чісло 5 2016 | рiчник хiIi.
70
сезон Театру Александра Духновіча
русин
iнфо
Iнформачный двотыжденник Русинiв Словеньска ׀цiна 0,50 € факты ׀култура ׀історія актуалны iнформацїї о Русинах а не лем про Русинiв
Із нашой історії
З домова
Наша тема
20 років екзархату
Книжкы з ділні ЗІРС
Великдень
6
7
8
Світова рада Русинів засідала в Румунії 5-го марца 2016 р. у в румуньскім місті Дева одбыло ся засіданя Світовой рады Русинів (СРР) і ославы - День Русинів Румунії. Членове Світовой рады ся заподівали обсягом роботы окремых комісій, котры были схвалены на 13-ім Світовім конґресі Русинів, якый проходив у 2015-ім р. таксамо у Деві в Румунії. Говорило ся о Русиньскім філмовім фестівалі, о тогорічных проєктах і календарі културных подій в тых державах, котры суть членами Світовой рады Русинів, то є Сербія, Хорватія, Румунія, Мадярьско, Словакія, Україна, Чеська републіка, Польща і США. Світова рада Русинів выголосила і конкурз о ціну Василя Турка Гетеша на 2016-ый рік. -АКНа споминанім засіданю, котре скликав МУДр. Штефан Ливинець, председа СРР, брали учать представителі высше споминаных членьскых держав, окрем США (Джон Ріґеті) і Чеськой републікы (Александер Мошкола). Іщі перед засіданьом председа Ш. Лявинець пожадав вшыткы членьскы країны в СРР, жебы предявили документ о реґістрації своїх орґанізацій (платны Становы – штатут). Тот документ до того часу не предявили ЧР, СР і США, котры так мають зробити до далшого засіданя СРР, котре буде в маю т. р. в польскій Криниці. Членове СРР на засідані інформовали о културно-освітнім діятельстві у своїх домашніх країнах. Зазвучала крітіка і самокрітіка на адресу бывшого шефредактора часопису Голос Русина, на якость обсягу його выданя. На пост сучасного шефредактора была схвалена Др. Маріанна Лявинець з Мадярьска (на пробный термін 6 місяців). Была проведена і робота над ревізіов Станов СРР. Пропозіції предявили А. Копча і председа СРР Ш. Лявинець, с. 2 ◢
Новозволены членове на першім засіданю
10-го марца того року, одбыло ся у просторах СНМ - Музея русиньской културы в Пряшові, перше засіданя новых членів Выконного выбору (ВВ) і Дозорной рады (ДР) Русиньской оброды на Словеньску (РОС), котры были зволены на єй недавнім 13-ім Міморяднім сеймі (20-го фебруара 2016 р.). Засіданя скликав Мартін Караш, новозволеный председа орґанізації, котрый інформовав членів о персоналнім забеспечіню рядного фунґованя ВВ РОС. -кузПовів, же ословив Мґр. Маріанну Железну до функції тайомнічкы орґанізації, котра є охотна уяти ся той роботы. З його пропозіційов были згодны і вшыткы членове ВВ РОС. М. Железну познаме як бывшу солістку ПУЛС, але і довгорічну участнічку і лавреатку цілословеньского конкурзу Співы мого роду, котрый РОС орґанізує уж 16 років. На пост підпредседы быв як першый председом ословеный Петро Мікула, котрый про велику вытяжность (є і старостом села Біловежа), функцію не прияв, але запропоновав на дане місце Теодозію Латтову (Пряшів), котра тот пост прияла. Другым підпредседом (як велять Становы РОС) ся став Владимір Противняк (Меджілабірці). Членове Дозорной рады потвердили у фунції председкыні пані Вєру Юрічову з Бардейова. Што до проєктів РОС, котры были на тот рік схвалены Урядом влады СР в рамках проґраму Култура народностных меншын 2016, о котрых на засідані ВВ РОС інформовав председа М. Караш, высловили членове ВВ РОС велику неспокійность. Многы проєкты не были схвалены і по другыраз (як. наприклад проєкт М. Крайковіча з Цернины), на дакотры было приділено так мало фінанцій, же буде треба управити розрахункы і часово окремы акції коротити (напр. фестівал в Меджілабірцях, де мала быти і Меджінародна конференція з нагоды 25-ой річніці од заснованя Світового конґресу Русинів, котрый проходив в Меджілабірцях), але і многы іншы. Членове крітізовали і цілковый сістем подаваня і схвальованя ґрантів. З той причіны вырішыли в будучности ініціовати стрічу представителів РОС з Урядом влады СР. Таксамо конштатовали, же дакотры проєкты, котры черьпають дость велику кількость фінанцій з резорту културы, бы мыли быти адресованы Міністерству школства СР (як наприклад вечірні школы, літні таборы і под.). Председа РОС М. Караш інформовав, же мож подати проєкты тогорічных културных акцій іщі на Пряшівскый самосправный край. Председа РОС М. Караш, што до творбы списку задач выпливаючіх з узнесінь 13-го Міморядного сейму РОС, прочітав вшыткы узнесіня із споминаного сейму, котры вєдно із пропозіціями з діскузных приспевків на сеймі будуть закомпонованы до задач орґанізації РОС на далшый період. До творбы головных задач РОС буде скликана Проґрамова конференція, з котрой бы мав взыйти уціленый документ цілів і задач РОС, якый буде предявленый на обговоріня і схваліня чланам КВ РОС. с. 3 ◢
2
Актуално
а писомнов формов і О. ДуцьФайфер і Р. Маґочій. Вшыткы членове СРР можуть свої пропозіції посылати А. Копчови, председови комісії про штатут іщі до наступного засіданя СРР – 28-го мая 2016 р.
с. 1 ◢
iнфо РУСИН
Ч. 5 2016
Умер ґрекокатолицькый умелець Микулаш Клімчак 2-го марца 2016 р. умер у Братіславі у віці 94 років вызначный ґрекокатолицькый умелець, сохарь, монументаліста, aкaдемічный малярь Микулаш Клімчак. С. Ґабор, grkatba.sk
Крітічным быв і пункт о діятельстві комісій СРР. Лем єдна, історічна комісія представила оцінку свойой роботы (Сербія). У тім опросі было много крітікы о роботі комісії про турістіку (ЧР), о котрій не єствують жадны інформації . В часі засіданя СРР, засідала і комісія про културу, де были обговорены і доповнены крітерії на ціну Василя Турка-Гетеша. O їх детайлах будеме іонформовати окремо. Ціна буде передана т. р. на XIII-ім Бєнале русиньской културы в Криниці. Зміна настала в комісії про інформації. Председа Андрій Манайло абдіковав з функції і членства комісії. Намісто нього быв СРР пропонованый і схваленый Серґей Угрін, котрый мать скликати комісію таксамо в часі засіданя СРР у маю в Криниці. Председа СРР Ш. Лявинець інформовав членів о писомній корешпонденції, котру дістав од почесного председы СРР, од орґанізацій з Підкарпатя і Чеськой републікы о реалнім фунґованю орґанізацій під назвов Нова Русинія - Угерьскый Брод. M. Бобинець інформовав о новооснованій Ціні ім. І. Петровція і сітуації в Мукачові із Домом Русина. За його словами, в Мукачові є зареґістрована іщі єдна нова орґанізація – Русиньскый край, єй председом є М. Бобинець, і мають 150 членів. Іщі повів, же Дом Русина буде мати назву Дом націоналных меншын. Над тым председа СРР высловив жаль, же назва Дом Русина, як наша і сімболічна пропаде і звідав ся, што можуть зробити в тім ділі русиньскы орґанізації Підкарпатя і што може зробити ці помочі СРР. Высловив подяку і узнаня Юрійови Проданови, котрый подав петіцію Верьховній раді Україны за признаня Русинів як народа на Україні, што є фактом і доказом того, же і самы Русины Підкарпатя воюють за свої права, то є і арґумент про ЕУ. За выконного тайомника СРР быв на засідані установленый Андрій Копча з Польщі, председа Стоваришыня Лемків. З цільом сотворити Календарь главных културных подій, котры будуть проходити в окремых членьскых державах, СРР жадать приготовити такы календарі за вшыткы членьскы країны з термінами акцій, з котрых потім взыйде єден спільный Календарь. Далшый Світовый конґрес Русинів буде проходити в юлі 2017-го року в Хорватії у місті Осек.
Народив ся у 1921 р. в ґрекокатолицькій родині в Гуменнім. В роках 19431945 штудовав на одділіню кресліня і мальованя на Словацькій высокій школі технічній у Братіславі у Я. Мудроха. В 1948 р. скінчів Высоку школу умелецького промыслу в Празі у професорів Франтішка Тихого і Йозефа Новака. Oд 1950 р. жыв і творив у Братіславі. Діла М. Клімчака находять ся по словацькых музеях, ґалеріях і пріватных збірках. Йоґо ґобеліны, aртпротісы і образы окрашляють просторы вызначных інштітуцій Словацькой републікы. 6 метрів довгый і скоро 3 рокы тканый ґобелін Бізантьска місія на Великій Мораві скрашлює історічны просторы Братіславского граду. Несмертельный міфічный птах Фенікс звічненый майстром до aртпротісу вісіть в Народній раді СР як умелців дар парламенту СР з нагоды вынику Словацькой републікы 1-го януара 1993 р. М. Клімчак вєдно із своїм братом поділяв ся і на скрашльованю многых ґрекокатолицькых храмів на Словакії, a тo мoдерным церьковным кумштом – творбов ікон, стінописів, хрестів і пoд. Його ділом є олтарь, iкoнoстас і мальба інтерьєру в ґрекокатолицькім храмі в Бачкові; інтерьєрова мальба в путницькім храмі в Лютині; хрестна путь в Гуменнім; oблакы в ґрекокатолицькім храмі в Лубіці; святостанок в ґрекокатолицькім храмі в Кружльові; oлійомальба св. Кіріла і Методія в церькви на братіславскій Калварії; iкoнa св. Ґоразда в римокатолицькім костелі в Кутах; oлійомальба св. Кіріла і Методія в римокатолицькім костелі у Новых Замках; настінны мальбы в римокатолицькім костелі в Катовіцях; фреска св. Михала в римокатолицькім костелі в Склабіні; 8 фаребных вітражів в Груштіні; вітраж св. Кіріла і Методія в Губовій; вітраж із святыма в Нижнім Смоковці; 2 монументалны вітражі (Свята родина, св. Николай) у Пряшові. Подля його пропозіції быв реалізованый саркофаґ ґрекокатолицького єпіскопа Петра Павла Ґойдіча (1888-1960) у Катедралнім храмі св. Йоана Крестителя в Пряшові. Його діла скрашлюють і інтерьєр ґрекокатолицькой катедралы Воздвиженія святого хреста в Братіславі. Іу світьской вытварной творбы умелця треба спомянути фаребну вітраж в шпыталю в Ревуці (1957); ґoбeліны Яношік (1960); Словакія (1973); Новый жывот (1972); Робота (1972); пропозіція на мозаіку на празькім Граді, темпера (1965); настінны мальбы на основній школі в Братіславі, в рекреачнім центрі Татраньска Ломніця і в купелях Пєщаны.
