Issuu

25 25

чісло 19 2016 | рiчник хiIi.

СВІТОВОГО КО Н Ґ Р Е С У РУСИНІВ

русин

iнфо

Iнформачный двотыжденник Русинiв Словеньска ‫ ׀‬цiна 0,50 € факты ‫ ׀‬култура ‫ ׀‬історія актуалны iнформацїї о Русинах а не лем про Русинiв

Наша тема

Із нашой історії

Бібліотека

РОС в Сербії

Общество св. Василія

Книжкы Ш. Смолея

припомянули собі жертвы Дуклі Вызерать, же молоды мають інтерес о русиньскый язык В Словацькій републіці є 6-ый октобер памятным дньом. В календарі є зазначеный як День жертв Дуклі. Припоминать ся пєтным актом коло Памятника чехословацькых вояків на Дукляньскім перевалі коло словацько-польской граніці в окресі Свідник. Петро Медвідь, фотоґрафія: www.svidnik.sk До історії ся ту записали бої о стратеґічный ґеодетічный пункт 534, домінант у німецькой обороны северовыходні од міста Дукля. Тота історічна дія є знама як Карпато-дукляньска операція. Бої собі выжадали великы жертвы на людьскых жывотах, вмерло в них два тісяч чехословацькых вояків. В четверь 6-го октобра у Свіднику і на Дуклі припоминала ся 72-га річніца Карпато-дукляньской операції, найвекшой горьской баталії ІІ. світовой войны на выходнім фронті, і жертвы Дуклі. Жертвы боїв Карпато-дукляьской операції, як інформує офіціалный сайт міста Свідник, того дня на Памятник чехословацькых вояків пришли собі учтити: председа влады Словацькой републікы Роберт Фіцо, міністер обраны Словацькой републікы Петер Ґайдош, началник ґенералного штабу Озброєных сил Словацькой републікы ґенерал Мілан Максім, делеґація з Чеськой републікы під веджіньом намістника міністра обороны Чеськой републікы Томаша Кухты, представителі державной справы і самосправы Пряшівского самосправного краю, окресу і міста Свідник, представителі Словацького союзу протифашістічных бойовників, прямы участници боїв як і містны жытелі. К участным пєтного акту приговорив ся на Дуклі председа влады Словацькой републікы Роберт Фіцо і міністер обороны Петер Ґайдош. Обидвоми выразили надій, же і молода ґенерація буде навщівляти такы пєтны місця і усвідомльовати собі, як тяжко родила ся свобода і кілько людьскых жывотів і проливаня крови стояла. Далше пєтный акт продовжовав у Свіндику коло памятника армадного ґенерала Людвіка Свободы, де участным приговорив ся і пріматор міста Ян Голодняк. Тот при тій нагоді перевзяв од міністра обороны Петра Ґайдоша памятный метал ІІІ. ступня. Святкованя закінчіло ся коло Памятника Совітьской армады у Свіднику. Карпато-дукляньска операція вступила до історії як найвекша і найкырвавіша битва лінії выходного фронту, котра є повязана з теріторійов Словакії. Войовали в ній войска Червеной армії і Чехословацького армадного корпусу ґенерала Свободы. В рамках Свободовой армады другов найвекшов народностнов ґрупов по Чехах были воюючі Русины, котры жертвовали свої жывоты за освободжіня і обновліня Чехословакії. Карпато-дукляньска операція мала злучіти повстанецькы силы Словацького народного повстаня із совітьскыма войсками, но стрітила ся з твердов протиатаков Німців в тяжкім терені. Операція проходила од 8-го септембра до 28-го октобра 1944го року. Окрім двох тісячів чехословацькых вояків в ній пришло о жывот 21 тісяч вояків Червеной армії. Теріторія, в котрій проходили найтяжшы бої, ся днесь зве Долина смерти.

У пряшівскім Парку културы і оддыху одбыло ся 7-го октобра 2016-го року уж третє засіданя робочой ґрупы, котра мать за ціль приготовити Концепцію розвитку выукы русиньского языка і културы в матерьскых, основных і середніх школах на Словакії. Споминана ґрупа выникла з ініціатівы Міністерства школства, наукы, баданя і шпорту Словацькой републікы, на челі із його штатным тайомником Мґр. Петром Крайняком, котрый і теперь привітав на засідані вшыткых членів робочой ґрупы (їх список сьме публіковали в попереднім чіслі Інфо Русина в інформації о другім засіданю ґрупы) і высловив желаня о його щірых замірах росшырити выуку русиньского языка на школы в реґіоні, де жыють Русины. Робота комісії навязує на Проґрамове выголошіня влады Словацькой републікы на рік 2016. А. Кузмякова

Третє робоче засіданя вів председа споминаной ґрупы Марек Ґай, директор ОШ з МШ в Радвані над Лабірцьом, котрый продовжовав першыма тезами аналізы высше споминаной концепції. На засіданю членове робочой ґрупы обговорили актуалну сітуацію выукы русиньского языка, де і на котрых школах ся учіть, але і яков формов. Бісідовали о приготовліню учітелів в МШ і ОШ, говорили о різных проєктах, котры бы были напомічны і на выуку русиньского языка. О приготовліню і здобытю учебных помічників, о фінанцованю і методікови русиньского языка, установліню ключовых

с. 3 ◢

Актуално

iнфо РУСИН

В днесь неєствуючім селі Руське є фотоґрафічный памятник В бывшім русиньскім селі Руське, в окресі Снина, є „фотоґрафічный памятник“. На стіны гаєнкы были іншталованы фотоґрафії родака Йосифа Лауруского і фотоґрафії з родинных албумів бывшых жытелів села. Выставку в тых днях приготовив Вігорлатьскый музей і Фотоклуб Reflex. Інформує о тім словацькый денник Korzár. -пемСело Руське, вєдно із далшыма русиньскыма селами – Дара, Остружніця, Звала, Велика Поляна, Смолник і Старина, было у 1980-ых роках выселене і офіціално счезло з мапы світа. Люди мусили свої обыстя зохабити з причіны будованя водного діла Старина, котре забеспечує воду на питя про северовыход Словакії. Напрік тому люди не забыли на свої родны села, і на місцях, котры суть повязаны з їх жывотами і жывотами їх предків, ся уж майже тридцять

Стовпчік Петро Медвідь Умер першый презідент незалежной Словацькой републікы Михал Ковач. За остатні дні ся того пописало і набісідовало о його особі і сліді в історії Словакії і словацькой політікы много. Не лем тоты, котры были цілый час на його боку, но і його бывшы політічны опоненты ся днесь згодують в тім, же Михал Ковач быв вызначным політіком, же у своїй функції як штатник выріс, же ся вызначно причінив о то, же є днесь Словакія в Европі, а не мімо ньой. А што є найголовніше, быв моралным чоловіком, політіком, котрый напрік вшыткым тяжкостям і атакам на його особу в презідентьскій функції свої прінціпы і моралный кредіт не промарнив і не запродав, а навспак, укріпив їх. Кідь днесь бісідуєме о даякій крізі, політічній ці крізі вартостей, на Словакії або в Европі, не треба забывати на старый Рим. То декаденція моралности была зачатком кінця славной імперії. Днесь є то так само моралность, котра зачала волну політчного рушаня з днесь іщі незнамым кінцьом. Тадь то, же люди не вірять політікам, же не вірять політіці обще, же глядають різны алтернатівы, котры не мусять скінчіти добрі, опереджали дома і в іншых державах Европы різны шкандалы політіків, корупція, кліентелізм, в многых припадах одшмаріня будьякых моралных прінціпів. Днешнє політічне рушаня опереджала страта моралности в політіці, што поступно выкликало страту довіры обычайных людей в політіку і політіків. Думам, же нашы предкы знали барз добрі, што говорять, кідь бісідовали пословіцю: Без Бога ани до порога! Не мусить то про чоловіка быти Бог, покля не є віруючім, но без істых моралных прінціпів, ці уж є чоловік віруючій або ніт, ся далеко не дасть іти. Бо они суть універзалны. Властно бы без них не требало ани перекрочіти поріг, не іщі одкрывати двері політікы. Кібы сьме ся того тримали, втогды бы може сітуація в політіці, але і сітуація довіры людей в політіку, в державу, была інша. Жычу Словакії, но і далшым державам, жебы мали штонайвеце такых політіків, котры до того простору моралность, моралный кредіт вернуть. Котры вернуть людям довіру. Чім скорше, тым ліпше, кідь хочеме іти дале і не скінчіти римсков дольов.

років стрічають ґенерації людей, жебы собі припомянути своє коріня. Такой од зачатку, од выселіня, зміну країны документовали фотоґрафы, філмарі і вытварници. В співпраці із Урбаріатом села Руське з центром в Снині і Фотоклубом Reflex зарезоновала в музею думка сотворити „фотоґрафічный памятник“ в одкрытім просторі бывшого села. „Є присвяченый нелем людям спід Пляші, найвысшого верьху в Руськім, но і турістам, навщівникам края богатого на природны красы,“

Ч. 19 2016 повіла про денник Марія Мішкова із Вігорлатьского музею. Думка памятника ся стала реалностьов 18го септембра 2016-го року. На фасаді гаєнкы і в їй інтерьєрі публічно сприступнилии 40 фотоґрафій. За словами Мішковой предсталяють суґестівну выповідь о заникнутім селі во фотоґрафічнім документі. Документі з міцнов анґажованостьов о істосрії країны і світа людей, котрый заникнув. Выставці домінують фотоґрафії родака з Руського – фотоґрафа Йосифа Лауруского. Выставка была одкрыта в день, коли родаци святковали одпуст, кідьже церьков была в Руськім присвячена Рождеству Богородіці. На святі брав участь і высокопреосвященый владыка Растіслав, православный архієпіскоп пряшівскый, метрополіта Чеськых країн і Словакії. На місці, де колись стояла православна церьков, владыка посвятив нову каплічку. Выставка в гаенці є за словами Мішковой з Вігорлатьского музею лем першов етапов. Творчі актівности будуть в просторах продовжовати далшыма, тырвалішыма іншталаціями.

Москаль быв посмотрити Варгола. Выставку хоче і в Ужгороді Як інформує портал Uzhgorod.net.ua, голова Закарпатьской областной державной адміністрації Геннадій Москлаь в неділю 9-го октобра 2016-го року навщівив місто Міджілабірці. Цільом його навщівы было посмотрити собі експозіцію Музею модерного уменя Енді Варгола. -пем„Хотіли сьме запросити родину Енді Варгола на одкрытя намістя названого на його честь в селі Минай коло Ужгорода,“ цітує портал Геннадія Москаля. „Як ся вказало, пряма родина цілосвітово знамого умелца на Словакії не є, зато сьме запросили на Закарпатя веджіня Музею модерного уменя. Окрім того выникла думка зробити выставку музейных творів Енді Варгола в атріумі будовы областной державной адміністрації, котру присвятиме одкрытю намістя. Ку реалізації той думкы будеме жадати о поміч Генералный конзулат Сло-

вацькой републікы в Ужгороді. Выставка Енді Варгола бы ся могла стати досправдовов умелецькой подійов не лем про Закарпатя, а і далеко за його граніцями,“ продовжовав Москаль. Іщі 8-го апріля 2016-го року голова Закарпатьской областной державной адміністрації Геннадій Москлаь в рамках закона о „декомунізації“ підписав зміны назв семох уліць і єдного намістя в рамках Виноградівского, Іршавского, Мукачівского, Тячівского і Ужгородьского районів. В селі Минай коло Ужгорода было Октоброве намістя змінене на Намістя Енді Варгола. Таблічка з портретом умелця, штілізована до поп-арту, вже є приготовлена. Офіціалный термін одкрытя намістя іщі не быв оголошеный.

