чісло 20 2015 | рiчник хii.
25 років
Русиньской оброды на Словеньску
1990 - 2015
русин
iнфо
Iнформачный двотыжденник Русинiв Словеньска ׀цiна 0,50 € факты ׀култура ׀історія актуалны iнформацїї о Русинах а не лем про Русинiв
Наша тема
Розговор
Погляды
Рік Людовіта Штура
Стрічати ся і вєдно пережывати час
Але (і) наша...
6
Штефан Ладижіньскый
9
11
Председа РОС абдіковав. Орґанізацію
нагородженый Цінов П.П. Ґодіча
чекать сейм
В днях од 6-го до 8-го новембра 2015 р. одбывав ся в Катедралнім храмі св. Йоана Крестителя в Пряшові уж 24-ый річник Фестівалу духовного співу бізантьского обряду під покровительством Монс. Йоана Бабяка, пряшівского архієпіскопа і метрополіты. Орґанізаторы тогорічного фестівалу - Ґрекокатолицьке єпіскопство і Здружіня Сакралны співы Выходу - отворили фестівал у пятніцю 6-го новембра архієрейсков святов літурґійов, на котрій співали пряшівскы хоры.
В понедільок, 2-го новембра 2015 р., абдіковав на свою функцію Інж. Мілан Мнягончак, дотеперішній председа Русиньской оброды на Словеньску (РОС) – найстаршой і найвекшой русиньской орґанізації на Словакії по 1989 році. Повіреный веджіньом РОС быв абдікуючім председом Інж. Мартін Караш, підпредседа РОС. Абдікацію Мнягончак пояснив здравотныма причінами.
А. Кузмякова, фото авторкы Головный фестіваловый концерт зачав у суботу 7-го новембра о 14-ій годині, на котрім выступили многы ґрекокатолицькы хоры з Братіславы, Кошыць, Пряшова, Требішова, і Вранова над Топльов. Тогорічный концерт фестівалу быв вынятковый тым, же на ним была юбілантови Штефанови Ладижіньскому передана Ціна благославленого Павла Петра Ґойдіча, што є найвысше оцініня пряшівского архієпіскопа Йоана Бабяка. Штефан Ладижіньскый, родак з русиньского села Матисова, жыє в Братіславі, а того року - 7-го марца - ославив свій жывотный юбілей - 90 років. (писали сьме о тім у 4-ім чіслі Інфо Русина т.р.). Глубокы сліды актівной роботы в културі остали по Ш. Ладижіньскім в колектіві ПУЛС і в Русиньскій оброді, на челі котрой стояв зачатком років 2000, але і в хорі Кірілометодеон у Братіславі, котрому присвятив свої композіторьскы способности і здобыв про нього молодых талентованых хормайстрів уж од 1993-го року. Свій плодный жывот присвятив културі, головно музиці і співу. Окрем управ многых русиньскых народных співанок, є автором і нашого прекрасного церьковнославяньского простопінія. Выдав і многы збірникы про церьковны хоры. Многы з його скомпонованых простопіній звучали і на тогорічнім 24-ім
с. 2 ◢
-пемМілан Мнягончак належыть ку основаючім членам РОС. Довгы рокы він сам і його фірма Chemkostav підпоровали різны русиньскы події, ці русиньску пресу. Сам стояв коло думкы сотворити русиньскый фестівал у Свіднику, котрого быв в першых роках і головным спонзором. Председом РОС ся став на остатнім сеймі орґанізації, котрый проходив 17-го мая 2014 р. в Міджілабірцях. У функції втогды вычеряв Владиміра Противняка. Подля штатуту орґанізації є в припаді абдікації председы потрібне скликати вынятковый сейм, котрый буде рішыти о новім веджіню РОС. Зато дня 4-го новембра 2015 року проходила в Пряшові в просторах Музею русиньской културы робоча стріча, яка была повязана із абдікаційов Інж. Мілана Мнягончака на функцію председы РОС із дня 2-го новембра 2015 р. i його повіріньом вести орґанізацію підпредседом РОС Інж. Мартіном Карашом. На стрічі были участны членове Выконного выбору РОС і Дозорной рады РОС. На стрічі было доїднане слідуюче: 1. Вынятковый сейм, де буде зволене нове веджіня РОС, одбуде ся 28-го новембра 2015 р. в Біловежі. 2. Перед сеймом одбуде ся засіданя Коордіначного выбору. 3. До сейму є веджіньом орґанізації повіреный Інж. Мартін Караш - выступать як штатутарь зо вшыткыма правами і обовязками. Містны орґанізації Русиньской оброды на Словеньску будуть о далшых детайлах сейму інформованы.
2
Актуално
річнику Фестівалу духовного співу бізантьского обряду у Пряшові. За ціложывотну хорову творчость і великый принос про музичный розвиток выходного бізантьского літурґічного співу ґрекокатолицькой церькви на Словакії му пряшівскый архієпіскоп уділив своє найвысше оцініня – Ціну благославленого Павла Петра Ґойдіча. Ціну з рук Монс. Йоана Бабяка, пряшівского архієпіскопа і метрополіты в Пряшові за юбіланта Штефана Ладижіньского перевзяла його дівка Інґ. Катарина Паштекова, котра выступила із словами подякы, якы їй написав сам отець – оціненый Штефан Ладижіньскый:
с. 1 ◢
Одбыв ся 31шый семінар карпаторусиністікы
Ладомирова має довгы веце як 300 тісяч евр
1-го октобра 2015 р. у засідалні Consilium maius Пряшівской універзіты одбыв ся далшый научный семінар карпаторусиністікы, якый уже по 31шый раз орґанізовав Інштітут русиньского языка і културы на ПУ. На семінарі зо свойов інтереснов лекційов під назвов Перша світова война, Русины і взник Чеськословеньска в році 1918 выступив проф. ПгДр. Петер Шворц, к. н., з Катедры нововікой і найновішой словацькой історії Інштітуту історії Філозофічной факулты Пряшівской універзіты в Пряшові.
Як інформують Піддукляньскы новинкы (Podduklianske noviny), друге найвекше село в окресі Свідник банкротує. Сітуація в русиньскій Ладомировій ся згіршує зо дня на день по тім, што стратосту Ладіслава Бойчіка в половині септембра Окресный суд у Свіднику одсудив за субвенчный подвод. Староста тым стратив свій мандат.
Жрідло: www.new.rusynacademy.sk, корочене
„Кідь ся у день святочный од олтаря озве - Міром Господу помолим ся – як ехо ся над стріхов церькви вознесе хорове Господи помилуй. То ся властно ку слову Літурґії приголосили віуруючі. Нашы отці і мамы ся все знали молити співом. А нашы співы то суть співаны і щіры молитвы. Зато сьме ту і в тых днях... Глубоко собі важу тото, же моя робота была так высоко оцінена. То буде про мене новым жрідлом сил про далшу роботу, за підпору котрой вдячу своїй родині, жені – вєдно сьме уж 57 років, дітям – дівці з мужом і сынови, внучкам, бо тоты ня загортають ласкавов старостливостьов. А до мойой родины належыть і братіславскый хор Кірілометодеон, котрый є моїм композіторьскым домовом. Я собі в хорі нашов 13-ту комнату мого домова а хор собі у мі нашов свого дворного композітора. Окремо бы єм хотів подяковати членкам хору Кірілометодеон – пані Семберовій і пані Вавріковій за спонзорованя і выданя моїх пятьох збірників про хоры. Слава Ісусу Хрісту.“ За тыма словами наслідовав громовый аплавз і спів Многолітствія, котре зачав сам архієпіскоп Й. Бабяк, ку котрому ся придали вшыткы хоры і учасници фестівалу.
Ч. 20 2015
iнфо РУСИН
Проф. Шворц ся у своїй професії занимать господарьсков і політічнов історійов Чеськословеньска із орьєнтаційов на їй соціалны і народностны неприязны резултаты, дале на проблематіку історії Підкарпатьской Руси в роках 1918 – 1946, середньоевропску історію 20-го стороча з орьєнтаціов на народностну проблематіку, етноідентіфікачны процесы і церьковну історію. Темі Підкарпатьской Руси присвятив дакілько своїх публікацій. В рамках свого реферату слухачам приніс много інтересных інформацій з архівных документів, ку якым ся при своїх баданях дістав. Приближыв, з якыма концепціями робили русиньскы представителі і з кым о тій проблематіці діскутовали. Треба повісти, же історічны темы суть все актуалны і все повны новых інтересных інформацій. Наконець были Мґр. Валерійом Падяком, к. н., курто представлены найновшы публікації з карпаторусиністікы, котрых од остатньой презентації вышло немало. З фаховой літературы міджі нима были напр. 7 высокошкольскых учебників выданых Інштітутом русиньского языка і културы, найновшы словникы Ю. Чорія ці русиньскославяньскый лексікон М. Алмашія. З красной літературы были міджі іншым представлены і дві публікації про діти, якы того року выдала Академія русиньской културы в СР.
-пемСельскый депутат Владіслав Цупер про новинкы повів, же лем односно Соціалной ці здравотной поістьовні має село довг даякых 30 тісяч евр. Пресове одділіня Міністерства фінанцій Словацькой републікы інформовало, же село Ладомирова пересягло законну граніцю 15 процент фінанчных обовязків по добі сплатности потрібных на заведжіня оздравного режіму і примушеной справы, кідьже довгы села по добі сплатности были ку 30-му юну 2015 р. аж 37,6 процента. Ку 28-му септембру 2015 р. досягла вышка обовязків по сплатности аж 301 535,65 €, што є над 50 процент. Пришло ся на то нарядженым владным авдітом в селі. Фінанчны проблемы в Ладомировій были запричінены подля доступных інформацій многыма проєктами під веджіньом одсудженого старосты. Наприклад і реконштрукційов і затепліньом будовы сельского уряду. Но будова є затеплена лем із єдного боку. Село правдоподобно теперь піде під примушену справу. Депутат Цупер говорить, же чім скоріше, тым ліпше то про село буде. Заступаючій староста Владимір Чіпак не знать одповісти на то, ці село має грошы на то, жебы довгы вырівнало. Хоче то конзултовати із справцьом примушеной справы. Подля його слов село іщі все повнить основны задачі - фунґує сельске освітліня, є забеспеченый одвоз смітя. Рядні фунґує і Матерьска і Основна школы. Як буде далше продовжовати сітуація в селі, то ся вкаже в найблизшых днях і тыжднях. Чіпак ся функції заступаючого старосты подля Піддукляньскых новинок хоче зречі і на його місце бы мав прийти Цупер.