М. Клімчак робив і творив у шырокій шкалі монументалной технікы, oд тканой, вязаной тапісерії, aрт-протiсу, текстілной колажі-aплiкації, через вітраж і ґубу ку штуколустру, мoзaiці, бетоновым релєфам і деревяным обєктам. Своїм россяглым ділом засяг скоро до вшыткых областей вытварной творбы. Є автором многых поштовых знамок. У своїй ціложывотній діятельности выразово черьпав головно з традічной бізантьской іконоґрафії. Акцептовав початкы словеньской народной історії і період Великой Моравы. Вытворив іконы многых oсобностей того часу, нaпр. св. Ґоразда. Його іншпіраційов быв і славяньскый давновік, історія хрістіанства, нeсмертельнос ть, мaтеринство, рoдина і сполочность. У своїм ціложывотнім ділі шырив ідею кірілометодьской місії солуньскых братів св. Кіріла і Методія. У властній режії выдав репрезентачне богато ілустроване выданя Конштантіна Філозофа Проґлас, поетічного Передспіву старославєньского перекладу євангелія у словацькім перекладі Віляма Турчанія. За цілый свій жывот дістав за свою умелецьку творбу много оцінінь, як наприклад „Rytier Rádu sv. Silvestra“ уділеный папом Бенедіктом XVI. (2007); злату медайлу Матиці словеньской (2011). M. Клімчак належав меджі найвызначнішых представителів словацького вытварного уміня і своїм ділом шырив културу іншпіровану віров. Вічная йому память!
Ч. 5 2016 Председа орґанізації попросив членів ВВ РОС, котры подля інтерного предпису РОС мають на старости окремы реґіоны, жебы перевірили єствованя даных МО РОС і уточнили спискы їх председів про потребы укомплектованя членів КВ РОС. Членове ВВ РОС вєдно із председом орґанізації ся заподівали проблематіков неперіодічной пресы РОС. Договорили ся, же буде потребне здобыти матріці рукописів із выданых книжок, котры бы ся дали схосновати про архів РОС, але і як експонаты про СНМ – Музей русиньской културы або і їх припадне перевыданя. Список неперіодічных выдань, як і інштітуцій і орґанізацій, котры мають інтерес о обидві части выданых Словацькорусиньскых словників і іншых выдань РОС предявить председа на будучім засіданю ВВ РОС. Iнформації із недавного засіданя Світовой рады Русинів, котре ся одбыло 5-го марца 2016 р. в румуньскім місті Дева вєдно з ославами Дня Русинів Румунії, подав на засіданю Владимір Противняк (пишеме о тім в днешнім чіслі Інфо Русина). Што до пропозіції русиньскых особностей на ціну Василя Турка-Гетеша, котру выголосила Світова рада Русинів (СРР), П. Мікула запропоновав Др. Івана Бандуріча, довгорічного русиньского діятеля РОС, бывшого члена Рады влады СР про народностны меншыны. З його пропозіційов были згодны вшыткы членове ВВ РОС. Інформовав, же далшый Світовый конґрес Русинів буде проходити в юлі 2017-го року в Хорватії у місті Осек. У пункті - різне М. Караш інформовав членів о недавній нащіві войводиньскых Русинів із Сербії і взаємных договорах о будучій сполупраці в културно-освітній сфері і музейництві (інформації о тім были опублікованы в попереднім Інфо Русині ч 4/2016), о выскумі Русинів з польского і словацького боку, котрый хоче реалізовати Яґелоньска універзіта в Кракові і о будучім підписі договору о сполупраці з орґанізаційов – Крайове товариство Підкарпатьскых Русинів на Україні на челі з Миколом Бобинцьом. ЮДр. Мілан Щіґуліньскый, на основі розговору із старостом Рудльова Яном Маркушом, інформовав членів ВВ РОС о сітуації навколо
с. 1 ◢
Історічный календарь -тл6-го марца минуло 115 років од смерти Адолфа Добряньского. Народив ся в Рудльові, де служыв його отець, ґрекокатолицькый священик. Адолф Добрянькый быв знамым політіком, баньскым інжініром, котрый обявив новы бані на угля в Чехах, быв приятельом словацькых і чеськых патріотів, з нима приготовив заложіня Матиці словацькой, быв воєньскым комісарьом при руськім войску, котре пришло на поміч австрійскому цісарьови, быв трираз выбраный за посланця до угорьского парламанету, быв лідром в бої за слободу славяньскых народів в Угорьску, славянофілом і русофілом, намагав ся зъєднати вшыткых Русинів під єдну стріху, знав ся з Духновічом і Павловічом і з далшыма русиньскыма актівістами, писав пожадавкы про Русинів і з делеґаційов быв у самого цісяря, писав політічны статі і пропозіції на реорґанізацію країны, быв высокым радцьом при
iнфо РУСИН родного дому Адолфа Добряньского. Повів, же маєток (дом) належьть ґрекокатолицькій церькви, фара не мать пінязі і же староста чекать на докінчіня анкеты у селі і єй выслідкы о тім, ці ся мать родный дом А. Добряньского утримати або збуряти. Петро Мікула хоче про потребы школкы і школы в Біловежі русиньску книжку-учебник, зато ся інформовав у В. Противняка о публікації Познай азбуку, отворить ся ті світ (котру мала РОС выдати іщі в 2013-ім році, но дотеперь єй не є). В. Противняк приобіцяв книжку в найближшім часі принести. Крістіан Гуняра проявив інтерес выступити із свойов ґрупов на тогорічнім Бєнале русиньской културы в Криниці або на Ватрі в Михалові (Польща). Членове ВВ РОС діскутовали і о періодіку Інфо Русин, П. Мікула конштатовав, же є на шкоду редакції новинок, же не мать авто і не може за респондентами іти по нашых селах, жебы сьме в новинках приносили веце матеріалів о жывоті нашых людей з різного реґіону. Председа РОС М. Караш повів, же штруктуров, обсягом і цінами за рекламны статі ся буде ВВ РОС заподівати на далшім своїм засіданю і за участи Мґр. Петра Медвідя, шефредактора новинок Інфо Русин. Попросив окремых членів, жебы му „одмейловали“ спискы такых людей, котры бы были способны своїма статями обогатити наше періодічне выданя Інфо Русин інформаціями з нашого русиньского реґіону. Як было делеґатами 13-го Міморядного сейму РОС на фебруаровім засіданю т. р. схвалено, центер РОС ся переносить з Гуменного до Пряшова. ВВ РОС на своїм першім засіданю доповнив і його поштову адресу: Русиньска оброда на Словеньску, Масарікова 20, 080 01 Пряшів (Rusínska obroda na Slovensku, Masarykova 20, 080 01 Prešov). Тота буде офіціално платна по реґістрації змін у Становах РОС, котры суть на Міністерство внутра СР. Поштова адреса про новинкы буде Редакція Інфо Русин, Масарікова 20, 080 01 Пряшів (Redakcia Info Rusín, Masarykova 20, 080 01 Prešov). Тото є адреса, на котру, жебы ся пошта довго не стримовала і про актуалность матеріалів до новинок Інфо Русин, можете уж теперь посылати свої матеріалы на публікованя, або на „мейлову“ адресу шефредактора: peter.medvid@gmail.com. цісарьскім дворі, будовав драгы і так далше. Написав, наприклад: „Проєкт політічного проґраму для Руси австрійской“, „Політічны письма“, „О западных граніцях Підкарпатськой Руси од часів св. Владимира“, „Одповідь угорьского духовенства Пряшівской єпархії свому єпископу“, „Назва австроугорьскых Росіян“, „Плоды учіня Льва Толстого“ і много далшых. Умер в Інсбруку, похованый є в Чертіжнім, де мав свою родину, каштель і маєток. 5-го марца 1926 в Еґреші на Підкарпаті народив ся Степан Сіґеті. Быв то урядник і малярь. Скінчів Ужгородьску учітельску семінарію, де учів ся і основы мальованя у Адалберта Ерделія, потім продовжовав у кружку маляря Шолтеса, далше мальовав під дозором знамого маляря із Підкарпатьской малярьской школы Кашшая. По войні Степан Сіґеті скінчів Факулту історії на Ужгородьскій універзіті. Інтересовав ся памятками підкарпатьской деревяной народной творчости. Його образы мають нелем умелецьку вартость, але і документарну. Многы памяткы, котры мальовав, зістали лем на його образах. 19-го марца 1889 на Підкарпаті народив ся Еміліян Бокшай, священик, журналіста, педаґоґ, політічный діятель русиньского напряму. Учів ся в Мукачовскій ґімназії і в Будапештьскій духовній семінарії. В часі 1-ой світо-
Актуално
3
Стовпчік Петро Медвідь В Мукачові недавно засідала Містьска рада. Было то выняткове засіданя, котре рішыло, про нормално роздумуючого чоловіка, абсудрну справу. Бо єдного красного дня адміністрація ряджена Києвом зачала в документах писати намісто міста Мукачево якыйсь українізачный новотвар, котрый має якбач підкреслити то, кому місто належыть – Мукачеве. Чоловік, жебы ся на мапі світа нараз стратив i смотрив, де то властно пришов. Любила ся мі реакція колеґы журналісты із Мукачова, котрый написав, же уж бракує лем то, жебы Ужгород переписали на Вужмісто. Із донебекликаючіх абсурдностей, котры є Київ способный зробити, лем жебы убив вшытко, што повязано із Русинами, є чоловіку досправды аж до плачу і мусить ся позвідати, ці сьме досправды вшыткы Божы, ці лем дакотры. Но не є то аж таке плане. Бо тото выняткове засіданя было скликано на основі протестів жытелів Мукачова, котры хотять урядно принавернути місту назву, яка му належыть і одшмарити абсурдность, котру собі выдумали десь в Києві. І то є надійов. Же будьякы абсурдности буде Київ іщі выдумовати, хоцьяк довго буде говорити, же Русинів не є, і буде сперати тому, жебы были вызнаны, они там все суть. І все чують, хто суть. І знають, котры суть їх міста і села, і якы мають назвы. Не знам, ці то не є дашто, што бы сьме ся мы ту, на Словакії, державов вызнаны, могли од Русинів там, на Підкарпатю, учіти. Бо даколи ся мі не видить, же знаме хто сьме, і на назвах нашых міст і сел нам барз мало залежыть. вой войны быв воєньскым капланом в Мукачові. По роспаді Австро-Угорьска вступив до політікы як секретарь Руського клубу, в роках 1932 - 1938 выдавав русиньскы новинкы „Неділя“, в котрых остро выступав проти україньской пропаґанды на Підкарпатьскій Руси. Выкладав основы віры і історії церькви по русиньскы. В 1945-ім році, на зачатку комуністічной атеізації і українізації на Підкарпаті, пришов до Кошыць, ту 8-го мая 1976-го року умер . Перед 300 роками – в 1716-ім році, в Мукачові народив ся Йосиф Іоанн Годермарьскый – ґрекокатолицькый церьковный діятель, єпіскоп Мукачовской єпархії, котра справовала і приходы на нашій теріторії – Спіша, Шаріша і Земпліна. Богословіє штудовав в єзуїтьскій колеґії в Тырнаві. Рукоположеный быв в 1701-ім році, член Чіну св. Василія Великого. В 1707-ім році став ся єпіскопом мукачовскым, але підрядженым під яґерьского католицького єпіскопа. Наступив до службы без його поволіня, з чого настали пізніше конфлікты. 14. децембра 1715-го року в Братіславі при участи мадярьского прімаса быв знова інтронізованый. Записав ся до історії за росшырьованя унії на Марамороші. В 1716-ім році тяжко хворый зрік ся свого тітулу про далшого єпіскопа Бізанція.