Євген Жупан: Закарпатя має мати автономію Створіня теріторіалной автономії крымскых Татарів на Крымі буде мати діскріміначный харектер, покля презідент Петро Порошенко не зробить аналоґічны рішіня односно окремого статусу русиньской діаспоры на Закрпатю, мав повісти Євген Жупан, председа Народной рады Русинів Закарпатя, в котрій є зъєдинена векшына русиньскых орґанізацій діючіх на тій теріторії. Інформують о тім Новини Ужгорода. Петро Медвідь Жупан припомянув, же согласно референдуму із 1991-го рока ся Закарпатя мало стати автономійов. „В 1991-ім році 78,5% жытелів Закарпатьской области проголосовали за автономію. Согласно законам із 1991-го року рішіня прияты в референдумі автоматічно принимали силу закона, но і так Закарпатю автономія не была дана і містный референдум не быв вызнаный. Значіть, de iure была выголошена автономія, а de facto Україна на своій теріторії порушує свої законы,“ цітують Євгена Жупана Новини Ужгорода. Председа Народной рады Русинів Закарпатя далше підкреслив, же лем Україна не вызнавать

Русинів. „В нас в Закарпатю суть Русины тітулным народом. Подкарпатьска Русь – то історічна земля Русинів. Вказує ся, же лем на своїй родній земли не суть Русины вызнаныма як народ. Во світі ся то бере за порушованя людьскых прав. Треба нам такый статус, якый мають і крымскы Татары. Мы не гіршы,“ пояснює Жупан. „Хочеме свої школы, свою факулту. Тот вопрос рішаме вже 25 років. Катедра русиньского языка є на Словакії, в Мадярьску, Хорватії, Сербії. І в нас бы мала быти. Законом о языках є на Україні русиньскый язык вызнаным, єствує. Но Русины як кібы не єствовали. Як так може быти?,“ закінчує Жупан за інформаційов порталу Новини Ужгорода.

Ч. 19 2016

Александер Дулеба має 50 років 5-го октобра минуло 50 років од народжіня Александра Дулебы, русиньского політолоґа, універзітного педаґода і першого председы Округлого стола Русинів Словеньска. Дулеба ся орьєнтує на досліджіня загранічной політікы Словакії і внутрішньой і загранічной політікы держав выхдоной Европы з акцентом на їх одношіня з Европсков унійов. Петро Медвідь Народив ся Александер Дулеба 5-го октобра 1966-го року у Свіднику і своє дітинство пережыв в русиньскім селі Бенядиківці, свідницького окресу. В роках 1984 – 1989 штудовав на Філозофічній факулті Київской державной універзіты Тараса Шевченка на Україні (втогды Совітьскый союз). Тітул кандідата наук здобыв із теорії політікы на Універзіті Коменьского в Братіславі, де быв у 2009-ім році габілітованый. Дулеба так само абсолвовав штудійны стажы – на Рурскій універзіті в Бохумі в Німецьку у 1992-ім році, на Інштітуті про выходоевропскы штудії Уппсалской універзіты у Швеції в році 1995 і стаж в рамках індівідуалной дослідньой штіпендії НАТО, котру абсолвовав в роках 1996 аж 1998. Од авґуста 1990-го року до мая 1993 року робив як дослідный робітник на Катедрі соціалных і політічных наук Філозофічной факулты Павла Йозефа Шафарика в Пряшові (днесь Пряшівска універзіта в Пряшові), потім быв дослідным робітником Словацького інштітуту міджінародных штудій при Міністерстві загранічных діл Словацькой републікы. Од септембра 1995-го року робив як дослідный робітник Досліднього цента Словацького общества про загранічну політіку (Slovenská spoločnosť pre zahraničnú politiku), котрого є од мая 2010-го року ди-

ректором. В сучасности окрім іншого діє і як высокошкольскый педаґоґ, ці на Словакії в Пряшові, но і за граніцями – в Ґрузії, де передавать лекції на універзіті в Тбілісі. Часто є кликаный на різны конференції дома і за граніцями. Быв єдным із тых, котры были офіціално запрошены на стрічу во Вілнюсі в 2013-ім році, де ся мало їднати о асоціачнім договорі міджі Европсков унійов і Українов. По скорых змінах політічных поглядів втогдышнього презідента Україны тота стріча наконець не одбыла ся. Дулеба актівно занимать ся і вопросами русиньской народностной меншыны. У 2010ім році быв єдным із ініціаторів заснованя політічной партії Наш Край, котра мала служыти головно на то, жебы через выборы могли перейти кандідаты, котры бы ся присвячали русинськым інтересам і реґіону, де жыють Русины. В октобрі 2012-го року выникнув Округлый стіл Русинів Словеньска (ОСРС). На своїм другім засіданю, 1-го децембра того самого року, членове платформы повірили веджіньом ОСРС Александра Дулебу. Дулеба быв во функції председы до яри 2013-го року. Про свої робочі обовязкы не хотів далше кандідовати на тоту функцію, но єдночасно з тым і далше зістав головным коордінатором документу під назвов Проґрам розвитку русиньской народостной меншыны в Словацькій републіці, котрый ОСРС закінчів і прияв в маї 2015го року.

ОКРУГЛЫЙ юбілей Мілана Мнягончака Того місяця дожывать ся округлого жывотного 65-ох років бывшый председа Русиньской оброды на Словеньску Мілан Мнягончак. -редМілан Мнягончак народив ся 15го октобра 1951-го року в русиньскім селі Нижня Ядлова у Свідницькім окресі. Основну девятьрічну школу 1 - 5 класу выходив в роднім селі, 6 - 9 класу у Свіднику. По матурі на Середній школі ставебній в Бардейові в 1971-ім році прод о в жо в а в у высокошкольскых штудіах на Словеньскій высокій школі технічній – Ставебній факулті в Братіславі, котру успішно закінчів у 1976-ім році. 1-го юла в 1976-ім році наступив до роботы в Хемкоставі Гуменне. Перешов функціами ставбыведучого аж по ведучого формації ряджіня выробы. Од 1-го децембра 1983-го року на основі конкурзу быв выбраный на роботу чехословацького експерта в загранічу – кон-

Актуално

iнфо РУСИН

кретно в Алжірску. Потім знова вернув ся до Хемкоставу, котрый ся по 1989-ім році став акціовов сполочностьов, в котрій є акціонарьом і мож го знати як довгорічного ґенералного директора той фірмы. Мілан Мнягончак ся анґажує в різных сполоченьскых орґанізаціах – Союз ставебных подникателів Словеньска, є закладаючім членом РОТАРІ клубу Гуменне, быв закладаючім членом Русиньской оброды, быв посланцьом містьского заступительства в Гуменнім, морално і фінанчно підпорує русиньскый рух на Словакії і выдаваня русиньской періодічной і неперіодочной пресы. Мілан Мнягончак быв єдным із основаючіх членів партії Наш Край, котрой быв єден час председом. Так само є єдным із ініціаторів і основаючіх членів Округлого стола Русинів Словеньска, котрый выникнув у 2012-ім році. Як єден із основателів стояв і коло русиньскых фестівалів у Свідику ці Гуменнім. В році 2014 быв зволеный за председу Русиньской оброды на Словеньску. На Світовім конґресі Русинів у 2015-ім році в Румунії быв зволеный за члена Світовой рады Русинів за Словакію. Русинів зачав у тім часі представляти і як член Выбору про народностны меншыны і етнічны ґрупы Рады влады про

проблемів в области выукы русиньского языка, сполупраці із зряджователями (сельскы і містьскы уряды, самосправы), о мотівації і інформованости сел, міст, школ... Бісіда была і о середніх школах, головно педаґоґічного заміряня, бо выука материньского языка бы мала зачати од матерьскых школ. Позітівнов і дакус потішуючов была інформація Мґр. Владиміры Палфіовой о анкеті, котра ся робила на середній школі Педаґоґічной і соціалной академії в Пряшові в часі 26-го аж 28-го септермбра т. р. В анкеті были заданы три опросы: 1. Мате інтерес о штудіум предмету русиньскый язык і література? 2. Мате інтерес о матуру з предмету русиньскый язык і література? 3. Кебы сьте зматуровали з предмету русиньскый язык і література, мате інтерес о роботу в МШ, де бы ся выука вела в русиньскім языку? В анкеті брало участь 330 штудентів одбору учітельство про матерьскы школы і выховательство, што є 87,8 % із вшыткых штудентів, штудуючіх даный одбор. На 1-ый опрос одповіло позітівно 54 штудентів, што є 14,36 %, нa 2-ый опрос одповіло позітівно 27 штудентів (7,2 %) a нa третій опрос одповіло позітівно 31 штудентів (8,2 %). І з того выходить, же не є правда тых людей, котры твердять, же о русиньскый язык молоды не мають інтерес. Бо кідь попозераме на выслідкы высше споминаной анкеты, а то є лем єдна єдина школа, правда є десь інде. Треба повісти і такый основный і вырішуючій факт, же кажда школа на зачатку школьского рока бы мала нукати школярям і їх родічам, што вшытко ся на єй школі можуть школярі учіти. Міджі тыма понуками бы ся мав находжати русиньскый язык або реґіонална выхова. Але роблять тото школы в нашім реґіоні? Практіка указує, же ні, бо учітелі і директоры школ суть завалены тільков адміністратівнов роботов, же ся намагають обыйти холем тоты тортуры, котры не суть подля них аж такы основны. Але ці не є про нас основный жывот русиньского языка? Правда, залежыть і од того, якый староста стоїть на челі села, якый директор веде основну школу... Староста є зряджовательом школы, директор вырішує о ході школы і єй обсягу... То суть дві основны особы, котры можуть в будучности овпливнити будучность выукы русиньского языка ці реґіоналной выховы. В містах бы то мали быти пріматоры міст а в припаді середніх школ крайскы самосправы. За словами Мґр. Петра Крайняка, іщі ся одбудуть стрічі з русиньскыма ораґнізаціами, котры бы мали быти напомічны при шыріню ідеї – запроваджаня русиньского языка до матерьскых, основных і середніх школ в русиньскім реґіоні.

с. 1 ◢

людьскы права і родову рівность. РОС вів в тяжкій фінанчній сітуації, котру ся му подарило стабілізовати. Восени 2015-го року зо здравотных причін предчасно абдіковав з функції председы нашой орґанізації і функції члена Выбору про народностны меншыны і етнічны ґрупы. Далше репрезентує Словакію у Світовій раді Русинів. Міланови Мнягончакови в мені нашой орґанізації і в мені редакції Інфо Русин жычіме іщі вельо Божых благодатей, міцне здравя, родинну злагоду і вельо сил і ентузіазму в роботі на русиьскій ниві. На многая і благая літа!

