Пр Ві оек Ш к то р т ен а де ро в
ич
а
ікт ор а
ое кт В
Пр
Ш ен де
ро ви ча
ББК 85.16 УДК 82-84(2Lec)+77.04 Л53
Лец, Станіслав Лец, ХХ століття. Проект Віктора Шендеровича. — К.: Лаурус, 2018 — 432 с. ілл. ISBN 978-617-7313-25-9
За підтримки Дмитра Зіміна та Олександра Бровка Автор проекту Віктор Шендерович Куратор українського видання Поліна Лаврова Художнє оформлення Андрій Бондаренко Більдредактори Ольга Аннанурова, Валерій Мілосердов, Дмитро Сергєєв Перекладач Андрій Павлишин Книжка видана за фінансової підтримки компанії Піраміда ISBN 978-617-7313-25-9
Проект Віктора Шендеровича «ЛЕЦ. ХХ століття» – колекційне видання, присвячене творчості знаного польського сатирика Станіслава Єжи Леца. До афоризмів, які давно стали класичними, підібрані співзвучні їм роботи класиків фотографічного мистецтва: Анрі Картьє-Брессона, Роберта і Корнелла Капи, Себастьяна Салґаду, Антанаса Суткуса, Марка Рібу, Аркадія Шейхета, Дмитра Бальтерманца, Євгена Халдея, Віктора Марущенка та багатьох інших.
©
Шендерович В. А., ідея та укладення альбому, передмова, есе
©
Лец С. Є. (спадкоємці), афоризми
©
Россельс В. М., спадкоємці, переклад
©
Бондаренко А. Л., мистецьке оформлення
©
Павлишин А. C., переклад
©
Видавництво «Лаурус»
Історія цієї книжки
Перш ніж стати проектом, цей альбом багато років був моєю мрією. Одного чудового дня на самому початку «нульових» (а може, це було ще в минулому столітті?) я раптом подумав, що любі мені з юних літ афоризми Станіслава Єжи Леца не просто хороші, а наче спеціально написані про те чи інше злободенне питання. Що прудка думка, упіймана насмішкуватим польським генієм і записана ним на серветці — півстоліття тому, у варшавській кав’ярні «Літератка» на Замковому майдані, — як луг із водою, раптом починає бурхливо хімічно реагувати з новинами цілком інших часів… «Чи може місіонер, якого з’їли людожери, вважати свою місію виконаною?» Цей афоризм і світлина академіка Сахарова, який іде геть зі з’їзду радянських нардепів, — вони ж народжені одне для одного! Колекціонування таких «хімічних збігів» стало моєю розвагою. Я почав записувати пари «хімікатів», які зринали в голові: афоризм — подія, афоризм — ім’я… Відтак рахунок цих пар пішов на десятки. Лец виявився універсальним діагностом. Про що саме він писав упродовж недовгої польської «відлиги» на межі 1950–1960-х років ХХ століття, яка постать чи колізія були детонатором чергової «незачесаної думки», — дуже цікаво, проте найчастіше це годі встановити. Але на те він і геній, що то вже неважливо! Десять років тому я почав мріяти про цей альбом. Мріяти, як кажуть, нешкідливо, але повертатися у дійсність буває сумно. Дійсність скла-
У природі нічого не губиться, окрім здійснених надій. Станіслав Єжи Лец
далася з придбання прав, із видавничих калькуляцій, із нездоланного для мене юридичного й фінансового боку справи… І я би, мабуть, так і не зважився на все це, проте певної миті моїй дружині набридло слухати мої скарги на незбуту мрію, і вона нагадала мені наполеонівський постулат: слід уплутатися в бій, а там побачимо! І я уплутався. Зробити це було легко: наша дочка-полоністка на той час мешкала у Варшаві. І в травні 2015 року, в тій самій кав’ярні «Літератка» на Замковому майдані, ми підписували угоду з Томашем де Туш-Лецом, сином класика… А вдруге мені — хоч радше нам усім — пощастило із Дмитром Борисовичем Зіміним. Завдяки його підтримці ХХ століття представлене в альбомі відмінними, а іноді й видатними фотографіями. І ще один дарунок долі: у Варшаві знайшлися невідомі широкому читачеві «незачесані думки» Станіслава Єжи Леца… І як же їх було не перекласти з такої нагоди! Перенести ці парадокси на простори рідної мови, зберігши гру слів, лаконізм і глибину, — завдання бажане й амбітне. Переклад — майже завжди компроміс між формою та змістом, і польські оригінали дадуть вам змогу почути відлуння, яке гуляє під склепіннями мов... Так давня мрія стала книжкою, яку ви тримаєте в руках. Я присвячую її пам’яті моїх батьків. ВІКТОР ШЕНДЕРОВИЧ