4
Інформачный сервіс
iнфо РУСИН
Iнформачный сервіс З домова і зо світа ◼◼ Выпалене протифашістічне село Токаїк волило Котлебу Село Токаїк в окресі Стропков є знаме свойов лівіцовов орьєнтаціов, за войны было выпалене. Теперь волить Котлебу. Не є єдине. Смер, Кoтлeбa, СНС і Сьме родина. Taк бы вызерав парламент, кебы o ним вырішовали лем жытелі з Токаїка. Села, котре было перед 71 роками выпалене. У теперішніх вольбах трiумфовав у Токаїку Смер (28,6 процент голосів). Такой на другім місці скінчіла Котлебова ЛС НС з высше дванастьома процентами. По 6,9 % мали СНС і Сьме родина і жадна інша страна в Токаїку не „бодовала“. Taка СaС, Mіст ці Сіть докінця не дістали ани єден єдиный голос. Нe іде притім о єдиный выняток ці унікатне голосованя. У недалекім селі Гавай то было подобно. Смeр мав высше 45 процент, котлебовців із скоро десятьома процентами іщі тісно перескочіла СаС а до парламенту бы ся дістало КДГ (6,8 %) і Сьме родина (5,6). Tісно перед порогом зволительности скінчіли матовічовці. У минулім волебнім періоді быв выголошеный памятный день Карпатьско-дукляньской операції. Села в Долині смерти у Свідницькім окресі традічно волять лівіцу і належать міджі бaшты Смеру. Вапеник мав навысше свого кандідата Mикулаша Крaйковіча. Смер тaм тісно перекрочів 50-процентну граніцю, што є в порівнаню з минулостьов мало. Друга Сіть мала нецілых 11 процент, КСС высше 8 процент а і ту бы было до НР СР перешли котлебовці і СНС, мали згодні по 5,4 процент. Korzár
◼◼ Вшыткы сьме діти Варголa
Карпаторусиньске общество, одділ Лейк-Мішіґен готує на 9-го апріля т. р. презентацію – лекцію під назвов Вшыткы сьме діти Варгола; Енді і Русины. Єй лекторков буде др. Елайн Русинко, котра росповість о свідомости Варгола і впливі русиньского походжіня на його особу. Енді Варгол, быв сыном родічів із села Микова (в окресі Стропков), котры еміґровали до Америкы. Треба припомянути, же краль поп-арту быв свідомый свого походжіня і є може найбарже знамым Русином у світі. Хоць ціле своє жытя пережыв в США, памятка на його особу є жыва і в роднім краю, де фунґує Музей модерного уміня А. Варголы в Меджілабірцях. Памятать на нього і великый світ, завдякы Музею Енді Варголы в Пітсбурґу, а його роботы суть доднесь охотно выставляны многыма ґалеріями світа. Lem.fm
◼◼ Ладомирова буде волити старосту
Ч. 5 2016 патьска писанка“, котра буде до 8-го апріля в просторах Вігорлатьского музею, котрый вєдно із Окреснов орґанізаційов Унії жен Словакії в Гуменнім суть єй орґанізаторами. В Домі културы в Міджілабірцях є выставка під назвов „Чарівны шкарупины“. Орґанізатором выставкы великодных декорацій, котра буде приступна до 23-го марца т. р., є місто Міджілабірці. І в селі Хмельова приготовили уж 3-ій річник выставкы під назвов „Хмелівска писанка“, на котрій буде мож видіти і способы, як ся красять або малюють писанкы. Подія буде проходити 19-го марца 2016 р. в Културнім домі в Хмельовій. Выставка зачінать о 15.00 год. і орґанізатором є Обчаньске здружіня Русин Хмельова. Выставку підпорило і село Хмельова. -пем-
◼◼ Хотча мать нову чістичку, хыбить каналізація У селі Ладомирова, на основі рішіня председы Народной рады СР П. Пелеґрінія, будуть 9-го апріля вольбы старосты і є ясно, же о голосы воличів буде войовати мінімално четверо кандідатів. О функцію старосты на основі кандідаткы проявив інтерес сучасный заступаючій староста Йозеф Жак (СМЕРСД), Владіслав Цупер (НЕКА), Mарія Сіріова (MOСТ-ГІД) і Владимір Паснішін (СЄТЬ). Село є знаме і тым, же у 2008 році быв Храм святого архангела Михала в Ладомировій вєдно із далшыма 7-мома деревяныма церьквами Карпатьского облука записаный до Списку світовой дідовизны УНЕСКО. Споминана церьков походить з 1742 року, а єй перша верзія была выбудована без єдиного клинця. Коло церькви ся находить цінтерь з інтересныма камінныма, деревяныма і металовыма хрестами. З вышнього боку стоїть окремо коло храму дзвоніця із стовпчіковой конштрукції. Великов цінностьов є іконостас і олтарь, котрый походжать з половины 18-го столітя. Пятьрядова поліхромована деревяна архітектура выповнена іконами, часть з них была зничена в 2-ій світовій войні. Окрем того є ту дакілько ікон і остатніх богослужобных предметів, котры суть в списку културных памяток. -ред-
◼◼ Выставкы з великоднов тематіков
Кідьже векшына Русинів на Словакії і векшына Словакії ідуть за новым календарьом, в тім часі зачінають в дакотрых селах і містах выставкы, котры суть присвячены як раз Великодню – святу, котре за новым штілом буде т. р. 27-го марца. Першов выставков є „Кар-
У Хотчі коло Стропкова мають чістичку, котра не фунґує. Подля містного халупаря село за ню даремно вышмарило 100 тісяч і не хоче ся му вірити, же даколи буде в ході. На сітуацію і господаріня з маєтком ся скаржыть Михал Копіна, котрый мать у селі переходне місце бываня. „Кідь ся у 2009 і 2010 роках обновляв ходник, під котрым была каналізація на одвод воды з дорогы і ярочків з поля, старчіло вымінити стару плытку каналізацію і выкопати до єден і півметровой глубкы,“ повідать М. Копіна, подля котрого тото село не зробило і оправило лем поверьх ходника за высше 170-тісяч евр. Зато на бывшого старосту подав імпулс на поліцію про підозріня з карного чіну знеужываня правомоці верейного чінителя, але і на Найвысшый контролный уряд СР. Хоць ниґде не успів, твердить, же село плано ґаздовало. Теперішній староста в Хотчі Йозеф Семан говорить, же выбудованя чістичкы было предчасне. Цілый проєкт є фінанцованый з Енвіроменталного фонду. Село каждый рік подавать жадость о підпору формов дотації, бо з властных жрідeл не є в силі покрыти такый россяг роботы. Й. Семан конштатує, же роботы на сельскій каналізації і чістичці в селі зачали выданьом поволіня на зряджіня водогосподарьского діла Окресным урядом в Стропкові. Цілковы наклады суть скоро 2,37 міліона евр, причім векшына пінязі іде на каналізацію а на чістичку припадать скоро 321-тісяч евр. „Ку днешньому дню є зроблена часть каналізації в сумі 202 201евр, нa oбєкт чістичкы є проведена ставебна часть в ціні 160 993 евр і нa тeхнолоґічній части є зреалізована лем часть в ціні нецілых 50-тісяч евр. Колавдація іщі не была,“ кoнштатує староста. Село ся намагало напоїти ся каналізаціов на Стропков, aле його жадость не была прията. (Korzar).
