Issuu on Google+

ВИДАННЯ ФАНАТІВ ФУТБОЛЬНОГО КЛУБУ “ОЛЕКСАНДРІЯ“

Чи є в Олександрії футбольні фанати?

Поки все людство б’ється над проблемами глобального потепління, смертельними епідеміями різних зараз, тероризмом, комунізмом, авторитаризмом та ще сотнями різних ізмів, більшість в усьому світі щодня ходячи на роботу, в свій навчальний заклад, чи просто сидячи дома на дивані, вирішують свої насущні потреби хліба та видовищ. Серед них є частина громадян що з нетерпінням чекають приходу весни. Але їх манить не тільки тепло сонця, облегшені в одязі

Акція «Захисти свій футбол» відбулася! У неділю, 21 січня, відбулася анонсована і довгоочікувана акція «Захисти свої права! захисти свій футбол!». З самого ранку біля станції метро Арсенальна почали збиратися фанати, які прибули до Києва з різних міст України. Судячи із клубної символіки були представлені майже всі міста, де є більш менш активний фанатський рух.

Після 13:00 організована колона рушила вулицею Грушевського до стадіону «Динамо». Біля стадіону учасники акції зупинилися, від колони відокремились кілька десятків людей, які поклали квіти до пам’ятника Валерія Васильовича Лобановського. Після цього колона перейшла через вулицю Грушевського і всі учасники акції розмістилися біля сходів «Національного Музею Мистецтв», які слугували трибуною для активістів акції. Почався мітинг. Головним адресатом вимог учасників акції були ПФЛ (навпроти офісу якої і розмістився мітинг) та ФФУ.

дівочі тіла, та кінець авітамінозу. Вони чекають продовження сезону. Ми чекаємо продовження сезону! Повертаючись до заголовкe, без зайвого пафосу хочу сказати: Сталося! В Олександрії, в середовищі футбольних вболівальників з’явилося перше друковане видання що висвітлює події навколо матчів ПФК „Олександрія”, а також факти та процеси в житті футбольних фанатів в Україні та світі. В певному середовищі такі видання називають „фанзіни”. Можливо

Основні вимоги мітингуючих були такими: припинити проведення футбольних матчів в робочі дні; максимально обмежити кількість легіонерів в українських клубах всіх ліг; - дозволити контрольоване використання піротехнічних засобів на стадіонах; припинити неправомірні дії міліції під час проведення футбольних матчів; заборонити натуралізацію і заявки до всіх збірних команд гравців неукраїнського походження; - поширити географію домашніх матчів збірної України (тобто проводити матчі в різних регіонах країни). За різними підрахунками в акції приймало участь від 300 до 600 фанатів зі всіх міст України. Акцію весь час супроводжували чисельні загони міліції та спецпідрозділу «Беркут». Однак акція пройшла мирно і без провокацій. Слід зазначити, що ця акція чи не найперша в України масова організована акція фанатів різних клубів України, в організації якої не приймали участі офіційні футбольні організації України. Акцію підтримали і деякі політичні сили: УНСО, ВО “Свобода”, “Патріот України”, а також Українська НаціоналТрудова Партія. Відомо, що представники українського фанатського руху у більшості традиційно поділяють патріотичні ідеї. Саме так можна пояснити спектр політичних партій, які підтримали акцію. Повністю оцінити вагомість акції можна буде із часом, коли буде якась реакція від структур, які відповідальні за вирішення піднятих фанатами проблем, але в цілому акція засвідчила нестримний зріст свідомості вболівальницького руху, як активної частини українського суспільства, і цей ф акт додає оптимізму всім, хто небайдужий до цього. Сайт фанатів “Динамо“ Київ www.white-blue.kiev.ua

лютий 2007р. №1

якість виготовленого продукту не всім сподобається – просимо зважити що це перша спроба, реалізована на голому ентузіазмі і базових знаннях верстальної справи. Отож, про все по порядку... Назва журналу. “Supporters Alexandria“ – з англійської перекладається як „підтримка Олександрії”. Все дуже просто і зрозуміло. Чому фраза взята з іноземної мови? Це стане більш зрозуміло з тексту на інших сторінках, де розглядається явище футбольних фанатів як окремої субкультури. Що за дядько між буквами? Це образ козака Вуса, відомого із легенди про заснування Усівки, що пізніше перейменували в Олександрію. Цілі які ми перед собою ставимо, безмежно благородні і безкорисні це донесення інформації до тих хто цікавиться активною підтримкою ПФК. Ми сподіваємося що наявність цієї інформації допоможе нам в організації масового фанатського руху в Олександрії. Далі про найголовніше. Наведені на цих сторінках факти і роздуми є думкою лише авторів матеріалів. Посилання на авторство вказано під кожною публікацією. Автори видання не виступають як агітатори до тих чи інших дій, часто ми не поділяємо думку авторів публікацій, ми тільки констатуємо факти що стали нам відомі з неофіційних джерел. Робити певні висновки це особиста справа кожного читача. Перед тим як продовжити, просимо ще раз перечитати останній абзац. Про які тексти йде мова? На сьогоднішній день фанзіни українських фанатських груп являються рідкістю. Розвиток інформаційних технологій та інтернету дає можливість вболівальникам спілкуватися та обмінюватися інформацією засобами відповідних інтернет-форумів, порталів, сайтів. Це потребує значно менше часу, дешевше, та й інформації незрівнянно більше. Проте, знову повертаючись до заголовку цього монологу, констатуємо, що для нас сьогодні друковане видання це крок вперед для об’єднання. Всі матеріали, опубліковані в нашому виданні, взято із всесвітньої комп’ютерної мережі. Про який крок йде мова? Активні вболівальники в Олександрії здається були завжди. Але якщо говорити про „Поліграфтехніку” а не „Шахтар”, можна стверджувати, що групи глядачів що вирізнялися особливою активністю і


SUPPORTERS ALEXANDRIA видання фанатів ПФК “Олександрія“ називали себе фанатами з’явилися на трибунах „Олімпа” ще в середині 90х. Пізніше було об’єднання в фан-клуб. Така організація передбачала наявність особливої людини - президента фан-клубу, єдиного знавця небагатого фанатського фольклору, заводілу на стадіоні, збирача членських внесків, організатора діалога з керівництвом, організатора виїздів, все це в одній особі. Вся організація руху залежала від одного-двох активістів, навколо яких збиралась певна группа людей. Фанатів можна було виділити на трибунах в кількості не більше 30 чоловік, по наявності барабана, піонерського горна, що скандували кілька нескладних речівок. В усьому олександрійські вболівальники мало відрізнялися від своїх колег в Кіровограді, Миколаєві чи Черкасах. Та світ не стоїть на місці. З початком нового тисячоліття пов’язані найбільші перемоги „Поліграфтехніки” в українських чемпіонатах – команда здобула право протягом двох сезонів грати в елітній лізі країни. Разом с тим розвивався вболівальницький рух. У фан-клубу команди вищої ліги з’явилося власне приміщення, членські квитки для безоплатного доступу на „Ніку”, керівники команди не шкодували кошти на організацію поїздок вболівальників в інші міста. З’явилась нова атрибутика у вигляді розтягів, виготовлених самостійно, в кольорах футбольного клубу. На сектор прийшли молоді активні люди, які мали свій особистий погляд на подальший розвиток фан-клубу, вони прагнули урізноманітнити репертуар і поле діяльності олександрійських фанатів. Але більшість так і не змогла зрозуміти прогресивні потуги активної молоді, нерідкі конфлікти в середині колективу закінчувалися тим що частина людей залишила ряди фан-клубу. Не вдалося досягти ні збільшення кількості фанатських рядів ні якості підтримки. Коли в гості до «Поліграфтехніки» приїжджали вітчизняні гранди, трибуни КСК „Ніка” заповнювались тісно, але вболівальник ходив на суперника а не за для підтримки власної команди. Невже це фанат? А далі був „чорний” сезон 2003/2004. Кожний по своєму пережив розпад команди. Кожен сам, але НЕ всі разом. Не було ні протестів, ні мітингів, ні навіть листів і публікацій в пресі. Таку реакцію, а точніше її відсутність, потрібно записати в пасив фан-клубу. Фанатський клуб проявив себе як клуб любителів пива – не привезли наше, будемо пити інше. Проте вже через рік Лавренко з Покорою повернулися в Олександрію. Повернулися на сектор №4 фанати. Перший сезон пішов на розкачку як команди так і вболівальників. На протязі сезону 2005/2006 сформувався новий кістяк фанатської групи. Перша справжня активність проявилась під час зимової перерви, коли фанати власними зусиллями виготовили півсотні «роз» (шарфів). Крім того протягом сезону було здійснено чотири вояжи в інші міста. Виїзд в обласний центр став іторичним, вперше за всю історію протистоянь матч закінчився феєричним 0-5 на нашу користь, і це в боротьбі з найзапеклішим суперником. Півтори сотні приїжджих любителів футболу створили потужну (в порівнянні з місцевими) звукову і візуальну підтримку «Олександрії», це була перемога як на футбольному полі так і