5
Інструкція з ужитку
Гортаючи цей том, ви можете дивитися тільки на ліві сторінки розворотів — у такому разі вас чекає чудова галерея світлин, зроблених кращими майстрами ХХ століття: Картьє-Брессоном, Капою, Салґаду, Суткусом... Ви можете дивитися тільки на праві сторінки розворотів — і насолоджуватися блискучими афоризмами польського генія Станіслава Єжи Леца. Але можна спробувати побачити кожен розворот як єдине ціле — а далі побачити як єдине ціле й ХХ століття. Це наш погляд на нього крізь «Незачесані думки» Станіслава Єжи Леца. Або, якщо завгодно, афоризми Леца, заново прочитані крізь оптику цього великого й страшного століття. Здається, портрет доби й людства зрештою вдався доволі жорстким. І справді: в цьому альбомі мало щасливих облич, скупо представлені радощі дозвілля, з комареву ніжку свят весни та праці… Нічого не вдієш: Станіслав Єжи Лец був гірким філософом і бистрооким сатириком, а сатирикові, попереджав він, «сниться горбань на верблюді»! Ця книжка — наша вдячність мужньому авторові «Незачесаних думок» і пам’ять про століття, в якому він жив. В основу альбому покладений хронологічний принцип, яким ми іноді жертвуємо задля логіки оповіді…
7
Валерій Мілосердов. Годинник без стрілок. Поділ, Київ, Україна. 1995 р.
10
На жодному Na żadnym годиннику zegarze не знайти стрілок, nie znajdziesz що вказували б, wskazówek як жити. do życia.
11
Берт Гарді. Ґлазґо, Шотландія. 1948 р. Хлопчаки бавляться на кладовищі*.
* Тут і далі курсивом позначені коментарі укладача
12
Я кажу Mówię настільки rzeczy архаїчні речі, tak stare, що людство że ludzkość їх уже ich już не пам’ятає. nie pamięta. 13
Автор невідомий. Митрополит Андрій Шептицький. 1930–1944 рр.
14
Слід Trzeba так примножити tak pomnożyć кількість думок, ilość myśli, щоб для них by nie starczyło не вистачило dla nich наглядачів. dozorców. 15
Станіслав Єжи Лец Біографія пунктиром
1909
6 березня. У Львові (вул. Кармелітська, тепер — Просвіти, 8) у родині Аделі (в дівоцтві — Сафрін) і Бенона Леців (Letz) народився син Станіслав Єжи.
1914
Родина тікає зі Львова, який ось-ось займе російська армія, і перебирається до Відня, де в 1915 році Станіслав Єжи йде до школи. Того самого року помирає його батько.
1918 1927 1929
Станіслав Єжи з матір’ю повертаються до Львова, який по війні входить до складу II Польської Республіки. У Львові вони мешкають у будинку по вулиці Словацького, 6. Станіслав Єжи ходить до євангелічної школи, згодом — до гімназії пані Камерлінґ.
Лец закінчує школу й вступає до Університету Яна Казимира у Львові, де спершу вивчає полоністику, але відтак переходить на юридичний факультет. У ці ж роки він разом із друзями створює студентський поетичний осередок.
31 березня. Літературний дебют: у журналі «Літературно-науковий кур’єр» (додаток до краківського «Ілюстрованого щоденного кур’єра») опублікований вірш Леца «Весна» (перші твори поет підписує германізованою версією прізвища Letz).
387
1931 1933
Лец закінчує університет із дипломом юриста. Цього ж року виходить його дебютна поетична збірка «Барви». Тут він уперше підписаний полонізованим варіантом прізвища Lec (на ідиш «lec» означає «блазень, пересмішник»). Водночас молодий поет починає публікувати в журналах «Варшавський цирульник» і «Дом-крат».
1934
Перебирається до Варшави, де продовжує писати сатиричні вірші й публікуватися в журналах. Як і раніше, близький до лівих, антифашистських кіл.
1935
Починає співпрацю з журналом «Шпильки», видає збірник сатиричних віршів «Зоопарк». Приблизно тоді ж вступає до Спілки польських літераторів.
1936 1937 1938 388
Лец із друзями створює літературний щомісячний журнал Tryby, проте через втручання цензури вдається опублікувати лише два числа.