Інформачный сервіс

iнфо РУСИН

Iнформачный сервіс З домова і зо світа ◼◼ Світова рада Русинів і Форум молодых Русинів засідали в Хорватії

В місті Стары Янковці в Хорватіі 8-го октобра т. р. засідали членове Світовой рады Русинів (СРР) на челі з його председом Штефаном Лявинцьом з Будапешту і за участи єй членів за окремы державы – Польщу, Румунію, Сербію, Хорватію, Чехію, Україну, Мадярьско і Словакію, котру як член репрезентує Інґ. Мілан Мнягончак. В тім часі проходило і засіданя Світового форуму русиньской молодежі. Предметом засіданя были взаємны інформації о діятельстві русиньскых орґанізацій в окремых державах, котры суть членами Світового конґресу Русинів (СКР). На проґрамі засіданя СРР было обговоріня Штатуту СКР і пропозіцій окремых членьскых держав. Пропозіції можуть посылати і електронічно, але мусять вєдно з тым послати і документ о реґістрації орґанізації в країні, де діє, бо і тото буде внесене до Штатуту СКР. Подобныма темами ся заподівала і молодеж на засідані Світового форуму русиньской молодежі на челі з його председкыньов Светланов Петрецьков з Румунії. Говорили о своїй дотеперішній роботі, планах на будучій рік і штатуті свойой орґанізації. Окрем іншого учіли ся і дві народны співанкы бачваньскых Русинів (Чія то заградка і Шак ми тадзі преходзелі), єдну з них заспівали і на фестівалі. Другый день – 9-го октобра т. р. членове обох світовых орґанізацій брали участь на Културній маніфестації під назвов „Кед голубица лєцела” в Петровцях, де выступили многы колектівы, міджі нима і наш ФК Рутенія з Братіславы, котра зожала немалый успіх. Членове СРР ся договорили, же далше засіданя членів Світовой рады Русинів ся одбуде в новембрі того року на Словакії. Подля інформацій Мія Шайтоша, члена СРР за Хорватію, 14-ый Світовый конґрес Русинів буде проходити в днях од 29-го юна до 2-го юла 2017 р. в місті Осієк у Хорватії. -ак-

◼◼ Бардейовскы Русины о своїй роботі В Бардейові 3-го октобра 2016 р. проходило засіданя членів выбору Реґіоналного клубу Русиньской оброды на челі з председкыньов Вєров Юрічовов, на якім членове выбору оціньовали дотеперішні тогорічны културны події, з котрых найуспішнішым што до розмаїтости проґраму і богатой участи быв фестівал русиньского і шарішского фолклору в сканзені Бардейовскых Купелів. Бісідовали о своїй традічній події - Русиньскім новорічнім балі, котрый орґанізують каждый рік за юліаньскым календарьом, але таксамо о културных подіях на будучій 2017-ый рік, котрый быв выголошеный за Рік Адолфа Добряньского з нагоды 200 років од його народжіня. Конкретным планом роботы на будучій рік ся будуть бардейовскы Русины заподівати кінцьом октобра того року на вырочній членьскій громаді вшыткых членів Реґіоналного клубу Русиньской оброды в Бардейові. -ак-

◼◼ Обновлены ІС влакы Meджі Братіславов і Кошыцями обновлять ход штатных влаків ІнтерСіті (ІС). Так ся на словеньскы штрекы ани не по року вернуть влакы, котры бы мали зачати знова ходити од 11-го децембра т. р. „Є то політічне і економічне рішіня, aлe жытелі мають о тот влак інтерес, a тo є про нас найосновніше,“ повів міністер транспорту Арпад Ерсек на недавній пресконференції. По новому підуть 4 штатны IC влакы – 2 з Братіславы до Кошыць і два назад із Кошыць до Братіславы. У влаку буде 247 місць на сіджіня. Oбновлены влакы перейдуть споминану трасу за 4 годины і 45 минут. Споминаны IC влакы перестали на Словакії ходити в януарі т. р., о чім вырішыв бывшый міністер транспорту Ян Почятек, на причіні была їх стратовость. І по обновліню будуть влакы ходити на чісто комерчнім прінціпі, значіть без дотації oд держав і не будуть у них платити листкы задармо. (Скорочено). TASR

◼◼ На цінтері в Сукові будуть таблы з менами павшых Нa цінтері з першой світовой войны, котрый ся находить у селі Суків в окресі Меджілабірці, прибудуть щіткы і таблы з менами павшых. Тоты ся подарило дізнати за сполупраці з добровольниками з Чеськой републікы, oдкы походжали многы жертвы. „Iншталованы будуть і таблы з менами вояків, o котрых не знаме, де суть уложены їх тілесны остаткы, aлe знаме, жe загынули коло Сукова,“ увів Мартін Дробняк із Клубу воєньской історії Бескиды. Добровольници з Мадярьска і Словакії в тім році на пєтнім місці поставили централный ходник, выбетоновали желізны підставці, на котры были даны деревяны кресты. „На цінтері ся утримав іщі першый памятник із часів войны, місце коло нього є выложене природным каміньом,“ высвітлив Дробняк. Основный ход на цінтері забеспечовала в послідніх роках самосправа, а так не быв у такій сітуації як векшына пєтных місць на северовыході Словакії. На цінтері є поховано веце як 180 жертв, переважно вояків австро-угорьской армії. Є ту 66 гробів, находять ся ту сполочны гробы і масовы шахты. На обнову цінтеря фінанчно припомогло Miністерство oбороны Чеськой републікы і австрійска орґанізація Чорный крест, котра ся заподівать старостливостьов о австро-угорьскы войновы цінтері по цілім світі. TASR

◼◼ Перевірили ставбы в Радванi Выяздове засіданя транспортной комісії Пряшівского самосправного края (ПСК) ся одбыло в найвекшім селі окресу Меджілабірці. Комісія транспорту при заступительстві ПСК засідала в Радванi над Лабірцьом із представителями Справы і утримованя дорог ПСК і зато, жебы собі прямо на місці овірила дві інвестічны акції в селі. Недавно зреконштруованый міст Oлька – Радвань в цілковій довжці скоро два кілометры, котрый стояв нецілых 360 тісяч eвр. Moдернізація дорогы третьой класы Радвань над Лабірцьом – перетяг в довжці веце як 809 метрів вышла на веце як 97 тісяч евр. Ставбы были фінанцованы з Реґіоналного операчного проґраму і Eвропской інвестічной банкы. Korzár

◼◼ 33 новых битів у Свіднику Новы биты пожегнали священици 4-ох церьквей. На Карпатьскій уліці ся зачало будовати в 2013-ім році. Ставба была фінанцована з уверу

Ч. 19 2016 Державного фонду розвитку бываня (1,16 міліона eвр), дотації міністерства транспорту, выставбы і реґіоналного розвоя (490 тісяч евр) і сумов 73 тісяч евр, котру дало місто. Кінцьом септембра за участи нотаря уж вылосовали людей до 22-ох битів. Тоты мусили сповнити потребы містьской аренды битів і зложыти забеспеку. До кінця октобра вылосують звышных єденадцять. „Зготовительом ставбы битовкы на Карпатьскій уліці 450/18, 19, 20 є пряшівска фірма Чех, с. р. o., oд котрой єй місто Свідник одкупило, а так іде о містьскый будинок,“ iнформовала ПР манажерка міста Яна Міценкова. „Цілкова ціна є скоро 2 міліоны eвр. Є ту 33 арендованых битів. З того 12 єдноізбовых, 9 двойізбовых, 3 безбарьєровы двойізбовы і 9 тройізбовых битів.“ В рамках проєкту ся выбудовали і ходникы, 57 місць на паркованя a зa битовков велике гріско про дітей,“ додала Міценкова. На святочнім передаваню битовку пожегнали отці духовны православной, євангелицькой, ґрекокатолицькой і римокатолицькой церькви. Korzár

◼◼ Браніслав Паніс – новый ґенералный директор СНМ Як інформує аґентура ТАСР, мiністер културы СР Maрeк Мадяріч установив до функції ґенералного директора Словацького народного музею (СНМ) Браніслава Паніса. Дотеперішній ґенералный директор Віктор Ясань пожадав міністра од 1-го октобра т. р o уволніня з функції з причіны одходу до пензії. Браніслав Паніс выштудовав історію і класічны языкы на Факулті гуманістікы Тырнавской універзіты. Oд 1999-го року робив у Словацькім народнім музею, од 2005-го року як директор. В сучасности є одборным ґарантом выставного проєкту 100 років од основаня Чехословакії. Треба повісти, же окрем многых музеїв, котры належать під стріху СНМ, є і Музей русиньской културы в Пряшові, котрый чекать немала реконштрукція. І од нового директора залежыть, як тот процес із русиньскым музейом буде продовжовати, жебы будинок бывшой касарні в Пряшові ся став достойным културным центром і памятков Русинів на Словакії. Miнiстерство културы зачатком будучого рока выголосить выберовый конкурз на функцію ґенералного директора Словеньского народного музею. -ак-

◼◼ Стропков хоче сполупрацовати з Eстонцями Зачатком октобра прияв пріматор Стропкова Ондрей Брендза свойого колеґу з естоньского „Palamuse Raita Persidskeho“. Уж на авґустовім традічнім ярмарку выступили в Стропкові паламуськы фолклорісты і мали великый успіх. „Єм барз радый, же єм міг завітати до Стропкова. O тім місті єм чув од нашых родаків вельо доброго. Oднесли собі одты красне споминаня і буде нам честьов надвязати шыршу сполупрацу,“ повів на стрічі председа містной самосправы з Естонії, котрого на уряді вєдно з пріматором привітав і предноста Oкресного уряду Aлфонз Веселый і предноста МсУ Станіслав Гуменик. Естонці пришли до Стропкова надвязати сполупрацу в области културы, шпорту і школства. „Вітаме інтерес естоньского міста і признам ся, же ня потішыло, кідь ся дізнавам, же добры хыры о Стропкові ся шырять аж на Побалтя. Єм перевідченый, же нашым потенціоналным партнерам маме што понукнути в різных областях. Готуєме договор о взайомній сполупраці і вірю, же попри сучасных партнерьскых містах прибуде Стропкову далшый вызначный партнер на рівни самосправы,“ увів по стрічі О. Брендза. Стропковчане в сучасности готують партнерьскый договор, котрый по схваліню в заступительстві може oдштартовати сполупрацу з побалтьсков країнов. Самосправа мать актуално

Ч. 19 2016 штири партнерьскы міста, Ропчіці, Корчіну і Білґорай в Польщі і Біліну в Чехах. Korzár

◼◼ День капусты під любовняньскым градом Вшытко о капусті – як єй приготовити, покы єй накладеме або натопчеме до бочкы, aлe і коштованя доброт нашых предків, котры варили з капусты многы їдла, головно в часі осени – тото вшытко было презентовано на першім річнику події під назвов День капусты, котрый ся одбыв під градом Любовня в Старій Любовні 8-го октобра т.р. „Накладаня капусты до бочок было про нашых предків, кідь была добра урода, достойный обряд. Хотіли сьме навщівникам указати цілый тот процес, кідь хлопи гобльовали а жены ліпшой вагы, як ся гварить, кров і молоко, топтали капусту ногами. Представили сьме і продукты на квасіня капусты,“ повів директор Любовняньского музея Далібор Мікулік. Краснов і інтереснов сучастьов події было музично-словне пасмо фолклорного колектіву Поляна з Орябины. Навщівници собі могли выпробовати топтаня капусты і покоштовати їдла з капусты в стародавнім млині. Тота подія бы ся мала в музею людовой архітектуры під градом, сканзені, стати новов традіціов. „Хотіли сьме собі припомянути головно тото, же днесь вшыткы люди ся вертають до старшых часів. Дішли сьме до того, же нашы предкы были вынаходливы і тото, чім їх природа обдаровала, знали до посліднього зеренця схосновати,“ повів Мікулік. SITA

iнфо РУСИН

◼◼ Веце фінанцій про народности Нa будучій рік выділила влада СР у недавно схваленій пропозіції державного розурахунку про розвиток културы народностных меншын на Словакії о 620 000 eвр веце як у минулім періоді. Тот крок значіть далше наповніня єдной з пріоріт проґрамового выголошіня влады і владной коаліції, в котрім ся завязала вытваряти условія про розвиток народностных меншын в области утримованя і розвиваня їх ідентічности, языка, културы і традіцій. Дотачный проґрам Култура народностных меншын на 2017-ый рік по схваліню державного розрахунку в НР СР бы мав діспоновати сумов 4 500 000 eвр. Фінанції даны в рамках дотачного проґраму Култура народностных меншын, котрого ґестором є уповномоченый влады СР про народностны меншыны, будуть перерозділены меджі народностны меншыны і етнічны ґрупы з цільом утриманя, охраны і розвитку їх ідентічности і културных цінностей, выховы і освіты ку правам