стор. 2

Маніфест учасника фанатських груп футбольного клубу «Олександрія» М и – вболівальники олександрійського футболу. Кожен з нас вважає себе частиною великої футбольної родини Олександрії. Кожен з нас є патріотом свого міст�� і своєї держави. Це те що нас об’єднує – любов до футбольного клубу «Олександрія» та бажання діяти. Діяти на благо нашої команди, а значить і на благо нашого міста. Ми – ті хто несе на стадіон неповторну атмосферу свята спортивного змагання, своєю діяльністю ми пробуджуємо патріотизм в серцях інших вболівальників, гравців і тренерів нашої команди. Ми – фанати футбольного клубу ПФК «Олександрія». Н а ш а ц і л ь – організована підтримка клубу на трибунах стадіону і по за ним. Ми бажаємо бачити переповнені сектори КСК «Ніка» на кожному домашньому матчі команди, незалежно від рівня змагань чи рангу суперника. Наша задача відвідувати всі матчі «Олександрії», як домашні так і на виїзді. Наші дії направлені на підвищення популярності ПФК «Олександрія» серед населення регіону, підвищення репутації клубу та міста по всій Україні. Ми віримо, що наша діяльність сприятиме великим спортивним досягненням клубу. Н а ш а о р г а н і з а ц і я сьогодні – це неформальне об’єднання громадян чи груп громадян, за спільними інтересами і цілями. Спільну позицію по тим чи іншим питанням що стосуються нашої діяльності ми визначаємо на загальних зборах ініціативної групи фанатів. Будь-які політичні і соціальні погляди – це особиста справа кожного із нас, як об’єднання - ми поза політикою. по за ним. Ще був оплачений керівництвом ПФК виїзд в Южноукраїнськ, Миколаїв, а в кінці сезону було організовано самостійний виїзд 11 відчайдух в Кривий Ріг. 4 виїзди за сезон не мала жодна фанатська група команд Другої ліги. Цифра не фантастична, але частіше вболівальників Олександрії не їздив ніхто. Перша ліга – інші враження, інший рівень як на полі так і по за ним. За останні пів року на кожний домашній матч ПФК, з розтягами та «розами» на трибунах збиралось не менше 50 чоловік. З’явилися нові тексти речівок та пісень. Негативом стало те, що ці тексти більшість учасників не поспішають вивчати і практикувати, та й вистояти весь матч, скандуючи і на піднятих руках, спроможні не більше півтора десятка фанів. Фанатський сектор КСК „Ніка” це досі радянський алко-стиль вболівання, з деякими проявами більш організованої поведінки фанатів. Неможна допустити щоб ці прояви залишилися непоміченими. Активних вболівальників потрібно заохочувати і розвивати в серйозний численний фанатський фронт. Як це зробити? Саме для цього частина вболівальників об’єдналась в ініціативну групу. Протягом міжсезоння регулярно проводились збори, на яких піднімались насущні питання олександрійського фан-руху. Результатом цих зборів стало прийняття «Маніфесту учасника фанатських груп футбольного клубу «Олександрія». Маніфест – це звернення, в якому сформульовано зміст нашого об’єднання, його цілі і задачі. Кожен, хто в цьому тексті помітить для себе зрозумілі речі, і погоджується з ними, може приєднатися до нас. Кожен хто бажає діяти і бути активним може стати учасником ініціативної

групи. Ініціативна група поставила перед собою ціль – формування справжнього окремого фанатського сектору на КСК «Ніка». Переповнений сектор, де заради підтримки рідного клубу буде збиратися численна група фанатів, де перегляд футбольного матчу супроводжуватиметься фанатськими речівками, піснями, де буде організовуватися візуальні шоу з використанням великої кількості атрибутики (фанатські рози, прапори, банери, паперові модулі, плакати, серпантин). Крім того наш клуб не повинен залишатися наодинці під час виїздних матчів. Організація виїздів фанатів на кожну без винятку гру в інших містах – наша мрія. З ціллю збільшення кількості учасників руху ми плануємо провести рекламнопросвітницьку роботу з учнями навчальних закладів міста, та безпосередньо з простими вболівальниками, що приходять на стадіон але не приймають участь в активній підтримці команди. Для цього ми плануємо виготовити і розповсюдити ознайомчі плакати і листівки. Крім того вже існують ескізи єдиного великого банера з нашою назвою, а також ескізи різних розмірів прапорів. Реалізація цих планів потребує немалих затрат. На сьогоднішній день фінансування відбувається тільки за рахунок членських внесків учасників фангруп. Задачі непрості. Для їх реалізації потрібно проводити діалог з керівництвом клубу, шукати додаткові джерела фінансування, бути фанатом не тільки в суботу на матчі, а кожні сім днів на тиждень! Але найголовніше що повинне бути – бажання діяти. «Пока мы едины – мы непобедимы!»


SUPPORTERS ALEXANDRIA видання фанатів ПФК “Олександрія“ Немецким фанатам не дают покоя подвиги итальянских тиффози 38 человек, среди которых 32 полицейских, были ранены после матча Регионального Кубка Германии. Также хулиганами были повреждены 28 автомобилей. Этот инциндент произошел после финального свистка матча между ФК “Локомотив” Лейпциг и ФК “Эрцебирге” II (0:3). 800 футбольных фанатов атаковали 300 полицейских, закидав их камнями. Стоит отметить, что матч был дважды приостановлен из-за драк на трибунах.

голе “Палермо” многие увидели офсайд), и порывались отомстить. В столкновениях пострадали больше ста человек – три больницы Катании были переполнены ранеными, большая часть которых из полиции. Один из карабинеров находится в госпитале в критическом состоянии. Трое болельщиков «Фейенорда» осуждены во Франции Трое футбольных болельщиков голландского «Фейенорда» приговорены во Франции к тюремному заключению, передает ИТАР-ТАСС. Такое решение вынес в среду суд города Нанси. Болельщики осуждены за участие в столкновениях с полицией, которые произошли 30 ноября перед матчем розыгрыша Кубка УЕФА с одноименным клубом. Двое болельщиков в возрасте 28 и 31 года получили по 15 дней тюрьмы. Третий, возраст которого 22 года, осужден на месяц тюремного заключения. Фанаты повалили ограждения на улице, бросали в полицейских камни и бутылки. Всего в хулиганской манифестации участвовало около 600 голландских болельщиков. Фанаты “ПСЖ” провели траурное шествие Около 300 болельщиков “ПСЖ” устроили вчера траурное шествие в память 25-летнего фаната парижан Жюльена Кеменера, убитого полицейским в ходе беспорядков после матча Кубка УЕФА с “Хапоэлем” из Тель-Авива. По этой причине был отменен вчерашний матч “ПСЖ” с “Тулузой”, который должен был стать первым на “Парк де Пренс” после происшествия 10-дневной давности. Как отмечает Reuters, болельщики прошли маршем в полном молчании. Инцидентов во время шествия зафиксировано не было. В России разрешили использовать “фаера” Милиция в качестве исключения разрешила фанатам «Зенита» использовать фаеры. Болельщикам «Зенита» разрешено использовать фальшфейеры на заключительном для футбольного клуба в этом сезоне матче. Как сообщает АЖУР, об этом сегодня договорились руководители ГУВД Петербурга, футбольного клуба, стадиона «Петровский» и представителей болельщиков на встрече в ГУВД. Как сообщили корреспонденту АЖУР в прессслужбе ГУВД, также на встрече, которую провел новый начальник управления Владислав Пиотровский, предлагалось разрешить болельщикам после матча кидать на поле футбольные мячи и футболки с символикой «Зенита». Руководство петербургской милиции пообещало серьезно обдумать этот вопрос, если фанаты смогут гарантировать порядок во время акции. В Черновцах задержаны российские фанаты В воскресенье, 12 ноября, в 15:20 в Черновцах за хулиганство задержали 35 футбольных болельщиков из России. Как сообщил источник в правоохранительных органах, эти болельщики прибыли на автобусе на центральный автовокзал Черновцов (следовали в Республику Македония) и, пребывая в состоянии алкогольного опьянения, из хулиганских побуждений нанесли телесные повреждения трем местным жителям (1969-1979 гг.р., рабочие автовокзала и лицо без постоянного места работы). Последний госпитализирован. В настоящий момент проводится проверка инцидента.

фан-новини www.fanat.com.ua

Побоище “город на город” Убийство полицейского и более сотни раненых – так закончилось сицилийское дерби “Катания” – “Палермо”, которого “ждали” целых 44 года... Неприятности ожидались еще задолго до матча. Это не просто дерби: ведь жители Катании в принципе недолюбливают обитателей Палермо. Именно Палермо – административный центр Сицилии, а Катания претендует на перенос “местечковой столицы” в свой город. Кроме того, в Палермо живут в большинстве своем сицилийцы, мечтающие об отсоединении от Италии, а в Катании решительно против провозглашения независимости. Плюс – чисто футбольный фанатизм (команды борются за выход в Лигу чемпионов), вот и получился матч года по накалу... За несколько часов до начала матча к “Стадио Анжело Массимино” подтянули больше полутора тысяч полицейских, порядок помогали обеспечить вертолеты... Началось все с того, что карабинеры по непонятным причинам не пропустили на трибуны фанов “Палермо”. В людей в форме полетели петарды и фаера, запасенные для празднования голов в ворота “Катании” (а счет к тому моменту открыл как раз “Палермо”). Карабинеры ответили пуском слезоточивого газа. Объемы газовых ракет были настолько большими, что слезы потекли не только у хулиганов, но и игроков, и всех остальных, находившихс�� на стадионе. Арбитру матча пришлось остановить игру на 23 минуты. Во время паузы за пределами стадиона разгорелась натуральная битва – самые буйные фанаты “Катании” покинули трибуны, услыхав, что их враги из “Палермо” до сих пор не на стадионе, да и охраняет их небольшая группа полиции. Карабинеры снова ударили по напирающим газом... Именно в этот момент и было совершено убийство Филиппо Рачити. 38-летний полицейский успевал еще и арестовывать свирепствующих тиффози. Одного из них он затащил в машину и пытался надеть ему наручники. Хулиган же пустил петарду в Филиппо... Она попала ему в голову, а от взрыва даже разрушилась машина, в которой они находились. Рачити был доставлен в госпиталь Гарибальди, но у врачей не было шансов его спасти. Полицейский умер через 45 минут... В это время игра на стадионе продолжилась, и “Катания” сравняла счет, но дым опять затянул все поле. Судья вновь увел команды в раздевалки на 17 минут. В концовке “Палермо” вырвал победу, что еще больше накалило атмосферу на стадионе. Фаны “Катании” решили, что гости победили при помощи арбитра (в первом

стор. стор.38

ULTRAS

Ультрас - це назва організованих груп підтримки спортивних команд, головним чином футбольних команд з Європи і Південної Америки. Перші ультрас з’явилися в Італії на початку 60-х років. На той момент це віддалено нагадувало сьогоднішніх ультрас, але саме тоді у Мілана з’явилися перші ознаки організованої підтримки. У 1966 виникло перше в історії ультрас угрупування Мілана - Commandos Tigre. Угрупування Ультрас – це структура, яка об’єднує від десяти до декількох тисяч найбільш активних фанатів, які займаються всім, що пов’язане з підтримкою своєї команди - атрибутика, квитки, організація шоу на трибунах, виїзду. У будь-якому з таких угрупувань є членські внески, в середньому по Європі сума членського внеску складає 10 євро в місяць. Найбільш могутні європейські організації мають прямий вихід на вище керівництво

своїх футбольних клубів і, як вже не раз було, робили сильний вплив на політику клубу, тобто деколи ультрас вирішували питання в користь або проти деяких гравців і інших рішень клубу. У Італії, практично всі крупні клуби радяться з лідерами своїх ультрас з усіх питань здатними викликати якийсь резонанс на трибунах. Крім цього, практично, всі європейські угрупування ультрас мають якісь комерційні відносини з клубом. Клуб практично завжди або просто допомагає фінансово або дає можливість самим ультрас заробити на тій же атрибутиці, квитках. Солідні угрупування ультрас, самі беруть активну участь в комерційній діяльності маючи свої власні магазини, шинки, нерухомість, тим самим, заробляють самі і отримують необхідні суми для організації шоу на трибунах. Ці витрати часом досягають десятків тисяч доларів за один матч. Ультрас культура це суміш декількох стилів підтримки команди, від розтягування роз і прапорів з раннього англійського вболівання, бразильської торсиди і первинного італійського стилю. 4 основних пункти менталітету ультрас: Не переставати співати, не дивлячись на хід матчу і на результат; Не сідати під час матчу; Відвідувати всі можливі матчі свого


SUPPORTERS ALEXANDRIA видання фанатів ПФК “Олександрія“ клубу, не дивлячись на ціни і відстань; Вірність Трибуні (тобто постійному місцю на трибунах, де перебуває група). Далі огляд ультрас.

