НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ СИСТЕМИ ДИМО- ТА ТЕПЛОВИДАЛЕННЯ Частина 2. Технічні вимоги до вентиляційних пристроїв систем природного димо- та тепловидалення (EN 12101-2:2003, IDT) ДСТУ EN 12101-2:2012 БЗ № 1-2013/8 Видання офіційне Київ МІНЕКОНОМРОЗВИТКУ УКРАЇНИ 2013
ПЕРЕДМОВА 1 ВНЕСЕНО: Технічний комітет «Пожежна безпека та протипожежна техніка» (ТК 25), Український науково-дослідний інститут пожежної безпеки МНС України (УкрНДІПБ) ПЕРЕКЛАД ТА РЕДАГУВАННЯ: О. Сізіков, канд. техн. наук; В. Куликівський; В. Крисаєв; С. Огурцов, канд. техн. наук, О. Тимошенко 2 НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Мінекономрозвитку України від 28 листопада 2012 р. № 1356 з 2013-07-01 3 Національний стандарт відповідає EN 12101-2:2003 Smoke and heat control systems - Part 2: Specification for natural smoke and heat exhaust ventilators (Системи димо- та тепловидалення. Частина 2. Технічні вимоги до вентиляційних пристроїв систем природного димо- та тепловидалення) і внесений з дозволу CEN, rue de Stassart 36, В-1050 Brussels. Усі права щодо використання європейських стандартів у будь-якій формі й будь-яким способом залишаються за CEN Ступінь відповідності - ідентичний (IDТ) Переклад з англійської (еn) 4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП Цей стандарт є тотожний переклад EN 12101-2:2003 Smoke and heat control systems - Part 2: Specification for natural smoke and heat exhaust ventilators (Системи димо- та тепловидалення. Частина 2. Технічні вимоги до вентиляційних пристроїв систем природного димо- та тепловидалення). Технічний комітет, відповідальний за цей стандарт, - ТК 25 «Пожежна безпека та протипожежна техніка». Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству України. До стандарту внесено такі редакційні зміни:
- структурні елементи стандарту: «Титульний аркуш», «Передмова», «Зміст», «Національний вступ», першу сторінку, «Терміни та визначення понять», «Бібліографія» та «Бібліографічні дані» - оформлено згідно з вимогами національної стандартизації України; - словосполуку «Цей європейський стандарт» замінено на «Цей стандарт»; - з «Передмови» до EN 12101-2:2003 в цей «Національний вступ» узято те, що безпосередньо стосується цього стандарту; - до розділу 2 долучено «Національне пояснення», виділене в тексті рамкою; - у розділі 9 познаку «ΕΝ 12101-2:2003» замінено на «ДСТУ EN 12101-2:2003»; - познаки одиниць виміру відповідають серії стандартів ДСТУ 3651-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. EN 12101 має загальну назву «Системи управління димо- та тепловидаленням » і містить такі частини: Частина 1. Технічні вимоги до протидимових завіс. Частина 2. Технічні вимоги до вентиляційних пристроїв систем природного димо- та тепловидалення. Частина 3. Технічні вимоги до вентиляційних пристроїв систем примусового димо- та тепловидалення. Частина 4. Установлення систем димо- та тепловидалення. Частина 5. Посібник, основні рекомендації і методи розрахунку систем димо- та тепловидалення. Частина 6. Технічні вимоги до систем перепаду тиску. Устатковання. Частина 10. Електроживлення. До стандарту долучено національний додаток НА «Перелік національних стандартів України, згармонізованих із міжнародними стандартами, на які є посилання в цьому стандарті». Копії нормативних документів, на які є посилання в цьому стандарті, можна замовити в Головному фонді нормативних документів.
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ СИСТЕМИ ДИМО- ТА ТЕПЛОВИДАЛЕННЯ Частина 2. Технічні вимоги до вентиляційних пристроїв систем природного димо-та тепловидалення СИСТЕМЫ ДЫМО- И ТЕПЛОУДАЛЕНИЯ Часть 2. Технические требования к вентиляционным устройствам систем естественного дымо- и теплоудаления SMOKE AND HEAT CONTROL SYSTEMS Part 2. Specification for natural smoke and heat exhaust ventilators Чинний від 2013-07-01 1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ У цьому стандарті установлено технічні вимоги та методи випробовування для вентиляційних пристроїв систем природного димо- та тепловидалення, що належать до складу системи природного димо- та тепловидалення. 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ У цьому стандарті зазначено положення з інших стандартів через датовані й недатовані посилання. Ці нормативні посилання наведено у відповідних місцях тексту, а перелік стандартів подано нижче. У разі датованих посилань пізніші зміни до будь-якого з цих видань
або перегляд їх стосуються цього стандарту тільки тоді, коли їх уведено разом зі змінами чи переглядом. У разі недатованих посилань треба користуватись останнім виданням наведених документів (разом зі змінами). EN 54-7 Fire detection and fire alarm systems - Part 7: Smoke detectors - Point detectors using scattered light, transmitted light or ionization EN 1363-1 Fire resistance tests - Part 1: General requirements EN 12259-1 Fixed firefighting systems - Components for sprinkler and water spray systems - Part 1: Sprinklers EN 13501-1 Fire classification of construction products and building elements - Part 1: Classification using test data from reaction to fire tests EN 60584-1 Thermocouples - Part 1: Reference tables (IEC 60584-1:1995). НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ ΕΝ 54-7 Системи пожежної сигналізації. Частина 7. Сповіщувачі пожежні димові точкові розсіяного світла, пропущеного світла або іонізації ΕΝ 1363-1 Випробування на вогнестійкість. Частина 1. Загальні вимоги ΕΝ 12259-1 Стаціонарні системи пожежогасіння. Елементи спринклерних і водорозпилювальних систем. Частина 1. Спринклери ΕΝ 13501-1 Класифікація конструкцій та будівельних елементів з протипожежних характеристик. Частина 1. Класифікація результатів випробування поводження будівельної продукції під час пожежі ΕΝ 60584-1 Перетворювачі термоелектричні. Частина 1. Градуювальні таблиці (ІЕС 60584-1:1995). 3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ, ПОЗНАКИ ТА СКОРОЧЕННЯ 3.1 Терміни та визначення понять У цьому стандарті вжито спеціальні терміни та визначення позначених ними понять, перераховані нижче. 3.1.1 аеродинамічна здатність (aerodynamic efficiency) Інша назва коефіцієнта протікання (див. 3.1.7) 3.1.2 площа отвору, що діє аеродинамічно, Аа (aerodynamic free area) Геометрична площа отвору, помножена на коефіцієнт протікання 3.1.3 навколишнє середовище (ambient) Термін, який характеризує властивості довкілля 3.1.4 автоматичний запуск (automatic activation) Приведення удію без прямого втручання людини 3.1.5 співвідношення сторін (aspect ratio) Відношення довжини до ширини 3.1.6 вентиляційний пристрій системи природного димо- та тепловидалення з автоматичним запуском (automatic natural smoke and heat exhaust ventilator) Пристрій для природного димо- та тепловидалення, який автоматично спрацьовує після виникнення пожежі. Примітка. Автоматичні вентиляційні пристрої систем природного димо- та тепловидалення може бути обладнано пристроєм ручного чи дистанційного запуску 3.1.7 коефіцієнт протікання (coefficient of discharge) Співвідношення між виміряним за певних умов фактичним потоком повітря та теоретичним потоком повітря через вентиляційний пристрій системи природного димо- та тепловидалення (Cv) відповідно до додатка В.
