людини
регуляції?
Науково-дослідницький проєкт: «Дослідження тривалості розумової працездатності школяра під дією зміни режиму дня (харчового раціону, фізичних навантажень, вживання вітамінів з фруктами, вітамінних комплексів тощо)».
Практико-орієнтований проєкт: «Основні причини розладів роботи нервової системи та як їм запобігти».
Ігровий проєкт: «Діагностування порушень ендокринної регуляції у літературних героїв (за описом)».
Інформаційно-пошуковий проєкт: «Володимир Олексійович Бец –український анатом і гістолог, який відкрив пірамідальні клітини головного мозку»; «Йододефіцит в організмі людини, його наслідки та профілактика»; «Основні причини розладів роботи ендокринних залоз»; «Цукровий діабет: причини появи, типи, діагностика, лікування, наслідки»
Творчий проєкт: виготовлення лепбука «Відділи головного мозку людини»; колажу «Ендокринні залози та гормони, які вони виробляють».
є нервова регуляція
центральної нервової системи людини. Нервова система – найскладніша
в організмі людини. За місцем розташування нервової тканини розрізняють центральну та периферичну її частини (мал. 7.1). Основу нервової системи складають нейрони
здатні генерувати нервові імпульси та передавати їх
клітин. Основу білої речовини формують нервові волокна (пучки аксонів, вкриті оболонкою). Вона позбавлена тіл нейронів. Біла речовина також входить до складу нервів.
Дізнайтеся більше про розташування сірої і білої речовини за QR-кодом.
Цікаво знати. Дослідження показали, що у людей з більшим умістом сірої речовини в зонах головного мозку, які відповідають за мову, пам’ять та увагу, рівень інтелекту вищий, ніж в інших.
Різні частини центральної нервової системи захищає скелет людини: головний мозок оточений кістками черепа, а спинний мозок розташований у хребтовому каналі, утвореному дугами хребців (мал. 7.2, Б).
Центральна нервова система людини, як і всіх хордових тварин, належить до нервової системи трубчастого типу, оскільки як спинний, так і головний мозок мають порожнини, заповнені рідиною. Так, у центрі спинного мозку проходить спинномозковий канал, заповнений прозорою спинномозковою рідиною. Ця рідина, завдяки постійному обміну із кров’ю, забезпечує живлення нервової тканини, постачаючи поживні речовини та виводячи продукти обміну. Крім того, вона здійснює захисну функцію: у ній є особливі клітини, здатні знищувати збудників хвороб. Спинномозковий канал сполучається з порожнинами всередині
шлуночки (мал. 7.3, 1).
довкіллі та в самому організмі.
Яка будова периферичної нервової системи людини. Периферичну нервову систему формують нерви, які відходять від головного та спинного мозку (мал. 7.1, 3), а також їхні сплетення і нервові вузли. Нерви, що відходять від головного мозку, називають черепно-мозковими (їх налічують 12 пар), а від спинного – спинномозковими (31 пара). Черепномозкові нерви іннервують органи чуття, деякі посмуговані м’язи, слізні та слинні залози, деякі внутрішні органи, розташовані у грудній та черевній порожнині (наприклад, кишковошлункового тракту). Спинномозкові нерви іннервують усі ділянки тіла людини, розташовані нижче шиї. Аксони, що відходять від нейронів, розташованих у головному й спинному мозку, утворюють нервові волокна, здатні поширювати нервові імпульси. Переважна більшість нервових волокон оточена оболонкою із жироподібної речовини, що виконує ізоляційну функцію. Завдяки цьому нервові імпульси, які проходять
не поширюються на сусідні.
Такі нервові волокна проводять
ті,
Синапс (від грец. синапсис
залозистого епітелію).
та дендритом іншого (такі синапси трапляються найчастіше), аксоном одного нейрона та тілом іншого, між двома аксонами або між двома дендритами різних нейронів. Синапс (мал. 7.4) має пресинаптичну (ділянка першого нейрона) і постсинаптичну (ділянка
мембрани яких розділені синаптичною
Мал. 7.4. Будова синапсу: 1 – ділянка пресинаптичного нейрона; 2 – пресинаптичний нейрон; 3 – синаптична щілина; 4 – постсинаптичний нейрон; 5 – пухирці з нейромедіатором; 6 – молекули нейромедіатора; 7 – рецептори у складі постсинаптичної мембрани Нервові волокна збираються в пучки – нерви, що виходять за межі головного і спинного мозку. Нерв
оточувати сполучнотканинні оболонки (мал. 7.5). Вони утворюються нашаруванням
тин навколо осьової частини. Нерви,
нервової системи. Руховими нервами, навпаки, нервові імпульси прямують від центральної нервової системи до робочих органів. Обидва типи нервових волокон часто розташовані у складі одного нерва.
утворюють тіла нейронів і частково – відростки нейронів (насамперед дендрити) та гліальні клітини. Контакти між нейронами здійснюються за допомогою синапсів. Пучки нервових волокон формують нерви. Нервову систему поділяють на центральну (головний і спинний мозок) та периферичну (12 пар черепномозкових нервів, 31 пара спинномозкових нервів, їхні сплетення і нервові вузли).
Поміркуйте
1. Уявіть людину, в якої нервову систему
2.
3.
дугами хребців. У дорослої людини спинний мозок завдовжки близько 45 см у дорослих чоловіків та до 43 см – у дорослих
становить 35 г. Завширшки спинний мозок приблизно 1 см, але він має два потовщення: шийне (завширшки до 1,5 см) і поперекове (завширшки до 1,2 см). Ці ділянки відповідають виходу нервів, які прямують до кінцівок: верхніх і нижніх відповідно. Починається спинний мозок при основі черепа (на рівні потиличної кістки), де з’єднується з довгастим мозком. Права та ліва частини спинного мозку спереду і ззаду
Закінчується спинний
називають сегментом (мал. 8.1).
спинного мозку розрізняють такі сегменти:
• шийні: від них беруть початок 8 пар спинномозкових нервів;
• грудні: 12 пар спинномозкових нервів;
• поперекові: 5 пар спинномозкових нервів;
• крижові: 5 пар спинномозкових нервів;
• куприковий: 1 пара спинномозкових нервів.
Мал. 8.1. Поділ спинного мозку на сегменти. А. Будова сегмента спинного мозку: 1 – біла речовина; 2 – сіра речовина; 3 – спинномозковий
канал; 4 – руховий корінець спинномозкового
утворюючи
зрізі контур, що нагадує
– роги (знайдіть їх на мал. 8.1, А), які поділяють білу речовину на ділянки
шляхами (висхідними та низхідними). У передніх рогах – виступах сірої речовини
розташовані тіла рухових нейронів, довгі відростки яких (аксони) сягають скелетних м’язів. Ці відростки утворюють передні, або рухові, корінці спинномозкових нервів (мал. 8.1, А, 4).
До задніх рогів підходять
розташована ззовні. Вона утворена щільною волокнистою сполучною тканиною. Глибше розташована павутинна оболонка, утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною. Безпосередньо до речовини спинного мозку прилягає м’яка (судинна) оболонка. Вона також утворена волокнистою сполучною тканиною, але, на відміну від павутинної, містить сітку кровоносних судин. Разом з кровоносними судинами м’яка оболонка проникає в тканину спинного мозку. Які функції спинного
Мал. 8.2. Оболонки спинного
ширення зіниць – у верхньому грудному, колінного рефлексу – у ділянці поперекових сегментів. Ще одна функція спинного мозку – провідникова. Нервові волокна, які утворюють білу речовину, з’єднують різні відділи спинного мозку між собою та спинний мозок з головним. Нервові імпульси, що надходять у спинний мозок від рецепторів, висхідними провідними шляхами передаються до головного мозку, а від нього низхідними –повертаються до спинного мозку й далі прямують до робочих органів. Отже, спинний мозок відіграє роль двостороннього провідного шляху між головним мозком і периферичною нервовою системою, а також керує простими рефлекторними діями (наприклад, відсмикування руки від гарячого предмета).
Поміркуйте
1.
2. Чи є потовщення спинного мозку в змії, у якої відсутні кінцівки?
3. Чому спинномозкові нерви є змішаними?
4. Для чого в спинному мозку існує спинномозкова рідина?
Лабораторне дослідження «Вивчення будови спинного мозку людини (за муляжами, моделями, пластинчастими препаратами, анімаціями)».
§ 9. Головний мозок людини: стовбурова частина, мозочок
Які особливості має будова головного
різних
хребетних тварин?
Що собою являє головний мозок людини. Головний мозок
відділ нервової системи людини (мал. 9.1). Він, як і спинний, є частиною центральної нервової системи (див. мал. 7.1). Ці дві частини мають тісні
(1844–1924), лауреата Нобелівської премії з літератури, – 1017 г. Значну масу
видатного французького вченого-біолога Жоржа Леопольда Кюв’є (1769–1832), якого вважають засновником науки палеонтології (науки
Ейнштейна (1879–1955) важив 1230 г.
Усередині головного мозку
та з каналом спинного мозку (див. мал. 7.3). Шлуночки заповнені
тиск, здійснює разом із кров’ю обмін
кінцевий) мозок. Стовбурова частина включає
і середній мозок (мал. 9.2). Довгастий
речовини, у масі якої розташована сіра, що утворює
ядра. У довгастому мозку містяться центри, які забезпечують регуляцію серцевої діяльності, кровообігу та дихання.
дихання і смерті. Ось чому цю частину мозку іноді ще називають «вузол життя». Довгастий мозок також регулює обмін речовин, виділення травних соків, ковтання, ссання. За участі довгастого мозку здійснюються такі захисні реакції, як чхання, кашель, сльозовиділення тощо й рефлекси, потрібні для підтримання певної пози. Він проводить імпульси між спинним і розташованими вище відділами
За внутрішньою
вині розташована
міміку та жування, моторику
сечовиділення, поставу і рівновагу. Слуховим нервом у міст надходять імпульси від
вуха. Пошкодження в ділянці моста можуть супроводжуватися порушенням узгодженості скорочень м’язівзгиначів і розгиначів, слуху та рівноваги.
Між мостом і проміжним мозком розташований середній. Його верхню частину становить сіра речовина, яка утворює чотиригорбкове тіло. Два передні його горби забезпечують автоматичні орієнтувальні реакції (рухи очей, повороти голови) на світло, а задні – на звук.
ня частина середнього мозку утворена з білої речовини.
мозочка у вигляді ядер.
Поверхня мозочка має вузькі
лельно розташованими борознами. Вони значно збільшують площу поверхні півкуль мозочка, яка становить близько 1500 см2.
Основні функції мозочка – координація рухів, визначення їхньої точності, плавності, збереження рівноваги тіла, підтримання тонусу м’язів (їхнього постійного часткового скорочення).
У разі враження мозочка рухи людини стають неточними, незграбними, порушується рівновага тіла. Тому слід уникати струсів головного мозку та ударів по голові.
Узагальнення Вищим відділом центральної
й дихання та безумовних травних рефлексів (ковтання, слиновиділення). Міст
середній мозок. Там розташовані центри міміки, жування, моторики кишки, сечовиділення, постави та рівноваги. Середній мозок регулює тонус
та містить центри первинної обробки інформації, що надходить від органів зору й слуху. Мозочок має складчасту поверхню сірої речовини.
Поміркуйте
1. Чому поверхня мозочка складчаста?
3. Яку альтернативну назву довгастому
охоплює основну частину проміжного мозку. Таламус відповідає за перерозподіл інформації, що висхідними шляхами надходить до його ядер від різних органів чуття (за винятком рецепторів нюху). Далі ця інформація від таламуса спрямовується до кори великих півкуль. Таламус є центром больової чутливості, замикання умовних рефлексів, навчання.
Гіпоталамус – невелика ділянка проміжного мозку, розташована під таламусом, звідки й походить її назва (від грец. гіпо – під та таламос – камера). До складу гіпоталамуса, так само, як і до складу таламуса, входять скупчення сірої речовини – ядра (понад 30).
Нервові шляхи пов’язують цю частину проміжного мозку з іншими ділянками центральної нервової системи (великими півкулями, мозочком, стовбуром головного мозку тощо). Тому його розглядають як важливий інтегративний центр. Він бере участь у здійсненні як нервової, так і гуморальної регуляції різноманітних життєвих функцій організму, підтримуючи гомеостаз. У гіпоталамусі розташовані центри голоду, спраги, а також центри, що регулюють поведінку та емоції, сон та неспання, температуру тіла тощо. У ядрах гіпоталамуса розташовані нервові клітини, які виробляють біологічно активні речовини – нейрогормони. В єдиному комплексі з ендокринною залозою – гіпофізом – гіпоталамус контролює діяльність усієї ендокринної системи (мал. 10.1, 3).
Дізнайтеся більше про таламус і гіпоталамус за QR-кодом.
Проміжний мозок є центром відчуття спраги, голоду, насичення, сну та неспання, терморегуляції, контролю діяльності ендокринних залоз. Там також розташовані підкіркові центри зору та слуху. Яка будова та функції
з правої та лівої півкуль, розділених поздовжньою щілиною. У глибині цієї щілини півкулі сполучені
системи поперечних нервових
у Київському університеті Св. Володимира (нині – Київський національний університет мені Тараса Шевченка)
Площа поверхні кори становить приблизно 220 000 мм2. Шар кори ніби укладений у складки, завдяки чому поверхня кори має характерний рельєфний малюнок, утворений почерговим розташуванням у різних напрямках заглиблень – борозен і звивин – підвищень
Виділяють три найглибші борозни півкуль: бічну, центральну
личнотім’яну. Вони поділяють
основні частки: лобову, тім’яну, скроневу і потиличну (мал. 10.5). До певних ділянок кори великих півкуль надходить інформація від різноманітних рецепторів. Кожна така
центр – виконує свої певні функції. Завдяки формуванню
кість нейронів, які беруть участь у
людини таких важливих функцій, як пам’ять, мислення,
лобова
частка
бічна борозна
функціями зони
рухові та асоціативні.
Чутливі зони сприймають сигнали від певних рецепторів. Наприклад, зорові чутливі зони сприймають сигнали від рецепторів сітківки ока, а слухові – від рецепторів вуха.
У рухових зонах у відповідь на надходження імпульсу виникають сигнали, які визначають рухи різних частин тіла та організму загалом.
Асоціативні зони забезпечують функціональні
вими і руховими зонами кори. Із асоціативними зонами кори насамперед пов’язані
її розуміння.
Зазвичай певна півкуля кінцевого (великого)
боку тіла (наприклад, ліва півкуля – від правої руки, а права півкуля – від лівого зорового нерва).
Кора великих півкуль відіграє вирішальну роль у визначенні поведінки людини, сприйнятті навколишнього світу, організації довільних рухів, у процесах навчання, запам’ятовування,
Узагальнення Передній мозок включає проміжний і
Проміжний мозок включає таламус і гіпоталамус. Таламус є вищим центром больової чутливості, замикання умовних рефлексів, навчання, перерозподіляє інформацію від органів чуття. Гіпоталамус відповідає за регуляцію обміну речовин, температури, підтримання гомеостазу та взаємодіє з ендокринною системою через гіпофіз. Кінцевий, або великий, мозок складається з правої та лівої півкуль, з’єднаних мозолистим тілом. Півкулі вкриті корою із сірої речовини, що утворюють складки – звивини та заглибини – борозни, які збільшують площу її поверхні. Кора великих півкуль відповідає за поведінку, навчання, запам’ятовування, свідомість, мислення, людський інтелект.
Поміркуйте
1. Чому проміжний мозок належить до переднього мозку, а не
частини?
2. Порушення яких частин
3. Які порушення
тіла?
4. У якого органа чуття порушується функціонування
частки кори головного мозку?
Лабораторне дослідження «Вивчення будови головного мозку
тими препаратами, анімаціями)».
• які з’єднують головний і спинний мозок із посмугованими м’язами (крім серцевого), що перебувають під свідомим контролем, а також із рецепторами, які сприймають подразники як зовнішнього, так і внутрішнього середовища;
• які проводять нервові імпульси від рецепторів до відповідних нервових центрів. Виконання людиною різноманітних
вих нейронів, які передають сигнали
до робочих органів,
довільних рухів закладені в асоціативних зонах кори
набуті. Спочатку чутливі нейрони передають сигнал
За особливостями будови та функцій
поділяють на симпатичний та парасимпатичний відділи. Імпульси, що від них надходять, зазвичай протилежно впливають на роботу певного органа (табл. 11.1). Наприклад, симпатичний
діяльність серця, а парасимпатичний, навпаки, – гальмує. Секреція шлункового соку стимулюється під впливом нервових імпульсів, які надходять від парасимпатичного відділу, а симпатичний відділ, навпаки, цей процес уповільнює. Слід зазначити, що
ні судини, потові залози, м’язи
під контролем симпатичного
Кров’яний тиск
Дихання Розширює бронхи та бронхіоли, посилює вентиляцію легень
Травні залози: слинні, шлунка і кишки Уповільнює виділення травних соків
Рухова активність шлунка і кишки Уповільнює
послаблює
Посилює виділення травних соків
Узагальнення
Соматична нервова система керує рухами скелетних м’язів, сприймає і проводить сигнали від рецепторів, забезпечуючи зв’язок організму із зовнішнім середовищем. Вегетативна (автономна) нервова система – це частина нервової системи, яка забезпечує підтримання гомеостазу та адаптування організму до змін зовнішнього та внутрішнього середовища. Вона складається із симпатичного
людини?
Нервовій системі притаманний рефлекторний
Це означає, що будьяка реакція
трішніх подразників здійснюється за участю нервової системи. У чому полягає рефлекторний принцип роботи нервової системи. Ми знаємо, що реакцію організму у відповідь на дію подразника, яка відбувається за участю нервової системи, називають рефлексом (від лат. рефлексус – відбитий).
Кожний рефлекс починається з дії на рецептор певного подразника зовнішнього чи внутрішнього середовища. Шлях, який проходить нервовий імпульс під час здійснення рефлексу, називають рефлекторною дугою (див. мал. 6.3).
Дізнайтеся більше про тринейронну рефлекторну дугу за QR-кодом.
У рецепторі у відповідь на дію подразника виникають нервові імпульси, які надходять у відповідний нервовий центр, зумовлюючи його збудження. Нервовий центр
імпульси
(наприклад, м’язів, різних залоз). Наслідком цього є реакції певних органів чи всього організму.
Рецептори за характером розташування поділяють на зовнішні, розміщені на поверхні тіла (рецептори шкіри, ока, вуха тощо), та внутрішні, які містяться у внутрішніх органах (легенях, серці, шлунковокишковому тракті, м’язах, сухожиллях та ін.).
Рефлекси, які виникають у разі подразнення зовнішніх рецепторів, дають змогу організму реагувати на зміни, що відбуваються у навколишньому середовищі. Ті ж рефлекси, які здійснюються під час збу
нервових центрів та робочих органів (див. мал. 6.3). У здійсненні безумовних рефлексів беруть участь
центри, розташовані
спинному мозку, стовбурі та підкіркових ядрах головного мозку. Подразники, які сприяють здійсненню безумовних рефлексів, також називають
умовними.
Подразники бувають зовнішніми
умов
ля – світлові, температурні, хімічні, звукові, механічні тощо) та внутрішніми (зміни складу та властивостей внутрішнього середовища організму або механічні подразнення його внутрішніх структур).
Безумовні рефлекси у людини, ссавців, птахів тощо
відну роль у забезпеченні реакцій
час після народження, а надалі становлять підґрунтя для утворення умовних рефлексів.
Так, завдяки безумовним рефлексам у перші моменти після народження дитина здатна дихати, харчуватися тощо, тобто здійснювати життєво важливі функції. Протягом життя деякі безумовні рефлекси перестають виконуватися – згасають (наприклад, смоктальний рефлекс у людини). Це відбувається тому, що безумовні рефлекси здійснюються під контролем
яка може гальмувати деякі з них (наприклад, коли в цих
кає життєва потреба).
Деякі безумовні рефлекси використовують
(від лат. інстинктус – спонука, мотив) становить собою сукупність складних спадково зумовлених стереотипних дій. Вони здійснюються у відповідь на певні зовнішні або
їжі, захист під час небезпеки,
інстинкти тощо. Безумовні рефлекси не можуть забезпечити необхідного пристосування організму до умов навколишнього середовища, що постійно змінюються. Такі пристосування
визначає всю різноманітність функцій організму людини, серед яких – пам’ять, мислення та поведінка.
Узагальнення Рефлекс – це реакція організму у відповідь на дію подразника, що відбувається за участю нервової системи. Рефлекси бувають безумовні та умовні. Безумовні рефлекси – вроджені, спадково закріплені реакції організму на дію подразників зовнішнього або внутрішнього середовища (наприклад, колінний, хапальний, слиновидільний тощо). Умовні рефлекси утворюються в процесі всього життя на базі безумовних під впливом певних чинників зовнішнього середовища (умовних подразників), наприклад, письмо, читання тощо. Упродовж життя людини кількість умовних рефлексів збільшується.
Поміркуйте
1. Яка роль кори головного мозку в утворенні умовного рефлексу?
2. Поясніть, чому слово «рефлекс» у перекладі на українську означає «відбитий».
3. Як безумовні та умовні
на її нервову систему?
Що розуміють під психічним здоров’ям
здоров’я – стан психічного благополуччя. Психічне благополуччя – це стан, коли людина відчуває гармонію та задоволення у своєму житті. Такій людині притаманні впевненість у собі, бажання розв’язувати проблеми, долати труднощі. Зрозуміло, що для досягнення стабільного емоційного стану важливо навчитися керувати своїми емоціями, реалізувати свої здібності, свій інтелектуальний потенціал.
усвідомлювати свої
або після споживання недостатньо кулінарно
Множинне запальне ураження периферичних нервів
полінейропатія (стара назва
супрово
джується болем, онімінням у кінцівках, порушенням чутливості тощо. Причинами цього захворювання можуть бути вірусні та бактеріальні інфекції, порушення обміну речовин, вплив токсинів тощо.
Цікаво знати. Паралітичний поліомієліт – вірусне захворювання людини, що вражає нервову систему (мал. 13.1). Вірус (ці неклітинні форми життя
розглянемо далі) може потрапляти в організм
через ротову порожнину з брудних рук, рідше – з їжею
(параліч).
функціонування нервової системи негативно впливає і нестача кисню, що призводить до загибелі нейронів, порушення зв’язків
ними, уповільнення рефлексів. Ось чому потрібні прогулянки, ігри та заняття спортом на свіжому повітрі, періодичні провітрювання приміщення, в якому ви перебуваєте. Така діяльність також потрібна для відпочинку нервової системи
вірну інформацію з метою викликати в населення панічні настрої, недовіру до влади та власної армії (це приклад інформаційнопсихологічної операції або, скорочено, ІПСО). Отже, якщо вам трапляється сумнівна інформація, зверніться до батьків або вчительок / учителів, щоби вони допомогли вам розібратися в ній. Найпоширенішими порушеннями діяльності нервової системи є неврози. Для них характерні нав’язливі, істеричні розлади психіки, тимчасове зниження розумової та фізичної працездатності. Спостерігають також нестабільність настрою, занижену або завищену самооцінку, часте відчуття тривоги, страху, підвищену дратівливість тощо. Спричиняють неврози тривалі сильні негативні емоції, пов’язані з труднощами в навчанні, проблемами в побуті, трудовому колективі та сім’ї тощо. За своїм проявом неврози поділяють на кілька форм: неврастенію, істерію, психастенію.
Дізнайтеся більше про неврастенію, істерію та психастенію за QR-кодом.
Якщо ви спостерігаєте надмірне перевантаження своєї нервової системи, зверніться до шкільного психолога, який вислухає вас і надасть кваліфіковану допомогу.
Стійкі неврози можуть
у
пов’язані з ушкодженням структур центральної нервової системи. Психоз (від грец. психозіс – душевний розлад) – чітко виражені порушення психічної діяльності, коли психічні реакції не відповідають реальній ситуації. Унаслідок цього порушується сприйняття реального світу, а поведінка стає неадекватною. Причинами психозів можуть стати різні форми дискримінації (наприклад, булінг), психічні травми, отримані в дитинстві, різні форми насилля, вживання психотропних ліків без рекомендації лікаря тощо. Як запобігти захворюванням нервової системи. Психічні
разі ушкодження її
чи інфекційних захворювань. Тривала втома, емоційні навантаження тощо можуть порушити рівновагу в нервовій системі й призвести до її виснаження. Так виникають неврози. Для профілактики порушень діяльності нервової системи слід лікувати інфекції, що вражають нервову систему, дотримуватись режиму праці та відпочинку, розвиватись духовно.
Поміркуйте
1. Чи може фізичний біль у якійсь частині
спричинити порушення діяльності нервової системи?
2. Чи може булінг стати причиною
3. Які рефлексивні практики самодопомоги
шення свого настрою?
4.
Одним
тинами, тканинами, органами та фізіологічними
ральна регуляція (від лат. гумор – рідина). Вона здійснюється за допомогою біологічно активних речовин (гормонів, нейрогормонів та ін.), які до різних частин організму переносять
ва й міжклітинна (тканинна)
швидко (за частки секунди) реагує на відповідні подразники
(наприклад, потові та слинні залози, печінка)
внутрішньої секреції: не мають вивідних проток, їхні секрети надходять у кров або лімфу (щитоподібна, вилочкова (тимус), надниркові залози тощо)
змішаної секреції: функціонують як залози і зовнішньої, і внутрішньої секреції (як-от підшлункова, статеві залози) Мал. 14.1. Типи залоз організму людини
• Гормони (від грец. гормао – рухаю, спонукаю) – це органічні речовини, здатні включатись у цикл біохімічних реакцій та регулювати процеси обміну речовин і перетворення енергії в організмі. Що таке нейрогормони. У нейросекреторних нейронах синтезуються гормоноподібні речовини – нейрогормони (від грец. нейрон – нерв і гормао). Вони, як і гормони, надходять у кров чи лімфу, а також у спинномозкову рідину, які транспортують їх
нів. Ці біологічно активні речовини
речовин, діяльності
смугованої мускулатури, підтриманні
У головному мозку нейрогормони синтезуються нейросекреторними нейронами гіпоталамуса (структура
мал. 10.1) (якот вазопресин, окситоцин), а також спинного мозку та мозковою речовиною надниркових залоз (наприклад, адреналін, норадреналін).
Нейрогормони, які синтезуються в гіпоталамусі, надходять до гіпофіза, де вони потрапляють у кров. Наприклад, вазопресин (його ще називають антидіуретичним гормоном1) спричиняє звуження кровоносних судин і тим самим сприяє збереженню води в організмі (це має важливе значення в разі зневоднення організму). Отже, вазопресин регулює вміст води в організмі та кількість сечі, що утворюється. Одночасно його дія підвищує
взаємодіють з клітинамимішенями завдяки наявності у них особливих рецепторів – молекул білкової природи.
Дізнайтеся більше про природу гормонів та типи взаємодії гормонів з клітинами-мішенями за QR-кодом.
Характерними особливостями дії гормонів і нейрогормонів є: • дистанційність дії: гормони і нейрогормони з плином крові, лімфи чи спинномозкової речовини можуть переноситись на значні відстані від того місця, де вони були утворені, до клітинмішеней, на діяльність яких вони впливають; • висока біологічна
клітинимішені, які мають
• одна клітина може
діяльність можуть впливати різні гормони;
• відносно короткий час
або годин, після чого певний гормон
активність
гормонів і нейрогормонів відбуваються всі етапи індивідуального розвитку
-
-
Узагальнення Гуморальна регуляція
активних речовин (гормонів, нейрогормонів та ін.), які кров, лімфа, спинномозкова й міжклітинна (тканинна) рідина
до клітин, тканин або органів. Гормони виробляються ендокринними залозами (внутрішньої та змішаної секреції). Вони впливають на структури організму, розташовані далеко від місця їхнього синтезу і є специфічними. Нестача або надлишок гормонів чи нейрогормонів призводить до порушення розвитку та функціонування організму.
Поміркуйте
1. Чим нейрогормони відрізняються від гормонів?
2. Як гормони потрапляють від ендокринних залоз
безпосередньо впливають?
3.
Провідна роль у процесах гуморальної регуляції належить ендокринній системі (мал. 15.1). До її складу входять залози внутрішньої та змішаної секреції. Це, зокрема, гіпофіз, епіфіз, щитоподібна та прищитоподібні залози, вилочкова, підшлункова, надниркові та статеві залози. Ендокринну систему відрізняє від більшості інших систем органів те, що її складники часто не мають безпосередніх просторових зв’язків між собою. Захворювання, які виникають унаслідок порушення функцій ендокрин-
них залоз (наприклад, у разі їхньої
недостатньої (гіпофункція) або посиле-
ної (гіперфункція) діяльності), називають ендокринними.
