Степаненко О.В.

О. В.Степаненко Кам'янець-Подільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 Формування в учнів позитивного ставлення до іншомовної культури в контексті поглиблення соціокультурного компонента навчання іноземних мов Вступ На початку ХХІ ст. іноземна мова стає важливим засобом міжнародного спілкування. Як відомо, сучасні нормативні матеріали орієнтують учителів на формування в учнів певного рівня іншомовної комунікативної компетенції, тобто здатності спілкуватися іноземною мовою на між культурному рівні. Головною метою будь-якої системи освіти є розвиток особистості учня. Навчання виступає як основа та засіб психічного і в цілому особистісного розвитку людини. Стосовно предмета «іноземна мова» саме таким є комунікативно орієнтоване навчання. Слід наголосити, що основною метою навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах є розвиток можливостей учнів використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Саме школа повинна підготувати учнів до спілкування в реальних життєвих ситуаціях, навчити їх здобувати знання самостійно з метою вдосконалення в галузі обраної майбутньої професії. Саме на уроках іноземної мови учитель повинен формувати в учнів уміння і навички іншомовного спілкування, передбачити досягнення ними такого рівня комунікативної компетенції, який би був достатнім для здійснення спілкування у певних комунікативних сферах, орієнтуватися у соціокультурних аспектах країни, мову якої вивчають. Основна частина Робота за програмою потребує від нас учителів оволодіння комунікативною методикою навчання іноземних мов, яка розглядає навчальну діяльність на уроці, як діяльність спілкування. Із свого досвіду можу сказати, що стосовно вивчення іноземної мови це означає, що на уроках іноземної мови потрібно впроваджувати особистісно-орієнтовне спілкування, створювати всілякими засобами позитивну емоціональну атмосферу духовного взаємозбагачення, даючи можливість кожній дитині випробувати себе в різних видах творчості. Саме цьому сприяють, поряд з відомими активними формами роботи, технології інтерактивного навчання, суть яких полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Провести сучасний урок іноземної мови із застосуванням технологій інтерактивного навчання, означає створити комфортні умови

навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, вчиться бути демократичним, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити. Для кожного вчителя не секрет, яку неоцінену роль у практичній реалізації комунікативного методу відіграє психодіагностика. Отримати такі дані допомагає психолог школи. Ідучи на кожен урок, враховуючи індивідуальні особливості кожного учня, вчитель приділяє велику увагу підготовці до спілкування зі своїми дітьми, а також вибору форм, методів роботи з ними. Перевага надається інтерактивній технології кооперативного, колективно-групового

навчання,

технології

ситуативного

моделювання,

технології

опрацювання дискусійних питань. Ґрунтовно продумується кожен урок, щоб він був спрямований на розвиток мисленнєвої та мовленнєвої діяльності учнів з логічними переходами від етапу до етапу. Головний принцип сучасного вчителя полягає в тому, щоб творити урок, як режисер творить спектакль. Тому не секрет, що учень навчається успішно саме тоді, коли йому цікаво. Саме цікавість зумовлює мотивацію навчання. А мотивація може перейти в пізнавальний інтерес, і тоді процес оволодіння іноземною мовою стане творчістю. Тому вчителю слід робити все, щоб підтримати дитячу цікавість уже з перших хвилин уроку. Вважається, що від того наскільки яскраво, нешаблонно вчитель розпочнеться, наскільки невимушено введе учнів в атмосферу іншомовного спілкування, залежить успіх комунікативної діяльності учнів на уроці. Отже, зосередити увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорення теми вчителю допомагає чітко подана мотивація, що набуває характеру реального спілкування, у процесі якої йде обмін новою інформацією, думками. Інформація подається так, щоб вона була чітко пов’язана з темою уроку, створювала мовленнєву атмосферу, сприяла залученню всіх учнів до спілкування. З цією метою використовуються інтерактивні прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають інтерес до вивчення теми. Застосовання на уроці інтерактивних методів навчання допомагають створити такі умови, за яких і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними об’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, уміють, і вільно висловлюють свої думки. Тому для обговорення на уроці доцільно добирати таку інформацію, яка могла б їх зацікавити і мала б для них особистісне значення. Перевагу слід надавати проблемно-пошуковим завданням, мовним, рольовим іграм з застосуванням інтерактивних технологій кооперативного навчання: роботі в парах, методам «Акваріум», «Мікрофон», «Займи позицію», «Мозковий штурм» та інші. Для забезпечення практичного володіння предметом слід використовувати наступні компоненти:

