшівскым архієпіскопом і далшыма владыками служыв церьковнославяньску архієрейску літурґію в Катедралнім соборі св. Йоана Крестителя в Пряшові. Пресова аґентура Ґрекокатолицького архієпіскопства в Пряшові пише, же навщіва патріархы была нагодов, жебы віруючі были чутливішы про потребы тых, котры в Сірії і в многых далшых державах терплять про свою віру. На Квітну неділю, котра была 29. марца 2015 (за новым календарьом), ґрекокатолицькы віруючі Пряшівской арієпархії приспіли сумов 17 000 евр на збірку, котра была якраз на поміч про пронаслідованых хрістіанів. Патріарха Ґеорґій ІІІ. Лагам не быв в Пряшові першыраз. Центер ґрекокатолицькой метрополії на Словакії на позваня владыкы Йоана навщівив уж і в 2006 році.
З домова
iнфо РУСИН
3
ПЕРЕДВЕЛИ ШКОЛЫ З ПАРТІЯ MOST-HÍD ВЫХОДУ РЕПУБЛІКЫ МАЄ „ВІЗІЮ“ ПРО Наука чуджіх языків є в днешнім СЕЛА З РУСИНЬСКОВ часі актуална. Молоды люде коМЕНШЫНОВ мунікують через почітач ці модерный мобілный телефон з ровесниками з цілогого світа і о много веце як в минулости ходять по світі в рамках різных вымінных форм роботы міджі школами. ПгДр. Ярмила Алмашійова, ведуча ПК РУЯ В середніх школах ся штуденты учать два чуджі языкы, з котрых є обычайні тот єден „облюбенішый“. Тоты найталентованішы штуденты середніх школ ся каждорічно стрічають на языковых олімпіадах, в котрых штуденты нашой Ґімназії Леонарда Штыкела в Бардейові скоро все обсадять поперені місця. Не было то інакше і на Олімпіаді з руського языка (ОРУЯ). В крайскім колі у Пряшові ся стали вітязками у своїх катеґоріях аж три нашы штуденткы. Вікторія Чепіґова (3.Д) обсадила 1-е місце, Яна Ганковска (1.Е) выграла тыж 1-е місце а Зденка Мігалікова (2.Е) – 2-е місце. До цілодержавного кола, котре было 21.22. апріля 2015 у Братіславі путовали дві штуденткы із свойов учітельков ПгДр. Ярмилов Алмашійовов, котра была і членков пороты цілословеньского кола. Вікторія скусена олімпіонічка, котра досягла своє жывотне вітязство уж в минулім році, кідь ся стала участничков Меджінародной олімпіады з руського языка в Москві, де здобыла злату медайлу, а новачік – першачка Яна Ганковска зберать першы скусености і насавать новы зналости. У тім році ся одбывав уж 45. річник ОРУЯ і наперек сучасній вшелиякій політічній сітуації. Олімпіада мать богату традіцію, яку утримують главні скусены учітелькы руського языка, котры ся актівно поділяють на єй фунґованю. Першый день штуденткы абсолвовали писомну часть - слуханя з порозуміньом, чітаня з порозуміньом, тест з културолоґії, декламацію або писаня слоговой роботы, а на другый день устну часть, котра ся складала з конверзачных тем, бісіды о културолоґії і бісідованя на основі візуалного імпулзу. Округы тем были дость тяжкы і могли їх абсолвовати лем штуденты, котры ся на олімпіаду свідомо і достаточні довго готовили, а то над рамкы повинного учіня і у своїм вольнім часі. Треба повісти, же конкуренція была велика, бо в олімпіаді ся змагало 53 штудентів з цілой Словакії, но перед вели (як фурт) школы з выходу нашой републікы. При выголошованю выслідків сьме могли быти горды на обидві штуденткы Ґімназії Л. Штыкела в Бардейові. Штудентка Вікторія Чепіґова обгаїла 1. місце в катеґорії Б2 – покрочілы а штудентка 1-го річника Яна Ганковска в катеґорії Б3 – штуденты з руського оточіня обсадила 4. місце. Обом участничка цілословеньского кола благожеламе ку їх успіху і жычіме много елану до далшой роботы.
Партія Most-Híd понукать селам з ромсков або русиньсков народностнов меншынов в области Шаріша, Земпліна і Спіша можливость залучіти ся до проєкту, інформує Пресова аґентура Словацькой републікы (TASR). Петро Медвідь
Проєкт, котрый партія понукать селам з тыма двома меншынами в спомянутых областях має быти о обновліню сел. Перед дакілько тыжднями на тот ціль вытворили на выході Словакії здружіня Лавка (Lávka), подля моделу ініціатівы Пурт (Purt), котра довгодобо фунґує в области Ґемера і партія Most-Híd є партнером той ініціатівы. Вже в місяці май діставать 9 сел Пряшівского самосправного края конкретну підпору. Подля крайского депутата за партію Most-Híd і довгорічного русиньского актівісты Петра Крайняка підуть фінанчны средства наприклад на оправу плота в селі в окресі Свідник, на закупліня кроїв у Свіднику і подібны актівности. Тым подля нього партія вступує на нову платформу адресной підпоры селам в рамках малых проєктів. Тота платформа є частьов їх проґрамового документу з назвов Обчаньска візія 2016 (Občianska vízia 2016), котрый 5-го мая 2015 р. одпрезентовали в Пряшові. Луція Жітнянска, депутатка Народной рады Словацькой републікы за партію Most-Híd в Пряшові інформовала, же про села мають приготовленый і проєкт Моє село (Moja dedina), котрый выходить із того, же дакотры річі в минулости фунґолвали і днесь як кібы не фунґовали. Партія хоче на селах вытворити такы условії, жебы там люди были годны зістати і найти собі роботу. Зато хоче партія підпорити локалну выробу в селах. Most-Híd мало своїх представителів на пресконференції і на далшых подіях на выході Словакії головно зато, бо хотять так, як то мають в іншых частях Словакії, выбудовати міцны штруктуры. В окресах Свідник і Стропків давають свої надії до нового окресного председы, Русина, Михала Ґоріщака і в окресі Бардейов до нового окресного председы і віцепріматора міста Бардейов Владиміра Савчіньского.