Примітка. Коефіцієнт протікання враховує усі перешкоди у вентиляційному пристрої системи природного димо- та тепловидалення, такі як елементи ручного запуску, жалюзі, напрямні лопаті та вплив бокового вітру 3.1.8 вентиляційний пристрій подвійного призначення (dual purpose ventilator) Пристрій, який можна використовувати також для кондиціювання повітря (зокрема щодобового) 3.1.9 витяжний вентиляційний пристрій (exhaust ventilator) Пристрій для виведення газів із приміщення назовні 3.1.10 функційне положення під час пожежі (fire open position) Відкрите положення, яке вентиляційний пристрій займає й утримує під час видалення диму та тепла із приміщення 3.1.11 балон зі стисненим газом (gas container) Резервуар, у якому знаходиться стиснений газ, із використанням якого відбувається відкривання вентиляційного пристрою 3.1.12 геометрична площа отвору, Av (geometric area) Геометрична площа отвору вентиляційного пристрою системи природного димо- та тепловидалення у повністю відкритому стані, виміряна у площині покрівлі будівлі, на якій його змонтовано. Елементи керування, жалюзі або інші перешкоди не враховують 3.1.13 устатковання запуску (initiation device) Устатковання, яке приводить у дію механізм відкривання пристрою природного димо- та тепловидалення 3.1.14 ручний запуск (manual operation) Приведення удію вентиляційного пристрою системи природного димо- та тепловидалення людиною (наприклад натисканням кнопки чи відтягуванням рукоятки). У цьому стандарті автоматичне відкривання вентиляційного пристрою системи природного димо- та тепловидалення, яке здійснювалося за втручання людини, класифікують як ручний запуск 3.1.15 вентиляційний пристрій системи природного димо- та тепловидалення ручного запуску (manually opened natural smoke and heat exhaust ventilator) Пристрій системи природного димо- та тепловидалення, який може відкриватися лише за допомогою ручного чи дистанційного запуску 3.1.16 масовий потік (mass flux) Масова витрата газів за одиницю часу 3.1.17 природна вентиляція (natural ventilation) Вентиляція підіймальною силою, що виникає внаслідок різної густини газу, обумовленою різницею температур 3.1.18 механізм відкривання (opening mechanism) Механічне устатковання, яке в разі пожежі приводить вентиляційний пристрій у функційне положення 3.1.19 тривалість відкривання (opening time) Час від отримання вентиляційним пристроєм сигналу для відкривання до прийняття ним функ- ційного положення в разі пожежі 3.1.20 проекційна площа (projection area) Площа поперечного перерізу вентиляційного пристрою системи природного димо- та тепловидалення у його функційному положенні під час пожежі над площиною даху, під прямим кутом щодо напрямку бокового вітру
3.1.21 серія вентиляційних пристроїв систем природного димо- та тепловидалення (range of natural smoke and heat exhaust ventilators) Вентиляційні пристрої систем природного димо- та тепловидалення різних типорозмірів однакової конструкції (ідентична кількість шарнірів на жалюзях або заслінках, ідентичний матеріал і товщина тощо) та з однаковою кількістю і типом пристроїв для відкривання 3.1.22 система контролювання диму та тепла (smoke and heat control system) Елементи, установлювані в будівельних конструкціях, для зменшення впливу диму та тепла під час пожежі 3.1.23 система димо- та тепловидалення (smoke and heat exhaust system) Система регулювання диму та тепла, яка в разі пожежі відводить дим та тепло з будівлі або з її частини 3.1.24 устатковання для димо- та тепловидалення (УДТВ) (smoke and heat exhaust ventilation system (shevs) Елементи, скомплектовані разом, для відведення диму та тепла з будівлі або її частини та забезпечення утворення у приміщенні під час пожежі під прошарком гарячого повітря та диму стабільного прошарку з незадимленим і ненагрітим повітрям 3.1.25 вентиляційний пристрій димо- та тепловидалення (smoke and heat exhaust ventilator) Спеціальний пристрій для видалення диму та гарячих летких продуктів згоряння з будівлі назовні під час пожежі 3.1.26 термічний елемент запуску (thermal device) Термочутливе устатковання, спрацювання якого приводить у дію вентиляційний пристрій 3.1.27 відкрита площа отвору (throat area) Найменша площа поперечного перерізу отвору вентиляційного пристрою, через яку рухається потік газів 3.1.28 вентиляційний пристрій (ventilator) Пристрій, що забезпечує рух газів із або в будівлю 3.1.29 система керування, чутлива до напрямку вітру (wind sensitive control system) Система для контролювання двох або більше груп вентиляційних пристроїв, що забезпечує під час пожежі відкривання вентиляційних пристроїв, що не піддаються вітровому впливу. 3.2 Умовні познаки та скорочення У цьому стандарті вжито такі умовні познаки й одиниці вимірювання математичних та фізичних величин Умовна Назва Одиниці познака виміру Аа
Аеродинамічно активна площа отвору
м2
An
Площа вихідного отвору (для відкритого отвору); площа вхідного отвору випробувального устатковання (для закритої секції)
м2
Apr
Проекційна площа вентиляційного пристрою щодо дії бокового вітру
м2
Asc
Горизонтальна площа поперечного перерізу накопичувальної камери
м2
Av
Геометрична площа отвору вентиляційного пристрою
м2
В
Ширина отвору накопичувальної камери
м
Вп
Ширина вихідного отвору випробувального устатковання з відкритою робочою секцією, ширина закритої робочої секції випробувального устатковання
м
Bv
Найбільша ширина вентиляційного пристрою у його функційному положенні над верхньою частиною накопичувальної камери
Cv
Коефіцієнт протікання
Cvo
Коефіцієнт протікання без урахування впливу бокового вітру
Cvw
Коефіцієнт протікання із урахуванням впливу бокового вітру
Ηn
Висота вихідного отвору випробувального устатковання з відкритою робочою секцією, висота закритої робочої секції випробувального устатковання
м
Нм
Найбільша висота вентиляційного пристрою у його функційному положенні над верхньою частиною накопичувальної камери
м
L
Довжина отвору накопичувальної камери
м
ming
Масова витрата повітря, що надходить у накопичувальну камеру
pambient Тиск навколишнього середовища
м
кг/с Па
Pd
Тиск вітрового впливу
Па
Pint
Статичний тиск у накопичувальній камері
Па
Pint, vo Статичний тиск у накопичувальній камері без впливу бокового вітру
Па
Pint, vw Статичний тиск у накопичувальній камері із впливом бокового вітру
Па
T
Температура
°С
AT
Різниця температур
К
voo
Швидкість бокового вітру
Vm, sc Середня швидкість потоку повітря в накопичувальній камері
м/с м/с
Vn
Середня швидкість витікання повітря з отвору
м/с
Vsc
Локальні швидкості потоку повітря на площині над накопичувальною камерою, див. рисунок В.6
м/с
Ws
Снігове навантаження
Па
Ww
Вітрове навантаження
Па
Wwd
Проектне вітрове навантаження
Па
α
Кут відкриття вентиляційного пристрою
градуси
β
Кут дії бокового вітру
градуси
βcrit
Кут дії бокового вітру, за якого визначають найменшу величину коефіцієнта Cvw
градуси
Θ
Кут монтування пристрою на даху
градуси
Δρ
Різниця тиску
Па
Δρνο
Початкова різниця між статичним тиском у накопичувальній камері та тиском
Па
Δρνw
Початкова різниця між статичним тиском у накопичувальній камері та тиском навколишнього середовища із впливом вітру
Па
Apint
Різниця між статичним тиском у накопичувальній камері та тиском навколишнього середовища
Па
pair Густина повітря кг/м3 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ 4.1 Елементи запуску 4.1.1 Загальні положення Кожний вентиляційний пристрій повинен мати принаймні одне автоматичне устатковання запуску: a) термічне устатковання запуску; b) устатковання запуску, яке приводиться в дію від електричного сигналу, що подається елементом виявлення пожежі, наприклад димовим, тепловим або ручним пожежним сповіщувачем, внаслідок переривання електроживлення; c) пневматичне устатковання запуску, яке приводиться в дію за допомогою пневматичного сигналу або через зниження тиску; d) устатковання запуску, яке реагує на інший сигнал. Робота автоматичного устатковання з термічним елементом запуску має відповідати вимогам EN 12259-1. Димові пожежні сповіщувачі мають відповідати вимогам EN 54-7. Додатково може бути встановлено устатковання ручного запуску У окремих випадках може виникнути необхідність запуску вентиляційного пристрою лише за допомогою ручного запуску, в такому разі його дозволено монтувати без автоматичного устатковання запуску. 4.1.2 Термічне устатковання запуску Термічне устатковання запуску потрібно монтувати всередині вентиляційного пристрою системи природного димо- та тепловидалення так, щоб у разі пожежі воно піддавалося дії гарячих газів, які потрапляють у вентиляційний пристрій за його закритого положення. 4.2 Механізм відкривання 4.2.1 Загальні положення Вентиляційний пристрій потрібно обладнувати механізмом відкривання із джерелом енергії всередині вентиляційного пристрою, наприклад пневматичний резервуар, пружинна система, електричне джерело живлення, й/чи зовнішнім джерелом енергії. У разі використання зовнішніх джерел енергії, виробник має зазначити вимоги до функціювання устатковання запуску й механізму відкривання, зокрема щодо напруги, сили струму. Примітка. Працездатність джерела енергії має бути забезпечено. 4.2.2 Балон зі стисненим газом Будь-який балон зі стисненим газом, установлений всередині вентиляційного пристрою, повинен мати запобіжний клапан для унеможливлення руйнування балона в разі перегріву. 4.3 Відкривання вентиляційних пристроїв Розрізняють два типи вентиляційних пристроїв: - тип А, здатний лише відкриватися у своє функційне положення; - тип В, здатний відкриватися у своє функційне положення та закриватися дистанційно. 4.4 Величина геометричної площі отвору Величина та форма геометричної площі отвору мають відповідати граничним розмірам випробувального устатковання, що використовують для випробування на термостійкість. Якщо аеродинамічно діючу площу отвору вентиляційного пристрою визначають спрощеним методом (див. рисунок В.1), довжина сторони вентиляційного пристрою не повинна перевищувати 2,5 м, а співвідношення сторін має бути не більше ніж 5:1. Примітка. На цей час максимальні розміри випробувальних стендів для випробовування на термостійкість не більше ніж 3 м.