Ч. 20 2015
Актуално
iнфо РУСИН
3
Писатель Михайло Шмайда дожыв ся 95 років
Недавно дожыв ся красного юбілею, 95 років жывота, вызначный писатель русиньского походжіня Михайло Шмайда. Шмайда народив ся 2-го новембра 1920 року в селі Красный Брід, меджілаборецького окресу, де пережыв і цілый свій жывот. Напрік тому, же не абсолвовав жадны высокошкольскы штудія, став ся з нього досконалый писатель. Свою творчость наперед зачінав із поетічныма творами і оповіданями, но пізніше ся з нього став романописатель – новеліста. Петро Медвідь Кідьже почас його творчого жывота не мож было писати в русиньскім языку і вызнати собі русиньску народность, Шмайда выдавав свої творы в україньскім языку. Є автором першоґо роману написаного в україньскім языку, котрый быв по Другій світовій войні выданый в Чехословакії під назвов „Тріщать криги“. Іщі перед тым му вышла книжка оповідань під назвов „Вязка ключів“. З далшых творів мож спомянути трілогію „Лемки“, оповіданя „Паразити“ і много далшых прац і статей. У своїх романах занимав ся і проблематіков примушеной колектівізації і змінов народностной і церьковной ідентічностей, чім мусили перейти собі Русины. В далшім успішнім романі „Роз’їзди“ писатель росповідать чітателям о смутных судьбах русиньскых робітників коло будованя фабрикы ВСЖ Кошыці. Но Михайло Шмайда не быв лем романописательом. Є честованым етноґрафом, о чім свідчіть і його велика робота, котру по собі зохабив з єпохы років 1960 – 1971, коли працовав про Музей україньской културы, но і пізніше. По 1968 р. быв єдным із тых, котрых новы міцны репресалії комуністічного режіму поставили на бік дісідентів і заказаных авторів. Аж до 1988 р. быв і
вдяка Васильови Білякови переслідованый ШТБ (комуністічна спецслужба в бывшій Чехословакії) і были о ним веджены записы як о барз небеспечнім чоловіку і про самого Біляка. Почас його робітницькой праці зозберав велике множество русиньскых співанок, котры были по револуції выдрукованы і книжно в двох томах. На початку 90-тых років быв єдным із першых підпорователів нововыникнутой Русиньской оброды на Словеньску, хоць сам ниґда не став ся членом. Общество Енді Варгола і Музей модерного уменя Енді Варгола в Міджілабірцях його пропоновали на Премію Енді Варгола за 2004 р. за вклад до области етноґрафії, фолклорістікы і антрополоґії Русинів на Словеньску. В 2008 р. му передав втогдышній презідент Словацькой републікы Іван Ґашпаровіч із нагоды 15-го юбілею вынику Словацькой републікы Прібінів крест ІІІ. класы за вызначны заслугы о културный розвиток СР. В тім самім році быв М. Шмайда записаный і до персоналной енціклопедії Who is who.
Výberové konanie na polygrafické služby pre noviny Info Rusín v roku 2016 Rusínska obroda na Slovensku – vydavateľ novín Info Rusín, vypisuje výberové konanie na zhotoviteľa polygrafických služieb pre noviny v roku 2016. V roku 2016 je plánovaných 24 čísel periodika s tým, že do tlače pôjde 18 jednočísel a 3 dvojčísla. Reálne sa teda počíta s 21 vydaniami v tlači. Jednočísla sú vydávané na 12 stranách a dvojčísla na 16 stranách. Vybraný uchádzač je povinný každé číslo novín expedovať pre predplatiteľov, čo v sebe zahŕňa umiestnenie štítkov s adresami predplatiteľov na noviny a odoslanie novín predplatiteľom Slovenskou poštou. Technické údaje novín: formát 224x322, tlač: 2+1, papier: 70g BO, balenie po 100 ks, náklad 1500 ks, jednočíslo: 12 strán, dvojčíslo: 16 strán, počet novín určených na expedíciu poštou: 400 ks. Svoje cenové ponuky (osobitná cenová ponuka za jednočíslo a osobitná za dvojčílo), v ktorých bude zahrnuté zalomenie, tlač periodika a odoslanie novín predplatiteľom spolu s vašimi údajmi, zasielajte na adresu: Rusínska obroda na Slovensku, Ul. Štefániková 18, 066 01 Humenné Obálku označte heslom: „Výberové konanie“. Ponuky zasielajte do 1. decembra 2015. O výsledkoch výberového konania Vás budeme informovať. Vedenie ROS
Стовпчік Петро Медвідь На україньскій верзії інтернетовой енціклопедії Wikipedia собі мож найти гесло „Українофобія“. Окрім того, же є там пояснено, што вшытко тото слово значіть, і як ся вказує українофобія в жывоті, суть там вытолкованы і ждріла українофобії. Подля україньскых „науковців“ суть на Підкарпатю три жрідла українофобії і такой на першім місці є, як „науковці“ спостерігали, русиньскый рух. Русины ниґда не твердили, же не є Українців, же не існують, же суть лем субетносом когось векшого, же їх язык є лем діалектом, ці же Україна не має право існовати. Тадь суть докінця лоялныма жытелями, котры не роблять жадны проблемы. Навспак, Україна і україньскы „науковці“ од 1991 рока не хотять вызнати русиньску народность на Україні, бісідують о Русинах як о своїм субетносі, русиньскый язык доднесь означують за діалект україньского, на нашых діятелів кличе Україна спецслужбы, судять їх, і не хотять припустити, жебы Русины могли свободно коло перепису жытелів записати собі свою народность і свій материньскый язык, і жебы могли свободно розвивати ся і всокотити ся на своїй прадідовскій земли. О українофобії докінця уж были і конференції а вышли і збірникы. Думам, же шкода грошей на тоты актівности. Фобія є хворый страх із дачого, і кідь собі порівнаме справованя Русинів односно Українців і справованя Українців односно нас, то вопросом є, хто ся властно хворо боїть кого. І чом. За тоты грошы, што ішли на конференції і збірникы о українофобії, бы єм радше купив україньскым „науковцям“ словникы чуджіх слов, най наперед знають, што є фобія.
4
інформачный сервіс
Iнформачный сервіс З домова і зо світа ◼
на Україну без довгого чеканя?
По пятьох місяцях реконштрукції увели до повного ходу гранічный переход Вышнє німецьке – ужгород. Проєкт за 1,8 міліона евр в режії Фінанчной справы словацькой републікы підпорила Европска унія. реконштрукційов переходу ся росшырила кількость їздных смуг про особный транспорт з трьох на штири на вступі, а з двох на три на выступі зо словакії. управленый быв і корідор про пішых турістів і біціґлістів, але на тот іщі мусить быти підписаный білатералный договор меджі українов і словакійов, жебы ся гранічный переход росшырив з автомобілового і на пішый. В рамках реконштрукції прибыли на переході оцільовый портал, інформачна табла, змодернізованый камеровый сістем і обновленый цілый адміністратівный будинок. (Позн. ред.: Каждый теперь очекує, же на україну уж ся буде ходити без довгого чеканя). Korzár
◼ америцькы русины святили свій день
світова рада русинів уж давніше прияла рішіня, жебы русины у каждій державі, де жыють, установили за своє свято вызначну дату. Зробили так уж многы державы. у 2010ім році шість русиньскых орґанізацій, котры ся злучіли до Карпаторусиньского конзорція северной Америкы, собі 26-ый октобер установили за свій святочный день русинів за океаном. Тот датум є повязаный із подіями з 1918 року, коли середньоевропска унія, як повойнова політічна репрезентація 21 народів, в тім чіслі і русинів, выголосила Декларацію сполочных цілів. Тота подія проходила у філаделфскій салі незалежности, вызначнім місці в історії споєных штатів Америкы, де в 1776 році была выголошена Деклaрація незалежности. І зато русины в Америці 26-го октобра, того року празднували свій святочный день різныма подіями. -ред-
◼
стріча при дунаю
стріча при Дунаю – назва традічной події, котру уж довгы рокы орґанізує Здружіня інтеліґенції русинів словеньска, котре того року славить 20-ый юбілей свого єствованя. Єдна з такых стріч ся одбыла 29-го октобра в Конґресовім центрі Высокошкольского інтернату універзіты Коменьского Дружба в Братіславі. Октоброва стріча была присвячена презентації книжкы андрій Ґавула о жывоті і творчости інсітного сохаря з чабин од авторкы Данієлы Капральовой. Окрем бісіды із сохарьом Андрійом Ґавулом і авторков книжкы Данієлов
ч. 20 2015
iнфо рУсин
Капральовов, одбыла ся на події і презентація відеофілму о умелцьови з ділні фотоґрафа Богуша Табака. -пем-
◼ до стропкова приде німецькый інвестор стропківскы посланці недавно (28-го октобра 2015) схвальовали договор з німецькым інвестором, котрый хоче в місті взяти до аренды галы на выробу електронічных компонентів, де бы нашло роботу коло 50 людей. В сучасности є проєкт у приправній фазі. на октобровім засіданю стропківске самоуправліня схвалило і договор о черезгранічній кооперації міджі містами стропків і рочіці в сусідній Польщі, котра успішно фунґує од 2003-го року в господарьскій, културній і енвіронменталній области. Тоту кооперацію хотять стропківскы посланці росшырити о области на черьпаня штруктуралных фондів обидвох самоупралінь. Korzár
◼ Ціны Пряшівского самосправного края Крайскы посланці в Пряшові схвалили пропозіцію на уділіня Цін Пряшівского самосправного края за 2015-ый рік. З предложеных пропозіцій на тоту ціну комісія выбрала Пардубіцькый край в Чеській републіці за довгочасну актівну матеріалну і фінанчну поміч в крізовых сітуаціях, якыма были в минулых роках заливы в нашім краю. Другов оціненов буде пряшівска сполочность спінеа за вызначны технолоґічны іновації в промысловій области, за підпору в безробітности в реґіоні і презентацію края за граніцями нашой державы. В сполочности спінеа робить 360 людей, 97% свойой выробы вывожають на загранічны торгы. Ціну Пряшівского самосправного края дістане і Любовняньскый шпыталь за професіоналну здравотну старостливость, запроваджованя новых медіциньскых поступів і за економічну стабілізацію. святочне удільованя споминаных цін ся одбуде 17-го децембра в Театрі Йонаша Заборского в Пряшові. Традічно будуть уділены три Ціны председы Пряшівского самосправного края. Korzár
◼
рУТеніЯ славить 5 років
Минать 5 років од основаня і першого выступіня русиньского колектіву рутенія з Братіславы, котрый выникнув при орґанізації Молоды русины на челі з єй председом Інж. Петром Штефаняком, ПгД., котрый є і ведучім рутенії. назву собі молоды фолклорісты перевзяли од історічного названя теріторії, на котрій жыли русины, што мать свідчіти о тім, же і молоды люди не стратили інтерес о свою історію. рутенія з нагоды 5-той річніці свого єствованя приготовила новый проґрам під назвов „русиньске сердце“. Його святочна премєра одбуде ся 28-го новембра 2015 р. о