4
Інформачный сервіс
Iнформачный сервіс З домова і зо світа ◼◼ Выголошіня 16. річника цілословеньского конкурзу Духновічів Пряшів 2015
Русиньска оброда на Словеньску (РОС), Окресный уряд, одбор школства в Пряшові выголошують 16. річник цілословеньского конкурзу в декламації русиньской поезії, прозы, властной творчости, малых сценічных форм і людового росповіданя - Духновічів Пряшів 2015. Kонкурз ся одбуде 16-го юна 2015 в Театрі Александра Духновіча в Пряшові (о 9.00 г). В конкурзі можуть брати участь діти матерьскых і основных школ, штуденты середніх і высокых школ а так само дорослы - вшыткы декламаторы, котры на окресных, школьскых ці іншых поступовых змаганях досягли 1. місця. Катеґорії ДП 2015 0 – діти МШ і школярі 1. класы ОШ 1 – школярі 2. - 3. класы ОШ 2 – школярі 4. – 6. класы ОШ 3 – школярі 7. – 9. класы ОШ 4 – штуденты середніх і высокых школ 5 – дорослы Жанры ДП 2015 Вшыткы жанры будуть мати свої катеґорії од 0 до 5. на 16. ДП 2015 бы мали звучати русиньскы творы – поезія (од русиньскых авторів або переклады іншых авторів до русиньского языка), а так само проза, властна творчість, малы сценічны формы (театралны гры, сценкы) і людове росповіданя (гуморны пригоды, фіґлі). Є округла річніця од смерти А. Духновіча, зато бы было добрі, кебы т.р. зазвучала на ДП і його поезія. Оцініня участників ДП 2015 Каждый участник 16. ДП 2015 дістане діплом і приналежну ціну. Вітязі будуть оціньованы одборнов поротов од 1-го по третє місце і буде выголошеный Лавреат 16. ДП 2015. Подорожнє, кост про декламаторів і педаґоґічный допровод і ціны про вітязів забесбечіть главный орґанізатор конкурзу РОС і Окресный уряд, одбор школства в Пряшові. Акція ся реалізує з підпоров Уряду влады СР – проґрам Култура народностных меншын 2015 РОС
◼◼ Засідав Выбор про народностны меншыны На Уряді влады Словеньской републікы в Братіславі ся 18-го мая т. р. одбыло XVII. засіданя Выбору про народностны меншыны і етнічны ґрупы. Членами выбору за русиньску народностну меншыну суть Ян Липіньскый, председа Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска і Мілан Мнягончак, председа Русинь-
Ч. 8 2015
iнфо РУСИН
ской оброды на Словеньску. На своїм майовім засідані выбор схвалив Справу о поставліню і правах народностных меншын за рік 2014, котра была розроблена в смыслі Штатуту уповномоченого влады Словеньской републікы про народностны меншыны. Выбор взяв до відома інформацію о приправі Акчного плану охраны прав особ, котры належать до народностных меншын і етнічных ґруп і схвалив пропозіцію на зряджіня дочасной робочой ґрупы, котра тот план выпрацує. Выбор таксамо взяв до відома інформацію о приправнім процесі узнаня руського і сербского языка, як меншыновых языків в Словеньскій републіці в смыслі Европской харты реґіоналных і меншыновых языків Жрідло: Уряд влады
◼◼ Русиньскы декламаторы в Клубі Старина у Снині 26-го мая у Клубі културы СТАРИНА у Снині проходило окресне коло конкурзу Духновічів Пряшів. В русиньскім літературнім конкурзі ся змагали школярі з Пчолиного, Ублі, Калной Розтокы а першый раз т.р. і школярі з Уліча і Снины. Орґанізаторами конкурзу были сниньска орґанізація Русиньской оброды на Словеньску, Центер вольного часу в Снині і Здружіня выселенців водареньской преграды Старина. -ак-
◼◼ Цілорепублікове змаганя з русиньского языка
◼◼ Інтернетовый памятник полеглым Хоць офіціалным дньом кінця Другой світовой войны быв 8-ый май, споминковы ославы в окремых містах проходили уж скоріше. Наприклад у Пряшові ся 6-го мая т.р. одбывала презентація меджінародного проєкту „Мултімедіалный провадник Карпатьско-дукляньсков операційов“. Проєкт, котрый реалізовало Общество Людвіка Свободы, здобыв ціну Міністерства доправы, выставбы і реґіоналного розвоя Словеньской републікы за найліпшу іновацію в подорожнім руху за 2014-ый рік. Головным цільом проєкту є вытворити модерный і достойный інтернетовый памятник чеськословеньскым і совєтьскым воякам, котры бойовали в Карпатьско-дукляньскій операції і пропаґовати тоту історічну подію. Авторы проєкту за помочі модерной технолоґії ту дали простор на росповіді самым ветеранам, реалізують проєкції до тых місц, де ся бойовало, інтерактівнов формов описують операцію і такым способом притягують молодых людей до реґіону, жебы познали місця боїв прямо там, де ся одограли. -ак-
◼◼ Не буде пчол, не буде і людей? „Кідь не буде на землі пчол, остануть про людей лем штири рокы жывота. Як не буде пчол, не буде жадного опельованя, жадных рослин і жадных людей“ – повів Алберт Айнштайн. В сучасности є то дуже актуална думка, бо каждым роком пчол не прибывать, скоре наопак. І зато цілосвітовый фонд на охрану пчол выбудовав Стіну на охрану пчол. Головным цільом было указати на тот цілосвотовый проблем убываня пчол і выкликати у людей інтерес о дану проблематіку. Стіны на охрану пчол выросли під голым небом 23го мая т. р. у веце як 250-ох містах світа. Але і в Гуменнім на Станічній уліці, де поставили стіну з палет і білой ґеотекстілії. Академічный малярь Андрій Смолак вєдно із школярями умелецькой школы намальовав на стіну мотів, котрый одзеркальовав потребу захранити пчолы про жывот чоловіка. На выбудованя стіны могли добровольници хосновати будьякый матеріал – картоновы шкатулы, папір, пласт ці ґумовы пнеуматікы. Не были становлены ниякы нормы што до шыркы ці вышкы, главні, жебы ся до акції залучіло чім веце людей різных віковых катеґорій. Тота меджінародна подія мать амбіцію і на запис до Ґвінесовой книгы рекордів. -куз-
21-го мая в Сербії проходило цілерепублікове змаганя з русиньского языка (у варіанті русиньского языка Русинів у Войводині) і языковой културы. Вже 15-тый річник змаганя школярів основных школ з навчалным языком русиньскым і школ, де ся учіть русиньскый язык з елементами народной културы, проходив на Основній школі „Йован Йованович Змай“ у Дюрдьові. Одкрытя змаганя было наплановане на 9.30 год. Тесты мали школярі рішыти міджі 10.00 аж 11.30 год. До третьой годины пополідне были знамы резултаты змаганя. Цілорепублікове змаганя з русиньского языка орґанізовало Міністерство школства Републікы Сербія і домашня основна школа „Йован Йованович Змай“ у Дюрдьові вєдно з орґанізаційов „Дружтво за руски язик, литературу и културу,“ інформує аґентура Рутенпрес. -пем-
◼◼ Новый сайт парафії Ґрекокатолицька парафія Успіня пресвятой Богородіці в Коцурі, во Войводині, спустила свій новый сайт, де мож позерати ґалерії з фотоґрафіями з Коцурской церькви нашых войводиньскых Русинів, але є там можливость і тройдімензіоналной проглядкы церькви. Проєкт діґіталізації церькви на інтернеті проходить із нагоды 250 річниці посвячіня церькви. Тых, што мають інтерес видіти церьков Русинів в Коцурі запрошаме на сайт http:// kocurskacerkva250.com. -пем-
◼◼ Юбілей Юрія Ігнаткова 14-го мая, сьме собі припомянули 175 років од народжіня Юрія Ігнаткова. Народив ся Юрій Ігнатков 14-го мая 1840 року в Михалівцях. Хоць не жыв довго, бо умер лем 45-річный, свій жывот жыв барз актівно. Робив як педаґоґ і журналіста. Його науковы роботы о вопросах общого і славяньского языкознательства выходили у 1860-тых і 1870-тых роках в мадярьскім журналі. Інтелектуалны заінтересованя Ігнаткова были бырз шырокы – од проблемів взаємности міджі індоевропскыма языками, впливу хрестных походів на европску културу аж по давну ґрецьку поезію. Но што є найінтересніше, як раз він быв автором першой ґраматікы ромского языка, котра была публікована в Угорьскім кральовстві під назвов „Cigány nyelvtan“ у 1877 . -пем-
Ч. 8 2015
◼
Далі в Снині
І сниньска ґалерія Андрія смоляка залучіла ся до події під назвов ніч музеїв, котра проходила 16-го мая. русиньскый вытварник і ґалеріста Андрій смоляк приготовив про навщівників в снині досправды велике тягло. на 4 годины была в ґалерії выставльована ґрафіка од славадора Далія, котра была пожычана з ґалерії МІрО в Празі, значіть од брата Андрія смоляка – Міра. Од осмой вечур до двнадцятой годины вночі так могли навщівници видіти світове мено, котре іщі в снині ниґда не было. -пем-
◼
День добросусідства
15-го мая проходив на граніці міджі убльов і Малым Березным день добросусідства. на святах брали участь представителі Пряшівского і Кошыцького самосправных країв і Закарпатьской области україны. Голова Закарпатьской областной державной адміністрації Василь Губаль подяковав за підпору україны в складных часах. Підкреслив, же словакія посылать на україну гуманітарну поміч, што є реалным прикладом помочі. -пем-
◼
Дотація про Міджілабірці
Місто Міджілабірці было успішне на міністерсстві школства зо свойов жадостьов о дотацію на пошыріня капаціт у своїм предшкольскім заряджіню. Держава дасть 46 тісяч евр на выбудованя новой части матерьской школы на Духновічовій уліці, де будуть три новы класы і до школкы буде мочі ходити о 24 дітей веце як дотеперь. Потвердив то пріматор Владіслав Вішновскый. Жрідло: Korzár
РУСИНЬСКЫЙ ПРОҐРАМ РОЗГЛАСУ НА ЮН 2015 1.6.2015 ПОнЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 радіоновины 3.6.2015 сЕрЕДА 18.15 – 18.40 радіоновины 5.6.2015 ПЯТнІЦЯ 18.15 – 18.40 радіоновины 6.6.2015 14.00 – 15.00 19.00 – 20.00 20.00 – 21.00
суБОТА Музичны поздравы радіомаґазін (укр.) радіо молодых, Приповідка: Леґенда о Довбушови 21.00 – 21.30 Літ. релація: Е. Біссова, 100 років од смерти 22.00 – 23.00 Клуб професорів, репріза 7.6.2015 нЕДІЛЯ 20.00 – 21.00 Особности в розгласі: В. Дацей: Майків капітал 21.00 – 21.30 – Гітпарада (укр.) 21.30 – 22.00 – Коріня, репріза 22.00 – 23.00 – З розгласового архіву 8.6.2015 ПОнЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 радіоновины 10.6.2015 сЕрЕДА 18.15 – 18.40 радіоновины
iнфо РУСИН
Інформачный сервіс
5
Порґрам Театру Александра Духновіча в Пряшові на місяць юн 2015 3-го юна 2015 Бетярькы (Велика сцена, 19.00 год.) Пінязі владнуть світу… Здобыти ся дадуть нелем досправдовов роботов, але і участьов в різных конкурзах ці „reality show“. О єднім із такых способів вырішають і дві молоды україньскы дівкы. Тоты реаґують на повідомліня америцькой міліонарькы, котра вырішыла подаровати цілый маєток найсімпатічнішій лесбічній парі бывшого ссср. сітуація ся комплікує, кідь Америчанка, походжіньом таксамо українка, прийде на україну… Пєса Бетярькы сучасной україньской авторкы наталії уваров є повна неочекованых переломів, комічных сітуацій і несподіваного кінця.