Вихід поетичної збірки «Патетичні сатири». Того ж року разом з Леоном Пастернаком створює політичне кабаре «Театр пересмішників», на п’ятий день існування закрите владою. Наприкінці року починає регулярно писати фейлетони для «Популярного щоденника», який також незабаром закрили.
Остерігаючись політичних переслідувань, на певний час виїжджає з Варшави до родичів на Буковину, яка тоді входила до складу Румунії.
Лец повертається до Варшави й одружується з Ельжбетою Цукерман.
1939 1941 1943 1944 1945 1946
На початку Другої світової війни Лец перебирається до Львова, де вступає до Спілки радянських письменників України, працює в газеті «Червоний прапор», перекладає російських та українських поетів.
У липні мати Леца гине під час погрому у Львові. Сам він потрапляє до концтабору неподалік Тернополя.
Двічі дивом уникає розстрілу. 22 липня тікає з концтабору, убивши охоронця, і в його мундирі добирається до Варшави. Стає редактором у підпільній газеті Народної армії в Прушкові, відтак у листку «Вільний народ» у Марках під Варшавою. Ховається, за потреби ходить вулицями у тому ж німецькому мундирі, жахаючи друзів, у яких гостював.
Народилася дочка Малґожата. Через розконспірацію вимушений виїхати з околиць Варшави. Навесні приєднується до партизанської Народної Армії в околицях Любліна, у травні бере участь у битві під селом Ромблюв.
Закінчує війну в званні майора, отримує Кавалерський хрест ордена Polonia Restituta. Поселяється з сім’єю у Лодзі, де разом з Леоном Пастернаком та Єжи Зарубою відроджує журнал «Шпильки».
Народився син Ян. Лец публікує книжки «Польовий записник» (вірші воєнних літ і пам’яті загиблих) і «Прогулянка циніка» (сатиричні вірші та фрашки, написані ще до війни). Переїжджає із сім’єю до Відня як прес-аташе Польської дипломатичної місії.
389
1948 1949 1950 1952 1955 1956
390
Публікація сатиричної збірки «Життя — це фрашка».
У журналі «Шпильки» (№ 37 від 11 вересня) опубліковані перші чотири афоризми Леца.
Вихід збірки ліричної поезії «Нові вірші». Того ж року, розчарований політикою комуністичної влади в Польщі, він виїжджає до Ізраїлю. Там Лец не знаходить свого місця й близького кола, не публікується. Пише «Єрусалимський рукопис», надрукований згодом.
Повертається до Польщі разом із сином і на кілька років стає ізгоєм. Його твори під забороною, книжки вилучені з бібліотек, цензура не пропускає публікацій. Лец переважно перекладає; деякі з цих текстів оприлюднює під прізвищами колег. Початок спільного життя з другою дружиною Кристиною Швентонською.
Народився син Томаш. Того ж року в журналі «Нова культура» афоризми Леца вперше надруковані під назвою «Незачесані думки» — усього 15 афоризмів.
На хвилі «відлиги» Лец стає дозволеним і навіть популярним автором. Того ж року він публікує «Єрусалимський рукопис»; у тижневику «Нова культура» й інших періодичних виданнях («Культурний огляд», «Світ», «Діалог») регулярно друкуються нові добірки «Незачесаних думок». Упродовж останніх десяти років життя він видає вдвічі більше книжок, ніж за всі попередні роки.
1957
Вихід першої збірки «Незачесаних думок». Це видання кишенькового формату, яке побачило світ у «Літературному видавництві» (Краків), містить 201 афоризм.
1959
Вихід другої збірки «Незачесаних думок», яка містить майже 400 нових афоризмів, сатиричної антології «Із тисячі та однієї фрашки» і поетичної збірки «Кепкую і питаю дороги».
1961 1963 1964 1966
Вихід поетичної збірки «Авелеві й Каїнові».
Вихід поетичної збірки «Оголошення про розшук».
Вихід збірки «Нові незачесані думки», куди увійшли близько 800 нових афоризмів, і поетичної збірки «Поеми, готові до стрибка».
Вихід збірки «Фрашкозбирання» та перевидання «Нових незачесаних думок». 7 травня. Лец помер у Варшаві у віці 57 років. Похований на військовому кладовищі Повонзки.