-

запам’ятання учнями певної кількості матеріалу, що подається в системі (тут лексичний і граматичний матеріал подається в системі);

- розвиваю навички оперування мовним матеріалом; - розвиваю комунікативні вміння; Звичайно, що сучасний підхід до вивчення іноземної мови, коли класи не діляться на групи заважає широко впроваджувати такі форми роботи як вміння учнів уточнювати стосунки один з одним, кожному не дає можливість щось суттєве повідомити, обговорити, посперечатись, довести. Але, звичайно, що ми не можемо відмовитись від такої форми роботи, так як це забезпечує експромтну готовність учня до спілкування в несподіваних, незапланованих ситуаціях. На ранньому етапі навчання це 5-ті та 1-ші класи велику увагу приділяється засвоєнню фонетичних навиків. Для цього доречно використовувати різні наочні засоби, римівки, з картинками, фонетичні вправи. Паралельно слід розвивати лексичні навики. Досвід показує, що не можливо засвоїти мовний матеріал, не вивчаючи граматичний матеріал. Засвоєння граматичного широко практикується на середньому етапі 6-8-мі класи. Це вивчення правил, граматичних структур виконання різних вправ, широке застосування граматичних карток з різним завданням, наприклад: - поставити слово, що в дужках в правильній граматичній формі; - знайти помилки в реченнях; - перекласти речення; - визначити час і т.д. Часто в своїй роботі вчителю доцільно використовувати вправи на перетворення, тобто на трансформацію. Ефективними є завдання, що мають наступне формулювання: «Підтвердити правильність думки», «Виправте твердження», «Скажіть, що так робити не можна», «Скажіть, що завтра ви будете робити щось інше», «Висловте здивування і перепитайте, чи це дійсно так». Можна практикувати комбінаційні вправи, а також вправи на закінчення речень. Для роботи в парах слід застосовувати вправи, які мають форму діалогу. Такі діалогічні єдності мають здебільшого підстановчий характер. Для більш складних діалогів краще використовувати ключові слова. Для розвитку уміння усно або письмово висловлювати свою думку слід використовувати вправи на виправлення тверджень, уточнення повідомлень, переказ або бесіда на основі прочитаного тексту, опис картин, діафільмів, обговорення реальних життєвих ситуацій (це події в класі, в школі, погода, спортивні змагання тощо), коментування, композиція. Оргмомент можна проводити порізному, бо така форма як бесіда з черговим швидко набридає учням, якщо використовувати її систематично.

