Сцена друга
З-за дерева з’являється В А Р Т О В И Й 1. Його панцир і шолом зверху обгорнуті якимсь шматтям для утеплення. Вартовий 1 обтрушується від снігу, робить різкі рухи, щоб зігрітися, витягає з-під одягу фляжку, морочиться з примерзлою закруткою. Вживає всіх можливих способів — зубами, підбиває долонею вниз і вгору, стукає об коліно, об дерево, навіть топче ногами. Уже коли він цілком зневірився, закрутка раптом легко піддається. Вартовий 1 підносить посудину до вуст, та саме як він робить перший ковток, звідкись розлягається пронизливе жалісне виття. Вартовий 1 здригається, закашлюється, спльовує. Виходить В А Р Т О В И Й 2, дещо старший.
В А Р Т О В И Й 1 . Стій, хто йде? В А Р Т О В И Й 2 . Це я кажу: «Стій, хто йде?» В А Р Т О В И Й 1 . То це ти? В А Р Т О В И Й 2 . А хто тут ще може бути? Знову розлягається жалісне виття.
В А Р Т О В И Й 1 . Що це таке? В А Р Т О В И Й 2 . Що? В А Р Т О В И Й 1 . Ну…
13