Для вентиляційних пристроїв, більших за найбільші вентиляційні пристрої, що випробовують відповідно до додатка G, оцінювати термостійкість має випробувальна станція, щоб переконатися в тому, що експлуатаційні характеристики вентиляційного пристрою не є заниженими. 5 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ВИПРОБУВАННЯ Випробування мають здійснювати в послідовності, вказаній в А.1. Для кожного випробування складають протокол відповідно до А.2. Дозволено не проводити типові випробування в разі внесення до конструкції вентиляційних пристроїв незначних змін, за умови якщо вентиляційні пристрої належать до конструктивної серії, яку було випробувано відповідно до наведених вимог. 6 ПЛОЩА ОТВОРУ ВЕНТИЛЯЦІЙНОГО ПРИСТРОЮ, ЩО ДІЄ АЕРОДИНАМІЧНО Площу отвору вентиляційних пристроїв, що діє аеродинамічно, визначають відповідно до додатка В. 7 ВИМОГИ ДО ФУНКЦІЮВАННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ 7.1 Експлуатаційна надійність 7.1.1 Класифікація за експлуатаційною надійністю Вентиляційні пристрої мають таку класифікацію: Re A Re 50 Re 1000 Познаки А, 50, 1000 показують, скільки разів вентиляційний пристрій має відкритися до функцій- ного положення та закритися без зовнішнього навантаження відповідно до додатка С. 7.1.2 Характеристика експлуатаційної надійності Вентиляційні пристрої мають протягом часу не більше ніж 60 с після запуску відкритися без пошкоджень у функційне положення та залишатися в цьому положенні без додаткового джерела енергії (до розблокування). 7.1.3 Вентиляційні пристрої подвійної призначеності Вентиляційні пристрої подвійної призначеності мають відкриватися у своє функційне положення без зовнішнього навантаження 10 000 разів відповідно до випробувань, наведених у додатку С, із попереднім випробуванням їх відповідно до 7.1.1 та 7.1.2. 7.2 Відкривання під навантаженням 7.2.1 Види навантаження 7.2.1.1 Класифікація за сніговим навантаженням Вентиляційні пристрої мають таку класифікацію: SL0; SL125; SL 250; SL 500; SL1000; SLA. Познаки 0, 125, 250, 500, 1000 та А відповідають величині снігового навантаження в паскалях, яке використовують для випробування вентиляційних пристроїв відповідно до додатка D. Примітка 1. Вентиляційний пристрій, який класифікують як SL 0, може бути встановлено відповідно до інструкцій виробника з мінімальним кутом більше ніж 45° (сумарний кут
нахилу даху та вентиляційного пристрою, див. рисунок 1, за винятком випадків, коли сніг не зможе зсунутися з вентиляційного пристрою, зокрема через вітровідбивальні пристрої). Примітка 2. За винятком SL 0, для вентиляційних пристроїв, обладнаних вітровідбивальним пристроєм, класифікація за сніговим навантаженням має становити не менше ніж SL = 2 000 d, де d вказує на висоту снігу у метрах, який може лежати в межах площі вітровідбивального пристрою. 7.2.1.2 Імітація навантаження внаслідок впливу бокового вітру Для імітування впливу бокового вітру визначають найнесприятливіший напрям бокового вітру зі швидкістю повітряного потоку 10 м/с під час випробовування відповідно до додатка D. 7.2.2 Експлуатаційна надійність під навантаженням Вентиляційні пристрої після приведення в дію під час випробовування на вплив снігових навантажень відповідно до їхньої класифікації та на вплив бокового вітру відповідно до додатка D, мають протягом 60 с після запуску відкритися без пошкоджень у функційне положення та залишатися в ньому без додаткового джерела енергії (до розблокування). Якщо вентиляційний пристрій має вітровідбивальний пристрій, останній має знаходитися на відстані не менше ніж 80 мм до найближчих елементів вентиляційного пристрою й бути розташованим так, щоб не сприяти утворенню надлишкових снігових або крижаних накопичень. Примітка. Рекомендовано жалюзеподібні вентиляційні пристрої, які використовують за температури нижче ніж 0 °С, класифікувати не менше ніж SL 500.
Познаки: 1 - вентиляційний пристрій; 2 - покрівля. Рисунок 1 - Кут нахилу покрівлі разом із кутом нахилу вентиляційного пристрою більше ніж 45° 7.3 Низька температура навколишнього середовища 7.3.1 Класифікація Вентиляційні пристрої мають таку класифікацію: Т (- 25); Т (- 15); Т (- 05); Т (00); ТА.
