На українському грунті. Микола Погрібняк

Page 1

1


2


Дніпропетровський національний історичний музей імені Д. І. Яворницького Музей «Літературне Придніпров’я»

НА УКРАЇНСЬКОМУ ГРУНТІ Книжкова графіка

М И КО Л И П О Г Р І Б Н Я К А / 1885-1965 К

А

Т

А

Л

Упорядкування, вступна стаття

Наталії ВАСИЛЕНКО, Ірини МАЗУРЕНКО

Дніпропетровськ 2013

О

Г


Рекомендовано до друку науково-методичною радою Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького

Перша спроба бібліографічного опису українських книжкових та періодичних видань, художньо оформлених і проілюстрованих художником-графіком М. С. Погрібняком (1885-1965). Каталог ілюстровано матеріалами з фондів Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького та Дніпропетровського художнього музею, приватних колекцій В. В. Бінкевича, А. К. Фоменка.

Вступ Н. І. КАПУСТІНА, директор Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького, заслужений працівник культури України Т. І. ШАПАРЕНКО, директор Дніпропетровського худоржнього музею Автори-упорядники Н. Є. ВАСИЛЕНКО, І. В. МАЗУРЕНКО, старші наукові співробітники відділу-музею «Літературне Придніпров’я» Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького Редакційна колегія Н. І. КАПУСТІНА Т. І. ШАПАРЕНКО В. М. БЕКЕТОВА Т. І. ЗВОРИКІНА О. В. АЛІВАНЦЕВА В. В. КУЛІЧИХІН Н. І. МОЛЧАНОВА Т. І. ХУПАВА Дизайн, верстка С. Я. КОВИКА-АЛІЄВ


МАЙСТЕР КНИЖКОВОЇ ГРАФІКИ

М

икола Степанович Погрібняк – один з яскравих представників генерації відомих майстрів української художньої культури ХХ століття. Живописець, графік, художник книги, дослідник народної творчості, дитячий

письменник, педагог, учень Ф. Красицького та О. Сластіона, вихованець Миргородської художньо-промислової школи імені М. В. Гоголя, він є однією з ключових постатей українського мистецтва, що стояла біля витоків становлення та розвитку українського книгодруку. Все життя М. Погрібняк активно працював над оформленням українських видань, звертаючись до традиції українського орнаменту. Мовою давніх символів, що лежать в основі орнаменту, художник оспівав життєдайну силу і красу народного мистецтва, виховав не одне покоління талановитих учнів, навчивши їх зберігати пам’ять про найдорожче. Каталог книжкової графіки М. Погрібняка вперше науково доводить й ілюструє це унікальне у своїй красі явище книжкової культури, створеної на українському грунті справжнім майстром, творчий спалах якого припадає на першу третину ХХ століття. В цей час у різних видавництвах Катеринослава, Державному видавництві України в Харкові вийшло більше як п’ятдесят найменувань українських книжок та періодичних видань в оформленні та з ілюстраціями М. Погрібняка. Серед них: «Кобзар» Т. Шевченка, «Народні казки» І. Рудченка, казка «Трьомсин Богатир» І. Манжури, читанка «Стежка додому», видана під орудою І. Труби, історична проза А. Кащенка, серія власних казок М. Погрібняка для дітей та інші. Педагогічну роботу, викладання в Дніпропетровському художньому училищі та інших навчальних закладах міста він поєднував з роботою над оформленням книги. Cеред зібрання пам’яток писемності Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького особливе місце належить українській книзі, яка стала видатним явищем в історії книгодруку на початку буремного, але такого плідного на культурні зрушення ХХ століття. Численна музейна колекція книжкових та періодичних видань 1910-1920-х років, зібрана і збережена не одним поколінням музейників, постійно поповнюється новими виданнями, але особлива шана належить академіку Д. Яворницькому, який вивчав, збирав, колекціонував пам’ятки писемної культури, а особливо дбав про українську книжку, сприяв її виданню та популяризації. Він добре знав М. Погрібняка, співпрацював з ним у катеринославській «Просвіті», збирав до власної книгозбірні усі його нові видання. В оформленні художника вийшли друком книги Д. Яворницького: перший том «Словника української мови», історичне оповідання «Як жило славне запорозьке низове військо». Книжкове зібрання Д. Яворницького – серцевина музейної колекції – є основою каталогу. Зосереджене здебільшого у фондах музею та у рідкісному фонді наукової бібліотеки, воно прикрашає експозиції Історичного музею, музею «Літературне Придніпров’я», меморіального будинку-музею вченого, літературно-мистецькі виставки. Ви-

5


вчення та каталогізація цих пам’яток покликані ввести до наукового обігу інформацію про розвиток книжкової культури нашого краю, що значно розширить і доповнить вже відомі факти, а разом з тим здивує відкриттями не тільки пересічного читача, а й дослідників та шанувальників історії книги. Вихід каталогу пов’язаний з ювілейною датою – 130-річчям з дня надрукування першої української книжки в Катеринославі. 1883 року редактор-видавець прогресивного літературно-громадського тижневика «Степь» О. Єгоров видав оповідання письменника-початківця А. Кащенка «Жар-Птиця...», поклавши початок українському книговиданню у Придніпров’ї. Віддаючи належну шану подвижницькій праці М. Погрібняка як книжкового графіка, дбаючи про повернення кращих зразків його мистецької спадщини широкому загалу, сподіваємося, що пропоноване видання зацікавить філологів, істориків, мистецтвознавців, книгознавців, бібліотекарів, музейників, краєзнавців, усіх, хто цікавиться історією книгодрукування.

Директор Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького

На д ія КА ПУ С Т ІН А


ХУДОЖНИК ТА ПЕДАГОГ МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ ПОГРІБНЯК

У

явлення про будь-якого художника займає важливе місце у культурному просторі, характеризуючи його. Творчість художника-педагога Миколи Степановича Погрібняка (1885-1965) є значним внеском в історію роз-

витку образотворчого мистецтва Дніпропетровщини. Він був талановитим та вдумливим графіком, творчо сміливим майстром-живописцем, глибоким знавцем пластики та народного мистецтва, улюбленим вчителем та на-

ставником молодих художників. У багаторічній творчій діяльності М. С. Погрібняк приділяв майже весь свій час вихованню молодих митців та численних самодіяльних художників. Працював педагогом у Дніпропетровському художньому училищі, керівником художніх студій міста, брав активну участь в організації роботи Дніпропетровського художнього музею, членом науково-методичної ради якого був до кінця свого життя. У фондах Дніпропетровського художнього музею зберігаються архівні матеріали, що розкривають творчу особистість М. С. Погрібняка, та колекція його робіт, яка налічує понад 80 примірників. Твори виконані олією, аквареллю, пастеллю, сангіною, олівцем та пером, відображують не лише реальне бачення художником світу, але й особисте ставлення до дійсності. Погрібняк залишив чудову спадщину українського пейзажного живопису, в якому передано велику любов до рідної землі, радісне відчуття природи, повної душевного спокою, теплоти, ліризму. Не обійшли його осторонь теми, які були продиктовані часом та політикою. У складні 1917-1921 рр., разом з художниками Катеринослава, він оформлював ідеологічні плакати та панно, ескізи до яких знаходяться у фондах музею. Чимало робіт Погрібняка присвячено дитячій тематиці. Крім художньої майстерності, в картинах з цієї теми втілював глибокі знання психології дітей, їх інтересів, душевного складу. Мабуть тому особливе місце у його творчості було відведено оформленню української дитячої книжки та підручників для школярів. Ілюстративною графікою митець захопився ще будучи учнем Миргородської художньо-промислової школи. Протягом 1921-1930-х рр. було видано більше 30 творів для дітей, ілюстрованих М. С. Погрібняком. Ще одне захоплення було досить важливим у житті художника: він колекціонував зразки українського народного орнаменту різних областей, частина з яких зберігається у музеї. За часів незалежності України дослідникам життя та творчості талановитого українського художника вдалося поновому переосмислити його творчу спадщину, знайти та відкрити маловідомі сторінки його життя, повернути ім’я нашого земляка молодому поколінню. Сподіваюся, що опубліковані у цьому виданні матеріали будуть мати великий історико-культурний інтерес та естетичну цінність для тих, хто цікавиться мистецтвом та історією рідного краю.

Директор Дніпропетровського художнього музею

Тет ян а Ш А ПА РЕ Н КО

7


Микола Погрібняк з дружиною Анастасією. м. Катеринослав. 1910-і рр.


НА УКРАЇНСЬКОМУ ГРУНТІ Книжкова графіка Миколи Погрібняка у зібраннях ДНІМ, ДХМ та приватних колекціях

Д

ніпропетровський художник Микола Степанович Погрібняк був яскравою постаттю тієї генерації українського пореволюційного відродження, що майже вся була знищена за часів тоталітарного режиму. Він був серед тих українських митців, які повірили в революційне оновлення і творили у звичному руслі, але в умовах нового, вже радянського суспільства. Паралельно із видатними художниками книги Г. Нарбутом, М. Бойчуком, І. Падалкою, В. Седляром, В. Касіяном М. Погрібняк працював у ділянках монументального і станкового живопису, станкової та книжкової графіки, декоративно-ужиткового мистецтва [6]. Він по праву заслуговує на звання майстра книжкової графіки. Його книжки завжди відрізнялися національним підгрунтям, створювалися відповідно до давньої української традиції книгодруку і були своєрідними шедеврами своєї доби. Створюючи виставки, що висвітлювали літературномистецьке життя Придніпров’я першої половини ХХ ст., музей «Літературне Придніпров’я» неодноразово експонував нечисленні, випадково збережені часом книжкові та періодичні видання в оформленні М. Погрібняка. Під час революції 1917 р., громадянської війни книжечки в його художньому оформленні виходили маленькі за розміром, у дешевих тоненьких обгортках, на сірому газетному папері, але вражали мистецтвом оздоблення, постільки були витворені духом майстра, який знається на тільки йому відомих законах краси, суголосних душі, що прагне до естетичних канонів навіть у збурену революціями та війнами епоху початку ХХ ст. До 120-річчя з дня народження М. Погрібняка спільно з Дніпропетровським художнім музеєм, де зберігається його архівний та художній фонд, залучений свого часу відомим мистецтвознавцем, поеткою, науковцем

ДХМ Л. Яценко, у травні 2006 р. в музеї «Літературне Придніпров’я» відбулася перша виставка «На українському грунті». З фондів Дніпропетровського історичного музею експонувалися книжки та журнальні видання в оформленні М. Погрібняка, зразки етнографії ХІХ – поч. ХХ ст.; з фондів Дніпропетровського художнього музею завдяки директорові В. Кулічихіну та головному зберігачеві фондів Н. Молчановій – живопис митця, близько 50 мотивів українського орнаменту, змальованих на Київщині (батьківщині художника), Полтавщині, Сумщині, Дніпропетровщині, авторська кераміка й зразки української етнографії з колекції майстра, а також – малюнки М. Погрібняка та книжкові видання з приватних зібрань професора А. Фоменка та доцента В. Бінкевича [1]. Ініціатором саме циклу виставок, присвячених різнобічній творчій діяльності М. Погрібняка, була головний зберігач фондів ДХМ Н. Молчанова. Вона всіляко сприяла проведенню спільних виставок, допомагала розшукати, підібрати необхідні матеріали, надавала детальні консультації, ділилася спогадами, запалювала на творчу працю, душею боліла за призабуту спадщину талановитого художника, раділа нагоді виставити його доробок в літературному музеї, підтримувала ідею видання каталогу книжкової графіки й особливо піклувалася перевиданням альбому мотивів українського орнаменту – нездійсненої мрії художника. Продовженням першої ювілейної виставки у листопаді 2007 та 2008 рр. в стінах літературного музею стали ще дві спільні з ДХМ однойменні літературно-мистецькі виставки, на яких були репрезентовані зібрання живописних робіт та пастелей, створених художником в 19271949 рр., зібрання кераміки кінця ХІХ – поч. ХХ ст. (Опішне – Полтавщина, завод Білоскурського – Черкащина) із колекції М. Погрібняка, його власні мистецькі твори (акварель, кераміка), архівні документи, що зберігаються у фонах ДХМ, книжкові та періодичні видання в оформленні митця, зразки етнографії ХІХ – поч. ХХ ст. Слід зазначити, що третя виставка була присвячена пам’яті українських письменників, книговидавців А. Кащенка та І. Труби, з якими співпрацював художник. На відкритті усіх трьох виставок спогадами про вчителя, педагога, художника ділилися з присутніми запрошені вчені, мистецтвознавці, колеги, учні, друзі, знайомі

9


М. Погрібняка. Рядки їх спогадів увійшли до каталогу і є доповненням до раніше вже опублікованих. Свої мистецькі роботи, світлини з власного архіву надала для виставки учениця М. Погрібняка, художниця Т. Котенко [11; 12; 13]. Ім’я М. Погрібняка увійшло до енциклопедичних та наукових видань з українського мистецтва, книгодрукування, літературознавчих досліджень. До персональних виставок художника були видані ілюстровані каталоги, програмки, запрошення (1941, 1950, 1955, 1966 рр.). Останнім часом про нього писали мистецтвознавці, літературознавці, мовознавці, історики, краєзнавці, письменники, журналісти П. Козар, Г. Каліновська, М. Скрипник, Н. Глухенька, Л. Богданова, А. Поповський, М. Миколаєнко, М. Чабан, Н. Василенко, І. Мазуренко, В. Вельмін та ін. Проте окремого дослідження про його життя та творчість ще не створено. Завдяки зібраним матеріалам знаємо, що М. Погрібняк народився 5 грудня 1885 р. в селі Козацькому Звенигородського повіту на Київщині (тепер Черкаської області) в селянській родині. Батько, Степан Трохимович, мав 1, 5 десятини землі, працював садівником у поміщика, а мати, Харитина Сидорівна, вела домашнє господарство. У родині було шестеро дітей, Микола був найменшим. З шести років навчився писати, а з восьми пішов до церковно-приходської школи. Рано виявив хист до малювання. В рідному селі популярним був настінний розпис, яким майбутній художник захопився з дитинства на все життя. Після закінчення Козачанської сільської двокласної школи (1898–1902) за порадою Ф. Красицького 1903 р. вступив до Миргородської промислово-художньої школи ім. М. В. Гоголя. Скінчив її разом з Художньо-педагогічними курсами 1908 р. Його вчителями були відомі українські художники Ф. Красицький та О. Сластіон, які виховали у свого учня любов до українського народного мистецтва. Цих настанов М. Погрібняк ретельно дотримувався в довгорічній творчості та педагогічній діяльності. Ще будучи учнем художньо-промислової школи, він захопився ілюстративною графікою і поруч зі своїми вчителями та театральним художником і графіком І. Бурячком доклав руку до оформлення українського сатиричного журналу «Шершень», що видавався в Києві (1906) [9].

10

Після художньо-промислової школи мріяв вчитися й далі, але на заваді стали скрутні матеріальні умови. Із званням вченого рисувальника М. Погрібняк одержав призначення в Катеринослав на посаду викладача графічних мистецтв, де й працював до кінця свого життя в різних учбових закладах. Зокрема, з 15 вересня 1908 по 15 вересня 1920 рр., прийнятий на місце звільненого за власним бажанням викладача мистецтв І. Євсевського, викладав у міському чотирьохкласному училищі (з 9 вересня 1913 р. перетворене на 1-у вищу початкову школу; тепер – музей «Літературне Придніпров’я») та на Педагогічних курсах, у вищій початковій жіночій школі ім. О. Риндовської (з 24 серпня 1915 р.), у Педагогічному технікумі (з 1 жовтня 1920 по 15 вересня 1935 рр.), міській трудовій школі № 40 (з 26 травня 1920 по 31 вересня 1920 рр.), трудовій школі в рідному с. Козацькому на Київщині (з 1 жовтня 1920 по 31 вересня 1922 рр.), міській трудовій семирічній школі № 21 (з 1 жовтня 1922 по 15 вересня 1927 рр.), міській 2-ій залізничній технічній середній школі (з 1 жовтня 1925 по 1 вересня 1939 рр.), Дніпропетровському художньому училищі (з 15 вересня 1935 р. по 1950-і рр.). Навчав книжкової графіки і малярства. Був учителем славетної української художниці Г. Мазепи [5]. Гармонійно поєднував у собі якості життєлюба-живописця, вдумливого графіка, вчителя й наставника молоді. Завжди дотримувався того, що перш за все потрібно навчити бачити і знати закони зорового світу. Любив повторювати: «Хто вивчає закони зорового світу, той одночасно вивчає закони живопису» або «Просипайтеся на зорі і біжіть зустрічати сонце». Молодий педагог став активним діячем культурноосвітнього руху, який ширився на той час Україною. У березні 1913 р. М. Погрібняк був обраний членом катеринославського українського літературно-артистичного товариства «Просвіта». Він стояв біля витоків друкування української книжки на Катеринославщині, ілюстрував і оформлював майже всі видання письменників-просвітян (відомо більше 50 видань). Був під наглядом жандармів від 6 травня 1915 р., вони ж дали йому «кличку наружного наблюдения» – «Гривач» [10]. Протягом 1916-1925 рр. він художньо оформив обкладинки і проілюстрував «Кобзар» Т. Шевченка, переклад І. Франка арабської казки «Коваль Бассім»,


твори Олени Пчілки (орнаментальні малюнки-заставки до книжки «Байки для сім’ї і школи» виконав М. Погрібняк, ілюстрував книжку О. Сластіон), збірку «Поезії» Т. Романченка, «Словник української мови. Том І.» та історичне оповідання «Як жило славне запорозьке низове військо» Д. Яворницького, низку видань А. Кащенка, зокрема «Оповідання про славне військо Запорозьке низове», переклади з чеської Ольги та Михайла Кривинюків «Чеських оповідань для дітей», перекази народних казок І. Труби «Дурень із ступою», «Пан Коцький», «Як гриби збирались воювати з жуками» (написана спільно з М. Кузьменком), в тому числі упорядковану ним читанку «Стежка додому» у 3-х частинах, літературознавчий нарис Л. Жигмайло (Біднової) «Михайло Коцюбинський», оповідання В. Олександріва «Чижикове весілля», серію народних казок про звірів (біля 20 найменувань), які упорядкував П. Єфремов (В. Юноша), «Народні казки» І. Рудченка, альбом для розмальовування «Малюйте, діти!», збірник дитячих пісень «Барвінок» та ін. Майже всі ці видання, так як більшість їх авторів були звинувачені новою владою в буржуазному націоналізмові, знищені, а за їх переховування можна було поплатитися свободою. Тому з сотень найменувань та з кількасот тисяч одиниць тиражу вціліли лише одиниці. Не випадково, у своїй «Автобіографії» М. Погрібняк обходив цю сторінку своєї діяльності.