народностных меншын, інтеретнічного і інтеркултурного діалоґу і порозуміня меджі народностнов векшынов і народностныма меншынами і етнічныма ґрупами. Уряд влады СР в сполупраці з Урядом уповномоченого влады СР про народностны меншыны планує опубліковати вызву на предкладаня жадостей в дотачнім проґрамі Култура народностных меншын 2017 в новембрі т. р. www.narodnostnemensiny.gov.sk

дакції. О тім, же русиньска мачанка людям смаковала свідчіло і то, же за короткый час уж мали порожній горнець. Културным проґрамом пришли подію підпорити фолклорна ґрупа Поляна і хор Карпаты. -ку-

◼◼ Драга Шарішскый Щавник – Гунківці оправлена

У селі Осадне в окресі Снина поховали 13-го октобра т. р. тілесны остаткы незнамых руськых вояків із 1-ой світовой войны. Нашли їх в лісах недалеко села польскы турісты одкрыты лісныма тракторами при звожаню дерева. Як інформовав містный православный священик Петро Сорока, найджены остаткы турісты позберали, поукладали до міхів і поховали під недалекый грубый бук. O припаді было інформоване міністерство внутрішніх діл СР, котре уможнило кости ексгумовати і поховати на сельскім цінтері. Обряд похорону одправляв найвысшый представитель Православной церькви в чеськых країнах і на Словакії - метрополіта Растіслав із духовенством. На обряді брали участь і членове словацько-руськой комісії міністерства внутрішніх діл про старостливость о войновы гробы, вельвысланець Руськой федерації в СР як і леґенда совєтьского і руського гокея Вячеслав Фетісов, котрый Oсадне навщівив уж другыраз. В oколіці Oсадного были в 1915-ім році укрутны бої із величезнов кількостьов жертв. „Лем мало з них было поховано на бывшім воєньскім цінтері, векшына не мала тото щастя і остали на тім місці, де загынули. Аж при ставбі православного храму в 1929-ім році были многы павшы вояци ексгумованы і вєдно із вояками з цінтеря в 1933-34-ых роках перенесены до кріпты під православный храм,“ повів Сорока. SITA

Реконштрукція державной дорогы першой класы 1/73 Шарішскый Щавник – Гунківці в окресі Свідник, котра мать стратеґічне значіня про меджінародный транспорт із северу на юг Словакії і творить злучіня на гранічный переход із Польщов, є докінчена. Цільом оправы было знижіня карамболів і звышіня транспортного комфорту. Словацька справа дорог фінанцовала проєкт в сумі коло 16 міліонів eвр через Европскый фонд реґіоналного розвитку, Операчный проґрам Транспорт і з державного розрахунку. Робітници положыли коло 100 000 тон асфалту і схосновали 14 000 квадратных метрів матеріалу з певного каміня. Роботу навеце творила выміна неуносного підложя і піротехнічны огляды, при котрых была найджена невыбухнута муніція іщі з часів другой світовой войны. Prešovské noviny

◼◼ Поливковый фестівал із русиньсков мачанков

◼◼ Miнiстерство школства хоче змінити фінанцованя школ Міністерство школства наукы, баданя і шпорту СР пропонує по новому брати до увагы окрем кількости школярів і кількость класів, котры школа на першім ступні мусить отворити про приголошеных школярів. Резорт навеце планує зрушыти привілеґії правил про другый ступінь при школах із кількостьов школярів до 250. Но не хотять знижовати кількость школ із першым ступньом, кідьже не мають в замірі гнати малы діти далеко од свого бываня. Строгішы хотять быти на другім ступні. Тоты крокы бы мали ушпорити высше 14 міліонів eвр з тым, же в тій реформі не іде o ушпоріня фінанцій, бо школство діставать у нас менше пінязі як в іншых країнах. Цільом є, жебы ся дотації до школства підвышыли, aлe жебы не доходжало до неефектівности. У векшых школах є подля того надія на ліпшу освіту на другім ступні як в меншых школах. Пропозіцію новелы закона бы мали предложыти до міджірезортного припомєнкового конаня до кінця того рока. Podvihorlarské noviny

Інформачный сервіс

◼◼ В Осаднім поховали двох вояків з 1-ой світовой войны

◼◼ „Ґуна і сын“ в русиньскім музею

Meтропола выходу ся 8-го октобра т. р. стала центром кулінарьского і културного зажытку, котрый приніс Поливковый фестівал, якый не быв лем о поливках. Ідея фестівалу не была лем о ґурманьскім зажытку, але головно о тім, жебы ся одпрезентовали різны меншыны, ці уж етнічны, народностны або іншы, котры жыють в Кошыцях. Фестівал є свойов традіціов знамый по цілім світі. Орґанізаторы того кошыцького черьпали іншпірацію з Франції ці Голандії. Презентовати свою унікатну културу і такым способом, могли різны меншыны і комуніты, котры суть сучастьов Кошыць. Тоты свою розділность указали як раз в поливці. Своє народне їдло нукали Булгары - ціцерову поливку зо свиньскым мясом. Міджі кухарями ся нашли і штуденты, але і такы, котры хотіли припомянути штудентьскы часы. Тот річник фестівалу нукав 44 різных сорт поливок з різных кутів світа, котры одборна порота оціньовала на основі даных крітерій. Тоты были подля шефкухаря Мартіна Новака - візуал, пах і смак. О выбері тых найсмачнішых вырішовав і Лін Лін, вельвысланець з Кітая. Вєдно ся договорили, же злату ложку собі у тім році заслужыла веґаньска ґаштанова поливка, стріберна ложка належала поливці з фасолі з удженым мясом, а бронзову собі здобыла наша русиньска грибова мачанка. Фестівал приніс і прекрасну мултікултурну атмосферу. В кошыцькім Културпарку ся у варіню поливок змагало 36 тімів, міджі нима і колектів Редакції народностно-етнічного высыланя Радіа Патрія, котры за грибову мачанку здобыли красне 3-тє місце на челі із шефкухарьков Сілвійов Зелінковов з русиньской ре-

В Словацькім народнім музею – Музею русиньской културы в Пряшові была дня 11-го октобра 2016-го року о 16.00 год. святочно одкрыта выставка під назвов „Ґуна і сын – Гармонія“. Выставка є присвячена Юлійови Ґунови, выробцьови орґанів, фісгармоній і піан, котрый ся народив у 1882 в Ужгороді. По заснованю фірмы на выробу музичных інштрументів в Пряшові додавав свої музичны інштрументы і робив їх оправы на теріторії днешньой Словакії, Польщі, Чехії і Мадярьска. Маїтельом двох оріґіналных фунґуючіх фісгармоній од Юлія Ґуны є Ян Брегові зо Шарішскых Лук, котрый їх запожычав на выставку вєдно із добовым текстовым матеріалом і фотоґрафіями. „Навщівників заінтересує і тота менше знама капітола особностей міста Пряшів, котры в руху історії майже впали до забытя, но притім вплыв їх уменя є видительный і в сучасности. Одкрытя выставкы было обогачене граньом на тых інштрументах, котрым звучаючі тоны ани десятьлітя не одобрали на красі. Посудити то были годны навщівници вшыткых віковых катеґорій, нелем знателі музикы ці історії,“ інформовав Словацькый народный музей – Музей русиньской културы в Пряшові. -пем-

Наша тема

Ч. 19 2016

iнфо РУСИН

Русиньска оброда в Сербії В днях 30-го септембра аж 2-го октобра 2016-го року делеґація Русиньской оброды на Словеньску на челі з председом Maртіном Карашом брала участь на вызначных подіях в партнерьскых орґанізаціах Русинів у Сербії. Такой першый день перебываня то была неформална стріча із представителями націоналного совіту Русинів (русиньской меншыновой самосправы), де говорили o далшых aктівітах, котры бы могли вєдно реалізовати. Як найактуалнішый ся явить сполочный міджінародный табор русиньскых дітей із веце країн орґанізованый в сполупраці із членьскыма орґанізаціами Світового конґресу Русинів.

Подію підпорили і представителі руського і білоруського вельвысланецтва в Сербії. По першім дні были барз позітівны одозвы на подію a делеґація РОС по скінчіню oфіціалного проґраму фестівалу ся зышла з членами Світовой рады Русинів на челі із єй председом, як і з домашніма орґанізаторами події з міста Шід. Другый день фестівалу належав документарному філму під назвов Штернастый рочок смутный настав, котрый режіровав етноґраф Іван Чіжмарь зо Свідника. Тема філму є присвячена першій світовій войні і Русинам, котры жыють у северовыходній части Словакії. У недільній части проґраму были презентованы урывкы з філму o світознамім кральови поп-арту русиньского походжіня Анді Варголови, урывкы з култового америцького філму – Польовник на єлені і з філму Марка невірніця з 1934-го року.

Навщіва Бікічдолу

Членове делації РОС по дорозі назад до Руського Керестура не обышли і партнерів із села Бікічдол, де нас офіціално прияв староста села Деян Бобаль. Ту ся бісідовало головно о можности далшой сполупраці в области выміны людовых колектівів і взайомній підпорі Русинів із Словакії і Сербії. Староста Д. Бобаль нам указав і новый іконостас в містнім ґрекокатолицькім храмі, на котрый приспіли і Русины із Словакії.

На Червеній ружі і нашы Шамбрінці

М. Караш

Почливость Петрови Кузмякови

В суботу 1-го октобра 2016-го р. членове делеґації брали участь на пєтнім акті положіня вінців ку бусті Петра Кузмяка, родака із села Страняны (oкрес Стара Любовня), котрый є доднесь поважованый за вызначного културноосвітнього діятеля Русинів у Войводині, кідьже быв основательом школьской сістемы в Руськім Керестурі і до днешніх днів несуть його мено Основна школа Петра Кузмяка і Ґімназія Петра Кузмяка в Руськім Керестурі. З нагоды 200 років од його народжіня быв у просторах ґімназії зорґанізованый округлый стіл, котрый быв присвяченый як раз жывоту і ділу Петра Кузмяка. В делеґації Русиньской оброды на Словеньску (РОС) была старостка села Страняны Вєра Кравчакова, котра ся приговорила участникам на одкрытю выставкы під назвов Жывот і діло Петра Кузмяка. В рамках Округлого стола выступив Др. Янко Рамач, котрый подрібно проаналізовав ціложывотне діло Петра Кузмяка. Керестурьскы сліды і памяткы на Петра Кузмяка – то была назва лекції Дюра Лайтяка a Др. Микола Цап росповів о Кузмякови як першім русиньскім поетови. Із завершалным рефератом в рамках Округлого стола выступив Mґр. Василь Кузмяк, директор Середньой одборной школы з Попраду, котра є дружобнов школов Ґімназії Петра Кузмяка в Руськім Керестурі. В. Кузмяк, родак зо

Странян, презентовав родне село Страняны (даколи Фольварк) і місця, де жыв і творив Петро Кузмяк на Словакії. Представив і реґіон Замаґуря і Пєнін, котры суть в сучасности і турістічнов атракціов северного Спіша на Словакії.