Дотримання принципу новизни, як одного з прийомів комунікативного методу на уроці, є умовою того, що вчителю вдається перетворити клас на своєрідну дослідницьку лабораторію, де в ролі дослідників виступають самі учні, а вчитель лише буде скеровувати їхню діяльність. Такий метод співпраці вчить учнів аналізувати, порівнювати, досліджувати, узагальнювати, відстоювати свою точку зору. А головне – формувати комунікативну компетенцію. Зацікавленість створюється вже повідомленням форми уроку: урокдослідження, урок-гра, уроки-заліки, які можна проводити із застосуванням різних цікавих форм роботи. Як засіб оптимізації навчальної діяльності, важливо використовувати ігри, які можуть служити засобом емоціональної розрядки, мотивації навчальної діяльності. Їх можна використовувати з метою тренування, закріплення та контролю знань і навичок учнів. Серед великої різноманітності ігор є багато ігор з літерами. На початкову етапі це можуть бути прості ігри з літерами, на середньому і старшому складніші. Це своєрідні загадки, в яких потрібно відгадати слово написане незвичайним способом. Такі ігри можна дібрати до будьякої теми. В усіх класах діти із задоволенням грають у гру «Пантоміма». У старших класах можна запропонувати послухати цікавий сюжет і деяким учням раджу показати жестами, що вони зрозуміли. Гра «Міклухи і Маклаї» спрямована на розуміння і сприйняття іншої культури. Мета гри – навчити учасників розуміти, як функціонує культура, що означає бути в незнайомому культурному середовищі, які почуття та емоції можуть при цьому відчути люди. Учасники мають можливість випробувати себе у різних ролях. Ефективність гри підвищується, якщо їм надається право самостійного вибору культури, до якої б вони хотіли належати у рольовій грі. «Міклухи» і «Маклаї» - дві різні культури зі своїми правилами поведінки, ціннісними орієнтирами,

стосунками,

традиціями,

типовими

видами

повсякденної

діяльності.

Представники кожної групи – «посли» - уважно стежать за поведінкою членів іншої групи для того, щоб зрозуміти їхні норми поведінки, цінності й інші культурні характеристики. Ставлячи лише непрямі запитання, вони визначають основні риси культурної групи, яку «відвідують». Після закінчення відвідування «послів» складається культурний портрет іншої групи. Результати гри обговорюється. Велику увагу у старших класах, згідно програми, приділено країнознавству. В основу формування соціокультурної компетенції покладено сучасну тематику, яка близька учням будь-якої країни, з тим, щоб створити сприятливі умови для ознайомлення з цінностями інших країн у спеціально змодельованих ситуаціях спілкування. З цією метою важливо на

уроці застосовувати культурологічні тексти різних стилів, автентичні аудіо - та відео матеріали, інформаційні (комп’ютерні) програми, ресурси системи Internet, тощо. Заняття з країнознавства слід комунікативно спрямовувати і проводити в різноманітних формах: мінілекція, відео урок, творча майстерня, уроки-дебати, телеміст з використанням інноваційних технологій формування всіх складових комунікативної компетенції. Така різноманітність форм проведення уроків з країнознавства дозволяє збільшити обсяг самостійної пошукової діяльності учнів. Необхідно організовувати роботу в такий спосіб, який дав можливість учням виявляти їхні творчі здібності, розвивати креативне мислення. Одним з найбільш ефективних способів впливу на почуття і емоції школярів є музика, що є «найсильніший психічний побудник, проникаючий в приховані глибини свідомості». Відомий педагог Ян Амос Коменський писав, що той, хто не знає музики, той не знає грамоти. Однією з умов успішного використання пісенного матеріалу є його відбір і типологізація. Пісенний матеріал як один з елементів національно-культурного компонента повинен відображати країнознавчу специфіку і володіти культурологічної цінністю. Лексико-граматичний матеріал пісень слід вводити з деяким випередженням програми з тією метою, щоб при введенні нового матеріалу учні легко впізнавали його. Це суттєво полегшить вступ, закріплення та використання лексико-граматичного матеріалу пісень у відповідних мовленнєвих ситуаціях. Методика використання кожної пісні передбачає попереднє введення, активізацію і закріплення лексико-граматичного матеріалу, яке використовується у піснях. У роботі з піснею доречно приблизно орієнтуватися на таку послідовність роботи: 1) коротке вступне слово про пісню (її характер, стиль і особливості акомпанементу, основний зміст, історія створення і т. д.), установка на перше сприйняття пісні; 2) перше музичне пред'явлення пісні, знайомство з музичною стороною пісні: особливостями мелодії, ритму, поділу на музичні фрази; 3) перевірка розуміння змісту пісні (дослівний переклад тексту загальними зусиллями учнів під моїм керівництвом). На більш просунутому етапі або в більш підготовлених у мовному відношенні групах корисно звертати увагу учнів на способи вираження тієї чи іншої думки засобами іноземної мови; 4) фонетична відпрацювання тексту пісні. На початковому етапі навчання іноземної мови доцільно застосовувати в цих цілях в основному спосіб імітації; 5) повторне прослуховування пісні; роботу на даному етапі доцільно проводити з опорою на текст;