Які ендокринні залози розташовані
в головному мозку. Структура головно-
го мозку – гіпофіз, або мозковий придаток (мал. 15.2, А, Б), пов’язаний з гіпоталамусом за допомогою тоненької ніжки. Його довжина – до 15 мм, маса – 0,35–0,65 г. У гіпофізі розрізня-
які
ПЕРЕДНЯ ЧАСТКА гормон росту гонадотропні гормони
Мал. 15.2. Ендокринні
(А) і функції (Б)
частка
гіпоталамус (вироблення нейрогормонів)
вазопресин (антидіуретичний гормон) окситоцин
ни,
значні диспропорції тіла, наприклад надмірно розростаються окремі частини тіла (ніс, вуха, кінцівки), порушується обмін речовин, можливі розлади психічних функцій. Таке захворювання називають акромегалією (мал. 15.3, А). У разі нестачі гормону (гіпофункції) гіпофіза в дитячому віці гальмується ріст, настає раннє скостеніння хрящів. Таке захворювання називають карликовістю (мал. 14.2, 1). Психічний розвиток при
Мал. 15.3. А. Акромегалія: 1 – людина, в якої спостерігають
соматотропіну в дорослому віці; 2 –
персонаж американського анімаційного
Адамсона та Вікі Вернон. 2. Імовірний
сприяє пологам, стимулює виділення
У головному мозку в ділянці чотиригорбкового тіла розташована ще одна крихітна (маса – близько 0,2 г) ендокринна залоза –
(шишкоподібне тіло) (мал. 15.2, В). Вона синтезує гормон мелатонін. Цей гормон регулює кров’яний тиск, періодичність стану сну і
ня, посилює ефективність діяльності імунної системи. Учені припускають, що епіфіз бере участь у функціонуванні внутрішнього годинника організму, що
лої і темної частини доби. Які функції щитоподібної та прищитоподібних залоз. Щитоподібна залоза – найбільша залоза внутрішньої секреції нашого
(її маса у дорослої людини – до 25–30 г). Вона складається з лівої та правої потовщених часток, які сполучаються вузьким перешийком (мал. 15.4). Своєю увігнутою частиною прилягає до трахеї та гортані (до її щитоподібного хряща, звідки й походить назва цієї залози).
Гормони, які секретує щитоподібна залоза, – трийодтиронін, тироксин, тиреокальцитонін, прискорюють обмін речовин, поглинання кисню в тканинах, обмін Кальцію і Фосфору, регулюють розвиток тканин (насамперед кісткової) і впливають на функціонування нервової системи. Так, тиреокальцитонін регулює вміст Кальцію в крові і сприяє його збереженню в кістках. Трийодтиронін впливає на різноманітні фізіологічні процеси в організмі людини, зокрема на обмін речовин,
одутловатістю
рахунок
фізичному та розумовому розвитку, порушенням пропорцій тіла (мал. 15.5, А). У разі гіперфункції щитоподібної залози спостерігають збільшення її розмірів. Так
зоб), яка супроводжується витрішкуватістю очей, прискоренням
цесів обміну речовин,
Зростає частота серцевих скорочень і дихальних рухів, тремтіння пальців рук, підвищення психічної збудливості, схуднення. Ці та
гічних явищ зумовлені токсичною
крові знижується. Для підтримання
посилюється їх секреція,
вмісту цих
зводить до смерті від потужних судом. У разі гіперфункції прищитоподібних залоз розвивається хвороба, яка характеризується болем у м’язах, кістках і суглобах, розм’якшенням кісток, різкою деформацією скелета. Це відбувається тому, що мінеральні сполуки вимиваються з кісткової тканини й відкладаються у м’язах та у внутрішніх органах.
Надниркові залози розташовані
на верхньому полюсі кожної з нирок (мал. 15.7). Вони оточені сполуч
нотканинною оболонкою, їхня маса становить 10–14 г. Зовнішній шар
надниркових залоз утворює кіркова речовина (має світліший колір), внутрішній – мозкова (приблизно 1/3 від маси всієї залози) (має темніший колір). Гормони кори надниркових залоз (кортикостероїди) регулюють обмін вуглеводів (глюкокортикоїди), водносольовий обмін (мінералокортикоїди).
Під впливом адренокортикотропного гормону в кірковому
надниркових залоз виробляється кортизол, який називають «гормоном стресу», оскільки його концентрація у
у стресових ситуаціях, шоковому стані,
Цікаво знати. Кортизол
гічний дерматит тощо; глюкокортикоїди – як протизапальні засоби (при ревматизмі, ревматоїдному артриті, панкреатиті,
шеннях мінерального обміну. Хвороба Аддісона
активізації діяльності центральної нервової системи, посиленню рухової активності, знижує больову чутливість.
Адреналін або препарати, до
при алергічних захворюваннях, бронхіальній астмі, деяких отруєннях. Адреналін вводять при зупинці серця, використовують як місцевий знеболювальний препарат. У медицині застосовують і препарати норадреналіну, зокрема як знеболювальні засоби та засоби для підвищення артеріального тиску.
Яку функцію виконує вилочкова залоза (тимус). Вилочкова залоза, або тимус, розташована за грудиною, тому її ще називають загрудинною (мал. 15.1). Найбільшу масу тимус має від раннього дитячого віку та до періоду статевого дозрівання. У віці, старшому за 16 років, маса залози поступово зменшується, її тканини перероджуються. Гормон тимуса – тимозин – впливає на ріст організму до статевої
відкладання в кістках солей Кальцію. Крім того, тимус бере участь у забезпеченні імунітету. Крім багатоклітинних ендокринних залоз, в організмі людини є сотні ендокринних клітин, які продукують і виділяють у кров гормони. Наприклад, ендокринні клітини шлунковокишкового тракту виробляють понад 30 гормонів.
Дізнайтеся більше про профілактику ендокринних захворювань за QR-кодом.
Узагальнення
До складу ендокринної системи входять залози внутрішньої (щитоподібна, прищитоподібні, вилочкова, надниркові залози, гіпофіз та епіфіз) та змішаної (підшлункова та статеві) секреції. Також у різних органах організму є ендокринні клітини, не зібрані в багатоклітинні залози, що також виробляють гормони. Недостатня робота певної ендокринної залози спричиняє її
а надлишкова – гіперфункцію. Як гіпофункція, так і гіперфункція ендокринної
Поміркуйте
1.
Підшлункова
виробляє травний сік (як залоза зовнішньої секреції) та гормони (як залоза внутрішньої секреції). Гормони – інсулін і глюкагон – виробляють особливі клітини, розташовані в підшлунковій залозі у вигляді острівців (острівці Лангерганса). Інсулін регулює білковий, жировий і, найголовніше, вуглеводний обмін в організмі. Цей гормон стимулює споживання клітинами глюкози з крові та синтез глікогену в клітинах печінки і м’язів.
Нестача інсуліну призводить до цукрового діабету, для якого характерне підвищення рівня глюкози в крові й тканинах організму. Настає отруєння організму продуктами неповного розкладання вуглеводів. Глюкагон діє протилежно інсуліну. Він стимулює розщеплення глікогену в клітинах і збільшення концентрації глюкози в крові. Отже, якщо в крові людини зростає рівень глюкози, то виділення інсуліну збільшується, а глюкагону – зменшується. І навпаки, коли в крові знижується рівень глюкози, тоді різко зменшується виділення інсуліну, а збільшується виділення глюкагону. Отже, інсулін і глюкагон спільно підтримують сталість умісту глюкози
умов підтримання гомеостазу.
та носової порожнин
вих ситуацій, раціонально харчуватися, зменшувати
солодких напоїв), регулярно займатися посильними фізичними вправами, вести рухливий спосіб життя тощо. У статевих залозах, чоловічих (сім’яниках) і жіночих (яєчниках), крім розвитку статевих клітин (зовнішня секреція), виробляються і гормони (внутрішня секреція), що впливають на розвиток і функцію статевої системи людини. У сім’яниках секретуються чоловічі статеві гормони
ся нервовими імпульсами, що надходять від відповідних
центрів. Координаційним центром
сигнали
2
– кровоносні судини; 5 – секреторні клітини гіпофіза; 6 – передня частка гіпофіза; 7 – задня частка гіпофіза; 8 – вена; 9 – м’язи; 10 – шкіра; 11 – нирка; 12 – грудна залоза, яка секретує молоко для вигодовування немовлят; 13 – надниркова залоза; 14 – кістка; 15 – щитоподібна залоза; 16 – сім’яник (яєчко); 17 – яєчник. Тропні гормони (І): ІІ – гормон росту; ІІІ – адренокортикотропний
Отже, завдяки гіпоталамогіпофізарній системі робота ендокринної системи може швидко перебудовуватись у відповідь на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища, які сприймають різні рецептори. Яке значення гіпоталамогіпофізарної системи для нормального функціонування організму людини. Пригадаємо: гіпоталамус синтезує нейрогормони, що згодом надходять у задню частку гіпофіза (вазопресин (антидіуретичний гормон), окситоцин) (мал. 16.1). Крім того, гіпоталамус секретує біологічно активні сполуки, які або посилюють, або, навпаки, пригнічують секреторну функцію гіпофіза. Гіпофіз, зі свого боку, виробляє й виділяє в кров тропні гормони, які контролюють діяльність інших ендокринних залоз. Діяльність гіпофіза можна порівняти з функціями диригента, який
роботою інших ендокринних залоз.
Знайдіть на мал. 16.1 тропні гормони, які секретує
зи, діяльність яких вони регулюють.
Гіпоталамогіпофізарна система відіграє
ситуаціях (мал. 16.2).1
Що таке стрес. Кожна людина може опинитись у стресовому
коли нервова та ендокринна системи
ність організму, щоб дати змогу пристосуватись до нових, незвичних обставин, підтримуючи гомеостаз. Стрес – це стан організму, що виникає у відповідь на дію несприятливих зовнішніх або внутрішніх чинників (стресорів). Стресори можуть бути будьякої природи: спека чи холод, отрута, збудники інфекційних захворювань, втрата крові, сильне емоційне потрясіння тощо. З фізіологічної точки
зору стрес є нейрогуморальною реакцією, спрямованою на адаптацію організму до незвичних
і спрямованих на забезпечення гомеостазу.
У синдромі загальної адаптації можна виділити три стадії. Розглянемо їх на прикладі стресу, пов’язаного з реакцією тривоги:
• спочатку починається збудження кори півкуль кінцевого мозку;
• звідти нервові імпульси прямують до гіпоталамуса;
• унаслідок стимуляції гіпоталамусом симпатичних нервів здійснюється реакція тривоги.
Тропні гормони, які виробляє гіпофіз (наприклад, адренокортикотропний), стимулюють функцію надниркових залоз і виділення ними гормону адреналіну. Адреналін, зі свого боку, впливає на діяльність нервової та імунної систем, що додатково мобілізує ресурси
подолання стресової ситуації.
частина глікогену перетворюється на глюкозу, розщеплення якої
цьому велика кількість глюкози
тур, що відіграють провідну роль у
стресової ситуації:
• головного мозку, який повинен здійснювати чітке керування організмом;
• скелетних м’язів, за допомогою яких організм активно протистоїть небезпеці чи тікає;
• серця, яке має інтенсивно працювати, щоб постачати достатньо поживних речовин та
•
вентиляція.
До боротьби або втечі
вегетативної (автономної) нервової
й головний мозок.
Якщо організм не справляється зі стресом, настає
ни у стресовій ситуації.
уникнення подальшого розвитку стресової ситуації, стійкість
інших. Тісну взаємодію ендокринної та нервової регуляції забезпечує гіпоталамогіпофізарна система. Взаємодія нервової та гуморальної регуляції чітко простежується в разі стресових ситуацій. Стрес – це реакція організму на дію стресфакторів.
Поміркуйте
1. Яка з регуляцій функцій
2.
3. Наведіть
Підіб’ємо
I. Досліджую природу
1. Лікар-невролог
та інші рефлекси. Який науковий метод він застосовує?
А статистичний
Б моніторинг
В експеримент Г моделювання
2. Учні та учениці працювали над
тривалості розумової працездатності школяра»
Учень висловив гіпотезу, що тривалість розумової працездатності школяра
жатиме від чергування розумової
Учениця зауважила, що на тривалість
Укажіть, хто з них правий.
А правий учень Б права
навантажень.
2.
Залоза (залози) щитоподібна
Гормон (гормони)
Гіпер- або гіпофункція
мікседема; базедова хвороба, кретинізм
соматотропін інсулін, глюкагон
карликовість, гігантизм, акромегалія
Компетентнісно орієнтоване завдання
Богдан і Софія розглядали панель керування «розумним будинком» (далі – РБ, див. схему за QR-кодом).
Богдан сказав, що йому ця панель, на яку виводяться дані про температуру приміщень, керування опаленням і відкриттям вікон, вмикання / вимикання різних приладів, нагадує нещодавно вивчену нейрогуморальну регуля-
Аддісонова (бронзова) хвороба
2.
4.
Тема 3.
Практико-орієнтований проєкт: «Постава людини – вроджена чи набута? Як зберегти поставу?» (розроблення рекомендацій); «Визначення пропорцій власного тіла за Леонардо да Вінчі (правила золотого перерізу)»;
«Розроблення індивідуального плану тренувань».
Науково-дослідницький проєкт:
«Дослідження залежності ефективності тренувань м’язів від ритму та навантаження на
групи школярів / школярок»;
Інформаційно-пошуковий проєкт: «Переваги та недоліки в будові скелета людини у зв’язку з прямоходінням»; «Порівняння будови скелета людини зі скелетом інших ссавців»; «Формування скелета людини та його зміни від народження до смерті»; «Рухова активність – запорука здорового життя».
Творчий проєкт: написання есе (твору, розповіді) «Втома м’язів: корисна чи шкідлива?»; створення лепбука: «Відділи скелета людини»; створення колажу: «Скелетні
в організмі. З яких тканин складається скелет людини.
з’єднаних між собою кісток і хрящів. Відповідно основу скелета людини становлять кісткова та хрящова тканини (див. мал. 5.4). Основа кісткової тканини – остеоцити – дозрілі клітини, що втратили здатність до розмноження. Остеоцити беруть участь у формуванні основи (матриксу) кісткової тканини, підтриманні складу
сполук.
Дізнайтеся більше про
кісткової тканини за QR-кодом.
Структурним елементом будови
речовина. Залежно від характеру розміщення кісткових пластинок
Яке значення для функціонування кіст-
ки має те, що компактна речовина складається з остеонів?
У губчастій речовині кісткові
пластинки розташовані не щільно і
менш упорядковано. Тому губчаста речовина має комірчасту будову й
нагадує сітку (мал. 17.3). Порожнини
між кістковими пластинками заповне-
ні червоним кістковим мозком – різ-
новидом сполучної тканини. У дорослої людини червоний кістковий мо
зок – головний орган кровотворення. Він має вигляд пухкої маси чер
воного кольору, яка містить стовбурові клітини. Ці клітини
речовини
розчиняться, залишаться лише органічні. Оброблена в такий спосіб кістка стає такою гнучкою, що її можна зав’язати у вузол (мал. 17.4). Неорганічні сполуки (переважно карбонати та ортофосфати кальцію) надають їй твердості. Якщо тривалий час нагрівати кістку на вогні, органічні речовини згоряють, а вода випаровується.
недотримання гігієнічних
Хрящова тканина складається з клітин і міжклітинної речовини, в якій, на відміну від кісткової, переважають не мінеральні, а органічні речовини (мал. 17.5). Органічні речовини, насамперед білки (якот колаген), визначають міцність і пружність хрящової тканини. Дозрілі хрящові
Узагальнення
Опорноруховий апарат включає
що
опору, та м’язи, що забезпечують рух.
підтримують тіло людини у вертикальному положенні, підтримують внутрішні органи, беруть участь в обміні речовин, а червоний кістковий мозок, розташований у кістках, також забезпечує процеси кровотворення. Скелет формує сукупність з’єднаних між собою кісток і хрящів. Кістки складаються з кісткової тканини, серед клітин якої переважають остеоцити, а хрящі складаються з клітин хондроцитів. До складу кісток входять як неорганічні, так і органічні речовини. Неорганічні речовини забезпечують міцність, органічні – пружність і гнучкість. У складі хрящової тканини переважають органічні сполуки.
Поміркуйте
1. Яке значення мають відростки остеоцитів
2. У чому
3. Чому з віком людини змінюється хімічний
4.
які
поділяють
скелета
від їхньої форми та функцій. Скелет людини складається з понад 200 різних кісток. За формою, розміром та функціями їх поділяють на трубчасті (довгі й короткі), губчасті (довгі та короткі), плоскі та змішані. Трубчасті довгі кістки становлять основу кінцівок і виконують функцію важелів, які рухають м’язи. У них розрізняють видовжену середню частину – тіло – та два розширені кінці – головки. У трубчастих довгих кісток довжина значно
товщину, звідки
походить їхня назва. Це, наприклад, кістки кінцівок: плеча,
пліччя, стегна, гомілки.
Головки трубчастих кісток (стегнової, плечової тощо) містять компактну речовину, під якою розташована губчаста (знайдіть їх на мал. 18.1). Тіло трубчастих кісток має порожнину, заповнену
Трубчасті короткі кістки розміщуються в тих частинах скелета, де вони повинні одночасно зберігати високу рухливість і витримувати велике навантаження. Це, наприклад, фаланги пальців, кістки плесна, п’ястка, які входять до складу скелета верхніх і нижніх кінцівок (мал. 18.2, 2). Ззовні кістка, за винятком суглобових поверхонь, укрита оболонкою – окістям (мал. 18.1, 3). Це тонкий, але дуже щільний шар волокнистої сполучної тканини, який зрісся з кістковою тканиною. Окістя містить
речовини.
них розрізняють довгі (ребра, грудина) та короткі (кістки
передплесна).
зменшують навантаження на скелет під час рухів (ходьба, піднімання вантажу). Плоскі кістки, так само як і губчасті, побудовані
компактної. Це, наприклад, тазові кістки, лопатки (мал. 18.2, 3),
поверхні інших кісток. Такі кістки присутні в ділянках кисті (наприклад, горохоподібна кістка), стопи, колінного суглоба (надколінник (надколінок); мал. 18.3, 1). Основна функція надколінника – захист від бічних зміщень суглобових поверхонь кісток, що входять до складу колінного суглоба: стегнової та великогомілкової.
В окрему групу об’єднують повітроносні кістки: лобову, верхньощелепну, клиноподібну, решітчасту (ґратчасту). У них є порожнини, вистелені слизовою оболонкою та заповнені повітрям.
Як ростуть кістки. У новонародженої дитини скелет складається переважно з хрящів. Окостеніння хрящів відбувається впродовж усього періоду розвитку організму і завершується у віці 20–24 років. Саме тоді припиняється ріст людини у
рахунок поділу клітин хрящової тканини, розташованої між
кістки і головками. У товщину
ростуть завдяки поділу клітин внутрішнього шару окістя. У період розвитку організму ріст
регулюється гормоном росту (соматотропіном), який виробляє гіпофіз. Кісткова тканина оновлюється впродовж життя людини. Як кістки з’єднані між собою. Виділяють такі основні типи з’єднання кісток: безперервне, переривчасте та напівпереривчасте. За безперервного (нерухомого) з’єднання щілини між кістками немає, тому такі кістки не можуть рухатись одна відносно одної. Безперервно
грають захисну або опорну роль. Безперервне сполучення має кілька різновидів. Наприклад, більшість кісток черепа з’єднана звивистими швами так, що западина однієї кістки за формою та розмірами відповідає виступу іншої (як ключ і замок). Часто кістки зрощені між собою (кістки таза, крижові хребці та ін.).
За переривчастого (рухомого)
з’єднання між кістками є порожнина у вигляді щілини. Таке з’єднання дає змогу кісткам переміщуватись одна віднос-
но одної. Переривчасте з’єднання кісток забезпечує суглоб (мал. 18.4). За будовою розрізняють
до одної.
Дізнайтеся більше
Для напівпереривчастого (напіврухомого) з’єднання кісток, на відміну від переривчастого, характерна наявність невеликої щілиноподібної порожнини у тканині, що з’єднує кістки. Ця порожнина заповнена рідиною. Напіврухомо між собою сполучаються лобкові кістки тазового поясу нижньої кінцівки, хребці. Це з’єднання забезпечує певну рухомість кісток, але не таку значну, як суглоби.
Узагальнення Кістки скелета поділяють за формою, розміром і функціями на трубчасті, губчасті, плоскі, змішані, сесамоподібні та повітроносні. Кістки ростуть у товщину за рахунок окістя, а в довжину – за рахунок хрящової тканини, розташованої між тілом і головками кістки. Кістки можуть з’єднуватися між собою безперервно, переривчасто та напівпереривчасто. До переривчастих з’єднань належать суглоби, що забезпечують рухи кісток одна відносно одної. Суглоби бувають прості (до їхнього складу входять дві кістки) та складні (утворені трьома й більше кістками).
Поміркуйте
1. Яка функція хрящів, що вкривають
трубчастих кісток?
2. Яка роль неперервних з’єднань кісток скелета людини? 3. Чому рухливість суглобів з віком погіршується?
верхньощелепна
нижньощелепна
вирости, за допомогою
шийним хребцем.
Іншими кістками мозкового відділу є:
також непарні лобова, клиноподібна
терною особливістю
ва раковина, піднебінна. Непарні
ня щелепа,
тала тому, що розташована під язиком,
Яка будова хребта. Хребет людини
Sподібну форму (мал. 19.3, А). Він складається з 30–34 хребців
ний, грудний,
крижового. Це пов’язано зі
(мал. 19.4).
Мал. 19.4. Подібно
до міфічного титана
Атланта (А), перший
голову Пригадайте
на кістка) формують грудну клітку (мал. 19.5).
клітка захищає серце та легені, а також частково печінку,
лопатка
плечова
кістка
променева
кістка
ліктьова
кістка
зап’ясток
п’ясток
фаланги
пальців
великогомілкова
кістка
малогомілкова
кістка
хребет
ключиця
грудина
ребра
тазова
кістка
криж
стегнова
кістка
передплесно
плесно
фаланги
пальців
19.5).
вої та сідничної), які сполучені
вони зростаються в одну – тазову
розрізняють передплесно,
Дізнайтеся більше про відмінності
скелета людини та ссавців за QR-кодом.
Узагальнення Скелет людини складається із черепа, хребта, грудної клітки, поясів верхніх та нижніх кінцівок і самих вільних кінцівок. Череп людини має мозковий та лицьовий відділи. Хребет Sподібної форми, складається із шийних, грудних, поперекових, крижових і куприкових хребців. Грудна клітка утворена грудиною та ребрами. Кістки плечового поясу зв’язують верхню вільну кінцівку з хребтом. Кістки
кої (непосмугованої)?
який сам
плавання, стрибки) або окремих його частин (наприклад, рухи голови, пальців) забезпечують скорочення і розслаблення скелетних м’язів. Крім руху, ці м’язи підтримують також певне положення всього тіла або окремих його частин, поставу (наприклад, під час сидіння чи стояння).
Які особливості будови скелетних м’язів. Як ви пам’ятаєте, скелетні м’язи належать до посмугованих. Будьякий скелетний м’яз утворений групами видовжених м’язових волокон, зібраних у пучки (мал. 20.1). Такі пучки можуть включати тисячі м’язових волокон, з’єднаних між собою прошарками сполучної тканини. У цій сполучній тканині розташовані кровоносні судини та нерви. Кровоносна система постачає скелетним м’язам поживні речовини та
–фасцією (мал. 20.1, 3). Фасції відокремлюють один м’яз від іншого, що робить можливим їхнє незалежне скорочення. М’яз складається з головки (початок м’яза), черевця (середня частина) і хвоста (кінцева частина).
білок міоглобін. За своєю хімічною будовою він
темних і світлих дисків у міофібрилах зумовлює посмугованість скелетних м’язів. М’язове скорочення супроводжується виділенням значної кількості теплоти. Це важливо для підтримання нормальної температури тіла. Які розрізняють основні групи скелетних м’язів. Форма скелетних м’язів може бути різною. З кінцівками, наприклад, пов’язані м’язи веретеноподібної або стрічкоподібної форми. Плоскі м’язи, що мають вигляд тонких і широких пластів, розміщені переважно на тулубі (якот найширший м’яз спини, косі та поперечний м’яз живота).
М’язи також розрізняють за характером роботи, яку вони виконують. Зокрема, м’язи, які згинають кінцівку в суглобі, називають згиначами (наприклад, двоголовий м’яз плеча), а ті, які її розгинають, –розгиначами (триголовий м’яз плеча та ін.) (мал. 20.3). М’язи, які наближують кінцівку до серединної лінії тіла, називають привідними (наприклад, великий привідний м’яз нижньої кінцівки), а ті, які віддаляють, – відвідними (деякі м’язи кисті та стопи). Декілька м’язів, які виконують спільну роботу, забезпечуючи один і той самий рух у певному суглобі, називають синергістами, а м’язи з протилежної групи – антагоністами. Наприклад, м’язи, які спільною дією
передпліччя, є синергістами,
ті, що його розгинають, – їхніми антагоністами (мал. 20.3).
скорочується триголовий м’яз
мови. Жувальні м’язи забезпечують різноманітні рухи
пи під час жування, ковтання їжі, мовлення. М’язи шиї приводять у рух голову (повертають, нахиляють тощо) та шию (мал. 20.4).
надчерепні м’язи
коловий м’яз ока
коловий м’яз рота
грудинно-ключичнососкоподібний м’яз
жувальний м’яз підборідний м’яз скроневий м’яз
дихальні рухи.
Мал. 20.4. М’язи
порожнину від черевної. У яких хребетних тварин є діафрагма?
живота
нини. Сукупність
стінки живота має назву черевний прес. Вони забезпечують згинання тулуба вперед та
Ці м’язи своїми скороченнями підтримують певний тиск у черевній порожнині,
сприяє підтриманню органів у сталому положенні.
М’язи спини поділяють на поверхневі (трапецієподібний м’яз, найширший м’яз спини) і глибокі (мал. 20.5).
Поверхневі м’язи забезпечують рухи лопатки та (частково) рук, а за зафіксованого плечового поясу – рухи
За формою скелетні м’язи бувають довгі, короткі, широкі. В організмі людини розрізняють такі групи скелетних м’язів: м’язи голови, шиї, грудей, живота, спини, верхніх і нижніх кінцівок.
Поміркуйте
1. Як м’яз кріпиться до кістки?
2. Чим відрізняються функції жувальних та мімічних м’язів?
3. Яку функцію в організмі людини виконують м’язи живота?
4. Який м’яз людини є найдовшим, де він кріпиться та яка його роль?
Лабораторне дослідження «Дослідження мікроскопічної
Робота м’язів. Втома
причини Чому м’язи
таке сила та робота м’язів . Для скелетних м’язів характерні такі показники: сила, напруження, витривалість, тонус, робота. Скорочуючись, м’яз потовщується і виконує певну роботу. У фізиці поняття робота вживають у тих випадках, коли під дією сили відбувається переміщення певного тіла (приклад механічної роботи: вантаж
роботу, таким чином, вимірюють добутком сили на відстань,
проходить тіло
У Міжнародній системі одиниць (SI) 1 одиницею вимірювання роботи є Джоуль (скорочено Дж).
Пригадайте, чому дорівнює 1 Джоуль.
М’язове скорочення супроводжується виділенням значної кількості теплової енергії, яка використовується для підтримання постійної температури тіла. Лише 20–30 % енергії, що виділяється під час скоро
білків. Але кількість м’язових волокон
залишається
раніше ніж у 14–15 років.
м’язи працюють
номно, аніж нетреновані. Роботу скелетних м’язів поділяють на статичну та динамічну (мал. 21.1). Статична робота м’язів пов’язана з тим, що вони певний час перебувають у стані напруження, без чергування періодів скорочення та розслаблення. Завдяки статичній роботі скелетних м’язів у певному положенні утримується кінцівка або вантаж, зберігається відповідне положення тіла у просторі тощо. Динамічна робота забезпечує рухи тіла або окремих його частин. Вона пов’язана з періодичним чергуванням скорочення та розслаблення м’язів. Мал. 21.1. Приклад статичної (А: штангістка
їхня здатність тривалий час підтримувати заданий ритм роботи. Що більша витривалість м’язів, то пізніше настає їхня втома.
Дізнайтеся більше про джерело енергії, потрібної для скорочення м’язів, за QR-кодом.