А

Н

Г

Л

І

лихо. Постійно спалахували бійки. «Найважливішою» справою для хуліганів ставали бійки у ворожому секторі. Якщо виходило отримати перемогу – рейтинг тих або інших хуліганів зростав на надхмарну висоту. Переломним моментом у футбольному хуліганізмі став той день, коли поліція перестала боятися хуліганів і перейшла до рішучих дій. Для початку були встановлені сітки на стадіонах – перешкоди для проникнення на чужий сектор. Далі – встановлення відеокамер. Теоретично все було зроблено правильно, але, відомо, куди вимощена дорога благими намірами. В пекло. Саме таке, пекло тепер почалося на вулицях міста. Якщо раніше сутички відбувалися тільки на стадіонах, то тепер хулігани вийшли на вулиці. Адже на стадіонах їх, можна сказати, зв’язали по руках і ногах. Поліція, захопивши владу на стадіонах, втратила контроль над хуліганами взагалі. На стадіони футбольні

то це прирівнювалося до минулих «захоплень» секторів. У кожного, потрібно сказати, були свої хитрі методи і плани «набігу». Деякі організації засилали декілька чоловік в місто на декілька днів раніше свого приїзду, що б вони довідалися обстановку і місцезнаходження точки «Х». Інші просто використовували ефект несподіванки. Варто відзначити, що відвоювати свій бар від ворожих хуліганів вважалося справою честі. Хулігани «Міллоулла» використовували тактику «заплутування слідів». Один раз вони поставили помилкові покажчики по всьому району, в результаті автобус з чужими уболівальниками заїхав до тупіка. У засідці їх чекали близько 200 хуліганів. Чи потрібно додавати, що автобуси були розгромлені, а уболівальники – жорстоко побиті? Іншим разом «Міллоулл» атакував вестхемівців, нацькувавши на них пітбулів. У бійках вони використовували сльозогінний газ, палиці і балончики з кислотою. Улюбленим місцем для атаки лондонські хулігани обрали метро. Важко описати які кошмари творилися під землею. За кожним клубом була закріплена своя станція, де вони відловлювали «гостьових» уболівальників. Найвідомішою і страшнішою організацією (або, як вони називалися – фірми) на 80-і роки стала «Inter City Firm» (хулігани «Вест Хема»)

клуби прагнули привернути більше мирних уболівальників і організувати теплу, сімейну атмосферу. Хулігани сприйняли цей удар хворобливо, як зраду. Вони порахували, що їх клуби відмовилися від них, віддав перевагу мирному населенню. Як же жити далі, якщо Епоха Насильства добігає кінця? Недовго горювали хулігани. Вони придумали нові способи помсти. Найвідомішим у той час методом було проникнення в чужий бар. Адже всі хулігани мали місце, в якому вони засідали. І якщо супротивникові вдавалося, приїхавши в місто, захопить і погроміть такий бар,

Вона була наймогутнішою і найнебезпечнішою. Їх вожаком був Кас Пеннант. Це був міцний накачаний темношкірий чоловік. Його історія доволі цікава. Він був охоронцем прем’єрміністра Великої Британії, але пішов на пенсію, отримавши три кулі. Те, що він вижив, вважається дивом. Залишок життя Кас провів, керуючи «Inter City Firm». Також він написав роздуми на тему хуліганізму. Зараз, завдяки спецопераціям, проведеним поліцією, з футбольним хуліганами покінчено, як вважають наївні уболівальники. Але, ми з вами чудово

Я

Ліричний відступ в тему: «Хулігани однієї з команд, ледве приїхавши в місто суперника, відловили суддю і стали його бити. - За що ви його так, адже матч і не починався? - А у нас літак відразу після матчу, боїмося, не встигнемо.» Тема футбольних хуліганів найпоширеніша, вивчена і обговорювана у футбольних кругах. Але, проте, ми дуже любимо слухати її знову і знову, тому що у кожного з нас на неї свої погляди. За цей цикл ми розберемося в історії футбольних хуліганів і в «спадщині», яку вони нам залишили. Англія... Країна, де народився футбол. На розум приходять відразу назва відомих, дивних клубів, таких як «МЮ», «Ліверпуль», «Арсенал», «Вест Хем». У кожного з цих клубів своя довга, але шалено цікава історія, яку можна вивчати годинами, завмерши від захоплення. У них були Великі Епохи, гучні перемоги, гіркі поразки і свої хулігани. Недивно, що таке явище, як «хулігани», зародилося саме в Англії. Адже саме ця країна була найбільш розвинена у футбольному плані. Найжорстокішими по праву вважалися хулігани «Міллоулла», «Вест Хема» і «Челсі». Вони наводили жах по всій країні і всі знали, якщо в гості їде якийсь з цих клубів – чекай біди. Хвиля насильства припадає на 60-80 роки, коли бійка за свій клуб вважалася найбільшим подвигом. Фраза «No one likes us, we don’t care! - лунала гімном насильством та неподобством того часу. Але не відразу хулігани почали їздити «до сусідів». Починається їх історія на домашніх стадіонах. У випадки поразки своєї улюбленої команди, хулігани вибігали прямо на поле, виражаючи таким чином свій протест проти результату. Вони відмінно знали, що рахунок матчу в результаті відмінять. Такого роду явище для хуліганів було не звичайним протестом, а справою честі. Вони щиро вважали, що допомагають своєму футбольному клубу і гордилися цим. Іноді, їм вдавалося зловити суддю і тоді йому здорово діставалося. В ті часи (а у нас зараз середина 60-х) всю відповідальність за результат списували на суддю, знаходячи таким чином в його обличчі козла відпущення. Свій клуб хулігани не винили ніколи – хіба міг він, улюблений і єдиний, погано зіграти? Гірше стало коли хулігани стали їздити за свої футбольним клубом. Іншими словами це переросло в стихійне

стор. 4 знаємо – затишшя буває тільки перед бурею. Ні-ні, та і пробивається десь новина про нові хуліганські витівки. Висновок… . А його не буде. Висновки робіть самі.

І

Т

А

Л

І

Я

Небагато вивчивши історію і психологію футбольних хуліганів в Англії, ми плавно переходимо на Італію. Там хуліганів називають ультрас. Цей термін найчастіше і вживають журналісти. Про��е звідки він пішов і що означає? Якщо англійських хуліганів ми може розпізнати по агресії, то ультрас – це щось всепоглинаюче і таке, що йде корінням в непросту політичну ситуацію Італії. Політика займала центральне місце в зародженні руху ультрас. Причиною стало те, що в післявоєнній Італії політичні конфлікти сталі розповсюджуватися на всі сфери життя, включаючи спорт. Розбіжності привели до того, що одні команди стали вважатися лівими, інші – правими. (У приклад візьмемо два міланські клуби. «Мілан» став командою традиційно лівого класу, тоді, як за «Інтер» вболівали багатші верстви населення, що зумовило велику підтримку правих). Тільки з недавніх пір з Італії йдуть заяви «Ультрас – поза політикою», і лише після того, як в 2000 році прем’єр-міністр Італії заборонив показувати на стадіонах свої політичні

пристрасті. Останньою краплею для такого наказу послужила поведінка ультрас з «Ірідучібілі» (Лацио), коли вони вивісили транспарант, що прославляє Аркана (сербського лідера). Для італійців ультрас – не термін. Це спосіб життя. Це те, коли футбол перестає бути грою, ставати вже частиною людини. Він диктує йому правила, а не навпаки. Ультрас – це хвороба, це невміння неупереджено сидіти на трибуні і ляскати. Це бажання бути не просто спостерігачем на стадіоні, а безпосередньо щось робити для своєї футбольної команди. Це любов до клубу і безмежна вірність


SUPPORTERS ALEXANDRIA видання фанатів ПФК “Олександрія“ один до йому. Це постійна підтримка, продемонстрували незважаючи на результат. одного таку жорстокість, що Ультрас були дуже схожі на терпіння Федерації Футболу Італії лопнуло і вони вирішили перших англійських хуліганів. призвати ультрас до «днів Вони теж займали найдешевші

Також на ці часи припадає «захист території», коли ультрас починають люто оберігати своє місто, стадіон і кольори клубу. Якщо раніше вони говорили

стор. 5 матчі). Або як закінчилося дербі 1/4 Ліги Чемпіонів 2005 року. Деколи захоплення футболом переходить якісь рамки і потім з’являються жахливі наслідки. Зрозуміти психологію ультрас нам не дано – вони свято вірять в те, що завжди мають рацію, і ніхто не переконає їх в цьому. Лякає інше – а що, якщо з часом, знов повернеться мода на бійки? Так, ми живемо вже в цивілізованому світі, але ми знаємо – футбольні хулігани непередбачені… «Fossa dei lioni» - ультрас «Мілана». Найперша організація в історії італійського футболу. Розпалася взимку цього року.