ке знання ним психології дітей: «Сім’я тварин»; «Ті, що

Сприяючи розвиткові дитячої літератури в Катеринославі у 1910-1920 роки, М. Погрібняк виявив себе не тільки талановитим ілюстратором дитячих книжок, а й був одним із перших дитячих письменників у когорті сучасних йому письменників-книговидавців, таких як І. Труба, О. Косач-Кривинюк, А. Кащенко, П. Єфремов та ін. Ще з 1907 р. він брав участь в оформленні книг, в тому числі й для дітей. Як митець книжкової графіки, працював переважно над українською дитячою книжкою, оформлював дешеві книжечки для народного читання, «книжки-копійки», підручники, які виходили в Катеринославі переважно у видавництвах «Слово», «Українському видавництві в Катеринославі», «Виданні Катеринославського Союзу Споживчих Товариств» та Державному видавництві України в Харкові. Він є автором не тільки художнього оформлення, а й текстів деяких дитячих книжок, які, до того ж, свідчать про глибо-

«Допоможіть голодним дітям» тощо. За проектом

не сіють і не жнуть»; «Посуд», «Зроби сам» та ін. Державне видавництво України видало 16 дитячих книжок з його ілюстраціями. Сам художник згадував: «Віддаючи багато часу педагогічній роботі, я находив час робити над дитячою книжкою, є багато видрукуваних робіт, про які є хороші рецензії… Виконував ілюстрації до народних казок, оповідань для дітей, а з 1920 р. працював над плакатами, похвальними листами, малюнками для шкільних підручників, котрих виконав дуже багато. Державним видавництвом видрукувано в чотири фарби кілька серій дитячих книжок, до деяких писав свій текст. Приймав участь у шкільному журналі «Червоні квіти», що випускало державне видавництво» («Автобіографія». 1945). М. Погрібняк брав активну участь в художньому оформленні та ілюструванні літературних, громадських та дитячих журналів, що видавалися в Катеринославі-Дніпропетровську в 20-30-і рр.: «Споживач» (1920), «Сільськогосподарський журнал», «Зоря», «Будь напоготові», «Штурм», «Дружна ватага» та ін. Разом з катеринославськими художниками А. Страховим, І. Євсевським, В. Смирновим, М. Сапожниковим М. Погрібняк революційними лозунгами та плакатами оформлював будинки, вулиці та площі міста. Його плакати таврували, попереджали, закликали, стверджували: «Дезертир – ворог Радянської влади» (1919), А. Страхова в 1919 р. для зустрічі Першої кінної армії була споруджена тріумфальна арка, для якої М. Погрібняк зробив плакат (3 х 20 сажнів) «Червона Армія не знає перепон». Привертало до себе увагу й панно 1920 р. «Засійся, чорна ниво, волею ясною» (ескіз зберігається в Дніпропетровському художньому музеї). З 1908 року М. Погрібняк – учасник художніх виставок. У 1927 р. він брав участь у виставках, організованих в Києві, Москві та на Міжнародній виставці дитячої художньої літератури в Парижі, де високою оцінкою журі була відзначена його книжка «Посуд», ілюстрована кольоровими репродукціями, тексти до яких написав сам художник. На початку 1929 р. у Дніпропетровську відбулася велика Округова художня виставка. Ось як цю подію висвіт-

11


лював часопис «Зоря»: «Дніпропетровські художники не повинні пасти задніх в процесі будування української нац. культури. Поки що, лише в скульптурі Тенера, особливо в прекрасній, високоталоновитій постаті «Махновця», в малюнках Погрібняка та в деяких технічних засобах окремих картин Резніка ми відчуваємо це» [ 2]. З цього часу М. Погрібняк стає учасником всіх виставок дніпропетровських художників. На Всеукраїнській художній виставці, що відбулася 1936 р. в Києві, Москві та Ленінграді, було виставлено 60 робіт художника переважно з українського народного мистецтва. 1941 р. в Дніпропетровську відбувся творчий звіт М. Погрібняка. «На звітній виставці були експоновані праці: «Рідний край», у якій показана радісна весняна пора з розквітлими садами, «Діти з пташкою» – це любовно виконана жанрова картинка, на якій зображені діти, що з цікавістю розглядають пійману пташку. Картина насичена світлом. «Алея в парку» – картина про один з мальовничих куточків Дніпропетровського центрального парку імені Т. Г. Шевченка.» [4]. Також експонувалася ціла підбірка (15) акварельних та виконаних тушем ілюстрацій до книжкових видань «Сім’я тварин», «Ті, що не сіють», «Коза-дереза», «Посуд», «Про бабусю та курчат», «За прялкою», «Казка про зайчика», «Казка про павука», «Вівці», «Свиня», «Жаба», «Жовна», «Кінь», «Покуримо», «Силует коня» та підбірка «Українські орнаменти». Під час війни М. Погрібняк через власну хворобу (мав дві грижі, переніс операцію) й з хворою дружиною-інвалідом залишився в окупованому Дніпропетровську. Працював бібліотекарем в Художньо-історичному музеї. Єдиний син працював в авіачастинах, воював на війні. Німецькі окупанти пограбували квартиру, внаслідок чого загинуло більшість робіт. Влітку 1942 р. брав участь як художник у науково-археологічній експедиції на порожисту частину Дніпра, якою керував професор П. Козар [3]. З 13 по 25 грудня 1942 р. в музеї відбулася виставка художників міста. На ній були представлені твори відомих не лише в Україні художників В. Коренєва, Т. Максименка, М. Погрібняка та інших. «Дніпропетровська газета» від 26 січня 1943 р. писала: «Твори М. С. Погрібняка збудовані цілком на українському грунті. Художник любить свою країну, її вечори і ран-

12

ки, її засніжені села. Художник однаково добре володіє пастеллю, аквареллю, олією». Творчий шлях М. Погрібняка – це шлях художника, для якого найтісніший зв’язок з народною творчістю став невичерпним джерелом натхнення. «Під час перебування в художньо-промисловій школі за порадою свого вчителя О. Сластьона я почав займатися вивченням народного мистецтва і з 1903 року я і до цього часу не кидаю цієї цікавої галузі мистецтва», – писав він в «Автобіографії» (1941). Художник зібрав багату колекцію зразків українського орнаменту (понад 100 мотивів) Київської, Полтавської, Сумської, Дніпропетровської областей України та Воронезької області Росії, який прикрашав ужиткові речі (настінний розпис, вишивку, кераміку, різьблення по дереву) і мріяв видати альбом «Мотиви українського орнаменту» [8]. Досить часто в художньому оздобленні книжкових та періодичних видань використовував орнаментику – безцінний витвір народної творчості. Нині роботи М. Погрібняка знаходяться в Дніпропетровському художньому музеї, але частина з них, як згадував сам художник, знаходилася і в Історичному музеї, зокрема збірка-альбом українського народного орнаменту. «Всього ж робіт виконано мною, між педагогічною роботою та в часи відпусток, більше 3500» («Автобіографія».1945). М. Погрібняк автор власного автопортрету (1910), жанрових картин, пейзажів, серед яких полотна «Захід в степу» (1909), «Після дощу» (1912), «На Київщині» (1913), «Зимовий пейзаж» (1929), «Вечір» (1937), «Метелиця» (1945), «Колгоспна отара» (1949, «Самарські плавні» (1948) та ін. У жовтні 1950 – лютому 1951 р. до 40-річчя творчої діяльності художника та у грудні 1965 р. до 80-річчя з дня народження і 50-річчя його творчості у Дніпропетровському художньому музеї відбулися персональні виставки, на яких демонструвалися твори живопису, графіки, збірка мотивів українського народного орнаменту, керамічні вироби. Він входив до складу членів вченої ради Дніпропетровського художнього музею. Талановитий живописець і графік М. Погрібняк піввіку свого життя присвятив педагогічній, творчій та громадській діяльності. У нього навчалася ціла плеяда художників, архітекторів та інженерів, які згодом стали


видатними діячами мистецтва і науки, з якими він не поривав зв’язків до останніх днів свого життя. Серед них живописці: В. Пузирьков, І. Резнік, Г. Чернявський, І. Пархоменко, О. Максименко, В. Масік, Г. Волошин, П. Карнаух, В. Макатуха, Г. Чепець, М. Кокін; графіки: О. Довгаль, О. Данченко, В. Яланський, В. Кармазін, М. Родзін; скульптори: В. Бородай, В. Зноба, А. Шапран, І. Першудчев та багато інших. Помер М. Погрібняк 30 травня 1965 р., похований у Дніпропетровську. На його могилі встановлено пам’ятник (за проектом В. Небоженка, скульптор К. Чеканьов). Творчість М. Погрібняка є великим внеском в історію розвитку українського образотворчого мистецтва ХХ ст. та популяризацію української книжки. Історичний музей зберігає колекцію книжкових та періодичних видань, дбайливо оформлених і проілюстрованих художником. Нині виявлено 15 книжкових та більше 10 найменувань періодичних видань. Більшість з них зібрані ще Д. Яворницьким і знаходилися у його книгозбірні. Донедавна ці видання були зосереджені в науковій бібліотеці ДНІМ, згодом – передані до фондів. Велика кількість періодичних видань надійшла до музею з обмінно-резервних фондів бібліотек Києва, Харкова, Москви, Ленінграда у 1980-90 рр. завдяки пошуковій роботі співробітників музею «Літературне Придніпров’я». Бібліографічний каталог книжкових та періодичних видань, ілюстрованих і художньо-оформлених М. Погрібняком, є підсумком багаторічної науково-дослідної роботи, але ще потребує доповнень та уточнення. До каталогу увійшла найточніша інформація про джерела, надана найповніша характеристика їх художньму оформленню, вказані місця і дати видань, тираж, ціна і розмір кожного з них, місця зберігання (де відомо). Вивчення та каталогізація цих пам’яток покликані ввести до наукового обігу інформацію, що засвідчує історію розвитку українського книгодрукування на Катеринославщині – Дніпропетровщині у 1910-1930-і рр. Описова стаття кожної позиції складається з бібліографічного покажчика (автор, заголовок, вихідні дані, кількісна характеристика), сумарної характеристики ілюстративного і орнаментального матеріалу, представленого у книзі, легенди надходження книги в му-

зей. Ілюстративний і орнаментальний матеріал характеризується наявністю у виданні ілюстрацій, заставок, кінцівок, рамок. На завершення вказується музейний шифр екземпляра. При публікації повністю зберігаються морфологічні та синтаксичні особливості оригіналу. Всі книжкові та періодичні видання в каталозі розміщені в хронології їх виходу в світ або ж за абетковим принципом відповідно двома розділами: «Книжкові видання» та «Періодичні видання». Дається суцільна нумерація екземплярів, книжкові видання подаються в хронології, періодичні – за алфавітом. До бібліографічної частини каталогу відносяться чотири покажчики: «Іменний покажчик», «Покажчик назв книг і періодичних видань», «Покажчик авторів книг», «Бібліографічний покажчик». Видання доповнене «Спогадами про М. С. Погрібняка», зібраними авторами каталогу в процесі науково-дослідної роботи та при підготовці циклу літературно-мистецьких виставок «На українському грунті». Винятком є передрук спогадів мистецтвознавця Н. Глухенької та доктора технічних наук В. Зашквари як особливо інформативних з точки зору характеристики творчої діяльності митця і як живописця, і як педагога. Каталог проілюстрований підбіркою «Книжкова та журнальна графіка» з фондового зібрання ДНІМ, ДХМ та приватних колекцій. Розділ «З неопублікованого» вперше знайомить читача з світлинами, документами, епістолярієм з архіву М. Погрібняка («Матеріали про життя та творчість художника Погрібняка М. С. – протокол, особисті документи, автобіографія, научні праці, листування та ін. за 1902 – 1966 роки» / ДХМ. Опис № 1, одиниця зберігання № 1. Арк. 1-220). Цікаву інформацію про стосунки між М. Погрібняком та його вчителем О. Сластіоном містять чотири листи останнього, адресовані з Миргорода до Катеринослава у 1915 р. за адресою: «В Екатеринослав. Проспект. 1-е высшее начальное училище. Преподавателю графических искусств Николаю Степановичу Погрибняку» (адреса місця роботи педагога, про яку йшла мова раніше) та у 1926 р. – «Дніпропетровськ. Володарська вул, ч. 41. Т[оваришеві] Миколі Погрібнякові» (домашня адреса художника, де він мешкав разом з дружиною Анастасією Йосипівною та сином, доля яких на сьогоднішній день не встановлена). О. Сластіон, як педагог з великим досвідом, давав по-

13


ради Погрібняку, молодому вчителеві, щодо перших кроків його викладацької роботи, а саме, в поводженні з учнями, адміністрацією навчального закладу та з колегами. Підтримував його захоплення фотографуванням предметів української старовини, етнографії, архітектури. Цікавився виданням «Гайдамаків» Т. Шевченка у Празі, публікаціями про видання в журналах «Життя та мистецтво», «Ілюстрована Україна». Запрошував на відпочинок у Сосновку на Черкащину, де мав керамічну майстерню їх спільний знайомий Й. Білоскурський. Художник довірливо писав за свою родину – дітей, дружину, спільних знайомих у Миргороді. Мріяв про зустріч у Катеринославі влітку 1915 р. проїздом на батьківщину, до матері, запрошував у гості. Згадував історика Д. Яворницького, з яким його пов’язувала багаторічна міцна дружба, цікавився його сімейним станом. Повідомляв про трагічну смерть культурного і громадського діяча, журналіста М. Дмитрієва у Полтаві (1908), про проблеми працевлаштування випускників Миргородської художньо-промислової школи. Про дружні та творчі стосунки між вчителем та учнем свідчить той факт, що у 1918 р. вони спільно підготували художнє оформлення видання «Байки Олени Пчілки». Слід зазначити, що М. Погрібняк проілюстрував і здійснив художнє оформлення декількох книжкових видань спільно з талановитим і майже призабутим художником І. Стеценком. Зокрема, це перше видання книжкою казки українського поета, вченого-фольклориста І. Манжури «Трьомсин Богатир», написаної і забороненої до друку цензурою ще у 1885-1886 рр. Високопрофесійні, заворожуючі малюнки І. Стеценка прикрашають видання казки талановитого катеринославського художника, письменника В. Корнієнка «Запорозький клад» (Катеринослав, 1918). Свідченням того, яке велике значення надавав М. Погрібняк професійній освіті молоді, є те, що у 1925 р. він написав на прохання учнів підручник «Як винайдено друкування з каменю. ‘‘Літографія’’. З резолюцією «Відхилить. 28. ІІІ. 27 р.» праця не була надрукована за життя автора і весь цей час зберігалася серед його архівних матеріалів. У каталозі вона публікується вперше із збереженням мовних особливостей оригіналу – рукописного тексту на 22 аркушах учнівського зошита. Результатом піввікової творчої діяльності художника

14

стала підготовлена до видання збірка «Мотиви українського орнаменту Київської, Полтавської, Сумської, Катеринославської (Дніпропетровської) областей», до якої увійшло біля 50 акварельних малюнків. Читачеві презентується підбірка цього унікального зібрання. Саме вона стала поштовхом для дніпропетровського художника С. Ковики-Алієва у створенні серії оригінальних орнаментів на основі рослинних мотивів місцевої флори в роботі над книгою «Народні казки Придніпров’я» (не видано). Укладачі висловлють щиру подяку за організацію і проведення циклу літературно-мистецьких виставок, наукові консультації, всебічну допомогу і підтримку у пошуку матеріалів і підготовці до видання каталогу всім фахівцям, дослідникам, краєзнацям, друзям та знайомим видатного митця М. Погрібняка: колективу Дніпропетровського художнього музею, мистецтвознавцям С. Несмачному, І. Кібці, Н. Старюк; науковому співробітнику архівного відділу фондів ДНІМ О. Пестрикову, завідуючій науковою бібліотекою музею І. Гуровій; завідуючій краєзнавчим відділом ДОУНБ, книгознавцеві І. Голуб, книговидавцеві М. Кислову, колекціонерам А. Фоменко, В. Бінкевичу та ін. Враховуючи віднайдені і вперше введені до наукового обігу переконливі автобіографічні факти й документальні архівні джерела про багаторічну педагогічну та творчу діяльность М. Погрібняка, пов’язану з будинком музею «Літературне Придніпров’я» (пр. К. Маркса, 64), де у 1908-1920 рр. він викладав у чотирьохкласному міському училищі графічне мистецтво, упорядники «Каталогу» виходять з ініціативою встановлення меморіальної дошки в пам’ять про видатного живописця, графіка, художника книги, дослідника народної творчості, дитячого письменника, педагога та вшанування пам’ятних місць, пов’язаних з його іменем, зокрема будинку № 41 по вулиці Володарського, де він мешкав з родиною. Каталог присвячується 130-річчю з дня видання першої української книжки в Катеринославі – оповідання А. Кащенка (А. Торішнього) «Жар-Птиця, або З паном не братайся, в прийми не бери і жінці правди не кажи», виданої 1883 р. О. Єгоровим (1850–1903). Прогресивний громад-


ський і культурний діяч, журналіст, книговидавець сприяв розвиткові культури Придніпров’я, був популяризатором творів перших дитячих письменників краю – класиків вітчизняної літератури І. Манжури та А. Кащенка, допомогав становленню їх творчих особистостей під час заборони всього українського. Жар-Птиця у східнослов’янській народній творчості – казковий птах із сліпучо-золотавим, мов жар, пір’ям, символ щастя, чогось величного, ідеального, чарівне перо якого завжди приносить удачу, щасливу долю, кохання. Ні впіймати, ні вбити Жар-Птицю не можна, бо не можна вбити сили природи, яка постійно відроджується. Назва книги стала символом невмирущості традиції української видавничої справи у Катеринославі, одному із головних центрів культурно-мистецького життя та просвітницького руху на Східній Україні, яку гідно продовжив своєю творчістю М. Погрібняк. Видання виходить в рік столітнього ювілею катеринославської української книгарні «Слово», заснованної подружжям Дмитром та Марією Лисиченками. Зібраний в каталозі матеріал зацікавить істориків, літературознавців, мистецтвознавців, художників, музеєзнавців, книгознавців, бібліотекарів, краєзнавців, усіх, хто цікавится історією української книжки. Наталія ВАСИЛЕНКО, Ірина МАЗУРЕНКО

БІБЛІОГРАФІЯ 1. Василенко Н., Мазуренко І. На українському грунті: До 120-річчя від дня народження українського художника Миколи Погрібняка (1885-1965), пам’яті Лідії Яценко (1940-2005) // Січеслав. – 2006. – № 10. – С. 149-174. 2. Вельмін В. Округова художня виставка // Зоря. – 1929. – Ч. 2 – 3. – Лютий – березень. – С. 20. 3. Козар П. Цінні знахідки // Дніпропетровська газета. – 1943. – 6 квітня. 4. Каліновська Г. С. М. С. Погрібняк. До 40-річчя творчої діяльності художника. Каталог виставки. – Дніпропетровськ. Обласна друкарня, 1955. 5. Мазепа Галина. Спогади. – Торонто, 1993. – С. 15-16. 6. Миколаєнко М. Недокінчена розмова // Борисфен. – 1992. – № 10. – С. 25-28. 7. Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядники: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. За редакцією А. В. Кудрицького. – К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. – С. 479. 8. Митці України: Енциклопедичний довідник / Упорядники: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За редакцією А. В. Кудрицького. – К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. – С. 464. 9. Скрипник М. Життя і творчість М. С. Погрібняка / Каталог виставки творів М. С. Погрібняка. – Дніпропетровськ, 1966. – С. 5-13. 10. Чабан М. П. Діячі Січеславької «Просвіти» (19051921): Біобібліографічний словник. – Дніпропетровськ, 2002. – С. 368-370. 11. Василенко Н., Мазуренко І. «І вечори, і ранки, і засніжені села…» // Зоря. – 13 листопада 2008. 12. Василенко Н., Мазуренко І. Художник, що любив свою країну // Зоря. – 9 грудня 2008. 13. Терентьєва Н. Людина на всі віки // Вісті Придніпров’я. – 18 листопада 2008. 14. Художники Дніпропетровщини. Каталог ретроспективної виставки 1958 р. Дніпропетровського державного художнього музею російського та українського мистецтва.– Дніпропетровськ, 1958. – С. 23-24. 15. Дніпропетровський художній музей російського і українського мистецтва. – Київ, 1967. – С. 49-50.

15


Книжкова та журнальна графіка з фондів ДНІМ та ДХМ

25.


37.

14.

31.

34.


36.


5.

20.

4.

19.


16.


43.

10.

10.

10.

17.


18.

20.

42.

19.

20.

39.

30.

7.

6.


62.

66.

50.

15.

77.


Х.



12.



47.




47.


VI.


24.


11.


4.

37.


5.

19.

5.

20.


19.


Кат алог 1

КНИЖКОВІ ВИДАННЯ 1. Л. Жигмайло. Михайло Коцюбинський. Спроба характеристики. Катеринослав. Друкарня К. А. Андрущенка. 1915. – ціна 8 коп. Художнє оформлення обкладинки М. С. Погрібняка. Жигмайло Любов (справж. прізв., ім’я, по батькові – Біднова Любов Євгенівна; 1882-?) – письменниця, публіцист, громадський діяч, дружина історика В. О. Біднова.

2. Т. Романченко. Поезії. Українське видавництво в Катеринославі. № 6. Друкарня К. А. Андрущенка. 1916. – 24 с. – ціна 15 коп. 11, 5 х 8 см. Художнє оформлення обкладинки та заставки М. С. Погрібняка. Романченко Трохим Миколайович (1880-1930) – український поет, прозаїк, фольклорист.

3. А. Кащенко. Історія України. Катеринослав. Друкарня К. А. Андрущенка. 1916. Ілюстрації М. С. Погрібняка. Кащенко Адріан Феофанович (1858-1921) – український письменник.