Познаки 25, 15, 05 та А відповідають температурі у градусах Цельсія нижче нуля, за якої випробовують вентиляційні пристрої відповідно до додатка Е. Вентиляційні пристрої, класифіковані як Т (00), придатні для використання в будівлях, лише коли температура є вище ніж 0 °С. 7.3.2 Експлуатаційна надійність за низьких температур Під час випробовування відповідно до додатка Е механізм відкривання вентиляційного пристрою, класифікованого відповідно до 7.3.1, має працювати із навантаженням та робочим ходом, що й за нормальних умов. За час не більше ніж 60 с механізм відкривання має здійснити робочий хід, що відповідає відкриванню вентиляційного пристрою у його функційне положення. Це випробування не є обов’язковим для вентиляційних пристроїв класифікації Т (00). 7.4. Вітрове навантаження 7.4.1 Класифікація за вітровим навантаженням Вентиляційні пристрої мають таку класифікацію: WL 1500; WL 3000; WL А. Познаки 1500, 3000 та А відповідають вітровому навантаженню в паскалях під час випробовування вентиляційних пристроїв відповідно до додатка F. 7.4.2 Стійкість за вітрового навантаження Вентиляційні пристрої за вітрового навантаження, що відповідає їхній класифікації, не повинні відкриватися та мати залишкову деформацію, якщо їх перевіряють відповідно до додатка F. Після цього випробовування вентиляційний пристрій системи природного димо- та тепловидалення має відкритися у своє функційне положення протягом часу не більше ніж 60 с. 7.4.3 Стійкість до вібрації, спричиненої вітром Якщо складовим елементом вентиляційного пристрою є вітровідбивальний пристрій, його власна частота коливань має перевищувати 10 Гц, а його логарифмічний декремент затухання має бути більше ніж 0,1, під час випробовування відповідно до F 4.2. 7.5 Термостійкість 7.5.1 Класифікація Вентиляційні пристрої мають таку класифікацію: В 300; В 600; ВА. Познаки 300, 600 та А відповідають температурі у градусах Цельсія, за якої випробовують вентиляційний пристрій відповідно до додатка G. 7.5.2 Вимоги 7.5.2.1 Матеріали, із яких виготовлено вентиляційний пристрій, має бути випробувано та покласи- фіковано відповідно до EN 13501-1, винятком є матеріали, які належать до класу А11. 7.5.2.2 Відкрита площа отвору вентиляційного пристрою, після його випробування відповідно до додатка G, може зменшуватися не більше ніж на 10 % від свого початкового значення. 8 ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ 8.1 Загальні положення
Вентиляційні пристрої систем природного димо- та тепловидалення перевіряють на відповідність вимогам цього стандарту, виконуючи: - типові випробовування; - виробничий контроль продукції підприємством-виробником. 8.2 Типові випробування Типові випробування мають підтверджувати відповідність вентиляційних пристроїв вимогам розділів 4, 6 та 7 цього стандарту, у цьому разі порядок проведення випробувань має відповідати вимогам розділу 5. Можна враховувати дані випробувань, які було здійснено раніше відповідно до критеріїв цього стандарту (та сама продукція, ті самі характеристики, методи випробовування, відбирання зразків, способи ідентифікування тощо). Додатково треба провести типові випробування в разі постановки на виробництво моделі нового зразка чи запровадження нової технології виробництва (якщо вона впливає на визначені властивості). 8.3 Виробничий контроль продукції (ВКП) Виробник має встановлювати, документувати та підтримувати виробничий контроль продукції для підтвердження того, що продукція, яка надійшла в обіг, має відповідні експлуатаційні характеристики. Контроль продукції виробником складається з регулярного контролювання, перевіряння та/або оціню- вання, а результата контролювання продукції, її компонентів, устатковання, матеріалів, із яких виробляють продукцію, виробничого процесу мають бути достатніми для підтвердження відповідності продукції. Контроль продукції виробником, що відповідає вимогам відповідних частин EN ISO 9001, а також спеціальним вимогам цього стандарту, вважають достатнім для виконання перерахованих вище вимог. Результати усіх перевірянь, випробувань або оцінювань має бути зафіксовано. У разі, якщо деякі контрольні величини не було визначено, про це також роблять відмітку з наведенням причин, через які їх не було визначено. 9 МАРКОВАННЯ Марковання вентиляційних пристроїв має містити: a) назву та знак для товарів і послуг постачальника й/чи виробника; b) тип і модель; c) рік виробництва; d) технічні параметри зовнішнього джерела енергії (наприклад потужність, сила струму, напруга, тиск); на вбудованих балонах має бути зазначено масу та тип газу, тиск, номінальну температуру; e) температуру спрацювання термічного устатковання запуску (якщо воно передбачено); f) площу отвору, що діє аеродинамічно, у квадратних метрах, див. В.2.5; g) клас за вітровим, сніговим навантаженням, температуру навколишнього середовища, термостійкість; h) позначення цього стандарту ДСТУ EN 12101-2:201 X; i) придатність до монтування тільки в бічні стіни будинку разом із системою контролювання вітру, що враховує напрямок вітру (якщо випробовування проводили згідно з В.2.4.2). 10 ВИМОГИ ДО МОНТУВАННЯ ТА ТЕХНІЧНОГО ОГЛЯДУ 10.1 Вимоги до монтування Постачальник повинен надати інструкцію щодо монтування вентиляційних пристроїв, яка має містити:
- вимоги до кріплення; - вимоги щодо підключення зовнішніх з’єднань (наприклад для електричних і пневматичних мереж). 10.2 Вимоги до технічного огляду Постачальник повинен надати інформацію щодо технічного огляду вентиляційних пристроїв, яка має охоплювати: - порядок і способи технічного огляду; - рекомендації щодо періодичності перевіряння; - рекомендації щодо перевіряння на корозію. ДОДАТОК А (обов'язковий) ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ВИПРОБУВАННЯ А.1 Послідовність випробування Для приймальних випробувань встановлено таку послідовність: - додаток В: випробування з визначення площі отвору, що діє аеродинамічно; - додаток С: випробування на експлуатаційну надійність; - додаток D: випробування на функціювання під зовнішнім навантаженням; - додаток Е: випробування на функціювання за низьких температур; - додаток F: випробування на стійкість до вітрового навантаження; - додаток G: випробування на термостійкість. Один зразок вентиляційного пристрою може бути використано для випробування на експлуатаційну надійність, стійкість до вітрового навантаження та функціювання під зовнішнім навантаженням. A.2 Протокол випробування Протокол випробування має містити: - назву чи товарний знак, адресу виробника й/чи постачальника; - назву продукції (тип і модель); - дату(-и) випробування; - назву й адресу випробовувальної лабораторії; - опис зразків для випробування; - посилання на метод випробовування; - умови випробування; - спостереження під час випробовування; - результати випробування; - підтверджені класифікації, якщо вони є важливими. ДОДАТОК В (обов’язковий) ВИПРОБУВАННЯ З ВИЗНАЧЕННЯ ПЛОЩІ ОТВОРУ, ЩО ДІЄ АЕРОДИНАМІЧНО B.1 Спрощений метод оцінювання Для вентиляційних пристроїв, конструкцію яких наведено на рисунку В.1, що відповідають вимогам відповідно до 4.4, як коефіцієнт протікання може бути прийнято Cv = 0,4, за умови їхнього встановлення на основу висотою щонайменше 300 мм за вказаного кута відкривання та за умови відсутності притоку холодного повітря у приміщення. Невеликий кут відкривання й/чи інші особливості монтування, див. рисунок В.2, можуть призвести до зменшення значення коефіцієнтів протікання.