10-го юна 2015 Америка (Велика сцена, 19.00 год.) Прославленый роман Франца Кафкы є оповіданьом о шістьнадцятьрічнім Карлови россманови, котрого родічі пішлють на шыфі до Америкы, бо в Европі мав одношіня зо старшов служков. Молодый, нескушеный і наівный Карел по тім, што выступить зо шыфы в Америці, в ню Йорку прожывать взоступы і паданя, дякуючі своїй довірливости ід людям. ставать ся частьов світа з абсурдныма і присныма правилами, котры мусить акцептовати, жебы в сістемі нового світа, в котрім діє сам за себе, пережыв.
17-го юна 2015 Ковалі (Велика сцена, 19.00 год.) Пєса сербского автора Мілоша ніколіча є абсурднов, місцями терьпков комедійов, котра 12.6.2015 ПЯТнІЦЯ 18.15 – 18.40 радіоновины 13.6.2015 14.00 – 15.00 19.00 – 20.00 20.00 – 21.00
суБОТА Музичны поздравы радіомаґазін (русиньскый) радіо молодых, Приповідка: сон рыбкы 21.00 – 21.30 Подобы жывота: Г.Ґіцова 22.00 – 23.00 Бісіда кумів, репріза 14.6.2015 нЕДІЛЯ 20.00 – 21.00 село грать ... – з русиньского фестівалу у свіднику 21.00 – 21.30 Гітпарада (русин.), репріза 21.30 – 22.00 Літературна релація, репріза 22.00 – 23.00 З розгласового архіву, репріза 23.00 – 24.00 радіомаґазін (укр.), репріза 15.6.2015 ПОнЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 радіоновины 17.6.2015 сЕрЕДА 18.15 – 18.40 радіоновины 19.6.2015 ПЯТнІЦЯ 18.15 – 18.40 радіоновины 20.6.2015 суБОТА 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 20.00 – 21.00 радіо молодых, Приповідка: Чаровны лікы 21.00 – 21.30 Коріня 21.30 – 22.00 Музика народности 22.00 – 23.00 Особности в розгласі, репріза
вас заведе до ковальской ділні, десь в німецьку. В ній ся десяткы років по войні стрічають трьоми ковалі, бывшы вояци, котры вдяка „службі отцюзнині“ проплели свої долі і свої роды. Каждый забеспечів свого потомка і наслідника свойой кузні. но як раз тота реалность їх по роках дожене до безнадії і выжадать собі їх стрічу. но кому властно іщі потрібны ковалі і їх кузні? Чекать на вас много запліток і розузлінь.
24-го юна 2015 Не чуджолож (Велика сцена, 19.00 год.) Драматізації Толстого прославленых новел перепоєных до єдного оповіданя зо сполочным меновательом, котрым є манжелство. не чуджолож є драматізаційов новел родинне щастя, Діявол і Кройтцерова соната. Євґеній ся по смерти вітця вертать із Москвы на село, жебы ся постарав о банкротуючу цукрьоварню і свої сестры. Моралка на селі є інша од моралкы в місті і любовне одношіня не годно утримати в утаєности. Його сестры Катя і Маша будуть тихо бойовати о жениха, котрый є од сімнацятьрічной Машы о двадцять років старшый. По весілю приходять діти, провінчна отупность, туга по Москві і скусительтво, котры розбивають солодке родинне щастя. Толстого святы, повны ідеалів, увязнены во фабриці ілузій, крегкых снів із цукрю і богатой фантазії, боюють проти діяволови в собі, жебы зістали перед остатніма непосквернены. 21.6.2015 09.00 – 10.00 20.00 – 21.00 21.00 – 21.30 21.30 – 22.00 22.00 – 23.00 23.00 – 24.00
нЕДІЛЯ Літурґія ПЦ Михалівці Клуб професорів Гітпарада (укр.), репріза Літ. релація, репріза З розгласового архіву, репріза радіомаґазін (русин.), репріза
22.6.2015 ПОнЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 радіоновины 24.6.2015 сЕрЕДА 18.15 – 18.40 радіоновины 26.6.2015 ПЯТнІЦЯ 18.15 – 18.40 радіоновины 27.6.2015 суБОТА 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 20.00 – 21.00 радіо молодых, Приповідка: роспещена вывірка 21.00 – 21.30 Літ. релація: Выбер із сучасной русиньской поезії 21.30 – 22.00 Музика народности 22.00 – 23.00 село грать, співать і думу думать, репріза 28.6.2015 20.00 – 21.00 21.00 – 21.30 21.30 – 22.00 22.00 – 23.00
нЕДІЛЯ Бісіда кумів Гітпарада (русин.) Подобы жывота, репріза З розгласового архіву, репріза
29.6.2015 ПОнЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 радіоновины
6
Із нашой історії
Ч. 8 2015
iнфо РУСИН
Войновы черепкы з памяти - днесь Івана Бандуріча Часто собі ани не усвідомлюєме яке културне ці історічне богатство зо жывота в минулости маме в нашых старшых людях, котры іщі жыють міджі нами. Недавно, при тогорічных юбілейных ославах 70-ой річніці од кінця Другой світовой войны, многы выступаючі на трібунах ці коло памятників высловили смутну конштатацію, же уж многы з тых людей, котры пережыли войновы звірства, не суть міджі нами, зато собі высоко ціньме слова і споминаня тых, котры іщі жыють і можуть нам на жывых прикладах ці фактах приближыти, высвітлити і росповісти детайлы із свого жывота, і того нещастливого, войнового... На основі документів Івана Бандуріча спрацовала А. Кузмякова
▲▲ Іван Бандуріч
▲▲ Русиньске село Стриговець.