396
Про автора проекту
Віктор Шендерович. Російський журналіст і письменник. Народився у 1958 році в Москві. За спеціальністю — театральний педагог. Публікується з середини 1980-х. Лауреат престижних російських премій у галузі літератури та журналістики, зокрема «Золоте перо Росії» (1997), «Журналістика як учинок» (2003). Номінант першої премії Фонду Бориса Нємцова (за сміливість). Лауреат премії Московської Гельсінської групи в номінації «За захист прав людини засобами культури та мистецтва». Автор культової сатиричної програми «Ляльки», що виходила в 1990-х роках. Двічі лауреат російської загальнонаціональної телевізійної премії «ТЕФІ» (1996, 2000). Після ліквідації в Росії незалежного телебачення співпрацює з радіостанцією «Відлуння Москви» та радіо «Свобода», публікується в мережевих виданнях. Проза і драматургія Віктора Шендеровича перекладені англійською, німецькою, польською, українською, естонською, фінською та персидською мовами.
425
Подяки
Автор альбому висловлює глибоку подяку Дмитру Борисовичу Зіміну, без якого не відбувся б цей проект. А також: спонсору видання Іллі Кацнельсону й іншим учасникам передплатної кампанії на платформі «Планета.ру»: Сергію Абрамовичу Азбелю, Алтинбеку, Борису Миколайовичу Анісімову, Володимиру Олеговичу Антонову, Андрію Афанасьєву, Максиму Хусеновичу Бакову, Людмилі Батуро (Білорусь), Михайлу Бєлоусову, Олені Давидівні Богоявленській, Людмилі Борисовій, Ігорю Борисову, В’ячеславу Олександровичу Булинкіну, Олександру Буркатовському, Віталію Буровому, Сергію Володимировичу Валькову, Сергію Ваніну, Андрію Миколайовичу Володимирському, Леоніду Галушку, Ігорю Ганжі, Марату Гілоду, Глібу й Валентині Грачовим, Ірині та Микиті Дружиніним (Відень), Олексію Євтеєву, Дмитру й Світлані Йолкіним, Людмилі Ішмурзіній, Олександру Миколайовичу Кузнєцову, Олександру Лєбєдєву, Андрію Борисовичу Лєвченку, Юлії Геннадіївні Любімовій, Сергію Сергійовичу Мазуріну, Ларисі Матук, Дмитру Володимировичу Морозову, Олексію Орлову, Катерині Віталіївні Петровській, Віктору Валерійовичу Петрову, Вадиму Георгійовичу Пікалову, Володимиру Расцелуєву, Костянтину Сакієву, Анні Свістуновій, Дмитру Судакову, Олександру Терьохіну, Артему Торчінському, Валерію Івановичу Фільчакову, Андрію Хальпукову, Павлу Хутренку, Олені Чєвкіній, Миколаю Шишмарєву, Павлу Яришку, Tina Naer, Andrei Litvak, Katerina Akbarov. Автор проекту висловлює особливу подяку: Томашу Лецу й Лідії Коській (Польща), краудфандинговій платформі planeta.ru Віталію Димарському (журнал «Дилетант»), а також Олександру Архангельському, Гаррі Бардіну, Дмитру Бикову, Олені Деміковській, Аркадію Дубнову, Михайлу Єфремову, Борису Жутовському, Вікторії Івлєвій, Яні Карпенко, Даніїлу Крамеру, Юрію Льву, Андрію Макаревичу, Володимиру Познеру, Юрію Росту, Веніаміну Смєхову, Сергію Таску й Андрію Янґелю ― за підтримку проекту. Окрема подяка Людмилі Чубаровій ― за підтримку автора проекту.
Спеціальна подяка видавництва LAURUS: Львівській міській раді й Андрію Садовому, Сергію Мельнікову, Адміністрації готелю Leopolis і Тарасу Добрянському, Андрію Павлишину, Богдані Брилинській, Людмилі Годарєвій, Станіславу Теплінському, Меморіальному музею «Територія Терору».