Г

сектори, ні на хвилину не сідали на своє місце, відчували особливий зв’язок з кольорами рідного клубу і запалювали фаєра, коли команда виходила на поле. Проте, угрупування ультрас в порівнянні з англійськими фірмами мали і декілька відмінностей. Вони була відкритішими. У них також могли вступати і жінки. Такого не було більше не в одній країні світу. Також ультрас досить швидко засвоїли, як привернути до себе увагу і стали влаштовувати на стадіонах цілі шоу – з прапорами,

дружби». Проте, такі методи не дуже допомагали. Всім відомо, що середина 70-х – початок 80х – масовий сплеск насильства на стадіонах Англії і Німеччини. У Італії все відбувалося трохи інакше. Стали з’являтися угрупування, які називали себе «бригадами», як терористичні банди того періоду. Для ультрас стало звичною справою сутички поза стадіонами, щоб уникнути втручання поліції. Зростання насильства і жорстокості було підкреслене смертю фаната Лацио перед римським дербі

димами, шарфами і факелами. Ще однією особливістю ультрас були «похорони» суперника. Вони влаштовували похоронну процесію, слідуючи за труною, укритим прапором суперника. На жаль, схожість з хуліганами Англії додавала бійки, які спалахували на стадіонах і за його межами. На сезон 1974/75 року припадають самі звірячі побоїща на стадіонах. 21 грудня 1975 року ультрас

в 1979 році. Того ж дня відбулися масові безлади в Мілані, Асколі і Брешії. У цей період сильні угрупування ультрас стали контролювати стадіони і використовувати політичне правило «насильство, як інструмент». У 1983 – 1989 ультрас дійшли і до провінційних стадіонів нижчих дивізіонів. В угрупування потрапляла в основному молодь різних соціальних прошарків.

«Трибуна – територія свободи», то тепер звучало « трибуна – територія батьківщини». Тобто ми бачимо, що ультрас стали більше уваги приробити своїм стадіонам, вважаючи їх своїм будинком, а не місцем для неподобств. Також спостерігається народження нових «дитячих» угрупувань ультрас, в які, в основному, вступають хлопчиська 14 – 16 років. Ці групи не дуже подобались офіційним бригадам і часто шукали приводу тільки для того, що б побитися. Їх назви цілком відповідали духу того часу - “Wild kaos”, “The sconvolts”, “Verona alcohol”, “nuclei sconvolti”.З початком 90-х ультрас в Італії теж перестали бути стихійною катастрофою. Ні, їх психологія не помінялася – вони як і раніше захищають свій клуб, стадіон і місто, просто тепер вони стали витонченішими в цьому прояві. Банальним бійкам залишилося дуже мало місця – тепер стало модно вивішувати на трибунах банера з єхидними зауваженнями у бік суперника. Варто тільки пригадати поведінку міланських ультрас, після дербі 2000 року, коли Інтер програв Мілану 6-0. На наступному дербі на трибуні, відведеній для «Fossa dei lioni»* висів величезний банер, який нагадував про «день великої ганьби». Або як на розиграші Trofeo Tim цього літа ювентіні «порадували» інтеристів написом «злодії». Проте, так само пам’ять послужливо підсовує нам абсолютно непотрібні спогади про те, як був убитий фанат «Дженое» в 1995 групкою міланських ультрас (у день протесту були відмінені всі

Р

Е

Ц

И

Я

Для многих фанатов образцом ULTRAS-движения до сих пор являются фанаты Англии или Германии. Конечно же это не так. Эти страны потеряли лидерство. Нельзя говорить о фанатизме когда на трибунах никто не кричит, никто не стоит, когда на матчах-дерби фанов разделяет всего лишь 2-3 мера и один ряд ментов… Я постараюсь рассказать о греческом фанатизме и передать всю его красоту и неповторимость. В греческом футболе есть четкое разделение на “большие” (Олимпиакос, Панатинаикос, АЕКкоманды из Афин, ПАОК, Арис, Ираклис - команды из Салоник) и “маленькие” команды, это же разделение прослеживается и в УЛЬТРА движении, за небольшими исключениями. Фанаты объединяются в ФАН-КЛУБЫ, обычно по географическому принципу. В каждом районе города фанаты организовывают фан-клубы, делая взносы каждый месяц (3$), арендуют помещение, оформляют его соответственно, собираются там для просмотров или просто отвиснуть.Фан-клубы -организации официальные, и имеют связи и влияние на руководство клуба, (как пример можно привести тот факт, что несколько лет назад именно фанаты ПАОКа заставили уйти в отставку тогдашнего президента команды, преследуя его, собираясь тысячами перед его домом, закидывая окна камнями, поджигая его машины). Нечто подобное творится и болелами Ираклиса в эти дни) Фан-клубы организовывают выезды, причем по классным ценам. Членам фан-клубов всегда предоставляются скидки, и на матчи-дерби найти билет гораздо легче фанату чем простому болеле. У фан-клубов есть свои розетки и клубные футболки ,также и свои полотна. Некоторые фанаты не вступают в фан-клубы , считая что таким образом ограничивается их хулиганская свобода. Фан-клубы БОЛЬШИХ команд разбросаны по всей Греции. То есть можно встретить фанатов Олипиакоса (к примеру) за сотни километров от Афин, поэтому на своих


SUPPORTERS ALEXANDRIA видання фанатів ПФК “Олександрія“ полотнах фанаты пишут названия мест, откуда они приехали, оформляя под цвета команды. Греческий фанат это пацан от 17 лет и старше, зимой фанаты одевают ботинки или кроссовки, джинсы, бомбер (или как тут говорят ФЛАЙ) Причем фанаты Олимпиакоса и Ариса носят бомберы наизнанку, оранжевой стороной наружу. Летом носят кроссовки, джинсы, футболки фан-клубов или просто футболки команды. Розы наматывают вокруг шеи или на руку. Отличительной чертой греческих фанатов является ношение ПАЛЕСТИНСКИХ ПЛАТКОВ под цвета команды. В последние годы ситуация на стадионах стала просто невыносимой для государственных чиновников. Волна насилия и хулиганства захлестнула страну, драки на стадионах, грандиозные махачи за их пределами, убийства на фанатской почве, разбитые витрины, сожженные машины, миллионные убытки, страх в глазах общества!!! были приняты, конечно, некоторые меры, но зря!! К счастью хулиганство -это у греков в крови!!! Беспорядки продолжаются до сих пор и в любительских и в профессиональных лигах, и не только на футболе, а и на гандболе и на водном поло! В Греции существует некоторая вражда между Югом и Севером, соответственно межу Афинами и Салониками. Эта вражда обостряется на футбольных матчах и превращается в крайнюю ненависть между фанатами.

Поэтому можно сказать самые большие враги это 2 самые многочисленные группировки Севера - ПАОКа, и Юга Олимпиакоса. Также отношения фанатов Олимпиакоса и Панатинаикоса (ПАО) называют “Вечная вражда” или “Вечные соперники”. Местные дерби это тоже зрелище не для слабонервных!! Думаю стоит провести некий экскурс по конкретным группировкам: ПАОК (цвета черно-белые) - самые сумасшедшие фанаты Греции. Действительно ��ародная команда. Клички: турки,

цыгане, мусульмане, волелы Афин называют их болгарами. Стадион ПАОКа - Тумба(30 000)давно стал легендой, из-за той шизы, которую разводят фанаты ПАОКа. Причем на некоторых матчах процент фанатов на стадионе достигает 95%!!! Есть несколько группировок, Македонцы, Сектор-4, которые в свою очередь имеют много

АЕК - очень своеобразная фан-группировка. Цвета желто-черные. Прозвища такие же как и ПАОКа, это потому что ети команды происходят из Константинополя. К тому же болелы севера их называют ХАНУМЬЯ, что переводится как итальяшки. Некда фанаты АЕКа были просто ОЧЕНЬ прифаначеные и ОЧЕНЬ буйные.

фан-клубов по всей Греции, но в основном на севере страны. Фанам ПАОКа принадлежит самое большое полотно в Греции: оно покрывает всю боковую трибуну стадиона! Издается 2 фанзина: СЕКТОР-4 и ПАОКТЗИС. Выезды фанатов ПАОКа это всегда ужас для простых обывателей: обычно все магазины и бензоколонки закрываются, под угрозой быть разграбленными фанатами! Среднее кол-во выездных фанатов - 3000-4000. Поистине легендарная личность лидер фанов ПАОКа - Маскофорос. На его счету десятки пробитых голов фанатов других команд и ментов . Олимпиакос берет числом: это самая многочисленная группировка. Цвета - краснобелые. Прозвище - тюлька (исторически команда происходит из Пирей, а это порт и там как раз много рыбаков). Вроде разводят нехилую шизу на трибунах, но это опять же результат их многочисленности. Также нередко руководство клуба устраивает бесплатные выезды для фанов Олимпиакоса. Но, в сущности, их банда слаба: почти все махачи они проигрывают. К тому же довольно трусливы, иногда приезжают на выезд в сопровождении частной службы безопасности, не доверяя местным ментам. В отличии от фанатов Салоник, у афинских фанатов нет фанклубов в Салониках, а если и есть то они классно прячутся! Раньше эти фан-клубы подвергались нападением со стороны местных хулиганов, а потом просто прекратили свое существование! Выезды у фанатов Олимпиакоса тоже многочисленны: 3000 в среднем.