А ту мам на увазі нелем войновы часы, бо нашы люде пережывали тяжобу і по войні. Наприклад наш довгорічный актівіста Др. Іван Бандуріч в архіві свого отця Михала Бандуріча, жытеля села Стриговець, котрый ся народив у 1896 а умер у 1977 році, недавно нашов інтересны документы. Його отець М. Бандуріч цілый жывот робив в штатных лісах, але по фронті, так отець як і його 8 дітей, міджі нима і наш Іван, зажывали великы проблемы, а то лем зато, же отець робив у ґрофа Шередія як гайник. Од ґрофа діставав плат-нагороду в натураліях, а то у формі приділіня поля, котре про выжыву родины обробляв. Окрем того, ґроф Рудолф Шереді такым способом, же їм дав за роботу у нього поле, людям помагав. У 1932 році ґроф дав пінязі і дерево на выбудованя церькви у селі Стриговець. Таксамо поміг і в часі лічіня тіфусу. Ігнатови (Дубекови) заплатив в повній мірі протезу, котра му нагородила його одрізану ногу про тіфус. Дакотры люде, вірны ідеолоґії Михала Пителя (быв найвысшым паном по 1945 р.) ся заслужыли о тото, же Михал Бандуріч быв десять раз выслухованый в сниньскых і гуменьскых шандарьскых штаціях. Но все быв
ослободженый, бо його арґументы і многы свідкове доказали, же быв в контакті з партізанами, котры были в лісах Вігорлату, але і з Васильом Поповічом, жытельом села Михайлов, котрый од 1943 р. быв споєный з партізанами і одпорцями німецького фашізму а тыж з Яном Демяном зо Снины. Демян быв коминарьом а так быв міджі людми і міг сміло переходити і через контролю мадярьскых шандарів і сімпатізантів з Німцями. Окрем того, Василь Поповіч быв фотоґрафом і тыж міг ходити поміджі людей, мадярьскых шандарів і детектівів, котры робили скоро таку роботу як ШТБ по 1948 році. В. Поповіч быв великым чоловіком в тім, же в інтересі партізаньского руху зробив заслужный чін в одбою за ослободжіня од німецького фашізму. Барз го гнівали драстічне мордованя прихыленців протифашістічного одбоя в реґіонах Перечіна, де мадярьскы шандарі перед роком 1944 много людей постріляли. В. Поповіча правдоподобно прозрадили нашы люде, котры служыли мадярьскым шандарям. Веце раз быв в руках прихыленців Гітлера а наконець быв в другій половині рока хопленый і в Баньскій Быстріці забитый. І. Бандуріч споминать: Мій нянько нам пові-
Ч. 8 2015 дав, што знав од приятелів з одбоя, же Василя Поповіча Німці повязали ланцями і жывого го тягали за автом по полю так довго, покы ся його тіло начісто не поторгало. З його родины в Михайлові іщі дахто жыє, але знам, же в Снині жыє єден з потомків (думам, же то є сын сестры В. Поповіча, котра была выдата за Деренаніна з Ублі). В. Поповіч быв великым патріотом русиньского пересвідчіня і ненавидів грубы інтріґы мадярьскых шандарів, котры нелюдьскы заобходжали з нашыма Русинами в роках 1938-1945. Мій отець із 8 дітми мусили одыйти в 1945 р. (по фронті) з гаєнкы в Стриговці до малой коморы свого брата Юрка Бандуріча (Заводян) а нову хыжу сьме збудовали аж в 1953 р. Мій брат Юрко (1922) быв у 1-ім Чеськословеньскім армаднім зборі, быв на Дуклі і в Л. Микулаші, домів ся вернув аж кінцьом 1945 р. Брат Михал (1920) быв в Червеній армії а по скінчіню войны в Европі бойовав і на Далекім выході проти Японцям вєдно з ЧА. Домів пришов аж 14-го януара 1946 (вояком быв од р. 1938 до 1946). Обидвоми братя на зачатку наруковали ку мадярьскым воякам а потім утекли до Совєтьского союзу. З нима были і хлопці з Підкарпатьской Руси і Віктор Боднар з Ублі (знамый новинарь). Він быв єден з найліпшых оглядників в Чеськословеньскім армаднім зборі а при Л. Микулаші быв тяжко раненый. З няньковых документів... У єднім документі мій нянько пише, же в 1944 р. через двоє дітей дав знати родині Яшковых (прозываных Йозефовы), же до їх села – до Грабовой Розтокы придуть рабовати маєток німецькы вояци. А так, як Німці пришли до села, люде уж были схованы в лісах і захранили свій маєток. Тоты двоє діти, то быв я, як 10-річный хлопець і моя сестра Анна Бандурічова (1939), учіла в Гуменнім і была выдата за Михала Павловчіка. Памятам, же то было в другій половині септембра 1944, коли Німці были у нас в Стриговці, а як одходжали, од вшыткых людей побрали домашню худобу (коровы, коні, пацята ітд.). Я ся дізнав од свого брата Андрія, же Німці тото зроблять в Г. Розтоці. Вечур уж за тмы мі нянько дали до рукы лампаш і повіли, же мушу іти до Яшка в Г. Розтоці і повісти му, же до їх села придуть рано Німці брати худобу і іншый маєток. Моя мати ня самого не хотіли пустити, зато зо мнов ішла сестра Анна. Недалеко од нашого села нас заставив німецькый вояк – варташ (в німецькій армії были членами і Українці з УПА) і ся нас просив, де ідеме в такых вечірніх годинах з лампашом. Я му повідав, же пообіді єм пас корову і она ся мі стратила, та ідеме єй зо сестров глядати. Вечур, може было дас 11 годин, як сьме пришли до Яшка в Г. Розтоці, росповіли му о Німцях а він дав знати по цілім валалі. Як пришли до Г. Розтокы Німці, не нашли там ниякого хлопа ани жадну худобу. Розточане нам потім дяковали і родина, бо і мати мого нянька походжала з того села. І мы зо сестров мали велику радость, же сьме свою задачу сповнили і захранили людям маєток. Людей з нашого села зачатком октобра 1944 евакуовали –нижній конець до Михайлова а вышній до Ладомирова. Евакуація проходила вночі, як німецькы войска з простору Діла і Путной (назвы ліса) зачали з мінометів стріляти до домів нашого села. На двох місцях горіли домы, а то в середині села і часть на вышнім
iнфо РУСИН кінці. Під пальбов Німців і пожару хыж сьме утікали а на граніці меджі хотарьом сел Шмыґовець і Стриговець, сьме ся над раном усалашыли в ярку на кінці Ґуйданкы (назва поля). Было нас там веце як 120 людей, стары і малы діти. Споминам, як бабы подоїли коровы, молоко мали у ведрах а з горнятком кормили людей. Меджі нами быв і глухонімый чоловік, дас 28-річный (Юрко Чакі). Як ку ньому приступили із жыдликом молока, тот не хотів пити і казав дати найперше малым дітям. Він ся поставив аж наконець шору і послідній ся напив молока. Тот момент выкликав у многых людей слызы в очах. Наша родина ся потім переселила до Михайлова, де сьме бывали у ґазды Василя Ігнатка (сусідній дом коло Василя Поповіча). Ігнатко ся о нас барз добрі постарав і домів до Стриговця сьме пришли аж в середині новембра 1944 р. Село было выпалене, спустошене, не было што їсти і люде мусили іти по жобраню, по селах аж до окресів Собранці і Михалівці. Простор од села аж по конець ліса Довга Лука (5 км) быв замінованый нашляпныма мінами, на єднім місці, на лісній дорозі, были положены протитанковы міны. По скінчіню фронты, як ся бої перенесли до Дарґова, хлопці з нашого села вшыткы міны самы одміновали, і протитанковы. Ян Нінчак із Шмыґовця, міліціонарь, як ся дізнав, же в нашім хотарі суть протитанковы міны, поставив ся із пушков за грубый бук, дас 10 метрів од мін і зачав до них стріляти. Трафляв верьхню часть міны. Тогды настав такый міцный выбух, же аж каміня літало до 50 метрів. Хоць Я. Нінчак быв схованый за бучком, при выбуху протитанковых мін, му черепіна поранила ліву ногу. В тых місцях Стриговця остали по німецькых вояках шпаргеты, декы і іншый матеріал, котрый хосновали за фронты. Нашы люде, як ся дізнали, же Німці охабили в закопах даякый матеріал, то і в часі як уж нападав сніг і земля была замерзнута, выграбовали тото і брали домів. У тім замінованім просторі дакотрым хлопам міна одторгла ногу, внаслідку чого потім дома умерли, як наприклад хлопці Юрко Вайда, Юрко Сейна-Федорчін. Стало ся і таке, же Миколай Сейна (дідо Вєры Юрічовой, председкыні ДР РОС) взяв малу борону і запряг коня, котрого хотів дістати до просторів, де были німецькы закопы. Коня з боронов пустив допереду на довгім мотузі. В тім часі быв одмяк снігу а борона трафила на міны. Миколай Сейна упав на міны і на місці быв мертвый і там на „Рівнуй“ (назва лукы) быв і похованый. Свідком той траґедії быв Ян Бандуріч (Вайдикув). За фронты ся у Стриговці стала і далша траґедія. По 15 днях одстрільованя села німецькыма вояками з мінометів ся у нашім селі зышли двоми руськы вояци – братя, котры ся од зачатку войны увиділи першый раз. Было то на дорозі при домі Яна Березняка-Сейны. Із радости ся зачали обнимати і ціловати, тогды меджі них упала мінометна куля і на місці были мертвы. Їх тіла были розметаны в просторі 10-15 метрів. Были похованы при церькви у Стриговці. По 1946 році были ексгумованы і одвезены на централный цінтерь. На наслідкы пораніня умерли в нашім селі і іншы люде, як Анна Сейнова із свойов малов дівочков. З войны ся домів не вернули Михал Заяць, Ян Хохрун, Юрко Данко (страченый). І таку подобу мала война, котра скалічіла многых людей по нашых русиньскых селах.