1-ый Русин філм фест

Потім ся делеґація РОС розділила. Єдна часть ся пересунула до другого найвекшого міста Сербії – Нового Саду. Другу часть нашой делеґації спроваджала посланкыня сербского парламенту за Русинів Войводины Oлена Папуґа, з котров нашы представителі брали участь на події Світовой рады Русинів – Русин філм фест в місті Шід. Подію святочным приговором одкрыв Штефан Лявинець, председа Світовой рады Русинів a підпору споминаній події высловив i Ромко Папуґа, председа Oбщіны Шід. Почас першого дня фестівалу была проєкція урывків із веце філмів о Русинах. Пізніше была участникам указана проєкція документарного філму під назвов Траґедія Галичской Руси oд руського режісера Aлексея Денісова.

В суботу вечур завершыла наша делеґація день богатый на проґрам участьов на єднім із наймасовішых русиньскых фестівалів Войводины – Червена ружа. На сцені в містній шпортовій галі ся в културнім проґрамі, котрый нажыво высылала реґіонална Войводиньска телевізія, презентовали русиньскы колектівы і солісты з Нового Саду, Нового Орагова, з Кулы, Вербасу, Бікічдолу, Дюрдьова, Коцура, Руського Керестура а як гості выступили колектівы з хорватьскых міст Міклошевці і Петровці а зо Словакії мужска співацька ґрупа Шамбрінці із села Шамброн в Старолюбовняньскім окресі. Триденну робочу путь представителі РОС завершыли приятельсков стрічов з партнерьсков орґанізаціов Руська матка, з котров в рамках Світового конґресу Русинів мать орґанізація добры робочі контакты.

Ч. 19 2016

Култура

iнфо РУСИН

Волейбалісты з Камюнкы – другы на меджінароднім турнаю Здраво молодеж Eвропы є назва меджінародного русиньского волейбалового турная, котрый ся одбывав 17-го септембра 2016-го р. в Mукачові на Україні. У тот день ся зышли на турнаї волейбаловы дружства русиньской молодежі зо Сербії, Словакії і з україньскых міст Mукачовo, Свалява і Ужгород. Шість змішаных дружстев ся змагало в двох ґрупах, з котрых поступили штири найліпшы тімы до семіфінале. М.Караш, фото автора Русинів Словакії репрезентовало змішане дружство ТЄ Мір молоды.Русины з Камюнкы. Mолоды Камюнчане (катеґорія од 15 дo 20 років) ся поступно стрітили в ґрупі з ровесниками із Свалявы a пізніше і з ровесниками з Руського Керестура із Сербії. Обидва турнаї выграли a так до семіфінале поступили з першого місця. Семіфіналовы запасы были барз вырівнаны і вырішовало ся аж у третім вырішуючім сеті, в котрім молоды Камюнчане обернули про них

неприязну сітуацію і поступили до тужебного фінале. У ним і наперек жертвенному і бойовному выкону не старчіли на своїх ровесників з Мукачова a так собі однесли з Підкарпатя лем стріберны медайлы. Турнай ся реалізовав дякуючі добрым меджінародным одношіням русиньскых орґанізацій Руська матка зо Сербії, Русиньска оброда на Словеньску (РОС) і Крайове общество підкарпатьскых Русинів (КОПР) на Україні, котры суть злучены у Світовім конґресі Русинів як його членове. На споминаній

шпортовій події брали участь і представителі русиньскых орґанізацій – Микола Бобінець, председа КОПР, Мартін Караш, председа РОС і Янко Хома, бывшый директор Ґімназії Петра Кузмяка з Руського Керестура в Сербії. Першы річникы турная орґанізовала Сербія, остатні ся одбывали на Україні і є надія, же раз тот інтересный турнай ся пересуне і на Словакію. Oкрім шпортовых зажытків собі молоды Русины із Словакії однесли з Україны і новы знамости і контакты, і вдяка сполоченьскому вечеру, котрый наслідовав по завершіню турная.

Наша Рутенія – златый клинець фестівалу в Хорватії Як нас інформовав Петро Штефаняк, прямый участник події, у другый октобровый вікенд (8-го і 9-го октобра 2016 р.) проходив у Хорватії русиньскый фестівал під назвов Як голубіця летіла. Фестівал зорґанізовало Дружство Русинів Хорватії – Руснак і іншы орґанізації, де окрем домашніх колектівів, членів Світовой рады Русинів і Світового форуму русиньской молодежі, брали актівну участь і фолклорны колектівы і ґрупы із Словакії, Україны, Мадярьска і Сербії. -акРусины Хорватії приїмали і гостили русиньскы делеґації у трьох містах – Вінківці, Стары Янківці і Петровці, де ся завершыв і цілый културный проґрам. Великый успіх і міцны аплавзы на фестівалі мав наш фолклорный колектів Рутенія з Братіславы на челі із його шефом Петром Штефаняком. Рутенія была златым клинцьом веце як 3-годинового проґраму, в котрім ся презентовала русиньскым співом і танцями з Камюнкы, Кыйова, Шумяца, Малого Липника і Шеметковець.

В проґрамі выступили Мішана співацька ґрупа КПД Карпаты з Вербасу, свої поетічны творы представили Марія Дорошки і Славко Пап з Руського Керестура, співацька ґрупа Русинята з Будапешту, як і знама співачка Олґа Прокопова і Співацька ґрупа Бетяре з Мукачова, із Підкарпатя на Україні. Фестівал Кідь голубіця летіла хорватьскы Русины присвятили 25-ій річніці основаня Світового конґресу Русинів, зато на тот час ся зышли і членове Світовой рады Русинів і Світового форуму русиньской молодежі.

Турне

Іщі припоминаме, же Рутенія має теперь своє турне з проґрамом Русиньске сердце. Концерты мож видіти: 15. октобра – 17.00 год., Театер Thalia в Кошыцях; 16. октобра – 15.00 год., Дім културы Стара Любовня; 22. октобра – 17.00 год., Театер Александра Духновіча в Пряшові; 23. октобра – 15.00 год., Дім културы в Снині і 9. децембра – година выступліня іщі не была публікована, Дім културы Zrkadlový Háj в Братiславі. Сердечно запрошаме.

В Будапешті выставка Атаназа Фединця Дня 16-го октобра 2016-го року в Будапешті в каштелю Штефанія буде проходити подія під назвов „Шедевры Русинського Умілства“. Покровительом події є міністер обороны Мадярьска Іштван Шімічко і орґанізаторами русиньскый послнанець в Парламенті Мадярьска вєдно із „Вседержавным Русинськім Самосправованьом“, „Обществом Русинської културы“, і „Фундаціов за Русинув“. -пемВ рамках події одкрываь ся і выставка русиньского маляря Атаназа Фединця, родака із Підкарпатя, котрый бы ся в децембрі того року дожыв округлого юбілею 80-ох років жывота. Выставку

одкрыє знатель уменя Балаж Феледі. На події буде выступати і Фолклорный колектів Маковіця зо Свідника. (Детайлный проґрам під статьов.)

Атаназ Фединець

Народив ся Атаназ Фединець (1936 – 2012) в Ужгороді, втогдышня Чехословакія. Быв лікарьом і малярьом. Отець А. Фединця – Александер, быв знамым ужгородьскым хірурґом, а так і Атаназ закінчів в році 1960 Ужгородьску націоналну універзіту, де здобыв тітул доктора медицины. Іщі перед еміґраційов коло

медициньской практікы зачав занимати ся і вытварным уменьом. У 1973-ім році записав ся на Одеську єднорічну школу умень, яку успішно закінчів. Робив країны, портреты ці закутины. У році 1980 еміґровав до Мадярьска, робив лікаря в місті Осод і продовжовав в мальованю. В його творах было все видіти вплив його родной Підкарпатьской Руси.

Із нашой історії

iнфо РУСИН

Ч. 19 2016

Русиньскый меморандум і Михал Вісяник По капітулації угорьскых войск в 1849-ім році настав час дашто вырішыти в цілій монархії Австро-Угорьскій. Вшыткы народы монархії хотіли выдобыти дашто про себе, розвивати свою културу, язык, школы, свободу. То хотіли нелем славяньскы народы, але і саме Угорьско думало, же бы ся могло дістати спід впливу Відня і австрійской надвлады, освободити ся од габсбурьской влады. Теодозія Латтова Дашто о 15 років пізніше вырішыв ся дуалізм, быв завершеный процес австро-угорьского вырівнаня і створив ся новый дуалістічный штат Австро-Угорьско. Вырівнаня было прияте на рівні влад Австрії і Мадярьска на плач вшыткых остатніх народів монархії, бо мадярьскый парламент схвалив повно законів на зміцніня централістічного режіму. Вшыткы народы на теріторії Мадярьска позбавив народности. Хоць мадярьскый парламент по вырівнаню прияв закон о реалізації вшыткых прав народностных меншын, но не забеспечів санкції, кібы ся тот закон не реалізовав. То была хыба, бо урядници собі высвітлили тот закон так, же рівноправны собі суть вшыткы – то є Мадярі і асімілованы Немадярі. Но вернеме ся пару років назад. Угорьско програло в револуції в роках 1848 - 1849, і надале нияк раз славяньскым народам не уступило, далше вшытко мадярізовало, понижовало, не доволило, гамовало в розвої немадярьскых народів. В октобрі 1849-го року, по капітулації угорьского войска, Адолф Добряньскый пришов до Відня, його робота комісаря при руськім войску ся скінчіла. І ту у Відні зачав думати, што бы ся могло

досягнути теперь, кідь так добрі послужыв Віденьскому двору. Мадярі го про його службы при руськім войску ненавиділи. Коло Вілаґоша їх розбило як раз руське войско, котре помагало цісарьови у Відні. Добряньскый пришов до Пряшова і з приятелями написали русиньскы жадости. Як глава русиньской делеґації 19-го октобра 1849-го року приніс імператорови меморандум, котрый назвали: Памятник Русинов Угорских. В тій делеґації были Адолф Добряньскый, його старшый брат Віктор, Вікентій Алексовіч, Михал Вісяник, Йосиф Шолтес, Александер Яніцькый з Мальцова. Тота петіція мала 12 пунктів. Было там наприклад: признати Русинам, Руськым, як втогды называли ся, націоналность - народность, выміряти русиньску теріторію, граніці, завести до школ і урядів русиньскый язык, выдавати русиньку пресу, мати русиньскых урядників, абы штуденты з Угорьской Руси могли штудовати у Львові, што была країна австрійска, і так далше.Дашто на короткый час ся подарило, дашто ніт. Выслідкы были скромны. Мы можеме в сучасности подяковати тым людям, бо за Русинів поставили ся перед імператора Франца Йозефа І. і жадали то, што Русины ниґда

довтогды не мали, і то в першім ряді свою народность і саму назву „народ“. Списати петіцію і дістати ся ку цісарьови до Відня поміг член той делеґації Михал Вісяник. Много інформацій о його жывоті і фамелії не маме. Народив ся в Сатмарі – днесь Сату Маре в Румунії, правдоподобні в родині священика, в 1792-ім році. Як попівскый сын мав векшу можность штудовати. Дакотры споминкы говорять, же ґімназію скінчів в Ужгороді, в Мішковці або в Кошыцях. Медицину штудовав в Будапешті і на Віденьскій універзіті. Ту зістав і по скінчіню штудій а все ся стрічав з русиньскыма діятелями. Называли їх русофілами, руськый язык злучав вшыткы немадярьскы народности, могли ся ліпше контактовати через нього. В 1821-ім році Михал Вісяник дістав тітул доктор медицины. Быв контактнов особов меджі Русинами і цісарьскым двором. Так ся дістав і до русиньской делеґації на челі з Адолфом Добряньскым, котрій выбавив авдієнцію у Відні на 19-го октобра 1849. По револуції інтересовав ся педаґоґічнов і науковов роботов, двараз го выбрали за декана Лікарьской факулты Віденьской універзіты і выдав пару науковых книжок з лічіня дакотрых псіхіатрічных хворот. Умер Михал Вісяник у Відні 3-го новембра 1873-го року.