18-ій годині в Домі културы (Zrkadlový háj) у Братіславі. „русиньске сердце“ – то оповіданя о приятелях дротарях, котры пережывають інтересны жывотны сітуації в різных частях северовыходной словакії, але і за єй граніцями, в сербії і т.п. По премєрі проґраму буде слідовати забава із гостьом, народнов музиков Железяр – Музиков Мілана рендоша. Гостьом проґраму буде і Михал ноґа, котрый вєдно із народнов музиков рутенія одограть цілый проґрам. -пем-
◼ влада не схвалила закон о фонді про меншыны Закон о фонді на сістематічну підпору културы народностных меншын на словакії, котру до народной рады ср предложыла партія Мост – Гід, Влада словацькой републікы на своїм засіданю 28-го октобра 2015 р. не схвалила, хоць в парламенті го у першім чітаню підпорила векшына посланців. Міністерство културы указало на його леґіслатівны і правны недостаткы, хыблячі компетенції орґанів фонду і іншы протиходности. Міністерство културы припоминать і такый факт, же підпора културы народностных меншын не належыть до його компетенцій і оно не мать на тото фінанції. Тоты мать лем уряд влады словеньской републікы. -ред-
◼ меджілабірці упали з 8. на 117. місце на основі аналізы дат міністерства фінанцій, котру опубліковав Інштітут про економічны і соціалны реформы, місто Меджілабірці у цілковім фінанчнім рейтінґу за минулый 2014-ый рік, спомеджі 138 оціньованых самоуправлінь, находить ся на 117-ім місці. сучасне веджіня міста припоминать, же у 2010-ім році были Меджілабірці на осмім місці. З того драматічного упадку винить своїх передходців. Тоты суть пересвідчены о тім, же выслідкы господаріня за минулый рік суть веце як позітівны. Тот неґатівный факт, же за 4 рокы місто пропало о 109 місць, є упадок з верьха на саме дно, конштатує сучасный пріматор міста Владіслав Вішньовскый. Korzár
◼
вольбы старостів і посланців
В суботу 24-го октобра ся у трьох валалах Пряшівского края повторяли вольбы старосты села. Волило ся в Брежанах, Жіпові і в русиньскім селі розтокы. у Крайній Порубці жытелі волили посланців до сельского заступителиства. Вольбы мали быти і в русиньскім селі Ондавка, де уж довшый час не можуть зволити старосту. но ани теперь о пост старосты не мав нихто інтерес. В селі розтокы, были попередні вольбы выголошены уставным судом за неплатны про підозріня, же в часі волебного мораторія доходило до овпливньованя воличів протиуставным способом. Із двох кандідатів на функцію старосты села Мартіна Юрковіча і Яны Ґлюзовой, вольбы у розтоках выграв бывшый староста Мартін Юрковіч. село розтокы є знаме нелем тым, же ся там находить Окресна звіздарня, але і найтемнішов облогов в середній Европі. Korzár
◼ русины будуть мати свій радіовый простор і в чехії В новембрі має на чеській верейноправній радіостаніці „Český rozhlas Plus“ одштартовати
Ч. 20 2015
нове высыланя про народностны меншыны. Простор в тім высыланю буде мати і русиньска народностна меншына жыюча в Чеській републіці. Інформує о тім найновше выданя новинок „Podkarpatská Rus“, котру выдавать Общество приятелів Підкарпатьской Руси. Новый проґрам ся в Чеськім розгласі буде высылати кажду суботу пополідне. Едіторков нового проґраму про меншыны є Таяна Ґашпаровіч Манчалова. Дотеперь мали в Чеськім розгласі свій простор лем Словаци, Поляци, Ромове, Німці, котры мають свої окремы народностны проґрамы. Новый проґрам давать простор і меншынам з меншов кількостьов. Кажда репортаж в проґрамі буде присвячена єдній меншыні. Кажда меншына бы ся у высыланю мала появити раз або двараз до місяця. В новім маґазіні дістануть простор Русины, Росіяны, Вєтнамці, Українці, Булґарі, Білоросіяны, Мадярі, Ґреци, Сербы і Хорваты. Своє місце у высыланю буде мати і музика тых народностей. Высыланя про народностны меншыны у верейноправных медіах єствує і в іншых державах. Мож спомянути Словакію, Мадярьско ці Сербію, де єствують таксамо проґрамы про русиньску народностну меншыну. -пeм-
◼◼ Семінарь о Підкарпатьскій Руси в Празі
Під покровительством Данєла Германа, міністра културы Чеськой републікы і Яна Бартошека, підпредседу Сейму парламенту Чеськой републікы быв зорґанізованый семінарь під назвов Підкарпатьска Русь 70 років потім – одданя Підкарпатьской Руси Совітьскому Союзу. Додаток до історії чеського парлментарізму. Семінарь ся одбыв 5-го новембра 2015 р. в парламенті Чеськой републікы в Празі. На споминанім семінарі зазвучали рефераты вызначных дослідників, історіків, архівістів і русиністів. Серед різных тем, появили ся флаґ і ерб Підкарпатьской Руси, Підкарпатьска Русь як часть меджівойновой Чехословакії (19191938), заятя Підкарпатьской Руси Будапештом і мадярьске адміністрованя (1939-1944). В головнім блоку зазвучали і рефераты на тему: Причіны і одношіня, котры запричінили переданя Підкарпатьской Руси Совітьскому Союзу в 1945 році, (Не)діпломатічный бій о Підкарпатьску Русь, Тайна радіоштація ВЛАДИСЛАВ і єй свідчіня о занику Підкарпатьской Руси, Незмыселне є протиставляти ся лупіжникам…, Конець діянь чехословацького уряду в Хусті початком 1945 р., Ріхтованя на перевзятя урядів на Підкарпатьскій Руси, Хронолоґія страчіня Підкарпатьской Руси в документах чехословацького загранічного руху опору (1944-1945), Прилучіня, фон і події прилучіня Підкарпатькой Руси до Совітьского Союзу в
iнфо РУСИН 1944 р. Окрем доповіді в головнім блоку, были выступліня присвячены ґрекокатолицькій церькви, школству, совітізації і українізації на Підкарпатьскій Руси в 40-ых роках ХХ-го столітя. Валерій Падяк з Пряшівской універзіты (Інштітут русиньского языка і културы) росповів о траґедії русиньской націоналной меншыны, выкликаной рішіньом про переданя Підкарпатьской Руси Совітьскому Союзу, а темов Аґаты Пілатовой (з Общества прителів Підкарпатьской Руси) была ратіфікація несправедливости. На основі выголошеных рефератів была діскузія, котра мала дати одповідь на вопросы – чом Чехословакія оддала Підкарпатьску Русь? Чом так легко підняла тото рішіня? Ці бы міг парламент одвернути рішіня і принавернути Підкарпатьску Русь назад? Б. Ґамбаль, lem.fm
◼◼ Людмила Штецьова – нова директорка ММУАВ
Інформачный сервіс
5
і передаваня єй рулами через Попрад на польскый бік. Рішіня в тій справі довго ся тягало, а меджі часом настали на Словакії зміны в законах, котры не доволюють експортовати воду з теренів Словацькой републікы рулами за граніцю. Каждый продуцент воды мав бы поставити іншталацію на розливаня і фляшкованя воды на тім місці, де єй жрідло. А так фірма з Мушыны бы мала забеспечіти іншталацію розливаня воды прямо в селі Леґнава. Як поясняють представителі польской фірмы, така іншталація в русиньскім селі не мать економічного смыслу, бо зараз за Попрадом, на польскім боці є побудована головна іншталація на фляшкованя «Мушынянкы». Польска фірма скаржыть рішіня Словакії в Европскій комісії. «Ґазета Выборча» пише о можливім порушіню Словакійов основного трактату Европской унії і огранічованя вольного торгу. Ці і Леґнавчане будуть мати хосен з польского бізнісу, або ці будуть створены новы місця роботы на словацькім боку, вас будеме інформовати. Б. Ґамбаль, lem.fm
◼◼ Храмы – наша дідовизна
Із двох кандідаток на директорку Музея модерного уміня Анді Варгола в Меджілабірцях (обидві кандідаткы были з Меджілаборець) выберова комісія Пряшівского самоуправліня рекомендовала Людмилу Штецьову, котру посланці на октобровім засідані крайского заступительства на пост директоркы потвердили. Л. Штецьова функцію директоркы перевозьме од бывшой директоркы В. Мадяровой 1-го новембра того року. Людмила Штецьова была в минулости директорков Основной умелецькой школы і председкыньов МО Русиньской оброды на Словеньску в Меджілабірцях. Korzár
Хранена країнна область Вігорлат выголосила минулого року вызву: „Жебы Вігорлат остав Вігорлатом“, до котрой ся прилучіли многы незісковы орґанізації і села. У тім році продовжує реалізація далшых проєктів фінанцованых Швейцарьскым фінанчным механізмом. Єдным з них є „Природна і културна дідовизна УНЕСКО у Вігорлаті - деревяны храмы словеньской части Карпатьского облука“, в рамках котрой ся доповнить турістічна інфраштруктура Ціклістічного ходника ікон Новоселіця - Іновець. Проєкт реалізовала незіскова орґанізація Карпатьскы деревяны церькви, де ся находять нашы деревяны храмы выходного обряду. Ку інформачным панелам при церьквах в русиньскых селах Шмыґовець, Грабова Ростока і Іновець прибуде панел з мапов місць УНЕСКО і при храмах в нашых селах Убля і Руська Быстра, де є єдиный з тутешніх храмів із штатутом културной дідовизны УНЕСКО. Korzár
◼◼ Калварія в Старім Смоковці
◼◼ Майстровства Европы в Гуменнім В днях од 13-го до 15-го новембра будуть у місті Гуменне Майстровства Европы в ногейбалі. Ногейбаловы дуелы мужів у трьох катеґоріях будуть мочі видіти нелем домашні Гуменчане, але і вшыткы, котры в тых днях придуть до гуменьской шпортовой галы. На майстровствах Европы в Гуменнім возьме участь 13 країн – Словакія, Чехія, Польща, Мадярьско, Україна, Анґлія, Румунія, Франція, Австрія, Німецько, Швайцарія, Ірьско і Данія. hu.24.sk
◼◼ «Мушынянка» Леґнавчанaм на здоровя Польскый портал «Пульс бізнесу» приносить інформацію о інвестіції в русиньскім селі Леґнава в Старолюбовняньскім окресі, яку зробила кооператiва «Мушынянка» – продуцент на польскім торгу знамой мінералной воды. Леґнаву од Мушыны ділить ріка Попрад, а з другого боку – лем вершок. Роботы польского інвестора в Леґнаві тырвали три рокы, забеспечіли документацію і вывертіли доступ до жрідел. В юлі минулого рока фірма подала вшыткы потребны документы на отриманя словацькой концесії на черьпаня мінералной воды
В четверь, 29-го октобра 2015 р., одкрытьом послідного заставліня Калварії на „Пекній выглядці“ над Старым Смоковцьом завершыла ся пятьрічна реалізація скулптаторьскых робот дванадцятьох авторів зо Словеньска і двох авторів з польского боку Татер у кураторьскій концепції Анны Ондрушековой – директоркы Татранськой галерії у Попраді. В конґресовій салі Купелів в Новім Смоковці, в рамках програму ся одбыла і проєкція часозберного документу Матуша Ондрушека о реалізації проєкту Калварії. Молодый документаріста, нажаль, ся того святочного отворіня не дожыв. Йосиф Сториньскый