427
Джерела фотографій 2
84
Underwood Archives/Getty Images
86
Bettmann/Getty Images
88
Hulton-Deutsch Collection/CORBIS/Getty Images
90
Daily Mirror/Mirrorpix/Mirrorpix via Getty Images
92
Magnum Photos/East News
94
Popperfoto/Getty Images
96
Getty Images
98
Gamma Rapho
100
The LIFE Picture Collection/Getty Images
102
Heritage Image Partnership Ltd/Alamy Stock Photo
Сімейний архів Томаша Леца і Яна Леца
104
Getty Images
10
Особистий архів Валерія Мілосердова
106
Keystone/Getty Images
12
Picture Post/Hulton Archive/Getty Images
108
ullstein bild Dtl./Getty Images
14
Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного
110
Film and Photo Archive, Yad Vashem
(ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного)
112
East News
16
Мультимедиа Арт Музей, Москва (МАММ)
114
International Center of Photography/Magnum Photos/East News
18
Magnum Photos/East News
116
Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного
22
General Photographic Agency/Getty Images
24
Shorpy Gallery
118
East News
26
Фонд сохранения фотонаследия имени С. В. Челнокова
120
Magnum Photos/East News
28
Topical Press Agency/Getty Images
122
East News
30
Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного
124
The LIFE Picture Collection/Getty Images
(ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного)
126
Мультимедиа Арт Музей, Москва (МАММ)
32
Российская государственная библиотека (РГБ)
128
Imperial War Museums/Getty Images
34
Library of Congress/Corbis/VCG via Getty Images
130
Keystone/Getty Images
36
Berliner Ver/lagdpa picture alliance/Alamy Stock Photo
132
Bettmann/Getty Images
(ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного)
38
Keystone/Getty Images
134
Magnum Photos/East News
40
Российский государственный архив социально-политической истории
136
International Center of Photography/Magnum Photos/East News
(РГАСПИ)
138
Alamy Stock Photo
42
SPUTNIK/Alamy Stock Photo
140
Magnum Photos/East News
44
ullstein bild Dtl./Getty Images
142
Keystone-France/Gamma-Keystone via Getty Images
46
Мультимедиа Арт Музей, Москва (МАММ)
144
Bettmann/Getty Images
48
Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного
146
ООО «Галерея Глаз»
(ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного)
148
Magnum Photos/East News
50
Информационное агентство России «ТАСС»
150
Bettmann/Getty Images
52
Getty Images
152
Hulton-Deutsch Collection/CORBIS/Getty Images
54
Мультимедиа Арт Музей, Москва (МАММ)
154
Magnum Photos/East News
56
Keystone-France/Gamma-Rapho via Getty Images
156
The LIFE Picture Collection/Getty Images
58
Fox photos/Getty Images
158
Особистий архів Ірини Пап
60
Bettmann/Getty Images
160
Magnum Photos/East News
62
Library of Congress
162
Magnum Photos/East News
64
Scalarchives
164
Keystone/Getty Images
66
Bettmann/Getty Images
166
Особистий архів Ірини Пап
68
PhotoQuest/Getty Images
168
Magnum Photos/East News
70
Мультимедиа Арт Музей, Москва (МАММ)
170
Gamma-Rapho via Getty Images
72
Киноконцерн «Мосфильм»
172
Universal History Archive/UIG via Getty Images
74
Галузевий державний архів Служби безпеки України/Меморіальний музей
174
Magnum Photos/East News
«Територія Терору», Львів
176
Особистий архів Володимира Лагранжа
76
SPUTNIK/Alamy Stock Photo
178
Коллекция Бориса Жутовского
78
Bettmann/Getty Images
180
Bettmann/Getty Images
80
ullstein bild Dtl./Getty Images
182
Magnum Photos/East News
82
Bettmann/Getty Images
184
Bettmann/Getty Images
429
186
Picture Post/Getty Images
288
Magnum Photos/East News
188
Picture Post/Hulton Archieves/Getty Images
290
Sovfoto/UIG via Getty Images
190
ANTANAS SUTKUS PHOTOGRAPHY ARCHIVES
292
Magnum Photos/East News
192
AP/East News
294
Bettmann/Getty Images
194
Magnum Photos/East News
296
Magnum Photos/East News
196
Особистий архів Роберта Альтмана
298
AP/Информационное агентство России «ТАСС»
198
The LIFE Picture Collection/Getty Images
300
Мультимедиа Арт Музей, Москва (МАММ)
200