Із нашой історії
7
День заснованя „Центральной руськой народной рады“ 8-го мая припомянули сьме собі не лем день кінця войны, але і день, коли у 1919 році была заснована „Центральна руська народна рада“.
Петро Медвідь Централна народна рада была коалічнов політічнов орґанізаційов, котра репрезентовала Русинів Чехословакії (Підкарпатьской Руси і Пряшівской Руси). 8-го мая 1919 р. была заснована в Ужгороді представителями Ужгородьской, Хустьской і Пряшівской народных рад. На першім засіданю централна рада прияла рішіня приєднати Підкарпатьску Русь (вєдно із Пряшівсков Русьов) до складу Чехословакії. Із тым цільом рада делеґовала 105 своїх представителів на чолі із Антонійом Бескидом, Авґустіном Волошином і Ґріґорійом Жатковічом до Прагы, жебы бісідовали з премєрміністром Антоніном Швеглов і презідентом Томашом Ґариком Масариком на тоту тему. Скоро по тім єдность міджі лідерами Русинів скінчіла і 9-го октобра 1919 р. на засіданю членове рады розділили ся на українофілску (руську) і русофілску (карпаторусская) фракції. Резултатом была нова назва „Центральная русская народная рада“. Рядити радов зачали членове карпаторусской орьєнтації на чолі із Антонійом Бескидом і Андрійом Ґаґатком і наслідніх 15 років рада написала много меморандумів і простестів проти політікы Чехословакії в одношіню ку Підкарпатьской Руси (кідьже не была дана обіцяна автономія і Пряшівска Русь была залучена до Словакії). У 1936 році обидві фракції зачали співпрацовати, вже як зъєдинена „Центральна русска народна рада“ і подали на владу Чехословакії нову пропозіцію, котра дотуляла ся автономії Підкарпатьской Руси. По тім, што влада Чехословакії одіґноровала тоту пропозіцію, фракції знова розділили ся. В часі політічной крізы в Чехословакії 19-го мая 1938 рада знова зъєдинила ся. Рада прияла назву „Русско-українска центральна народна рада.“ Тота рада дішла до договору з владов в Празі і влада призначіла автономію Підкарпатьской Руси. По анексії Підкарпатя гортійовскым Мадярьском рада продовжовала у своїх стрічах. Підтримовала жаданя Андрія Бродія і Штефана Фенцика, жебы Підкарпатьска Русь і далше мала автономію, теперь в складі мадярьской державы. Жрідло: П. Р. Маґочій і кол.: Енциклопедія історії та культури карпатських русинів.
8
Карпатьска Русь
Ч. 8 2015
iнфо РУСИН
„Русины на Україні мають быти вызнаны,“ говорять домашні охранцьове людьскых прав Подля членів ґрупы, котра моніторовала права народностных меншын, котры жыють в Закарпатьскій области Україны, Русины на основі своїх очівидных етнічных особливостей мають быти вызнаны як окрема народностна меншына на уровни цілой державы. 11-го мая 2015 р. о тім інформовав портал РБК – Україна. Петро Медвідь Навеце бы їм мали быти даны условії містныма державныма орґанами про їх права на народностно-културну автономію в повнім обсягу. Моніторуюча ґрупа о тім пише у своїй штудії. Вєдно з тым ґрупа охранців людьскых прав у штудії пише, же Русины і представителі іншых народностей на Україні суть діскрімінованы в рамках етно-културы. Коло досліджіня ґрупы, котра была сформована делеґатами орґанізацій про людьскы права зо вшыткых реґіонів Україны, представителями міджінародностных орґанізацій і журналістами, было ословленых веце як 300 русиньскых родин в Ужгородьскім, Мукачівскім, Виноградівскім, Тячівскім, Берегівскім, Рахівскім і Хустьскім районах Закарпатьской области. Інформація о порушованю людьскых прав Русинів буде загнана депутатам Европарламенту і Высокому комісарьови ОБСЕ у справах народностных меншын. Портал РБК – Україна підкреслює, же представителі Русинів веце раз жадали владу Україны, жебы їх вызнали як окрему народностну меншыну, жебы была русинська народность офіціално записана в списку народностных меншын Україны, і жебы
была скінчена практіка пронаслідованя прихыльників русиньского руху, котры роблять в державных штруктурах. Причінов зачатя досліджіня спомянутой ґрупы мала быти серія матеріалів в різных медіях о пробах представителів народностных меншын Закарпатьской области о зорґанізованя діалоґу з владов Україны, повів прес-секретарь Всеукраїньской людьскоправной ґрупы Ігор Новосадюк. Далше Новосадюк інформовав, же причінов того досліджіня было і то, же медії інформовали і о переданю Києву веце як 10 тісяч підписів жытелів Закарпатя за вызнаня Русинів за народностну меншыну і за обновліня діалоґу о шырокій автономії Закарпатя у складі Україны. Голова Рады народностных меншын Млада Вайсберґ інформовала, же, як то є записане і в штудії подля досліджіня, Русины суть діскрімінованы, чім влада порушує нормы Общой декларації прав чоловіка і іншых документів, котры были прияты на міджінарній ці народній уровнях. Подля слов Вайсберґ, Русины мають мати забеспеченый цілый комплекс прав, котры
выходять із леґіслатівы державы, і то: право на народностно-културну автономію, право на хоснованя і навчаня материньского языка ці навчаня материньского языка в державных школах, право на сотворіня народностных културных і навчалных інштітуцій, право на представителів коло орґанів державны. „Вызываме ОБСЕ і Орґанізацію зъєдиненых народів, жебы до реґіону загнали позорователів про моніторованя сітуації прав народностных меншын і одкрыли вопрос о їх порушованю на пленарнім засіданю Европарламенту,“ закінчує Млада Вайсберґ.
Україна може стратити Закарпатя як Крим «Аж як дашто стратиш, собі усвідомлюєш, яке то было про тебе цінне» - так мож охарактерізовати днешні «думы» сучасной україньской влады. А. К., жрідло: Новини Закарпаття Аж потім, як Україна стратила Крим, зачала єй влада розуміти, же не робила нич про тото, жебы жытелі Криму чули якусь підпору і увагу з боку київской влады. Подібна сітуація є і в одношіню влады до Закарпатя, незнати чом презідент Україны Петро Порошенко мать дость часу на чісленны загранічны навщівы, але прийти на Закарпатя і вникнути до актуалных потреб реґіону, на тото час не мать. Не інтересують го проблемы закарпатців і веджіня Верьховной Рады і Уряду Україны. У тім часі, кідь на Закарпаті є тых проблемів веце, як треба, в першім ряді то є „недолуга выконавча влада“, яка окрім покладаня квітів ся ничім не занимать. Великым проблемом про Закарпатя є Солотвиньскый солерудник, якый може стати могылов про многых жытелів села Солотвино, недобры автомобілны дорогы, котры знеохочують і одраджують турістів од той области, масове безробітя, што веде до масового одходжаня закарпатців за граніці. Проблемы Закарпатя бы ся дало іщі довго і довго перерахововати, як в гума-
нітарній так і в політічных сферах, але векшу увагу їм присвячують сусідні країны Закарпатя, якы намагають ся помочі веце як влада в Києві. Єднозначно мож повісти, же Україна може стратити Закарпатя, як і Крим, кідь корінным чіном не
верне ся тварьов до єдного з найвеце многонаціоналных реґіонів державы. Київській владі треба порозуміти, же єй "приятелі" не сплять і вшытко складати на войну на выході Україны у ньой не выйде.