6
Наша тема
Ч. 20 2015
iнфо РУСИН
ЖЫЄМЕ РІК ЛЮДОВІТА ШТУРА
У Пряшові припомянули Л. Штура в день його народжіня 2015-ый рік быв міністром културы Словацькой републікы Мареком Мадярічом выголошеный Роком Людовіта Штура (1815-1856). З той нагоды (200 років од народжіня) Дом Матиці словеньской у Пряшові на челі з його директором ПгДр. Ладіславом Матіском зорґанізовав святочне пообідя 28-го октобра т. р., точно в день народжіня Людовіта Штура, юбілуючого вызначного Словака і кодіфікатора словацького літературного языка. У Пряшівскій книжніці П. О. Гвєздослава в тот день привитав Л. Матіско вшыткых гостів, міджі нима і А. Кузмякову, за орґанізацію Русиньску оброду на Словеньску, з котров, як повів директор Дому Матиці Словеньской, мають підписаный договор о сполупраці і плодны контакты уж довгы рокы. -аку-
На святочнім пополідни звучали поетічны творы, спів і знамы высловы Л. Штура, а то в музично-словнім пасмі школярів основных школ. З коротков відео-презентаційов, з котров у тім Році Людовіта Штура інформують головно школярів основных, середніх і высокых школ у Пряшові, приближыла жывот Л. Штура і його творче діятельство Мґр. Андреа Сиванічова, робітничка споминаной книжніці. Із подрібнішым выкладом о ціложывотнім посланю і місії Л. Штура росповідав участникам Доц. ПгДр. Ладіслав Бартко, ЦСц., высокошкольскый педаґоґ (быв і професором Літературного інштітуту Словацькой академії наук, в 90-ых роках быв лектором на Катедрі словацького языка і літературы ФФ УПЙШ в Пряшові, пізніше і Пряшівской універзіты, од 1999 р. і членом Централной языковой рады). Його інтересна росповідь одкрыла дакотры новости і пооправила многы погляды на богате діятельство найславнішого кодіфікатора словацького языка. „Людовіт Штур быв одхованый на біблічній чещіні, перед кодіфікаційов зберав вєдно з Гурбаном і Годжом словацьку людову словесность, а то нелем на середній Словакії...“ – повів Л. Бартко. Інтересне є і тото, же подля слов Л. Бартка не є цалком правда таке тверджіня ці учіня, же словацькый язык быв кодіфікованый лем на основі середньословацького діалекту. Тых діалектів на середній Словакії є барз вельо. Кодіфікована подоба літературного словацького языка, то быв подля Л. Бартка „наднародный язык“. Бо у середньословацькых діалектах не найдеме такы формы слов, як наприклад „Slovenskje“ або „Slovenskuo“, “dobruo“ і могли бы сьме навести іщі многы іншы приклады. Характе-
різовав Штура як мудрого, інтеліґентного, красного і слушного чоловіка, котрый не грішыв і не надавав. Його найвекшов надавков было: „Ty koža hnusná“. Єден з высловів Л. Штура: „Дали сьме ся до службы духа і зато мусиме перейти тернисту путь жывотом“ – характерізує його ціложывотне діло і посланя, кідь вшыткы силы свойого продуктівного недовгого жывота (41) зосередив на будованя словацького языка на основі жывых словных елементів, котры мають і в сучаснім часі велику ціну. Треба повісти, же были і суть такы історікы, котры говорять, же вшытко, што Штур зробив, треба оціньовати як історічный факт абсолутного значіня. Жаль, нихто не є неомылный. Но ту мають на мысли його діло Славянство і світ будучности, в котрім ся высловив о будучім припоїню вшыткых Славянів ку Росії. В тім змыслі мож Штурови приписати ку добру, же о тім могло ся думати, лем кебы в цілій Росії настала в тім часі демократічна зміна. Ку позітівным свойствам Л. Штура треба додати, же у своїм нелегкім бою за соціалны і народны права Словаків ниґда не быв націоналным шовіністом і дожычів такы самы права і іншым народам, меджі нима і нам – Русинам. Святочне пополідне у Пряшові, котре было присвячене окрулому юбілею Л. Штура, завершыли орґанізаторы културным проґрамом. Ґрупа Пряшівскы ґеліґонкарі, котру веде Русин із села Кыйов, заграли і заспівали многы шарішскы і русиньскы співанкы.
ЛЮДОВІТ ШТУР І РУСИНЫ НА СЛОВАКІЇ М.Хомова, В. Хома, Literárny týždenník 25-26/2015 Переклад із слов. яз.- ак
„Не є щастя над другыма ся выпинати і другых утисковати, але щастя з другыма жыти, єднак ученыма, єднак щастливыма, єднак спокійныма...“ Л. Штур Рады бы сьме высловили глубоке вызнаня великому Словакови Людовітови Штурови в мені русиньскых писателів Словакії і в мені сучасной русиньской громады на Словакії за
його одношіня ку Русинам в часі возроджіня, ку їх материньскому языку, културі і ґрекокатолицькій реліґії. Операме ся притім нелем о Штуровы заслугы покы іде о кодіфікацію словацького языка, што свого часу іншпіровало і русиньскых діятелів на возродный поступ уж перед 48 роками. Хотіли бы сьме припомянути і його слова высловлены прямо о Русинах із вступной статі в Словацькых народных новинах (дале СНН) із 6-го марца 1848 (ч. 46, с. 249-250).
Возроджованя Русинів і підпора русиньского языка
Вступна статя ці, повіджено автентічныма словами, Перегляд часопису свого часу заподівав ся поздвигнутьом русиньскых народно усвідомілых особностей, што передходжало револучным подіям років 1848-1849. Тота обсягла статя ся приписує Л. Штурови. З ньой выходить, же ся намагать підпорити намагу Ґрекокатолицькой церькви, єй годностарів в мукачовскій і пряшівскій єпархії, як і єпіскопів Поповіча і Ґаґанця возродити Русинів як народ. Автор статі указує на то, же русиньске жытельство в тых єпархіях собі тыж заслужыть освіту і школы у своїм материньскім языку. Полемізує з мадярьскыма новинами „Pesti Hírlap“ (ч. 626 з 1846), котры обвинили СНН, же іґнорують Русинів і хотіли бы їм нанутити чуджу реч, значіть словенчіну, за їх материньскый язык. Автор статі арґументами вывертать тверджіня новинок „Pesti Hírlap“ і указує на то, же „велика часть прихыленців ґреко-зъєдиненой (значіть уніятьской – позн. В. Хомы) віры - до 800 тісяч душ на вышнім Спішу і Шарішу, в жупі Земпліньскій, Унґварьскій, Берегскій, Мараморошскій ітд. – суть Русины, не Руснаци“. Одкликує ся на Писма з незнамой земли од Богуша Носака Незабудова, котры были опублікованы в „Орлови татраньскім“ (Лист VII). Уводжать ся, же тота земля ся кличе земля русиньска, не країна руснацка. Упозорнює, же автор в новинках „Pesti Hírlap“ не познать конкретну сітуацію меджі Русинами і пише о ній неправды. Зато автор статі в СНН вывертать неправдивы тверджіня з „Pesti Hírlap“ о тім, жебы Словаци силили Русинам свій язык як літературный. Уводжать: „... теперь каждый народ ... може свій народный жывот розвивати; мали бы ся і Русины так як і Словаци о общій орґан свойого духовного жывота постарати або доты, покы ся на нього зможуть, ку Словакам ся придати.“ Но Русины мають свій красный русиньскый язык і не потребують освойовати собі чуджій язык намісто свого материньского.
Потреба народных школ про Русинів
Окрем іншого автор статі в СНН обертать увагу на злозвык, котрый ся появляв меджі русиньскыма богословцями штудуючіма в богословскых семінаріях в Унґварі, у Великім
Ч. 20 2015 Варадині, в П е ш т і , Тырнаві, у Відні і інде. Молоды русиньскы клеріци там забывають на свій русиньскый народ. Автор уводжать слова з Листів з незнамой земли о тім, же є велика шкода про тот способный і добрый народ, же люди з высшого світьского ставу нелемже ся ганьблять за нього, але і нароком не хотять мати о нього старости. До вшыткых – нелем высшых , але і низшых – школ втискають мадярьчіну, а так Русин з той „помутенины“ не може ся вымотати і ходить помеджі людей, як кебы в його розумі была хыба. Але то не є правда: хыба є на його водителях, котры го не освідчують тым способом, котрый є найліпшый, і в тій речі, котру му Бог дав. Докы русиньске священство не буде на тото дозерати, жебы навчаня Русинів было народне, доты Русины не будуть щастливы. Щастя народа є заложене на освіті, а тота ся не дасть запровадити інакше як материньскым языком. Автор підкреслує, же о тото ся намагають єпіскопы Поповіч і Ґаґанець, і радить їм, же про освітову роботу є потребна властна русиньска друкарня, жебы свята освіта в русиньскій власти розвивала ся. Школы, школы і зясь школы народны, добрі упорядкованы, суть про Русинів найпотребнішы, пише ся в статі.
Александер Павловіч і молоды штуровці
Внуряме ся до тых штуровскых прінціпів і озывать ся нам у них кликаня днешніх часів по добрых школах нелем про Русинів. Ту не іде о спрофановане гесло – учіти ся, учіти ся, учіти ся, але о раціоналный приступ на рішіня потребы шырити освіту і школити підданый люд іщі за феодалізму. Тов статьов упозорнюєме, же голос Штура в проспіх Русинів, што бы сьме назвали докінця вызвов, не быв голосом кричачого в пустыні. Як раз в роках 1843-1847 штудовав на тырнавскій богословскій семінарії богословець Русин Александер Павловіч (1819-1900), де ся
iнфо РУСИН зближыв і з молодыма штуровцями. Особно близко ся сприятелив з Яном Паларіком, Мартіном Гатталом, Йозефом Вікторіном і іншыма. Пізніше о штудіях в богословскій семінарії в Тырнаві написав: „Там єм ся научів чути і думати народно... В Тырнаві векша часть штудентів ся голосила ку мадярьскій народности, але были там і честователі славяньскых языків. Нашы Русины з ужгородьской і пряшівской єпархії не проявляли свою народность. Хоць із вшыткыма штудентами єм жыв у згоді, прихыляв єм ся ку Словакам. Чітав єм словеньскы книжкы і новинкы. В Тырнаві было много Словаків з пресбурзького, нітряньского і тренчаньского комітату. З нима єм жыв в приятельстві. Освоїв єм собі чісту словеньску реч близку русиньскій речі. Там єм почув, што то є народность. Тоты чутя і ідеї єдного з найвекшых і найвызначнішых Русинів 19-го столітя береме за барз сімпатічны. Выходить то і з його почінів – з діятельства і літературной творчости. Кідь ся вернув із штудій в Тырнаві, до высвячіня за священика на короткый час ся усалашыв у свойого брата Осифа на фарі в Комлоші (днесь Хмельова в окресі Бардейов). Ту за короткый час перебываня написав свої першы і вызначны поетічны творы, поему ці скорше велику поезію Став бідного селянина або Проба о нарис жывота русиньского рольника в неуродных карпатьскых долинах Угорьска в часах урбарьского невольництва (1847).