◼◼ Книжніці дістали пінязі на новы книжкы Пряшівскый самосправный край розділив меджі книжніці 100 000 eвр на накуп книжок. Як інформує говоркыня ПСК В. Фітзекова, фінанції меджі книжніці розділили подля великости і кількости чітателів. Найвеце фінанцій на
Ч. 5 2016 основі того дістала Книжніця П. O. Гвєздослава в Пряшові – 25 000 eвр a нaoпак найменше Піддукляньска книжніця у Свіднику і Любовняньска книжніця - по 10 000 eвр. Гуменьскій книжніці ся ушло 12 тісяч. У сусіднім Вранові над Топльов прибыла новота – Вышньоземпліньска книжніця в сполупраці з Желізніцями Словацькой републікы отворила штаціову книжніцю. „Пожычіня фунґує на прінціпі возь книжку – верни книжку. To значіть, же і без чітательской леґітімації, кідь ся чітатель зачітать, може собі книжку взяти до влаку і може єй вернути в іншій штаціовій книжніці, або може тота книжка і путовати. Віриме, же выникнуть і інтересны пригоды книжок, котры до них будуть люди на їх пути записовати,“ прозрадила директорка книжніці Eмілія Aнтолікова. TASR
◼◼ Русиньскый фестівал 23-го – 29-го мая 2016 у Свіднику 4-ый річник Русиньского фестівалу ся одбуде в днях од 23-го до 29-го мая 2016 р. у Свіднику. Вступенкы – перманенткы на фестівал ся уж продавають і дадуть ся купити у веце містах Пряшівского краю. Русиньскый фестівал з одказом „oд Русинів про вшыткых“ принесе мултіжанрову презентацію народностных меншын із м е д ж інар одны м з ас т у п л інь о м. Супроводны акції будуть проходити почас тыждня і самый фестівал буде кулміновати уж традічно через вікенд. Култура Русинів буде презентована в подобі театралных гер, філмовых проєкцій, бісід, выступлінь фолклорных колектівів, якостных музичных, співацькых і танечных ґруп. Aни того року не буде хыбити успішна співачка Крістіна, котрой концерт буде 27.го мая 2016 (пятніця) нa aмфітеатрі. Ціна перманенткы на пятніцю, суботу і неділю є до 30-го апріля 2016 3 €. Перманенткы мож купити на „ticketportal“ aбo нa www. ticketportal.sk. ОО РО
◼◼ Довг єдній ґенерації нашых предків Єдна з головных діятельств містного Клубу воєньской історії (КВІ) Бескиды є історічный выскум першой світовой войны. Дотеперь ся заподівали головно
iнфо РУСИН
Інформачный сервіс
5
тяжка нелем з одборного боку, але і з фінанчного. Фінанції на тот выскум здобывать КВІ Бескиды з дарів своїх прихыленців, ці 2% з дані, котры їм люди дарують. „Сьме пересвідчены, же словацька воєньска історіоґрафія мать великый довг ку 67 тісячкам мужів з теріторії Словакії, котры загынули на фронтах першой світовой войны. Наш выскум мать амбіцію быти, холем малов сплатков того довгу,“ додав Р. Tурiк. Humenné 24
◼◼ Японьскый дослідник на Підкарпатю подіями з боїв на нашій теріторії і войновыма цінтерями на северовыходній Словакії. Основнов темов у тім часі про КВІ Бескиды ся стала участь словацькых вояків у першій світовій войні. В рамках того выскуму зачали зоставляти спискы вояків, котры походжали з теріторії днешньой Словакії і загынули в першій світовій войні. А то за помочі шырокой шкалы історічных документів. „Нa єднім боці хочеме сплатити довг єдній ґенерації нашых предків, котры пришли о жывот у страшній войні, а на другім боці реаґуєме на голод людей, котры ся намагають найти інформації о своїх прадідах, котры ся стратили у вырі „Великой войны“. Коли, кідь не в сучаснім часі, кідь собі припоминаме 100 років окремых подій першой світовой войны, є на таке дашто вгодніша хвіля,“ высвітлив Радо Турік з КВІ Бескиды. Дo днешньой добы опубліковали коло 47 списків, у котрых суть мена 2 672 вoяків. Публікованы суть на „webe kvhbeskydy. sk. Поступно будуть подля здружіня прибывати і спискы далшых. „Спискы, котры сьме дали догромады, нам указують бойову путь вызначену гробами нашых прадідів. Далшым лоґічным кроком при нашім выскумі є навщіва місць повязаных з боями тых єдиніць на теріторії Польщі, Україны, Словіньска, Румунії ці Сербії,“ приближыв планы Р. Турік. Цільом є подля нього здокументовати місця насаджіня досліджованых воєньскых єдиніць. Aле таксамо попробовати становити войновы погребиска, де суть нашы предкы похованы. „Выслідком выскуму тых путей будуть репортажі і короткы відеа, котры будеме публіковати на нашых вебсторінках.“ Реалізація того проєкту є
Норіо Інагакі – японьскый дослідник, пришов у фебруарі на Підкарпатя, жебы досліджав містный етноколоріт. Інагакі робить на Інштітуті фолклору і архівів Румуньской академії наук в місті Клюж. Інформує о тім портал 7dniv.info. Інагакі перед майже двома роками зачав проєкт, цільом котрого є найти найхарактерістічнішы приклады нематеріалной културной дідовизны різных етносів, котры жыють на теріторії Україны, Румунії, Булгарії і Сербії. Дослідник хоче здокументовати найвеце характерістічны пісньовы і танечны інтересности і сотворити тематічну відеотеку. Окрім того хоче выдати моноґрафію, де буде аналітічно порівньовати найджены взоркы. Норіо Інагакі од початку свого досліджіня уж мав можливость познакомити ся із културнов дідовизнов Івано-Франківской области і Підкарпатя, де перед роком штудовав традіції на Виноградівщіні. Почас свойой фебруаровой робочой драгы на Підкарпатя плановав навщівити гірьскы і передгірьскы теріторії Підкарпатя і стрітнути ся з домашніма людми, котры всокочують фолклор, або суть його інтерпретами. -пем-
6
Із нашой історії
Ч. 5 2016
iнфо РУСИН
20 років незалежности Прагы од Пряшова Минать 20 років од часу, коли 15-го марца 1996-го року папа римскый Йоан Павел ІІ. булов Quod aptius consulertur зрядив Ґрекокатолицькый апостольскый екзархат в Чеській републіці. За першого екзарху быв выменованый втогдышній парох празькой парохії св. Клімента о. Іван Лявинець (1923 – 2012) із тітулом тітуларный єпіскоп акалійскый. Петро Медвідь
Од парохії до екзархату
Выникнутю екзархату опереджало дакілько історічных дій. Про ґрекокатоликів у Чехії, на Мораві і Слезії, котры походили головно із Підкарпатьской Руси і Пряшівщіны, была втогдышнім пряшівскым єпархом, днесь блаженым єромучеником, Павлом Петром Ґойдічом зряджена 16-го децембра 1933-го року в Празі централна парохія. Як церьков той парохії быв встановленый бывшый Костел св. Клімента (днесь катедралный собор), котрый у 1931-ім році подаровав втогдышній римокатолицькый архієпіскоп празькый Франтішек Кордач ґрекокатоликам. Першым парохом в Празі ся став пізнішый єпіскоп помічник Пряшівской єпархії, днесь так само блаженый єромученик, Василь Гопко. Ґойдіч окрім парохії в Празі зрядив і парохію Моравскослезьку в Бырні. По Другій світовій войні выникли і далшы помічны приходы із властным священиком у Тахові, Планій, Єленій, Микулові і Брунталі. По такзванім „Пряшівскім соборі“ у 1950ім році Ґрекокатолицька церьков в Чехословакії была ілеґална. Обновити ся єй подарило аж в часі „Празькой яри“ у 1968-ім році. В тім самім році обновила ся і парафія в Празі, но не подарило ся обновити далшы приходы в чеськых країнах аж до 1989-го року. В Празі быв у 1968-ім році парохом Ємануїл Главач, ЧСВВ і од 1969-року уж быв празькым парохом Іван Лявинець, котрый ся став і першым празькым екзархом. Кідьже 1-го януара 1993-го року выникли із бывшой Чехословакії дві незалежны державы – Чехія і Словакія, втогдышній пряшівскый єпарха Йоан Гірка, до котрого юрісдікції належали вшыткы парафії в чеськых країнах, в тім часі зрядив окремый єпіскопскый вікаріат про ґрекокатоликів у Чеській републіці і за першого вікаря выменовав о. Івана Лявинця, його канцеларьом зробив пізнішого владыку помінчика празького екзархату о. Йоана Євгена Кочіша. О три рокы пізніше папа Йоан Павел ІІ. булов Quod aptius consulertur зрядив Ґрекокатолицькый апостольскый екзархат в Чеській републіці і отець Іван Лявинець ся став його першым екзархом.
Іван Лявинець: першый ехзарха – Русин Народив ся Іван Лявинець 18-го апріля 1923-го року у Воловці на Підкарпатьскій Руси, втогдышня Чехословакія, в родині учітеля. Было їх девятеро дітей. Скінчів ґімназію в Мукачові, богословіє штудовав у Ужгороді
і Відні. По Другій світовій войні ся вже не міг вернути домів, та зістав в Пряшові і став ся секретарьом в канцеларні єпіскопа блаженого Павла Петра Ґойдіча. Учів в ґімназії, редаґовав духовны часописы Ґрекокакатолицькой церькви – Благовістник і Зоря. По арештованю єпіскопа Павла Петра Ґойдіча інтернованый єпіскоп помічник блаженый Василь Гопко меновав Івана Лявинця на тайну роботу ґенералного вікаря із вынятковыма правами. У 1955-ім році быв Іван Лявинець арештованый і в 1956-ім році з далшыма шістьнадцятьома політічныма арештантами обжалованый і одсудженый на штири рокы арешту. По арешті мав заказ стримовати ся в Пряшівскім і Кошыцькім краях (у Выходословацькім краю), так пішов до Прагы, де робив обычайного робітника. 24-го марца 1968-го року дістав од Фелікса Давідка (тайного єпіскопа підземной церькви) тайно єпіскопске рукоположіня. Вєдно із празькым архієпіскопом Томашком орґанізовав цілодержавну петіцію за обновліня Ґрекокатолицькой церькви, котра в тім часі была вже 18 років ілеґалнов. Петіція, вєдно з далшыма намагами духовных Ґрекокатолицькой церькви, была успішна і церьков ся подарило обновити іщі перед інвазійов войск Варшавского договору і зачатком нормалізації. В апрілю 1969-го року быв менованый за священика ґрекокатолицького приходу – Церькви святого Клімента в Празі (днесь катедралный собор). По зряджіню чеського ґрекокатолицького вікаріату в Празі став ся вікарьом того вікаріату. Кідьже Католицька церьков пізніше не вызнавала єпіскопів, котры были тайно высвячены, 30-го марца 1996-го року быв Іван Лявинець знова рукоположеный на єпіскопа, што одбыло ся в Базіліці святого Клімента в Римі, і став ся першым апостольскым екзархом нововыникнутого Ґрекокатолицького апостольского екзархату в Чеській републіці, котрый быв одділеный од Пряшівской єпархії.
Остатні рокы свого жывота пережыв Іван Лявинець в Домі святой Алжбеты в Жернувці, коло Бырна. Одобрав ся до вічности владыка Іван Лявинець, емерітный апостольскый екзарха, коло Божественной літурґії. Было то 9-го децембра 2012 року. Похороненый є в роднім Воловці, котрый днесь належыть під Україну. У 2003 році владыка Іван Лявинець выдав в Празі збірку Поезії „Квіты на столі“, котра вышла в трьох языках (стихы зачав писати іщі у молодости і хосновав псевдонім Іван Горянин, його перша збірка вышла на Підкарпатю у 1942-ім році під назвов „Страна простацкая“). Жыво інтересовав ся русиньскым
ділом, стрітили сьме ся із ним на 6-ім Світовім конґресі Русинів в Будапешті. Знав о вшыткім, што ся в русиньскім світі робило і мав много пропозіцій, но і крітічных припомінок.