Ч. 8 2015
Чім жыє наше село
iнфо РУСИН
9
БІЛОВЕЖА Дорогы чітателі, в рубріці Чім жыє наше село вам в днешнім чіслі новинок представиме село Біловежа, котре у тім році ославує 660 років свого єствованя. „Што до історії нашых предків і вшыткого, што творить історічный і сучасный колоріт села і його жытелів, мы, Біловежане, не належыме міджі бідны родины“ – написав свого часу єден з Біловежанів ПгДр. Андрій Ратіца. А мав велику правду, бо з історійов села поєднали свій творчій жывот і нашы славны будителі Александер Духновіч і Александер Павловіч, котры охабили в Біловежі памятный слід і мали великый вплив на формованя народной свідомости єй жытелів з церьковного і културного-освітнього боку. Заслугов Окресной орґанізації Русиньской оброды в Бардейові на челі з єй тогдышнім председом Др. Іваном Бандурічом была на Фарскім уряді в Біловежі наіншталована памятна табла А. Духновічови і А. Павловічови. Было то в 1995 році, коли собі село припоминало 640 років свого єствованя, 130 років од смерти А. Духновіча і 95 років од смерти А. Павловіча. Тогорічны юбілейны ославы села будуть проходити в днях од 26-го до 28-го юна 2015 р. Будуть ся орґанізовати уж третій раз. Першы были в 1995 році, другы в 2005 році. А. Кузмякова
▲▲ Матерьска школа в Біловежі.
Выник села, може є старше як 660 років Село Біловежа, котре належыть міджі найстршы села в околіці, находить ся в Низкых Бескидах лем 10 км од окресного міста Бардейов. В сусідстві хотаря села (1015 гектарів), в котрім переважать листяный ліс, лежать села Гажлін, Шарішске Чорне (родне село А. Павловіча), Андрійова, Бардейовска Нова Вес, Комаров і Грабовець. В Біловежі є коло 300 родинных домів, в котрых в сучасности жыє высше 800 жытелів. Селом іде красна асфалтована дорога, є ту зробленый водовод (1991), плінофікація (1996), обходы (потравины і корчма), школка, школа (1-4. кл.). На челі села Біловежа од минулорічных волеб стоїть староста Петро Мікула, котрому є напомічный і 7-членный колектів посланців сельского заступительства. Першый писомный документ о селі походжать з 28-го юна 1335 року (і зато ославы тогорічного юбілею село наплановало на тот датум). Яґерска капітула з повіріня краля Людовіта І. потвердила огранічіня маєтків панства Смілно про його панів Текуловців. У їх панстві была і Біловежа. З того выходить, же село
єствує веце років як уведженых 660 од першого документу. То значіть, же село выникло уж в другій четвертині 14-го столітя. Валал выбудовали люде, котры ся ту усалашыли на основі закупленых ґаздівскых прав із шолтісом. О тім, коли конкретно село выникло, не є документів. Натрафили сьме і на тверджіня, же єтсвовало уж в 12. ст., бо в документах ся споминать, же го „напали Татары і цалком зничіли“. Ту треба повісти, же наш реґіон быв природным пригранічным пасмом міджі Угорьском і Польском і масовіше быв заселеней осадниками в 12.14. ст. У тім часі ся в севернім Шарішу усадило і польске і перше русиньске етнікум. Правда, перевладало словеньске жытельство, але ани русиньского не было мало. О тім свідчіть факт, же в 1514 році на панстві Маковіця было 28 словеньскых і 20 русиньскых ґаздівскых заселінь. З історії знаме, же Арпадовці (кральовскый род в Угорьску, днешнім Мадярьску і Словеньску) будовали грады і вартарьскы вежы, жебы хранили теріторію. Може і в тій історічній судьбі мож найти походжіня села Біловежа. Правда є, же мотівом установліня назвы села была біла вежа. Могла ньов быти высше споминана вартарьска вежа при граніці в 11. і 12. ст., або, як пише історік Фердінанд
Улічный, мурована вежа бенедіктіньского монастыря, і подля ньой дістала назву тутешня долина. Як ту выникло село, перевзяло і назву той долины. О такім походжіню свідчіть розвиток і характер села в 15. і 16. ст. Но є ту і далша верзія походжіня назвы села, а то подля названя білой вежы на тутешній церькви. Правда, ани тото не є дотеперь доказане, але вызерать найвірогодніше. Фактом оставать главні тото, же назва села Біловежа походить з двох слов – біла і вежа. Біловежа ся споминать і в документах краля Жіґмунда з років 1414 і 1416. Інше жрідло наводить, же в 1427 році было село маєтком родины Чударовой і мало 29 „ореків“. Але „Vlastivedný slovník obcí na Slovensku“ пише, же в 1427 році мало село 52 порт (підданьскых заселінь). В другій половині 15. ст. ся векшына ґаздівств з Біловежы переселила, бо в 1492 р. ту господарили лем 3 родины. По трьох ґаздівствах іщі стояли домы а 20 заселінь было лем недавно цалком пустых – уводить добовый архівный матеріал. Істо тото запричінило і спустошіня села польскым войском у 1472 р. Біловежа ся з упадку кінця 15. і 16. ст. спамятала і тренд просперуючого валалу собі утримала до днешніх днів. О тім свідчать даны о кількости жытелів і домів в окремых роках. Так, наприклад в 1757 р. мала 75 домів і 452 жытелів. В 1828 ту жыло 585 жытелів у 79 домах. Кількости жытелів і домів у далшых роках прибывали: 1869 – 551, 1900 – 613, 1930 - 672 жытелів і 114 домів, 1948 – 804, 1970 – 972 жытелів і 211 домів, 1993 – 828 жытелів і 280 домів, 2000 – 791, 2005 – 803 жытелів і 295 домів. Александер Духновіч і Александер Павловіч в Біловежі Жывот – історію і културно-освітній розвиток села Біловежа у 19. ст. обогатили нашы найвызначнішы будителі Александер Духновіч (1803-1865) і Александер Павловіч (1819-1900). А. Духновіч пережыв в Біловежі 4 рокы, од апріля 1834 до апріля 1838. Як чітаме з історічных документів: „Непокірливого попа“ посылать єпіскоп Тарковіч з Пряшова до „глухых сел“ Маковіці – Комлошы (сучасна Хмельова) і Біловежы, де не мали попа уж три рокы. Хоць ішов до Біловежы недоброволні, были то найкрасшы рокы його жывота (мав 35 років). Тото ся одзеркалило і в його творчости. Но з другого
10
Чім жыє наше село
боку прямы і жывы контакты з людьми – Біловежанами, му давали богатый матеріал про його далшу творчу роботу і упевнили в орьєнтації стати сыном свого народа. Як раз ту зачав писати родным языком (до того часу писав по мадярьскы і по руськы). В Біловежі упорядковав свою рукописну збірку „Privitatae cogitationes“, котра обсягує роботы з 20-ых і 30-ых років і нукать нам цілковый образ на літературну творчость Духновіча як писателя і поета тых років. В Біловежі быв А. Духновіч нелем душпастырьом, учів дітей і дорослых, бо у зналостях і науці видів спосіб, як ся выграбати з біды. Учів дітей в роднім языку, присвячовав увагу на познаня основ польногосподарьской роботы. Александер Павловіч, на розділ од А. Духновіча, сам ся у єпіскопа домагав, жебы го дали за священика до Біловежы. Жыв у Пряшові і не хотів іти учіти на ґімназію до Кошыць. Написав єпіскопови жадость – „молю Преосвященство Ваше о приход Біловежскый“. Потім діставать місце пароха в Біловежі од 5-го юна 1851 р., де пережыв 13 років, до 1864 р., кідь одышов до Свідника. А. Павловіч хотів быти міджі людьми, хотів їм служыти і помагати. В Біловежі ся А. Павловіч як 32-річный молодый чоловік сформовав як зрілый народовець, священик, педаґоґ, писатель, поет і русиньскый народный будитель. Ту у Біловежі написав Уч ся моє дітя, Я сын Бескидів, Думкы маковіцькых красавіц, Я в карпатьскім краю руську мамку маю і іншы. Окремо треба спомянути його цінну поему Став бідного селянина, котра ся нашла при оправі стріхы на церькви в Біловежі. Утримали ся і дві рукописны збіркы поезій А. Павловіча в архіві Я. Шлепецького – Пісник сочіненый А. Павловічом біловежскым панотцьом в пользу любимых школьскых учеників в Біловежі 1858 рока і Думкы А. Павловіча в Біловежі 1862 року. Немало часу в Біловежі присвятив Павловіч і педаґоґічному діятельству. Тото споминать і в своїй біоґрафії. Бо подобно як Духновіч і він видів в науці выход з бідной сітуації людей нашого краю. Біловежане суть до днешніх часів горды на тото, же
iнфо РУСИН
▲▲ Петро Микула, староста села Біловежа.