Жрідла кодіфікованой русинчіны
Тота велика поезія ці поема є написана по русиньскы, в языку, котрый є і днесь по веце як 150 роках про Русинів легко чітательный, близкый і зрозумітельный. А є скоро такый самый як сучасна кодіфікована русинчіна. Може бы ся дав порівнати із словенчінов Носака Незабудова з дорожного денника Писма з незнамой земли, а то в одношіню ку сучасній словенчіні. Притім треба брати до увагы, же Павловіч векшыну жывота пережыв в маковіцькім комітаті – на фарі в Біловежі, Комлоша (Хмельова), Свідник, де суть діалектны елементы фонетічно і ґраматічно явно іншы як тоты, котры хоснує Павловіч в споминаній поемі. (Наприклад бісідує ся на -шя, не на –ся, буду робил,намісто буду робити і іншы розділности). Но Павловіч тоты діалектны формы не хоснує. Точніше – хоснує русиньскы діалектны вязбы меджілаборецькой і стропківской области. Тот язык Павловіч хоснує в цілій своїй творчости, поетічній і епістоларній. Уведженый язык назвав маковіцькым діалектом. На мій погляд, Павловіч у вопросах літературного языка, поучів ся од Штура і штуровців і за літературну русинчіну не апліковав діалект дакотрого валалу, але комплексный діалект цілой маковіцькой области. Не хочеме злегшовати проблем кодіфікованой літературной русинчіны, але выходиме із споминаных фактів. Жаль, нашы языковы одборници на русиньскый язык нияк не схосновали літературну дідовизну Александра Павловіча і Александра Духновіча (1803-1865) в часі приправ кодіфікації русиньского языка. Тоты реалії не доцінили. Але тото нич не мінить на фактах, о котрых сьме писали у звязку з одношіньом Штура і штуровців ку Русинам – їх сучасникам, як і ку русиньскому языку, в котрім ся мать шырити освіта меджі Русинами і котрый мать быти вдяка тому, же є материньскый, навчалным языком на русиньскых школах.
Наша тема
7
Тій проблематіці у двох капітолах ся заподівать і наша публікація Оброджіня Русинів, котра вышла кінцьом 2006 рока.
Людовіт Штур – Матвій з Тренчына (урывок) Кед ся выбереш з Турця, горі Вагом і зір высоко двигнеш над водами, ці з Гір Астрябіх очы скупаш спраглы во страні, яка красом тя омамит, на гробі дізриш град там вынесений, як сіру хмару плачучой осени. Стоіт гын сірий, вшыткыма забытий, Смутно в тот горбок землі засмотрений, як сивий дідусь над могылом діти, котра і йому років сьвіт зеленит; в долину шле він зір свій сиротливий – ачий ся смутком дахто з ним поділит... Град днес порожній, в долині тишына, а были часы: тілко ся діяло, аж ся од верхів, одкале Ваг плыне, гет поза Тису, Дунай розлігало. Было колиси... Гнеска муры стоят, нибы ся час в них в вічніст упокоіл. Стоят, хоц громы, вітры іх чесали, хоц ся родили, вмерали столітя, стоят, хоц вік іх з роками охалил, як жаль, як туга за славом завітньом. І камін, што го цілий сьвіт забыват, в прах ся обертат, во тлю змуршавілу. Понад стінами вежа ся выносит, сперла ся на них, як великан старий, котрий, хоц цилы уж не з молодости, шумным хце быти – ачий ся подарит. Даремний труд твій: кєд ся мине сила, і добре імя дораз сьвіт забыват. Бо хто о тобі, граде, днес споминат, хоц жытя сьвіта бырмит ту наштоден? Сьвіт тот нич не зна о славі Тренчына, і стіны твоі здалека обходит. Лем бард часами о тобі засьпіват, далеку пісню, смутну і тужливу. (До лемківской варіанты русиньского языка протлумачів Петро Мурянка.)
8
70 років ТАД – 60 років ПУЛС
Ч. 20 2015
iнфо РУСИН
Мої пережыты рокы з нашов културов (3) (Продовжіня з попереднього чісла ІР)
Перше позваня колектіву ПУЛС до Франції ся зреалізовало уж зачатком 1966-го року, в місяці фебруарі і тырвало повных 7 тыжднів – конкретні од 31-го януара до 21-го марца 1966 р. „Такой при вступі на французьку землю осліпили нас рефлекторы французькой телевізії. Кедь сьме выступовали з нашого аутобуса, там нас чекав і наш продуцент Раймонд Ґуіллієр із своїм штабом. А было то у Штрасбурґу, де сьме такой на другый день 1-го фебруара у переповненій салі културного центра давали свою першу французьску премєру. Окрем того, же нам аплавдовало коло 1 500 людей, концерт высылала і французька телевізія і так ся о нас дізнала ціла Франція“. Тото а іщі веце нам втоды у своїм першім листі написала членка ансамблю Й. Гнатова. Андрій Гнат, заслуженый працовник културы Фото: архів автора На тім першім французькім умелецькім турне ансамбель зреалізовав 40 выступлінь у різных містах Франції, з того 10 їх было прямо у Паріжі. Кідьже піддуклянці собі у Франції зробили добре мено, то такой дістали позваня на далшы заязды. Продуцентови Р. Ґє (так ся його мено чітало), ПУЛС ся так полюбив, же іщі у тім самім році (1966), знова было нове турне, а то в літі у місяці юлі і в авґусті. За 25 днів ансамбель знова выступив 20 раз у тых найвекшых і найзнамішых французькых містах. Але то іщі і так не быв конець выступлінь у Франції. Далшы ся зрелізовали в роках 1967, 1969, 1976, а в 1977 році ся скінчіло тодышнє довгорічне умелецьке „ТУР де ФРАНС“ ПУЛС-у. Но успіхы даколи приносять і проблемы, але в нашім припаді то быв позітівный проблем. Кідь дістанете позваня до двох країн а іщі ку тому скоро в єднім терміні, то мате што робити, жебы сьте то умелецькы і технічно з колектівом добрі приготовили і зреалізовали. Так было в тім 1966 році. Нашы піддуклянці дістали дві позваня – єдно до Булгарії на юн а друге до Франції на місяці юл-авґуст. Одкликати сьме не хотіли ани єдно. Роздумовали сьме над вшыткыма за і проти. Вышло нам, же можеме зреалізовати обідві понукы. До Булгарії нас высылало Міністерство културы СР на Дні културы Словеньской републікы в Булгарії. Но як не іти? А до Франції быв уж скоріше підписаный договор. І так нас десь 60 членів колектіву - співу, танця, орхестра і пару членів веджіня, техників і шоферів автобусів выбрало ся 20-го юна 1966 р. на дорогу через Мадярьско, тогдышню Югославію до булгарьской Софії. Была то і вымінна екскурзія із Ансамбльом Дому културы Ґеорґія Дімітрова в Софії. На гранічнім югославско-булгарьскім переході Колотина нас мило із букетами прекрасных квітів привітали членове і веджіня їх ансамблю із знамым булгарьскым віталным поздравом „Добрo дошли„ (позн. ред.: по нашому - Вітайте). На тото член нашого хору Андрій Урам зареаґовав по свойому - „Добрі сьме дошли, лем є то дакус далеко„. На тоты його слова сьме дістали од нашых гостителів першый аплавз на булгарьскій теріторії. Окрем першого і успішного выступліня у главнім місті Софії, продовжовали сьме у выступах в далшых буларьскых містах, як наприклад у Пазарджіку, Слівені, Казанлыку, Твердіці, дале то быв Пловдів, Ґурково, і так сьме ся приближовали ку Чорному морю, ку місту Бурґас. А яке то было чудо, бо дакотры з нас втоды іщі лем першый раз виділи море... Несподіваньом про нас было і тото, же нас уквартельовали в готелі Чехословакія. Вечур нас чекав концерт у Бурґасьскім Народнім Театрі, де нам ляпкало коло тісяч позераючіх
турістів. Через Варну сьме ся дістали на послідній выступ до ВеликоТырнова, бывшого головного міста Булгарії. Дорога до Софії, готел Люлін, на уліці Бачо Кіро, розлучіня і подякованя орґанізаторам, веселе посиджіня а рано знова Югославія, Мадярьско, Кошыці а наш красный Пряшів. Так ся скінчіла далша дуже успішна загранічна місія піддуклянців в Булгарії. Мали сьме за собов много приємных зажытків, бо сьме навщівили окрем Чорного моря і такы вызначны памяткы як гора і село Шіпка, де ся находить храм-памятник, якого куріозностьов є 17 дзвонів на його турні, виділи сьме тыж храм-памятник Александра Нєвського в Софії, Баяньску церьков, Камяну ріку і много далшых інтересных місць. А кідь сьме уж на Балкані, то не можеме забыти на Руськый Керестур, на його Червену ружу – Фестівал културы югославскых руснаків і українців, на котрый наш ПУЛС, як они говорять „наша ПУНА“ быв „поволаный“ пять раз, а то в роках 1967, 68, 69, 75 і в 2015 році. Найвекшый успіх ансамбель здобыв у 1968 році, коли окрем двох выступлінь у Руськім Керестурі іщі выступав у Новім Саді, Дюрдьові, Коцурі і в Бачскім Петровці. Тото наше турне было інтересне тым, же як сьме ся 19-го авґуста вернули домів, та о два дні – 21-го авґуста 1968 у нас уж были войска Варшавского договору. Мали сьме велике щастя, же сьме уж были дома. Нe мали бы сьме забыти на нашых братів Лемків, на позваня котрых сьме у 1969 році выступили у Кракові і його околіці, на їх лемківскых святах, де сьме іщі веце зближыли ся. А повторіня до Польщі ся зреалізовало і в 1974 році. Но міджі тым, у 1972 р. ПУЛС выступав і в Берліні у тодышній НДР, в рамках Днів Чесхословацькой културы. Были то два успішны а про выходных Німців і дуже інтересны концерты нашого фолклору. З того видно, же інтерес о нашу културу - наш фолклор у Западній – капіталістічній Европі - зачав Франційов, де ансамбель зреалізовав 5 екскурзій у довжці по 5 аж 8 тыжднів. А ту бы сьме могли припомянути і знаму пословіцю - Добре і шумне ся само пропаґує і продавать - бо о успішности заяздів піддуклянців у Франції ся дізнав німецькый продуцент, шеф знамой Аґентуры ЕВРОКОНЦЕРТ - пан Ландґраф, котрый зачав реалізовати концерты нашого ансамблю нелем у западнім Німецьку, але і в Голандії, Данії, Белґії, Швайцарії але і в Австрії. Догромады їх было пять, а їх довжка была понад єден місяць. Докінця першый быв найдовшый - зачав 1-го януара 1969 р. а скінчів 5-го марца – то была парадна, але і успішна
„фушка“. На ній тота „танечна“ або пізніше уж называна як „загранічна“ ґрупа ансамблю зреалізовала в Німецьку, Швацарії і Голандії веце як 50 успішных выступлінь про тісячі жытелів тых країн. Із паном Ландґрафом і його Евроконцертом были іщі три успішны заязды по уж споминаных штатах западной Европы. На жаль, вшыткы зазнамы уж не єствують, ани чісло концертів на них уж не можеме із точностьов повісти, но было їх принайменшім 130. Може дакотры з вас собі теперь говорять: „Тот ПУЛС нич дома не робив, лем ходив поза граніці выступати“. Оно на першый погляд може ся і так виділо, але треба припомянути, же ансамбель у тім часі мав із молодыма елевами до 100 членів, а в тій „танечно-загранічній“ ґрупі было нецілых 40 членів. А так дома іщі оставала надполовічна векшына ансамблю, яка была способна повнити і домашні потребы. Але і члены той так званой „Великой ґрупы“ ходили за граніці – уж до споминаной Булгарії, Югославії, НДР а потім і до Анґлії. Але ту треба припомянути, же умелецькы заязды до капіталістічных штатів, то были комерчны заязды „заязды за валуты“, на котры ся робили договоры через штатны уряды, як Праґоконцерт Прага а пізніше Словконцерт Братіслава. Як раз у тім часі фолклорны ансамблі як СЛУК, ЛУЧНІЦА і ПУЛС приносили найвеце чуджіх валут про републіку. По „ніжній револуції“ ся сітуація в людовій културі натілько змінила, же тота форма вывозу і репрезентації народной і народностной културы дочіста вымерла. Призабыв єм іщі на єден інтересный заязд до Італії, а то іщі в 1967 році. Салама – таке было призвіско таліяньского імпресарія, котрый видів наш ансамбель у Паріжі і так ся му залюбив, же через Словконцерт собі нас обїднав на місяць децембер споминаного року. Лемже была то чудесна штрапація і кедь дуже інтересна, бо ся їднало о найюжнішый кут Італії – Реджійо Калабрію і його околіцю. Ансамбель там зреалізовав коло десять коцертів, а то в містах Реджійо Калабрія, Ліворно, Янов, Барі, Тренто, Удіне і в іншых уж забытых містах, а выступав під таліяньсков назвов „Баллетто фол-
Ч. 20 2015
iнфо РУСИН
Розговор
9
Стрічати ся і вєдно пережывати час. Тым можеме захранити русиньскый язык Походжать з Меджілаборець, башты русиньского жывота на Словакії. З родічами ниґда не новорила інакше як родным языком. І хоць в місті не была русиньска школа, лем словеньска, через павзы діти теперьковали лем по русиньскы. Днесь бывать, робить і творить в Братіславі, но при стрічі з Русинами собі не знать представити, жебы бісідовала інакше як свойов роднов русинчінов. Писателька Андреа Римова. Текст Таня Рундесова, www.cemerica.sk Выростали сьте в русиньскім оточіню, до котрого од школьского віку вступовав і словацькый язык. Як у вашім жывоті єствують вєдно тоты языкы?