4*. А. Кащенко. Оповідання про Славне Військо Запоро зьке Низове: Коротка ілюстрована історія Війська Запорозького. З малюнками й картами. – Катеринослав. 1917. – 367 с. – ціна 12 руб. 20, 5 х 16 х 3, 5 см. Малюнки М. С. Погрібняка (11): Татари женуть жіночий ясир; Запорозький табір; Морський бій запорожців з турками; Уманський полковник Ганжа на герці; Козак Нечай по народній думі; Морозенка беруть у браму; Кошовий Сірко з військом у степах; Кримський хан з ордою тікає од Запорозької Січі; Сірко переводе військо через Гниле море; Сірко у Чорній долині; Кошовий отаман Мороз випливає в Чорне море. ДНІМ. КП – 149103 / КН – 5628. 1  Роботи, помічені астериском, розміщені в розділі «Книжкова та журнальна графіка».

38

5*. Іван Манжура. Трьомсин Богатир. Казка. З малюнками худ. І. Стеценко. Катеринослав. Друкарня І. Вісман та І. Мордхілевич. Феодосійська, 9. 1917. – 72 с. – ціна 80 коп. 16, 5 х 11, 7 см. Художнє оформлення обкладинки: верхній бік – малюнок І. Стеценка “Поєдинок Трьомсина із змієм”; на звороті – малюнок-заставка М. Погрібняка із зображенням рослинного орнаменту. Малюнки І. Стеценка (6): Козаки варять вечерю; Трьомсин біля замку змія; Поєдинок Трьомсина із змієм; Царівна; Скляна труна; Народ вітає Трьомсина. Із книгозбірні Д. І. Яворницького. Книга знаходилася у науковій бібліотеці ДНІМ (№ 17530), передана в фонди музею (лютий 1991). ДНІМ. КП – 162991 / КН – 6919. Манжура Іван Іванович (1851-1893) – український поет, фольклорист, етнограф.

6. Г. Комарова. Роксолана. Катеринослав. Друкарня І. Вісмана і І. Мордхілевич. 1917. – ціна 15 коп. Художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка: Босфор затих, і своєю владною рукою розкоші їй і перла дав. Комарова Галина Михайлівна (1877-1938) – українська поетеса, перекладачка, дочка українського письменника М. Ф. Комарова.

7. Дурень із ступою. Переказ І. М. Труби. Катеринослав. 1917. – ціна 20 коп. Художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. Труба Іван Михайлович (1878-1950) – письменник, педагог, політичний і громадський діяч.

8. В. С. Олександрів. Чижикове весілля. Дитяча бібліотека. № 1. Катеринослав. Видавництво “Слово”. 1917. – ціна 20 коп. Художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка: Сидить сумно на камінні, та й думку гадає...; На весілля всіх закликали бідних і багатих...; Порадились, надумались, старостів послали...; Юлка, Сойка та Іволга діжу замісили...; А сорока з ластівками коровай місили...; По хазяйству клопоталась там перепелиця...; А ворони, чесні жони, гостей частували...; А журавель із цаплею пішли танцювати...; Танцювали, танцювали, сіли спочивати...; Голуб волохатий турчить, бурчить до горлиці...; Гості схаменулись любо попрощались... Александров (Олександрів) Володимир Степанович (18251894) – український письменник, видавець.


9. І. Труба і М. Кузьменко. Як гриби збирались воювати з жуками. Дитяча бібліотека. № 2. Катеринослав. 1917. – ціна 20 коп. Художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. Кузьменко Микола Лаврінович (1882-1942) – український поет, сатирик, гуморист.

10*. Пан Коцький. Народна казка. Переказ І. М. Труби. Дитяча бібліотека. № 3. Катеринослав. 1917. – 14 с. – ціна 20 коп. 16 х 10 см. Художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. ДНІМ. КП – 111652 / Арх – 33301. 11*. Народні казки. Із збірника Рудченка. Українське видавництво в Катеринославі. Друкарня Медведовського. 1917. – 118 с. 16 х 10 см. Художнє оформлення обкладинки й малюнки М. С. Погрібняка та І. Стеценка. Малюнки М. С. Погрібняка: Вона пішла кишечок помити – до казки “Рись-мати”; Так вони й стали собі в лісі жити... – до казки “Брат і сестра в лісі”; От і поїхали всі три брати... – до казки “Попович Ясат”; Іде та йде, коли зустрів діда на дорозі... – до казки “Летючий корабель”; Хата на курячій ножці, очеретом підперта... – до казки “Царівна-жаба”. ДОУНБ. № 1323494. Шифр – 82. 3 Н 30. Книга придбана на аукціоні «Київкнига» за ціною 60 крб. Рудченко Іван Якович (1845-1905) – український фольклорист, критик і письменник, брат Панаса Мирного. Стеценко Іван – український художник, графік поч. ХХ ст.

12*. Малюйте, діти! Альбом для розмальовування. Книжка 1. Українське видавництво в Катеринославі. № 25. 1917. – 24 с. – ціна 80 коп. 22, 3 х 17, 2 см. Текст, художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. ДНІМ, б/н. 13. Стежка додому. Початкова читанка. Складена і пристосована для українських початкових народних шкіл Катеринославською спілкою вчителів під редакцією і орудою І. М. Труби. Частина І. Видання Шкільного Відділу Катеринославського Губерніального Земства. Катеринослав. 1917. Художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. 14*. Стежка додому. Початкова читанка. Складена і пристосована для українських початкових народних шкіл Катеринославщини під редакцією і орудою І. М. Труби. Частина ІІ. Видання Шкільного Відділу Катеринославського Губерніального Земства. Катеринослав. 1918. – 222 с. 23, 5 х 17, 5 х 0, 5 см.

Художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. ДХМ. Архів М. С. Погрібняка; приватна колекція А. К. Фоменка. 15. Стежка додому. Початкова читанка. Складена і пристосована для українських початкових народних шкіл Катеринославською спілкою вчителів під редакцією і орудою І. М. Труби. Частина ІІІ. Видання Шкільного Відділу Катеринославського Губерніального Земства. Катеринослав. 1918. – 219 с. 21, 5 х 17, 5 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки М. С. Погрібняка. Із родинного архіву І. М. Труби. Книга передана у фонди ДНІМ Б. І. Трубою, надіслана з м. Єкатеринбургу (Свердловська) 9 червня 1994 р. ДНІМ. КП – 170352 / КН – 7436. 16*. І. Франко. Коваль Бассім. Арабська казка. Вид. 2. Катеринослав. Видавництво “Слово”. Друкарня І. Вісмана та І. Мордхілевич. 1918. – 130 с. – ціна 2 крб. 50 коп. 18 х 12, 7 см. Художнє оформлення обкладинки М. С. Погрібняка. Із книгозбірні Д. І. Яворницького. Книга знаходилася у науковій бібліотеці ДНІМ (№ 13324), передана в фонди музею (листопад 1999). ДНІМ. КП – 185002 / КН – 7948. Франко Іван Якович (1856-1916) – український письменник, вчений, громадський діяч.

17*. Ернест Томпсон-Сетон. Бінго: Оповідання. Переклав М. Кривинюк. Катеринослав. Друкарня І. Вісмана. 1918. Художнє оформлення обкладинки, заставки та малюнки М. С. Погрібняка: Нащадок благородного пса Бінго; Бінго й рябий кіт; Бінго пастух; Бінго висвободив з пастки господаря. Сетон-Томпсон Ернест (1860-1946) – канадський письменник, художник-анімаліст, природознавець. Кривинюк Михайло Васильович (1871-1944) – перекладач, політичний і громадський діяч, чоловік О. П. Косач-Кривинюк, сестри Лесі Українки.

18. Казка Яна Карафіята. Про те, як один хлопець розповідав казку та й не скінчив її. Переклав з чеської М. Кривинюк. Катеринослав. Видавництво “Слово”. 1918. – ціна 10 коп. Художнє оформлення обкладинки та заставки М. С. Погрібняка. Карафіят Ян (1846-1923) – чеський письменник, реформатор-священик, автор дитячої книжки “Світляки”.

19*. Чеські оповідання для дітей. Переклади з чеської мови Ольги і Михайла Кривинюків. Катеринослав. Видавництво “Слово”. Друкарня Н. Єременка та Н. Ларченка. 1918. – 30 с. – ціна 50 коп. 18 х 12, 7 см.

39


Художнє оформлення обкладинки та заставки М. С. Погрібняка: верхній бік обкладинки оздоблений стилізованою прямокутною рамкою з геометричним орнаментом; нижній бік обкладинки оздоблений стилізованою рамкою з логотипом видавництва; малюнки-заставки до оповідань (5) – орнаменти (рослинні, із зображенням птахів); малюнок в орнаментальній рамці; малюнок-заставка в кінці тексту “ластівка”. Із книгозбірні Д. І. Яворницького. Книга знаходилася у науковій бібліотеці ДНІМ (№ 12729), передана в фонди музею (листопад 1999). ДНІМ. КП – 185001 / КН – 7947. Косач-Кривинюк Ольга Петрівна (1877-1945) – українська письменниця-перекладачка, сестра Лесі Українки.

20*. Байки Олени Пчілки. Для сім’ї і школи. Вид. 2. Катеринослав. Видавництво “Слово”. Друкарня І. Вісмана. 1918. – 32 с. – ціна 90 коп. 17 х 12, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, орнаментальні малюнки-заставки М. С. Погрібняка. Малюнки О. Г. Сластіона. Із книгозбірні Д. І. Яворницького. Книга знаходилася у науковій бібліотеці ДНІМ (№ 17531), передана в фонди музею (листопад 1999). ДНІМ. КП – 184992 / КН – 7938. Пчілка Олена (справж. прізв., ім’я, по батькові – Косач Ольга Петрівна; 1849-1930) – українська письменниця, фольклорист, етнограф, видавець, громадський діяч, мати Лесі Українки. Сластіон (Сластьон) Опанас Георгійович (1855-1933) – український живописець, графік, архітектор, мистецтвознавець і етнограф.

21*. Д. І. Яворницький. Як жило славне запорозьке низове військо. Друкарня І. Вісман та І. Мордхілевич. Катеринослав. 1918. – 30 с. – ціна 1 крб. 30 коп. 15 х 11 см. Художнє оформлення М. С. Погрібняка. ДНІМ. КП – 176055 / КН – 7769. Яворницький Дмитро Іванович (1855-1940) – український історик, археолог, етнограф, фольклорист, письменник, академік.

22. Д. Мамін-Сибіряк. Старий горобець. Українське видавництво в Катеринославі. 1919. Художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. Мамін-Сибіряк (справж. прізв., ім’я, по батькові – Мамін Дмитро Наркісович; 1852-1912) – російський письменник.

23. Д. Мамін-Сибіряк. Поганий день Василя Івановича. Оповідання для дітей. Українське видавництво в Катеринославі. 1919. – ціна 8 коп. Художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка.

40

24*. Д. Мамін-Сибіряк. Пригоди статечної миші. Переклад учнів ІV кляси Першої Української Катеринославської Гімназії. Українське видавництво в Катеринославі. № 39. Катеринослав. 1918. – 16 с. 15 х 12 см. Художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. ДНІМ. КП – 150479 / КН – 5811. 25*. Т. Шевченко. Кобзар. № 33. Вид. 2. Українське видавництво в Січеславі. Друкарня Запорозької залізниці. Липень 1919. – 526 с. – ціна 6 грн. 22 х 13, 5 х 2 см. Художнє оформлення обкладинки М. С. Погрібняка: на верхньому боці – прямокутна рамка з рослинним орнаментом; на звороті – малюнок печатки “Українське видавництво в Січеславі”. На титулі – заставка “квітка”. ДНІМ. КП – 148889 / КН – 5597; КП – 185250 / КН – 7986 (Передав у фонди музею А. К. Фоменко разом із колекцією Шевченкіани – грудень 2000). Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) – український письменник, художник.

26. Лев – цар звірів: (народні байки). Упорядкував В. Юноша. Серія народних байок і казок. Ч. 1. Видання Катеринославського Союзу Споживчих Товариств. Катеринослав. 1919. 23 х 14, 4 см. Художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. В. Юноша (справж. прізв., ім’я, по батькові – Єфремов Петро Олександрович; 1883- 1930) – український критик, літературознавець, педагог.

27. Лисичка-сестричка й кум Лис (народні байки). Упорядкував В. Юноша. Серія народних байок і казок. Ч. 2. Видання Катеринославського Союзу Споживчих Товариств. Катеринослав. 1920. 21 х 16 см. Художнє оформлення обкладинки М. С. Погрібняка. 28. Медвідь-косолап (народні байки). Упорядкував В. Юноша. Серія народних байок і казок. Ч. 4. Видання Катеринославського Союзу Споживчих Товариств. Катеринослав. 1920. 19, 5 х 13, 5 см. Художнє оформлення обкладинки М. С. Погрібняка. 29. Зайчик-побігайчик (народні байки). Упорядкував В. Юноша. Серія народних байок і казок. Ч. 5. Видання Катеринославського Союзу Споживчих Товариств. Катеринослав. 1920. 20 х 14, 5 см. Художнє оформлення обкладинки М. С. Погрібняка. 30. Мишка-шкряботушка (народні байки). Упорядкував В. Юноша. Серія народних байок і казок. Ч. 9. Видання


Катеринославського Союзу Споживчих Товариств. Катеринослав. 1920. 19, 5 х 14, 5 см. Художнє оформлення обкладинки М. С. Погрібняка.

на верхньому боці – прямокутна рамка з рослинним орнаментом. ДНІМ. КП – 186903 / КН – 8099; КП – 130975 / КН – 4478; КП – 153318 / КН – 5963.

31. Сорока-білобока (народні байки). Упорядкував В. Юноша. Дитяча бібліотека Ч. 28. Серія народних байок і казок. Ч. 27. Українське видавництво в Січеславі. Катеринослав. Друк. І. Б. Вісмана, Проспект, 86. 1920. – 23 с. 18 х 11, 3 см. Художнє оформлення обкладинки М. С. Погрібняка.

37*. Барвінок. Збірник дитячих пісень. Видання Катеринославського Губерніального відділу народної освіти. Катеринослав. 1920. – 24 с. 20,5 х 15 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти М. С. Погрібняка. Із книгозбірні Д. І. Яворницького. Книга знаходилася у науковій бібліотеці ДНІМ (№ 17529), передана в фонди музею (2008). ДНІМ. КП – 192738 / КН – 8736.

32. Горобець – добрий молодець (народні байки). Упорядкував В. Юноша. Серія народних байок і казок. Українське видавництво в Січеславі. Катеринослав. 1920. Художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка: Горобець – добрий молодець; Горобина помста; Як горобці віддячили лисові; Горобець і пес; Горобці й голуби; Невдячні горобці; Як скупий отруївся через горобців; Як горобець п’яного вдавав; Горобина доля; Горобчиха й шпак; Горобець, половик і кіт; Горобець і синиця. Приватна колекція В. В. Бінкевича. 33*. Сизокрилий орел (народні байки). Упорядкував В. Юноша. Дитяча бібліотека. Ч. 26. Серія народних байок і казок. Ч. 25. Українське видавництво в Січеславі. Катеринослав. Друк. І. Б. Вісмана, Проспект, 86. 1920. – 30 с. 18 х 11, 2 см. Художнє оформлення обкладинки М. С. Погрібняка. 34*. Дурна ворона (народні байки). Упорядкував В. Юноша. Дитяча бібліотека. Ч. 29. Серія народних байок і казок. Ч. 28. Українське видавництво в Січеславі. Катеринослав. Друк. І. Б. Вісмана, Проспект, 86. Квітень, 1920. – 23 с. 18 х 11, 3 см. Художнє оформлення обкладинки М. С. Погрібняка. Приватна колекція В. В. Бінкевича. 35. Журавель цибатий і синиця-вдовиця (народні байки). Упорядкував В. Юноша. Дитяча бібліотека. Серія народних байок і казок. Українське видавництво в Січеславі. Катеринослав. Друк. І. Б. Вісмана, Проспект, 86. 1920. 17, 5 х 11, 3 см. Художнє оформлення обкладинки М. С. Погрібняка. 36. Д. І. Яворницький. Словник української мови. Том І: А-К. Катеринослав. Видання видавництва “Слово”. 1920. – 411 с. 22, 5 х 17, 5 х 2 см. Художнє оформлення обкладинки М. С. Погрібняка:

38. Стежка додому. Початкова читанка. Під редакцією І. М. Труби. Державне видавництво України. Харків, 1924. Художнє оформлення та малюнки М. С. Погрібняка. 39. Дід та баба. Казка. Державне видавництво України. Харків, 1924. Текст, художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. 40. Нашим дітям загадочки. Державне видавництво України. Харків, 1924. Текст, художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. 41. Пісня про гарбуз. Державне видавництво України. Харків, 1924. Текст, художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. 42. Казка про павука, горобця та шуліку. Державне видавництво України. Харків, 1925. Текст, художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. 43*. Сім’я тварин. Державне видавництво України. Харків, 1925. Текст, художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. 44. Омелькова сім’я. Державне видавництво України. Харків, 1925. Текст, художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. 45. Ті, що не сіють. Державне видавництво України. Харків, 1926. Текст, художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. 46. Коза-дереза. Державне видавництво України. Харків, 1926. Текст, художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка.

41


47*. Посуд. Казка. Державне видавництво України. Харків, 1926. Текст, кольорове художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. ДХМ; приватна колекція А. К. Фоменка.

4. Будь напоготові: Неплатний додаток до газети «Звезда». – Дніпропетровськ. – 1927. – № 59. – 7 с. – ціна 5 коп. 30 х 22, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, малюнки, шрифти. ДНІМ. КП – 137679 / Арх – 45736.

48. Про бабусю та курчат. Казка. Державне видавництво України. Харків, 1926. Текст, художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка.

5. Будь напоготові: Неплатний додаток до газети «Звезда». – Дніпропетровськ. – 1927. – № 60 (4). – 7 с. – ціна 5 коп. 30 х 23 см. Художнє оформлення обкладинки, малюнки, шрифти. ДНІМ. КП – 137684 / Арх – 45741.

49. Казка про зайчика. Державне видавництво України. Харків, 1926. Текст, художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. 50. Казка про курочку рябу. Державне видавництво України. Харків, 1927. Текст, художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. 51. Казка про павука. Державне видавництво України. Харків, 1930. Текст, художнє оформлення обкладинки та малюнки М. С. Погрібняка. 52. Зроби сам. Державне видавництво України. Харків, 1930. Текст та художнє оформлення М. С. Погрібняка. 53. Сосунок у лісі. Державне видавництво України. Харків, 1930. Текст та художнє оформлення М. С. Погрібняка. Та інші.

ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ

42

6*. Будь напоготові: Неплатний додаток до газети «Звезда». – Дніпропетровськ. – 1927. – № 61. – 7 с. – ціна 5 коп. 38 х 22, 8 см. Художнє оформлення обкладинки, малюнки, шрифти. ДНІМ. КП – 137676 / Арх – 45733. 7*. Будь напоготові: Неплатний додаток до газети «Звезда». – Дніпропетровськ. – 1927. – № 62. – 7 с. – ціна 5 коп. 30 х 23 см. Художнє оформлення обкладинки, малюнки, шрифти. ДНІМ. КП – 137681 / Арх – 45738. 8. Будь напоготові: Неплатний додаток до газети «Звезда». – Дніпропетровськ. – 1927. – № 63 (5). – 6 с. – ціна 5 коп. 30 х 22, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, малюнки, шрифти. ДНІМ. КП – 137680 / Арх – 45737. 9. Будь напоготові: Неплатний додаток до газети «Звезда». – Дніпропетровськ. – 1927. – № 64 (6). – 6 с. – ціна 5 коп. 23, 5 х 30 см. Художнє оформлення обкладинки, малюнки, шрифти. ДНІМ. КП – 137675 / Арх – 45732.

1. Будь напоготові: Неплатний додаток до газети «Звезда». – Дніпропетровськ. – 1926. – № 54 (1). – 7 с. – ціна 5 коп. 38 х 23, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, малюнки, шрифти. ДНІМ. КП – 137678 / Арх – 45735.

10. Будь напоготові: Неплатний додаток до газети «Звезда». – Дніпропетровськ. – 1927. – № 65 (7). – 6 с. – ціна 5 коп. 31 х 23 см. Художнє оформлення обкладинки, малюнки, шрифти. ДНІМ. КП – 137674 / Арх – 45731.