Общество, проти котрого ся поставив єпіскоп 1-го октобра минать 150 років од зачатку діялности русиньской културно-освітньой орґанізації русофілской орьєнтації під назвов Общество святого Василія Великого, яка діяла на теріторії Підкарпатьской Руси. Першым председом общества быв Адолф Добряньскый, першый посланець в Угорьскім сеймі за Вышнє Угорьско, котрый в сеймі обгайовав права угорьскых Русинів і Словаків. Петро Медвідь Історія общества є повязана із 1864-ым роком, коли было засноване Теолоґічне общество (Hittani Társulat) при Ужгородьскій богословскій семінарії, котре іщі того самого року звернуло ся до габсбурьскых властей із просьбов о схваліня штатуту новой орґанізації під назвов Літературне общество підкарпатьскых сынів Восточной ґрекокатолицькой церькви. Власти дали схваліня про нове общество, но в часі, коли орґанізація зачала свою діялность, у 1866-ім році, єдным із їй ведучіх став ся Адолф Добряньскый, котрый єй переменовав на Общество святого Василія Великого. Добряньскый, котрый мав контакты із словацькыма будителями, орґанізацію зачав будовати за моделом словацькой орґанізації – Матиця словеньска (Matica slovenská), з котров мав тісне повязаня і быв єй співосновательом. Із Добряньского приходом до общества кількость членів підросла на 350. В році 1870 мало Общество святого Василія Великого вже 700 членів. Ведучі орґаны орґанізації были в Ужгороді. Общество дало собі мету приготовліня русиньскых і мадярьскых учебників про школы Мукачівской і Пряшівской ґрекокатолицькых єпархій, публікованя книг з реліґійным обсягом і выдаваня ґазеты. В році 1867 общество выдало перше чісло ґазеты присвяченой Русинам, котра друковала ся

на теріторії Карпатьской Руси під назвов „Свѣтъ“. Тот самый рік зачав ся выдавати шторічный календарь „Мѣсяцословъ“ (рр. 1867 – 1889). В році 1870 промадярьскы орьєнтованый мукачівскый єпіскоп Штефан Панковіч обвинив ґазету „Свѣтъ“ із „небеспечных тенденцій“. Слідуючій рік ґазета перестала выходити і была замінена новов під назвов „Новый Свѣтъ“. Тота ґазета так само виділа ся єпіскопови Панковічови барз русофільскы орьєнтованов і в році 1872 была замінена ґазетов „Карпатъ“, котра выходила в рр. 1783 – 1886. Натіганя ся з ґазетов общества было першов етапов кампані епіскопа Штефана Панковіча проти русофілів, в резултаті чого в 1871-ім році быв з посады головы орґанізації одкликаный А. Добряньскый і його заступник Іван Раковскый. Были вымінены за священиків, котры были вірныма ідеї угорьской державы. Резултатом было, же в році 1872 быв головов общества „выбраный“ за господаря Шандор Негребецькый і незначучій містный діятель Ґеорґій Маркуш, котры ани не знали говорити по русиньскы. Єпіскоп зліквідовав фонд общества, котрый мав служыти на збудованя Народного дому (в році 1871 было в касі 5500 ґулденів), дочасный будинок, котрый здобыло общество, быв проданый і грошы были вернуты до касы орґанізації. На зборах общества у 1873ім році было запропоновано змінити назву орґанізації і выдавати веце книжок по мадярьскы. Но тото ся не стало, а Общество святого Василія Великого продовжовало упадати і в наступных двох десятьлітях стало ся практічно бездіялным. В році 1895 новый мукачівксый єпіскоп Юлій Фірцак ініціовав обновліня діялности общества.

Нове поколіня прорусиньскы напряменых актівістів як Євменій Сабов, Василь Гаджеґа, ці Авґустін Волошин, стало ся новов силов орґанізації. В тім самім році общество здобыло друкарню в Ужгороді і обновило выдаваня шторічного календаря. Два рокы пізніше зачала ся выдавати нова русиньска тыжденна ґазета під назвов „Наука“ і в році 1898 быв публікованый першый популарный букварь Михайла Врабеля. В условіях новых політічных реалій Угорьска і політікы мадярізації, котра ся уміцньовала, общество публіковало про Мукачівску ґрекокатолицьку єпархію молитвенникы по мадярьскы і по році 1899 выдавало ґазету „Ґереґ-католікуш семле“. Хоць общество перешло із русофільской до прорусиньской орьєнтації, угорьскы власти все із підозріньом смотрили ся на його діялность. Кірілічны публікації ся брали за потенціоналне жрідло панславістічной пропаґанды із Російской імперії. На основі такых реалій выконный комітет орґанізації у 1902-ім році вырішыв роспустити общество і передати його актівы, головно друкарню, новозаснованому выдавництву „Уніо“.

Ч. 19 2016

iнфо РУСИН

Нашы особности

Каноник і історік Андрій Балудяньскый В історічных статях і книжках споминать ся і призвіско Балудяньскый. Іде найчастіше о Михала Балудяньского, котрый штудовав на престіжных европскых універзітах і свої способности і школы схосновав в далекім Петербурзі. Там быв нелем педаґоґом, але і основательом высокошкольской освіты о праві і законах, котры доднесь в Росії хоснують ся. Тых Балудяньскых до русиньской історії ся записало веце. Походили із фамелій священиків, значіть достали ся до школ і штудовали. Были то потім церьковны діятелі, писателі, учітелі і так далше – інтеліґенція, котра старала ся і о русиньскый народ, о розвиток културы і освіты. Теодозія Латтова Днесь пару слов о Андрійови Баудяньскім. Быв то вызначный церьковный історік, каноник. Народив ся в 1807-ім році в русиньскім селі Войчіці коло Требішова. Писав о нім історік Михал Поповіч. Може ся дахто чудує, же Войчіці были русиньскы. Але при переписі людей в 1806-ім році ту жыло: 44 підданых, четверo желярів з домом, троє желярів без дому. Ту ся проповідало в церькви по русиньскы, но село як цілый воронівскый деканат не мав ани єдну русиньску народну школу. Іщі трьоми священици склужыли в Мукачівскім єпіскопстві – Петро в Новім Рускові, далшый Петро у Велятах і Ян Балудяньскый в Земпліньскім Градіщу. Балудяньскы, хоць школы там не были, знали забеспечіти своїм дітям учіня. Як приклад може служыти брат Андрія Михал, котрого сьме споминали высше. І Андрій дістав добры школы, быв професором в Ужгородьскій духовній семінарії. Учів о історії церькви і церьковне право. І дома собі писав о історії церькви а матеріал мав в церьковных і монастырьскых книжніцях і архівах. Плановав выдати церьковну історію про Русинів в контексті світовой церьковной історії. В 1847-ім році свою Церьковну історію Нового завіта выдав. Вышла по латиньскы і по мадярьскы,

Історічный КАЛЕНДАРЬ -тлПеред 125-ма роками, другого октобра народив ся вызначный підкарпатьскый малярь Йосиф Бокшай. Чом його мено ся споминать доднесь – быв то закладатель русиньской підкарпатьской умелецькой школы і педаґоґ. Учів ся на мукачівскій ґімназії потім на Будапештяньскій академії малярства. Учів рисованя на ужгородьскій ґімназії. Як Підкарпатьска Русь была приєднана ку Чехословакі ї в 1919-ім році, Бок-

пізніше і по русиньскы. Зробив так зато, абы му мадярьскы пануючі кругы не перешкоджали в його латиньскім выданю. Добу приятя хрістіанства у Русинів описав правдиво. Русины прияли хрістіанство в часі місії Кіріла і Методія на Великій Мораві. Писав, же сын Штефана краля, войвода Імріх, мав брати за жену прінцезну з Червеньска, з русиньской земли, котру в 16-ім столітю переменовали на Червену Русь. В русиньскій літературі то є Выходна Галичіна. Пише і о славяньскых церьквах. Выростав в добі просвітянства, його роботу позначіла і доба возроджіня Русинів звязана з Духновічом і далшыма будителями. Но в тых языках, котрыма была написана тота історія, малохто з Русинів міг дашто перечітати. Такы языкы Русины не знали, книжка была про них недоступна. Поміг Яков Головацькый, котрый книжку выдав у Відні в руськім перекладі. При вшыткій комплікованости свого жывота Андрій Балудяньскый быв запаленым патріотом. Цілый жывот зістав вірным єдным прінціпам, і роками лем утвердив будучность славяньской Божой службы, і то, же народ ся може о ню оперти. Стары Русины вірили, же оперти ся о свій обряд і його силу і правду – то дуже потрібне діло. Наш історік мать што повісти і днешнім молодым Русинам. Найдуть ся многы, што на наш старый обряд будуть

позерати так, як кібы не походив од святых отців, але быв бы лем старов повіров. З той причіны ся го зрікають. За другу причіну неінтересу о славяньску службу Божу поважуєме стародавность обряду, котра ся дакотрым видить неінтереснов. Лемже жывот говорить, же стародавны світьскы предметы мають велику ціну. Ґрецькый і латиньскый напис на кресті говорить, же в 1814-ім році ся вжывали обидва языкы як світовы. А днесь Русины боюють за захованя выходного обряду. А якы были Русины в обрані? І о тім пише Балудяньскый. Сын Петра Великого Алексей барз переслідовав в 1705-ім році Русинів - уніатів. Кідь пізніше сусіды ся над Русинами збытковали, попросили о поміч Петра Великого. Взяв їх під свою охрану і сусідам погрозив войнов. Кідь пришла ку владі Катарина ІІ., пішла односно того діла до Варшавы. Вымогла собі од містных шляхтичів обіцяти заставліню переслідованя Русинів за їх віру і народность. Історік Балудяньскый попереткавав цілу книжку такыма інформаціями о Русинах. Його книжка Церьковна історія Нового завіта є позначена добов, в котрій была писана, але і так є добрым документом жывота, думаня і роботы тогдышніх людей. В рукописі зістала книжка Церьковне право. Андрій Балудяньскый умер в 1853-ім році в Ужгороді.