клорістіко україно ПУЛС“. Кажде єдно выступліня в Італії мало чудесный успіх, бо таліаньска публіка і при піснях і нашых темпераментных танцях проявила свій тіпічный южаньскый темперамент. А піддуклянці знова виділи прекрасну і інтересну часть еврпского контіненту. Але жебы і нам дома не было смутно, бо тогдышня доба окрем фолклору хотіла штось новіше. І так домашнє веджіня ансамблю і драматурґія зачало думати на концепції якогось новішого, модернішого тіпу проґраму із тематічным заміряньом на молодшу ґенерацію і тых іщі не так старых любителів Пулсу. Проґрам приготовили: драматурґ і діріґент Юрій Цимбора, хормайстер Мірослав Бурґр і режісер Юрій Ґоґа під назвов Мелодії Карпат. Быв то естрадный проґрам, в котрім выступали солісты і вокално-інштрументална ґрупа ансамблю. Його премєра была 17-го юна 1972 р. на сцені тогдышнього УНТ. Премєра мала величезный успіх, головно у молодых і на школах, бо то было штось незвычайне в цілій історії колектіву ПУЛС. Споминам собі, же лем у Свіднику сьме із Мелодіями Карпат выступили 12 раз. Любило ся тото і нашым воякам - ходило ся із тов естрадов по касарнях аж до Чех, а то на пожадавку Централного дому армады в Празі. Не дасть мі не прозрадити, же уж у домашній кухні тот проґрам дістав неписану назву „Банґладеж„ а многы із членів тогдышнього колектіву на тото може іщі памятають. З тым проґрамом сьме зреалізовали докопы 220 репріз. Вернеме ся іщі дакус до світа, того „западнярьского“, котрому сьме ся так залюбили. О великых успіхах ПУЛС-у в западній Европі ся дізнав анґліцькый продуцент і манажер Віктор Гохгавзер, котрый мав свою Концертну аґентуру в Лондоні. Такой пришов до Пряшова, жебы міг на властны очі видіти проґрам ПУЛС-у. Мав щастя, бо ансамбель на другый день, то была неділя, выступав на міровых славностях у Гуменнім, де видів цілый проґрам колектіву в повній параді. Проґрам ся му полюбив і при дебаті о проґрамі высловив свої пожадавкы до репертоару і што до кількости членів. Так быв зробленый договор на 60 членный колектів, із тым, же то не буде мати неґатівный вплив на умелецьку уровень проґраму. Веджіня ансамблю його пожадавкы сповнило і так быв зробленый договор на два умелецькы турнусы до Анґлії, на першый уж в осені 1971 року, другый на ярь 1972 року. (Буде продовжіня.)
„Дома сьме меджі собов все бісідовали по русиньскы. Є то мій материньскый язык і любить ся мі. І хоць сьме в школі на уроках говорили по словацькы, в часі павзы то было наопак. Класы і ходьбы заплавила русинчіна. Брали сьме то автоматічно. Зо словенчінов єм ниґда не мала проблемы. Мам з ньой штатніці. Мої першы высловлены слова были в русинчіні. Тот язык у мі доднесь евокує тепло домова, хоць жыю в Братіславі.“
Де мате днесь нагоду бісідовати по русиньскы окрем родины?
„Тых нагод уж не є вельо. Но по русиньскы говорю з каждым Русином, з котрым приходжу до контакту. Минулого року єм была позвана до русиньского радіа а было то барз приємне. Модератор релації походить з іншого реґіону як я, але чула єм велику приналежность, было то ласкаве і природне. В родных Меджілабірцях бісідую по русиньскы практічно все. В обході, на уряді, в банці, на пошті ці в кавярні.“
Абсолвовали сьте масмедіалны штудії, знате собі представити, жебы сьте діскутовали в русиньскім языку і о одборных справах?
„Істо, але, жаль, літературну русинчіну не знам цалком добрі. Як 15-річна єм одышла штудовати на ґімназію до Пряшова, де єм потім остала і на высокій школі. Самособов, доміновала словенчіна. Потім єм дакілько років жыла черяні на ґрецько-турецькім острові Кіпр. Зліпшыла єм ся в анґліцькім языку, прилучів ся ґрецькый і руськый язык. Теперь жыю в Братіславі. Моя русинчіна мать у собі вельо сланґовых выразів, котры бы в одборній области могли быти неприятельны.“
Познате і кодіфіковану русинчіну?
„Признам ся, в роботі комунікую по словацькы і по анґліцькы, а з кодіфікованым русиньскым языком не приходжу часто до контакту, і кідь барз тужу зайти конечні до Тетру Александра Духновіча в Пряшові. Од многых знамых єм чула, же там суть прекрасны представліня. Вірю, же ся мі тото скоро подарить.“
Познате кіріліцю?
„Затля нi. Першы рокы на основній школі єм ходила на українчіну, але то было давно. З азбукы познам лем дакілько букв. Кебы мав день веце годин, може бы єм уж знала цілу, бо то мам у списку потреб, котры хочу в жывоті досягнути.“
На Словакії сьте чім дале, тым веце знаміша писателька, до того часу словеньска. Перед роком сьте назначіли, же не вылучуєте, же раз буде і русиньска книжка. Є то теперь о дашто реалніше?
„Русиньску книжку іщі все не вылучую. Але мусили бы перед тым наслідовати годины русиньского языка, на котры теперь не мам час. Окрем писаня, роблю на повный увязок а через вольный час путую, часто і до Прагы, де жыє моя сестра з мужом і моїма двома малыма сыновцями. Чім дале, тым веце собі усвідомлюю, яке є ужасне, же єм Русинка. Кідь ся ня в роботі опросили, ці як выходнярька говориме дома діалектом, з гордостьов єм повіла, же хоснуєме русиньскый язык.“
Русины, головно молоды, ся часто ганьблять бісідовати по русиньскы. Якы то може мати подля вас причіны?
„Може хотять ся зачленити меджі словацькы бісідуючіх камаратів. А може беруть свій материньскый язык як слабіну, кідьже Русины суть на Словакії меншынов. Опак є подля мене правдов. Знати далшый язык навыше є приносом. У Братіславі єм мала можливость спознати інтересных Русинів. По зіщіню, же обі страны знають по русиньскы, сьме бісідовали уж лем так. Скоро все єм мала чутя, же тых людей познам цілый жывот. Як кебы сьме собі были ближшы, бо нас соєдинять сполочный язык.“
Русиньскы родічі днесь у векшыні волять про свої діти словеньску школу. Русиньску часто ани тогды, кідь така в їх селі є, бо хотять, жебы їх діти знали головно словенчіну. Думате, же тоты родічі ідуть проти собі?
„Сама дотеперь не мам дітей і тяжко повісти, як бы єм ся заховала на місці родіча, котрый стоїть перед таков ділемов. Інтересовало бы ня, як бы вырішыли родічі, кебы ся половина предметів учіла по словацькы а друга по русиньскы. Навщіва русиньской школы в жаднім припаді не вылучує овладаня словацького языка, вшыткы проґрамы в телевізіях суть в словенчіні, книжкы, часописы, інтернет… Дітина мать великый простор розвивати ся в словенчіні. Навыше з русинчінов суть собі барз подобны. Не іде о чіньску школу в малебнім словацькім валалі. Русинчіна може быти і позітівный предпоклад про будучі штудії рущіны. Подля мене родічі ідуть проти собі, кідь обоє суть Русины а з дітинов бісідують по словацькы. Тото ниґда не порозумлю.“
Русиньскый язык вымерать. Рахункы подля знижуючой ся кількости молодых людей, котры тым языком говорять, назначують, же заникне до 30 - 50 років. Што бы то могло звернути?