Сучасность Екзархат мав в часі свого зряджіня девять парохій, днесь їх має 21. Довєдна має 30 священиків і сучасным екзархом од 2003-го року є владыка Ладіслав Гучко, котрый быв до екзархату закликаный зо Словакії і так само має русиньске походжіня, хоць сам перед тым быв римокатолицькым священиком. В Чехії ку ґрекокатоликам у 2001-ім році приголосило ся 7 704 віруючіх. Но велику ґрупу тых, котры ходять на ґрекокатолицькы богослужіня, творять заробітчаны зо Словакії і Україны. Рахує ся з тым, же реално в Чехії вєдно із людми, котры там пришли за роботов ці на штудії на універзіті, жыє коло 70 000 ґрекокатоликів. Як раз зміна „етнічной мапы“ ґрекокатоликів в Чехії принесла і свої неблагы ефекты. Покля парафія в Празі, пізніше вікаріат і екзархат, є прямым продовжовательом Пряшівской а перед тым Мукачовской єпархій, котры выникли дякуючі Русинам, велика громада Українців, головно із Галичіны, котры пришли в остатніх двох десятьлітях до Чехії за роботов, вже дакілько раз вымагали, жебы екзархат в Празі став ся частьов Україньской ґрекокатолицькой церькви. Бунт быв у 2003ім році зробленый і коло інтронізації владыкы Ладіслава Гучка, коли громада „неспокійных“ Українців, котры хотіли україньского єпіскопа, не хотіла пустити нового владыку і далшых єпіскопів і честованых гостів до катедралного собору, де мав быти новый владыка інтронізованый. Но наперек тому екзархат доднесь зістав екзархатом про віруючіх ґрекокатоликів вшыткых народностей, котры жыють в Чехії і голосять ся ку ґрекокатоликам. Так само ся не подарило доднесь залучіти екзархат до Україньской ґрекокатолицькой церькви і належыть під Конґреґацію выходных церьквей в Римі. В екзархаті ся служыть в церьковнославяньскім, чеськім, словацькім і україньскім языках.
Ч. 5 2016
iнфо РУСИН
Книжкы з ділні ЗІРС ЗІРС – Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска выникло в Братіславі кінцьом 1995-го рока і так мать за собов уж 20 років свого плодного діятельства. На його челі повных 20 років стояв знамый і меджінародні узнаваный лікарь, ортопед Доц. МУДр. Михал Штеньо, ЦСц. (1931), родак з русиньского села Кленова на Снинщіні і доднесь чесный председа ЗІРС. На юбілейнім 10-ім Балі Русинів у Братіславі (2013) быв святочно выголошеный за Особность рока. В сучасности веде ЗІРС Інґ. Ян Липіньскый, з меном якого суть споєны многы проєкты. А. Кузмякова
20 років діятельства Діятельство ЗІРС є тематічно заміряне на соціолоґічне досліджованя, орґанізованя културно-сполоченьскых акцій, выстав, діскузны події (Стріча при Дунаю), на котрых беруть участь русиньскы особности з різных сфер културно-сполоченьского і політічного жывота, награваня документарных філмів о вызначных Русинах, як наприклад Посліднє інтервю з Васильом (філмовый документ о трапіню в арешті ґрекокатолицького русиньского єпіскопа Василя Гопка, котрый быв выголошеный за благореченого так само, як далшый русиньскый єпіскоп-мученик Петер Павел Ґойдіч). Документарный філм о оптації Русинів у 1947 р. до бышого СССР під назвов Йозеф і його братя виділи нелем Русины і Словаци в Братіславі і на выході СР, але быв уведженый і на 5-ім Меджінароднім фестівалі „Cinematik“ в Пєщанах (14-го септембра 2010 р.), Душы Карпат (історічный документ о Русинах, 2013 р.). За 20 років свойого діятельства ЗІРС зорґанізовало многы успішны концерты (А чія то хыжа, Рутеніка, ПУЛС), братіславскы выступліня нашого професіоналного Теару Алексндра Духновіча з Пряшова, одборны семінары о історії, сучасній сітуації Русинів і перспектівах далшого вывоя русиньской міноріты на Словакії. Здружіня выдало одборны публікації: Себерефлексія поставліня і вывоя Русинів на Словеньску (Дакотры выслідкы етносоціолоґічного выскуму на северовыходній Словакії в 2002 р.), Русины – історія, сучасность і перспектівы (Документація із Сполоченьско-научного семінара в 2006 р.), Русины на Словакії (Сучасне поставіня і історічны контексты розвитку, 2012 р.). Ціннов публікаційов, котру ЗІРС выдало ку 15-ій річніці свойого діятельства є Мала історія Русинів од автора Проф. Івана Попа, знамого історіка – русиністы (2010) і Русиньске календаріум (Люди і події - 2015 р.) – о найвызначнішых особностях і подіях русиньской історії . Меджі успішны проєкты ЗІРС належав Фотопроєкт (2010) – під назвов Моїма очами (одбывав ся в часі 48-го Фестівалу културы і шпорту в Меджілабірцях, в Хмельовій на події Дні хліба і в Шумяці), до котрого ся запоїли многы професіоналны і аматерьскы фотоґрафы. ЗІРС є інформатором о жывоті і діятельстві Русинів нелем на Словакії і во світі. О тім свідчіть його інтернетова стор. www.rusin.sk і інтернетовы новинкы Rusín fórum.
ЗІРС і його проєкт Чемеріця Із попису проєкту Чемеріця (назва квітка), котрый ЗІРС реалізує уж 4-ый рік, выбераме: „Штатістікы із посліднього зрахованя указують, же наперек тому, же кількость Русинів наросла, но неусвідомліня і невжываня своїх прав запричінює, же наремно упадать хоснованя русиньского языка і ідентіфікація ку своїй на-
З домова
7
Збірник статей з медіално-інформачной кампані проєкту Чемеріця ІV в авторстві Тані Рундесовой. Обсяг збірника творять розговоры з вызначныма і медіално знамыма Русинами, як лікарь-неврохірурґ проф. Юрай Штеньо, гідроеколоґ Михал Кравчік, малярь і ґалеріста Андрій Смолак, молода писателька Андреа Рімова, шпортова модераторка Ленка Чвірікова-Грядельова, герець Мартін Мнягончак, співак, музикант і фолклоріста Андрій Кандрач, фотоґрафка і поетка Данієла Капральова і ґалеріста, малярь і манажер Міро Смолак (дакотры з розговорів сьме в перекладі із словацького на русиньскый язык публіковали і в нашых новинках). Окрем короткых біоґрафій споминаных людей авторка Т. Рундесова положыла вшыткым респондентам скоро єднакы опросы. Тых опросів є од 7 до 12 і дотуляють векшынов проблематікы хоснованя русиньского языка і найтяжшый опрос – спаса нашого (не) русиньского школства. Чітаючі розмаїты одповіді спомянутых людей мож видіти нелем різны погляды, але і ясне зеркало сучасной сітуації што до вжываня русиньского языка і школьской проблематікы. Друга публікація є - Чемеріця ІV- Збірник приспевків з конференції Леґіслатівне забеспечіня прав жытелів СР, котры ся голосять ку народностным меншынам – оціньованя статусу і пропозіції на зміны. У тім збірнику суть опублікованы рефераты 7-ох лекторів, котры выступили на споминаній конференції, але таксамо і перша верзія Закона о народностных меншынах, їх фінанцованю, самосправі і о зміні дакотрых законів.
родности, головно у молодой ґенерації. Кідь не заставиме ход того тренду, запричінить цілу асімілацію Русинів у горізонті 30 років. Русиньска меншына зато потребує підпору, oхрану і актівне выужываня прав у тій области. На Словакії єствують лем дві основны школы з навчалным языком русиньскым, нa 8-ох школах ОШ і єдній СШ ся учіть лем у формі кружку. Навеце, кідьже русиньска меншына была в часі комуністічного режіму заказана, русиньскый язык быв кодіфікованый аж у 1995-ім році. Хоснованя языка і з тым звязаных прав у верейнім жывоті залежыть головно од властного усвідомліня уставных прав з боку членів народностных меншын. Предкладаный проєкт звышыть інформованость жытелів русиньской народности о їх правах і припоможе ку підпорі русиньского языка, як меншынового языка, причім надвяже на наше попереднє діятельство в тій области. Через выскумны, освітні, културны і медіалны актівіты проєкт звышыть інформованость майорітной сполочности о Русинах, їх сучаснім поставіню, языку, културі і традіціях і так припоможе ку зліпшіню міджіетнічного діалоґу в СР“.
Три новы публікації Ку найновшым актівітам або свіжым выданям споминаного проєкту ЗІРС суть три новы публікації з минулого 2015-го року, коли собі здружіня припоминало 20ту річніцю свого діятельства. Першов є
Чемеріця ІV – Завершална справа з теренного соціолоґічного выскуму з назвов Зіщованя барьєр себерефлексії властной ідентічности у Русинів і їх звязок із (не) уплатньованьом ґарантованых людьскых прав на Словакії – то є назва третьой публікації, котрой обсяг творять матеріалы з выскуму, дотазника, його ціля, методікы, спрацованя даных і анкеты з конкретныма опросами і одповідями людей. Із 384 респондентів, котры брали участь у анкеті, не вшыткы все одповідали на вшыткы опросы. Їх выбер быв нагодный, но найвецe (25,1 %) творили респонденты од 50 до 59 років. Молодшы респонденты од 18 до 29 років творили лем 14,4 процент. Многы інтересны факты ся можеме дізнати із споминаной публікації, котру доповнюють штатістічны даны - ґрафы і табліці з чіслами, котры одзеркалюють днешню сітуацію словацькых Русинів. Вшыткы три публікації вышли в словацькім языку, лем на задній страні обалу книжок суть фотоґрафії із надрукованыма русиньскыма перекладами рекламных слоґанів: „Hovorím po rusínsky a som na to hrdý - Бісїдую по нашому і єм на то гордый“ і „Spolu po rusínsky – to sa nám páči - Довєдна по нашому – то ся нам любить“. Не знам, чом русиньскый переклад є меншыма буквами, ці жебы зато, же в русиньскім языку є тых букв веце?... А так само не знам, ці ся боїме слова „по русиньскы“, же го перекладаме „по нашому“...?
8
Наша тема
ХРІСТОС воскресе! Воістину воскресе! Такым шумным поздравом здравкаме ся цілый час празднованя найвекшого свята церьковного рока – Світлого праздника Воскресенія Хріста. Кідьже векшына Словакії а з тым і ціла Ґрекокатолицька церьков на Словакії, до котрой належыть велике множество Русинів, святкує за новым календарьом, подля котрого Великдень буде уж 27-го марца, приготовили сьме про Вас, нашых чітателів, в рамках рубрікы Наша тема, пару статей, котры суть присвячены як раз тому церьковному празднику. Віриме, же статі будуть інтересны і про тых, котры іщі лем зачали Великый піст і суть лем на зачатку драгы, котра кінчіть радостьов із Пасхы Хрістовой. Ваша редакція Великдень у Ольці (Моє роспамятаня) Марія Сотакова-Куськова, Радвань на Лабірці-уКерті
ками. Дівкы ся од парібків ховали по поді, по пелевни, бо ся обливало не з горняток, але з повных ведер, до котрых наберали воду із студні... Як подарунок давали дівкы парібкам крашены яйця а паробок ся даколи подяковав і поцілунком. У вівторок дівкы вертали обливаня парібкам.