2. Будь напоготові: Неплатний додаток до газети «Звезда». – Дніпропетровськ. – 1927. – № 57 (2). – 7 с. – ціна 5 коп. 30 х 22, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, малюнки, шрифти. ДНІМ. КП – 137677 / Арх – 45734.

11. Будь напоготові: Неплатний додаток до газети «Звезда». – Дніпропетровськ. – 1927. – № 66 (8). – 6 с. – ціна 5 коп. 31 х 23 см. Художнє оформлення обкладинки, малюнки, шрифти. ДНІМ. КП – 137682 / Арх – 45739.

3. Будь напоготові: Неплатний додаток до газети «Звезда». – Дніпропетровськ. – 1927. – № 58 (3). – 7 с. – ціна 5 коп. 38 х 23, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, малюнки, шрифти. ДНІМ. КП – 137683 / Арх – 45740.

12. Будь напоготові: Неплатний додаток до газети «Звезда». – Дніпропетровськ. – 1927. – № 67 (9). – 6 с. – ціна 5 коп. 31 х 23 см. Художнє оформлення обкладинки, малюнки, шрифти. ДНІМ. КП – 147634 / Арх – 50062.


13. Будь напоготові: Неплатний додаток до газети «Звезда». – Дніпропетровськ. – 1927. – № 68 (10). – 6 с. – ціна 5 коп. 31 х 23 см. Художнє оформлення обкладинки, малюнки, шрифти. ДНІМ. КП – 137686 / Арх – 45742. 14. Дружна ватага: Обласний щомісячний літературно-художній журнал самодіяльності школярів. Орган Дніпропетровської організації Спілки письменників України, обласного комітету ЛКСМУ. – 1936. – с. 5 – 52. 26 х 17, 5 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, шрифти. ДНІМ. КП – 138247 / Арх – 45993. 15*. Дружна ватага: Обласний щомісячний літературнохудожній журнал самодіяльності школярів. Орган Дніпропетровської організації Спілки письменників України обласного комітету ЛКСМУ. – 1937. – № 1. – 63 с. – ціна 50 коп. 26 х 17, 1 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, шрифти. ДНІМ. КП – 187966 / КН – 8262. 16. Зірка. Селянська газета. Орган Катеринославського губкому КП (б), губвиконкому, губкомісії КНС, Катеринославського окрпарткому та окрвиконкому. – Катеринослав. 1926. Січень – грудень. №№ 301 – 304; 306 – 357; 367; 370 – 372; 374, 375; 378, 379, 392, 396, 398, 399, 401. Художнє оформлення, малюнки, шрифти. ДНІМ, наукова бібліотека: № 10/2 – № 10/64. 17. Знамя рабфаковца. Ежемесячний журнал. Орган отдела и студенчества рабфаков. – 1922. – Травень. – № 1. – 56 с. Художнє оформлення обкладинки, шрифти. ДНІМ. КП – 71888 / Арх – 13724. 18*. Зоря: Літературно-науковий та політично-громадський ілюстрований місячник. – Катеринослав: Друкарня видавництва “Звезда”. – 1925. – Січень. – № 1. – Тираж 2000 прим. – 32 с. – ціна 25 коп. 17, 1 х 26 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. НВ – 25529. 19*. Зоря: Літературно-науковий та політично-громадський ілюстрований місячник. – Катеринослав: Друкарня видавництва “Звезда”. – 1925. – Лютий. – № 2. – Тираж 2000 прим. – 32 с. – ціна 25 коп. 17, 1 х 26 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. Арх – 4973. 20*. Зоря: Літературно-науковий та політично-громадський ілюстрований місячник. – Катеринослав: Друкарня видавництва “Звезда”. – 1925. – Березень. – Ч. 3. – Тираж

2000 прим. – 32 с. – ціна 25 коп. 17, 1 х 26 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. НВ – 24282. 21. Зоря: Літературно-науковий та політично-громадський ілюстрований місячник. – Катеринослав: Друкарня видавництва “Звезда”. – 1925. – Квітень. – Ч. 4. – Тираж 2000 прим. – 32 с. – ціна 25 коп. 17, 1 х 26 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. НВ – 24282. 22. Зоря: Літературно-науковий та політично-громадський ілюстрований місячник. – Катеринослав: Друкарня видавництва “Звезда”. – 1925. – Травень. – Ч. 5. – Тираж 2000 прим. – 32 с. – ціна 25 коп. 17, 1 х 26 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. НВ – 24283. 23. Зоря: Літературно-науковий та політично-громадський ілюстрований місячник. – Катеринослав: Друкарня видавництва “Звезда”. – 1925. – Червень. – Ч. 6. – Тираж 2000 прим. – 32 с. – 25 коп. 17, 1 х 26 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. НВ – 24284. 24. Зоря: Літературно-науковий та політично-громадський ілюстрований місячник. – Катеринослав: Друкарня видавництва “Звезда”. – 1925. – Липень. – Ч. 7. – Тираж 2000 прим. – 32 с. – ціна 25 коп. 17, 1 х 26 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. НВ – 24285. 25. Зоря: Літературно-науковий та політично-громадський ілюстрований місячник. – Катеринослав: Друкарня видавництва “Звезда”. – 1925. – Серпень. – Ч. 8. – Тираж 2000 прим. – 32 с. – ціна 25 коп. 17, 1 х 26 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. НВ – 24286. 26. Зоря: Літературно-науковий та політично-громадський ілюстрований місячник. – Катеринослав: Друкарня видавництва “Звезда”. – 1925. – Вересень. – Ч. 9. – Тираж 2000 прим. – 32 с. – ціна 25 коп. 17, 1 х 26 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 142231 / Арх – 47662. 27. Зоря: Літературно-науковий та політично-громад-

43


ський ілюстрований місячник. – Катеринослав: Друкарня видавництва “Звезда”. – 1925. – Жовтень. – Ч. 10. – Тираж 2 000 прим. – 32 с. – ціна 25 коп. 17,1 х 26 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. НВ – 25531. 28. Зоря. Літературно-науковий та політично-громадський ілюстрований місячник. – Катеринослав: Друкарня видавництва “Звезда”. – 1925. – Листопад. – Ч. 11. – 30 с. – Тираж 2 000 прим. – ціна 50 коп. 17,1 х 26 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. НВ – 24288. 29. Зоря. Літературно-науковий та політично-громадський ілюстрований місячник. – Катеринослав: Друкарня видавництва “Звезда”. – 1925. – Грудень. – Ч. 12. – 32 с. – Тираж 2000 прим. 17, 1 х 26, 5 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. НВ – 24289. 30*. Зоря: Літературно-науковий та політично-громадський ілюстрований місячник. – Катеринослав: Друкарня видавництва “Звезда”. – 1926. – Лютий. – Ч. 14. – Тираж 2000 прим. 17, 1 х 26 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. НВ – 24288. 31. Зоря: Літературно-науковий та політично-громадський ілюстрований місячник. – Катеринослав: Друкарня видавництва “Звезда”. – 1926. – Грудень. – № 24. – Тираж 2000 прим. – 32 с. – ціна 25 коп. 17, 1 х 26 х 0, 5 см. Художнє оформлення обгортки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ, наукова бібліотека. № 7426. 32. Зоря: Літературно-науковий та політично-громадський ілюстрований місячник. – Катеринослав: Видання видавництва “Звезда” та “Зірка”. – 1929. – Лютий-березень. – Ч. 2-3. – 40 с. – Тираж 2 000 прим. – ціна 20 коп. 17, 1 х 26 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, шрифти. ДНІМ, наукова бібліотека. № 7279. 33. Зоря. Літературно-науковий та політично-громадський ілюстрований місячник. – Катеринослав: Видання видавництва “Звезда” та “Зірка”. – 1929. – Квітень. – Ч. 4. – 40 с. – Тираж 2 000 прим. – ціна 20 коп. 17, 1 х 26 х 0, 5 см.

44

Художнє оформлення обкладинки, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 14845 / Арх – 4974. 34. Зоря: Літературно-художній та політично-громадський ілюстрований журнал. – Катеринослав. – 1931. – Січень. – № 1. – Тираж 15 000 прим. – 18 с. – ціна 25 коп. 22 х 30 х 0, 2 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 142238 / Арх – 47663. 35. Зоря: Літературно-художній та політично-громадський ілюстрований журнал. – Катеринослав. – 1931. – Квітень. – № 4. – Тираж 15 000 прим. – 18 с. – ціна 25 коп. 22 х 30 х 0, 2 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 142239 / Арх – 47664. 36. Зоря: Літературно-художній та політично-громадський ілюстрований журнал. – Катеринослав. – 1931. – Травень. – 5. – Тираж 15 000 прим. – 18 с. – ціна 25 коп. 22 х 30 х 0, 2 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 142240 / Арх – 47665. 37. Зоря: Літературно-художній та політично-громадський ілюстрований журнал. – Катеринослав. – 1931. – Червень. – № 6. – Тираж 15 000 прим. – 18 с. – ціна 25 коп. 21, 8х30х0,2 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 142241 / Арх – 47666. 38. Зоря: Літературно-художній та політично-громадський ілюстрований журнал. – Катеринослав. – 1931. – Липень. – № 7. – Тираж 15 000 прим. – 18 с. – ціна 25 коп. 22 х 30 х 0, 2 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 142242 / Арх – 47667. 39*. Зоря: Літературно-художній та політично-громадський ілюстрований журнал. – Катеринослав. – 1931. – Серпень. – № 8. – Тираж 15 000 прим. – 18 с. – ціна 25 коп. 22 х 30 х 0, 2 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 142243 / Арх – 47668. 40. Зоря: Літературно-художній та політично-громадський ілюстрований журнал. – Катеринослав. – 1931. – Вересень. – № 9. – Тираж 15 000 прим. – 18 с. – ціна 25 коп. 22 х 30 х 0, 2 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 142244 / Арх – 47669.


41. Зоря: Літературно-художній та політично-громадський ілюстрований журнал. – Катеринослав. – 1931. – Жовтень. – № 10. – Тираж 15 000 прим. – 18 с. – ціна 25 коп. 22 х 30 х 0, 2 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 142245 / Арх – 47670. 42*. Зоря: Літературно-художній та політично-громадський ілюстрований журнал. – Катеринослав. – 1931. – Листопад. – № 11. – Тираж 10 000 прим. – 18 с. – ціна 25 коп. 22 х 30 х 0, 2 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 142246 / Арх – 47671. 43. Зоря: Літературно-художній та політично-громадський ілюстрований журнал. – Катеринослав. – 1931. – Грудень. – № 12. – Тираж 10 000 прим. – 18 с. – ціна 25 коп. 22 х 30 х 0, 2 см. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 142249 / Арх – 47672. 44. Красный слон. Сатирический журнал: бесплатное приложение к газете «Звезда». – Екатеринослав. 1925 – 1926. Художнє оформлення обкладинки, шрифти. 45. Мартен. Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1925. – Январь. – № 1. – 16 с. – цена 10 коп. 17, 7 х 27 х 0, 1 см. Художнє оформлення обкладинки, шрифти. ДНІМ. КП – 192101 / КН – 8665; КП – 187971 / КН – 8267. 46. Мартен. Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1925. – Март. – № 3. – 16 с. – цена 10 коп. 17, 7 х 27 х 0, 1 см. Художнє оформлення обкладинки, шрифти. ДНІМ. КП – 174424 / КН – 7704. 47. Мартен. Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1925. – Апрель. – № 4. – 16 с. – цена 10 коп. 17, 7 х 27 х 0, 1 см. Художнє оформлення обкладинки, шрифти. ДНІМ. КП – 192103 / КН – 8667; КП – 174425 / КН – 7705. 48. Мартен. Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1925. – Май. – № 5. – 16 с. – цена 10 коп. 17, 8 х 26, 7 х 0, 1 см. Художнє оформлення обкладинки, шрифти. ДНІМ. КП – 192104 / КН – 8668. 49. Мартен. Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1925. – Июнь. – № 6. – 16 с. – цена 10 коп.

17, 8 х 27, 2 х 0, 2 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 192105 / КН – 8669; КП – 174420 / КН – 7700. 50*. Мартен. Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1925. – Июль. – № 7. – 16 с. – цена 10 коп. 17, 8 х 27, 2 х 0, 2 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 187968 / КН – 8264; КП – 174418 / КН – 7698. 51. Мартен. Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1925. – Сентябрь. – № 9. – 16 с. – цена 10 коп. 17, 8 х 27, 2 х 0, 2 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 192106, КН – 8670; КП – 187969 / КН – 8265. 52. Мартен. Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1925. – Октябрь. – № 10. – 16 с. – цена 10 коп. 17, 8 х 27, 2 х 0, 2 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 192107 / КН – 8671. 53. Мартен. Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1925. – Ноябрь. – № 11. – 16 с. – цена 10 коп. 17, 8 х 27, 2 х 0, 2 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 192271 / КН – 8691. 54. Мартен. Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1925. – Декабрь. – № 12. – 16 с. – цена 10 коп. 17, 8 х 27, 2 х 0, 2 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 192108 / КН – 8672. 55. Мартен: Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1926. – Январь. – № (1) 13. – 16 с. – цена 10 коп. 17, 8 х 27, 2 х 0, 2 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 174421 / КН – 7701. КП – 192109 / КН – 8673. 56. Мартен: Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1926. – Февраль. – № (2) 14. – 16 с. – цена 10 коп. 18 х 26, 8 х 0, 1 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 137411 / Арх – 45582; КП – 192110 / Арх – 8676. 57. Мартен: Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1926. – Март. – № (3) 15. – 16 с. – цена 10 коп. 18 х 26, 8 х 0, 1 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 174422 / КН – 7702; КП – 192111 / КН – 8675.

45


58. Мартен: Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1926. – Апрель. – № (4) 16. – 16 с. – цена 10 коп. 18 х 26, 8 х 0, 1 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 174419 / КН – 7699; КП – 192112 / КН - 8676. 59. Мартен: Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1926. – Май. – № (5) 17. – 16 с. – цена 10 коп. 18 х 26, 8 х 0, 1 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 174423 / КН – 7703; КП – 187970 / КН – 8266. 60. Мартен: Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1926. – Июль. – № (7) 19. – 24 с. – цена 10 коп. 18 х 26, 8 х 0, 1 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 174428 / КН – 7708. КП – 192270 / КН - 8690. 61. Мартен: Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1926. – Сентябрь. – № (8) 20. – 16 с. – цена 10 коп. 18 х 26, 8 х 0, 1 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 174427 / КН – 7707. КП – 192113 / КН – 8677. 62*. Мартен: Литературно-художественный и популярнонаучный журнал. – Екатеринослав. – 1927. – Ноябрь. – № 11. – 16 с. – цена 10 коп. 30 х 22, 5 х 0, 1 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 137671 / Арх – 45728. 63. Сільськогосподарський журнал. – Катеринослав, 1924. Художнє оформлення обкладинки, шрифти. 64. Споживач: Економічно-кооперативний, сільськогосподарський та літературно-історичний журнал. Орган Катеринославського Союзу споживчих товариств. – 1920. – № 2. – 31 с. – ціна 20 крб. 19, 1 х 28, 5 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 134762 / Арх – 44439. 65. Споживач: Економічно-кооперативний, сільськогосподарський та літературно-історичний журнал. Орган Катеринославського Союзу споживчих товариств. – 1920. – № 3. – 23 с. – ціна 20 крб. 19, 1 х 28, 5 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 134760 / Арх – 44437; КП – 120820 / Арх - 30150. 66*. Споживач: Економічно-кооперативний, сільськогосподарський та літературно-історичний журнал. Орган Катеринославського Союзу споживчих товариств. – 1920. – № 4. – 42 с. – ціна 25 крб.

46

19, 1 х 28, 5 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 120819 / Арх – 30149. 67. Споживач: Економічно-кооперативний, сільськогосподарський та літературно-історичний журнал. Орган Катеринославського Союзу споживчих товариств. – 1920. – № 5-6. – 15 березня, 1 квітня. – 63 с. – ціна 35 крб. 19, 1 х 28, 5 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 120818 / Арх – 30148. 68. Споживач: Економічно-кооперативний, сільськогосподарський та літературно-історичний журнал. Орган Катеринославського Союзу споживчих товариств. – 1920. – № 7. – 22 квітня. – 31 с. – ціна 35 крб. 19, 1 х 28, 5 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 134768 / Арх – 44445. 69. Споживач: Економічно-кооперативний, сільськогосподарський та літературно-історичний журнал. Орган Катеринославського Союзу споживчих товариств. – 1920. – № 8. – 32 с. 19, 1 х 28, 5 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 134764 / Арх – 44441; КП – 120822 / Арх – 30195. 70. Споживач: Економічно-коопертивний, сільсько-господарський та літературно-історичний журнал. Орган Катеринославського Союзу споживчих товариств. – 1920. – № 9. – 27 травня. 19, 1 х 28, 5 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 120823 / Арх – 30153. 71. Споживач: Економічно-кооперативний, сільськогосподарський та літературно-історичний журнал. Орган Катеринославського Союзу споживчих товариств. – 1920. – № 10. – 32 с. – 20 червня. 19, 1 х 28, 5 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 134765 / Арх – 44442; КП – 120821 / Арх – 30151. 72. Споживач: Економічно-кооперативний, сільськогосподарський та літературно-історичний журнал. Орган Катеринославського Союзу споживчих товариств. – 1920. – № 11. – 32 с. 19, 1 х 28, 5 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 134766 / Арх – 44443. 73. Споживач: Економічно-кооперативний, сільськогосподарський та літературно-історичний журнал. Орган Катеринославського Союзу споживчих товариств. – 1920. – № 12. – 15 серпня. – 16 с. 19, 1 х 28, 5 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 153465 / Арх – 51636.


74. Споживач: Економічно-кооперативний, сільськогосподарський та літературно-історичний журнал. Орган Катеринославського Союзу споживчих товариств. – 1920. – № 13. – 16 с. 19, 1 х 28, 5 х 0, 5 см. Художнє оформлення обкладинки, заставки, шрифти. ДНІМ. КП – 153455 / Арх – 51637. 75*. Червоні квіти: Дитячий журнал. – Державне видавництво України, 1923. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, шрифти. 76. Шершень. Український сатирично-гумористичний тижневик. – Київ. – 1906. – № 1-26. [Художнє оформлення обкладинки, малюнки, шрифти]. ДНІМ, наукова бібліотека. № 10793. 77*. Штурм: Щомісячний літературно-художній та громадсько-політичний журнал. – Дніпропетровськ: Зоря. – 1935. – № 11. – 80 с. – тираж 3000. – ціна 1 крб. 17, 7 х 25, 7 х 0, 7 см. [Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти]. ДНІМ. НД – 6698. 78. Штурм: Орган Дніпропетровської організації Спілки радянських письменників України. – Дніпропетровськ. – 1937. – Лютий. – №2. – 86 с. 17 х 24, 7 х 0, 4 см. [Художнє оформлення обкладинки, ілюстрації, кінцівки, заставки, шрифти]. ДНІМ. КП – 148140 / Арх – 50269.

ІЛЮСТРАЦІЇ ДО КНИЖОК ТА ЖУРНАЛІВ I. Ескіз ілюстрації до книжки “Коза-дереза”. Папір, олівець. 27 х 40. 1924. II. Ілюстрації до збірки «Дитячих загадок». 1924. III. Ілюстрації до казки «Про павука, горобця та шуліку». 1924. IV. Ілюстрації до книжки «Сім’я тварин». 1925. V. Ілюстрації до казки «Омелькова сім’я». 1925. VI*. Ілюстрація до “Казки про зайчика”. Папір, туш, перо. 11, 5 х 21,5. 1926. VII. Ілюстрації до книжки «Ті, що не сіють, не жнуть». 1926. VIII. Ілюстрації до оповідання «Посуд». 1926. IX. Ілюстрації до казки «Про бабусю та курчат». 1926. X*. Ілюстрація до казки «Про курочку рябу». Папір, олівець. 20, 5 х 27,5. 1927. XI. Ілюстрації до оповідання «Сосунок у лісі». 1930. XII. Ілюстрації до казки «Їжачок з голочок». XIII. Ілюстрації до оповідання «Про курочку». XIV. Ілюстрації до оповідання «Літо». XV. Ілюстрації до журналу « Червоні квіти». XVI. Ілюстрації до журналу «Дружна ватага». XVII. Ілюстрації до журналу «Штурм». Фонди ДХМ.