„То є тяжкый вопрос. Задумовала єм ся над тым уж вельо раз. Кідь ся так стане, буде то шкода. Познам многых Русинів, котры жыють за граніцями. Здружують ся і фунґують як єдна велика родина. Діти учать бісідовати урядным языком країны, в котрій жыють, і русинчіну. Припоминать їм то домовину, котру охабили про недостаток роботы. Родины собі помагають, пережывають вєдно вольный час. Може тото є дорога – веце ся стрічати, бісідовати, пропаґовати акції, на котрых собі люде усвідомлять, же быти іншым не значіть быти гіршым. Надій, же русиньскый язык не вымре? Тота є все. Надій предці умерать послідня.“
10
Нашы особности
iнфо РУСИН
Ч. 20 2015
Наймолодшый малярь із Манайловых – Андрій Ставать ся часто, же діти ідуть слідами своїх родічів, продовжують своїм способом у їх роботі, наприклад у фірмі, в учітельстві, медицині, в церьковній службі, робітницькых професіях, але і в умелецькій роботі. Ту уж мусять найти свій способ творчости, але і мати талент своїх предків. Тото уж видиме не так часто а зато вам представлю за помочі статі Марії Ортутай і Маріянны Лявинець із Будапешті третього з родиниы Манайловой. Теодозія Латтова
Найстаршый быв Федор Манайло, котрый быв штудентом світовой Підкарпатьской малярьской школы, його сын быв Іван Манайло – была о нім росповідь в попереднім чіслі Інфо Русина, і днесь буде третій вызначный малярь з родины, і то внук Андрій Манайло. Каждый з них є славный, узнаваный із головнов темов – родне Підкарпатя, його краса, люди, природа, култура, минулость і сучасность. Сын Іван жыв і внук Андрій жыє в Мадярьску. Хто познать роботу Федора Манайла, тот на выставках образів Івана або Андрія Манайла одразу збачіть даяку фарбу або рису од найстаршого Манайла. Суть зрілы, нич не копірують, суть оріґіналны, але суть і манайлівскы. Андрій Манайло у 2006ім році засновав Общество културы карпатьского реґіону. Став ся його председом. В центрі роботы того общества суть вопросы
сполужытя Мадярів і Русинів, културы реґіону, традіцій, Підкарпатьской школы малюваня, єй закладателі, як Ерделій, Бокшай, Манайло і далшы. Тоты малярі іщі в часі Чехословацькой републікы учіли ся од майстрів в Паріжі, Мніхові, Празі, в Будапешті і отворили свою оріґіналну Підкарпатьску школу мальованя, но а розвивати їй традіції – то є і ціль членів общества, што засновав Андрій Манайло. Орґанізують міджінародны творчі таборы, реґіоналны і загранічны выставкы. Пару слов о Андрійови – народив ся в 1970-ім році в Ужгороді. Од 1989-го року штудовав на Лемберзькій академії прикладного іскусства, дістав діплом Поліґрафічной академії з ґрафікы. Од 2006-го року робить у Ваці в Мадярьску, де із своїм Обществом културы Карпатьского реґіону в 2010-ім році вєдно із проєктом Рамада Резорт засновали Културно і научно-популарный центер Світ Паннонії. В авлі єдного з луксусных готелів в Будапешті была одкрыта стабілна ґалерія, де суть представлены роботы малярів, котры жыють і творять в карпатьскім реґіоні. Тот центер дістав тото місце в готелі Рамада. Андрій, як і його отець Іван, часть своїх фінанцій пожертвовали на отворіня Музею Федора Манайла в Ужгороді. Родина не зато хранить і пропаґує память о своїх предках, жебы увити вінець славы над їх головами, але зато, же їх коріня, духовна і културна привязаність ку Підкарпатю то потребує. Андрій такым способом презентує
Історічный календарь 6-го новембра 1945-го року на засідані пленуму Словацькой народной рады в Братіславі брали участь і представителі зволены Другым цілонародным зъяздом Україньской народной рады Пряшівщіны – Василь Капішовскый, Андрій Єдинак, Федор Ройковіч, Йосиф Сухый і Іґор Левканіч. Председом клубу быв выбраный Василь Капішовскый а секретарьом Андрій Єдинак. Окрем того Пряшівщіна мала трьох представителів в Народнім згромаждіню в Празі . -тлВ 1905-ім році в Орябині народив ся Іван Ладижіньскый. Быв то священик. В 1930-ім році еміґровав до Америкы, де служыв на парафії Америцькой руськой ортодоксной церькви в Клівленді, Індіані, Огаю і Пенсілванії. Редаґовав журнал „Родина“, котрый быв офіціалным орґаном Америцько-руського народного братства. Быв і орґанізатором Америцькой карпато-руськой унії і редактором місячника „Єдинство“. В 1942-ім році вєдно з Ґриґорійом Жатковічом основали Карпаторуську централну конференцію, котра підпоровала обнову граніць Чехословакії, якы были перед Мніховскым договором, значіть із Підкарпатьсков Русьов. По 2-ій світовій войні презідент США Франклін Рузвелт меновав Івана Ладижіньского членом выбору Фонду помочі Чехословакії. Писав поезію на роднім орябиньскім діалекті. Темов його поезії і
публіцістікы были традіції і образ жывота америцькых Русинів. В 1940-ім році вышла його книжка „Карпатороссы в Европі і Америкі прімір Камйонка“. Іван Ладижіньскый умер в 1976-ім році в Америці. 12-го новембра 1955-го року в Тячові народила ся Марія Русинка – псевдонім. Є прямым потомком Івана Муранія, Івана Сілвая і Зузаны Духновічовой – сестры Александра Духновіча. Є учітелька і музикантка. Скінчіла Київску конзерваторію, є авторков публікації о русиньскій музиці ранього хрістіанства під назвов „Реална музика реалного народа“. Была членков діскузного форуму „Як Русины стали Українцями“. В сучасности тот форум уж запертый. Інтересує єй псіхолоґія, лінґвістіка, історія, пише поезію. 10-го новембра 1950-го року в Березові коло Хуста на Підкарпаті народив ся Михайло Град. По професії є то педаґоґ, майстер і учітель Тячівского ліцею. Є автором поетічных книжок „Сердце солдата“ – написав по руськы, „Закувала зозуленька„ – по русиньскы
свою любов до предків, жебы стояли при нім. Раз повідав: „Я чую, они мі помагають, они наповнюють мене енерґійов, як бы стояли вшыткы коло мене.“ Він є наслідник дінастії, його творчость не урвала лінію предків, чує гармонію і щастя, творить з любвов, як бы робив дарунок своїм близкым. Зпід його рук выходять прекрасны емоціоналны композіції, підкарпатьскы выразны фарбы, глыбокы думкы, красны пейзажы в каждій порі року – потічкы, горы, хыжы, світло і помаранчовы, жовты, зелены, леловы стромы як надприродны чуда. Мать нелем тему природы, але і темы філозофічны, історічны, ґены го женуть по окремій індівідуалній дорозі, але і дорозі своїх предків. Андрій є особность. Кідь його отець і дідо слідовали выходны, традічны, русиньскы традіції, Андрій уж несе зо собов і традіції западоевропского іскустваімпресії.
і книжкы „Чари землі“ - по україньскы. В ній вышов і короткый нарис о історії „Стрібной землі“, тыж публіцістічны матеріалы і авторьска поезія. В 2004-ім році вышла публікація „Сынове Мараморощины„ – є то серія повідань о історії, етноґрафії і културі єдного з найкрасшых реґіонів Підкарпатя. Іде о Тячівскый реґіон – Мараморош. 13- го новембра 1860-го року в Збійнім, окрес Меджілабірці, народив ся Едмунд Пассут. Быв то малярь. Скінчів учітельску семінарію в Ужгороді, діплом професора мальованя дістав в Будапешті. Шпеціалізовав ся на рисованя документарной старожытности. Умер 28-го марця 1925-го року в Будапешті. 14-го новембра 1910-го року в Ублі, окрес Снина, народив ся Адалберт Борецькый. Малярь, педаґоґ. В Ужгороді учів ся в ґімназії, потім в учітельскій семінарії і в публічній школі мальованя. Учів в школах Підкарпатя. По 1964-ім році жыв в Кошыцях. Під впливом славного підкарпатьского маляря Адалберта Ерделія зображовав карпатьскы верховиньскы мотівы. Знамы суть образы Народны танці, Бокорашы, Під Маковіцьов, Рахівска Мадонна, Аркан, Піля розпятя, Зима, Теплый день. З монументалных робіт Борецького найдеме на домах в Ужгороді. Індівідуалны выставкы мав в Ужгороді, Пряшові, Кошыцях, Свіднику і інде. Перед сто роками 14-го новембра 1815 народив ся Іван Дулішковіч, знамый історік, културный діятель, автор збіркы історічных статей „Історіческія черты угрорусских“.
Ч. 20 2015
iнфо РУСИН
Але (і) наша… 28-го октобра собі шторік припоминаме заснованя 1-шой Чехословацькой републікы. Ку тому історічному датуму існують дві позіції. Мож бы было повісти – чеська і словацька. В припаді Русинів є через вшыткы кривды ліпше стояти на тій чеській позіції. Петро Медвідь Покля 28-ый октобер є в Чехії державным святом, Словакія не має аж таке тепле одношіня ку тому дню і, нажаль, кідьже є то нормалный робочій день, много молодых людей вже ани не знать, же бы собі в тот день мали дашто припомянути. Покля в Чехії є то все велика тема, котра має в тот день все свій простор в медіах, презідент п е р е д а в а т ь державны нагороды, на Словакії ся у векшыні медій скоріше дізнате о опущенім псови, коло фоткы котрого не зістане сухе око неєдного чоловіка, котрый ся не може позерати на тоту „нелюдьскость“. Тото саме, такы позіції, платять того року і односно юбілею анексії Підкарпатьской Руси Совітьскым союзом, кідь видиме, же в Чехії є то цілорочна тема, о котрій ся діскутує іщі і в парламенті, покля Словакія тему успішно іґнорує, як кібы жыла в іншім козмосі. То, же ся о тых юбілеях абсолутно не дізнате із україньскых медій, є ясне, і не треба ку тому веце коментарів. Тадь хто бы собі радо припоминав, же оно то так цалком як то днесь Україна говорить із граніцями державы і народом, котрый в тых граніцях жыв і жыє, не было і не є. Розділный приступ Чехії і Словакії односно заснованя Чехословакії выходить із розділных приступів ку своїй історії і розділных културных кодів тых двох народів. Покля Чехія бере заснованя 1-шой Чехословацькой републікы як історію свойой державности, то значіть протлумачено „чеська держава“, де жыли і Словаци, Русины і далшы народности, Словаци властно тоту теорію субмісівно принимають і так ся небарз позерають до історії і їх найглубша історічна память як кібы сягала лем до 1993 рока, коли „конечно здобыли свою державу“. Но а і на Підкарпатю од людей много раз чути, же тото і тото ся стало або збудовало „коло Чехів“, розумій за першой републікы. Но яка бы мала быти досправдова позіція Русинів в одношіню ку тій републіці… Не буду вытваряти міфы о першій републіці. Знам, же оно ся добрі споминать на „стары часы“ і так ся творять якыська ідеалны споминкы, в котрых є вшытко добре і нич не є зле. Головно, кідь собі возьмеме русиньске жытельство в днешній Закарпатьскій области Україны, котре досправды по тій републіці якбач нич ліпше не зажыло. Но правда є така, же в тій републіці было про Русинів вельо доброго, а было і много планых справ. Но при вшыткій облудности тых планых справ, позітівіта добрых справ перевышыла. Не треба собі думати, же Масарик мав даякый емінентный інтерес о Русинів. Видіти