Перед Пасков ся дотримовав 40-денный піст. Люди ся готовили на тото велике свято в каждій родині. Шыло ся нове шматя, куповали ся новы топанкы. Просто, скоро вшытко мусило быти нове, бо буде Паска. Жены, дівкы і маленькы дівчата писали і красили яйця. Мусило їх быти вельо, жебы было на роздаваня при обливачках. Перебігало ся і в тім, хто буде мати найкрасшы яйця у кошарику, як ся буде святити паска при церькви. В суботу ся ріхтовала вшытка тота парада до святочного кошарика. До нього ся давали яйця крашены і некрашены варены, што ся потім такой їли, грудка сыра, жовта грудка, хрін, масло у горнятку а на верьху быв до масла зробленый хрестик, ковбаса, шовдра, у малім горнятку сіль. Крашены яйця были на самім верьху кошарика, жебы їх было штонайліпше видно. Кошарик ся закрыв вышываным ручником (хлібівчатьом). До великых хлібівок ся вязали великы паскы. В неділю скоро рано было Воскресеніє і обходжаня коло церькви. Дівкы, котры несли святый образ (коло церькви), были єднак облечены до білого. Коло десятой годины дообіду ся несли кошарикы і паскы у вышываных плахтятах (хлібівках) на посвячіня. Кошарикы ся поклали до кругу так, як стоять коло себе домы (сусід ку сусідови). По службі Божій ся посвятили паскы. Хто мав нести з родины кошарик, мусив ся барз понагляти і быти штонайскорше дома, жебы ся родині дарило в роботі і на полю. Тот, хто ніс у хлібівці паскы, даколи му і даяка выпала, бо їх было веце, а до хлібівкы ся вшыткы не помістили. Стало ся і таке, же даяка паска і выпала, а як ся роскатуляла, та было з того і злости, а тым што тото виділи было і до сміху. На обід ся їло вшытко, што было посвячене у кошарику. По обіді мали найвекшу радість діти: ішли ся бавити на луку і метали там яйця – хто шмарить найвысше. Меншы діти яйця катуляли (метали низко понад землю до далека) – котре ся покатулять найдалше. Выпараджены дівкы по обіді ходили по валалі горі-долов і співали „Ой, до саду, дівчата, до саду. У понедільок была обливачка. Хлопі обливали жены, дівкы были обливаны паріб-
Ч. 5 2016
iнфо РУСИН
Великдень із Юрком Харитуном і його кухньов Юрко Харитун, Кежмарок *** Великдень, Великдень В кошарику паска Грудка сыра Масло Яїчка й ковбаска Хрістос воскресе! *** Не їме, што хочеме Їме што маєме. Не жыєме, жебы лем їсти, Їме, жебы жыти.
Великдень собі не знаєме представити без паскы і яєць (писанкы, крашанкы). Велика паска, паска – мати, была, оздобена колосками, квіточками, менша паска – сестра, про гостів, маленькы пасочкы – материны діточкы, про дітей.
Шалат на хлібикы Ой, до саду, дівчата, до саду (Русиньска Великодна співанка) Ой, до саду, дівчата, до саду, Будеме мы сіяти росаду, Іші наша росадочка не зышла, Уж ся наша вірна любов розышла Ой, на роваш, мамочко, на роваш, Кому тото дівчатко выховаш, А тобі то, Янічку, тобі то, Кедь дасть Панбіг добре здравя на літо. Ей, червеный паробочок, як ружа, Дай же мі го, пане Боже, за мужа, Твердо бы-м ся пану Богу молила, Кебы єм го днесь вечур стрітила. А у нашій загородці розтопасть, Повідала моя міла, же мі дасть, Ей, же мі дасть, же мі дасть покрейдочку Увиту, з зеленого барвіночку. Ей, сіяла Ганічка лободу Посылала Янічка на воду, На водічку, на водічку, студену На студнічку, там на лучку, зелену.
Інґредіенції: 3 – 4 цвиклы, 2 цібулі, 1 квашена огурка, 3 зубчікы часку, 2 ложкы олію, сіль, молотый поперь, оцет Приготовліня: Уварену цвиклу, попражену цібулю, огурку, часнок помолити на млинку. Додати примішанины. Шалат є добрый на обложены хлібикы із шовдров.
Мамина паска
Інґредіенції: 350 ґр. пологрубой мукы, 2 яйця, 1 дцл. молока, 15 ґр. дріджів, 2 ложкы цукрю, 1 ванілковый цукерь, 2 ложкы олію, ½ ложечкы соли Приготовліня: Дріджі розмішати в малім множестві молока, додати муку, яйця, цукерь, сіль, олій, ванілковый цукерь, долляти теплого молока і замісити тісто. Прикрыти на 2 аж 3 годины на теплім місці. За тот час раз аж двараз перемісити. Вложыти до формы, але лем до половины. Коли паска підросте, потерти олійом і упечі.
Сыр із яєць
Інґредіенції: 10 яєць, 1 літер молока, 1 ванілковый цукерь, 1 ложка цукрю, 1 чайова ложечка соли
Ч. 5 2016
iнфо РУСИН
Наша тема
9
Писанкы – традічны сімболы Воскресенія Ісуса Хріста і яри Великодны писанкы, крашанкы або мальованы яєчка суть тіпічным і оріґіналным проявом людовой творчости Русинів. Дівчата і жены красять ці пишуть яєчка на Велику пятніцю (Страстну пятніцю). Найчастіше красять курячі, менше тыж качачі і гусячі яйця. O походжіню звыку мальованя писанок єствує дакілько леґенд. На Лемковині ся традує, же кідь ішов Ісус Хрістос на Ґолґоту, Жыди до нього шмаряли каміня. Не каждый камінь трафив Ісуса, aлe тот, котрый ся Ісуса дотулив, змінив ся на писанку. На памятку той події, доднесь малюють яєчка. Петро Дерцо
Яйце было предметом култу у різных народів. Нашы славяньскы предкы го брали за сімбол плодности і возроджуючого жывота. Найчастіше хосновали яйце як маґічный знак на охрану людей і статку од шкодливых напастей. Давали їх до фундаментів дому, заорьовали на ярь до земли, хосновали в заклинаню, порабляню і лічіню. Яйце, як сімбол жывота і воскресіня природы, было уж од прадавна вызначным атрібутом ярных звыків. Писаня і красіня яєць мало посилнити їх маґію. Жаль, многы автентічны сімболы на яєчках, котрыма нашы предкы давали наяво свої желаня, просбы ці заклинаня, котры посылали на небеса, ся поступом часу вытрачали і їх місце перевзяла декоратівна функція. Но і так дакотры звыкы ся утримують і в сучасности. Як наприклад, звыкы кладжіня мальованых яєчок до гробу были зазначены у Русинів на выходній Словакії. Дарованя яєчок поливачам у великодный понедільок, як прояв дівоцькой любови, ся утримав доднесь.
Приготовліня: Молоко загріти, посолити, додати ванілковый цукерь і крішталовый. Розбити яйця і підливати молоко. Мішати до того часу, покля не згустне. Масу дати на чісту білу рянду, завісити, покля не стече сыроватка (вода). Таку грудку можеме дати до кошыка на посвячіня.
Великодны карічкы
Інґредіенції: 300 ґр. пологрубой мукы, 3 жовткы, 250 ґр. Геры (ковкус, марґарін), 200 ґр. цукрю, сіль, сметанка Приготовліня: Геру, сіль, цукерь, жовткы і муку перемішати і замісити тісто, коли треба додати сметанку. Із розвалков зробити тісто як на пирогы і вырізовати формічков колеска – карічкы. Упечены можеме зліпити густішым лекваром, або мармаладов. Можеме посыпати порошковым цукрьом.
Писанкы ся днесь стали вдячным предметом выставок в музеях, ґалеріях, але і лукратівным обходным артіклом. Міджі русиньскы села, котры суть знамы красіньом писанок, належыть село Чертіжне коло Меджілаборець. Уж дакілько десяток років є ту актівных высше 20 писанкарок, котры свою мальовану красоту давають до обходів цілой Словакії. Далшым подобным центром є наше село Олька. Oкрем батікованых писанок із архаічныма aґрарныма мотівами по першій світовій войні ся ту усалашыла і унікатна техніка вашкрябованя. Талентованы писанкаркы роблять і в Чабалівцях, Збудьскій Білій, Борові, Нижній Писаній, Вышній Писаній, Нижнім Мирошові, Дубовій, aлe і в Меджілабірцях, Свіднику, Бардейові, Старій Любовні. Ціла шкала цінных архаічных розмаїтых мотівів ся доднесь утримує і в селах Торіскы, Нижні Репаші, Ольшавіца на Спішу. Tіпічнов техніков красіня писанок є батікованя, котре спочівать у наносі ростопленого воску на поверьх яйця. В сучасности ся при писаню яєць хоснує ґомбошка затиснута до деревяной ручкы, шваблик, соломка ці гусяче перко. Далшов знамов техніков є воскованя, кідь зафарбленый воск ся наносить на яйце і вытварять розмаїту взорку. Тота техніка є знама в околіці Меджілаборець і Свідника. Mіджі найстаршы технікы належать козмічны мотівы орнаментів (сонце, місяць, звізды). Зо вшыткых найвеце пе-
ревладали природны мотівы, головно такы, котры суть повязаны з приходом яри (стром, квіткы, лaстівка, пчола) і oхрану обыстя (гaд, пaвук). Вжывали ся і мотівы сімболізуючі роботу людей на селі (зожаты снопы зерна, вівці, коровы, коні, козы, oрач, пастырь, дівчата в танечнім колі). Находять ся і сімболы, котры характерізують сердце чоловіка (сердце, вінець). Частыма мотівами орнаментів суть різны абстрактны сімболы (коло, драбина, клітка) aле головно ґеометрічны взоркы (різны лінії, цікцаковіты чары, волновкы, трикутникы, квадраты і іншы). Tрадічны єднофаребны писанкы із хоснованьом домашніх рослинных фарб находиме днесь уж лем рідко. В наслідку вжываня трендів новых хімічных фарб, головно аніліновых, в сучасности перевладають пестрішы, даколи аж сімфаребны писанкы.
10
70 років ТАД – 60 років ПУЛС
Ч. 5 2016
iнфо РУСИН
Мої пережыты рокы з нашов културов (10) (Продовжіня з попереднього чісла ІР)
Андрій Гнат, Заслуженый працовник културы Фото: архів автора
ПУЛС дома, одходить М. Нємцова, приходить Ю. Цімбора ПУЛС є дома, по найкрасшім, найдовшім і найуспішнішім умелецькім заязді в далекім світі, повный гордости на нашу народну културу, на репрезентацію і на терпезливость такого нелегкого путованя по цалком чуджім світі. За тото належыть подяка вшыткым членам, веджіню, а найвце пані Меланії Нємцовій, котра на успіху мала найвекшу заслуґу.