47


Світлини та документи

М. Погрібняк з товаришами (стоїть, у шапці). 1900-і рр. Фонди ДХМ.

М. Погрібняк з невідомою. м. Катеринослав. 1910-і рр. Фонди ДХМ.

М. Погрібняк з товаришем. с. Козацьке , Київська губ. 1 січня 1912. Фонди ДХМ.

48


М. Погрібняк. 1910-і рр. Фонди ДХМ.

М. Погрібняк. м. Дніпропетровськ . [1930-і рр.]. Фонди ДХМ.

М. Погрібняк з песиком. 1910-і рр. Фонди ДХМ.

49


М. Погрібняк серед випускників Дніпропетровського художнього училища. 1941 р. З архіву П. Євдущенка (середній ряд, другий праворуч).

50


М. Погрібняк із студентами Дніпропетровського художнього училища. Кін. 1940 – поч.1950-х рр. Фонди ДХМ.

М. Погрібняк із студентами Дніпропетровського художнього училища на травневій демонстрації. 1951-1952 рр. Фонди ДХМ.

51


Атестат, виданий М. Погрібняку про закінчення Миргородської художньо-промислової школи ім. М. Гоголя і одержання звання вченого рисувальника. 4 червня 1908 р. Фонди ДХМ. Архів М. Погрібняка. Арк. 34.

Свідоцтво, видане М. Погрібняку про закінчення Педагогічних курсів при Миргородській художньо-промисловій школі ім. М. Гоголя. 14 червня 1908 р. Фонди ДХМ. Архів М. Погрібняка. Арк. 33.

Лист М. Погрібняку від секретаря редакції Державного видавництва України. Харків – Катеринослав, 25 червня 1924 р. Фонди ДХМ. Архів М. Погрібняка. Арк. 70. Посвідчення, видане вчителю 21-ої трудової школи м. Дніпропетровська М. Погрібняку Дніпропетровським округовим відділом народної освіти, про одержання 1-ої категорії по результатах перевірки знань української мови та українознавства. 14 грудня 1926 р. Фонди ДХМ. Архів М. Погрібняка. Арк. 12.

Наказ директора народних училищ Катеринославської губернії про призначення М. Погрібняка на посаду вченого рисувальника в Катеринославське міське 4-класне училище з 15 вересня 1908 р. Фонди ДХМ. Архів М. Погрібняка. Арк. 13.

Запрошення на персональну виставку М. Погрібняка в Обласний художній музей. 1941 р. Фонди ДХМ. Архів М. Погрібняка. Арк. 184.


Афіша персональної виставки М. Погрібняка в Дніпропетровському художньому музеї. Фонди ДХМ. Архів М. Погрібняка. Арк. 220.


Спогади про М. С. Погрібняка

М. Погрібняк із студентами Дніпропетровського художнього училища на етюдах. Кін. 1940 – поч. 1950-х рр. Фонди ДХМ.


ГАЛИНА МАЗЕПА, художниця (З листа до Миколи Чабана / Чабан М. Вічний хрест на грудях землі. – Дніпропетровськ, 1993. – с. 83) Мама, що весь час була, як лікарка в гімназії, змовилася, що молодий професор малювання Погрібняк буде давати мені приватні лекції. У нас вдома у тата в кабінеті ставили на стіл шклянку гарячого чаю для професора, шклянки з водою й пензлями і акварелі. Професор малював краєвид з хаткою з солом’яною стріхою, з садком, повним соняшників і мальв. Я дивилася, професор пив чай. Раз перед Великоднем професор замовив на кухні кілька варених яєць. Приніс свічку і кілька фляшечок всяких кольорів. Намалювавши воском зі свічечки рисунок, вмокав в якусь фарбу, а потім у другу і виходила прегарна писаночка. Я теж зробила воском рисунок, зняла його і додала жовтої фарби, вимивши щіточку в чаї професора. Перш, ніж я встигла його про це попередити, професор взяв чай і випив його. Я вирішил, що отруїла професора і засумувала. Як же я зраділа на другий день, зустрівши професора Погрібняка здоровісенького.

БОРИС ТРУБА, син І. М. Труби (З листа до Наталії Василенко від 14 березня 1994 р. м. Єкатеринбург – Дніпропетровськ) В нашій сім’ї зберігались приблизно до 1923-24 років всі томи “Стежки додому” на білому папері. Коли ж почались обшуки з грізним попередженням негайно знищити ці книжки, то матір, боячись за нас, дітей, скорилась. Дивом залишилась книжка 3-го тому з якоїсь бібліотеки, піднята з підлоги сховища, частково знівечена та без обкладинки. Чи так воно було, чи ні, не знаю. Десь в 50-их роках мені переплели цю книжку на Уралі без оформлення первинної обкладинки. В понівечених місцях палітурник наклеїв шматки білого паперу, на жаль, не прозорого. Дещо мені вдалось просвітити і відновити втрачені слова. Не хотілось при передрукуванні хрестоматії допускать пропуски. Автором задумки, укладачем і редактором книжки був наш батько Іван Михайлович Труба. По його ініціативі хрестоматія і видавництво були названі “Стежка додому”. Тоді І. М. Труба займав високий пост керівника служби тяги всієї Катерининської залізниці, але священій для нього просвітницькій роботі він віддавався лише в вечірні та нічні години. Для участі у виданні “Стежки додому” Іван Михайлович запросив до себе родину Кривинюків, що жили на переферії, і художника М. Погрібняка для ілюстрації перших двох томів, як знавця українського орнаменту і побуту. Офіційно хрестоматія планувалась як шкільний підручник в трьох томах: для початкових школярів, підлітків і для старших школярів. Насправді 3-й том був використаний в першу чергу для дорослих мешканців, особисто для селян, позбавлених за цензурними царськими законами читання творів українських письменників на рідній мові. Щоб обійти цензуру, 3-й том починався з казок Бр. Грім, Андерсена та інших. А далі в ньому були надруковані твори не тільки відомих поетів та письменників, але й маловідомих. І. М. Труба знав особисто таких великих українських класиків, що не дожили до видання “Стежки додому”, як Іван Франко, Леся Українка, Борис Грінченко. Пізніше в його будинку-особняку, збудованому за власним проектом в українському стилі, бували: академік Д. Яворницький, що став для нього найближчою людиною, М. Коцюбинський, М. Кропивницький та інші. В еміграції велика дружба об’єднувала його з поетом О. Олесем. Оголошення України незалежною державою на початку 1918 року пробудило в народі велику тягу до знань, до самоосвіти. Поява “Стежки додому” збіглась з цією тягою. За хрестоматією приїжджали навіть з віддалених сіл. Дитяче враження не дає забути, з якою святістю проводились тоді шевченківські дні. Коли ж Україна була насильницьки завойована більшовиками, почались репресії, розстріли керівників українського руху і петлюрівців. Була заборонена і “Стежка додому”, яку визнали контрреволюційним підручником. Її редактор І. М. Труба під загрозою страти був змушений емігрувати за кордон. Стихійно в школах ще користувались нелегально хрестоматією, ще був великим святом в школах день Т. Г. Шевченка, але недовго. Про себе скажу: “Стежка додому” завжди була для мене рідною, навіть і тоді, коли я був знайомим зі світовою літературою.

55


ТАРАС ТРУБА, молодший син І. М. Труби (Труба Т. І. «Спогади». Рукопис. Світловодськ, 1991. Фонди ДНІМ) Народився я в буремний передвійськовий час 1914 року в Катеринославі, в місті індустріальному, але зеленому і чистому, з рівними, як під лінійку вулицями, викладеними цеглою тротуарами і бруківкою на проїжджій частині доріг. Мій хрещений батько Д. І. Яворницький став моїм наставником, і бував я у нього в музеї досить часто. У хвилини роздумів він запитував: – А ким ти хочеш бути, коли виростеш? – Не знаю, – відповідав я, – хочу бути і капітаном, і художником, і істориком. – Звичайно, – відпровідав хрещений, – при великому бажанні можна всьго цього досягти, таких прикладів в житті талановитих людей є немало. У третьому класі учитель малювання Солнечкін приніс в клас красивий український глечик, поставив його на табуретку, її на стіл і сказав: – Діти, малюйте глечик! За короткий час я намалював і глечик, і табуретку й підняв руку. Вчитель був дуже здивований швидкістю і схожістю мого малюнку з натури, похвалив і сказав: – Я тебе зарахую в міську дитячу художню студію і будеш, якщо не лінуватимешся, туди ходити вчитися малювати двічі на тиждень. Так почало здійснюватися моє бажання стати художником. Майже кожного року на дитячих художніх виставках я виставляв свої малюнки і одержував навіть подарунки – акварельні фарби і папір. Після закінчення школи я поступив на підготовчі курси в Академію Художеств, але вони були платні, по 5 рублів у місяць. Принцип навчання на художніх курсах був найбільш передовим. Під керівництвом відомих художників-викладачів, таких як Панін, Євсевський, Погрібняк та інших, вечорами слухали лекції з історії живопису, малювали гіпсові орнаменти, деталі грецьких і римських скульптур із звичайним та кольоровим підсвіченням, а в неділю ходили на природу етюдувати. При цьому і сам викладач малював, одночасно вів захоплюючу бесіду про життя, про творчість якого-небудь художника. Багато допомагала нам і рекомендована викладачами література з мистецтва, естетики, техніки живопису, яку я брав в обласній бібліотеці. Велике значення мали і екскурсії в міський Художній музей з викладачем, який проводив для нас пояснення-лекторій.

ВАСИЛЬ БОРОДАЙ, художник (З матеріалу до фільму “Василь Бородай” – оригінал фонограми. www.borodai.kiev.ua/story.htm) Постало питання, в яку школу мене віддавати. Батько, знаюча людина, сказав, що є гарна школа, 13-а, яка знаходиться на Польовій вулиці. Там дуже цікаво викладають. І це була єдина українська школа в цьому місті. Мене привели до цієї школи у 1923 році. І почалося моє навчання. В цій школі на гарному рівні велося викладання мистецтва. Малюнок, живопис, знайомство з основними видами мистецтва. Викладачем був Микола Степанович Погрібняк, учень Сластіона по Миргородському училищу. Ми любили Миколу Степановича, ми любили свою школу, ми були патріотами цієї школи. Восени 1936 року я поступив у Дніпропетровське художнє училище. Це мене дуже схвилювало – я учень Дніпропетровського художнього училища. Училище знаходилося на вулиці Чернишевського, 21. Перший і другий поверхи – це було наше училище, а третій і четвертий поверхи – то був музей, Дніпропетровський

56


художній музей. Який музей! Які там речі були зібрані! Перерва, всі бігли на третій і четвертий поверхи. Ми вивчили цей музей від маленької речі до великих. Це для нас було велике свято! Дуже добре пам’ятаю блискучу картину Паніна “В’їзд Івана Грозного в Кремль”, за яку він отримав в петербурзькій Академії Художеств золоту медаль. Вона безслідно пропала в дні окупації. А ще там була багата бібліотека. Там я полюбив на все життя Валентина Сєрова і Михайла Врубеля. До речі, один з сєровських портретів теж був у цьому музеї. Багато імен, які зараз в мистецтві, зокрема, і в українському мистецтві, вийшло з нашого Дніпропетровського художнього училища.

НАТАЛІЯ ГЛУХЕНЬКА, кандидат мистецтвознавства (Каталог виставки творів М. С. Погрібняка. – Дніпропетровськ, 1966. – С. 42 - 43) Він, цей невтомний шукач краси, народився в її оточенні в буквальному розумінні цього слова. В селі Козацькому, де народися і провів своє дитинства митець, широкого вжитку набуло настінне малювання. Класично строгими були чорні фони фризів, на яких стриманими, гармонійними барвами червоної, жовтої та білої глини були намальовані квіти та ягоди винограду. На білому фоні контрастними барвами малювали народні умільці задерикуватих півників, вазони з квітами, променясте сонечко й різноманітні зірочки. Все це ми бачимо на численних фрагментах настінного розпису, що їх виконав Микола Степанович аквареллю та гуашшю в 1906-1908 роках. Трохи раніше, в 1904-1908 роках, під час навчання в Миргородській художньо-промисловій школі, М. С. Погрібняк виконує аквареллю серію орнаментів із збірки свого вчителя – відомого українського художника О. Г. Сластіона. В ці ж роки в Миргороді Микола Степанович намалював аквареллю цілу низку орнаментів – квіткових фризів з яскравими контрастними кольоровими сполученнями червоного з зеленим, синього, жовтого і зеленого тощо. У двадцятих (1921-1927) роках, коли Микола Степанович викладав малювання у Дніпропетровську, у вільний час він знов-таки зайнявся збиранням народних орнаментів в Сумській, Полтавській та Київській областях. На Сумщині він змальовував вишивані червоними та жовтогарячими нитками складні рушникові композиції. У Миргороді Микола Степанович малює соковиті в кольорі, дещо узагальнені рослинні орнаменти-фризи для розпису керамічного посуду. В 1927 році він із захопленням змальовує зразки народного розпису у селі Козацькому. Цікаво відмітити, що тепер Микола Степанович уже зазначає імена своїх земляків, авторів цих розписів. Прикладом цього може бути копія орнаментального розпису, виконаного червоними, синіми і коричневими кольорами Г. Сюкало. Ця багата збірка народних орнаментальних мотивів М. С. Погрібняка експонувалася в 1936 році на першій виставці українського народного мистецтва в Києві, Москві та Ленінграді. В 30-40 роках М. С. Погрібняк багато уваги приділяє збиранню народних орнаментів Дніпропетровщини. Зокрема, його цікавлять орнаменти села Шульгівки, де він змальовує і рослинно-геометризовані настінні розписи і ряд композицій рослинного орнаменту червоного й синього кольорів для вишивання рушників, сорочок тощо.

В. Г. ЗАШКВАРА, доктор технічних наук (Каталог виставки творів М. С. Погрібняка. – Дніпропетровськ, 1966. – С. 14 – 16) В 1914-1917 рр. я вчився в Катеринославі, в міському 4-класному училищі, М. С. Погрібняк був учителем малювання. На відміну від інших викладачів училища, йому був властивий свій, особистий метод викладання. Вже з першого класу, навчаючи нас правил малювання і розвиваючи навики впевненого виконання учнівського малюнка, мій учитель чарував нас захоплюючими розповідями про живопис. Як прийнято, з 2-го класу предметами малювання були натюрморти і малювання з натури. Микола Степанович приносив у клас глечик, плетений

57


кошик і рушник, чи лапоть, два бублики і тараньку, або огірки і помідори в плетеному кошику і інші звичайні речі нашого побуту. Він пояснював учням, як треба малювати і що вимагається для того, щоб натюрморт був свіжим і реальним. Походжаючи поміж столами, коли ми малювали, він присідав поряд із найбільш захопленим роботою, робив поправки і цікаво розповідав, як треба малювати. Ми збиралися тісним колом навкруги і слухали, затамувавши подих. Бесіда переключалась на життя і діяльність художників-пересувників, художників реалістичного напрямку, на їх роботи. Особливо любив він розповідати про Саврасова, Васильєва, Левітана, Куїнджі, Пимоненка і Шевченка; частенько згадував свого вчителя-земляка, художника Ф. Красицького. Ми з захопленням починали збирати листівки і репродукції з картин художників-реалістів. Микола Степанович, показуючи виконані ним акварельні пейзажі, вчив нас бачити в повсякденному, звичайному – прекрасне. Двічі на рік в загальноосвітньому міському 4-класному училищі Микола Степанович організував виставки учнівських робіт. Це була подія, це було свято і для нас, і для наших батьків. Наші пейзажі, відповідно оформлені і виставлені у великій залі, створювали чудове враження. Ми продовжували вчитись на виставках, часом заздрячи і захоплюючись етюдами та малюнками талановитих учнів-старшокласників. Все це прищеплювало учням благородні почуття і спрямування: любити рідну природу, наше життя, уміти в ньому бачити найпрекрасніше і доносити своїми творами цю красу людям. Останній раз М. С. Погрібняка я бачив в 1954 – 1956 рр., коли ми разом з ним відвідали батьківщину Іллі Рєпіна – Чугуєв. Микола Степанович подарував мені два свої етюди, виконані олійними фарбами з дарунковим надписом. Ці етюди – прекрасна пам’ять про вчителя, вихователя-педогога і художника М. С. Погрібняка. З виступупів на відкритті літературно-мистецької виставки «На українському грунті». Музей «Літературне Придніпров’я». 2007. ВОЛОДИМИР КУЛІЧИХІН, мистецтвознавець Художник, з яким пов’язана творчість багатьох наших сучасників, був чудовим педагогом. Багато з відомих художників були учнями М. С. Погрібняка у художньому училищі. Микола Степанович був прекрасним ілюстратором і живописцем. Його живописні твори присвячені Україні, нашому краю – Придніпров’ю. Ви бачите тут зразки орнаменту, які він перемальовував, щоб створити енциклопедію українського орнаменту. Виставка також пов’язана з творчою діяльністю нашої співробітниці Л. І. Яценко. Вона вивчала творчість Миколи Степановича і, здається, коли тільки прийшла до музею, у його залах ще була виставка художника. Пізніше, коли я прийшов до будинку на вул. Шевченка, 21 – в музеї теж була велика виставка М. С. Погрібняка. Сподіваємося на подальшу співпрацю з літературним музеєм, де так гарно розташована експозиція: невеличка зала, можна підійти, все роздивитися. Спасибі вам за виставку «На українському грунті», за пропаганду художньої спадщини дніпропетровських художників! НАДІЯ МОЛЧАНОВА, хранитель фондів ДХМ Мне с Лидией Ивановной Яценко, на мое счастье, пришлось работать начиная с 1 марта 1973 г. и до последних ее дней в 2005-м. Мне кажется, что из художественного музея ушла его душа. Лидия Ивановна всю жизнь пристально интересовалось погребняковскими орнаментами, ее они просто завораживали, как ее завораживали украинские скрыни, которые благодаря ей и были куплены в музей. Она хотела показать не просто Погребняка – учителя, художника. Это был своего рода Демиург. Когда она прочитала о художнице Галине Мазепе, где та с таким трепетом пишет, как она маленькой девчонкой училась у Погребняка понимать искусство, – жалею, что не было диктофона… Лидия Ивановна даже

58


представила, что выставка будет прекрасна в стенах исторического, а именно литературного музея, потому что творчество Погребняка – домашнее, в хорошем смысле, человеческое, в нем нет отсраненности. У нее была такая мысль: делать выставки частями. И вот, действительно, сейчас выставленна ее первая часть. С моей стороны, это, может быть, выглядит слишком прямо, и я выступаю вроде душеприказчиком, но так уж получилось, что мне, как хранителю, приходится все помнить, и мне очень хочется, чтобы в следующий раз мы сделали выставку пастелей и керамики (у нас большая коллекция пастелей и керамики Погребняка). Погребняк был хорошим керамистом, собирал керамику, и у нас она есть. ОЛЕНА ГОДЕНКО, мистецтвознавець Хочу зазначити, що майже всі кращі роботи М. С. Погрібняка, які він хотів показати перед війною на персональній виставці у Києві, загинули у 1941 р. А потім почалася окупація. І тому ми бачимо сьогодні якісь краплини його мистецтва, маленькі книжечки. Та все ж, незважаючи на дешевий папір, на ті умови післяреволюційного часу, тут є височенна культура графіки – шрифту, орнаменту, вихована в ньому таким регіоном як Миргород, Полтавщина… Орнаменти, що він збирав на Полтавщині, Сумщині і Катеринославщині, вже трошки потьмяніли, і не такі вже кольорові й яскраві, але там колосальна збірка символів. Бери Трипілля і бери Полтавщину – та сама традиція, ті ж самі схеми продовжуються: квітка – зірка, хрест або восьмикутна зірка – це сонце, бігунець – це вода, дерево – життя, коло – сонце і, взагалі, планети небесні, тобто все зашифроване: код життя. І тут розкривається людина, вихована на такому багатстві і розмаїтті української культури. Це була колосальна особистість! Сорок років ми нічого не бачили, а тільки чули про нього. Майже всі, хто у нього навчався, – відомі українські художники, і не тількі дніпропетровські: Василь Бородай, відомий наш скульптор, вже дуже похилого віку, живе у Києві; Олексій Олійник, який ставив пам’ятник Шевченку в Канаді; Олександр Данченко, який малював графічні серії про національно-визвольну війну, лауреат державних премій – його учень; і Пузирьков, і Масік, і Максименко – тобто всі наші видатні художники старшого покоління, навчалися у Погрібняка. Погрібняк, мабуть, цінував себе більше не як живописець, а як графік, як ілюстратор. Географія його книжок – Київ, Москва, Петербург, Париж. Книжки дуже чудові, на жаль, збереглися тільки окремі видання. АНАТОЛІЙ ПОПОВСЬКИЙ, доктор філологічних наук, професор Для мене творчість М. С. Погрібняка була взагалі загадкою. Відкрив його, опрацьовуючи з Наталією Василенко книжечку “Стежка додому”, бо вона входила в моє зацікавлення, як навчальний підручник в Степовій Україні, виданий під орудою І. М. Труби в Катеринославі у 1917 році. І коли говорилося, що Степова Україна не дала ні педагогів, ні поетів, ні критиків, ні художників, у мене чомусь завжди спрацьовував спротив: не може бути, щоб в такому багатому краї не народилися талановиті люди! Якось по-шевченківськи він навчав дітей як малювати, розмальовувати. Т. Шевченко видав спеціально буквар для того, щоб діти навчалися грамоти і помістив туди найкращі молитви, які виховують високу мораль в людині. Тепер візьмемо не тільки обізнаність М. С. Погрібняка у графіці, але й у живописі й поліграфії. Треба придумати той малюнк, щоб він разом із текстом ніс духовно-естетичний і теплий зміст, що майстерно і відтворив М. С. Погрібняк. А по-друге, ви дивіться, яке коло людей, з якими він співпрацював: Дмитро Яворницький, Леся Українка, Олена Пчілка, Адріан Кащенко! Це той цвіт української культури, української думки, який ні за яку ціну не відступав в обороні та відродженні свого слова. Ось таким був М. С. Погрібняк. І не дивно, що в нього в обличчі був сум, як тут говорилося. Бо він був один. Що значить бути одному і виступити проти такої імперської сили, яка не дала розвернутися народному талантові?