В.2 Експериментальний метод В.2.1 Загальні положення Якщо не використовують спрощений метод оцінювання відповідно до В.1, Аа визначають експериментально безпосередньо або опосередковано, виходячи з результатів випробування вентиляційних пристроїв різних розмірів або зменшених у масштабі моделей. В.2.2 Випробувальне устатковання Використовують випробувальне устатковання з відкритим потоком або із потоком через закриту робочу секцію, як показано на рисунку В.З. Воно складається з накопичувальної камери, на якій відповідно до рисунка В.4, установлюють вентиляційний пристрій так, щоб створити можливість визначання масової витрати потоку крізь нього, а також устатковання для імітування бокового вітру, за допомогою якого вентиляційний пристрій можна піддати впливу бокового вітру. Параметри подавання повітря до вентиляційного пристрою системи природного димо- та тепловидалення в накопичувальній камері мають бути сталими. Цих умов досягають, коли співвідношення між геометричною площею отвору вентиляційного пристрою й горизонтальною площею поперечного перерізу накопичувальної камери становить AJASC< 0,15 і коли розподіл швидкостей Vsc, виміряний у відкритому отворі (без вентиляційного пристрою) у точках, показаних на рисунку В.6, відрізняється від середньої швидкості Vm sc у накопичувальній камері на ± 10 %. Щоб забезпечити рівномірність дії бокового вітру, коли вентиляційний пристрій піддається впливу бокового вітру, випробування мають проводити з використанням устатковання, яке забезпечує можливість імітування бокового вітру й задовольняє такі вимоги: Випробувальне Випробувальне устатковання з устатковання із відкритою закритою випробувальною випробувальною секцією секцією АРrІАn < 0,3;
АРrІАn < 0,08;
HnIHv> 1,3;
ΗηΙΗν > 3;
Bn/Bν>1,5. Bn/Bν > 2. Жодна з виміряних швидкостей у точках, указаних на рисунку В.5, у вертикальній площині входу перед випробувальним устаткованням, як для випробувального устатковання з відкритою або закритою випробувальною секцією, не повинна мати відхилу більше ніж ± 10 %, порівняно із середньою швидкістю витікання повітря з отвору Vn. В.2.3 Зразки для випробування Випробування проводять на повнорозмірних вентиляційних пристроях, які надано виробником і/або постачальником, або на моделях, зменшених у масштабі. У разі випробовування моделей, зменшених у масштабі, має бути забезпечено подібність потоку. Цього досягають у разі, коли число Рейнольдса для зменшених моделей буде дорівнювати числу Рейнольдса для повнорозмірних вентиляційних пристроїв. Подібність числа Рейнольдса забезпечується зазвичай за масштабу моделей 1:6 чи більшого. Менші масштаби (до 1:10) можна використовувати, якщо забезпечено сприятливу у аеродинамічному відношенні подібність і це можна довести. Під час випробовування зменшених у масштабі моделей потрібно моделювати їхні складові елементи, що контактують із повітряним потоком (наприклад механізм відкривання або створи), і які задовольняють вимоги щодо подібності.
Примітка. На практиці відтворювати моделі вентиляційних пристроїв гребеневого та жалюзійного типів важко. Немає необхідності випробовувати всі типорозміри конструктивної серії вентиляційних пристроїв за умови, якщо проведено випробування певної кількості обраних типорозмірів. За випробування вентиляційних пристроїв різних розмірів, які належать до однієї й тієї самої конструктивної серії, площу отвору, що діє аеродинамічно Аа, може бути розраховано для проміжних розмірів. Методи обчислювання має бути наведено у протоколі випробування. Під час випробовування вентиляційних пристроїв, які є частиною конструкції для природного освітлення, зразок для випробування закріплюють на випробовувальному устаткованні разом із частиною поверхні цієї конструкції. Найменший габаритний розмір частини цієї конструкції має дорівнювати половині зовнішньої довжини вентиляційного пристрою, яку виміряно паралельно до нього. В.2.4 Методи випробовування В.2.4.1 Вентиляційні пристрої, що монтують у дах. Зовнішній статичний тиск з та без дії бокового вітру вимірюють за такою процедурою. Необхідно перевірити герметичність накопичувальної камери. У вихідний отвір накопичувальної камери із зовнішнього боку установлюють тонку перфоровану вставку з рівномірно розміщеними отворами (діаметр 5 см), щоб забезпечити співвідношення (площа отворів/площа вихідного отвору накопичувальної камери), що дорівнює (5 ± 1) %. Вимірюють статичний тиск у накопичувальній камері без впливу бокового вітру pint v0 та із впливом бокового вітру pint.vw, ураховуючи атмосферний тиск:
Величини Δрv0та Δрvw записують у протокол, перфоровану вставку прибирають, зразок вентиляційного пристрою встановлюють на накопичувальну камеру. Проводять випробовування з та без впливу бокового вітру. Для випробовувань без дії бокового вітру вентиляційний пристрій установлюють на накопичувальну камеру для визначення внутрішнього статичного тиску
За цього Δрint має дорівнювати від 3 Па до 12 Па з похибкою ± 5 % і Pambient 2 має дорівнювати статичному атмосферному тиску під час вимірювання. Вимірюють статичний атмосферний тиск і температуру навколишнього середовища, статичний тиск повітря в накопичувальній камері та об’ємний потік, що подають у накопичувальну камеру Для кожної величини Δрint визначають масовий потік ming. Під час випробовування без впливу бокового вітру визначають щонайменше шість величин Δрint та ming. Випробування зменшених у масштабі моделей проводять для одержання критерію подібності Рейнольдса за значних відмінностей тиску Δрint. Точність вимірювання за цього може бути з похибкою до ± 3 %. Для вимірювання масового потоку необхідна точність з похибкою до ± 2,5 %, для вимірювання температури та атмосферного тиску необхідна точність з похибкою до ± 0,5 К і ± 0,5 % відповідно.
Випробування повнорозмірних вентиляційних пристроїв проводять із впливом бокового вітру швидкістю 10 м/с, направленого вище від випробувальної секції, вимірюють атмосферний тиск і температуру повітря в потоці вітру вище від випробувальної секції. Установлюють вентиляційний пристрій для отримання внутрішнього статичного тиску. де Δрint у межах від 0,005 pd до 0,15 pd, pd обчислюють Як pd = 1/2ρairV2n Pambient з дорівнює атмосферному тиску під час вимірювання. Під час випрооовування з впливом оокового вітру визначають принаймні шість величин Δрint та тing. Необхідно побудувати графік Cvw відносно pjnt/pd та визначити коефіцієнт протікання з впливом бокового вітру Cvw, беручи до уваги криву регресії результатів вимірювання для Δpint/pd = 0,082 для несприятливого кута обдування βcrit. Для визначення βσί1 вимірюють величину Cvw для різних кутів β. βcrit визначають, якщо вимірювання для кута β = βcrit, ± 5° ведуть до більших величин Cvw, ніж визначено для βcrit. Для зменшених у масштабі моделей за випробовування із впливом бокового вітру використовують той самий метод. Щоб довести подібність моделей повнорозмірному вентиляційному пристрою під час обтікання, збільшують pint (див. вище). Це веде до збільшення тиску впливу вітру стосовно співвідношення тисків Δplnt/pd = 0,082 і так до збільшення швидкості витікання, порівняно з випробуваннями повнорозмірного вентиляційного пристрою. Щоб унеможливити ефект стиснення, швидкість бокового вітру не повинна перебільшувати 100 м/с. Зазвичай, вимірювані сигнали, що змінюються, мають бути усередненими по відношенню до тривалості часу вимірювання, відповідно значення тиску й об’ємного потоку повітря мають знаходитися в діапазоні ± 2,5 % та ± 5 % для кількох подібних експериментів. Протокол випробування має містити процедури усереднення значень. В.2.4.2 Вентиляційні пристрої, вмонтовані у стіни Вентиляційні пристрої, вмонтовані у стіни, випробовують, як описано у В.2.4.1, без впливу бокового вітру. В.2.5 Оцінювання результатів випробування Коефіцієнт протікання обчислюють за формулою:
Із визначених у такий спосіб величин Cv обчислюють середні значення коефіцієнтів протікання Cv0 (без впливу бокового вітру) та (із впливом бокового вітру). Площу отвору, що діє аеродинамічно, обчислюють через меншу величину Cvo та величини Cvw округлених до другого знака: А а = А v · Сv Вентиляційні пристрої, вмонтовані у стіну, мають лише один коефіцієнт протікання Cvo (без впливу бокового вітру).