шай актівно вступив до културного жывота в реґіоні. Быв першый при народжіню підкарпатьской малярьской школы, зачав новым способом ілустровати учебникы, быв автором монументалных образів іконостасів в ґрекокатолицькых церьквах Підкарпатя, на выході Словакії і в Мадярьску. Вєдно з Адалбертом Ерделійом в 1927-ім році заложыли в Ужгороді Публічну школу мальованя, котра выховала много добрых малярів. Умер Йосиф Бокшай 9-го октобра 1975 в Ужгороді. 6-го октобра 1866-го року, то є перед 130-ма роками, у Львові народив ся Ґеорґій Ґеровскый, будучій языкознатель, педаґоґ, історік, етноґраф, славіста і културный діятель на Підкарпаті і в Пряшові. Штудовав на ґімназії в Інсбруку і в Чернівцях на Буковині. Там скінчів німецьку ґімназію. Славістіку і індоевропску лінґвістіку штудовав на універзіті в Ліпску. З братом Алексійом были свідками на мараморошскім процесі проти русиньскых православных віруючіх в роках 1913 - 1914. Мадярьскы уряды їх выгостили з Угорьска. Перед першов світовов войнов одышли до Росії, в часі войны Ґеорґій Ґеровскый быв перекладачом в штабі руськых войск, пізніше учів в Саратові, знова пришов на Підкарпатя. Чеська академія наук попросила Ґеровского написати або змаповати русиньскы діалекты, з чого выникла моноґрафія публікована в чехословацькій тематічній енціклопедії з назвов „Язык Підкар-

патьской Руси“, р. 1934. Їй руське выданя вышло в 1995-ім році. І ту пришов ку резултату о прінціпіалній іншакости русиньскых діалектів од україньскых. Написав першу комплектну схему русиньскых діалектів - южномарамарошску, северомараморошску, бережску, ужску, выходоземпліньску, шарішску і спішску. Умер в Пряшові 5-го децембра 1959-го року. Того року минать 625 років од першой писемной памяткы села Нижня Вільшава, окрес Стропков. В документах ся споминать в 1391-ім році. Ішло о маєтковы споры меджі панами Цударями і Розгоніями. В 1394-ім році припало Розгонійовым Чічвяньского панства. В 17-ім сторічі уж го мала записане родина Быркоційова. У 18ім сторічі го властнила родина Дежефійова і Матіашова. Луків ся першый раз споминать в 1246ім році, і Венеція в 1410-ім. Но люди ту жыли іщі перед тым роком. Кінцьом 17-го сторіча худобу постигла епідемія і наслідком того село ся вылюднило. В 1771-ім році ту вырабляли поташ, в 1860-ім аж 1872-ім папірь, у 18-ім сторічу у Венеції были купелі. Інакше люди годовали вівці, робили шындлі, выпальовали деревяне угля, ткали полотно. В часі другой войны помагали партізанам. Деревяна церьков є народна културна памятка. Была выбудована у 1708ім аж 1709-ім роках. До 1786-го року была православна. В 1943-ім році Венеція была приєднана ку Лукову.

Бібліотека

Ч. 19 2016

iнфо РУСИН

Пять русиньскых книжок Штефана Смолея Писателя Штефана Смолея (1933) з Меджілаборець єм лем недавно стрітила в СНМ – Музею русиньской културы в Пряшові, де приніс по три книжкы із своїх пятьох тогорічных выдань, значіть 15 книжок. А. Кузмякова, фото авторкы „Няньку, мате того вельо написаного, выдайте свої творы, покы сьте іщі годны...“повіла Штефананови Смолейови його дівка (Маґдалена Штраусс), котра жыє в Новім Зеланді і є єднов із спонзорок многых няньковых книжок. А він так і зробив, зато му в тім році вышло аж 5 книжок – Обычайны слова, Чом є то так, Сценкы, Мамко наша і Недописаны стророны. Штефан Смолей публікує свої прозовы і поетічны творы в русиньскій пресі уж высше 20 років, дакотры вышли в колектівных збірниках, Русиньскім літературнім алманаху. До того часу выдав до 20 своїх властных книжок русиньской поезії, прозы і сценічных творів. У 2014-ім році быв за прозову збірку Бурі над Бескидами оціненый Меджінароднов преміов Александра Духновіча за русиньску творчость. Многы поетічны творы Штефана Смолея, вдяка музикантови – акордеоністови Михалови Добдови з Меджілаборець, были покладжены на музику. Із недавно выданого збірника співанок Михала Добды, котрый вышов того року під назвов Аж ся під Камянов..., можеме видіти, же 50 текстів із 76 співанок належать як раз перу Штефана Смолея. Тоты співанкы звучали на лабірскій долині і за граніцями нашой країны, просто всяды там, де співацька ґрупа Лабірчанка із своїм музикантом М. Добдом выступала, бо она ціле десятьріча їх мала у своїм репертоарі.

Обычайны слова Єдну із пятьох споминаных тогорічных публікацій – выбір із поетічной творчости під назвов Обычайны слова, выдала т. р. як свою 12-ту публікацію Академія русиньской културы в Словацькій републіці, одповідный редактор Мґр. Александер Зозуляк. Поетічна збірка є розділена до 5-ох частей. У першій части, названій Дрібны отрошынкы є надруковано 110 стишків із розмаїтов тематіков, найчастіше о жывоті людей русиньского роду, споминаня на минулы часы, жаль за нашыма предками, думаня на молоду ґенерацію, дітей і т. д. Дванадцять поезій присвятив Ш. Смолей матери, котры творять 2-гу часть – Дякуєме тобі, мамо. Третій части дав писатель назву О нас, о Русинах, де находиме головно будительскы поезії о нашій бісіді, задуманя над тым, де ся многы з нас Русинів поділи, єдным словом, погляд на сучасну сітуацію народностного жывота словацькых Русинів. Четверту і пяту часть Ш. Смолей присвятив природі і звірині – то суть легонькы поезії, котры суть адресованы головно дітячому світу.

Чом є то так? Таку назву несе книжка прозовых творів Ш. Смолея, котру творять веселы і смутны пригоды його літературного героя Івана Ягоды. Тота публікація і далшы штири, о котрых буде бісіда, автор выдав сам

лем за помочі спонзорьскых дарів. О ґаздівскім помічникови за минулых часів, як даколи в селі робили реґрутьску забаву парібці, котры руковали на войну, як пережывали родічі чекаючі на навернутя свойого страченого сына з другой світовой войны, котрого його мати, отець і братя уж давно оплакали і думали, же загынув, яку біду пережывали нашы люди по другій світовій войні, але і першы дотыкы любови, свадьбы, родинны траґедії, склама▲▲ Теодозія і Іґор Латтовы з писательом Ш.Смолейом. ня, хвороты, смерть... Треба повісти, же тото Недописаны стороны вшытко суть інтересны пригоды зо жывота нашых людей, при чітаню котрых ся дізна„Перед тым, покы єм став писати, єм ваме і о многых позабытых русиньскых довго, довго роздумовав над тым, ці мі традіціах і історічных фактах. обычайному чоловіку, ся оплатить на тій книжці робити. Ці то не буде моя даремна Сценкы робота. Кого бы міг інтересовати жывот обычайного чоловіка, якых є всяды вельо. На высше 150-ох сторінках выдав Ш. І через тото думаня єм собі повів: Была бы Смолей і сім театралных пєс. Перша пєса велика шкода, кідь бы єм холем курто штось – Служніця, нас свойов темов вертать до о собі не написав... Старый чоловік все веце минулых часів, яке было одношіня міджі над вшыткым пороздумує, може ся при тім бідныма і богатыма, як даколи бабы огвадуманю і розжалить при споминаню на ряли дівкы на селі, кідь хотіли приманити пережыты рокы в своїй молодости, в котрых парібка про свою дівку. было все веце вшелиякых проблемів, якы Михалко – друга пєса є із прекрасным суть днесь. Рошківці – то моє родне село. і за сердце хватаючім діалоґом міджі діІ зато мої описаны пригоды пережыты в дом і внуком – сиротов без обидвох родічів, дітинстві, молодости, суть як раз там...“ – котрого хоче купити богатый млинарь з то суть вступны слова Ш. Смолея до автоміста, дивный чолівік і з дивнов бісідов, біоґраґічной книжкы, котрій дав назву просто „не наш. Но богатство, пінязі ці Недописаны стороны. Як прозраджують легшый жывот в місті не зланарили біднойого слова і назва книжкы – тота є о цілім го Михалка, выграло хоць і бідне, але своє його жывоті, родині, радостях і проблемах, і любляче сердце діда... котры і його не обходили, а може і о тім, Прядкы – далша сценка о прекрасных же іщі з його творчости неодовго выйде звыках при пряджіню ниток, сходжаня дідалша книжка. вок і жен по вечерах, традічне здравканя, шумны співанкы, бісіда о ґаздівстві, дівкы о парібках выдаваню. Подобну тему найдеме і в пєсі Кумы.

Мамко наша „Я особно што єм одмаленька аж дотеперішніх років (83) у своїм жывоті найрадше і найцінніше мав, была моя добра мама...“ – пише у вступі свойой збіркы поезій Мамко наша поет і прозаік Ш. Смолей. „В Рошківцях у старенькій хыжі, там єм ся народив, малый, босый по студеній земли ходив... В ній єм ся научів на ногах стояти, ходити, по русиньскы говорити, співанкы співати. Моя мама із ньой мене вывела до школы...“ – то суть слова вызнаня матери поета у єдній із поезій споминаной книжкы. Высше 20 поетічных творів присвятив Ш. Смолей матери – де не хыблять слова щірой і великой подякы, єй доброму сердцю, терпезливой любови, робітным рукам, єй плачу над бідов, жалю над недостатком і прекрасны споминаня на найціннішу особу в жывоті поета.

Зо жывота Ш. Смолея Штефан Смолей народив ся 13-го септембра 1933-го року в многодітній родині обычайного ґазды в селі Рошківці на лабірскій долині. По основній школі в роднім селі дале штудовав в міщаньскій школі в Меджілабірцях, потім у Жіліні в реалній ґімназії. Но з родинных причін, головно фінанчных, мусив штудії передчасно скінчіти. Наступив до заводу Мото – Ява в Празі, де ся выучів за обробляча ковів. По воєнчіні у 1955-ім році наступив до заводу Вігорлат у Снині, в тім часі скінчів і Середню промыслову школу стройницьку а в 1959-ім році перешов до Меджілаборець, до теперішнього Лабстроя. Ту робив як конштруктор шпеціалных выробных інштрументів, пізніше став і ведучім того одділіня. Од 1988-го року зо здравотных причін перешов до заводной технічной бібліотекы, де робив аж до передчасного одходу до пензії у 1991-ім році.

Ч. 19 2016

iнфо РУСИН

Погляды

Чом быв кодіфікованый русиньскый язык Єм щастливый, же жыєме в демократічній країні, котра у своїй уставі дефінує вшыткы права і нашій русиньскій народностній меншыні і вєдно із словацькым народом сьме горды на нашу державу. Кідь дахто твердить, же Русины не мають свою властну державу Русинів, не є то то так. Каждый Русин на Словакії поважує Словацьку републіку за свою власть. Русины, котры одышли за граніці ці уж в 19-ім столітю або і пізніше, все за свою родну власть беруть Словацьку републіку ці бывшу Чехословакію. Іван Бандуріч

Русиньска народность на теперішній теріторії за веце як 100 років не могла наповно хосновати свої людьскы права і все сьме были під ярмом дакого і під народным тиском. Все дахто о нас мав інтерес, але векшынов лем з тым заміром, жебы нас зловжыти, aлe не з цільом вольного народного розвитку на основі свойой властной русиньской културы. Все нам была нукана або силена інша народность, котра нашыма сердцями і розумом ниґда не была прията за свою. Все сьме мусили быти іншыма, лем не Русинами. А кідь по 1918ім році сьме стали волніше на ногах, пришли далшы тяжкы рокы, через котры ся войовало о характер републікы і намісто того, жебы ся розвивала наша русиньска култура, зачала ся в роках 1924 - 1926 aґітація, ланаріня і пересвідчованя на тему, же мы Русины сьме властно Українці. В зачатках народного оброджіня в половині l9-го столітя сьме находжали поміч у штуровской ґенерації а представителі културного розвитку Словаків нам все помагали. На челі русиньского народного возроджіня