Часто приходилось прерывать матчи из-за беспорядков. Сегодня же на стадионе АЕКа можно увидеть фан-сектор полностью закрытый со всех сторон решетками и сверху тоже! Теперь ни одна дымовая шашка ни одна петарда, ни один камень не может попасть на поле! В последние годы резко обострилась вражда фанатов АЕКа и ОЛИМПИАКОСАа. Практически каждый матч

стор. 6 от болел этих двух команд. На выедах от АЕКа едут 2500 фанатов. Это третья группировка Афин по численности. Панатинаикос цвета бело-зеленые, поэтому и кличка фанатов этой команды ВАЗЕЛИНЫ. Отличаются неплохой организацией и четкими действиями, как на трибунах так и во время уличных потасовок. В прошлом году были закрыты полицией все фан-клубы Панатинаикоса: правительство обвинило их в том , что они замешаны в купле-продаже наркотиков. Теперь все фанклубы Панатинаикоса находятся под эгидой группировки ПАЛЕФИП, которую признали “чистой” и достойной такой миссии. Фанаты ПАО отличаются некоторой озлобленностью и обидой. Их главные враги фаны Олимпиакоса в последние годы только и успевают праздновать один титул за другим, чего нельзя сказать о фанатах ПАО. Поэтому идея победы над Олимпиакосом стала посто манией: на матчи ПАО-Олимпиакос фанаты первых идут как на последний бой готовые на все! Но на простые матчи чемпионата собирается от 200 до 3000 фанатов! И это у второй по численности фан-группировки Афин! На выездных матчах собираются правда 2000-3000 фанатов. Ираклис (цвета белоголубые) - некогда мощнейшая фанатская банда наводила ужас на всюГрецию! Их расцвет пришелся на 80-е года. Но сейчас фан движение этой команды переживает не лучшие времена. Фанатов Ираклиса называют

этих команд заканчивается беспорядками на стадионе и уличными побоями. Фанаты АЕКа - очень идейные ребята. В недавнем матче ПАРТИЗАН - АЕК в поддержку сербского народа, фанаты АЕКа совешили выезд в Белград, и побратались с Сербскими фанатами! Болельщики АЕКа и ПАОКа известны тем , что сочиняют классные песни и кричалки. Многое из репертуара фанатов многих других команд взято

“последние романтики”. Их действительно мало: на домашних матчах - 2000-7000, на выездных - 50-3000… Но именно фанатам ираклиса принадлежит абсолютный выездной рекорд: 15 000 фанатов в 1989 году на финале кубка Греции в Афинах!!! Само существование болел ираклиса в салониках это жестокая борьба с более многочисленными фанами ПАОКа и Ариса. И как это не странно фанатом Ираклиса


SUPPORTERS ALEXANDRIA видання фанатів ПФК “Олександрія“ удается доказать что их еще рано списывать со счэтов: только за последний сезон во всех махачах, которые как обычно происходили после местных дерби именно фаны Ираклиса одерживала вверх над своими соперниками!Прожвище у фанатов Ираклиса - старушки (т.к. клуб один из старейших в Греции) АРИС (цвета желто-черные) - кличка - червяки. Вторая по численности фан-групировка Салоник. В прошлом году фанаты этой команды пршли трудное испытание 1-й лиги. Но прошли с честью: ни посещаемость, ни количество фанатов на выездах не упали! Сейчас фаны Ариса конечно на подъеме, но в сущности они ни чем особенным не выделяются. Известны много кричалок описывающих их трусосоть и слабость. Есть несколько основных группировок фанатов Ариса: СУПЕР-3, СВЯТАЯ ГВАРДИЯ, КАНАРЕЙКИ. Есть фан-клубы по всей Греции. Издают фан-зин СУПЕР-3.Сейчас на домашних матчах собирается приличная толпа 10 000 - 20 000, на выезд едут около 3000 фанатов. Фан-зины. Фан-зинов в том виде в котором они существуют в странах СНГ в Греции нет. Фанатские журналы - дело совсем не прибыльное, поэтому ими особенно не занимаются. У Олимпиакоса и Панатинаикоса руководством издаются журналы, высокого качества, которые мало чем напоминают фан-зин. Фанзины ПАОКа и Ариса издаются фанатскими группировками и более менее похожи на фан-зин, хотя и выходят каждую неделю и продаются свободно в киосках. Выезды. Основной выездной транспорт греческих фанатов это - автобусы. На Крит конечно добираются еще и паромом. Пробить выезд в Греции совсем нетрудно, стоить только внести соответственную сумму в кассу организующего фан-клуба и вперед! Труднее когда фанклубы не организовывают выезд и приходится или платить больше или ехать авто-стопом. Но такие случаи редки, на выездах в Греции как мне показалось потеряна некая романтика… Если СНГ-овский фанат это ПЬЯНЫЙ фанат, то греческий фанат это НАКУМАРЕННЫЙ фанат. План - неизменный спутник фанатов на выездах. Обычно за несколько километров до пункта назначения менты останавливают караван автобусов и нчинают шманать фанатов. Начинается судорожное прятание зажигалок, монет, шашек, петард и плана! Причем запах это не улика, только если мент найдет заветную травку, тогда он имеет право задержать. Фанатов подвозят на нескольао минут поже начала игры, так чтобы местные успели зайти на сектора. Забирают после матча когда все местные фанаты уже разойдуться. Но

на принципиальных матчах эти меры не помогают. Фанаты устраивают ловушки автобусам на подходах к городу, так что те прикзжают уже с выбитыми стеклами. А в прошлом году на кубковый матч ПАОК - Паниониос 600 фанатов афинской команды удалось забрать только к утру: огорченные проигрышем фанаты ПАОКа просто осадили сектор и только применение военной техники спасло афинян. Олимпиакос против Салоник. Самые ожесточенные махачи

решетки на стадионе все-таки поддались и фанаты ворвались на поле в напрвлении краснобелого сектора. В принципе не дотянули самую малость, менты сдержали натиск, хотя и сами мусора не прочь были замочить ненавистных афинян! Последовали пожары на стадионе, вырванные сидения, пробитые головы фанатов, соженные машины в городе и изуродованные помещения афинских банков. ПАОК был наказан после

и самые крупные беспорядки последних лет возникают именно после приездов Олимпиакоса со своими фанами в салоники. Только за 1998 год все 3 матча Олимпиакоса в Салониках были прерваны изза начавшихся беспорядков. Ираклис- Олиппиакос 1998 - на 20 минуте при счете 0-2, фанаты Ираклиса начали забрасывать камнями бокового судью, не давая аму судить матч. Фанаты Олимпиакоса ответили стрельбой из сигнальных пистолэтов, ранив при этом малого пацана. Это послужило сигналом: фанаты Ираклиса взломали решетки и выбежали на поле, разгорелись бои с ментами. Беспорядки перекинулись в город и утихли только к полуночи. ПАОК- ОЛИМПИАКОС 1998. Этот матч был знаменателен тем, что ожидался приезд фанатов Олимпиакоса в Салоники. 10 лет они не приежали на Тумбу. Говорят 10 лет назад фанаты ПАОКа скинули в море автобусы фанов Олимпиакоса, и с тех пор те не показывались на матчах с ПАОКом. Действительно 4500 фанатов иэ Афин доехали до Салоник. Ситуация была накален до предела… и разрядилась когда судья незасчитал 2 гола в ворота Олимпиакоса и назначил пенальти в ворота ПАОКа… Высокие двоийные

этого, а его фанаты проводили многотысяные митинги в поддержку команды, даже предприняли вылазку за 140 км с целью символически обозначить границу меду СЕВЕРОМ и ЮГОМ. Примерно тоже самое было и на матче с АРИСом. Местные дерби Местные дерби в Греции это всегда нечто особенное. И для фанатов тоже. Выясняю��ся отношения группировок одного города. Обычно фанаты “команды-гостя” собираются в определенном месте и совершают марш по улицам города. Зрелище действительно потрясающее! Надо быть внимательным чтоба не забрести в ловушку или не получить камень в лоб с крыши дома. В марте этого года общественность Греции была потрясена случившемся после матча на финал Кубка Греции. Фанаты Олимпиакоса, которые приехали на матч из города ВОЛОС (300 км от афин), захватив одного фана ПАО после матча, отволокли его в свой автобус и всю дорогу назад его пытали ( и не только….) самыми отвратительными методами. Не доезжая до города тело просто выбросили в канаву…. Есть еще пара команд ИОАНИНА, КАЛАМАТА - в 1, и 2 лигах фанаты которых запросто могут соверщить выезд на 3000 душ и отличаются крайней

стор. 7 любовью к своим командам. В Греции граждане защищены законами от своеправия полиции. Может поэтому менты редко зверствуют, и все арресты обычно заканчиваются освобождением фанатов изпод стражи. Греческие фанаты отрываясь и разгоняя шизу на трибунах отрешаются от всего остального мира и просто фанатеют за любимый клуб! К тому же в секторе нет ни ментов, которые следят за тобой, ни всяких стариканов, которые

тебе все время напоминают, что “на стадионе надо СИДЕТЬ”. Разве что если ты не кричишь, то можешь получить в лоб от своих же. Любая твоя фанатская инициатива, будь то новая кричалка или выход на поле с флагом, или новое полотно горячо приветсвуются фанатами! Среди фанатов нет скинхэдов, просто греки сами по себе приличные националисты и расисты. Да и черных в Греции немного. Вся неприязнь приходится на албанцев.На трибунах используются серпантин, порезаные на кусочки газеты и школьные учебники, цветные ленты, петарды дымовыешашки, сигнальные ракеты. Все это дает неповторимый еффект. Фанаты тщательно готовятся к матчам, особенно к дерби. И все то что творится на трибинах назавется тут “фиеста”! Естесвенно что все выше сказанное распространяется и на баскетбол, на волейбол, на гандбол и на водное поло!!! С той только разницой что выезды на эти виды спорта разрешены только в финале. А так все тоже: теже клубы, теже отношения, те же махачи!!! Вывод один : греческий фанат - ОЧЕНЬ безбашенный фанат!! Фанат Таврии - ГРЕК