Недостатня кількість кисню, що надходить до м’язів, та накопичення внаслідок цього молекул молочної кислоти у м’язових клітинах – одна з причин їхньої втоми. Втома м’язів – тимчасове
ня або втрата їхньої працездатності, що виникають
снення певної роботи. За збільшення
виконуваної роботи швидко
Але за надмірного навантаження
частково відновлюється. Цю
ніх навантажень. Працездатність м’язів
м’ятаємо: за активного відпочинку працездатність утомленого м’яза відновлюється швидше, ніж в умовах пасивного відпочинку, оскільки прискорюється постачання м’язам, що відпочивають, кисню та поживних речовин. Водночас кров
речовин, якот молочна кислота. Накопичення її у м’язових клітинах порушує передачу нервового імпульсу
Дізнайтеся більше про вітчизняних учених-біофізиків за QR-кодом
Узагальнення Скелетні м’язи проявляють такі властивості: силу, напруження, тонус, витривалість. Під час скорочення скелетні м’язи виконують роботу, яку поділяють на статичну та динамічну. Витривалість м’язів – це їхня здатність підтримувати тривалий час заданий ритм роботи. Під час здійснення певної роботи м’язи можуть втомлюватись, знижуючи свою працездатність. Оптимальним під час роботи м’язів є середній ритм їхнього скорочення та середнє навантаження. Робота скелетних м’язів перебуває під контролем як нервової, так і гуморальної регуляції функцій.
Поміркуйте
1. Чому під час виконання статичної роботи людина втомлюється швидше?
2. Чи всі м’язи характеризуються однаковою силою скорочень?
3. Чи може втома м’язів бути корисною?
4. Як нестача кисню може впливати на працездатність м’язів?
Лабораторне дослідження «Дослідження розвитку втоми під час статичного та динамічного навантаження». § 22. Надання
опорно-рухового апарату
Якими методами діагностують ушкодження опорно-рухової системи?
Які причини ушкодження опорнорухового апарату. Під час виконання фізичної роботи, занять спортом, побутової діяльності часто виникають ситуації, які змушують робити різкі, не завжди скоординовані рухи. При цьому інколи ушкоджується опорноруховий апарат. Пошкодження організму, спричинене зовнішнім впливом (механічним, хімічним, електричним тощо), називають травмою. Причинами травм опорнорухового апарату можуть бути необізнаність із правилами безпеки, умовами користування побутовими приладами, заняття спортом, порушення правил дорожнього руху тощо.
Мал. 22.1. Приклад
змоги накласти шину, за QR-кодом.
Узагальнення Пошкодження опорнорухового
таких травм: вивихів, розтягів, переломів. Вивих – це вихід суглобової головки із суглобової западини. Розтяг – ушкодження зв’язок.
§ 23. Профілактика порушень формування та функціонування опорно-рухового
Яке значення для нормального функціонування організму людини мають вигини хребта?
Які умови правильного формування постави людини. Кожній людині притаманна певна постава, тобто
ні спокою і під час рухів. Постава формується з раннього дитинства в період росту організму й розвитку скелета і м’язів. Вона може змінюватися впродовж життя людини. Для формування правильної постави велике значення має розвиток м’язової системи, особливо м’язів тулуба. Добре розвинені м’язи запобігають деформації кісток хребта при навантаженні на них.
Характерні ознаки правильної постави такі: плавні вигини хребта, симетрично розміщені розгорнуті плечі й лопатки, добре розвинуті м’язи тіла, прямі ноги з нормальним склепінням стоп, красива хода (мал. 23.1, А). У людей зі стрункою поставою голова завжди тримається прямо, грудна клітка виступає над животом, живіт підтягнутий. У разі неправильної постави голова в людини нахилена
нування всього організму.
постави, особливо в період росту, можуть виникнути значні зміни форми скелета,
ди діяльності нервової
мальній працездатності організму. Порушення постави в дітей можуть
рювань (рахіту (викривлення
У разі викривлення хребта зменшується його рухливість. Виникають
у спині. Лікування викривлень хребта базується на виконанні спеціальних гімнастичних вправ під наглядом спеціаліста. Щоб запобігти виникненню викривлень, слід уникати непомірних навантажень на хребет, ліжко повинно бути твердим і рівним, сон – достатнім, їжа – різноманітною та багатою на вітаміни. Освітлення робочого
а положення за столом – правильним.
Переносячи вантажі,
порушенням постави
їх усунути.
До вад розвитку опорнорухового апарату в дитячому віці належить і плоскостопість (мал. 23.2, 2) – сплющення склепіння стопи, через що воно зменшується. Як наслідок, стискуються кровоносні судини, порушується кровообіг стопи, постійно подразнюються її нервові закінчення. Це спричиняє больові відчуття в ногах і зміну ходи. У людини з плоскостопістю ноги швидко втомлюються. Плоскостопість розвивається внаслідок слабкості м’язів стопи, надмірної маси тіла, носіння взуття на високих підборах
апарату, серцевосудинної, ендокринної та інших систем, знижує опір
інфекційних хвороб. Гіподинамія спричинює зниження не тільки фізичної,
розумової
цездатності, життєвого тонусу, а це призводить до обмеження соціальної активності, прагнення і волі переборювати труднощі.
Дізнайтеся більше, як взаємопов’язані фізична культура і здоров’я, за QR-кодом.
Узагальнення Скелет і м’язи формують поставу людини. Постава – це положення тіла людини в стані спокою
під час рухів. До порушень постави належать надмірні вигини хребта вбік (сколіоз), уперед (лордоз), назад (кіфоз) і сплющення склепіння стопи (плоскостопість). Щоб запобігти викривленням хребта, слід уникати надмірних навантажень на хребет, спати на твердому матраці, регулярно виконувати фізичні вправи, правильно харчуватись та вживати вітаміни.
Поміркуйте
1. Чи передається постава у спадок?
2. Чому в новонародженої дитини хребет рівний,
дорослої людини має S-подібну форму?
3. Чи можна визначити ознаки порушення постави в домашніх умовах?
4. Чому меблі, що не відповідають зросту дитини (стільці, стіл), негативно впливають на її поставу? Які порушення це може спричинити?
Підіб’ємо
сухожилля
1.
щелепи, жування, мовлення
піднімає руку до горизон-
Позначення:
1.
Тема 4.
Чому довжина та ширина травного каналу відрізняються
ках травної системи людини?
Практико-орієнтований проєкт: «Розрахунок надходження енергії з харчовими продуктами та енергетичних витрат організму людини»; «Моє збалансоване харчування (складання індивідуального харчового раціону)».
Інформаційно-пошуковий проєкт: «Харчові розлади та їхня профілактика!»; «Гіпо- та авітамінози, їхня профілактика»; «Вітаміни в продуктах харчування та збереження їх»; «Гігієна харчування та якість харчових продуктів»; «Корисні перекуси в школі».
Науково-дослідницький проєкт: «Дослідження впливу факторів (температури, рН середовища) на швидкість розщеплення ферментами (пепсин, амілаза тощо) органічних речовин».
Ігровий проєкт: гра-квест «Де сховався вітамін?».
Творчий проєкт: написання есе (твору, розповіді) «Харчовий раціон – універсальний чи індивідуальний?»; «Дієта: що це і для чого?»; складання колажу «Етапи травлення».
енергія виділяється з нього. Поживні речовини, які утворюються
та органів.
• Травлення – сукупність процесів механічної
ного розщеплення її компонентів
засвоювати та
• Всмоктування – фізіологічний
побудована
функції. Основою травної системи людини є травний
якого становить 8–10 м. Він простягається від ротового отвору до анального. Травний канал послідовно
ну, глотку, стравохід, шлунок, тонку і товсту кишки. Товста кишка закінчується прямою з анальним отвором. До травної системи також належать зуби, язик і травні залози: слинні, печінка і підшлункова залоза (мал. 24.2).
Основні функції травної системи такі: • рухова функція: забезпечує захоплення їжі, її подрібнення, змішування з травними соками, просування її травним трактом та виведення неперетравлених решток назовні; • секреторна функція: забезпечує виділення
• функція травлення: забезпечує
її просування. Крім слизу, клітини цієї оболонки
Слизова
секреторної, виконує функцію всмоктування продуктів травлення та знезараження їх.
Підслизова оболонка побудована зі сполучної тканини. У ній міститься дуже багато кровоносних і лімфатичних
Механічна обробка їжі полягає
її подрібненні, зволоженні, перемішуванні з травними соками, набряканні та розчиненні. Хімічна обробка їжі відбувається теж поетапно: спочатку в ротовій порожнині, потім у шлунку і зрештою – у кишках; • пристінкове травлення відбувається на поверхні внутрішньої оболонки травного каналу на мембрані клітин.
людини постійно
надходження ззовні поживних речовин та енергії
виведення з нього у довкілля продуктів обміну. Травлення – це сукупність процесів механічного оброблення їжі, її хімічного розщеплення, всмоктування та засвоєння в організмі. Травна система складається з травного каналу й травних залоз. Процеси перетравлення їжі до простих речовин, які засвоюються організмом, відбуваються за участі травних ферментів. Травні ферменти утворюються в клітинах травних залоз, вони є у складі слини, шлункового та кишкового соків. Ферменти проявляють активність лише за певних умов: певної температури, кислотності середовища (лужне, кисле, нейтральне) тощо.
Поміркуйте
1. З яких тканин побудовані органи травлення?
2. Чому в організмі людини відбуваються різні типи травлення?
3. Чи корисно вживати ферментовані продукти (їжу швидкого харчування тощо)?
4. Чому виведення неперетравлених речовин так само важливе,
Навіщо ссавцям губи?
Яка будова ротової порожнини. Травний канал починається ротовою порожниною (мал. 25.1). У ній за допомогою смакових рецепторів оцінюється смак їжі, визначається її
(їстівна чи неїстівна), починаються процеси механічного (пережовування) та хімічного (розщеплення за участі травних ферментів слини) перетворення їжі. Ротова порожнина складається з двох частин: переддня і власне ротової порожнини. Переддень
Крім того, язик бере участь у перемішуванні їжі, ковтанні, а разом з губами та зубами – у формуванні членороздільних звуків мови. У ротовій порожнині є зуби, які слугують для захоплення, відкушування і пережовування їжі. Їхні корені закріплені в зуб-
них альвеолах (зубних лунках) – заглибинах у верхній і нижній щелепах. Слизова оболонка, що вкриває зубні відростки щелеп, утворює ясна (мал. 25.1, 2).
Усі зуби мають загалом однаковий план будови. Кожен зуб складається з коронки, шийки та кореня (мал. 25.2). Коронка виступає над яснами, ззовні вона вкрита твердою
зубною емаллю. Емаль надзвичайно міцна і
запобігає стиранню зуба та проникненню в нього мікроорганізмів. Під емаллю міститься тканина, за будовою схожа на кісткову, –
дентин (від лат. дентіс – зуб; саме тому лікаря, який лікує вам зуби, називають дантистом). Дентин не такий міцний, як емаль. Усередині зуба є порожнина, заповнена пухкою сполучною тканиною, кровоносними судинами і нервами, – пульпа. Місце переходу коронки в корінь –шийку зуба – охоплюють ясна. Корінь зуба оточений твердою речовиною – зубним цементом. Він кріпить зуб до кістки щелепи. Корінь зуба має отвір, через який у нього входять кровоносні судини й нерви. Зуби мають різну кількість коренів: один корінь мають різці (їх по
4 на кожній щелепі) та ікла (їх по 2),
два корені – малі кутні зуби (їх по 4) і три корені – великі кутні зуби (їх по 6) (мал. 25.3). Різці та ікла відкушують
шматки їжі, а малі та великі кутні
зуби їх подрібнюють.
Зуби ростуть двічі: спочатку в людини з’являється 20 молочних, а потім –28–32 постійних.
Тимчасові молочні зуби з’являються у дитини, починаючи приблизно із 6го місяця після народження. Ріст цих зубів завершується наприкінці другого або на початку третього року життя. Процес заміни молочних зубів на постійні починається у віці 5–8
зуби спеціальними зубними пастами;
• щороку проходити медичне обстеження в зубного лікаря – стоматолога (дантиста);
• своєчасно лікувати хворі зуби.
Міцності емалі зубів
яких
Мал. 25.5. А. Здоровий зуб: 1 – неушкоджена емаль; 2 – здорові ясна; 3 – кісткова тканина. Б. Пародонтоз: 1 – оголюється шийка зуба; 2 – утворення зубного каменю (затверділий зубний наліт на поверхні зуба); 3 – запалення ясен
Хімічна обробка їжі в ротовій порожнині. Процеси ферментативного перетравлювання їжі починаються в ротовій порожнині. У цьому процесі бере участь слина, яку виробляють слинні залози. У людини є три пари великих слинних залоз: привушні, підщелепні і під’язикові (мал. 25.6). Крім великих слинних залоз, слизова оболонка ротової порожнини містить численні дрібні слинні залози. За добу всі слинні залози разом виділяють у ротову порожнину 0,5–2 л слини. Слина – це безбарвна слизуватоклейка слаболужна рідина, до складу якої входять вода (близько 98,5 %), ферменти (лізоцим, амілаза і мальтаза) та слиз муцин. Лізоцим знезаражує їжу (руйнує клітинну стінку
бактерій), сприяє загоєнню ран слизової оболонки ротової порожнини.
Цікаво знати. На основі лізоциму створені лікарські препарати, які використовують у разі запалення слизової оболонки ротової порожнини, горла тощо.
Травні ферменти амілаза й мальтаза
ні вуглеводи до більш
забезпечує краще проковтування харчової грудки. Подрібнення і розтирання їжі має виняткове значення для її перетравлювання. У разі ретельного розжовування їжа повністю просякається слиною, а отже, ферменти слини здатні діяти на всю їжу. Як регулюється виділення слини. Процеси виділення слини регулює нервова система. Слинні залози виділяють
слиновиділення, який розташований у довгастому мозку.
ротова порожнина
щелепами із зубами та яснами, а переддень з боків – щоками, а спереду – губами. Зуби розміщені в лунках щелеп (альвеолах). Кожен зуб складається з коронки, шийки та кореня. Зуби в людини диференційовані на різці, ікла та кутні. Вони забезпечують механічне оброблення їжі: її пережовування та подрібнення. Для первинного хімічного оброблення їжі та полегшення процесу її проковтування в ротову порожнину виділяється слина. Її виробляють слинні
великих – привушні, підщелепні,
залози).
Поміркуйте
1. Чому не
2. Чому людина не може проковтнути їжу без слини?
3. Чому в разі тривалого жування звичайного
солодкий присмак?
4. Чому немовлята не вміють жувати?
Лабораторне дослідження «Зовнішня
Чому в ротовій порожнині їжа не перетравлюється
можуть всмоктуватися у кров?
Після механічного та біохімічного оброблення
ротовій порожнині їжа надходить у глотку. Цей процес
. Як людина ковтає. Ковтання
змочена
та частково розщеплена їжа (харчова грудка) спочатку за допомогою
завдяки скороченню посмугованих м’язів стінок глотки, харчова
лекторно затримується дихання, а надгортанник (хрящ, що
кати блювальний захисний рефлекс. Стравохід – вузька трубка 23–25 см
завдовжки, яка з’єднує глотку зі шлунком (мал. 26.1, 3). М’язовий шар стінок у верхній частині стравоходу складається із посмугованих м’язів, а в інших – із
непосмугованої м’язової тканини. М’язи розташовані у два шари: внутрішній (кільцевий) і зовнішній (поздовжній). Хвилеподібні скорочення цих м’язів проштовхують їжу в шлунок.
Яка будова шлунка та які його функції. Шлунок – розширений відділ травного каналу. Він розташований у лівій частині черевної порожнини під діафрагмою (див. мал. 24.2). У ділянці вхідної частини шлунок сполучається зі стравоходом. Основна середня частина шлунка – тіло (мал. 26.2). Задня частина шлунка має
ділянку, яку називають воротар шлунка. Там розташований коловий м’яз (сфінктер), який регулює перехід вмісту шлунка до дванадцятипалої кишки. Форма та об’єм шлунка помітно змінюються залежно від
внення, положення тіла тощо. У дорослої людини довжина шлунка становить 21–25 см, а його ємність
Зовні шлунок
і коротка, а нижня – більша та опукла. Стінка шлунка утворена чотирма типовими для травного каналу оболонками (слизовою, підслизовою, м’язовою та серозною). На відміну від стравоходу, непосмуговані м’язи у стінці шлунка розташовані не у два, а у три шари (кільцевий, косий, поздовжній). Скорочення м’язів стінки шлунка перемішують їжу та
періодично просувають її до тонкої кишки. У слизовій оболонці шлунка містяться кілька типів секреторних клітин, які виділяють травні ферменти, хлоридну кислоту і слиз. Суміш цих речовин разом формує кислий шлунковий сік. За добу в людини виробляється 2–3 л шлункового соку.
Основним ферментом шлункового соку є пепсин (від грец. пепсис –травлення). Він забезпечує початкове розщеплення білків, яке продовжується у тонкій кишці.
Початкове розщеплення вуглеводів, яке забезпечували ферменти слини, у шлунку припиняється: кислий шлунковий сік робить ферменти слини неактивними. Пепсин, навпаки, виділяючись у неактивній формі, активується лише в кислому середовищі, яке створює хлоридна кислота. Фермент ліпаза розщеплює подрібнені на краплинки жири (наприклад, жири молока). Активність
дії пепсину, знешкоджує хвороботворні та
бактерії. Вона також сприяє набряканню білків, що значно полегшує
лювання. Слиз шлункового соку
стінки шлунка й захищає їх від перетравлювання пепсином. У слизовій
утворю
ється гормон гастрин (від грец. гастер – шлунок), який бере участь у регуляції шлункової секреції. Утворення і виділення шлункового соку регулює нервова система та біологічно активні речовини. Шлунковий сік, як і слина, виділяється завдяки як безумовним, так й умовним рефлексам. При подразненні смакових рецепторів слизової оболонки ротової
Виділення шлункового соку триває, поки в шлунку є їжа, і залежить від її кількості та якості. Тривалість перебування їжі у шлунку залежить і від її складу. Рідини зі шлунка до кишки переходять майже відразу. Жирна їжа затримується близько шестивосьми годин, вуглеводна – близько чотирьох годин. У шлунку всмоктуються в кров тільки вода, мінеральні солі, алкоголь, деякі ліки та незначна
кість глюкози. Якщо в шлунок довго не надходить їжа, то
кишку. Швидкість переходу
люється почерговим розмиканням
кільцевого м’язастискача (сфінктера; мал. 26.2).
Узагальнення Пережована їжа, що потрапляє
язика, проштовхується і надходить у стравохід, а звідти до шлунка. Стінка шлунка утворена чотирма оболонками (слизовою, підслизовою, м’язовою та серозною). М’язова стінка складається з трьох шарів (кільцевого, косого та поздовжнього). Форма шлунка та його об’єм змінюються залежно від положення тіла та наповнення його їжею. У шлунку їжа накопичується, знезаражується, починається перетравлення білків. Частково перетравлена у шлунку їжа переміщується до тонкої кишки.
Поміркуйте
1. Чому форма шлунка мішкоподібна,
2.
, порціями надходить до тонкої кишки (мал. 27.1). Саме там поживні речовини їжі розщеплюються
людини довжина тонкої кишки становить 5–6 м. Її поділяють на три послідовні
загальна жовчна протока печінки протока підшлункової залози підшлункова
під діафрагмою. На нижній поверхні печінки є так звані ворота, через які до неї входять і виходять кровоносні судини, нерви, тут розташований і жовчний міхур. Цей порожнистий орган загальною жовчною протокою сполучений з дванадцятипалою кишкою (мал. 27.2).
Печінка виконує важливі функції: секреторну, захисну, обмінну, синтетичну, детоксикаційну.
Секреторна функція печінки полягає в утворенні жовчі. Жовч – це зеленкуватожовта, гіркувата на смак в’язка рідина, що містить особливі жовчні кислоти та пігменти, мінеральні солі тощо. Під дією жовчі жири розпадаються на мікроскопічні краплинки. У такому стані вони краще розщеплюються ферментами. Крім того, під дією жовчі активуються деякі ферменти підшлункової залози (наприклад, трипсин), посилюється рухова активність кишок. За відсутності травлення жовч збирається в жовчному міхурі, а під час вживання їжі жовчною протокою з міхура надходить до дванадцятипалої кишки. За добу в людини виділяється 500–700 мл жовчі.
Печінка відіграє важливу захисну (бар’єрну) функцію. Вся кров, що відтікає від шлунка, кишки й підшлункової залози, проходить через печінку.
Печінкою знешкоджується до 95 % шкідливих речовин, які можуть утворюватися у процесі травлення. Завдяки своїм бактерицидним властивостям жовч гальмує гнильні процеси в кишці. Шкідливі речовини й мікроорганізми знезаражуються і з деякими продуктами обміну речовин разом із жовчю
функція).
Печінка бере участь в обміні вуглеводів, білків, жирів
Глюкоза, що всмоктується
кров, перетворюється в печінці на глікоген.
За потреби глікоген може розщеплюватись до глюкози, яка надходить у кров і транспортується до тканин та органів. Так забезпечуються енергетичні потреби організму. Поясніть,
окремі клітини
утворювати до 3 тис. таких виростів, які
поверхню шлунковокишкового тракту.
кровоносні судини лімфатичні судини
як порожнинне (в порожнині кишки), так і пристінкове (мембранне)
травлення. Пристінкове (мембранне) травлення забезпечують ферменти, що надходять з порожнини травного тракту, а також ферменти, які синтезують самі клітини слизової оболонки. Воно відбувається на поверхні ворсинок та сприяє ретельному розщепленню
відросток – апендикс, який
безпосередньої участі у процесах травлення не бере. Сліпа кишка переходить в обо
дову, яка з трьох боків охоплює черевну порожнину. Завершується ободова кишка
прикінцевою ділянкою – сигмоподібною.
Вона продовжується прямою кишкою, що закінчується анальним отвором. У порожнині товстої кишки мешкає
5 1 4 3 2
Мал.
величезна кількість мікроорганізмів (мікрофлора кишки). Їхнє значення полягає в розщепленні частини клітковини (целюлози), поліпшенні процесів травлення та підсиленні засвоєння поживних речовин, утворенні деяких вітамінів (зокрема, K і групи В), запобіганні розвиткові хвороботворних мікроорганізмів (створюють середовище, непридатне для їхнього оселення). Мікрофлора кишки дуже чутлива
ни підвищується сприйнятливість
5
тому вживати їх
Стінки товстої кишки не мають ворсинок. Клітини слизової оболонки виробляють сік, у якому мало ферментів, але багато слизу. Він полегшує просування і видалення неперетравлених решток їжі. У товстій кишці переважно всмоктуються вода (приблизно 4 л за добу), вітаміни, деякі лікарські препарати та мінеральні речовини.
З неперетравлених решток їжі формуються калові маси, які містять шкідливі для організму речовини. Завдяки скороченням м’язів стінок товстої кишки вони просуваються до прямої кишки, де накопичуються на певний час.
Калові маси періодично виводяться через анальний отвір
інші (наприклад, гормон
ються після подразнення рецепторів ротової порожнини, глотки та шлунка їжею (відповідний нервовий
Узагальнення Кишку умовно поділяють на тонку та товсту. Тонка кишка має такі відділи: дванадцятипала, порожня та клубова. У порожнині тонкої кишки відбувається ферментативне розщеплення білків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот і всмоктування продуктів розпаду кишковими ворсинками. Товста кишка має такі відділи: сліпа з апендиксом, ободова, сигмоподібна та пряма, що закінчується анальним отвором. У товстій кишці переважно всмоктуються вода, вітаміни, деякі лікарські препарати, мінеральні речовини та формуються калові маси. Продуктом секреції печінки є жовч, яка емульгує жири та активує ферменти.
Поміркуйте
1. Чим відрізняється внутрішня поверхня тонкої та товстої кишки?
2. Які порушення травлення виникнуть у людини, в якої не функціонує печінка?
3. Чому підшлункова залоза
зовнішнього середовища? Що таке обмін речовин. Організм людини, як й інші біологічні системи, є відкритою системою (див. мал. 24.1), існування якої залежить від нормального перебігу обміну речовин. Ці процеси ще називають метаболізмом (від грец. метаболе – перетворення) (мал. 28.1). У процесах метаболізму нашого організму беруть участь різні типи сполук: як органічні (білки, жири, вуглеводи тощо), так і неорганічні (неорганічні кислоти, солі, кисень, вуглекислий
Процеси обміну речовин складаються з реакцій двох
му, або дисиміляції
насамперед у клітинах печінки та м’язів.
Необхідна організмові енергія вивільняється внаслідок окиснення (білки, жири, вуглеводи) чи безкисневого розщеплення (вуглеводи) органічних сполук (табл. 28.1).
У харчових продуктах обов’язково повинні бути присутні білки, насамперед тваринного походження. Для повноцінної життєдіяльності організму людини потрібно енергії приблизно 10 500 кДж
Вуглеводи
Жири
або 72 ккал енергії
Під час розщеплення 1 г вуглеводів вивільняється 17,6 кДж, або
72 ккал енергії
Під час окиснення
1 г жирів вивільняється 38,9 кДж, або
164 ккал енергії
Будівельна (клітини та тканини тіла людини), регуляторна (гормони), транспортна (гемоглобін), захисна (антитіла, інтерферони)
Запасальна (глікоген), будівельна (наприклад, входить до складу глікокаліксу)
Запасальна (жирові депо), теплоізоляційна, захисна (захищають шкіру від висихання і набрякання), будівельна (входять до складу клітинних мембран)
Рослинні: бобові рослини (квасоля, боби, горох, соя). Тваринні: яйця, ікра, молоко, м’ясо, риба
Рослинні: зернові (хлібо-макаронні вироби), рис, картопля, овочі, фрукти
Рослинні: олії (соняшникова, оливкова, кукурудзяна тощо).
Тваринні: вершкове масло, молочні продукти, сало
Цікаво знати. Назву «вітаміни» (від лат. віта – життя та аміни
речовини, що містять аміногрупу (–NH2)) запропонував 1911 р. польський учений Казимир
(1884–1967).
бері-бері1. К. Функ висловив
рахіт, також можуть спричинюватися
Американський біохімік Елмер Вернер Макколлум (1879–1967) у 1913 р. запропонував позначати
віту: А, В, С, D тощо. У 1922 р. він відкрив вітаміни D і Е. Сучасна номенклатура вітамінів була прийнята Міжнародним союзом фундаментальної та прикладної хімії (IUPAC) у 1956 р., вона відображає хімічну структуру цих сполук. Назви вітамінів також пов’язані і з їхньою фізіологічною дією (наприклад,
Мал. 28.2. Академік Академії
(1885–1972):
з 1925 по 1970 рік
ім’я. За його ініціативою в 1934 р.
національному університеті імені Тараса Шевченка,
якнайшвидшому
нози). Вітаміни поділяють на дві групи: водорозчинні та жиророзчинні. До водорозчинних належать вітаміни групи В, вітаміни Р, С та ін.; до жиророзчинних – А, D, Е, K тощо. Жиророзчинні вітаміни засвоюються організмом лише в поєднанні з жирами (олією, сметаною, вершковим маслом тощо).
Вітаміни швидко розкладаються, більшість з них не відкладається про запас і не синтезується в організмі. Тому важливо постійно вживати продукти, що містять необхідні вітаміни. Головне джерело вітамінів – свіжі фрукти, овочі, а також продукти тваринного походження: вершкове масло, молоко, м’ясо, печінка, риба тощо. Неправильне зберігання
обробка продуктів харчування призводять до руйнування більшості вітамінів.
• моркву, буряки, редиску мити нечищеними перед самим приготуванням;
• нарізати овочі ножем з нержавіючої сталі, краще великими шматками, а невеликі бульби – готувати цілими;
• овочі для варіння класти у воду, що кипить;
• віддавати перевагу нетривалій кулінарній обробці продуктів (варіння на пару, запікання у фользі тощо);
• пам’ятати, що смаження – вид кулінарної обробки харчових
дуктів, під час якого руйнується
Узагальнення Метаболізм – низка складних
У процесах обміну речовин важливу
вітаміни. Це біологічно активні речовини різної хімічної природи, потрібні для забезпечення нормального
енергії. Більшість вітамінів
продуктами.
Поміркуйте
1. Поясніть, чому процеси
симіляції.
2. Як пояснити вислів «швидкий обмін речовин»?
3.
4.
(білки, вуглеводи, жири), вода, мінеральні
тощо. Їхній вміст у різних харчових продуктах тваринного і рослинного походження
неоднаковий.