6) читання тексту пісні з подальшою відпрацюванням звуків та інтонації, всю роботу також рекомендую проводити з опорою на текст пісні; 7) розучування мелодії в процесі спільного виконання пісні з використанням фонограми пісні, а також її акомпанементу. На наступних двох-трьох уроках достатньо повторити пісню один-два рази, щоб її слова запам'яталися міцно і надовго. У пам'яті учнів закріплюються необхідні для мови словосполучення і граматичні структури. При введенні нового граматичного матеріалу учні легко впізнають введені з деяким випередженням граматичні структури, що істотно полегшує закріплення нового матеріалу і використання його у відповідних мовленнєвих ситуаціях. Надалі кожна із запропонованих пісень може бути використана як ефективний засіб закріплення та повторення нового грамматичного матеріалу. Важливе значення на уроках має релаксація. Коли діти втомилися потрібно пропонувати їм рухливі ігри. Закінчити урок слід намагатися на оптимістичній ноті. Разом з учнями на рівні знань і умінь даного класу доцільно підбити підсумки того, чого ми навчилися, що було нове і цікаве на уроці, що вдалося, що не вдалося, на що треба звернути увагу, хто заслужив похвали. Усі учні обов’язково отримують оцінки. Висновки Можна сказати, що процес навчання – це напружена розумова робота учнів, їхня власна активна участь у цьому процесі, і допомогти їм в цьому повинні ми – вчителі. Отже, важливо створювати диференціальні і індивідуалізовані програми навчання. Різноманітне сполучення усіх форм роботи: індивідуальної, самостійної, парної, групової являє собою важливий засіб підвищення якості навчання і виховання школярів, дозволяє краще враховувати їхні індивідуальні відмінності, сферу інтересів. Необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів і забезпечити учню можливість досягти планований результат. Навчання робить вкрай активним

більш широке впровадження елементів

самонавчання і взаємопов’язаного навчання. Очевидно, що запланований результат навчання іноземній мові може бути досягнутий, якщо будуть поліпшені умови навчання і якщо школярі насправді будуть відчувати, що від них реально потрібне практичне володіння іноземною мовою.

Використана література 1. Anna Fomina. Song book. – Х., 2003.

2. English-Speaking Countries. Facts and Figures.//Основа, 2005.

3. V.L. Polupan A.P. Polupan V.V. Makhova. English-Speaking Countries. A cultural reader. – Х.: «Країна мрій», 2002.

4. Ірина Воробйова. Міжпредметні зв’язки у контексті поглиблення соціокультурного компонента навчання іноземних мов.// Іноземні мови в навчальних закладах. №1,2008.

5. Валентина Малієнко. Навчальна діяльність – як діяльність спілкування.// Іноземні мови в навчальних закладах. №1,2007.

6. Валерій Редько, Олександр Кохан, Лариса Калініна, Інна Самойлюкевич. Новітні педагогічні технології – у практику школи.// Іноземні мови в навчальних закладах. №1,2007.

7. Латій О.О. Big Cities of the USA. New York.// Англійська мова та література. №25, вересень 2009.

8. Логвиненко Т.В. Big Industrial cities of Great Britain.// Англійська мова та література. №5 (195), лютий 2008.

9. Оксана Коваленко. Щоб язик міг довести і до Києва, і до Лондона, і до Парижа…// Іноземні мови в навчальних закладах. №3,2008.

10. Палінчак В.О. Лондон – столиця Англії.// Англійська мова та література. №6-18, червень 2009.

11. Фролова О.В. The United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland.// Англійська мова та література. №26, вересень 2009.