Юліан Беллі, перкусія, Німеччина Енс Брахер, труба, Німеччина
Учасник фестивалю, композитор Емре Сіхан Калелі, Туреччина
Валентина Солоненчук, баян, Юлія Циганець, акордеон, Україна
Артистичний директор Кармелла Цепколенко
Не менш ґрунтовним для загального творчого контексту фестивалю є вплив Е. Вареза (1883-1965), дух якого присутній у багатьох представлених композиціях. Його пристрасть до духових та ударних інструментів,трактування матеріалу як асиметричної звукової магми зі зворушливими острівцями тематичних утворень, урешті його «маргінальність», удавана кострубатість, дивацтво, вибуховість — все це виявилося близьким великій кількості представлених у фестивалі композиторів різних країн. Феномен Едгара Вареза тим більше вражає, коли згадуєш, що за своє життя композитор написав усього 12 творів (трохи більше двох годин чистого звучання), а це означає, що важливо — не скільки, а як. Серед композиторів креативного плану, чия музика абсолютно самобутня і виходить на нові концептуальні рівні, назвемо дебютанта фестиваля Емре Сіхана Калелі (Турція) з його твором «19 роздумів про концертний гобой» для гобоя соло та ансамблю, який став прикрасою виступу Ансамблю нової музики «Convergence», що об’єднав музикантів Швейцарії, Вірменії та Грузії. Це не просто «дослідження» можливостей інструмента (чим нерідко обмежуються сучасні композитори), а напружений розвиток ясно висловленої думки, логічне вибудовування звукового масиву з яскравими вершинами кульмінацій. Ще більш неповторним і незалежним у своїх творчих пошуках виявився Фарадж Караєв (Азербайджан), чия «Естафета», виконана Ансамблем перкусії Фрайбурзького музичного університету (керівник — Бернгард Вульф), вийшла за межі звичного для цього колективу панування певних жорстко
20
ритмічних схем і стандартних форм. Слухачі почули зовсім інший стиль — своєрідний ударний імпресіонізм із витонченою сонорикою, поліфонією звукових шарів, особливим «обережним» типом звуковидобування. Обличчя вираз незагальний властивий і твору Д. Янов-Яновського (Узбекистан) — «Постскриптум» для квартету перкусії у виконанні Ансамблю «Лугано» (Швейцарія) — молодого перспективного колективу, що його також опікає досвідчений Б. Вульф. Друга позиція, що значно розширила образні та теброво-звукові обрії фестивалю і засвідчила його здатність до мовно-естетичного плюралізму, — це введення програм хорової музики, уособленої у виступі двох прекрасних колективів — дитячого хору Одеської музичної академії та Молодіжного жіночого хору «Оріана». Вокальна музика з’являється на «2Д2Н» не так часто, а хорова — взагалі прозвучала вперше. Проте у цій сфері сучасної творчості існують справжні перлини, і особливо багата на них українська музика. Цей свіжий струмінь, збагачений, зокрема, новим художнім баченням прадавніх фольклорних джерел («Кроковеє колесо» Г. Гаврилець і заворожуюча містерія-дійство «Потойбічні ігри» І. Алексійчук), наповнив душі світлим почуттям і викликав бурхливу реакцію залу. Взагалі музики сучасних українських композиторів в програмах нинішнього фестивалю було багато, як ніколи, і це значно розширило його стилістичний діапазон. Адже у західній музиці ми дуже часто спостерігаємо мовно-стилістичну нівеляцію і певну змістово-образну одноманітність (скажімо, у творчості швейцарських композиторів). Натомість українська музика — це мистецтво яскравих талантів, сильних