59


ЛЕОНІД КУДРЯВЦЕВ, художник В художнє училище я прийшов у 1945-му році, після демобілізації. Приніс свої роботи. Директор Поплавська направила мене до Погрібняка Миколи Степановича. Йому я розповів, що у 1937 році був студійцем в дитячому позашкільному комбінаті (Брянська церква), і на той час мав незакінчену вищу освіту. – Мені не потрібні загальноосвітні предмети, – сказав. – Ідіть, хай Панін М. М. бере вас. Взяли зразу на четвертий курс. Звертався за порадою до Миколи Степановича. Показав ескіз, декілька видів. У вічі подивився і сказав: – А під одягом щось є ? Взяв олівець і намітив контури тіла. Пам’ятаю, Микола Степанович учням на курс приносив портрет старого в свитці художника Літовченка (тоді він завідував фондами музею). Совітував, як пензлі налаштовувати для роботи: вмочити його в клей, хай засохне; тоді ножаком його обробляєш, яка форма потрібна; клій змиваєш. Декілька прикладів з життя і праці Миколи Степановича. Була його виставка в нашому музеї. Як завжди керівники культури Ромашко, Лемішов (не зовсім точне прізвище). На зауваження Миколі Степановичу, що таке небо не буває, він відповів: – Щоб таке бачити, треба раніше вставати. М. С. показував, як треба малювати ромашку, мати окремий пензель для пелюстків. Так і петриківці малюють. Згадав Т. Пату, вона у 1948 році була запрошена до Київського художнього інституту показувати професорському складу, як вона малює квіти. Коли Микола Степанович закінчив Миргородське училище по кераміці, він, як кращий випускник, мав їхати за кордон для підвищення кваліфікації. 1914 рік не дозволив це. Микола Степанович в зиму ходив у кожушку і Панін М. частенько підшучував. Потріпає за полу: – Тепленька. В училищі історію мистецтва викладала Ніна Павлівна Григораш, а пізніше Наталія Олександрівна Глухенька і її чоловік Вандаловський (декоративне мистецтво). У Дніпропетровську існувала художня майстерня, артіль “Художник”, де працювало багато цікавих художників. Тільки тому, що було училище, де викладав Микола Степанович, був різний профіль. Продукцію майстерні замовляли різні міста, в тому числі м. Ленінград (хоча там була академія).

В’ЯЧЕСЛАВ ДАНИЛОВ, художник Он относился к тому поколению, куда входила Мария Котляревская, наш великолепнейший художник-график. Погребняк относился к школе Нарбута, потому что книги, которые он делал, входили в общую систему той великолепной графической культуры, которая появилась где-то в 20-30-е годы на Украине. Мне пришлось немножко поучиться у него, особенно вспоминается практика. Он проводил ее у нас после 1-го курса, мы в городе тогда были. Николай Степанович принес нам книжечку. Я запомнил: она такая желтенькая была, видимо, изданная после революции, такая плохая бумага. “Надибав вовк зайця і захотів його з’їсти, а він взяв і …”. Так смешно дальше было, и это почему-то особенно запомнилось. Вспоминаются некоторые слова, которые до сих пор существуют в нашей художнической среде. Бывало, Николай Степанович нам говорил: “Ну що, хлопці, біжіть булочку або пиріжок купіть. Без харчування – немає малювання”. Вот я смотрю на его портрет – он худощавый, высокого роста был, подвижный и, самое главное, он нам

60


тогда казался старым, но он не был старым, он был насыщен какой-то энергией. Портрет Погребняка работы Голощапова действительно прекрасной школы, но я никогда не видел и не знал этого живописца. Вот почему-то запомнились графические работы Николая Степановича. Я думаю, что его графика и сейчас свежа какой-то непосредственностью, первозданностью языка.

ФЕДІР КЛИМЕНКО, художник Далекий 1954 рік. Я студент Дніпропетровського державного художнього училища, хотів займатися тільки живописом. Попав на художній факультет, де вперше на власні очі побачив отак художника – живого. Я прийшов на курс М. С. Погрібняка. Це людина була така цікава! Наскільки він був художником за своєю суттю, настільки він був українцем. От перше заняття. Прийшли? – Прийшли. – Підіть у двір, нарвіть собі квіточок. – Хто чорнобривчик собі вирвав, хто що. – А тепер сідайте і малюйте! Він був дуже уважним до кожного учня. Ця людина була мудра, по-вкраїнському мудра. Як сідав він щось показати студентові, завжди щось бурмотів потихеньку. Саме любив оце: «Раз одівся в кожушинку, та й поїхав по ялинку…». Слова такі теплі, рідні, я вперше почув їх тоді саме від Миколи Степановича. Або в нього були такі ще розмови. Акварелі ми писали цілий рік. Каже: «Хлопчики, завтра приходьте на заняття – надівайте резинові чоботи, плащі надівайте. – А нащо, Миколо Степановичу? – Завтра акварель будемо писати. Акварель любить воду, так що тут всякий одяг буде в воді». І так він провчив нас перше півріччя. Це було найщасливіше півріччя – займатися з Миколою Степановичем.

ОЛЕКСАНДР НЕВЕЧЕРЯ, скульптор Всі учні, хто його згадує, говорять, що це була надзвичайно енергійна, жива людина, яка багато давала людям. Але в мене залишилось враження, що він був дещо пригніченим, здавалося, що ця людина все своє життя несла якийсь важкий тягар. Справа в тому, що ще до нього у російському мистецтві був геніальний, нині призабутий попередник – Мартинович. “Ну конєшно, смішна лічность, нос гоголівський такий, як йде, казали, по базару, то каже “нешто єто нос?”. Він вчився у Петербурзі і все своє життя мучився. Мучився тим, що весь світ, уся Європа прагнули, щоб світліші фарби були (а ми ж до Європи тягнемося). Так він ріллю робив так, що ця рілля сяяла. Примусити бруд і ріллю засяятися! Одна річ, примусити сонечко сяяти, коли все виблискує, читається, ранок, вечір – чудово… А змусити ріллю, цю землю усяким коштовним каміннями виблискувати… Цей чоловік мучився, що колорит у нього темний, і він не може його позбавитись. Тобто, він був самотнім. Моживо, так само склалося й життя Погрібняка. Тоді, коли всі вопили “імперія!”, а цей раптом якась “Україна”. Це одна із сторінок, яка була вирвана з нашої історії. Він якось тихенько пішов з життя. Може, така тиха людина була, може, характер мав такий. Стільки учнів у нього було!

ТАМАРА КОТЕНКО, художниця Народилась я у грудні, як і Микола Степанович, тільки 1925 року. Жила у Діївці, а працювала у Кодаці в дитячому садку. З дитинства любила малювати, креслити. Перемальовувала з книги олівцем Чапаєва, Фрунзе, яких потім показувала М. Погрібняку. Дома було дві народні картини “Наталка і Петро”, які прикрашали оселю. Маючи бажання малювати, взяла олійні фарби (дала тітка), фанеру і намалювала цю улюблену з дитинства картину. Було це під час окупації

61


Дніпропетровська німцями, у 1942 році. Часи були тяжкі. Пішли з мамою до села і поміняли картину на хліб і картоплю. Людям сподобались мої роботи, просили намалювати ще. На Новий рік, при німцях, запрошували мене малювати на стінці Діда Мороза та Снігуроньку. Працювала у дитячому садку й художником (на Набережній, у Кодаці, де церква). Якось знайома запитала: “Чого не поступаєш в художнє училище? Тобі треба вчитися”. Я взяла малюнки (Чапаєва, Фрунзе) і пішла до училища на вулицю Шевченківську, 21. Показала малюнки М. Погрібняку. “О, дитино моя, ти спізнилася, уже всі здали іспити, а ти, як хочеш, то йди на підготовчі курси”. А мені того й треба, думаю, я ж не здам іспити. “Я згодна”. Був жовтень 1944 року. Набралась нас група. Микола Степанович був моїм першим учителем. “Кісточок” (пензлів) не було. “У кого нема “кісті”, може зробити з котячого хвоста, каніфолі і черенка”, – радив Микола Степанович. У кого не було акварелі, тому приніс пігменти (фарби в порошках). Розповів, як зробити фарби: вишневий клей і мед змішати з пігментами і вийде фарба. Зробила фарби (сім кольорів). Ходили з Погрібняком на етюди. Малювали птахів з чучел, які стояли у класі, народні орнаменти. Погрібняк показував як малювати, багато розповідав, інколи з гумором виділяв якісь деталі. У мене ще й досі зберігаються орнаменти, які я малювала тоді і дві фотографії, де серед учнів училища – Микола Степанович. Пам’ятаю його малюнок, на якому зображена собака і собача будка, а внизу підпис:

Невелика й немаленька Ця звірина чепурненька, Масти всякої буває, Добре всюди доглядає, Дає знати повсякчас, Хто проходе мимо нас.

Пам’ятаю ще: зима, І і ІІ курси вийшли на перерву. Погрібняк показує, як малювати, умокнув кість у фарбу – та що таке, кість замерзла. Отхукали і малювали. Якось Погрібняк запросив мене до себе додому. Жив він з дружиною у невеликому будиночку в балці, за Будівельним інститутом. У його помешкані було багато кераміки, глечики. Він дав мені плакати – репродукції картин з пейзажами. Мабуть, цінував мій хист і старання.

62


Дніпропетровське художнє училище, ІІІ-й живописний курс «А». Грудень 1946. Зліва направо: Перший ряд. 1. Вася Макригін. 2. Ліда Макарова. 3. Георгій Невечеря. 4. В. М. Шпіганович, завуч.5. Клара Давидівна, математик. 6. Нессель – директор. 7. М. С. Погрібняк. 8. Тамара Лебедєва. 9. Саша Губарєв. Другий ряд. 1, 2 (?). 3. Віра Кізіна (?). 4. Степан Письменний. 5. Шура Ружонкова. 6. Гриша Віштак. 7. Саша Войцеховський. 8. Продан.9. Костя Беркута. Третій ряд. 1. Гриша Соколенко. 2. Вася Кравченко. 3. Марія Гніда. 4. Ваня Рошков. 5. Женя Логойко. 6. Ніна Демочко. Фонди ДХМ.

М. Погрібняк з викладачами та студентами Дніпропетровського художнього училища. Кін. 1940 – поч. 1950-х рр. Фонди ДХМ.

63


М. Погрібняк біля Дінця. м. Чугуєв, Харківська обл. 1954. Фонди ДХМ.


АВТОБІОГРАФІЯ

Народився я 1885 р. 5 грудня ст. ст. в селі Козацькому Звенигородського повіту, Київської губ. Сем’я складалася з шости душ, я був найменьший. Батько працював садовником у поміщика, а ми всі – діти робили з матір’ю дома. З шости років я почав писати, не вміючи читати, та малювати, а восьми років віддали мене в науку до церковно-приходської школи. Далі почав учитися в 2-х класовій міністерській школі і по закінченні якої, за порадою художника Красицького Ф. С., я поїхав вчитися до художньо-промислової школи, яку і закінчив 1908 р., а разом з тим і Художньо-педагогічні курси. Думка й бажання були вчитися далі, але скрутні матеріальні умови примусили мене вступити на посаду учителя графічних мистецтв в м. Катеринославі. Працюючи вчителем, я разом з тим багато працював і над собою. Був викладачем на Художніх курсах, художньому робітфаку, вечірніх робітничих курсах, а в Художньому училищі працюю й зараз. Віддаючи багато часу педагогічній роботі, я находив час робити над дитячою книжкою, є багато видрукованих робіт, про які є хороші рецензії. З 1908 р. почав приймати участь у художніх виставках, в м. Дніпропетровську були три персональні виставки. 1935 р. на Всеукраїнській художній виставці, що була в м. Києві, Москві та Ленінграді, були й мої роботи, переважно художньої народної творчости в кількости 60 робіт. З 1907 р. я почав приймати участь в оформленні книг і переважно для дітей. Виконував ілюстрації до народних казок, оповідань для дітей, а з 1920 р. працював над плакатами, похвальними листами, малюнками для шкільних підручників, котрих виконав дуже багато. Державним видавництвом видруковано в чотирі фарби кілька серій дитячих книжок, до деяких писав свій текст. Приймав участь в шкільному журналі «Червоні квіти», що випускало Державне видавництво. Під час моїх подорожів по Київщині, Полтавщині, Харківщині та Воронежчині зібрано мною чимало українського народного орнаменту. Всіх же робіт виконано мною, між педагогічною роботою та в часи відпусток, більше 3500. З робіт моїх є дещо в Художньому музеї та в Історичному музеї зберігається збірка-альбом українського народного орнаменту. За час своєї худ. педагогічної роботи виховав багато здібних молодих художників, деякі з них закінчили вищі художні заклади, де з ким з них й до сього часу не пориваю зв’язку. Маю єдиного сина, котрий перебуває в лавах Червоної Армії і працює в авіачастинах та дружину – інваліда. В місті Дніпропетровську живу й працюю з 1908 року. Під час німецько-фашистської окупації я з хворою дружиною, а до того й сам хворий, мав дві грижі, пізніше зроблено мені операцію, примушений був залишатися в місті і працював в Художньо-Історичному музеї бібліотекарем. В цей же час була розграбована моя квартиря фашистськими загарбниками і загинули більшість з моїх кращих робіт. 12. VI. 45 р.

М. Погрібняк.

М. Погрібняк. «Автобіографії». Рукопис. 1945 р. Фонди ДХМ. Архів М. Погрібняка. Арк. б/н.

65


З неопублікованого Малюнки до альбому «МОТИВИ УКРАЇНСЬКОГО ОРНАМЕНТУ КИЇВСЬКОЇ, ПОЛТАВСЬКОЇ, СУМСЬКОЇ, КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ (ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ) ОБЛАСТЕЙ». Папір, акварель, 1903-1953 рр. Фонди ДХМ.

66


67


68


69


70


71


72


73


МИКОЛА ПОГРІБНЯК

Як винайдено друкування з каменю /Літографія/1 Катеринослав, Володарська, 41 До виробничої міської серії. Коли буде ухвалена до друку, то тоді можу додати портрет Зенефельдера і кілько ілюстрацій до цього.

Я викладаю малювання та креслення по трудшколах м. Катеринослава. Звичайно, на моїх лекціях учні цікавляться ріжніми питаннями в цій галузі, а особливо, як друкуються малюнки на папері. Розуміється, я оповідав їм, як знайомий з цією справою. Часто і густо мене запитували: «А чи немає літератури якої-небудь по цьому питанню»; з приводу чого я й склав цю книжечку. М. Погрібняк. І. Літографія вигадана Алоізієм Зенефельдером шляхом довгих упертих справ та розвідок.

М. Погрібняк. Як винайдено друкування з каменю (Літографія). Рукопис. Катеринослав, 1925. Фонди ДХМ. Архів М. Погрібняка. Арк. 82-106.

Зенефельдер – син артиста з Кенігсгофена, народився 6-го листопаду 1771 року; батько його одержав посаду в театрі і переїхав з усею сім’єю до Мюнхена. Алоізій дуже добре вчився в гімназії, а пізніш в Інгольштадськім університеті, студіюючи право, але несприятливі родинні обставини пошкодили йому скінчити науку. Після смерти батька він сам став артистом і на протязі двох років грав у ріжних провінційних театрах. Випадково написав театральну п’єсу, яка мала великий успіх. Він задумав писати драматургічну літературу, але не міг знайти видавця для своїх творів. Йому прийшла в голову досить чудна думка – самому видруковати свої твори.

1  З резолюцією «Відхилить. 28. ІІІ. 27 р.» праця М. Погрібняка не була надрукована за життя автора. Публікується вперше із збереженням мовних особливостей оригіналу.

74


Здійснення цієї думки розбуркало його винахідливий геній. З дивним терпінням та впертістю він взявся за низку важких справ. Не маючи засобів, щоб придбати друківлі для складання хоч би одної сторінки, він надумав вирізати собі крицеві пунсони (форми) і вибити ними літери в дереві, але він побачив, що різати пунсони занадто важка річ. Тоді він вигадав спосіб, котрий має багато спільного з стереотіпом. Він вдавлював літери в сиру глину і вливав туди розтоплений віск або чераляк і таким чином виходили у нього різьблені знаки, але вони були не досить міцні.

ля, потім професор, старанно збирав і беріг відбитки з творів Зенефельда. На протязі 50 років склалася єдина в своєму роді збірка приблизно коло 3000 аркушів. Держава купила цю збірку і вона зберігається в Мюнхені в Академії Наук. По цій збірці можна простежити всілякі пристосовування літографії. Зенефельдер умер у Мюнхені 26-го лютого 1834 року.

Відмовившись од таких невдячних спроб, він пригадав труїти друківлю у міді. Для цього покривав платівку замазкою особливого складу, щоб не пропускала квасу, видряпував острою голкою текст і труїв азотовим квасом, таку ритованну платівку віддавав друкувати. Текст доводилось писати навпаки, з’являлись помилки, він пробував витравляти їх, але це було досить незручно.

Літографія – це майстерня, де пишуть, креслять і малюють на камені чорнилами, тушшю та олівцем особого складу. Цей спосіб друкування рукописів та малюнків складає одну із важливих галузів графічних мистецтв; його стали вживати скрізь, як для торгових і практичних цілів так і для чисто художніх завдань.

У Мюнхені та по всій південній Баварії до винаходу літографії Золінгофмиський вапняк витрачали переважно на вироблення черепиці, східців та викладали ним підлоги. У Зенефельдера була тоненька плитка з цього вапняку для розтирання фарб; тепер старанно відшліфована вона заміняла мідну дошку для вправ писання навпаки. Одного разу, коли він був цілком захоплений своєю працею, прийшла прачка за білизною. Папір він свій увесь витратив на спроби, а до того не було і чорнил. Не довго думаючи, Зенефельдер записує білизну на вишліфованному вапнякові своєю мастикою із воску, сажі та мила. Зразу ж з’являється думка потруїти камень, щоб мати написану друківлю у вигляді різьби. Розчинність вапняка у квасах дуже значна і перша спроба йому вдається, але почавши друкувати з цієї різьби, йому довелось упевнитись, що риси не дуже опуклі, і кождий томпон набитий вовною, який він пристосував, щоб наносити фарбу, мазав тло; після цілої низки впертих відшукувань, йому нарешті вдалось зробити чисті відбитки. Цей період своїх досвідів Зенефельдер рахує вихідною точкою винайдення літографії (1796). Останні роки своєї діяльности Зенефельдер присвятив спробам друкування олійних образів. Він виготовляв з жирної товші кольорові олівці. З початку самих перших своїх спроб Зенефельдер віддавав по одному примірникові з відбитків придворному органістові Ферхелю; син Ферхе-

В Росії літографія виникла вперше 1815 року.