‘ Довжина х ширина. Рисунок В.1 - Типи вентиляційних пристроїв, для яких можна використовувати спрощений метод оцінювання
Рисунок В.2 - Приклади конструкцій вентиляційних пристроїв, які можуть мати неприйнятні коефіцієнти протікання
Познаки: 1 - екран; 2 - накопичувальна камера; 3 - витратомір; 4 - вентилятор; 5 - вентиляційний пристрій. Рисунок В.3 - Схематичне зображення випробувального устатковання для визначення площі отвору вентиляційних пристроїв, що діє аеродинамічно
Познаки: 1 - вентиляційний пристрій; 2 - дотична; 3 - геометричні розміри вентиляційного пристрою; 4 - розміри отвору в накопичувальній камері; 5 - відстані х, мін та х2 мін, мм; б - товщина стінок di та d2, мм; 7 - графік для визначення відстаней для монтування вентиляційного пристрою до накопичувальної камери. Рисунок В.4 - Дані щодо монтування вентиляційних пристроїв на накопичувальній камері
Познаки: 1 - площа вимірювання; 2 - вентиляційний пристрій. Рисунок В.5 - Точки вимірювання для визначення розподілу швидкостей бокового вітру
Познаки: 1 - площа вимірювання; 2 - точки вимірювання для визначення Vsc. Рисунок В.6 - Точки вимірювання для визначення розподілу швидкостей потоку на виході з накопичувальної камери ДОДАТОК С (обов’язковий) ВИПРОБУВАННЯ НА ЕКСПЛУАТАЦІЙНУ НАДІЙНІСТЬ С.1 Мета випробування
Метою цього випробовування є перевіряння того, що вентиляційний пристрій відповідає зазначеним у 7.1.1. та 7.1.3 вимогам. С.2 Випробувальне устатковання Вентиляційний пристрій установлюють на випробувальному стенді, який забезпечено джерелом енергії для запуску механізму відкривання та закривання, а також з устаткованням для автоматичного обчислювання кількості циклів спрацювання. С.3 Зразки для випробування Якщо результати випробування вентиляційних пристроїв із найбільшою геометричною площею отвору та випробувань вентиляційних пристроїв із найбільшою довжиною сторони є позитивними, то вони можуть розповсюджуватися на всі вентиляційні пристрої однієї конструктивної серії (у разі, якщо вентиляційний пристрій має одночасно найбільшу геометричну площу отвору та найбільшу довжину сторони, то проводять лише одне випробування). C.4 Методи випробовування Під час випробовування жоден елемент, який бере участь у відкриванні та закриванні вентиляційного пристрою, не можна піддавати технічному обслуговуванню, ремонтувати чи замінювати. Випробувальний зразок установлюють на випробувальному стенді під найнесприятливішим кутом у межах, заданих постачальником і/або виробником, який призводить до найбільшого навантаження на вентиляційний пристрій за його використання. Випробовування проводять без будь-якого зовнішнього навантаження на зразок. За допомогою джерела енергії вентиляційного пристрою або за допомогою зовнішнього джерела енергії, яке імітує роботу джерела енергії вентиляційного пристрою, випробувальний зразок відкривається у функційне положення за необхідну кількість циклів, відповідно до класифікації експлуатаційної надійності згідно із 7.1.1. Після цього вентиляційний пристрій за допомогою вбудованого джерела енергії відкривається тричі у своє функційне положення. Вентиляційний пристрій має зайняти своє функційне положення за час не більше ніж 60 с. Якщо вентиляційний пристрій можна відкривати та закривати дистанційно на випробувальному стенді, вентиляційний пристрій має закриватися дистанційно, використовуючи вбудований механізм закривання для кожного циклу. Для вентиляційних пристроїв подвійного призначення попередньо проводять 10 000 циклів відкривання/закривання у їхнє вентиляційне положення. Якщо вентиляційний пристрій можна обладнати більше ніж одним джерелом енергії, випробовування проводять із джерелом енергії, що є найменш надійним. Про кожне технічне обслуговування, ремонт або заміну будь-якого елемента випробного зразка, що не задіяно під час його відкривання чи закривання, потрібно робити відповідні відмітки у протоколі випробування, але це не потрібно розглядати як відмову в роботі випробного зразка в цілому. ДОДАТОК D (обов’язковий) ВИПРОБУВАННЯ НА ФУНКЦІЮВАННЯ ІЗ НАВАНТАЖЕННЯМ D.1 Мета випробування Метою цього випробування є перевіряння того, що вентиляційний пристрій під час впливу вітрового чи снігового навантаження здатний відкритися та залишатися у відкритому стані. D.2 Випробувальне устатковання Використовують випробувальний стенд, на який установлюють вентиляційний пристрій, і піддають сніговому навантаженню одним із таких способів:
- за допомогою пластин (під час випробовування жалюзеподібного вентиляційного пристрою використовують одну чи кілька пластин для кожної секції жалюзі); - за допомогою мішків, які містять до 5 кг твердих часток або рідини; - або у вентиляційних пристроях із поворотними клапанами випробовувальне снігове та вітрове навантаження можна замінити еквівалентним крутним моментом, який зумовлює зв’язок між крутним моментом і кутом відкривання. Навантаження розподіляють по всій зовнішній площі окремих елементів частин отвору вентиляційного пристрою, щоб утворилося рівномірно розподілене навантаження, яке б відповідало навантаженню, визначеному у 7.2.1. Для вентиляційних пристроїв, на які під час їхнього застосування впливає вітер, засувки яких відкриваються в потоці вітру, випробування проводять із впливом бокового вітру зі швидкістю (10 ± 1) м/с над проекційною площею отвору вентиляційного пристрою додатково до снігового навантаження. Обирається напрямок, за якого чиниться найбільший опір під час відкривання. D.3 Зразки для випробування Якщо результати випробування вентиляційних пристроїв із найбільшою геометричною площею отвору та випробування вентиляційних пристроїв із найбільшою довжиною сторони є позитивними, то вони можуть розповсюджуватися на усі вентиляційні пристрої однієї конструктивної серії (у разі, якщо вентиляційний пристрій має одночасно найбільшу геометричну площу отвору та найбільшу довжину сторони, то проводять лише одне випробування). D.4 Методи випробовування Вентиляційний пристрій установлюють на випробувальне устатковання із найменшим рекомендованим кутом установлення. Використовують навантаження відповідно до D.2. Приводять у дію вентиляційний пристрій та контролюють його відкривання. Вентиляційний пристрій має зайняти своє функ- ційне положення за час не більше ніж 60 с після запуску та залишатися в ньому без споживання зовнішньої енергії без пошкоджень, використовуючи лише вбудовані джерела енергії. Випробний зразок повертають у початкове положення та повторюють випробування ще двічі. ДОДАТОК Е (обов'язковий) ВИПРОБУВАННЯ НА ФУНКЦІЮВАННЯ ЗА НИЗЬКИХ ТЕМПЕРАТУР E.1 Мета випробування Метою цього випробування є перевірка функціювання механізму відкривання вентиляційних пристроїв за низьких температур навколишнього середовища. Е.2 Випробувальне устатковання Використовують описане у D.2 випробувальне устатковання. Випробувальне устатковання має імітувати силу дії бокового вітру, снігу та маси частин вентиляційного пристрою, які впливають на відкривання, зокрема, маса засувок, установлених на механізмі відкривання. Е.3 Зразки для випробування Для випробування на функціювання за низьких температур має бути відібрано зразки конструктивної серії вентиляційних пристроїв, що найбільш вразливі під час випробовування відповідно до додатка D. Е.4 Методи випробовування Проводять спрощене випробування або випробування вентиляційного пристрою повної комплектації. Е.4.1 Спрощений метод випробовування