як раз у їх селі діяли такы русиньскы великаны як Духновіч і Павловіч. Біловезькы кошикарі і обходници В шырокій околіці ся Біловежане стали знамыма і як кошикарі. Кошикарьство і подомове продаваня мать у селі довгу і богату традіцію, хоць тото робили попри ґаздованю, бо лем з ґаздованя ся не дало выжыти. Робили з прутя кошикы і опалкы, котры ся во велькім хосновали главні при ґаздованю. Т. Катанік, Ґ. Марчіньскый і іншы выробляли кошикы з лупленого прутя. Главнов роботов Біловежанів было продаваня товару, котрый куповали од ремеселників в Бардейові, Зборові, але главні в селі Лацкова в окресі Стара Любовня. Масова выроба кошиків в Лацковій ся розмогла уж у 18. ст. Їх выробкы, главні через подомовый продай обходників з Біловежы, ся продавали до Польска, Руська, Німецька, Швейцарії, на Балкані і в іншых европскых країнах. Документы з років 1879-1880 досвідчують,
Ч. 8 2015
же „з околіці Бардейова експортують до Руська кошикы у великій кількости“. З мадярьского писаного жрідла з 1883 року ся дізнаваме, же „з Біловежы ся за рік експортує много тісяч кошиків до Руська і Німецька“. Обходници з Біловежы по скінчіню осінніх робот приходили до Лацковой, жебы собі обїднали выробу кошиків. „Крайняци“, як Біловежанів кликали Лацковяне, собі скоро на ярь приходили по готовы выробкы, накладали їх на возы, котры тягали коні і ходили з нима по цілій Европі. Як попродали товар, продали і кіньскы повозы і зо заробленыма пінязми приходили домів. Тото робили каждый рік. Подомовому обходованю в 19. і в першій половині 20. ст. жычіла і тогдышня доба. До продаваня были залучены окремы люде, але і цілы родины. Сынове ся учіли од своїх отців, жебы пізніше свої скусености і познаня реґіону передали далшым своїм потомкам. Обходници мали розділены районы – Братіслава, Бойніце, Бзенец, Прага, Штырбске плесо, Маков, Бумбалка і многы іншы, в котрых мали своє поставліня. Кідь ся стало, же ся їм дорогы скрижыли, то было барз недобрі. Така форма обходованя продовжовала і по ослободжіню. Хоць політічна сітуація за соціалізму такій формі роботы не жычіла, жытелі Біловежы ся знали вынайти і в тім часі. На урядах собі выбавили вшелиякы поволіня і заплатили сімболічну дань, жебы не розїдати контролны орґаны. Подомове продаваня (по біловезьскы – ходжіня до драгы) ся реалізовало аж до половины 80-ых років 20-го столітя. Ґаздованя, контіґенты, дружство
▲▲ Беловежане перед памятником А. Духновіча в Пряшові.
До 1975 року ся у селі ґадовало. Подля тогдышніх законів мусив каждый ґазда дати штату натуралну дань – контіґент, котрый быв установленый подля выміры земель. Фунціонарі МНВ мусили тоту дань предписати і мали на старости єй повніня. Ґаздове мусили давати штату зерно, бандуркы, молоко, яйця, мясо. А то лем за сімболічну фінанчну нагороду. Забити властне дома выховане паця без поволіня МНВ было протизаконне. На тото мусив мати ґазда „заколячій лист“, з ко-
Ч. 8 2015 трого выпливала і повинность дати крупон – скору з хребтовой части свині. Найменшов повинностьов тогдышніх функціонарів МНВ было забеспечіня добрых польовых дорог. Подля потребы ся робили оправы, де мусили робити вшыткы жытелі села. При тых оправах не были модерны строї, як днесь, але ручне нарядя – лопата, чекан а найвеце шпеціална мотыка – ортівка. З конями і коровами ся у селі ґаздовало до 1975 року, як Біловежа, уж як єдно з послідніх сел, вступило до ЄРД прилучене ку Бардейовскій Новій Всі. У селі быв зрядженый господарьскый двір на місці Під Остров, де были выбудованы три стайні про коровы (400 кс). Земля была на 60 процент хоснована на пашу, на остатній ся садили бандуркы, тендеріця, зерно. В дружстві мало роботу много людей, главні жены в жывочішній, рослинній, але і придруженій выробі. Іншы робили в близкых заводах – Поземны ставбы, ОСП, СНАГА, ЙАС, ЗТС і інде. При ґаздованю Біловежанів не можеме забыти, же в минулости, в часі пріватного господаріня, было село шырокодалеко знаме як центер „пиварів“. Каждоденно, главні в часі жатвы, ся ту выпило 10-14 гектолітрів пива. Што бы зато дали днешні качмарі?! Біловежане мають майстерку шпорту – Юлію Костурову Култура і шпорт Біловежане жыють културным і шпортовым жывотом. Каждый рік ся орґанізує традічный фестівал (40 років), де выступляють аматерскы і професіоналны колектівы, співаци і гудаци з близкой і далекой околіці. Перед пару роками ся в Біловежі одбыв успішный фестівал русиньского гумору – Фіґлярьска нота, в режії Вєры Юрічовой, сучасной предсдедкыні Реґіоналного клубу Русиньской оброды в Бардейові. Село уж 36 років успішно репрезентує фоклорна співацька ґрупа Біловежанка, котру веде Марія Баролякова. Як довгорічна ведуча колектіву свій вольный час птрисвячує розвитку фолклору. В просторах културного дому ся часто реалізують різны културны акції, до котрых ся із богатым проґрамом залучують учітелькы із своїма маленькыма і векшыма школярями. На
iнфо РУСИН
Чім жыє наше село
11
▲▲ Ватра ку 70-тій річніці свободы.
челі з председом Петром Мікулом ту діє і МО РОС, котра таксамо помагать при орґанізованю културного і шпортового жывота на селі. І того року параднов ватров над селом ославили 70. річніцю од кінця Другой світовой войны. Боком не стоїть Єднота пензістів на челі з Аннов Гопковов ці Унія жен (п. Баролякова) і Урбарьска сполочность. Помагають і подникателі – ставебництва і бітунку Сорбел (спрацованя мяса) і кошикарі (Сторіньскый і Чічвара). Красне гріско в Біловежі прозраджать, же го хоснують главні фотбалісты, якы добрі репрезентують село а домашні жытелі їх у тім підпорують. О тім свідчіть і факт, же своїх шпортовців приходять підпорити і в кількости 200 і веце людей і все панує здрава шпортова атмосфера. Краснов традіційов є в Біловежі і турістіка, котра мать за собов уж 14-ый річник. То є каждорічный майовый выступ на Гору (найвысша кота катастра), одкы за сонячного красного часу видно і Высокы Татры. У тім році было на турістічнім поході 211 людей, а то є рекорд, котрым перевершыли вшыткы попередні річникы. Може і зато, бо їх ряды розшырили і жытелі сусіднього Гажліна на челі із своїм старостом Франтішком Олагом.
В зимі ся сходять жытелі Біловежы на домашній забиячковій гостині, котра споює людей до єдной великой родины. По роках цалком добрі наштартовали і пожарници, котры собі уж стигли зміряти силы з іншыма. І вызерать, же молодша ґенерація гасичів то думать із своїм діятельством цалком важні. Тым способом властно надвяже на богаты традіції села іщі з 1926 року. В тім часі при їх зроді стояв учітель Ю. Мігаліч, котрый быв і велительом. Старшы жытелі села істо памятають на найвекшый огень в Біловежі зо 7-го януара 1936 р., коли од пекарника М. Чеґіня згоріло 32 домів і 50 господарьскых будов. Село Біловежа ся може попышыти і найсилнішов женов (або дівков) на Словеньску, котров є знама шпортовкыня – майстерка тройбоя Юлія Костурова. „Красна, скромна, талентована і найміцніша... Выштудована свіжа бакаларька перемогла векшыну „шпічковых“ шпортовых ліфтерів. Вітязить і над чінками, котры собі давать накладати, аж оставать людям розум стояти...“ Так о Юлії Костуровій пише світова преса. На недавных Майстровствах Европы ҐПЦ в Словіньску ся стала уж дакількораз за собов найуспішнішов участничков цілого шампіонату і на своє конто собі приписалала далшы світовы рекорды. Тіпічне про Біловежу
▲▲ Майстерка шпорту Юлія Костурова.