Харчові продукти тваринного походження (м’ясо, молоко, яйця, вершкове масло, риба тощо) – це основне джерело
і
і частково – вуглеводів. Найцінніші – білки тваринного походження, оскільки організм людини здатний засвоювати їх
тваринні білки містять
білках. Відсутність у їжі білків
зрівноважена жодними іншими сполуками. Жири тваринного походження надходять до організму переважно із салом, жирними м’ясом і рибою, вершковим
сиром, сметаною тощо. Вуглеводи у
тваринного походження перебувають здебільшого у
глікогену (печінка ссавців, птахів, риб).
Харчові продукти рослинного походження
хоча
зокрема рідкі – олії.
Наведіть
чова цінність. Під якістю
тивостей, які забезпечують
здоров’я людини. Харчова цінність
тів, що забезпечують фізіологічні
будівельному матеріалі. Вона визначається насамперед їхнім хімічним складом і ступенем засвоюваності нашим організмом. Які харчові та енергетичні потреби людини. Потреба людини в харчових продуктах виражається
їхніх складників, і вимірюється у кілокалоріях (ккал). Одна кілокало
(з них приблизно 50 г тваринного походження) і стільки само жирів (з них 25–30 г повинні бути рослинного походження), 350–400 г вуглеводів (на такий вуглевод, як глюкоза, повинно припадати 50–100
но корегувати залежно від умов праці. Так, у разі фізичної праці середньої
збільшити до
150 г. Тим, хто не займається фізичною
доцільно зменшити до 60 г на добу. Для юнаків рекомендоване добове споживання: білків – 113 г, жирів – 106 г, вуглеводів – 450 г, а для дівчат – 100, 90 і 383 г відповідно. Дізнайтеся більше про роль
неорганічних сполук в організмі людини за QR-кодом. Основним джерелом неорганічних (мінеральних) речовин є рослинна їжа. Наприклад, Кальцію
рослинах (квасоля, горох, боби, соя), у капусті, помідорах, щавлі, яблуках, грушах, сливах, суницях; Калію – у картоплі, столових буряках, абрикосах, сливах, винограді, гречці, кукурудзі; Феруму – у квасолі, салаті, буряках, огірках, ячмені, яблуках; Йоду
та
(картопля), фруктах, у морських водоростях. Неорганічні речовини містяться також у продуктах тваринного
(пектини, камеді)
це
подібні речовини. Їх додають для згущення консистенції продуктів. У системі кодифікації Європейського Союзу для стабілізаторів присвоєно коди в діапазоні від Е407 до Е449.
Що означає «збалансоване харчування». Збалансоване (раціональне) харчування має важливе значення для здоров’я людини. Великого значення харчуванню як засобу збереження здоров’я люди надавали ще з давніх часів.
Цікаво знати. Авіценна (Абу Алі́ аль-Хусейн ібн Абдаллах ібн Сіна) – відомий арабський лікар, один із засновників гігієни
вила раціонального харчування. Його рекомендації щодо різноманітності
ної кількості споживання її є правильними й нині. Збалансоване, або раціональне, харчування
би насамперед визначаються тим, яку кількість енергії витрачає
нізм у процесі власної життєдіяльності. Енергетичні
му визначають за основним обміном
годин після споживання їжі) і за умов температурного комфорту (+20… +23 °С). За цих умов енергія витрачається лише
ти внутрішніх органів (біохімічні процеси, що відбуваються у клітинах, роботу
від різних чинників: статі, віку, функціонального стану організму, виконуваної роботи.
людини середньої маси, середнього зросту та середнього віку добове значення основного обміну становитиме приблизно 7000 кДж. Звичайно, для здійснення фізичної роботи організм витрачатиме
енергетичного
яка надходить до організму
витратам організму. Нестача енергії
має
призводить до його виснаження. Тому організм потрібно постійно поповнювати поживними речовинами.
Вирахуйте, скільки енергії витрачено
Яким має бути харчовий раціон
Так, їжа тваринного походження засвоюється в середньому на 90 %, рослинного – на 80 %, а змішана їжа – на 85 %. Для кращого засвоєння їжі потрібно їсти кілька разів
краще – чотири), невеликими
без поспіху. Інтервал між споживанням їжі не повинен перевищувати шість годин. Важливо, щоб у добовому раціоні було досить овочів. Вони містять клітковину, яка хоч і не перетравлюється, але сприяє руховій активності
життя. Основні органічні
Поміркуйте
1. Що буде з організмом людини, якщо витрати енергії в кілька разів
2. Чому в людей різних професій різна потреба в кількості та
3. Чому дієтичне харчування призначає та контролює лікар?
4. Чим небезпечне недостатнє або надлишкове
та процесів слиновиділення порушується попереднє механічне
біохімічне оброблення їжі. Залишки їжі між зубами сприяють розмноженню там мікроорганізмів, що може
донтозу (див. мал. 25.4, 25.5). Ускладнення пережовування їжі може бути наслідком процесів
порожнини – стоматиту (від грец. стома – рот).
Погано пережована та просочена слиною їжа спричиняє розлади травлення в шлунку, посилює секрецію шлункового соку, що подразнює його слизову оболонку. Це призводить до запалення слизової оболонки шлунка – гастриту (від грец. гастер – шлунок) або виникнення виразок стінок шлунка. Те саме стосується й дванадцятипалої кишки, запалення якої називають дуоденіт (від лат. дуоденум – дванадцятипала кишка). Загальна назва запалення тонкої кишки – ентерит (від грец. ентерон –кишка). Його можуть спричинити інфекційні (якот холера, черевний тиф) та інвазійні (паразитарні; наприклад, гельмінтози) захворювання, споживання неякісної
може змінитися склад
му є метеоризм (від грец. метеоризмос – здуття) – здуття живота через посилене утворення кишкових газів. Це знижує ефективність травлення, порушує всмоктування води в товстій кишці, отруює організм людини продуктами життєдіяльності шкідливих мікроорганізмів. У разі порушення режиму харчування, зловживання сухою (якот, чипси), жирною (наприклад, торти, еклери) їжею, за малорухливого способу
потрібне негайне медичне втручання.
Харчові отруєння та хвороби бактеріального походження.
ми харчового отруєння часто є біль у
блювання, пронос (діарея), головний біль, запаморочення.
До групи бактеріальних харчових отруєнь належать захворювання, спричинювані токсичною
вого тракту людини вони можуть потрапляти з харчовими продуктами, виготовленими з порушеннями технології виробництва та
гання, або з такими, термін
тощо. Серед таких харчових отруєнь найпоширенішими є сальмонельоз, ботулізм, дизентерія, холера (табл. 30.1).
Причиною поширення інфекційних хвороб здебільшого
ня елементарних правил
та особистої гігієни. Таблиця 30.1. Хвороби шлунковокишкового
Дизентерія Дизентерійна паличка
Інфіковані м’ясні продукти, овочеві й рибні консерви, ковбаси, солона та копчена риба. Дуже небезпечні
консерви домашнього приготування через недостатню їхню стерилізацію
Інфіковані продукти (особливо молоко й вода), предмети, якими користуються хворі
надзвичайно отруйні (бліда поганка, мухомор червоний,
чистожовті несправжні та ін.) (мал.
ляється понад
біологічного (токсини рослин, грибів, тварин, мікроорганізмів), речовини, які використовують у промисловості (якот дихлоретан, метанол, пропан, нафтопродукти), сільському господарстві (різні види отрутохімікатів чи добрив), медицині (лікарські препарати), побуті (якот пральні та косметичні засоби), бойові отруйні речовини (зарин, іприт, фосген тощо). Вони порушують активність ферментів, процеси метаболізму, діяльність органів травлення та регуляторних систем (нервової, ендокринної).
Для забезпечення гомеостазу токсичні сполуки мають бути знешкоджені та/або якнайшвидше виведені з організму.
Організм людини здатний знешкоджувати токсичні сполуки, які потрапили до нього або утворилися в ньому.
Процеси нейтралізації та виведення з організму токсичних сполук називають детоксикацією (від грец. де – усунення та токсин – отрута). Ці процеси перебігають у різних органах, насамперед у печінці та нирках. Тому печінку вважають «біологічним фільтром» нашого організму.
Деякі токсичні сполуки без змін виводяться з організму
алкоголю і тютюнокуріння.
тривалого зловживання
пригнічує обмін речовин
мом вітамінів.
Поширені гельмінтози
. Поряд зі шлунковокишковими інфекціями часто трапляються й гельмінтози. Їх спричинюють паразитичні черви – гельмінти.
Гельмінтози призводять до порушення роботи органів травної системи, виснаження організму, недокрів’я, гіпо або авітамінозів тощо. Продукти життєдіяльності гельмінтів шкідливо впливають на нервову систему, органи кровотворення тощо.
Узагальнення
Причини порушення діяльності
хвороби
неякісна або інфікована (вірусами чи бактеріями) їжа, недотримання режиму харчування та правил гігієни, отруєння грибами чи ягодами, токсинами, що виділяють паразитарні організми. Запалення слизових оболонок органів травлення або травних залоз порушують їх функціонування. Для профілактики захворювання органів травлення слід дотримуватись гігієни харчування.
Поміркуйте
1. Як гігієна зубів пов’язана з порушенням роботи травної системи?
2. Чим небезпечне вживання немитих фруктів та овочів чи некип’яченої води?
3. Які ознаки отруєння грибами?
4. Чому для запобігання поширенню кишкових інфекцій слід дотримуватись правил гігієни?
Підіб’ємо підсумки з теми
І. Досліджую природу
1. Установіть відповідність між методом
травної системи (А–Д) та прикладами використання цих методів (1–4).
А ендоскопія
Б зондування
В ультразвукова діагностика (УЗД)
Г радіоелектронні методи
Д рентгенівська комп’ютерна томографія
1
2 забір шлункового соку для визначення якісного складу
3 дослідження глибинних шарів стінки шлунка
4 дослідження кишкової порожнини
2. Під час дослідження в лабораторії аналізували, які секрети травної системи містять ферменти, що розщеплюють крохмаль. У чотири пробірки з крохмальним клейстером внесли: у пробірку №
каналу».
Орган травного каналу
Особливості будови
Ротова порожнина
Дванадцятипала кишка
мішкоподібна форма, два отвори
Секрети, що містить орган
Функції
слина
механічна обробка їжі, часткове розщеплення вуглеводів, переміщення їжі до стравоходу
накопичення та знезараження їжі, початкове перетравлення білків
під час вимірювань даними.
Одним із найбільш часто вживаних
обчислюють, користуючись формулою
26–30 – надмірна маса тіла >30 – ожиріння
Товста кишка
має складки, відсутні ворсинки на внутрішній поверхні
підшлунковий сік та жовч
часткове розщеплення клітковини, синтез вітамінів, всмоктування води, формування калових мас
2.
країнами, наведеними на малюнку.
3. Існує декілька емпіричних формул
(позначення: m – маса, кг, t – вік, роки, h
см, s – об’єм грудної клітки, см, n – об’єм грудної клітки, см). Висловіть гіпотези, які з формул будуть більш точними, і наведіть аргументи чому.
1. За Броком:
m = h – 100 (хлопці)
m = h – 110 (дівчата)
2. За Оттом – уточнення до Брока:
m = m ' – 2/5 × (m ' – 52), де m ' – маса, розрахована за Броком
3. Через зріст:
m = h : 1,4 – 58 (хлопці)
m = h : 1,6 – 49 (дівчата)
4. Через зріст та об’єм
m = (h × b) : 240 + 3,4
5. Через зріст і вік:
m = 50 + 0,75 × (h – 150) + (t – 20) : 4
6. Через пропорції тіла: m = b × s × h / 5n2 (дівчата)
обчисленої
розрахунків
грама розрахує всі показники (значення, встановлені за замовчуванням, відповідають антропометричним характеристикам Венери Мілоської, джерело: Вікіпедія https://uk.wikipedia.org/wiki/Венера_Мілоська).
5. Стандартна лялька Барбі в масштабі 1/6 має
Тема 5.
Як спільні властивості крові,
та тканинної рідини забезпечують гомеостаз організму?
Інформаційно-пошуковий проєкт: «Сучасні підходи до переливання крові»; «Історія відкриття клітинного імунітету»; «Історія відкриття гуморального імунітету»; «Розроблення методів вакцинації: від перших спроб до масового застосування»; «Профілактика серцево-судинних хвороб людини»; «М. Амосов – видатний кардіохірург»; «Профілактика вірусних інфекцій людини»; «Механізми процесів кровотворення»; «Вакцинація – найефективніший спосіб запобігання інфекційним захворюванням».
Науково-дослідницький проєкт: «Дослідження впливу різних чинників (фізичних / психічних) на зміну артеріального тиску».
Ігровий проєкт: рольова гра «Що робити, щоб не захворіти …».
Творчий проєкт: «Алергічні реакції в організмі –користь чи шкода?»; «Для чого потрібно знати свій резус-фактор крові?»; «Кров – тканина з унікальними властивостями».
тиною внутрішнього середовища
Що таке внутрішнє середовище організму
ті клітин можуть перебігати
чому).
середовище організму людини створюють тканини
також тканинна рідина. Вони беруть участь у процесах обміну речовин і підтриманні гомеостазу.
Усі складники
та тканинною (міжклітинною) рідиною.
Які функції виконують складники внутрішнього середовища організму. Складники внутрішнього середовища організму,
боку, виконують спільні функції, з іншого
з них виконує свої специфічні функції. Наприклад, кров транспортує гази, глюкозу, мінеральні солі. А жири переважно транспортує лімфа. Тканинна (міжклітинна) рідина заповнює проміжки між клітинами та навколо клітин різних тканин та органів і створює умови для перебігу різноманітних біохімічних процесів. Її хімічний склад близький до хімічного складу плазми крові. Це пояснюється тим, що крізь стінки найдрібніших кровоносних судин (капілярів) завдяки
деякі складники рідкої частини крові (плазми) потрапляють у міжклітинні простори. Так утворюється тканинна рідина (мал. 31.1, Б).
Цікаво знати. Об’єм тканинної (міжклітинної) рідини в організмі дорослої людини становить приблизно 12 л (вміст води в клітинах – близько 28 л). Із крові до тканинної рідини, а з неї до клітин, надходять кисень, мінеральні солі,
близько 90 % води та розчинені в ній органічні
ни. За результатами загального
їхнє співвідношення, вміст гемоглобіну, концентрацію глюкози та інших речовин у крові, швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ).
Дізнайтеся більше про значення аналізів крові для людини за QR-кодом.
Кровоносна система, судинами якої безперервно циркулює
між кров’ю, лімфою і тканинною (міжклітинною) рідиною відбувається постійний обмін речовин.
Дізнайтеся більше про вчених, які досліджували внутрішнє середовище організму людини, за QR-кодом.
Узагальнення Складники внутрішнього середовища організму: кров, лімфа та тканинна рідина – тісно між собою взаємопов’язані. Кров та лімфа є тканинами внутрішнього середовища організму. Кров складається з плазми та формених елементів (клітин крові). Вона циркулює в системі кровоносних судин. Лімфа рухається лімфатичними судинами. Тканинна (міжклітинна) рідина
клітинами. Усі три складники внутрішнього середовища організму постійно
Поміркуйте
1. Чому клітини крові називають форменими елементами?
2. Чому за незначних крововтрат людям
а не препарати крові?
3. Чим відрізняється склад крові та лімфи?
фізіологічний
4. Чому вміст жирів у лімфі може бути вищий, ніж у крові? § 32. Органи кровотворення. Формені елементи крові: еритроцити. Групи крові. Правила переливання крові
Чому до 1900 року пацієнти, яким переливали кров інших
родичів), часто гинули після переливання?
Процеси утворення формених
3,8–4,5 млн (у жінок) до 4,5–5,0 млн (у чоловіків) еритроцитів. Еритроцит має форму двоввігнутого посередині диска. Така форма збільшує
Уявіть, загальна площа поверхні всіх еритроцитів становить
) (від грец. хаіма
що складається із чотирьох білкових ланцюгів, які
бул (кульок). До складу кожного із
куріння.
Дізнайтеся більше
QR-кодом. Що таке недокрів’я.
ників уміст гемоглобіну в організмі
(кисневе голодування), яка
що ґрунтується
чин
за QR-кодом. Що таке резусфактор і резусконфлікт. Під час переливання
враховують не тільки групу крові, а
поверхні еритроцитів ще
сполуки білкової природи, яку називають резусфактором (скорочено Rh). Ця сполука є
більшості
(приблизно 85 %). Наявність чи відсутність резусфактора
поверхні мембрани еритроцитів визначається спадково, так само, як і тип аглютиногенів (або їхня відсутність).
Цікаво знати. Свою назву резус-фактор дістав тому, що вперше його було визначено в крові макаки резус, поширеної в Центральній, Південній та Південно-Східній Азії.
За наявності в еритроцитах резусфактора кров називають резуспозитивною
тор відсутній – резуснегативною (Rh–) (мал. 32.3). Якщо резуспозитивну кров перелити людині з резуснегативною кров’ю перший раз, то помітної реакції не буде. Але у відповідь на повторне переливання в крові резуснегативної людини відбудеться склеювання донорських еритроцитів, що визначають як резусконфлікт. Щоб уникнути резусконфлікту, людям, які мають резуспозитивну кров, переливають лише резуспозитивну кров, а людям з резуснегативною кров’ю – лише резуснегативну.
Дізнайтеся більше про резус-конфлікт за QR-кодом.
Кожній людині слід знати і пам’ятати групу своєї крові та наявність чи відсутність у ній резусфактора. У критичній ситуації це може врятувати її життя. Саме тому ці відомості можна побачити на військовій формі
(мал. 32.4).
носіння такого шеврона є обов’язковим не тільки для
Дізнайтеся більше про переливання
нами кровотворення є: червоний кістковий
тичні вузли, вилочкова
червоні, без’ядерні клітини
аглютиногени
селезінка,
різних за розмірами, будовою і функціями. Усі вони, на відміну від еритроцитів, мають ядро певної форми. Форма лейкоцитів непостійна, оскільки вони здатні утворювати псевдоподії (несправжні ніжки). Завдяки цьому деякі з них можуть проникати крізь стінки капілярів і рухатись у міжклітинних просторах, захоплюючи сторонні тверді часточки або клітини мікроорганізмів (мал. 33.1).
та онкологічних захворювань, після споживання
Лейкоцити
за QR-кодом.
Лімфоцити – невеликі клітини діаметром близько 7–9
кількість становить 25–40 % усіх лейкоцитів. На відміну від інших груп лейкоцитів, які повністю формуються в червоному кістковому мозку, лімфоцити потребують ще дозрівання в таких органах, як тимус (вилочкова залоза), селезінка, апендикс, лімфатичні
життя різних груп лімфоцитів
тинки, – безбарвні, без’ядерні, неправильної форми ділянки цитоплазми, оточені плазматичною мембраною (див. мал. 31.2). Кількість їх у нормі становить 180–320 тис. в 1 мм3 крові. Тромбоцити утворюються в червоному кістковому мозку зі стовбурових клітин (мал. 33.3). Тривалість їхнього життя становить приблизно 9–10 днів, після чого вони руйнуються в печінці та селезінці. Тромбоцити також легко руйнуються в разі ушкодження кровоносних судин, відіграючи важливу роль у процесах зсідання крові.
стовбурова клітина
називають
носних судин. Унаслідок зсідання
ток, який закриває ушкодження в судині.
Дізнайтеся більше про механізм зсідання крові та порушення зсідання за QR-кодом.
Під час пошкодження судини вивільняються біологічно активні речовини, зокрема тромбопластин. У присутності йонів кальцію тромбопластин активує фермент тромбін. Він утворюється з протромбіну, що синтезується в печінці
Узагальнення Лейкоцити – безбарвні клітини крові непостійної форми, що мають ядро. Лейкоцити здатні утворювати псевдоподії, що забезпечує їм амебоїдний рух та здатність до фагоцитозу. Є декілька видів лейкоцитів, які відрізняються за особливостями будови та виконуваними функціями. Лейкоцити виконують функцію імунного захисту. Тромбоцити – безбарвні, без’ядерні, неправильної форми формені елементи
процеси зсідання крові.
Поміркуйте
1. Що станеться, якщо кров втратить здатність до зсідання?
2. Яке значення того, що певним видам
3. Чому рух лейкоцитів називають амебоїдним?
4. Чим
властива імунна пам’ять?
яремна вена
верхня
порожниста вена
судини легень
нижня
порожниста вена
сонна артерія
аорта серце
Мал. 34.1. Кровоносна система людини
Яка будова серця. Серце – порожнистий
орган, розміщений
го
епікарда
Епікард, міцно
з міокардом, виконує захисну функцію, у ньому розміщені нервові закінчення та кровоносні судини.
Міокард утворений особливою посмугованою м’язовою тканиною (мал. 34.3, Б). Її клітини, на відміну від скелетних м’язових волокон, з’єднані між собою. Коли збуджується одна клітина, то це збудження передається до всіх м’язових клітин передсердя чи шлуночка. Наслідком цього є їхнє одночасне скорочення.
будови діяльність серця підпорядкована правилу все або нічого.
означає, що у відповідь на подразнення всі м’язові волокна серця
відповідають скороченням, або, якщо подразник недостатньо сильний, не реагують на нього. При цьому сила скорочення серцевого
залежить від сили подразнення.
вистилає порожнини серця.
верхня
порожниста
вена
нижня
лівий
однак узгоджено. Шлуночки виконують більшу роботу, ніж передсердя. Вони проштовхують кров по всій довжині
ми, які розповсюджуються
нали серця реєструють
записують за допомогою
грами. Вона
серцевого м’яза.
Узагальнення Кров рухається замкненою системою кровоносних судин і порожнинами серця. Серце – порожнистий конусоподібний м’язовий орган, розміщений у грудній порожнині. Стінка серця складається з трьох шарів: внутрішнього – ендокарда, середнього – м’язового –міокарда і зовнішнього – сполучнотканинного – епікарда. Зовні воно вкрите перикардом – навколосерцевою сумкою, яка підтримує стале положення серця в грудній порожнині та захищає його. Для серця характерні такі властивості: збудливість, скоротливість, провідність,
Поміркуйте
3.
має назву серцевий цикл (мал. 35.1). Він складається з трьох фаз: скорочення передсердь (систола передсердь), скорочення шлуночків (систола шлуночків) та загального розслаблення
за хвилину.
півмісяцеві
клапани верхня порожниста вена
нижня
Мал. 35.2.
можна
серцевих скорочень, що вказує на функціональний стан як серцевосудинної системи, так і всього організму. Пульс відчувається у місцях, де великі артерії підходять близько до поверхні тіла, наприклад на внутрішньому боці зап’ястка (мал. 35.2), на скронях, по боках шиї. Кожне коливання відповідає скороченню серця. Як регулюється робота серця. Хоча серце скорочується автоматично, частота й сила його скорочень залежать від умов довкілля і стану організму. Наприклад, за інтенсивної роботи
страх, радість тощо).
му, існують механізми
ності.
До серця підходять симпатичні та парасимпатичні
ної нервової системи (див. мал. 11.2). Парасимпатичний центр регуляції серцевої діяльності розташований
частоту
чинників
гормон надниркових залоз адреналін. Він
серцевих скорочень.
Серцеву діяльність також посилює гормон щитоподібної
тироксин. Діяльність серця активує підвищення концентрації у крові йонів кальцію. Натомість зростання вмісту йонів калію гальмує діяльність серця.
Серце – особливий орган, який, крім нейрогуморальних регуляторних механізмів, має й власні, внутрішньосерцеві. Найважливішим з них є внутрішньосерцева регуляція сили скорочення серцевих м’язів залежно від кількості крові, яка притікає до серця.
гуються м’язові клітини шлуночків
то потужніші їхні скорочення. Порушувати роботу
навантаження. За значних хвилювань, стресів може розвинутися так
напад. Він супроводжується прискореним або, навпаки, сповільненим серцебиттям, порушенням ритміки скорочення серцевого м’яза. Розлади ритмічності, послідовності й сили скорочень серцевого
автоматизму його скорочень, збудливості та провідності.
більше про аритмію за QR-кодом.
Фізична діяльність (фізична праця, регулярні спортивні тренування) поліпшує роботу серця. У тренованої людини за значних фізичних чи психічних навантажень кровопостачання органів посилюється за рахунок збільшення сили скорочення. Це пояснюють тим, що треноване серце за одне скорочення викидає набагато більше крові, ніж нетреноване.
цевий цикл. Серце
ритмічністю його роботи. Артеріальним пульсом називають коливання стінок артерії, які виникають у відповідь на кожне скорочення серця. Робота серця регулюється нервовою та гуморальною системами регуляції.
Поміркуйте
1. Скільки часу триває діастола передсердь?
2. Чому під час хвилювання частота серцевих скорочень зростає?
3. Чи уповільнюється робота серця під час сну?
4. Як узгоджена робота клапанів серця впливає на рух крові із серця
повернення крові до нього?
Лабораторне
Завдяки чому кров здатна підніматись
Ми вже згадували, що кровоносна система людини, крім серця, включає різні за розміром, будовою і функціями кровоносні судини, якими рухається кров (мал. 36.1).
Які бувають кровоносні судини та
три основні види
рії – судини, якими кров від серця прямує до різних органів
тканин, незалежно від того, чи артеріальна вона (надходить
шлуночка), чи венозна (надходить з правого
реного шарами кільцевих і поздовжніх непосмугованих м’язів, та зовнішнього, з волокнистої сполучної тканини (мал. 36.1, А). Найдрібніші артерії – артеріоли (мал. 36.1, Б).
Вени – судини, які несуть кров від органів і тканин до серця. Їхні стінки, як і в артерій, складаються з трьох шарів (мал. 36.1, В). Але, оскільки тиск крові у венах порівняно з артеріями менший, стінки вен тонші. Крім того, у венах є кишенькові (півмісяцеві) клапани. Вони вільно пропускають кров у бік серця і перешкоджають її руху у зворотному напрямку. Найдрібніші вени називають венулами (мал. 36.1, Г). Ними кров
системи вен.
Капіляри – мікроскопічні судини діаметром 4–20 мкм та завдовжки до 1 мм. Вони сполучають артерії з венами. Тонка стінка капілярів складається лише з одного шару плоских клітин ендотелію (мал. 36.1, Д). Завдяки цьому через їхні стінки може відбуватись обмін речовинами з тканинною рідиною, яка заповнює міжклітинні простори. Через стінки деяких капілярів можуть проходити навіть цілі
клітини, наприклад певні типи лейкоцитів. Капіляри утворюють в органах і тканинах густу сітку. Вони забезпечують
зв’язки між артеріальною та венозною системами кровообігу (мал. 36.2). Це є однією з умов підтримання гомеостазу організму людини.
Цікаво знати. У м’язах на 1 мм2 поперечного перерізу налічують понад 2 тис. капілярів. У стані спокою відкритими є лише 5–10 % з них, тоді як інші закриті за допомогою особливих м’язів-
затискачів. Під час активної діяльності органа ці м’язи
вих артерій) швидкість руху крові знижується. Найменшою
в капілярах (0,3–0,5 мм/с). Це має важливе фізіологічне значення: повільний рух крові капілярами
кров’ю та прилеглими тканинами. Швидкість руху крові від капілярів до вен поступово зростає до 10–15 см/с. Через вени щоразу
передсердя надходить така сама кількість крові, яка виходить зі шлуночків.
Інтенсивність кровообігу залежить і від фізичних навантажень, температури тіла тощо. Органи, які працюють, завжди потребують посиленого кровопостачання, оскільки з кров’ю вони отримують додаткові поживні речовини та кисень.
Як регулюється кровообіг. Рух крові судинами регулюють нервова система та деякі біологічно активні речовини. Нервова регуляція руху крові має низку особливостей. Так, до непосмугованих м’язових волокон стінок переважної більшості
нерви. Імпульси, що надходять симпатичними нервами, спричиняють звуження просвіту судин, відповідно, підвищення тиску крові та зменшення інтенсивності кровотоку через цю ділянку тіла. Якщо до кровоносних судин (наприклад, судин головного мозку) підходять і парасимпатичні нерви, то під дією нервових імпульсів, які до них надходять, діаметр таких судин збільшується.
Загальну регуляцію руху
довгастого мозку.
Важливе значення для регуляції кровообігу має гуморальна регуляція. Найбільш потужними судинозвужувальними гормонами є адреналін і норадреналін (гормони мозкового шару надниркових залоз), вазопресин (судинозвужувальний гормон гіпофіза).