SUPPORTERS ALEXANDRIA видання фанатів ПФК “Олександрія“

фан-новини www.hooligans.org.ua 10.12.2006р. Металург(Зп) – Карпати В Запоріжжі відбулась бійка місцевих хулс із львівськими оппонентами. Перемога запоріжців. Наводимо те, що нам повідомив львівський хул: “...Заздалегідь домовлялись із бомжами про забівон 35 на 35 на чистих руках. Пара львівян пішли із запоріжскими типами шукати поляну. Звідти зателефонували нам і сказали, що бомжів набагато більше ніж домовлялись. Коли ми війшли, то візуально запорів було не 35, а біля 100, а може й більше. Дехто зі стариків спитав, чому не 35 як домовлялись. Бомжі відповили “Нам по..., ми зібрались вас гасити”. Стрибаємо, але не можемо нічого вдіяти, нас замало. Нас тіснять і гасять. Потім мусора. Це була чистої води ПІДСТАВА! бомжі не дотримались домовенностей...” 5.12.2006р. Металург (Зп) - Шахтар В Запоріжжі пересеклись місцеві хулігани із опоненнтами з Донецька. Приблизно 100 (Зп) проти 86 (Дн). Перший стрибок - перевага на боці запоріжців, але в подальшому задні ряди хазяїв починають відступати і перемога за донеччанами. Махач тривав приблизно 2,5 хвилини. 29.11.2006р. Іллічівець – Таврія. Версія Сімферопольців. Прибути вчасно в Марік, завадив туман на дорозі. Тому бас запізнився і був в Маріуполі вже після ігри. Маріупольці повідомили що більше не чекатимуть на нас і вже розішлись. Коли ми прийшли на домовлене місце там було лише 68 маріков, яких і завалила наша молодіжка в 10 рил. В подальшому почали дзвонити марікам і пропонували зібратись, але ті відмовились, мовляв всі вже по домах.” 26.11.2006р. Металіст - Дніпро Заздалегідь харків’янє поставили умову забівона 50 на 50. Але він не відбувся з причини невиїзду харківської сторони. Дніпропетровці в’їхали у місто і чекали, не відправляючись на футбол, з метою накрити оппонентів після матчу. Що і зробили, але атакували тільки близько 10 харків’ян. Окрім того дніпровці заволоділи баннером харківських ультрас. 23.11.2006р. Чорноморець - Карпати В Одесі зранку приблизно 30 одеськіх хулс накрили 20 львівських карлів, які приїхали до одеси своїм ходом окремо від основи. Пізніше відбувся махач основних мобів обох сторін біля стадіону, приблизно 80 (одеситів) на 100 (львів). Перша сходка тривала біля хвилини, плотний махач. Львів’ян с заду пресує міліція, т.к. їх вели до стадіону під конвоєм. Одесити починають відходити, використовуючи фаєри. Друга сходка - львівські хулс остаточно розгоняють оппонентів. 21.11.2006р. Іллічівець - Ворскла Версія полтавчан: “приехали в марик утром на дубль...сообщили марикам.. сказали что пересечемся..на дубле никого не нашли и выдвинулись в город.. выходим из тролейбуса.. появляются опоненты.. на вскидку щщей 30..нас 17ть.. обмен фаерами.. после минутного махача марики бегут... часть марикофф побежала еще до стыка.... другая смотрела как прибивают остальных..” 16.11.2006. ЦСКА - ФК “Львів” На початку другого тайму матчу першої ліги ЦСКА - ФК “Львів” відбувся махач хуліганів обох команд 7 х 7. Перемога киян

стор. 8

Чому наш футбольний чемпіонат називають як випивку?

Середовище існування сучасної людини вже давно перетворилось в суцільний споживацький простір. Ми не можемо і кроку зробити без того, щоб нам не запропонували щось купити, кудись сходити, витратити свої гроші певним чином. До реклами на телебаченні та на вулиці ми вже звикли і сприймаємо її як належне. Проте іноді те нахабство з яким вривається реклама в наше життя, цинізм з яким нам щось пропонують купити, та речі які за цими процесами ховаються не можуть не викликати обурення. Горілчані магнати, разом зі своєю продукцією, тихо і непомітно увійшли у спортивне життя. Прагнучі продемонструвати свою продукцію виробники горілки влізли у те, що до їхньої продукції не має жодного відношення. Спочатку був бокс разом із “N…”, потім споносорами спортивних випусків на більшості телеканалів стала якась горілка. Ще пізніше ми дізналися що трансляції ліги чемпіонів та ігор збірної України ми можемо дивитись завдяки черговому пойлу. Ну і що з того? - подумали ми. Хай собі рекламують, а ми будемо дивитись футбол. І просто робили тихше звук, коли коментатор розпочинав завчену фразу: “А я нагадую шановним телеглядачам що спонсор сьогоднішньої трансляції торгова марка така то…”. І от, шановні, дочекалися. Чемпіонату України з футболу більше нема. Зник, щезнув як і не було. Тепер ми маємо Союз-Віктан Чемпіонат України з футболу. Логічно буде припустити, що цьогорічний чемпіон буде викарбований на скрижалях спортивної слави як Союз-Віктан чемпіон України з футболу. Невже сучасний світ сягнув такої абсурдності в своїй жадобі наживи, що спорт може стояти поруч із алкоголем, утворюючи такий парадоксальний сімбіоз? Чого прагнуть футбольні функціонери? Виховувати нові покоління молодих людей на прикладі їх кумирів – футболістів, чи привчати тих же самих молодих людей, до того що бухати горілку, а потім іти дивитися футбол у стані коли на полі для тебе бігає 44 гравці – це нормально. Ні, я не закликаю до горілчаних репресій та сухого закону. Чудово, коли людина

має вибір – чим їй займатися. І час від часу навіть горілки випити. Проте всі мабуть знають що таке асоціації. Видовище-спорт-футбол-насолодагорілка – ось до чого нас привчають, ось яку культуру у нас культивують. Нам не дозволяють нормально вболівати за свою команду, забороняючи фаєра, нас обмежують у своїй свободі ледь не приставляючи до кожного особистого міліцонера, нам можуть не дозволити вивішувати банер, коли його зміст не збігається зі світосприйняттям “сильних світу цього”. Вочевидь, коли бидло видихає свій перегар у дудку всім легше та простіше. І після цього хтось звинувачує фанів у порушенні закону. А який закон порушують люди, які спекулюють такими речми як фізичне та моральне здоров”я нашого народу? Хоча безглуздо апелювати до совісті цих людей. Неможливо звертатися до того, чого не існує в природі. Все що ми можемо – це рішуче виступити проти такої дискредитації нашого з вами футболу. Адже ми є сила принаймні тому, що футбол без вболівальників не потрібен нікому. Фанатські рухи клубів вищої, першої та другої ліг Чемпіонату України (не СВ, а справжнього чемпіонату), спортивні журналісти, просто адекватні та мислячі люди -–ніхто окрім нас не зможе зупинити паплюження спорту. Ніхто окрім нас не зможе зупинити те приниження до якого змусили нас, обізвавши наш Чемпіонат маркою горілки. P.S. От цікаво, а якби на рекламу розшедрився б виробник засобу для проносу, то ми б мали “Гутталакс Чемпіонат України”? white-blue.kiev.ua

Fair play На этот раз здесь решено было опубликовать письмо, пришедшее к нам по e-mail. В нем человек выразил свое отношение к использованию различного рода подручных средств. Автор, не будучи против публикации, просил относится к некоторым частям его творения метафорически, помня, что за всем этим лежит живой смысл. Размещение данной статьи в политинфо - это тот вклад, который редакция х��тела внести для пропаганды не применения “аргументов”. Неширокая улица. Старые домишки. На одном из ее концов появляется толпа. Она движется, почти бесшумно, лишь топот ног разносится от нее. Люди, идущие в толпе, все статные, спортивные, у некоторых в руках поблескивают на солнце ножи, цепи, железные палки. Вдруг, на другом конце улицы появляется другая толпа. Тишину улицы


SUPPORTERS ALEXANDRIA видання фанатів ПФК “Олександрія“ разрывают крики, вопли. Люди с двух сторон, как одно целое, кинулись друг на друга. В небо взмыли десятки, сотни камней, бутылок, почти перекрыв собой солнечный свет. Вот кто-то уже упал, кто-то схватился за лицо, кто-то за голову, из которой хлынула кровь. Две толпы сошлись, все перемешалось: люди, палки, ножи, кровь. Все стало единым целым. Вой сирены. Дерущиеся в один миг расходятся. Все, торопясь, бегут в разные стороны. У кого-то не получается, они падают или, волочась, почти ползут прочь от места боя. Асфальт залила кровь. На асфальте лежат тела. Не люди. Нет. Теперь это тела. Их два, три,... Десять. Они изувечены: у одного разворочена голова, другого разрезан живот. Души людей,владевших телами, теперь отправились к праотцам. К богу.бред - скажите вы. Такого не бывает. Ну если и бывает, то ни у нас. Где-нибудь там, далеко. Там, где живут эти психи и уроды. Турки, например. Хотелось бы, что бы это было бредом, чтобы это было там, далеко. Но это реальность. Реальность, в которой здесь живем мы в россии. Реальность, от которой никуда не деться... Один мой бритый друг говорит, что я придурок. Что все мы - фанаты придурки, потому что валим друг друга. Что это неправильно: русские не должны бить русских. Возможно он и прав... Сколько пытались люди найти этому объяснение. Кто-то лез в глубь человеческой психики, агрессивных животных начал, кто-то пропадал в дебрях философии. Некоторые давали самое простое объяснение: раньше дрались стенка на стенку во время масленицы, вот и сейчас деруться. Вроде как масленица участилась... Лично я, не считая клубного соперничества, не знаю почему делаю это. И не хочу знать. Я просто люблю это дело. Это часть моей жизни. Без нее я не могу существовать и все. По большому счету тут ничего такого уж ужастного нет. Тут, если разобраться, находятся и положительные стороны. Драка, бой закаляют. Делают дух и тело сильнее, крепче. Из юнцов в бою вырастают мужчины. Но необходимо различать бой и драку. Да, то, когда деремся мы, это тоже в своем роде бой. Но все же бой должен вестись за более высокие идеалы: за свою семью, город, родину. Избитая фраза, но бой должен вестись не на жизнь, а на смерть. То, что делаем мы, это все-таки драка. И в этой драке нужно знать предел. Предел, каков он, спросите вы? У каждого свой? Нет. Предел может быть только один для всех. Он прост. Проше не бывает: “не бери в свои руки никакого оружия”. “дерьма”, “аргументов” - названий этому много. Но смысл прост - оставь свои руки “чистыми”. Оружие. Цель создания его понятна, смысл прост. “оружие - устройство и срества, применяемые для уничтожения противника”. Да, оно нужно и необходимо в бою. Но в бою настоящем, том, который ведется до полного уничтожения врага, том, в котором поражение означает конец всему. Хорошее оружие - лучшее дополнение к храброму войну. Могучие русские войны с лучшим русским оружием нераз побеждали напасти, с которыми не мог справиться весь мир. Примеров тому множество: куликово поле, ледовое побоище, бородино... В том, чем занимаемся мы, оружия быть не должно. Здесь он приобретает совсем другой смысл. Здесь оружие - символ трусости и позора. Только слабый духом человек возмет в свои руки палку или цепь. Превосходящая численность противников - не аргумент в пользу использования подручных средств. Только в чистой драке человек может доказать то, на что он способен, доказать, что он боец. Труса схватившего камень или арматуру бойцом назвать нельзя. Каждый раз, когда вы хватаете в руки камень или железную палку. Каждый раз, когда вы ударяете этим по голове русского парня, возможно, не приведи господь, вы оставите его инвалидом - больным ни на что не способным человеком. Русским человеком. Возможно, этот парень может погибнуть. Тогда в мире станет на одного русского человека меньше. Тогда горе неизбежно придет в русскую семью. Тогда хуже станет твоей земле - твоей россии... Собираясь на акцию и беря в руки “дерьмо”, прочитайте эту заметку еще раз. Возможно, она что-то изменит... www.r-hools.ru