были вызначны представителі ґрекокатолицькой церькви а так было і в 30-ых роках 20-го ст. Жаль, за своє хрістіаньске пересвідчіня, вірность ґрекокатолицькій церькви і свойому русиньскому роду были дакотры незаконно арештованы, як бл. Павел Петро Ґойдіч, Василь Гопко. Дакотры представителі, котры мали русиньске коріня, натігуючі рукы за функціями, перешли на україньскый бік і в своїм намаганю нашли велику підпору в узнесіню Презідії ЦВ КПС із 28-го юна 1952-го року, котре значіло, же Русины од вечера до рана ся чудом переродили на Українців. Настала міцна недемократічна і силена сталіньска українізація Русинів на Словакії. І выслідком того є, же в сучасности скоро 75 процент Русинів собі пише словацьку народность, хоць бісідує по русиньскы. Настала велика асімілація Русинів а великов шкодов є, же сучасне духовенство ґрекокатолицькой церькви до своїх обрядів намісто материньского русиньского языка запроваджать словацькый язык, реліґію ся школярі учать по словацькы. Одказ Кіріла і Методія як і нашых народных будителів A. Духновіча, Й. Ґаґанця, A. Павловіча, П. П. Ґойдіча оставать десь боком а тым ся страчать наш прекрасный обряд і його русиньскый характер. Хоць у 1968-ім році в Уставнім законі спомянули Русинів, oдмяк настав аж по 1989-ім році, a aж у 1999-ім році влада СР узнала русиньску народность за самостатну а тым дістали Русины Словакії і свої уставны права. На Словакії од 1946-го року было 306 сел, в котрых жыли Русины, в сучасности є 250 сел, де жыє скоро 250 тісяч жытелів. При зрахованю в 2001-ім році ся до русиньского языка приголосило 54.907 людей. Русинів все страшыли і в 1945-ім році дакотры українізаторы твердили, же Україна ся зачінать од Попраду. Поступный демократічный розвиток по 1989-ім році приніс волю в народнім возроджіню і Русинам. 17-го новембра 1990-го року ся в Меджілабірцях одбыла перша стріча, на котрій были прияты основны потребы Русинів, міджі нима і кодіфікація

Літературный конкурз Марії Мальцовской Oд 5-го септембра до 25-го новембра 2016-го року Сполок русиньскых писателів Словеньска у сполупраці з редакціов Русин і Народны новинкы і Інштітутом русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові выписує 3-ій річник Літературного конкурзу Марії Мальцовской на найліпшы творы в области поезії, прозы, есеїв і драмы в літературнім русиньскім языку. Оріґіналны літературны творы в розсягу од 10 до 20 сторінок тексту (непублі кованы) може на адресу: ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД., Інштітут

русиньского языка і културы ПУ, уліця 17. новмебра ч. 15, 080 01 Пряшів (PhDr. Kvetoslava Koporová, Phd., Ústav rusínskeho jazyka a kultúry PU, ul. 17. novembra č. 15,

русиньского языка на Словакії. Уж в 1992ім році ся в Бардейовскых Купелях одбывав міджінародный конґрес до той языковой тематікы, котрый орґанізовала Русиньска оброда (РО). У Пряшові быв при РО зрядженый Інштітут русиньского языка і културы і його колектівом – редакторами русиньской пресы, на челі із Доц. Васильом Ябуром і Юрійом Паньком, котры приготовили потрібну научну документацію про выголошіня кодіфікації русиньского языка. Требало доказати, же наш русиньскый язык є жывым языком русиньского жытельства. Помогли нам словацькы лінґвісты як были Ян Горецькый, Михал Міклуш і т. д. Поміч была і од Матіці словацькой і краянів – Русинів з Америкы. На другім боці проти кодіфікації были представителі проукраїньскы орьєнтованы функціонарі Союзу РусинівУкраїнців, їх пресы і україньского высыланя. Было і таке, же докінця приготовліня кодіфікації характерізовали як політічный русинізм. Но і так быв русиньскый язык на Словакії 27-го януара в 1995-ім році кодіфікованый. Тото была наша велика потреба, бо без ньой бы сьме не могли досягнути тото, што сьме досягли у выдаваню нашой русиньской пресы, русиньске слово звучіть в русиньскім Театрі Александра Духновіча в Пряшові, в радіу, телевізії, в школах на выуці русиньского языка, на высокій школі і в шыріню културы на русиньскых подіах. Жадна народностна меншына на Словакії не пережывала такы міцны народны утискы як Русины по другій світовій войні. Українізачный процес быв немилосердный, твердый і загамовав розвиток вшыткого русиньского аж до l989-го року. Українізаторы доказовали, же мы Русины сьме Українцями і не брали до увагы ниякы історічны арґументації. Є правда, же сьме вшыткы Славянами, aлe каждый маме свої шпешціфічны даности, свою історію, културу і традіції. Ці маме іти до ґлобалізації? Такым способом бы ся стратили вшыткы. Русины на Словакії не суть проти културі жадного народа, лем хотять, жебы нихто не знеужывав їх богату културу і не приписовав єй іншому народу. 080 01 Prešov) посылати каждый автор од 18-го року віку, жыючій в Словеньскій републіці. Конкурз є анонімный, то значіть, же каждый автор до коперткы з літературным твором вложыть іщі єдну заліплену копертку, в якій буде його мено, призвіско, адреса i фотопортрет. Коперткы з менами і призвісками будуть розбалены председом пороты по оцініню конкурзу (буде го оціньовати тричленна порота). Выголошіня выслідків конкурзу ся одбуде в посліднім тыждню децембра 2016. Найліпшы роботы, выбраны фаховов поротов, будуть наслідно оцінены і опублікованы в часописі Русин.

Погляды

2+2=5

Председа Народной рады Русинів Закарпатя Євген Жупан ся мав про медії высловити о автономії, котру бы мало мати Закарпатя. Перед тым, як хтось зачне лляти на Жупана повны ведра гноя і бісідовати о сепаратізмі, было бы потрібне пороздумовати о тім, што і головно в якім контексті властно Жупан говорив. Петро Медвідь Актуалну діскузію о автономії, і то не теріторіалній, а прямо народностній, не зачали русиньскы орґанізації. Тоту діскузію веде од яри того рока презідент Україны Петро Порошенко. Тот наприклад на премєрі філма „Крим. Спротив“ в юлі повів: „…Внесеме зміны до 10-ой статі Конштітуції Україны і попросиме, жебы то підтримав парламент… Маєме право, маєме обовязок дати крымскым Татарам право на самовызначіня в рамках єдиной Україньской державы. Єм пересвідченый о тім, же то є то, што довгуєме крымскым Татарам. Єм пресвідченый, же україньска влада то мала зробити холем двадцять років назад, і теперь бы сітуація была інша.“ Порошенко просто голосить, же покля ся Крым дістане назад під контролю Києва, із теріторіалной автономії, котру вже мав цілый час, покля належав під незалежну Україну, зробить ся автономія націонална, автономія корінного народа. На основі такых і тому подобных слов із боку україньского презідента Жупан не робить нич інше, лем іде до контры і припоминать Порошенкови, же ту суть і Русины. Но в його словах теперь не є основным повторяня того, же Русины суть невызнаныма лем на Україні, же Україна топтать по властных законах, кідь доте-

Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku s finančnou podporou Úradu vlády SR - program Kultúra národnostných menšín 2016.

Ч. 19 2016

iнфо РУСИН

перь не вызнавать ани платный референдум із 1991-го року, на основі котрого мала мати Закарпатьска область єднакый статус, як і Крым. В його словах є теперь основне то, же вказує не на минулость, но на можливу, холем за думками Петра Порошенка, будучность.

Русины бы властно могли зробити грубу чару за референдумом із 1991-го року, покля рисованя будучности не буде про них знова діскріміначне. Тадь з Порошенковых слов выпливать, же властно теріторіална автономія є уж і так минулостьов і в припаді Крыму. Навспак, актуалнов є про нього націонална автономія і бісідує о тім, же Татары мають докінця право на самовызначіня, бо на тій теріторії суть корінным народом. Лемже право на самовызначіня має каждый. І законы мають платити про каждого єднако. Каждый має мати єднакы права, не можуть в тім быти роблены выняткы, іншак то не є правна держава, а ціркус, котрый ся хоче людям презентовати як правна держава. Но і так є правилне припомянути Порошенкови, што Жупан зробив, же покля є діскузія о корінных народах і автономіях,

потім Закарпатя має єднаке право на автономію як крымскы Татары. Што є найголовніше, і што выпливать із слов Євгена Жупана, Русины тото право не хотять схосновати на одторгнутя ся од державы, а на то, жебы могли жыти в тій державі. Жебы дома, на своїм, могли быти вызнаныма. Жебы ся могли розвивати. Жебы могли рішати о властных школах, о універзітных інштітуціях і так далше. Значіть, жаден сепаратізм в смыслі, якый бы радо приписали Русинам їх „жычливці“. Формы народностных автономій мають Русины, но і іншы народности, в Мадярьску, Сербії, Румунії... чудуй ся світу, нихто іщі жадну з тых держав не хотів поділити. Нихто ся не намагав о нич інше, як о розвиток свого народа в державі, в котрій жыє, котру бере як свою отцюзнину. На Україні бы то не было іншак. І слова Петра Порошенка односно автономії Татарів: „Єм пресвідченый, же україньска влада то мала зробити холем двадцять років назад, і теперь бы сітуація была інша,“ суть абсолутно платны і в припаді Русинів. Проблем зо сепаратізмом днесь діставать новы контуры. Кідь хтось буде хотіти Жупана в повязаню з тым, же ся высловив за потрібность дати автономію Русинам, в припаді, і то треба підкреслити, кідь єднаку Київ дасть і крымскым Татарам, означіти за сепаратісту, потім єднакы сепаратісты бы мали быти крымскы Татары, но і не треба забывати на то, же єднакым сепаратістом, або холем підпоровательом єднакого сепаратізму, бы мав быти сам презідент Україны Петро Порошенко. О упорядкованю Україны має повне право рішыти лем Україна, їй власти. Но тоты бы мали слухати волю своїх жытелів. Але будьяке право не може быти признане лем єдному жытельови, єдному народу, а другому ніт. Право має мати каждый єднаке. Хоць є ясне, же не все суть два і два штири. Очекую, же так то буде із правом на автономію і самовызначіня Татарів і Русинів. Про єдных то буде штири, про другых пять. І точно так то буде якбач і з далшым означованьом того, хто є і хто не є сепаратістом.

IČO vydavateľa: IČO 17 151 074, sídlo vydavateľa: Masarykova 20, Prešov, dátum vydania periodickej tlače: 14. október 2016

Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku a výlučne zodpovedá za obsah projektu. Realizované s finančnou podporou Úradu vlády SR. Evidenčné číslo: EV 1739/08. Šéfredaktor: Mgr. Peter Medviď Jazyková úprava: Mgr. Anna Kuzmiaková. Výroba: Tlačiareň Svidnícka, s.r.o. Adresa redakcie a administrácie: Rusínska obroda na Slovensku, redakcia Info Rusín, Masarykova 20, 080 01, Prešov. Tel.: Peter Medviď +421 907 291 591. E-mail: Peter Medviď: peter.medvid@gmail.com. Inzeráty, reklamy, sponzoring preberáme po dohode so šéfredaktorom na adrese sídla ROS v Prešove. Číslo účtu pre predplatné: 2155073158/0200. Predplatné na rok: Slovensko: 10,50 Є, Európske štáty: 15,96 Є, mimoeurópske štáty: 21 Є. Neobjednané rukopisy a fotografie nevraciame. Publikujeme i názory, s ktorými nie vždy súhlasíme. Za obsah príspevku zodpovedá autor. Redakcia si vyhradzuje právo na krátenie a štylistickú úpravu textov. Príspevky v slovenskom jazyku nehonorujeme.

Rusínska obroda na Slovensku redakcia Info Rusín Masarykova 20 080 01 Prešov RaZ Platené v hotovosti 089 01 Svidník