Узагальнення Артерії – кровоносні судини, стінки яких складаються з трьох шарів, ними кров рухається від серця. Стінки вен також складаються з трьох шарів, ними кров рухається до серця; у венах є кишенькові (півмісяцеві) клапани, які запобігають
Поміркуйте
1.
2.
3.
4.
людини? У разі ушкодження судин виникають
в разі капілярних кровотеч є знезараження місця поранення розчином гідроген пероксиду, йодною настоянкою або іншими препаратами (якот бетадин, повідонйод) і накладання
пов’язки.
Капілярною є й кровотеча з носа. Щоб її припинити, затисніть ніс, а на перенісся покладіть хустинку, змочену холодною водою. Венозна кровотеча – це ушкодження поверхневих вен. Щоб зупинити венозну кровотечу, достатньо накласти на рану пов’язку,
до лікарні, через 1,5–2
Якщо кровотеча триває,
Для зупинки кровотеч із великих судин використовують спеціальні турнікети – пристосування, виготовлені у промислових умовах. Особливо актуальне застосування турнікетів у військових умовах, коли немає можливості виготовити джгут самостійно (мал. 37.3). Турнікети дають можливість регулювати ступінь стискання кровоносних судин. Надаючи першу допомогу людині з кровотечею, потурбуйтесь про свій захист. Користуйтеся латексними рукавичками. Надзвичайно
ров’я і життя
обґрунтуйте. Інфаркт міокарда – це змертвіння частини м’язових клітин серця внаслідок порушення кровообігу в його судинах. Зумовлюють розвиток інфаркту міокарда перевтома, надмірні фізичні навантаження, психічні травми, гіпертонія, куріння тощо. Наслідки інфаркту можуть бути не такими відчутними завдяки стентуванню або шунтуванню.
Дізнайтеся більше про інфаркт міокарда, стенування та шунтування судин за QR-кодом.
Цікаво знати. Питання хірургічного лікування захворювань легень і серця,
Мал. 37.5. Микола Михайлович Амосов (1913–2002), професор, академік НАН та АМН України; у 2003 році його ім’я було присвоєно Інституту серцево-судинної хірургії МОЗ України, який він
що, відірвавшись
Кровотечі бувають артеріальні, венозні та капілярні. Окрему групу становлять внутрішні кровотечі. Для зупинки артеріальної та венозної кровотеч використовують джгут або турнікет. До захворювань серцевосудинної системи належать хвороби серця та судин. До хвороб судин належать атеросклероз, варикозне розширення вен, інсульт тощо.
Поміркуйте
1. Чому до захворювання серцево-судинної системи може призвести
нальне харчування?
2. Чому в разі інфаркту міокарда відмирає частина серцевого м’яза?
3. Як кардіонавантаження впливають на здоров’я людини?
4. Люди яких
захворювання кровоносних судин?
Чому в лімфатичній системі немає серця або органа, що його замінює?
Які будова і функції лімфатичної системи. Лімфа, як і кров, є тканиною внутрішнього середовища. Вона містить рідку міжклітинну речовину (плазму) та формені елементи (різні групи лейкоцитів).
Лімфа рухається лімфатичною системою: це сукупність лімфатичних судин, тканин (наприклад, в апендиксі, селезінці) та органів (мал. 38.1). Лімфатична система має просторові та функціональні зв’язки з кровоносною, адже лімфа надходить у верхню порожнисту вену, що відкривається у праве передсердя. Так забезпечується обмін різними групами лейкоцитів і плазмою між
розмірів (білків, ліпідів тощо) легко проникати всередину лімфатичних капілярів. Лімфатичні капіляри на одному кінці сліпо замкнені, іншим – відкриваються в лімфатичні судини.
Лімфатичні судини побудовані так само, як кровоносні вени, зокрема, вони мають клапани, що перешкоджають зворотному руху лімфи.
По ходу великих лімфатичних судин розташовані лімфатичні вузли –кулясті утвори достатньо складної будови, діаметром від 2 до 33 мм (мал. 38.2). Лімфатичні вузли формуються в ділянках, де зростається кілька лімфатичних судин. Їх оточує сполучнотканинна оболонка. Через цю оболонку в лімфатичний вузол проникають нерви та кровоносні судини, які забезпечують інтенсивне постачання кров’ю. У лімфатичних вузлах розмножуються лімфоцити.
У людини налічують близько 600–700 лімфатичних вузлів. Найбільше їх під пахвами, на шиї та в паху (мал. 38.1). Ці периферичні органи лімфатичної системи виконують функцію своєрідних біологічних фільтрів, оскільки містять клітини, здатні до фагоцитозу. Вони затримують і знешкоджують бактерії, інші чужорідні тіла та отруйні речовини –токсини, які виробляють ці організми. Тим самим лімфатичні вузли захищають організм від збудників інфекційних захворювань.
Лімфатичні судини впадають у дві великі лімфатичні протоки, які з’єднані із судинами кровоносної системи.
Цікаво знати. З віком кількість лімфатичних вузлів поступово зменшується: у людей похилого віку (60–75 років) їх у 1,5–2 рази менше, ніж у юнаків (віком від 17 до 21 року). Кількість лімфатичних
складу лімфатичної системи входять шляхи, якими руха
лімфатичні стовбури та протоки, а також лімфоїдні органи. Лімфоїдні органи поділяють на центральні (тимус
літ), а хронічне запалення піднебінних
Дізнайтеся більше про хвороби лімфатичної системи: лімфаденіт та слонову хворобу – за QR-кодом.
Як рухається лімфа. Лімфа рухається завдяки стисканню лімфатичних судин під час скорочення їхніх стінок та скорочення скелетних м’язів.
За добу в кров повертається близько 1–3 л лімфи. Лімфа тече лімфатичними судинами повільно (бо в них малий тиск) лише в одному напрямку – від тканин до серця.
Яка будова та функції імунної системи. Імунна система – це система органів, тканин і клітин (наприклад, різних груп лейкоцитів), які захищають організм людини від чужорідних для нього організмів і сполук. Її складові впізнають і знищують не тільки антигени,
продукує антитіла.
В апендиксі містяться скупчення лімфоїдної тканини.
її складу входять клітини, що беруть участь у здійсненні захисних реакцій організму.
Головною функцією імунної системи є забезпечення імунітету –захисту організму від чужорідних сполук, збудників різноманітних захворювань, а також стійкості до різних захворювань. У здійсненні цієї функції імунна система
іншими системами органів, насамперед лімфатичною. Так, клітини та інші елементи імунної системи зосереджені в різних частинах лімфатичної системи, зокрема в лімфатичних вузлах і мигдаликах. Імунна система відіграє важливу роль у
Узагальнення До лімфатичної системи входить близько 600–700 лімфатичних вузлів, мигдалики, лімфатичні судини та лімфатичні капіляри. Імунна система включає центральні (червоний кістковий мозок і тимус (вилочкова залоза)) та периферичні (селезінка, апендикс, мигдалики та лімфатичні вузли) органи. Разом імунна та лімфатична системи забезпечують взаємодію між різними складниками внутрішнього середовища організму.
Поміркуйте
1. У якому напрямку рухається лімфа в організмі людини?
2. Чому лімфатичні капіляри сліпо замкнені?
3. Чому так багато лімфатичних вузлів в організмі людини?
4. Чому тимус і червоний кістковий мозок вважають центральними органами імунної системи?
імунотерапію
ВРОДЖЕНИЙ (неспецифічний):
успадковується від батьків
ПРИРОДНИЙ
активний: формується після перенесення захворювання
пасивний: надходження готових антитіл через плаценту від організму матері до зародка
НАБУТИЙ (специфічний): формується протягом життя людини
ШТУЧНИЙ
активний: формується внаслідок щеплення – введення вакцини
пасивний: формується внаслідок введення в організм готових антитіл у вигляді сироватки
Мал. 39.1. Види імунітету людини
Вроджений імунітет забезпечують такі механізми:
• цілісність зовнішніх покривів тіла, слизових оболонок дихальних шляхів, травного тракту, стінок кровоносних судин, що запобігає проникненню в організм людини й розвитку в ньому патогенних організмів;
• біологічно активні речовини (фермент лізоцим, захисні білки крові тощо);
• певні типи лейкоцитів, здатних до фагоцитозу. Набутий імунітет – специфічний. На відміну від вродженого, він формується впродовж життя людини після перенесення захворювань, таких як кір, краснуха, паротит, вітрянка в дитячому віці або під час епідемій, якот коронавірусу (активний природний) чи після щеплення (від туберкульозу, паротиту, поліомієліту
пасивний імунітет розвивається після введення в організм
Отже, набутий імунітет формується як відповідь
потрапляння конкретного антигену. За повторного його надхождення організм здатний реагувати швидше.
39.2). Для щеплення застосовують вакцини. Це препарати, що складаються з послаблених чи вбитих збудників хвороб, продуктів їхньої життєдіяльності чи окремих антигенів. Щеплення застосовують для профілактики різноманітних захворювань: дифтерії, кору, поліомієліту, коронавірусної інфекції тощо. Мал. 39.2. Вакцинація Вакцина повинна зберігатись у
умовах (наприклад, у холодильниках) і лише певний час (кожна вакцина має свій термін
вання. Після цього людина
певний
до збудника певного захворювання. Наприклад,
4–5 років. Тому дітей вакцинують кілька разів: у віці 4–6 місяців, у 1,5, 6 та 14 років. А щеплення від правцю та дифтерії слід робити тричі у віці до одного року, а згодом – у віці 18 місяців, 6 років, 16 років і кожні 10 років у
віці. Для формування стійкого імунітету та його підтримання більшість вакцин слід вводити
декілька місяців. Широко застосовують
які виробляють хвороботворні
правцю, ботулізму тощо. За механізмом реалізації
вання заражених
бактерій, їхніх токсинів, уражених вірусами клітин, уламків клітин власного організму. Завдяки утворенню псевдоподій певні групи лейкоцитів здатні до фагоцитозу (див. мал. 33.1; 33.2). Такими лейкоцитами є нейтрофіли, еозинофіли, базофіли, моноцити та макрофаги. Дізнайтеся більше, як
імунітет, за QR-кодом. Лімфоцити – особлива група
(вилочковій залозі)).
цьому частина лейкоцитів стає так званими клітинами-вбивцями (Т-кілерами; від англ. кілер – вбивця), а частина
клітинами імунної пам’яті. Ткілери, виділяючи специфічний білок, руйнують мембрани бактеріальних клітин, тим самим знищуючи мікроорганізми (мал. 39.3, Б). Ткілери також впізнають і
власного організму, захищаючи
ного зараження
кий учений П. Ерліх (мал. 39.4). І. І. Мечникову та П. Ерліху в 1908 році за їхні відкриття було присуджено Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини.
Гуморальний імунітет забезпечується різними біологічно активними речовинами, зокрема антитілами та інтерферонами. Антитіла ще називають імуноглобулінами, оскільки ці білкові молекули, що забезпечують гуморальний імунітет, мають форму кульок, або глобул. Їх продукують
активовані Влімфоцити.
Мал.
Влімфоцити на поверхні клітини мають антитіла, які здатні взаємодіяти лише з певним антигеном. Це пояснюється тим, що у складі антитіл є специфічні активні центри, які зв’язують відповідні антигени.
Специфічність реакції антигена
структура активного центра антитіла
відного антигена. Під час зустрічі
мігрують у лімфатичні вузли й
продукувати антитіла. Спочатку антитіла пов’язані з мембранами Влімфоцитів, згодом, відриваючись від мембрани, вони з’єднуються з відповідним антигеном. Так утворюється специфічний
вірусів, мають протипухлинну та антибактеріальну дію. Інфікована вірусом клітина здатна виробляти інтерферони, які запобігають зараженню сусідніх клітин. На відміну від антитіл, інтерферонам не властива вузька специфічність щодо антигенів. Створені противірусні препарати або містять штучно синтезовані інтерферони (наприклад, лаферон), або стимулюють синтез інтерферонів інфікованим організмом людини (як-от амізон, аміксин, циклоферон).
таке імунодефіцит. Захисні реакції організму людини, спрямовані на забезпечення його імунітету, надзвичайно різноманітні. Але трапляються випадки порушення певних ланок цієї складної та цілісної системи. Унаслідок цього послаблюється або втрачається здатність організму протистояти
ня різних ланок імунітету людини: як клітинного (зниження кількості певних типів лейкоцитів), так і
антитіл, інших захисних білків).
Імунодефіцит може бути як вродженим, так і набутим (якот у хворих на СНІД). Імунодефіцит людини може виникати й унаслідок опромінення організму. Що таке імунокорекція. Існують різноманітні засоби й методи, за допомогою яких впливають на діяльність імунної системи. Їх називають імунокорекцією. Методи й засоби імунокорекції використовують як для профілактики, так і для лікування хвороб, пов’язаних з порушенням функцій імунної системи. Стимулювальною імунокорекцією (імуностимулювальними) є мето
що організм людини під час застосування
активність імунної системи, стає надзвичайно вразливим до різних захворювань. Тому їх застосовують
цього не можна обійтися. У чому полягає імунотерапія. Імунотерапія – сукупність лікувальних заходів, які впливають на роботу імунної системи, зокрема
нормалізацію її функцій. В імунотерапії застосовують різні імунобіологічні препарати (сироватки, вакцини, препарати, створені на основі інтерферонів тощо).
Узагальнення Імунітет за походженням поділяють на вроджений і набутий. Вроджений неспецифічний імунітет успадковується від батьків. Набутий специфічний формується
захворювання. Штучний імунітет
ня буває клітинний і гуморальний. Клітинний імунітет забезпечують певні види лейкоцитів, що здатні до фагоцитозу збудників. Гуморальний імунітет здійснюють особливі білки (наприклад, антитіла (імуноглобуліни) та інтерферони), які містяться у плазмі крові, лімфі, тканинній рідині, різноманітних секретах, лікувальній сироватці. Імунітет може послаблюватися внаслідок певних причин, такі стани організму називають імунодефіцитом.
Поміркуйте
1. Завдяки чому з материнським молоком дитина
захворювань? Який це вид імунітету?
2. Чому з певним антигеном може взаємодіяти тільки відповідне антитіло?
3. Яка різниця між вакциною та лікувальною сироваткою?
4. Чому за деяких інфекційних захворювань застосовують повторну вакцинацію (ревакцинацію)?
білкова оболонка
білково-ліпідна оболонка А Б
нуклеїнова кислота
Мал. 40.1. Будова вірусу: А. Простий вірус. Б. Складний вірус
Життєвий цикл будьякого вірусу складається з двох фаз: позаклітинної, яка відбувається за межами клітини, та внутрішньоклітинної – всередині клітини.
Усі віруси – внутрішньоклітинні паразити людини, тварин, рослин, грибів або бактерій, які здатні спричиняти різні захворювання.
Ознаки живого віруси проявляють лише після проникнення в клітину
мал. 40.1, Б). Молекули
Шляхи інфікування організму людини вірусами. Віруси можуть уражати різні органи та системи органів людини:
• дихальну (наприклад, коронавірус, вірус кору);
• нервову (якот вірус поліомієліту);
• імунну (ВІЛ);
• печінку (вірус гепатиту) тощо.
Віруси, які уражують дихальні шляхи, переважно передаються повітрянокрапельним шляхом: органи травлення – з їжею та водою (наприклад, вірус гепатиту А); ті, які уражують шкіру – через слизові оболонки (віруси герпесу, віспи, папіломи). Є віруси, які передаються через кров кровосисними комахами чи кліщами (віруси жовтої гарячки, кліщового енцефаліту), під час переливання крові або хірургічних операцій (вірус гепатиту В, ВІЛ). Для деяких вірусів можливий статевий шлях передачі (вірус герпесу, ВІЛ). Віруси можуть бути причиною ракових пухлин (наприклад, вірус гепатиту В).
Дізнайтеся більше про ВІЛ за QR-кодом.
Бактеріальні захворювання людини (холера, чума, кашлюк, дифтерія та багато інших) спричиняють різноманітні бактерії. Клітини бактерій зазвичай вкриті складною оболонкою, що включає плазматичну мембрану, клітинну стінку та слизову капсулу. Молекули, які входять до складу оболонки клітини та її поверхневих структур, організм сприймає як антигени й виробляє до них специфічні антитіла.
Небезпека бактеріальних захворювань полягає також у тому, що бактерії виділяють токсини, які отруюють організм людини.
Дізнайтеся більше про ботулізм за QR-кодом.
Залежно від шляхів передачі збудників бактеріальних захворювань людини, їх поділяють на такі основні групи:
• кишкові захворювання (ботулізм, холера, сальмонельоз та ін.), коли збудник потрапляє в організм через рот з їжею, водою тощо;
• захворювання органів дихання: шлях передачі – повітрянокраплинний (респіраторний), коли збудник потрапляє в організм із вдихуваним повітрям (дифтерія, кашлюк, туберкульоз (сухоти) тощо);
• захворювання, збудники яких передаються через кров при укусі кровосисних комах або кліщів (чума, туляремія, хвороба Лайма (бореліоз), висипний тиф та ін.);
• захворювання, збудники яких передаються через покриви та слизові оболонки (наприклад, правець, гонорея). Дізнайтеся
Знайдіть інформацію про знак
небезпеки. Наведіть приклади, де й коли його використовують (мал. 40.3).
Інфекційні захворювання та їх профілактика. Збудниками інфекційних хвороб людини здебільшо-
го є віруси та бактерії. Для ефективної профілактики інфекційних захворювань заходи спрямовують на всі ланки епідемічного процесу:
• своєчасне виявлення інфікованих людей;
• їхню ізоляцію до моменту одужання від здорових людей (карантин);
• лікування хворих;
• дезінфекцію осередків зараження.
Дезінфекція, або знезараження, – комплекс заходів, спрямованих на знищення в середовищі, де проживає або певний час перебуває людина, як збудників інфекційних хвороб, так і їхніх переносників (кровосисних комах та кліщів, мух, гризунів тощо). Своєчасне виявлення людей, які захворіли, і статистичне оброблення отриманих результатів дає змогу визначити, коли поширення інфекційного
рювання перевищить епідемічний
Епідемічний поріг – це показник захворюваності на певній території. Його визначають як відсоток
що захворіло (наприклад, кількість захворілих на 100 тис. населення). Цей показник розраховують на базі даних про захворюваність
поріг для України
щороку.
захворювання, яке масово поширюється
стерігали раніше, останній
ції (COVID19). Вона розпочалася
інфек
За даними ВООЗ, від початку пандемії COVID19 кількість
певної території до збудників тих чи інших захворювань.
рення колективного імунітету
відсоток вакцинованих людей у певній спільноті, то нижча ймовірність того, що невакциновані
із хворими (мал. 40.4). Згідно з рекомендаціями
тет формується в разі, якщо
природи) – алергена.
дію алергена. Алергени – речовини, які спричиняють
мі чутливих до нього людей. Зазвичай речовини, які можуть бути алергенами, не
До таких речовин можуть належати: пилок рослин, шерсть і часточки шкіри тварин, харчові продукти, лікарські засоби, речовини, які потрапляють в організм людини при укусі
реакція розвивається за повторного потрапляння алергену в організм. Симптоми алергічної реакції – почервоніння, набряки, свербіж шкіри, сильне стискання дихальних шляхів тощо. Алергени поділяють на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх алергенів належать деякі харчові продукти (яйця, шоколад, цитрусові), різні хімічні органічні речовини, запахи (квітів, парфумів), лікарські препарати. Внутрішні алергени – власні тканини організму, переважно зі зміненими природними властивостями. Найважчим проявом алергічних реакцій є анафілактичний шок. Анафілактичний шок (від грец. ана – зворотна дія та філаксис –захист, самозахист) – алергічна реакція, яка бурхливо розвивається і може охоплювати різні органи та системи органів. Така реакція може виникнути внаслідок укусів комах, алергії на харчові продукти та лікарські препарати тощо. Її симптомами є сверблячі висипання
шкірі,
розвитку анафілактичного шоку може
до декількох годин.
Поміркуйте
1.
2.
3.
4.
80 г білка, 9 г солі та 1,2 г цукру (глюкози). До того ж в 1 мм3 крові міститься 4 900 000 еритроцитів, 7000 лейкоцитів усіх типів та 245 000 тромбоцитів. Відсотковий вміст клітин у крові візьміть за більшим значенням». Простежимо за діями та міркуваннями учнів
товлення моделі.
1. Петрик: «Спочатку треба змоделювати плазму. Скільки
2. Вася:
цукру
одна чайна ложка з
Об’єм одного циліндрика V = π R2 h = мм3 Треба взяти шт. циліндриків, коробок.
5. Вася: «Залишилося знайти кількість лейкоцитів (візьмемо ось ці кульки-стрибунці) і тромбоцитів (наріжемо на “кров’яні пластинки” цей старий кравецький метр, якраз по сантиметру на тромбоцит)».
і перемішали. Спираючись на створену модель, вони проаналізували
ні ШІ зображення і зробили такі висновки:
Науково-дослідницький проєкт: «Визначення впливу фізичних навантажень (емоційного
Творчий
Інформаційно-пошуковий проєкт: «Атмосферне повітря – суміш газів, без якої неможливе життя»; «Інфекційні захворювання дихальної системи людини»; «Неінфекційні захворювання дихальної системи людини»; «Шкідливий
Яке значення дихання для нормального функціонування
оскільки
системи
Легені розташовані в грудній порожнині, що відокремлена
легенях перебігають процеси газообміну між вдихуваним
рухаються різко й швидко в напрямку ніздрів і плавно та повільно
цьому пил і мікроорганізми, які осіли на слизову оболонку, разом
слизом, як на стрічці конвеєра, видаляються
шляхів. Стінки носової порожнини мають густу сітку капілярів. Кров, яка тече нею, зігріває (якщо температура довкілля низька) або охолоджує (якщо вона підвищена) вдихуване повітря до температури тіла.
Дихати слід лише через ніс. Адже при цьому вдихуване повітря
від пилу, зволожується, частково знезаражується,
ється, а в спекотну – охолоджується. Дихання ротом у холодну пору
часто стає причиною застудних та інших захворювань.
слизовій оболонці верхньої частини носової
ділянці) містяться особливі
рецептори, які сприймають різні запахи. Пил або
чханню з носової порожнини сильним
надлишок слизу з речовинамиподразниками
повітря потрапляє в глотку – верхню частину
позаду носової порожнини. Від глотки починаються два порожнисті органи: гортань (належить до дихальної системи) та стравохід (належить до травної системи), розміщений позаду гортані. Таким чином, у глотці перетинаються
шляхів належать гортань, трахея та бронхи (мал. 41.3,
або рідкими речовинами та газовими сумішами, а також унаслідок запальних процесів виникає захисний
кашель. Це різкий рефлекторний видих через рот. Завдяки кашлю порожнина гортані очищається від сторонніх часток, що дає змогу захистити інші органи дихання.
Гортань, крім проведення повітря, бере участь у голосоутворенні.
Під час споживання їжі не слід розмовляти, сміятися та робити різкі рухи. Це може призвести до потрапляння їжі до гортані, що спричинить
сильний кашель. В окремих випадках потрапляння їжі до дихальних шляхів може спричинити задуху. Під час кашлю рот потрібно прикривати серветкою, щоб не стати джерелом поширення збудників інфекцій. У просвіті гортані (в її середній частині) розташований голосовий апарат, основу якого становлять голосові зв’язки та голосові м’язи (мал. 41.5). Голосові зв’язки утворені паралельно розташованими еластичними волокнами, між якими є голосова щілина. Залежно від ступеня натягу голосових зв’язок ширина щілини змінюється. Коли через голосову щілину проходить видихуване повітря, натягнуті голосові
створюючи звук (голос). Що сильніше
утворюваний
можуть робити
80 до 10 000 коливань за секунду.
голосу людини
від довжини голосових зв’язок. У жінок голосові зв’язки
шляхів – трахею (мал. 41.3). Це дихальна трубка, до складу стінок якої входять хрящові півкільця, з’єднані між собою зв’язками. До складу задньої стінки трахеї (де немає хрящової тканини), що прилягає до стравоходу, входять
Така будова трахеї не заважає проходити їжі стравоходом та повітрю до легень. Внутрішня поверхня трахеї вистелена залозистим і миготливим епітелієм. Їхня роль така сама, як і епітелію
кою кровоносних капілярів (мал. 41.6, Б). Стінки альвеол утворені одношаровим епітелієм, а їхня порожнина заповнена повітрям. Альвеоли зібрані в групи, тому мають вигляд
Яка будова легенів. Легені – парні органи. Права легеня більша за ліву, тому що ліва має
так звану серцеву виїмку. Права легеня складається з трьох часток, а ліва –лише з двох (мал. 41.7). Кожна легеня має конусоподібну форму: звужену верхівку та розширену основу, що при-
лягає до діафрагми. На внутрішній (оберненій до серця) поверхні обох
легень є ворота легень, через які проходять нерви, бронхи, легеневі артерії, легеневі вени та лімфатичні судини.
частки
Мал. 41.7. Легені
Ззовні кожна легеня вкрита тоненькою щільною сполучнотканинною оболонкою – легеневою плеврою. Вона складається з двох листків –
трішнього (легеневого) і зовнішнього (пристінкового). Між внутрішнім та зовнішнім листками плеври є щілина – плевральна порожнина. У ній міститься 1–2 мл рідини, що зменшує тертя листків один об одного під час дихальних рухів. У порожнині плеври в нормі немає
атмосферний. Це надзвичайно важливо
нормальної роботи легень, бо сприяє дихальним рухам. Крім газообміну, легені беруть участь
реакцій організму, оскільки в тканині
є
кількість клітин –макрофагів, здатних знешкоджувати хвороботворні мікроорганізми.
Узагальнення
Процеси дихання забезпечують надходження кисню з атмосферного повітря до окремих
нення органічних сполук
енергії. Процеси газообміну між організмом і навколишнім середовищем включають і виведення з організму вуглекислого газу, що утворився внаслідок процесів окиснення органічних сполук. Зовнішнє дихання – це газообмін між атмосферним повітрям і легенями; внутрішнє дихання – надходження кисню до клітин. Дихальні шляхи поділяють на верхні (носова порожнина, носоглотка, гортанна частина глотки) та нижні (гортань, трахея, бронхи). Газообмін відбувається в парних органах – легенях. Їхніми функціональними елементами є альвеоли, якими закінчуються бронхіоли.
Поміркуйте
1. У чому небезпека дихання
здійснюються дихальні рухи.
за атмосферний, і повітря витискається
у повітроносні шляхи, а звідти – назовні. Додаткові групи м’язів
стані спокою людина здійснює
ну. Під час занять спортом, важкої фізичної праці, а також у разі деяких захворювань частота дихальних рухів значно зростає. Для кількісної оцінки функціонального стану
серця (див. мал. 36.3).
тиск
повідно до його частки в атмосферному повітрі. Вимірюють тиск кожного складника повітря в міліметрах ртутного стовпчика (скорочено мм рт. ст.). У повітрі, яке вдихає людина, кисню значно більше, ніж у венозній крові. Оскільки тиск кисню в альвеолярному повітрі більший (102 мм рт. ст.), ніж у венозній крові (40 мм рт. ст.), то через різницю тисків кисень з альвеолярного повітря потрапляє крізь стінки альвеол та стінки капілярів
Мал.
стані з білком гемоглобіном, який
титься в еритроцитах (1 г гемоглобіну зв’язує 1,34 мл кисню). Кров постачає
тканин кисень у
глобіну (оксигемоглобіну HbO2) – нестійкої сполуки, що легко розпадається й
кисень (мал. 42.2). Газообмін у тканинах також відбувається
законом
зії. У тканинах кисень з капілярів, де його концентрація більша, переходить у тканинну рідину з меншою концентрацією
жирів, вуглеводів).
запасається.
Унаслідок процесів окиснення у клітинах збільшується
кислого газу. Він так само завдяки дифузії
через тканинну рідину надходить у капіляри, в яких частина (близько 25 %) вуглекислого газу зв’язується з гемоглобіном,
(карбгемоглобін). Решта (близько 75 %)
газу зв’язується з плазмою крові, утворюючи нестійку карбонатну кислоту (Н2СО3) та її солі.
Так артеріальна кров перетворюється на
що
великого кола кровообігу
кровообігу – до легень (див. мал. 36.3). У легенях карбгемоглобін роз
вуглекислий
газообміну в епідермісі (поверхневому шарі шкіри).
Як регулюються процеси дихання. Дихальні рухи та процеси газообміну регулюють нервова система та біологічно активні речовини. Дихальний центр, який керує процесами дихання, розташований у довгастому мозку (див. мал. 9.2). Діяльність цього центру забезпечує автоматизм дихальних рухів.