ІІ.

Спосіб цей збудований на нездібности води змішуватись з жирними річовинами. Добре вишліфуваний камень, на котрім проведені риси або зроблені плями жирними чорнилами, або олівцем, приймає на себе, коли перед цим злегенька змочити водою масну друкарську фарбу тілько в тих місцях, де знаходяться ці риси й плями. Для літографування беруть камень особливого складу – це вугляновий вапняк, з невеликим додатком вуглянової магнезії. Кращий ґатунок цього каменю відзначається напругістью складу, дрібнозернистий і одного кольору, добувають його голівним чином у Зеленгофені у Баварії, подібні камні знаходяться в Франції, в Росії – на Тульщині, а також і на Кавказі. Жовтуваті камні значно мягчі і через те дешевші, ніж сірі. Сірі або синьовато-сірі, більші твердіші, а через те кращі і їх голівним чином беруть для більш тоньших художніх праць. Каменю надають форму чотирьохкутньої плити товщиною не менше 5 сант., дивлячись по його розміру. Той бік, на котрому гадають літографувати, гладенько вишліфовувати піском з водою, а потім, коли думають робить на ньому пером чи голкою, глянцюють пемзою. Тепер літографські камені шліфують при допомозі шліфовальних машин. Малюнки, ноти, географічні мапи та ин., які слід виконати пером, кресляться тоненьким крицевим пером і так званою хемичною тушшю на камені. Робота ця ви-

75


магає обережности й охайности, бо тілько торкнутись пальцем або чхнути на камень, все це буде помітно потім у відбитках. Коли малюнок буде скінчений, туш просохне, камень беруть труять, це робиться з тою метою, що луговина, яка мається в літографічному олівцеві чи туші, могла бути усунена. Поверхню каменя змочують злегенька водою з сумісно 10% розчину гуми-арабику з азотовим квасом (сирвасером) – 1-2 1/2 %. Потруївши малюнок, його обливають чистою водою і покривають 10% розчином свіжого чистого гуми-арабику, гумієм слід покрити тоненько й дати йому просохнути. Гумій заходе в пори каменю і забезпечує ясність білого тла у відбитках, між иньшим на фарбяній плиті розводять друкарську фарбу середньою та слабою олією до належної гущини і закочують в цю фарбу шкіряний валик. Після цього камень обмивають водою і ганчіркою, змоченою в шпигинарі, змивають малюнок, намальований тушшю, потім беруть другу чисту ганчірку трохи вохкувату і, протираючи нею камень, стирають останні сліди туші. Тепер на камені майже не видно малюнку. Але як тілько ми почнемо прокочувати валиком на злегенько змоченій водою поверхні каменю, всі риси змитого малюнку приймать фарбу, чим більше прокочувати фарбу валиком, тим малюнок, приймаючи фарбу, стає чіткішим.

здається майже не з’ясованим, через віщо після того, як камень буде виготовлений, при накочуванні валиком тілько риси малюнка приймають фарбу, а білі містини відштовхують фарбу, лишаються чистими. Уяснення збудоване так, що жирні речовини й вода не змішуються, котрою змочують камень під час друкування.

Потому на камень накладають чистий аркуш паперу, накривають рамкою, котра обтягнена шкірою і пресом видавлюють з каменю на папір відбиток малюнку. Для чергового відбитку камень повинен бути змочений водою і накочений – фарбою, – операцію провадять ту ж, що і з попереднім відбитком. По закінченню друкування потрібної кількости відбитків і, щоб зберігти малюнок надалі, покривають його 2 ч. друкарської фарби, 2 ч. воску, 1 ч. мила і 1 ч. сала (сумісь), а потім розчином гумія з водою; ці речовини забезпечують камень до придатности друкування на багато років.

1) олівцевий спосіб – малюнок роблять навпаки особливим літографським олівцем, на зернистому камені. Малюнок з’являється якби різьбленим; але призначення різьби в даному випадку зовсім инше; зерно або корінь потрібні тільки для того, щоб надати малюнкові прозорість і допомогти з’єднуватись фарбі з річовинного каменю, на гладенькому камені літографський олівець дав би заяложений, вирватий клаптями нечистий тон,

Попереду була мова про зовнішній практичний бік друкарського процесу; тепер варто уяснити собі внутрішній зміст кожного даного моменту в цім друкарськім процесі та розглянути уважно, які мають місце тут хемичні яви. Близьке знайомство з хемичними реакціями необхідно, як для того, щоб уміти виправляти зроблені на камені помилки, так і для свідомого відношення до самого процесу друкування. Поверховому спостерігачеві

76

Труїння каменю має, власне, дві мети, - перше, цим способом камень буде мати саму незначну різьбу; друге, це саме важне, це вугляновий кальцій, головна частина літографського каменю, при обробці азотовим квасом, переходить в азотово-кислий кальцій або вірніше поверхня каменю повертається в азотово-кислу сіль кальція, котра сама по собі найменьше чула до жирних речовин. Цей шар азотово-кислої солі кальція дуже гладенький і нездібний засалюватись; між тим як один вугляновий кальцій занадто чулий до жирних річовин. В цьому легко упевнитись, коли шар азотово-кислий кальцій в труєному камені продряпати голкою так глибоко, щоб був видний вугляновий кальцій, тоді камень в цьому місці, не дивлячись, що змочений водою, зразу ж од валика замазується фарбою. В літографуванні мається три типичні способи виготовлення малюнків на камені:

2) ритування, коли поглибленні риси прорізуються в речовині каменю голкою риси малюнку, ці поглибленні риси ритування і весь камень спершу набивається фарбою, а потім викочується валиком, причім оброблений хемично камень в чистих місцях не завалюється фарбою і чіткі риси виступають на білому тлі, ці накочені фарбою риси дужим надавлюванням переходять на вохкий папір, таким чином виходе відбиток з ритування, 3) хемичною тушшю малюнок переводять на чистий камень, щоб був гладеньким, потім хемично обробля-


ють; тоді він змочений водою не приймає фарбу з валика на чистих місцях, і тілько риси малюнка зроблені чим-небудь жирним, накочуються, накочені вони можуть бути передавлені пресом на папір. Ці три типичні способи: олівцева (з різьби), ритування (з поглибленням), хемична туш (з гладенького каменю) складають основу літографського мистецтва. Є ще один спосіб літографування і він багато полегшує роботу, винайшов його І. Еберле. Перевод або малюнок на камені злегенька труять, потім промивається шпигинаром, при допомозі валика, накочують друкарською фарбою, а потім дають каменю просохнути і насипають на нього порошку живиці, котрий потім змітають бавовною; частини живиці пристають до каменю тілько там, де є фарба, останні місця залишаються вільними від них. Після цього беруть особо пристосовану лямпу для цієї мети і нагрівають нею поверхню каменя, від чого зникає її вогкість, і фарба, сплавлюючись з живицею, утворює речовину, котра не пропускає кріпкої водки, змішаної з розчином гуми-арабики, котрою потім труїться камень. Таким чином на камені з’являється опуклий малюнок, котрий дає велику кількість чітких відбитків, ніж при звичайному літографуванні. Друкувати з каменю можна не тільки чорною, й ріжними фарбами. Ця можливість дала початок особливому способу літографії так званому хромолітографії – мистецтву творити відбитки в кількох фарбах, в наслідування акварельним малюнкам та олійним. В літографії вживають особливу хемичну туш, складні частини її такі: мило, сало, віск, яка-небудь смола та красяща річовина, котра в більшости буває сажа, останньої додають не більше 1/20 частини всього складу, в тім випадку, коли мила взято 5 складних частин. Туш, яка має в собі багато сажі, кепсько збігає з пера і не дає можливости робить чисті риси. Призначення сажі, власне, зробить риси чіткішими; на камень вона не робить ніякої реакції. Гарна літографська туш повинна мати такі якости: добре розводитись у воді, легко збігати з пера і настільки бути жирною, щоб при труїнні каменю, навіть, сами найтоньші риски неповинні бути стрєнними; туш повинна добре й легко з’єднуватись з

річовиною каменю і до того швидко сохнути.

Склад туші: Мила марсельського – 5 ч. мастіки – 5 ч. соди – 5 ч. шеллака – 25 ч. сажі – 2 ч. або такий: білого або жовтого воску – 4 ч. мастіки – 10 ч. шеллака – 28 ч. марсельського мила – 22 ч. сажі – 9 ч.

Готують туш так: беруть посудину мідну або залізну з покришкою та дерев’яним держаком, в ньому перше розтоплюють сало й віск, помішуючи, шматочками кидають мило не разом, даючи змоги кождому з них розтопитись; коли все мило розтопиться, додають шеллаку і нагрівають, щоб з’явились густі білі пари, а тоді сиплять туди сажу і варять доки вся сумісь не загориться; після чого тушать, виливають туш на камень і дають їй прохолонути. Коли туш клійка і добре збігає з пера – значить придатня для роботи. 1925 р.

ДХМ. Архів М. С. Погрібняка. Опис 1. Арк. 82-106.

77


Листи О. Г. Сластіона до М. С. Погрібняка № 1. 19. 03. 1915 Миргород – Катеринослав 19 березня 1915 року. Спасибі Вам, любий Миколо, що обізвались до мене листом – я думав, що вже Вас загубив зовсім, бо Ви як присилали картки, то адреси там не буває і останній раз (після Різдва) я побачивши, що на конверті стоїть печать «Суми», послав Вам свою карту у той город, але ж через тижднів три приходить моя картка з помітками, що такого адресата немає і через те я положив, що Ви десь загубились на манір инших «ім же чесла ність». От і добре, що лист Ваш нагодився саме тоді, як у мене був діректор Кіївського городського музею – ми розглядали Ваші знімки (за які, до речі, дякую) і він казав, що звернеться до Вас, аби запрохати до зібрання різної старовини. Йому дуже було приємно узнати, що Ви людина для сього дуже підходяща. Добре також, що Ви знімаєте фотографії, бо часто не все можно купити, так можно хоч зняти – ми дуже шкодували, що знімок церкви взятий дуже зблизька (перспективно) і через те він губить свій інтерес. Не треба ганятись за дуже великим знімком, а щоб він був знятий правильно – се дуже важно. Обидва рушники теж нічого собі, а щодо Св. Миколи, то він хоч і має на собі деякі місцеві прикмети, але ж се річ більш-менш звичайна. Як будете удруге біля тії церкви, то зніміть її краще – вона важить того. Та й взагалі знімайте такі речі при всякій нагоді, бо все це гине на наших очах. Тепер до справ інших – се правда, що у нас у школі є бюст Шевченка, але ж є великий у натуру се Балавенського, а другий малий у ½ натури Гаврилка, але я ще у школі його не бачив одлитого, а у мене вже є весь бюст з підставкою, коло аршина і важенький – якщо будете якось у Миргороді, то заберете; а ті бюсти Балавенського продавались завжде по 15 руб., але іноді для якихось відомих людей і по 10 руб. Вам, розуміється, слід би мати у себе таку річ – воно й для краси добре, і для малювання непогано. Чого Ви так довго не заглядаєте у Ваші палітрини? Чи не женилися часом? Недавно одержав листа від Маркіяна Шевченка з Москви (мабуть, Ви його пам’ятаєте), пише, що вже геть запрацювався – здоров’я немає, а на шиї троє дітей і жінка, годуй хоч і сам пропадай – то прохає чи не пристроївся б десь на Україні, то може ще який час лямку тягтиме… Що ж я міг йому порадить, крім учительства… Щодо тутешніх справ, то вони гидкі – пузо товстіє і п’яний по-прежньому. Є багато нового народу та тілько один між ними путяща людина, а то все – хай йому. Мої справи теж не важні, чую що почав здорово старіть – та воно й пора таки. Галю мою за кордоном захопила війна і вона вже скоро рік як сидить у Лондоні і кончає вже комерчеську академію – літом збірається їхати у англійські колонії – обдивиться півсвіту. А Юрко оце переходить у ІІІ клас гімназії. Дочка діректора Тоня (певно ж пам’ятаєте її) місяців два тому померла од скарлатини, а у його сими днями був перший параліч. Частина лиця не слухає – їздив у Харьків і кажуть що […] якусь звістку. Думаю, може літом поїду у Таврію до матері – нездужає, то буду їхати через Катеринослав – дуже б хотілось побачитись з Вами. Напишіть, чи можливо се? Ваш О. Сластіон. Здоровлю Вас з наступаючими святами! Адреса: «В Екатеринослав. Проспект. 1-е высшее начальное училище. Преподавателю графических искусств Николаю Степановичу Погрибняку». ДХМ. Архів М. С. Погрібняка. Опис № 1. Одиниця зберігання № 1. Арк. 119-121.

78


№ 2. 12. 04. 1915 Миргород – Катеринослав 12 квітня 1915 р. Мої справи так змінились, що я тепер літом не можу поїхати до своєї матусі, а через те, розуміється, не буду і в Катеринославі; таким чином думка побачити Вас там на якийсь час відсувається, ну що ж, будемо ждати слушної нагоди. Вашу думку провести літо у Вороніжчині я не хвалю, бо що ж його їхати бозна-куди, коли чуть не під самим носом у Вас є чудова соснова місцевість і цілком курортного характеру – се знаменита «Сосновка», яка находиться у одній чи у двох верстах од Черкас. Стоїть тая «Сосновка» на високім березі над Дніпром у густім сосновім лісу, се цілий ряд невеликих дач і дачок, все дуже добре і чепурно налажено. Місцевіть і повітря чудове і все недорого. Моя жінка торік чуть-чуть туди не поїхала, а найдужче туди кликав нас зять Пекура, Йосип Миколаєвич Білоскурській1, що має тепер там свою керамічну майстерню. Мені здається, що він ще при Вас був у школі майстром і Ви повинні його добре пам’ятати, адже якнайщиріше раджу Вам перш за все поїхати пароходом або й залізницею у Черкаси і прямо від мого ймення звернутись до Й. М. з проханням аби він Вас там устроїв найкраще – і він все зробить, а у Сосновці наймете собі окрему кімнату і будете удвох з жінкою як найкраще собі проводити літо. А моя Вороніжчина – Бог з нею! Се, мабуть, Ви хотіли їхати у т[ак] зв[ану] «Белобережскую пустынь», адже Сосновка поб’є її з усіх боків. Адреса Й. М. Білоскурського така: Черкассы, Надпольна улица, дом № 11. Керамическая мастерская. Тепер про себе – у Миргороді пробуду, мабуть, до 10-15 травня, а далі поїдемо всією сем’єю до себе на хутір – се 7 верст від Єресьок, пошти вже під Шишаком – місцевість там у нас прямо чудова і якби Ви завітали до мене на етюди хоч на тиждень, я був би дуже радий – поробили б укупі. На станції Єраськах треба взяти звозчика на Дернову балку, на мою дачу, там всякий звозчик знає, беруть 80 к. – 1 руб. Напишіть мені як Ви про се думаєте? Бувайте здоровенькі. Ваш О. Сластіон. Чи вже женився старий професор2 чи ще козакує? ДХМ. Архів М. С. Погрібняка. Опис № 1. Одиниця зберігання № 1. Арк. 127-128.

№ 3. 13. 04.1915 Миргород – Катеринослав Листи твої, хлопче, я одержав і дати пораду на першіх кроках твого учительства се, розуміється, багато трудніше у листі, чим би те було на словах – на запитання – як перший раз явиться у клас і як себе держати? Отже, ніколи не буває, щоб учитель пішов у клас сам один, звичайно його вводить і представля інспектор або діректор учебн[ого] заведенія; тоді на вставання – привіт учнів, годилось би, поздоровавшись з ними, сказать їм скільки слів – на тему, що ти радий будеш допомогти їм у бажанні мати найкращі одмітки по твоїм спеціальностям або щось подібне, зарані обдумане. Якщо твоя школа буде десь у «расєйськім» городі, то зоставшись у перший раз на одині з своїми учнями, непремінно попереди їх, що т[ак] як ти українець, то можливо, що иноді у розмовах з ними у тебе будуть прокидаться деякі не цілком з російською вимовою слова, то мов заранієше їх про се попережаєш, 1  Білоскурський Осип Миколайович (1883 – 1943) – український майстр художньої кераміки. 2  Яворницький Дмитро Іванович (1855 – 1940) – український історик, академик, фундатор і директор Дніпропетровського істороичного музею.

79


щоб вони цілком по-товариськи тебе після урока поправляли або звертали твою увагу на такі помилки, а не обертали б їх на сміхи, бо певно, що проти літературного рос[ійського] язика й вони самі багато роблять помилок. Боже сохрани обідиться на такі хлоп’ячі виходки, найкраще обернуть їх у жарт, а то й проходу не буде. Не менче важно, як поводиться і з начальством і навіть з колегами. Як тільки явишся у той город, де твоя школа, то прибравшись звичайненько повинен явитися до інспектора, якому треба одбарабанить таку тіраду: «Честь имею представиться, Вашему Высокородию, вновь назначенный в заведываемое Вами училище такой-то». Самому руки не простягать, а ждать поки він тобі її простягне. Довго не задержувать візіт і без запросин не сідать у присутності начальства. Найкраще держатись від його поки що подалі. Якщо буде він представлять тобі колег, то й тут подаєш руку тілько тоді, коли до тебе простягають або тільки поклон. Перш за все попросиш інспектора познайомить тебе з роботами учнів, що вони уміють робить і як роблять. Требуй настойчиво все, що тобі потрібно для класу – тобто учебники, пособія тощо. Більш не знаю, що тобі ще раять. Про свої одкритки я ще й досі не маю ніякіх відомостей – чи роблять, чи ні. Журман і Філоненко кинули керамічну живопись, бо їм дали поштучну плату і виходило так, що й прохарчуватись не можно. Білика вже більше тижня немає, поїхав додому. Жедліцькому теж кланятись трудно, бо його вже немає у Миргороді, діректор вигнав і тепер шукає другого. Мабуть ти вже прочитав, що у Єреських утопився д. Дмітрієв1 – це дуже велика утрата… З хлопців ще, здається, ніхто не одержав міста, хоча всі шукають і щодня школи завіряє цілі купи всякіх копій. Бідному Гнідашеві не везе, все та київська кераміка й досі не устроїлась, а оце недавно писав той фабрикант Лущевський, що приїздить сюди і тоді вже забере Гнідаша, але щось і досі немає його. Привіт тобі від усіх наших […] На днях був за тебе запрос з Виленського округа, і т[ак] як я тепер справляю должность діректора, то дав самий найкращий отзив. […] Адреса: «В Екатеринослав. Проспект. 1-е Высшее начальное училище. ЕВБ Николаю Степановичу Погрибняку. Преподавателю графических искусств». ДХМ. Архів М. С. Погрібняка. Опис № 1. Одиниця зберігання № 1. Арк. 122-124.

№ 4. 12. 07. 1926 Миргород – Дніпропетровськ 12 липня 1926 року. Дорогий Миколо! Дуже радий був я одержати від Вас листа, а ще радіший буду, коли справді таки приїдете до Миргороду. Приїздіть, голубчику, прямо до мене – я хоч живу всього у двох кімнатах зо всією сем’єю (Юрко уже 2 роки живе), та зате у самому технікумі якось може й устроїмось. Спасибі Вам за ті новини, що оце Ви міні їх написали; за «Гайдамаки», видані в Празі, нічого не чув і не знаю, одно скажу: погано Ви зробили, що не звернулись до мене за порадою – у мене ж і досі переховуються всі орігінали-рисунки, зробити з них нові кліше було би багато краще, а головне те, що деякі рисунки тепер поправлені і стали краще, а деякі й нові. Дуже б міні хотілося придбати для себе новий примірник, або якщо можно, то хоч придивитись, що воно таке і 1  Дмитрієв Микола Андрійович (1867 – 1908) – український громадський і культурно-освітній діяч, адвокат, літератор, журналіст. Потонув у Пслі, рятуючи дівчинку. Похований у Полтаві.