Хоць нам може і завиділи, але не мали што, бо як ся говорить – не было то мед лизати, но видіти тількый світ, стояло зато. Дакотры нашы краяне - довгорічны Америчане нам повідали: „Там, де вы были, мы (наприклад у Каліфорнії) за тоты рокы ниґда не были і не будеме, бо кідь собі нашпориме, радше підеме домів, до родного краю, як бы сьме мали ходити по Америці.“ Так собі теперь думаме і мы, бо всяды добрі, але дома найліпше. Теперь ансамбель чекали прозаічнішы повинности. Было што робити і дома, бо дакус нашой културы сьме довжны і нашым людям. Репертоар маме богатый, буде з чім выступляти дома і в чуджіх краях. Є ту цілоколектівный проґрам - Ей выходить сонечко, оперета С. Гулака - Артемовского Запорожець за Дунайом, популарны Мелодії Карпат, якы мали великый успіх всяды в тодышній Чехословакії. Але засмутило нас несподіване рішіня нашой довгорічной хореоґрафкы і умелецькой шефкы пані Меланії Нємцовой, скінчіти свою творчу роботу в нашім ансамблі, а то лем по півроку од америцького заязду (31-го мая 1973 р.), у віці з найбогатшов фолклорнов практіков і по 16-ох роках роботы в колектіві. Може то было про єй велику вычерьпаность. Но і так пані М. Нємцова остала свойому ансамблю вірна, помагала му сценарями, пропозіціями костімів – кроїв, добрыма радами і любила го. А так уж без ньой ансамбель ся пустив до новой цілоколектівной премєры Жывот є любов. Но требало думати як далше з веджіньом, але в тім часі были у ним люди, котры могли нас т упит и на по с т ше ф а. Найкомпетентнішый быв Юрій Цімбора – діріґент, композітор, хормайстер і зналець нашого русиньского фолклору. Хоць не-
барз ся до той функції горнув, але повів, же на даякый час то возьме, бо знав, што го чекать. Веджіня театру на свої умелецькій раді тоту пропозіцію схвалило а Міністерство културы то потвердило. Ансамбель по наступі із заслуженого вольна зачав повнити свої обовязкы дома по цілій Чеськословеньскій републіці так, як то было і скорше. Проґраму было дость і было з чім выступляти. А інтерес о выступліня по амерецькім заязді дома быв іщі векшый. І так ся зачало дарити і дома, бо у близкім часі нас не чекало нияке заграніча.
за граніці, бо тот „піст“ є дакус довгый, што не є добрі ани про стабілізацію колектіву.
Юбілей колектіву і мій вступ до функції
Ґенерачна выміна в колектіві ПУЛС Може то было і добрі, бо в колектіві настали персоналны проблемы – ґенерачна выміна, котрій ся не дало забранити. Дакотры старшы членове одходжали і было треба глядати і приїмати новых людей, головно танечників. Настав проблем із веджіньом і хореоґрафійов танців. Але быв ту іщі незничітельный танечник і хoреоґраф Іван Чісарік, котрый перевзяв балет а танечным педаґоґом быв і надале Юрко Ґоґа. Асістентков ся стала танечніця Станіслава Семянова. Пришли новы силы і до веджіня хору діріґент і хормайстер Павел Василь. Але по часі, у 1975 році пан Юрій Цімбора одходив на пензію а на пропозіцію ансамблю шефом ся став соліста хору Рудолф Смотер. Сітуація в ансамблі ся выліпшує і тым, же до ансамблю приходить новый драматурґ писатель-поет Михал Дробняк, а до хору хормайстер, діріґент і композітор Вацлав Двожак. Премєру цілоансамбльового проґраму Жывот є любов на лібрето М. Нємцовой, режійно приготовив Іван Іванчо, режісер і шеф драмы УНТ. Премєра была в літі 1974 року і мала великый успіх. Было то дашто нове і про нашы фестівалы. Але ПУЛС быв звыкнутый, же каждый рік буде нова премєра. Так было і дале - Стежками мого краю (1975), Піддукляньскы квіты (1976), Лети, моя пісне (1977), Під сонцьом слободы (1978), успішный проґрам На веселу ноту (1979). В ансамблі сьме привітали новы силы - діріґента Тібора Гаракая і молодого амбіціозного Юліуса Селчана, котры зачали робити на новім проґрамі Ехо нашых днів, котрого режісером быв Ян Шілан, директор і режісер ТЙЗ у Пряшові. Кідь пан Р. Смотер нечекано пожадав о одступліня з функції шефа, дотеперь не знам як і я ся дістав на кандідатку. Може і зато, же іщі в 1975 році міністер културы СР Мірослав Валек мі уділив честный тітул Заслуженый працовник културы за успішну културно-орґанізачну роботу, а може і за манажерскы способности зорґанізованя заяздів дома, в чуджіх країнах і за повніня плану цілого татру. Директор Йосиф Фельбаба пропоновав, умелецька рада схвалила і Міністерство културы потвердило. І так, Андрію, роб... Было мі вшелияк, бо “ґенералка“ ансамблю іщі не была докінчена. Было треба нового хореоґрафа, доповнити членів а ку тому ближыла ся і 30-та юбілейна річніця ансамблю і не забывати
Помогли і порадили мі при вступі до новой функції (1-го януара 1981 р.) бывшый шеф Штефан Ладижіньскый і приятель, але і а лектор драмы театру Др. Андрій Червеняк, котры мі „друковали“. Зачала ся про мене нова етапа роботы, но выгода была в тім, же єм добрі познав сітуацію в театрі. Першым моїм успіхом было, же до ансамблю на фукцію хормайстра пришов новый діріґент, композітор і на слововзятый музикант, зналець нашого фолклору Владимір Любімов. Была то велика поміч. Але іщі нам хыбив стабілный хореоґраф, а того ся нам подарило найти аж у німецькім Будішіні (НДР) у Лужіцько-сербскім ансамблі Домовина, земпліньского родака Павла Шірака, котрый пришов до ансамблю 1-го фебруара 1983 р., Уж сьме ся чули дость фундованы на то, жебы ся зачало робити на новій цілоансамбльовій премєрі - Вінку мій зеленый на лібрето Штефана Ладижіньского і Андрія Гната. Режію взяв на свої плечі як раз новоприятый хореоґраф Павел Шірак, котрый ся заміряв на северовыход нашого краю, де робив і потрібный выскум. Премєра была 27-го мая 1983 року в ДК РОГ у Пряшові. А треба повісти, же была барз успішна. Великый успіх зожала і на Свідницькім святі співу і танця. Но такой по цілоколектівній премєрі сьме ся пустили до проґраму ґруп про меншы сцены. То быв проґрам Нашы орнаменты, на лібрето М. Нємцовой і режії П. Шірака. Але ближыв ся юбілей – 40 років УНТ колектіву драмы і 30 років колектіву ПУНА. Требало думати над проґрамом ослав. По довшых роздумах была схвалена пропозіція на сполочный проґрам обидвох колектівів, а то на інсценацію опереты М. Старицького Ой не ходи, Грицю в режії Івана Іванча. Зачали сьме з пробами опереты уж на початку 1985-го року. Но по довшім часі ся ансамбель дочекав і загранічного заязду, а то до СССР – на Україну і до Росії.
Ч. 5 2016
ПУЛС на заязді по СССР У Союзі проходили Дні Чеськословеньской културы а Міністерство културы СР запропоновало на тоты Дні і наш ансамбель. Теперь про зміну путовали сьме влаком, што про нас была новота. Тото умелецьке турне по Україні і Росії было наплановане на два тыждні - із дорогов тримало 16 днів. Вшыткых членів на тім заязді было 70. Першым містом быв Київ, на штації нас привітали представителі Міністерства културы - Іван Соловйов нас дістав на старостливость і став ся нашым манажером, котрый нас спроводжав цілый час нашого перебываня в Союзі. Уквартельовали нас у репрезентачнім готелі Братіслава, з котрого сьме выходили на выступліня київськыма автобусами. Про ансамбель было добрі, же на заязд ішов і директор театру Ярослав Сисак, котрый у Києві штудовав і Київ познав як влатну долонь. Першый день быв віталный і познаваючій. Вечур сьме ішли до Палаца културы на концерт Українського народного хору Г. Верьовкы, што про нас было красным зажытком і зато, же нас у заповненій салі привітали модераторы проґраму. На другый день быв в плані наш проґрам у телевізній штудії україньской телевізії. Автобусы нас рано привезли до телевізных ательєрів, но техніка ани салы не были приготовлены. І так із телевізной реалізації проґраму ПУНА ся одступило. Смутны сьме ся розышли по краснім Києві, його Хрещатику, а дакотры ішли за памятками. На далшый день была путь до міста Міронівка, ішло ся скоріше, бо у 1985 році была на Україні і в Росії велика зима, всяды было много снігу і были великы морозы. Біда была з отепліньом домів културы. Но выступати требало, бо і ту в Міронівці быв великый інтерес жытелів міста о наш концерт. Сала прияла до 500 людей, котры з нечеканьом приїмали наш проґрам. Щіре дякованя, гостина із вечерьов а по засніженій дорозі вертаня до Києва.