Дихальний центр координує ритмічну діяльність дихальних м’язів (їхнє скорочення та розслаблення), які беруть участь у здійсненні дихальних рухів. Дихальний центр також узгоджує процеси дихання з функціональним станом усього організму.
Дізнайтеся більше про дихальний центр за QR-кодом.
Підвищені температура і біль збільшують частоту дихальних рухів. Крім того, на дихальний центр
страх тощо.
ксія)
зниження
гіпотонія)
щує інтенсивність легеневої вентиляції,
боку, збільшує частоту та глибину дихання, що триває доти, доки концентрація вуглекислого газу не знизиться до норми. Накопичення в крові вуглекислого газу збуджує
судиноруховий (він також
регулюють нервова система та біологічно
чує автоматизм дихальних рухів.
Поміркуйте
1. Чому частота дихальних рухів зростає,
2. Чому людина відчуває запаморочення (кисневе голодування), коли піднімається в гори?
3. Чому дайверам потрібно повільно підніматися
глибину?
§ 43. Профілактика захворювань дихальної системи. Перша
Чому органи дихання є воротами потрапляння інфекцій
процесів дихання. Так, вдихання
хімічних речовин з різким запахом, диму, пилу, дуже холодного чи занадто гарячого
може спричинити запалення слизової
трахеї тощо. Вона набрякає, виділяється багато слизу. Однак найчастіше запалення слизових
хів і легень спричиняють
інфекційних захворювань. Які існують інфекційні захворювання органів дихання. Хвороботворні віруси та бактерії можуть вражати будьяку частину дихальних шляхів. Запалення слизової
риніт (від грец. ринос – ніс), глотки – фарингіт (від грец. фаринкс –глотка), гортані – ларингіт (від грец. ларинкс – гортань), трахеї –трахеїт.
Бронхіт – запалення бронхів з
ураженням слизової оболонки. Характерні симптоми: кашель (за гострого бронхіту – тривалий, виснажливий), частіше – з виділенням слизового чи слизогнійного харкотиння, задишка, біль у грудях, підвищення температури.
Плеврит – запалення плеври, виникає внаслідок потрапляння збудників інфекції до плевральної порожнини. Це значно ускладнює або навіть унеможливлює надходження повітря до легень.
Пневмонія (від грец. пневмонія – хвороба
слини або слизу, що містять частинки
нізм передачі грип поширюється надзвичайно швидко. Збудник грипу вражає епітеліальні
шляхів. Після проникнення в клітини епітелію слизових оболонок верхніх дихальних шляхів вірус грипу спричиняє запалення слизової оболонки. Надалі він проникає у кров і виділяє речовини, які отруюють організм. Грип починається зі швидкого підвищення температури, з’являється головний біль, болісні відчуття в м’язах, суглобах, горлі. Хворі на грип особливо небезпечні для навколишніх на ранніх етапах інфекції (перші однадві доби), коли
захворювання
чітко не проявилися. Інкубаційний
тощо.
Небезпечнішою за грип виявилася коронавірусна інфекція, яку скорочено позначають як COVID19 (від англ. COronaVIrus Disease 2019 – Коронавірусне Захворювання 2019), оскільки в людини її було вперше виявлено в 2019 р. у китайському м. Ухань. Це смертельно небезпечна хвороба людини й деяких тварин (кажанів, норок тощо). Вона пов’язана з ураженням різних органів, насамперед органів дихання. За досить короткий час COVID19 розвинувся в пандемію, що охопила багато країн на різних материках. Людина може захворіти на COVID19 під час потрапляння вірусних частинок (див. мал. 40.2, Б) на слизові оболонки носа або очей з краплинами, які виділяє інфікована людина, а також
та інших предметах, якими користувалася хвора на туберкульоз людина. Збудники туберкульозу можуть передаватися
чові продукти тваринного походження – молоко та м’ясо. Захворювання розвивається довго й поступово. Проявами захворювання можуть бути постійний кашель із кровохарканням, рясне потовиділення
чі, гарячка, втрата
У 1993 р. ВООЗ оголосила сухоти
людини й зарахувала їх до
хвороб. Про актуальність проблеми цієї хвороби в Україні свідчить той факт, що в 1995 р. у нашій країні було
Дифтерія – важке захворювання
дифтерійна паличка. Заразитися дифтерією
що захворіла, чи людининосія. Спори бактерії з повітрям потрапляють у дихальні шляхи. Запалення спочатку розвивається
рідше –гортані, трахеї, порожнинах рота й носа. На слизових оболонках виникає щільна плівка, яка може перекрити просвіт трахеї та спричинити задуху.
Для запобігання
щеплення. Якщо ж людина все ж захворіла,
протидифтерійні лікувальні
Які захворювання органів дихання спричинюють алергени. До найпоширеніших алергічних реакцій належать алергічний риніт і бронхіальна астма. Їх спричинюють
бігти, ніж
дихальної системи слід дотримуватися
харчування, відпочинку. Дихання потрібно розвивати регулярними фізичними вправами, спортом. Повітря в житлових і робочих приміщеннях має бути чистим, без різких
Для зменшення ризику захворювання на інфекційні хвороби треба своєчасно й регулярно проходити
лактичне щеплення, а в разі захворювання – застосовувати медичні препарати, рекомендовані лікарем. Контактуючи
(медичною маскою),
насамперед, рослини, які виділяють фітонциди (черемха, ялівець, сосна тощо). Чистота атмосферного повітря має
людини. У зв’язку з розвитком промисловості та транспорту атмосферне повітря забруднюється, що
людини.
Узагальнення Існує низка інфекційних захворювань органів дихання: риніт, фарингіт, ларингіт, трахеїт, бронхіт, плеврит, пневмонія, грип, туберкульоз, дифтерія тощо. Також органи дихання можуть вражати алергени, спричиняючи алергічний риніт і бронхіальну астму. Заходи профілактики захворювань органів дихання: уникати контактів з особами, що захворіли,
своєчасно робити
Хвороба туберкульоз
Збудник дифтерійна паличка
Орган, що вражається
Пилип – огрядний чолов’яга віком за 45 років, що курить, має ІМТ 31,2 (див. КОЗ до теми 4) і постійно закладений ніс. Він хропе, хоча й заперечує це. Валя й Галя вирішили з’ясувати, що ж то таке хропіння, і звернулися до Вікіпедії (див QR-код), де прочитали, зокрема, такі рекомендації.
За наявності хропіння потрібно:
• відмовитися від куріння, алкоголю, снодійних препаратів;
• підібрати ортопедичну подушку (з потовщенням під шиєю);
• забезпечити підвищене положення узголів’я ліжка, спати на боці;
• знизити масу тіла в разі ожиріння, що спричинило
навколо нього; •
на взаємодію складових голосового апарата):
А голосні звуки (як [а], [о], [у], [і] тощо)
Б приголосні губно-губні (як [б], [п], [м], [в])
В приголосні передньоязикові зубні (як [д], [т], [с], [л], [н] та інші)
приголосні передньоязикові піднебінні (як [ш], [ж], [ч], [р] та інші)
жодним
Тема 7.
Чому людина не може жити без води?
Інформаційно-пошуковий проєкт: «Причини захворювань органів виділення»;
«Лікарські рослини, що мають сечогінні властивості»; «Профілактика педикульозу та корости»; «Косметичні засоби: аналіз упаковок для визначення токсичних сполук»;
«Функції шкіри для забезпечення гомеостазу».
Творчий проєкт: написання есе (твору, розповіді); створення лепбука «Органи виділення та їхні функції».
Практико-орієнтований проєкт: «Перша допомога в разі термічних ушкоджень шкіри (опіки, обмороження)»; «Підліткові вугрі та висипи на шкірі: що робити?»; «Складання правил догляду за власною шкірою»; створення колажу «Догляд за шкірою».
Науково-дослідницький проєкт: «Дослідження впливу косметичних засобів / натуральних масок,
болізму) утворюються
ристати. Вони навіть можуть бути шкідливими для нього, тому мають бути видалені з організму. Серед таких речовин, зокрема, амоніак, сечова кислота, сечовина, вуглекислий газ. Ці речовини
утворюються в клітинах, з
у міжклітинну рідину, і далі – у кров і лімфу. Вода – необхідний учасник процесів обміну речовин, але для підтримання гомеостазу надлишки води повинні постійно
солей. З організму виводяться також будьякі чужорідні
або екскреція (від лат. екскреціо – виділення), – процес
5–6 см, завтовшки
ниркова
ниркова артерія
ниркова вена
ниркова миска
сечовід
мозковий шар
ниркова піраміда
кірковий шар
Мал. 44.3. Будова нирки
і сечовід. Сечовід починається від сплощеного
утворення – ниркової миски. На поздовжньому розрізі
ниркову миску і сечовий міхур (мал. 44.2). Стінка сечоводу побудована з трьох шарів: зовнішнього – сполучнотканинного, середнього –м’язового та внутрішнього – епітеліального, в якому є слизові клітини. Наявність слизу запобігає подразненню стінок сечоводу сечею. Перистальтичні (хвилеподібні) скорочення непосмугованих м’язів стінок сечоводів забезпечують рух сечі від нирок до сечового міхура. Сечовий міхур – це порожнистий орган, який слугує для накопичення та виведення сечі. Зовні
нинною оболонкою. Місткість сечового
становить
багатошаровим епітелієм. Середня м’язова оболонка міхура
2.
Нефрон як структурна і функціональна одиниця будови нирок. Основні процеси сечоутворення відбуваються за участі нефронів, що мають мікроскопічні розміри (мал. 45.1). Саме вони здійснюють
ні процеси сечоутворення.
вого канальця (мал. 45.1, Б). Капсула
капсули
не перевищує 22 мм рт. ст. За рахунок цього тиску
в ній складові
амінокислоти,
також глюкоза, сечовина, неорганічні сполуки тощо. Утворена таким чином рідина має назву первинна сеча. За своїм хімічним складом вона нагадує плазму крові, але, на відміну від неї, не містить білків. Це зумовлено тим, що через
капілярів клубочків великі молекули білків і формені
не проходять. Процес утворення первинної сечі у нефронах називають фільтрацією. Нирки мають потужне кровопостачання: за добу через
протікає 1500–1800 л крові й відповідно утворюється 150–180 л
сечі. З капсули первинна сеча потрапляє в сечовий каналець, обплетений сіткою капілярів (це саме ті капіляри, які повторно утворює виносна судина) (мал. 45.1, Б). Тут стається зворотне всмоктування з рідини канальця в плазму крові більшої частини води, амінокислот, глюкози, вітамінів, неорганічних сполук тощо, тобто речовин, потрібних організму. Цей процес має назву реабсорбція. У результаті реабсорбції понад 85 % об’єму первинної сечі знову повертається в кров. Та частина сечі, яка залишається, пройшовши нирковий каналець, потрапляє до збирної трубочки. У нормі вона містить лише сечовину, сечову кислоту, амоніак, неорганічні солі та пігменти, які надають їй певного кольору. Це
ся приблизно 1,5 л вторинної сечі. За нормальної роботи нирок
вання
здійснюється сечовипускання.
ня та сечовиділення.
звужуючи чи розширюючи
нирка
стає меншим за 70 мм рт. ст., клітини
гіпофіза (вазопресин), який
При цьому зменшується об’єм сечі, що виділяється, а
концентрованою. Також у нирках синтезується вітамін D3 і гормон, що стимулює утворення еритроцитів (еритропоетин).
Узагальнення Нефрон – структурний елемент нирки, в якому утворюється сеча. У капсулі нефрону відбувається фільтрація крові, так утворюється первинна сеча (150–180 л за добу). Первинна сеча проходить у сечові канальці, де стається зворотне всмоктування – реабсорбція. Так утворюється вторинна сеча. За добу виділяється приблизно 1,5 л вторинної сечі. Процеси сечоутворення та сечовиділення підпорядковані нейрогуморальній регуляції.
Поміркуйте
1. Чому в нирці така велика кількість нефронів (близько мільйона)?
2. Чому відрізняється
(іноді раптовий і сильний) або
нижній частині живота, раптова зміна кількості (чи дуже мало, чи дуже багато, ніж зазвичай) та кольору сечі, підвищений артеріальний тиск, головний біль, анемія і загальна слабкість.
Визначальним у діагностуванні захворювань сечовидільної системи є лабораторний аналіз сечі. Основні ознаки захворювань сечовидільної системи – поява в сечі еритроцитів, білків і підвищена кількість лейкоцитів. Симптомами порушень роботи нирок також є набряки кінцівок та обличчя, що свідчить про затримання в організмі рідини. Нирки, сечоводи, сечовий міхур, сечівник можуть уражатися хвороботворними мікроорганізмами, які потрапляють у ці органи через кров з різних осередків інфекції в організмі, наприклад під час ангіни, захворювання зубів тощо (так звані низхідні інфекції).
не дотримується правил особистої
ми проникають через сечівник у сечовий
і звідти поширюються на інші органи сечовидільної системи, спричинюючи їхнє запалення (висхідні інфекції, збудники яких «піднімаються» шляхами сечовидільної системи).
Для запобігання важким захворюванням органів сечовидільної системи
захищати від переохолодження. Тому потрібно стежити за тим, щоб
повідав погодним умовам.
Які бувають захворювання органів сечовидільної системи
небезпечніших хвороб сечовидільної
рит. Ця хвороба пов’язана з ураженням ниркових клубочків. Зазвичай це захворювання супроводжується їхнім запаленням. При цьому в сечі можуть виявляти кров та/або білки. Найчастіше гломерулонефрит розвивається як наслідок порушень у діяльності імунної системи після захворювань на ангіну, дифтерію, скарлатину та деякі інші інфекційні хвороби. Із часом унаслідок гломерулонефриту велика кількість нефронів руйнується. Пієлонефрит – запальний процес з переважним ураженням канальцевої системи та сполучної тканини
пірамід і ниркової миски). Це захворювання найчастіше спричиняють
ків, які називають «піском» у нирках. На цій стадії симптоми захворювання можуть бути відсутні. Згодом розміри цих кристаликів
внаслідок
лише за призначенням лікаря. Особливу небезпеку
видільної системи становить
напоїв і наркотичних речовин, оскільки вони призводять до поступового необоротного ураження клітин нирок.
Узагальнення Органи сечовидільної системи можуть уражатися збудниками різних хвороб. Визначальним у діагностуванні захворювань сечовидільної системи є лабораторний аналіз сечі. Серед захворювань вирізняють захворювання нирок з ураженням їх елементів будови (гломерулонефрит, пієлонефрит тощо) та захворювання інших органів виділення (цистит, уретрит тощо). Порушення обміну речовин можуть спричиняти утворення ниркових каменів.
Поміркуйте
1. Нирки розташовані всередині організму, як
роб?
2. Наявність яких показників у складі
3.
з трьох основних шарів: епідермісу, власне шкіри
сальна залоза власне шкіра (дерма)
, або власне шкіра, утворена
сполучною тканиною. Завдяки її еластичності шкіра здатна розтягуватися й не заважати рухам. У тому, що шкіра еластична, ви можете переконатися самі. Відтягніть її, наприклад, на тильному боці кисті руки. Шкіра розтягнеться, але щойно ви її відпустите, вона повернеться до попереднього стану. Дерма пронизана нервами, кровоносними та лімфатичними судинами. Тут розташовані волосяні мішечки, сальні та потові залози, а також непосмуговані м’язові волокна (мал. 47.1).
На долонях і підошвах випини дерми на поверхні шкіри утворюють складні рельєфні малюнки, форма яких є абсолютно унікальною для кожної людини (мал. 47.2). Їх використовують для встановлення (ідентифікації) особи.
. Підшкірна клітковина захищає
тиску органи, які розміщені під нею. Найкраще вона розвинена
що найбільше зазнають механічних впливів під час сидіння, стояння чи лежання.
Товщина підшкірної клітковини залежить від рівня обміну речовин і характеру харчування. За надмірного надходження поживних речовин з їжею частина їх запасається у вигляді підшкірного жиру, що спричинює ожиріння.
до скорочення тривалості
серцево-судинної системи, діабету
том, фізично працювати, в
розчиненими в ній
ми речовинами. Так утворюється піт, який виділяється на поверхню шкіри через пори
тіла кількість потових залоз неоднакова.
виділяють від 0,5 до 3 л поту, а
час
фізичної
чи за високої температури довкілля – до 10 л і більше (до 0,5 л на годину). Сальні залози своїми протоками відкриваються здебільшого у волосяні сумки (мал. 47.1). Лише на позбавлених волосся ділянках (наприклад, на губах) вони відкриваються безпосередньо на поверхню шкіри. Розташовані вони переважно на голові, обличчі та верхній частині спини. Сальні залози за добу виділяють близько 20 г жироподібного секрету, який змащує волосини, вкриває
1 2 3
нігтьовим валиком (мал. 47.3). Ділянка нігтьового ложа, на якій міститься корінь нігтя, є місцем його росту. Тут клітини інтенсивно діляться і поступово роговіють.
Нігті потребують постійного догляду. Коли вони відростають, їх потрібно підстригати. Така процедура зумовлена гігієнічними вимогами. Під нігтями збирається
Нігті слід щодня чистити й мити щіточкою з милом. Частину шкіри людини вкриває волосся. Воно буває довгим (на голові, обличчі чоловіків, у пахвових заглибинах тощо) та коротким (брови, вії тощо). У кожній волосині розрізняють початкову ділянку –корінь і частину, розташовану над поверхнею шкіри, – стрижень. Корінь розташований у глибині власне шкіри у волосяній сумці (мал. 47.1). За її рахунок волосина росте. До волосяної цибулини підходять кровоносні судини та нерви. Судини забезпечують живлення волосини, а нерви – її чутливість. Так ми відчуваємо рухи волосини, наприклад, у разі дотику до неї (згадайте назву спеціалізованих чутливих волосин у звірів). У місці виходу волосини з дерми до
сина підіймається над
лення. У людей
зменшується, а замість нього в
голови
активність волосяної сумки припиняється, поруч із
го. Висока пружність шкіри та
пухкість і
м’якість підшкірної жирової клітковини
забезпечують механічний захист.
Поверхневий шар шкіри – епідерміс –
виконує ще й бар’єрну функцію. Клітини, які його утворюють, так щільно прилягають
одна до одної, що не пропускають усередину тіла воду, шкідливі речовини та хвороботворні мікроорганізми. Шкіра захищає внутрішні органи і від дії шкідливих ультрафілетових променів. Річ у тім, що в клітинах найглибшого шару епідермісу міститься темний пігмент – меланін, здатний поглинати ці промені (мал. 47.4). Що більше пігменту в шкірі, то більше він затримує променів. Коли інтенсивність дії цих променів зростає, шкіра темнішає внаслідок посиленого синтезу пігменту – з’являється засмага. Отже, засмага – це одна із захисних
шкіри забезпечують рецептори, здатні сприймати дотик, розтягнення чи стискання, тепло, холод, біль. Найбільше рецепторів розташовано на пучках пальців рук, долонях, підошвах, губах.
Шкіра впливає і на розподіл
зміні
Узагальнення Шкіра утворює зовнішній
середовище, що оточує
середовище організму. Вона має три шари: епідерміс, дерму та підшкірну жирову клітковину. У шкірі розміщені залози: потові, сальні, молочні. Похідними шкіри є нігті та волосся. Основні функції шкіри: бар’єрна, видільна, дихальна, участь в обміні речовин і перетворенні енергії, чутлива, терморегуляторна, секреторна тощо.
Поміркуйте
1. Чому татуювання не змиваються?
2. Чому епідерміс на різних ділянках тіла має різну товщину?
3. Який шар шкіри: епідерміс, дерма чи підшкірна жирова клітковина – під час старіння стоншується?
4. Які елементи будови шкіри допомагають їй виконувати чутливу функцію?
Лабораторне дослідження «Дослідження будови шкіри та її похідних: нігтя, волосини».
§ 48. Терморегуляція. Перша
разі термічних ушкоджень шкіри.
Що таке
Терморегуляція
печінці та м’язах.
У скелетних м’язах тепло утворюється
За зниження температури навколишнього середовища
ся вироблення тепла організмом і
тепловіддача, а за зростання температури довкілля, навпаки, зменшується вироблення тепла і зростає тепловіддача. Результатом взаємної узгодженості процесів теплоутворення і тепловіддачі є стала
тіла людини. Ефективність тепловіддачі залежить від
між одягом та тілом створюється
тканин) перешкоджає випаровуванню поту. У такому
та
за QR-кодом. Важлива роль у процесах терморегуляції належить шкірі, яка безпосередньо
тепла, яке організм віддає у довкілля, залежить від
яка
судинами шкіри. Якщо температура довкілля нижча, ніж поверхні шкіри, виникає потреба зменшити втрати тепла організмом. У цьому разі кровоносні судини рефлекторно звужуються, і кількість
що протікає ними за одиницю часу, зменшується.
заощаджує тепло. У спекотну погоду, навпаки, діаметр кровоносних судин шкіри рефлекторно збільшується і кількість крові, яка протікає ними за одиницю часу, зростає. Унаслідок цього зростає кількість тепла, що випромінюється у довкілля, запобігаючи перегріванню організму. Коли кровоносні судини розширюються, шкіра червоніє, а коли звужуються на прохолодному повітрі – бліднішає.
Цікаво знати. За кімнатної температури (+20…+22 °С) через шкіру з організму виводиться близько 70–80 % надлишкового тепла. Надлишкове тепло ефективно виводиться в довкілля і через випаровування
ленню. В умовах низьких температур виділення поту,
змогу існувати в різних
над
цього кількість теплоти в організмі різко зростає.
теплових чинників. Тепловий удар супроводжується втратою здатності
теплорегуляції та втратою організмом рідини. Спричинити тепловий удар може не лише тривале перебування на відкритому просторі за високої температури повітря, а й висока фізична активність у закритому приміщенні. Не менш небезпечним для здоров’я людини
удар – патологічний стан
зумовлений тривалим впливом сонячних променів на не вкриту
тіло. Симптоми теплового та сонячного ударів: людина відчуває
ний біль, у неї розвиваються задуха, нудота, блювота, слабкість, частішає пульс, виникають шум у вухах, миготіння
рочення. Людина
У важких випадках викликають
запобігти переохолодженню організму
слід
хищеною одягом, скоротити
тому повітрі.
Терморегуляційні
Себорея –
запалення сальних залоз
Грибкові
ураження окремих ділянок шкіри або її похідних
Педикульоз –ураження вошами окремих ділянок шкіри, вкритих волоссям, переважно голови
Короста –захворювання, збудником якого є
Захворювання нервової та ендокринної систем, нераціональне харчування
Зараження дріжджоподібним грибком роду Кандида
Контакт з хворими на педикульоз людьми або їхніми речами
Запалення сальних залоз (вугрі), біля коренів волосся на голові (лупа)
Почервоніння шкіри, свербіж, утворення виразок, руйнування нігтьових пластинок
Нестерпний свербіж
Дотримання
збалансованого раціонального харчування
Профілактичні заходи після відвідування басейнів, лазень загального користування
Тримати волосся в чистоті, не користуватися чужим гребінцем чи рушником
мікроорганізмів
Узагальнення
Терморегуляція – це узгодження процесів теплоутворення та тепловіддачі задля підтримання сталої температури тіла. Механізми терморегуляції порушуються в результаті перегрівання чи переохолодження. Як наслідок виникають такі стани: перегрів організму, тепловий удар, сонячний удар, або ж переохолодження. Ураження шкіри збудниками захворювань призводить до дерматитів, грибкових уражень, педикульозу, корости тощо.
Поміркуйте
1. Якими будуть наслідки для організму, якщо тепловіддача перевищуватиме теплоутворення?
2. Чому в стресових ситуаціях або коли людина радіє, в неї посилюється потовиділення?
3. Якими хворобами можна заразитись,
4. Чому важливо вдягатися відповідно
А капілярний клубочок та
капсула нефрону
Б збирна трубочка та сечовий каналець
В петля нефрону та капілярний клубочок Г капсула нефрону та петля нефрону
нівці)
у містах, де відносна
Дніпро)
нівці, Дніпро)
Г у містах, де температура, яка відчувається, приблизно однакова (наприклад, Львів, Дніпро, Ужгород)
4. 7 січня 2024 р. (за
Тема 8.
Чому
них систем?
Науково-дослідницький проєкт: «Дослідження впливу гучності звуку на сприйняття візуальної / звукової інформації у певній групі учнів»; «Дослідження впливу аромаолій на
Творчий проєкт: твір-розповідь «Консультація отоларинголога (офтальмолога) в разі
погіршення слуху (зору)».
Практико-орієнтований проєкт: колаж-пам’ятка: «Гігієна слуху»; «Гігієна зору».
запам’ятовування інформації учнями». § 49. Характеристика
Інформаційно-пошуковий проєкт: «Значення зорової сенсорної системи у сприйнятті інформації навколишнього світу»; «Запахи та пахучі речовини в нашому житті»; «Роль шкіри у сприйнятті дотику та температури».
Ігровий проєкт: гра-тренінг «Рецептор – відчуття»; рольова гра «На прийомі у лікаряофтальмолога (лікаря-отоларинголога)».
Периферичний
Мал. 49.1. Схема загальної структури сенсорних систем Сенсорні системи забезпечують пристосувальні
відповідь на дію подразників зовнішнього та внутрішнього середовища. Ушкодження
до втрати здатності розрізняти певні подразнення. Які є типи рецепторів. Рецептори (від лат. рецептор – той, що сприймає) – особливі чутливі структури, що сприймають подразники зовнішнього і внутрішнього середовища й перетворюють їх на нервові імпульси.
Рецепторами можуть
алізовані клітини, що входять до складу різних органів чуття. Кожен вид рецепторів сприймає тільки
такі рецептори: • механорецептори – сприймають різні механічні подразники зовнішнього та внутрішнього середовища; входять до складу
рівноваги, шкіри, опорнорухового
• хеморецептори – сприймають вплив різних хімічних сполук; до них належать рецептори смаку, нюху, а також ті, що розташовані
тканинах і стінках кровоносних і лімфатичних судин тощо;
• фоторецептори – сприймають дію світлових променів; входять до складу органа зору;
• терморецептори – сприймають
температури зовнішнього та внутрішнього середовища; розташовані в шкірі та внутрішніх органах;
• ноцицептори – відповідають за больові відчуття, дають змогу своєчасно сприймати порушення в роботі
небезпечні впливи чинників зовнішнього середовища.
Як рецептори функціонують. Сукупність рецепторів, пов’язаних з певним нейроном центральної нервової системи, утворює рецепторне поле.
Щоби рецептори сприйняли той чи інший подразник, він має подіяти на рецептори з певною силою (мал. 49.2). Так, орган слуху людини може сприймати звукові хвилі із частотою не менше ніж 16 і не більш як 20 000 коливань за секунду1.
імпульси
чутливими нейронами у певні зони кори великих півкуль кінцевого мозку (мал. 49.2). Там інформація, що надходить від рецепторів, відбивається у свідомості людини у вигляді суб’єктивних образів – відчуттів, відтворень та уявлень. У головному мозку збудження, які надходять від органів чуття, аналізуються. Від нього також надсилаються сигнали органам, які відповідають за виконання певних функцій. Наприклад, побачивши на дорозі гострий предмет, людина його обходить, почувши дзвінок
поріг чутливості сенсорної системи підвищується. Так,
існують і різні сенсорні системи. У людини розрізняють такі
сенсорні системи: зорову, слухову, смакову, дотикову та нюхову. До периферичної частини сенсорної системи входять і відповідні органи чуття: очі (сприймають світлові подразники), вуха (звукові), язик (смакові), ніс (запахи), орган рівноваги (контроль за положенням у просторі) тощо.
Усі сенсорні системи організму людини пов’язані між собою, особливо в корі головного мозку, численними нервовими зв’язками. Тому різні сенсорні системи здатні до взаємодії та взаємокомпенсації. У великих півкулях унаслідок взаємодії кіркових відділів різних сенсорних систем формується програма поведінки людини, оцінка певних дій тощо (мал. 49.3).
Мал. 49.3. Розташування центральних відділів сенсорних систем у корі головного мозку людини
нюхової чутливості
слухової чутливості
зона шкірно-м’язової чутливості ніс
око
Узагальнення Сенсорні системи сприймають та аналізують
нього й внутрішнього середовища. Складаються з периферичної (рецептори, які можуть входити до складу певних органів чуття), провідникової (чутливі нерви, які відходять від рецепторів) та центральної (ділянки центральної нервової системи) частин. Рецептори – це нервові клітини або їхні закінчення, які забезпечують сприйняття інформації, що надходить із зовнішнього або внутрішнього середовища організму. Основні сенсорні системи людини –зорова, слухова, нюхова, смакова та дотикова.