Ультра протест у Польщі

Україна та Польща є претендентами на проведення Чемпіонату Європи у 2012 році. Польська футбольна асоціація серйозним наміром взялась за фенс

і почала вводити заборони на те, що в багатьох країнах це дозволено. В Україні ця проблема існує з самого початку І-го Чемпіонату. ПФЛ накладає

стор. 9 штрафи не розбираючись по ділу, а також не намагається вивчити саму проблему. Звісно, краще просто отримувати бариші з клубів. Постає таке питання: для кого футбол? Фенс, а чи не потрібно і нам відстоювати свої законні права. Права людини яка живе в свої державі? Нижче наведено текст протесту польських ультрас. Організований рух ультрас в Польщі існує більше семи років. Стільки ж років існуємо ми – люди, метою яких стоїть надання колориту польському футболу, боротьба з сірістю трибун і стереотипом “небезпечних стадіонів”. Ми робимо це абсолютно безкорисливо, і використовуємо всі можливі способи, для того, щоб якомога більше людей захотіли прийти на стадіон. Це ми піклуємося про гарний вигляд клубів які ми підтримуємо, а так само всієї ліги, репутація якої останнім часом сильно похитнулася. У наших хореографіях використовуємо багато різних елементів - прапори, картон, кольорові матеріали. Проте одним з елементів, який був присутній в нашій діяльності, були фаєра. Це саме вони додавали смак до кожної приготованої нами хореографії. Вони для нас як “вишня на верхівці торта”. Без них трибуни наших стадіонів виглядають убого. Помічають це і “звичайні уболівальники”, які рахують те, що ми робимо частиною футбольного спектаклю і чекають їх з таким же нетерпінням, як і самого матчу. Вже майже рік організації які проводять футбольні змагання в нашій країні (Польська футбольна асоціація) забороняють використовувати фаєра і іншу піротехніку, “забираючи” у нас один з елементів наших уявлень! ТАКИМ ЧИНОМ МИ ПРОТЕСТУЄМО! Хочемо повернення фаєрів на трибуни! Хочемо щоб наші стадіони знову були кольоровими! Протестуємо проти заборони використання піротехніки! Протестуємо ОЕ (ORANGE EXTRAKLASA, як у нас СВ–чемпіонат, прим. автора), яка карає за використання піротехніки, одночасно називаючи ім’ям “Стадіон туру” ті хореографії в яких її використовуємо. Протестуємо проти покарання нас за те, що хочемо зробити щось добре для нашого футболу. - Протестуємо тому, що не хочемо, щоб вважали нас злочинцями - бувають випадки коли люди мають проблеми з поліцією. Протестуємо проти безглуздого аргументу, що фаєра є загрозою – ми не чули про випадки в яких хто-небудь потерпів через піротехніку використаною для прикраси матчевого уявлення. Протестуємо проти ухвалення якихнебудь рішень без урахування нашої думки! Ми не хочемо приймати рішучі форми протесту. Ми хочемо говорити. Ми готові піти на поступки. Нас цікавить тільки створення позитивної атмосфери на наших стадіонах за допомогою піротехніки оскільки це в Італії, Франції або Греції. Ми хочемо бути на верхівці сцени в Європі. Єдине чого хочемо - повернення піротехніки. Ми не зупинятимемося, поки це не трапиться. Таким чином, ми разом залишаючи осторонь нашу ворожнечу і щоденне протистояння - говоримо: ФАЄРА БЕЗПЕЧНІ, ПОКАЖЕМО ЦЕ РАЗОМ! www.ultraprotest.pl


SUPPORTERS ALEXANDRIA видання фанатів ПФК “Олександрія“

стор. 10

О К О Л О Ф У Т Б О Л Х

тось колекціонує метеликів. Хтось захоплюється макраме. а хтось практикує околофутбол. Хуліганізм – форма життя сучасного активного уболівальника. Виїзди, взаємовідношення з прихильниками інших клубів, модель поведінки на трибунах і за їх межами. Все це приправлено легким націонал-патріотизмом. Виходить якась естетика буття. Про її особливість і важливість свідчить фактичне табу в українських засобах масової інформації. Таємниця футбольного хуліганізма. Так історично склалося, що з часів СРСР футбольні уболівальники є носіями невідомого. Несанкціоновані багатотисячні збори громадян – хіба немає в цьому певного загрозливого натяку? Влада це розуміла, створивши виключно радянські правила поведінки на стадіонах. Пригадаємо кінець 70х – почало 80-х, коли відбирали прапори, забороняли скандувати, а по секторах з фанатами ходили угодовані офіцери МВС, примушуючи підлітків знімати троянди (шарфи) і кепки в клубних квітах. Чому не можна? – Не належить. До речі, до боротьби з футбольними уболівальниками не додумалася свого часу ні хунта Генерала Піночета, ні геній Карпат Миколі Чаушеську, ні навіть великий вождь товариш Ким Ір Сіна. Як процитував один відомий хуліган у минулому динамівця чудову фразу міліційного чину року отак в 1982: «З цих ваших шарфів починався фашизм». Звідки Ви знаєте, що я божевільна? – запитала Аліса. – Звичайно, божевільна, - відповів Кіт. – Інакше як би ти тут опинилася?» (Люіс Керролл, ��Аліса в країні чудес»). Не додати, ні додати. Чим був перший етап хуліганізма в його фанатському прояві? Перш за все відвідинами виїзних матчів, активною колективною підтримкою на трибунах, носінням клубних кольорів. Цим перша хвиля разюче відрізнялася від маси радянських любителів футболу. Власне, мала місце бути грандіозна ілюзія. Адже в принципі фанатизм не був візуально і ідеологічно антирадянською діяльністю. Так навіщо його забороняти? Ну та, не навіщо. Тому і забороняли. Рак ідеологічного мозку має одним з своїх проявів тупість жестів. Перебудова і тут внесла свої корективи. Після аварії 1986 року

на Чорнобильській АЕС Михайло Горбачов раптово видав указ про роботу з неформальними молодіжними об’єднаннями. Пізно, потяг стрімко пішов – фанати плодами демократизації охоче користувалися, але у владу вже не вірили. Якщо вона так наполегливо і цілеспрямовано тупила ще вчора, то так швидко видужати просто не могла. Означає хворобу прийняла іншу фазу, не більш. Починаючи з 1987 року на фанатськіх секторах лідера вітчизняного околофутбола Динамо Київ з’являються синьожовті національні прапори, починають звучати пісні часів національно-визвольної боротьби, народ одягає вишиванки, демонстративно носить Трізуби і нашивання з перехрещеними прапорами України і Динамо. Матч того ж року Динамо – спартак став вибухом народної самоорганізації. Понині це одна з київських легенд нового часу. Погром, що чинить киянами червонобілим гостям з радянської столиці, продемонстрував всю потужність фанатського руху, здатного мобілізувати десятки тисяч потенційних прихильників. Чинник соціального впливу в наявності. Стало зрозуміле – околофутбол є не більш ні менш як форма прояву активної життєвої енергії, що шукає вихід в зовні. Це нормально, тому як ігнорувати закумульовану впродовж п’яти робочих днів емоційну складену без шкоди для власного здоров’я є збочення духу і плоті. Звідси і беруть початок що пустили, на превеликий жаль, коріння, всі ці відверто мазохістські тенденції виправдання власного безсилля, проти чого, власне, і повстало національне «Я» у формі лютого футбольного фанатизму. Загальновідомо наші предки в перервах між офіційними бойовими діями періодично влаштовували кулачні бої. Чоловіче начало вимагало підтримки форми. Всі були задоволені - ніяких утисків з боку властей, ніяких облав і спецвідділів по боротьбі з цими самими кулачними боями. Сіло на село, район на район. Переживаючі натовпи земляків. Побилися, розійшлися. Обговорення перипетій, підготовка до матчу-реваншу. Гармонія. Але потім щось зламалося, і після революційних подій 1917 року широка народна ініціатива зійшла у небуття. Відродження продовжується понині.

Жорстка протидія міліції привела до різкої переоцінки цінностей, трансформувавши фанатизм почала 80-х на щось якісне інше. Відбулося це на межі Міленіуму, коли вітчизняні стадіони вперше зіткнулися з використанням фанатами піротехнічних засобів, спочатку – саморобних димовух, пізніше - фаєров. Народження терміну «хулігани» в адресу фанатів відбулося тоді, після перших атак Беркута на покриті густим сизим серпанком сектора. Власне сам термін «фанат» майже взагалі зник з лексикону, залишившись лише в ностальгічних піснях, що оспівують славні перемоги днів минулих. Хуліганами стали називати фанатів Динамо. До того ж підкинула дрівець, що відволожилися, традиційно млява вітчизняна спортивна преса, що запустила в ужиток дивне слово «фан» (хоча по англійські fan (уболівальник) вимовляється як фен). Фани стали асоціюватися в масовій свідомості з дудками, розфарбованими особами, зловісними кульками з насіннячками. Хулігани – з дружною підтримкою свого клубу, періодичними побоїщами з опонентами, з хорошим одягом. Хулігани – ті, хто в темі. Так наступила епоха casuals. Британська модель футбольного боленія була близька серцям українських фахівців своєї справи спочатку. Просто вони про це через одіозну «залізну завісу» не знали. Саме життя привело до логічно вивіреного висновку: необхідно зберегти свою природу, адаптувавшись до існуючих реалій. А реалії були такими: персонаж в троянді в очах представників правоохоронних органів мимоволі приймав зовнішність інопланетного монстра, що генетично мутував,