Вентиляційний пристрій установлюють на випробувальне устатковання з мінімальним рекомендованим постачальником кутом згідно з додатком D. Температура навколишнього середовища має бути (25 ± 10) °С. Вентиляційний пристрій приводять у дію, вимірюють необхідне для відкривання зусилля та величину ходу механізму відкривання. Необхідна точність вимірювання: під час визначання зусилля похибка має становити не більше ніж 3 % від максимального зусилля; під час визначання ходу механізму відкривання похибка має бути не більше ніж 3 % від максимального значення; під час визначання температури похибка має бути не більше ніж ± 1,5 °С; під час визначання часу похибка має бути не більше ніж ± 0,5 с. Під час випробовування перевіряють вірне співвідношення між навантаженням і робочим ходом для правильного функціювання механізму відкривання та перевіряють, щоб оцінне співвідношення між навантаженням та робочим ходом для механізму відкривання не перевищувало 80 % від співвідношення максимально дозволеного навантаження для робочого ходу заданого виробником для механізму відкривання. Знижують температуру чутливих до температури частин механізму відкривання (пружини, джерело енергії, усі важелі чи тяги засувок, але не самі засувки) та вбудовані джерела енергії відповідно до значення, вказаного у 7.3.1. Випробування повторюють тричі та перевіряють вірність співвідношення між навантаженням і робочим ходом механізму відкривання та час, необхідний для здійснення повного ходу механізму відкривання, що відповідає функційному положенню вентиляційного пристрою. Якщо вентиляційний пристрій можна обладнувати більше ніж одним джерелом енергії, випробування проводять із джерелом енергії, що є найменш надійним. E.4.2 Випробування вентиляційних пристроїв у повній комплектації Вентиляційний пристрій установлюють у кліматичну камеру з мінімальним кутом, рекомендованим постачальником. Температуру у кліматичній камері зменшують до температури, зазначеної у 7.3.1. Необхідно переконатися, що відхили температури випробного зразка під час випробовування не перевищує +§ °С від температури, зазначеної у 7.3.1. Вентиляційний пристрій має відкриватися у своє функ- ційне положення за допомогою відповідного джерела енергії. Випробування повторюють тричі. ДОДАТОК F (обов’язковий) ВИПРОБУВАННЯ НА СТІЙКІСТЬ ПІД ДІЄЮ ВІТРОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ F.1 Мета випробування Метою цього випробовування є перевіряння того, що вентиляційний пристрій під дією вітрового навантаження зберігає свою цілісність, залишається закритим та може відкриватися у функційне положення. F.2 Випробувальне устатковання Використовують випробовувальний стенд, на який установлюють вентиляційний пристрій, що піддають впливу рівномірно розподіленого навантаження за допомогою одного з таких методів: a) повітряним тиском, b) пневмонавантаженням, c) за допомогою мішків, які містять до 10 кг твердих часток або рідини. F.3 Зразки для випробування Якщо результати випробування вентиляційних пристроїв із найбільшою геометричною площею отвору та випробування вентиляційних пристроїв із найбільшою довжиною сторони є позитивними, то вони можуть розповсюджуватися на усі вентиляційні пристрої однієї конструктивної серії (у разі, якщо вентиляційний пристрій має одночасно найбільшу
геометричну площу отвору та найбільшу довжину сторони, то проводять лише одне випробування). F.4 Метод випробовування F.4.1 Вітрове навантаження Вентиляційний пристрій установлюють на випробувальному стенді відповідно до рекомендацій постачальника й/чи виробника. Навантаження прикладають відповідно одним із методів, наведених у F.2, під час цього навантаження збільшують від нуля до навантаження, зазначеного у 7.4, та утримують навантаження протягом (10 ± 1) хв, після чого навантаження знімають. Після завершення випробування вентиляційний пристрій має відкриватися у своє функційне положення без навантаження та залишатися в ньому без споживання зовнішньої енергії. F.4.2 Вібрація Вібрація вітровідбивального пристрою відносно спричиненої вітром вібрації характеризується низькою власною частотою й логарифмічним декрементом затухання вільного коливання, які можна визначити, наприклад, використовуючи акселерометр, установлений на складовому елементі пристрою. Отримана залежність прискорення від часу дає змогу визначити власну частоту та логарифмічний декремент затухання. ДОДАТОК G (обов’язковий) ВИПРОБУВАННЯ НА ТЕРМОСТІЙКІСТЬ G.1 Мета випробування Метою цього випробування є перевіряння того, що вентиляційний пристрій у функційному положенні під впливом тепла здатний залишатися у функційому положенні, під час цього геометрично вільна площа отвору не повинна зменшуватися більше ніж на 10 %. G.2 Випробувальне устатковання G.2.1 Випробувальна піч Вентиляційний пристрій установлюють безпосередньо на випробувальну піч. Випробувальна піч може нагріватися в будь-який спосіб. Випробувальне устатковання має не допускати контактування вогню з вентиляційним пристроєм. Випробувальні печі мають відповідати вимогам EN 1363. G.2.2 Вимірювання температури Температуру в печі вимірюють за допомогою чотирьох термопар, які установлено відповідно до рисунка G.1. Результати вимірювання температури термопарою в середині площі, де здійснюють вимірювання, є довідковими. Використовують термопари хромель/алюмель (тип К), що відповідають вимогам EN 60584-1, мають мінеральну ізоляцію та розміщені в оболонці з термостійкого сплаву діаметром (3 ± 0,2) мм, гарячий спай термопари має бути електрично ізольованим від оболонки. Гарячий спай термопари має виступати з оболонки назовні щонайменше на 25 мм. Приклад термопари наведено на рисунку G.2. G.2.3 Установлення вентиляційного пристрою Для установлення вентиляційного пристрою на випробувальній печі використовують конструкцію з площею отвору, яка відповідає геометричній площі отвору вентиляційного пристрою, і монтують під нахилом, що відповідає рекомендованому мінімальному куту монтування та виконану з матеріалів, що не деформуються під впливом температури випробовування.
G.3 Зразки для випробування Якщо результати випробування вентиляційних пристроїв із найбільшою геометричною площею отвору та випробування вентиляційних пристроїв із найбільшою довжиною сторони є позитивними, то вони можуть розповсюджуватися на всі вентиляційні пристрої однієї конструктивної серії (у разі, якщо вентиляційний пристрій має одночасно найбільшу геометричну площу отвору й найбільшу довжину сторони, то проводять лише одне випробування). Для випробування обирають вентиляційний пристрій, що містить найбільш вразливі до температури складові елементи та матеріали. Під час випробовування вентиляційних пристроїв систем природного димо- та тепловидалення, які є частиною конструкції для природного освітлення, випробний зразок закріплюють до бічних частин конструкції, які мають щонайменший розмір 250 мм з кожного боку пристрою, виміряний уздовж осі конструкції.
Познаки: 1 -термопара; 2 - площина, де здійснюють вимірювання; 3 - додаткова термопара.
Познаки: 1 -термостійка сталева трубка; 2 - покрита термопара діаметром (3 ± 0,2) мм; 3 - гарячий спай.