Поміркуйте
1. Де в побуті використовують сенсори?
2. Ушкодження якої складової аналізатора порушить його функціонування?
3. Чому в людей, які погано бачать, стає гострішим слух і нюх?
Чому зорова сенсорна система є найінформативнішою для людини? Із чого складається зорова сенсорна система. Найінформативніша серед усіх сенсорних систем – зорова. За підрахунками
форму, розміри
передню частину склери (мал. 50.2). Саме через
ляє до інших частин ока. сітківка
камера задня камера
Рогівка містить механорецептори,
від пилу рогівку, запобігаємо потраплянню сторонніх
поблизу
колір очей: що більше пігменту, то темніший їхній колір. За незначної кількості пігменту колір
пристосування ока до змін
За райдужкою розташоване війкове тіло, більшу
становить непосмугований війковий
Він утримує прозору
тичну капсулу, усередині якої розміщений кришталик у формі
опуклої лінзи (мал. 50.2). Основа кришталика прозора. Вона складається з видовжених клітин, що мають вигляд волоконець. Прозорість кришталика зумовлена відсутністю у ньому кровоносних судин і нервів. Скорочення війчастих м’язів змінюють
рою драглистою масою (мал. 50.2).
структура, так само як рогівка чи кришталик, здатна заломлювати світло й змінювати хід його променів в оці. Через склисте тіло світлові промені потрапляють на сітківку. Склисте тіло підтримує також тиск усередині ока. Око має дві порожнини – камери ока. Передня камера – це невеликий простір між рогівкою та райдужкою. Задня камера розташована
між райдужкою та кришталиком (мал. 50.2). Через зіницю задня
камера ока сполучається з передньою. Обидві камери ока заповнені рідиною, яку утворює судинна оболонка ока. Структури ока, які забезпечують проходження променів світла, утворюють його оптичну систему. Структури ока, які сприймають світлові промені, – це світлосприймальна система ока. Сітківка, або сітчаста оболонка, вистеляє дно ока. Вона складається з двох листків. Зовнішній листок утворюють пігментні клітини, що містять чорний пігмент фусцин. Він поглинає світлові промені, усуваючи відблиски, що сприяє чіткішому зображенню предметів. Внутрішній листок містить світлочутливі рецептори (фоторецептори). Одні рецептори мають форму паличок, інші – колбочок (мал. 50.5). Палички містять зоровий пігмент родопсин (зоровий пурпур), який дає змогу сприймати світло в сутінках. Тому палички збуджуються під час дії світла
малої інтенсивності. Під впливом світла родопсин розпадається, а в темряві – відновлюється. Колбочки пристосовані до сприйняття яскравого світла і кольорів. Вони містять інший зоровий пігмент – йодопсин.
Колірний зір зумовлений наявністю в сітківці трьох типів колбочок, що містять три різновиди йодопсину. Відповідно
зеленого, а треті – синього.
50.5. Будова сітківки: 1 – пігментні клітини; 2 – рецепторний шар; 3 – нейрони; 4 – волокна зорового нерва; 5 – палички; 6 – колбочки
Узагальнення Зорова сенсорна система дає можливість сприймати ступінь освітленості, форму, розміри та кольори навколишніх предметів, визначати відстань до них. Тим самим ми можемо орієнтуватись у довкіллі. Органом зору є око, що має три оболонки: зовнішню фіброзну, яка на передній частині очного яблука переходить у прозору рогівку; середню – судинну та внутрішню – сітківку. Фоторецептори ока – колбочки та палички. Допоміжний апарат ока –повіки з віями, брови та слізний
функцію.
Поміркуйте
1.
2.
3.
4.
Особливості функціонування
особливості функціонування
Мал. 51.1. Бінокулярний зір людини: 1 – ліве око; 2 – праве око; 3 – поле, яке сприймає лише ліве око; 4 – поле, яке сприймає лише
праве око; 5 – поле, яке сприймають обидва ока
короткохвильові – як синьофіолетовий. Якщо одночасно збуджуються всі три типи колбочок, виникає відчуття
оптичному змішуванню основних кольорів виникають інші
та їхні відтінки (яких налічують близько 200).
яких коротша за 400 нм, називають ультрафіолетовими, а з довжиною хвилі понад 750 нм – інфрачервоними. Такі хвилі око людини не сприймає.
Тіла, які нас оточують, здатні частину світлових променів поглинати, а частину – відбивати. Око людини сприймає лише ті кольори, що відбиваються від поверхні таких тіл. Якщо тіло відбиває всі хвилі світлового спектра, ми бачимо його білим, а якщо поглинає
чорним.
Перед тим як потрапити на світлочутливі рецептори сітківки, промені світла проходять
задню камери ока, заповнені рідиною, кришталик, склисте тіло.
цьому
ся зменшене та перевернуте зображення
мо (мал. 51.2).
мації, що
родному положенні.
системи
різній
вання).
ми через середній і
до
зон –потиличних ділянок кори великих півкуль (див. мал. 50.1). Там формується остаточне відчуття форми, розмірів,
предмета, який роздивляється людина. Гострота зору насамперед забезпечується
перевіряють гостроту зору людини за допомогою спеціальних таблиць, на яких зображено літери чи
не розрізняє певні кольори (червоний, зелений або синій колір). Такі люди не можуть працювати водіями, пілотами тощо.
Чому водіям, машиністам і пілотам важливо розпізнавати кольори?
Порушення акомодаційної здатності кришталика призводить до виникнення короткозорості або далекозорості. Якщо світлові промені, які пройшли через оптичну систему ока, фокусуються перед сітківкою, людина чітко бачить тільки предмети, розташовані неподалік від неї. Таким людям притаманна короткозорість (мал. 51.4). Вроджена короткозорість зумовлена подовженим очним яблуком чи збільшенням кривизни кришталика, набута – ослабленням війкового м’яза. Це спричиняється перенапруженням очей (тривала робота за комп’ютером, безперервне перебування перед увімкненим телевізором), читанням лежачи або в транспорті, недостатньою освітленістю робочого місця, нестачею в їжі вітаміну А тощо. Коли промені фокусуються позаду сітківки, виникає чітке зображення тільки від предметів, розташованих
людини (мал. 51.4). Так виникає далекозорість. Вроджена далекозорість
м’яза
тори. Сліпоту можуть
си головного мозку), деякі захворювання (наприклад, діабет). На гостроту зору шкідливо впливають вживання алкоголю, тютюнокуріння, наркоманія тощо. Ці шкідливі звички можуть спричинити відмирання зорового нерва, рецепторних клітин сітківки, помутніння рогівки чи кришталика.
Щоб якнайдовше зберегти
чому столі (наприклад, настільну
ці діагностують
співдружного заломлення світла очима розвивається косоокість. Нездатність сприймати один чи кілька кольорів (червоний, зелений або синій) має назву дальтонізм. Поміркуйте 1.
та їхнє
інформацію, що надходить із зовнішнього середовища
людей під час розмови,
приладів) тощо. Звукові
слуху
чає три основні відділи: зовнішнє,
слухового проходу.
ни, діаметром приблизно 1 см і завтовшки
ності вона сприймає
слуху. У барабанній порожнині розташовані три слухові кісточки (мал. 52.2), які послідовно й напіврухомо сполучаються між собою: молоточок, коваделко і стремінце. Молоточок з’єднаний з барабанною перетинкою та коваделком, а коваделко – зі стремінцем. Стремінце сполучається з перетинкою овального вікна, яка прикриває отвір, що
клітини, розташовані на
над якими розміщена особлива накривна мембрана.
До клітин кортієвого органа підходять відгалуження нервових волокон чутливих
мембрани овального вікна (звук може передаватись і через кістки черепа). Коливання цієї мембрани далі передаються рідині, що заповнює порожнини внутрішнього вуха, зокрема канали завитки. Зі свого боку, коливання рідини спричиняють коливальні рухи основної мембрани. Волоскові клітини кортієвого органа, торкаючись покривної мембрани, деформуються. Виникає так званий мікрофонний ефект: механічні коливання перетворюються на електричні, що мають таку саму частоту. Так виникає нервовий імпульс, який передається волокнами слухового нерва
центри слуху розташовані в мості, середньому та
можуть спричинити травми або запалення середнього чи внутрішнього вуха. Туговухість чи повна глухота можуть бути вродженими.
Дізнайтесь, як спілкуються між
Найбільше загрожує часткова чи повна втрата слуху людям, які працюють на шумних виробництвах, аеродромах, військовим-артилеристам тощо. Тому їм слід користуватись запобіжними пристосуваннями (наприклад, спеціальними навушниками; мал. 52.5).
Не слід чистити зовнішній слуховий прохід гострими предметами, щоб не ушкодити барабанну перетинку. Порушенням гігієни слуху є часте
відпочинку, вести здоровий
ху тощо) слід звертатися до лікаря.
Узагальнення Слухова сенсорна система – друга за інформативністю щодо навколишнього світу. Вухо – орган слуху, який включає три відділи: зовнішнє, середнє та внутрішнє вухо. Зовнішнє вухо складається з вушної раковини та зовнішнього слухового проходу, який спрямовує звукові коливання до барабанної перетинки. Середнє вухо представлене барабанною порожниною, в який розміщені три слухові кісточки: молоточок, коваделко та стремінце. Внутрішнє вухо становить собою систему порожнин і каналів, заповнених рідиною. Однією з його складових є завитка, з якою пов’язаний кортіїв орган, який сприймає звуки.
Поміркуйте
1. Яка роль барабанної перетинки
2. Для чого людині рекомендують
3. Чи справді слухові кісточки складаються
кісткової тканини?
4. Чому людина, яка ніколи не чула звуків, не може навчитись говорити?
§ 53. Сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури, болю
Чому людина не здатна адаптуватись до сприйняття болю?
Яка будова і функції сенсорної системи рівноваги. Для нормального функціонування нашого організму важливо контролювати його поло
півколові
волоскові
клітини на
стінці
розширення
допомогою півколових каналів ми визначаємо зміни напрямку руху, обертальні прискорення або їх сповільнення. Це відбувається так. За будьякого руху голови чи зміни положення тулуба в’язка речовина, що заповнює порожнини півколових каналів, перестає тиснути на одні рецептори на внутрішніх стінках каналів і починає тиснути на інші. Рецептори, на які тисне речовина, збуджуються.
но, речовина півколових
ще
речовину, до складу мішечків вестибулярного апарату входять
рецепторних клітин, занурені у драглисту
рення чи сповільнення
лики отолітового апарату своєю масою тиснуть на драглисту речовину. Цей тиск передається волоскам рецепторів, згинаючи їх. Тому за певного переміщення отолітової мембрани одні з рецепторних клітин збуджуються, а інші, навпаки, гальмуються.
передається до центрів рівноваги головного мозку. Це забезпечує точне визначення положення як голови, так і всього тіла у просторі (мал. 53.2).
нервовою системою.
валі поїздки автотранспортом. У них спостерігають тривале
подразнення рецепторів вестибулярного апарату. Збудження передається на нервові центри, що регулюють діяльність внутрішніх органів. У результаті виникають рефлекторні реакції (збліднення, напади нудоти чи блювання, кволість, запаморочення). Такий стан людини називають захитуванням, або морською хворобою (оскільки вперше такі симптоми спостерігали під час морських подорожей). Після припинення поїздки чи морської хитавиці неприємні відчуття минають. Підвищити стійкість вестибулярного апарату до дії незвичних факторів можна спеціальними фізичними вправами з різними
ми, швидкими поворотами. Відомо, що
на гойдалках. Це природна
у
ми відчуваємо дотик, температуру, біль. Важливу роль у забезпеченні
здійсненні його зв’язків з навколишнім середовищем відіграють рецептори шкіри. Розрізняють чотири
дотику та тиску,
рецептори (мал. 53.4).
Мал. 53.4. Різноманітні рецептори шкіри: сприймають різні подразники: 1, 2 – дотик; 3 – тиск; 4 – біль; 5 – тепло; 6 – холод Цікаво знати. Підраховано, що на
на розтягнення шкіри чи зміну положення волосків. Відчуття доти
ку – це сприйняття форми, розмірів, характеру поверхні предметів навколишнього середовища, ділянок тіла: їхньої маси, консистенції (твердості чи м’якості) тощо.
Найбільше рецепторів дотику розміщено на кінчиках губ і язика, долонях і кінчиках пальців. Саме тому
(мал.
волоски відхиляються й підсилюють
імпульси
вання тих чи інших органів, початок
розташовані
тобто пристосовуватися до змін температури навколишнього середовища. Так, якщо опустити руку в холодну воду (+10 °С), то відчуття холоду через певний час зникає. Якщо руку перенести у воду, температура якої вище на 1–2 °С, то спочатку виникає відчуття тепла, яке також згодом минає.
Узагальнення Вестибулярний апарат, який є периферичною частиною сенсорної системи рівноваги, пов’язаний із внутрішнім вухом. Він забезпечує сприйняття та регуляцію положення тіла в просторі та збереження рівноваги. До його складу належать овальний і круглий мішечки та три півколові канали. Крім вестибулярного апарату, положення всього тіла й окремих його частин контролюють рецептори, розташовані у шкірі, м’язах, сухожиллях, суглобах. Вони входять до складу рухової сенсорної системи. У шкірі розташовані рецептори, здатні забезпечувати відчуття дотику та тиску, болю, тепла, холоду.
Поміркуйте
1. Для чого космонавтів тренують на тренажерах-центрифугах?
2. Як поперемінне подразнення рецепторів, що сприймають тепло і холод, впливає на загальну адаптацію організму?
3. Яких рецепторів більше в шкірі людини: тих, що сприймають тепло чи холод?
4. Що таке анестезія, для чого її застосовують?
Лабораторне дослідження «Дослідження температурної адаптації
нюхова цибулина молекули пахучих речовин
час вдиху), або з ротової порожнини. Таким чином, споживаючи
Молекули летких речовин взаємодіють з мембраною рецепторних
смакових властивостей речовин, які
рецептори
вої порожнини та на поверхню язика. Крім того, вони є на поверхні м’якого піднебіння та на задній стінці глотки. Рецептори смаку розміщені у смакових цибулинах, які входять до складу виростів слизової оболонки язика – сосочків (мал. 54.2). Смакові відчуття
визначити якість їжі та питної
виділенню травних
невих ділянок кори великих півкуль. Саме там формується сприйняття смакових якостей їжі і питної води. Смакові рецептори, нерви, а також смакові зони центральної нервової системи складають сенсорну систему смаку. Людина здатна розпізнавати п’ять основних смаків: солодкий, кис-
лий, гіркий, солоний та умамі. На поверхні язика виявлено зони специфічної чутливості (мал. 54.3). Так, рецептори, які сприймають гіркий смак, розташовані переважно біля основи язика, солодкий
на верхівці, кислий і солоний – на бічних частинах (кислий – ближче до основи, солоний – ближче до верхівки). Смакові зони перекриваються.
увагу, що бульйони, які містять
ний смак, відмінний
солоного, гіркого або солодкого. Цей п’ятий смак він назвав умамі (з японської
смак). Такий особливий смак створюють також деякі розчинні амінокислоти та
похідні. Дізнайтеся більше про глутамат натрію за QR-кодом.
Відчуття смаку залежить від концентрації речовини.
здається солодкою, і лише коли її концентрація
при споживанні гарячого чаю із
лодким. Найсприятливішою температурою
вих якостей їжі вважають
Оскільки нюховий і смаковий нервові центри в корі великих півкуль розташовані поруч, на визначення якості їжі
як її
і смак. Коли закладено ніс під час нежитю, смакові відчуття порушуються. Здатність розпізнавати смаки
органах. Так, рецептори в стінках шлунка та кишки контролюють ступінь
внення їх їжею. Коли
тя голоду й ситості розташовані
ний тиск тощо. Взаємодія
рецепторів, розташованих у різних внутрішніх органах, створює цілісну картину стану нашого організму, забезпечує координацію діяльності його окремих частин.
Узагальнення Запахи сприймає нюхова, а смаки – смакова сенсорна система. Нюхові рецептори, які складають периферичну частину нюхової сенсорної системи, сприймають молекули летких сполук. Рецептори смаку переважно розміщені у смакових цибулинах слизової оболонки язика, здатні сприймати різні смаки: кисле, солодке,
закручена
розмежовує
та середнє вухо, підсилює
звук В хрящова структура, що вловлює та
звуки Г містяться в середньому вусі, підсилюють звукові
коливання
2. Заповніть пропущені
1.
чутливості всіх трьох опсинів.
2. У Дальтона, як і у 8 % сучасних чоловіків і 0,5 % жінок, протанопія є наслідком відсутності пігменту L. Укажіть за діаграмою, як сприйматимуть
ної указки (620 нм) люди з протанопією. Підказка. Побудуйте уявну
які пігменти активуватимуться.
3.
4. Проведіть самоспостереження з пурпуровим метеликом. Якого кольору метелика можна побачити? А червоного В зеленого Б золотавого Г блакитного
5. У підручнику наведено застарілу назву родопсину – «зоровий пурпур». Поясніть, спираючись на графік, чому саме пурпур. Підказка. Згадайте КОЗ до теми 3 підручника «Біологія, 7 кл.», с. 59–60, завдання 3 «Чому водорість зелена?»
6. Стартаперка пані Їжаченко має дейтеранопію, тобто в неї не працює «зелений» опсин М. Для свого стартапу вона хоче обрати такий колір логотипа, який однаково сприймався б як людьми з повноколірним зором, так і з дейтеранопією.
Чи змінюється тип темпераменту людини впродовж її
чого людина забуває інформацію?
Творчий проєкт: «Яке значення різних видів гальмування умовних рефлексів у житті людини?»; написання есе (твору, розповіді): «Сон і неспання – два боки біологічних ритмів»; «Роль “біологічного годинника” в житті людини».
Практико-орієнтований проєкт: складання пам’ятки «Правила тренування пам’яті».
Ігровий проєкт: рольова гра: «Типи темпераменту в сюжетах».
Інформаційно-пошуковий проєкт: «Сприйняття слів і розвиток мовлення у дитини»; «Натуральні та штучні умовні рефлекси в житті людини»; «Властивості уваги та роль уваги у процесах сприйняття інформації».
Науково-дослідницький проєкт: «Дослідження впливу вправ
тренування мозку (brain fitness) на поліпшення пам’яті та уваги
таке вища нервова діяльність. Людина постійно
до періодичних і неперіодичних змін
лишнього середовища, в якому живе. Крім природних впливів (зміни інтенсивності дії температури, тиску, рівня освітленості, вологості повітря тощо), вона як біосоціальна істота
никами (співіснування в різних
шованих в одній чи різних
мозку. У людини вища нервова діяльність вирізняється складністю і багатогранністю проявів, зокрема, важливими є:
• інтелектуальні процеси, шо зумовлюють пізнавальну діяльність людини;
• емоційні процеси, завдяки яким виявляється ставлення людини до навколишніх явищ та об’єктів, самої себе та інших людей;
• вольові процеси, що забезпечують цілеспрямованість діяльності людини.
Якими методами досліджували колись і досліджують тепер вищу нервову діяльність. Історія розвитку поглядів на вищу нервову діяльність тісно пов’язана з розвитком науки і техніки. Учені
у спробах пояснити, як працюють мозок
матеріальному світі, що їх оточував, у
відкриттях в інших галузях. Найбільшим досягненням часів Давньої
були водопровід і каналізація, засновані
механіки рідин. Тож не дивно, що на той час були панівними уявлення про головний мозок як залозу, яка виділяє певні рідини.
Видатний грецький лікар Гален (ІІ ст. н. е.) вважав, що саме баланс рідин
у шлуночках мозку визначає характер, або темперамент, людини (й досі
темперамент називають типом вищої нервової діяльності). За його уявленнями, це чотири рідини: слиз (грец. –
флегма), кров (сангва), жовч (холе) і чорна жовч (мелан холе) (мал. 55.1).
Кожна з них має спеціальну функцію:
кров підтримує життєвий дух людини; флегма спричиняє млявість; чорна жовч зумовлює сум і меланхолію, жовта – гнів. Звідси, люди жвавого типу (сангвініки) – це енергійні наполегливі люди, які вміють швидко
перебудовуватися під час зміни виду діяльності.
Люди спокійного типу (флегматики) більш інертні, мають високу енергію і працездатність, але віддають перевагу більш спокійній роботі, повільно приймають рішення. Люди нестримного типу (холерики) сильні,
Уважалося, що описані чотири типи темпераменту є основними,
проміжні форми, з переважанням того чи іншого типу. Нині ці уявлення мають лише історичний інтерес.
між темпераментами, які визначили
вової системи. А саме з’ясовували співвідношенням трьох
характеристик – сили, врівноваженості
рухливості нервових процесів (мал. 52.2). Сила нервової системи – це її здатність реагувати на сильні й дуже сильні подразники без пригнічення.
сильний і слабкий типи
було поділено на
рівновагою
Рухливість
збудження до гальмування і
характеристики процесів
темпераменти, описані давніми греками.
Врівноважений
Рухливий Інертний
Жвавий тип (сангвінік)
Спокійний тип (флегматик)
Неврівноважений
Нестримний тип (холерик)
(меланхолік)
Мал. 55.3. Кора великих півкуль головного мозку трьох представників ссавців: людини, кішки і миші. А. Загальне співвідношення розмірів. Б. Клітинна структура поверхневого шару кори великих півкуль
Порівняйте будову великих півкуль людини, миші та кішки. На що вказує кількість клітин і розвиток кори великих півкуль?
Розвиток медицини й гігієни часів Першої світової
зростанню випадків одужування
із пораненнями в голову. Вивчення змін у поведінці таких
нень) дав змогу
на ті чи інші подразнення безпосередньо
Дослідження на тваринах
точніше ідентифікувати розташування різних центрів у головному мозку завдяки використанню методу вживлених електродів.
Наступним кроком у дослідженні механізмів роботи мозку стало вивчення нейромедіаторів (мал. 55.4) – речовин, що опосередковують
Адреналін нейромедіатор боротьби або втечі
ГАМК
заспокійливий нейромедіатор
Норадреналін нейромедіатор задоволення
Ацетилхолін нейромедіатор навчання
Дофамін нейромедіатор концентрації
Глутамат нейромедіатор пам’яті
Серотонін нейромедіатор настрою
Ендорфіни нейромедіатори ейфорії Мал. 55.4. Будова
що низка захворювань, а також дія багатьох психоактивних речовин пов’язані саме з підсиленням, заміною або, навпаки, припиненням дії тих чи інших нейромедіаторів.
Дізнайтеся більше про нейромедіатори настрою за QR-кодом. Розгляньте прикрасу
Узагальнення
мозку – до спроб з’ясувати, що таке людська свідомість.
Поведінка – це спосіб взаємодії людини з навколишнім середовищем, коли вона під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників змінює свої дії. Вища нервова діяльність – сукупність взаємопов’язаних нервових процесів, що відбуваються в корі та підкіркових центрах головного мозку й забезпечують ефективні пристосування людини до мінливих умов існування. Вища нервова діяльність – це інтелектуальні, емоційні та
сильного
пристосування до звичних
рефлексів у
сивності освітлення (мал. 56.1).
Мал. 56.1. Рефлекторна зміна діаметра зіниці у відповідь на зміну інтенсивності освітлення. А. Діаметр зіниці за нормального освітлення.
Б. Діаметр зіниці за яскравого освітлення. В. Діаметр зіниці за слабкого освітлення (пригадайте біологічне значення цього рефлексу) А
цій організму відразу
утворення умовних
стимулом для початку наступного, називають динамічним стереотипом. У людини на формуванні динамічного стереотипу базується виникнення навичок і звичок (наприклад, прямоходіння, їзда на
ковзанах, трудові операції тощо). Сформований
стереотип зберігається багато років.
Формування умовних рефлексів, їхнє об’єднання у складні умовнорефлекторні поведінкові реакції можливе
форм нервового процесу: збудження та гальмування.
Як умовні рефлекси зникають. Процеси, які
лення або припинення збудження
називають гальмуванням. Розрізняють зовнішнє та внутрішнє гальмування.
Зовнішнє гальмування розвивається
подразника, який спричиняє
що призводить до зниження активності
ділянках кори, пов’язаних із здійсненням певного
такого явища – припинення виділення травних соків під час споживання їжі через сильний біль або гучний звук. Внутрішнє гальмування, на відміну від зовнішнього,
коли умовний подразник більше
часовий умовний зв’язок слабшає (згасаюче гальмування). Якби не було гальмування, організм виконував би багато непотрібних реакцій у відповідь на різні умовні подразники, що перестали
безумовними. Що таке навчання і
(адаптивні) зміни
досвіду. Воно базується на психофізіологічних процесах, які постійно відбуваються в головному мозку людини. Наприклад, за допомогою умовних рефлексів навчання робить
сованою до зовнішніх обставин. Розрізняють такі
фіксація (імпринтинг), звикання, приховане (латентне) навчання, осяяння (інсайт).
Під час читання науковопопулярного журналу, перегляду відео або навіть у
грі
отримуємо певну інформацію. Вона, на перший погляд, ніби другорядна, але із часом може мати життєво або професійно важливе значення. Осяяння, або інсайт, – вища форма навчання, що базується на раптовому розумінні істотного в структурі, ситуації загалом. На клітинному рівні навчання є нейронним процесом, що полягає в утворенні нових зв’язків між нейронами, нових синапсів між клітинами, які до цього не були пов’язані тощо.
Дізнайтеся більше про те, чи відновлюються нервові клітини, та що таке коннектом, за QR-кодом.
Що таке пам’ять і які її види. Пам’ять – комплекс процесів, які відбуваються в центральній нервовій системі, забезпечуючи накопичення, зберігання та відтворення індивідуального досвіду й досвіду інших людей, почутого чи прочитаного, переживань тощо.
Запам’ятовування – це закріплення в пам’яті певних знань. Розрізняють запам’ятовування механічне й осмислене, мимовільне і довільне. Механічне запам’ятовування ґрунтується на повторюванні матеріалу без його осмислення. Воно потребує значних зусиль
часу. За такого способу запам’ятовування знання
тримаються недовго і пригадати їх у потрібний
прочитане, намагається зрозуміти, про що йдеться, і запам’ятати суть навчального матеріалу. Мимовільне запам’ятовування відбувається тоді, коли людина не ставить перед собою мети щось запам’ятати (наприклад, цікаві незвичайні факти чи об’єкти). Довільне запам’ятовування потребує певних вольових зусиль з боку людини.
Процес запам’ятовування можна поділити на етапи, які відрізняються тривалістю збереження інфор-
мації (мал. 56.3). Перший етап – сенсорна пам’ять – триває мілісекунди. За цей час людина утримує інформацію на рівні сенсорних систем (зоро
короткочасної пам’яті переводиться
Третій етап – довготривала пам’ять
тривале збереження знань, образів, переживань, які запам’ятовуються після багаторазового їхнього повторення і відтворення. Інформація, що потрапила в довготривалу пам’ять, може зберігатися годинами, днями, місяцями, роками і навіть протягом життя людини. Особливо міцно закладено в пам’яті події, що відбулися під впливом сильних емоцій. Отже, в пам’яті відкладається тільки частина отриманої інформації – тривалий час зберігаються основні поняття, узагальнення, а також важлива особиста інформація. Більшість інформації забувається, що оберігає мозок від перевантаження. Інформацію в довготривалій пам’яті можна класифікувати на процедурну та декларативну пам’ять. Процедурна пам’ять – це пам’ять на дії (що і як потрібно робити). Декларативна пам’ять – це запам’ятовування об’єктів, подій, епізодів, облич, місць тощо.
За характером психічної активності, що переважає в діяльності, розрізняють такі види пам’яті (мал. 56.4): рухова (моторна), емоційна, образна, словеснологічна (змістова). Рухова, або моторна, пам’ять – це запам’ятовування і відтворення рухів. Завдяки цій пам’яті ми здатні виконувати найскладніші рухи: танцювати, писати, віртуозно грати на музичних інструментах тощо.
ВИДИ ПАМ’ЯТІ
РУХОВА, або МОТОРНА (запам’ятовування і відтворення рухів)
ЕМОЦІЙНА пам’ять почуттів
Мал. 56.4.