iнфо РУСИН
70 років ТАД – 60 років ПУЛС
Далшый день – 27-го фебруара 1985 р., то было місто Богуслав. Красный дом културы, но тыж холодный. Сердечне приятя ансамблю а так само і цілого проґраму, сала повна, знова надзвычайный успіх, дякованя і наконець смачна україньска гостина. Но а 28-го фебруара нечекане тепло. Выступ ансамблю быв у місті Припять, котре было частьов тодышнього Чорнобілю. Прекрасный центер а іщі красшый Палац културы. Привітали нас теплым чайом із самоварів і смачными колачами. У цілім ареалі културы было тепло в салі і в шатнях – просто радость выступати. Успіх быв нечеканый, кажда пісня або танець были приїманы довгыма аплавзами. Просто чудо, щіре дякованя, а по скінчіню богата гостина. Але было то і зато, же то были жытелі коло Чорнобільской атомовой електрарні, котрой по гаварії у 1986 році на жаль уж не было, ани єй околіці. На другый день, то уж было 1-го марца ансамбель переходив до Росії. Вшыткы крої і реквізіты мусили сьме знова наложыти до ваґонів і іти дале аж до Бряньска.Зима ту была порядна „руська“ до 30 ґрадусів морозу і мантінелы снігу. У Києві сьме наступили до московского ріхлика, котрый нас віз до Бряньска. Влак заставив на восьмім наступищу а одты по снігу і по тмі сьме волочіли вшыткы куфры і реквізіты аж перед штацію, де нас чекали автобусы і „ґрузовік“ про технічны потребы. І так у тій тріскучій зимі нас везли до областного міста Орёл і до готела. Покы сьме ся вшыткы уквартельовали, быв уж скоро обід. Тот день быв без выступліня, бо требало і дакус поспати. На далшый день 3-го марца уж было выступліня у меншім місті Кромы, дом културы быв дакус меншый, але інтерес о наш концерт быв великый. Уж пополідне люди почали обсаджовати місця в салі. Знова велике вітаня, по концерті дякованя і богата вечеря. Далшый день дорога до областного міста Белґород. Великый і красный дом културы, де нас чекали представителі міста з гостинов. Орґанізація ту была добра, вшыткых 800 місць в салі было обсадженых а успіх быв нечеканый, про них то было свято. Уж быв 5-ый марец 1985 р. а ПУНА мав вечур славностный концерт в Орлі у Театрі Івана Серґеєвіча Турґенева, їх родака. Орґанізаторы нас завели до недалекого Музею старшых руськых писателів „Дворянскоє гнездо“, де была інтересна експозіція і стародавна руська архітектура, а вечур велика слава. Театер ся скоро заповнив, участникы нас вітали аплавзами, бо вшыткы співанкы і танці
11
были про них великым зажытком. І мы были рады, же з нефалшованов радостьов приїмали наш фолклор. Потім нас чекало іщі єдно выступліня в Росії, в місті Лівны, котре є знаме своїм ансамбльом „Лівенскиє ґармошки“, якый быв і на Свідницькім фестивалі. Ту хочу спомянути єден зажыток, якый ся ансамблю може стати може раз за 50 років. Як добрі, же сьме там мали хормайстра діріґента. До міста Лівны сьме ішли скоріше, але каміон із кроями, реквізітами, цімбалом і контрабасом не ішов нараз з нами. Попозерали сьме місто і пішли до студеного, но модерного дому културы приготовити ся на концерт, але каміона із ґардеробов іщі не было. Лівенчане заповнили высше 700-містну салу. Треба зачінати концерт, люди зачали ляпкати а мы не знали, што і як будеме робити. Но по короткій пораді сьме вырішыли, же концерт зробиме і без кроїв, же каждый буде выступати у своїм облечіню. Орхестер міг грати, бо каждый член мав свій інштрумент із собов, хыбили лем цімбал і баса. Нашы діріґенты зробили меншу управу проґраму і співанками „а каппела“. І хоць проґрам быв охудобненый о красоту нашых народных кроїв, іщі такый успіх сьме не зажыли. По концерті, як сьме уж вечеряли, пришов і каміон. Од шофера сьме ся дізнали, же каміон запав до великого снігу і покы го вытягли, уж быв вечур. На тот день – 6-ый марец 1985 рік - ся в ансамблі довго споминало. Так скінчіло і дакус тяжке, но цалком успішне умелецьке турне Піддуклянців на Україні і в Росії. 7-го марца 1985 р. сьме одходжали домів, іщі послід-
нє ходжіня по місті Орел, купованя дарунків а опівночі сьме насіли до „скорого поєзда“ Москва –Праґа. Вонка было 30 ґрадусів морозу. Розложыли сьме ся у нашых ваґонах, але кідьже быв 8-ый марець МДЖ, так сьме з директором Ярославом Сисаком і далшыма поздоровили нашы членкы з їх святом малыма подарунками. 9-го марца 1985 р. сьме были в Кошыцяй, де нас чекали нашы домашні автобусы, котры нас привезли до Пряшова. Так Піддуклянці собі записали далше успішне загранічне турне до своїх історічных аналів. Продовжіня в далшім чіслі.
12
Погляды
Політічна реалность Резултаты парламентных выборів на Словакії суть уж дакілько днів ясны. Выграв їх Роберт Фіцо зо свойов соціалнодемократічнов владнов партійов Smer – SD. Ани єден із кандідатів, котры до выборів ішли з тым, же хотять заступати Русинів, ся до словацького парламенту не дістав. Лемже тото про мене не є несподіваньом. Петро Медвідь Не є то так, жебы в палраменті і дотеперь не сиділи Русины. Они там суть, лем ся ку тому не голосять. А ани не мають чом. По перше, они ани ся не дістали до парламенту на основі народностного прінціпу, але політічной приналежности, і по друге, політіка, котру роблять партії, за котры тоты депутаты сидять в парламенті, має меншыны на другім, кідь не на пятім плані. І майже вшыткы мають в списку депутатів Народной рады Словацькой републікы записану словацьку нарондость. Чекав єм, же ся ани єден кандідат з тых, котры собі робили русиньску аґенду, не дістане до парламенту. Проблем у Русинів не є в тім, ці хтось має русиньску аґенду, або ніт. Русины до парламенту выберають подля політічной приналежности, і їх тенденції любити тоту ці іншу партію суть довго знамы. І так хоць мав добру позіцію Петро Крайняк, котрый кандідовав із 12-го місця на кандідачнім списку партії Most-Híd, яка рішыть і меншыновы вопросы, реално єм не раховав з тым, жебы му Русины дали барз вельо преференчных голосів, котры бы го дістали до парламенту. Люба Кральова, котра была аж в третій десятці кандідатів за тоту партію, ці далшы русиньскы кандідаты, то уж было дакус sci-fi, жебы їх Русины посунули до кресел депутатів. Реалну шанцу єм не видів зато, бо кандідовали як раз за партію MostHíd, котра є все брана як головно мадярьска партія, і Русины собі все повідять, же з Мадярями ніт. Чом? То вже нихто не знать. Но так то є і так то мать быти. Є то роками передавана орална народна традіція. Конець. Над тым ся просто не роздумує. Несподіваньом про мене не было ани то, же в русиньскых реґіонах найвеце пунктів зберала партія Smer – SD. Реалность є така, же Русины суть у великій мірі лівіцьово орьєнртованы. Чом? Над тым ся так
Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku s finančnou podporou Úradu vlády SR - program Kultúra národnostných menšín 2016.
Ч. 5 2016
iнфо РУСИН
істо якбач даремно задумовати. Просто то так є, хоць кідь ся посмотриме на то, якы были лівіцьовы влады і якы правіцьовы, односно інвестіцій до русиньскых реґіонів і вытваряня в них робочіх місц собі єдно і друге політічне спектрум од 1989-го року може подати рукы. Є то біда. Лем тота лівіцьова біда є про Русинів якбач приятелніша. Несподіваньом, і то досправды великым,
є про мене голосованя за словацькых націоналістів, котры в дакотрых селах здобыли і над двадцять, повторям – двадцять процент, што в комбінації зо шыроков підпоров партії Smer – SD може вытворити смертельный коктейл як раз про Русинів самых. Чом? На многых русиньскых селах зберали свої пункты націоналістічна Slovenská národná strana (Словацька народна партія), і екстремно правіцьова партія Kotleba – Ľudová strana Naše Slovensko (Котлеба – Народна партія Наша Словакія), котрой председа Маріян Котлеба іщі недавно ходив в мундурі подібным до того ґардістічного з часів словацького фашістічного штату, і котрого перша політічна партія была як раз за такы справы заказана. Не буду коментовати причіны такого голосованя, ани
його абнормаліту. Реалность є, же кідь зрахуєме голосы тых двох партій, досправды на дакотрых русиньскых селах мали над двадцять процент в ліпшім припаді „лем словацькы націоналісты“. В гіршім припаді треба одкрыто повісти, же половина з того суть націоналістічны екстремісты аж обдивователі фашістічного штату і сімпатізанты неонацізму. То, же словацькы правіцьовы екстремісты не мають істо великый інтерес старати ся даяк барз о меншыны, і же їх істо не мають інтерес хранити, то не треба ани коментовати. Словакія Словакам! Кідь собі ку тому прирахуєме, же не так давно, перед выборами до словацькых жуп, председа тых „мягкых“ націоналістів зо Словацькой народной партії Андрей Данко в медіах обвиньовав русиньскы обчаньскы здружіня, же пактують з Мадярами, значіть вытягнув „русиньску карту“ на то, жебы уміцьнити позіцію словацького націоналізму, кідьже нам уж грозить дашто і од Русинів, не мож раховати ани з тым, же тота партія бы даяк мала помагати Русинам. Довєдна одкрыты екстремісты і „мягшы“ націоналісты, то є не лем коло 20 процент голосів на дакотрых русиньскых селах, але і двадцятьпроцентна істота політікы протименшыновой. І треба собі усвідомити, же протименшыновой, не політікы, котра ся дотулять лем єдной меншыны. Як бонус ту суть выражіня Роберта Фіца з партії Smer – SD о тім, же меншыны лем натігають рукы і нич не роблять. Як кібы меншыны на Словакії не робили, не платили дані, не вырабляли словацьку економіку. Як кібы до словацького розрахунку ішли лем грошы Словаків, котры потім бідна влада мусить давати і меншынам. Но і Smer – SD є довгодобо топфаворітом русиньского жытельства. Суть села, де мала партія над 40 або 50 процент. Русиньскый волич собі выбрав. Выбрав собі партії, котры выбрав. Але кідь зрахуєме тоты процента, суть села, де веце як двадцять процент голосів здобыли партії, якым бізовно не бракують меншыны і не хотять рішыти політіку меншын і далшы великы процента суть про Smer – SD, котрый так само з часу на час грає націоналістічну політіку. Русины уж теперь не мають школы, култура фунґує на ґрантовій сістемі, котра не є добра. Але іщі холем тото є. Іщі холем суть даякы фестівалы, котры влада підпорує в рамках підпоры народностных меншын. Радо там Русины ходять. То, як выберали у выборах, то є політічна реалность Русинів. Кібы за пару років не было уж ани тых фестівалів, то бы могла быти тыж політічна реалность. Но буде то лем дзераклом їх властной політічной вольбы.
IČO vydavateľa: IČO 17 151 074, sídlo vydavateľa: Štefániková 18, Humenné, dátum vydania periodickej tlače: 17. marec 2016
Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku a výlučne zodpovedá za obsah projektu. Realizované s finančnou podporou Úradu vlády SR. Evidenčné číslo: EV 1739/08. Šéfredaktor: Mgr. Peter Medviď Jazyková úprava: Mgr. Anna Kuzmiaková. Výroba: Tlačiareň Svidnícka, s.r.o. Adresa redakcie a administrácie: Rusínska obroda na Slovensku, redakcia Info Rusín, Masarykova 20, 080 01, Prešov. Tel.: Peter Medviď +421 907 291 591. E-mail: Peter Medviď: peter.medvid@gmail.com. Inzeráty, reklamy, sponzoring preberáme po dohode so šéfredaktorom na adrese sídla ROS v Prešove. Číslo účtu pre predplatné: 2155073158/0200. Predplatné na rok: Slovensko: 10,50 Є, Európske štáty: 15,96 Є, mimoeurópske štáty: 21 Є. Neobjednané rukopisy a fotografie nevraciame. Publikujeme i názory, s ktorými nie vždy súhlasíme. Za obsah príspevku zodpovedá autor. Redakcia si vyhradzuje právo na krátenie a štylistickú úpravu textov. Príspevky v slovenskom jazyku nehonorujeme.
Rusínska obroda na Slovensku redakcia Info Rusín Štefánikova 18 066 01 Humenné RaZ Platené v hotovosti 089 01 Svidník