намагається зловмисно проникнути на територію приватизованого спортивного об’єкту з метою твору глобального терористичного акту. Інакше, ніж пояснити таку м’яко кажучи величезну присутність усіляких підрозділів, у тому числі і з приставкою спец-, Міністерства внутрішніх справ на всіх без виключення матчах колективів Вищою національного ліги? Але це на домашніх матчах. На виїздах же часто товаришів «на квітах» попросту відловлювали по всьому місту з подальшим конвоюванням в РОВД. Кияни навіть розповідають про забавну гонитву, що чинить в Луцьку «людьми в штатському» за таксі з біло-синіми шанувальниками шкіряного м’яча. За вікном був березень 2003 року. Перемогла молодість. Логічно, що якимсь умоглядним виходом став перехід на продукцію відповідних естетиці casuals світових брендів. Це вам не який-небудь там «від кутюр» - скромний нюх традиційної корінної європейської самодостатності, Stone Island, що виділяється, Burberry, Pringle, так само як і знаменитими попередниками Lonsdale, Ben Sherman, Fred Perry, наповнювало існування неповторним духом козацькийпіратського жадання. І без квітів, і стильний. Перший удар по умоглядних конструкція був миттєвий – жадана продукція порошилася на перших порах виключно під дахами секонд-хендов. І те далеко не завжди. З часом ситуація істотно покращала. Розвиток пустив коріння в двох напрямах – з одного боку матеріальні самодостатні хулігани перестзцементований насущними проблемами європейської социо-культурной


SUPPORTERS ALEXANDRIA видання фанатів ПФК “Олександрія“ спільності. Музика (від класики AC/DC через Oi! до Oasis, ВВ і Ленінграда), прихильність справі, а не слову, расова гордість, національний патріотизм (феномен російськомовного українського націоналізму серед хуліганів східноукраїнських клубів), останнім часом культ здорового способу життя, - все це скріпляє роками загального світовідчування, хай і у загальних рисах, але із спільністю діянь. Субкультура хуліганізма практично незнищувана, оскільки в цьому немає ніякого практичного сенсу. Здоровий патріотизм околофутбольних активістів є те, що так не вистачає нашому змученому толерантною безхребетністю суспільству, що знемагає від боязні твердості погляду і рішучості дій. Найбільші вітчизняні угрупування можуть вивести за ідею значну кількість адекватних чоловіків. Саме за ідею, а не за гроші, як це прийнято нині серед тих, що набили собі руки масовиківвитівників багатовекторної політичної закваски. Наріжний камінь конфліктних ситуацій на трибунах – піротехніка. Неймовірно, але на стадіони дозволено проносити потворні пластмасові дудки, видаючі омерзітельнейшие високочастотні попискування. Цими дудками при бажанні можна убити. Були випадки проносу в дудках міцних алкогольних напоїв і навіть сильнодіючих наркотичних речовин. Також всіляко вітається вживання усередину насіннячок, лушпинням від яких запльовувалося все і вся, створюючи тим самим розсадника відвертої антисанітарії. А ось дими і фаєра заборонені. Парадокс – те, що дійсно небезпечно як для здоров’я громадян, так, врешті-решт, і для суспільної моралі, зухвало заохочується. А то, що створює неповторну містичну атмосферу ритуального дійства і народного єднання, суворо-пресуворо забороняється. Таким чином Україна по сьогоднішній день є носієм нікому не потрібного статусу єдиної у своєму роді слов’янської держави, в якій дими і фаєра зраджені анафемі. Втім, декого дана хвора ситуація цілком влаштовує. Чиновники Професійної футбольної ліги регулярно взимают штрафи з клубов-хазяєв поля у випадку, кажучи мовою офіційних документів, «незабезпечення громадського порядку». Власне, виходячи з вищевикладеного, не дивовижне завзяття офіціозу в справі створення відверто пародійних структур без опори на традицію. Класика жанру – Металург

Донецьк з нарядженими в неохайні накидки підлітками, що співають по команді пісню про дерев’яного хлопчика Буратіно. Поганий приклад заразливий, про що свідчить торжество несмаку «фан-клубов» Крівбасса і Ільічевца. Це вже не смішно - це сумно. Там, де не чтут традиції, бал править моральне розкладання (це на тему грошей за перемоги і учетності відвідин). Проте діаметрально протилежна природа явищ робить їх невідповідними. Гіпертрофована псевдосуспільна діяльність протистоїть сталій, загартованій в боях субкультурі, що черпає життєві сили, внутрішні резерви і натхнення в певних шарах сучасного континентального мистецтва. Тільки останнім часом було знято два художні кіновитвори, що запам’ятовувалися, присвячені сьогоднішньому дню британського футбольного хуліганізма. Є на увазі, звичайно ж, Football Factory і Green Street Hooligans, вільно або мимоволі сприяючі справі рекрутування все нових і нових кадрів. Фрази, вимовлені героями, стають крилатими, стиль поведінки адаптується до навколишньої дійсності, світоглядні постулати ста��ть догмою в контексті національної специфіки. Чому ж вітчизняні майстри культури так демонстративно нехтують даною тематикою? Напевно, вся справа в хворобливому снобізмі, грою в «солідність» (подумаєш, якісь хулігани). Майбутнє руху представляється безсмертним. Як показує практика, є якийсь невидимий Рубікон, перейшовши який хулігани того або іншого клубу практично одночасно набувають кількості, якості, жадаю самоорганізації, жадаю активного самоствердження, тягу до колективізму, і, як результат, авторитет як суму дій. Поразки дають привід очистити ряди і попрацювати над помилками. Перемоги приносять славу. Це і є самодостатність. Розділення по угрупуваннях та ще у форматі руху народжує ту ефективну дезинтеграцію, від якої до оперативної концентрації, при якісній технології взаємозв’язку, один крок. Накопичений досвід дозволяє творити дива. Будь то міські джунглі або швидкий поїзд. Хулігани – легальні міські партизани нашого часу. Вони – органічна частина суспільства, в чому, власне, ніхто і не сумнівається. Що ж до горезвісного насильства, то його в згадуваній сфері суспільної діяльності не більше, ніж в будь-якій іншій. Для того, щоб в цьому переконатися, досить

стор. 11 розплющити очі і подивитися навколо. Батьківщина може бути спокійна – альтернативою розбещеному масовою культурою і безгрішшям соціуму, серед інших, є і міцні веселі хлопці, що пристрасно люблять свій клуб, місто і Батьківщину. Резюме. Вітчизняний околофутбольний хуліганізм став природною реакцією активної частини мас фанатскоуболівальників на систему ірраціональних заборон, введену невідомо ким у вікопомні часи. Неодноразово доводилося чути наступну вельми цікаву гіпотезу в жанрі фентезі, не позбавлену жорсткого об’єктивізму: у разі перенесення атмосфери домашніх матчів Динамо на Енфілд-роуд гри Ліверпуля збирали б, як і в Києві, не більше 5 тисяч глядачів. До цих пір, наприклад, невідомо, чому в Києві під час футбольних матчів заборонено пити воду. То, чим можна шокувати іноземців, співвітчизників не здивуєш. В результаті має місце бути замкнутий круг: система заборон народжує низьку відвідуваність, підвищити яку не дозволяє ця сама система заборон. І схоже, що знайти вихід з абсурду, що створився, не вдасться: ПФЛ зацікавлена в «умовних одиницях», а МВС і хуліганяча громадськість звиклися з своєю місією. При цьому чиновникам, що ратують за високі результати вітчизняних футбольних колективів і в голову не приходить, що відсутність якісної і яскравої підтримки трибун найбезпосереднішим чином позначається на кінцевому результаті. Це називається «Випороти самого себе». Щоб потім із заздрістю дивитися на сусідів і приречено зітхати на тему «чому у нас такого немає». Втім, торкається це не тільки футболу.

Рейтинг околофутбольних подій 2005 року: 1. Чорноморець – Дніпро, вересень. У пошуках чорносинього ворога до Одеси прибули окремо днепряне і кияни. Жорстоке протистояння останніх років. 2. Динамо Київ – Динамо Москва, жовтень. Грандіозне побоїще в районі станції метро Дніпро, більше 250 учасників. 3. Карпати – Шахтар.

жовтень. Небачений ажіотаж європейського рівня з політичним підтекстом і подальшим скандалом. Таємничі листівки з народними піснями, пляшки на поле і піротехніка викликали щиру образу деяких засобів масової інформації. Принциповий момент - ініціатива феєрії на трибунах виходила не від угрупувань зелено-білих, а від маси уболівальників. 4. Шахтар – Динамо, листопад. Не витримала прес-служба ФК Шахтар, що звинуватила хуліганів динамівців в деякій кількості смертних гріхів. Ніби-б були розгромлені кіоски з атрибутикою, побитий один з продавців, розігнана дискотека для поклонників Шахтаря на площі перед стадіоном, варварські зіпсований автотранспорт донецьких уболівальників, цинічно і демонстративно на гостьовому секторі спалений оранжевочорний прапор. 5. Україна – Данія, березень. Масова сутичка з Беркутом безпосередньо на трибунах з сценами насильства і вириванням пластикових сидінь. 6. Динамо – Борисфен, квітень. Уболівальники столичного клубу робили погоду – вибігання на полі, піротехніка на секторі з подальшою появою спец-подразделеній МВС, вражаючий хаос в центрі Борисполя з бійками, стрибанням по автомобілях і розбитими вітринами супермаркету. 7. Таврія – Чорноморець, жовтень. Яскраве фаер-шоу у виконанні гостей. Правоохоронні органи в шоці. 8. Карпати – Динамо Сімферополь, квітень. Уболівальники Карпат, обурені поведінкою на секторі під час матчу спец-подразделенія МВС, атакували міліційну Ниву, розбили машину ДАІ, в кількості близько 1000 чоловік кинулися на представників органів, закидаючи їх каменями і пляшками. 9. Дніпро – Хиберніан, жовтень. У центрі міста хазяєва вдало атакували шотландських снобів, в деякому розумінні розвіявши міф про страшних британських хуліганів. 10. Дніпро – Металург Запоріжжя, липень. Перша в історії національних чемпіонатів дискваліфікація стадіону за поведінку уболівальників. Причина сміхотворна – все та ж горезвісна піротехніка. Штраф 5000 американських доларів і матч на Метеорі із Сталлю при порожніх трибунах. www.white-blue.kiev.ua


SUPPORTERS ALEXANDRIA видання фанатів ПФК “Олександрія“

стор. 12


Supporters Alexandria 01