The LIFE Picture Collection/Getty Images
302
Особистий архів Віктора Марущенка
202
MARKA/Alamy Stock Photo
304
МИА «Россия сегодня»
204
Magnum Photos/East News
306
Особистий архів Юрія Інякіна
206
L’Agence Roger-Viollet/East News
308
Agentur Focus
208
Keystone Features/Getty Images
310
Особистий архів Валерія Мілосердова
210
Bettmann/Getty Images
312
Особистий архів Юрія Лева
212
Magnum Photos/East News
314
Bride Lane Library/Popperfoto/Getty Images
214
Особистий архів Девіда Плаудена
316
Особистий архів Валерія Мілосердова
216
ANTANAS SUTKUS PHOTOGRAPHY ARCHIVES
318
Corbis/VCG via Getty Images
218
dpa picture alliance/Alamy Stock Photo
320
MARKA/Alamy Stock Photo
220
The Philip Jones Griffiths Foundation/Magnum Photos/The J. Paul Getty
322
Особистий архів Вікторії Івлєвої
Museum, Los Angeles/East News
324
Особистий архів Валерія Мілосердова
222
Халдей А. Є./Мультимедиа Арт Музей, Москва (МАММ)
326
Особистий архів Валерія Мілосердова
224
Magnum Photos/East News
328
Magnum Photos/East News
226
Magnum Photos/East News
330
Magnum Photos/East News
228
Magnum Photos/East News
332
Особистий архів Валерія Мілосердова
230
Getty Images
334
Особистий архів Даніеля Байона
232
Gamma Rapho
336
Особистий архів Олега Куліка
234
Особистий архів Яна Вебба
338
Особистий архів Віктора Марущенка
236
Magnum Photos/East News
340
Особистий архів Педро Луїса Раоти
238
Мультимедиа Арт Музей, Москва (МАММ)
342
PictureLux/The Hollywood Archive
240
Особистий архів Дмитра Стуса
344
Magnum Photos/East News
242
Особистий архів Александраса Мацияускаса
346
SJ/Contour by Getty Images
244
Особистий архів Юрія Роста
348
Особистий архів Валерія Мілосердова
246
Особистий архів Юрія Мечітова
350
Magnum Photos/East News
248
Мультимедиа Арт Музей, Москва (МАММ)
352
Особистий архів Вікторії Івлєвої
250
Особистий архів Валерія Плотнікова
354
Magnum Photos/East News
252
ООО «Галерея Глаз»
356
Getty Images
254
Максим Слюсарев/Мультимедиа Арт Музей, Москва (МАММ)
358
Особистий архів Валерія Мілосердова
256
Архив Международного общества «Мемориал»
360
Pixstream/REUTERS
258
Getty Images
362
Информационное агентство России «ТАСС»
260
CORBIS SABA/Corbis via Getty Images
364
Особистий архів Валерія Мілосердова
262
Українське незалежне інформаційне агентство новин (УНІАН)
366
Особистий архів Джеймса Гілла
264
Bettmann/Getty Images
368
Corbis/VCG via Getty Images
266
Magnum Photos/East News
370
Magnum Photos/East News
268
Getty Images
372
Magnum Photos/East News
270
Magnum Photos/East News
376
Bettmann/Getty Images
272
Особистий архів Франсуа-Марі Баньє
378
Los Angeles Public Library
274
Hulton-Deutsch Collection/CORBIS/Corbis via Getty Images
380, 385–397 Сімейний архів Томаша Леца і Яна Леца
276
Agentur Focus
398
Ирена Яросиньска/Фонд Центра КАРТА
278
Getty Images
424
Особистий архів Юрія Лева
280
Getty Images
282
Magnum Photos/East News
284
Magnum Photos/East News
Фото на обкладинці: Особистий архів Валерія Мілосердова
286
CORBIS/Corbis via Getty Images
Ліва сторінка титулу: Сімейний архів Томаша Леца і Яна Леца
430
ЛЕЦ. ХХ СТОЛІТТЯ Фотоальбом Автор ідеї та упорядник Віктор Шендерович Художнє оформлення Андрій Бондаренко Куратор українського видання Поліна Лаврова Більдредактори Ольга Аннанурова, Валерій Мілосердов, Дмитро Сергєєв Редактори Костянтин Дорошенко, Ольга Шальнева, Вікторія Поліненко Коректор Варвара Мудрак, Тетяна Кришталовська Координатори проекту Володимир Жбанков, Галина Любчич, Валентина Чубарова Перекладач Андрій Павлишин Юридичний супровід Лілія Крисіна, Наталя Сорокіна
Підписано до друку 25.05.2018 Формат 70 x 100/16. Гарнітура Trivia Sans Друк офсетний. Папір Arctic Volume White 130 g/m2 Наклад 600 прим. Зам. № ??-??? Видавництво «LAURUS» Свідоцтво ДК No 4240 від 23.12.2011 04114, Київ, вул. Дубровицька, 28 тел.: +380 (44) 234-16-30 laurus.info@yahoo.com laurus.ua Надруковано ТОВ «Майстер книг» м. Київ, вул. Максима Кривоноса 2Б. ДК № 3861 від 18.08.2010