Рисунок G.1 - Місця розташування термопар Рисунок G.2 - Приклад термопари, розміщеної в підтримувальній трубці G.4 Методи випробовування Вентиляційний пристрій надійно кріплять до печі. Необхідно переконатися, що монтажний отвір відповідає геометричному отвору вентиляційного пристрою. Температура у випробувальній печі підвищується зі швидкістю в межах від 0,9 К/с до 1,1 К/с до досягнення середньої температури в площі вимірювання (300+600) °С протягом 5 хв, (600+1200) °С протягом 10 хв або протягом A/60 хв відповідно (відлік часу - від початку випробування) (див. 7.5.1). Цю температуру підтримують до закінчення випробування. Загальна тривалість випробування становить (30 ± 1)хв. Максимальна різниця температур між будь-якими двома з чотирьох термопар не повинна перевищувати 1/3 середньої температури чотирьох термопар, після того, як буде досягнуто заданої температури. Протягом перших 5 хв випробний зразок має бути закритим і не мати
пошкоджень. Його запускають вручну через 5 хв після початку підвищення температури в печі. Якщо випробний зразок має термічний елемент запуску, термічний елемент від’єднують від механізму відкривання, який запускають вручну. Протягом 5 хв після запуску вентиляційного пристрою (від 10 хв до 15 хв після початку випробування) допустимо відхил температури у випробувальній печі в межах ± 100 °С. Після охолодження вентиляційного пристрою перевіряють площу отвору, що не повинна зменшуватися більше ніж на 10 %. Результати випробування є дійсними для всіх кутів монтування вентиляційного пристрою, що дорівнюють або більші за кут монтування під час випробовування. ДОДАТОК ZA (довідковий) ВІДПОВІДНІСТЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СТАНДАРТУ ОСНОВНИМ ВИМОГАМ ДИРЕКТИВИ ЄС ЩОДО БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ ZA.1 Сфера застосування та важливі характеристики Цей додаток має таку саму сферу застосування, що й розділ 1 європейського стандарту. Європейський стандарт розроблено за дорученням, наданим CEN Європейською комісією та Європейською асоціацією вільної торгівлі. Пункти європейського стандарту, наведені в цьому додатку, відповідають вимогам мандату М/109, виданого на підставі Директиви (89/106/ЕЕС) по будівельним виробам ЄС. Дотримання вказаних вимог дає змогу визнати, що будівельні вироби, які відповідають цьому стандарту, придатні для використання за призначенням. ЗАСТОРОГА! На продукцію, яка стосується сфери застосування, визначеної цим стандартом, можуть поширюватися також інші вимоги й інші директиви ЄС, які не впливають на придатність для використання відповідно до їхнього призначення. Примітка. Додатково до будь-яких спеціальних вимог європейського стандарту, що стосуються небезпечних речовин, може бути задано інші вимоги до елементів промислового устатковання, на які поширюється цей стандарт (наприклад вимоги законодавчих актів ЄС і національних законодавчих актів, регулятивних документів і адміністративних положень). Для виконання положень Директиви ЄС по будівельним виробам ці вимоги повинні також відповідати вказаним додатковим вимогам. Інформацію про нормативні документи ЄС і національні нормативні документи, що стосуються небезпечних речовин, можна отримати на веб-сайті в рубрикаторі EUROPA (CREATE, доступному за адресою: http://europa.eu.int/comm/entreprise/construction/internal/higiene.htm). Будівельна продукція: Вентиляційні пристрої систем природного димо- та тепловидалення. Призначення: Вентиляційні пристрої систем природного димо- та тепловидалення для контролювання диму та тепла в будівельних конструкціях. Таблиця ZA.1 - Відповідні положення Основні властивості Положення цього Визначений мандатом Примітки європейського рівень вимог або стандарту відповідний клас Номінальні умови запуску/чутливість Затримка спрацьовування (час спрацьовування) Експлуатаційна надійність
4.1 4.2 7.1.2 7.1
С
7.4 Ефективність димо- та тепловидалення
6
Площа отвору, що діє аеродинамічно
6
Функціювання в умовах пожежі
7.5
Вогнестійкість - механічна цілісність
7.5
Здатність до відкривання залежно від умов навколишнього середовища
7.2 7.3
м2
Реакція на вогонь 7.5.2.1 ZA.2 Процедури підтвердження відповідності продукції Вентиляційні пристрої систем димо- та тепловидалення відповідно до призначення має бути перевірено, використовуючи систему перевіряння на відповідність згідно з таблицею ZA.2. Таблиця ZA.2 - Система перевіряння відповідності Продукція Використання Рівні або Система підтвердження класи відповідності Вентиляційні пристрої систем природного димо-та тепловидалення
Пожежна безпека
-
1
Система 1: див. додаток III.2.(1) Директиви щодо будівельних виробів, крім контрольних випробувань зразків. Організація, яка відповідає за сертифікацію виробів, має затвердити процедури попередніх випробувань продукції з визначення усіх показників, зазначених у таблиці ZA.1, відповідно до 8.2. Ця організація має отримати інформацію щодо усіх показників продукції, процедур її попередніх випробувань і контролювання якості продукції на підприємстві-виробнику, технічного нагляду, підтвердження якості та приймання продукції відповідно до 8.3. Виробник має організувати систему виробничого контролю продукції відповідно до 8.3. ZA.3 Марковання СЕ Виробник або його уповноважений представник несе відповідальність за марковання СЕ. Марковання СЕ має відповідати Директиві 93/98/ЄКС та бути нанесено на вентиляційному пристрої систем димо- та тепловидалення. Крім того, паковання й/чи супроводжувальна документація має містити марковання СЕ. Марковання СЕ має містити дані відповідно до a), b), е), f), g) та h) розділу 9, дані згідно з д) можуть мати вигляд коду та за необхідності містити значення параметра А, а також такі дані: - ідентифікаційний номер органу сертифікації; - дата надання марковання СЕ; - номер сертифікату відповідності; - реакцію на вогонь. На рисунку ZA.1 наведено приклад інформації, яка має міститися у супровідних документах.
123 Компанія, поштова скринька 21, В - 1050 02 123-CPD-001 EN 12101-2:2003 Вентиляційний пристрій системи природного димота тепловидалення та його тип Aа = 3,10 м2. WL 1500; SL 500; T(-0,5); RE 1000; В 300, А1. Температура термічного устатковання запуску (якщо встановлено). Рисунок ZA.1 - Приклад марковання продукції відповідно до системи сертифікації СЕ Додатково до кожної спеціальної інформації щодо небезпечних матеріалів продукція за потреби має супроводжуватися документами установленої форми, які відповідають законодавству щодо небезпечних матеріалів. Примітка. Європейське законодавство можна доповнювати національними положеннями. ZA.4 Сертифікат і декларація EC щодо відповідності вимогам Виробник продукції або його представник в організації ЕЕА має скласти й підтримувати декларацію про відповідність продукції маркованню продукції згідно з вимогами системи сертифікації СЕ. У декларації має бути подано такі відомості: - назву й адресу виробника чи його офіційного представника в організації ЕЕА, адресу виробничого підприємства; - опис продукції (тип, позначення, використання) й копію документа з позначенням продукції відповідно до системи сертифікації СЕ; - положення стандарту, що визначають вимоги, яким відповідає продукція (зокрема додаток ZA цього стандарту); - інформацію про особливі умови під час використання продукції, якщо необхідно; - назву та адресу (або ідентифікаційний номер) організації, яка відповідає за сертифікацію продукції; - прізвище та посаду особи, уповноваженої підписати декларацію від імені виробника чи його офіційного представника. Щодо характеристик продукції, для якої потрібна сертифікація (згідно із системою 1), декларація має містити сертифікат відповідності вимогам, у якому має бути подано такі додаткові відомості: - назву та адресу організації органу сертифікації; - номер сертифіката; - умови видавання й термін дії сертифіката;
- прізвище та посаду особи, уповноваженої підписати сертифікат. Потрібно уникати подвійного подання інформації в заяві та в сертифікаті. Декларацію та сертифікат має бути надано на мові(-ах) країни-члена Європейського економічного простору, у якій пропонують використовувати продукцію. БІБЛІОГРАФІЯ EN ISO 9001 Системи управління якістю. Вимоги (ISO 9001:2000). ДОДАТОК НА (довідковий) ПЕРЕЛІК НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ УКРАЇНИ, ЗГАРМОНІЗОВАНИХ ІЗ МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ, НА ЯКІ Є ПОСИЛАННЯ В ЦЬОМУ СТАНДАРТІ 1 ДСТУ EN 54-7:2004 Системи пожежної сигналізації. Частина 7. Сповіщувачі пожежні димові точкові розсіяного світла, пропущеного світла або іонізації (EN 54-7:2000, IDТ) 2 ДСТУ EN 12259-1:2008 Стаціонарні системи пожежогасіння. Елементи спринклерних і водорозпилювальних систем. Частина 1. Спринклери (EN 12259-1:1999, IDТ) 3 ДСТУ ІЕС 60584-1:2007 Перетворювачі термоелектричні. Частина 1. Градуювальні таблиці (ІЕС 60584-1:1995, IDТ). Код УКНД 13.220.20; 23.120 Ключові слова: вентиляційні пристрої систем природного димо- та тепловидалення, технічні вимоги.