80


яке воно. Нічого також не знаю ні за «Життя та мистецтво» та «Ілюстровану Україну» і що там за статті поміщені не знаю, хоча б се міні дуже треба було б знати. Чи не могли б Ви також як-небудь допомогти в сій справі. За останні 13 років я нікуди з Миргороду не виїздив і оце тілько рішився поїхав у Харьків на з’їзд по художній освіті – пробув там 10 день, думав декого з старих знайомих побачу, та була там така горяча робота – нікуди я не міг і носа показать. Сим же літом була надія і в Катеринославі […]. Адреса: «Дніпропетровськ. Володарська вул, ч. 41. Т[оваришеві] Миколі Погрібнякові». ДХМ. Архів М. С. Погрібняка. Опис № 1. Одиниця зберігання № 1. Арк. 125-126.

Лист О. Сластіона до М. Погрібняка від 19 березня 1915 р. Миргород – Катеринослав. Фонди ДХМ. Архів М. Погрібняка. Арк. 120, 122.


ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

Александров(Олександрів) В. С. – 9, 36 Андерсен Г. К. –53 Андрущенко К. А. – 36 Бажан М. П. – 13 Балавенський – 76 Беркута К. С. – 61 Білик – 78 Білоскурський О. М. – 7, 12, 77 Бінкевич В. В. – 7, 12, 39 Богданова Л. В. – 8 Бойчук М. Л. – 7 Бородай В. З. – 11, 54, 57 Брати Грімм (Я. Грімм; В. Грімм) – 53 Бурячок І. М. – 8 Вандаловський О. П. – 58 Василенко Н. Є. – 8, 13, 53, 57 Васильєв Ф. О. – 56 Вельмін В. І. – 8, 13 Вісман І. Б. – 36, 37, 38, 39 Віштак Г.– 61 Войцеховський О. К. – 61 Волошин Г. – 11 Врубель М. О. – 55 Гаврилко – 76 Глухенька Н. О. – 8, 11, 55, 58 Гніда М. – 61 Гнідаш – 78 Гоголь М. В. – 3, 8 Годенко-Наконечна О. П. – 57 Голощапов М. М. – 59 Голуб І. С. – 12 Григораш Н. П. – 58 Грінченко Б. Д. – 53 Губарєв О. І. – 61 Гурова І. М. – 12 Данилов В. П. – 58 Данченко О. Г. – 11, 57 Демочко Н. – 61 Дмитрієв М. А. – 12, 78 Довгаль О. – 11 Еберле І. – 75 Євдущенко П. В. – 48 Євсевський І. Д. – 8, 9, 54 Єгоров О. І. – 4, 12 Єременко Н. – 37 Єфремов П. О. – див. В. Юноша

82

Жедліцький – 78 Жигмайло Л. (псевдонім, справжнє ім’я – Біднова Л. Є.) – 9, 36 Журман – 78 Зашквара В. Г. – 11, 55 Зенефельдер Й. А. – 72, 73 Зноба В. І. – 11 Каліновська Г. С. – 8, 13 Капустіна Н. І. – 4 Карафіят Я. – 37 Кармазін В. – 11 Карнаух П. – 11 Касіян В. І. – 7 Кащенко А. Ф. – 3, 4, 7, 9, 12, 13, 36, 57 Кислов М. Д. – 12 Кібка І. М. – 12 Кізіна В. – 61 Клара Давидівна – 61 Клименко Ф. М. – 59 Ковика-Алієв С. Я. – 12 Козар П. А. – 8, 10, 13 Кокін М. О. – 11 Комарова Г. М. – 36 Коренєв В. В. – 10 Корнієнко В. О. – 12 Косач-Кривинюк О. П. – 9, 37, 53 Котенко Т. І. – 8, 59 Котляревська М. Є. – 58 Коцюбинський М. М. – 9, 36, 53 Кравченко В. – 61 Красицький Ф. С. – 3, 8, 56, 63 Кривинюк М. В. – 9, 37, 53 Кропивницький М. Л. – 53 Кудрицький А. В. – 13 Кудрявцев Л. К. – 58 Кузьменко М. Л. – 9, 36 Куїнджі А. І. – 56 Кулічихін В. В. – 7, 56 Лабінський М. Г. – 13 Ларченко Н. – 37 Лебедєва Т. – 61 Левітан І. І. – 56 Леся Українка (псевдонім, справжнє ім’я – Косач-Квітка Л. П.) – 37, 53, 57 Лисиченко Д. М. – 13 Лисиченко М. О. – 13 Літовченко – 58 Логойко Є. – 61 Лущевський – 78 Мазепа-Коваль Г. – 8, 13, 56


Мазуренко І. В. – 8, 13 Макарова Л. – 61 Макатуха В. І. – 11 Макригін В. – 61 Максименко О. Г. – 11, 57 Максименко Т. – 10 Мамін-Сибіряк (псевдонім, справжнє ім’я – Мамін Д. Н.) – 38 Манжура І. І. – 3, 12, 13, 36 Мартинович П. Д. – 59 Масік В. І. – 11, 57 Медведовський – 37 Миколаєнко М. А. – 8, 13 Молчанова Н. І. – 7, 56 Мордхілевич – 36, 37, 38 Мурза В. С. – 13 Нарбут Г. І. – 7, 58 Невечеря Г. А. – 61 Невечеря О. Г. – 59 Несмачний С. М. – 12 Нессель – 61 Олександр Олесь (псевдонім, справжнє ім’я – Кандиба О. І.) – 53 Олійник О. П. – 57 Падалка І. І. – 7 Панін М. М. – 54, 55, 58 Пархоменко І. – 11 Пата Т. А. – 58 Пекура – 77 Першудчев І. Г. – 11 Пестриков О. В. – 12 Пимоненко М. К. – 56 Письменний С. – 61 Погрібняк А. Й. – 60, 61 Погрібняк С. Т. – 8, 63 Погрібняк Х. С. – 8, 63 Поплавська – 58 Поповський А. М. – 6, 8, 57 Продан – 61 Пузирьков В. Г. – 11, 57 Пчілка Олена (псевдонім, справжнє ім’я – Косач О. П.) – 9, 12, 38, 57 Резнік І. – 11 Рєпін І. Ю. – 56 Риндовська О. Я. – 8 Родзін М. – 11 Романченко Т. М. – 9, 36 Рошков І. – 61 Рудченко І. Я. – 3, 9, 37 Ружонкова О. – 61

Саврасов О. К. – 56 Сапожников М. І. – 9 Седляр В. Ф. – 7 Сетон-Т. Е. – 37 Сєров В. О. – 55 Скрипник М. П. – 8, 13 Сластіон (Сластьон) Г. О. – 76 Сластіон (Сластьон) О. Г. – 3, 8, 9, 10, 11, 38, 54, 55, 76-79 Сластіон (Сластьон) Ю. О. – 76, 78 Смирнов Б. В. – 9 Соколенко Г. – 61 Солнечкін – 54 Старюк Н. – 12 Стеценко І. – 12, 36, 37 Страхов-Браславський А. Й. – 9 Сюкало Г. – 55 Терентьєва Н. – 13 Торішній А. (псевдонім, справжнє ім’я – Кащенко А. Ф.) – 12 Труба Б. І. – 37, 53 Труба І. М. – 3, 7, 9, 36, 37, 39, 53, 54, 57 Труба Т. І. – 54 Філоненко –78 Фоменко А. К. – 7, 12, 37, 38, 39, 53, 54, 57 Франко І. Я. – 8, 37, 53 Чабан М. П. – 8, 13, 53 Чепець Г. – 11 Чернявський Г. – 11 Шапаренко Т. І. – 5 Шапран А. – 11 Шевченко М. – 76 Шевченко Т. Г. – 3, 8, 10, 12, 38, 53, 56, 57, 76 Шпіганович В. М. – 61 Юноша В. (псевдонім, справжнє ім’я – Єфремов П. О.) – 9, 38, 39 Яворницький Д. І. – 3, 9, 11, 12, 36, 37, 38, 39, 53, 54, 57, 77 Яланський В. – 11 Яценко Л. І. – 7, 13 56

ПОКАЖЧИК НАЗВ КНИГ (І) І ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ (ІІ) І Байки Олени Пчілки. Для сім’ї і школи. – 9, 12, 38 Барвінок. Збірник дитячих пісень.– 9, 39 Бінго: Ернест Томпсон-Сетон. Оповідання /Переклав М. Кривинюк/ – 37 Горобець – добрий молодець (народні байки)

83


/Упорядкував В. Юноша/ – 39 Дід та баба. Казка /М. Погрібняк/ – 39 Дурень із ступою /Переказ І. М. Труби/ – 36, 9 Дурна ворона (народні байки) /Упорядкував В. Юноша/ – 39 Журавель цибатий і синиця-вдовиця (народні байки) /Упорядкував В. Юноша/ – 39 Зайчик-побігайчик (народні байки) /Упорядкував В. Юноша/ – 38 Зроби сам /М. Погрібняк/ – 9, 40 Історія України /А. Кащенко/ – 36 Їжачок з голочок – 45 Казка про зайчика /М. Погрібняк/ – 10, 40, 45 Казка про курочку рябу /М. Погрібняк/ – 40, 45 Казка про павука, горобця та шуліку /М. Погрібняк/ – 39, 45 Кобзар /Т. Шевченко/ – 3, 8, 38 Коваль Бассім. Арабська казка /І. Франко/ – 8, 37 Коза-дереза /М. Погрібняк/ – 10, 39, 45 Лев – цар звірів: (народні байки) /Упорядкував В. Юноша/ – 38 Лисичка-сестричка й кум Лис (народні байки) /Упорядкував В. Юноша/ – 38 Малюйте, діти! Альбом для розмальовування – 9, 37 Медвідь-косолап (народні байки) /Упорядкував В. Юноша/ – 38 Михайло Коцюбинський /Л. Жигмайло/ – 9, 36 Мишка-шкряботушка (народні байки) /Упорядкував В. Юноша/ – 38 Народні казки /І. Рудченко/ – 3, 37 Нашим дітям загадочки /М. Погрібняк/ – 39, 45 Омелькова сім’я /М. Погрібняк/ – 39, 45 Оповідання про Славне Військо Запорозьке Низове /А. Кащенко/ – 9, 36 Пан Коцький. Народна казка /Переказ І. М. Труби/ – 9, 37 Пісня про гарбуз /М. Погрібняк/ – 39 Поганий день Василя Івановича /Д. Мамін-Сибіряк/ – 38 Поезії /Т. Романченко/ – 9, 36 Посуд. Казка /М. Погрібняк/ – 9, 10, 40 – 45 Пригоди статечної миші /Д. Мамін-Сибіряк/ – 38 Про бабусю та курчат /М. Погрібняк/ – 10, 40, 45 Про те, як один хлопець розповідав казку та й не скінчив її. Казка Яна Карафіята /Переклав М. Кривинюк/ – 37 Роксолана /Г. Комарова/ – 36 Сизокрилий орел (народні байки) /Упорядкував В. Юноша/ – 39 Сім’я тварин /М. Погрібняк/ – 9, 10, 39, 45 Словник української мови. Том І: А-К. /Д. І. Яворницький/ – 39 Сорока-білобока (народні байки) /Упорядкував В. Юноша/ – 39 Сосунок у лісі /М. Погрібняк/ – 40, 45 Старий горобець /Д. Мамін-Сибіряк/ – 38 Стежка додому. Початкова читанка. Ч. І /Під редакцією

84

І. М. Труби/ – 3, 9, 37, 39, 53, 57 Стежка додому. Початкова читанка. Ч. ІІ /Під редакцією І. М. Труби/ – 3, 9, 37, 39, 53, 57 Стежка додому. Початкова читанка. Ч. ІІІ /Під редакцією І. М. Труби/ – 37, 39, 53, 57, 3, 9 Ті, що не сіють /М. Погрібняк/ – 9, 10, 39, 45 Трьомсин Богатир. Казка /І. Манжура/ – 3, 12, 36 Чеські оповідання для дітей /Переклади Ольги і Михайла Кривинюків/ – 9, 37 Чижикове весілля /В. С. Олександрів/ – 9, 36 Як гриби збирались воювати з жуками /І. Труба і М. Кузьменко/ – 9, 37 Як жило славне запорозьке низове військо /Д. І. Яворницький/ – 9, 38 ІІ Будь напоготові – 9, 40 Дружна ватага – 9, 41, 45 Зірка – 41 Знамя рабфаковца – 41 Зоря – 9, 10, 41 – 43 Красный слон – 43 Мартен – 43, 44 Сільськогосподарський журнал – 9, 44 Споживач – 9, 44 – 45 Червоні квіти – 9, 45, 63 Шершень – 45 Штурм – 9, 45

ПОКАЖЧИК АВТОРІВ КНИГ

Жигмайло Л. (Біднова Л. Є.) – 9, 36 Карафіят Я.– 37 Кащенко А. Ф. – 3, 9, 36 Комарова Г. – 36 Косач-Кривинюк О. П. – 9, 37 Кривинюк М. В. – 9, 37 Кузьменко М. Л. – 37 Мамін-Сибіряк Д. Н. – 38 Манжура І. І. – 3, 12, 36 Олександрів (Александров) В. С. – 9, 36 Погрібняк М. С. – 3, 39, 40 Пчілка Олена – 9, 12, 38 Романченко Т. М. – 9, 36 Рудченко І. Я. – 3, 9, 37


Сетон-Томпсон Е. – 37 Труба І. М. – 3, 9, 36, 37, 39 Франко І. Я. – 8, 37, Шевченко Т. Г. – 3, 9, 38, Юноша В. (Єфремов П. О.) – 9, 38, 39 Яворницький Д. І. – 9, 38, 39­­

8. Василенко Н., Мазуренко І. Художник, що любив свою країну // Зоря. – 2008. – 9 грудня. 9. Василенко Н., Поповський А. Родинна реліквія [І. Труба. “Стежка додому”] // Борисфен. – 1993. – № 4 (22). – С. 7. 10. Василенко Н., Поповський А. Родинна реліквія [І. Труба. “Стежка додому”] // Вільна думка. – 1993. – № 3-4 (16-17). – Березень, квітень. – С. 14.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК

1. Богданова Л. Щоб знали і пам’ятали / Художники Дніпропетровщини. Навчально-методичне видання (укр. та англ. мовами). – Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2004. – С. 6-19. 2. Василенко Н. Катеринославські письменники – дітям (18831910-і рр.): Українська дитяча книжка в Катеринославі (передмова та біографічні довідки авторів) // Сяєво жар-птиці. Антологія літератури для дітей та юнацтва Придніпров’я (1883-2008 рр.): Упорядники та автори передмови І. Прокопенко, Леся Степовичка. – Дніпропетровськ, 2009. – С. 14179. 3. Василенко Н. Перша українська книжка в Катеринославі [А. Торішній (А. Кащенко). “Жар-птиця…”] // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2013 рік. [Текст]: Бібліографічний покажчик / Упорядник І. Голуб. – Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2012. – С. 253. 4. Василенко Н. Стежка додому... в сім десятиліть [І. Труба. “Стежка додому”] // Зоря. – 1995. – 14 січня. 5. Василенко Н., Мазуренко І. “І вечори, і ранки, і засніжені села…” // Зоря. – 13 листопада 2008. 6. Василенко Н., Мазуренко І. На українському грунті: До 120-річчя від дня народження українського художника Миколи Погрібняка (1885-1965), пам’яті Лідії Яценко (19402005) // Січеслав. – 2006. – № 10. – С. 149-174. 7. Василенко Н., Мазуренко І. На українському грунті (Книжкова графіка Миколи Погрібняка у зібраннях ДІМ, ДХМ та приватних колекціях) // Видатні особистості. Музейна персоналістика (Матеріали обласної музейної наукової конференції, випуск 10). – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2008. – С. 88-97.

11. Вельмін В. Округова художня виставка // Зоря. – 1929. – Ч. 2 – 3. – Лютий – березень. – С. 20. 12. Дніпропетровський художній музей російського і українського мистецтва. – К., 1967. – С. 49-50. 13. Каліновська Г. С. М. С. Погрібняк. До 40-річчя творчої діяльності художника. Каталог виставки. – Дніпропетровськ. Обласна друкарня, 1955. 14. Козар П. Цінні знахідки // Дніпропетровська газета. – 1943. – 6 квітня. 15. Мазепа Галина. Спогади. – Торонто, 1993. – С. 15-16. 16. Мазуренко І. Літературно-мистецьке життя Придніпров’я 1917- початку 1950-х років. Загальна характеристика /Літературне Придніпров’я. Навчальний посібник з хрестоматійними матеріалами до шкільних програм. У двох томах. Том 2. – Дніпропетровськ: ВАТ “Дніпрокнига”, 2005. – C. 3-23. 17. Мазуренко І. З пагорбів “Зорі”: Літературно-мистецьке життя Придніпров’я 1920-1930-х рр. / Слово про літературу та письменників Придніпрпов’я: нариси та есеї. – Дніпропетровськ: ВАТ “Дніпрокнига”, 2005. – С. 44-53. 18. Миколаєнко М. Недокінчена розмова // Борисфен. – 1992. – № 10. – С. 25-28. 19. Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядники: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. За редакцією А. В. Кудрицького. – К.: “Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 1997. – С. 479. 20. Митці України: Енциклопедичний довідник / Упорядники: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За редакцією А. В. Кудрицького. – К.: “Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 1992. – С. 464.

85


21. Скрипник М. Життя і творчість М. С. Погрібняка / Каталог виставки творів М. С. Погрібняка. – Дніпропетровськ, 1966. – С. 5-13. 22. Терентьєва Н. Людина на всі часи // Вісті Придніпров’я. – 2008. – 18 листопада. 23. Торішній А. [Кащенко А.]. Жар-птиця, або З паном не братайся, в прийми не бери і жінці правди не кажи. Оповідання. До 130-річчя від дня видання (1913 – 2013) [Текст]. Вид. 3-тє, доп. / Упорядн. Н. Василенко, І. Голуб. Передм. та адаптація тексту Н. Василенко. – Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2013. – 28 с. (Серія «Літературна Дніпропетровщина»). 24. Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 8. – К., 1982. – С. 442. 25. Український радянський енциклопедичний словник. – Т. 2. – К., 1967. – С. 836. 26. Фонди ДХМ. Опис № 1.Одиниця зберігання № 1. Арк. 1-220. „Матеріали про життя та творчість художника Погрібняка М. С. – протокол, особисті документи, автобіографія, научні праці, листування та ін. за 1902 – 1966 роки”. 27. Художники Дніпропетровщини. Каталог ретроспективної виставки 1958 р. Дніпропетровського державного художнього музею російського та українського мистецтва. – Дніпропетровськ, 1958. – С. 23-24. 28. Чабан М. П. Вічний хрест на грудях землі. Художньо-документальні нариси. – Дніпропетровськ, 1993. – С. 76-84. 28. Чабан М. П. Діячі Січеславької „Просвіти” (1905-1921): Біобібліографічний словник. – Дніпропетровськ, 2002. – С. 368370.

86

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ДНІМ – Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. І. Яворницького ДХМ – Дніпропетровський художній музей ДОУНБ – Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія коп. – копійок С., с. – сторінка, сторінок cм. – сантиметрів Ч., ч. – число


ЗМІСТ Н. Капустіна. МАЙСТЕР КНИЖКОВОЇ ГРАФІКИ

3

Т. Шапаренко. ХУДОЖНИК ТА ПЕДАГОГ МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ ПОГРІБНЯК

5

Н. Василенко, І. Мазуренко. НА УКРАЇНСЬКОМУ ГРУНТІ Книжкова графіка Миколи Погрібняка у зібраннях ДНІМ, ДХМ та приватних колекціях

7

Книжкова та журнальна графіка

14

Каталог

36

Cвітлини та документи

46

Cпогади про М. С. Погрібняка М. С. ПОГРІБНЯК. Автобіографія. 1945

53 63

З неопублікованого М. С. ПОГРІБНЯК. Малюнки до альбому «МОТИВИ УКРАЇНСЬКОГО ОРНАМЕНТУ»

64

М. С. ПОГРІБНЯК. ЯК ВИНАЙДЕНО ДРУКУВАННЯ З КАМЕНЮ

72

Листи О. Г. Сластіона до М. С. Погрібняка

76

Ім енний по каж ч ик По каж ч ик назв к ниг і пе ріодичних видань По каж ч ик ав т о рів книг Б ібл іо г раф іч ний по кажчик Ум о вні ско ро ч ення

80 81 82 83 84



Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.