ОБРАЗНА слухова, зорова, смакова, нюхова
СЛОВЕСНО-ЛОГІЧНА змістова
рефлексах: безумовних та умовних. Стійке закріплення в корі великих півкуль певної послідовності умовнорефлекторних реакцій, які здійснюються у певному порядку, називають динамічним стереотипом. Навчання базується на психофізіологічних процесах, які відбуваються в корі головного мозку. Пам’ять – процес накопичення, зберігання та відтворення індивідуального досвіду людини та інших людей. За тривалістю збереження інформації пам’ять буває сенсорна, короткочасна та довготривала. За характером психічної активності розрізняють такі види пам’яті: моторна, образна, емоційна, словеснологічна.
Поміркуйте
1. Які прості дії, виконані в певній послідовності,
динамічного стереотипу (їзда на велосипеді, гра на музичному інструменті тощо)?
2. Яке значення має гальмування умовних рефлексів у житті людини?
3. Наведіть приклади того, як можуть бути
4. У чому користь забування?
Лабораторне дослідження «Дослідження
таке біологічні ритми. Біологічні ритми, або біоритми, – це регулярні періодичні кількісні та якісні зміни життєвих процесів, які відбуваються на всіх рівнях життя –
клітинному, органному, організмовому, популяційновидовому, екосистемному і біосферному.
Цікаво знати. У 1729 р. французький астроном Жан-Жак де Меран (1678–1771), спостерігаючи за рослинами, відкрив явище біологічної ритмічності.
Вивчення біоритмічних процесів
(мал. 57.1).
10:00 найвища концентрація уваги
09:00 найвища секреція тестостерону 08:30 активна моторика кишок, дефекація
07:30 припинення секреції мелатоніну
06:45 швидке збільшення кров’яного тиску
04:30 найнижча температура тіла
12:00
контролює біологічний
пристосувальний механізм забезпечує здатність організмів орієнтуватися в часі.
Сильний сенсорний сигнал активує ретикулярну формацію (сітчастий утвір). Вона посилає сигнали, що регулюють активність певних ділянок головного мозку.
Верхня частина ретикулярної формації підтримує стан бадьорості, нижня частина – стан сну, структури, пов’язані зі стовбуром головного мозку, реагують на рівень продуктів обміну речовин організму (метаболітів) (мал. 57.2).
Внутрішні біологічні ритми тісно пов’язані із зовнішніми,
судинній системі тощо. Що таке сон.
м’язів і температура тіла, сповільнюється обмін
розбудили
час
сновидіння, то серед тих, кого розбудили під час сну зі швидкими рухами очей, понад 80 % опитуваних повідомляли про сновидіння.
Цікаво
патологічний сон, який настає під час дії на організм наркотиків,
Пробудження
утворюють різні комбінації,
видінь активізується
– частини зорової сенсорної системи. Рідше сни пов’язані
слуховими, нюховими та іншими відчуттями.
фазі швидкого
виникають яскраві та фантастичні за змістом сновидіння,
повільного – реалістичніші та менш емоційні. Тривалість і якість сну в нормі зумовлені спадковою схильністю.
Цікаво знати. Ще в XVI сторіччі
дотримувався тієї думки, що природний сон має тривати 8 годин. Він знімає
ні. Парацельс не радив спати ні дуже багато, ні дуже мало, а слідувати сонячному
перевантажень, надмірної роботи. Так виникає
страждань. Недосипання або безсоння
функціональний стан людини. Після тривалого неспання у людей можливий мікросон – надзвичайно небезпечне явище, під час якого людина періодично засинає тільки на 1–3 с. Наприклад, мікросон у водіїв під час руху автомобіля може призвести до автомобільної аварії.
Узагальнення Біологічні ритми – це регулярні періодичні зміни життєвих процесів, що відбуваються на всіх рівнях життя. Вони бувають зовнішні та внутрішні. Сон – це періодичний стан організму, при якому вимкнена свідомість, знижена рухова активність, знижені усі види чутливості. Біологічне значення сну полягає в необхідності відновлення енергетичного потенціалу й стану нервових клітин, переведення інформації в довготривалу пам’ять.
Поміркуйте
1. Як життя людини пов’язане із циклічними змінами на планеті Земля?
2. Наведіть приклади власних внутрішніх біоритмів.
3. Чому новонароджена дитина спить 20 годин на добу, а людина похилого віку –близько 5 годин?
няття навколишнього світу?
Що таке сигнальні системи. Які сигнальні системи є
Одна з важливих функцій
забезпечення функціонування та розвиток сигнальних систем.
Сигнальна система – сукупність нервових процесів, які забезпечують сприймання та аналіз інформації, а також формування відповідних реакцій організму на певні подразники зовнішнього і внутрішнього середовища. Перша сигнальна система людини за допомогою відповідних сенсорних систем сприймає різноманітні подразники (сигнали) навколишнього середовища. Власне, уточнення «перша» виникло внаслідок формування уявлень про «другу» сигнальну систему, в якій реакція відбувається не на безпосередню дію подразників на рецептори, а через передачу й сприйняття
зображень Мал. 58.1. Перша і друга
чи
центри першої сигнальної системи розташовані
ких півкуль (див. мал. 49.3).
в які спрямовується інформація від рецепторів і де аналізуються базові характеристики стимулів (тип, інтенсивність, тривалість і положення). Наприклад, різницю в часі надходження звукового стимулу від лівого і правого вуха слухова сенсорна система використовує для визначення місцезнаходження джерела звуку. У схожий спосіб, хоча й з меншою точністю, можна встановити джерело запаху.
системи (мал. 58.2).
Мал. 58.2. Основні структури мозку, що беруть участь у формуванні емоцій: мигдалини, гіпокамп, таламус, гіпоталамус
мотивацію до дії, а також процеси
Вона надає інформації, що надходить з внутрішнього середовища й навколишнього світу, те особливе, особистісне значення, яке вона має для кожної людини, і в такий спосіб визначає характерну для неї цілеспрямовану діяльність. Продуктом діяльності лімбічної системи є емоційні реакції. Що таке емоції. Своє ставлення до конкретних
тів чи подій людина виражає за
(особистісних) переживань, у яких виявляється ставлення людини до довколишнього світу і до себе в конкретний момент часу та/або ситуації. Емоції поділяють на позитивні (радість, задоволення, захоплення, кохання тощо) і негативні (страх, гнів, огида тощо). Емоції сформувалися впродовж еволюції не для того, щоб ми весь час були щасливими, а щоб мотивувати нас на дії, які сприяють виживанню. Позитивні емоції мотивують нас робити кроки для задоволення наших потреб,
скроневої частки.
вим
представникам
Південна Америка) і пропонували визначити, які емоції
виражені. Більшість опитаних, незважаючи на значні відмінності
і, можливо, в різний спосіб, розпізнали основні емоції: страх, гнів, подив, радість. Завдяки цій здатності люди, що живуть у спільнотах, можуть інформувати інших про свій внутрішній стан або про важливі зовнішні події.
сприймає різноманітні подразники навколишнього середовища.
суб’єктивні переживання, у яких виражається ставлення людини до навколишнього світу. Через емоційні реакції людина спілкується з навколишніми. Базові людські емоції закріплені спадково, до них належать страх, гнів, радість, подив тощо. Увага – це форма психічної діяльності людини, що керує вибором інформації для сприйняття.
Поміркуйте
1. Завдяки яким сигналам тварини орієнтуються в навколишньому середовищі?
з них є спільними для тварин і
Що дає можливість людині сприймати, запам’ятовувати та розуміти
кількість слів?
Ми щодня використовуємо мову як повсякденний інструмент (як одяг чи виделку) й не замислюємося
у тварин, то
здатність. Кожне речення, сказане
неповторним. Його можна скласти
поєднаних
який ми хочемо передати в комунікації. Загальна кількість речень, які можуть бути укладені в такий спосіб, перевищує число «гугол» (1 гугол – 10100). І ми здатні сприйняти й зрозуміти майже
слова як сигналу визначається
навколишнього середовища. Людина за допомогою слів узагальнює поняття про предмети, їхні властивості, явища, а також свої почуття. За допомогою мови інформація аналізується й узагальнюється, людина розмірковує, формулює висновки. Мова потрібна людині для навчання та спілкування, унаслідок чого від покоління до покоління може передаватись накопичений досвід. Дитина здатна до вивчення мови від народження, хоча сприйняття і можливість говоріння формуються
причин ізольована від людського оточення, то ця здатність
ється.
спілкування, і нормальна, повнофункціональна людська мова в них не сформувалася навіть після повернення в цивілізований світ. Які є центри мови у великих півкулях
сигнали сприймають слухові
півкулі (мал. 59.1). За сприйняття
змісту (декодування) відповідає сенсорномовна зона, розташована у скроневій частці. За формування зовнішньої мови – проговорення слів і речень, які сприймаються іншими людьми, відповідає
рухової зони
мозку. Ці нервові центри разом
вже без звукового відтворення.
Дізнайтеся більше про виникнення письма за QR-кодом.
Як здійснюється розумова діяльність. Поведінка людини складна. У ній задіяні механізми не лише безумовних та умовних рефлексів, а також розумової діяльності.
Якщо інстинктивна діяльність людини часто проявляється неусвідомленими діями, то розумова діяльність
повідно до законів суспільства, традицій. Розумова діяльність є найскладнішою формою індивідуальної поведінки, що є результатом постійного утворення нових нервових зв’язків, які ґрунтуються на минулому досвіді.
Актуалізація минулого досвіду потребує відтворення збереженої у пам’яті інформації.
Відтворення – це процес пригадування певних знань і викладення їх у певній послідовності. Достатньо згадати, як ви пішли в перший клас, і відразу виникає низка спогадів. Інколи такі спогади можуть запускати асоціативні сигнали від різних органів чуття (згадайте поему Миколи Вороного «Євшанзілля»). Для довільного відтворення потрібні вольові зусилля з боку людини, її бажання згадати щось конкретне. Наприклад, успішність спроб пригадати матеріал, який вивча
ли на попередньому уроці,
Є гіпотеза, що ця здатність сформувалася
уявити та виразити своє ставлення до реально існуючих і уявних предметів та явищ навколишнього середовища, свої
вуючи поняття, судження, умовиводи, результатом яких є припущення, прогнози, прийняття рішень.
Виконання розумових
ливостей мислення конкретної людини.
У прояві індивідуальності мислення велике значення має самостійність: здатність людини ставити нові завдання й розв’язувати їх, опрацьовувати самостійно отриману інформацію, формувати власну думку та нею керуватися.
Критичність мислення виявляється у здатності
ляти під вплив чужих
оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту, виявляти цінне в них. Людина
мисленням вимогливо оцінює і власні думки, рішення, вчинки та виявляє самокритичне ставлення до своїх
Гнучкість мислення проявляється
дії за зміни ситуації. Людина з гнучким мисленням набагато швидше адаптується до змін оточення. Глибина мислення проявляється в умін-
ні проникати в сутність складних
передбачати
Широта мислення проявляється
питань.
Послідовність мислення – уміння дотримуватися логічної
ності під час висловлювання суджень, їхнього обґрунтування. Щоб дотримуватися послідовного викладення навчального матеріалу,
трібно подумки скласти план його подачі. Швидкість
жається в здатності швидко розібратися у складній ситуації та прийняти правильне рішення. На основі мислення формується інтелект – здатність здобувати, розуміти, зберігати, відтворювати й застосовувати знання та вміння у різних видах діяльності. Інтелект базується
логічному мисленні, креативності, абстрактному міркуванні, а результатом є ефективне прийняття рішень.
Дізнайтеся більше про види інтелекту за QR-кодом.
Утім, було б спрощенням думати, що всі види мисленнєвої діяльності вичерпуються словесним мисленням. Значна частина операцій, пов’язаних з розв’язанням просторових задач, орієнтацією в просторі та в об’ємному середовищі, виконується без участі другої
Що таке свідомість. Які її фізіологічні основи. Свідомість – це прояв вищої нервової діяльності, який полягає у відображенні дійсності та довільному регулюванні взаємозв’язків людини з навколишнім середовищем, зокрема із суспільством. Розвиток свідомості став можливим тільки завдяки спілкуванню людей між собою, колективній праці.
Отже, свідомість – це результат не тільки функціонування вищих відділів нервової системи (кори великих півкуль), а й суспільного життя (культурне надбання та соціокультурне успадкування). Людина є єдиною живою істотою на Землі, яка здатна усвідомлювати не лише те, що її оточує, але й себе, своє ставлення до предметів та явищ зовнішнього світу. Ця категорія має назву самосвідомість. Ставлення до інших людей виявляється в міжособистісних стосунках і залежить від обставин та оцінювання вчинків. За характером стосунків люди бувають щирими (або нещирими), відкритими (або замкнутими), відвертими (або потайливими), чуйними (або нечуйними), доброзичливими (недоброзичливими), довірливими (недовірливими), похмурими, ввічливими.
Ставлення людини до самої себе залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе.
Ставлення до самого себе та до інших визначають характер –сукупність відносно сталих психічних особливостей, які проявляються в житті та діяльності людини.
Вирішальна роль у формуванні характеру належить навчанню, вихованню та самовихованню. Для досягнення поставленої мети важливо мати вольові якості, що розвивають такі риси характеру, як наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, витриманість, дисциплінованість тощо.
Оцінити людину можна за ставленням до роботи. У процесі виконання роботи виявляються різноманітні риси характеру: ініціативність, наполегливість, працелюбність (або лінощі), прагнення до подолання труднощів (або страх перед труднощами), сумлінність, акуратність тощо.
Дізнайтеся більше про функціональну асиметрію півкуль головного мозку за QR-кодом. Отже,
Мислення – здатність кори великих півкуль за допомогою символів (слів та образів) виражати своє ставлення до реально існуючих та уявних предметів і навколишнього світу. Інтелект – це розумова здатність зберігати, розуміти, застосовувати знання та вміння у різних видах діяльності. Свідомість – прояв
діяльності, що проявляється у відображенні дійсності та довільному регулюванні взаємозв’язків з іншими людьми.
Поміркуйте
1. Чому діти-«мауглі» після
мовні навички?
2. Чи можна стверджувати, що тварини, які можуть повторювати слова, мають другу сигнальну систему?
3. Чи може людину виховати робот, як у
1.
1.
сухожилля
сітківка ока Є смакові сосочки
2. Внутрішній образ тіла в людини в нормі створюється з урахуванням даних низки сенсорних систем. Розташуйте їх у порядку зменшення
важливішої (1) до найменш включеної у процес (4). вестибулярна дотикова
5.
6.
Чому в людини нащадків менше,
Творчий проєкт: створення лепбука «Ембріональний розвиток людини».
Практико-орієнтований проєкт: «Яка роль плаценти в ембріональному розвитку плода?»; «Моє репродуктивне здоров’я».
Ігровий проєкт: рольова гра: «Тато, мама, немовля».
Інформаційно-пошуковий проєкт: «Постембріональний розвиток та його ключові етапи»; «Особливості перебігу триместрів вагітності»; «Гігієна вагітної жінки»; «Історія поширення венеричних захворювань у світі»; «Інфекційні захворювання, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), їхній вплив на репродуктивне здоров’я людини»; «Гігієна підлітка»; «Методи запобігання небажаній вагітності».
таке
функції
народжуваність. Тобто
народжених за одиницю часу, має хоча б не поступатись кількості особин, які померли за такий само період. І лише за умови, що народжуваність переважатиме смертність, можна сподіватись,
війни, дозволять певній людській спільноті існувати й далі.
Продовження роду є природною потребою людини. Однак її еволюція відбувалася в соціальному середовищі,
З яєчок вони надходять до придатків,
Придаток
задній частині яєчка. Від
починається сім’явиносна протока, що з’єднується з протоками сім’яних міхурців. Сім’яні міхурці – парні залози, секрет яких забезпечує сперматозоїди поживними речовинами,
й утворюють сім’явипорскувальний канал, який відкривається у сечівник.
Під сечовим міхуром верхню частину сечівника
сування сперматозоїдів сім’явиносною
сім’явипорскування.
фолікул, який є структурним
яйцеклітину, оточену шарами епітеліальних клітин та клітин сполучної тканини. Отже, яєчники, так само як і сім’яники, належать до залоз змішаної секреції.
матки
Мал. 60.2. Будова внутрішніх
До кожного яєчника підходить маткова
орган завдовжки
(лійку) з отвором, оточеним миготливими війками. Завдяки рухам цих війок яйцеклітина потрапляє
ється запліднення. Матка – товстостінний
орган, діяльність
різняють опуклішу верхню частину, або
циліндричну нижню частину матки –шийку. Це вузький канал, який
ним могла пройти дитина.
Матка переходить у піхву (або вагіну
матки. До репродуктивної
рон)
Поміркуйте
1. Чому чоловічих статевих клітин
2. Яку функцію
простата у функціонуванні чоловічої статевої системи?
3. Чому чоловічі статеві органи розташовуються
всередині? § 61. Статеві клітини. Запліднення
сперматозоїдів триває понад два місяці.
у чоловіків дозріває кілька мільйонів сперматозоїдів. На відміну від чоловіків, у жінок первинні статеві клітини утворюються вже в ембріональному періоді й перебувають у «законсервованій» стадії аж до настання статевої зрілості. Чоловічі статеві клітини – сперматозоїди – дуже дрібні, рухливі гамети, що складаються з головки та хвоста (мал. 61.1, А). Головка містить компактне ядро, оточене тонким шаром цитоплазми. У передній частині головки розташована акросома (від грец. акрос – верхівка та сома – тіло), що формується за рахунок комплексу Гольджі. Під час запліднення ферменти, що є у складі акросоми, звільняються та розчиняють оболонку яйцеклітини. Завдяки цьому ядро сперматозоїда
швидкістю 3 мм/хв.
будова жіночих статевих
ни – яйцеклітини. На відміну від сперматозоїдів, вони нерухомі, значно більші за розміром (близько 0,12 мм), кулястої форми (мал. 61.1, Б). Цитоплазма яйцеклітини містить запас поживних речовин у вигляді жовткових включень, рівномірно розподілених у клітині. Ззовні яйцеклітина оточена кількома оболонками, які виконують функції живлення та захисту.
заплідненої яйцеклітини
Цікаво знати. Вважають, що найбільші
акули: до 22 см у
завдовжки 15–21 см. Що таке менструальний цикл. Статеве
ється від 9 до 16 років.
менструація
час яких відбуваються закономірні
системи. Ці процеси
та секреторну (мал. 61.2).
го циклу.
менструальну
лонка матки відшаровується, що супроводжується розривом стінок
ких кровоносних судин. На
кількість фолікулостимулювального
шаровується
4–5 днів фолікул, що росте
жінки перебуває близько
тис. фолікулів. Під час кожного менструального циклу починають розвиватись
Перший менструальний
уже здатний до розмноження. Припинення менструацій натомість свідчить про втрату здатності до розмноження. Період фізіологічної перебудови в організмі людини, пов’язаний з поступовою втратою здатності до розмноження, називають клімактеричним періодом, або клімаксом. В основі цього лежать вікові
ни в організмі. Зокрема у жінок фолікули, які залишилися на той час в організмі, втрачають здатність реагувати на статеві гормони.
Як відбувається процес запліднення. Запліднення – процес злиття чоловічої та жіночої гамет: спермато
інформації
доньки, ані сини не є за набором спадкової
одного з батьків.
Яке біологічне значення того,
Дізнайтеся
Узагальнення Чоловічі та жіночі
ються за формою та розміром.
– сперматозоїд –
видовжену форму, складається з головки та хвоста і має розмір близько 50 мкм. На головці є акросома, ферменти якої розчиняють оболонку яйцеклітини в процесі запліднення. Яйцеклітина – велика, нерухома, оточена кількома оболонками, має розміри значно більші за сперматозоїд. Запліднення у людини відбувається в маткових трубах, куди з фолікула яєчника надходить яйцеклітина.
Поміркуйте
1. Чому в жінки щомісяця зазвичай дозріває лише одна яйцеклітина?
2. Яка органела перетворюється на акросому сперматозоїда?
3. Чому запліднення
Вагітність. Ембріональний
дитини.
формуються
одноклітинні (токсоплазма та ін.) та
мінтів) паразитичні тварини. Плацента також виконує
спеціальний
виконують захисну функцію. Навколоплідні
між плодом і внутрішньою
нічний захист, рух і розвиток плода. Плодовий період починається з початку третього місяця
Пологи – це складний фізіологічний процес, який супроводжується народженням дитини і завершенням
за одну
бути спокійною;
звичок.
Вживання
Узагальнення Вагітність – фізіологічний стан організму жінки, пов’язаний із заплідненням яйцеклітини й подальшим розвитком зародка і плоду. В індивідуальному розвитку (онтогенезі) людини виділяють два періоди: зародковий (ембріональний) та післязародковий (постембріональний). Ембріональний період триває від моменту запліднення до народження дитини, а постембріональний починається з моменту народження. Під час ембріонального періоду із зиготи в результаті поділу утворюється багатоклітинний зародок. З моменту утворення плаценти його називають плодом. Плід зв’язаний з плацентою пуповиною, оточений
що заповнений навколоплідними
людини. За цей час організм росте, розвивається, набуває здатності до розмноження, згодом – старіє та вмирає. Який вік людини називають хронологічним, а який – біологічним. У різні періоди життя людини інтенсивність процесів росту й розвитку неоднакова. Це зумовлює специфічні особливості будови, процесів життєдіяльності та психіки людини, які називають віковими. Розрізняють хронологічний і біологічний вік людини. Хронологічний (від грец. хронос – час) вік – це період (у роках, місяцях, днях), прожитий від дня народження до певного моменту. Натомість біологічний вік характеризує реальний фізіологічний стан організму, який відповідає характеристикам певної вікової групи людей. Він залежить від індивідуальних темпів росту, розвитку, способу життя, фізіологічного стану організму.
умови.
Різниця між хронологічним і
дозрівання може сягати
Наприклад, процеси старіння
супроводжується активним ростом і збільшенням маси тіла.
му молоці також містяться
дитини. У віці шести місяців у дитини починають прорізуватися
зуби. Значні зміни відбуваються
дитини. У новонароджених ще немає типових для дорослої людини вигинів хребта. Вони починають розвиватися з розвитком скелетної мускулатури. Так, у віці 2–3 місяців, коли
дорослої людини. Період раннього дитинства охоплює 1–3й
окремі професії.
63.2.
Друге дитинство, або молодший шкільний
12й роки життя дитини. Для
росту. Дитина підростає за рік на 4–5 см. У
навчання розвиваються розумові здібності учнів. Підлітковий період (у дівчат
Таз розширюється, збільшуються молочні залози. У цей
вміння контролювати власну поведінку: здатність керувати
і настроєм. Під впливом авторитету
і
середовища формуються моральні якості людини, її цілеспрямованість. Підлітки прагнуть самовиразитися. Юнацький період (у хлопців він триває
життя, у дівчат – 16–20го років). У цьому віці ріст і розвиток організму переважно завершуються, усі системи органів практично досягають своєї зрілості. Але триває морфофункціональний розвиток: збільшується маса тіла, об’єм грудної клітки, життєва ємність
час підсилюються
житті людини, час, коли розвиваються
Зазвичай у цей період людина створює сім’ю,
До чинників, які
вжують життя і сприяють пізнішому настанню старіння, належать активний спосіб життя, регулярні заняття спортом, раціональне харчування,
нації – велика цінність,
номічний розвиток країни, соціальний добробут населення. Здоров’я нації має забезпечувати високоефективна система охорони здоров’я. Відповідно до Конституції України здоров’я українських громадян розглядається як найголовніший скарб країни. Так, стаття 3 Конституції України говорить про те, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Дізнайтеся більше про науку геронтологію за QR-кодом.
Узагальнення У процесі постембріонального розвитку людини виділяють такі періоди: новонародженості, грудний, раннього дитинства, першого дитинства, другого дитинства (молодший шкільний період), підлітковий, юнацький періоди, зрілий вік, похилий та старечий вік. Хронологічний вік людини – це вік реально прожитого часу. А біологічний
Поміркуйте
1.
фази
1.2. Розгляньте графіки виділення
ІІІ. Усвідомлюю закономірності природи
1. Діти
2.
1
2
що забезпечує рухливість сперматозоїдів В виділяє слиз для просування сперматозоїдів Г утворюють сперматозоїди та виділяють тестостерон Д виділяють естрадіол і прогестерон, формують яйцеклітину
2.
А
Автоматія серця, 152
Аглютиніни, 142
Аглютиногени, 142
Адреналін, 63
Акомодація, 235
Акросома, 285
Алергія, 178
Анаболізм, 119
Анафілактичний шок, 178
Б
Біологічні ритми, 265
В
Вагітність, 288
Вегетативна нервова система, 47
Вестибулярний апарат, 240, 242
Вища нервова діяльність, 256
Віруси, 174
Вітаміни, 119
Г
Гемоглобін, 140
Гіпоталамо-гіпофізарна система, 66
Гіпоталамус, 43
Гіпофіз, 59
Глікокалікс, 17
Головний мозок, 39
Гомеостаз, 8
Гормони, 57
Групи крові, 141
Гуморальна регуляція, 56
Д
Далекозорість, 236
Динамічний стереотип, 262
Дихальний цикл, 190
Е
Екскреція, 203
Ендокард, 150
Ендокринні залози, 56
Ендоплазматична сітка, 20
Епідемічний поріг, 176
Епікард, 150
Епітелій, 20
Епіфіз, 61
Еритроцити, 140
З
Зсідання крові, 147
І
Імунітет, 167
Імунодефіцит, 172 Інстинкт, 51 Інтелект, 276
К
Катаболізм, 119 Когнітивний дисонанс, 55 Колективний імунітет, 177
Комплекс Гольджі, 18
Короткозорість, 236
Кров, 136
Кровообіг, 148
Л
Лейкоцити, 145
Лізосоми, 17
Лімфа, 164
М
Менструальний цикл, 286
Метаболізм, 118
Мислення, 275
Міокард, 150
Міофібрили, 86
Мітохондрії, 17 Мозочок, 42
Н
Навчання, 262
Нейроглія, 23
Нейрогормони, 57
Нейрогуморальна регуляція, 27
Нейромедіатори, 34
Нейрон, 23
Нерви, 35
Нефрон, 206
Норадреналін, 64
О
Окістя, 78
Орган, 24
Остеоцити, 74
Охрястя, 76
Очеревина, 105
Покажчик
П
Пам’ять, 263
Перикард, 172
Плазматична мембрана, 17
Поведінка, 256
Р
Реабсорбція, 207
Резус-фактор, 143
Репродуктивна система, 282
Рефлекс, 27, 50
Рефлекторна дуга, 27
Рецептори, 225
С
Свідомість, 277
Сенсорна система, 224
Серцевий цикл, 153
Сигнальна система, 270
Синапс, 34
Соматична нервова система, 46
Соціум, 5
Стрес, 67
Т
Таламус, 43
Терморегуляція, 216
Тканина, 19
У
Увага, 272
Ф
Фактори ризику, 11
Фасція, 86
Ферменти, 105
Фізіологічна система, 25
Фільтрація, 207
Формені елементи, 139
Функціональна система, 28
Х
Хондроцити, 76
Ц
Цитоскелет, 17
Я
Ядро, 17
Джерела ілюстрацій, запозичених
у навчальному процесі.
§ 30. Розлади діяльності травної
Тема 5. Внутрішнє середовище
§ 32. Органи кровотворення. Формені елементи крові:
§ 33. Будова
§ 34. Система
§ 35. Серцевий цикл.
37. Кровотечі:
§ 38. Лімфатична та імунна системи
§
§
§
§
§
§ 55. Вища
вищої нервової діяльності людини ..............................................................
§ 56. Рефлекси. Навчання і пам’ять ..................................................
§ 57. Біоритми людини. Сон і сновидіння ..........................................
§ 58. Перша сигнальна система. Сприйняття зовнішнього
світу. Емоції ..................................................................................
§ 59. Друга сигнальна система. Мова. Фізіологічна основа мовлення. Мислення. Свідомість .......................................................
Тема 10. Розмноження та
§ 60. Будова та функції репродуктивної
§ 61. Статеві клітини. Запліднення
§ 62. Вагітність. Ембріональний період розвитку
§ 63. Постембріональний
depositphotos.com
України про авторське право і суміжні права
Формат 70×100/16. Ум. друк. арк. 24,7. Обл.-вид. арк. 22,17. Тираж 291 433 пр. Вид. № 0087. Зам. 25-04-2401.
ТОВ «Генеза», вул. Генерала Алмазова, 18/7 (літ. В), офіс 404, м. Київ, 01133, Україна. Свідоцтво суб’єкта
справи серія ДК № 7692 від 24.10.2022. Віддруковано у ТОВ «ПЕТ», вул. Максиміліанівська, 17, м. Харків, 61024, Україна.
суб’єкта видавничої справи серія ДК № 6847 від 19.07.2019.