то уж із першых кроків, коли до складу Чехословакії на основі рішаня Централной русской народной рады в Пряшові хотіли быти залучены і Русины на Лемковині. Но Масарик будовав досправды історію „чеськой державы“, будовав свій сон о державі Чехів, наповньовав свої ідеалы, і подля того ся і справовав. Сердцю близше му было мати „добру“ чесько-польску граніцю і за ціну того, же русиньскый народ зістане розділеный, кідь Лемковину зохабив Польщі без векшых діскузій. Такой далшым кроком, котрый одкрывать образ о Масарикови як о чоловіку, котрый думав найвеце на чеськы інтересы, є то, же сам приобіцяв Жатковічови, же Русины на Пряшівщіні і на Підкарпатю будуть вєдно, но не стало ся так. П ря щ і в щ і н а припала С л о в а к і ї. Найфлаґрантнішым є самособов не выповніня Сент-Жерменьского договору о тім, же Підкарпатьска Русь буде автономійов в складі републікы. В тім бы собі 1-ша Чехословацька републіка могла подати руку зо сучаснов Українов, котра ся ку тій теріторії справує єднак. Масарик докінця, не мав довірливость в політічну способность Русинів, значіть, не вірив, же Русины суть валушны політічно рядити свої теріторії. Може не быв в тім часі далеко од правды, но то, же на основі той недовірливости, правда, зробила Прага функцію ґубернатора Підкарпатьской Руси, жебы ся Русины успокоїли, но єдночасно із той функції зробила ляльку, котра не мала реалну силу і была підряджена земському презідентови – Чехови, і дякуючі далшым вшыткым фактам, першый ґубернатор Жатковіч выбрав собі вернути ся назад до Америкы, бо тото не была выснена держава, за котров він твердо стояв коло політічных рішінь по войні. Бенеш, другый презідент, быв політічный праґматік. Все думав на то, жебы сохранити „холем дашто“, головно власнту скору. І так його крокы, кідь без боя пороздавав іщі перед войнов части державы, ці кідь дав Словакії і Підкарпатю автономії, або кідь приобіцяв і оддав по войні Москві Підкарпатя і зрадив так за нього боюючіх Русинів, треба видіти чісто з праґматічного боку, кідь „холем дашто хотів сохранити“, і досправды головно себе. Але так само то свідчіть о тім, же Русины в його по-
Погляды
11
літічнім погляді не были так само про Прагу аж такы основны і автономія перед войнов не была о сімпатії ку Русинам, ці його довірливости ку Русинам. Но як єм споминав, были і позітівны справы, котры перевышують тоты неґатівны без будьякой ідеалізації републікы. Прага до Підкарпатя інвестовала великы грошы. Выбудовала інфраштруктуру, котра там майже не існовала, на Підкарпатя ходили найліпшы чеськы архітекты, котры выбудовали прекрасны архітектонічны дорогоцінности, якых ся уж потім Підкарпатя не дочекало аж до днешніх днів. Лемже не была то лем матеріална поміч і розвиток будованя, ці інфраштруктуры. Русины мали свободу. Не повторяли ся припады процеса в Марамореші, кідь ся люди судили, же перешли на православіє, і на Підкарпатю досправды много людей за першой републікы перешло. Русины на Підкарпатю і на Словакії могли будовати своє русиньске школство, Прага помогла выховати будучу русиньску інтеліґенцію, котра бы могла на урядах, в адміністраціях поступно вычеряти досадженых Чехів. Прага ся старала о цілковый розвиток, і тот културный. Можеме спомянути існованя „русскых“ театрів, ці „русске“ высыланя Чехословацького радіа, котре было про Русинів на Підкарпатьскій Руси і на Словакії. Існовали нашы ґазеты, журналы, общества і много далшого. Русины реално за 20 років културно і освітов зробили дякуючі Празі величезны крокы. Но што є найголовніше, Русины мали в републіці свої політічны репрезентації, і Русины не были єднов із народностных меншын в державі, як Мадярі, Німці, а были єдным із державотворных народів вєдно із Чехами і Словаками. Русины ся єдного красного дня не зобудили в Чехословацькій републіці, але їх теріторії пішли до складу републікы на основі рішіня самых Русинів. І тото є дашто, што Русины ниґда перед тым, і, нажаль, аж до днешнього дня уж не мали. Бо не є днесь державы, котра бере Русинів за єден із державоторных народів, і днесь сьме про державы, де жыєме, лем єдна із меншын, докінця на Україні властно ани не існуєме. Кідь ся на то посмотриме із днешнього погляду, же суть в державах меншыны, котры мають свою „матерьску державу“, і меншыны, котры єй не мають, днесь належыме ку тым другым, в смыслі, же не сьме державотворным народом, но в часі 1-шой Чехословацькой републікы, каждый Русин на світі, знова повторям, же із днешнього погляду, міг повісти, же матерьску державу має, бо ньов была Чехословакія. Є іронійов, же держава, котра Русинам затля найвеце дала в цілій історії, їх і найвеце зрадила. Головно одданьом Підкарпатя Москві, чім дозволила однародньованя Русинів, але і тым, же і сама Прага, як совітьскый сателіт, приняла політіку Москвы і успішно дерусинізовала і на теріторії Чехословакії. Лемже то вже была інша републіка. Но вернийме ся на зачаток, же яку позіцію бы мали мати Русины односно першой републікы. Много раз жена пияка повість: Хоць є пияк, але є мій. Без будьякой ідеалізації 1-шой Чехословацькой републікы мож повісти, же Русинам ся в ній дістало много доброго, были і неґатівны справы, но повторям, тоты позітіва перевышують неґатіва. А кібы і ніт, але републіка то была (і) наша. І так бы сьме на ню мали быти горды, мали мати ближе ку чеській позіції і припоминати собі єй як свою державу, хоць лоялны ку тым державам, в котрых днесь жыєме.
12
Книжніця
Ч. 20 2015
iнфо РУСИН
Поет каждым дыхом – Іван Петровцій Поет, писатель Іван Петровцій народив ся на Підкарпатьскій Руси 22-го мая 1945-го рока, в селі Осій. Є оріґіналным писательом, якых серед русиньскых поетів барз мало. В його творчости видіти отвореность на світову літературу. Сам тлумачіть на русиньскый язык творы найвызначнішых французькых, мадярьскых, російскых, україньскых і естоньскых писателів. дт, пем Спочатку писав по україньскы. По україньскы выдав наприклад: поетічны томы „Знак весни” (1979), „Карпатське літо” (1984), „Жовтень – осені свічадо” (1988), стишкы про діти „Софійка і весна” (1986). В співавторстві з Валентінов Петровцій написав кримінално-детеківне оповіданя „Мануміссіо, або ж Хроніка урмезійовських убивств” (1991). Тлумачів на україньскый язык творы світовой літературы, головно поезії. Быв членом Общества писателів Україны (скоріше Совітьского Союза). Зато, же публічно голосить ся за Русина, быв у 2008 році з того общества вышмареный. Членове общества пояснили, же го вышмарили за „участь у русинстві, яке є антиукраїнським”. Минулого рока быв переслідованый і „Службов беспеки України“ – україньсков спецслужбов. Іван Петровцій од початку девятьдесятых років публікує головно по русиньскы, таксамо робить многы переклады творів світовой класікы на русиньскый язык. Навеце, наново выдавать мало доступны класічны творы русиньской літературы. З такой класікы выдав наприклад: Євменій Сабов „Христоматія церковно-славянских и угро-русских литературных памятников с прибавлением угро-русских народных сказок на подлинных наречиях”, Иван Гарайда „Грамматика руського языка”, Анна Микита „Книга варенія для сельских карпаторусских женщин”, Александер Духнович „Я – русин”, Александер Павлович „Благословеніє русинам”, і так далше. Із його творчости были в русиньскім языку выданы: „Дїалектарій, авать Мила книжочка русинської бисїды у віршах”, 1993р., „Наші спüванкы: русинська поезия”, 1996р., „Наші и нинаші спüванкы”, 1998р., „Битангüські спüванкы”, 2001р., „Послїднї спüванкы”, 2004р., „Cпüванкы”, 2006р. ітд. Далше, як редактор, выдав: „Антолоґія днешньой русинськой
Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku s finančnou podporou Úradu vlády SR - program Kultúra národnostných menšín 2015.
літературы: стихы, тлумачіня, малюнкы, анеґдоты, пословиці, приговоры, примовкы, проклятя, заклятя, лайкы“, „Сто двадцять два стихы”, „Бумбурішкы. Русинськоє читаня”. Окрім того выдавав русиньскы календарі. Іван Петровцій быв довгы рокы журналістом, є лавреатом многых нагород, і той про Русинів найважнішой – премії за русиньску літературу Александра Духновіча, котру здобыв у 1998-ім році. Жыє коло Ужгорода і в Ужгороді має свій склеп із книжками. Як підете в Ужгороді коло склепу з назвов „Бовт Файні книжкы“, зайдьте на пару минут. Бізовно не одыйдете без даякой файной русиньской книжкы од Івана Петровція.
Взьму ся сміло за любоє дїло, Сміло го уддам на люцькый суд. Дáвного ни впóзнати днись в менї – Быв колись лынгарь, а став – трударь: Най мої стихы – плоды осїннї, Айбо як в них дзвüнко дзвонить ярь! Я дüйшов в октовбрї середины, А в децембрї дüйду до кüнця: Всї стихы, ги золотисті вина, Серенчливо дüпю до динця.
Розкрытіє небес Лілóва буря над зеленым садом Порозпрягáла золоті вітры: Фігурні хмары, ги овечі стада, Плывуть у ритмі буряної йгры. Дощ – вто лише білинькоє мотузя, Што яже хмару и намоклый сад, Де на деревах довгоє галузя Горячüма цюлюнками убсыпав сад. Туй бавить ся краса зеленого з ліловым, Фігурно білого из мокро золотым. Коли йсе кüнчить ся – грüм ни вповів ни слова, Без слüв дрыжать косиць повткрывані роты. Сисе всьо видять наші ясны очи. Йсї звукы йдуть габами нам до ух. Понадземнá краса на завтра нам пророчить Розкрытіє небес, де витать Божый дух.
Я ся мóлю! Я ся молю, бо віруву в Бога, В того Бога, што є в небесах, Што кров двигать у нашых серцях: Мы без Нього – ани до порога!
*
*
*
Середина осени – октовбер Розылляв послїдньоє тепло. В тінь уд сонця вітер гет собов вер, И блаженство з неба потекло: Пáнтликами лучикы сонцьóві Сповивавуть золоту траву, Потüчками зрілої любови Ллють ся мої чуства наяву. Чуву, ош усьо в менї дозріло И хüснавным чинить ся мüй труд.
В молитвах я складаву хвалы Всього сущого в світї Творцьови, Всемогущому Богу – Вüтцьови, Бо м без Нього безмірно малый! Кой ся мóлю, товды м – Чоловік, Котрый годен для Бога робити, Котрый годен молитвы творити, И у них ся впставати вовік! (Стихы публікованы в оріґіналі – підкарпатьска варіанта русиньского языка, редакція Івана Петровція.)
IČO vydavateľa: IČO 17 151 074, sídlo vydavateľa: Štefániková 18, Humenné, dátum vydania periodickej tlače: 12. novembra 2015
Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku a výlučne zodpovedá za obsah projektu. Realizované s finančnou podporou Úradu vlády SR. Evidenčné číslo: EV 1739/08. Šéfredaktor: Mgr. Peter Medviď Jazyková úprava: Mgr. Anna Kuzmiaková. Výroba: Tlačiareň Svidnícka, s.r.o. Adresa redakcie a administrácie: Rusínska obroda na Slovensku, redakcia Info Rusín, Štefánikova 18, 066 01, Humenné. Tel.: Peter Medviď +421 907 291 591. E-mail: Peter Medviď: peter.medvid@gmail.com. Inzeráty, reklamy, sponzoring preberáme po dohode s povereným vedením redakcie na adrese sídla ROS v Humennom. Číslo účtu pre predplatné: 2155073158/0200. Predplatné na rok: Slovensko: 10,50 Є, Európske štáty: 15,96 Є, mimoeurópske štáty: 21 Є. Neobjednané rukopisy a fotografie nevraciame! Publikujeme i názory, s ktorými nie vždy súhlasíme. Za obsah príspevku zodpovedá autor. Redakcia si vyhradzuje právo na krátenie a štylistickú úpravu textov! Príspevky v slovenskom jazyku nehonorujeme. Info Rusín je distribuovaný aj do novinových stánkov prostredníctvom MEDIAPRESS Poprad, spol. s r.o. (okresy: Stará Ľubovňa, Poprad, Levoča, Kežmarok, Spišská Nová Ves) a KAPA DAB Prešov, spol. s r. o. (okresy: Prešov, Bardejov, Humenné, Medzilaborce, Sabinov, Snina, Stropkov, Svidník, Vranov n/T.).
Rusínska obroda na Slovensku redakcia Info Rusín Štefánikova 18 066 01 Humenné RaZ Platené v hotovosti 089 01 Svidník