Што до діалекту, на розділ од кодіфікованой нормы сучасного русиньского языка, у біловезьскім діалекті мають часословы притомного часу тверде закончіня – ходит, робит, варит, мусит, а в минулім часі закончіня на „л“, наприклад: ходил, робил, писал, чітал. Як у діалектах свідницького і старолюбовняньского реґіонів і в біловезьскім діалекті говорять на –шя. Стеранка, грибова мачанка, дзядкы, перогы, налесникы – то суть тіпічны їдла стародавной кухні в Біловежі. Стародавный крой у селі Біловежа ся до днешніх днів не утримав. Може і з той причіны, бо люде зо села, знамы як добры обходници, часто ходили до світа і такым способом ся може хотіли приближыти світовій моді?..
12
Погляды
Ч. 8 2015
iнфо РУСИН
І на другыраз прийдьте скоріше! В „біоґрафічнім“ філмі о выдуманій історічній особі найвекшого і найпопуларнішого Чеха Яры Цімрмана од авторьского дуа Зденєк Свєрак і Ладіслав Смолъяк (іншак Смолъяк по вітцьови з Підкарпатьской Руси наполовину Русин) під назвов „Яра Цімрман лежачій спячій“ є така часть, в котрій Цімрман ходить на патентовый уряд і все хоче дашто зареґістровати, што вынайшов. Петро Медвідь Цімрман, напрік своїй ґеніаліті – композітор, писатель, творця театралных пєс, філозоф, історік, учітель ітд., не має в тій области серенчі. Прийде з телефоном і урядник му говорить: теперь ту быв, даякый Ґрегем Бел, істо сьте ся мусили стрітнути на ходбі. Прийде, же вынайшов кінематоґраф і урядник лем: Ta вы мате нещастя. Теперь ту были двоми братя із Франції. Минуту назад. Но і так іщі прийде зо жаровков, акумулатором, дінамом, дінамітом і далшыма річами, лем все пізно. Єдине, што Свєрак і Смолъяк у філмі приписали ґеніалному Цімрманови є то, жы вынайшов дводілны плавкы про жены. Золотый клинець цілой містіфікації. Портал РБК – Україна пришов з великов несподіванков. Приніс вість о тім, же подля членів ґрупы, котра моніторовала права народностных меншын, котры жыють в Закарпатьскій области Україны, Русины на основі своїх очівидных етнічных особливостей мають быти вызнаны як окрема народностна меншына на уровни цілой державы. Обяв о тім, же Русины суть очівидно окремый народ і має быти вызнаный як народностна меншына на цілодержавній уровни є дашто таке, як кібы теперь обявили дводілны плавкы, або теплу воду. Оно то не є обяв, бо тото люди познають уж давно. Ґрупа людьскоправных цімрмановців то іде патентовати пізно. Дводілны плавкы собі жены облікають уж довго а теплу воду в цівілізованых землях тыж каждый хоснує дома. Знам, на Підкарпатю лем у дакотрых годинах. Што є іщі векшым несподіваньом, то є то, же тота ґрупа пише у своїй штудії, котру приготовила на основі свого досліджіня, і то, же Русины на Україні мають право на свою културну автономію, же докінця має быти діскутованый проблем шырокой автономії на основі референдума із 1991 р. і же людьскы права Русинів суть на Україні порушованы. Охранцьове людьскых прав ся тото могли опросити Русинів і не мусили робити
Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku s finančnou podporou Úradu vlády SR - program Kultúra národnostných menšín 2015.
велике досліджованя. Русины бы їм то повіли і без великой наукы коло того. Але добрі, мають свою методіку. Но што ня омного веце інтересує, то є одповідь на вопрос, же де тоты охранцьове людьскых прав были дотеперь. 23 років. Де были, кідь ся не знам кілько раз обертали Русины на Підкарпатю на Київ, жебы вызнати їх права? Де были, кідь ся на Київ обертала, так само много раз, Світова рада Русинів? Де были, кідь быв суд зо священиком Димітрійом Сидором? Де были, кідь і бывша премєрка Україны Тимошенко повіла, же Русинів не є? І де были в многых іншых припадах, коло котрых ся очівидно переступали нашы права на Україні? Самособов, їх штудія, котра є в одношіню ку нам позітівна, давать якусь надію, же справы ся можуть рушати допереду. І то оцінюю як добру вість, бо першыраз є сітуація така, же о порушованю прав Русинів не бісідують лем Русины. Може то быти позітівне, покля не будуть охранцьве людьскых прав обвинены з того, же їх за то лем заплатила Росія, Ротшілд або Віктор Орбан, і покля Київ не повість, же то лем провокація. Лемже тому, же тоты охраньцове то дотеперь не виділи, і же аж по остатніх ста-
тях в медіах, котры їх накопли ку тому, жебы пришли на Підкарпатя і овірили сітуацію, де зразу на них пришла „Божа благодать“ і они увиділи, тому бы єм увірив може втогды, кібы єм мав інтеліґенчный коефіцієнт восени падаючого листя зо стромів. То, же аж теперь дізнали ся, на основі досліджіня на Підкарпатю, же мы окремый народ, і же суть порушованы нашы права, то беру як золотый клинець містіфікації ґрупы людьскоправных цімрмановців, котры дотеперь в одношіню ку Русинам лем містіфіковали. Нич веце. Цімрмановці то теперь ідуть выкричати до світа. Заженуть то Києву, до ОБСЕ, до Орґанізації зъєдиненых народів, до Европарламенту. Дав бы Бог, жебы з того досправды дашто было. Жебы ся справы рушали допереду. Але в одношіню ку справам на Україні єм вже радше дакус скептічный. Но мам про тоту ґрупу єден одказ. Кідь Цімрман пізно приходив записати патент на дашто, што уж перед ним хтось патентовати дав, урядник му, як Цімрман одходив смутный, фурт повів: І на другыраз прийдьте скоріше! Так і вы, охранцьове, теперь уж і русиньскых, людьскых прав: На другыраз прийдьте скоріше!
IČO vydavateľa: IČO 17 151 074, sídlo vydavateľa: Štefániková 18, Humenné, dátum vydania periodickej tlače: 28. mája 2015
Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku a výlučne zodpovedá za obsah projektu. Realizované s finančnou podporou Úradu vlády SR. Evidenčné číslo: EV 1739/08. Šéfredaktor: Mgr. Peter Medviď Jazyková úprava: Mgr. Anna Kuzmiaková. Výroba: Tlačiareň Svidnícka, s.r.o. Adresa redakcie a administrácie: Rusínska obroda na Slovensku, redakcia Info Rusín, Štefánikova 18, 066 01, Humenné. Tel.: Peter Medviď +421 907 291 591. E-mail: Peter Medviď: peter.medvid@gmail.com. Inzeráty, reklamy, sponzoring preberáme po dohode s povereným vedením redakcie na adrese sídla ROS v Humennom. Číslo účtu pre predplatné: 2155073158/0200. Predplatné na rok: Slovensko: 10,50 Є, Európske štáty: 15,96 Є, mimoeurópske štáty: 21 Є. Neobjednané rukopisy a fotografie nevraciame! Publikujeme i názory, s ktorými nie vždy súhlasíme. Za obsah príspevku zodpovedá autor. Redakcia si vyhradzuje právo na krátenie a štylistickú úpravu textov! Príspevky v slovenskom jazyku nehonorujeme. Info Rusín je distribuovaný aj do novinových stánkov prostredníctvom MEDIAPRESS Poprad, spol. s r.o. (okresy: Stará Ľubovňa, Poprad, Levoča, Kežmarok, Spišská Nová Ves) a KAPA DAB Prešov, spol. s r. o. (okresy: Prešov, Bardejov, Humenné, Medzilaborce, Sabinov, Snina, Stropkov, Svidník, Vranov n/T.).
Rusínska obroda na Slovensku redakcia Info Rusín Štefánikova 18 066 01 Humenné RaZ Platené v hotovosti 089 01 Svidník